Греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині у 90-х роках ХІХ століття

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМЕНІ ІВАНА КРИП’ЯКЕВИЧА

На правах рукопису

Колб Наталія Михайлівна

УДК 262.1УГКЦ(477.83/.86) “189”

Греко-католицьке парафіяльне духовенство
в Галичині у 90-х роках ХІХ століття

07.00.01. – Історія України

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
кандидат історичних наук
Аркуша Олена Георгіївна

Львів – 2011

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Історіографія, джерела й методологія дослідження
1.1. Історіографія 12
1.2 Джерела 20
1.3 Методологія дослідження 25

Розділ 2. Організаційні та правові основи діяльності
2.1. Категорії священиків 32
2.2. Процедура отримання парафії 43
2.3. Cвященицькі об’єднання 52
2.4. Парафіяльні священики міста Львова 60
2.5. Проблема зміни обряду. “Тучапська справа” 69

Розділ 3. Матеріальне забезпечення й господарська праця
3.1. Джерела доходів священиків 79
3.2. Основні статті витрат 87
3.3. Товариства взаємодопомоги 91
3.4. Утримання церковного майна 98
3.5. Суспільно-господарська робота 102

Розділ 4. Участь духовенства у політичному житті
4.1. Парафіяльний священик між політикою та покликанням 111
4.2. Спроби консолідації політичних сил 117
4.3. Проблеми міжпартійних поділів 124
4. 4. Парламентська діяльність 130
4.5 Громадські акції Греко-католицької церкви у Львові 139

Розділ 5. Культурно-просвітницька діяльність
5.1. Виступи духовенства на захист прав української мови 150
5.2. Участь у дискусіях щодо правопису 157
5.3. Релігійне виховання у школах 164
5.4. Підтримка читалень 170
5.5. Культурно-мистецька праця 177
Висновки 181
Список використаних джерел і літератури 191

