ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСАНДРА СКОРОПИСА-ЙОЛТУХОВСЬКОГО

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

НАЗАРУК ЮЛІЯ СТАНІСЛАВІВНА

УДК 94 (477)

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ОЛЕКСАНДРА СКОРОПИСА-ЙОЛТУХОВСЬКОГО

07.00.01 – Історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Науковий керівник
Срібняк Ігор Володимирович
доктор історичних наук, професор

Київ-2011

ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА
1.1. Стан наукової розробки теми 10
1.2. Методологія та джерельна основа дисертаційного дослідження 19
РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ О.СКОРОПИСА-ЙОЛТУХОВСЬКОГО В УКРАЇНІ ТА ЗАКОРДОНОМ (1900 – перша половина 1915 рр.)
2.1. О. Скоропис-Йолтуховський в українському революційному русі 29
2.2. Участь у створенні та розгортанні діяльності СВУ в Австро-
Угорщині на початку Першої світової війни 40
2.3. О. Скоропис-Йолтуховський в українізації табору Фрайштадт 55
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПАТРІОТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
О. СКОРОПИСА-ЙОЛТУХОВСЬКОГО СЕРЕД ПОЛОНЕНИХ
ВОЯКІВ-УКРАЇНЦІВ У НІМЕЧЧИНІ (друга половина 1915 – 1917 рр.)
3.1. Участь О. Скорописа-Йолтуховського в організації національно-патріотичної та культурно-освітньої роботи у таборах полонених
українців 66
3.2. Заходи щодо налагодження видання таборових часописів 81
3.3. О. Скоропис-Йолтуховський у формуванні самостійницької
свідомості полонених українців після Лютневої революції 95
РОЗДІЛ 4. АДМІНІСТРАТИВНО-УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ О. СКОРОПИСА-ЙОЛТУХОВСЬКОГО В УКРАЇНІ (1918 р.)
4.1. На посаді губерніального комісара Холмщини, Полісся і Підляшшя
в добу УНР 108
4.2. О. Скоропис-Йолтуховський – губернський староста Холмщини, Підляшшя та Волині за доби Гетьманату 116

РОЗДІЛ 5. ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ О. СКОРОПИСА-ЙОЛТУХОВСЬКОГО В ЕМІГРАЦІЇ
5.1. О. Скоропис-Йолтуховський як представник Українського
Червоного Хреста в Австрії та Німеччині 125
5.2. У розбудові Гетьманських осередків в європейських країнах 134
5.3. Ідеологічно-організаційна діяльність в Гетьманському русі у
1930-х рр 149
ВИСНОВКИ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 169

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЗК Закордонний комітет
ІР НБУВ Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського
ЛННБУС Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника
МЗС Міністерство закордонних справ
НТШ Наукове товариство ім. Т. Шевченка у м. Львів
РСДРП Російська соціал-демократична робітнича партія
РУП Революційна українська партія
СВУ Союз визволення України
ТУП Товариство українських поступовців
УНІ-Б Український науковий інститут у Берліні
УНР Українська Народна Республіка
УСГ Українська студентська громада
УСДП Українська соціал-демократична партія
УСДРП Українська соціал-демократична робітнича партія
УЦР Українська Центральна Рада
ХУСГ Харківська українська студентська громада
ЦДАВО України Центральний державний архів вищих органів влади та та управління України
ЦК Центральний комітет
ЦДАГО України Центральний державний архів громадських об’єднань України
ЦДІАЛ України Центральний державний історичний архів України, м. Львів

