ЕКСПРЕСІЯ ВЛАСНИХ НАЗВ ЯК ЗАСІБ ПУБЛІЦИСТИКИ

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Ільченко Володимир Іванович

УДК 070:81’3 «19922003»

ЕКСПРЕСІЯ ВЛАСНИХ НАЗВ
ЯК ЗАСІБ ПУБЛІЦИСТИКИ

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисерта _Toc55287659 h 4
РОЗДІЛ 1. ПОЕТИКА РЕАЛЬНОГО ІМЕНІ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ 12
Висновки. 26
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНІ КОНОТАЦІЇ ОНІМІВ.. 27
2.1. Відтворювані соціально-експресивні семи. 29
2.2. Особливості вживання особових імен. 45
2.3. Специфічні стилістичні фігури. 51
Висновки. 51
РОЗДІЛ 3. ЛЕКСИЧНІ, МОРФОЛОГІЧНІ ТА ЗВУКОВІ ЗАСОБИ ОНОМАСТИЛІСТИКИ.. 54
3.1. Актуалізація внутрішньої форми (стилістична етимологізація) 54
3.2. Стилістична фіктонімізіція. 57
3.3. Ономастична парономазія та омонімічна атракція. 61
3.4. Звукова експресія імен. 66
3.5. Стилістична деонімізація та деривація. 70
3.5.1. Метафоризація власних назв у мові засобів масової інформації. 71
3.5.2. Метонімія та інші моделі відонімної деривації у мові газет. 86
3.5.3. Онімізація та номінація як особливий засіб експресії. 109
Висновки. 120
РОЗДІЛ 4. ІМЕНА В ЗАГОЛОВКУ ТА В ТЕКСТІ 123
4.1. Функції власних назв у заголовковому комплексі 123
4. 1. 1. «Актуалізатори» кокретнопредметного рівня. 125
4. 1. 2. «Актуалізатори» загальнопредметного рівня. 126
4. 1. 3. «Актуалізатори» номінативно-оцінного рівня. 127
4. 1. 4. «Актуалізатори» атрибутивно-асоціативного рівня. 128
4.2. «Позаконтестна» експресія імені в заголовках. 129
4.2.1. Еліпс власних назв як публіцистичний прийом. 129
4.2.2. Стилістична варіативність пропріальної лексики. 130
4.2.3. Реалізація звукових можливостей та евфонія імені. 130
4.2.4. Абревіація та акронімізація імені в заголовку газети. 131
4.2.5. Стилістична декомпозиція як особливий вид етимологізації. 131
4.3. Ім’я в структурі заголовкового комплексу. 131
4.3.1. Власні назви в номінативних заголовках друкованих видань. 131
4.3.2. Власні назви в безособових дієслівних конструкціях. 142
4.3.3. Специфіка функціонування імен у заголовках-реченнях. 143
4.3.4. Імена в еліптичних заголовках друкованих ЗМІ. 147
4.3.5. Імена в обставинних заголовкових конструкціях. 149
4.3.6. Власні назви в заголовках складних реченнях. 150
4.3.7. Онімічна лексика в афективно-імперативних заголовках. 157
4.4. Функціонування онімів у газетному тексті 157
Висновки. 173
ВИСНОВКИ.. 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ.. 179
Список використаної літератури. 179
Список використаних джерел. 191
ДОДАТКИ . 194

ВСТУП

Власні назви займають особливу лексичну нішу в мові. Їхня відособленість виразно виявляється на мовленнєвому рівні, зокрема в газетному тексті. В ономастичній стилістиці виділяються два принципово різні напрямки щодо досліджень власних назв. Один з них стилістика онімів художніх творів (поетичних імен), другий стилістика реальних імен [99,118]. Дослідники традиційно приділяють більшу увагу вивченню онімії саме художніх текстів, у яких використовуються й реальні імена, позбавлені, однак, тієї соціальної значущості, що характерна для власних назв у ЗМІ. Недостатню увагу до реальних імен пов’язують насамперед з екстралінгвальною природою їх стилістики залежністю форм найменування від соціального стану денотата, мовленнєвих ситуацій, ставлення до носія імені тощо. «Стилістику реальних імен розроблено найгірше, зазначають автори російського академічного видання «Теория и методика ономастических исследований» [99, 118], хоча саме вона слугує базою, на основі якої будується стилістика імен у художніх творах. Зокрема, стилістика імен залишається незрозумілою, якщо не зрозумілі соціальні відношення, котрі дали життя тій чи іншій формі йменування».
