ЕКСПРЕСИВНО-ВИРАЖАЛЬНІ ЗАСОБИ МОВИ ФРАНЦУЗЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

Львівський національний університет
імені Івана Франка

На правах рукопису

Стецько Ярина Тарасівна
УДК 81’362(44:477) „19”

експресивно-виражальні засоби мови французької та української поезії Першої Половини ХХ століття

Спеціальність 10. 02.17 порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Помірко Р.с.

Львів 2008

зміст

с.

вступ..........................................................................................................

4

розділ 1. Передісторія та теоретичні аспекти аналізу мови французької та української поезії першої половини ХХ століття...............................................

11

1.1. Традиції дослідження поетичного мовлення................................

11

1.2. Динаміка мовних змін у французькій та українській поезії........

27

1.3. Історичні передумови утвердження синтезу поезії, музики та живопису.......................................................................................................

32

1.3.1. Ритміка як засіб мистецького синтезу.....................................

43

1.3.2. Роль оновлення мовних експресивно-виражальних форм у мистецькому синтезі поетичного тексту...................................................

47

Висновки до І розділу...................................................................

51

розділ 2. ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ особливості поетичної мови першої половини ХХ століття........

53

2.1. Контекстуально-експресивні особливості омонімічних лексем...

53

2.2. Семантико-стилістична роль неологізмів.......................................

64

2.3. Синтаксична альтернація експресивно-виражальних засобів......

74

2.3.1. Іменникові ряди та підрядні означальні конструкції..............

87

2.4. Лексико-граматичні та образні засоби уникнення прямого називання.......................................................................................................
2.5. Лексико-граматичні засоби порівняльних зворотів........................

96
105

Висновки до іі розділу...................................................................

117

розділ 3. Мова французької та української поезії як віддзеркалення синтезу мистецтв...............................

122

3.1.Синтез поезії та музики..................................................................

122

3.2. Синтез поезії та живопису............................................................

152

Висновки до ІІІ розділу..................................................................

171

Загальні висновки..........................................................................

174

Список використаних джерел...............................................

180

Додатки...................................................................................................

