ФІСКАЛЬНА РОЛЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

Борзенкова Ольга Дмитрівна

УДК 336.22

ФІСКАЛЬНА РОЛЬ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Мельник Віктор Миколайович – доктор економічних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

Стор.
Вступ 4
1. Прибуткове оподаткування юридичних осіб: теоретична концептуалізація та ретроспективний аналіз 12
1.1. Доход та прибуток підприємства як потенційні об’єкти оподаткування 12
1.2. Проблематика прибуткового оподаткування юридичних осіб у фінансовій теорії 26
1.3. Ретроспективний аналіз розвитку прибуткового оподаткування юридичних осіб 39
Висновки до розділу 1 55
2. Податок на прибуток як інструмент фіскальної політики України 60
2.1. Бюджетна ефективність податку на прибуток в Україні 60
2.2. Податок на прибуток як інструмент державного регулювання соціально-економічних процесів в Україні 85
2.3. Фіскальні та регулюючі ефекти адміністрування податку на прибуток в Україні 104
Висновки до розділу 2 117
3. Напрями удосконалення прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні 128
3.1. Зарубіжний досвід прибуткового оподаткування юридичних осіб та можливості його використання в Україні 128
3.2. Удосконалення основних елементів податку на прибуток в Україні 142
3.3. Модернізація адміністрування податку на прибуток в Україні 155
Висновки до розділу 3 165
Висновки 172
Список використаних джерел 188
Додатки 203

ВСТУП

Актуальність теми. Розглядаючи основні ефекти оподаткування, Едвін Селігмен свого часу підкреслював, що податок може як виснажувати економіку та спричинювати зубожіння населення, так і заохочувати розвиток виробництва та сприяти достатку членів суспільства [157, С. 1]. Хоч на момент публікації цього висновку податок на прибуток підприємств лише народжувався, але, дивлячись з позицій сьогодення, наведене стосується його чи не найбільшою мірою.
З другої половини ХХ століття податок на прибуток став одним із найефективніших інструментів, за допомогою якого здійснюється перерозподіл частини доданої вартості, наповнення основного централізованого фонду грошових коштів держави та регулювання соціально-економічних процесів. У сучасності його роль у фіскальній політиці держави характеризується особливо потужними мультиплікуючими ефектами щодо обсягів та ефективності господарської діяльності. Останнє викликало суперечки між представниками фінансової науки навколо питання про співвідношення між бюджетоутворюючим та регулюючим напрямками розвитку цього податку. Враховуючи ж події економічного життя 2008-2011р.р. та розгортання фінансової кризи, можна констатувати одночасне загострення проблем і акумуляції доходів бюджету, і стимулювання економічної активності господарюючих суб’єктів. В таких умовах особливо актуалізується дослідження фіскальної ролі податку на прибуток, яка одночасно проявляється і через бюджетоутворюючі, і через регуляторні ефекти його функціонування.
Питання оподаткування прибутку підприємств досліджувалися багатьма відомими вченими, серед яких і українські науковці Андрущенко В.Л., Єфименко Т.І., Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Мельник В.М., Прокопенко Н.С., Проскура К.П., Соколовська А.М., Тарангул Л.Л., Федосов В.М., Шаблиста Л.М. та ін.. Розглянувши вплив податку на прибуток на дохідну частину бюджету, регіональний розвиток, інвестиційні процеси в економіці, ефективність, обсяги та структуру виробництва, вони створили необхідне теоретичне підґрунтя для комплексного вивчення його ролі у сучасних умовах в Україні. Це і визначило завдання, основний зміст та структуру даної дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках планової науково-дослідної теми ПВНЗ «Європейський університет» «Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств» (№ державної реєстрації 0107U002007). Внесок автора полягає в обґрунтуванні принципів та методичних підходів щодо регулювання розвитку господарюючих суб’єктів за допомогою механізму податку на прибуток.
Мета і задачі дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є наукове обґрунтування напрямів реформування податку на прибуток підприємств в Україні, орієнтованих на підвищення його фіскальної ролі.
Досягнення зазначеної мети передбачало необхідність розв’язання таких завдання:
- узагальнення поглядів науковців на доход та прибуток підприємств як потенційні об’єкти оподаткування;
- узагальнення надбань фінансової теорії в частині обґрунтування механізмів прибуткового оподаткування юридичних осіб;
- проведення ретроспективного дослідження світової та вітчизняної практики справляння податку на прибуток;
- дослідження бюджетної ефективності податку на прибуток в Україні;
- аналіз регуляторного потенціалу податку на прибуток в Україні та визначення результативності його реалізації;
- обґрунтування власних теоретичних поглядів на елементну структуру податку на прибуток підприємств;
- визначення особливостей адміністрування податку на прибуток в Україні;
- встановлення фіскальних та регулюючих ефектів адміністрування податку на прибуток у вітчизняних умовах;
- аналіз зарубіжного досвіду прибуткового оподаткування юридичних осіб та визначення напрямів його використання в Україні;
- аргументування пропозицій щодо удосконалення основних елементів українського податку на прибуток підприємств;
- обґрунтування заходів з модернізації адміністрування податку на прибуток підприємств в Україні.
Об’єкт дослідження – підсистема оподаткування прибутку юридичних осіб в Україні.