Стилістика імен у художньому стилі вивчається досить активно: на теоретичному рівні, а також на рівні окремих письменників та творів.
Функціонування власних назв у художньому та публіцистичному стилях часто формально підпорядковане одній меті творенню образності, однак образність у публіцистиці призначена не для художньо-мовленнєвої конкретизації, як у белетристиці, а для стилетвірного протиставлення стандарту й експресії [78,13].
Справді, в обох стилях стилістичне вживання імені може слугувати для творення образу, художньої деталі, для іронії, гумору й сатири, милозвучності мови, експресивно-емоційного забарвлення, характеристики героїв тощо.
Однак функціонування власних назв у ЗМІ та художній літературі підпорядковане різним цілям, що визначається самими функціями белетристики та публіцистики.
Образ, зокрема й пов’язаний зі стилістикою імені, у ЗМІ служить елементом публіцистичності; він є, так би мовити, «соціальним» образом, який, з одного боку, виступає як «елементарна частка» переосмислення соціально значущих подій, з другого бере участь у творенні механізму впливу на поведінку і діяльність людей, формування громадської думки, смаків, соціального ставлення до фактів та явищ дійсності. (Див. монографію «Русская журналистика на рубеже тысячелетий. Итоги и перспективы» [20].)
У белетристиці образ залишається переважно «естетичним» образом, який бере участь в естетичному впливі на реципієнта. У художньому стилі автор оперує передусім вигаданими іменами, «відділеними» від актуальних реалій. Навіть реальні власні назви (скажімо, топоніми) в художніх творах втрачають зв’язок з реальними денотатами; у публіцистиці ж навпаки згадка імені посилює соціальну значущість його носія.
Часто ЗМІ мають справу з онімами, денотат яких або добре відомий читацькій (глядацькій, слухацькій) аудиторії, або стає відомим завдяки саме журналістським матеріалам.
Таким чином, у художньому творі власна назва є елементом реалізації авторського задуму, у ЗМІ ім’я «задане» і не залежить від авторської фантазії. Проте і в публіцистичному стилі імена мають експресивне навантаження, тісно пов’язане з їх соціальною роллю, яка зумовлюється екстралінгвальними чинниками й випливає з функцій мас-медіа.
«Елементи ономастичного матеріалу, зазначає А.Білецький [9,12], відрізняються від решти лексичних елементів своєю екстралінгвальною функцією, тобто своєю співвіднесеністю не з поняттями (лексично чи фразеоологічно вираженими) даної мови, а з дискретними об’єктами дійсності».
Журналістика як «конструктор реальності» [109, 47] належить до того виду діяльності, в якому реалізується, знаходить свій практичний вияв громадська діяльність людей. Соціальні фактори є визначальними для виконання журналістами завдань, поставлених суспільством. Для досягнення ефективності масово-інформаційного впливу служать засоби соціальної експресії, елеме-політичних зламів, коли міняються суспільні установки, цінності, переосмислюється ставлення до осіб, подій, історичних періодів. Перехідний період, у якому перебуває наше суспільство, позначений хисткістю та невизначеністю щодо багатьох реалій як у діахронічному, так і синхронічному плані. Значення відомого імені охоплює сему ставлення суспільства до денотата. Перші кроки у напрямку демократизації зумовлюють «різночитання» щодо багатьох суспільно значеннєвих власних назв. Різні політичні та фінансові групи через підконтрольні ЗМІ формують різне ставлення до відомих імен. Соціальна роль денотата зумовлює його значення в кожен конкретний період часу. Денотат імен підпорядкований суспільному розвиткові [99,106107]. Він змінюється, і водночас міняється його образ у свідомості людини, зазнає змін значення імені для певних соціальних груп. Значення імені варіює не лише в часовому вимірі. Той самий онім різними соціумами може «читатися» по-різному. Більш того, ідеологічні, світоглядні фактори, від яких залежить значення оніма, дають підстави говорити про ономастичний простір кожної окремої особи [99,11], для якої кожне відоме їй ім’я наповнене індивідуальним змістом.
