ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ІНСТИТУТ ПРАВА ім. КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

На правах рукопису

ВАСИЛЬЧЕНКО Тетяна Вікторівна

УДК 346.548

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ЮЛДАШЕВ Олексій Хашимович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................. 4

РОЗДІЛ 1. Право на комерційну таємницю суб’єкта господарювання як об’єкт охорони
14
1.1. Об’єкт комерційної таємниці: поняття та ознаки....................................... 14
1.2. Сутність права на комерційну таємницю..................................................... 32
1.3. Суб’єкти права на комерційну таємницю.................................................... 40
1.4. Правовий режим комерційної таємниці..................................................... 44
Висновки до розділу 1 ......................................................................................... 64
РОЗДІЛ 2. Захист права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю
67
2.1. Концепція формування механізму захисту прав на комерційну таємницю в умовах інноваційної економіки України........................................
67
2.2. Поняття захисту права на комерційну таємницю....................................... 89
2.3. Характеристика порушень права на комерційну таємницю ..................... 94
2.4. Класифікація засобів захисту комерційної таємниці.................................. 116
Висновки до розділу 2 ......................................................................................... 143
РОЗДІЛ 3. Відшкодування збитків від порушень права на комерційну таємницю суб’єкта господарювання
149
3.1. Оцінка ринкової вартості інформації, що містить комерційну таємницю.. 149
3.2. Розрахунок збитків, завданих порушенням права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю.........................................................
167
3.3. Організаційно-правова діяльність щодо відшкодування збитків, завданих порушенням права суб’єкта господарювання на комерційну таємницю................................................................................................................

170
Висновки до розділу 3 ......................................................................................... 181

ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 194

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГКУ – Господарський кодекс України
ГПК – Господарський процесуальний Кодекс України
ЦКУ – Цивільний кодекс України
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ККУ – Кримінальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Важливою умовою інноваційного розвитку економіки України є не лише визнання права на комерційну таємницю, а й наявність механізму її надійної охорони. Формування цивілізованого суспільства, перебудова України як правової, демократичної, соціальної держави пов’язані з активним впровадженням інститутів ринкової економіки, серед яких важливе місце займає інститут комерційної таємниці. Цей інститут украй важливий для забезпечення господарської діяльності комерційних організацій та індивідуальних підприємців. Це єдиний правовий інститут, який дає змогу підприємцям забезпечити захист інформації та ідей, що мають комерційну цінність. Так, інвестиційні плани підприємства, коло клієнтів, комерційні зв'язки, новий оригінальний спосіб продажів або інформація про проведення переговорів між великими підприємствами, а також відомості про досягнуті на цих переговорах домовленості можуть мати значну комерційну цінність, і кожна організація-конкурент буде зацікавлена в її одержанні. Захистити таку інформацію дає змогу інститут комерційної таємниці, що регулює відносини, пов'язані з віднесенням інформації до комерційної таємниці, обігом такої інформації та охороною її конфіденційності. Інформація, що складає комерційну таємницю, володіння нею в ринкових умовах, виступає одним з найсуттєвіших чинників конкурентоспроможності суб'єктів господарювання. Суспільна небезпека незаконного збирання з метою використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, полягає в порушенні принципів ведення економічної діяльності, у незаконному проникненні в секрети суб'єктів цієї діяльності, у заподіянні шкоди їхнім економічним інтересам. Таким чином, особи, котрі скоїли такі діяння, або недобросовісні підприємці, які використали «чужу комерційну таємницю», позбавляють своїх контрагентів тих переваг (стосовно своїх конкурентів), які вони мають завдяки володінню конфіденційною інформацією.
Вироблені в юридичній науці підходи до розв’язання проблем захисту інформації доволі різноманітні. У багатьох публікаціях, присвячених дослідженню проблем комерційної таємниці, акцентовано на організаційно-управлінських, технічних, адміністративних, кримінально-правових та інших аспектах правової охорони інформації і не приділено належної уваги господарсько-правовим питанням їх забезпечення. Водночас юристи, як свідчить аналіз правової практики, захист комерційної таємниці сприймають через призму господарсько-правових засобів.
Аналіз законодавства, яке регулює відносини в сфері комерційної таємниці та секретів виробництва («ноу-хау»), а також практики його застосування переконує в тому, що реально захистити порушені права на комерційну таємницю сьогодні доволі проблематично. Це зумовлено передусім відсутністю спеціального нормативно-правового акта, що регулював би правовідносини у відповідній сфері, а запропонований у статті 36 глави 3 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) і Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» механізм захисту прав на комерційну таємницю ще недостатньо розроблений стосовно українських умов і не відповідає потребам правової практики, не повною мірою гарантує захист суб'єктивних прав та інтересів господарюючих суб'єктів у цій сфері.
У комерційних організаціях немає методики розрахунку й доведення збитків, пов'язаних з порушенням прав на комерційну таємницю. Розроблена загальна методика відшкодування збитків не враховує специфіку захисту прав у цій сфері. Через недосконалість діючого механізму відзначається незначна кількість звернень правовласників, чиї права були порушені, до господарських судів з позовами про відшкодування збитків, заподіяних розголошенням відомостей, що охороняються, і відсутність у них практичних навичок застосування інших способів захисту порушених прав.
Комерціалізація результатів наукових досліджень, підвищення уваги бізнесу до використання інновацій у своїй діяльності вимагає розв’язання проблеми вибору та ефективного застосування в господарській практиці способів захисту прав на комерційну таємницю. Розроблені в цивілістичній науці способи захисту цивільних прав не завжди придатні для такого об'єкта, як інформація, що складає комерційну таємницю, і без певної адаптації не можуть бути використані в практиці. Рекомендації, представлені в літературі, мають загальний характер і не враховують специфіку скоєних правопорушень при обігу інформації.
Так, важливим є вивчення господарсько-правових аспектів охорони комерційної таємниці та способів захисту прав на комерційну таємницю на рівні корпоративних зв'язків і в процесі договірної роботи, пов'язаної з передачею інформації, виконанням робіт (наданням послуг) в інформаційній сфері.
Проблеми комерційної таємниці досліджували здебільшого вчені-економісти, соціологи та психологи, котрі спеціалізуються на сфері економічної або інформаційної безпеки підприємств. Серед найвідоміших – теоретичні розробки фахівців у галузі захисту інформації В.В. Остроухова, В.М. Петрика, Е.Д. Скулиша, Е.Я. Соловйова, В.А. Рубанова, В.О. Хорошка, В.М. Чаплигіна, А.А. Чернявського та ін.
