Функції і завдання криміналістики (теоретико-прикладний аспект)

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ФУНКЦІЙ НАУКИ

1.1. Розуміння функцій науки в наукознавстві 11
1.2. Функції юридичної науки 40

РОЗДІЛ 2 ПРОБЛЕМА ПРИЗНАЧЕННЯ КРИМІНАЛІСТИКИ. РОЗВИТОК ТА СУЧАСНИЙ СТАН

2.1. Функції та завдання криміналістики в поглядах науковців 66
2.2. Функції криміналістики. Розвиток, зміст та сфери реалізації 106
РОЗДІЛ 3 ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК КРИМІНАЛІСТИКИ І ПРАКТИКИ

3.1. Функції права та види юридичної практики, для оптимізації яких доцільне використання здобутків криміналістики 126
3.2. Сучасні напрями взаємозв'язку криміналістичної науки та практики. Система завдань по конкретизації кожної з функцій галузі 146

ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ВСТУП

Актуальність. Становлення України як сучасної європейської, правової, незалежної та демократичної держави характеризується глибокими, принциповими змінами практично в усіх сферах суспільного життя. Це, в свою чергу, викликає необхідність звернути увагу на підвищення ролі та авторитету наукового знання в цілому та окремих його галузей у сприянні економічним, політичним та державно-правовим перетворенням. Одним з впливових негативних факторів, що заважає більш ефективному становленню нових демократичних інститутів є якісні зміни та зростання рівня злочинності. На сучасному етапі з`являються нові види злочинної діяльності, пов’язані з економікою, банківською діяльністю, із використанням широкого спектру передових технологій. Спостерігається зростання міжнародної та організованої злочинності. Розповсюджується таке антигуманне явище як тероризм. Подолання цих негативних проявів сьогодні практично неможливо уявити без усвідомлення та сприяння з боку громадськості та науковців росту значимості юридичної науки в цілому та криміналістики зокрема.
Нині не виникає сумнівів в тому, що ефективне вдосконалення пошуків прикладного характеру в будь-якій науковій галузі навряд чи можливе без поглиблення рівня методологічних досліджень. Проблема призначення криміналістики є одною з головних, поряд з визначенням предмета та об`єкта, системи, принципів та джерел наукової дисципліни. Виходячи з сучасних наукознавчих підходів, вирішення цього питання потребує переосмислення, уточнення, розширення змісту таких понять і категорій, як функції та завдання, що притаманні галузі.
Висвітленню різних аспектів призначення криміналістики протягом її розвитку та існування присвячені праці таких відомих вчених як: В.П. Бахін, Р.С. Белкін, Т.В. Варфоломеева, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, А.Я. Гінзбург, В.Г. Гончаренко, О.О. Ейсман, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, М.Я. Колдін, В.О. Коновалова, В.С. Кузмічов, Г.А. Матусовський, С.П. Митрічев, В.О. Образцов, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько. Але при цьому слід констатувати, що в цілому питання функцій криміналістичної науки в літературі висвітлено дещо фрагментарно та поверхнево, без глибокої теоретичної проробки. В основному призначення галузі висвітлюється фахівцями через перелік досить вузького кола прикладних завдань, які практично не дають уявлення про суто наукові напрямки її діяльності. Таким чином, напрацювання криміналістів є підґрунтям для подальшого поглиблення досліджень проблем функціонування галузі та не вичерпують усіх можливостей.
Аналіз дисертаційних досліджень, що проводились за останні двадцять років як в Україні, так і в країнах близького зарубіжжя показує дуже малий відсоток праць, присвячених загальнотеоретичним проблемам криміналістики. Що стосується питання вивчення функцій галузі, то на монографічному рівні воно взагалі не висвітлювалось. Таким чином, необхідність заповнення прогалин у методологічних дослідженнях на сучасному етапі стала досить актуальною.
Сьогодні спостерігається значний ріст наукового потенціалу криміналістики. Якісно нового рівня набула науково-дослідна діяльність. Суттєво змінився рівень взаємозв`язків криміналістики з природничими та технічними науками. Здобутки галузі стали застосовуватися в сприянні адвокатській практиці, адміністративному та цивільному процесу, що значно розширює її загальноправову роль. Вченими-криміналістами вивчаються можливості криміналістики по забезпеченню конституційних прав та свобод людини. У таких умовах недостатня розробленість системи функцій та конкретизуючих завдань, безумовно, заважає плідному взаємному обміну криміналістики з іншими галузями знання та практикою. Невизначеність конкретних напрямків роботи криміналістів негативно впливає на планування науково-дослідної діяльності. Погляди на призначення криміналістики, які в більшості сформувалися ще за часів колишнього СРСР, таким чином, на сьогодні не повно відображають реальне суспільне та наукове призначення цієї науки.
Виходячи із зазначеного вище, здобувач здійснив спробу провести цілісний, комплексний та системний аналіз функцій та завдань криміналістики їх змісту та сфер реалізації в сучасних умовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., схваленої рішенням Колегії МВС України від 18.12.2000 р. № 9 км/1, пріоритетних напрямках фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ, а також планах наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України та кафедри криміналістики цього закладу.
Мета і задачі дослідження. Автор бере за мету переосмислення існуючих уявлень про призначення криміналістики, уточнення поняття функцій і завдань криміналістики, формулювання цих категорій, конкретизацію їх змісту, структури та значимості для теорії та практики. Відповідно до мети дослідження поставлені такі завдання:
– з`ясувати сутність категорії “функція” та поняття “функції науки”, а також загальний зміст головних функцій, які притаманні науковому знанню на сучасному етапі розвитку науково-технічного прогресу;
– встановити характерні особливості та специфіку функціонального навантаження юридичної науки в цілому та її галузей зокрема;
– висвітлити еволюцію та сутність, існуючих сьогодні концепцій та поглядів щодо функцій та завдань криміналістики;
– розкрити генезис та зміст головних напрямків діяльності криміналістики, на основі чого розробити систему притаманних їй на сучасному етапі функцій;
– визначити напрямки та сфери практичної діяльності, на які розповсюджуються наукові інтереси криміналістики, та для підвищення віддачи яких доцільне використання здобутків криміналістичної науки;
– розробити ієрархічну систему завдань, за допомогою яких конкретизується кожна з функцій криміналістики.