Вступ

Актуальність теми дослідження. Об’єктом дослідження цієї праці є греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині 90-х років ХІХ століття. Протягом ста років перед періодом, що досліджується, ця соціальна група несла на собі тягар лідера українського національного руху, організатора громадського життя та служила основою формування української інтелігенції. Утім, одностайно визнаючи цей факт, українська історіографія досі рідко задається питанням, чи було під силу виконувати ці численні обов’язки священикам, життєвий вибір яких полягав у реалізації насамперед духовного покликання.
Особливістю даного дослідження є спроба розглянути різні питання духовно-релігійного і суспільно-політичного життя галицьких українців наприкінці ХІХ століття насамперед крізь призму їх бачення духовенством. Такий підхід дає можливість подивитися на ці проблеми, деякі з яких уже ставали предметом вивчення, з дещо іншого ракурсу, відкрити в них нові нюанси.
Ідея роботи передбачала якомога повніше з’ясування того, що саме являла собою священицька верства, якими суспільними і повсякденними проблемами жив пересічний священик. З цією метою до роботи було залучено інструментарій таких напрямів історичної науки, як: історія повсякденності, локальна та соціальна історія. Однак основні дослідницькі зусилля спрямовано на розкриття образу парафіяльного священика як громадського діяча та учасника національного руху, перед яким політично активна частина суспільства ставила певні вимоги і щодо якого існував доволі високий рівень суспільних очікувань. У цьому контексті робота є складовою частиною досліджень із політичної історії України та історії Церкви та відображає ті сюжети, які ще не були висвітлені в історіографії.
Обраний для дослідження період дозволяє максимально повно вивчати поставлені проблеми насамперед тому, що це був час стрімких суспільних змін, коли чимало порушених питань потрапили у площину суспільного обговорення. Наприкінці ХІХ століття Греко-католицька церква в Галичині мусила поступитися своїм монопольним статусом лідера національного руху на користь світської інтелігенції. Незвичні для Церкви обставини відкритої політичної конкуренції, виклики нових суспільних рухів і тенденцій, як-от: ідея громадянської рівності, першорядності національних інтересів, емансипації і т. ін., ставили перед Вселенською церквою чимало питань, на які належало якнайшвидше давати відповідь. Водночас у реаліях Галичини нерідко саме парафіяльний греко-католицький священик залишався у громаді найвищим авторитетом, покликаним не лише організовувати всю сферу як релігійного, так і громадського життя, а й роз’яснювати парафіянам ті питання, на які нерідко сам не мав відповіді. Безумовно постать священика постійно перебувала в центрі прискіпливої уваги мешканців його парафії. Розуміння і вивчення таких непростих ситуацій додасть чимало нового матеріалу до змалювання образу людини ХІХ століття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках таких планових тем відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України: “Суспільно-політичні та національно-конфесійні трансформації в Західній Україні. ХІХ–ХХ століття” (реєстраційний номер 0107V002361) та “Ідея соборності України як чинник консолідації українського суспільства у світовий інтеграційний процес: минуле і сучасне” (реєстраційний номер 0108U010870).
Мета дослідження – відтворити максимально повну картину життя й діяльності греко-католицького парафіяльного духовенства в Галичині у 90-х роках ХІХ ст., з’ясувати його суспільну роль і функції в контексті завдань українського національного руху, формування міжнаціональних, насамперед українсько-польських взаємин, пошуку Церквою свого місця в суспільстві, що зазнавало модернізаційних процесів. Реалізація мети передбачала виконання таких дослідницьких завдань:
- формування греко-католицького парафіяльного священика;
- соціальна характеристика духовенства;
- матеріальне забезпечення та господарська діяльність кліру;
- організація повсякденного життя;
- проблема поєднання релігійної та громадської праці;
- поняття громадянського обов’язку священика;
- участь духовенства у політичних практиках;
- позиція Церкви щодо міжпартійної конфронтації та загострення міжнаціональних відносин;
- громадсько-культурний напрям діяльності парафіяльного кліру;
- роль священиків в організації громадських акцій і формуванні основ масової політики
Об’єктом дисертаційного дослідження є греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині в 90-х роках ХІХ ст. як окрема соціальна група, що відзначалася низкою притаманних лише їй ознак, а також високою громадською активністю. Предмет дослідження – соціальна характеристика духовенства, правові основи його діяльності, організація щоденного життя, світогляд священика, його місце і роль у громадській діяльності та політичній боротьбі, мотиви і цінності, котрі щоразу впливали на визначення життєвої позиції та поведінкових моделей.
Хронологічні межі дослідження охоплюють останнє десятиліття ХІХ століття. Чимало українських істориків підкреслюють цілісність цього періоду як часу важливих трансформацій в українському національному русі в Галичині, наслідком яких стало формування новочасної партійно-політичної системи. За відправну точку дослідження прийнято проголошення в 1890 р. т. зв. нової ери, яка спричинила бурхливі політичні дискусії з далекосяжними наслідками. Верхньою межею є злам ХІХ–ХХ ст., час організаційного оформлення українських партій. Для Греко-католицької церкви в Галичині це був період неухильного витіснення позиції політичного лідера, що спонукало її до пошуку свого місця в нових суспільних обставинах, як також і до вдосконалення існуючих і пошуку нових способів релігійного служіння.
Термінологія і принципи цитування. Під терміном “Галичина” в роботі розуміється східна частина австрійської провінції (коронного краю) Королівство Галичини і Лодомерії з Великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським, де чисельно переважало українське населення. Поряд із традиційними для кінця ХІХ ст. етнонімами “руський”, “русини”, вживаються їх сучасні аналоги “український”, “українці”. Для означення категорій парафіяльного духовенства застосовуються як їх традиційні назви – “сотрудник”, “завідатель”, так і їх сучасні синоніми – “помічник”, “адміністратор”. У цитатах з тогочасної преси і архівних джерел збережено мову і правопис оригіналів.
Методи дисертаційного дослідження. При написанні дисертаційної роботи застосовано принцип об’єктивності та системно-структурний підхід до вивчення джерел, а також загальнонаукові методи аналізу і синтезу, узагальнення, критичний, описовий, проблемно-тематичний методи, а також статистичний, посопографічний і метод ретроспекції.
Наукова новизна результатів дослідження. Уперше в історіографії об’єктом дослідження стало нижче греко-католицьке парафіяльне духовенство, що вивчається і як верства з її соціальними особливостями і проблемами, і як учасник суспільно-політичного руху. Розроблено докладну структуру досліджуваної теми, що може бути використаною при вивченні інших хронологічних періодів. До наукового обігу введено і проаналізовано чимало нових джерел, що дозволило докладно і різнобічно охарактеризувати погляди й переконання, життя і діяльність парафіяльного кліру наприкінці ХІХ cт. Також у дисертації вперше:
