ФУНКЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ЧЕРКАС Марина Євгеніївна

УДК 340.1

ФУНКЦІЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ
В МЕХАНІЗМІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 12.00.01 – теорія і історія держави та права;
історія політичних і правових вчень

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –

Петришин Олександр Віталійович, доктор юридичних наук,
професор

Харків – 2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Функції правосвідомості: поняття, види, зв'язок з механізмом правового регулювання.

1.1. Правова свідомість як чуттєво-раціональне відображення правової дійсності………………………………………………………….......…........…....9

1.2. Правосвідомість і механізм правового регулювання…......…….....…....42

1.3. Функції правової свідомості: поняття, види, зміст…………..…......…..66

Висновки до першого розділу…………………………………….….…..........95

Розділ 2. Функції правосвідомості у правовому регулюванні

2.1. Функції правової свідомості у правотворчості……………...…..............98
2.2. Функції правової свідомості у правореалізації………………..............123
2.3. Функції правосвідомості у правозастосуванні ……………............….151

Висновки до другого розділу………………………………………...............175

Висновки…………………………………………………………............…….180
Список використаних джерел………………………………..……..........….187

ВСТУП

Актуальність теми. Економічні й політичні перетворення, що тривають в Україні, вимагають активізації фундаментальних загальнотеоретичних досліджень, присвячених різноманітним аспектам правового регулювання суспільних відносин. Одним з таких аспектів є функціональне дослідження правосвідомості в механізмі правового регулювання.
Від стану правосвідомості багато в чому залежить ефективність як механізму правового регулювання в цілому, так і його окремих стадій, що пов’язано з тим, що процеси формування і формулювання правових норм, їх реалізації у фактичних відносинах неможливі поза свідомої вольової поведінки суб’єктів правових відносин. У зв’язку із цим є актуальним звернення до функціональної характеристики правосвідомості в аспекті її взаємодії з механізмом правового регулювання, його окремими елементами. Адже саме у функціях виявляються динамічна сторона правосвідомості, її роль і призначення в правовому регулювання правових відносин.
Існуючі теоретичні дослідження механізму правового регулювання орієнтовані в основному на вивчення його специфічних юридичних елементів (правових норм, правовідносин, правозастосування і юридичної відповідальності) без урахування їх реального взаємозв’язку із свідомістю й поведінкою суб’єктів права. Разом із тим необхідними передумовами ефективності наукових досліджень є орієнтація на реальних людей з їх складною й суперечливою свідомістю, вивчення напрямків впливу правової свідомості на державно-правові інститути та впливу останніх на правову свідомість. Зокрема, юридична практика яскраво підтверджує, що закон, який не відбиває провідних ідей суспільної правосвідомості, суперечить суспільним поглядам та уявленням, заздалегідь приречений на неефективність.
У вітчизняній юридичній науці недостатня увага приділяється комплексному дослідженню ролі правової свідомості у функціонуванні механізму правового регулювання. Наразі глибоке, всебічне висвітлення місця і ролі правосвідомості в правовому регулюванні неможливе без вивчення специфіки кожної окремо взятої її функції в механізмі правового регулювання.
Названими обставинами зумовлено зростаючий науковий інтерес до проблем правосвідомості, її функціонального впливу на правове регулювання.
Підгрунтям дослідження стали роботи С.C. Алексєєва, Р.C. Байніязова, К.Т. Бєльського, Д. А. Булгакової, Ю.М. Грошевого, В.В. Демічевої, О.Р. Ратинова, І.О. Ільїна, Д.А. Керимова, М.І. Козюбри, В.В. Лемака, О.А. Лукашевої, С.І. Максимова, Л.С. Мамута, М.І. Матузова, В.В. Оксамитного, Н.М. Оніщенко, Г.С. Остроумова, О.В. Петришина, С.П. Погрібняка, А.В. Полякова, Д.О. Потопейко, П.М. Рабіновича, І.Ф. Рябка, О.Ф. Скакун, М.С. Соколова, Ю.М. Тодики, І.Ю. Фарбера, М.В. Цвіка, М.М. Цимбалюка, В.О. Чефранова, В.А. Щегорцова та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язано з тематикою науково-дослідних робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і виконано в межах Державної цільової комплексної програми „Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави” (державна реєстрація № 0106U002283).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертації полягає у встановленні основних напрямків впливу правосвідомості на механізм правового регулювання та його окремі елементи, що й зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
– уточнення дефініції поняття «правова свідомість», змістовної характеристики її суттєвих ознак;
– визначення поняття «функції правової свідомості», обґрунтування виділення їх видів і дослідження їх особливостей;
– аналіз механізму правового регулювання, його стадій та елементів;
– вивчення місця і функцій правосвідомості в механізмі правового регулювання як одного з його елементів;
– висвітлення особливостей функціонального прояву правосвідомості у правотворчості;
– розгляд особливостей функціонального прояву правосвідомості у правореалізації;
– дослідження специфіки функціонального прояву професійної правосвідомості у правозастосуванні як окремій формі реалізації правових норм.
Об’єктом дослідження є правосвідомість як суб’єктивний елемент механізму правового регулювання.
Предметом дослідження виступають закономірності функціонування правосвідомості в механізмі правового регулювання.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження складає комплексне застосування загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання – діалектичного, антропологічного, порівняльно-правового, формально-логічного, системного і структурно-функціонального. На всіх етапах використовувалися універсальні методи діалектики з метою з’ясування сутності правосвідомості, закономірностей та особливостей її функціонування, взаємодії з іншими правовими явищами. Використано антропологічний підхід при з’ясуванні сутності правосвідомості як явища, яке осмислює правову дійсність з точки зору категорії справедливості. На окремих етапах роботи застосовувалися різноманітні методи дослідження: системний і структурно-функціональний – при вивченні структури правової свідомості, її елементів і функцій у механізмі правового регулювання; порівняльно-правовий – у процесі аналізу рівня правосвідомості в різних правових системах. Широкого застосування отримали категорії і прийоми формальної логіки: поняття, визначення, докази і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