Об’єктом дисертаційного дослідження обрані теоретичні засади призначення криміналістики. Предметом дослідження є функціональне навантаження науки криміналістики в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає комплексний діалектичний підхід, що полягає у використанні таких загальнонаукових методів, як аналіз, синтез, дедукція, узагальнення та обумовлений багатоаспектністтю предмета та об`єкта дослідження.
Використовуючи метод дедукції, дисертант здійснив дослідження від загальних положень функціонування усього наукового знання, далі до особливостей функціонального навантаження юридичної науки в цілому, та врешті-решт до конкретизації функцій окремої наукової галузі - криміналістики.
В роботі широко застосовані конкретно-наукові методи. Для вивчення змісту та генезису окремих функцій науки в різні періоди розвитку людства, а також передумов виникнення криміналістики та ретроспективу поглядів на її призначення, широко застосований історичний метод. Відтворення системи функцій криміналістики та конкретизуючих кожну з функцій завдань здійснювалось з використанням системного підходу, формально-логічного та структурно-функціонального методів.
Емпіричну базу дослідження становлять результати інтерв`ювання понад 70 викладачів, слідчих та експертів, опитування 150 студентів та слухачів, які закінчили вивчати курс криміналістики, а також власний досвід роботи в слідчих та оперативно-розшукових підрозділах МВС.
Загальнотеоретичне підгрунття даного наукового дослідження забезпечили здобутки представників філософії, соціології, загальної теорії держави та права, праці вчених-криміналістів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в конкретизації та систематизації положень науки криміналістики, які пов’язані з її функціями і завданнями, питаннями взаємозв’язку та взаємодії теорії з практикою. У працях криміналістів проблематика функціонального навантаження галузі висвітлена дещо епізодично. Автор провів дослідження функцій та завдань криміналістики більш детально, що є першою монографічною працею цього плану.
Наукова новизна дослідження відображена в наступних основних положеннях:
– зроблено висновок про те, що на сучасному етапі визначення системи та конкретизація функцій є важливим елементом в усвідомленні призначення будь-якої наукової галузі. Враховуючи значну кількість наукових галузей та різний рівень їх розвитку кожна з них повинна вирішувати власні методологічні проблеми самостійно з використанням здобутків фундаментальних галузей;
– обґрунтовується необхідність усвідомлення призначення криміналістики в контексті функціонування юридичної науки в цілому, що необхідно враховувати при формулюванні та визначенні змісту функцій притаманних криміналістичній науці;
– визначається, що криміналістика відіграє свою прикладну роль у забезпеченні практики боротьби зі злочинністю, як будь-яка інша наука кримінального циклу, тому прикладне значення криміналістики не принижує її наукового статусу, що відображено в системі функцій і завдань, що вона виконує;
– аргументується висновок про те, що сформульовані на різних етапах існування завдання криміналістики відображали лише службову роль галузі по забезпеченню практики боротьби зі злочинністю та практично не розкривали суто наукового її призначення;
– доводиться положення, що на кожному етапі свого розвитку окрім забезпечення практики боротьби зі злочинністю криміналістика виконувала функції притаманні будь-якій науковій галузі, які обумовлені специфікою предмета та об`єкта дослідження;
– обстоюється необхідність розширення уявлень про сфери правової та не правової практики, де використовується криміналістичне знання, що спрямовано на підвищення загально-правового, наукового та суспільного значення криміналістики;
– сформульована пропозиція виділити поряд із практикою протиправної поведінки, практику правомірної поведінки громадян, вивчення та криміналістичне забезпечення якої може стати додатковим позитивним фактором у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів;
– конкретизовано суспільне призначення криміналістики у забезпеченні більш ефективної реалізації функцій права, що спрямовано по новому усвідомити правову сутність галузі;
– сформульована система функцій науки криміналістики, які притаманні їй на сучасному етапі та розроблена система конкретизуючих завдань по реалізації кожної з функцій;
– конкретизовані зміст, генезис і сфери реалізації функцій криміналістики.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки і пропозиції, можуть бути використані для підвищення ефективності взаємозв`язку криміналістики з практикою та відповідною навчальною дисципліною. Результати дослідження можуть бути використані:
– вченими радами вищих навчальних закладів, керівництвом та колективами науково-дослідних установ для організації та планування наукових пошуків;
– викладацько-педагогічним складом навчальних закладів різного рівня для розробки навчальних програм, планів, методик, уточнення обсягів вивчення криміналістики;
– практичними співробітниками правоохоронних органів з метою більш ефективного використання наукових рекомендацій, техніко-криміналістичних засобів у розкритті, розслідуванні та попередженні порушень закону;
– при написанні відповідних розділів і підрозділів підручників і навчальних посібників з криміналістики;
– у науково-дослідній роботі студентів, слухачів і курсантів навчальних закладів;
– для підвищення правових знань серед населення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Народне волевиявлення в Україні: історія і сучасність” (Запоріжжя 5 квітня 2000 р.), на звітній річній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, курсантів, студентів та слухачів “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя 8-9 червня 2000 р.). Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались і доповідались на засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики Запорізького юридичного інституту МВС України та кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. Окремі матеріали дисертаційного дослідження використовувались в навчальному процесі, під час проведення семінарських і практичних занять з курсу криміналістики.
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані автором у трьох одноособових наукових статтях у фахових виданнях і тезах доповідей на двох науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (235 найменувань). Повний обсяг дисертації складає 202 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Враховуючи недостатню розробленість проблем функціонального навантаження криміналістики, автор мав за мету більш детально дослідити коло функцій, що притаманні галузі на сучасному етапі її розвитку, уточнити визначення кожній з функцій, розкрити їх зміст та сфери реалізації. Для конкретизації змісту кожної з окремих функцій було визнано доцільним розширити перелік завдань, через які ці функції реалізуються. Для досягнення поставленої мети був обраний рух від загального до окремого. Тобто, від засування функцій, притаманних науці в цілому до функціонального навантаження юридичної науки, далі до з'ясування кола функцій криміналістики та відповідних завдань. В ході вивчення функцій науки та правознавства використовувались здобутки багатьох галузей, таких, як: філософія, соціологія, наукознавство та інші. Були досліджені погляди вчених-криміналістів щодо означеного питання. Підсумком дослідження стало створення системи функцій та завдань криміналістики, які відображають її призначення. Одержаний результат має значення для організації науково-дослідної діяльності, впровадження здобутків науковців у практику та навчальний процес. В ході дослідження зроблено ряд висновків, які мають теоретичне та практичне значення.