ВСТУП

Актуальність дослідження. Потреба ретельного вивчення і зваженої наукової оцінки історії боротьби українського народу за національну і державну незалежність, обумовлює зростання цінності біографічних досліджень, в яких реконструюється діяльність політиків, науковців, громадських і культурних діячів, особливо тих, що спричинились до розбудови політико-ідеологічного та національного життя країни. Дослідження динаміки українського революційного руху, перебігу подій національно-визвольної боротьби 1917 – 1920 рр., особливостей функціонування української політичної еміграції у міжвоєнному часі потребує осмислення ролі та значення Олександра Філаретовича Скорописа-Йолтуховського – відомого українського політика і громадського діяча (1880 – 1950 рр.), життєвий шлях та ідеологічна спадщина якого до цього часу залишаються майже не вивченими.
Вивчення партійно-політичної діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського, який був чільним діячем Революційної української партії (предтечі української соціал-демократії), а пізніше одним з керівників соціал-демократичної “Спілки” та Союзу визволення України, брав активну участь у розбудові української державності часів УЦР і Гетьманату П. Скоропадського, а також причетний до організаційного оформлення українського монархічного руху як однієї з важливих політичних течій в еміграції, дає можливість глибше розуміти специфіку національно-визвольного руху в Україні першої половини ХХ ст. Висвітлення діяльності О. Скорописа-Йолтуховського на громадсько-політичній ниві, дає змогу визначити його особистий внесок у національне відродження України. Всебічного аналізу та узагальнення також вимагає й ідеологічна спадщина організованого руху українських гетьманців-державників (до якого належав О. Скоропис-Йолтуховський), яка до сьогодні не втратила свого наукового значення.
Актуальність даної роботи обумовлюється й відсутністю в українській та зарубіжній історіографії спеціального комплексного дослідження життя та діяльності Олександра Філаретовича Скорописа-Йолтуховського, необхідністю реконструкції його політичної біографії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дисертація виконана у рамках науково-дослідної теми “Український національно-визвольний рух новітньої доби”, яку розробляє кафедра історії України і філософії Київського національного лінгвістичного університету. Особистим внеском дисертантки у дослідження теми є визначення ролі та місця О. Скорописа-Йолтуховського у суспільно-політичному житті України першої половини ХХ ст.
Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження діяльності О. Скорописа-Йолтуховського в політичній, громадській, ідеологічній площинах, задля з’ясування його внеску в боротьбу українського народу за незалежність та розбудову національної державності.
Для реалізації цієї задачі були визначені основні наукові завдання:
• встановити стан наукової розробки проблеми та джерельну базу її дослідження;
• дослідити процес формування суспільно-політичного світогляду О. Скорописа-Йолтуховського, трансформацію його поглядів на перспективи розвитку українського визвольного руху;
• науково узагальнити відомі та виявити не досліджені раніше факти біографії О. Скорописа-Йолтуховського;
• висвітлити партійно-політичну діяльність О. Скорописа-Йолтуховського у 1900 – 1915 рр.;
• визначити основні напрямки організаційної діяльності О. Скорописа-Йолтуховського під час Першої світової війни;
• дослідити участь О. Скорописа-Йолтуховського в державотворчих процесах доби Української революції 1917 – 1920 рр.;
• з’ясувати роль О. Скорописа-Йолтуховського в ідеологічному протистоянні в середовищі української політичної еміграції в Європі у міжвоєнний час.
Об’єктом дослідження є особистість Олександра Філаретовича Скорописа-Йолтуховського та його життєвий шлях.
Предметом дослідження є політична, громадська і ідеологічна діяльність О. Скорописа-Йолтуховського та його внесок у розвиток українського визвольного руху.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є принципи історизму, об’єктивності та системного розуміння історичного процесу, що спираються на документально засвідчені факти і неупереджений розгляд подій та явищ в їхньому розвитку і взаємозв’язку. При написанні роботи використовувались загальнонаукові та спеціально-історичні методи, зокрема історичний, системно-структурний, біографічний, проблемно-хронологічний, конкретно-пошуковий та ін.
Їх застосування дало змогу проаналізувати суспільні процеси і політичні події в Україні першої половини ХХ ст., достатньо повно реконструювати діяльність О. Скорописа-Йолтуховського у цей період, відтворити основні етапи його життя і створити цілісну політичну біографію громадського діяча. Проблемно-хронологічний метод дозволив, зокрема, розглянути явища і події, що відбувалися у житті О. Скорописа-Йолтуховського, в часовій послідовності та динаміці. Під час опрацювання і систематизації джерел з даної дослідницької теми було використано конкретно-пошуковий метод.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше комплексно досліджено громадсько-політичну та організаційно-ідеологічну діяльність О. Скорописа-Йолтуховського на тлі історичних подій першої половини ХХ ст. На підставі виявлених архівних і опублікованих матеріалів встановлено нові та уточнено вже відомі біографічні факти; до наукового обігу введено значну кількість нових архівних матеріалів. Результати дисертаційного дослідження свідчать про його значний внесок у розвиток українського визвольного руху впродовж першої половини ХХ ст., крім того вони ілюструють трансформацію світогляду діяча під впливом політичних подій та розкривають вагомий внесок О. Скорописа-Йолтуховського у процесі мобілізації значної частини української політичної еміграції під гаслами гетьманського руху.
Хронологічні межі дослідження визначаються роками активної партійно-політичної, громадської, організаційно-виховної та ідеологічної діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського 1900 – 1939 рр., хоча інколи дисертантка вважала за можливе вийти за ці межі задля повнішого висвітлення даної теми.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її положень і фактичного матеріалу при написанні узагальнюючих праць і спеціальних навчальних курсів та програм з історії України, зокрема, з історії українського визвольного руху початку ХХ ст., української революції 1917 – 1920 рр., української еміграції міжвоєнної доби, з історії дипломатії, при упорядкуванні довідкової літератури і підручників з історії, політології, журналістики.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі обговорення висновків дисертації на Першій та Другій міжнародних наукових конференціях “Українська діаспора: проблеми дослідження” (Острог, 23-24 вересня 2004 р., 22-23 травня 2006 р.); на Міжнародній науковій конференції “Над Дніпром, Віслою і Рейном Німеччина, Польща і Україна в системі міжнародних та міжнаціональних відносин Центральної і Східної Європи (ХV-ХХ ст.)” (Київ; Чернігів, 22-23 вересня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Кам’янець-Подільський – остання столиця Української Народної Республіки” (Кам’янець-Подільський, 6-7 жовтня 2009 р.); а також на науково-практичних конференціях “Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій” (Київ, 2003 – 2005 рр.). Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри історії України і філософії Київського національного лінгвістичного університету.
Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у 13 опублікованих статтях (9 з яких надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України).
Структура дисертації зумовлена метою та завданням даного дослідження. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Відомий український громадсько-політичний діяч, публіцист, чільний діяч гетьманського руху Олександр Філаретович Скоропис-Йолтуховський належав до яскравих постатей українського національного відродження. Понад сорок років життя він віддав українській справі, самовіддано працюючи задля реалізації українських національно-визвольних ідеалів.
Проте здійснений історіографічний аналіз засвідчує, що наявні праці з даної теми висвітлюють лише окремі епізоди життя і діяльності О. Скорописа-Йолтуховського, тоді як його громадсько-політична діяльність досі не була предметом спеціального комплексного дослідження як в Україні, так і за кордоном. За радянських часів вітчизняна історіографія таврувала його як представника “буржуазного націоналізму”, що унеможливлювало появу наукових праць з даної проблематики. До сьогодні сучасні історики так і не розпочали наукову розробку політичної біографії О. Скорописа-Йолтуховського, відтак різні аспекти його революційної та громадської діяльності досі залишилися практично не дослідженими. Деякою мірою розкриттю теми заважало розпорошення джерельної бази між архівними сховищами та бібліотеками м. Києва та м. Львова.