- виокремлено категорії парафіяльного духовенства, окреслено коло їх обов’язків, процедуру призначення на парафію, матеріальне становище кожної категорії, а також вказано на вплив цих обставин на діяльність і суспільну активність душпастирів;
- досліджено засади і завдання діяльності різних священицьких об’єднань і організацій, через призму яких виявлено бачення священиками напрямів релігійно-душпастирської і суспільної діяльності кліру та шляхів його консолідації;
- висвітлено реакцію парафіяльного духовенства на виклики часу і розвиток антисвященицьких настроїв у суспільстві, процес пошуку ним свого місця і ролі в громадсько-політичному житті; виявлені і проаналізовані основні напрями громадської праці душпастирів;
- розглянуто місце парафіяльного духовенства в міжнаціональних, передусім польсько-українських, відносинах і вплив на їх формування, а також його роль у розвитку взаємин між українським суспільством і державною владою.
- простежено формування образу священика у громаді, очікування і вимоги щодо його діяльності, зокрема виконання патріотичного обов’язку, та норм поведінки, вказано на специфіку життя і діяльності парафіяльного духовенства у містах на прикладі львівського священицького середовища.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для: подальшого вивчення ролі Греко-католицької церкви і духовенства в українському національно-політичному, економічному та громадсько-культурному житті; написання узагальнюючих досліджень з політичної та соціальної історії Галичини і України; розробки спецкурсів з історії суспільно-політичного життя в Галичині кінця ХІХ ст., історії Греко-католицької церкви.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділів нової історії України та новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та на науковому семінарі молодих учених. Окремі питання дослідження були представлені в дев’яти доповідях на щорічних міжнародних наукових конференціях “Історія релігій в Україні” (Львів, 2003–2011), міжнародній науковій конференції “Львів: місто, суспільство, культура” (Львів, 2006), круглому столі “Галицька митрополія 1303–1807–2007” (Львів, 2007), науковій академії “Товариство “Просвіта” в національно-культурному житті України” (Львів, 2009).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 18 наукових статтях, з яких 6 опубліковані в наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових видань, одна – у закордонному збірнику в Польщі:
1. Колб Н. Матеріальне становище греко-католицьких парохів у Галичині на початку ХХ століття (на прикладі львівської архиєпархії) / Наталія Колб // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2001. – Вип. 9: Ювілейний збірник на пошану Феодосія Стеблія. – С. 465–479.
2. Колб Н. Греко-католицьке парафіяльне духовенство в суспільно-політичному житті Галичини початку ХХ століття / Наталія Колб // Військово-науковий вісник. – Львів, 2004. – Вип. 6. – С. 128–142.
3. Колб Н. Громадські акції Греко-католицької церкви у Львові в 90-х роках ХІХ століття / Наталія Колб // Львів: місто – суспільство – культура. Зб. наук праць за ред. О. Аркуші і М. Мудрого. – Львів, 2007. – Т. 6. [Вісник Львівського університету. Серія історична. Спеціальний випуск’2007]. – С. 359–387.
4. Колб Н. Дискусії про соціальний статус і матеріальне становище греко-католицького парафіяльного духовенства в Галичині наприкінці ХІХ століття / Наталія Колб // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2008. – Вип. 16: Ювілейний збірник на пошану Івана Патера. – С. 191–206.
5. Колб Н. Національно-просвітницька і культурна діяльність греко-католицького парафіяльного духовенства Східної Галичини в 90-х роках ХІХ століття / Наталія Колб // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. – Івано-Франківськ, 2009. – Ч. 15–16. – С. 177–181.
6. Колб Н. Греко-католицьке парафіяльне духовенство у читальняному русі в Галичині (кінець ХІХ ст.) / Наталія Колб // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2010. – Вип. 19. – С. 329–335.
7. Колб Н. Проблема патронату й конкуренції в житті греко-католицького духовенства Галичини початку ХХ століття / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2003. – Кн. І. – С. 285–292.
8. Колб Н. Чин Служебниць Пречистої Діви Марії в Галичині: заснування та основні напрями діяльності (1891–1898 рр.) / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2004. – Кн. І. – С. 294–300.
9. Колб Н. Митрополит Юліан Сас-Куїловський: шлях зі Станіслава до Львова / Наталія Колб // Lwów: miasto, społeczeństwo, kultura. – Kraków, 2005. – T. V: Studia z dziejów Lwowa pod red. Kazimierza Karolczaka. – S. 172–184.
10. Колб Н. Еміграція з Галичини в Росію 1892–1893 рр. і греко-католицьке духовенство / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2005. – Кн. І. – С. 297–308.
11. Колб Н. Матеріальне забезпечення вдів і сиріт греко-католицьких священиків у Галичині наприкінці ХІХ ст. / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2006. – Кн. І. – С. 321–331.
12. Колб Н. Церковно-релігійне життя / Наталія Колб, Петро Шкраб’юк // Історія Львова: У 3 т. / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича; редколегія: Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. Т. 2: 1772 – жовтень 1918. Львів, 2007. – С. 289–300 (у співавторстві з П. Шкраб’юком).
13. Колб Н. Практика проведення духовних місій і реколекцій греко-католицьким парафіяльним духовенством Галичини у 90-х рр. ХІХ ст. / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2007. – Кн. І. – С. 505–520.
14. Колб Н. Захист прав української мови як вияв громадсько-патріотичної позиції греко-католицького духовенства Галичини в 90-х роках ХІХ століття / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2008. – Кн. І. – С. 385–397.
15. Колб Н. Греко-католицьке парафіяльне духовенство в Галичині на зламі ХІХ–ХХ століть: соціальна характеристика, майновий стан, спроби самоорганізації / Натілія Колб // Галицька митрополія: 1303–1807–2007. – Львів, 2008. – С. 17–30.
16. Колб Н. Роль греко-католицького парафіяльного духовенства в правописних суперечках галицьких українців у 90-х роках ХІХ століття / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2009. – Кн. І. – С. 391–399.
17. Колб Н. Господарсько-економічна діяльнсть греко-католицького парафіяльного духовенства Галичини наприкінці ХІХ ст. / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2010. – Кн. І. – С. 472–480.
18. Колб Н. Місце галицького греко-католицького парафіяльного духовенства в українському національно-пролітичному русі кінця ХІХ ст.: очікування громадськості й позиція кліру / Наталія Колб // Історія релігій в Україні. – Львів, 2011. – Кн. І. – С. 170–181.
Структура і обсяг дисертації. Дослідження побудоване за проблемним принципом. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, кожен з яких поділений на п’ять параграфів, висновків і списку використаних джерел і літератури (1470 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 266 сторінок, з них 190 основного тексту.

