Голованчук Людмила Павлівна НАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГОЛОВАНЧУК Людмила Павлівна

373.51+81.111’27

НАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 13.00.02 теорія та методика навчання: германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Скляренко Ніна Костянтинівна
кандидат педагогічних наук, професор

Київ 2003

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................... 4
ВСТУП........................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА НАВЧАННЯ КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ........................... 12
1.1. Місце і роль культурно-країнознавчого аспекту в іншомовному спілкуванні 12
1.2. Культурно-країнознавча компетенція як одна з цілей навчання іноземних мов в основній загальноосвітній школі............................................................. 26
1.3. Вимоги до навчальних матеріалів культурно-країнознавчого
характеру.................................................................................................. 40
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ........................... 60
2.1. Відбір навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру 60
2.2. Вимоги до вправ для навчання культурно-країнознавчої компетенції 774
2.3. Система вправ для навчання культурно-країнознавчої компетенції 86
2.4. Модель навчального процесу з використанням розробленої системи вправ та її втілення у навчально-методичному комплексі English through Communication для 9-го класу........................................................................................................ 112
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕН-ЦІЇ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ 122
3.1. Організація експериментального навчання.................................... 122
3.2. Хід та результати першої серії експериментального навчання. 13134
3.3. Хід та результати другої серії експериментального навчання.. 11477
3.4. Методичні рекомендації щодо навчання культурно-країнознавчої компетенції учнів за навчально-методичним комплексом English through Communication для 9-го класу 161
ВИСНОВКИ.............................................................................................. 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 172
ДОДАТКИ................................................................................................. 196