Кожна більш-менш значна подія наповнює новим соціальним значенням імена, що ідентифікують її; малознані власні назви завдяки ЗМІ стають відомими, входять в активний лексичний фонд багатьох людей.
Актуальність теми. Актуалізація стилістичного потенціалу імен у ЗМІ є одним з найважливіших мовностилістичних засобів публіцистики. Про те, якого значення журналісти та редактори надають експресії реальних онімів, можна судити вже із заголовків газетних, журнальних публікацій, матеріалів у Інтернеті. Однак ці стилістичні можливості все ще залишаються поза увагою дослідників мови засобів масової інформації. Маловивченими

Список литературы

ВИСНОВКИ

Реальні власні назви володіють значним стилістичним потенціалом, який часто реалізується в публіцистичному стилі. Цей потенціал залежить головним чином від низки екстралінгвальних чинників, насамперед соціального значення носія власної назви, його популярності та зв’язку з суспільно важливими подіями, моди. Назви таких об’єктів нерідко стають ідентифікаторами самих подій. У структурі значення оніма чітко виділяється соціальний компонент, який актуалізується в разі потрапляння імені в ЗМІ.
Соціальне поле власних назв у ЗМІ охоплює складну «ієрархію» ставлення до денотата: суспільства загалом, конкретного видання, різних соціальних груп, а також автора публікації як представника соціуму. ЗМІ створюють відповідні соціальні конотації значення імені, котрі актуалізуються шляхом введення імен у певні онімічні гнізда, мовностилістичними засобами, а також контекстом загалом.
Соціальна загостреність, що досягається використанням експресивного заряду імені, залежить від стилю видання, його політичної орієнтації, аудиторії, ступеня «жовтизни», уподобань, смаку, творчої манери автора та редактора. На сторінках офіційних та спеціалізованих видань до цих прийомів вдаються рідше, в масових газетах частіше.
Надання експресії реальним іменам є одним з найпопулярніших засобів досягнення публіцистичності, особливо в період демократизації преси та розвитку ринку ЗМІ. Про це свідчить великий масив проаналізованих українських, російських, а також англомовних видань та Інтернет-сайтів. Аналіз численних текстів показав, що немає принципової різниці в підходах до реалізації публіцистичного потенціалу реальних власних назв в українських, російських та британських ЗМІ за винятком тих, що стосуються власне мовних можливостей. В англомовних ЗМІ більш поширені стилістичні засоби, пов’язані з варіативністю імен.
Імена є лексичними одиницями, фактами мови. Їхня образність у мовленнєвих ситуаціях забезпечується створенням конотацій за допомогою актуалізації семантичної асиметрії, евфонії, побудови синтаксичних фігур.
Образність, створена шляхом залучення стилістичних можливостей онімії, використовується, по-перше, для привернення уваги до носія імені, події, факту і, по-друге для підвищення публіцистичної «цінності» самого матеріалу: належного художнього рівня тексту, його виразності, соціальної загостреності, милозвучності і таке ін., а також висловлення ставлення до денотата, його оцінки.
Актуалізація соціального компонента значення оніма, оцінка носія імені здійснюється, зокрема, шляхом етимологізації, фіктонімізації, паронімічної (омонімічної) атракції, реалізації звукового потенціалу імен. Ці засоби слугують основою для творення різних стилістичних прийомів тропів та синтаксичних фігур.
Асиметрія, багатоплановість семантики імені виявляється у його тропеїчному вживанні. Будь-який троп, у якому використано власну назву, пов’язаний з явищем деонімізації втратою ознак оніма і зближенням його з загальною назвою, або трансонімізацією перенесенням імені з одного денотата на інший. Деонімізація може бути метафорична, метонімічна, паронімічна, символічна та умовна. Її спосіб визначається характером відношень між мотивувальним іменем та похідним утворенням. У газетному тексті ці способи нерідко комбінуються. Тропеїчне вживання імені часто поєднується з побудовою синтаксичної фігури.