Список литературы

Висновки

Наприкінці ХІХ ст. греко-католицьке парафіяльне духовенство творило доволі чисельну і вагому складову української галицької інтелігенції, а також, попри зміцнення її світської складової, зберігало за собою впливові суспільні позиції. Таке становище душпастирів зумовлювалося тим, що на них покладалася подвійна функція: опікуватися духовно-релігійним життям віруючих, а також бути лідером / активним учасником національного та громадсько-політичного руху на місцях. Це поєднання забезпечувало духовенству високий авторитет і неабиякий вплив на суспільні процеси, однак водночас ставило його в умови особливо високих очікувань, прискіпливого і жорсткого оцінювання з боку як політично активної частини суспільства, так і пересічного громадянина.
У структурі Галицької митрополії Греко-католицької церкви парохи творили найнижчу базову ланку. Найвпливовішими серед парохів були декани – священики, обрані з числа парафіяльного духовенства деканату, що виконували функцію проміжної ланки між нижчим кліром і церковною ієрархією, формували думку світської і духовної влади про місцевих священиків, впливали на призначення, могли контролювати діяльність парафіяльного духовенства. Становище декана зазвичай ставало вершиною кар’єрного росту одруженого священика. Для допомоги парохам існувало кілька видів сотрудницьких посад. Вид сотрудництва зумовлював рівень підзвітності помічника парохові, а також рівень його матеріального забезпечення. Ієрархічна структура парафіяльного духовенства була доволі стрункою, аби ефективно забезпечувати релігійні потреби віруючих.
Водночас в усталеній практиці функціонування церковної структури існували серйозні проблеми, як-от: непрозорі принципи призначення деканів, відсутність належного контролю за їх діяльністю, а відтак і можливості зловживань становищем з їх боку, масове поширення приватних протекцій при призначеннях на парафії, непорозуміння між “самостійними” священиками і помічниками щодо розподілу прибутків тощо. Ці явища давали підставу для критики парафіяльного духовенства, зокрема з боку лівих політичних рухів.
Становище парафіяльного духовенства у селах і містах відрізнялося. Міське середовище створювало душпастирям значно сприятливіші умови для підтримки свого духовного й інтелектуального рівня, забезпечувало відповідний до їх стану і статусу рівень життя, інтеліґентне коло спілкування, однак своєю чергою висувало значно вищі вимоги до рівня душпастирського служіння священиків. Особливо це стосувалося Львова – столиці Галицької митрополії і коронного краю Австро-Угорської імперії. Тут зосереджувалися кращі священицькі сили. Практично всі львівські душпастирі входили до складу архієпархіальної церковної верхівки. Вигідно відрізнявся також й рівень їх матеріального забезпечення. Оточене значною кількістю світської інтеліґенції, місцеве духовенство, попри підтримку більшістю з них певної політичної ідеології, не мусило займати очільницьких позицій в національно-політичному русі міста. Натомість громадськість прискіпливо стежила за виконанням ними душпастирських обов’язків: викладанням основ релігії у школах, рівнем проведення богослужінь, облаштування церков. В умовах польського характеру Львова така діяльність розцінювалась як важливий різновид національної роботи, що сприяла збереженню ідентичності українського населення міста й ставала способом її маніфестації назовні.
Однією з болючих проблем парафіяльного духовенства кінця ХІХ ст. залишалося низьке матеріальне забезпечення. Рівень доходів душпастирів визначався державою і забезпечувався з трьох основних джерел: 1) доходів з ерекційних земель – наділів, які надавалися парохові в користування на час його душпастирювання в парафії, 2) епітрахильних такс (або т. зв. jura stolae) – пожертв вірних за виконання священиком обрядів і таїнств і 3) т. зв. конґруального додатку – дотації з державного бюджету, що покривала недостачу до визначеної норми, яка виявлялася в результаті сумування двох перших джерел доходів. На кінець ХІХ ст. рівень встановленої греко-католицькому духовенству дотації був одним із найнижчих в державі й прирівнювався до заробітку дрібних державних чиновників.
Отож більшості душпастирів, до того ж переважно обтяжених сімейним становищем, було непросто вести стиль життя, який би відповідав потребам, стану й суспільному статусу верстви, покривати чисельні видатки, зумовлені становими і родинними потребами та обов’язками. Кожне з джерел доходів викликало зауваження священиків, спонукало їх до внесення пропозицій і проведення різоманітних заходів з метою їх удосконалення. Однак вирішити цю проблему так і не вдалося. Вона й у першій третині ХХ ст. залишалася однією з найгостріших у житті кліру.
Попри певні досягнення до числа найболючіших у верстві постійно належало й питання матеріального забезпечення вдів і сиріт по греко-католицьких священиках, які по смерті пароха опинялися фактично без засобів до існування. Прагнення вирішити цю проблему спонукало душпастирів опікуватися покращенням функціонування єпархіальних вдовичо-сирітських фондів через спроби їх реорганізації, налагодження важелів для регулярного стягнення зі священиків членських внесків. Також робилися заходи для здобуття державної підтримки для священицьких вдів і сиріт, створювалися станові товариства для надання допомоги сім’ям душпастирів, що втратили своїх годувальників (“Товариство виробу і продажу церковних риз у Самборі”, “Братський союз”).
Особлива позиція греко-католицького духовенства в Галичині визначалася тим, що його роль суттєво виходила за межі релігійно-душпастирської діяльності. На кінець ХІХ ст. парафіяльні священики залишалися головними, а нерідко й єдиними представниками національної інтеліґенції на провінції. На той час розвиток українського національного руху еволюціонував у напрямі все ширшого залучення громадського загалу до суспільно-політичного життя. Відтак українські політичні сили не могли обійтися без допомоги парафіяльних священиків. На кінець ХІХ ст. як у світських, так і в духовних колах панувало сприйняття Церкви й обряду як оберегів української нації в Галичині, а духовенства – як “природного опікуна” народу, зобов’язаного вести різнобічну патріотичну діяльність.