Дисертаційна робота виконувалася на загальних методологічних орієнтирах, закріплених у Конституції України: на пріоритеті загальнолюдських цінностей, побудові демократичної, соціальної, правової держави, поділі державної влади, принципах гуманізму, поваги до людської гідності, свободи, прав людини і громадянина.
Наукова новизна дисертації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено комплексний підхід до функціональної характеристики правосвідомості як елемента механізму правового регулювання.
Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:
− на підставі аналізу різних наукових підходів відокремлено структурні елементи правової свідомості; при цьому дістало подальшого обґрунтування виділення в структурі правосвідомості таких елементів, як правова онтологія, правова аксіологія та правова праксеологія;
− уточнено поняття «функції правової свідомості» як елемента механізму правового регулювання;
− обґрунтовується авторський підхід до вирізнення функцій правової свідомості; виділяються такі функції, як пізнавальна, прогностична, оціночна, творча, регулятивна;
уперше:
− творча функція розглядається як така, що складається з декількох підфункцій − правового моделювання, світоглядної й перетворення правової дійсності відповідно до правових цінностей;
− робиться висновок, що з точки зору загального призначення правосвідомості в механізмі правового регулювання слід виокремлювати правотворчу і правореалізаційну функції, які є певним сумарним вираженням вищезазначених функцій відповідно до завдань, що вирішуються на стадіях правотворчості і правореалізації;
− доводиться, що правосвідомість, будучи активним елементом механізму правового регулювання, з огляду на свій функціональний прояв впливає на механізм правового регулювання в таких аспектах: (а) правосвідомість є чинником, що забезпечує ефективність механізму правового регламентування; (б) вона є суб’єктивним механізмом функціонування механізму останнього; (в) правова свідомість забезпечує подальший розвиток цього механізму завдяки своїй творчій активній природі; (г) вона оцінює елементи механізму правового регулювання з урахуванням його відповідності пануючим уявленням про справедливість;
− аргументується комплексна диференційована характеристика функцій правової свідомості на стадіях правотворчості, правореалізації та правозастосування; при цьому не тільки проаналізовано особливості кожної окремо взятої її функції на стадіях механізму правового регламентування, а й показані особливості функціонального впливу на правотворчість і правореалізацію окремих структурних елементів, видів правової свідомості.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
1) у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого розроблення теорії функцій правосвідомості в механізмі правового регулювання;
2) у навчальному процесі – результати, рекомендації й висновки дисертації можуть послужити матеріалом для підготовки підручників, навчальних посібників з курсу „Загальна теорія держави і права”, при викладанні відповідної навчальної дисципліни;
3) у правовиховній царині – запропоновані положення можуть бути корисними в роботі з підвищення рівня правосвідомості і правової культури державних службовців, населення, окремих індивідів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні результати дослідження доповідалися й стали предметом обговорення на таких науково-практичних конференціях, як-то: міжнародна наукова конференція „Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку” (м. Харків, 2007 р.); всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених „Осінні юридичні читання” (м. Харків, 2008р.); всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів „Сучасні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 2008 р.); міжнародна науково-практична конференція „Проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування на сучасному етапі” (Харків, 2009 р.); наукових семінарах та „круглих столах”, проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки (м. Харків, 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції викладені авторкою у 8-ми наукових публікаціях, зокрема, у 3-х статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України, і в 5-х тезах наукових доповідей на вказаних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (232 найменування). Загальний обсяг дисертації – 207 сторінок, із них основного тексту – 186 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Правосвідомість – це різновид суспільної свідомості, який відображає в правових чуттєво-раціональних формах існуючу правову дійсність, правові явища, що існували в минулому і бажані правові явища, здійснює нормативно-регулюючу дію на соціальну діяльність людей. Ознаки правосвідомості слід поділяти на дві основні групи: ті, які характеризують її як різновид суспільної свідомості, й власні ознаки правової свідомості. До першої групи належать такі ознаки правової свідомості: загальним об’єктом правосвідомості, як і всіх інших видів суспільної свідомості, служить суспільне буття; правосвідомість, як і всі інші види свідомості, відображає суспільне буття у виді суспільних ідей і відповідних їм психологічних проявів, принципово схожими є іх внутрішні структури; носіями правосвідомості є соціальні суб’єкти.