Розглядаючи функції, які притаманні сьогодні науковому знанню, слід зазначити, що проблема висвітлення функціонального навантаження та призначення є однією з головних методологічних проблем для будь-якої галузі науки. Беручи до уваги те, що багаточисельні галузі знаходяться на різних стадіях свого розвитку, та враховуючи широкий спектр їх наукових інтересів, фахівці кожної з них вирішують проблему призначення в окремих рамках, використовуючи загальноприйняті наукознавчі підходи. Очевидно і те, що службовий напрямок по забезпеченню певної ланки практичної діяльності є одним з головних, поряд з іншими. Це характерно, у тому числі, для галузей суто прикладних. Тому, говорячи при призначення окремої науки, необхідно, звернути увагу на висвітлення інших функцій, наявність яких свідчить про її дійсно науковий статус.
У цілому, вивчення поглядів представників окремих галузей показує зацікавленість вчених проблемами їх функціонального навантаження. Кожний з авторів відкриває своє бачення проблеми, доповнює думки колег, полемізує. Криміналістика, як самостійна галузь, теж не може не звертати уваги на дослідження власної суспільної та науково-дослідної ролі.
При розробці системи функцій криміналістики, безумовно, слід враховувати, що вона є наукою юридичною. Тому Їй мають бути притаманні ті ж самі головні напрямки діяльності, що й правознавству в цілому. Характерною особливістю функціонування юридичних галузей є те, що всі вони носять переважно теоретико-прикладний характер. На цьому ґрунті цілком логічним, на нашу думку, було б заперечити проти зайвого акценту деяких вчених на службовій ролі криміналістики. Вона є також прикладною наукою по забезпеченню кримінально-процесуальної практики та практики боротьби з порушеннями закону, як будь-яка інша наука юридичного циклу. При цьому вона виконує таку роль, яка очевидно не входить до кола наукових інтересів інших наук, але без виконання якої важко сьогодні уявити ефективну правозастосовчу та правоохоронну практику.
Окрім іншого, слід відзначити, що державно-правова сфера характеризується динамічними змінами, що потребує постійної конкретизації тих функцій, які виконує окрема галузь.
Формування системи функцій та конкретних завдань криміналістики важко уявити без дослідження розвитку уявлень криміналістів на означену проблему. В літературі в основному акцентується увага на висвітленні історії розвитку полеміки навколо проблеми визначення предмету криміналістики. Тому автор здійснив спробу зробити аналіз еволюції поглядів щодо призначення криміналістики. Результатом цього аналізу став ряд висновків, що мають значення для подальшого вирішення проблеми.
По-перше, проблема усвідомлення суспільної та наукової ролі криміналістики ставала гострішою з розвитком галузі. На початковому етапі увага зосереджувалась на допоміжному статусі. Але постійний ріст рівня науково-дослідної діяльності, підвищення теоретичного рівня спонукає замислитись над більш чітким визначенням власного покликання в науковому світі. Очевидно, що сприйняття галузі тривалий період як суто службової можна пояснити відсутністю поступовості у вивченні проблем власного призначення. Вивчення літератури показує, що практично до кінця 60-х років криміналістів нібито задовольняло висвітлення призначення криміналістики, через формування її головного завдання, яке полягало у сприянні боротьби зі злочинністю. Слід відмітити, що така недостатня зацікавленість питанням власного призначення стає для криміналістики подекуди традиційною. Таким чином, не варто здивовуватись дещо скептичним ставленням з боку окремих правознавців до наукового рівня криміналістики.
По-друге, призначення криміналістики більшість з фахівців висвітлювала через перелік завдань, в яких відображається саме прикладний напрямок діяльності криміналістики. В запропонованих різними вченими системах завдань неповно відображено її наукове призначення. Усі ці системи являють собою своєрідне розширене тлумачення елементів, що входять до складу предмета криміналістики. Безумовно, такий підхід на сучасному етапі не може вирішити питання адекватного відображення призначення галузі. Тому в літературі в останні часи, хоча і в одиничних випадках, зустрічаються спроби висвітлити перелік функцій криміналістики та розкрити їх зміст. Найбільш доцільним для подальшої розробки є підхід, що передбачає визначення системи функцій, притаманних криміналістиці, а також системи завдань, через які реалізується кожна з них. Такий підхід спрямований розкрити як прикладне, так і пізнавальне покликання криміналістики. При цьому можливо охопити та усвідомити криміналістику одночасно як систему знань, певну діяльність та суспільний Інститут. Таким чином, принципово розширюється уявлення про призначення криміналістики. Окрім іншого даний підхід не суперечить сучасним наукознавчим положенням, а також поглядам, що існують на сьогодні в загальній теорії держави і права. Те, що криміналістика виконує ті ж самі функції, що і будь-яка інша наукова галузь, безумовно, підтверджує її приналежність до наукового знання. Загальний зміст цих функцій є однаковим для усіх наук.
Здебільшого фахівці висвітлювали функції загальної теорії криміналістики, відповідної навчальної дисципліни та окремих конструкцій. При цьому важливо зазначити, що хоча зовні системи функцій означених проявів схожі, та їх зміст, цілі та сфери реалізації різняться. Призначення криміналістики набагато ширше за окремі її складові частини.
Ще одним важливим висновком з вивчення поглядів на призначення криміналістики є те, що на сторінках фахової літератури практично на усіх етапах розвитку галузі неповно відображалася реальна суспільна та наукова роль криміналістики. На нашу думку, стан дослідження методологічних проблем був обумовлений рядом стримуючих суспільно-історичних, економічних, організаційних та інших факторів. Вони потребують комплексного вивчення для запобігання повторення помилок.
Досліджуючи коло функцій, притаманних криміналістиці, неважко помітити, що галузь, на усіх етапах свого існування виконуючи більш-менш вузькі завдання, певним чином здійснювала реалізацію головних напрямків науково-дослідної діяльності, що і будь-яка інша наука. Але це не знайшло відображення на сторінках літератури. При більш детальному розгляді з'ясовується, що вже на початковому етапі свого існування криміналістиці були притаманні елементи констатуючої, евристичної, комунікативної, не говорячи вже про практично-прикладну функцію.
