ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ У ПРОЦЕСІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

на правах рукопису
УДК 324 (477)

Гев’юк Уляна Юріївна

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ
У ПРОЦЕСІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ
УКРАЇНИ

23.00.02 – Політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

науковий керівник:
доктор політичних наук, професор,
завідувач кафедри політології
та державного управління
Круглашов Анатолій Миколайович

Чернівці – 2011

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень………………………………..……………….3
ВСТУП............................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ВИБОРІВ
1.1. Основні концептуальні та методологічні підходи до вивчення інституту виборів....................................................................................................12
1.2. Аналіз джерельної бази ……………....................................................35
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ ОСНОВ СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ
2.1. Процес становлення та розвитку виборчого законодавства ……….49
2.2. Принципи виборів народних депутатів…...........................................67
РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ
3.1. Етапи еволюції національної виборчої системи ……………..…….81
3.2. Структура парламентського виборчого процесу…….………..…....97
3.3. Функціональна характеристика суб’єктів виборів...…...…………122
РОЗДІЛ 4. ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ ЯК ЧИННИК ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ
4.1. Роль дострокових виборів у політичному процесі ……………….148
4.2. Парламентські вибори як механізм консолідації демократії
в Україні……..……………………………………………...…………….162
ВИСНОВКИ………………………………………………………………177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..….181
ДОДАТКИ………………………………………………………………...211

Перелік умовних скорочень

«Дем.Союз» – Партія «Демократичний Союз»
АПУ – Аграрна партія України
БНВНО – Блок Н. Вітренко «Народна опозиція»
БНУ – Блок «Наша Україна»
БЮТ – Блок Юлії Тимошенко
ВБ – Виборчий блок
ВО – Всеукраїнське об’єднання
ВП – Всеукраїнська партія
ВПО – Всеукраїнське політичне об’єднання
ВРУ – Верховна Рада України
Дем.ПУ – Демократична партія України
ДЛНЗ – Демократична ліга національностей Закарпаття
ЗМК – Засоби масової комунікації
КМІС – Київський міжнародний інститут соціології
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПРС – Комуністична партія робітників і селян
КПУ – Комуністична партія України
КПУ(о) – Комуністична партія України (оновлена)
КС – Конституційний Суд
КУН – Конгрес українських націоналістів
ЛПУ – Ліберальна партія України
МПУ – Молодіжна партія України
НБЛ – «Народний блок Литвина»
НДП – Народно-демократична партія України
НРУ – Народний рух України
ОБНТ – «Опозиційний блок НЕ ТАК!»
ОБПП – «Громадський блок ПОРА-ПРП»
ОВК – Окружна виборча комісія
ПВ – Партія «Відродження»
ПВ – Партія «Віче»
ПДВУ – Партія демократичного відродження України
ПЗУ – Партія зелених України
ПП – Політична партія
ПППУ – Партія промисловців і підприємців України
ПРУ – Партія регіонів
ПСПУ – Прогресивна соціалістична партія України
СДПУ – Соціал-демократична партія України
СДПУ(о) – Соціал-демократична партія України (об’єднана)
Сел.ПУ – Селянська партія України
СПУ – Соціалістична партія України
УКРП – Українська консервативна партія України
УНБКП – Український народний Блок Костенка і Плюща
УНП «Собор» – Українська народна партія «Собор»
УНР – Український народний рух
УНЦПД – Український незалежний центр політичних досліджень
УПП – Українська політична партія
УПС – Українська партія справедливості
УРП – Українська республіканська партія
УСДП – Українська соціал-демократична партія
УЦЕПД ім. Разумкова – Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова
ФПГ – Фінансово-промислові групи
ХДПУ – Християнсько-демократична партія України

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток громадянського суспільства та процес демократизації політичної системи України, що триває, актуалізують вивчення інституту парламентських виборів як однієї з фундаментальних підвалин демократії і необхідного елементу її функціонування. Виступаючи важливим елементом сучасної політики, вибори народних депутатів забезпечують формування законодавчого органу влади відповідно до встановлених правил і засобів організації виборчих практик, виражаючи політичну волю громадян. У демократичній державі вибори гарантують верховенство народної волі, її втілення у діяльність представницького органу державної влади, високий рівень відповідальності держави перед громадянським суспільством.
Особливо важливим є вивчення інституту виборів у молодих демократіях, де громадяни тільки починають брати безпосередню участь у політичному процесі, набувати навичок реалізації демократичних свобод. З одного боку, в трансформаційних суспільствах вибори розглядаються як основна форма прояву суверенітету народу, його політичної ролі як джерела влади. Загальні вибори надають право участі в них кожному громадянину. З другого боку, в силу особливостей розвитку кожної країни, інститут виборів набуває певних характерних рис. Ступінь демократичного розвитку і зрілості процедури виборів залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни, особливостей партійної системи, політичної культури та політичної свідомості громадян.
Без становлення сучасного розвинутого інституту парламентських виборів як основного елементу демократичного правління побудова демократичної, правової держави в Україні неможлива. Головною метою правової держави є забезпечення конституційних прав і свобод громадян, їх участь в управлінні країною. Це є ознакою зміцнення демократичних засад політичної системи й утвердження повноцінно функціонуючих політичних інститутів у суспільстві.
Не менш важливим аспектом, який надає актуальності дослідженню із виборчої тематики, є необхідність аналізу розвитку української державності в контексті становлення адекватної моделі політичної системи. Вибори виступають механізмом формування Верховної Ради, яка забезпечує процес управління країною, підтримуючи стабільність і стійкість її розвитку.
У сучасній політичній науці питання, пов’язані з вивченням місця і ролі інституту парламентських виборів у політичній системі незалежної України, не отримали ще належної комплексної розробки, що дозволяє стверджувати про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича в межах цільової комплексної програми «Теорія та практика політичного розвитку та державного управління» (номер державної реєстрації – 0109U002722).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексного політологічного дослідження сутнісних та функціональних особливостей процесу формування інституту парламентських виборів в умовах демократизації політичної системи України.
