Гаркуша Аліна Григорівна Кримінальна відповідальність за побої і мордування

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ГАРКУША АЛІНА ГРИГОРІВНА

УДК 343.615.2

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОБОЇ І МОРДУВАННЯ

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Лень Валентин Валентинович
кандидат юридичних наук, доцент

Дніпро 2017

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень........................................................................ 3
Вступ............................................................................................................... 4
Розділ 1. Соціально-правова обумовленість кримінальної відповідальності за побої і мордування.................................................................................... 13
1.1. Сучасний стан проблеми встановлення кримінальної
відповідальності за побої і мордування................................................................. 13
1.2. Підстави та принципи криміналізації побоїв і мордувань ...
36
Висновки до розділу 1....................................................................... 53
Розділ 2. Юридичний аналіз побоїв і мордувань.................................... 55
2.1. Об’єкт побоїв і мордувань................................................................... 55
2.2. Об’єктивна сторона побоїв і мордувань............................................. 70
2.3. Суб’єкт побоїв і мордувань..................................................................... 91
2.4. Суб’єктивна сторона побоїв і мордувань..................................... 106
Висновки до розділу 2..................................................................... 122
Розділ 3. Спеціальні питання кримінальної відповідальності
за побої і мордування............................................................................... 126
3.1. Форми реалізації кримінальної відповідальності за побої і
мордування.................................................................................................. 126
3.2. Зарубіжний досвід правового регулювання відповідальності за
побої і мордування.......................................................................................................... 138
Висновки до розділу 3..................................................................... 159
Висновки.................................................................................................... 161
Список використаних джерел.................................................................. 167
Додатки....................................................................................................... 196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

АР автономна республіка
ВР Верховна Рада
ЗМІ засоби масової інформації
ПК пенітенціарний кодекс
РНК Рада Народних Комісарів
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
РФ Російська Федерація
КК Кримінальний Кодекс
КНР Китайська Народна Республіка
ОВС органи внутрішніх справ
ПВС Пленум Верховного Суду
ст. стаття
ст. ст. статті
США Сполучені Шати Америки
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ч. частина

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України у ст. 3 закріпила одне з головних гуманістичних надбань людства людину, її життя та здоров’я, честь та гідність, недоторканність та безпеку проголошено найвищою соціальною цінністю в державі. Таке положення Основного Закону вимагає його закріплення та реалізації в усій системі права та законодавства. Особливе місце в цій системі відведено кримінальному праву, оскільки завданням КК України є правове забезпечення охорони закріплених в Конституції цінностей, а також запобігання злочинам.
Загальновідомим є той факт, що недотримання принципу невідворотності кримінальної відповідальності породжує відчуття безкарності, яке детермінує вчинення нових, як правило більш тяжких, злочинів. Вітчизняний законодавець врахував це, встановивши у Розділі ІІ Особливої частини КК України відповідальність за злочини проти життя та здоров’я людини різного ступеня тяжкості, адже належна реакція правоохоронних та судових органів на посягання на здоров’я людини, зокрема і незначні, є дієвим заходом запобігання вчиненню інших небезпечних насильницьких злочинів.
Одним з таких злочинів невеликої тяжкості є побої і мордування ( хоча формально мордування є злочином середньої тяжкості), відповідальність за який передбачено у ст. 126 КК України. Сучасна практика застосування цієї кримінально-правової норми характеризується досить стійкими неоднозначними тенденціями.
За офіційними даними ДСА України, протягом 2008 р. 2016 р. за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, засуджено 1035 осіб, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 126 КК України 92 особи. У розрізі років за побої: 2008 р. 48 осіб, 2009 р. 46 осіб, 2010 р. 68 осіб, 2011 р. 64 особи, 2012 р. 42 особи, 2013 р. 357 осіб, 2014 р.
222 особи, 2015 р. 131 особа, 2016 р. 57 осіб; за аналогічними
параметрами за мордування: 15, 15, 4, 3, 16, 11, 18, 12 та 4 особи
відповідно.
Не може не привернути на себе увагу той факт, що до вступу в дію нового КПК України щорічно за даний злочин засуджувалося декілька десятків людей, тоді як потім цифри почали сягати кількох сотень.
Особливо яскраво це простежується на кількості засуджених за легкі тілесні ушкодження (ст. 125 КК України) якщо до 2013 р. щорічно засуджувалося від 1000 до 1600 осіб, то вже у 2013 р. їх кількість сягнула більше сімох тисяч, хоча потім намітилася тенденція до незначного зменшення. На думку 93% опитаних працівників правоохоронних органів та суддів, причини такої ситуації штучно створено КПК України, введення в дію якого значно ускладнило розкриття та розслідування більшості злочинів та вимусило зосередити увагу на ст. 125 та ст. 126 КК України з