Під час роботи над дисертаційним дослідженням було опрацьовано широкий комплекс різноманітних джерел про життя і діяльність О. Скорописа-Йолтуховського. Використання архівних матеріалів, у тому числі особового походження, матеріалів періодичних видань, його науково-публіцистичних праць дозволило значною мірою реконструювати його громадсько-політичну діяльність.
Маючи вже вироблений політичний світогляд як член Української вільної громади, О. Скоропис-Йолтуховський вступив до Київської політехніки, де відразу включився у громадсько-культурну роботу національно-патріотичного змісту. Важливу роль у залученні О. Скорописа-Йолтуховського до революційної боротьби відіграв колега Д. Антонович, який доручив йому здійснити перевезення нелегальної літератури через кордон. О. Скоропис-Йолтуховський взяв участь у створенні Революційної політичної партії (РУП), на базі якої у 1905 р., сформувалася українська соціал-демократія, що посіла одне з провідних місць на політичній арені під час визвольних змагань 1917 – 1920 рр.
У перший період діяльності Революційної української партії (1900 – 1903 рр.) О. Скоропис-Йолтуховський брав діяльну участь у партійних справах, активно співпрацював на шпальтах партійних органів “Праця” і “Селянин”, опублікувавши цілу низку статей та заміток, у яких відстоював як соціал-демократичні, так і національні ідеї. Він поділяв політичну позицію М. Міхновського, обґрунтовану у брошурі “Самостійна Україна”, яка, ставши на деякий час програмою РУП, проголошувала боротьбу за державну незалежність України. О. Скоропис-Йолтуховський входив до складу Закордонного комітету РУП, беручи активну участь у його роботі. У цей час він займався організацією видання та транспортування нелегальної літератури у Велику Україну.
Внаслідок ознайомлення із західноєвропейською соціалістичною літературою та під впливом російської соціал-демократії О. Скоропис-Йолтуховський виразно еволюціонує в бік автономізму. Наприкінці 1904 р., О. Скоропис-Йолтуховський очолив групу членів РУП, які виступали проти політичної автономії України, заперечуючи самостійницькі гасла в українському соціал-демократичному русі та обстоюючи доцільність тісної кооперації підпільної революційної діяльності з російською соціал-демократією. Обстоювання цією групою українських революціонерів ідеї об’єднання з російською соціал-демократією призвело до розколу РУП у січні 1905 р., після чого О. Скоропис-Йолтуховський разом зі своїми однодумцями приступив до творення нової політичної організації “Спілка”. Будучи одним з лідерів УСД, О. Скоропис-Йолтуховський виявив високі організаторські й журналістські здібності, енергійність і діловитість.
Залишивши лави РУП, О. Скоропис-Йолтуховський виїхав до Берліну, де планував вступити на навчання до університету для поповнення своїх знань з соціології та економіки, проте вже на початку березня 1905 р., він повертається до України, прагнучи включитися в активну революційну боротьбу. Після арешту за участь у селянських заворушеннях О. Скоропис-Йолтуховський провів кілька місяців в ув’язненні. Вийшовши на свободу О. Скоропис-Йолтуховський не відмовився від участі в революційній боротьбі з царатом – він організує селянство Тираспольського, Олександрійського і Одеського повітів, а навесні 1906 р., керує революційним рухом селян Сквірсько-Васильківського району та провадить організаційну роботу як член Головного (центрального) комітету Української соціал-демократичної спілки. Після свого чергового арешту О. Скоропис-Йолтуховський відбув 33-місячне ув’язнення без суду і слідства та був етапований на заслання у Сибір. Йому вдається здійснити втечу, після чого О. Скоропис-Йолтуховський виїжджає закордон і осідає в Мюнхені.
З початком Першої світової війни О. Скоропис-Йолтуховський, будь-що прагне потрапити до Німеччини або Австро-Угорщини, вважаючи, що саме ці держави найбільше впливатимуть на подальше національно-державне самовизначення України. Він стає одним з провідних функціонерів Союзу визволення України – безпартійної політичної організації, яка піднесла гасло державної самостійності України. Діяльність СВУ допровадила до плідних наслідків, як в справі інформування європейської громадськості про українське питання, так і обстоювання прав українців перед урядами Центральних держав. Особливо корисною вона була в таборах полонених українців зі складу російської армії у Німеччині та Австро-Угорщині. О. Скоропису-Йолтуховському вдалося домогтися зосередження полонених української національності в окремих таборах та розпочати серед них широку культурно-просвітню та національно-виховну роботу, головною метою якої була підготовка національно свідомих кадрів для майбутньої незалежної України. Спільні зусилля О. Скорописа-Йолтуховського, членів СВУ, співробітників Просвітніх відділів таборів та національно-свідомого активу з числа полонених при всебічному сприянні військових й неурядових установ Центральних держав спричинилися до того, що в неволі за дротами були виховані кадри вільних людей, які після повернення в Україну виявили себе цілком свідомими українцями, небайдужими до долі своєї Батьківщини.
Але незаперечні заслуги О. Скорописа-Йолтуховського у справі національного освідомлення полонених українців не були гідно оцінені керівництвом Української Центральної Ради. Більше того, через російські інсинуації його впродовж кількох місяців не допускали на терени УНР, і лише після падіння Тимчасового уряду О. Скоропис-Йолтуховський зумів дістатись Києва. Наприкінці січня 1918 р., його було призначено уповноваженим Центральної Ради по формуванню українських військових частин з числа полонених українців на теренах Центральних держав. Він доклав багато зусиль для того, щоб отримати дозвіл на перевезення таборян до військового табору у Володимирі-Волинському, де відбувався їх вишкіл, а крім того О. Скоропис-Йолтуховський на цій посаді багато зробив для організації українських дивізій “Синьожупанників” та “Сірожупанників”.
Після свого повернення до м. Києва О. Скоропис-Йолтуховський отримує нову посаду – з 1 березня 1918 р., він призначається губернським комісаром УНР в Холмщині. Попри зміну влади у Києві він й надалі виконує обов’язки губернського старости, а після поразки національно-визвольних змагань залишився в еміграції, де спочатку займався харитативною діяльністю, намагаючись полегшити життя колишніх полонених українців у таборах, а потім став одним з членів-засновників Українського союзу гетьманців-державників та організаторів української науки за кордоном (Український науковий інститут в Берліні).
Взагалі – суспільно-політичні процеси в Україні в добу національно-визвольних змагань важко уявити без конкретних історичних постатей. Одним із пріоритетних шляхів вивчення історії боротьби українського народу за національну і державну незалежність є наукове осмислення діяльності відомих громадсько-політичних діячів, особливо тих, що спричинились до розбудови політико-ідеологічного та національного життя країни. Тим значенням, якого набуває детальне науково-історичне відтворення динаміки українського визвольного руху під час Першої світової війни та в міжвоєнний період, для розуміння ідеологічних витоків, засад і чинників державотворчих процесів в один із найскладніших періодів історії України ХХ ст., обумовлюється актуальність пропонованого до розгляду дослідження громадсько-політичної та науково-публіцистичної діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського – відомого політичного і громадського діяча, науковця, публіциста, одного з засновників та керівників Союзу Визволення України.
Пропонована робота є першою в українській історіографії спробою комплексного дослідження його політичної біографії в хронологічних рамках років активної партійно-політичної, громадської, культурно-просвітницької та ідеологічної діяльності (1900 – 1945 рр.). Обрана за базову, для побудови загальної концепції дисертаційного дослідження та змісту його розділів, структурно-системна методологія дала змогу представити становлення й світоглядну еволюцію особистості О. Скорописа-Йолтуховського в контексті його громадсько-політичної діяльності на різних етапах національно-визвольних змагань в Україні.
Виконані в процесі роботи згідно обсягу охопленої дослідженням проблематики та поставлено за мету завдання, дозволили дійти наступних висновків, винесених на захист:
- Ознайомлення з опублікованими за тематикою нашої роботи працями засвідчило фрагментарну наукову розробку цієї проблеми. Було встановлено, що значна кількість сучасних наукових досліджень відбиває окремі та, як правило, уривчасті дані про життя і діяльність О. Скорописа-Йолтуховського, містить розрізнені дані з політичної біографії та ідеологічної спадщини діяча, потребує спеціального комплексного наукового дослідження.