195

вступ

Проблеми поетичної мови у філологічному, філософському та культурологічному аспектах традиційно перебувають у колі інтересів багатьох дослідників. Для вивчення поетичних текстів як об’єктів лінґвістичного дослідження застосовується низка підходів, які на різних зрізах суспільного, науково-культурного розвитку набувають більшої чи меншої актуалізації. В останні десятиріччя залучаються нові методи дослідження, розроблені на основі прикладного мовознавства, психолінґвістичного підходу з метою з’ясування закономірностей побудови і сприймання текстових одиниць, що дає змогу ширше застосувати комплексний аналіз, який забезпечує всебічне вивчення структур окремої національної поетичної мови та дозволяє простежити типологічні паралелі у зіставленні двох національних поезій одного періоду.
Поетична мова досить широко висвітлена у сучасній лінґвістичній науці. Особливо плідними виявилися 60-ті70-ті роки минулого століття, коли поряд із новими науковими працями В. Виноградова, А. Греймаса, У. Еко, С. Єрмоленко, І. Качуровського, Ж. Коана, В. Ковалевського, І. Ковтунової, Ю. Лотмана, М. Ріффатера, Р. Якобсона доступнішими стають праці вчених минулих років, зокрема О. Потебні та І. Франка. В останні десятиліття українська наука збагатилася численними дослідженнями, що вивчають особливості художньої мови, серед їх авторів: Ф. Бацевич, В. Грещук, М. Кочерган, Р. Помірко, В. Попович, Т. Сірочук, О. Чередниченко та інші.
Серед французьких дослідників останніх років слід назвати Бакеса Ж.-Л., Адама Ж.-М., Деґі М., Естебана К., Фурко Л., Ґреґуара Б., Пікона Ґ., Перньє М., Рюве Н., Штайнмец Ж.-Л., Сабатьє Р., Тюр’єль Ф., Томас Ж.-Ж., Тадьє Ж.-І., Вірмо А., Веле С. та інших.
Проте сприйняттєво-пізнавальний аспект, за яким поетична структура декодується із врахуванням внутрішньотекстового та позатекстового досвідів реципієнта, в таких дослідженнях зазвичай до уваги не береться. До цього часу недослідженим залишилося питання типологічних паралелей між лексичними, морфологічними та синтаксичними особливостями в українській та французькій поезіях першої половини ХХ століття. Не порівнювалися також рівні та засоби семіотичної екстраполяції музики і живопису в українських та французьких поетичних творах зазначеного періоду.
Вивчення експресивно-виражальних, ритміко-просодичних, лексико-семантичних та граматичних особливостей українського та французького поетичного дискурсу п. п. ХХ століття є актуальним, оскільки допомагає розкрити типологічні ознаки українського та французького поетичного мовлення п. п. ХХ століття, висвітлює трактування текстових і позатекстових можливостей поетичної строфи і виявляє її глибинні приховані потенції. Актуальність дисертаційного дослідження ґрунтується також на необхідності з’ясувати низку типологічних семантико-стилістичних паралелей між експресивно-виражальними можливостями французької і української поезії п. п. ХХ століття, які (особливо французька) виділилися пошуками нових засобів і форм вислову, творенням нової поетичної метамови, а також розглянути мовні особливості синтезу мистецтв поезії, музики та живопису.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах наукової теми кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка „Дослідження структурно-семантичних особливостей та тенденцій розвитку французької мови” (номер державної реєстрації 0103М00/1928, шифр 39П.).
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності та характерних експресивно-виражальних і семантико-стилістичних засобів лексики, ритміки, граматики української та французької поезії першої половини ХХ століття.
Мета дослідження визначає такі головні завдання:
на рівнях лексики та граматики визначити прагматичні засади мистецького синтезу в поезії п. п. ХХ століття;
виявити мовні та позамовні засоби виражальності лексики української та французької поезії;
визначити міжмовні типологічні ознаки синтаксису в українській та французькій поезії;
з’ясувати причини та засоби перенесення в поезію засобів музики та живопису.