Попри те, що останнім часом різні аспекти комерційної таємниці досліджувалися в роботах як українських, так і зарубіжних учених, ці праці були присвячені переважно технічним, організаційним та економічним аспектам охорони комерційної таємниці в системі економічної або інформаційної безпеки підприємств. До окремих проблем комерційної таємниці зверталися вчені-юристи Г.О. Андрощук, О.А. Городов, Н.С. Гуляєва, С.Е. Жилінський, П.П. Крайнєв, С.А. Кузьміна, В.Н. Лопатін, С.А. Паращук, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, О.А. Чобот та ін. Змістовніше право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю та його захист досліджено Г.О. Сляднєвою (2005 р.) та Л.Д.Топаловою (2006 р.), однак багато правових аспектів комерційної таємниці залишилися поза увагою вчених-юристів.
Отже, питання господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці, формування механізму захисту комерційної таємниці, у центрі якого перебуває здійснення суб'єктивного права на таку таємницю та способи його захисту, вимагають нового наукового осмислення в сучасних умовах розвитку інноваційної економіки, що і визначило актуальність представленого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом на 2008-2011 р.р. «Правове забезпечення управління персоналом», а також відповідно до спеціальної науково-дослідної теми кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права «Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу».
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретичних засад функціонування і розвитку системи забезпечення охорони комерційної таємниці суб’єктів господарювання і на цій основі визначення шляхів удосконалення відповідного правового інституту в умовах інноваційної економіки та вироблення практичних пропозицій і рекомендації щодо формування механізму захисту прав суб’єктів господарювання на комерційну таємницю.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких основних завдань:
- визначити об’єкт комерційної таємниці, правомочності суб’єктів права на комерційну таємницю та особливості режиму комерційної таємниці;
- дослідити концептуальні засади формування механізму захисту прав на комерційну таємницю суб’єктів господарювання;
- провести аналіз порушень права на комерційну таємницю;
- уточнити класифікацію способів захисту комерційної таємниці суб’єктів господарювання;
- визначити методику оцінки вартості інформації та способи розрахунку збитків від порушення права на комерційну таємницю суб’єктів господарювання;
- визначити напрямки діяльності юриста по відшкодуванню збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю суб’єктів господарювання;
- розробити практичні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання охорони комерційної таємниці суб’єктів господарювання в умовах інноваційної економіки України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами господарського законодавства, що виникають між суб’єктами господарювання, пов’язані з визнанням, реалізацією, охороною та захистом прав на комерційну таємницю.
Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Зокрема, діалектичний метод дав змогу комплексно дослідити проблему господарсько-правової охорони та захисту комерційної таємниці. Сучасні загальнонаукові методи пізнання – системний, формально-логічний, структурно-функціональний – надали можливість визначення теоретичних засад господарсько-правового забезпечення в сфері охорони та захисту комерційної таємниці, сформулювати власні теоретичні узагальнення, висновки та пропозиції, які ґрунтуються на вимогах формальної логіки. Для дослідження нормативно-правової бази у сфері господарсько-правового забезпечення захисту прав на комерційну таємницю та розроблення пропозицій щодо її вдосконалення застосовувалися такі спеціальні наукові методи, як формально-юридичний, порівняльно-правовий та метод правових аналогій.
Методи аналізу та синтезу були використані під час визначення поняття комерційної таємниці. За допомогою формально-логічного методу проведено аналіз законодавства України в сфері комерційної таємниці з метою виявлення його недоліків і розробки пропозицій щодо їх усунення. Системний метод було використано при дослідженні видів правопорушень з неправомірного збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу сучасного стану національного та міжнародного законодавств, особливостей правового регулювання відносин у різних країнах та правових системах, а також під час з’ясування переваг і недоліків існуючих теоретичних конструкцій у сфері правової охорони та захисту комерційної таємниці суб’єктів господарювання.
Емпіричну основу дослідження склали Конституція України, акти господарського, цивільного, адміністративного та кримінального законодавства України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти, що регулюють господарсько-правові аспекти охорони комерційної таємниці, проект Закону України «Про комерційну таємницю», а також міжнародні договори й Міжнародне законодавство у зазначеній галузі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження відображена, насамперед, у таких найважливіших положеннях та висновках, які виносяться на захист:
1) започатковано аналіз формування механізму захисту прав на комерційну таємницю в період інноваційного розвитку економіки України, виходячи з доктринального розуміння здійснення та захисту прав;
2) обґрунтовано висновок про те, що при формуванні механізму захисту прав на комерційну таємницю ефективним є системний підхід, що дає змогу господарюючим суб'єктам відповідно до закону та на власний розсуд: а) визначити об'єкт комерційної таємниці з урахуванням економічних інтересів; б) представити вимоги до суб'єктів права на комерційну таємницю та здійснення ними своїх правомочностей; в) описати зміст заходів зі встановлення режиму комерційної таємниці; г) виявити порушення прав на комерційну таємницю та, залежно від договірних або позадоговірних відносин, застосувати відповідні способи захисту й методики відшкодування збитків від порушення права у зазначеній сфері;
3) запропоновано визначення критеріїв класифікації способів захисту прав на комерційну таємницю залежно від характеру порушення прав власника комерційної таємниці; від специфіки заподіяння збитків при порушенні прав на комерційну таємницю в договірних, корпоративних і трудових правовідносинах, а також при взаємовідносинах з державою; від результату, на який розраховує правовласник, вдаючись до відповідних способів захисту;
4) з урахуванням загальних підходів, розроблених у цивільному та господарському праві для виробництва розрахунків збитків, запропоновано методику відшкодування збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю на основі врахування критеріїв розрахунку ринкової вартості інформації, розкрито зміст методів, що дають змогу виявити збитки від порушення договірних зобов'язань в інформаційній сфері;
5) доведено, що сьогодні в умовах розвитку інноваційної економіки можна говорити про комерційну таємницю, яка поєднує в собі секрети виробництва («ноу-хау») та комерційну інформацію як нетрадиційний об’єкт права інтелектуальної власності, що потребує законодавчого врегулювання;
6) встановлено, що об’єктом захисту комерційної таємниці є будь-яка охоронювана на розсуд суб’єкта господарювання інформація, стосовно якої встановлено режим комерційної таємниці, неправомірне порушення якого запускає механізм захисту прав на комерційну таємницю;
7) встановлено, що оцінка вартості інформації, яка містить комерційну таємницю, може бути проведена із застосуванням кількісного та експертного методів, що дають змогу враховувати специфіку певного об'єкта;
8) доведено, що важливим напрямком діяльності юридичної служби в інформаційній сфері з відшкодування збитків, заподіяних порушенням права на комерційну таємницю, є перевірка наявності правових підстав і обов’язкових умов для відшкодування збитків;
9) обґрунтовано доцільність надання суб’єкту господарювання права встановлювати режим комерційної таємниці щодо секретної інформації, яка становить державну таємницю;
10) встановлено, що правовий режим комерційної таємниці мусить забезпечувати поєднання приватних інтересів суб’єктів господарювання і публічних інтересів;
11) обґрунтовано необхідність прийняття спеціального закону про комерційну таємницю, який має регулювати правовідносини з використання, поширення, зберігання і захисту комерційної таємниці суб’єктів господарювання.