Патріотичний обов’язок священиків чинив безпосередній потужний вплив на їх душпастирську долю, нерідко ставив їх у ситуацію непростого вибору. Громадськість очікувала від священиків активної, безстрашної участі в національній боротьбі. Саме це, а не душпастирська діяльність пресвітера часто ставало головним мірилом його впливу й авторитету в громаді, визначало позиції духовенства в суспільстві. З іншого боку, активна участь греко-католицьких священиків в українському національному русі викликала серйозні застереження з боку польських політиків і громадськості.
Особливо показовим з цієї точку зору було використання інституту патронату, який передбачав право місцевого землевласника обирати парафіяльного душпастиря. Польські землевласники використовували право патронату як засіб національно-політичного, матеріального і психологічного тиску на греко-католицьке духовенство, прагнули і після призначення контролювати парохів під страхом втрати місця. Нерідко священики не витримували такого тиску й відходили від громадсько-політичної роботи, ставали нечутливими до потреб народу, а навіть до належного виконання своїх прямих обов’язків. Тому скасування приватного патронату належало до ключових вимог греко-католицьких священиків у Галичині. Це право пропонувалося передати Церкві або громаді.
Не останню роль у зміні ситуації душпастирі відводили запровадженню верствою внутрішнього контролю за дотриманням посеред себе норм порядності й моралі при отриманні парафій. Загалом духовенство обурювали непоодинокі вияви втручання польських світських і духовних кіл у внутрішнє життя Греко-католицької церкви. Зокрема це стосувалося їх впливу на обрання греко-католицьких ієрархів, що породжувало недовіру українських світських і духовних кіл до своїх владик, постійні підозри у діяльності останніх на користь польських національних інтересів. Дошкульно вражало українську громадськість нерівноправне становище римо- і греко-католицького обрядів у краї, що проявлялося зокрема у випадках зміни вірними обряду. Такі випадки часто сприймалися українцями як наслідок прозелітичної діяльності римо-католицького кліру. Особливо резонансним випадком зміни греко-католиками обряду в 90-х роках ХІХ ст. стала т. зв. тучапська справа, коли на римо-католицизм перейшла більша частина греко-католицької віросповідної громади. Ця справа спровокувала в українському суспільстві сплеск антипольських і антипапських настроїв, спонукала греко-католицьку ієрархію звернути прискіпливішу увагу на парафії на українсько-польському етнічному порубіжні, а також на вдосконалення засад конкурсного податку, що накладався при парафіяльних ббудівельних чи реставраційних роботах.
Наприкінці ХІХ ст. Греко-католицька церква в Галичині дедалі гостріше відчувала впливи часу, яких зазнавала вся Католицька церква. Загострення соціального питання зумовлювало зміцнення в українському суспільстві ліберального світогляду. Дедалі міцнішими ставали позиції антиклерикально налаштованої української радикальної течії. Під впливом цих ідеологій позиції Церкви значно послабилися.
Загрози, які нові політичні течії несли для авторитету Церкви в суспільстві, мобілізували священицьку верству, спонукали глибше переосмислювати свою роль, покликання й завдання, очищати свої лави від неприпустимих для верстви тенденцій, не бути байдужими до негідної поведінки окремих душпастирів, підтримувати й вдосконалювати існуючі й створювати нові станові й національні товариства, інституції. Духовенство усвідомлювало, що відновлення й збереження релігійності й довіри до Церкви в суспільстві, пропаганда будівництва суспільного життя на християнських засадах можливі лише шляхом самовідданої душпастирської праці, а також щоденного діяльного засвідчення кліром небайдужості, опіки й захисту соціальних і національних інтересів народу.
У середовищі священиків існувало розуміння того, що досягнення цієї мети вимагає ґрунтовного й комплексного підходу. Аналіз дискусій і ділянок діяльності кліру дає підстави виокремити три основні напрями, в яких вони вважали за необхідне працювати: 1) вдосконалення інтелектуального і душпастирського рівня верстви; 2) посилення духовно-релігійної діяльності в суспільстві й 3) активна і різнобічна громадсько-патріотична діяльність. Усі три ділянки сприймались як взаємопов’язані і взаємозумовлюючі. Так, духовенство звертало прискіпливу увагу на належне проведення деканальних соборчиків – піврічних зборів для обговорення релігійно-душпастирських і адміністративних питань – як засобу поглиблення своїх знань, духовного збагачення, обміну досвідом.
Прагнення зосередити прискіпливішу увагу на духовній і суспільній діяльності духовенства, виробити спільний курс і засади душпастирської й громадсько-патріотичної діяльності верстви спонукало душпастирів створювати нові, альтернативні до деканальних соборчиків інституції. Такими стали т. зв. священицькі конференції (перша відбулася в 1894 р.) й Товариство св. Ап. Павла (засноване 1891 р.). Останнє протягом 90-х років ХІХ ст. розгорнуло активну діяльність, організовуючи реколекції для священиків, духовні місії для народу, підтримуючи видавництво духовної літератури й часописів, надаючи різнопланову допомогу церквам і віросповідним громадам з метою поглиблення релігійності народу й вдосконалення рівня служіння духовенства. Також в полі пристальної уваги душпастирів опинилося забезпечення належного рівня служіння в церквах: дотримання точності в розкладі богослужінь, чистоти й охайності в храмах, уважного й доброзичливого ставлення до вірних, належного підготування до богослужінь тощо.