Предмет дослідження – фіскальний інструментарій податку на прибуток та методика його адміністрування.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації слугували фундаментальні положення сучасної теорії фінансів щодо обґрунтування принципів та інструментарію податкового перерозподілу доходів і прибутків підприємств. У процесі виконання дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: ретроспективного аналізу – для встановлення тенденцій розвитку податку на прибуток та наукового обґрунтування його механізмів; герменевтики – для з’ясування існуючих наукових підходів щодо дослідження проблематики оподаткування прибутку підприємств; системно-функціональний – для узагальнення сучасних теоретичних концепцій оподаткування прибутку підприємств; аналізу і синтезу – для деталізації предмета дослідження та взаємопоєднаного вивчення його складових; розрахунково-аналітичний – для виконання аналітичних розрахунків та оцінки ефектів від функціонування податку на прибуток; порівняння – для співставлення тенденцій розвитку податку на прибуток підприємств (корпоративного податку) в різних країнах; екстраполяції – для обґрунтування можливостей використання в Україні зарубіжного досвіду оподаткування прибутку підприємств; експертних оцінок – для вивчення думок експертів щодо проблем розвитку оподаткування прибутку підприємств, передбачення наслідків його реформування; логічного узагальнення – для обґрунтування підходів та пропозицій щодо проектування елементів податку на прибуток; графічний і табличний – для забезпечення виконання аналізу та подання його результатів.
Інформаційною базою дисертаційної роботи слугували: праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені проблематиці податку на прибуток підприємств (корпоративного податку) та його адміністрування; законодавство України з питань оподаткування прибутку підприємств; статистичні дані Державного комітету статистики України; статистичні дані про результати діяльності Державної податкової служби України; звіти Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби про виконання зведеного бюджету.
Наукова новизна одержаних результатів. За підсумками виконаного дослідження автором отримані результати, що з наукової точки зору є новими або містять елементи новизни. Зокрема:

вперше:
- обґрунтовано дефініцію бюджетоорієнтованих елементів податку як сукупності складових, що визначають бюджетну ефективність податку на найближчу перспективу. На її основі відкривається можливість уточнення напрямів модернізаційних змін в оподаткуванні залежно від визначеної мети забезпечення певного рівня доходів бюджету;
- аргументовано визначення регуляторноорієнтованих елементів податку як сукупності складових, які забезпечують державі можливість впливати на соціально-економічні процеси та коригувати їх розвиток. Використання даної дефініції дозволяє уточнювати теоретичні обґрунтування реформування податку на прибуток у напрямі досягнення регулюючих цілей держави;
удосконалено:
- механізм забезпечення стимулюючого впливу держави на економічний розвиток в Україні, що, на відміну від існуючих підходів, передбачає використання щорічно коригованої комбінованої шкали ставок податку на прибуток (з елементами прогресії та регресу) і дозволяє одночасно сприяти зростанню бюджетних надходжень, розвитку малого бізнесу та детінізації економічних оборотів;
- пільговий механізм податку на прибуток підприємств в Україні, що, на відміну від існуючого, передбачає: розширення сфери застосування пільги для підприємств, які спеціалізуються на наданні послуг з відпочинку та оздоровлення дітей; уточнення спрямування пільги для видавництв, поліграфічних підприємств, виробників кіно- та мультиплікаційних фільмів (на розвиток національної культури); скасування економічно необґрунтованих пільг щодо оподаткування прибутку від готельних послуг, підприємств легкої промисловості, суднобудування, літакобудування, машинобудування, частина з яких довела власну неефективність на попередніх етапах застосування. Дані положення надають можливість посилення державного регулювання соціально-економічних процесів та уникнення необґрунтованих втрат бюджету;

дістали подальший розвиток:
- обґрунтування взаємозв’язків між бюджето- та регуляторноорієнтованими елементами податку на основі врахування бюджетної віддачі від функціонування регуляторноорієнтованих елементів на довготривалому часовому інтервалі, що дає можливість уточнювати теоретичні висновки та розрахунки щодо очікуваних ефектів від реформування оподаткування;
- підходи до визначення кола платників податку на прибуток підприємств, що, на відміну від існуючих в Україні, передбачають виключення зі складу платників некорпоратизованих суб’єктів та слугують створенню умов для посилення стимулюючих ефектів податку і уніфікації його механізму з розвиненими західними країнами з метою сприяння інтеграційним процесам;
- механізм застосування податкових знижок, спрямованих на стимулювання технологічного оновлення енергетичної галузі та енергозбереження, що, на відміну від існуючого, передбачає часові обмеження на зміну регуляторних рішень центральних органів виконавчої влади, подовження терміну дії знижок до 6 років та його відлік не від моменту отримання першого прибутку від реалізації енергоефективних заходів, а від початку реалізації цих заходів. Зазначене дозволяє забезпечити стабільність податкового регулювання та контрольованість процесів користування податковими знижками;
- система рекомендованих заходів з удосконалення адміністрування податку на прибуток підприємств в Україні, яка, на відміну від існуючих, включає: запровадження річного звітного періоду з поквартальними авансовими внесками податку, розрахованими виходячи з фактичних обсягів прибутку за квартал на основі спеціально розробленої технічної шкали ставок; посилення контрольно-перевірочної роботи податкової служби на основі впровадження показника граничного відхилення авансового платежу від фактичної суми податку на прибуток; посилення контролю за цільовим використанням отриманих коштів від застосування пільг (на основі врахування сум податкових пільг у витратній частині бюджету та розширення повноважень Державної фінансової інспекції). Реалізація наведених заходів дозволить одночасно підвищити ефективність функціонування бюджето- та регуляторноорієнтованих елементів податку на прибуток підприємств в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором результати дослідження можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств, а також при викладанні фінансових дисциплін у вищих навчальних закладах економічного спрямування.
