ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМЦІВ ЗА ПОРУШЕННЯ НА СПОЖИВЧОМУ РИНКУ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………….. 3
Розділ 1. Господарсько-правові засади захисту споживчого ринку … 11
1.1. Захист прав споживачів як загальний принцип господарювання .. 11
1.2. Правове регулювання споживчого ринку України………………. 26
1.3. Законодавство інших країн та ЄС щодо захисту споживчого ринку …........................................................................................................ 55
Висновки по розділу 1 ........................................................................ 69
Розділ 2. Загальні аспекти господарсько-правової відповідальності
підприємців за порушення на споживчому ринку ………………… 71
2.1. Підстави господарсько-правової відповідальності…...…………. 71
2.2. Форми господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку ………………………………………………………. 90
2.2.1. Адміністративно-господарський штраф ...………………… 102
2.2.2. Обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання.........................................................................112
2.2.3. Штрафні та оперативно-господарські санкції …………… 127
2.3. Порядок і особливості застосування господарсько-правової
відповідальності за порушення на споживчому ринку………… 132
Висновки по розділу 2 ............................................................................ 143
Розділ 3. Основні шляхи вдосконалення господарсько-правової
відповідальності за порушення на споживчому ринку ………..… 146
3.1. Забезпечення термінологічної узгодженості господарсько-правових
норм в законодавстві, що регулює споживчий ринок ………………. 146
3.2. Удосконалення форм господарсько-правової відповідальності за
порушення на споживчому ринку …………...............................…… 161
Висновки по розділу 3 .............................................................................. 180
Висновки ……...……………...………………………………………… 182
Список використаних джерел … ……………………………………… 188
Додатки ………………………………………………………………… 208
ВСТУП

Економічні і соціальні перетворення в нашому суспільстві в значній мірі детермінуються станом і ефективним розвитком споживчого ринку. Тривалий час функціонуванню споживчого ринку не приділялося належного значення. Це було пов’язано з тим, що домінантою суспільного виробництва виступало матеріальне виробництво, а споживанню відводилася другорядна роль. Ринкові перетворення змусили по-новому подивитись на усі стадії суспільного виробництва, в тому числі і на споживання.
Важливе місце в правовій системі України займає законодавство, спрямоване на захист споживчого ринку та прав споживачів. Нині в Україні продовжуються реформи ринкової орієнтації. Особливого розвитку набуває торгівля різноманітними промисловими і продовольчими товарами вітчизняного та імпортного виробництва. В умовах жорсткої конкуренції та відсутності у підприємців традицій добросовісного підприємництва досить часто ринок насичується неякісними товарами та послугами, що завдає шкоди всім учасникам споживчого ринку. Дієвим бар’єром для проникнення на споживчий ринок недоброякісних і небезпечних для здоров’я товарів, неякісних послуг у такий період має стати удосконалення господарсько-правової відповідальності підприємців за порушення на споживчому ринку.
У випадках скоєння порушень на споживчому ринку з боку суб’єктів господарювання особливою ефективністю відзначаються господарсько-правові засоби. Однак поки що в Україні не завершено створення повноцінного правового механізму, за допомогою якого можливо було б всебічно захистити права добросовісних учасників споживчого ринку, що викликає суттєву потребу в змінах і удосконаленні законодавства, що регулює споживчий ринок. За таких умов розробка проблеми удосконалення господарсько-правової відповідальності у випадку випуску на споживчий ринок товару неналежної якості тощо набуває виключної актуальності.
Темі порушень на споживчому ринку, якості товарів та послуг були присвячені дослідження низки вчених, зокрема Л.Б. Вяткіної, А.М. Запорожця, О.В. Звєрєвої, Л.М. Іваненко, Т. Кагал, Т.М. Ковальчука, Е.Д. Корнілова, С.О.аКосінова, Д.П. Лук’янця, В.Ф. Опришко, Г. Осетинської, Р.М. Посполітак, М.С. Циганкова та ін. За останні роки було захищено кілька дисертаційних робіт з цієї тематики, серед яких роботи Л.М. Іваненко [1], Т.Є. Каудирова [2], Т.Г.аКвятковської [3] та деякі інші, проте проблема захисту прав учасників споживчого ринку розглядалася у цих роботах переважно крізь призму дослідження загальних питань цивільного права. Питання захисту прав споживачів досліджувалися лише науковцями-цивілістами, які, вважаючи цивільно-правові заходи захисту прав споживачів найдієвішими, присвятили багато наукових робіт проблемам удосконалення механізму такого захисту: Л.М.аІваненко [4], Т.Ю. Кагал [5], С. Косінов [6], І. Циганков [7].
Актуальність обраного напрямку дослідження підтверджується тим, що науково-теоретична розробка питань захисту учасників споживчого ринку взагалі в теорії господарського права практично зовсім не досліджена. Проте саме господарсько-правовий захист споживчого ринку є найдієвішим, оскільки господарські санкції застосовується безпосередньо до правопорушника – суб’єкта господарської діяльності і здатні шляхом впливу на його професійну діяльність (накладення адміністративно-господарського штрафу, тимчасове припинення діяльності, вилучення неякісних товарів, заборона реалізації неякісних товарів, застосування оперативно-господарських санкцій тощо) ефективно виконувати превентивну та штрафну (карну) функції, що сприятиме дотриманню прав споживачів з боку підприємців. Однак, передбачені діючим законодавством господарські санкції, що застосовуються за порушення на споживчому ринку мають суттєві недоліки та потребують удосконалення. Потребують термінологічної узгодженості і господарсько-правові норми, що містяться в законодавстві, що регулює споживчий ринок.
Дисертація виконана згідно з напрямками дослідницької роботи Інституту економіко-правових досліджень НАН України в межах теми “Організаційне та економіко-правове забезпечення захисту вітчизняних товаровиробників в Україні” (номер державної реєстрації -№0104U007345).
Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних аспектів застосування господарсько-правової відповідальності до підприємців за порушення на споживчому ринку, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення такої відповідальності.
Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено та вирішено такі завдання:
доопрацювання змісту понять „споживчий ринок”, „продавець”, „якість продукції”, „партія товару”;
уточнення змісту понять „захист прав споживачів” як принципу господарської діяльності і „споживач” як учасника господарських відносин;
вирішення проблеми термінологічної узгодженості норм в законодавстві, що регулює споживчий ринок;
виявлення особливостей застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення на споживчому ринку;
розробка пропозицій щодо удосконалення адміністративно-господарських, штрафних та оперативно-господарських санкцій за вказані порушення;
дослідження підстав застосування господарсько-правової відповідальності до підприємців за порушення на споживчому ринку та розробка пропозицій щодо їх удосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при скоєнні підприємцями порушень на споживчому ринку та застосуванні за такі порушення господарсько-правової відповідальності.
Предметом дослідження є господарсько-правова відповідальність підприємців за порушення на споживчому ринку (окрім порушень антимонопольно-конкурентного законодавства). Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України в даній роботі під підприємцями розуміються суб’єкти господарювання, які систематично здійснюють господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні низки наукових методів і підходів тією мірою, якою вони адекватні предмету та завданням дисертаційної роботи.
Історико-правовий метод застосовано при дослідженні питання про історичний розвиток та сучасні тенденції застосування господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку.
Метод системного аналізу застосовано при дослідженні та обґрунтуванні необхідності удосконалення та узгодження у юридичній науці понять „споживчий ринок”, „споживач”.
Порівняльно-правовий метод використано в роботі при порівнянні вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо захисту прав споживачів та споживчого ринку в цілому, визначенні можливостей використання зарубіжного досвіду при розробці шляхів удосконалення господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку.
У дослідженні застосовувалися також методи аналізу, синтезу, дедукції, індукції, порівняння та протиставлення для систематизації емпіричного матеріалу й отримання теоретичних результатів та практичних висновків для досягнення поставленої мети і завдань дослідження.
Теоретичну основу дослідження склали роботи вчених, які займалися вивченням проблем, що розглядаються у дисертаційному дослідженні, зокрема, крім вище зазначених, роботи О.А. Беляневич, Е.Д. Долан, Л. Ерхард, Г.Л.аЗнаменського, В.В. Лаптєва, Д.Е. Линдсей, Д.Х. Липницького, В.К.аМамутова, В.С. Мартем’янова, О.М. Новошицького, Е. Ньюл, У. Рор, Н.О.аСаніахметової, В.С.аЩербини та ін.
В якості інформаційної бази дослідження були використані Конституція, закони, інші нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, практика діяльності Держспоживстандарту України та його територіальних органів, судова практика господарських судів України, а також спеціальна наукова література, в якій досліджуються проблеми недопущення порушень на споживчому ринку.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням господарсько-правової відповідальності підприємців за порушення на споживчому ринку, в якому обґрунтовані нові положення щодо удосконалення такої відповідальності.
Новизна результатів дослідження підтверджується наступним.
Уперше:
запропоновано ввести термін "споживчий ринок" у законодавство України та надано визначення цього поняття як сфери суспільного відтворення, в межах якої закінчує свій шлях пересування від виробництва до кінцевого споживання будь-яка продукція;
запропоновано ввести визначення "партія товару" – певна кількість товару одного типу, виду, ґатунку, найменування, з однаковими вимогами щодо якості, одного виробника, однієї дати виробництва, призначена для одночасного приймання, відвантаження чи зберігання, в упаковці одного виду чи без неї;
розкрито зміст захисту прав споживачів як принципу господарської діяльності, що полягає у дотриманні підприємцями у своїй діяльності прав та інтересів усіх учасників споживчого ринку, соціальній спрямованості бізнесу, виробництві і реалізації якісної продукції, дотриманні звичаїв ділового обороту тощо;
аргументовано доцільність окремого підходу до розрахунку санкцій, передбачених ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”, щодо суб’єктів господарювання, які сплачують ПДВ, єдиний та фіксований податок з урахуванням обов’язковості ведення ними обліку доходів та витрат.
Удосконалено положення щодо:
визначення терміну „споживач”, зокрема обґрунтовано, що замість зазначеного терміну доцільно ввести поняття „кінцевий споживач” та „виробничий споживач” або „покупець”, а саме: кінцевий споживач - це тільки фізичні особи, що придбавають, замовляють, використовують чи мають намір придбати продукцію для власних потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю; виробничий споживач - суб’єкти господарювання, які споживають (використовують, купують) ті чи інші товари, роботи, послуги у процесі своєї господарської діяльності;
визначення поняття „продавець” шляхом уточнення, що продавцем визнаються суб'єкти господарювання, які систематично на професійній основі за договорами реалізують чи пропонують до реалізації певні товари;
розміру санкцій, передбачених ст.20 Закону України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”, які доцільно викласти з урахуванням вартості одержаної для реалізації партії товару;
порядку застосування адміністративно-господарського штрафу та обмеження і зупинення діяльності суб’єктів господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів, з урахуванням вищезазначених пропозицій щодо визначення таких понять як „партія товару”, „споживач”, „небезпечна продукція” тощо.
Дістали подальший розвиток положення щодо:
посилення на споживчому ринку ролі державних контролюючих органів шляхом доповнення підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, підвищення розміру штрафів та удосконалення самих санкцій, що накладаються ними на суб’єктів господарювання за порушення в сфері виробництва та введення продукції в обіг;
підстав застосування господарсько-правової відповідальності, а саме доповнення їх такими як: порушення вимог ч.2-6 ст.7 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо обчислення гарантійних термінів; відмови продавця (виробника, виконавця) у визначений Законом термін провести експертизу товару (роботи, послуги) для визначення причини втрати її якості.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони конкретизують теоретичні засади господарсько-правової відповідальності за порушення на споживчому ринку; висновки, пропозиції та рекомендації, викладені у роботі, можуть бути використані спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також у правотворчій діяльності органів державної влади та управління, інших суб’єктів господарювання. Окремі пропозиції можуть бути використані для удосконалення Закону України „Про захист прав споживачів”, Господарського кодексу України та деяких інших нормативно-правових актів.
Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисципліни „Господарське право України”, у подальших наукових дослідженнях.
Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Господарське право України”, “Господарсько-процесуальне право України”, у подальших наукових дослідженнях.
Результати дослідження були використані Головними Донецьким (довідка від 12.01.2007р. №02/18-170; (додаток А) та Головним Луганським обласними управліннями у справах захисту прав споживачів (довідка від 27.07.2005р. №2214; (додаток Б) при розробці практичних заходів, спрямованих на удосконалення порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються до порушників законодавства, що регулює споживчий ринок, а також Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандартом України) при підготовці нової редакції Закону України "Про захист прав споживачів" (довідка від 18.01.2007р. №331-6-4/18; (додаток В). Окрім того, основні положення дисертаційної роботи використані суддями Авдіївського міського суду при розгляді справ за позовами про захист прав споживачів (довідка від 30.06.2006р. №429; (додаток Д) .
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (1-15 листопада 2004 року, м. Дніпропетровськ), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року) у м. Хмельницькому, Четвертій регіональній науково-практичній конференції „Пріоритети розвитку малого підприємництва Донбасу” (30 жовтня 2007 року) у м. Донецьку, науково-практичних конференціях „Якість в Україні: інновації та турбота” та „Контроль і випробування: проблеми, рішення, перспективи” (6-8 листопада 2007 року), проведених у м. Києві в межах 16-го Міжнародного форуму „Дні якості в Києві-2007”.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 6 наукових працях, з яких 5 – у фахових наукових журналах і збірках наукових праць, загальним обсягом 2,19 д. а., з яких 2,1 д.а. особисто належать автору.
Об’єм і структура роботи обумовлені метою і задачами дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 231 найменування та 4 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення господарсько-правової відповідальності як найефективнішого засобу боротьби з порушеннями на споживчому ринку, які припускають суб’єкти господарської діяльності. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки:
1. Обґрунтована доцільність забезпечення захисту прав кінцевих споживачів та споживчого ринку в цілому переважно господарсько-правовими методами, із застосуванням кримінально- та адміністративно-правових заходів як додаткових, що можуть використовуватися, коли інші будуть вичерпані.
2. Запропоновано три напрямки державного управління якістю продукції, а саме: розробка на державному рівні механізму реальної участі споживачів у визначенні стандартів; вдосконалення системи державних органів, що здійснюють контроль та нагляд за якістю продукції та більш чітке визначення кола їх повноважень; посилення відповідальності господарюючих суб’єктів за виготовлення та реалізацію неякісних та небезпечних товарів та розробка заходів державного стимулювання виробника якісних товарів.
3. Аргументовано удосконалення таких господарсько-правових понять, як „споживчий ринок”, „споживач”, „продавець”, „якість продукції”, „фальсифікований товар”, „небезпечна продукція”, „партія товару” наступним чином:
кінцевий споживач - фізична особа, що придбаває, замовляє, використовує чи має намір придбати продукцію для власних потреб, не пов’язаних з отриманням прибутку чи веденням підприємницької діяльності, та замінити ним поняття „споживач” у ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів;
виробничий споживач – суб’єкт господарювання, який споживає (використовує, купує) ті чи інші товари, роботи, послуги у процесі своєї господарської діяльності та для виконання обов’язків найманих працівників;
продавець - суб'єкт господарювання, який систематично на професійній основі за договорами реалізує чи пропонує до реалізації певні товари;
якість продукції – сукупність властивостей продукції, що визначає її здатність забезпечувати потреби людини, для яких вона призначена протягом терміну придатності;
фальсифікована продукція – продукція, якій з корисливою метою надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції і які не можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються;
неякісна продукція – продукція, якісні показники та споживчі властивості якої не відповідають зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах чи нормативно-правових актах, а також продукція, якість якої не може задовольнити потреб споживача у задекларованому обсязі;
небезпечна продукція – продукція, показники безпеки якої не відповідають встановленим в Україні для даного виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах та нормативно-правових актах, а також продукція, споживання (використання) якої пов’язане з підвищеним ризиком для здоров’я і життя людини;
партія товару – певна кількість товару одного типу, виду, ґатунку, найменування, з однаковими вимогами щодо якості, одного виробника, однієї дати виробництва, призначена для одночасного приймання, відвантаження чи зберігання, в упаковці одного виду чи без неї.
Зазначеними поняттями доцільно доповнити ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів”.
Надано визначення поняття „споживчий ринок” як сфери суспільного відтворення, в межах якої закінчує свій шлях пересування від виробництва до кінцевого споживання будь-яка продукція чи послуга та запропоновано доповнити цим поняттям ст.1 проекту Закону України „Про державний ринковий нагляд за додержанням вимог щодо безпеки продукції та послуг”, який повинен стати центральним у законодавстві, що регулює споживчий ринок.
Акти законодавства, в яких застосовується термін „споживач” запропоновано замінити поняттями „кінцевий споживач” або „виробничий споживач”, відповідно до змісту правовідносин, що регулюються.
4. Уточнено, що механізм господарсько-правового захисту споживчого ринку – це сукупність господарсько-правових засобів, за допомогою яких поведінка споживачів, суб'єктів господарської діяльності і державних органів приводиться у відповідність із вимогами і дозволами, що містяться в нормах права, і тим самим забезпечується захист законних прав учасників споживчого ринку.
5. Зроблено висновок, що перевага має надаватись саме застосуванню адміністративно-господарських, штрафних та оперативно-господарських санкцій, оскільки саме вони мають найдієвіший вплив на відносини, що складаються на споживчому ринку, і спонукають підприємців дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів, виконуючи тим самим стимулюючу, попереджувальну і інформаційну функції.
6. Обґрунтовано, що санкції, передбачені ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.20 Закону України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення”, ст.27 Закону України „Про рекламу” та ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення”, є адміністративно-господарським штрафом, що слідує з порівняльного аналізу матеріальних і процесуально-правових характеристик цього штрафу та адміністративного штрафу.