У роботі використано такі головні методи дослідження: контекстуально-інтерпретаційний застосовано для визначення виражально-експресивного та семантико-стилістичного навантаження певного елемента поетичного тексту; методи рецептивної поетики та структурного аналізу для характеристики специфіки асоціативно-образного мислення того чи іншого поета; типологічний метод для зіставлення мовних особливостей французьких та українських поетичних текстів; культурно-історичний метод дав підставу з’ясувати мистецьку подібність між загальними тенденціями поетичних, музичних та живописних творів зазначеного періоду.
Об’єктом дисертаційного дослідження стали поетичні твори українських та французьких поетів п. п. ХХ століття.
Предмет дослідження типологічні особливості експресивно-виражальних можливостей ритміки, лексики, та граматики української і французької поезії.
Матеріалом дослідження слугували поетичні тексти українських та французьких авторів періоду першої половини ХХ століття. Серед них: П.Тичина, М. Рильський, Б.-І. Антонич, С. Гординський, Є. Плужник, М.Орест, Л. Миронюк, представники Празької школи української поезії Є.Маланюк, О. Стефанович, О. Ольжич, а також французькі автори: Ґ.Аполлінер, М. Жакоб, П. Елюар, П. Валері, П. Еммануель, Л. Араґона, П.Ж.Жув, П. Реверді, Ф. Понж, Р. Кено, Р. Деснос, А. Мішо, Ж. Арп, С. Далі, представники Рошфорської школи Р. Каду, М. Беалю, М. Маноль, Л.Берімон, Ж Буйє. З метою проникливішого інтерпретування теми та упорядкування терміно-понятійного апарату в дисертації використано наукові поняття суміжних мистецтв, тобто наукову лексику зі сфер музики та живопису: поліфонія, консонанс та дисонанс, тема з варіаціями, сонатна форма, рапсодія, етюд, фермата, колаж, палітра кольорів, зміна планів та ін., розширено семантичні межі терміну експресема.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
1) вперше предметом аналізу стало порівняння лексичних та граматичних особливостей експресивно-виражальних засобів української та французької поезії першої половини ХХ століття;
2) порівнюються мовні засоби екстраполяції в поезію елементів музики та живопису;
3) зосереджено увагу на контекстуальних та позатекстових можливостях конотативного розростання порівняльних зворотів;
4) з’ясовано зміст важливих складників творчих пошуків українських та французьких поетів п. п. ХХ століття: метамовна специфіка текстів, їх інтерактивність, налаштованість на гру як конструктивний діалог з читачем;
5) визначено семантико-стилістичні аналогії в текстах українських та французьких поетів п. п. ХХ століття.
На захист виносяться такі положення:
1. Початок ХХ століття в українській та французькій поезії позначений зміною естетичних параметрів, синтезуванням різнорідних, навіть взаємозаперечних, культурних моделей, нехтуванням канонами попередніх епох. Відбулося оновлення нових змістових та формальних методів поетичної творчості. Аналогічні явища простежуються і в живописі, скульптурі, архітектурі, музиці, кіномистецтві, що зумовлено низкою історико-політичних, філософських, соціо-культурних причин.
2. Одним з головних експресивно-виражальних засобів французької поезії п. п. ХХ століття стало широке застосування омонімічних поєднань, які часто породжують каламбурну неоднозначність тієї чи іншої лексеми. В українській поезії цього періоду такі поєднання не набули настільки значного поширення, як у французькій, проте і тут вони навантажені в семантико-стилістичному плані.
3. Як французька, так і українська поезії виявляють спільну тенденцію до спрощення синтаксичних конструкцій завдяки широкому введенню в поетичні строфи односкладних речень, еліптичних конструкцій, іменникових рядів, телеграфного стилю, граматичних сполучень з родовим присубстантивним та орудним придієслівним відмінками в українській мові та їх граматичними відповідниками у французькій.
