ГРОШОВІ ЗОБОВ\'ЯЗАННЯ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. ГРОШОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНОМУ ПРАВІ
1.1. Поняття та значення грошових зобов’язань учасників госпо-дарських відносин …………………………………………………………..
1.2. Система грошових зобов’язань господарського характеру …….
Висновки до розділу 1 ………………………………………………….
РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
2.1. Державно-правовий вплив на сферу функціонування грошей та грошових зобов’язань господарського характеру…………………………
2.2. Утвердження суспільного господарського порядку в системі грошових зобов'язань учасників господарських відносин ……………….
2.3. Узгодження економічних та юридичних аспектів господарсь-ких грошових зобов’язань ………………………………………………......
2.4. Спеціалізація господарсько-правового регулювання грошових зобов'язань ……………………………………………………………………
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….
РОЗДІЛ 3. ГРОШОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
3.1. Гроші як елемент об'єкту господарського зобов'язання та об'єкт господарських прав …………………………………………………………
3.2. Правовий вимір ціни та валютних застережень у грошових зо-бов’язаннях господарського характеру ……………………………………
3.3. Загальний порядок виконання грошових зобов'язань суб'єктів господарювання ……………………………………………………………..
3.4. Місце та строк виконання грошових зобов'язань суб’єктів гос-подарювання …………………………………………………………………
3.5. Правова природа відповідальності за прострочення виконання господарського грошового зобов’язання …………………………………..
3.6. Особливість примусового стягнення грошового боргу в сфері господарювання ……………………………………………………………...
Висновки до розділу 3 ………………………………………………….
РОЗДІЛ 4. ГРОШОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ МІЖ ЦЕНТРАМИ ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ ТА СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮ-ВАННЯ, ЯКІ ВХОДЯТЬ ДО СКЛАДУ ЦИХ СИСТЕМ
4.1. Поняття грошового зобов’язання між центром господарської системи та суб’єктом господарювання її низової ланки ………………….
4.2. Правова робота з оперування грошовими зобов'язаннями як складова управління грошовими потоками господарської організації…...
Висновки до розділу 4 ………………………………………………….
РОЗДІЛ 5. ГРОШОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ХАРАКТЕРУ ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
5.1. Система грошових зобов’язань господарського характеру за участю держави та територіальних громад ……………………………….
5.2. Господарські грошові зобов’язання в системі державної креди-тно-грошової політики ………………………………………………………
5.3. Грошові зобов'язання в механізмі державної підтримки інвес-тицій в новації ………………………………………………………………..
5.4. Примусове стягнення коштів з учасників господарських відно-син державної та комунальної форми власності …………………………..
Висновки до розділу 5 ………………………………………………….
ВИСНОВКИ …………………………………………..………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………...
ДОДАТКИ ……………………………………………………………..
ВСТУП

Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інве-стиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної коме-рції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у гос-подарській діяльності, потреби запобігання легалізації "брудних" коштів, по-требують переосмислення багатьох підходів щодо правового опосередкуван-ня грошово-кредитних відносин. В цих умовах правове опосередкування від-носних грошових правовідносин, які існують в рамках зобов'язань, як пер-винної ланки реалізації господарських зв'язків виявляє безліч проблем науко-во-прикладного характеру, що потребує системного вирішення, виходячи з вимог гармонізації господарського, фінансового та цивільного законодавства України та імплементації міжнародних економічних правил
Водночас, розгляд конститутивних рис господарського грошового зобов'язання натрапляє на проблему традиційної недооцінки "своєрідності" грошової частини майнового зобов'язання. В більшості підручників та моно-графій з господарського, цивільного і фінансового права важко знайти окре-ме вивчення "грошового зобов'язання" як цілісного механізму із своїми зако-номірностями, поняттями, методами впорядкування, класифікацією, власти-востями і ознаками. В юридичній літературі розроблялися в основному про-блеми виконання окремих грошових зобов'язань, наслідки знецінення гро-шей, вплив зміни купівельної силі грошей на виконання грошового зобов'я-зання і деякі інші специфічні аспекти. Тим паче, жодним чином не дослідже-на специфіка грошових зобов'язань господарського характеру, хоча монетар-на частина господарських відносин відіграє найважливішу роль у забезпе-ченні функціональної цілісності товарно-грошових відносин. Натомість, еко-номічна тенденція останніх століть доводить, що економічний зв'язок Товар – Гроші – Товар, перетворився на капіталоємке сполучення Гроші – Товар – Гроші, коли отримання грошового еквіваленту за вироблену продукцію (ро-боти, послуги) стало головною економічною проблемою виробничих проце-сів. Це обумовлює потребу подати грошові зобов'язання учасників господар-ських відносин – найбільш масову та професійно-орієнтовано частину гро-шових відносин, будь-то самостійного чи так званого "вбудованого" характе-ру – в якості цілісного системного утворення, що розвивається за специфіч-ними економічними, інформаційними та формалізованими законами, має властивості, які потребують врахуванню при здійсненні заходів державної економічної політики.
В літературі з римського права грошові зобов'язання традиційно роз-глядаються в рамках групи зобов'язань, предмет яких визначений родовими ознаками. Ці положення не дають відповіді на багато найважливіших питань природи грошового зобов'язання. Одна лише ознака грошей як замінних ре-чей не дозволяє пояснити більшість функцій грошей в сучасному господар-ському обороті з його мультивалютними розрахунками, міжнародними пла-тіжними системами, електронними грошима і т.п. Саме тут створюються і випробовуються нові інструменти упорядкування, які почасти розповсю-джуються на інші економічні сфери, а позитивний досвід від впровадження господарсько-фінансових інструментів стає поштовхом, зокрема, для комер-ціалізації приватного права.
Видатні монографії Л. А. Лунца "Гроші і грошові зобов'язання. Юри-дичне дослідження" (1929) і "Грошове зобов'язання в цивільному і колізій-ному праві капіталістичних країн" (1949 р) служать основою для подальших розробок сучасних учених. Важливий внесок у розвиток теорії грошових зо-бов'язань, хоча й виключно з цивілістичних позицій, внесли праці таких су-часних російських правознавців, як В. А. Бєлов, Л. О. Новосьолова, Д. Г. Ла-вров, Л.Г. Єфімова і деяких інших. В українській науці дослідження окремих проблем грошових зобов'язань здійснено в роботах І.А. Безклубого, В.П. Бо-гуна, Л.К. Воронової, В.В. Джуня, Й.А. Іванського, І.М. Опадчого, О.П. Ор-люк, Б.М. Полякова, О.Є. Северина, О.І. Шаповалової та деяких інших.