В умовах зростання значущості національного питання значну увагу парафіяльного кліру привертало питання доцільності й меж участі верстви в суспільно-політичному житті. Серед різних думок домінуючим було переконання, що духовенство має обов’язково ставати активним і впливовим учасником суспільного життя громади, розцінюючи це не стільки як патріотичний, скільки як душпастирський обов’язок. Усвідомлювалося, що тільки враховуючи цю складову діяльності, священики зможуть ефективно протистояти гаслам радикалів і захищати інтереси Церкви в суспільстві.
Протягом 1890-х років тенденція поділу духовенства за політичними уподобаннями (на прихильників русофільської і українофільської ідеологій), що намітилася в попередній період, не лише не припинилася, а й набула загрозливих форм у зв’язку з поглибленням міжпартійної конфронтації в українському галицькому суспільстві. Політичний поділ священиків ставав дедалі гострішою проблемою, адже розділяв верству на конфронтуючі табори, перешкоджав налагодженню взаєморозуміння і співпраці між священиками, що завдавало суттєвої шкоди авторитетові верстви в суспільстві, руйнувало її функцію бути зразком і носієм миру, терпимості і взаємної любові в суспільстві. У священицькому середовищі лунали голоси про нагальну необхідність об’єднання всієї верстви навколо християнських цінностей, відмову від участі в політичних протистояннях, натомість зосередженні зусиль на економічній, освітній, культурній сферах. Однак, втягнене у вир політичного протистояння, духовенство так і не змогло втілити ці заклики на практиці. На початок ХХ століття політична конфронтація між душпастирями залишалася невирішеною проблемою.
Хоча серед духовенства зберігалася частина з різних причин пасивних священиків, значна частина пресвітерів насправді ставала на чолі громадського життя у своїх місцевостях, провадячи різнобічну й активну роботу. Так, незважаючи на загрозу утисків з боку політичних чинників, душпастирі брали активну участь в організації виборчих кампаній до повітових рад, Галицького сейму, Державної Ради. Їх позиція ставала певним орієнтиром для селянства у відстоюванні своїх прав у виборчій боротьбі. Священики постійно були в числі українського депутатського представництва у Галицькому сеймі і Державній Раді, відстоюючи (хто більш, а хто менш активно) українські національні й церковні інтереси.
Духовенство було активним учасником господарського і економічного життя галицьких українців, опікуном їх матеріального зміцнення, що розцінювалося зокрема як фактор збереження релігійності населення. Священики ставали ініціаторами створення й засновниками шпихлірів, крамниць, позичкових кас, місцевих кредитних товариств, переймалися модернізацією сільського господарства, пропагували новітні способи господарювання, були серед творців господарського товариства “Сільський господар”, спеціалізованого часопису “Господар”, товариств, які опікувалися розвитком скотарства, підтримували національні економічні товариства й інституції.
Пріоритетну увагу священики відводили розвитку національного шкільництва й присутності в ньому релігійної складової – забезпеченню у школах прав релігії вцілому і греко-католицького обряду зокрема. В колі першорядних завдань духовенства знаходилась також опіка просвітницьким рухом серед населення, насамперед через активну діяльність у рамках читалень. Ці місцеві культурно-просвітницькі осередки розглядалися як опора забезпечення виховання населення в національному й релігійному дусі, як засіб протидії поширенню ліберальних і лівих переконань в середовищі селянства.
Відстоюючи релігійні й національні права українців у Галичині, греко-католицьке парафіяльне духовенство стало активним учасником боротьби за права української мови в краї. Мовна акція кліру зробила потужний резонанс в суспільстві, допомогла вивести питання забезпечення належного місця української мови в краї зі стану вимог окремих суспільних верств на рівень акції всієї української громадськості. Священики також були причетними до процесу формування єдиного літературного орфографічного стандарту української мови в Галичині, сприяли “проникненню” фонетичного правопису й народної мови в сферу служіння й внутрішнього діловодства Церкви.
Інтереси релігійного і національного характеру, а також потреба духовного самовираження спонукали парафіяльне духовенство ставати активним учасником культурно-мистецького життя краю. Так, значну увагу пресвітери звертали на розвиток хорового мистецтва в віросповідних громадах, що розцінювалося як засіб поглиблення побожності населення, його прив’язаності до рідного обряду (через забезпечення майстерного співочого супроводу на богослужіннях), а також як засіб патріотичного виховання народу. Діяльність кола галицьких священиків-музикантів і композиторів до певної міри компенсувала прогалини в розвитку національного музичного мистецтва в краї, зумовленого браком фахівців з цієї ділянки, закладала підвалини для формування українського професійного музичного середовища.
В колі зацікавлень кліру перебувала й літературна письменницька діяльність. Священики ставали авторами як творів духовно-релігійного характеру, так і різних жанрів “світської” літератури. Потреба дбати про будівництво, оздоблення і стан церков давала священикам можливість сприяти підтримці національних архітекторів, малярів і різьбярів.
Протягом 90-х років ХІХ століття Греко-католицька церква виступала організатором / співорганізатором або учасником чисельних громадських акцій, що мали не лише релігійний, а й національний характер. Вони ставали демонстрацією української присутності в краї, народних вимог і прагнень, сприяли формуванню сучасної національної свідомості та мобілізації широких верств на спільні дії. Загалом у Галичині практично не було жодної ділянки суспільного життя, до якої б духовенство тією чи іншою мірою не долучалося. При тому в основу функціонування і розвитку кожної з них воно намагалося покласти духовно-релігійне підґрунтя, тобто національно-патріотична праця починала розумітися священиками як новітній засіб захисту віри.