- Проведене нами комплексне дослідження громадсько-політичної та організаційно-ідеологічної діяльності О. Скорописа-Йолтуховського на тлі історичних подій першої половини ХХ ст., дозволило на підставі виявлених архівних і друкованих матеріалів встановити нові та уточнити вже відомі біографічні факти; до наукового обігу введено значну кількість нових архівних матеріалів.
- На значному за обсягом фактологічному матеріалі періоду 1900 – 1910 рр., з’ясовано значний особистий внесок О. Скорописа-Йолтуховського в розробку теорії соціал-демократії на початку ХХ ст., активна організаційна й практична робота проти російського царату у складі кількох політичних та громадських організацій лівого спрямування. Відстежена нами подальша еволюція поглядів О. Скорописа-Йолтуховського – від радикальних соціальних гасел і участі в заснуванні соціал-демократичної “Спілки” як складової частини РСДРП, до самостійницьких поглядів напередодні Першої світової війни, дає нам підстави стверджувати, що суспільно-політичний світогляд О. Скорописа-Йолтуховського і віра в здатність народу самостійно творити свою історію формувалися з досвідом його громадської діяльності, збагачуючись організаційними навичками і осмисленням складних процесів розгортання українського національно-визвольного руху.
- Відстежено основні етапи формування політичних позицій та становлення ідейно-теоретичних поглядів О. Скорописа-Йолтуховського, визначена роль його літературно-публіцистичних праць в громадсько-політичному житті в умовах еміграції та їх вплив на тогочасні суспільно-політичні процеси в Україні і поза її межами упродовж передвоєнних та воєнних років.
- З’ясовано вплив особистості О. Скорописа-Йолтуховського на формування ідеології та політики СВУ в рамцях комплексного аналізу діяльності СВУ, зокрема стосунків організації з громадсько-політичними органами галицьких українців у період Першої світової війни.
- Детально висвітлена і проаналізована організаційно-патріотична діяльність О. Скорописа-Йолтуховського серед полонених вояків-українців у Німеччині (друга половина 1915 – 1917 рр.), його персональна роль в організації національно-патріотичної та культурно-освітньої роботи у таборах полонених українців, зокрема, у налагодженні видань таборових часописів, як засобу формування самостійницьких прагнень у полонених українців після Лютневої революції.
- Унаслідок опрацювання значного за обсягом розрізненого джерельного матеріалу в роботі відтворюється цілісна картина персональної участі О. Скорописа-Йолтуховського в українізації трьох таборів, в яких утримувались полонені українці зі складу царської армії та розгортання широкої діяльності з формування національної свідомості у таборян, завдяки чому у таборах було виховано значну кількість вчителів та організаторів української справи, тисячі полонених отримали ази грамоти, навчившись читати і писати. Найголовнішим наслідком цієї діяльності, на нашу думку, було те, що налагодження в таборах роботи культурно-освітнього і національно-патріотичного змісту забезпечило національне освідомлення десятків тисяч полонених українців.
- З’ясовано, що діяльність СВУ серед полонених українців у таборах Німеччини, яка спрямовувалася О. Скорописом-Йолтуховським, найрельєфніше виявлялася у трьох основних напрямках: просвіта (влаштування читань, викладів, шкіл, окремих курсів), національне й політичне виховання та організаційна робота, унаслідок чого полонені отримали право безпосередньо керувати своїм внутрішнім життям у таборах. До безпосередніх заслуг О. Скорописа-Йолтуховського відносимо те, що у свідомості полонених та їх політичних переконаннях відбулися великі зміни. Якщо з постанням українських таборів орієнтація на Росію була майже загальною й одностайною (при поміркованій опозиції до її імперських порядків), то з розвитком національного життя в таборах серед полонених все більше прихильників збирає ідея автономії України, а з часом у гуртках свідомих українців все частіше підноситься гасло її незалежності.
- На великому фактологічному матеріалі в роботі доведено, що О. Скоропис-Йолтуховський є помітною політичною фігурою в державотворчих процесах доби Української революції 1917 – 1920 рр., в якості дипломата і урядовця. Висвітлюється непересічна роль О. Скорописа-Йолтуховського – уповноваженого Центральної Ради по формуванню українських військових частин з числа полонених українців на теренах Центральних держав та у формуванні українських дивізій “Синьожупанників” та “Сірожупанників”.
- В контексті повоєнних громадсько-політичних реалій розглянута робота О. Скорописа-Йолтуховського на посаді губернського комісара УЦР в Холмщині, його безпосередня особиста участь в організації повернення до своїх домівок значної кількості українських родин-біженців, наданні допомоги мешканцям зруйнованих сіл, у відновленні роботи українських шкіл та церков, вирішенні проблеми тисяч виселенців по обидва боки фронту, в розвитку українського шкільництва та працевлаштуванні вчителів, запобіганні спробам польських відділів захопити північну частину Холмщини та Підляшшя.
Залучення малодосліджених досі джерел дозволило нам проаналізувати низку процесів і явищ (політико-ідеологічного, господарського, культурного та військового характеру), в яких, за безпосередньою участю О. Скорописа-Йолтуховського, зароджувались і формувались ідеї політичної незалежності України та ідеологія гетьманського руху в еміграції.
- Розглянуті в нашій роботі громадсько-політичні та організаційно-ідеологічні складові діяльності О. Скорописа-Йолтуховського в роки повоєнної еміграції дають нам підстави стверджувати, що О. Скоропис-Йолтуховський доклав надзвичайних зусиль для творення нової суспільно-політичної течії в українському зарубіжному середовищі. В низці публіцистичних праць ним зроблене обґрунтування доцільності встановлення монархічної влади в Україні, обстоювались ідеї українського монархізму. За його участі був розроблений статут Українського Союзу Хліборобів-Державників (УСХД), він входить до складу керівного осередку організації і бере діяльну участь у організації видання першого числа неперіодичного видання “Хліборобська Україна”, яке стало рупором гетьманського руху в еміграції.
- Відтворено маловідомі сторінки перебування О.Скорописа-Йолтуховського за кордоном протягом 30 – 40 рр., і ґрунтовно висвітлені організаційні моменти творення осередків українського консервативно-монархічного руху у кількох європейських країнах та його особиста участь в цьому процесі. Проаналізовано засади громадської та наукової діяльності О. Скорописа-Йолтуховського у створеному гетьманцями Українському Науковому Інституті, зміст і спрямування низки публікацій з політичних і економічних питань, підтримка ним різних гуманітарних українських проектів, а також діяльність на керівних посадах в гетьманському русі, як члена Президії Гетьманської ради (до 1945 р), до арешту радянською військовою контррозвідкою.
- Беручи до уваги за значущу компоненту висвітлення персоналії О. Скорописа-Йолтуховського, надзвичайну складність політично-економічних, соціальних, мілітарних та гуманітарно-культурних реалій в Україні упродовж розглядуваного нами часу, зауважимо надзвичайну вагу національних, державницьких та морально-гуманістичних світоглядних ідей, на яких ґрунтувалась громадська діяльність цієї непересічної особистості. На всіх етапах свого життя, він до кінця залишався відданим своєму громадянському обов’язку, послідовно обстоюючи національні інтереси і до самого арешту сумлінно виконуючи свої громадсько-політичні обов’язки.
- Наведені в різних розділах роботи оцінки сучасників щодо історичного масштабу громадської діяльності О. Скорописа-Йолтуховського у справі боротьби за національні інтереси України як одного з керівників Союзу визволення України, губернського комісара Холмщини та Підляшшя, науковця та публіциста, організатора гетьманського руху в еміграції переконливо засвідчують значимість його особистості у вказаний період української історії.
- Зазначимо, також, що запропоноване нами висвітлення партійно-політичної діяльності О. Скорописа-Йолтуховського створює додаткові можливості для глибшого розуміння специфіки національно-визвольного руху в Україні першої половини ХХ ст.
- Разом з тим, аналіз наведеного в роботі фактологічного матеріалу дає нам усі підстави стверджувати, що історична і культурна роль О. Скорописа-Йолтуховського в політично-громадському житті України періоду визвольних змагань є більш значною, ніж те вбачалося раніше, а його ідеологічна спадщина й до сьогодні не втратила свого наукового значення і заслуговує на більш детальне опрацювання.
- Напрацьовані в процесі роботи матеріали, можуть бути використані при викладання курсів історичних дисциплін у вузах та для подальшого наукового вивчення проблеми. Теоретичні положення та практичні результати наведеного дослідження на сьогоднішній день системно використовуються автором та викладачами кафедри історії України і філософії у лекційних і семінарських курсах в Київському національному лінгвістичному університеті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