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗОШ

загальноосвітня школа

ІМ

іноземна мова

НМК ETC

навчально-методичний комплекс English through
Communication

ЕТС-9

навчально-методичний комплекс English through Communication для 9-го класу

ККК

культурно-країнознавча компетенція

МД

мовленнєва діяльність

НКС

навчально-комунікативна ситуація

ТП

текст-полілог

ВСТУП
Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами й людьми з різними мовами та культурними традиціями, нова освітня система в Україні вимагають суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту й методів навчання іноземних мов (ІМ) у загальноосвітніх навчальних закладах [166].
Знання ІМ є важливою передумовою для особистих, культурних, професійних та економічних контактів. Сучасні психолого-педагогічні та методичні дослідження розглядають навчання іноземних мов як процес особистісного розвитку учня в контексті полілогу культур” [166]. Практична мета навчання у загальноосвітній школі (ЗОШ) полягає у навчанні учнів міжкультурного іншомовного спілкування в межах тематики, визначеної Програмою, так, щоб здобуті у школі знання з іноземної мови та сформовані вміння з основних видів мовленнєвої діяльності змогли забезпечити учням доступ до інших національних культур і тим самим до світової культури [166, 79: 5].
Актуальність проблем, пов’язаних із культурою, набула небувалої гостроти. Сьогодні спостерігається підвищений інтерес до вивчення культур різних народів. Висування на передній план культурології, яка ще нещодавно займала останні позиції після історії, філософії, філології; потік публікацій на тему діалогів і особливо конфліктів культур; створення громадських організацій, асоціацій, що об’єднують дослідників проблем культури; численні конференції, симпозіуми, конгреси з питань культури; включення культурології до навчальних планів підготовки спеціалістів з усіх гуманітарних напрямків усе це зумовлює нове соціальне замовлення перед освітньою галуззю Іноземна мова”: підготувати випускника ЗОШ до міжкультурного іншомовного спілкування. Міжкультурне іншомовне спілкування (а тільки такий рівень спілкування і є нормальним) вимагає взаєморозуміння, а не тільки розуміння сказаного і вміння реагувати на репліку [152: 25].
Взаєморозуміння не слід розглядати поверхово: як розуміння на вербальному рівні, розуміння значення слів, фраз, мовленнєвих функцій; необхідно враховувати не тільки те, що людина говорить/пише, але й те, що за цим стоїть, який зміст сказане/написане має в контексті міжкультурної комунікації. Головною передумовою взаєморозуміння, його основою є культурний фон, тобто присвоєні знання про культуру країни виучуваної мови, без яких неможливе спілкування іноземною мовою, адекватне цілям і умовам спілкування, а також культурним нормам даної мовної спільноти. Сукупність таких фонових знань визначаємо як культурно-країнознавчий аспект спілкування.
Володіння учнів знаннями про культуру країни, мова якої вивчається, досить низьке, про що свідчать результати проведеного нами тестування. Було протестовано 200 учнів шкіл м.Києва та Київської області. Запропоновані учням тести про реалії країн виучуваної мови були виконані на 41%, що не є достатнім. Це пояснюється тим, що підручники для загальноосвітніх закладів, хоча й містять певну культурно-країнознавчу інформацію, проте в них бракує вправ для розвитку вмінь використовувати здобуті знання про культуру країни виучуваної мови в основних видах мовленнєвої діяльності. Тому значна увага в даному дослідженні приділяється саме формуванню та розвитку навичок та вмінь використовувати знання, що відносяться до культурно-країнознавчого аспекту, в аудіюванні, говорінні, читанні й письмі, які і складають культурно-країнознавчу компетенцію (ККК), що входить до соціокультурної та соціолінгвістичної компетенції. Соціокультурна та соціолінгвістична компетенції поряд з мовленнєвою й мовною, дискурсивною й стратегічною є компонентами комунікативної компетенції [166].
Ідеї про необхідність звернутися до одночасного вивчення мови і національної культури народу існують давно. Так, німецький учений Вільгельм фон Гумбольт (1767-1835) писав, що мова це об’єднана духовна енергія народу, таємничим чином записана у вигляді звуків, і в такому вигляді, через взаємодію звуків зрозуміла усім, хто володіє цією мовою, і збуджує в них приблизно однакову енергію, а різні мови це, на думку вченого, різне бачення одного і того ж предмета. Оскільки мови різні, то різним є й сприйняття світу людьми різних культур. А Роберт Ладо, як відомо, вказував на необхідність порівняння як мовних, так і культурних систем при вивченні іноземної мови, на необхідність створення типології культур з метою сприяння швидкому оволодінню поняттями, які склалися в іноземній мові, що вивчається [251].
