Горянська Тетяна Валеріївна. Вільні економічні зони: механізм формування й функціонування

Краткое описание

Горянська Тетяна Валеріївна. Вільні економічні зони: механізм формування й функціонування: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2004

Горянська Т.В. Вільні економічні зони: механізм формування й функціонування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004.
Дисертаційна робота присвячена актуальним проблемам формування і розвитку вільних економічних зон, територій приоритетного розвитку. У роботі досліджено історичний аспект формування ВЕЗ, проаналізовано їх сутність, місце і роль у світовій економіці. Сформульовано авторське визначення поняття вільна економічна зона”. Систематизовано класифікаційні ознаки ВЕЗ, що відповідають сучасним концепціям оцінки ефективності їх створення і функціонування. Визначено типи і види ВЕЗ, найбільш прийнятні для сучасної України і запропоновано їх авторську класифікацію.
Досліджено концептуальні підходи до механізму формування ВЕЗ територіальний і функціональний, що дозволило розробити адаптивний механізм формування й управління ВЕЗ в Україні, а також визначити місце й роль держави в даному процесі.

1. Вільна економічна зона це особлива, складна і багатогранна система виробничих відносин (між різними державами; між інвесторами і реципієнтами; між інвесторами, реципієнтами і найманими робітниками, зайнятими на підприємствах, що функціонують у межах ВЕЗ; між державними структурами і суб’єктами підприємницької діяльності в межах ВЕЗ) з приводу створення оптимальних умов розвитку даного територіально-виробничого комплексу з метою реалізації інтересів усіх суб’єктів господарювання в рамках діючого в країні правового поля.
2. Найбільш важливі риси вільних економічних зон проявляються у таких аспектах: в аспекті економічних відносин виробництва і розподілу необхідного та додаткового продукту, виробленого у вільних економічних зонах; в аспекті організаційних форм господарської діяльності, які мають переваги в її межах; в аспекті розміщення продуктивних сил на території країни; в аспекті здібності додифузійного розширення розповсюдження меж ВЕЗ на інші (пов’язані з нею) господарські сфери, галузі, території.
3. Найбільш загальним критерієм розмежування типів і видів вільних економічних зон є їх організаційно-функціональна структура. За організаційно-функціональною ознакою можна виділити кілька типів вільних економічних зон, а саме: торгівельно-складські, промислово-виробничі, техніко-впроваджувальні і сервісні.
4. Підтримка державою ВЕЗ обумовлена гострою потребою в інвестиціях для структурної перебудови виробничого процесу й для залучення ресурсозберігаючих технологій; розвитком сучасних методів управління; необхідністю створення і збереження робочих місць; упровадженням конкурентоспроможних, експорто-орієнтованих виробництв, які дають можливість уряду пом’якшити кризові ситуації в національній економіці і в соціальній сфері в окремих містах або регіонах.
5.У практиці формування і функціонування вільних економічних зон необхідно спиратися на існуючі концептуальні підходи територіальний і функціональний (крапковий і режимний). Обидва доцільно застосувати у створенні ВЕЗ в Україні.
6. Одним з чинників, що забезпечують стабільність ВЕЗ (особливо на етапі її формування), є система пільг. Але пільги, надані вільним економічним зонам, не завжди є головним стимулом для залучення в країну іноземних інвестицій. Більш істотними в цьому відношенні є такі фактори, як політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних процедур, ставлення уряду приймаючої країни і населення до приватних інвестицій, традиції поваги до міжнародних зобов’язань і прийняття урядом міжнародних арбітражних процедур для врегулювання ділових та інвестиційних суперечок. Найбільш розповсюдженими інвестиційними гарантіями є гарантії репатріації доходів і капіталу. За інших рівних умов на перший план виступають надані зоною пільги.
7. Функціонування ВЕЗ повинне ґрунтуватися на чіткому правовому законодавстві. Аналіз діючої законодавчої і нормативної бази України з питань вільних економічних зон свідчить, що вона відрізняється неузгодженістю і присутністю елементів надмірного державного контролю, що призводить до створення багатьох нових інститутів й обмеження стимулів для інвестування.
8. Розповсюдження ВЕЗ в Україні необхідно розглядати як важливий елемент економічної політики держави. В умовах формування ринкових відносин в Україні ВЕЗ є одним з інструментів досягнення відкритості економіки. З точки зору розв’язання перспективних задач розвитку економіки і зовнішньоекономічних зв’язків окремих регіонів, в Україні необхідно створити багатогалузеву систему ВЕЗ різних функціональних типів з перевагою зовнішньоторговельних, комплексних, виробничих і науково-технічних.
9. Процес формування ВЕЗ в Україні продовжується, що обумовлює актуальність науково обґрунтованої методики оцінки інвестиційної привабливості територій. Необхідно досягти збалансованості інтересів всіх учасників інвестиційного процесу на території зони. Це стосується як державних структур, так і вітчизняних і іноземних підприємців, що повинні мати рівні права для вкладення інвестицій у розвиток економіки й для багатоваріантного економічного розвитку.Розробка проекту створення зони повинна передбачати альтернативність напрямків, по яких потенційно вона може розвиватися.
10. З метою оцінки ефективності запропонованої організаційно-економічної моделі управління спеціальним режимом інвестиційної діяльності необхідно використовувати систему показників, що включає коефіцієнти привабливості території, які впливають на строки окупності інвестицій і на можливості залучення альтернативних інвестицій.