Наведені в дисертаційній роботі пропозиції і рекомендації стосовно реформування податку на прибуток підприємств та модернізації його адміністрування використовуються у діяльності Державної податкової адміністрації в Одеській області (довідка №215/10/31-01 від 04.01.2012р.), Головного фінансового управління Одеської обласної державної адміністрації (довідка №11-08/2984 від 04.08.2011р.) та в навчальному процесі Одеського інституту фінансів Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі Міністерства фінансів України (довідка №391 від 06.12.2011р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, одноосібно виконаною науковою працею. З робіт, опублікованих у співавторстві, в ній використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень здобувача. Всі наведені наукові висновки, які виносяться на захист, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дослідження оприлюднювалися автором на науково-практичній конференції «Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації» (м. Одеса, 2010р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (м. Харків, 2011р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (м. Чернігів, 2011р.), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Стратегії стійкого розвитку економіки» (м. Київ, 2011р.), засіданні круглого столу «Правові засади розвитку місцевих фінансів в Україні» (м. Ірпінь, 2011р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 5 наукових статей у фахових виданнях, 4 тез доповідей на конференціях та засіданні круглого столу. Загальний обсяг публікацій – 4,03 д.а. (особисто автору належить 3,32 д.а.), з них: у фахових виданнях – 3,4 д.а. (особисто автору належить 3,03 д.а.), у збірниках доповідей та тез – 0,63 д.а. (особисто автору належить 0,29 д.а.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У даній дисертаційній роботі представлено авторський варіант вирішення важливої наукової проблеми, пов’язаної з модернізацією прибуткового оподаткування юридичних осіб в Україні, спрямованою на підвищення фіскальної ролі вітчизняного податку на прибуток. У ході вирішення завдань дослідження обґрунтовано наступні висновки та пропозиції:
- історично вирізнення низки форм доходів і прибутків підприємств та проведення відповідних наукових досліджень були спричинені необхідністю вирішення трьох основних суспільно значущих проблем: оподаткування, захист інтересів кредиторів та вибір інвестиційної політики;
- оподаткування є основним детермінуючим чинником розробок моделей бухгалтерського прибутку та його складових. Для інших цілей більш значущими є показники економічного прибутку;
- підвищена увага фіску до прибутків фірм на певному історичному етапі (особливо починаючи з кінця ХІХ століття) була зумовлена такими обставинами: наявністю наукових доказів того, що фінансове забезпечення функціонування суспільного союзу, можливе на основі участі усіх, хто користується його покровительством (у тому числі юридичних осіб) відповідно до їхніх доходів; існуванням проблеми ефективної організації податкового перерозподілу індивідуальних доходів, враховуючи можливості перетворення доходів фірм у доходи фізичних осіб і навпаки, що дозволяло ухилятися від виконання зобов’язань перед державою, якщо один із зазначених об’єктів не оподатковувався; потребою досягнення законослухняності платників податків, яка могла встановитися за умови дотримання принципів справедливості в оподаткуванні, що зумовлює необхідність охоплення останнім усіх однотипних об’єктів;
- ретроспективний аналіз засвідчує, що одним з основних питань обґрунтування теоретичних засад оподаткування прибутку було питання про виправданість та доцільність вилучення на користь держави частини підприємницького прибутку;
- за часів А. Сміта вважалося, що підприємницькі прибутки не повинні підлягати оподаткуванню. Підприємець повинен отримувати їх як винагороду, інакше він не може відповідно до своїх інтересів продовжувати власну справу. Натомість, процент сприймався в якості повністю придатного об’єкта для оподаткування. Він порівнювався у цьому аспекті з поземельною рентою, справляння податку з якої у ті часи вважалося не лише доцільним, а й беззаперечно необхідним. Поряд з цим, відмічалися обставини утруднення справляння податку на прибуток від процентів, а саме: постійна змінюваність обсягів грошового капіталу у кожного конкретного власника та неможливість його точного обліку; мобільність як власників, так і самого капіталу, що може вивозитися за межі країни, у тому числі під впливом обтяжливого оподаткування. Зазначене стало основою концепції стриманого оподаткування прибутку;
- концепція стриманого оподаткування прибутку була спричинена умовами первинного накопичення капіталу та становлення капіталізму, за яких економістами пропагувалося якомога менше втручання держави у процес господарювання. Другою причиною слід вважати нерозвиненість сфери державного управління, особливо в частині податкового адміністрування;
- у більш пізні часи, коли капіталізм стає панівним ладом, викривають себе аспекти несправедливості охарактеризованого вище підходу в організації перерозподільних відносин. Вони, у сукупності з іншими обставинами тодішнього суспільного життя, стають своєрідними каталізаторами робітничих рухів. Не останньою чергою під тиском політичних обставин змінюється відношення держави і вчених-економістів до питання оподаткування прибутку. Економічна наука починає розглядати прибутки капіталіста поряд з трудовими доходами у якості виду винагороди, що створює підґрунтя для аргументації необхідності і механізмів їх оподаткування. З’являється твердження про те, що всі прибутки підлягають оподаткуванню в однаковому ступені;
- як з економічної, так і з організаційно-технічної точок зору найпридатнішим для цілей оподаткування став бухгалтерський прибуток. Але з розвитком акціонерної форми капіталу бухгалтерські показники фінансових результатів стали широко використовуватися як інформаційні сигнали для інвесторів та власників підприємств. Оскільки інвестиційні та фіскальні цілі не завжди співпадають, то у фінансовій науці з’явилося поняття оподатковуваного прибутку;
- розрахунок оподатковуваного прибутку заснований на тих же принципах, що і бухгалтерського, але кількісно вони можуть відрізнятися. Кількісні відмінності двох форм прибутку підприємства з’являються у зв’язку з використанням різних методів оцінки та врахування доходів і витрат;