Проте, відсутність цілісного виокремлення грошових зобов'язань уча-сників господарських відносин як інституту господарського права призво-дить до того, що втрачається системність та комплексність у вирішенні про-блематики цих відносин, існуючих в умовах тісного переплетіння приватно-правових та публічно-правових елементів регулювання. Адже саме господар-ське право з його предметно-функціональним підходом до вирішення еконо-мічних проблем дозволяє гармонізувати приватноправові та публічно-правові засоби впливу, врахувати професійно-орієнтовані аспекти грошово-фінансових відносин, поєднати висновки економічної та юридичної наук, на-близити досягнення суміжних галузевих наук у справі цільового вирішення правових проблем грошово-кредитної системи. Крім того, запровадження Цивільного та Господарського кодексів України [569, 570], величезний масив законодавчих новел в сфері грошово-кредитних відносин роблять необхід-ним тлумачення змісту відповідного регулювання, ув'язування заходів дер-жавної монетарної політики з загальногосподарськими механізмами, вироб-лення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, зокрема, щодо гармонізації норм про грошові зобов'язання господарського та цивільного характеру, уведення їх у площину загальносвітових процесів. Всього цього не можна досягти, якщо не з'ясувати специфіку виникнення, зміни та припи-нення господарських грошових зобов'язань, особливостей їх виконання, складнощів правової роботи з управління грошовими потоками на підприєм-стві, міри публічного та приватного в їх механізмі, особливостей грошових зобов'язань в рамках публічно-господарських відносин тощо.
Науково-прикладне виокремлення інституту грошових зобов'язань учасників господарських відносин має слугувати підвищенню рівня осмис-лення господарсько-правових зв'язків, адже призводить не лише до суто практичних висновків щодо застосування господарсько-правових норм, але й утворює поле для усунення розбіжностей між економічним змістом та юри-дичною формою товарно-грошових відносин. Крім того, необхідно не лише виявити нормативно-правові особливості грошових зобов'язань господарсь-кого характеру, але й з'ясувати економіко-правовий сенс спеціалізації відпо-відних положень, запропонувати заходи щодо утвердження суспільного гос-подарського порядку в цій сфері.
Перерахованими вище обставинами обумовлюється актуальність і до-цільність дисертаційного дослідження, що і визначило вибір теми роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисе-ртація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адмі-ністративного та господарського права Одеського національного університе-ту ім. І.І. Мечникова МОН України за темами “Правове забезпечення підпри-ємницької діяльності в Україні” (держ. реєстр. № 0101U008293) та “Дослі-дження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (держ. реєстр. № 0106U008142), у рамках яких автором вирішено питання господарсько-правової специфіки грошових зобов'язань та запропоновано комплексні заходи щодо вдоскона-лення відповідного правового регулювання.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретичне виокрем-лення грошових зобов'язань учасників господарських відносин як субінсти-туту господарського зобов'язального права, визначення напрямів системного вдосконалення сфери їх застосування з урахуванням існуючих господарських потреб, вимог суспільного господарського порядку та необхідності гармоні-зації положень господарського, цивільного та фінансового законодавства України.
Поставлена мета обумовила вирішення наступних основних завдань:
визначення поняття та природи грошових зобов'язань учасників гос-подарських відносин як субінституту господарського зобов'язального права;
виділення основних критеріїв системи грошових зобов'язань госпо-дарського характеру, визначити її статичні та динамічні елементи;
виявленя специфічних чинників утвердження суспільного господарсь-кого порядку в сфері функціонування господарських грошових зобов'язань;
з'ясування особливостей господарського механізму реалізації приват-ноправових та публічно-правових грошових зобов'язань;
виявлення специфіки грошових зобов'язань, що виникають між центрами та ланками господарсько-виробничих систем різного рівня;
з'ясування змісту правової роботи з оперування грошовими зобов'я-заннями як складової управління грошовими потоками господарської органі-зації;
визначення ролі господарського права в регулюванні грошових зобо-в'язань за участю держави та територіальних громад;
вирішення науково-прикладних проблем примусового виконання грошових зобов'язань у сфері господарювання, в тому числі при погашенні боргів суб'єктів господарювання державної та комунальної форм власності;
розроблення пропозицій щодо удосконалення господарського законо-давства України з питань регулювання грошових зобов'язань, зокрема в сфері застосування штрафних санкцій, валютних та інших публічних обмежень, особливих умов господарювання, виходячи з потреб гармонізації з законо-давством ЄС.
Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що склада-ються у процесі виникнення, зміни та припинення грошових зобов'язань гос-подарського характеру, а також інші відносини, тісно пов'язані з ними.
Предметом дослідження є грошове зобов'язання учасників господар-ських відносин як наукова, законодавча та прикладна категорія.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали за-гальнонаукові і спеціальні методи: формально-логічний, аналітико-синтетичний, історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного та історичного методів розкриті поняття грошового зобов'язання учасників господарських відносин та його системоу-творюючих елементів. Аналіз сучасного стану законодавства в сфері дослі-дження здійснений автором за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення правового регулювання. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні окремих видів грошових зобов'язань учасників господарських відносин, порівняльно-правовий – при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.
Теоретичну базу дослідження склали роботи таких вітчизняних і зару-біжних вчених-правознавців, окрім вищезазначених, як: Т.Є. Абова, М.М. Аґарков, С.С. Алексєєв, А.С. Васильєв, А.Г. Бобкова, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, А.В. Венедіктов, В.В. Вітрянський, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, Л. Еннекцерус, І.В. Єршова, І.Б. Заверуха, І.Є. Замойський, О.С. Йоффе, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, Л.А. Лунц, В.В. Луць, В.К. Мамутов, В.С. Мартем'янов, В.Ф. Опришко, Д.М. Притика, Г.В. Прон-ська, О.М. Садіков, Н.О. Саніахметова, І.А. Танчук, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершеневич та ін. Автор також спирався на роботи таких вчених-економістів, як: Дж.М. Кейнс, Дж. Сорос, К. Маркс, Фр.С. Мишкін, А.С. Гальчинський, Дж.Е. Стігліц, А.С. Генкін та ін.
Нормативну основу дослідження склали: чинне господарське, цивіль-не та фінансове законодавство України, а також окремі нормативно-правові акти Великої Британії, Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Канади, Швейцарії, Чехії, ЄС. Емпіричну основу — офіційні статистичні дані, прак-тика діяльності суб'єктів господарювання в Одеській області і матеріали су-дової практики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у ві-тчизняній юридичній науці системним господарсько-правовим дослідженням грошових зобов'язань учасників господарських відносин, на основі якого розроблено комплекс заходів щодо їх теоретичного опанування та системної організації, з обґрунтуванням пропозицій щодо вдосконалення господарсько-го законодавства України. Наукова новизна результатів роботи полягає, зок-рема, у наступному.