Архівні матеріали

Центральний державний архів вищих органів влади і управління України

Ф. 1115. Українська Центральна Рада (1917-1918 рр.).
1. Ф. 1115. – Оп. 1. – Спр. 2. Листи та звернення організацій і осіб до Української Центральної Ради, липень 1917 р. – 189 арк.

Ф. 3807. Жук Андрій Ілліч (1880 – 1968) – громадсько-політичний діяч, публіцист та історик, член Харківського комітету РУП, ЦК УСДРП, засновник і секретар СВУ, член Товариства українських кооператорів, Наукового товариства ім. Шевченка у м. Львові.
2. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 1. Матеріали з історії РУП – УСДРП : студентські громади (1898 р. – 1913 р.). – 227 арк.
3. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 2. Матеріали з історії РУП – УСДРП : селянська революція на Україні (1900 р. – 1907 р.). – 115 арк.
4. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 4. Матеріали з історії РУП – УСДРП : розвиток і діяльність РУП – УСДРП за період 1901 – 1907 рр.; організації на Полтавщині, Черніговщині та інших губерніях (1901 р. – 1907 р.). – 280 арк.
5. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 5. Матеріали з історії РУП – УСДРП : матеріали про відозви РУП – УСДРП (1903 р. – 1905 р.). – 61 арк.
6. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 8. Матеріали з історії РУП – УСДРП : розвиток і діяльність РУП – УСДРП за період з 1901 по 1907 рік; Київська, Кам’янецька, Петербурзька організації та інші матеріали (1901 р. – 1907 р.). – 245. арк.
7. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 9. Матеріали з історії РУП – УСДРП : селянські рухи на Україні, виступи селян на Полтавщині, Харківщині, Чернігівщині (1902 р.). – 270 арк.
8. Ф. 3807. – Оп. 1. – Спр. 10. Матеріали з історії РУП – УСДРП : конференції та з’їзди РУП – УСДРП (1901 р. – 1920 р.). – 244 арк.
9. Ф. 3807. – Оп. 2. – Спр. 17. Протоколи засідань другого з’їзду Революційної української партії та інші матеріали та документи в справі з’їзду. Оригінали (1904 р.). – 60 арк.
10. Ф. 3807. – Оп. 2. – Спр. 21. Статут Київського комітету РУП, звіти: ЦК РУП, Київської вільної громади за 1904 р., конференції Полтавського, Лубенського та Харківського комітетів, Ніжинського комітету і Глухівської організації та інші документи з внутрішнього життя РУП (1904 – 1905 рр.). – 42 арк.
11. Ф. 3807. – Оп. 2. – Спр. 23. Звернення ініціативної групи колишніх членів РУП для видання спогадів про участь в партійній роботі. Спогади Д. Дорошенка, П. Андрієвського, прокламації РУП (березень 1903 р. – квітень 1934 р.). – 28 арк.
12. Ф. 3807. – Оп. 2. – Спр. 32. Спогади А. Жука про його життя і діяльність в період 1903 – 1905 рр. – 27 арк.
13. Ф. 3807. – Оп. 2. – Спр. 41. Історична довідка про утворення та діяльність Революційної української партії. – 13 арк.

Ф. 3859. Український вільний університет в Празі.
14. Ф. 3859. – Оп. 1. – Спр. 12. Листування з Українським науковим інститутом в Берліні, міністерством шкільництва і народної освіти ЧСР, видавничими товариствами “Українська книжка” в Подєбрадах, Історичним музеєм в м. Суми та іншими установами (3 лютого 1922 р. – 10 березня 1937 р.). – 122 арк.