Враховуючи необхідність напрацювання нових наукових знань, поглиблення теоретичного осмислення й узагальнення цієї проблеми та вироблення рекомендацій практичного характеру, в дисертації визначено такі дослідницькі завдання:
– розкрити основні теоретико-методологічні підходи до вивчення інституту виборів та оцінити можливості їх застосування для дослідження парламентських виборів в умовах трансформації політичної системи України;
– виходячи з положень, сформульованих у науковій літературі, дати власне визначення поняття «парламентські вибори» та визначити їх роль як інституту представницької демократії в політичній системі;
– охарактеризувати політико-правові основи формування інституту виборів народних депутатів України;
– проаналізувати характерні етапи еволюції вітчизняної виборчої системи, виборчого процесу та суб’єктів виборів до Верховної Ради України;
– визначити місце дострокових парламентських виборів у системі інституту виборів України;
– розкрити роль та місце парламентських виборів у процесі демократизації політичної системи.
Об’єктом дослідження є політичні вибори як один із головних механізмів формування представницьких органів державної влади у демократичному суспільстві.
Предметом дослідження є становлення та розвиток інституту парламентських виборів у процесі демократизації політичної системи України.
Гіпотезою дослідження є припущення, що інститут парламентських виборів в Україні еволюціонує від фіктивної радянської моделі – фактичної сукупності правових норм та дій суб’єктів виборчого процесу до діючого на демократичних принципах політичного інституту, що сприяє демократизації суспільних відносин.
Вивчення парламентських практик в умовах політичної системи, що трансформується, обумовлює вибір хронологічних рамок дослідження періодом від початку незалежності Української держави 1991 р. до завершення парламентських виборів в Україні 2007 р.
Методи дослідження. Вирішення окреслених вище завдань потребувало використання низки методологічних підходів, а саме: інституційного, структурно-функціонального, біхевіорального, неоінституційного, які дали змогу різнобічно та комплексно дослідити формування інституту парламентських виборів у процесі демократизації України.
Основним методологічним підходом, на якому базується дисертаційне дослідження, є методологія неоінституціоналізму, використання якої дозволило проаналізувати вибори як політичний інститут – постійно діючий елемент політичної системи, за допомогою якого формуються представницькі органи влади через вираження політичної волі громадян за визначеними процедурами і правилами.
У дисертації використані принципи структурного функціоналізму, які дозволили виявити внутрішню структуру інституту виборів, визначити чинники ефективності функціонування парламентських виборів у політичній системі України.
При дослідженні аналізу процесу інституціоналізації виборчої системи України застосовано інституційний підхід. Історичний підхід використано автором для характеристики еволюції розвитку інституту виборів. У межах цього підходу застосовано ретроспективний метод, який дозволив описати процес формування вітчизняного виборчого законодавства. Шляхом використання порівняльного аналізу відображено еволюцію розвитку дострокових парламентських виборів в Україні.
У дисертаційній роботі застосовувалися: формально-логічний метод – при визначенні суті поняття «парламентські вибори» як предмета дослідження та формулюванні загальних висновків дисертації; метод контент-аналізу – для зіставлення норм вітчизняного виборчого права з міжнародними стандартами виборів; метод моделювання – для визначення можливих результатів виборів за відсутності загороджувального бар’єру; метод вторинної інтерпретації соціологічної інформації – для характеристики громадської думки, що сформувалася в Україні стосовно функціональних аспектів та перспективних напрямів еволюції інституту парламентських виборів.
Концептуальне застосування зазначених підходів дало змогу сформувати методологічну основу роботи та здійснити дослідження процесу формування інституту парламентських виборів, керуючись принципами логічної послідовності та неупередженості, конкретності й об’єктивності.
Наукова новизна дослідження зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У межах здійсненого дослідження автором одержано результати, які мають наукову новизну та конкретизуються через такі положення.
Уперше:
– доведено, що інститут парламентських виборів має свою внутрішню структуру, функціональні особливості якої визначають параметри функціонування інших інститутів політичної системи, насамперед інституту парламентаризму;
– обґрунтовано, що інститут парламентських виборів є сукупністю норм та принципів, які регулюють взаємовідносини між учасниками виборів, визначають особливості виборчої системи, впливають на способи організації та проведення виборів, на основі яких відбувається функціонування цього інституту;
– доведено, що практика проведення позачергових парламентських виборів виправдовується контекстом політичного процесу сучасної України та є демократичним способом розв’язання політичної кризи, що дозволяє визначати їх як необхідний елемент інституту виборів;
– охарактеризовано роль та місце інституту парламентських виборів у політичній системі України та запропоновано поділ парламентських виборчих кампаній відповідно до фаз її демократизації.
Уточнено:
– особливості формування парламентського виборчого законодавства від проголошення незалежності України до проведення позачергових виборів до Верховної Ради у жовтні 2007 р.;
– нормативно-правові засади забезпечення функціонування інституту парламентських виборів у політичному процесі;
– зміст та хронологічні межі етапів еволюції парламентської виборчої системи незалежної України: (І) з 1990 р. до 1997 р. – мажоритарна виборча система абсолютної більшості, (ІІ) з 1997 p. до 2004 р. – пропорційно-мажоритарна система виборів, (ІІІ) з 2004 р. до 2011 р. – пропорційна система виборів із закритими списками; (ІV) з 2011 р. до сьогодення – змішана виборча система;
– положення, що за період постсоціалістичних трансформацій канали участі громадян у виборчому процесі на етапі формування списків кандидатів у народні депутати України суттєво змінилися. Якщо на перших парламентських виборах у 1994 р. громадяни виступали достатньо потужним суб’єктом процесу формування списків кандидатів у народні депутати України, то впродовж двох останніх виборчих кампаній (2006 та 2007 рр.) вони фактично були позбавлені цього права.