4. Однією з важливих морфологічних особливостей європейської поезії ХХ століття є значне поширення в поетичних текстах номінативної форми. У французькій та українській поезії початку ХХ століття номінативні форми стають одним з головних семантико-стилістичних засобів, значний вплив яких відчувається як на ритміко-інтонаційному, так і на емоційно-експресивному рівнях віршів.
5. У лексичному плані поетичні тексти характеризуються лаконізмом опису з метою ширшої „мобілізації” семантичних ресурсів. Слова ж з ослабленою семантико-функціональною роллю нехтуються.
6. Одним з визначальних чинників французької та української поезії є асоціативно активне слово, через посередництво якого екстраполюються елементи інших мистецтв, а саме музики та живопису, проте інтерес до ритмомелодики не слабшає. Навпаки, у поєднанні двох способів музичного вираження (семантичного і ритмомелодійного) поети виявляють нові мовні резерви.
7. Процеси синтезу мистецтв у французькій та українській поезії п. п. ХХ століття, які полягали в екстраполяції в поезію живопису та музики, доцільно вважати одними з найяскравіших виявів творчих пошуків тогочасних поетів. Явище симфонізму, поліфонія, монтаж, символіка кольорів стали невід’ємними елементами їх творчих стилів. Синестезійний вираз художнього образу покриває поетичний твір асоціативною сіткою, яка забезпечує його високу художність.
Теоретичне значення роботи полягає в різноаспектності здійсненого аналізу, що сприяє виробленню динамічної, відкритої до подальших наукових студій моделі сприйняття яскравого мистецького явища в українській та французькій літературах поезії п. п. ХХ століття, а також у спробі простежити типологію новаторських явищ в обох національних поезіях. Це дозволяє уточнити певні положення і поглибити теоретичні засади порівняльно-історичного і типологічного мовознавства.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання положень і результатів роботи у підготовці нормативних курсів з французької та української літератур ХХ століття, спецкурсів з поетики і герменевтики, семінарів із теорії номінації, лексичної семантики, лінгвістичного аналізу поетичного тексту, художнього перекладу.
Апробацію результатів здійснено на таких конференціях: Міжнародний науковий конгрес „Іван Франко: Дух, наука, думка, воля” (вересень-жовтень 2006 р., Львів, ЛНУ), Перша Всеукраїнська наукова конференція романістів (жовтень 2006, Чернівці, ЧНУ), Перша Міжнародна науково-практична конференція „Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (квітень 2007, Запоріжжя, ЗНУ), Третя Міжнародна науково-практична конференція „Мова та культура: проблеми загально, германської, романської та слов’янської стилістики” (травень 2007 Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов).
Публікації. Головний зміст роботи знайшов своє відображення у 7 публікаціях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 220 позицій, та додатків. Загальний обсяг дослідження 198 сторінок, з них 179 сторінок основного тексту.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету та завдання роботи, об’єкт і предмет, описано методи аналізу матеріалу, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження.
У першому розділі розглянуто історичний розвиток аналізу мови поетичних текстів, їх виражально-експресивних засобів, а також проведено загальний огляд особливостей української та французької поезії першої половини ХХ століття крізь призму мистецького синтезу та мовно-стилістичних явищ.
У другому розділі досліджено лінгвостилістичні особливості зображальних засобів в українській та французькій поезії першої половини ХХ століття, проаналізовано їх структурно-семантичні особливості, проведено паралелі і порівняння обох національних поезій.
У третьому розділі простежено процес мистецького синтезу у поезії, визначено способи і моделі передачі музики та живопису мовними засобами, проведено типологічні паралелі між українськими та французькими поетичними творами та авторськими стилями.
У загальних висновках підсумовано результат виконаного дослідження і окреслено перспективи подальшого опрацювання запропонованої теми.