7. Обґрунтована необхідність доповнення ст.23 „Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів” Закону України „Про захист прав споживачів” пунктами:
„за порушення вимог ч.2-6 ст.7 цього Закону щодо обчислення гарантійних термінів, - у двократному розмірі вартості товару, виконаної роботи, наданої послуги, виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи, надання послуги, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за відмову продавця (виробника, виконавця) у визначений Законом термін провести експертизу товару (роботи, послуги) для визначення причини втрати її якості, - у двократному розмірі вартості товару, виконаної роботи, наданої послуги, виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи, надання послуги, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за невиконання вимог та положень ст.9 цього Закону щодо обміну товару належної якості, - у двократному розмірі вартості товару, виконаної роботи, наданої послуги, виходячи з цін, що діяли на час придбання товару, замовлення роботи, надання послуги, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Запропоновано уточнити інші пункти ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів” наступним чином: „за (опис порушення) - у розмірі 30 відсотків (залежить від тяжкості правопорушення) вартості одержаної для реалізації партії товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у разі ненадання документів, що підтверджують таку вартість – у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (залежить від тяжкості правопорушення) за кожну партію продукції, а у випадку, якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів, - у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (залежить від тяжкості правопорушення) за кожну партію товару”.
Альтернативним варіантом викладення зазначених санкцій може би бути накладення штрафів, у разі ненадання порушником документів, в яких зазначена вартість партії товару, виходячи із подвійного розміру вартості залишку таких товарів, встановленого на час перевірки.
Аргументовано необхідність доповнення санкції, передбаченої п.7 ч.1 ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”, після слів „наданої послуги” словами „за минулий календарний місяць”.
8. Обгрунтована доцільність уточнення розміру санкції, передбаченої ст.20 Закону України „Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення” наступним чином: „за (опис порушення) - у розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії тютюнових виробів; у разі ненадання документів, що підтверджують таку вартість – у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. Розмір відсотків вартості чи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в такому разі, встановлюється законодавцем в залежності від тяжкості порушення.
9. Запропоновано санкцію, яка була передбачена ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами”, та виключена, закріпити в законодавстві після приведення її змісту у відповідність до вимог діючого законодавства.
10. Виявлено, що штрафні та оперативно-господарські санкції, окрім загальної штрафної та компенсаційної функції, в контексті порушень на споживчому ринку, відіграють також запобіжну та відновлювальну функції, оскільки їх зазначення у договорах на вироблення та поставку продукції сприяє недопущенню вже на ланцюгу виробник - оптовий продавець - роздрібний продавець потрапляння на споживчий ринок і до споживача неякісних та небезпечних товарів.
11. Аргументована необхідність більш широкого використання в ході господарської діяльності договорів поставки товарів, в яких доцільно чітко визначати критерії якості товарів та передбачати господарсько-правову відповідальність за недотримання вимог щодо якості, комплектності та гарантійних строків на товари, що сприятиме дотриманню контрагентами своїх зобов’язань та суттєво знизить ризик надходження неякісної продукції на споживчий ринок.

Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки нормативних актів.
Викладені у дисертаційній роботі висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані для удосконалення законодавства щодо господарсько-правової відповідальності суб'єктів господарювання, при підготовці змін і доповнень до господарського законодавства та законодавства про захист прав споживачів; в приктиці застосування адміністративно-господарських санкцій відповідними органами; в науково-дослідницькій роботі та учбовому процесі при викладанні дисципліни „Господарське право України”, „Господарське процесуальне право України” та за спецкурсом споживчого права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Іваненко Л.М. Цивільно-правове забезпечення прав споживачів на належну якість товару: Автореф.дис… канд.юрид.наук: 12.00.03/ НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 20 с.
2. Каудыров Т.Е. Гражданско-правовые оперативные санкции в хозяйственных отношениях: Автореф.дис… канд.юрид.наук / Томский гос. ун-т им. В.В.Куйбышева. – Томск, 1986. – 25с.
3. Квятковская Т.Г. Проблемы совершенствования законодательства о защите прав потребителей в республике Казахстан: Автореф.дис… канд.юрид.наук/ Науч.-исслед. ин-т частного права ЗАО “Казахский гуманитарно-юридический университет”. – Алматы, 2002. – 29 с.
4. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців): Монографія. - К.: Юмана, 1998. – 224 с.
5. Кагал Т. Законодавство про захист прав споживачів у сфері якості товарів у системі законодавства України // Право України. - 1998. - № 8.- С.98-100.
6. Косінов С. Особливості правових норм, що забезпечують захист прав споживачів за договором купівлі-продажу // Право України. – 1999. - №1. – С.90-92.
7. Цыганков И. Защита прав потребителей в Украине // Право України. – 1996. - №4. – С.34-39.
8. Общая экономическая теория. Курс лекций/ Под ред. Г.П. Жкравлевой. – М.: РЭА им. Г.А. Плеханова, 1998. – 312 с.
9. Азарян Е.М. Потребительский рынок: становление и развитие/ НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. – Донецк, 2002. – 304с.
10. Экономика: Учеб. пособ./ Под ред. Э.А. Кузнецова. – Х.: Одиссей, 2003. – 408с.
11. Левчук Л.Р. Захист прав споживачів як загальний принцип господарювання // Збірник тез міжнар. наук. конф. молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (21-22 жовт. 2005 р.). – Хмельницький, 2005. – С.160-163.
12. Лаптев В. Хозяйственное право – право предпринимательской деятельности // Государство и право. – 1993. - №1. – С.33-43.
13. Курс предпринимательства: Учеб. пособие. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997.- 439с.
14. Теория государства и права / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ: Закон и право, 2000. – 640с.
15. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М.: БЕК,1995. – 485с.
16. Тихомиров Ю.А. Публичное право: падения и взлеты // Государство и право. – 1996. - №1. – С.3-12.
17. Белых В.С. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России // Государство и право. – 1995. - №11. – С.53-61.
18. Мамутов В.К. Кодификация хозяйственного законодательства Украины в новых экономических условиях // Государство и право. – 1994. - №6. – С.77-87.
19. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн. – К.: Ділова Україна, 1996. – 352с.