Зазнали подальшого розвитку:
– поняття й основні характеристики елементів інституту парламентських виборів, сформульовані на основі аналізу різноманітних підходів до сутності політичних виборів, виборчої системи та виборчого процесу. На основі цього запропоновано власне визначення поняття «парламентські вибори» як інституту демократичної політичної системи, за допомогою якого відбувається формування органу законодавчої влади в державі та який є механізмом прийняття громадянами певного колективного рішення щодо представництва їх інтересів на державному рівні;
– принципи подальшого розвитку інституту парламентських виборів, зокрема шляхом удосконалення норм виборчого законодавства та демократизації політичної культури суб’єктів виборів.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Аналіз, узагальнення, систематизація фактологічного матеріалу та наукові оцінки, викладені у дисертаційному дослідженні, допоможуть політологам, державним службовцям, лідерам та членам партій розуміти та моделювати характер розвитку інституту парламентських виборів в Україні і зробити відповідні висновки. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані під час розробки стратегії й тактики майбутніх виборчих кампаній, прогнозування результатів виборчого процесу, а також у системі громадянської освіти. Матеріали дисертації можуть бути використані у викладанні таких навчальних курсів, як «Інститут виборів: національна та європейські моделі», «Виборчі системи держав світу», «Виборча система України», «Технологія виборчого процесу», при підготовці науково-дослідницьких робіт з політичних наук.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні наукового семінару та на засіданнях кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Зміст та основні положення дисертації апробовано автором на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях: «Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості» (Чернівці, 2005), «Вибори – 2006 в контексті розвитку суспільно-політичних процесів в Україні» (Тернопіль, 2005), «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (Тернопіль, 2008), «Соціально-економічні, політичні та культурні проблеми сучасності» (Сімферополь, 2010), «Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи» (Чернівці, 2011), «Шевченківська весна» (Київ, 2011).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи опубліковані в 12 наукових працях, 6 з яких вийшло друком у фахових виданнях та 6 – у збірниках матеріалів наукових конференцій.
Структура дисертації. Мета і завдання дисертаційної роботи визначили її структуру, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (277 позицій) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, у тому числі обсяг основного тексту – 180 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У процесі політичної трансформації політична система України перейшла від тоталітарного режиму до демократичного, за умов якого потрібно орієнтуватись на вільне волевиявлення єдиного кредитора політичної довіри – народ. Щоправда, орієнтація підміняється маніпулюванням, політичним заграванням, а зрештою державним управлінням в умовах нерозвиненості комунікативно-інформаційного поля.
Вибори є невід’ємним атрибутом демократичного суспільства, саме шляхом виборів у ньому відбувається відтворення та легітимація владних інститутів (на відміну від процедур престолонаслідування, узурпації, призначення). Навіть електоральна демократія передбачає, що політичні рішення (у тому числі й щодо того, хто має керувати державою) приймаються більшістю голосів, а кожен громадянин має рівну кількість голосів для прийняття рішень.
Представники нового інституціоналізму визначають політичний інститут як центральний елемент політичного життя. Через те, при їхньому аналізі, необхідно враховувати і поведінку чинних політичних акторів. Вільні вибори розглядаються у теоріях демократизації як найважливіша характеристика демократії, що стає по-справжньому реальною лише тоді, коли переможені владні групи згідні віддати владу переможцеві. Виборам відводиться роль механізму, який допомагає здійснити демократичні перетворення у державі, а також вони визначаються як критерій, за яким політичну систему країни можна вважати консолідованою демократією.
На основі аналізу основних характеристик елементів інституту парламентських виборів запропоновано власне визначення поняття «парламентські вибори» як інституту демократичної політичної системи, за допомогою якого відбувається формування органу законодавчої влади в державі та який є механізмом прийняття громадянами певного колективного рішення щодо представництва їх інтересів на державному рівні. Водночас інститут парламентських виборів є сукупністю норм та принципів, які регулюють взаємовідносини між учасниками виборів, визначають особливості виборчої системи, впливають на способи організації та проведення виборів, на основі яких відбувається функціонування цього інституту. Інститут парламентських виборів має свою внутрішню структуру, функціональні особливості якої визначають параметри функціонування інших інститутів політичної системи, насамперед інституту парламентаризму.
Вибори до Верховної Ради України мають належні нормативно-правові основи, щоби відбуватися демократично, і, відповідно, бути такими, які забезпечують функціонування й розвиток усієї демократичної системи держави. Однак при розкритті їх змісту автором виявлено, що у вітчизняному законодавстві існують окремі елементи невідповідності міжнародним виборчим стандартам, зокрема в частині обмеження загального, рівного та прямого виборчого права громадян. З цієї точки зору певні положення у виборчому законі потребують більш детального політико-правового доопрацювання.
Існуючі прогалини у виборчому законодавстві призводять до порушення принципу рівності громадян та негативно впливають на вибори. Тому його новелізація у частині парламентських виборів здійснювалася в напрямі демократизації виборчих процедур, більш ґрунтовного забезпечення виборчих прав громадян. Водночас у суспільстві, що знаходиться на перехідному етапі, важко вибудувати довгострокову правову політику, в тому числі у сфері виборчих кампаній.
Розвиток виборчої системи України має відбуватися в напрямі якісного представництва інтересів громадян, підтримки публічних дебатів із суспільно важливих питань. Тому наступні парламентські вибори варто провести, застосовуючи пропорційно-мажоритарну виборчу систему у два тури, де перший тур відбувається за пропорційною системою в багатомандатному окрузі, а другий за мажоритарною в одномандатних округах. Водночас, розвиток інституту парламентських виборів повинен відкрити канали участі громадян у виборчому процесі на етапі формування списків кандидатів у народні депутати України.
Характеризуючи дострокові парламентські вибори в політичному процесі України, встановлено, що в новітній історії нашої країни двічі відбулося дострокове припинення повноважень Верховної Ради України у 1994 та у 2007 рр., що було кращим виходом із конфліктної ситуації між гілками влади в Україні. Адже саме дострокові парламентські вибори надають можливість громадянам переобрати уряд, який їх не влаштовує, чи політичну партію, замінити її на інші, які користуються довірою у населення. На нашу думку, варто імплементувати у виборче законодавство України норму, згідно з якою дострокові вибори до Верховної Ради потрібно проводити за кошти виборчого фонду парламентських партій, адже їхня неспроможність співпрацювати призводить країну до політичної кризи, внаслідок чого відбувається розпуск законодавчого органу держави. Практика проведення позачергових парламентських виборів виправдовується контекстом політичного процесу сучасної України та є демократичним способом розв’язання політичної кризи, що дозволяє визначати їх як необхідний елемент інституту виборів.