тим, щоби хоч якось досягти належної ефективності роботи.
Слід зазначити, що дії, які утворюють склад побоїв і мордувань, можуть призвести до наслідків, передбачених іншими статтями КК України, а відсутність їх чіткого визначення як у ст. 126 КК України, так і у Правилах, призводить до неоднакового тлумачення, суттєвих розбіжностей і, як наслідок, до неналежної кримінально-правової охорони здоров’я людини через значні правозастосовні проблеми.
Проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я людини завжди перебувають у сфері наукових інтересів вчених. Серед них слід відзначити праці П. П. Андрушка, М. І. Бажанова, А. В. Байлова, О. М. Бандурки, Ю. В. Бауліна, П. С. Берзіна, В. І. Борисова, Б. М. Головкіна, Н. О. Гуторової, В. К. Грищука, О. О. Дудорова, І. М. Копотуна, О. М. Костенка, В. В. Леня, О. М. Литвинова, В. А. Мисливого, А. А. Музики, В. О.Навроцького, М. І. Панова, Є. О. Письменського, В.В. Сташиса, А. В. Савченка, Є. Л. Стрельцова, С.А. Тарарухіна, В. Я. Тація, В
. П. Тихого, В. О. Тулякова, В. І. Тютюгіна, Є. В. Фесенка, П. Л. Фріса, М. І. Хавронюка,В. В. Шаблистого, Н. М. Ярмиш та ін. В Україні дисертаційне дослідження з цього питання здійснив О. В. Грищенко ( Харків, 2014 р.), приділивши основну увагу кримінально-правовій характеристиці складу злочину, передбаченого ст. 126 КК України (поза увагою автора залишилися форми реалізації кримінальної відповідальності за побої і мордування та деякі інші питання). Також О. В. Лахова опублікувала цикл наукових статей щодо відповідальності за легкі тілесні ушкодження та побої і мордування.
Зарубіжна наука за вказаною проблематикою представлена дисертаційними дослідженнями: Е. О. Багун (Оренбург, 2007), Є. Д. Булавіна (Ставрополь, 2009), В. Г. Веніамінова (Саратов, 2005), А. Д. Дашиєвої (Іркутськ, 2009), С. Д. Дєрябіна (Москва, 1999), П. М. Кабанова ( Москва, 2006), Є. С. Пєстєрєвої (Тюмень, 2008), Ю. Л. Санджиєва (Ростов- на-Дону, 2008), Р. М. Шагвалієва (Казань, 2011) та ін.
Значна поширеність насильницьких злочинів у всіх регіонах і населених пунктах України, недостатня теоретична розробленість проблеми кримінальної відповідальності за досліджуваний злочин, а також недосконалість ст. 126 КК України та її неефективне застосування судами й правоохоронними органами зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до: Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015-2019 рр., затвердженого наказом МВС України від 16.03.2015 № 275 (п. 5.2 додатку 5); Переліку пріоритетних напрямів наукових досліджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та кафедр,

відповідальних за їх розробку, затвердженого наказом ректора «Про забезпечення розробки пріоритетних напрямів наукових досліджень ДДУВС на 2015-2019 рр.» № 220 від 29.04.2016; п. 3.5 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2017 р., схваленого вченою радою цього навчального закладу (протокол № 4 від 18
.11.2016).
Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол
№ 4 від 27.12.2010).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних положень кримінального права в частині відповідальності за побої і мордування, напрацювання як можливих напрямів удосконалення ст. 126 КК України, так і відповідної правозастосовної практики.
Для досягнення поставленої мети сформульовано такі задачі:
вивчити ґенезу правових норм про відповідальність за побої і
мордування;
провести огляд стану наукових досліджень щодо кримінальної
відповідальності за побої і мордування;
обґрунтувати соціальну обумовленість злочину, передбаченого ст.
126 КК України;
провести розгорнутий кримінально-правовий аналіз побоїв і
мордувань;
встановити особливості кваліфікації побоїв і мордувань як самостійного складу злочину, а також як злочинів, де побої і мордування виступають як наслідок або спосіб їх вчинення;
розкрити форми реалізації кримінальної відповідальності за злочин
, передбачений ст. 126 КК України;
дослідити зарубіжний досвід кримінально-правової охорони здоров’я людини в аспекті кримінальної відповідальності за побої і мордування;
сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства в частини відповідальності за побої і мордування відповідно до сучасної правозастосовної практики.
Об’єкт дослідження суспільні відносини у сфері кримінально-
правової охорони життя та здоров’я людини.
Предмет дослідження кримінальна відповідальність за побої і
мордування.
Методи дослідження. У дисертації використано такі методи пізнання правових явищ: діалектичний метод дозволив визначити місце та значення норми про відповідальність за побої і мордування у системі кримінально-правового забезпечення життя та здоров’я людини (у всьому дослідженні); історико-правовий метод застосовано при вивченні витоків кримінально-правової охорони здоров’я людини, а також під час