Стилістичні функції імен у публіцистиці, художній літературі та розмовному стилі мають багато спільного. Однак онімія ЗМІ має чимало специфічних рис: у мас-медіа вживаються переважно реальні імена, значення яких передбачає наявність соціального компонента; засоби масової інформації самі виступають як соціум, що відіграє головну роль у творенні та поширенні соціального значення онімів; ЗМІ роблять імена відомими, створюючи мотиваційні ознаки, котрі слугують основою для переносного вживання.
Нерідко у функції власних назв використовуються апелятиви. Така стилістична онімізація має оказіональний характер і також пов’язана з тропеїчним вживанням слів та зворотів. ЗМІ нерідко самі виступають у ролі номінаторів щодо предметів та явищ, котрі не мають власної назви, або ці предмети індивідуалізуються з метою посилення експресії.
Імена, вжиті в заголовку до публікації, завжди стилістично марковані. Реальні власні назви як «актуалізатори» встановлюють значеннєві зв’язки заголовкової конструкції з конкретними об’єктами реальності людьми, місцями, часовими проміжками тощо. У заголовках особливо яскраво виявляються стилістичні можливості імені, які реалізуються за допомогою різних мовностилістичних прийомів. Реалізація цих можливостей залежить, зокрема, від синтаксичної позиції, яку займає ім’я в заголовковій конструкції, а також відповідно до актуального членування речення.
Експресія власних назв у заголовку виявляється, по-перше, за допомогою актуалізації «внутрішнього» потенціалу імен (незалежно від контексту) і, по-друге шляхом створення змістових, звукових та стильових опозицій.
У тексті функціонування імен відіграє важливу роль у створенні його публіцистичності за допомогою як мовностилістичних засобів, так і змістово-асоціативних зв’язків. Ці зв’язки формують своєрідні онімічні гнізда, до яких входять тематично споріднені як правило, через відношення суміжності власні назви. Онімія газетного тексту виявляє внутрішню організацію, відбиваючи тією чи іншою мірою позатекстову тематичну віднесеність імен. Адже потрапити на сторінки газети імена можуть тоді, коли вони утворюють певну тематичну єдність. Її диктує осмислена автором об’єктивна реальність.
Функціонування власних назв на текстуальному рівні, ономастична організація газетного тексту потребують подальшого вивчення. Слід також продовжити дослідження публіцистичних і загалом експресивних можливостей реальної онімії у різних стилях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ[1]

Список використаної літератури

1. Агафонова Н.П. Поэтическая антропонимия в русских сатирических журналах первых послеоктябрьских лет (1917 1923 гг.) // Вопросы ономастики. Труды Самаркандского ун-та. Самарканд, 1971. Вып.214. C. 100 138.
2. Адамова Л.М., Кучер И.М. Роль заглавия в раскрытия идейного содержания произведения // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.93 94.
3. Алиференко Н.Ф. Имена собственные в составе фразеологических оборотов русского и украинского языков // Там само. С.5 7.
4. Апресян А.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
5. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс,1990. С. 533.
6. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 386 с.
7. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора. (Синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. 309 с.
8. Бабич Н.Д. Характер мотивованості фразеологізмів з компонентами власними назвами у східнослов’янських мовах // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. ІІ. Описова та прикладна ономастика. Одеса: Одеський ун‑т ім. І.І.Мечникова, 1990. C.10 11.
9. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания. (Ономастика). К.: Изд-во Киевского ун-та, 1972. 211с.
10. Блисковский З.Д. Муки заголовка. М.: Книга, 1972. 157 с.
11. Блэк М. Метафора // Теория метафоры. М.: Про­гресс, 1990. С.153 164.
12. Болотов В.И. К вопросу о значении имен собственных // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 333345.
13. Вакалюк Я.Ю. Лексико-семантична організація власних імен у творах В.Стефаника // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.106 107.
14. Вартанова О.А. Топоним в структурировании художественного хронотопа // Там само. С. 107 109.
15. Великобритания. Лингвострановедческий словарь. 9500 единиц / А.Рум, Л.В.Колесников, Г.А.Пасечник идр. М.: Рус. яз., 1978. 480 с.