Враховуючи те, що криміналістика є наукою юридичною та суспільною, на сучасному етапі цілком логічно було б усвідомити, що галузь виконує ті ж функції, що й усі науки вказаного класу. При цьому слід відзначити, що фахівцями мало відображається гуманітарний напрямок, характерний усім суспільним наукам. Хоча ні в кого не викликає сумніву, що народилася та існує криміналістика саме для виконання гуманістичної ролі в суспільстві, яка полягає в благородній цілі захисту людини від злочинних посягань, встановленні справедливості, охороні природних прав і свобод.
Вивчення змісту та сфер реалізації функцій криміналістики говорить про те, що всі вони тісно зв'язані між собою, обумовлюють одна одну. Розглядати їх необхідно саме в системі з чітким розмежуванням, хоча реально дуже важко провести чітку межу між окремими функціями.
Результатом дослідження стало створення системи функцій криміналістики, які притаманні їй на сучасному етапі. Ця система функцій ясно показує, що галузь виконує ті ж самі напрямки науково-дослідної діяльності, що і будь-яка інша галузь науки взагалі та юридична наука зокрема. Зміст цих функцій обумовлений особливостями предмета дослідження та потребами тієї ланки практики, яку вона обслуговує.
Сьогодні загальноприйнятою є точка зору про те, що головне службове призначення криміналістики полягає у забезпеченні практики боротьби зі злочинністю, точніше - попередження, розкриття та розслідування злочинів. Безумовно те, що галузь зародилась у рамках кримінально-процесуальної науки, та головні її пошуки спрямовані на задоволення потреб попереднього слідства, експертної та судової практики по кримінальним справам. Але боротьба зі злочинністю дещо ширше рамок кримінального процесу. Тим більше, що юридична практика у цілому, очевидно, не обмежується лише означеним напрямком. Сьогодні здобутки криміналістів, які створені для конкретного напрямку правоохоронної практики, з успіхом використовуються для забезпечення цивільного та адміністративного процесу в адвокатській практиці. Тому, на нашу думку, говорячи про призначення криміналістики на сучасному етапі, було б небезпідставним дещо розширити уявлення про сфери практики, заради підвищення ефективності яких доцільно впровадження здобутків криміналістичної науки.
Говорячи про криміналістику як про правову науку, була зроблена спроба висвітлити її призначення в контексті виконання правом своїх суспільних функцій. Огляд думок щодо сучасних функцій права та їх змісту підштовхує до висновку, що використання криміналістичного знання могло б сприяти активізації виконання правом усіх його функцій. Причому мова йде про право в широкому його розумінні, а не лише про кримінальне право. Таким чином, чому б говорити не просто про роль криміналістики у сприянні практиці боротьби зі злочинністю, а про значення її розробок для забезпечення більш ефективного виконання правом своїх функцій у суспільстві. Подібне бачення покликання криміналістики демонструє її правову сутність та спрямованість її наукових пошуків.
Розповсюдження криміналістичного знання на інші галузі права лише підтверджує її глибоку інтегрованість до всієї системи правознавства. Використання методів криміналістики в історичних, археологічних, мистецтвознавчих дослідженнях говорить про певну загальнонаукову цінність окремих напрацювань.
Аналізуючи види практики, де використовуються здобутки та які досліджуються криміналістикою, на нашу думку, доцільним було б виділити такий вид, як практика правової поведінки громадян. Вивчення можливостей забезпечення цього напрямку та конкретні рекомендації могли б сьогодні стати додатковим сприяючим фактором у роботі по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів.
Безумовно, прикладні дослідження є пріоритетним напрямком науково-дослідної діяльності криміналістів. Але значну роль сьогодні відіграють і фундаментальні дослідження. Невирішеність принципових теоретичних питань буде постійно створювати зайві проблеми під час конкретних прикладних розробок. Тому ефективне виконання криміналістикою своєї службової" ролі просто неможливо уявити без виконання інших функцій. Хоча, на нашу думку, все ж таки виконання усіх функцій врешті-решт спрямоване на оптимізацію практично-прикладної функції.
Говорячи про прикладний напрямок діяльності криміналістики та його конкретизацію, було б невірним зупинятися на тих здобутках відносно розуміння його змісту, що вже існують в криміналістиці. На сучасному етапі корегування змісту означеної функції обумовлено тим, що з'являються нові види суспільної та злочинної практики, які потребують вивчення та аналізу з боку криміналістів, розробки конкретних пропозицій.
Суттєво змінилася суспільно-політична ситуація в Україні. Це, в свою чергу, сприяє підвищенню ролі юридичної науки в забезпечені прав і свобод людини. Тому, скажімо, одним з конкретних прикладних завдань криміналістики могло б бути вивчення можливостей криміналістики по сприянню зміцненню означеного суспільного демократичного інституту. Так, скажімо, в криміналістичній літературі відсутні вагомі публікації щодо ролі криміналістики у боротьбі з порушеннями виборчого законодавства.
Помітним фактором, який вносить значні якісні зміни в злочинну сферу, є вступ України в міжнародне співтовариство. Окрім іншого, у вітчизняній криміналістиці відсутні значні напрацювання по організації попередження, розкриття та розслідування злочинів, які носять міжнародний характер.
Під практикою у широкому її розумінні можна називати будь-яку діяльність людини по відношенню до оточуючого середовища. Тому при розробці завдань щодо конкретизації прикладної функції криміналістики небезпідставним було б акцентувати увагу на вдосконаленні практики науково-дослідної діяльності. Це знайшло своє втілення в сформульованих завданнях.
Окрім іншого, автор вказує на можливість використаного криміналістичного знання в неправових сферах практики. До таких сфер можна, наприклад, віднести: обстеження місць природних та технологічних катастроф, з'ясування їх причин. Крім того, можна використати досягнення криміналістики у військовій справі, у встановленні та пошуці загиблих під час Другої світової війни або інших бойових дій, у відтворенні обставин загибелі.