Список литературы

Список використаних джерел

1. Алексеев М.П. Английский трактат XVIII века о поэзии и музыке // Из истории английской литературы. М.-Л.: Гослитиздат, 1960. 499 с.
2. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття. Львів: Літопис, 2002. 830 с.
3. Антонич Б.-І. Між змістом і формою // Антонич Б.-І. Твори. К.: Дніпро, 1998. 591 c.
4. Арістотель, Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 130 с.
5. Аристотель. Поэтика // Аристотель и античная литература. М.: Наука, 1978. 230 с.
6. Балашов Н.И. Структурно-реляционная дифферанциация знака языкового и знака поэтического. // Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка, Т.41, №2, 1982. С.125-133.
7. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд. иностр. лит., 1961. 394с.
8. Бальмонт К.Д. Избранное: Стихотворения. Переводы. Статьи. М.: Правда, 1990. 606 с.
9. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики: Монографія. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 281 с. Бібліогр.: с. 251-272.
10. Башляр Гастон. Новый рационализм. М.: Прогресс, 1987. 374 с.
11. Белый Андрей. Ритм как диалектика и „Медный всадник”. М.: Федерация, 1929. 280с.
12. Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
13. Беценко Т. Лінгвостилістичний аналіз поезій В. Стуса // Дивослово. 1997. № 8 С. 17-21.
14. Біла А. Український літературний авангард. Монографія. Донецьк: Донецький національний університет, 2004. 445 с. Бібліогр.: с. 385-445.
15. Білецький О. Літературні течії в Європі в першій чверті 20-го віку // Червоний шлях. 1925. №11. С. 268-308.
16. Богин Г.И. Фоносемантика как одно из средств побуждения рефлекси //Фоносемантические исследования. Пенза, 1990.
17. Божович В.И. Традиции и взаимодействие искусств: Франция, конец ХІХ-начало ХХ века. М.: Наука, 1987. 319 с.
18. Борев Ю.Б. Эстетика. М.: Политиздат, 1988. 495 с.
19. Буало Н. Мистецтво поетичне. К.: Мистецтво, 1967. 132 с.
20. Бураго С.Б. Музыка поэтической речи: Литературно-критический очерк. К.: Дніпро, 1986. 179 с.
21. Вагнер Р. Избранные работы. М.: Искусство, 1978. 695 с.
22. Валери П. Об искусстве: Сборник: Пер. с фр. 2-е изд. М.: Искусство, 1993. 506 с.
23. Васина-Гроссман В.А. Музыка и поэтическое слово. М.: „Музыка”, 1987. 366 с.
24. Веденина Л.Г. и Шор Е.Н. Некоторые приёмы стилистического исследования текста. М.: Наука, 1973. 72 с.
25. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопросы языкознания, 1960, №5.
26. Войчишин Ю. „...Ярий крик і біль тужавий”: Поетична особистість Євгена Маланюка. К.: Либідь, 1993. 160 с.
27. Воронин С.В. Основы фоносемантики. Л.: Изд. ЛГУ, 1982. 244 с.
28. Габитова Р.М. Философия немецкого романтизма. АН РССР, История философии. М.: Наука, 1978. 288 с. Гаєвський С. Франків „Мойсей”. (Розвідка і текст поеми). Б. М.: 1948. 57с.
29. Гальперин И. Информативность единиц языка. М.: Высшая школа, 1974, 175 с.
30. Горький М.О литературе: литературно-критические статьи. М.: Советский писатель, 1953. 868с.
31. Григорій Кочур і український переклад. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ-Ірпінь, 27-29 жовтня 2003 року. Київ-Ірпінь: Перун, 2003. 280 с.
32. Дебюсси К. Статьи. Рецензии. Беседы. М.-Л.: „Музыка”, 1964. 278с.
33. Державин В.М. Антологія української поезії. Лондон: Вид-во Спілки Укр. Молоді у Великій Британії, 1957. 558 с.
34. Державин В.М. Література і літературознавство: Вибрані теоретичні та літературно-критичні праці. Івано-Франківськ, 2005. 492 с.
35. Дмитриев А.С. Романтическая эстетика Августа Вильгельма Шлегеля. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. 120 с.
36. Домбровський В. Українська поетика з додатком. Перемишль: Накладом і друком печатне Кнолєра й Сина, 1924. 175 с.
37. Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Перемишль: Накладом і друком печатне Кнолєра й Сина, 1923. 177 с.
38. Драй-Хмара М. Літературно-наукова спадщина. К.: Наукова думка, 2002. 592.
39. Еко У. Поетика відкритого твору // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів: Літопис, 2002. С. 525-539.
40. Еко У. Роль читача: Дослідження з семіотики текстів. Львів: Літопис, 2004. 382 с.