Більшість теоретичних висновків, які є результатами дисертаційного дослідження, втілено у пропозиціях щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері господарсько-правової охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані, зокрема, у правотворчій роботі – для подальшого розроблення господарсько-правових механізмів реформування системи охорони та захисту комерційної таємниці суб’єктів господарювання, а також для наукового забезпечення правотворчої і правозастосовної діяльності, підвищення рівня підготовки та перепідготовки кадрів; при розробці проектів законів та вдосконаленні актів чинного законодавства; прикладний аспект пов’язаний з можливістю практичного використання пропозицій в законотворчому процесі, а також у правозастосувальній практиці органів виконавчої влади, дасть змогу вдосконалити практику застосування господарської відповідальності за порушення прав на комерційну таємницю; у науково-дослідній роботі – для поглиблення теоретичних розробок у сфері господарсько-правового регулювання охорони та захисту комерційної таємниці суб’єктів господарювання, напрямків та способів використання таких теоретичних розробок у законодавстві; у навчальному процесі при викладанні курсів «Господарське право», «Конкурентне право», «Підприємницьке право», «Правове регулювання підприємницької діяльності» та спецкурсів у вищих навчальних закладах, закладах підвищення кваліфікації державних службовців; під час написання підручників, навчальних посібників, довідкової та методичної літератури, монографій з проблем, пов’язаних з охороною та захистом комерційної таємниці суб’єктів господарювання в Україні.
Окремі положення, сформульовані в дисертаційному дослідженні, мають дискусійний характер і можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження проблеми господарсько-правового регулювання охорони комерційної таємниці в умовах інноваційної економіки України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: студентській та професорсько-викладацькій науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (м. Київ, 2009), Міжвузівському круглому столі «Правові проблеми діяльності суб’єктів господарювання в сучасних умовах» (м. Київ, 2011), семінарі «Теоретичні засади та практика застосування господарськими судами норм процесуального законодавства» Академії суддів України та Державної судової адміністрації (м. Київ, 2011), Міжнародній науково-практичній конференції «Верховенство права в глобалізованому світі» (м. Київ, 2011).
Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти публікаціях із яких чотири опубліковані у фахових виданнях України та тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена її метою та завданнями і складається із вступу, трьох розділів, що містять у собі дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 217 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 24 сторінки (270 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Необхідність подолання наслідків світової фінансової кризи, тенденції глобалізації, удосконалення промислової політики й стрімкі інноваційні перебудови висувають на перше місце завдання виживання підприємств усіх форм власності в умовах постійного вдосконалення технологій випуску продукції, пред’явлення до виробничих процесів дедалі жорсткіших екологічних і ресурсозберігаючих вимог, здатності негайно реагувати на зміну споживчого попиту.
Для вітчизняних підприємств, при вступі до СОТ, це означає загострену конкуренцію з провідними світовими виробниками в усіх галузях індустрії.
У таких умовах збереження підприємства можливе лише при комплексному відтворенні всіх чинників, що забезпечують не тільки здійснення наявних технологічних процесів, а і їхнє якісне вдосконалення, що зумовлює довгострокову здатність підприємства існувати в конкурентних умовах.
Це доводить актуальність розробки нового підходу до розуміння економічної безпеки підприємства та господарювання в умовах інноваційної економіки України як діяльності із забезпечення її ключової компетенції – розвитку ринкової економіки держави.
Якщо в період проведення ринкових перетворень, що проходили в умовах соціально-економічної кризи, проблеми господарської безпеки підприємств значною мірою визначалися погрозами кримінального характеру, то в сучасних умовах, що характеризуються значним поліпшенням ситуації у сфері правопорядку, основні проблеми економічної безпеки пересунулися в напрямку «виживання» суб’єктів господарювання в ринковому середовищі, протидії кон’юнктурним коливанням й устремлінням конкурентів.
Необхідність подолання наслідків економічної кризи посилює важливість розробки методів та формування ефективної системи охорони та захисту інформації, що містить комерційну таємницю суб’єкта господарювання.
Захист інтелектуальних здобутків у сфері торгового обігу, господарської діяльності на сьогодні є основою та визначальною умовою розвитку інновацій, удосконалення економічних процесів, технологій, упровадження нових досягнень до комерційної практики.
Визначення поняття об’єкта права на комерційну таємницю пов’язане з уживанням таких термінів, як «комерційна таємниця», «секрет виробництва» та «ноу-хау». Ці терміни мають як спільні, так і відмінні ознаки, що дає змогу заперечити їхню ідентичність.
Комерційна таємниця та секрет виробництва («ноу-хау») розрізняються за характером, змістом (обсягом) інформації й підставами виникнення права на неї. Секрет виробництва («ноу-хау») повністю не поглинається комерційною таємницею, оскільки його потенційна цінність не пов’язана з конкретним бізнесом, і є одним з важливих компонентів у структурі поняття комерційної таємниці.
Об’єктом захисту комерційної таємниці є будь-яка, охоронювана на розсуд суб’єкта господарювання інформація, щодо якої встановлений режим комерційної таємниці, неправомірне порушення якого запускає механізм захисту права на комерційну таємницю.
Право на комерційну таємницю складається із забезпечення власникові інформації юридичної можливості засекречувати цю інформацію, користуватися нею у своїх комерційних цілях і вимагати, щоб треті особи втримувалися від використання незаконних методів одержання цієї інформації, а також захищати своє право на комерційну таємницю у випадку його порушення.