16. Галич В.М. Перехід апелятивної лексики у власну як засіб естетизації дійсності у творчості О.Гончара // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С. 109 110.
17. Голев Н.Д. Мотивационные типы отономастических образований в художественной литературе и публицистике // Номинация в ономастике. Свердловськ: Изд-во Урал. ун-та, 1991. С. 51 60.
18. Горбань В.В., Иванова Е.Б. Семантика заглавия и теста (на материале произведений А.П.Гайдара // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С. 111 112.
19. Гордеева Н.Г. Ономасиологическая характеристика коллективно-территориальных прозвищ // Там само. С. 3031.
20. Грабельников А.А. Русская журналистика на рубеже тысячелетий. Итоги и перспективы. М.: Изд. РИП-холдинг, 2001. 336 с.
21. ГригорьевВ.П. Ономастика Велимира Хлебникова. (Индивидуальная поэтическая норма) // Ономастика и норма. М.: Наука, 1976. С.181200.
22. Гриценко П.П., Хазова Л.Н. Заметки о фразеологизмах с именами собственными в русском и украинском языках (стилистические наблюдения) // Вопросы ономастики. Труды Самаркандского ун-та. Самарканд, 1976. Вып. 284. C. 144 153.
23. Гродзинський Евгениуш. Очерк общей теории имен собственных. (Краткое содержание) // Grodziński Eugeniusz. Zarys ogólnej teorii imion własnych. Warshawa, 1973. С.291298.
24. Данилина Е.Ф. К вопросу о лексическом значении личных имен // Лексика и словообразование русcкого языка. Пенза: Пензен. пед.ин-т им.В.Г.Белинского, 1972. С.615.
25. Данильченко А.В. Особенности функционирования топонимов в языке газеты // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990р). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім.І.І.Мечникова, 1990. С.112113.
26. Доломан С.Є. Ільченко В.І. Про деякі способи стилістичного використання антропонімів у поезії та в публіцистиці // Журналістика. (Преса, телебачення, радіо). К.:Либідь, 1991. Вип. 23. С.114125.
27. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. К.: Вища школа, 1974. 291 с.
28. Дяченко Л.П. Нове в російській та українській мові. Крилаті слова. К.:Задруга, 2001. 112 с.
29. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. М.: Изд. иностр.лит., 1958. 404 с.
30. Жовнер Н.Е. Лесико-семантический способ словообразования в ономастике // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.22 24.
31. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості. Львів: ПАІС, 2000. 180 с.
32. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: Соціокультурний аспект/ АН України. Ін-т світової економіки і міжнар. відносин. К., 1993. 131 с.
33. Иванова Н.Г., Ожерельева Г.П. Актуавлизация пресуппозиции в структуре значений поэтического онима // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.30 31.
34. Имена собственные в художественной литературе // Антропонимика. (Библиографический указатель литературы на русском языке) / Сост.Зинин С.И. Ташкент, 1968.
35. Ільченко В.І. «Актуалізатори» в газетному заголовку // Наукові записки Інституту журналістики. К: Ін-т журналістики, 2002.Том 8.С.172175.
36. Ільченко В.І. Експресія імені в засобах масової інформації/ Київський нац. ун-т імені Т.Шевченка, Ін-т журналістики. К.: Інститут журналістики, 2003. 64с.
37. Ільченко В.І. Експресія імені та «елітарність стилю» // Журналістика й проблеми формування нової політичної еліти в посткомуністичних державах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. К.:Ін-т журналістики, Фундація «Суспільність», 1996. С. 5354.
38. Ільченко В.І. Особливості тропеїчного вживання імен у ЗМІ / Київський нац. ун-т імені Т.Шевченка, Ін-т журналістики, 2003. 64с.
39. Ільченко В.І. Соціально-експресивні конотації онімів у ЗМІ // Наукові записки Інституту журналістики. К: Ін-т журналістики, 2002. Том 9. С. 145150.
40. Калинкін В.М. Теоретичні основи поетичної ономастики: Автореф.дис. доктора філол. наук. Київ. 2000. 37 с.