20. Предпринимательское право: Курс лекций. / Под ред. Н.И.Клейн – М.: Юрид. лит., 1993. – 480с.
21. Лаптев В.В. Проблемы совершенствования предпринимательского законодательства // Правовое регулирование предпринимательской деятельности. /РАН. Ин-т гос-ва и права; Под ред. В.В. Лаптева. – М.: Б.и. - 1995. – С.4-17.
22. Лаптев В.В. Введение в предпринимательское право./ Акад. правовой ун-т при Ин-те гос-ва и права РАН. – М.: Б.и., 1994. – 31с.
23. Петер Х. Верхан. Підприємець: його економічна функція та суспільно-політична відповідальність (перекл. М.І. Климента) – К.: Кодр, 1994. – 57с.
24. Добровольская В. Государственное регулирование предпринимательской деятельности: понятие и основание // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №6. – С.97-100.
25. Лаптев В.В. Субъекты предпринимательского права: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2003. – 236с.
26. Ринок / Упоряд., авт. вступ. ст. А.А.Чухно. – К.: Україна, 1995. – 228с.
27. Дойников И.В. Хозяйственное (предпринимательское) право. – М., 2003. – 272с.
28. Система советского законодательства./ Рук. авт. кол. и отв. ред. И.С.Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1980.- 328с.
29. Яковлев В.Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений: Учеб. пособие. – Свердловск: Б.и., 1972. – 210с.
30. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1985. – 180с.
31. Труш І. Регуляторна політика як важливий елемент державного контролю за додержанням законодавства щодо суб’єктів малого підприємництва // Право України. – 2004. - №10. – С.53-59.
32. Шевченко Н. Способы защиты прав субъектов хозяйствования// Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №8. – С.51-53.
33. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / За ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004.- 688с.
34. Салухіна Н.Г., Башкатова О.І. Організація і технологія інспектування: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. – 213с.
35. Ханик-Посполітак Р., Херрнфельд Х.Х. Захист прав споживачів // Український правовий часопис. – 2004. - №5 (10). – С.127-133.
36. Корнилов Э. Вопросы совершенствования законодательства о защите прав потребителей // Хозяйство и право.- 1999.- № 4.- С. 67-72.
37. Вяткина Л.Б. Роль института защиты прав потребителей в повышении уровня жизни населения // Общество и экономика.- 1996.- № 9-10.- С. 143-147.
38. Осетинська Г.А. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів у сфері надання послуг// Часопис Київського університету права. – 2003. - №3. – С.51-57.
39. Осетинська Г. Захист споживачів і проблеми розвитку законодавства України: Монографія. – К.: Ін-т законодавчих передб. і правової експ., НДУ прив. права і підпр-ва, 2002. – 128с.
40. Соціальне ринкове господарство / Під ред. А.І.Кредисова, В.Г.Леоненко, П.М. Бодрова. – К.: Либідь, 1995. – 125с.
41. Эрхард Л. Благосостояние для всех: Пер. с нем. – М.: Дело, 2001. – 356с.
42. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. - Кн. 1: Общие положения. – М.: Статут, 1999. – 840с.
43. Вахнин И.Г. Особенности формирования обычаев делового оборота в договорной работе // Законодательство. - Интернет версия: www.garant.ru.
44. Ударцев С.Ф. О защите прав потребителей // Гражданский кодекс Республики Казахстан – толкование и комментирование. Общая часть. – Вып. 1. – Алматы, 1996. – С.33-34.
45. Кройтор В.А. Защита прав потребителя. – Х.: АО “Бизнес Информ”, 1996. – 320с.
46. Качество в ХХІ веке. Роль качества в обеспечении конкурентоспособности и устойчивости развития / Под ред. Т.Конти, Е.Кондо, Г.Ватсона / Пер. с англ. А.Раскина. – М.: РИА “Стандарты и качество”, 2005. – 280с.
47. Палиюк В.П. О защите прав потребителей. – Николаев, 1996. – Т. 1. -49с.
48. Щорічні доповіді про стан захисту прав споживачів в Україні у 2002-2007р.р. // Архів Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів. - Донецьк, 2007. – С.14-37.
49. Гриненко Н.О., Басько Г.В., Алексєєв Ю.С. Модель розвитку споживчого ринку і оцінки його впливу на рівень життя населення // Економіка та держава. – 2006. - №8. – С.59-60.
50. Губенко В.І. Харчова промисловість: внутрішні і зовнішньоекономічні проблеми галузі та механізм адаптації при вступі до СОТ // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. - №4. – С.65-69.
51. Звєрєва О.В. Правова регламентація торговельної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 144с.
52. Корольков І., Торопков В. Оптова торгівля в інфраструктурі споживчого ринку // Вісник КНЕТУ. – 2002. - №5. – С.3-14.
53. Кіровська І. Проблеми процесу гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №9. – С.110-112.
54. Мазник Л. Територіальна диференціація споживчого ринку // Економіка України. – 2003. - №2. – С.36-40.
55. Якубовський М. Внутрішній ринок: проблеми та фактори розвитку // Вісник КНЕТУ. – 2002. - №5. – С.65-73.
56. Юрина Н.А. Содействие развитию предпринимательского сектора Украины – приоритетное направление социально-экономической политики государства // Экономика и право. – 2005. - №1. – С.106-112.
57. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Прогноз економічного та соціального розвитку України на 2006 рік” від 15.09.2005р. №927 // Офіційний вісник України. – 2005. - №36. - Ст.1219.
58. Экономическая теория (политэкономия): Учеб./ Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 560с.
59. Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учеб. – 2-е изд.: В 2 кн. – Кн.1. – М.: Гуманит. изд. центр “ВЛАДОС”, 1996. – 656с.
60. Зубко Н.М. Экономическая теорія. – Мн.: НТЦ “АПИ”, 1999. – 311с.
61. Губернія Г.К. Рынок: нове условия управления. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. – 110с.
62. Курс экономической теории / Под ред. М.Н. Чепурина, Е.А. Киселевой. – Киров.: изд-во АСА, 1998. – 624с.
63. Рождественська Л.Г. Статистика ринку товарів і послуг / Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 419с.