Ф. 4158. Український науковий інститут в Берліні.
15. Ф. 4158. – Оп. 1. – Спр. 6. Особисте листування директора УНІ – Б. І. Мірчука з українськими діячами в Америці, Чехословаччині та різними установами про наукову діяльність інституту. – 578 арк.

Ф. 4382 – Організація українських націоналістів у таборі військовополонених у м. Вецлярі (Німеччина) (1915 – 1918 рр.)
16. Ф. 4382. – Оп. 1. – Спр. 1. Історичні довідки про громадські організації табору. 1917 рр. – 70 арк.
17. Ф. 4382. – Оп. 1. – Спр. 17. Періодичні звіти про діяльність просвітньої секції, мандрівної бібліотеки, товариства ім. М. Лисенка і гончарні табору. 1918 р. – 52 арк.

Ф. 4404 – Організації українських націоналістів у таборі військовополонених у м. Фрайштадті. (Австрія) (1914 – 1918 рр.)
18. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 16. Періодичні місячні звіти про діяльність Просвітнього відділу СВУ та його секцій, гуртків, курсів, бібліотеки. 1915–1917 рр. – 274 арк.
19. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 26. Умова між полоненими фрайштадтського і вецлярського таборів про порядок ведення просвітньої роботи серед полонених. 1917 р. – 2 арк.
20. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 207. Друковані видання товариства. Газета “Розвага”. 1916 – 1918 рр. – 74 арк.
21. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 224. Статут товариства “Просвіта” ім М. Драгоманова. Табір Фрайштадт. 1916 р. – 6 арк.
22. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 232. Листи СВУ членам товариства про заснування гуртка учителів та ін. 1915 – 1917 рр. – 17 арк.
23. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 233. Місячні звіти про діяльність товариства “Просвіта” ім. М. Драгоманова та етнографічної секції. 1917 – 1918 рр. – 21 арк.
24. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 234. Місячні звіти про діяльність загальної і вчительської бібліотеки. 1918 р. – 9 арк.
25. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 299. Звіти товариства “Січ” ім. Гетьмана П. Дорошенко. Фрайштадт. 1917 р. – 12 арк.
26. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 300. Місячні звіти товариства “Січ” імені гетьмана П. Дорошенко. 1917 – 1918 рр. – 30 арк.
27. Ф. 4404. – Оп. 1. – Спр. 333. Статут Просвітнього відділу СВУ та гуртка “Визволення України” і довідка про його утворення. 1915 – 1916 рр. – 17 арк.

Ф. 4405 – Союз визволення України (1914 – 1918 рр.)
28. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 20. Листування з керівниками Просвітнього відділу Союзу в Фрайштадтському таборі про організацію друкарні, запрошення вчителів на роботу в таборі та ін. 1914 – 1918 рр. – 231 арк.
29. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 21. Листування з референтом Союзу Домбчевським Р., про становище полонених українців в Кніттельфельдському таборі, організації серед них просвітньої роботи, присилку української літератури. 1914 – 1918 рр. – 25 арк.
30. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 22. Листування з офіцерами Українських січових стрільців Гаврилко, Черняком, Горянським, Паращуком та іншими про організацію на Волині шкіл та інше. 1914 – 1918 рр. – 202 арк.
31. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 55. Звіти членів Президії СВУ О. Скорописа-Йолтуховського та А. Жука про становище полонених Фрайштадтського табору. 1915 р. – 20 арк.
32. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 69. Листування з різними особами про розповсюдження літератури серед полонених в таборах. 1915 – 1916 рр. – 20 арк.
33. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 127. Звіт про роботу “Гуртка полонених українців” в Дунасердагельському таборі про провадження культурно-освітньої роботи. 1916 р. – 9 арк.
34. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 180. Листування видавництва “Вістника СВУ” з редакціями “Свобода”, “Народне Слово”, “Буковина” та іншими установами і особами. 1917 р. – 69 арк.
35. Ф. 4405. – Оп. 1. – Спр. 210. Листування з громадськими культурно-освітніми установами, особами про друкування статей, об’яв та розсилку літератури. 1918 р. – 21 арк.

Ф. 4406 – Організації українських націоналістів у таборі військовополонених у м. Раштат (Німеччина) (1915 – 1918 рр.)
36. Ф. 4406. – Оп. 1. – Спр. 28. Записна книжка В. Сімовича. Табір Раштат. 1917 – 1918 рр. – 47 арк.
37. Ф. 4406. – Оп. 1. – Спр. 33. Листи до Центрального Бюро СВУ у Берліні, українських громад в таборах Ганновер-Мюндені, Вецлярі, Білій, Зальцведелі, Фрайштадті про стан просвітньої роботи в таборі, про склад Генеральної старшини, про переведення полонених та інші питання. 1916 – 1918 рр. – 30 арк.
38. Ф. 4406. – Оп. 1. – Спр. 84. Листування з Центральним Бюро СВУ у м. Берліні про стан просвітньої роботи в українських таборах. 1916 – 1917 рр. – 35 арк.
39. Ф. 4406. – Оп. 1. – Спр. 87. Протоколи засідань Просвітнього Відділу СВУ у Раштаті. 1918 р. – 5 арк.

Ф. 4418 – Організації українських націоналістів у таборі військовополонених у м. Зальцведелі (Німеччина) (1915 – 1918 рр.)
40. Ф. 4418. – Оп. 1. – Спр. 3. Статут Української Громади і звіти її організацій за 1917 р. – 235 арк.

41.
42. Ф. 4418. – Оп. 1. – Спр. 87. Протоколи засідання Просвітньої секції, списки її членів та службовців табору із полонених; програма, розклад занять та списки учнів школи ім. Б. Грінченка. 1916 – 1917 рр. – 315 арк.
43. Ф. 4418. – Оп. 1. – Спр. 88. Протоколи засідання Просвітньої Ради та Контрольної комісії. 1918 р. – 25 арк.
44. Ф. 4418. – Оп. 1. – Спр. 137. Програма лекцій Народної школи ім. Б. Грінченка. 1917 – 1918 рр. – 54 арк.
45. Ф. 4418. – Оп. 1. – Спр. 176. Звіт про діяльність Просвітнього Відділу СВУ. 1916 – 1918 рр. – 47 арк.