Питання ознайомлення з культурою при вивченні ІМ знайшли своє відображення в дослідженнях та публікаціях Н.Ф.Бориско, Є.М.Верещагіна, В.Г.Костомарова, Н.Б.Ішханян, Р.К.Міньяр-Білоручєва, О.Г.Оберемко, Ю.І.Пассова, Г.Д.Райхштейн, В.В.Сафонової, О.І.Сєліванової, В.Л.Скалкіна, Н.К.Скляренко, Т.Г.Тер-Мінасової, О.Б.Тарнопольського, Г.Д.Томахіна, В.М.Топалової, М.О.Фаєнової, В.П.Фурманової, A.Bessmertnyi, N.Brooks, M.D.Brown, T.Higgs, E.D.HirshJr., R.Lado, R.Scarcella, R.Oxford, T.Tan, B.Tomalin, S.Stempleski та багатьох інших.
Таким чином, взаємозв’язок мов і культур, необхідність їхнього одночасного вивчення не викликає сумніву. Проте необхідно зробити важливе методологічне зауваження. Суттєві особливості мови й культури розкриваються при зіставленні мов, а тим більше культур, оскільки на рівні однієї культури дуже важко прослідкувати культурний бар’єр. Якщо мовний бар’єр абсолютно очевидний, то бар’єр культур стає явним тільки при зіставленні рідної культури з іншими. Такі відмінності культур сприймаються, у кращому випадку, як дивовижні, проте, як правило, вони є просто дивними, неприємними, такими, що шокують (звідси поняття культурного шоку”) [54: 199].
У межах власної культури створюється стійка ілюзія свого бачення світу, способу життя, менталітету та ін. як єдино можливого і, головне, єдино припустимого. Переважна кількість людей не усвідомлює себе як продукт культури навіть у тих рідких випадках, коли вони розуміють, що поведінка представників інших культур визначається їхньою культурою. Тільки вийшовши за межі своєї культури, тобто зустрівшись з іншим світоглядом, світовідчуттям та ін., можна зрозуміти специфіку своєї суспільної свідомості, побачити” відмінність культур.
Культурний бар’єр є більш небезпечний і неприємний, ніж мовний. Культурні помилки, як правило, сприймаються болючіше, ніж помилки мовні. Багатьом відомо, з якою доброзичливістю звичайно зустрічають помилки в іншомовному мовленні її носії. Проте культурні помилки, як правило, не пробачаються й викликають негативне враження. Глибина проблеми міжкультурної комунікації стає особливо очевидною при зіставленні культури рідної країни і країни виучуваної мови. Ось чому сучасні методисти говорять про необхідність діалогу культур рідної країни та країни виучуваної мови в навчальному процесі.
Незважаючи на те що проблема одночасного вивчення мови й культури досліджувалася багатьма вченими, такі важливі питання, які передують будь-якому навчанню (характеристика, відбір, паспортизація, презентація лінгвокраїнознавчих матеріалів), вирішувалася в основному в методиці російської мови як іноземної та англійської мови для вищих навчальних закладів. Питання ж про методику навчання культурно-країнознавчої компетенції на уроках англійської мови учнів основної ЗОШ як цілісного системного явища залишається недостатньо розробленим.
Таким чином, важливість навчання культурно-країнознавчої компетенції та недостатня розробленість цього питання в методиці навчання іноземних мов обумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Актуальність теми зумовила вибір назви дослідження: Навчання учнів основної загальноосвітньої школи культурно-країнознавчої компетенції на уроках англійської мови”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибір напрямку дослідження безпосередньо пов’язаний з колективною науково-дослідною темою кафедри методики викладання іноземних мов Київського національного лінгвістичного університету Навчання міжкультурного спілкування в середній та вищій школах в аспекті європейських вимог” (протокол № 4 від 27 листопада 2000 р.).
Мета дослідження теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику навчання культурно-країнознавчої компетенції учнів основної загальноосвітньої школи на уроках англійської мови.
Для досягнення поставленої мети слід вирішити такі основні завдання:
· виявити місце та роль культурно-країнознавчого аспекту в іншомовному спілкуванні;
· визначити зміст і структуру культурно-країнознавчої компетенції учнів;
· уточнити загальні вимоги до матеріалів культурно-країнознавчого характеру та сформулювати спеціальні вимоги до деяких із них;
· виділити критерії відбору навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру;
· створити систему вправ для формування культурно-країнознавчої компетенції учнів;
· провести експериментальну перевірку ефективності розробленої методики навчання культурно-країнознавчої компетенції учнів основної загальноосвітньої школи.
Для вирішення поставлених у дослідженні завдань використовувалися такі методи дослідження:
· наукове спостереження за навчальним процесом;
· критичний аналіз навчально-методичних комплексів та підручників з точки зору навчання культурно-країнознавчої компетенції;
· тестування учнів з метою виявлення рівня володіння ними культурно-країнознавчими знаннями про країну виучуваної мови;