До другої групи ознак правосвідомості належать наступні: наявність власного об’єкту (предмету) відбиття, яким виступає правова дійсність; правова свідомість опреує ідеями, поняттями, почуттями тощо, типовими саме для неї. Фундаментальними при цьому виступають поняття й категорії юридичних прав та обов’язків, законності, правопорядку, права і правовідносин, закону та ін. Саме вони видбивають специфіку правової свідомості порівняно з іншими видами суспільної свідомості; правосвідомість є одним з найважливіших чинників праворозуміння, розвитку права і правореалізації; наявність специфічної функції правової свідомості − орієнтування поведінки людини на виконання прав та обов’язків, зафіксованих у юридичних нормах.
З метою подальшої функціональної характеристики правової свідомості в механізмі правового регулювання з’ясувано структурні елементи правової свідомості. В рамках даного дослідження найбільш важливим є виділення структури правової свідомості залежно від способу (форми) відбиття правової дійсності (з цієї точки зору вона складається з правової онтології, правової аксіології і правової праксеології).
Правосвідомість як елемент механізму правового регулювання знаходяться з ним у відносинах взаємозалежності, взаємозв’язку і взаємовпливу. Правосвідомість впливає на механізм правового регулювання, його окремі елементи через свої функції. В свою чергу характеристика змісту і характеру цих функцій багато в чому залежить від механізму правового регулювання. Право як могутній засіб морального і інтелектуального впливу активно сприяє розвитку тих чи інших правових уявлень, почуттів. Елементи механізму правового регулювання, будучи продуктом правосвідомості, відбиваються в останній, організовуючи її у відносно єдину, цілісну систему правових поглядів, уявлень і оцінок.
Функції правосвідомості стосовно механізму правового регулювання функції правосвідомості – це основні напрямки впливу правосвідомості на механізм правового регулювання (його окремі елементи), в яких проявляється призначення правосвідомості як самостійного елементу МПР.
Класифікацій функцій може бути стільки, скільки існує структурних зрізів правосвідомості. Основним,базовим має бути підхід, заснований на структурі правової свідомості з точки зору особливостей способів відбиття правової дійсності. Саме в цій площині розкриваються найхарактерніші властивості суспільної свідомості взагалі і правової свідомості зокрема – здатність отримувати інформацію про оточуючий світ, оцінка оточуючого світу, його перетворення у відповідності з потребами та ідеалами.
У відповідності з вище означеним слід виділяти такі базові функції правової свідомості: 1) пізнавальна – отримання, накопичення, систематизація та оновлення знань про правові явища, розуміння їх змісту і сутності; 2) прогностична – передбачення стану правових об’єктів у майбутньому на підставі пізнання (або знання) тенденцій їх розвитку; 3) оціночна – сприйняття відповідних правових явищ з точки зору їх корисності/некорисності,справедливості/несправедливості,ефективності/неефективності і т.д.; 4) творча, яка охоплює три підфункції: світоглядну функцію, функцію правового моделювання та функцію перетворення правової дійсності у відповідності з правовими ідеалами (цінностями). Світоглядна функція правової свідомості полягає у створенні юридичних понять (категорій), юридичних конструкцій, правових концепцій (теорій), правових ідеалів та правових цінностей. Функція правового моделювання полягає у розробленні моделей (правил) правової поведінки. Змістом функції перетворення правової дійсності у відповідності з правовими ідеалами (цінностями) є критичне сприйняття правової дійсності і формування готовності до її удосконалення; 5) регулятивна функція – здійснення організуючого впливу на поведінку суб’єктів права.
Залежно від загального призначення правосвідомості на стадіях правотворчості та праворелізації можна викоремити правотворчу і правореалізаційну функції. Ці функції є комплексними, оскільки поєднують всі інші функції правосвідомості в певному специфічному аспекті, обумовленому завданням кожної з розглядуваних стадій.
Значення пізнавальної функції правової свідомості в МПР полягає в тому, що без реалізації цієї функції взагалі неможлива дія жодного з елементів механізму правового регулювання, оскільки вона заснована на раціональних, свідомих началах; прогностичної − у тому, що реалізація означеної функції сприяє запровадженню об’єктивно обгрунтованого і максимально ефективного правового регулювання; оціночної − в тому, що саме через реалізацію цієї функції забезпечується критичне сприйняття механізму правового регулювання, його окремих елементів, створюються умови для їх наближення до відповідних правових ідеалів, для усунення суперечностей між окремими елементами МПР, формується потенціал творчого впливу правосвідомості на МПР; творчої − у тому, що вона з суб’єктивної сторони забезпечує створення, удосконалення і розвиток окремих елементів МПР; регулятивної − у тому, що її реалізація забезпечує практичне здійснення правового регулювання.
Змістом пізнавальної функції у правотворчості є отримання знань про: а) соціальні процеси під кутом зору їх правового опосередкування, б) наявну нормативно-правова база в мірі, обумовленій характеристиками нормопроекту; в) в необхідних випадках юридичну, особлива судову, практику; г) пануючі ціннісні уявлення в сфері, яка потребує нормативно-правового опосередкування; д) ідеологічні елементи; є) наукові теорії; ж) іноземний досвід нормативно-правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин.
Прогностична функція правової свідомості у правотворчості здійснює вплив на такі елементи правотворчості: 1) планування правотворчої діяльності; 2) безпосереднє формулювання змісту нормативно-правовоих приписів.
Оціночна функція у правотворчості передбачає не просто пізнання ряду правових явищ, обумовлене потребами правотворчої діяльності, а їх оцінка з точки зору актуальності правового регулювання відповідного виду (сфери) суспільних відносин; об’єктивної можливості правового регулювання; відповідності окремих приписів майбутнього нормативного правового акту чинним актам вищої юридичної сили; ефективності наявного правового регулювання і ефективності та доцільності правового регулювання, яке планується; справедливості, ступеня погодженості з іншими соціальними регуляторами та ін.