Таким чином, неважко помітити, що реальна роль криміналістики у сучасному житті набагато ширша, ніж це декларується на сторінках навчальної літератури. Для підвищення суспільного авторитету галузі на це необхідно звернути увагу. Подібне розширення уявлень про покликання криміналістики не є самоціллю. Розповсюдження здобутків галузі спрямоване лише на досягнення ефективності діяльності людини. І це не є, на нашу думку, своєрідним розбросом в наукових пошуках. Врешті-решт це спрямовано, у тому числі, і на вдосконалення розробок щодо практики боротьби зі злочинністю. При чіткому плануванні науково-дослідної роботи, визначеності конкретних напрямків можливо уникнути хаотичності, стихійності в наукових дослідженнях. На це спрямовано визначення системи функцій криміналістики та перелік завдань щодо їх реалізації.
Підсумком дослідження стало відтворення функцій криміналістиці, які притаманні їй на сучасному етапі. Вивчення сфер їх реалізації та змісту, аналіз напрямків взаємодії науки, практики та освіти дозволило уточнити та розширити зміст конкретизуючих завдань. В цих завданнях знайшли втілення пропозиції автора щодо вдосконалення наукового та прикладного призначення криміналістики. Створена система, безумовно, не є вичерпною та закінченою. Вона відкрита та потребує подальшого уточнення або доповнення відповідно до конкретних потреб практики, рівня науково-дослідної діяльності та суспільно-історичних умов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Т.А. Теория и методология криминалистического прогнозирования. – М.: Юрид. литература, 1972. – 334 с.
2. Аванесов Т.А., Вицин С.Е. Прогнозирование и организация борьбы с преступностью. – М.: Знание, 1972. – 48 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Вып. 4. – Свердловск, 1966. – 266 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2-т. Свердловск: СЮИ. Нормативные юридические акты. Применение права. Юридическая наука (правоведение), 1973. – Т.2. – 133 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория государства и права: Курс лекций в 2-х Т. – М.: юрид. лит., 1981.–T.I. – 359 с.
6. Алексеев П.В. Предмет, структура и функции диалектического материализма. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 443 с.
7. Алексеев С.С. Теория права 2-е изд., стереотип. – Харьков, БЕК, 1994.– 223 с.
8. Алябьева З.С., Щавелєв С.П. Практическое значение гуманитарного знания // Гуманитарное знание, сущность и функции. – СПб., 1991. – С. 56-69.
9. Андреев И.Д. Теория как форма организации научного знания. – М.: Наука, 1979. – 303 с.
10. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика: Учебн. пособие / Под ред. Н.И. Порубова. – Мн.: Высш.шк., 1997. – 344 с.
11. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права. – Львів: Право для України.–1997.–199 с.

12. Антология мировой философии. В 4-х томах. – М.: Мысль, 1969. (АН СССР Ин-т философии. Философ, наследие) Европейская философия от эпохи Возрождения по эпоху Просвещения. Ред. коллегия: В.В. Соклов (ред. составитель второго тома и автор вступит, статьи) и др., 1970.–Т.2.–776 с.
13. Антология мировой философии. В 4-х томах. М., Мысль, 1971. (АН СССР Ин-т философии. Философ, наследие). Буржуазная философия конца XVIII в. – первых двух третей XIX в. [Ред. коллегия: Н.С. Нарский (ред. сост. Третьего тома и авт. Вступит, статьи и др.], 1971 – Т. 3.–760 с.
14. Антология мировой философии: В 3-х томах.– М., 1971.– Т. 3. – 456 с.
15. Ароцкер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве уголовных дел.–М., 1964.–223 с.
16. Асп Э.К. Введение в соціологію. – СПб., Алатея, 1998.–248 с.
17. Бахин В.П., Ищенко А.В. Функции науки криминалистики и совершенствование следственной практики // Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности в деятельности органов внутренних дел. – К., 1986. – С. 111-113.
18. Бахин В.П. Обеспечение внедрения научно-технических достижений в следственную практику – функция науки криминалистики // Актуальные проблемы обеспечения следственной практики научно-техническими достижениями. – К., 1987. – С.13-20.
19. Бахин В.П., Садченко А.А. Понятие и сущность потребностей следственной практики // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1989.– Вып. 39. – С. 28-31.
20. Бахин В.П. Цели изучения следственной практики // Криминалистика и судебная экспертиза.– К., 1990. – Вып. 40. – С. 35-40.
21. Бахин В.П., Садченко А.А. Источники информации о потребностях следственной практики // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1991. – Вып.42. – С. 16-22.
22. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования – К., 1991. – 142 с.
23. Бахин В.П. Потреби слідчої практики: Навч. посібник (В.П. Бахин, О.О. Садченко, В.С. Кузьмічов), МВС України; УАВС. – К., 1993. – 55 с.
24. Бахін В.П., Лисиченко В.К. Проблеми науково-методичного забезпечення слідчої діяльності // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики та судової експертизи в розкритті і розслідуванні злочинів. – К., 1996. – С.5-11.
25. Бахин В.П., Гончаренко В.Г. Як розкриваються злочини. (Криміналістика у питаннях та відповідях.) // Київський ун-т ім.Т.Г. Шевченка. Юридичний фак-т. – К., 1996. – 198 с.
26. Бахин В.П., Весельский В.К., Карпов Н.С. Проблемы оптимизации следствия // Труды Академии Управления. Современные проблемы криминалистики. – М., 1998. – С. 64-76.
27. Бахин В.П., Кузьмичев В.С. Средства преодоления противодействия расследованию. в свете задач оптимизации следственной деятельности // Проблемы оптимизации первоначального этапа расследования. – Свердловск, 1998. – С. 54-60.
28. Бахин В.П. Предмет криминалистики: Лекция. – К.: Б.И., 1999. – 22 с.
29. Бахін В.П., Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Злочинна діяльність: наукове видання МВС України. НАВСУ; Під ред. Бахіна В.П. – Київ, 2001. – 59 с.
30. Баженов А.Б. Строение и функции научной теории. – М.: Наука, 1978. – 231 с.
31. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики. – М., 1970. – 130 с.
32. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Общая теория советской криминалистики. – М., 1977. – Т.1. – 305 с.
33. Белкин Р.С. Совершенствование предмета криминалистики в свете современных исследований. – М., 1988. – С.24-32.
34. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3-х томах.Т.1.:Общая теория криминалистики. – М., 1997 – 404 с.
35. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3-х, томах. Т.З. :Частные криминалистические теории. – М., 1997. – 461 с.
36. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. – М.: НОРМА, 1999. – 496 с.
37. Белкин Р.С. Криминалистика. Проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М.), 2001. – 240 с.
38. Бестужев-Лада И.В. Окно в будущее. Современные проблемы социального прогнозирования. – М.: Мысль, 1970. – 269 с.
39. Бухгольц Э., Лекшас Д.Ж., Хартман Р. Социалистическая криминология. – М.: Прогресс. – 1975. – 271 с.
40. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К., 1987. – 149 с.
41. Васильєв А.Н. О задачах криминалистики в деле усиления борьбы с преступностью и повышения раскрываемости преступлений // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики. – Свердловск, 1972. – С. 16-24.
42. Васильєв А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М., 1984. – 143 с.
43. Венцковский А.Э. Философские проблемы развития науки. – М.: Наука, 1982. – 196 с.
44. Винберг А.И., Шавер Б.М. Криминалистика. 3-е издание, доп. и перераб. Государственное издательство юридической литературы. – М., 1949. – 271 с.
45. Волошко І.М. Теоретичні методи пізнання і розвиток науки – К. [Т-во Знання. УРСР], 1977. – 48 с.
46. Вопросы организации научных исследований по криминалистике// Научно-исследовательская работа в вузах МВД ССР и пути ее дальнейшего совершенствования. – Минск: Минская ВШ МВД СССР, 1987. – 166 с.
47. Гинзбург А.Я. Принципы советской криминалистики. – Караганда, 1974 –79 с.
48. Гольбах Р., Отто Ф. Предмет и система науки в криминалистике ФРГ // Предмет и система криминалистики в свете современных исследований. – М., 1988 – С. 100-108.
49. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве: (Методологические вопросы). – К.: Изд-во при КГУ, Вища школа, 1988. – 157 с.
50. Гончаренко В.И., Бергер В.Е. Криминалистика и криминалисты.– К.: Изд-во при КГУ, Вища школа, 1989. – 128 с.
51. Горшенин П.Г. Основы теории криминалистического прогнозирования. – М., 1993. – 154 с.
52. Горшнев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М., 1972. – 196 с.
53. Готт B.C. и др. Категории современной науки (Становление и развитие) / B.C. Готт, Э.П. Семенюк, А.О. Урсул. – М.: Мысль, 1984. – 268 с.
54. Грановский Г.Л. О криминалистическом прогнозировании. – М., 1976. – 137 с.
55. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. Пер. с 4-го нем. изд. – СПб. пуб., 1908. – 1040 с.
56. Гусарєв С.Д., Олійник А.К., Слісаренко О.Л. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права. – К., 1995. – 75 с.
57. Гусев С. Обеспечение неотвратимости наказания. Из практики применения научно-технических средств расследования // Социалистическая законность. – 1970. – №5. – С. 32-35
58. Давыдов И. Недобросовестная конкуренция при правоведении избирательной компании / Служба безопасности. – 1999. – №1. – С. 5-6
59. Дмитрук В.Н. Теория государства и права: Учеб. Пособие. – Мн.: Амалфея, 1999.–224 с.
60. Домбровський Р.Г. Предмет криминалистики. – Рига, 1973. – 56 с.
61. Домбровський Р.Г. Предмет криминалистики. Автореферат дис… к-та юрид. наук.: 12.00.09 / Ленинградский гос. Ун-т. им. А.А. Жданова, юридич. фак-т. – Л., 1974. – 22 с.
62. Егоров К. Криминалистическое обеспечение государственного обвинения // Законность. – 1994. – №11. – С. 37-38.
63. Журавель В.А. Теорія та методологія криміналістичного прогнозування: Автореферат. дис… д-ра. юрид. наук: – Харків, 1999. – 36 с.

64. Журавель В.А. роль гипотез в криминалистическом прогнозировании // Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. Випуск 5. – Одеса., 1998. – С. 27-34.
65. 3абигайло В.К. Право и общество. Новые проблемы и методы буржуазного правоведения. – К.: Наукова думка – 213 с.
66. Загальна теорія держави і права / За заг. ред. Копейчикова В.В. – К., 1995 – 186 с.
67. Зудин В.Ф. Задачи криминалистической профилактики преступлений // XXVII съезд КПСС и укрепление законности и правопорядка. – М., 1987. – С. 246-248.
68. Иванова Р.И., Симаков А.Л. Реализация методологической функции философии в научном познании и практике / Отв. ред.: Москаленко А.Т. – Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1984. – 207 с.
69. Идеологические функции науки и их реализация в учебном процессе. – М., 1976. – 136 с.
70. Измайлов Ф.Ш. Библиографический алфавитно-предметный указатель к сборнику «Следственная практика» (вып. 1986-1995 г) // Следственная практика. Вып. 96. – М., Юрид. Лит.,1972. – С. 134-167.
71. Иорданов И. Наука как логическая и общественная система (Познавательные и прикладные функции современной науки.) Пер. с болг. – К.: Наукова думка, 1979. – 269 с.
72. Ієрусалимов І.0. Деякі фактори і умови реалізації досягненнь науково-технічного потенціалу у слідчій практиці // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики та судової експертизи в розкритті і розслідуванні злочинів. – К.,1996. – С. 35-40.

73. Ієрусалимов І.0. Інформаційне забезпечення використання науково-техничних досягнень у розслідуванні злочинів: Автореф. дис... к-та. юрид. наук : 12.00.09 – К., 1998. – 16 с.
74. Ищенко А.В. Потребности следственной практики: понятие, источники информации, возможности изучения //Актуальные проблемы обеспечения следственной практики научно-техническими достижениями. – К., 1987. – С. 57-59
75. Ищенко А.В. Совершенствование методического обеспечения преподавания – резерв повышения качества подготовки кадров // Проблемы подготовки юристов в условиях правового государства. – К., 1992. – С. 85-90.
76. Іщенко А.В. Методологічні та організаційні проблеми розвитку криміналістичних наукозвих досліджень. Дис... д-ра. юрид. наук: 12.00.09 / Українська академія внутрішніх справ. – К., 1996. – 415 с.