- головною причиною різниці зазначених методів оцінки та врахування доходів і витрат є відмінності у вимогах до форми, змісту та якості звітної інформації про прибутки з боку різних користувачів. Завдяки цьому склалися два основних підходи до визначення оподатковуваного прибутку: за методикою бухгалтерського обліку та з урахуванням податкових різниць (коригування бухгалтерського прибутку). Не в останню чергу це було пов’язано з використанням державою податку на прибуток підприємств не лише з метою акумуляції бюджетних доходів, а й з метою регулювання розвитку ринку;
- податок на прибуток починають розглядати серед інших фіскальних інструментів як дієвий засіб впливу на заощадження, накопичення та споживання у кінці першої третини ХХ століття. Погляди представників різних теоретичних напрямів різнилися лише стосовно питання про ступінь податкового регулювання економіки;
- у жодній з теорій при цьому не зустрічається прямого обґрунтування базових елементів податку на прибуток підприємств. Це слід пов’язувати з особливостями держави ХХ-ХХІ століття. Незважаючи на зовнішні ознаки народовладдя, все ж це держава панівних класів, представлених власниками найпотужніших підприємницьких структур, а отже, де-факто, зацікавленою стороною щодо рівня та умов оподаткування прибутку. Таким чином існує можливість прямого їх впливу на відповідні фіскальні рішення, а значить незалежні обґрунтування оптимуму в царині податку на прибуток юридичних осіб є незатребуваними. Наявні обґрунтування основних елементів податку на прибуток здійснювалися здебільшого на прикладному рівні та з точки зору фінансової теорії є фрагментарними;
- на рівні фіскальної практики податок на прибуток підприємств було сконструйовано на основі синтезу досвіду справляння промислового податку, податку на доходи від грошового капіталу та прибуткового податку з населення. У першій половині ХХ століття серед Європейських країн його впровадили Німеччина і Франція. Переважна більшість держав Європи вводять податок на прибуток у середині ХХ століття;
- західні країни запровадили з самого початку прибуткове оподаткування юридичних осіб лише корпоративного типу. У цьому аспекті відмінності стосуються України та інших пострадянських держав, що визначили платниками податку на прибуток усіх юридичних осіб незалежно від їх організаційної форми;
- протягом ХХ століття еволюція прибуткового оподаткування юридичних осіб у країнах Заходу засвідчує наявність тенденції нейтралізації економічних ефектів відповідного податку;
- в Україні протягом періоду незалежності практика оподаткування прибутку підприємств поступово наближалася до зарубіжної (зокрема, розвинених країн) (за винятком означення кола платників). Основною її рисою було поетапне зменшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання (з певними відходами від загальної тенденції в окремі періоди);
- зміни бюджетної ефективності податку на прибуток підприємств в Україні на аналізованому часовому інтервалі (2004-2010р.р.) не мали чіткої тенденції. Протягом 2004-2006р.р. відповідний показник зменшувався. Це пов’язано з умовами податкової конкуренції та врахуванням Україною загальноєвропейського курсу на оптимізацію ставок податку на прибуток корпорацій, що фактично означало їх поступове зниження. Саме з 2004 року базова ставка вітчизняного податку на прибуток була знижена до 25% та запроваджені нові норми амортизації. Деяке незначне підвищення бюджетної ефективності податку у 2007-2008р.р. слід пов’язувати зі змінами у податково-пільговій політиці (скасуванням низки економічно необґрунтованих пільг). Різке ж її зменшення у 2009 році зумовлене наслідками фінансової кризи (збільшенням кількості збиткових підприємств, отриманням фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування в цілому по Україні у формі збитку). Поступове економічне відновлення у 2010 році, яке відбувалося і в Україні, і в світі, мало своїм результатом деяке підвищення бюджетної ефективності вітчизняного податку на прибуток підприємств;
- відбувалися певні зміни і в структурі надходжень податку на прибуток підприємств в Україні у 2004-2010р.р..:
• найбільші надходження в аналізованому періоді забезпечували приватні підприємства. У 2009 році їх частка у загальній сумі податку на прибуток скоротилися на 20,2 відсоткових пункти (у порівнянні з попереднім роком) у зв’язку з кризовими явищами в економіці, але вже у 2010 році – майже поновилася, не досягнувши рівня передкризового 2007 року лише на 3,2 відсоткових пункти. На фоні зазначеного досить парадоксальною є зміна надходжень податку на прибуток від державних підприємств. З 2005 по 2008 рік їх питома вага у загальній сумі податку на прибуток скорочувалася, але в кризовий 2009 рік – зросла у порівнянні з попереднім роком майже у два рази (абсолютна сума – в 1,3 рази), після чого у посткризовий 2010 рік знову скоротилася на 2,1 відсоткових пункти (при незначному зростанні абсолютної суми). Зазначене засвідчує застосування державою адміністративних методів для утримання певного рівня бюджетної ефективності податку. При цьому найбільше піддалися адміністративному впливові саме державні підприємства, що є не лише підконтрольними по відношенню до фіскальних органів, а й перебувають у власності та управлінні держави;
• аналогічною тенденцією під час фінансової кризи характеризувалися і надходження податку на прибуток від підприємств з іноземними інвестиціями: у 2009 році їх частка у загальній сумі податку на прибуток зросла на 3,2 відсоткових пункти у порівнянні з попереднім роком, а в 2010 – скоротилася на 4,2 відсоткових пункти. Але пояснення такої динаміки дещо інше: оскільки абсолютна сума податку із зазначених платників протягом 2008-2010р.р. скорочувалася, то зміна її частки у протилежному напрямку спричинена змінами бази порівняння – загальних надходжень податку на прибуток;
• іноземні юридичні особи під час фінансової кризи не лише не скоротили платежі державі з податку на прибуток, а й збільшили їх як у абсолютній сумі, так і за часткою у загальних надходженнях податку. Це пояснюється тим, що господарська діяльність зазначених суб’єктів на території України характеризувалася тенденцією до розширення;