Вперше:
доктринально обґрунтоване поняття грошового зобов'язання учасни-ків господарських відносин як особливого виду грошового зобов'язання, що має виробничо-комерційний або організаційно-технічний характер, опосере-дковує рух грошової форми вартості в сфері суспільного виробництва, спря-моване на максимальне задоволення потреб його учасників та існує в рамках, визначених нормами господарського права;
обґрунтовано, що виділення грошових зобов'язань учасників госпо-дарських відносин в окремий субінститут господарського зобов'язального права дозволяє впровадити єдиний господарський механізм їх реалізації в публічних та приватних відносинах, пояснити їх специфіку, а також вжити комплексних заходів щодо вдосконалення відповідного законодавства;
визначено, що цілісність, упорядкованість, рівноважний стан та про-грамно-функціональна організація системи грошових зобов'язань господар-ського характеру є необхідною передумовою не лише для нормального фун-кціонування товарно-грошових відносин як стрижня господарських процесів, але й для формування інструментальної основи реалізації державної грошо-во-кредитної, інвестиційної, валютної та податково-бюджетної політики;
розмежовані статичні (виділення господарсько-правової специфіки) та динамічні (забезпечення ефективності) функції системи грошових зобов'я-зань учасників господарських відносин;
обґрунтовано, що в грошових зобов'язаннях господарського характеру мають бути закладені програмно функціональні елементи публічного харак-теру, які утворюватимуть налаштування цієї системи на взаємодію з держав-но-владними інструментами монетарного характеру, як-от: обмеження на ви-користання іноземної валюти як валюти боргу та платежу, примус до своєча-сного повернення в Україну валютної виручки, стимулювання безготівкових платежів, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податко-вого обліку, обмеження свободи волевиявлення в рамках безпеки грошових операцій та непорушення прав інших суб'єктів, підтримання цілісності сис-теми загалом, пристосування до контрольно-наглядових заходів та чинників прискорення фінансово-грошового обігу (в т. ч. за допомогою впровадження ефективних механізмів примусового стягнення грошових боргів), встанов-лення підстав та порядку визнання недійсними правочинів, що не відповіда-ють публічним інтересам у сфері грошового обігу, запобігання проникненню в грошові відносини доходів, здобутих злочинним шляхом, тощо;
визначені напрями утвердження суспільного господарського порядку в сфері функціонування грошових зобов'язань учасників господарських від-носин: забезпечення загальноправових та економічних умов законності і пра-вопорядку, гармонізація приватних та публічних інтересів учасників, вироб-лення стилю господарсько-правової спеціалізації у регулюванні грошових зобов'язань, узгодження економічних та юридичних аспектів регулювання;
запропоновано поняття стилю господарсько-правової спеціалізації в регулюванні грошових зобов'язань як сукупності господарсько-правових прийомів у формулюванні правил здійснення фінансово-господарської діяль-ності, що ґрунтується на чіткій уяві про межі застосування загальних та спе-ціальних норм, наявності професійно-орієнтованих елементів, спрямованості на утвердження суспільного господарського порядку, відображенні важелів перехідної моделі економічного розвитку (наприклад, принципу "прямого платежу"), внутрішньої логіки та традиції господарського регулювання;
виявлено об'єктивну можливість дострокового та часткового виконан-ня грошового зобов'язання, виходячи з його природи;
запропоновано поняття правової роботи з оперування грошовими зо-бов'язаннями як складової управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошо-вих зобов'язань задля оптимізації руху грошових коштів та товарів, податко-вих зобов'язань, пристосування до поточних і перспективних господарських планів;
визначено, що більшість господарсько-правових заходів у сфері гро-шових зобов'язань, які виникають в господарсько-фінансових комплексах внутрісистемного та внутрішньогосподарського рівня, вироблені за часів Союзу РСР, можуть успішно використовуватися в сучасних умовах в середовищі державних об'єднань та великих господарських систем;
виявлено, що господарську природу мають грошові зобов'язання за участю органів державної влади та місцевого самоврядування, які стосуються одержання неподаткових доходів бюджетів, які виникають в сфері реалізації грошово-кредитної політики, відносини між податковими органами та су-б'єктами господарювання, що виходять за межі податкового зобов'язання, до-говірні відносини щодо державної підтримки підприємців;
сформульовано пропозиції щодо введення в площину підзаконних ак-тів тих техніко-процедурних питань грошових відносин, що не мають право-вого значення, але вміщені в законах, з одночасним законодавчим закріплен-ням базових чинників сфери функціонування грошових зобов'язань госпо-дарського характеру, що знаходять сьогодні вирішення в підзаконних актах НБУ (норми резервування кредитних коштів, граничні норми касових опера-цій, окремі адміністративно-господарські санкції тощо);
запропоновано виділити в новому ГПК України спори, що виникають за грошовими зобов'язаннями господарського характеру, в особливе (скоро-чене) провадження, а також закріпити вирішення питань про застосування заходів примусового стягнення грошових коштів у наказовому провадженні;
обґрунтовано, що сфера приватних фінансів та державної господарської діяльності потребує погоджених висновків наук господарсько-го та фінансового права;
обґрунтовано, що гармонізація положень ЦК та ГК України з питань регулювання грошових зобов'язань потребує підсилення загальної дії норм ЦК та поглиблення спеціалізації норм ГК.
Удосконалено:
визначення юридичної природи грошей, відповідно до якого здатність грошей служити засобом платежу визнано їх основною функцією для зако-нодавчого врегулювання, а також запропоновано розмежовувати юридичні ознаки та юридичні властивості грошей, враховувати юридичну характерис-тику абсолютної ліквідності та конвертованості грошей;
положення про розмежування форм та методів державного впливу на сферу функціонування грошей та грошових зобов'язань господарського хара-ктеру, що має ґрунтуватися на розмежуванні змістовних та формальних захо-дів організації грошово-кредитних відносин;
тлумачення механізму ціноутворення в майново-господарських зобо-в'язаннях, в основі якого – презумпція вартісної основи товарно-грошових зв'язків та цінової визначеності господарських правовідносин, зокрема неко-мерційної господарської діяльності;
напрями гармонізації законодавства України в сфері грошового обігу, міжнародних платіжних систем та електронних грошей, зі стандартами ЄС, зокрема щодо впровадження досвіду регулювання обігу електронних грошей;
формула дострокового повернення грошових коштів за господарськи-ми зобов'язаннями кредитного характеру, яка потребує врахування розрахун-ку повернення коштів за кредитним договором із процентами, що зростають;
розуміння неможливості відділення грошово-кредитної політики від інших заходів економічного регулювання, що обумовлює комплексне госпо-дарсько-правове регулювання сфери грошових зобов'язань.
положення щодо сфери податкових відносин, які реалізуються також за допомогою майново-господарських зобов'язань грошового характеру; кла-сифікація податкових векселів проведена з точки зору виділення в них розра-хункової функції та функції забезпечення фінансово-господарських зобов'я-зань.