Список литературы

ВИСНОВКИ

У даному дисертаційному дослідженні розглядаються питання навчання культурно-країнознавчої компетенції (ККК) учнів основної загальноосвітньої школи. Під ККК розуміємо специфічні культурно-країнознавчі знання, навички та вміння, що допомагають у забезпеченні здатності і готовності особистості до іншомовного міжкультурного спілкування й досягнення взаєморозуміння.
Приступаючи до дослідження, ми виходили з того, що урок іноземної мови розглядається як діяльність спілкування. Це означає відмову від домінування на уроках формальних мовних вправ на користь мовленнєвих діяльнісно- й інтелектуально-орієнтованих, які дають змогу вивчати іноземну мову як скарбницю культури. Основної мети навчання іноземної мови формування іншомовної комунікативної компетенції неможливо досягти без оволодіння мовою як засобом прилучення до іншомовної культури, тобто без формування соціокультурної компетенції. Врахування культурних особливостей країни / країн виучуваної мови, знання країнознавчого характеру (фонові знання) є важливим фактором, що сприяє взаєморозумінню при міжкультурному спілкуванні. Іншими словами, необхідно засвоїти культурно-країнознавчу інформацію і сформувати навички й уміння використовувати цю інформацію в іншомовному спілкуванні, що в сукупності складає культурно-країнознавчу компетенцію.
Для успішного вирішення даної проблеми необхідна науково обґрунтована методика навчання ККК. Виходячи з вимог чинних Програм (1996, 2001), Державного освітнього стандарту з іноземної мови, сучасної вітчизняної і зарубіжної методичної літератури, ККК була визначена як багатокомпонентне утворення, яке включає: 1) культурно-країнознавчі знання історико-культурного, соціокультурного, етнокуль-турного і семіотичного фонів; знання із сфери літератури, мистецтва та знання про видатні особистості країни; 2) навички розуміння (на слух і при читанні) та вживання у говорінні й письмі лексичних одиниць культурно-країнознавчого характеру; 3) вміння використовувати культурно-країнознавчу інформацію в усіх чотирьох видах мовленнєвої діяльності аудіюванні, говорінні, читанні і письмі в процесі міжкультурної комунікації.
В ході аналізу чинних підручників та НМК для загальноосвітніх шкіл була виявлена недостатня представленість чи навіть відсутність в них матеріалів для навчання ККК, що дозволило зробити висновок про необхідність відбору матеріалів культурно-країнознавчого характеру й включення їх до НМК для загальноосвітньої школи. Аналіз вимог до навчальних матеріалів, які висуваються в сучасних методичних дослідженнях, дозволив уточнити загальні вимоги до матеріалів культурно-країнознавчого характеру, а саме: автентичність, інформа-тивність, врахування вікових особливостей та національної ментальності учнів, відповідність програмі; а, крім того, навчальні матеріали мають відповідати ще двом вимогам: культурної й країнознавчої цінності та загальновідомості включених до них реалій серед носіїв мови.
Серед спеціальних вимог до окремих навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру висуваються наступні: до текстів-полілогів текст-полілог повинен відображати реальні типові ситуації спілкування українських школярів із своїми англомовними однолітками та дорослими; сюжет тексту-полілогу повинен відображати реалії країн виучуваної мови; частина учнів має виступати від власного імені, решта грати ролі носіїв англійської мови; до пізнавально-інформаційних текстів для читання й аудіювання відповідність загальнодіяльнісному фону, тематична цільність; до творів пісенно-поетичного жанру вплив на емоційну сферу учня.
Враховуючи вищезазначені вимоги до навчальних матеріалів, а також дослідження сучасних вітчизняних та зарубіжних методистів, присвячених проблемі відбору навчальних матеріалів, було обґрунтовано і сформульовано критерії відбору навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру, а саме: критерії загальновідомості серед носіїв мови, культурологічної й країнознавчої цінності, автентичності, врахування адресата відбору, інформативності та змістовності й тематичності. Одиницею відбору був обраний текст.
Крім вимог до навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру, були сформульовані вимоги до вправ для навчання ККК за НМК English through Communication для основної ЗОШ. Це культурологічна спрямованість, вмотивованість, комунікативність, наявність адресата мовлення і врахування стосунків між адресантом та адресатом; щодо ступеня керування мовленнєвими діями учнів, то при навчанні ККК в основній ЗОШ присутні всі три способи керування: повне, часткове і мінімальне; вправи можуть забезпечуватися природними і спеціально створеними опорами, зокрема вербальними, які поступово знімаються; вправи повинні мати елемент новизни.
Сформульовані вимоги були враховані при створенні системи вправ для навчання ККК, яка складається з чотирьох підсистем для навчання основних видів МД: підсистема вправ для навчання аудіювання культурно-країнознавчих текстів, підсистема вправ для навчання читання культурно-країнознавчих текстів, підсистема вправ для навчання говоріння в навчально-комунікативних ситуаціях культурно-країнознавчої тематики, підсистема вправ для навчання письма в навчально-комунікативних ситуаціях культурно-країнознавчої тематики. Крім підсистем, були виділені групи вправ. Окрему групу вправ складали вправи для взаємопов’язаного формування лексичних навичок (стосовно лексичних одиниць культурно-країнознавчого характеру) всіх чотирьох видів МД аудіювання, говоріння, читання і письма. П’ять груп вправ спрямовані відповідно на формування і розвиток умінь аудіювання (1), читання (2), діалогічного мовлення (3), монологічного мовлення (4), письма (5).