Моментом виникнення права на комерційну таємницю є створення інформації в процесі діяльності, що має самостійний, систематичний і цілеспрямований характер, і обмеження доступу до інформації в силу її комерційної цінності.
Термін дії права на комерційну таємницю не обмежений законом і визначається на розсуд власника.
Моментом припинення прав на комерційну таємницю вважається момент закінчення існування сукупності ознак комерційної таємниці (частина 1 статті 505 Цивільного кодексу України). Припинення права на комерційну таємницю може бути зумовлене двома причинами: по-перше, втратою комерційної цінності відомостей, які були зараховані до комерційної таємниці, і внаслідок цього скасуванням встановленого режиму комерційної таємниці; по-друге, віднесенням до комерційної таємниці відомостей, які за законом не можуть бути визнані такими. Скасування заходів із охорони конфіденційності інформації, що веде до припинення права на комерційну таємницю, має бути нормативно врегульоване в Господарському кодексі України закріпленням норми щодо можливостей виключення з режиму комерційної таємниці інформації, яка містить дані про технології, що можуть суттєво впливати на інноваційний розвиток економіки держави, шляхом доповнення частини 4 абзацу 1 статті 162 «Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці» наступного змісту: «Держава в особі відповідних органів державної влади має право виключити з режиму комерційної таємниці суб’єкта господарювання інформацію, що містить данні про технології, які можуть суттєво впливати на інноваційний розвиток економіки, якщо така інформація не буде використана в господарській діяльності в розумні терміни, за умови попереднього і повного відшкодування суб’єкту господарювання понесиних ним витрат та неотриманого прибутку».
Суб’єктами права на комерційну таємницю можуть бути особи, які професійно займаються підприємницькою діяльністю і для яких характерні особливості правового становища, множиннісь правовласників і відсутність фігури автора, що має бути враховане при формуванні механізму захисту прав на комерційну таємницю.
Право власника на комерційну таємницю виражається в його правомочностях.
Перший правочин утворює можливість правовласника на власні активні дії фактичного характеру, спрямовані на отримання прибутку шляхом використання інформації, а також визначення її юридичної долі. Особі надається можливість вживання заходів, спрямованих на збереження конфіденційності інформації.
Другий правочин становить вимоги до третіх осіб про утримання від незаконного заволодіння інформацією, що становить комерційну таємницю. Цей правочин реалізується в можливості вимагати від третіх осіб утримання від дій, які можуть призвести до розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, або їх використання без згоди правовласника, а також у вимозі здійснювати певні дії, наприклад, конкретні заходи щодо охорони конфіденційності інформації. Такі правочини в основному характерні для договірних відносин, пов’язаних з відчуженням виключного права на секрет виробництва або наданням права на його використання.
Третій правочин полягає в можливості управленої особи використати дозволені законом засоби власного примусового впливу на правопорушника; захищати належне йому право забезпечення власними діями фактичного порядку (самозахист цивільних прав); застосовувати безпосередньо самою управленою особою юридичні заходи оперативного впливу на правопорушника; звертатися до компетентних державних органів з вимогою про спонукання зобов'язаної особи до певного поводження.
Суб’єкт права на комерційну таємницю, який одержав інформацію законним шляхом, має право встановити відносно цієї інформації режим комерційної таємниці. Це означає його монопольне право на визначення сфери використання відомостей і недопущення до них третіх осіб.
Термін дії режиму комерційної таємниці визначається часом дії умов, необхідних для визнання інформації такою таємницею. Правочин реалізується під час таких дій, як: 1) дозвіл або заборона доступу до комерційної таємниці, визначення порядку доступу до неї. Правочин входить у зміст виключного права первісного правовласника, наділеного правом визначення особливого режиму доступу до секрету виробництва; 2) введення в обіг інформації, що становить комерційну таємницю, на підставі договорів, що містять умову про конфіденційність; 3) вимоги від осіб, що одержали доступ до комерційної таємниці, дотримання обов'язку з охорони її конфіденційності, включаючи тих, хто одержав її випадково або помилково; 4) захист своїх прав у випадку незаконного одержання, використання третіми особами комерційної таємниці.
Рішення господарюючого суб’єкта про встановлення режиму комерційної таємниці вимагає створення власної системи охорони інформації, елементами якої є: 1) розробка корпоративних документів, що визначають порядок встановлення режиму комерційної таємниці; 2) включення умови про конфіденційність у трудові та цивільно-правові договори; 3) реалізація заходів організаційно-правового характеру зі встановлення режиму комерційної таємниці.
Під час формування механізму захисту права на комерційну таємницю першочергова увага мусить приділятися вивченню чинників, які впливають на вибір оптимальних способів захисту порушених прав на комерційну таємницю з урахуванням особливостей корпоративних, трудових і договірних відносин, а також публічно-правових відносин з державними органами в цій області, серед яких домінуюче місце займає право на комерційну таємницю як об’єкт захисту і механізм захисту порушених прав господарських організацій (способи захисту).
Механізм захисту порушених прав на комерційну таємницю може бути представлений, по-перше, критеріями, що дають змогу господарюючим суб'єктам відповідно до закону та на власний розсуд визначити об'єкт комерційної таємниці з урахуванням своїх економічних інтересів, зумовлених правовідносинами із засновниками (акціонерами), контрагентами, конкурентами та державою з приводу одержання, використання та розпорядження інформацією, що складає комерційну таємницю, і необхідністю доведення свого права на таку таємницю у випадку його порушення; по-друге, ознаками, що визначають вимоги до суб'єктів права на комерційну таємницю та здійснення ними своїх правомочностей, які мають значення для вибору способів захисту комерційної таємниці; по-третє, ознаками, що розкривають поняття «режим комерційної таємниці» і зміст заходів з його встановлення, які пов'язані з віднесенням інформації до комерційної таємниці та розробкою дозвільної системи доступу осіб до такої інформації, що має значення у випадку конфлікту з приводу об'єкта захисту та необхідності доведення в господарському суді права на комерційну таємницю; по-четверте, ознаками, що визначають поняття «порушення права на комерційну таємницю» та їхні види залежно від виникнення договірних або позадоговірних відносин, наданих суб'єктам прав, і виконання ними обов'язків, специфіка яких зумовлює вибір способів захисту порушеного права на комерційну таємницю; по-п'яте, ознаками, що розкривають зміст способів самозахисту, заходів оперативного впливу та заходів майнової відповідальності за порушення права на комерційну таємницю; алгоритмом розробки методики відшкодування збитків від порушення прав у зазначеній сфері.