64. Кузьміна С., Левчук Л. Правове регулювання споживчого ринку України // Економіка та держава. – 2007. – №1. - С.13-15.
65. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” 8 квітня 1993р. №30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №23. – Ст.247.
66. Закон України “Про стандартизацію” від 17.05.2001р. №2408-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №31. - Ст.145.
67. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10.05.1993р. №46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №27.- Ст.289.
68. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми стандартизації на 2006-2010 роки” від 01.03.2006р. №229 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №16.- Ст.97.
69. Закон України “Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001р. №2406-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №32.- Ст.169. – (зі змін. та допов.).
70. Закон України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 01.12.2005р. №3164-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №12.- Ст.101.
71. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності” від 07.10.2003р. №1585 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №46.- Ст.231.
72. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006-2010 роках” від 11.05.2006р. №267-р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №28.- Ст.122.
73. Закон України “Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11.02.1998р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №30-31.- Ст.69.
74. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку еталонної бази на 2006-2010 роки” від 01.03.2006р. №228 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №17.- Ст.87.
75. Бурмистров Т.В. Повышение качества продукции в новых условиях хозяйствования // Исследование хозяйственного механизма: социально-экономические проблемы: Сб. науч. тр. – М.: Б.и. - 1989. – С.125-140.
76. Валовой Д. Экономика в человеческом измерении. – М.: Политиздат, 1988. – 384с.
77. Долан Э.Д. Рынок: микроэкономическая модель / Пер. с англ. В.В. Лукашевич и др. – Спб: СП “Автокомп”, 1992. – 496с.
78. Зверева Е.В. О правовых средствах обеспечения качества товаров, работ, услуг в сфере хозяйствования // Экономика и право. – 2004. - №1. – С.28-31.
79. Опришко В.Ф. Правові основи державного управління якістю продукції. – К.: Вища школа, 1986.- 125с.
80. Запорожец А.М. Правовые проблемы обеспечения качества продукции. – Х.: Вища шк., 1989.- 149с.
81. Кисельова Т. Безпека і якість продукції-наш головний біль//Урядовий кур’єр.-1997.-6 лют. (№21-22). – С.6.
82. Безвредность пищевых продуктов / Г.Р. Робертс, Э.Х. Март, В.Дж.Сталтс и др.: Пер. с англ./ Под ред. Г.Р. Робертса. – М.: Агропромиздат, 1986. – 287с.
83. Аверин С.И. О некоторых итогах деятельности Госстандарта России и задачах на будущее // Стандарты и качество. – 1994. - №3. – С.4-7.
84. Чувпило О.О. Регулювання стандартизації за правом Європейського Союзу (ЄС) // Економіка і право. – 2004. - №1. – С.9-12.
85. Попрозман О.І. Управління якістю продукції як засіб впливу на ефективність виробництва // Економіка і управління. – 2005. - №1. – С.75-79.
86. Марченко Т.Б. Роль держави у забезпеченні якості продукції українських товаровиробників // Економіка АПК. – 2004. - №1. – С.64-69.
87. Право и качество продукции / Н.А. Баринов, И.М. Зайцев, Ю.Х. Калмыков, В.И. Новоселов и др. – М.: «Юрид. лит.», 1972. – 248с.
88. Классификация видов экономической деятельности ДК 009:2005. – К.: Госпотребстандарт Украины. - 2006. – С.116.
89. Лотоцький І.І., Дишлюк Н.І. Розвиток оптового продовольчого ринку в Україні // Економіка АПК. – 2004. - №5. – С.110-114.
90. Трішкіна Н. Оптова торгівля України: стан і напрями розвитку // Підприємництво, господарство та право. – 2002. - №6. – С.111-115.
91. Закон України "Про захист прав споживачів" від 15 грудня 1993р. №3682 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №1. - Ст. 1.
92. Конституція України: Закон України прийнятий на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. №254к/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30.- Ст.141.
93. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. №2341 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26.- Ст.131.
94. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додат. до №51. – Ст.1122. – (зі змін. та допов.).
95. Хозяйственное право: Учебник / Отв. ред. В.В. Лаптев. – М.: Юрид. лит., 1983. – 527с.
96. Кузьміна С.А. Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України. Ін-т екон.-правов. дослідж. – Донецьк, 2000. – 194с.
97. Лаптев В.В. Эффективность производства, хозяйственный механизм, хозяйственное право // Изв. вузов. Правоведение. – 1984. - №3. – С.3-12.
98. Біла С.О. Економічні передумови інтеграції України до ЄС // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. - №2. – С.7-12.
99. Договоры, учреждающие европейские сообщества. – М.: Право, 1994. – 387с.
100. Директиви Європейського Союзу: Довідник; За заг. ред. В.Л. Іванова. – Львів: Леонорм, 1998. – 288с.
101. The Council Of The European Communities, Recalling its resolution of 7 May 1985 on a new approach to technical harmonization and standards // Official Journal. – 1985. - № C136. – P.1.
102. Council Resolution of 21 December 1989 on a global approach to conformity assessment (90/C 10/01) // Official Journal. – 1990. - № 010. – P.1-2.
103. Council Decision 90/683/EEC of 13 December 1990 concerning the modules for the various phases of the conformity assessment procedures which are intended to be used in the technical harmonization directives // Official Journal. – 1990. - № 380. – P.13-26.
104. Council Decision 93/465/EEC of 22 July 1993 concerning the modules for the various phases of the conformity assessment procedures and the rules for the affixing and use of the CE conformity marking, which are intended to be used in the technical harmonization directives // Official Journal. – 1993. - № 220. – P.23-39.
105. Овчаренко Р.В. Реформирование национальной системы технического регулирования в контексте международной интеграции Украины: Брошюра / НАН Украины. Ин-т экон.-прав. исслед. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 44с.
106. Стратегія французької системи стандартизації на 2002-2005 роки // Інформаційний бюлетень з міжнародної стандартизації. – 2003. - №1. – С.93-99.
107. Ханету А. Обзор лучшей практики Евросоюза и других стран в области технического регулирования. – М.: ТЕИС, 2005. – 123с.