• вітчизняний фінансовий сектор різко скоротив платежі податку на прибуток до бюджету в останні 2 роки аналізованого періоду, причому найбільше – у посткризовому 2010 році (зокрема, банківські установи – у 5 разів за часткою у загальній сумі податку, та майже так само за абсолютною сумою у порівнянні з 2009 роком). Це пов’язано з тим, за підсумками 2009 року в цілому по країні було отримано збитки від фінансової діяльності та катастрофічне скорочення рентабельності операційної діяльності фінансових установ (більш ніж у 3 рази), а у 2010 році хоч від’ємний фінансовий результат і змінився позитивним (не останньою чергою завдяки заходам держави, спрямованим на підтримку фінансового сектору), але на обсяги платежів до бюджету вплинуло перенесення збитків минулих періодів, дозволене податковим законодавством;
- у 2011 році намітилися тенденції до більш відчутної зміни ситуації, оскільки надходження податку на прибуток за І півріччя склали 25646,0 млн. грн. (при запланованих 46737,8 млн. грн.. на рік). Це пов’язано не лише з певним посткризовим покращанням економічної кон’юнктури, а й зі змінами податкового законодавства. Із введенням в дію Податкового кодексу України суттєво змінилися основні елементи податку, які є визначальними для забезпечення його бюджетної ефективності;
- аналіз чинного законодавства та механізму справляння податку на прибуток підприємств в Україні дозволяє стверджувати про наявність групи бюджетоорієнтованих елементів податку, які можуть бути визначені таким чином: бюджетоорієнтовані елементи податку – це його складові, які у сукупності визначають бюджетну ефективність податку на найближчу перспективу. Для податку на прибуток та більшості інших сучасних податків це об’єкт, база оподаткування та ставки. Переважно виходячи з них формуються майбутні доходи держави від податку на прибуток, тобто саме вони наперед окреслюють бюджетну ефективність податку;
- поряд з цим, будь-який сучасний податок включає елементи, що дозволяють державі справляти цілеспрямований вплив на соціально-економічні процеси. Саме функціонування податку на прибуток підприємств відзначається найпотужнішими регуляторними ефектами;
- ставки аналізованого податку використовуються як регулюючий елемент лише короткочасно, під час податкових реформ, по закінченню яких їх функціонування стосується переважно забезпечення певного рівня доходів бюджету. Безвідносно до конкретних часових інтервалів, на яких відбуваються зміни у податковій політиці держави, елементами податку на прибуток, орієнтованими на забезпечення регулюючого впливу в економічній та соціальній сферах, є звільнення від податку, прискорена амортизація, податкова знижка, податковий кредит, неоподатковувані резервні фонди, податкові канікули. Виходячи із зазначеного, можна запропонувати визначення регуляторноорієнтованих елементів податку: регуляторноорієнтовані елементи податку – це його складові, які у сукупності забезпечують державі можливість впливати на соціально-економічні процеси та коригувати їх розвиток;
- регуляторноорієнтовані елементи тісно пов’язані з бюджетоорієнтованими. Їх застосування, як правило, призводить до зниження бюджетної ефективності податку у короткостроковій перспективі. Але на тривалих часових інтервалах вони породжують стимулюючу дію, яка спонукає до розширення господарської активності та зростання бази оподаткування (за винятком досить нерозповсюджених випадків впровадження заходів, спрямованих на обмеження господарської діяльності на певних територіях чи за окремими напрямами). Таким чином, у довгостроковій перспективі регуляторноорієнтовані елементи податку також, як правило, характеризуються бюджетною віддачею;
- після суттєвого скорочення, з 1 квітня 2011 року Податковим кодексом знову передбачено розгалужену систему пільг у вигляді застосування нульових ставок (що фактично являє собою відмову держави від нарахування податку), часткових та повних звільнень. Поряд з ними передбачається застосування прискореної амортизації до об’єктів основних засобів групи 4 (машини і обладнання) та групи 5 (транспортні засоби) шляхом подвоєння норм;
- дискусійним є запровадження соціально орієнтованих звільнень від податку на прибуток для двох державних підприємств – Міжнародного дитячого центру «Артек» і Українського дитячого центру «Молода гвардія». Такий «точковий» підхід не слугує досягненню нейтральності податку та призведе до порушення умов конкуренції в галузі. Якщо держава ставила за мету розвиток сфери оздоровлення та відпочинку дітей, то аналогічну пільгу мали б отримати всі підприємства, що спеціалізуються на цьому виді діяльності, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми та інших характеристик суб’єктів господарювання. В ході дослідження розроблено відповідний проект зміни формулювання п. 154.5 статті 154 Податкового кодексу України;
- зовсім іншої оцінки заслуговує пільга у формі звільнення від оподаткування прибутку дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, отриманого від надання освітніх послуг. Хоч дана пільга також стосується закладів не всіх форм власності (а лише недержавних), але таке її розповсюдження обґрунтоване – державні освітні установи фінансуються з бюджетів різних рівнів;
- поєднанням двох напрямків податкового регулювання характеризується практиковане в Україні звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від продажу продуктів дитячого харчування: беззаперечною соціальною спрямованістю та стимулюванням діяльності вітчизняних виробників;
- заслуговують на позитивну оцінку передбачені чинним податковим законодавством України суспільно значущі пільги (звільнення) з податку на прибуток екологічного спрямування, а також спрямовані на покращання енергетичного забезпечення України та розвитку галузі житлово-комунальних послуг (шляхом стимулювання інвестицій у відповідні сфери);