Питання застосування засобів захисту права на комерційну таємницю вирішують на власний розсуд власники цих прав, а не державний орган.
Під захистом комерційної таємниці варто розуміти правомірну діяльність із припинення порушення або загрози порушення права, а також відновлення порушеного права.
Підставою для захисту правовласника є порушення його права на комерційну таємницю або існування погрози такого порушення.
Порушенням права на комерційну таємницю вважається не будь-яке одержання третьою особою невідомої їй раніше й цінної для неї інформації, а лише заволодіння такою інформацією за допомогою незаконних методів.
Поняття захисту права на комерційну таємницю в юридичному змісті не варто поєднувати з поняттям правової охорони прав. Поняття «охорона прав» охоплює сукупність заходів не тільки правового, а й економічного, організаційного та іншого характеру, спрямованих на створення необхідних умов для здійснення прав в інтересах управленої особи. Категорія «охорона прав» трактується ширше і включає поняття «захист прав». Звідси охорона прав на комерційну таємницю – це ширша категорія, що включає правове регулювання прав та інтересів власника в їхньому непорушеному стані за допомогою наділення його правосуд’єктністю.
Право на захист комерційної таємниці є складним за своїм змістом і включає дві групи можливостей: а) самостійно, в односторонньому порядку чинити фактичні та юридичні дії щодо захисту своїх правомочностей (здійснювати дії із самозахисту прав, застосовувати заходи оперативного впливу); б) звернутися до господарського суду та (або) іншого компетентного органу з вимогою накладення на правопорушника санкцій.
Під способом захисту суб’єктивних прав на комерційну таємницю слід розуміти закріплені в законодавстві про комерційну таємницю матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Вибір способу захисту комерційної таємниці визначається специфікою цього права та характером правопорушення в зазначеній сфері суспільних відносин.
Під господарськими правопорушеннями в області комерційної таємниці варто розуміти порушення зазначені у главі 3 статті 36 Господарського кодексу У, та главі 4 статей 16-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
На відміну від будь-яких інших господарських правопорушень, порушення права на комерційну таємницю можливі не лише при недотриманні зобов’язань, а й законодавства про комерційну таємницю третіми особами незалежно від договірних відносин.
Порушення, скоєні у сфері обігу інформації, яка містить комерційну таємницю, виникають у процесі: 1) безпосереднього використання власником такої інформації у своїй господарській діяльності, коли найманими робітниками, а часом акціонерами (учасниками) товариства порушується режим комерційної таємниці; 2) розпорядження правом на таку інформацію, якщо право використання передане контрагентові за договором і порушуються зобов’язання про конфіденційність; 3) установлення та забезпечення режиму доступу до інформації, що містить комерційну таємницю.
Поняття порушення права на комерційну таємницю може бути визначене через сукупність ознак: 1) що розкривають загрози об’єктам комерційної таємниці, які зумовлюють порушення в процесі обігу інформації, що містить комерційну таємницю; 2) що характеризують діяння осіб і форми прояву порушень права на комерційну таємницю; 3) що відображають особливості суб’єктивної сторони правопорушення в сфері обігу інформації; 4) що мають значення для розуміння суб’єкта правопорушення в цій сфері; 5) що характеризують види порушень права на комерційну таємницю всередині компанії та на каналах її зовнішніх зв’язків, залежно від правового становища порушників і їхнього доступу до комерційної таємниці.
Можна виділити два рівні можливих порушників в інформаційній сфері. Перший рівень – це внутрішній порушник (акціонери, наймані працівники), який не має доступу до інформації, що містить комерційну таємницю, і який не є користувачем інформаційних систем та самостійно реалізує погрози у вигляді порушення права на комерційну таємницю. Другий рівень – це зовнішній порушник (конкуренти, контрагенти та інші суб'єкти, з якими взаємодіє власник комерційної таємниці), який застосовує методи і засоби реалізації загроз, а також іншим способом реалізує порушення права на комерційну таємницю.
З урахуванням специфіки порушень прав на комерційну таємницю можна виділити три групи ознак, які дозволяють типізувати засоби захисту прав у зазначеній сфері.
Перша група ознак розкриває можливі форми захисту порушених прав з приводу комерційної таємниці.
Захист прав на комерційну таємницю здійснюють у юрисдикційній і неюрисдикційній формах. Суть юрисдикційної форми полягає у зверненні по допомогу до компетентних державних органів. Суть неюрисдикційної форми полягає в діях самих потерпілих для захисту порушених або оспорюваних прав, які вони здійснюють самостійно, без прохання про допомогу від державних або інших компетентних органів.
Друга група ознак дає змогу здійснити типізацію способів захисту комерційної таємниці залежно від правомочностей суб’єкта права. Залежно від того, з ким організація вступає у відносини з приводу комерційної таємниці, виділяються: 1) внутрішні правовідносини (з найманими робітниками щодо охорони комерційної таємниці; з акціонерами компанії із регулювання питань, пов’язаних з майном, у тому числі стосовно одержання, використання та передачі цінної інформації тощо); 2) зовнішні правовідносини (з реєструючими, контролюючими, дозвільними та іншими державними органами, за запитом яких надається інформація, що містить комерційну таємницю; з іншими юридичними особами в межах договірних відносин, пов’язаних з виконанням зобов’язань про конфіденційність інформації; зі здійсненням претензійно-позовної роботи із захисту права на комерційну таємницю тощо).
Третя група ознак дозволяє розрізнити засоби захисту та міри відповідальності в процесі застосування їх до порушників.
Четверта група ознак дозволяє класифікувати способи захисту комерційної таємниці залежно від видів порушень права на комерційну таємницю. За цим критерієм можна розмежувати способи захисту прав на комерційну таємницю, які застосовуються залежно від неправомірного збирання комерційної таємниці, неправомірного розголошення комерційної таємниці та неправомірного використання комерційної таємниці.
Під час вибору способів захисту комерційної таємниці мають бути враховані такі критерії. По-перше, залежність від специфіки заподіяння майнового збитку при порушенні права на комерційну таємницю в договірних, корпоративних і трудових правовідносинах, а також особливість взаємовідносин із державою (при виборі способів захисту необхідно виходити із правового становища суб’єктів, що заподіяли збиток власникові комерційної таємниці). По-друге, залежність від характеру порушення прав власника комерційної таємниці (відповідно потрібно розрізняти способи захисту від розголошення комерційної таємниці, від її незаконного одержання й від незаконного використання комерційної таємниці). По-третє, залежність від результату, на який розраховує правовласник комерційної таємниці, тобто те, чого потрібно досягти при застосуванні того або іншого способу захисту, зокрема попередити подальше порушення незаконного використання комерційної таємниці, підтвердити в господарському суді право на комерційну таємницю, стягнути збитки, одержати компенсацію тощо. У такому випадку можна говорити про разове або комплексне застосування окремих способів самозахисту, заходів оперативного впливу та господарсько-правової відповідальності.