Творча функція правової свідомості у правотворчості є провідною (центральною) і полягає у створенні концепції закону, проектів нормативних правових актів і функції правого моделювання. Відбивючи необхідність в правовому регулюванні, правосвідомість вимагає вставновлення певних загальнообов’язкових правил поведінки, окреслює рамки цієї поведінки, обгрунтовує необхідність встановлення певного кола юридичних прав і обов’язків учасників суспільних відносин. Саме задяки правосвідомості формулюється зміст нормативного правового акту, розробляються конкертні моделі правомірної поведінки.
Регулятивна функція у правотворчості тому виявляється у тому, що вона забезпечує здійснення правотворчого процесу тією мірою, якою вона є психологічним механізмом саморегуляції суб’єктів (учасників) останнього. Іншим проявом регулятивної функції на стадії правотворчості є те, що правосвідомість містить ряд критеріїв, які дозволяють обирати ті чи інші засоби правового регулювання, визначати коло суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, обирати адекватну форму нормативного правового акту, формулювати мету його прийняття.
На правотворчість у складній взаємодії впливають повсякденна, професійна і наукова правова свідомість; правосвідомість суспільства, окремих соціальних груп і індивідуальна правова свідомість; правова ідеологія і правова психологія; правова політика та правові установки різних соціальних суб’єктів. Значення того чи іншого виду, елементу правової свідомості є різним. На етапах розробки, обговорення та прийняття нормативних правових актів особливого значення набуває професійна і наукова правова свідомість, правова ідеологія. Водночас досить відчутний вплив здійснюють суспільна правова свідомість, правосвідомість окремих соціальних груп, повсякденна правосвідомість та суспільна психологія. За їх допомогою відбувається первинне усвідомлення певних соціальних проблем, які вимагають правового втручання. Без врахування означених видів правової свідомості неможливо створити ефективний нормативний правовий акт, який відповідає правовим настроям, уявленням, очікуванням тих або інших соціальних суб’єктів.
Вихідною в правореалізації є пізнавальна функція правової свідомості. Якщо суб’єкт не знає змісту правової норми, то ані дана норма, ані правовідношення в багатьох випадках невзмозі забезпечити правомірну поведінку суб’єкта.
Водночас сама по собі правова інформація не обов’язково стає силою, що спонукає до правомірної поведінки. На стадії реалізації прав і обов’язків вирішального значення набуває оціночна функція правової свідомості, в результаті дії якої формується негативне або позитивне ставлення суб’єкта до відповідних юридичних явищ. Щоб забезпечити належний рівень реалізації права, правові явища повинні викликати до себе позитивні ставлення, стати переконаннями особи, без чого правові знання є безсилими.
Творча функція правової свідомості у правореалізації проявляються у тому, що суб’єкти самостійно створюють (обирають) індивідуальні моделі правомірної поведінки в межах диспозитивного методу і загальнодозвільного типу правового регулювання.
Регулятивна функція правосвідомості є провідною (центральною) на стадії правореалізації і полягає в тому, що на вибір варіанту власної правової поведінки суб’єкта впливають його ціннісні правові орієнтації і правові установки. Той факт, що реалізація правових норм значною частиною суб’єктів правових відносин здійснюється свідомо, в силу внутрішнього переконання, якраз і свідчить про регулятивну роль правосвідомості. Мотиви, ціннісні орієнтації, установки є своєрідними суб’єктивними регуляторами поведінки особи. Вони дозволяють особі свідомо будувати власну діяльність у відповідності із тими вимогами, принципами, цінностями, в тих рамках і формах, які складають зміст об’єктивного права.
На правореалізацію різною мірою впливають окремі види і структурні елементи правової свідомості. Зокрема, зміст правового регулювання усвідомлюються як на рівні повсякденної правосвідомості, так і з залученням професійної та наукової правосвідомості; на оцінювання правових явищ впливають пануючі цінності, переконання, погляди, а отже правова свідомість суспільства, окремих соціальних груп, правова ідеологія і правова психологія; останні нарівні з правовими установками здійснюють важливий регулятивний вплив.
Правозастосовна діяльність є здебільшого професійною правовою діяльністю, тобто здійснюється переважно кваліфікованими юристами. Звідси тут визначальна роль належить професійній правосвідомості, що обумовлена специфічними властивостями останньої. Професійна правосвідомість є засобом правильного, точного, однакового застосування норм права.
Професійно-правова свідомість виступає при цьому з суб’єктивної сторони в якості інструмента реалізації прав і обов’язків, адже останні не могли бути реалізовані безпосередньо, без допомоги професійної правосвідомості, яка в певному розумінні забезпечує дію права.
Пізнавальна функція правосвідомості у правозастосуванні полягає у пізнанні фактичних обставин справи, змісту нормативної основи справи; оціночна функція − у оцінці фактичних обставин з точки зору змісту правової норми, оцінці доказів, у відповідних випадках, особи правопорушника, оцінці змісту правового регулювання; прогностична функція − у передбаченні того, який з можливих варіантів рішення по справі максимально забезпечить ефективність і доцільність правового регулювання; творча функція – у процесі тлумачення, у здійсненні індивідуального правового регулювання, у вільному оцінюванні доказів, при конкретизації норми права, застосуванні інституту аналогії; регулятивна функція − у тому, що: а) що суб’єкт правозастосування чітко уявляє алгоритм, порядок, форми і засоби здійснення правозастосовної діяльності, володіє сформованою готовністю до практичної реалізації останньої; б) професійна правосвідомість нібито підключається до регулятивного впливу права, забезпечує останній при застосуванні аналогії права і закону; при подоланні колізій у праві; в деяких випадках тлумачення правових норм; при формулюванні так званих правоположень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адулаев М. И., Комаров С. А. Проблемы теории государства и права / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров. – СПб.: Питер, 2003. – 576.
2. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения / С.С. Алексеев. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 752 с.
3. Алексеев С. С. Общая теория права / С.С. Алесеев. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2008. – 576 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права: Учебник / С.С. Алексеев. – В 2-х т. – Т.1. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
5. Алексеев С. С. Проблемы теории права / Алексеев С. С. – В двух томах. Т.1 – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. – 396 с.
6. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 188 с.
7. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
8. Белканов Е. А. Структура и функции правосознания: Дис. … к.ю.н. Спец.: 12.00.01. / Е. А. Белканов – Екатеринбург, 1996. – 200 с.
9. Анашкин Г.З. Роль правосознания и общественного менения при назначении наказаний / Г.З. Анашкин // Сов. гос-во и право. – 1967. – № 1. – С. 42 – 48.
10. Артеменко А.П. Особливості правосвідомості українського народу: ідея втечі від держави / А.П. Артеменко // Вісник Харківського національного ун-ту внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 32. – С. 351 – 354.
11. Бабаев В.К. Теория современного советского права: Фрагменты лекций и схемы / В.К. Бабаев. – Н. Новгород: Нижегор. ВШ МВД РСФСР, 1991. – 156 с.
12. Байер Д. Правосудие и правосознание / Д. Байер // Рос. юстиция. – 1999. – № 3. – С. 37, 38.
13. Байниязов Р.С. Философия правосознания: постановка прблнмы / Р.С. Байниязов // Правоведение. – 2006. – № 5. – С. 12 – 23.
14. Байниязов Р.С. Роль правосознания в выработке и реализации государственной политики / Р.С. Байниязов // Известия вузов: Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 170 – 182.
15. Баранов В. М. Концепция законопроекта: понятие, элемент, виды, проблемы реализации / В.М. Баранов // Законотворческая техника современной России: состояние, проблемы, совершенствование: Сб. статей: В 2 т. / Под ред. В.М. Баранова. – Нижний Новгород, 2001. – Т.1.  С. 105 – 115.
16. Батуркин В. Г. Понятие и структура правового сознания / В. Г. Батуркин // История гос. и права. – 2004. – № 5 – С. 19 – 21.
17. Бачинин В.А. Социология: Три курса лекций студентам-юристам / В.А. Бачинин. – Харьков: Консум, 2003. – 576 с.
18. Бельский К.Т. Формирование и развитие социалистического правосознания / К.Т. Бельский. – М.: Высш. шк., 1982. – 183 с.
19. Бережнов А.Г. Теоретические проблемы правопонимания и формирования содержания права / А.Г. Бережнов // Вестник МУ. Сер. 11. Право. – 1999. – № 4. – С. 3 – 13.
20. Бержель Ж.-Л. Общая теория права: Пер. с фр. / Ж.-Л. Бержель. – М.: Издательский дом NOTA BENE, 2000. – 576 c.
21. Бернюков А. Розуміння права суддею в концепції юридичної герменевтики / А. Бернюков // Підприємство, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 114 – 117.
22. Боботов С. В. Буржуазная социология права / С. В. Боботов. – М.: Юрид. лит., 1978. – 223 с.
23. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения / А.И. Бобылев // Гос-во и право. – 1999. – № 5. – С. 104 – 109.
24. Борисов Г.А. Отправные установления и совершенствование правового регулирования общественных отношений / Г.А. Борисов // Проблемы соц. законности. – 1988. – Вып. 22. – С. 54 – 60.
25. Бура Н.А. Функции общественного правосознания: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Н.А. Бура / ИГП АН УССР. – К., 1985. – 18 с.
26. Васильев В.Л. Юридическая психология / В.Л. Васильев. – СПб.: Питер. ком., 2003. – 656 c.
27. Ващенко Ю.С. О комуникативной точности законодательного текста в правотворчестве / Ю.С. Ващенко // Рос. юстиция. – 2006. – № 4. – С. 58 – 60.
28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ, «Перун», 2001. – 1440 с.
29. Война П. Правосознание и преступность / П. Война // Криминологические проблемы правосознания и общественного мнения о преступности: Сб. науч. тр. / Под ред. Карпец И.И. – Москва-Прага: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1986. – С. 7 – 34.
30. Волошенюк А.В. Правовой нигилизм: общетеоретическая характеристика / А.В. Волошенюк. – Х.: ООО «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕСС», 2005. – 104 с.
31. Воронова І. В. Правоповага як ціннісне явище громадянського суспільства: Дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.01 / І. В. Воронова – Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 200 с.
32. Гойман-Калинский И.В., Иванец Г.И., Червонюк В.И. Элементарные начала общей теории права: Учеб. пособ. для вузов / И.В. Гойман-Калинский, Г.И. Иванец, В.И. Червонюк / Под ред. В.И. Червонюка. –М.: КолосС, 2003. – 544 с.
33. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24, 25.
34. Гранат Н.Л. Правосознание и правовая культура / Н.Л. Гранат // Юрист. – 1988. – № 11 – 12. – С. 2.
35. Гранат Н. Л. Правосознание и правовое воспитание / Н.Л. Гранат // Общая теория государства и права. Академический курс. – Т. 3. / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001. – С. 308 – 348.
36. Гревцов Ю.И. Очерки теории и социологии права / Ю.И. Гревцов. – СПб.: С.-Петерб. орг. о-ва «Знание» России, 1996. – 264 с.
37. Гриб В.В. Факторы, влияющие на формирование профессионального правосознания российских юристов / В.В. Гриб // История госуд. и права. – 2003. – № 6. – С. 17 – 19.
38. Грошев А. В. Уголовный закон и правосознание / А. В. Грошев. – Екатерин¬бург: ЕВШ МВД РФ, 1994. – 126 с.
39. Грошев А.В. Правосознание в системе оснований криминализации общественно-опасных деяний / А. В. Грошев // Рос. юрид. журнал. – 1997. – № 1. – С. 122 – 132.
40. Грошевой Ю.М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие / Ю.М. Грошевой. – Х.: Вища школа, 1986. – 185 с.
41. Грошевий Ю. Роль професійної правосвідомості судді у формуванні рішення суду: кримінально-процесуальний аспект / Ю. Грошевий // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2005. – С. 168 – 180 с.