- поряд з цим, тимчасові звільнення галузевого спрямування від податку на прибуток підприємств характеризуються як дискусійні. Так, пільги щодо оподаткування прибутку видавництв та поліграфічних підприємств, а також доходів у вигляді коштів та майна, отриманих виробниками кінофільмів та мультиплікаційних фільмів для виробництва національних картин зазвичай спрямовуються на стимулювання культурного відродження та розвиток національної культури. Однак, у такому випадку вони мали б стосуватися виробництва книжкової продукції і фільмів українською мовою. Відповідне уточнення не міститься у тексті законодавчого акту, отже під час виконання дослідження розроблено відповідні зміни до пунктів 18-19 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Цілком виправдані (у контексті заходів щодо посилення енергетичної незалежності України) пільги щодо прибутку виробників біопалива, прибутку від виробництва електроенергії з використанням біопалива та одночасного виробництво електро- і теплової енергії, прибутку від виробництва і продажу на території України обладнання для виготовлення і реконструкції техніки, у тому числі сільськогосподарської, що використовує біопаливо, прибутку від видобутку та використання метану з вугільних родовищ. Так само може бути охарактеризована і пільга для електроенергетики з використанням відновлювальних джерел енергії. Пільги щодо прибутку від готельних послуг, підприємств легкої промисловості, суднобудування, літакобудування, машинобудування оцінюються нами як результат лобі фінансово-промислових груп, тому аргументовано їх скасування та розроблено відповідний проект змін п. 17 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України;
- ефективними можуть стати новітні регуляторноорієнтовані елементи податку на прибуток – податкові знижки, спрямовані на стимулювання технологічного оновлення енергетичної галузі та енергозбереження. Однак, у чинному варіанті дані пільгові механізми мають певні вади. Так, занадто розширеними є повноваження центральних органів виконавчої влади (в частині регулювання переліків енергозберігаючого обладнання та матеріалів; обліку та використання сум, отриманих від користування пільгою; експертування заходів і проектів на предмет відповідності критеріям енергоефективності, які податковим законодавством не визначені). Рішення виконавчої влади є часто змінюваними залежно від поточних проблем бюджету, отже це не сприятиме дотриманню принципу визначеності в оподаткуванні. Крім того, виникають сумніви щодо доцільності обмеження терміну дії знижки починаючи з моменту отримання першого прибутку від реалізації енергоефективних заходів. Слабкість підсистеми контролю в Україні дає можливість платникам практично безперешкодно реалізовувати схеми з мінімізації оподатковуваного прибутку. Отже, реальний момент першого отримання прибутку не є достатньо контрольованим, тому варто здійснювати відлік терміну дії знижки не від моменту отримання першого прибутку від реалізації енергоефективних заходів, а від моменту початку реалізації цих заходів. Враховуючи імовірну збитковість першого етапу впровадження енергоефективних заходів, термін дії знижки можна продовжити поверх п’яти років. У зв’язку із зазначеним у тексті роботи сформульовано зміни і доповнення до статті 158 Податкового кодексу України, відповідно до яких можливе встановлення п’ятирічного обмеження на зміну рішень Кабінету Міністрів України, що приймаються у порядку реалізації повноважень стосовно зазначених пільг, та шестирічного терміну дії податкових знижок (з моменту початку реалізації енергоефективних заходів);
- проведений аналіз засвідчив, що пільги з податку на прибуток підприємств протягом 2004-2010р.р. не слугували стимулюванню розширення матеріально-технічної бази виробництва та зростанню зайнятості населення. Поряд із зазначеним, ефекти від запровадження нових норм можна буде проаналізувати лише з часом. Тим не менш, сама конструкція регуляторноорієнтованих елементів податку на прибуток вказує на можливості її покращання;
- з точки зору ефективного функціонування і бюджетоорієнтованих, і регуляторноорієнтованих елементів важливу роль відіграє управління процесом справляння податку;
- облік платників як напрямок адміністрування податку на прибуток передбачає низку додаткових процедур, зокрема щодо окремого обліку угод про розподіл продукції та договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи; постійних представництв нерезидентів; неприбуткових організацій. Незважаючи на додаткові потреби у фінансуванні, ці процедури мають два позитивних наслідки: превентивна протидія ухиленню від оподаткування та забезпечення на цій основі додаткових бюджетних надходжень; регулювання функціонування господарюючих суб’єктів та сприяння забезпеченню конкурентних умов їх розвитку, що у перспективі також справляє позитивний вплив на обсяги надходжень податку на прибуток;
- облік надходжень податку на прибуток підприємств в Україні базується на тих же методичних підходах, що і інші податки. Його відмінність полягає лише у забезпеченні підстав для врахування зобов’язань платників на основі податкової звітності. Так, для цілей оподаткування прибутку в Україні встановлено податкові періоди, які дорівнюють календарну кварталу, півріччю, трьом кварталам, року. Досвід розвинених країн свідчить про можливості застосування річного звітного періоду. Таке спрощення фіскально-адміністративних процедур відкрило б можливості скорочення витрат і держави, і платників на забезпечення процесу справляння. Враховуючи зазначене, в роботі обґрунтовано запровадження в Україні річного звітного періоду з податку на прибуток. З метою подолання касових розривів бюджету запропоновано використання механізму авансових платежів протягом року (виходячи з фактичного прибутку за кожен квартал);
- що стосується масово-роз’яснювальної та консультативної роботи, то методика її реалізації фіскальними службами у застосуванні до податку на прибуток не має відмінностей у порівнянні з іншими податками. Однак, суттєво відрізняються обсяги цієї роботи (у порівнянні з більшістю інших податків). Методична складність справляння податку на прибуток зумовлює необхідність надання великої кількості консультацій з нього. Можна передбачати, що відповідною є і частка затрат держави на провадження масово-роз’яснювальної і консультативної роботи з податку на прибуток у структурі загальних витрат на даний напрям адміністрування податків. Але подібні витрати є цілком виправданими, оскільки спрямовані на створення умов для законослухняності платників;
- напрям контрольно-перевірочної роботи в адмініструванні податку на прибуток справляє найпотужніший вплив на фіскальні і регулюючі ефекти від функціонування цього податку. При цьому донарахування за результатами перевірок завжди призводять до відносного збільшення надходжень до бюджету. Регулюючі ж ефекти диференційовані:
• обґрунтовано донараховуючи податкові зобов’язання порушникам податкового законодавства і застосовуючи штрафні санкції, державні органи сприяють встановленню атмосфери справедливості та поверненню недобросовісних платників до загальних умов конкурування. У цьому проявляється позитивний регулюючий ефект;