Список використаних джерел і літератури

І. Джерела

Архівні матеріали
Архів Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
1. Літопис пароха с. Молодків Богородчанського повіту о. Михайла Садовського.
Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника, відділ рукописів
2. Абрисовський Омелян. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1894–1926. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 501. – 80 арк.
3. Бобрович Лука, архікатедральний працівник церкви св. Георгія, душпастир, заступник катехита в школі реальній. Вирізки і виписки з періодичних видань. 1882–1901. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 303. – 16 арк.
4. Василевський Адольф, приходник церкви св. П’ятниць (Параскевії). Вирізки і виписки з періодичних видань. 1875–1901. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 458. – 3 арк.
5. Комітет [по організації перенесення гробу] Шашкевича Маркіяна. Лист до Барвінського Олександра Григоровича. 1893 жовтня 1 (13). – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 3081. – 2 арк.
6. Крип’якевич Петро, крилошанин, викладач богослов’я у ІV гімназії м. Львова. Вирізки і виписки з періодичних видань. 1900–1902. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 1667. – 2 арк.
7. Левицький Йосиф, священик. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1895. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 1633. – 1 арк.
8. Маковей Осип, письменник. “До справи народної мови у щоденних молитвах...” – стаття, надіслана в редакцію газети “Руслан”, б.д., б.м. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 5470. – 3 арк.
9. Мерунович Євстахій (1816–19. V. 1892), парох церкви Петра і Павла у Львові, радник Львівської консисторії. Вирізки. 1867–1892. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 2170. – 2арк.
10. Мишковський Тит, д-р, викладач Нового і Старого Завітів на богословському фак. Львівського ун-ту. Вирізки і виписки з періодичних видань. 1892–1902. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 2226. – 7 арк.
11. Омелян Огоновський. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1874–1894. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 2000. – 76 арк.
12. Павликів Теофіл (7. VІІІ. 1821, Бережани – 1905) – громадський діяч, почесний крилошанин митрополичої капітули, парох Успенської церкви у Львові, посол до галицького сейму (1861, 1868, 1873), провідний діяч товариства “Руська Рада” у Львові (з 1870). Виписки і вирізки. 1849–1901. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 2424. – 21 арк.
13. Пакиж Мартин, прелат, крилошанин Львівської капітули. Вирізки і виписки з періодичних видань, візитка. 1878–1902. – Ф. 167. Біографічний словник Левицького І. – Оп. ІІ. – Спр. 2437. – 7 арк.
14. П’юрко [Богдан], священик. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1891–1897. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 2183. – 25 арк.
15. Туркевич Лев. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1896–1913. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 2579. – 15 арк.
16. Франчук Іван. “О парохію”. “Оповідання з священичого життя”. Б.д., б.м. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 5519. – 155 арк.
17. Чапельський Іван. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1889–1906. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 2720. – 65 арк.
18. Чехович Костянтин, єпископ. Листи до Барвінського Олександра Григоровича. 1895–1914. – Ф. 11. Барвінські. – Спр. 2736. – 108 арк.
Центральний державний історичний архів України, м. Львів.
19. Акти обстеження парафій Скалатського деканату. 1890–1890. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4700. – 34 арк.
20. Анкетні дані про суспільно-адміністративний стан сіл Сколівського та Стрийського повітів, складені організацією “Підгірська Рада” в Стрию. 1891. – Ф. 309. Наукове Товариство ім. Шевченка, м. Львів. – Оп. 2. – Спр. 142. – 39 арк.
21. Відозва ординаріату про збір даних щодо причин еміграції з Галичини. 1891. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординарі ат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 2. – 4 арк.
22. Вказівки Львівському міському деканатові і переписка про їх виконання. 1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4770. – 109 арк.
23. Дані про здачу іспитів вчителями релігії і переписки з цього приводу. 1890–1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4728. – 21 арк.
24. Донесення про смерть парафіяльних священиків с. Турьє Олеського деканату з доданням сумарного переліку доходів парафії 1884–1917. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4505. – 9 арк.
25. Записки священика Подолинського Мирона про події в Перемишльській капітулі і греко-католицькій церкві. 1891–1896. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 941. – 43 арк.
26. Заяви священиків з проханнями про надання їм посади адміністраторів парафій і вчителів релігії. 1890–1898. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4734. – 42 арк.
27. Збірник літопису сіл Коростянського деканату, зібрані Майданюком О., 1913 р. – Ф. 309. Наукове Товариство. Ім.. Шевченка, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 773. – 25 арк.
28. Звіти деканатів про збори священиків (соборчики). 1891. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4741. – 29 арк.
29. Звіти деканатів про збори священиків (соборчики). 1892–1893. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4772. – 34 арк.
30. Звіти деканатів про соборчики. 1894. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4836. – 30 арк.
31. Звіти деканатів про стан парафій, призначення і діяльність парохів. 1891. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4752. – 21 арк.
32. Звіти, протоколи, історична довідка та ін. документи про діяльність читальні в с. Вербиця. 1894–1934. – Ф. 348. Товариство “Просвіта”, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 1429. – 158 арк.
33. Звіти, протоколи, листування та ін. документи про діяльність читальні у м. Борщів. 1891–1939. – Ф. 348. Товариство “Просвіта”, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 1248. – 228 арк.
34. Звіти та листування про діяльність читальні в с. Бичківці. – Ф. 348. Товариство “Просвіта”, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 1093. – 60 арк.
35. Звіти та повідомлення Золочівського філіалу товариства про організаційну діяльність. 1892–1914. – Ф. 182. Товариство ім. Михайла Качковського, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 8. – 95 арк.
36. Кореспонденція священиків з особистих і громадських питань. 1890–1891. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4735. – 44 арк.
37. Листи, заяви та ін. документи священиків з прізвищами на букви Га–Гл про призначення, переміщення, надання матеріальної допомоги та ін. персональні питання 1907–1937. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 680. – 94 арк.
38. Листи, заяви та ін. документи священиків з прізвищами на букви Гн–Гу про призначення, переміщення, надання матеріальної допомоги та ін. персональні питання 1901–1944. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 681. – 136 арк.
39. Листи, заяви та інші документи священиків з прізвищами на букви Ко про призначення, переміщення, надання матеріальної допомоги та ін. персональні питання. 1905–1944. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 687. – 175 арк.
40. Листи, заяви та ін. документи священиків з прізвищами на букви Ро–Ру про призначення, переміщення, надання матеріальної допомоги та ін. персональні питання 1912–1938. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 697. – 48 арк.
41. Листи заяви та ін. документи священиків з прізвищами на букви Ск–Ст про переміщення, призначення, надання матеріальної допомоги та ін. персональні питання. 1898–1938. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 701. – 133 арк.
42. Листи кореспондентів з прізвищами на літери “Барв–Бат” до Шептицького А. 1895–1939. – Ф. 358. Шептицький Андрій, Олександр, граф, митрополит греко-католицької церкви. – Оп. 1. – Спр. 214. – 254 арк.
43. Листи культурно-освітніх і господарських товариств у Галичині до Шептицького А. про діяльність та надання матеріальної допомоги. 1906–1914. – Ф. 358. Шептицький Андрій, Олександр, граф, митрополит греко-католицької церкви. – Оп. 2. – Спр. 46. – 89 арк.
44. Листи Перемишльського єпископа Чеховича К. До Шептицького А. Том І. 1899–1904. – Ф. 358. Шептицький Андрій, Олександр, граф, митрополит греко-католицької церкви. – Оп. 2. – Спр. 300. – 91 арк.
45. Листи священиків про діяльність парафій в місцевостях на букви Го–Гу 1896–1938. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 110. – 173 арк.
46. Листування, донесення, звіти та ін. матеріали про заміщення вакантних посад священиків-крилошан при Львівській митрополичій капітулі (1890–1893). – Ф. 904. Греко-католицька митрополича капітула, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 904. – 72 арк.
47. Листування, донесення, звіти та ін. матеріали про заміщення вакантних посад священиків-крилошан при Львівській митрополичій капітулі (1895–1897). – Ф. 904. Греко-католицька митрополича капітула, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 905. – 32 арк.