Дістали подальший розвиток:
напрями узгодження публічних та приватних інтересів у правовому регулюванні господарських відносин, зокрема щодо державного санкціону-вання актів нормативної саморегуляції учасників грошових зобов'язань гос-подарського характеру в умовах глобальних фінансів;
питання правового режиму грошей у складі майна суб'єкта господа-рювання, який може ґрунтуватися на праві власності, господарського відання чи оперативного управління, але не може опосередковуватися договором управління, крім випадків фінансового трасту як особливого виду фінансових послуг;
пояснення природи санкцій, що застосовуються за порушення грошо-вих зобов'язань, шляхом обґрунтування права суб'єкта господарювання на стягнення збитків, виникаючих у зв'язку з порушенням боржником грошово-го зобов'язання, у розмірі перевищення законних процентів за користування чужими коштами;
тлумачення співвідношення зобов'язання з набуття (збереження) кош-тів без достатньої правової підстави та відповідальності за прострочення ви-конання грошового зобов'язання, зокрема щодо неправомірності нарахування процентів за користування чужими коштами за оспорюваним недійсним до-говором до рішення суду про недійсність договору;
класифікація грошових зобов'язань господарського характеру, що мо-же визначатися за критерієм винятковості використання грошей як матеріа-льного об'єкта зобов'язання та елементом зустрічного грошового задоволення в майново-господарських відносинах;
питання примусового виконання грошових зобов'язань господарсько-го характеру шляхом розширення прав державних виконавців, вдосконалення черговості платежів та надання стягувачам права на безпосереднє інкасуван-ня безспірних боргів;
пропозиції щодо індивідуалізації субсидіарної відповідальності орга-нів публічної влади, зокрема шляхом погодження положень бюджетного та господарського законодавства стосовно оперативної реалізації відповідаль-ності учасників господарських відносин публічних форм власності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що ви-сновки і пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного господарського законодавства, гармонізації положень ЦК та ГК України, в тому числі для узгодження інститутів на стику господарського, цивільного та фінансового законодавства. Крім того, основні положення ро-боти можуть бути використані при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для науко-вців, юристів-практиків, економістів, викладачів, аспірантів та студентів юридичних вузів.
Практичне втілення результатів дослідження буде сприяти забезпе-ченню належної організації правової роботи з оперування грошовими зобо-в'язаннями господарського характеру на підприємствах приватного, держав-ного та комунального секторів економіки.
Положення дисертації використані у навчальному процесі Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України при викладанні курсів “Господарське право”, “Правове регулювання розрахункових відно-син”, “Фінансове право” (довідка № 953/2 від 15.12.2006 р.). Результати ро-боти впроваджені в діяльності КБ "Місто Банк" (довідка № 005589 від 07.12.2006 р.), КБ "ФінРостБанк" (довідка № 857 від 12.12.2006 р.), ДП "Вес-стар Україна" (довідка № 27 від 01.09.2006 р.), АБ "Кліринговий дім" (довід-ка б/н від 15.12.2006 р.), ТОВ УКБ "Камбіо" (довідка б/н від 11.12.2006 р.), АБ "УкрБізнесБанк" (довідка б/н від 01.12.2006 р.), ТОВ "Іллічівський суд-норемонтний завод" (довідка № 72/475 від 13.12.2006 р.) у формі наукового консультування та організації правової роботи.
Висновки та пропозиції дисертації служать основою для подальших наукових досліджень проблематики господарських грошових зобов'язань.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною та заверше-ною науковою працею. У працях, опублікованих у співавторстві, авторові належить обґрунтування напрямів подолання правових проблем грошового обігу та грошових зобов'язань, інвестування, планування фінансових опера-цій, відстоювання ролі ГК України у систематизації господарського законо-давства та визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства в грошово-кредитній сфері.
Апробація результатів дисертації. Дисертація була виконана й обго-ворена на кафедрі адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Результати дисертації висвітлювалися на 56-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (Одеса, 2001), круглому столі "Проблеми вдосконалення господарського законодавства України" (м. Київ, 2001), 57-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і нау-кових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (Одеса, 2002), круглому столі "Реформа про-цесуального законодавства" (Одеса, 2002), міжнародній науково-практичній конференції "Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми” (Одеса, 2003), науково-практичному семі-нарі “Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх за-стосування” (Харків, 2003), круглому столі “Рекомендації щодо внесення змін до законодавства у зв'язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України” (Донецьк, 2003), ІІ міжнародній науково-практичній кон-ференції “Динаміка наукових досліджень (Дніпропетровськ, 2003), ІІ міжна-родній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Ки-їв, 2003), 58-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національ-ного університету ім. І. І. Мечникова (Одеса, 2003), круглому столі “Органі-заційні та правові проблеми інтенсифікації економіки України” (Одеса, 2003), міжнародній науково-практичній конференції "Господарське законо-давство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору" (Донецьк, 2004), міжнародній науково-практичній конференції "Реформування правової системи України: проблеми і перспек-тиви розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів" (Київ, 2004), 59-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і нау-кових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова (Одеса, 2004), ІІ міжвузівській науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (Луцьк, 2005), міжнародній науково-практичній конференції, при-свяченій 75-річчю ХНЕУ "Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні", (Харків, 2005), щорічній науково-практичній конфе-ренції "Запорізькі правові читання" (Запоріжжя, 2005), науково-практичній конференції "Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи" (Київ, 2005), 60-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечни-кова (Одеса, 2005), науково-практичній конференції "Вдосконалення судоус-трою та господарського судочинства: проблеми та перспективи" (Донецьк, 2006), науково-практичній конференції "Проблеми господарського права і методика його викладання" (Донецьк, 2006), науково-практичній конференції "Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи" (Одеса, 2006), кругло-му столі "Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин" (Одеса, 2006).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 2 індивідуальні монографії загальним обсягом 47,4 д.а., 24 основних наукових праць у фахових виданнях, рекомендованих ВАК, загальним обсягом 12,7 д.а., із яких 10,65 д.а. належить особисто здобувачу. Результати дослідження висвітлено також в 23 додаткових друкованих наукових працях загальним обсягом 121,35 д.а., з яких 17,9 д.а. належить особисто здобувачу.

Список литературы

ВИСНОВКИ

І. Обґрунтовані наступні основні теоретичні висновки.
Підвищена увага до монетарних чинників господарського зобов'яза-льного права в умовах ринкових відносин виникає у зв'язку з капіталізацією грошей, появою кризових явищ у платіжних відносинах, чому сприяють урі-зноманітнення форм власності та включення підприємств у конкурентну бо-ротьбу, зникнення державної банківської монополії, врешті-решт завдяки за-лученню українських суб'єктів господарювання до міжнародних валютно-фінансових ринків, впровадженню нових платіжних засобів та виведенню великого обсягу коштів у тіньовий обіг.
Великий пласт проблем науково-практичного характеру можна ви-явити в системі господарських зобов'язань для наступного творчого осмис-лення та вдосконалення при виділенні грошових зобов'язань учасників гос-подарських відносин в якості окремого інституту господарського права. Про-грамно-функціональний та предметно-прикладний характер господарсько-правового регулювання дозволяє вирішити більшість цих проблем, узгодив-ши економіко-правові інтереси приватних осіб та публічних організацій.
Поняття господарського грошового зобов'язання є похідним від зага-льноправового поняття грошового зобов'язання, під яким варто розуміти від-носне правовідношення, у межах якого учасники наділені взаємними права-ми і обов'язками активного характеру з приймання передачі визначеної, або такої, що може бути визначена суми грошей, що є легальним засобом плате-жу. Господарські грошові зобов'язання – це грошові зобов'язання виробничо-комерційного або організаційно-технічного характеру, що опосередковують рух грошової форми вартості у сфері суспільного виробництва, спрямовані на максимальне задоволення господарських потреб учасників господарських відносин та існують в рамках, визначених нормами господарського права.