41. Еліот. Т.-С. Музика поезії // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів: Літопис, 2002. С. 95-109.
42. Еремеев Л.А. Французький литературный модернизм: Традиции и современность / АН УССР, Ин-т лит. им. Т. Г. Шевченко. К.: Наукова думка, 1991. 117 с.
43. Єрмоленко С.Я. Синтаксис віршової мови. К.: Наукова думка,1969. 94 c.
44. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
45. Жирмунський В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, 1977. 407 с.
46. Жирмунский В.М. Теория стиха. Л.: „Советский писатель” Ленингр. отделение, 1975. 664 с.
47. Земская Е.А. Словообразование и текст // Вопросы языкознания. 1990. № 6. С. 17-30.
48. Зеров М. Нове українське письменство: Історичний нарис. Вип.. 1. Мюнхен: 1960. 306 с.
49. Зеров М. Твори: В 2 т., Т. 2. К.: Дніпро, 1990. 594 с.
50. Золян С.Т. Семантическая структура слова в поэтической речи // Язв. АН СССР. Сер. Лит. и яз., 1981. Т. 40, №6. С.510.
51. Зубова Л.В. Поэзия Марины Цветаевой: Лингвистический аспект. Л.: Издательство Ленингр. университета, 1989. 264 с.
52. Ионова И.А. Морфология поэтической речи. Кишинев: Штиинца, 1988. 122 с.
53. Їжакевич Г.П. Лексичні засоби стилізації // Сучасна українська мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда. К., 1973.
54. Йогансен Майк. Вибрані твори. К.: Смолоскип, 2001. 513 с.
55. Кантор К.М. Тысячеглазый Аргус: искусство и культура. М.: Советский художник, 1990. 195 с.
56. Качуровський І. Нарис компаративної метрики. Мюнхен: Український вільний університет, 1985. 119 с.
57. Качуровський І. Строфіка. Мюнхен: Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1967. 355 с.
58. Качуровський І. Фоніка. Мюнхен: Український вільний університет, 1984. 207с.
59. Квітка К.В. Вибрані статті. К.: Музична Україна, Ч. 1. 1985. 142 с.
60. Клочек Г. „Душа моя сонця намріяла...”: (Поетика „Сонячних кларнетів” Павла Тичини). К.: Дніпро, 1986. 367 с.
61. Клочек Г.Д. Євген Маланюк: література, історіософія, культурологія: Мат. міжн. наук. конференц., присвяченої 100-річчю від дня нар. Євгена Маланюка / Філологічні записки /, 14-15 травня 1997. Ч. ІІІ. Кіровоград, 1998.
62. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. К.: Т-во „Знання” УРСР, 1990. 48 с.
63. Ковалевський В.В. Рима. Ритмічні засоби українського вірша. К.: „Радянський письменник”, 1965. 286 с.
64. Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. М.: Наука, 1986. 205с.
65. Колесса Ф.М. Твори. К.: Наукова думка. Т. 3. Фольклористичні праці. 1970. 415 с.
66. Контекст 76. Литературно-теоретическое исследование. М. 1977. 303 с.
67. Костенко Н.В. Поетика Павла Тичини. К.: Вища школа, 1982. 254c.
68. Костенко Н.В. Українське віршування ХХ ст. К.: Либідь, 1993. 232с.
69. Кошелівець І. Нариси з теорії літератури. Мюнхен: Накл. автора, 1954. 129 с.
70. Курбанов О. Взаимосвязи музыки и литературы. Баку: Наука, 1972. 186 с.
71. Лазарев В.Н. Происхождение итальянского Возрождения. В 3 томах. Т. 1. М.Изд-во Академии наук СССР, 1956, 439 с.
72. Литература в системе искусств. Л., Наука, 1982. 89 с.
73. Литература и живопись. Л.: Наука. Ленингр. отд., 1982. 288 с.
74. Літературознавчий словник-довідник. К.: Академія, 1997. 752 с.
75. .Лосев А.Ф. История античной естетики. Ранняя класика. М.: Ладомир, 1994. 544 с.
76. Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха. Л.: „Просвещение” Ленингр. отд., 1972. 271 с.
77. Маланюк Євген. Земна Мадонна. Slovenske pedagogicke nacladate’lstvo, 1991. 444 с.
78. Маланюк Є. Книга спостережень: Проза. Торонто: Гомін України, 1962. 525 с.
79. Маланюк Є. Напровесні // Веселка, літературний місячник, частина 4, серпень 1992, м. Каліш, Польща.
80. Марков В.М. О семантическом способе словообразования в русском языке. Ижевск, 1981. 32 с.
81. Мастера искусств об искусстве, т.4. М.: Искусство, 1967. 622 с.
82. Межелайтис Э. Контрапункт. М.: Известия, 1972. 447 с.
83. Мойсієнко А.К. Слово в апперцептивній системі поетичного тексту: Декодування Шевченкового вірша. Київ, 2006. 305 с.
84. Моклиця М.В. Модернізм у творчості письменників ХХ століття. Част. 1. Луцьк: Ред.-вид. відл. „Вежа” Волинського держ. Університету ім.. Лесі Українки, 1999. 154 с.