з’ясування стану наукової розробленості такої проблеми (підрозділ 1.1); юридично-технічний метод став підґрунтям дослідження об’єктивних та суб’єктивних елементів й ознак побоїв і мордувань, покарання за ї

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні теоретичних положень кримінального права в частині відповідальності за побої і мордування, напрацюванні можливих напрямів удосконалення ст. 126 КК України та відповідної правозастосовної практики, зокрема:
1. Вивчення ґенези правових норм про відповідальність за побої і мордування показало, що здоров’я людини перебувало під охороною закону протягом всього періоду вітчизняного правотворення, проте з превалюванням соціального походження чи майнового стану потерпілого. Так, спочатку побої і мордування були виключно способами вчинення різних злочинів, в тому числі проти життя та здоров’я людини, згодом такі діяння стали визнаватися окремим злочином.
2. Огляд стану наукових досліджень щодо кримінальної відповідальності за побої і мордування в цілому характеризується достатнім рівнем відображення у різних наукових працях, проте останні з них стосуються спроб віднести побої і мордування до кримінального проступку. У зв’язку з цим підтримано тих вчених, які вважають, що слід виокремлювати коло об’єктів, на які за жодних умов не можуть посягати особи, які вчинятимуть кримінальні проступки у випадку їх запровадження: суспільні відносини у сфері основ національної безпеки, миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку, життя, здоров’я людини та ін.
3. Встановлення соціальної обумовленості злочину, передбаченого ст
. 126 КК України, ґрунтується на працях радянських вчених та науковців сучасної України. Констатовано диспропорцію між реально вчиненими посяганнями на життя та здоров’я людини та офіційною кримінально- правовою статистикою. Це не в останню чергу зумовлено гострою соціально-економічною ситуацією в країні та недовірою громадян до органів влади. У зв’язку з цим застосування заходів кримінальної репресії залишається необхідною умовою захисту здоров’я людини, в тому числі від побоїв і мордувань.
4. Проведений кримінально-правовий аналіз побоїв і мордувань дозволив вести мову про те, що основним безпосереднім об’єктом даного злочину слід розуміти здоров’я людини, а додатковим обов’язковим її честь та гідність.
Доведено, що у випадку вчинення побоїв або мордувань потерпілому заподіюється фізична і моральна шкода одночасно через посягання на здоров’я людини та її честь і гідність. Потерпілими від побоїв і мордувань найчастіше стають особи, які до цього були знайомі зі злочинцем.
5. Вивчення об’єктивної сторони побоїв і мордувань дозволило
сформулювати визначення таких понять:

удар різкий (швидкий), сильний та разючий поштовх або дія, що утворюється в результаті короткочасного зіткнення частин тіла людини або предметів навколишнього світу з тілом іншої людини, який викликає у неї фізичний біль та порушення чи пошкодження анатомічної цілісності органів або тканин;
побої дії, пов’язані із багаторазовим (два або більше) завданням удару (за відсутності їх систематичності, тобто регулярності або постійності), що не спричинили тілесних ушкоджень, але викликали пошкодження чи порушення анатомічної цілісності органів або тканин;
мордування (мучення) діяння, пов’язані із систематичним, регулярним, постійним (не менше трьох) нанесенням ударів, щипанням, шмаганням, впливом термічних факторів, невиконанням покладених обов’язків, та інші аналогічні діяння, що не спричинили тілесних ушкоджень, але викликали пошкодження чи порушення анатомічної цілісності органів або тканин, що утворюють певну лінію поведінки винного щодо однієї і тієї ж людини, за якої останній заподіюється не лише фізичний біль, а й психічні страждання;
фізичний біль специфічний психофізіологічний стан людини, який проявляється у неприємному, гнітючому, інколи нестерпному відчутті, що виникає в чутливих нервових закінченнях, закладених в органах і тканинах та пов’язаний із виділенням з уражених клітин ряду хімічних речовин, що подразнюють больові рецептори;
психічне страждання негативні відчуття (дуже часто пов’язані із негативними емоціями, найчастіше страхом), що виникають внаслідок незаконного та (або) насильницького впливу на особу в її свідомості, здатні викликати психічні розлади або стати причиною психічних захворювань;
особлива жорстокість виняткова міра прояву безжалісності, нелюдяності, яка значно перевищує будь-які розумні межі способу вчинення злочину та полягає у спричиненні потерпілому надзвичайного фізичного болю та (або) моральних страждань;
систематичне знущання діяння, пов’язані із регулярним або постійним впливом на тілесну чи психічну недоторканність людини (не менше трьох разів), який здійснюється шляхом посягань на її здоров’я, честь та гідність, і об’єднані спільною злочинною метою.
Доведено, що склад злочину, передбачений ст. 126 КК України, за особливостями законодавчої конструкції є злочином із матеріальним складом. Це пояснюється тим, що ні побої, ні мордування не залишають жодних видимих слідів на потерпілому, проте суттєво негативно впливають на його фізичний та психічний стан. Більш того, психічні страждання можуть спричинити виникнення психічного відхилення або психічної хвороби, яка є ознакою тяжкого тілесного ушкодження.
6. Встановлено особливості кваліфікації побоїв і мордувань і як
самостійного злочину, і як тих злочинів, в яких побої і мордування