77. Іщенко А.В, Методологічні проблеми криміналістики. Монографія. – К.: НВТ Правник – НАВСУ., 1997. – 98с.
78. Ищенко А.В. Карпов Н.С. Научное обеспечение практики борьбы с преступностью: Учебное пособие. – Киев: Издательство Национальной академии внутренних дел Украины, – 1997. – 136 с.
79. Іщенко А.В. Взаємозв'язок криміналістики та кримінального права // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. Вип.5. – Одеса, 1998. – С. 35-40.
80. Іщенко А.В. Розвиток криміналістики та наукознавство проблеми взаємодії. // Українська академія внутрішніх справ. Науковий вісник. – К., 1998. –Вип. 1.– С. 156-166.
81. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения – М.: Юрид.лит., 1965. – 204 с.
82. Казимирчук В.П., Боботов С.В. Цели и функции правовой системы // Правовая система социализма функционирование и развитие. – М., 1987. –326с.
83. Казимирчук В.П., Кудрявцев В.Н. Современная социология права: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1995. – 297 с.
84. Казьмин И.Ф. Общие проблемы права в условиях научно-технического прогресса. – М., 1986. – 230 с.
85. Карбонье Жан. Юридическая социология / Перевод с французского и вступ, ст. [С.5-26.] В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 351с.
86. Карташов В.Н. О функциях правоприменительной практики / Взаимосвязь юридической науки и практики. – М., 1985. – С. 40-44.
87. Керимов Д.А. Общая теория государства и права (Предмет, структура, функции). – М.: Юрид. лит., 1977. – 133 с.
88. Клименко Н.І. Криміналістичні знання ( поняття, структура і цілі) // Сучасні проблеми держави та права. – К., 1990. – С. 188-191.
89. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя: Учеб. пособие. – К.: Выща шк., 1990. – 103 с.
90. Клименко Н.И., Кириченко А.Л. Криминалистика как наука и учебная дисципліна. – Дн., 1994. – 199 с.
91. Клименко Н.И. Криминалистика как наука / Монографія. – К.: НВТ Правник, 1997.–148 с.
92. Клочков В.В. Состояние и проблемы развития теории криминалистики и криминалистической техники // Вопросы борьбы с преступностью – М., 1988. – Вып. 46. – С. 132-138.

93. Козюбра Н.И. Понятие и стуртура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки. Сб.науч. тр./АН УССР ин-т государства и права; отв.ред. Н.И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1990.–136с.
94. Козюбра Н.И. Юридическая наука и перспективное прогнозирование // Методологические проблемы юридической науки. Сб.науч. тр./АН УССР ин-т государства и права; отв.ред. Н.И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1990. –136 с.
95. Колдин В.Я. О предмете криминалистики и ее соотношении с другими отраслями научного знания // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 30., – М., 1979. – С. 136-150
96. Колдин В.Я. Предмет криминалистики // Советское государство и право. – 1979. – №4. – С. 80-84.
97. Колдин В.Я. Актуальные вопросы теории и методологии криминалистики // Методологические и теоретические проблемы юридической науки / Под ред. Марченко М.Н. – М.: Моск. ун-т, 1986. – С.140-153.
98. Колмаков В.П., Постика И.В. Вклад следователей и прокуроров УССР в развитие советской криминалистики // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., Вып. 9. – 1972. – С. 16-24.
99. Колмаков В.П. Введениев курс науки советской криминалистики. Лекция.– Одесса: Одесский гос. Ун-т. им. И.И. Мечникова, юр. фак-т., 1973. – 46 с.
100. Колмаков В.П. Понятие предмета советской криминалистики ( История и современное состояние проблемы ).: Автореферат дис... к-та. юрид. наук: 12.00.09 – М., 1976. – 23 с.

101. Коновалов Е.Ф. Предмет система и задачи советской криминалистики, ее прикладное значение в раскрытии, расследовании и предотвращении преступлений. – Минск: МВД СССР. Минская высшая школа, 1989. – Лекция №50/23-46. – 39 с.
102. Коновалова В.Е. К вопросу о взаимосвязи криминалистики с уголовно-процессуальным правом / Материалы научной конференции профессорско-преподавательского состава Харьковского юридического института. – Харьков, 1986. – С.l65.
103. Конституція України // Нормативні акти України щодо охорони правопорядку / Укл.В.А. Зубчик, В.Г. Слободянюк. – Луганськ: РВВ ЛВС, 2000. – 344с.
104. Котюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник для абітурієнтів, студентів, учнів середніх шкіл та ліцеїв. – К.: Вентурі, 1998. – 320 с.
105. Кочаров Г., Селиванов Н. Развитие советской криминалистики, ее задачи на современном этапе // Социалистическая законность. – 1968. – №1. – С.32-36.
106. Крапивенский С.Э. Социальная философия: Учебник для гуманитарно-социологических специальностей высших учебных заведений. 3-е изд., испр. и доп. – Волгоград: Комитет по печати, 1996. – 352 с.
107. Краснобаев Ю.И. Понятие предмета советской криминалистики
( История и современное состояние проблемы.). Автореферат дис... к-та. юрид. наук: 12.00.09 – М., 1976. – 23 с.
108. Краснобаев Ю.И. Совершенствование предварительного следствия и предмет советской криминалистики: Учебное пособие под ред. Р.С. Белкина. – Волгоград: ВСШ, 1979. – 94 с.

109. Криминалистика. Часть 1. / Под ред. доктора юридич. наук проф. А.И. Винберга и кандидата С.П. Митричева. Государственное издательство юридической литературы. – М., 1950. – 303 с.
110. Криминалистика. Часть 2. / Под ред. С.П. Митричева, П.И. Тарасова-Радионова. – М., 1952. – 183с.
111. Криминалистика. Учеб. для юрид. вузов / Отв. ред. С.А. Голунський. – М.: Госюриздат, 1959. – 511 с.
112. Криминалистика. Учеб. для юрид. фак. и ин-тов / Отв. ред. А.Н. Васильев. – М.: Изд-во МГУ, 1963. – 619 с.
113. Криминалистика. Учеб. для юрид. фак. и ин-тов / Отв. Ред. С.П. Митричев, М.П. Шаламов. – М.: Юрид. лит., 1966. – 607 с.