Центральний державний історичний архів України (м. Київ)

Ф. 274 – Київське губернське жандармське управління
(1913 – 1917 рр.)
46. Ф. 274. – Оп. 4. – Спр. 463. Сообщение начальника Киевского ГЖУ киевскому губернатору, донесения помощников начальника Киевского ГЖУ в уездах и рапорты уездных исправников об аресте киевского комитета РСДРП 16 февраля 1915 г., о распространении листовок киевского комитета РСДРП, партии эсеров, УСДРП, других партий и организаций в городе Киеве и по другим вопросам. 1915 – 1916 гг. – 488 арк.
47. Ф. 274. – Оп. 4. – Спр. 488. Сообщение Департамента Полиции о задержании высланных из-за границы в г. Киев украинских газет и брошюр “Вістник Союзу визволення України”, “Українська історія” и других от 12 марта 1915 г. – 2 арк.

Ф. 365 – Жандармський заклад тимчасового воєнного генерал-губернатора Галичини (1914 – 1915 рр.)
48. Ф. 365. – Оп. 2. – Спр. 56. Агентурные сведения и переписка с отдельным корпусом жандармов и Департаментом полиции о деятельности в Галиции украинских буржуазно-националистических партий “мазепинцев”. Списки лиц, принадлежавших к этой партии. 1914 – 1915 гг. – 131 арк.

Центральний державний історичний архів України (м. Львів)

Ф. 360 – Старосольський Володимир-Степан (1879 – 1960 рр.)
49. Ф. 360. – Оп. 1. – Спр. 53. Проект роботи Союза визволення України серед полонених жовнірів з Російської України. – 46 арк.
Ф. 387 – Левинський Володимир (1880 – 1953 рр.)
50. Ф. 387. – Оп. 1. – Спр. 55. Листи О. Скорописа-Йолтуховського, В. Старосольського до В. Левинського. 1915 – 1917 рр. – 78 арк.
Ф. 395 – Бюро культурної допомоги для українського населення окупованих земель, м. Львів (1915 – 1918 рр.)
51. Ф. 395. – Оп. 1. – Спр. 1. Інструкція організацій “Загальна Українська Рада” у Відні та “Союза визволення українців” про організацію шкільного навчання в західних областях України, окупованих австро-німецькими військом. – 8 арк.

Відділ рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України
ім. В. Стефаника НАН України

Ф. 9. Окремі надходження.
52. Ф. 9. – № 4182. Лист директора Музею визвольної боротьби України в Празі Д. Антоновича до О. Скорописа-Йолтуховського з

подякою за надіслані видання Українського наукового інституту в Берліні (1932 р., Прага). – 1 арк.

Архів Всеукраїнської громадської організації
“Союз гетьманців-державників” (м. Київ)

Ф.1 Збірка світлин діячів гетьманського руху міжвоєнної доби
53. Ф. 1. – № 119. Фундатори Українського союзу хліборобів-державників (В. Липинський, П. Скоропадський, С. Шемет, О. Скоропис-Йолтуховський, С. Крилач, А. Монтрезор, І. Лоський), Берлін 1920 р.
54. Ф. 1. – № 121. Відкриття Українського студентського дому в Адлерсдорфі під Берліном, 1927 р.

Державний архів Російської Федерації, г. Москва

Ф. 102. Департамент полиции МВД. 1880 – 1917 гг.
55. Ф. 102. – Оп. 253. – Д. 247. Записка об украинском движении. 1914 – 1916 гг. – 75 с.

Ф. Р-5889. Посольство Украинской Народной Республики в Германии. Берлин. 1918 – 1926 гг.
56. Ф. Р-5889. – Оп. 1. – Д. 9. Краткий отчет о деятельности Военно-санитарной Комиссии Украинского Военного Министерства по делам военнопленных в Германии за 1918 – 1919 гг. – 14 с.
57. Ф. Р-5889. – Оп. 1. – Д. 11. З діяльності посольства УНР у Німеччині. Інформаційні бюлетені. 1920 р. – 117 с.
58. Ф. Р-5889. – Оп. 1. – Д. 30. Меморандум про становище військовополонених у таборах Вецляр, Зальцведель, Раштат (Німеччина). До Української Військової Місії. 1918 р. – 22 с.
Ф. Р-9145. Звернення та листи політичних і громадських діячів до устнов, організацій, окремих осіб, 1917 – 1918 гг.
59. Ф. Р-9145. – Оп. 1. – Д. 20. Статья Назарова (Назаріїв Ол.) “Об организации “Союза вызволения Украины” и о плане украинской национальной работы”. Вена. 1914 г. – 82 с.

Archwum Aktyw Nowych w Warszawіe (Polska)
(Архів нових актів у Варшаві, Польща)

Mіnіsterstwo Spraw Zagranіcznych
60. Т. 3679. Ambasada w Berlіnіe.

Staatsarchiv München (Державний архів, м. Мюнхен)

Akten der Königlichen Bayerischen Polizei-Direktion in München 527. Ukrainischer Bildungsverein (23 November 1911 – 14 Februar 1913).
61. Band 527. Ukrainischer Bildungsverein in München. Mitgliederverzeichnis. 23. März 1911. – 3 s.

Library and Archives of Canada, Ottawa
(Бібліотека та архів Канади, Оттава)

Andry Zhuk Fonds, R2297-0-3-E
62. Andry Zhuk Fonds, R 2297-0-3-E, Vol. 15, Fіle 14.

Збірники документів і матеріалів, каталоги

63. Вячеслав Липинський. Повне зібрання творів, архів, студії. Листування. Т. 1 / Гол. ред. Я. Пеленський. – Київ – Філадельфія, 2003. – 459 с.

64. Історія українських політичних партій : хрестоматія-посібник / упоряд. Б. І. Корольов, І. С. Михальський. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – Ч. 1 : кінець ХІХ ст. – 1917 р. – 561 с.
65. Тисяча років української суспільно-політичної думки : у 9 т. – К. : Дніпро, 2001. – Т. VІ : 90-ті роки ХІХ – 20-ті роки ХХ ст. – 520 с.
66. Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. : документи і матеріали : у 3 т. – Мюнхен : Сучасність, 1983. – Т. 1. – 512 с.
67. Гідний роду свого (До 130-річчя від дня народження Гетьмана України Павла Скоропадського). Каталог виставки. – К., 2004. – 63 с.