виступають як наслідок або спосіб їх вчинення найчастіше проблеми кваліфікації виникають із погрозою вбивством (ст. 129 КК України), катуванням (ст. 127 КК України), хуліганством (ст. 296 КК України), а також тими злочинами проти життя та здоров’я людини, в яких побої або мордування виступають способом їх вчинення (ст. 120, 121 КК України та ін.). В основному відмежування слід проводити за наслідками, що настали, рідше за метою, тобто за ознаками об’єктивної та суб’єктивної сторін складу злочину.
7. Дисертант при вивченні суб’єкта побоїв і мордувань підтримав тих вчених, які вказують на необхідність зниження віку кримінальної відповідальності за мордування. Констатовано, що сучасна правозастосовна практика виходить з тих позицій, що у разі систематичного нанесення побоїв спричиняється шкода здоров’ю певного ступеня, відтак і кваліфікація вчиненого здійснюється за відповідними статтями злочинів проти життя і здоров’я, відповідальність за більшість з яких настає з 14-ти років. Якщо ж таких наслідків немає, то діяння кваліфікують за ч. 2 ст. 126 КК України мордування, відповідальність за яке наступає з 16-ти років, тож фактично певна частина суспільно небезпечної поведінки залишається поза запобіжним впливом кримінального закону.
8. Доводиться, що при вчиненні злочину, передбаченого ст. 126 КК України, особа завжди усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння та практично в усіх випадках передбачає і бажає, щоб потерпілий відчув фізичний біль та (або) моральні страждання, тобто необережна форма вини виключається, а умисел може бути і непрямий.
Вивчення емпіричної бази дозволило отримати такі дані щодо
мотивів вчинюваних побоїв і мордувань: 1) особисті неприязні відносини;
2) мотив виховання; 3) хуліганські мотиви; 4) ревнощі; 5) помста; 6)
корисливі мотиви.
Мета злочину: 1) спричинення фізичного болю; 2) примус до дій, що суперечать волі; 3) спричинення моральних страждань; 4) залякування; 5) переривання вагітності; 6) одинична, що не піддається систематизації або виділенню групових ознак (наприклад, примушування дружини приготувати обід; прагнення самоствердитися в очах однолітків тощо).
9. Встановлено, що найпоширенішою формою реалізації кримінальної відповідальності за побої є призначення покарання у вигляді штрафу, рідше громадських робіт, тобто призначення покарання та реальне його відбування; за мордування призначення покарання у вигляді або обмеження волі, або позбавлення волі, проте від їх реального відбування засуджених звільняють із випробуванням. За такі злочини суди дуже рідко звільняють від кримінальної відповідальності, що обумовлено об’єктом посягання.
Доведено доцільність збільшення розміру штрафу за вчинення
побоїв, а за мордування запропоновано покарання у вигляді арешту, що

має змінити ситуацію із «умовним засудженням» за вчинення такого
злочину.
10. Аналіз законодавства зарубіжних держав щодо кримінально- правової заборони насильницьких посягань на здоров’я людей засвідчив, що практично всі КК пострадянського простору як кваліфікуючу або особливо кваліфікуючу ознаку передбачають вчинення мордування щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, щодо завідомо неповнолітньої особи або особи, яка перебувала у безпорадному стані. У кримінальному законодавстві інших держав здебільшого відсутня відповідальність за побої та мордування як за самостійний злочин. Мордування розуміється виключно як тортури або катування або як самостійні злочини, що можуть вчинятися лише спеціальними суб’єктами, або як кваліфіковані чи особливо кваліфіковані способи вчинення насильницьких злочинів.
11. З урахуванням викладеного пропонуються такі зміни та
доповнення до ст. 126 КК України:
Стаття 126. Побої і мордування
1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень,
карається штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, або вчинені групою осіб, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, або неповнолітньої особи, або особи, яка перебувала у безпорадному стані, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості,
караються арештом від трьох до шести місяців, обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.