Розроблена в даному дослідженні система вправ для навчання ККК є невід’ємною складовою загальної системи вправ НМК English through Communication для 7-9-х класів та займає в ній домінантне положення. На прикладі циклу 3 НМК English through Communication для 9-го класу була створена модель навчального процесу з використанням розробленої системи вправ для навчання ККК, а також розподіл вправ в одному з уроків циклу.
Ефективність запропонованої у дисертаційному дослідженні методики навчання ККК була перевірена експериментально. За характером експеримент був природний вертикальний і складався з двох серій за НМК English through Communication для 8-го класу (ЕГ-1 і ЕГ-2) та за рукописом НМК English through Communication для 9-го класу (ЕГ-3), у створенні яких брав безпосередню участь дисертант. В ході підготовки до експерименту були визначені критерії оцінки рівня сформованості ККК учнів. Рівень культурно-країнознавчих знань учнів до і після експерименту перевірявся за допомогою тестів; після експериментального навчання були проведені зрізи, що перевіряли рівень сформованості навичок і вмінь аудіювання та читання текстів культурно-країнознавчого характеру, а також зрізи для перевірки рівня сформованості навичок і вмінь учнів у говорінні (усне монологічне висловлювання) та письмі. Таким чином, в ході двох серій експерименту був установлений рівень сформованості ККК учнів основної ЗОШ.
Результати експериментального навчання показали ефективність запропонованої методики навчання ККК. Після експериментального навчання в усіх трьох експериментальних групах досягнуто задовільного рівня навченості: коефіцієнт навченості (за В.П.Беспальком) склав в аудіюванні 0,9 (ЕГ-1), 0,82 (ЕГ-2), 0,91 (ЕГ-3); у читанні 0,9 (ЕГ-1), 0,82 (ЕГ-2), 0,84 (ЕГ-3); у говорінні (усне монологічне висловлювання) 0,9 (ЕГ-1), 0,85 (ЕГ-2), 0,89 (ЕГ-3); у письмі 0,85 (ЕГ-1), 0,8 (ЕГ-2), 0,87 (ЕГ-3). Рівень знань культурно-країнознавчого характеру виріс в 1,6 рази (ЕГ-1), у 2 рази (ЕГ-2), у 2,6 раза (ЕГ-3).
На основі теоретичного аналізу структурних компонентів ККК та проведеного експериментального дослідження запропоновані методичні рекомендації щодо навчання ККК учнів за НМК English through Communication для 9-го класу.
Отже, в ході даного дослідження розроблена методика навчання ККК, яка може бути застосована вчителями у процесі навчання англійської мови в основній ЗОШ. Основні положення розробленої методики можуть бути використані також для навчання іноземних мов у старшій ЗОШ та інших закладах освіти (наприклад, у школах з поглибленим вивченням ІМ, ліцеях, гімназіях тощо). Як перспектива подальшого дослідження може розглядатися навчання інших складових соціокультурної компетенції, зокрема, такого компонента як моделі комунікативної поведінки у країні / країнах, мова яких вивчається .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович А.В. Книги для чтения как тип страноведческого пособия // Рус. яз. за руб. 1974. № 3. C.78-81.
2. Ажнюк Б.Н. Лингвострановедческий аспект английских фразеологизмов: Автореф. дис. филол. наук: 10.02.04. К., 1984. 24с.
3. Англійська мова у спілкуванні: Підручник для 5 кл. середн. шк. / кол. авторів під керівн. Н.К.Скляренко. К.: Освіта, 1996. 416с.
4. Англійська мова у спілкуванні: Книжка для вчителя, 5 кл. / кол.авторів під керівн. Н.К.Скляренко. К.: Освіта, 1996. 160с.
5. Англійська мова у спілкуванні: Підручник для 6 кл. середн. шк. / кол. авторів під керівн. Н.К.Скляренко. К.: Освіта, 1997. 397с.
6. Англійська мова у спілкуванні: Книжка для вчителя, 6 кл. / кол. авторів під керівн. Н.К.Скляренко. К.: Освіта, 1997. 108с.
7. Англійська мова у спілкуванні: Книжка для вчителя, 7 кл. / Н.К.Скляренко, С.В.Гапонова, Н.І.Бичкова. К.: Освіта, 1998. 48с.
8. Англійська мова у спілкуванні: Підручник для 7 кл. серед. шк. / кол. авторів під керівн. Н.К.Скляренко. К.: Освіта, 1998. 336с.
9. Англійська мова у спілкуванні: Підручник для 8 кл. серед.шк. / Н.К.Скляренко (кер.), Н.І.Бичкова, С.В.Гапонова, С.Ю.Ніколаєва, О.М.Ніцецька, Л.П.Смєлякова, Л.М.Яценко, за участю Л.П.Голованчук. К.: Освіта, 2000. 335с.
10. Англійська мова у спілкуванні: Книжка для вчителя, 8 кл. / Н.К.Скляренко, С.В.Гапонова, К.: Освіта, 2000. 80с.
11. Англійська мова у спілкуванні: Підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Н.К.Скляренко (кер.), Н.І.Бичкова, С.В.Гапонова, Л.П.Голованчук, А.О.Кукліна, С.Ю.Ніколаєва, О.М.Ніцецька, Л.П.Смєлякова, Л.М.Яценко. К.: Освіта, 2002. 319с.
12. Англійська мова у спілкуванні: Книжка для вчителя, 9 кл. / Н.К.Скляренко, С.В.Гапонова. К.: Освіта, 2001. 63с.
13. Антипов и др. Текст как явление культуры / Г.А.Антипов, О.А.Донских, И.Ю.Марковина, Ю.А. Сорокин. Новосибирск: Наука, 1989. 195 с.
14. Ариян М.А. Лингвострановедение в преподавании иностранного языка в старших классах // Иностр. яз. в шк. 1990. №2. С.21-25.
15. Ариян М.А. Развитие творческой активности учащихся // Иностр. яз. в шк. 1986. №6. С.17-21.