Система грошових зобов’язань господарського характеру виконує дві функції. Перша полягає у виділенні сукупності грошових зобов'язань, що мають суто господарську специфіку та є предметом господарсько-правового впливу (статична функція системи). Друга – передбачає побудову на підставі взаємопов'язаних та дієвих господарсько-правових засобів ефективної та рів-новажної сукупності грошових зобов'язань господарського характеру, єдиних за духом та суттю правового змісту (динамічна функція системи господарсь-ких грошових зобов'язань).
Цілісність, упорядкованість, рівноважний стан та програмно-функціональна організація системи грошових зобов'язань господарського ха-рактеру є необхідною передумовою не лише для нормального функціонуван-ня товарно-грошових відносин, які становлять стрижень господарських про-цесів, але й для формування інструментальної основи для реалізації держав-ної грошово-кредитної, інвестиційної, валютної та податково-бюджетної по-літики. Будучи закладеними в Господарському кодексі ці прояви державної політики вимагають чіткої уяви про можливу реакцію ринкового середовища на засоби державного впливу.
Саме з цієї ідеї випливає необхідність закладення в систему грошових зобов'язань господарського характеру програмно функціональних елементів публічного характеру, які утворюватимуть налаштованість цієї системи на взаємодію з державно-владними інструментами монетарного характеру. Мо-ва йде про обмеження на використання іноземної валюти в якості валюти бо-ргу та платежу, примус до своєчасного повернення в Україну валютної виру-чки, стимулювання безготівкових розрахунків, пристосування платіжних операцій до бухгалтерського та податкового обліку, обмеження свободи во-левиявлення в рамках безпеки грошових операцій та непорушення прав ін-ших суб'єктів, підтримання цілісності системи загалом, пристосування до ко-нтрольно-наглядових заходів та чинників прискорення фінансово-грошового обігу (в т. ч. за допомогою впровадження ефективних механізмів примусово-го стягнення грошових боргів у рамках виконавчих процедур та банкрутст-ва), встановлення підстав та порядку визнання недійсними правочинів, що не відповідають публічним інтересам у сфері грошового обігу, попередження проникнення в грошові відносини доходів, здобутих злочинним шляхом, ін.
Причому, виникаюче у такій спосіб поєднання приватних та публіч-них інтересів у правовому регулювання порядку виникнення, зміни та при-пинення, зокрема виконання грошових зобов'язань, потребує гармонізації як один з одним, так і з чинниками економічної системи, вітчизняними традиці-ями господарських відносин, а також з величезним масивом нормативно-інституційних важелів міжнародних валютно-фінансових відносин в умовах глобальних фінансів. Цього важко досягти, якщо розглядати майнові та орга-нізаційні аспекти грошових зобов'язань окремо один від одного. Господарсь-ко-правовий підхід не лише орієнтує на цю єдність, алей пропонує дієві захо-ди щодо утвердження суспільного господарського порядку в цій сфері.
Обґрунтованими способами підвищення якості господарсько-правового регулювання тут служить не лише глибоке, багатостороннє та комплексне тлумачення актів господарського, цивільного та фінансового за-конодавства, але й подальше вдосконалення поза "революційних" руйнацій господарсько-правових норм, перш за все, уточнення та нарощування систе-матизованих у Господарському кодексі положень про грошові зобов'язання, в тому числі за обґрунтованими в роботі пропозиціями. Натомість, подальших розробок потребують проблеми застосування грошових зобов'язань між су-б'єктами структурованих господарських систем, господарські грошові зобо-в'язання держави та територіальних громад, узгодження з цих питань позицій фінансово-правової та господарсько-правової наук та ін.
Рішення суду лише у разі реституції за недійсним договором поро-джує грошове зобов'язання майново-господарського характеру. В інших ви-падках судове рішення забезпечує примусове виконання існуючого грошово-го зобов'язання.
Організаційно-господарські зобов'язання грошового характеру утво-рюються на підставі адміністративного договору чи іншого управлінського рішення в межах державних, корпоративних та інших господарсько-управлінських відносин, спрямованих на утворення умов для функціонуван-ня в сфері господарювання легального засобу платежу та управління грошо-вими активами господарської організації.
Поза грошовими зобов'язаннями рух коштів є лише технічною сторо-ною економічних процесів, позбавленою суб'єктно-вольового елементу, а отже не здатною бути об'єктом економічного регулювання. Лише в тому ви-падку, коли грошові відносини мають системні принципи існування, єдиний порядок приймання-передачі предмету грошових зобов'язань, здатність до юридичного опосередкування кредитних, страхових, фондових, облікових та валютно-конвертаційних операцій, форму відображення вартості товарів (ро-біт і послуг) та інші правові інститути взаємодії учасників господарських відносин, тобто забезпечена динамічна рівновага в сфері функціонування грошових зобов'язань, лише тоді можна розраховувати на прогнозування пе-вних наслідків впливу, а значить і здійснювати заходи грошово-кредитної політики.
Майново-господарські зобов'язання, в тому числі грошового характе-ру, за участю держави лише до певної міри можуть вважатися такими, що підпадають під заходи оперативно-управлінського впливу. Об'єктом управ-ління в цих відносинах понад нормативно-правовий вплив вступають форми та методи організації діяльності державного апарату з приводу формування пропозиції чи акцепту на адресу інших учасників господарських відносин.
Державному впливу на грошово-кредитні відносини найбільш прита-манні непрямі методи (економічне стимулювання). Але без конструктивного поєднання непрямих методів з прямими методами (адміністративно-господарським примусом) у цій сфері неможливо організувати сучасні това-рно-грошові відносини, підтримати рівень купівельної сили національної грошової одиниці, забезпечити порядок у фінансово-господарському обігу.
Одним з провідних напрямів погодження приватних та публічних ін-тересів у сфері функціонування грошових зобов'язань учасників господарсь-ких відносин має виступити системне державне санкціонування тих актів ло-кальної нормотворчості та ділових звичаїв, які вироблені в фінансово-господарській системі. Зокрема, в умовах глобальних фінансів потребують уведення у правове поле транскордонні недержавні комп'ютерні платіжні си-стеми та електронні гроші, для чого необхідно використати досвід ЕС.
Техніко-процедурні питання господарсько-фінансових відносин не мають виноситися на розгляд законодавця. Натомість, матеріально-правові засади відповідних відносин, досі врегульовані в підзаконних актах (окремі адміністративно-господарські санкції, граничні суми відповідних касових та готівкових операцій, норми резервування кредитних коштів), потребують за-кріплення в законах, у тому числі в ГК України.