108. Еременко В.И. Венгерское законодательство о запрещении недобросовестной коммерческой практики // Законодательство и экономика. – 1996. - №9-10. – С.84-88.
109. Бабурин С., Лупейн Н. Российский опыт рыночных преобразований в сфере товарного обращения // Вісник КНЕТУ. – 2003. - №1. – С.11-22.
110. Petrick K. Die Bedeutung der ISO 9000 – Normenfamilie und der Zertifizierung von QM - Systemen in den Wirtschaftsbranchen. Schriften zur Unternehmensfuehrung. Sonderdruck. – Verlag GABLER. – 1996. – S.142-168.
111. Sewastyanow A.K. Die antrrnationalen Standards ISO 9000 und IES 1158 – die Grundlagen des Erfolges eines Industriebetriebes // Ingenieur-Kurier: Wirtschaft, Technik, Innovation. – Leipzig: Ost-Verlag fur Wirtschaft. - 1996. – N1. – S.23.
112. ISO 8402:1994 (E/F/R). Управление качеством и обеспечение качества – словарь. – 1994. – 54с.
113. Севастьянов А.К. Распространение европейского опыта в области менеджмента качеством в странах с переходной экономикой // Проблеми науки. – 2003. - №2. – С.51-59.
114. Ханик-Посполітак Р. Деякі аспекти захисту прав споживачів в Європейському Союзі // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №4. – С.34-37.
115. Директива ЄЕС "Про наближення законів держав-членів стосовно безпеки іграшок" від 3 травня 1988 року №378 // Official Journal. – 1988. - L187.- Р.1.
116. Директива ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про Кодекс Співтовариства стосовно лікарських засобів, призначених для споживання людиною" від 6 листопада 2001 року №83 // Official Journal. – 2001. - L311.- Р.67-128.
117. Директива ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про захист прав споживачів стосовно позначення цін на продукцію, що пропонується споживачеві" від 16 лютого 1998 року // Official Journal. – 1998. - L080. - Р.27-31.
118. Директива Ради ЄЕС "Про комплексний туризм, комплексний відпочинок та комплексні тури" від 13 червня 1990 року №314 // Official Journal. - 1990. - L158. - Р.59-64.
119. Директива ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про захист прав споживачів при укладанні контрактів на відстані" від 20 травня 1997 року №7 // Official Journal. – 1997. - L144. - Р.19-27.
120. Директива Ради ЄЕС "Про нечесні умови в договорах із споживачами" від 5 квітня 1993 року №13 // Official Journal. – 1993. - L095. - Р.29-34.
121. Директива Ради ЄЕС "Про захист інтересів споживачів при реалізації товарів поза торгівельними та офісними приміщеннями" від 20 грудня 1985 року №577 // Official Journal. – 1985. - L372. - Р.31-33.
122. Регламент Ради (ЄС) "Про відповідальність авіаперевізників у разі нещасних випадків" від 9 жовтня 1997 року №2027 // Official Journal. – 1997. - L285. - Р.1-3.
123. Регламент (ЄС) Європейського Парламенту та Ради "Про встановлення спільних правил стосовно компенсації та допомоги пасажирам у випадку відмови у дозволі на посадку пасажирів на літак, а також щодо скасування рейсу або довгої затримки відправлення літака" від 11 лютого 2004 року №261 // Official Journal. – 2004. - L046. - Р.1-8.
124. Директива ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про послуги загального користування та права користувачів електронних комунікаційних мереж і послуг" (Директива про Послуги загального користування) від 7 березня 2002 року №22 // Official Journal. – 2002. - L108. - Р.51-77.
125. Директива ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС "Про наближення законів держав-членів стосовно маркування, презентацій та реклами харчових продуктів" від 20 березня 2000 року №13 // Official Journal. – 2000. - L109. - Р.29.
126. Директива Ради ЄЕС "Про наближення законів, підзаконних актів і адміністративних положень держав-членів щодо споживчого кредиту" від 22 грудня 1986 року №102 // Official Journal. – 1986. - L042. - Р.48.
127. Директива ЄС "Про загальну безпеку продукції" від 3 грудня 2001 року №95 // Official Journal. – 2001. - L11. – Р.12.
128. Директива ЄЕС "Про наближення законів, нормативно-правових актів, адміністративних положень держав-членів, що стосуються відповідальності за дефектну продукцію" від 25 липня 1985 року №374 // Official Journal. – 1985. - L210. - Р.29-33.
129. Огляд стану адаптації законодавства України до acquis communautaire. – К.: ТОВ "Ніка-Прінт", 2006. – 483 с.
130. Малкова И. Сетевой маркетинг – преступление // Бизнес. – 2005. - № 9. – С.14.
131. Туйск И. Основание юридической ответственности за нарушения законодательства о защите экономической конкуренции // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №6. – С.15-17.
132. Автономов В.С. Человек в зеркале экономической теории. – М.: Наука, 1993. – 176с.
133. Мартемьянов В.С. Охрана прав покупателя, заказчика и клиента. – М.: Знание, 1983. – 64с.
134. Дайджест по сторінках інформаційного бюлетеня з міжнародної стандартизації: Міжнародний досвід і роль споживачів в процесі стандартизації. – К.: Б. в., 2003. – 97с.
135. Про захист прав споживачів: Закон України в редакції від 01.12.2005р. №3161 // Відомості Верховної Ради України.- 2006.- № 7. – Ст.84.
136. Левчук Л.Р. Види порушень прав споживачів з боку суб’єктів господарювання // Юридичний вісник України. – 2005. – 27 серп.-2 вер. (№34). – С.15.
137. Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення: Закон України із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України.- 2005.- № 52. – Ст.565.
138. Зоріна Ю. Захист прав споживачів у рекламі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №11. – С.33-36.
139. Чернышева С.А. Право на рекламу в сфере обслуживания населения // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан / Под ред. А.Ю. Кабалкина и др. - М.: ИГПАН. - 1983. – С. 24-28.
140. Heilbroner R. Public Relations: The Invisible Sell // R.M. Christenson and R.O. McWilliams. Voice of the People. - 2 nd ed. - N.Y., 1967. – Р.15.