42. Грошевой Ю.М. Роль профессионального правосознания в деятельности следователя по раскрытию преступлений / Ю.М. Грошевой // Криминалистика и судебная экспертиза. – Вып. 9. – К.: Ред.-изд. отдел МВД УССР, 1972. – С. 31 – 37.
43. Данильян О.Г. Тоталітарна правосвідомість і правова культура та їх характерні ознаки / О.Г. Данильян // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Вип. 14. – Х.: Право,2007. – C. 27 – 35.
44. Дашин А.В. Особенности этнического правосознания в генезисе традиционной правовой культуры / А.В. Дашин // История госуд. и права. – 2005. – № 9. – С. 7 – 10.
45. Демічева В.В. Правова культура та правосвідомість: взаємозв`язок та взаємовплив / В.В. Демічева // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – Вип.28. – К.: Ін-т держави і права НАН України,2005. – C.119 – 125.
46. Демічева В.В. Функції правосвідомості: поняття, система та значення / В.В. Демічева // Часопис Київськ. ун-ту права. – 2004. – № 4. – С. 24 – 28.
47. Демічева В.В. Правосвідомість як елемент правовой системи в умовах демокритчного суспільства: Дисер … к.ю.н.: 12.00.01 / В.В. Демічева. – К.: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2007. – 192 с.
48. Денисенко В.В. Модернизация общества и правовое регулирование / В.В. Денисенко // История гос-ва и права. – 2007. – № 22. – С. 2 – 3.
49. Денисова О.С. Сучасні підходи до поняття та структури правової свідомості / О.С. Денисова // Вісн. Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – № 4. – С. 16 – 23.
50. Дивеева Н.И. Общеправовые средства в механизме правового регулирования трудовых отношений / Н.И. Дивеева // Изв. ВУЗов. Правоведение. – 2002. – № 3(342). – С. 56 – 62.
51. Дідич Т.О. Правоутворення: поняття та сутність явища / Т.О. Дідич // Часопис Київського ун-ту права. – 2006. – № 1. – С. 35 – 39.
52. Дмитриенко Ю.М. Скрытые эффекты девиантного правосознания: ориентиры и природа синергетической методологии правового познания / Ю.М. Дмитриенко // Право і безпека. – 2004. − 3’4. – С. 18 – 25.
53. Долгова А. И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних / А. И. Долгова – М.: Юрид. лит., 1981. – 187 с.
54. Долгова А.И. Криминологические исследования взаимосвязи правосознания и преступности // Криминологические проблемы правосознания и общественного мнения о преступности: Сб. научн. трудов / Под ред. Карпец И.И. – М. – Прага: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1986. – С. 34 – 53.
55. Долгова А.И. Особенности правосознания и правового воспитания лиц, совершающих преступления / А.И. Долгова // Правосознание и правовое воспитание осужденных: Сб. научн. трудов / Под ред. А.И. Долговой – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1982. – С. 5 – 23.
56. Дубинкина С.Н. Механизм международно-правового регулирования международных общественных отношений / С.Н. Дубинкина // Гос-во и право. – 2007. – № 7. – С. 108 – 113.
57. Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Психологические проблемы готовности к деятельности / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. – Минск: БГУ, 1976. – 176 с.
58. Емельянова И. А. Советская юридическая литература о революционном правосознании и правотворчестве народних масс в период с февраля по октябрь 1917 года (Обзор) / И. А.Емельянова – Изв. ВУЗов. Правоведение. – 1967. – № 3. – С. 48 – 56.
59. Ефремова Г.Х. Изучение правосознания и общественного мнения о преступности и деятельности правоохранительных органов / Г.Х. Ефремова, А.Р. Ратинов. – М.: ВНИИ пробл. укрепл. законности и правопорядка, 1989. – 119 с.
60. Жданов І.О. Правосвідомість: основні структурні елементи / І.О. Жданов // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.38. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2007. – С. 68 – 74.
61. Желтова В.П. Философия и буржуазное правосознание / В.П. Желтова. – М.: Наука, 1977. – 105 с.
62. Жеругов Р.Т. Роль индивидуального правосознания в регулировании социального поведения личности / Р.Т. Жеругов. – Правовое регулирование общественных отношений / Под ред. А.Е. Лунева. – М.: Институт гос-ва и права АН СССР, 1976. – С. 27 – 36.
63. Жинкин С.А. Некоторые проблемы исследования психологических факторов эффективности норм права / С.А. Жинкин // История гос-ва и права. – 2007. – № 22. – С. 4 – 5.
64. Законотворчество в Российской Федерации (научно-практическое и учебное пособие) / Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Формула права, 2000. – 608 с.
65. Зенин В. П. Правовое воспитание и социальная активность населения / В. П. Зенин, Н. И. Козюбра, В. В. Оксамытный и др.. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 137.
66. Игошев К. Е. Соотношение общественного и индивидуального сознания как структурных элементов правосознания / К.Е. Игошев // Сборник аспирантских работ. – Вып.4. – Свердловск: Госиздат,1964. – C. 5 – 11.
67. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. – СПб.; М.; Х.: Питер, 2000. – 502 с.
68. Ильин И. А. Теория права и государства / И. А. Ильин. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. – 400 с.
69. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / В.Б. Исаков. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
70. Кабальський Р.О. Співвідношення норми і нормативності: філософський аналіз / Р.О. Кабальський // Проблеми розвитку суспільства: системний підхід: Матеріали міжвуз. наук. конф. (м. Харків, 12- 13 квіт. 2006 р.) / За ред. М.І. Панова, В.О. Лозового. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 43 – 45.
71. Казимирчук В.П. Социальный механизм действия права / В.П. Казимирчук // Советское госуд. и право. – 1970. – № 10. – С. 37 – 44.
72. Казимирчук В. П., Швыдак Н. Г. Регулятивная функция образа права // Констиуция СССР и дальнейшее развитие государствоведения и теории права. – М., 1979. – С. 28 – 35.
73. Казьмин И.Ф. Подготовка научной концепции законопроекта (Методологические вопросы) / Казьмин И.Ф. // Советское государство и право. – 1985. - № 3. – С. 28  35.