• здійснюючи донарахування в результаті суб’єктивних оцінок без достатніх доказів невідповідності дій платника чинним законодавчим нормам, фіскальні служби навпаки, сприяють порушенню принципів справедливості в оподаткуванні, штучно обмежують прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, та дестимулюють таким чином виробничо-бізнесову активність;
- у зв’язку із запропонованим подовженням звітного періоду з податку на прибуток контрольно-перевірочна робота потребуватиме посилення в частині контролю поточної діяльності платників. У цьому контексті пропонується впровадження показника граничного відхилення авансового платежу від фактичної суми податку на прибуток. Так, якщо за наслідками річного декларування буде встановлено, що відхилення авансового внеску за будь-який із кварталів перевищує 10% від ¼ річного податкового зобов’язання, то платник повинен піддатися позаплановій документальній перевірці. Ця перевірка повинна визначити, чи дії платника спрямовувалися на тимчасове (міжквартальне) відтермінування платежів, чи мали місце економічно обґрунтовані і документально підтверджені коливання прибутку. У випадку встановлення штучних відтермінувань повинні застосовуватися санкції за несвоєчасну сплату податку;
- з метою вирішення проблеми підвищення ефективності функціонування пільг з податку на прибуток в роботі аргументовано механізм посилення контролю за цільовим використанням отриманих від їх застосування коштів (на основі врахування сум податкових пільг у витратній частині бюджету та розширення повноважень Державної фінансової інспекції);
- одночасне відображення показників оподаткування прибутку в обох частинах бюджету спричинює необхідність підвищення точності та достовірності планування і прогнозування надходжень податку на прибуток та обсягів пільг з нього. У зв’язку з цим актуалізуються такі завдання податкової служби: постійний моніторинг та аналіз показників нарахованих і сплачених сум податку, кількості та обсягів пільг у розрізі форм власності, видів діяльності, галузей і підгалузей народного господарства, народногосподарських комплексів; аналіз впливу податкових пільг на зміну обсягів виробництва, асортимент продукції, розширення кількості робочих місць, динаміку інвестицій (з урахуванням чинника інфляції); аналіз впливу великих платників на зміну надходжень податку до бюджету та обсяги отриманих пільг; аналіз фінансового стану найбільших платників кожного регіону, визначення тенденцій його зміни і чинників, що їх спричинюють та підтримують; дослідження впливу податку на прибуток та пільг з нього на фінансовий стан платників, рівень рентабельності їх операційної діяльності, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішніх ринках; з’ясування причин скорочення платежів податку окремими платниками та узагальнення відповідних матеріалів на центральному рівні з метою встановлення масштабів проблеми (регіональна, галузева, загальнонаціональна); розрахунок ризиків втрати надходжень податку в результаті прийняття рішень, не пов’язаних з оподаткуванням, але здатних вплинути на обсяги виробничої діяльності, торгівлі та надання послуг;
- в цілому вітчизняний досвід справляння податку на прибуток є не тривалим, а умови його формування (що характеризувалися трансформаційним станом економіки і політичними кризами) не давали можливість справді оптимізувати основні елементи податку та методи його адміністрування. У зв’язку із зазначеним, висновки з вітчизняної практики мають доповнюватися аналізом зарубіжного досвіду, який у таких обставинах є одним із суттєвих джерел новацій;
- аналіз зарубіжного досвіду, що спостерігається часткова подібність окремих елементів податку на прибуток України, Росії та Білорусі. Це спричинено однаковим походженням держав та їх податкових систем. Але за більшістю складників та за порядком функціонування ці системи вже різняться. Що ж до наявності елементів, функціонування яких приносило б особливі результати у податковому регулювання соціально-економічних процесів та наповненні бюджету за рахунок оподаткування прибутку, то проведений аналіз засвідчив, що ні Росія, ні Білорусь не можуть бути базою запозичення досвіду Україною;
- враховуючи євроінтеграційний вектор розвитку нашої держави, більш доцільним є впровадження в Україні досвіду розвинених західних країн щодо оподаткування прибутку підприємств. Уніфікація загальних підходів до формування механізму відповідного податку із розвиненими західними країнами перш за все актуалізує проблему забезпечення єдиного принципу визначення платників (на основі виключення з їх складу некорпоратизованих суб’єктів). Це дозволило б отримати стимулюючий ефект: одноосібні підприємства, що переважно є суб’єктами малого бізнесу, одночасно мали б змогу користуватися організаційно-правовою формою юридичної особи (що має низку переваг у кредитно-розрахунковій сфері) та оподатковуватися за більш лояльними (як у фіскальному, так і в адміністративному сенсі) умовами. Враховуючи, що з 1 січня 2014 року рівень ставок обох прибуткових податків в Україні практично вирівнюється, втрат бюджету починаючи із зазначеної дати не слід очікувати (оскільки власники одноосібних підприємств сплачуватимуть податок на доходи фізичних осіб). Пожвавлення ж економічної активності у сфері малого бізнесу (в результаті таких стимулюючих заходів) викличе нарощування загальних податкових надходжень бюджету;
- підпорядкування процесу модернізації податку на прибуток меті забезпечення стимулюючого впливу щодо економічного розвитку вимагає перегляду системи ставок. Досвід західних країн демонструє використання для цього прогресивної шкали або комбінування елементів прогресії та регресу. У роботі обґрунтовано варіант комбінованої шкали ставок податку на прибуток, що включає: знижену ставку (8%); ставку другого рівня (16%); ставку третього рівня (13%). Для розрахунку квартальних авансових внесків податку обчислено технічну шкалу виходячи з квартальних обсягів прибутку;
- враховуючи, що граничні значення обсягів прибутку у шкалі передбачено у гривнях, з метою нейтралізації інфляційного впливу доцільно використати досвід Великої Британії, де ставки корпоративного податку та зони шкали щорічно коригуються при затвердженні бюджету.