Розкриваючи роль парламентських виборів у процесі демократизації, встановлено, що вибори відіграють ключову роль у визначенні як самої демократії, так і процесу демократизації. Зважаючи на те, що в Україні недостатньо розвинуті риси сталих демократій – громадянське суспільство, верховенство закону та стабільна ринкова економіка, які є передумовами для проведення вільних, загальних виборів, вибори необхідно розглядати не тільки як результат демократизації, а й як основний інструмент стимулювання цього процесу.
Отже, оцінюючи характер еволюції інституту парламентських виборів в контексті процесів демократизації, встановлено, що сьогодні в Україні відбувся незворотній відхід від фіктивної радянської моделі виборів. Свідченням цього є те, що конкуренція між партіями та кандидатами не тільки визнається можливою, а є юридично обов’язковою умовою проведення виборів. Водночас, інститут виборів, у своїх функціональних характеристиках не може бути визначений як повністю демократичний.
З огляду на це, основними завданнями розвитку інституту парламентських виборів є забезпечення дійсно демократичного характеру виборів та пошук оптимальної виборчої формули. Зокрема, не припустимо змінювати виборчий закон перед виборчою кампанією, а той в ході виборів. Територіальні виборчі комісії, на нашу думку, мають діяти як органи, що працюють у сесійному режимі до їх складу повинні входити кваліфіковані спеціалісти (юристи), які хоча б раз у рік збиралися на відповідні тренінги, спрямовані на належну підготовку їх участі у виборах. Виробити спеціальні програми для підвищення рівня електоральної культури населення країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальні питання складання списків виборців // Вісник центральної виборчої комісії. – 2007. – № 3. – С. 14-15.
2. Андрусів В. Цивілізаційна модернізація: організація влади // [Електронний ресурс] «Українська правда» – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/18/6095456/
3. Антонова Г. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / Комітет виборців України / Євген В. Радченко (заг.ред.) / Г. Антонова, А. Біденко, П. Бурковський, О. Вітер, А.Дуда. – К. : Факт, 2003. – 255 с.
4. А юристи проти…: [Вибори] // Голос України. – 1997. – 14 жовт. – С. 2.
5. Баймуратов М.О. Формування парламенту України: до пошуку оптимальної виборчої системи / М. О. Баймуратов, І. Д. Сліденко // Держава і право. - К.: НАН України, 2009. – Вип. 44. – C. 167-173.
6. Балабан Р. В. Теорія виборчої системи: монографія / Р. В. Балабан – К.: Либідь – 2007. – 112 с.
7. Барабаш О. Л. Проблеми реалізації конституційних виборчих прав громадян у виборах в Україні / О. Л. Барабаш // Вибори – 2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: міжнар. наук.- практ. конф., 31 жовт., 01 лист. 2007 р.: матеріали конференції – К., 2007. – С. 142-147.
8. Барабаш О. Передвиборна агітація: досвід та перспективи участі ЗМІ / О.Барабаш, С. Кальченко // Вісник центральної виборчої комісії. – 2005. – №1 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/visnyk/index.php?mID=16
9. Бебик В.М. Політологія для політика і громадянина: монографія. / В.М. Бебик – К.: МАУП, 2003. – 424 с.
10. Бекешкіна І. Громадська думка щодо готовності населення до соціаль¬ного протесту / І. Бекешкіна // Політичний портрет України. – 1993. – № 4. – С. 14-23.
11. Бергер П. Социальное конструирование реальности: трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М.: Медиум, 1995. – 323 с.
12. Білоус А. Верховна Рада України: розташування сил і перспективи партій / А. Білоус // Нова політика. – 1995. – № 1. – С. 29-36.
13. Білоус А. Виборчі системи: світовий досвід на українському грунті / А. Білоус // Трибуна. – 1996. – № 8-9. – С. 22-23.
14. Богашева Н. В. Дослідження деяких аспектів еволюції виборчого законодавства України (1989-2006 роки) / Н. В. Богашева, Ю. Б. Ключковський, Л. В. Колісецька. – К.: ПЦ «Фоліант». 2006. – 146 с.
15. Богашева Н. Еволюція виборчої системи в Україні / Н. Богашева, Ю. Ключковський // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1. – С. 42-49.
16. Бойко Н. С. Виборча система України: суспільно-політичний аспект / Н. С. Бойко // Державне управління теорія і практика. – 2006. – №1. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2006-1/txts/POLITICHNI/06bnsusa.pdf
17. Бортіков В.І. Парламентські вибори в контексті демократичної трансформації / В. І. Бортніков [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.viche.info/journal/602/
18. Бортніков В. Політична участь і демократія: українські реалії: Монографія. / В. Бортніков – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. Держ. Ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. – 524 с.
19. Бурдяк В.І. Болгарія на зламі епох: політична трансформація суспільства: Монографія. / В. Бурдяк – Чернівці: Рута, 2004. – 520 с.
20. Бурдяк В.І. Консолідована демократія як складова сучасної глобальної демократичної хвилі: теоретико-методологічний аспект / В.І. Бурдяк // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Вип. 229-230. – Чернівці: Рута, 2004 – С.115-121.
21. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен. – М.: Прогресс, 1984. – 367 с.
22. Вибори відбулися! Чи зміни почалися? // зб. матер. семінару Київського проекту Інституту Кеннана, 28 трав. 2002 р. – К.: Стилос, 2002. – 40 с.
23. Вибори до Верховної Ради 2007 р. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах України [Електроний ресур]. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001.
24. Вибори до Верховної Ради України 2002 року: інформ.-аналіт. вид. / гол. редкол. М. М. Рябець. – К. : Центральна виборча комісія, 2002. – 676 с.
25. Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформ.-аналіт. зб. У 2 кн. Кн. 1 / редкол. Я. В. Давидович (гол.), М. І. Мельник, М. І. Ставнійчук. – К.: Атіка, 2006. – 624 с.
26. Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформ.-аналіт. зб. У 2 кн. Кн. 2 / редкол. Я. В. Давидович (гол.), М. І. Мельник, М. І. Ставнійчук. – К.: Атіка, 2006. – 328 с.
27. Вибори-2010: аналіз явки виборців у першому турі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polityka.in.ua/info/348.htm.
28. Виборче право України / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Ф. Погорілко (ред.), М.І. Ставнійчук (ред.). – К.: Парламентське видавництво, 2003. – 383 с.
29. Виборчі списки кандидатів від партій (блоків) Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України» – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2007/w6p001.
30. Вите О. Переход к демократии в России: обзор возможностей модернизации классической парадигмы перехода к демократии и некоторые аспекты российского опыта / О. Вите // Российский монитор. – № 8. – С. 9-43.
31. Відозва Постійно діючої наради демократичних організацій України // Народна газета. – 1993. – № 48. – С. 3.
32. Гавриш С. Б. Парламентаризм в Україні / С. Б. Гавриш // Парламентська реформа: теорія і практика: зб. наук. праць: наук. вид. / гол. редкол. В. Ф. Опришко; Вип. 6. – К.: Ін-т законод. Верховної Ради України, 2001. – С. 10-24.
33. Гаєвський Б. Культура державного управління: організаційний аспект: Моногр. / Б. Гаєвський, В.Ребкало. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 144 с.
34. Гев’юк У.Ю. Демократичність політико-правових принципів проведення парламентських виборів в Україні / У.Ю. Гев’юк // Політологічні та соціологічні студії: Т. Х. Виборчі процеси в Україні та постсоціалістичних країнах: зб. наук. праць. – Чернівці: Букрек, 2011. – С. 73-85.
35. Гев’юк У.Ю. Зміни у правовому полі президентських виборчих кампаніях в Україні (1999 – 2004 рр.) / У.Ю. Гев’юк // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – 2008. – №1 (57). – С. 142-153.
36. Гев’юк У.Ю. Категоріальне забезпечення дослідження інституту виборів в українській політичній науці / У.Ю. Гев’юк // Панорама політологічних студій: науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне: РДГУ, 2010. – Вип. 4. – С. 69–75.
37. Гев’юк У.Ю. Основні етапи еволюції виборчої системи України / У.Ю. Гев’юк // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. – Чернівці: Рута, 2004. – Вип. 229-230. – С. 180-184.
38. Гев’юк У.Ю. Позачергові парламентські вибори в Україні: порівняльний аналіз / У.Ю. Гев’юк // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. – Ужгород: Говерла, 2010. – Вип. 14. – С. 78-81.
39. Гев’юк У.Ю. Роль та місце парламентських виборів у процесі демократизації політичної системи України / У.Ю. Гев’юк // Гілея: науковий вісник. Зб. наук. праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2011. – Вип. 53 (№ 10). – С. 492-497.
40. Гельман В.Я. Избирательные кампании в Росии: испытание электоральной формулы / В .Я. Гельман // Полис. – 1996. – № 2. – С.84-101.
41. Георгіца А.З. Деякі теоретико-методологічні проблеми вдосконалення виборчого процесу в Україні у контексті світового досвіду / А.З. Георгіца // Вибори-2006.: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 31 жовтня – 1 листопада 2006 р. – К.: Атіка, 2007. – С. 114-123.
42. Герасіна Л. М. Культура політичного вибору як елемент правосвідомості громадян / Л. М. Герасіна // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Х. : Право, 2007. – Вип. 13. – С. 17-24.
43. Головаха Е.И. Политическая информированность, компетентность и активность населения / Е. И. Головаха // Политическая культура населения Украины. Результаты социологических исследований. – К.: Наукова думка, 1993. – С. 20-28.
44. Гончарук В. П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 / В. П. Гончарук; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 16 с.
45. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / В.П. Горбатенко. – К.: Академія, 1999. – 240 с.
46. Громадська думка населення України – грудень 2007 року [Електронний ресурс] // Фонд «Демократичні ініціативи». – Режим доступу: http://dif.org.ua/uploads/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D1%81.doc.
47. Гудков Л. Д. Институциональные дефициты как проблема постсоветского общества / Л. Д. Гудков, Б. В. Дубин // Мониторинг общественного мнения: экономические и социальные перемены. – 2003. – № 3 (65). – С. 33-52.
48. Давидович Я. В. Досвід застосування пропорційної виборчої системи в Україні / Я. В. Давидович // Шляхи оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні: матеріали круглого столу. Київ, 20 березня. 2007 р.: матеріали круглого столу – К., 2007. – С. 31-39.
49. Давидович Я. Виступ на засіданні Центральної виборчої комісії при встановленні результатів виборів народних депутатів України 10 квітня 2006 року / Я. Давидович // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 5-16.
50. Даль Р. Демократия и ее критики / Р. Даль – Пер с агн. / Под. ред. М. В. Ильина. – М.: РОССПЭН, 2003. – 576 с.
51. Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство // Вопросы философии. – 1994. – № 3. – С. 37-48
52. Дамаскин О.В. Избирательный процесс и электорально-правовая культура / О.В. Дамаскин, Е.В. Корчиго, Р.Р. Сеченова. – М.: Норма, 2005. – 272 с.
53. Данные социологических опросов // Украина сегодня. Хроника – анализ – прогноз. Бюллетень КЦПИК. – 1993. – № 3–4. – С. 81-98.
54. Декларация о критериях свободных и справедливых выборов. Принята на 154-й сессии Совета Межпарламентского Союза [Електронний ресурс] // Институт Развития Избирательных Систем. – Режим доступу: http://www.democracy.ru/library/laws/international/el_declaration1994.html
55. Демьянков В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии / В. З. Демьянков // Политическая наука. Политический дискурс: Историяи современные исследования. – 2002. – № 3. – С. 32-43.