Доцільним є нормативне закріплення положень щодо скасування заходів із охорони конфіденційності інформації, що веде до припинення права на комерційну таємницю, шляхом доповнення частини 2 статті 162 Господарського кодексу України «Правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці» абзацом 2 такого змісту: «Право на комерційну таємницю припиняється у випадку втрати комерційної цінності відомостей, що були віднесені суб’єктом господарювання до комерційної таємниці, або у випадку віднесення до комерційної таємниці відомостей, що не можуть бути визнані такими відповідно до законодавства».
Оцінка вартості інформації, яка становить комерційну таємницю, може бути проведена із застосуванням кількісного та експертного методів, що дають змогу враховувати специфіку певного об'єкта.
Необхідним є прийняття спеціального закону про комерційну таємницю, а невідкладність його прийняття зумовлена сучасними потребами інноваційного розвитку України.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абова Т.Е. Охрана хозяйственных прав предприятий / Тамара Евгеньевна Абова. – М.: Юридическая литература, 1975. – 216 с.
2. Алаіс С. І. Проблема праворозуміння в основних школах права : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / С.І. Алаіс. – К., 2003. – 19 с.
3. Алексенцев А.И. О составе защищаемой информации / А.И. Алексенцев // Безопасность информационных технологий. – 1999. – № 2. – С. 3–7.
4. Андрощук Г. Какие сведения могут составлять коммерческую тайну / Г. Андрощук, Л. Вороненко // Бизнес Информ. – 1999. – № 9-10. – С. 12–18.
5. Андрощук Г. Методика выявления сведений, составляющих коммерческую тайну / Г. Андрощук, Л. Вороненко // Бизнес Информ. – 1999. – № 11–12. – С.13–16.
6. Андрощук Г.А. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны : [монография] / Г.А. Андрощук, П.П. Крайнев. – К. : Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – 400 с.
7. Андрушко П.П. Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності (статті 176, 177, 229, 231 та 232 КК України) / П.П. Андрушко // Законодавство України. – 2003. – № 9. – С. 17-67.
8. Антологія Української юридичної думки: [в 6 т.] / [заг. ред. Ю.С. Шемшученко] – К.: Видавничий дім «Юридична книга». – Т. 1. – 568 с.
9. Бачило И. Л. Информационное право : основы практической інформатики : [учеб. пособие] / Иллария Лаврентьевна Бачило. – М. : Юридический центр Пресс, 2001. – 343 с.
10. Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції як інститут конкурентного права / О. Безух // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 7. – С.32–35.
11. Беляневич В.Є. Господарський процесуальний кодекс України : [наук.-практ. коментар] / В.Є. Беляневич. – К. : Юстиніан, 2007. – 672 с.
12. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання : [монографія]/ Олена Анатоліївна Беляневич. – К. : Наукова думка, 2002. – 279 с.
13. Большой экономический словарь / [ авт., ред. и сост. А.Б. Борисов]. – М. : Книжный мир, 1999. – 892 с.
14. Большой энциклопедический словарь : [в 2 т.] / [гл. ред. А.М. Прохоров]. –М. : Советская энциклопедия, 1991. – Т.1. – 965 с.
15. Большой юридический словарь / [ред. А.Я. Сухарев, В.Д. Зорькин, В.Е. Крутских]. – М. : Инфра-М, 1998. – Т. VI . –780 с.
16. Бондаренко А. Коммерческая тайна в России. Как ее беречь? / А. Бондаренко // Закон. – 1992. – № 9. – С.81–82.
17. Боннер А.Т. Судебная практика по делам, возникающим из административно-правовых отношений / А. Т. Боннер // Советское государство и право. – 1992. – №2. – С. 141-149.
18. Боннер А.Т. Принцип законности в советском гражданском процессе / Александр Тимофеевич Боннер. – М. : ВЮЗИ, 1989. – 80 с.
19. Брагинский М. И. Договорное право : [в 5 кн.]. – Книга 1 : Общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М. : Статут, 2002. – 848 с.
20. Булатов Є.В. Правовий статус установи як учасника господарських відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 «Господарсько-процесуальне право» / Є.В. Булатов. – Донецьк, 2005. – 20 с.
21. Бусыгин А.В. Предпринимательство : [учеб. для вузов] / Анатолий Вячеславович Бусыгин. – М. : Инфра-М, 1998. – 608 с.
22. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум : [навч. видання] / За ред. Ф.Ф. Бутинця, Л.В. Чижевської. – [3-тє вид., доповн. і перероб.]. –Житомир : ЖІТІ, 2001. –512 с.
23. Бушев А.Ю. Коммерческое право зарубежных стран : [учеб. пособие] / А.Ю. Бушев, О.А. Макарова, В.Ф. Попондопуло ; [общ. ред. В.Ф. Попондопуло]. – СПб. : Питер, 2003. – 288 с.
24. Васильченко Т.В. Особливості правового режиму використання та комерціалізації ноу-хау в Україні / Т.В. Васильченко // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 5. – С. 135–137.
25. Васильченко Т.В. Організаційно-правові особливості впровадження комерційної таємниці / Т.В. Васильченко // Часопис Київського університету права – 2011. – № 2. – С. 141–146.
26. Васильченко Т.В., Шевчук С.Р. Актуальні проблеми імплементації норм міжнародного права в законодавство України щодо охорони та захисту комерційної таємниці / Васильченко Т.В., Шевчук С.Р. //Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2011. – № 1. – С. 91–95.
27. Васильченко Т.В., Шевчук С.Р. Історична ретроспекція виникнення правової охорони комерційної таємниці в Україні / Васильченко Т.В., Шевчук С.Р. // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2011. – № 2. – С. 119–123.
28. Вінник О. Проблеми кодифікації законодавства, що регулює суспільні відносини в сфері ринкової економіки / О. Віннік // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – 1998. – Випуск 36. – С 10–15.
29. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : [монографія] / Оксана Мар’янівна Вінник. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
30. Власник і право власності : [зб. наук. статей]. – К. : Наукова думка, 1994. – 157 с.