48. Листування з уніатськими священиками про заснування читалень. – Ф. 182. Товариство ім. Михайла Качковського, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 48. – 19 арк.
49. Листування з філіалом товариства у м. Бібрка про заснування читалень, скликання зборів, сплату членських внесків та інші організаційні питання. 1895–1913. – Ф. 348. Товариство “Просвіта”, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 1094. – 147 арк.
50. Матеріали про становище уніатського та римсько-католицького духовенства в Галичині (списки духовних осіб, звіти, донесення і ін.). 1890. – Ф. 146. Галицьке намісництво, м. Львів. – Оп. 4. – Спр. 2581. – 194 арк.
51. Матеріали про становище уніатського та римсько-католицького духовенства в Галичині (списки духовних осіб, звіти, донесення і ін.).Том І, 1895. – Ф. 146. Галицьке намісництво, м. Львів. – Оп. 4. – Спр. 2586. – 138 арк.
52. Матеріали про становище уніатського та римсько-католицького духовенства в Галичині (списки духовних осіб, звіти, донесення і ін.).Том ІІ і ост. 1897. – Ф. 146. Галицьке намісництво, м. Львів. – Оп. 4. – Спр. 2590. – 95 арк.
53. Переписка з деканатами і парафіяльними священиками про здачу конкурсних іспитів з богослов’я. 1890. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4727. – 91 арк.
54. Переписка з деканатами про встановлення нових кордонів Львівської архиєпархії і призначення священиків. 1886–1895. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4589. – 27 арк.
55. Переписка з деканатами про встановлення нових меж парафій Львівської архієпархії і призначення священиків. 1897–1912. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4966. – 52 арк.
56. Переписка з деканатами про надання загальних даних (фасій) доходів від нерухомого майна парафій. Т. ІІ. 1890. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4720. – 46 арк.
57. Переписка з деканатами про надання звітів про результати обстеження парафіяльних урядів. 1893–1915. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4821. – 17 арк.
58. Переписка з деканатами про облік відправлених священиками богослужінь за рахунок релігійного фонду. 1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4803. – 52 арк.
59. Переписка з деканатами про організацію церковних братств, читалень і проведення релігійних місій. 1890–1894. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4718. – 48 арк.
60. Переписка з деканатами про стан парафій, призначення і переміщення, діяльність парохів. Т. 1. 1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4797. – 72 арк.
61. Переписка з деканатами про уточнення даних про громадський стан парафіян. 1890–1894. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4722. – 44 арк.
62. Переписка з емігрантами в Америці, Канаді і ін. про призначення священиків, стані там греко-католицьких церков і т. п. 1890–1896. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4726. – 34 арк.
63. Переписка зі священиками, що клопоталися про виділення грошової допомоги на церковні потреби. 1888–1905. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4666. – 11 арк.
64. Переписка зі Скільським деканатом про призначення, переміщення і надання відпустки адміністратору парафії в с. Глибів. 1887–1893. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4635. – 29 арк.
65. Переписка з Крайовою шкільною радою і деканатами про вивчення релігії в народних школах. 1890–1897. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4713. – 69 арк.
66. Переписка із деканатами і парафіяльними правліннями із персонально-побутових питань парохів. 1900–1903. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 5120. – 138 арк.
67. Програми занять, відомості про витрати, інвентарний опис майна та іншої матеріальної діяльності пресвітеріанського дому. 1914–1917. – Ф. 491. Греко-католицька митрополича капітула, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 808. – 32 арк.
68. Протокол загальних зборів товариства в Стрию та листування з делегатами про опозиційні виступи студентів на зборах проти реакційної етимології і за введення фонетичного правопису. 1892. – Ф. 182. Товариство ім. Михайла Качковського, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 12. – 16 арк.
69. Протоколи, інформації, звіти, заяви, відомості та інші матеріали про організаційну та фінансово-господарську діяльність філіалу товариства та бурси ім. Єфімовича в Бродах. 1894–1912. – Ф. 182. Товариство ім. Михайла Качковського, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 23. – 103 арк.
70. Реферат Цурковського Євстахія “Про нашу організацію духовну”. – Ф. 358. Шептицький Андрій, Олександр, граф, митрополит греко-католицької церкви. – Оп. 2. – Спр. 406. – 23 арк.
71. Розпорядження про порядок видачі зарплати парохам і їх сотрудникам і переписка з деканатами з цього приводу. 1892–1901. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4768. – 17 арк.
72. Розпорядження про порядок здачі іспитів кандидатами на парафії. 1901–1903. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 5135. – 50 арк.
73. Свідоцтва про народження і освіту, автобіографії та ін. особисті документи священиків з прізвищами на букву М. 1913–1939. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 731. – 17 арк.
74. Свідоцтва про народження і освіту, автобіографії та ін. особисті документи священиків з прізвищами на букву C.–Т. 1912–1941. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 749. – 33 арк.
75. Список священиків скерованих на роботу в пресвітеріанський дім. 1898. – Ф. 491. Греко-католицька митрополича капітула, м. Львів. – Оп. 1. – Спр. 802. – 45 арк.
76. Справа про призначення, звільнення і проходження служби парохів с. Заруддя Зборівського деканату. 1890–1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4704. – 19 арк.
77. Справа про призначення, звільнення і проходження служби парохів с. Конюхи Бережанського деканату. 1890. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4703. – 20 арк.
78. Справа про призначення, звільнення і проходження служби парохів с. Лопинець Перегинського деканату 1890–1903. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4708. – 10 арк.
79. Справа про призначення, звільнення і проходження служби парохів с. Сухоріччя Львівського деканату. 1890–1893. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4707. – 31 арк.
80. Справа про призначення парафіяльних священиків в с. Бориничі Ходорівського деканату. 1874–1898. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4125. – 113 арк.
81. Справа про призначення парафіяльних священиків в с. Звенигород щирецького деканату. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4126. – 34 арк.
82. Справа про призначення парафіяльних священиків в с. Плесняни золочівського деканату. 1885–1900. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4551. – 38 арк.
83. Справа про призначення парохів с. Мостища Калуського деканату з доданням сумарного переліку доходів парафії. 1892–1899. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4746. – 10 арк.
84. Справа про проходження служби парохом Гаврилюком Михайлом в с. Ілова Роздільського деканату. 1891–1893. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4748. – 14 арк.
85. Справа про проходження служби священиками парафії с. Милятин Старий Бузького деканату. 1886–1893. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4583. – 23 арк.
86. Справа про розписання конкурсу на отримання парафії в с. Залісці Нові. 1891–1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4750. – 43 арк.
87. Стаття Бендасюка Семена “Западно-римская чужина” та “Подальше від Рима”, друкована в журналі “Воскресенье” після 1914 р. – Ф. 129. Львівський Ставропігійський інститут. – Оп. 3. – Спр. 259. 13 арк.
88. Стаття невстановленого автора “Почитання св. Євхаристії в обряді візантійському”. 1925. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 1035. – 2 арк.
89. Статут товариства допомоги убогим церквам ім. апостола Петра у Львові 1896. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 315. – 6 арк.
90. Статути, листування, баланси та ін. документи діяльності Товариства ім. апостола Павла у Львові 1891–1899. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 313. – 107 арк.
91. Сумарний перелік доходів від нерухомого майна парафії села Гумениця Щирецького деканату, клопотання священиків про звільнення від дотримання постів і ін. відомості про діяльність цієї ж парафії. 1887–1911. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія. – Оп. 1. – Спр. 4618. – 13 арк.
92. Угоди, заяви, розпорядження та інші документи про діяльність адміністрації церкви св. Юра у Львові 1890–1937. – Ф. 408. Греко-католицький митрополичий ординаріат у Львові. – Оп. 1. – Спр. 126. – 51 арк.
93. Характеристики священиків, що брали участь в конкурсі на отримання парафії. Т. І. 1890. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія.– Оп. 1. – Спр. 4732. – 38 арк.
94. Циркуляри, розпорядження і протоколи засідань екзаменаційної комісії 1891–1892. – Ф. 201. Львівська митрополича греко-католицька консисторія.– Оп. 1. – Спр. 4737. – 26 арк.
95. Щоденник священика з невстано