Господарський кодекс є оптимальним інструментом законодавчого відображення специфіки господарських грошових зобов'язань по відношен-ню до грошових зобов'язань загальноцивільного та фінансового характеру, дозволяє системно вирішувати проблеми правового регулювання в сфері грошового обігу та функціонування грошових зобов'язань господарського характеру, сприяє налагодженню правопорядку в сфері кредитно-грошових відносин та гармонізації специфічних українських законодавчих правил що-до професійної фінансової діяльності з законодавством ЕС.
Проблеми руху грошей в системі господарських зв’язків, зокрема в середині великих господарських систем, мають вирішуватися за допомогою наукового та законодавчого інструментарію не лише фінансового права, але й господарського права, інакше виникає неприродне відділення товарних елементів від грошових у системі єдиних за економічною сутністю відносин.
За відсутності публічно-правових механізмів уведення грошей у рам-ки легального платіжного засобу унеможливлюється здійснення у правових формах господарсько-договірних та фінансово-податкових зв'язків. Обігові та вартісні функції грошей не лише можуть становити об'єкт державно-правових заходів, алей за відсутності таких заходів неможливо забезпечити стабільне функціонування товарно-грошового обігу у сучасній економіці.
Правові конструкції господарських грошових зобов'язань, особливо приватноправового змісту, якими б устояними вони не були, яку б давню іс-торію теоретичного обґрунтування вони не мали, не можуть гостро входити у протиріччя з економічними відносинами та засадами фінансово-господарської політики держави. Юридичне відображення змісту цих зобо-в'язань об'єктивно потребує відображення сучасних економічних механізмів.
Потреби детінізації відносин у сфері функціонування грошових зобо-в'язань господарського характеру вимагають пристосування податкової сис-теми до реальної господарської практики, в тому числі орієнтувати на опода-ткування, перш за все, прибуткової діяльності підприємців, уніфікацію пода-ткового та бухгалтерського обліку, стягнення податків з дохідної частини бі-знесу, а не з витратної, скасування ПДВ, який сьогодні призводить до обов'я-зку сплачувати податок при неодержанні оплати за продукцію та стимулює корупцію, зміщення акцентів від оподаткування господарсько-виробничих на оподаткування споживчих грошових операцій тощо.
Неузгодженість положень ГК України з положеннями ЦК України стосовно регулювання грошових зобов'язань може тлумачитися лише як ви-няткове явище, що основане на вторгненні норм ГК України в сферу окремих приватно-майнових відносин, які за природою не мають особливостей засто-сування в сфері господарювання. Не можуть вважатися дефектними поло-ження ГК України про особливість визначення в сфері господарювання ва-люти боргу, строку нарахування штрафних санкцій та складу збитків, презу-мпція залікового характеру неустойки, грошова форма неустойки, положення про стягнення за порушення грошових зобов'язань господарського характеру збитків у повному розмірі тощо.
Науково-прикладне визначення та підтримання стилю господарсько-правової спеціалізації дозволяє досягти рівноважного та прогнозованого ста-ну системи господарсько-правового регулювання грошових зобов'язань. Чинниками цього стилю є: розуміння професійно-орієнтованих елементів го-сподарсько-грошових відносин по відношенню до інших приватно-майнових відносин; уникнення дублювання приватноправових положень там, де відсу-тнє особливе регулювання; відтворення системоутворюючих засад суспіль-ного господарського порядку, в тому числі налаштування відносин на рівно-важне відтворення заходів грошово-кредитної політки держави; спрямова-ність господарсько-правових інструментів на відображення перехідної моделі економічного розвитку, в т. ч. з допомогою збереження господарсько-правових традицій, для попередження руйнівних наслідків економічних ре-форм; прогнозованість та внутрішня логіка відповідного регулювання тощо.
Розмежування юридичних ознак та юридичних властивостей грошей дозволяє визначити співвідношення необхідного та похідного в правовій ор-ганізації грошових зобов'язань. Юридичні ознаки грошей – це сукупність но-рмативно-інституційних встановлень про гроші, які виділяють ці предмети із усього різноманіття інших об'єктів майнових прав, дозволяють їм служити об'єктом погашення боргів і передбачають примусові заходи стосовно осіб, що відмовляються визнавати легальну силу грошей. До цих ознак відносять-ся: наявність закону, як правило конституційного, що встановлює назву і но-мінал грошової одиниці; здатність грошової одиниці обраховувати майнові борги; натурально-речовинна визначеність готівкового грошового знака; на-явність організованої державою грошової системи, правил емісії та форм обі-гу грошей; наявність заходів юридичного забезпечення легальної платіжної сили грошей, зокрема не лише цивільно-правового, але й публічно-правового змісту (забезпечення касових операцій, примус до повернення в країну валю-тної виручки, обмеження і ліцензування валютних операцій тощо).
Юридичні властивості грошей – це еволюційно сформовані характе-ристики грошей, що активно використовуються в правовому регулюванні грошових операцій. Під кутом зору господарсько-правових особливостей до-речно визначати вихідні (рухливість, абсолютна еквівалентність, замінність, споживаний характер, подільність, абсолютна еквівалентність і конвертова-ність) та похідні властивості грошей (абсолютна господарська корисність та універсальність).
Безготівкові гроші – це лише щаблина у розвитку грошової системи “монети – паперові гроші – безготівкові гроші”. Використання кожного із за-значених засобів має особливості, але охоплюється єдиним поняттям грошей, визнаних державою законним засобом платежу.
Динаміка законодавчих перетворень вимагає визнати безготівкові кошти особливого роду річчю, що існує у якості спеціальних записів на бан-ківських рахунках про легальний платіжний засіб. Легальна платіжна сила цих грошей у сфері господарювання за багатьма параметрами переважає пла-тіжну силу готівковки. Спостерігається своєрідне роздвоєння інституційного відображення прав на безготівкові кошти, коли суб'єкту господарювання у відносинах з уповноваженим банком належить зобов'язальне право вимоги на безготівкові кошти, а у відносинах з контрагентами, податковими та іншими державними органами, засновниками – законодавством визнається право власності клієнта банку, що проявляється у можливості їх бухгалтерського обліку, застави, кредитування, погашення податкових зобов'язань тощо.
Хоча юридичні властивості грошей вимагають застосування правово-го режиму власності, проте запровадження дуалізму речових прав на майно унітарних господарських організацій, що володіють основними засобами на праві оперативного управління чи господарського відання, призвело б до не-виправданого ускладнення порядку обліку майна та послабило би контроль-но-наглядові функції держави та інших засновників стосовно цих організа-цій. Кошти можуть передаватися в довірче управління лише в порядку інсти-туту фінансового трасту, як різновиду професійних фінансових послуг та не можуть опосередковувати відносини між засновником і підприємством.