Опубліковані відозви та повідомлення СВУ

68. Відозва Союзу визволення України до українського народу в Росії // Вістник СВУ. – 1914. – Ч. 1. – С. 4-5.
69. Заклик до громадян у справі опіки й допомоги нашим землякам-полоненим з російської України // Вістник СВУ. – 1916. – Ч. 65 / 66 (125 / 126). – С. 48.
70. Звідомлення з політичної діяльності Берлінської Централі Союза Визволення України в таборах українців полонених і на українських землях, окупованих Німеччиною за час від половини травня 1915 року до половини травня 1918 року / О. Скоропис-Йолтуховський. – (б. м. : б. в., 1918). – 16 с.
71. Наша Платформа // Вістник СВУ. – 1914. – Ч. 1. – С. 1-2.
72. Розвязанє Союза визволення України / А. Жук // Вістник політики, літератури й життя. – 1918. – Ч. 26 (209). – С. 393.
73. Ухвали Президії СВУ (згідно з положенням російської революції) // Вістник СВУ. – 1917. – Ч. 19 (149). – С. 289-290.

Публіцистичні праці членів СВУ
74. Дорошенко В. У відповідь напасникам. Дві статті з приводу наріжних “ревеляцій” про Союз визволення України / В. Дорошенко. – Відень : Вид-во СВУ, 1917. – 30 с.
75. Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи / В. Дорошенко. – Відень : Вид-во СВУ, 1917. – 115 с.
76. Дорошенко В. Українське шкільництво на Волині під австрійською окупацією / В. Дорошенко // Вістник політики, літератури й життя. – 1918. – Ч. 27 / 28. – С. 413-416.
77. Жук А. Союз визволення України / А. Жук // Вістник СВУ. – 1915. – Ч. 37 / 38. – С. 1-3.
78. Жук А. Союз визволення України / А. Жук // Пам’яткова книжка Союза визволення України і календар на 1917 рік. – Відень, 1916. – С. 366-384.
79. Жук А. До історії української політичної думки перед світовою війною // Визволення. – Відень – Прага, 1923. – Ч. 2, 3. – С. 30-43, 31-40.
80. Жук А. До історії української політичної думки перед світовою війною / Андрій Жук // Визволення. – 1923. – № 11. – С. 30-43.
81. Жук А. Перша партійна конференція РУП / Андрій Жук // Календар-альманах “Дніпро” на 1936 рік. – Львів, 1935. – С. 96-101.
82. Зелинський В. Синьожупанники. – Берлін, 1938. – 113 с.
83. Левицький В. Як живеться українському народові в Австрії? – Відень : СВУ, 1915. – 29 с.
84. Липа Ю. Союз визволення України / Юрій Липа. – Одеса : Народний стяг, 1917. – Ч. 8. – 30 с.
85. Липинський В. Листи до братів-хліборобів / В. Липинський // Хліборобська Україна. – Відень, 1920 – 1921. – Кн. 2, зб. ІІ / ІV. – С. 3–48.
86. Лисецький П. Як виглядає просвітно-організаційне життє в українськім таборі у Вецлярі / Пилип Лисецький // Вістник політики, літератури й життя. – 1918. – Ч. 3, – С. 7-9.
87. Меленевский М. Что же такое “Союз освобождения Украины”? / М. Меленевский, А. Скоропис. – Стокгольм : Вид-во СВУ, 1917. – 80 с.
88. Меленевський М. До історії Української С.-Д. Спілки // Нова Громада. – 1923. – № 5 (7). – С. 124-146.
89. Меленевський М., Скоропись-Йолтуховський О. Что же такое “Союз освобождения Украины” (Ответ российскому Генеральному штабу на его “извещении” о названном Союзе). – Стокгольм: СВУ, 1917. – 11 с.
90. Пам’яткова книжка Союза визволення України і календар на 1917 рік. – Відень : Вид-во СВУ, 1916. – XCII, 385 с.
91. Сімович В. Союз визволення України: з приводу чвертьстоліття заснови / В. Сімович // Календар-альманах “Дніпро”. – Львів, 1939. – С. 51-57.
92. Скоропадський Павло. Спогади (квітень 1917 – грудень 1918) / Гол. ред. Я. Пеленський. – Київ-Філадельфія, 1995. – 374 с.
93. Скоропис-Йолтуховський О. Значеннє самостійної України для європейської рівноваги / О. Скоропис-Йолтуховський. – Відень : Вид-во СВУ, 1916. – 15 с.
94. Скоропис О. Соціаль-демократичний рух в Сквірськім і Васильківськім повітах у 1906 р. // Наш Голос, 1911. – Ч. 11-12. – С. 507-528.
95. Скоропис-Йолтуховський О. Значіннє самостійної України для европейської рівноваги. – Відень, 1916. – 15 с.
96. Скоропис-Йолтуховський О. Самостійна Україна мрією у 1794 р., політичною утопією в 1854 р. й пекучою потребою в 1888 р. // Osteuropäіsche Zukunft. – 1916. – Ч. 8, 9.

Матеріали періодичної преси
97. “Вільне Слово” – два роки існування // Вільне Слово. – 1918. – Ч. 1 (164). – С. 1.
98. “Самостійна Україна” – організація мужів довіри // Громадська Думка. – 1917. – Ч. 6 (53). – С. 5.
99. “Сільський господар” : (звіти про діяльність) // Громадська Думка. – 1917. – Ч. 70 (117), Ч. 82 (129) ; 1918. – Ч. 8 (147).
100. “Соціальне товариство” : (звіт з засідання) // Вільне Слово. – 1917. – Ч. 85 (144). – С. 4.
101. Бібліографія. Видання “Союзу визволення України” // Вістник СВУ. – 1915. – Ч. 27 / 28. – С. 16.
102. Бібліотека “Просвіти” : (звіт з діяльності) // Вільне слово. – 1918. – Ч. 55 (218). – С. 7.
103. Бібліотека полонених Українського табору Зальцведель : (список книг на продаж) // Вільне Слово. – 1918. – Ч. 51 (214). – С. 6.
104. Видавнича справа в таборі полонених Фрайштадт // Вістник СВУ. – 1917. – Ч. 25 (155). – С. 399-400.
105. Два роки видавничої діяльності в таборі // Розвага. – 1917. – Ч. 22 (77). – C. 1.
106. До відома всім полоненим Українцям // Вістник політики, літератури й життя. – 1918. – Ч. 9 (192). – С. 134.
107. До лікві