41. Калинкин В.М. Поэтика онима. Донецк: Юго-Восток, 1999. 409 с.
42. Карпенко М.В. Русская антропонимика: Конспект лекций спецкурса. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1970. 43 с.
43. Карпенко Ю.О. Назва твору як об’єкт ономастики. (Переважно на матеріалі творчості Миколи Бажана) // Повідомлення Української ономастичної комісії. К., 1975. Вип. 13. C. 4 10.
44. Карпенко Ю.О. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт // Там само. С.35 37.
45. Карпенко Ю.Ю. Про критерії поділу власних і загальних назв // Там само. 1974. Вип. 10. С.310.
46. Касим Е.Ю. Стилистически маркированные личные имена в художественном тесте // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С. 121122.
47. Касім Ю.Ф. Словотворчі особливості прізвищ персонажів у творах українських радянських сатириків і гумористів // Питання сучасної ономастики. К.: Наукова думка, 1976. С.163 166.
48. Колоколова Л.І. До питань стилістичної ономастики // Українське мовознавство. К., 1975. № 3. C. 68 74.
49. Косовский Б.И. Общее языкознание. Минск: Вышейша школа, 1974. 270 с.
50. Красильникова Е.В. Новая космическая лексика // Способы номинации в современном русском языке. М.: Наука, 1982. С.56­68.
51. Кронгауз М.А. Семантика. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 399 с.
52. Курилович Ежи. Положение имени собственного в языке // Очерки по лингвистике. М.: Изд. иностр. лит., 1962. 456 с.
53. КухаренкоВ.А. О системном характере антропонимии национальной художественной литературы // Шоста респуліканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.124 125.
54. Кучеренко Л.І. Однорівнева й багаторівнева варіативність анторпонімів // Шоста респуліканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. C.4546.
55. Кучма Л.Д. Вірю в український народ. К.:Видавничий дім «Альтернативи»,2000. 504 с.
56. Лауристин М., Вихаллем П. Роль социальных установок в восприятии газетного текста // Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации). М.: Наука, 1976. 263 с.
57. Лебеденко С.А. Топонимия Полтавщины в произведениях Т.Г.Шевченко // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.125 127.
58. Леві-Строс Клод. Первісне мислення / Пер. з французької. К.:Український центр духовної культури, 2000. 324c.
59. Магазаник Э.Б. «Говорящие имена» в литературе. (Проспект) // Вопросы ономастики Труды Самаркандского ун-та. Самарканд, 1974. II.Вып.264. С. 85 94.
60. Магазаник Э.Б., Ройзензон Л.И. «Магия имен» и художественная литература // Там само. С. 41 44.
61. Магазаник Э.Б., Ройзензон Л.И. Ономастилистика и ономапоэтика // Там само. С. 7 10.
62. Магазаник Э.Б., Ройзензон Л.И. Поэтическая ономастика и фонетическая экспрессия: к инструментовке собственных имен в русской художественной литературе // Вопросы ономастики. Труды Самаркандского ун-та. Самарканд, 1971. Вып. 214. C. 60 72.
63. Макаренко Є.А. Соціальна експресія української публіцистики // Журналістика. (Преса, телебачення, радіо). К.:Либідь, 1991. Вип. 23. С.132140.
64. Манушкина Г.П. О сущности имени собственного и характере его функционирования в составе фразеологизма // Проблемы семасиологии и лингвостилистики. Рязань, 1973. Вып. I, ч.2. С. 137 143.
65. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. М.: Высшая школа, 1997. 272с.
66. Милль Дж. Ст. Система логики силлогистической и индуктивной / Пер. с англ., 2-е изд. М.: Леман, 1914. 865 с.
67. Миркитанов Ю.А. Ономастика, фразеология, поэтический текст // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.69 70.
68. Михайлов В.Н. О стилистической организации ономастической лексики современного русского языка // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.130 132.
69. Морозова М.Н. Имена собственные в баснях Крылова // Поэтика и стилистика русской литературы. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1971. С.88 95.
70. Москаленко Н.А. Фразеологізми з антропонімами в українській мові // Питання сучасної ономастики / Збірн. доповідей, повідомлень та виступів на ІV Респ. ономастичній конф. К.: Наукова думка, 1976. С. 166 170.