Комерційні, інформаційно-психологічні, податково-облікові, плано-во-прогнозні та інші професійно-орієнтовані чинники господарської діяльно-сті доводять об'єктивність приписів ст. 189 ГК України про ціну як істотну умову господарського договору. Ціна не набуває вирішального значення в договорах, які не мають господарського характеру. Тут спрямованість дій ок-ремого споживача на укладання одиничного договору означає те, що спожи-вач будь-яким чином бажає набути (позбутися) майна чи отримати послуги (роботи) на умовах ціноутворення, не гірших від звичайних. Для підприємця факт переговорного процесу, тим паче погодження товарної складової дого-вору, зазвичай нічого не вартий без встановлення конкретної ціни товару (послуги, роботи), тому що товар оцінюється суб’єктом господарювання не з точки зору його споживної якості, а з позиції виробничо-комерційних мож-ливостей, які у цього суб’єкта виникають з отриманням цього товару. Це пе-редбачає, специфічні вимоги, від яких повною мірою залежить ціноутворен-ня: обсяги закупівлі, строки отримання товару, транспорт доставки, місце розвантаження, систематичність поставок, пристосованість до зайнятих на виробництві механізмів та агрегатів, наявність обслуговуючого персоналу, можливості перепродажу товару, нарешті, податковий режиму обігу товару.
Застосування "звичайних", або тих, що визначаються експертним шляхом, цін при опосередкуванні господарських договірних зв'язків, несе не-сприятливі наслідки. Зокрема, похибки у ціноутворенні унеможливлюють нормальну комерційну діяльність. Цінова визначеність договорів стримує де-вальвацію національної валюти (через фіксацію номінальних боргів), сприяє контрольно-наглядовим суспільним очікуванням та попереджає тіньові опе-рації. Ціна є тією ж складовою в предметі двостороннього господарського зобов'язання, якою є власно характеристика товару (послуги, роботи).
Лише в окремих випадках, зокрема, у разі відступлення права негро-шової вимоги чи переведення негрошового боргу, коли метою договору є ор-ганізаційно-технічні вигоди сторін, може вестися мова про об'єктивну відсу-тність цінової визначеності господарського договору.
Могутнє економіко-правове значення має обмеження свободи сторін господарського договору у визначенні валюти боргу та валюти платежу (ст.ст. 189, 198 ГК). За наявності вираження боргу в іноземній валюті самі платежі незмінно тяжіють до використання іноземної валюти, провокуючи тіньові платежі. Крім того, податковий і бухгалтерський облік не можуть бу-ти ефективно пристосовані до грошового еквівалента, який повсякденно змі-нюється. Валютні застереження провокують девальвацію національної гро-шової одиниці, але у відповідних умовах не здатні вирішити проблему збе-реження капіталів навіть для окремого кредитора. По-перше, знецінюються тимчасово вільні кошти суб'єктів господарювання; по-друге, виникають їх прямі втрати у результаті банкрутства тих контрагентів, які не змогли приве-сти свою діяльність відповідно до ритму девальваційних процесів; по-третє, відбувається зниження ділової активності на ринку, викликане необхідністю підбору не просто платоспроможних контрагентів, а динамічно платоспро-можних контрагентів, тобто таких, які мають можливість примножувати свої активи відповідно до динаміки девальваційних процесів. Це робить практику заборони "валютних застережень" виправданою не тільки з точки зору публі-чного, але й приватного інтересу.
Застосування валютного застереження в договорі не може вважатися однозначним винятком з принципу номіналізму грошових зобов'язань. Вста-новленням валюти боргу, відмінної від валюти платежу, сторони передбача-ють винятки із принципу номіналізму тільки для валюти платежу. Валютні застереження не можуть тлумачитися як заборонені лише для тих видів гос-подарських договорів, які передбачено в розділі IV ГК – загальногосподарсь-кий характер цих обмежень вимагає їх поширення на будь-які господарські договори, навіть якщо регулювання їх змісту здійснює ЦК.
Можна говорити про дві особливості форс-мажорних обставин, що можуть звільнити суб’єкта господарювання від відповідальності за неналеж-не виконання грошового зобов’язання. По-перше, це припускається лише у випадках, зазначених у законі, договорі або формалізованому звичаї. По-друге, "форс-мажорні" обставини в сфері грошових зобов'язань суб'єктів гос-подарювання викликають лише тимчасову неможливість виконання, тобто зупиняють, а не припиняють виконання.
Категорія черговості виконання грошових зобов'язань у сфері госпо-дарювання потребує виділення трьох аспектів, один з яких ґрунтується на ак-тивній, а два на пасивній формі їх реалізації. Перший виникає на підставі ак-тивних дій банку з приводу виконання платіжних документів, ініційованих відносно коштів клієнта на банківському рахунку. Другий – передбачає гра-дацію вимог кредиторів (стягувачів), що задовольняються з маси майна су-б'єкта господарювання – юридичної особи, який ліквідується відповідно до ст. 61 ГК України, ст. 112 ЦК України, Закону “Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 44 Закону "Про вико-навче провадження". Третій – заснований на формально-розрахунковому (тому "пасивному") віднесенні тієї чи іншої суми, що надійшла кредиторові від боржника, на погашення того чи іншого грошового зобов'язання.
Положення ст. 534 ЦК які застосовують поняття процентів та не-устойки у другій черзі задоволення вимог ущемляють право кредитора одер-жати повну неустойку на проценти. При вдосконалюванні ЦК України необ-хідно або виключити поняття неустойки зі ст. 534, що призведе до необхід-ності розглядати неустойку поза сукупної проблеми черговості й, таким чи-ном, нараховувати її на кожну одиницю простроченого боргу (така модель дії в Російській Федерації), або віднести її до першої черги задоволення грошо-вого боргу, збільшивши кількість черг до чотирьох. Крім того, ЦК України не здійснює розмежування понять основного та простроченого боргу (остан-ній зазвичай більш обтяжений штрафними санкціями). Це може призводити до зловживань кредиторів, а тому необхідно в ст. 534 ЦК закріпити погаша-тися простроченої заборгованості перед непростроченою. Призначення пла-тежу в платіжному дорученні не може служити підставою для зміни чергово-сті погашення вимог, зазначеної в законі.
Грошове зобов'язання є тим винятком із правила ст. 193 ГК (ст. 529 ЦК), що припускає можливість часткового виконання виходячи із змісту грошового зобов'язання та звичаїв ділового обігу.
Обмеження в законодавстві строків погашення векселів, виданих під-приємствами державного сектора економіки, а також обмеження строків ви-конання інших грошових зобов'язань для державних підприємств, що мають бюджетну заборгованість, має правові наслідки лише для керівників держав-них підприємств, але не може впливати на права їх контрагентів – суб'єктів недержавного сектора економіки.
Строк погашення податкових векселів: а) може відноситися безпосе-редньо до порядку погашення податкового зобов'язання, коли вексель вико-нує платіжну функцію (при відстроченні податкових платежів), або цей строк може б) визначати час, протягом якого платник податків повинен виконати інше господарське зобов'язання, щоб одержати можливість погашення вексе-льного зобов'язання. Тут податковий вексель виконує забезпечувальну функ-цію (вексель, який оформляється для підтвердження права підприємства з іноземними інвестиціями на пільги зі сплати митних платежів).