85. Мукаржовский Я. Семантический анализ поэтического произведения: „Абсолютный могильщик” / Мукаржовский Я. Структуральная поэтика. М.: Школа „Языки русской культуры”, 1996. С. 289-314.
86. Наливайко Д. Взаємозв’язки і взаємодії літератури й інших мистецтв в аспекті компаративістики. // Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація (літературознавчий, культурологічний і методичний аспекти) Зб. Матеріалів міжнародної конференції. К., 2003. C. 3-25.
87. Наливайко Д. Про співвідношення „декадансу”, „модернізму”, „авангардизму” // Слово і час, 1997, - № 11. С. 44-48.
88. На пошану пам’яті Віктора Китастого: Зб. наук. пр. / Упоряд. І наук. ред. В. П. Моринець, К.: Вид. дім „КМ Академія”, 2004. 320 с.
89. Півторадні В. Краплини з поетової криниці. У кн.: Про Павла Тичину. Статті, нариси, спогади. К.: Рад. письменник 1976. 296 с.
90. Пищальникова В.А. Проблемы лингвоэстетического анализа художественного текста. Барнаул, 1984. 59 с.
91. Помірко Р.С. Структура слова та ритм художнього тексту. //Іноземна філологія, №102. Львів: Світ, 1991. с. 129-135.
92. Помірко Р.С. У творчому пошуку // Жовтень, 1979, № 8. с. 74-82.
93. Поспелов Н.С. Синтаксический строй стихотворительных произвидений Пушкина. М.: Изд. Акад.. наук СРСР, 1960. 249 с.
94. Рагойша В.П., Кабржыцкая Т. В. Карані дружбы. Беларуска українскія літературныя узаємосувазі початку ХХ ст. Минск, 1976.
95. Радзикевич В. Історія української літератури. Нью-Йорк: Видавництво Шкільної Ради, 1964. 159 с.
96. Реизов С.С. Литература и музыка. Л.: 1975.
97. Рильський і музика. К.: Наукова думка, 1969. 276 с.
98. Рисак О. Лесин дивосвіт. Львів: Світ, 1992. 178 с.
99. Рудницький А. Українська музика: Історично-критичний огляд. Мюнхен: „Дніпрова хвиля”, 1963. 406 с.
100. Савицька Л. Естетика слова в українській поезії 10-30 рр. ХХ століття. К.: 2000. 156 с.
101. Саєнко В. Українська модерна поезія 20-их років ХХ століття: ренесансні параметри. Одеса: Астропринт, 2004. 256 с.
102. Салига Я.Т. Деякі аспекти лінгвістичного аналізу поетичного дискурсу // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. Випуск 11. Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. С. 279-286.
103. Салига Я.Т. До проблеми музикальності українського і французького поетичних дискурсів: зіставний аналіз на матеріалі поезії кінця ХІХ- початку ХХ сторіччя // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. Випуск 10. Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. С. 203-210.
104. Семиотика и информатика М.: ВИНИТИ, 1976, 7-й выпуск, 182 с.
105. Силантьєва В.И. Переходные периоды в искусстве: вопросы синтеза и синкретизма форм // Проблеми сучасного літературознавства. Одеса, Маяк, 1999. вип. 3. С. 99-107.
106. Сірочук Т. Ґійом Аполлінер. Нарис поетики та стилістики. Париж-Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка в Європі, 2004. 158 с.
107. Статистичні параметри стилів, розд. ХІІІ. К., 1964. 418 с.
108. Степанов Г. Взаимодействие искусств в современном худ. процессе. Л.: Інститут живописи, скульптуры и архитектуры, 1988. 81 с.
109. Стецько Я.Т. Особливості омонімічних та полісемічних лексичних структур у поетичному дискурсі: на матеріалі французької поезії ХХ сторіччя //Вісник Київського університету. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Випуск 2. Київський університет, 2003. С. 345-352.
110. Стецько Я.Т. Синтез французької поезії кінця ХІХ початку ХХ сторіччя крізь естетичну призму Івана Франка // Вісник Прикарпатського університету. Філологія (літературознавство). Випуск ХІІІ-ХІV. Івано-Франківськ, 2007. С. 241-245.
111. Стецько Я.Т. Способи уникнення прямого називання у поетичних творах П. Тичини, П. Реверді та П. Елюара // Нова філологія: Збірник наукових праць. Запоріжжя: ЗНУ, 2007. № 26. С. 301-305.
112. Стецько Я.Т. Типологічні семантико-стилістичні особливості іменникових рядів у французькій та українській поезіях п.п. ХХ сторіччя //Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. Матеріали третьої міжнародної науково-практичної конференції „Мова та культура: проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики”, том 2. Горлівка, 17-18 травня 2007 року. С. 150-152.