71. Мысык С.Г. ИС в структуре когнитивной деятельности // Шоста респуліканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.60 61.
72. Нариси пр текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / Різун В.В., Мамалига А.І., Феллер М.Д. К.: РВЦ Київський ун-т”, 1998. 336 с.
73. Никонов В.А. Имена персонажей // Поэтика и стилистика русской литературы. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1971. С. 407 419.
74. Отин Е.С. Топонимическая метонимия: (Вид связи «гидроним ойконим)// Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С.4340.
75. ПеркасС.В. Парадигматические и синтагматические аспекты лингвостилистического потенциала топонимов в современном английском языке: Автореф. канд. диссертации. М.,1980. 22 с.
76. Подольская Н.В. Словарь русской ономастической терминологии. 2‑е изд., перераб. и доп. М.: Наука, 1988. 192с.
77. Пономаренко Т.В., Кравченко М.Ф. Семантические и словообразовательные особенности отономастических лексических единиц со значением «отношение» // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.69 70.
78. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. К.:Либідь, 1992. 248c.
79. Пришва Б.Г. Словесні засоби гумору Остапа Вишні // Мовознавство. К., 1970. №2. C. 81 86.
80. Разумейко М.С., Регушевський Є.С. Власні назви у структурі фразеологізмів // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім.І.І.Мечникова, 1990. C.101 102.
81. Рассел Б. Дескрипции // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1986. Вып. 13. Проблемы референции. С. 41 54.
82. Реформатський А.А. Введение в языкознание. М.: Просвещение, 1967. 542 с.
83. Реформатський А.А. Очерки по фонологии, морфонологии и морфологии. М.: Наука, 1979. 102 с.
84. Ройзензон Л.И., Подгаецкая И.М. Исследования по русской поэтической ономастике. (Обзор литературы послевоенного периода) // Onomastika. Warszawa, 1965. Ч.І. X, 12. С. 271 283.
85. Ройзензон Л.И., Подгаецкая И.М. Исследования по русской поэтической ономастике. (Обзор литературы послевоенного периода) // Onomastika. Warszawa, 1966. Ч.ІІ. X, 2,1 2. C. 365 379.
86. Салимова Р.Х., Бушуй А.М. Имя собственное как компонент тавтологический комплексов // Вопросы ономастики. Труды Самаркандского ун-та. Самарканд, 1971. Вып. 214. C. 138 146.
87. Саплин Ю.Ю. Символическое осмысление ономастичской лексики // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С.146 147.
88. Седристая В.Э. Ономастика 16-й страницы «Литературной газеты» // Там само. С.148 149.
89. Серажим К.С. Структура публіцистичного тексту: загальні підходи до текстологічного аналізу. http://journlib.univ.kiev.ua/nz/nz1/18.htm.
90. Сергеев Ф.П. Метонимическое употребление топонимов в публикациях на международные темы // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.). Тези доповідей і повідомлень. ІІ. Описова та прикладна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. C.110 112.
91. Сікорська З.С., Терновська Т.П. Ономастика в романі Є.Гуцала «Позичений чоловік» // Там само. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. С.151 152.
92. Скворецкая Е.В. Компаративное использование собственного имени в русском литературном языке второй половины ХVІІІ века. Ученые зап.Рязанского пед. ин-та. Рязань, 1971. Т.98. C. 123 125.
93. Скрипник Л.Г. Власні назви в українській народній фразеології // Мовознавство. К., 1970. №2. С. 54 65.
94. Соболева Т.А., Суперанская А.В. Товарные знаки. М.: Наука, 1986. 176 c.
95. Судомоина Е.Б. Имена собственные ассоциативные индикаторы // Шоста республіканська ономастична конференція (46 грудня 1990 р.): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. Одеса: Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова, 1990. С. 82 84.
96. Суперанская А.В. Лингвистический аспект ономастических исследований // Вопросы ономастики. Труды Самаркандского ун‑та. Самарканд, 1976. ІІІ. Вып. 284. C.512.
97. Суперанская А.В. Общая теория имени собс