56. Депутатські фракції та групи у Верховній Раді України 3 (14) скликання (І-VІІ сесії, травень 1998 - липень 2001) // Парламент. – 2001. – № 5. – С. 66.
57. Дешко Т. В. Взаємозалежність між виборчою системою та партійною структуризацією суспільства (на прикладі посткомуністичних країн та України): автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / Т. В. Дешко; НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса – К., 2007. – 15 с.
58. Димаджио П. Культура и хозяйство / П. Димаджио // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и науч. ред. В.В. Радаев; пер. М.С. Добряковой и др. – М.: РОССПЭН, – 2004. – С. 471-518.
59. Документ Копенгагенского совещания Конференции 1990 года по человеческому измерению СБСЄ // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА–М, 1998. – С. 653-664.
60. Долежан В. Оновлення виборчого законодавства: на користь чи на шкоду? / В. Долежан, С. Василюк // Право України. – 2001. – № 3. – С. 35–38.
61. Донченко Ю.Г. Територіальна організація виборів. Практика та проблеми / Ю.Г. Донченко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – №4. – С. 37-38.
62. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже / Пер. с франц. – М.: Академический Проект, 2000. – 558 с.
63. Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія). Висновок щодо Закону України «Про вибори народних депутатів України» .Страсбург, 2 березня 2006 року. Висновок № 338/2005 // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 19-37.
64. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права: матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / за ред. Ю. Ключковського. – К.: ФАДА, ЛТД, 2008. – 340 с.
65. Журавський В. Двопалатний парламент в Україні: проблеми формування / В. Журавський // Право України. – 2001. – № 3. – С. 33-35.
66. Загальна Декларація прав людини [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
67. Загальна оцінка сучасної політичної ситуації в Україні // Політич¬ний портрет України. – 1993. – № 4. – С. 3-6.
68. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18.10.2001 – № 2766-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 51-52. – Ст. 265.
69. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. № 541/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 43. – Ст. 280.
70. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 р. № 1665-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
71. Закон України «Про вибори народних депутатів України», від 25 березня 2004 року у редакції Закону України від 7 липня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 1964.
72. Закон України «Про вибори народних депутатів України». Наук.-практ. коментар / За заг. ред. М.М. Рябця. – К.: Укр. інформ.-правовий центр, 2002. – 362 с.
73. Закон України «Про вибори Президента України»: Науково-практичний коментар / За заг. ред. проф. С. В. Ківалова і М. О. Баймуратова. – К.: ТОВ «Видавництво «Консультант», 2004. – 440 с.
74. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння реалізації виборчих прав громадянами, забезпечення свободи політичних дебатів, неупередженого ставлення засобів масової інформації до кандидатів у депутати, партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу» [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3099-15.
75. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» та деяких інших законодавчих актів України (щодо порядку проведення позачергових виборів до Верховної Ради України та заміщення народних депутатів України, повноваження яких були достроково припинені» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2007. – N 28. – С. 383.
76. Закон України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» вiд 01.02.2011 № 2952-VI [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
77. Закон України «Про внесення мін до Конституції України» від 08 12 2004 № 2222 – IV [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України». – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2222-15.
78. Закон України «Про Державний реєстр виборців» вiд 22.02.2007 № 698-V [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України» – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=698-16.
79. Закон України «Про дострокові вибори Верховної Ради України і Президента України» від 24 вересня 1993 р. N 3470-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), – 1993. – № 40. – ст. 388.
80. Закон України «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст. 504.
81. Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – C. 118.
82. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – С. 448.
83. Закон України про вибори народних депутатів України: Прийнятий на восьмій сесії Верховної Ради України дванадцятого скликання 18 лист. 1993 р. – К.: Українська Правнича Фундація. Видавництво «Право», 1993. – 48 с.
84. Закон України Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України», від 30 грудня 1997 р. № 801/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 5. – С. 19.
85. Закон Української РСР «Про вибори народних депутатів Української РСР», від 27 жовтня 1989 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – Додаток до № 45. – С. 626.
86. Замніус В. Виборче законодавство України напередодні змін: Аналіз перспективного виборчого законодавства України та іноземний досвід / В. Замніус, Д. Котляр, А. Євгеньєва // Парламент. – 2001. – №4. – С.24–50.
87. Зведений фінансовий звіт про надходження та використання коштів виборчих фондів кандидатів у народні депутати України Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України». – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/ webproc0v?kodvib=1&rejim=0
88. Зведений фінансовий звіт про надходження та використання коштів виборчих фондів кандидатів у народні депутати України Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України» – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002 /WEBPROC0V
89. Зеленько Г. «Навздогінна модернізація»: досвід Польщі та України / Г. Зеленько – К.: Критика, 2003. – 215 с.
90. Зеленько Г. Яка виборча система потрібна Україні / Г. Зеленько // Політологічні та соціологічні студії: Т. Х. Виборчі процеси в Україні та постсоціалістичних країнах: зб. наук. праць. – Чернівці: Букрек, 2011. – С. 61-73.
91. Зырянов С.Г. Развитие института региональных выборов: проблемы и перспективы / С. Г. Зырянов // Социум и власть. – 2005. – № 2. – С. 28-42.
92. Институт выборов в истории зарубежных стран. ХХ век / Авт. проекта и сост.: Ю.А. Веденеев, В.В. Луговой, П.Г. Крученков. – Калуга: «Символ», 2003. – 424 с.
93. Кармазіна М. «Інститут» та «інституція»: проблема розрізнення понять / М. Кармазіна, О. Шурбована // Політичний менеджмент. – 2006. – № 4 (19). – С. 10-19.
94. Ким А.И. Советское избирательное право: Вопросы теории избирательного законодательства и практики его применения / А.И. Ким – М.: «Юрид. лит-ра», 1965. – 326 с.
95. Кисельов С. Вибори 2006: політика та демократія / С. Кисельов // Вибори та демократія. – 2006. – № 1. – С. 45-49.