31. Власова О. Законодательство Великобритании : охрана коммерческой тайны и другой конфиденциальной информации / О. Власова // Хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С.111–116.
32. Воронцова Л. Режим конфиденциальности по лицензионным договорам / Л. Воронцова // Интеллектуальная собственность. – 1995. – № 11–12. – С. 31–33.
33. Гаврилов Э. К вопросу об охране коммерческой, служебной и личной тайны : гражданско-правовые аспекты / Э. Гаврилов // Хозяйство и право. – 2003. – № 5. – С.28–34.
34. Гарагонич О.В. Правове регулювання підприємницької діяльності в Чеській та Словацькій Республіках : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.04 / Олександр Васильович. – Ужгород, 2004. – 216 с.
35. Городов О.А. Информация как объект гражданских прав / О.А. Городов // Известия вузов. Правоведение. – 2001. – № 5. – С.72–83.
36. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року / [відп. ред. О.Є. Харитонов] // Голос України. – №49–50. – 14 березня.
37. Господарський кодекс України : коментар / [заг. ред. Н.О. Саніахметова]. – Х. : ТОВ «Одісей», 2004. – 848 с.
38. Гражданский кодекс Республики Беларусь / [науч. ред., предисл. В.Ф. Чигир]. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2003. – 1059 с.
39. Гражданский кодекс Республики Казахстан / [отв. ред. Н.Э. Лившиц]. – СПб. : Юридический центр «Пресс», 2002. – 1029 с.
40. Гражданское и торговое право капиталистических государств / [отв. ред. Е.А. Васильев]. – [3-е изд.] – М. : Международные отношения, 1993. – 560 с.
41. Гринюк Р.Ф. Теоретична модель правової держави і проблеми її реалізації в сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / Р.Ф. Гринюк. – Х., 2007. – 39 с.
42. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / А.В. Грищенко – К., 2002. – 19 с.
43. Гудимов В. Ответственность за разглашение коммерческой тайны / В. Гудимов // Российская юстиция. – 1998. – № 2. – С.20–21.
44. Гудушаури Г.В.. Управление современным предприятием : [учеб. пособие] / Г.В. Гудушаури, Б.Г. Литвак. – М. : Ассоциация авторов и издателей «Тандем» ; ЭКМОС, 1998. – 336 с.
45. Гуляева Н.С. Коммерческая тайна в предпринимательской деятельности: сравнительно-правовое исследование законодательства РФ, зарубежных государств и международно-правового регулирования : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право». – М., 2002. – 18 с.
46. Гуляева Н.С. Регулирование вопросов охраны коммерческой тайны в праве Европейского Союза / Н.С. Гуляева // Материалы семинара «Преподавание права Европейского Союза в российских ВУЗах – II». – М. : Статут, 2001. – С.191–194.
47. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : [в 4 т.] / Владимир Даль. – М. : Русский язык, 1991. – Т. IV. – 683 с.
48. Демченко С.Ф. Вдосконалення Закону України «Про акціонерні товариства» як чинник ефективності господарського судочинства / С.Ф. Демченко // ВГС. – 2010. – № 1. – С. 98–103.
49. Демченко С. Публичное от частного неотделимо / С. Демченко // Закон и бизнес. – 2008 – 27 декабря. – С. 10.
50. Денчик Н. Право на коммерческую тайну / Н. Денчик // Хозяйство и право. – 1993. – № 9. – С. 90–98.
51. Дозорцев В.А. Интеллектуальные права. Понятие. Система. Задачи кодификации : [сб. статей] / Виктор Абрамович Дозорцев. – М. : Статут, 2003. – 253 с.
52. Дозорцев В.А. Информация как объект исключительного права / В.А. Дозорцев // Дело и право. – 1996. – № 4. – С. 27–38.
53. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : [монографія] / Олександр Олексійович Дудоров. – К. : Юридична практика, 2003. – 924 с.
54. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права» / Г.І. Дутка. – К., 2003. – 19 с.
55. Дяченко В. І. Ефективність дії норм міжнародного гуманітарного права в їх еволюційному розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнар. право» / В.І. Дяченко. – К., 2003. – 16 с.
56. Економічна енциклопедія : [у 3 т.] / [гол. ред. Б.Д. Гаврилишин]. – К. : Видавничий центр «Академія», 2000. –Т. 1. – 864 с.
57. Економічний словник / [ред. П.І. Багрій, С.І. Дорогунцов]. – К. : ГРУРЕ, 1973. – 622 с.
58. Емельянов В.И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / В.И. Емельянов. – М. : Лекс-Книга, 2002. – 160 с.
59. Инновационная экономика [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%8D%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%B0.
60. Елютина Е.В. Правовая регламентация сохранения тайны / Е.В. Елютина // Государство и право. – 2002. – № 8. – С. 16–23.
61. Еременко В.И. Пресечение недобросовестной конкуренции в Российской Федерации / В.И. Еременко // Государство и право. – 1998. – № 1. – С. 25–31.
62. Ершова И.В. Предпринимательское право : [учебник] / Инна Владимировна Ершова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Издательский дом «Юриспруденция», 2003. – 544 с.
63. Ершова И.В. Предпринимательское право : [учебник] / И.В. Ершова, Т.М. Иванова. – [2-е изд.]. – М.: Издательский дом «Юриспруденция», 2000. – 416 с.
64. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління : [навч. посібник] / Володимир Андрійович Євтушевський. – К. : Знання-Прес, 2002. – 317 с.
65. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право) : курс лекций / Станислав Эдуардович Жилинский. – М. : Норма-Инфра-М, 1998. – 672 с.
66. Журик Ю. Поняття і види недобросовісних дій у конкуренції / Ю. Журик // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 2. – С.10–13.
67. Журиленко Т.И., Котова О.И. Правовой режим коммерческой тайны и ноу-хау / Т.И. Журиленко, О.И. Котова // Юрист. – 2000. – № 3. – С.37–42.
68. Задыхайло Д.В. Введение / Д.В. Задыхайло // Предпринимательское право в Украине. – Х. : Эспада-Синтекс, 1998. – С.3–23.
69. Замойский И.Е. Обеспечение договорных обязательств на предприятии : [монография] / Игорь Евгеньевич Замойский. – М. : Юридическая литература, 1982. – 112 с.