114. Криминалистика. Учеб. для юрид. вузов / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г. Зуйкова. – М.: Юрид. лит., 1968. – 695 с.
115. Криминалистика. Учеб. для юрид. фак. и ин-тов / Отв.ред. С.П. Митричев 2-е изд. испр. и доп. – М.: Юрид.лит., 1973. – 536 с.
116. Криминалистика / Под ред. А.Н. Васильева – М.: Изд-во моск. ун-та, 1980. – 495 с.
117. Криміналістика. Учебник / Под ред. Р.С. Белкина – М.: Юрид. лит., 1986. – 544 с.
118. Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова, В.Я. Колдина. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 464 с.
119. Криминалистика / Под ред. И.Ф.Герасимова, Л.Я. Дарина. – М., 1994 – 405 с.
120. Криминалистика / Под ред. Т.А. Седовой, А.А. Эксархопуло – СПб., 1995. – 551 с.
121. Криминалистика / Под ред. доктора юрид. наук, проф. В.А. Образцова. – М.: Юрист, 1995. – 592 с.
122. Криміналістика / П.Д. Біленчук, В.В. Головач, М.В. Салтевський та ін. – К.: Право, 1997. – 256 с.
123. Криминалистика: Учебное пособие / А.В. Дулов, Г.И. Грамович, А.В. Лапин и др.; Под ред. А.В. Дулова. – Мн.: ИП “Экоперспектива”, 1998. – 415 с.
124. Криминалистика: Учебник для вузов / А.Ф. Волынского, Т.В. Аверьянова, И.Л. Александрова и др.; Под ред. проф. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДИАНА, 1999. – 615 с.
125. Криминалистика: Учебник / отв. Ред. Н.П. Яблоков. – 2-е изд., перараб и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 718 с.
126. Криминалистика :Учебник для вузов / Под ред. А.Г. Филипова, А.Ф. Волынского. – М.: Спарк, 1999. – 543 с.
127. Криминалистика.: Учебник для студентов вузов / Под ред. Е.П. Ищенко. – М.: Юристъ, 2000.–. 749 с.
128. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений.: Учебник для юридических вузов и факультетов. Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – X.: 000 «Одиссей»., 2001.– 528 с.
129. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський і російсько-український) / За ред. Акад. HAH України В.Я. Тація. – Харків: право, 2001. – 560 с.
130. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.: іл.
131. Кримінологія: Учебное пособие / Под ред. проф. Н.М. Кузнецовой. – М.: Зерцало, 1998. – 153 с.
132. Кримінально-процесуальний кодекс / Кодекси України, №4, Український інформаціїно-правовий центр. – К., 1999. – 263 с.
133. Крылов И.Ф. Как наука помогает расскрывать преступления. – Л.: Об-во по распространению научных и политических знаний РСФСР., 1956. – 46 с.
134. Крылов И.Ф. В мире криминалистики. – Л., 1988. – 328 с.
135. Курс советского уголовного процеса. общая часть / [Алексеев В.Б. Алексеева Л.Б., Божьев В.П. и др.] под ред. А.Д. Бойкова, И.И. Карпеца ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка. – М.: Юрид лит. 1989 – 638 с.
136. Куценко В.И., Горчак А.И., Ян Щепанский и др. Отв.ред. В.И. Куценко. Методологические проблемы социального предвиденья – К.: Наукова думка, 1977. – 347 с.
137. Кузнєцова Н.Ф. Взаимодействие юридических вузов с правоприменительной практикой / Взаимосвязь юридической науки и практики. –М., 1985. – С. 44-47.
138. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности.: Монография. – К.: НАВСУ НВТ «Правник», 1997. – 245 с.
139. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів.: Монографія. – К.: НАВСУ. НВТ “Правник”, 2000. – 449 с.
140. Лаврухин С.В. Понятие криминалистики // Государство и право.– 1998. – №4. – С. 74-79.
141. Лекторський В.А., Швирев B.C. Методологический анализ науки (типы и уровни) // Философия. Методология. Наука.: Изд-во Наука – М., 1972. – 235 с.
142. Лейман И.И. Наука как социальный институт – Л.: Наука, 1970. – 179 с.
143. Леонов В.П. Методологический анализ оснований классификации наук. // Философские науки. – 1991. – №2. – С.83-94.
144. Ливши Р.З. Теорія права: Учебник для студентов юридических вузов. – М.:БЕК, 1994. – 215 с.
145. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспектива использования – К., 1993. – 196 с.
146. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія: Навч. Посібник / За заг. ред. Туленкова М.В. – К.: МАУП, 1998. – 276 с. – Рос.
147. Лук’янчиков Є.Д. Удосконалення засобів інформаційного забезпечення розслідування // НАВСУ: Науковий вісник НАВСУ. – К., 1998.– Вип. 3. – С.114-119.
148. Мазин С.М., Рожин В.П. О законах функционирования и законах развития / Философские науки. – 1965. – №4. – С. 34-38.
149. Маркс К. Тезисы о Фейербахе / Mapкс К. Энгельс Ф. Сочинения 2-е изд., М., 1955. – Т.З. – 629 с.
150. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1996. – 432 с.
151. Матвієнко В.В. Криміналістичне забезпечення методики розслідування злочинів: Автореферат дис… к-та юрид. наук: 12.00.09 / МВС України. НАВСУ. – К., 2000. – 20 с.
152. Матусовский Г.А. о пределах использования данных криминалистики // Проблемы социалистической законности на современном этапе развития советского государства. Межвуз. конф. Тезисы докладов.– Харьков, 1968., – С. 261-263.
153. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. – Харьков, Вища школа, 1976. – 113 с.
154. Митричев С.П. Предмет, метод и система советской криминалистики. – М., 1956. – 50 с.
155. Митричев С.П. Предупреждение преступления – главная задача советских криминалистов // Вопросы криминалистики и судебной экспертизы. Сборник второй (Материалы научной конференции). – Душанбе, 1962. – С. 12-17.
156. Митричев С.П. Теоретические основы советской криминалистики. (Введение в науку). Учебное пособие. – М., 1965. – 42 с.
157. Михеєнко М.М., Hop B.T., Шибіко В.П. Кримінальний пр