Наведені пропозиції орієнтовані на підвищення фіскальної ролі податку на прибуток підприємств в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В. Л. Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво / В.Л. Андрущенко // Фінанси України. – 2003. - №6. – С. 27-35.
2. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. – Львів: Каменяр, 2000. – 303с.
3. Бабич А.М. Финансы. Денежное обращение. Кредит: учебник / А.М. Бабич, Л.Н. Павлова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 687с.
4. Баличев Є.Ю. Податки на споживання в Україні: організація справляння та фіскальні наслідки функціонування. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит / Є.Ю. Баличев. – Київ, 2011. – 241с.
5. Борзенкова О.Д. Бюджетна ефективність податку на прибуток в Україні / О.Д. Борзенкова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №1. – С. 30-36.
6. Борзенкова О.Д. Податок на прибуток як інструмент державного регулювання соціально-економічних процесів в Україні / О.Д. Борзенкова // Ефективна економіка. – 2011. – №12. – Електронний журнал / URL [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=847
7. Борзенкова О.Д. Проблематика прибуткового оподаткування юридичних осіб у фінансовій теорії / О.Д. Борзенкова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – №10. – С. 155-160.
8. Борзенкова О.Д. Розвиток прибуткового оподаткування юридичних осіб: зарубіжний та вітчизняний досвід / О.Д. Борзенкова // Наукові праці НДФІ. – 2011. – Вип. 3. – С. 151-162.
9. Буряк П.Ю. Податковий контроль в Україні: монографія в 2 т. / [П.Ю. Буряк, Б.А. Карпінський, Н.С. Залуцька та ін.] – Львів: Простір-М, 2007. – 820с.
10. Бюджетний менеджмент: Підручник / [В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.]; за заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.
11. Бьюкенен Дж. М. Сочинения / Пер. с англ. Т.1. / Дж. М. Бьюкенен – М.: «Таурус-Альфа», 1997. – 560 с.
12. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В.Г. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736с.
13. Гензель П.П. Прямые налоги: очерк теории и практики / П.П. Гензель. – Ленинград: Финансовое издательство НКФ СССР, 1927. – 108с.
14. Грушко В. Фінансова безпека бізнесу: податковий аспект / В. Грушко, С. Лаптєв, Л. Кошембар. – К.: Університет економіки та права «КРОК», 2010. – 256с.
15. Данілов О.Д. Оподаткування прибутку підприємств та відрахування до цільових фондів: навчальний посібник. / О.Д. Данілов, А.М. Жеребних. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 459с.
16. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / Л.І. Дідківська, Л.С. Головко – К.: Знання-Прес, 2000. – 209с.
17. Долан Э. Дж. Рынок: микроэкономическая модель. / Э. Дж. Долан, Д. Е. Линдсей; [пер. с англ.]. – М., 1996. – 496с.
18. Дяковський Д.А. Оподаткування доданої вартості в Україні: автореферат дисертації кандидата економічних наук: 08.04.01 / Д.А. Дяковський / Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 18с.
19. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / [Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864с.
20. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3 / [Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін.]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 952с.
21. Євроінтеграційний розвиток фінансової системи України: Монографія / [За ред. І.Я. Чугунова]. – К.: Акад. фін. упр., 2009. – 471с.
22. Єфименко Т.І. Податок на прибуток: концепція визначення об’єкта оподаткування. / Т.І Єфименко, Л.Г. Ловінська, Ф.О. Ярошенко. – К.: НДФІ, 2004. – 192с.
23. Загальний Податковий Кодекс Франції. Книга перша // URL [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legifrance.gouv.fr
24. Загорський В.С. Бюджетно-податкова система: теорія і практика: Монографія / В.С. Загорський. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2006. – 304с.
25. Загорський В.С. Новітні податкові реформи у країнах Європейського Союзу та орієнтири для податкової політики в Україні / В.С. Загорський, В.М. Мельник, Т.В. Кощук // Наукові праці НДФІ. – 2010. – Випуск 3. – С.3-17.
26. Иванов Ю.Б. Системы налогообложения Украины и России: структура, проблемы, тенденции развития: Монография / Ю.Б. Иванов, И.А. Майбуров. – Х.: ФЛП Либуркина Л.М.; ИД «ИНЖЭК», 2009. – 520с.
27. Исаев А. А. Очерк теории и политики налогов / А. А. Исаев // Финансы и налоги: очерки теории и политики. – М.: «Статут», 2004. – 618с.
28. Іванишина О.С. Удосконалення адміністрування прямих податків як чинник підвищення їхньої фіскальної ефективності / О.С. Іванишина // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №6. – С. 221-225.
29. Іванов Ю.Б. Податкова система. Підручник / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. – К.: Атіка, 2006. – 920с.
30. Іголкін І.В. Податкова реформа як об’єктивна необхідність зміцнення дохідної частини державного бюджету / Іголкін І.В. // Фінанси України. – 2005. - №8. – С. 19-24.
31. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. Избранное / Дж. М. Кейнс; вступ. статья Н.А. Макашевой. – М.: Эксмо, 2008. – 960с.
32. Кларк Дж. Б. Распределение багатства / Дж. Б. Кларк; [пер. с англ.]. – М.: Гелиос АРВ, 2000. – 367с.
33. Кованько П. Главнейшие реформы, проведенные Н. Х. Бунге в финансовой системе России / П. Кованько – К.: Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1901. – 448с.
34. Кодекс внутрішніх доходів США // URL [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://frwebgate.access.gpo.gov/cgibin
35. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні: Монографія. / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2005. – 371с.
36. Кулишер И. М. Очерки финансовой науки / И.М. Кулишер. – Вып. 1. – Петроград: Наука и школа, 1919. – 258с.
37. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика: навч.-метод. посіб. / Т. Ф. Куценко. – К.: КНЕУ, 2002. – 256с.
38. Куцин Н. А. Современная теория и практика на