70. Зверев М. Хозяйственный кодекс – гарант защиты прав предпринимателей и стабильности в государстве / М. Зверев // Бизнес. – 2008. – № 45 (10 ноября).
71. Звернення представників громадськості щодо негативних наслідків скасування Господарського кодексу України // ЮВУ. –2008, 5 квітня. – № 52. – С. 8.
72. Знаменский Г.Л. Общественный хозяйственный порядок и законодательство / Г.Л. Знаменский // Государство и право. – 1994. – № 4. – С.63–66.
73. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины : формирование и перспективы развития : [монография] / Георгий Львович Знаменский. – К. : Наукова думка, 1996. – 362 с.
74. Знаменский Г. Л. Хозяйственный кодекс Украины на перекрестке мнений / Г. Л. Знаменский. // Экономика и право. – 2008. – № 1. – С. 10–15.
75. Интеллектуальная собственность в Украине : правовые основы и практика : [в 4 т.] / Довгий С.А., Дробязко В.С., Жаров В.А., Захарченко Т.Г., Клявлин В.В. ; [общ. ред. А.Д. Святоцкий]. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 1999. – Т. 3. – 672 с.
76. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / Олимпиад Соломонович Иоффе. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 311 с.
77. Каменков В.С. Ответственность клиента по договору транспортной экспедиции / В.С. Каменков // Транспортное право. – 2008. – № 4. – С. 21.
78. Караваев А.А. Конфиденциальность как средство безопасности / А.А. Караваев, О.В. Солнышкова // Директор. – 1994. – № 10–11. – С.99–108.
79. Кац С. Ю. Возбуждение производства в порядке надзора по гражданским делам / С.Ю. Кац. – М. : Юридическая литература, 1965. – 74 с.
80. Кашанина Т.В. Корпоративное право : [учебник] / Татьяна Васильевна Кашанина. – М. : Норма-Инфра-М., 1999. – 802 с.
81. Каю Х.О. Планирование производственно-хозяйственной деятельности предприятий / Х.О. Каю. – М. : Юридическая литература, 1984. – 95 c.
82. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины : [учеб. пособие] / Елена Рувимовна Кибенко. – Х. : Эспада, 1999. – 480 с.
83. Кибенко Е.Р. Научно-практический комментарий. Закон Украины «О хозяйственных обществах» / Е.Р. Кибенко. – Х. : Эспада, 2000. – 436 с.
84. Килимник І.І. Особливості правового регулювання договору комерційної концесії (франчайзингу) : автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес» / І.І. Килимник. – Х., 2003. – 22 с.
85. Коваль В. Розголошення, схилення до розголошення, неправомірне збирання та використання комерційної таємниці як форми недобросовісної конкуренції / В. Коваль // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С.22–24.
86. Ковальський В. С. Правотворчість: теоретичні та прикладні засади / В.С. Ковальский, І.П. Козинцев. – К. : Юринком Інтер, 2005. – 192 с.
87. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст.375.
88. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. – М. : Норма-Инфра-М, 2002. – 186 с.
89. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
90. Коломиец А. Проблемы ответственности по трудовому договору (контракту) за разглашение информации, составляющей коммерческую тайну / А. Коломиец // Хозяйство и право. – 1998. – № 6. – С.38–45.
91. Коломиец А.В. Коммерческая тайна в гражданском праве Российской Федерации : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.03 «Гражданское право» / А.В. Коломиец. – М., 1999. – 20 с.
92. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / [ред. О.Н. Садиков]. – М. : Юридическая фирма «Контракт» ; Инфра-М, 1997. – 778 с.
93. Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи : [навч. посібник] / Борис Анатолійович Кормич. – К. : Кондор, 2004. – 384 с.
94. Кримінальне право України. Особлива частина : [підручник] / [ред. М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій]. – К. : Юрінком Інтер ; Х. : Право, 2001. – 496 с.
95. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
96. Кримінальний процес України / [ред. Ю.М. Грошевий, В.М. Хотенець]. – Х. : Право, 2000. – 496 с.
97. Кузнецова Н. С. Правовое регулирование подрядных договорных отношений в строительстве (гражданско-правовой аспект) : дисс. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : 12.00.03 / Наталия Семеновна Кузнецова. – К., 1993. – 359 c.
98. Кротюк В. Правові аспекти банківської таємниці / В. Кротюк, А. Іоффе // Право України. – 1998. – №12. – С.62–66.
99. Круш П.В. Оцінка бізнесу : [навч. посібник] / П.В. Круш, С.В. Поліщук. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 264 с.
100. Крылов В.В. Расследование преступлений в сфере информации : [монография] / Вадим Владимирович Крылов. – М. : Городец, 1998. – 264 с.
101. Крысин А.В. Безопасность предпринимательской деятельности : [монография] / Андрей Владимирович Крысин. – М. : Финансы и статистика, 1996. – 384 с.
102. Кузьмин А.Э. Правовая защита коммерческой тайны / А.Э. Кузьмин // Известия вузов. Правоведение. – 1992. – № 5. – С.45–53.
103. Кузьміна С.А. Проблеми запобігання економічним злочинам у сфері конкуренції / С.А. Кузьміна // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения : сборник материалов «Круглого стола» (Донецк, 1 ноября 2001 г.). – Донецк : ИЭПИ НАН Украины. – 2002. – С. 86-88.
104. Кузьміна С.А. Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.04 «Господарське право» / С.А. Кузьмина. – Донецьк, 2000. – 18 с.
105. Кулаков С. Защита конфиденциальной информации о предпринима-тельской и коммерческой деятельности. Коммерческая тайна / С. Кулаков // Бизнес. Бухгалтерия. – 2000. – № 13. – С.98–103.
106. Кулаков С. Предотвращение утечки конфиденциальной информации / С. Кулаков // Бизнес. Бухгалтерия. – 2000. – № 16. – С.104–109.
107. Куликов А. О коммерческой и служебной тайне / А. Куликов // Хозяйство и право. – 1996. – № 11. – С. 99–103.
108. Кулішенко В.С. Захист від неправомірного використання ділової репутації суб’єктів господарювання у конкуренції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид.наук : 12.00.04 «Господарське право» / В.С. Кулішенко. – Донецьк, 2003. – 17 с.
109. Лаптев В.В. Введение в предпринимательское право / В.В. Лаптев. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – 32 с.
110. Лащук Є. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину / Є. Лащук // Право України. – 2001. – № 3. – С.75–78.
111. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретичес-кие проблемы) / Олег Эрнестович Лейст. – М