74. Калиновський Ю.Ю. Взаємообумовленість ліберативної культури та громадянської правосвідомості в процесі розбудови української держави / Ю.Ю. Калиновський // Проблеми розвитку суспільства: системний підхід: Матеріали міжвуз. наук. конф. (м. Харків, 12- 13 квіт. 2006 р.) / За ред. М.І. Панова, В.О. Лозового. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 23 – 27.
75. Каминская В.И., Ратинов А.Р. Правосознание как элемент правовой культуры / В.И. Каминская, А.Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания населения / Под ред. А.Д. Бойкова, В.И.Каминской, А.Р. Ратинова, В.В. Степанова, А.С. Шляпочникова. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1974. – С. 39 – 67.
76. Карпец И. И., Ратинов А. Р. Правосознание и причины преступности / И. И. Карпец, А. Р. Ратинов // Сов. государство и право. – 1968. – № 12. – С. 47 – 52.
77. Карпунов В.М. Правова свідомість: деякі теоретичні та практичні аспекти дослідження / В.М. Карпунов // Вісн. Луганськ. ін.-ту внутр. справ. – Спец. вип. у 4-х част.: Ч.1. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 1999. – С. 100 – 105.
78. Кашанина Т.В. Правовые понятия как средство выражения содержания права/ Т.В. Кашанина // Советское госуд. и право. – 1981. – № 1. – С. 36 – 44.
79. Керимов Д.А. Методология права (Предмет, функции, проблемы философии права) / Д.А. Керимов. – М.: Аванта +, 2001. – 560 с.
80. Керимов Д.А. Соотношение теоретической и практической деятельности в процессе познания права / Д.А. Керимов // Сов. госуд. и право. – 1980. – № 3. – С. 11 – 16.
81. Керимов Д.А. Философские проблемы права / Д.А. Керимов. – М.: Мысль, 1972. – 471 с.
82. Керимов Д.А. Сознание, правосознание и интеллектуальность / Д.А. Керимов // Право и образование. – 2000. – № 5. – С. 47 – 53.
83. Кирилюк Т.Ю. Правопорядок у суспільстві як результат правомірної поведінки / Т.Ю. Кирилюк // Часопис Київського ун-ту права. – 2009. – № 1. – С. 39 – 44.
84. Кісіль З.Р. Безпримусовий порядок дотримання норм права у демократичному суспільстві як фактор протидії деформації правової культури / З.Р. Кісіль // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. – 2007. – № 1 (21). – С. 23 – 27.
85. Клімова Г.П. Поняття та структура правової свідомості: соціологічний аспект аналізу / Г.П. Клімова // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук. конф., м. Харків, 12 жовт. 2007 р. / Редкол.: Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. – Х.: Право, 2007. – С. 80 – 82.
86. Клочкова А.В. Правовое сознание студенческой молодежи: результаты криминологических исследований / А.В. Клочкова //Вестн. МУ. Сер. 11. Право. – 1998. – № 1. – С. 78 – 89.
87. Коган В.М. Правосознание и уголовный закон / В.М. Коган // Сов. гос-во и право. – 1983. – № 12. – С. 73.
88. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание / Н.И. Козюбра. – К.: Наук. думка, 1979. – 207 с.
89. Колесніков М.П. До проблеми формування правосвідомості у контексті сучасності / М.П. Колесніков // Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності: Зб. наук. тез: За матер. XV Харків. політолог. читань. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – С. 107 – 109.
90. Комаров С. А. Общая теория государства и права / С.А. Комаров. – СПб.: Питер, 2004. – 442 с.
91. Копнин П.В. Идея как форма мышления / П.В. Копнин. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1963. – 108 с.
92. Кормщиков В.М. К вопросу о механизме формирования правосознания несовершеннолетних правонарушителей / В.М. Кормщиков // Правосознание и правовое воспитание молодежи: Сб. научн. трудов / Под ред. В.В. Панкратова. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1979. – С. 130 – 138.
93. Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно-опасных деяний (основания освобождения, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): учеб. пособие/ А. И. Коробеев – Хабаровск: Изд-во Хабаровской ВШМ МВД СССР, 1986. – 80 с.
94. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні / В. Коростей // Право України. – 2004. – № 3. – С. 121 – 124.
95. Косович В. Правовий вплив і правове регулювання: критерії розмежування / В. Косович // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. – 2008. – Вип. 46. – С. 21 – 25.
96. Косович В.М. Деякі аксіологічні проблеми удосконалення правового регулювання як складової розвитку української держави (загальнотеоретичний аспект) / В.М. Косович // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Сер. Правознавство, Збірник наук. праць. – Вип.1. – Чернівці:Рута, 1993. – С. 20 – 23.
97. Костенко О. Природні і людські фактори у праві. Дослідження з позицій соціального натуралізму / О. Костенко // Вісн. НАН України. – 2005. – № 8. – С. 25. – 35.
98. Крижанівський А.Ф. Корупція і криміналізація у світлі правової культури: метаморфози і деформації посттоталітарного соціуму / А.Ф. Крижанівський // Вісн. Одеськ. ін.-ту внутр. справ. – Одеса, 2001. – № 3. – С. 13 –16.
99. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология / В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1982. – 288 с.
100. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. – М.: Юрид. лит., 1978. – 191 с.
101. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений / В. Н.Кудрявцев – М.: Наука, 1976. – 286 с.
102. Кудрявцев В.Н. Юридические исследования – на уровень новых задач / В.Н. Кудрявцев // Сов гос-во и право. – 1987. – № 6. – С. 3 – 11.
103. Куфтирєєв П.В. Правосвідомість у механізмі реалізації суддівського розсуду / П.В. Куфтирєєв // Вісн. господарського судочинства. – 2003. – № 3. – С. 230.
104. Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права / В.В. Лазарев. – Казань: Изд-во казанского ун-та, 1982. – 144 с.
105. Лапаева В. В. Конкретно-социологические исследования в праве / В. В. Лапаева – М.: Юрид. лит., 1987. – 144 с.
106. Легеза Ю.О. Інформаційні потреби та інтереси співробітників органів внутрішніх справ у формуванні фахової правосвідомості / Ю.О. Легеза // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 28. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – С. 174 – 180.
107. Ллойд Денис. Идея права / Денис Ллойд / Пер. с англ. – М.: Югона, 2002. – 416 с.
108. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность / Е.А. Лукашева. – М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
109. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учеб. для юрид. фак. и вузов / И.И. Лукашук. – 2-е изд., перераб., доп. – М.: БЕК, 2000. – 419 с.
110. Лукьянова Е.Г. Некоторые проблемы правотворчества в современной России / Е.Г. Лукьянова // Изв. ВУЗов. Правоведение. – 2007. – № 6. – С. 159 – 165.
111. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Х.: Право, 2002. – 328 с.
112. Максимов С.И. Правосознание: философско-правовое осмысление / С. И. Максимов // Пробл. законности: Респ. міжвід. наук. зб./ Відп. ред. В.Я. Тацій – Вип. 52. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 148 – 155.
113. Манукян С.П. Потребности личности и их место в педагогической концепции мотивов учения // Вопросы психологии. – 1984. – № 4. – С. 130 - 134.
114. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве / А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2004. – 250 с.
115. Мальцев Г. В. Социальные основания права / Г. В. Мальцев. – М.: Норма, 2007. – 800 с.
116. Мамут Л.С. Правосознание / Л.С. Мамут // Общественное сознание и его формы. – М.: Политиздат, 1986. – С. 109 – 115.
117. Мартинюк Т. Розвиток поняття правосвідомості в період трансформації українського суспільства / Т. Мартинюк // Право України. – 2007. – № 2. – С. 26 – 31.
118. Медушевский А. Спрос на право как индикатор гражданского общества / А. Медушевский // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 2002. – № 1(38). – С. 86 – 91.
119. Мельничук О.Ф. Правовий нігілізм: причини, форми прояву та шляхи подолання / О.Ф. Мельничук // Вісн. Луганськ. акад. внутр. справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Спец. вип. у 5-ти ч.: Ч.3 – Луганськ, 2004. – С. 46 – 51.
120. Меньшиков В.В. Индивидуальноправовая регламентация общественных отношений / В.В. Меньшиков // Сборник аспирантских работ. – Вып. 9. – Свердловск: Госиздат,1969. – C.12 – 18.
121. Миколенко Я.Ф. Общественное мнение и правосознание в динамике / Я.Ф. Миколенко, Т.Г. Шавгулидзе, Г.Ш. Лежава. – Тбилиси: Мецниереба, 1990. – 288 с.
122. Минникес И.А. Индивидуальное правовое регулирование: проблемы теории и практики / И.А. Минникес. – Иркутск: Институт законод. и правовой информации, 2008. – 160 с.
123. Морозова Л.А. Теория государства и права: Учебник / Л.А. Морозова. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Эксмо, 2008. – 480 с.
124. Мунтян О.І. Деякі методологічні аспекти аналізу професійної правосвідомості юриста / О.І. Мунтян // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: Тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. – Х.: Нац. юрид. акад. України,2007. – C. 39 – 42.
125. Мурашин О.Г. До питання про чинники правотворчості як основу оптимального та ефективного здійснення правотворчої діяльності / О.Г. Мурашин // Вісник Академії праці і соціальних відносин федерації профспілок України. – 2002. – № 6. – С. 16 – 18.
126. Мухін В.В. Професійна правосвідомість: поняття, особливості, функції: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.01 / В.В. Мухін. – Х.: Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 2007. – 20 с.
127. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника: Пер. с рум. / А. Нашиц – М.: Прогресс, 1974. – 256 с.
128. Нерсесянц В.С. Право и закон. Из истории правовых учений. – М.: Наука, 1983. – 367 с.
129. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. – М.: НОРМА-ИНФРА·М, 1999. – 552 с.
130. Окара А.Н. Правосознание – центральная категория философии права И.А. Ильина / А. Н. Окара // Гос-во и право. – 1999. – № 6. – С. 84 – 93.
131. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности / В.В. Оксамытний. – К.: Наук. думка, 1985. – 175 с.
132. Олейников С.М. Правомірна поведінка, правопорушення, юридична вiдповiдальнiсть // Загальна теорія держави i права / За ред. М.В. Цвiка, В.Д. Ткаченка. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – С. 348 – 358.
133. Олейников С. М., Христова Г. О. Тлумачення норм права / С.М. Олейников, Г.О. Христова // Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних навчальних закладів] / За ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – С. 419 – 445.
134. Осика І.В. Правова культура у формуванні правової, соціальної держави / І.В. Осика // Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01.– К.: ІДП НАН України, 2004. – 194 с.
135. Основания уголовно-правового запрета: Криминализация и
декриминализация /В. Н. Кудрявцев, П. С. Дагель, Г. А.
Злобин и др.; Под ред. В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева;
Академия Наук СССР. Институт государства и права. – М.:
Наука, 1982. – 304 с.
136. Остроумов Г.С. Правовое осознание действительности / Г.С. Остроумов. – М.: Юрид. лит., 1969. – 128 с.
137. Ошеров М.С., Спиридонов Л.И. Общественное мнение и право / М. С. Ошеров, Л. И. Спиридонов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – 192 с.
138. Палазян А.С. Проблема функций в истории западноевропейской правовой мысли / А.С. Палазян // История гос-ва и права. – 2008. – № 9. – С. 38 – 40.
139. Панченко П. Н. Советская уголовная политика: Общетеоретическая концепция борьбы с преступностью: Ее становление и предмет / П. Н. Панченко – Томск: Изд-во Томского университета, 1988. – 198 с.
140. Папкова О.А. Усмотрение суда / О.А. Папкова. – М.: Статут, 2005. – 413 с.
141. Пашутін В.В. Поняття правового регулювання та правового впливу / В.В. Пашутін // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2004. – № 4. – С. 19 – 28.
142. Певцова Е.А. Формирования правового сознания школьной молодежи: состояние, проблемы, перспективы / Е.А. Певцова // Гос-во и право. – 2005. – № 4. – С. 28 – 36.
143. Перелигіна Л.А. Деякі аспекти аналізу структури правосвідомості злочинців / Л.А. Перелигіна // Право і Безпека. – 2005. – № 4’4. – С. 190 – 192.
144. Пересыпкин А.С. Некоторые аспекты исследования конституционного правосознания / А.С. Пересыпкин // Гос-во и право. – 2005. – № 1. – С. 92 – 96.
145. Петражицкий Л. Теория права и государства в связи с теорией нравственности / Л. Петражицкий: В 2-х т. – Т. 1. – СПб.: Екатерининское печатное дело, 1909. – 3