96. Кількість представників партій (блоків) у складі ОВК Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України» – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd 2006/w6p001
97. Ключковський Ю. Б. Принципи виборчого права: законодавче застосування і реалізація / Ю. Б. Ключковський // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Вибори і референдум в Україні: законодавче забезпечення, проблеми та шляхи вдосконалення». – К.: Нора-друк, 2003. – С.43-45.
98. Ключковський Ю. Пропорційні вибори і розвиток партійної системи в Україні / Ю. Ключковський // Вибори та демократія. – 2006. – № 3. – С. 11-19.
99. Ключковський Ю.Б. Еволюція територіальної організації загальнонаціональних виборів / Ю.Б. Ключковський // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – № 4. – С. 31–32.
100. Князев С. Д. Принципы российского избирательного права / С. Д. Князев // Правоведение. – 1998. – № 2. – 22-29.
101. Ковальчук О. Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О. Б. Ковальчук; Одес. нац. юрид. акад.. – О., 2003. – 20 с.
102. Ковтунець В. Підготовка членів виборчих комісій з питань організації проведення виборів / В. Ковтунець // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – № 1. – С. 25-26.
103. Козодой Л. М. Конституційно-правовий статус субєктів виборчого процесу в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Л. М. Козодой; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 19 с.
104. Козодой Л.М. Поняття та класифікація суб’єктів виборчого процесу / Л.М. Козодой // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Науково – теоретичний журнал. – К., 2003. – № 2. – С. 35-42.
105. Колесников В.Н. О политических функциях института выборов [Електронний ресурс] // Петербургский гуманитарно-политологический центр «Стратегия». – Режим доступу: http://www.democracy.ru/library/practice/media/ rfelec_gor/ page14.html
106. Колодій А. Траєкторія демократичного переходу в Україні / А. Колодій / Розд. 2 з кн.: Трансформація в Польщі і в Україні: 1989-2009. Вибрані аспекти – С. 23-38.
107. Колодій А. Транзитологічна парадигма суспільних змін в світлі помаранчевої революції / А. Колодій // Наукові записки. Серія «Політичні науки». «Демократичний транзит в Україні: підсумки електорального циклу 2004-2007 рр.». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Випуск 3.– 2008. – С. 7-24.
108. Колодій А. Неоінституціоналізм та його пізнавальні можливості в політичних дослідженнях / А. Колодій // Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. – 2010. – Вип. 1. – C.60–69.
109. Коляструк О. Вибори до Верховної Ради України третього скликання та її структуризація / О. Коляструк // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. – Чернівці: Рута, 2008. – Вип. 367 – 377: Історія. Політ. науки. Міжнар. відн. – С. 186-189.
110. Коментар до Закону України «Про вибори народних депутатів України» / За ред. М.І. Ставнійчук, М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2002. – 384 с.
111. Конончук С. Демократичний потенціал пропорційних виборчих систем / С. Конончук, О. Ярош, С. Горобчишина; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К.: Агентство «Україна», – 2009. – 80 с.
112. Конончук С. Технології партійних блокувань / С. Конончук // Вибори 2002: погляд молодих. – Вип. 3. – К. : Молодіжна Альтернатива, 2002. – С. 27-34.
113. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. В 4-х т. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Издательство БЕК, 1995. – Т.1–2.–778 с.
114. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, – 2001. – 400 с.
115. Конституційне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За редакцією док. юридич. наук, проф. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
116. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 18. – С. 133.
117. Конституція України [Електронний ресурс] // База даних «Законодавство України». – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/ru/publish/article/system?art_id=153863
118. Кордун О. Конституційний Суд України і вибори / О. Кордун // Нова політика. – 2002. – № 2. – С. 2-13.
119. Котигоренко В. О. Проблемні питання кодифікації виборчого законодавства / В.О. Котигоренко // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Атіка, 2007. – С. 151-158.
120. Кочубей Л. Законодавча база виборів до Верховної Ради України як предмет політологічного дослідження / Л. Кочубей // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К.: ІПЕНД, 2004. – Вип. 5. – С. 259-269.
121. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник / В. В. Кравченко. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
122. Кресіна І.О. Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми: монографія. / І.О. Кресіна, Є.В. Перегуда – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2003. – 368 с.
123. Круглашов А. Авторитарні девіації політичного режиму в Україні / А. Круглашов, Н. Ротар // Сучасна українська політика. – К.: Вид-во «Центр соціальних комунікацій», 2011. – Вип. 23. – С. 162-176.
124. Круглашов А. Особливості політичного процесу в Чернівецькій області / А. Круглашов, М. Гуйтор // Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. – Львів: Генеза-ЦПД, 2007. – 132 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://postua.info/news.php?nid=16
125. Круглашов А.М. Соціально-політична трансформація пострадянських суспільств як контекст міжетнічних взаємин // Етнічні взаємини на території Єврорегіону «Верхній Прут» Міжнародна наукова конференція 8-9 червня 2001 р. / Матеріали Міжнародної наукової конференції / Буковинський політологічний центр та Карінтійський інститут національних меншин. Під ред. А.Круглашова, К.Андервальда, Г.Валентина. – Чернівці: Букрек, 2004. – С. 67-88.
126. Кудинов О.П. Диалектика выборов / О.П. Кудинов, Г.А. Шипилов – М.: ЗАО ПО «МАСТЕР», 1997. – 252 с.
127. Кузьо Т. Пострадянські перетворення в Україні: теоретико-порівняльний аспект / Т. Кузьо // Укр. суспільство на шляху перетворень: західна інтерпретація / Пер. З англ. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004. – С.45-63.
128. Кульчицький С.В. Україна: суспільство й держава на терезах історії (1991-2006 рр.) / С. В. Кульчицький // Український історичний журнал. – 2006. – № 4. – С. 15-32.
129. Лабораторія законодавчих ініціатив. Виборче законодавство: Українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://parlament.org.ua /index.php?action=publication&id=8&ar_id=6&iar_id=460&as=2
130. Лавринович О.В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / О.В. Лавринович; НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2001. – 16 с.