141. Schwartz A. Legai implications in imperfect information in consumer markets // J. of inst. a. Theoretical economics = Ztshr. Fur die gesamte Statswiss.: JITE. – Tubingen, 1995. – Vol. 151, № 1. – P. 21-48. – Bibliogr.: P. 46-48.
142. Borden N.H. The Economic Effects of Advertising. – Homewood, III.: Richard D. Irwin. Inc., 1992.
143. Про рекламу: Закон України від 14 липня 1996 р. №270/96-ВР в редакції від 11.07.2003р. №1121 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №8. – Ст.62.
144. Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" від 6 вересня 2005 р. №2809 // Відомості Верховної Ради України. - 2005.- №50.- Ст. 533.
145. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991р. №1264 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №41.- Ст.546.
146. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" від 8 квітня 1993р. №30 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №23. – Ст.247.
147. Медикобиологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов: Утв. МЗ СССР от 1 августа 1989 г. – М., 1990. – С.5, 42.
148. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. №4004 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №27. – Ст.218.
149. Закон України "Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 р. №86 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №14. – Ст.91.
150. Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 листопада 1996 р. №212 // Бюллетень законодавства і юридичної практики України. Аграрне законодавство України. – 1996. - №5. – С. 297-298.
151. Ковальчук Т. Екологічна безпека продуктів харчування: поняття та зміст // Право України. – 1997. - №5. – С.22-25.
152. Європейський Союз. Консолідовані договори. / Європейська комісія в Україні. – К.: Port-Royal, 1999. – 208с.
153. Зверева Е.В. Договор как средство обеспечения качества товаров. // Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; Редкол.: Мамутров В.К. и др. – Донецк: ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2005. – С.489-493.
154. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: Навч. посіб.- К.: Наукова думка, 2002. – 270с.
155. Коростей В.И. Хозяйственно-правовая ответственность субъектов экономики // Экономика и право. – 2004. - №1. – С.24-28.
156. Мартемьянов В.С. Роль хозяйственного законодательства в ускорении экономического и социального развития. – М.: Знание, 1987. – 40с.
157. Шпомер А. Господарська відповідальність як метод державного регулювання економіки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №7. – С.7-8.
158. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 221с.
159. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность: (Очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 215с.
160. Лаптев В.В. Правовое регулирование хозяйственных отношений. – М.: Знание, 1980. – 48с.
161. Липницкий Д.Х., Болотова А.Д. Основные направления унификации экономических санкций. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1998. – 28с.
162. Знаменский Г.Л. Хозяйственный механизм и право. – К.: Наук. думка, 1988. – 160с.
163. Лазарева Т.П. Штрафные санкции в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит., 1987. – 94с.
164. Липницкий Д.Х., Болотова А.Д. Основные нововведения в правовом регулировании ответственности в Хозяйственном кодексе Украины // Экономика и право. – 2002. - №1. – С.128-133.
165. Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. – К.: Наук. думка, 1971. – 67с.
166. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. – Т. 1: Общие положения / Курс лекций. - М.: БЕК, 1994. – 312с .
167. Щербина В.С. Господарське право України. – К.: Атика, 1999. – 336с.
168. Комаров С.В. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: Б.и., 1991. – 246с.
169. Арбітражний процес: Навч. посіб. / Д.М. Притика, М.І. Тітов, В.С. Щербина та ін. – 2-е вид., доп. - Х.: Консум, 2001. – 431с.
170. Круглова Н.Ю. Коммерческое право: Учеб. для вузов. – 2-е изд., испр. и доп. - М.: РДЛ, 2003. – 718 с.
171. Комаров С. Ответственность в коммерческом обороте. – М.: НОРМА, 1991. – 132 с.
172. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. – Т. 2 / Курс лекций. - М.: БЕК, 1994. – 400с .
173. Щербина В.С. Попередження господарських правопорушень. – К.: Норд- Прес, 1993. – 97 с.
174. Знаменский Г.Л. Эффективность системы экономических санкций // Проблемы борьбы с правонарушениями, причиняющими ущерб экономике предприятий. – Донецк: ИЭПАН Украины. - 1972. – С.133-136.
175. Научно-практический комментарий Хозяйственного кодекса Украины/ Под ред. Н.О. Саниахметовой - К.: Юринком Интер, 2004. – 456с.
176. Левчук Л.Р. Хозяйственные санкции для потребителей: Применение административно-хозяйственного штрафа в сфере защиты прав потребителей // Юридическая практика. – 2005. – 13 сент. (№37). – С.1, 12.
177. Господарський кодекс України: За станом на 25 квітня 2004р. / Відп. за вип. С.В. Карплюк. – Х.: Одіссей, 2004. – 248 с.
178. Постанова Верховної Ради України «Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів» від 25 січня 1995р. №26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №5. – Ст.34.
179. Коган Э. Если у вас нет лицензии// Риск. – 1995. - №5-6. – С.27-30.
180. Знаменский Г. Совершенствование хозяйственного законодательства: цель и средства. – К.: Наук. думка, 1980. – 187с.
181. Алексеев С. Проблемы теории права: В 2-х т. - Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. – 396с.
182. Шишкин Е.П. Факторы, определяющие эффективность норм права// Советское государство и право. – 1973. -№5. – С.104-0107.
183. Лук’янець Д. Про правову природу адміністративно-господарських санкцій// Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №3. – С.10-15.
184. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів” від 17 серпня 2002р. №1177 // Офіційний вісник України. – 2002. - №34. – Ст.1587.
185. Демський Е. Співвідношення адміністративної і господарської відповідальності // Юридична Україна. – 2004. - №9. – С.24-29.
186. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19.12.1995р. № 481/95-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1995.- №46. – Ст.345.
187. Наказ Держспоживстандарту України “Про затвердження Положення про головні управління (управління) у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 28.11.2006 р. №332 // Офіційний вісник України. – 2007. - №3. – Ст.260.
188. Погребняк С. Сицилианская защита// Бухгалтер. – 2000. - №9. – С.33-37.
189. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К. Мамутов