113. Стецько Я.Т. Типологія синтаксичних конструкцій у французькій та українській поезіях першої половини ХХ сторіччя//Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Матеріали першої всеукраїнської наукової конференції романістів. Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства. Чернівці, 2006. С. 105-106.
114. Тимофеев Л.И., Тодоров Л. В. Как читать и понимать стихи. М.: „Знание”, 1961. 40 с.
115. Тимофеев Л.И. Очерки теории и истории русского стиха. М.: „Гослитиздат”, 1958. 415 с.
116. Тимофеев Л.И. Слово в стихе. М.: Сов. Писатель, 1987. 420 с.
117. Типологические соответствия литературы и изобразительного искусства. К.-Одеса: „Вища школа”, 1975. 171 с.
118. Тынянов Ю.Н. Проблема стихотворного языка. М.: Советский писатель, 1965. 301 с.
119. Уфимцева А.А. Лексика. В кн.: Общее языкознание. Внутренняя структура языка. М., 1972.
120. Филипович Павло. Література. Статті. Розвідки. Огляди. Нью-Йорк, Мельбурн: Друкарня Б. Ігнатова, 1971. 580 с.
121. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Т. 31. Літературно-критичні праці. К.: Наукова думка, 1981. С. 45-120. 596 с.
122. Хингельдиева И.Г. Взаимодействие и синтез искусств. М., 1982.
123. Хомський Н. Роздуми про мову. Львів: Ініціатива, 2000. 351 с.
124. Хопрова Т. Музыка в жизни и творчестве А. Блока. Л.: „Музыка”, 1974. 152 с
125. Чередниченко О.І. Багатомовність і концептуальні картини світу//Вісник Іноземна філологія. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2002. с. 7-11.
126. Черниш Г. Український футуризм і довкола нього // 20-і роки: літературні дискусії, полеміки. К.: 1991.
127. Шамрай А. Українська література: Стислий огляд. Х.: Держвидав України, 1926. 209 с.
128. Шахова К.О. Література і образотворче мистецтво. К.: Дніпро, 1987. 195 с.
129. Шерех Юрій. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. Три томи. Т. І. Харків: Фоліо, 1998. 607 с.
130. Эйхенбаум Б. Мелодика руского лирического стиха. Петербург: Опояз, 1922. 199 с.
131. Юдіна В. Музика в житті Павла Тичини. К.: Музична Україна, 1976. 85 с.
132. Якобсон Р. Поэзия грамматики и грамматика поэзии // Поэтика. Труды І. Международная конференция по вопросам поэтики. Варшава. 1961.
133. Якобсон Р.О. Работы по поэтике. М.: Прогресс, 1987. 460 с.
134. Якуб’як М.В. Словник термінів мистецтва французько-український, українсько-французький./ Львів. Акад. мистецтв Львів, 2003. 133 с.
135. Яросевич Л. Леся Українка і музика. К.: Музична Україна, 1986. 143 с.
136. Angelet Ch. La néologie d’André Gide. // Le néologisme dans la langue et dans la littérature. Paris: Hachette, 1973. p. 59-77. 435p.
137. Bachelard G. La poétique de la Rêverie. Paris: Presses Universitaires de France, 1960. 183 p.
138. Barre F. Les néologismes chez les Burlesques du XVIIe siècle. // Le néologisme dans la langue et dans la littérature. Mai 1973, № 25. Paris, 1973. p. 45-59.
139. Вeaudelaire Ch. Oeuvres complètes. Paris, 1956. 611 p.
140. Briolet Daniel. Le langage poétique. Paris: Nathan, 1984. 132 p.
141. Charaudeau P. Langage et discours. Eléments de sémiolinguistique (Théorie et pratique). Paris: Hachette, 1994. 176 p.
142. Charbois N. Eluard et Picasso // Europe: revue mensuelle. Rencontres avec Eluard: Colloque de Nice (19-21 mai 1972). Janvier 1973. P. 188-207.
143. Chiss J.-L. Filliolet J., Maingueneau D. Introduction à la linguistique française. Paris: Hachette Supérieur, 2001. tome II: Syntaxe, communication, poétique. 159 p.
144. Cioran. Précis de décomposition. Gallimard, 1984. 266p.
145. Coeroy A. Wagner et l’esprit romantique. Wagner et la France. Le wagnerisme littéraire. P.: Hachette, 1965. 214 p.
146. Cohen J. Structure du langage poétique. Paris: Seghers, 1966. 231 p.
147. Debreuille J. Y. L’école de Rochefort. Théories et pratiques de la poèsie 41-61. Lyon, 1987. 110 p.
148. Deguy M. Choses de la poèsie et affaire culturelle. Paris: Hachette, 1986. 220 p.
149. Delas D., Filliolet J. Linguistique et poètique. Paris: Larousse, 1973. 205 р.