131. Лавринович О.В. Виборче право України та право вибору в Україні / О.В. Лавринович // Парламентська реформа: теорія та практика: зб. наук. праць / гол. редкол. В. Ф. Опришко. – Вип. 6. – К., 2001. – С. 125-135.
132. Латигіна Н. Шляхи та структурні фази демократизації суспільства / Н. Латигіна // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С. 68–77.
133. Лисенков С. Конституція України: Матеріали для вивчання / С. Лисенков – К.: Либідь, 1997. – 160 с.
134. Лисовский С. Избирательные технологи: история, теория, практика / С. Лисовский, В. Евстафьев – М.: РАУ Университет, 2000. – 320 с.
135. Магера А. Окремі аспекти проведення передвиборної агітації та діяльності засобів масової інформації / А. Магера // Вісник центральної виборчої комісії. – 2005. – № 2. – С. 32–37.
136. Мазур О.Г. Виборча система: ґенеза і сучасний політичний процес: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / М. О. Геннадіївна. – Луганськ, 2003. – 190 с.
137. Малаканова О. Демократизация / О. Малаканова // Политический процесс: основные аспекты и способы анализа: сб. учебных материалов. – М. : ИНФРА-М; Весь Мир, 2001. – С. 257–276.
138. Малкина Г.М. Взаємодія виборчої і партійної систем: світовий досвід та проблеми України: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Г.М. Малкіна; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 16 с.
139. Матейкович М.С. Проблемы правового регулирования выборов в органы государственной власти субъектов Российской Федерации: автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: 12.00.02 – конституционное и муниципальное право / М. С. Матейкович. – Тюмень, 1988. – 11 с.
140. Мельвиль А.Ю. Опыт теоретико-методологического синтеза структурного и процедурного подходов к демократическим транзитам // Политические иследования. – 1998. – № 2. – С. 6-38.
141. Мельник М. Проблеми організації підготовки та проведення парламентських і місцевих виборів 2006 р. / М. Мельник // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – № 3. – С. 23-29.
142. Миллер А.И. Работа над ошибками: Карен Давиша о роли выборов в демократизации посткоммунистических обществ // Политическая наука. – 2000. – Вып. 3. Выборы в посткоммунистических обществах. – С. 6-15.
143. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права: прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 36–58.
144. Мосюкова Н.Г. Історія парламентської системи в Україні (1990-1998 рр.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Н.Г. Мосюкова; Дніпропетровський національний ун-т – Д., 2003. – 21 с.
145. Новакова О.В. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів в сучасній Україні: Монографія / О.В. Новакова – Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2006. – 216 с.
146. Новик В. Проблеми організації діяльності органів ведення та адміністрування державного реєстру виборців / В. Новик // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 1. – С. 10-12.
147. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт. – М.: Начала, 1997. – 190 с.
148. Обушний М.І. Політологія: Довідник // М.І. Обушний, А.А. Коваленко, О.І. Ткач. – К.: Довіра, 2004. – 599 с.
149. Окремі аспекти організації позачергових виборів народних депутатів України 2007 р. // Вісник центральної виборчої комісії. – 2007. – № 4. – С. 18-15.
150. Особливості сприйняття громадянами України політичних та електоральних процесів у державі» – Аналітична записка «Демократичні ініціативи» 19 березня – 2 квітня 2010 р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/240/
151. Павленко І.А. Політичні партії та процес демократизації суспільства / І.А. Павленко // Україна в 2005–2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: моногр. – К. : НІСД, 2009. – С. 25–43.
152. Павленко Р. Криза пострадянського парламентаризму? Напрями подальшої конституційної реформи в Україні / Р. Павленко // Вибори та демократія. – 2006. – № 3. – С. 28-39.
153. Паніна Н.В.Українське суспільство 1994 – 2005: соціологічний моніторинг – К.: ТОВ «Видавництво Софія», 2005. – 160 с.
154. Панов П.В. институты, идентичности, практики: теоретическая модель политического порядку / П.В. Панов. – М.: РОССПЭН, 2011. – 230 с.
155. Парламент України: вибори-98. Інформац.-аналітич. вид. У 2 ч. / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 1998. Ч. 1. – 616 с.
156. Парламент України: Вибори-98: інформ.-аналіт. вид. У 2 ч. Ч. ІІ / гол. редкол. М. М. Рябець. – К.: ЦВК, 1998. – 728 с.
157. Партии и выборы: Хрестомтия / РАН.ИНИОН. Центр социальных научно-информационных исследований. Отдел полит.науки. Моск. гос. ин-т междунар. отношений (университет) МИД РФ; Отв. ред. и сост. Н.В. Анохина, Е.Ю. Мелешкина. – М.: ИНИОН, 2004. – Ч.1. – 160 с.
158. Партії та виборчі блоки партій у виборчому процесі Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України». – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vd2002/WEBPROC0V.
159. Партії та виборчі блоки партій у виборчому процесі Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України». – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001
160. Патрушев С.В. Институционализм в политической науке: Этапы, течения, идеи, проблемы / С.В. Патрушев // Политическая наука. – 2001. – № 2. – С. 149–189.
161. Пахарєв А. Багатопартійність і партійна система – поняття не тотожні / А. Пахарєв // Віче. – 2002. – № 2. – С. 3–7.
162. Первый электоральный цикл в России (1993-1996). / Общ. ред.: В.Я. Гельман, Г.В. Голосов, Е.Ю. Мелешкина. – М.: Весь Мир, 2000. – 248 с.
163. Передвиборна агітація партій (блоків) Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України». – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001.
164. Передвиборна агітація партій (блоків) Електронний ресурс // Інформаційно-аналітична система «Вибори народних депутатів України». – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2006/w6p001
165. Питання утворення робочих груп обліку виборців. Постанова КМУ від 18 липня 2007 р. № 942 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 53. – Ст. 98.
166. Пленарне засідання восьмої сесії Верховної Ради України, 13 вересня 2001 р. // Стенографічний з