Момент виконання грошового зобов'язання у разі безготівкових роз-рахунків залежить від того, публічно-правовий чи приватноправовий харак-тер мають відносини відповідних сторін, який вид безготівкових розрахунків, яка форма відповідальності банку перед суб'єктами платежів тощо.
Вимоги ст. 197 ГК про місце платежу як місцезнаходження кредитора в момент виникнення зобов'язання можуть стосуватися лише готівкового способу виконання грошового зобов'язання. При безготівковому способі пла-тежу у випадку, якщо кредитор і боржник обслуговуються різними банками, місцем виконання приватно-господарського грошового зобов'язання є банк кредитора, якщо інше не встановлено сторонами грошових правовідносин. При публічно-правових платежах місцем платежу має вважатися банк плат-ника, адже завдяки принципу соціальної орієнтованості економіки на суб'єк-та господарювання не може бути покладено ризик неспроможності банка ви-конати публічні платежі. Це правило Закону "Про порядок погашення зобо-в'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фон-дами" має бути перенесено на будь-які інші публічно-господарські платежі.
Дострокове виконання боржником грошового господарського зобо-в'язання, на відміну від більшості інших (“товарних”) зобов'язань, а також окремих цивільно-правових грошових зобов’язань, допускається виходячи із суті цього зобов'язання, якщо інше не встановлено в законі або договорі, але має супроводжуватися компенсацією кредиторові процентів та можливих збитків дострокового повернення коштів. Єдиним способом дострокового виконання може стати платіж у безготівковій формі, натомість у цьому разі на платника лягає ризик неплатоспроможності банківської установи, що мо-же виникнути між фактичним та погодженим строком платежу. Якщо сторо-ни обмовили готівковий платіж як спосіб виконання зобов'язання, то у цьому разі на боржника повинні покладатися додаткові витрати, викликані зміною способу виконання, зокрема, щодо оплати кредитором касових послуг банку.
Обґрунтування російських дослідників (В. А. Бєлов, О. М. Садіков, Д. Г. Лавров, Л. О. Новосьолова), які розглядають проценти за користування чужими коштами в умовах прострочення в якості особливого роду збитків є такими, повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України. Категорія відсотків, що називається в гл. 26 ГК України, є тотожна поняттю процентів. Але згадування цієї категорії при характеристиці штрафних санкцій не озна-чає ототожнення цієї міри відповідальності з штрафними санкціями (не-устойка, пеня, штраф), а лише служить підставою для їх розмежування, зок-рема, щодо періоду нарахування (порівняти ч. 4 ст. 232 та ч. 6 ст. 232 ГК).
Співвідношення збитків (ст. 229 ГК) і негативних процентів є заліко-вим у тому розумінні, що компенсація негативних процентів де-факто завжди зменшує збитки кредитора, а тому збитки мають стягуватися в частині, не покритій “негативними” процентами. Сторона, що прострочила виконання грошового господарського зобов'язання, має відшкодувати іншій стороні збитки (ст. 229 ГК), які за відсутності доказів про більш значний розмір ви-значаються на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також штрафні санкції.
Для несвоєчасного повернення коштів за судовим рішенням про стяг-нення грошового боргу не можна застосовувати положення ЦК України про збереження майна без достатньої правової підстави. При порушення грошо-вого зобов’язання суд ухвалює рішення, яке встановлює правову підставу для повернення коштів. До цих відносин мають бути цілком застосовані поло-ження ст. 229 ГК та ст. 625 ЦК України про сплату збитків, у тому числі про-центів при простроченні виконання грошового зобов'язання.
За оспорюваним недійсним договором не є правомірним нарахування процентів за користування бенефіціаром чужими коштами з моменту їх отримання до рішення суду про недійсність договору, адже сам факт "оспо-рюваності" таких договорів унеможливлює абсолютну впевненість особи в безпідставності володіння коштами. З моменту ухвалення такого рішення су-ду можуть нараховуватися і відповідно стягуватися з бенефіціара доходи, які він міг отримати в результаті володіння коштами, отриманими від первісного володільця, – для визначення цих доходів за аналогією можуть застосуватися проценти, встановлені законом для позики. Оскільки з моменту рішення суду про примусове стягнення коштів за недійсним договором починається про-строчення виконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду, то з цього моменту і до моменту фактичного повернення коштів первісному володільцеві до боржника мають застосовуватися проценти за користування чужими коштами згідно з ст. 625 ЦК, а також відшкодовуватися збитки, що перевищують ці проценти та виникли у первісного володільця в результаті прострочення повернення йому коштів (ст. 229 ГК). Відповідно за нікчемним договором доходи мають відшкодовуватися бенефіціаром з моменту отри-мання грошей, адже він не може не знати про недійсність зобов'язання.
Вимоги ст. 1071 ЦК України про судове рішення як підставу приму-сового стягнення коштів з банківських рахунків боржників не відповідає, по-перше, публічно-правовим процедурам виконавчого провадження, а, по-друге, потребам господарських механізмів, що вимагають ефективного та оперативного стягнення безспірних боргів. Норми ЦК України можуть об-межувати права приватних кредиторів на стягнення коштів за їх самостійни-ми (непримусовими) вимогами до боржника, проте не призвані обмежувати права державної виконавчої служби, яка діє на підставі і у спосіб, передбаче-ний у публічно-правовому законі "Про виконавче провадження", накладати арешт та здійснювати стягнення за рахунок коштів на банківських рахунках боржника. Додаткові формальні процедури судового підтвердження дій дер-жавного виконавця використовуються недобросовісними боржниками для уникнення від сплати боргів. Законодавчого забезпечення потребує приско-рення реалізації виконавчих документів про стягнення грошових коштів, що має ґрунтуватися на розширені прав державних виконавців за одночасного збереження можливості судового оскарження їхніх дій.
Необхідно в новому ГПК віднести судове провадження за спорами про стягнення грошових боргів до особливого (спрощеного) провадження, що виключає участь свідків, перенесення розгляду справи у зв'язку з неявкою сторін тощо. Крім того, необхідність віднесення до наказового провадження у новому ГПК вимог щодо накладення арешту та стягнення на кошти борж-ника на банківських рахунках, підтвердження визнаної претензії та рішень третейських судів та інших безспірних вимог.
Проблеми черговості виконання банками платіжних документів, по-даних одночасно в банк самим платником або органами, повноважними за-коном здійснювати примусове стягнення коштів, за умови недостатності ко-штів платника на банківському рахунку випливають з формулювань ст. 1072 ЦК України. Ці положення не враховують особливість виконавчого прова-дження, зокрема, вимагають від банку контролювати зміст судових рішень, вести облік заборгованості та здійснювати інші функції, що покладено на державну виконавчу службу Законом "Про виконавче провадження". Це не лише утворює численні колізії, а й фактично не виконується.
Економічна та юридична природа відносин, що виникають у сфері банківського обслуговування, цілком вписується в можливість використання коштів з кореспондентських рахунків банків для погашення вимог кредиторів банків. Водночас доречно встановити першочерговість задоволення вимог клієнтів за розрахунково-касовим обслуговуванням перед вимогами інших кредиторів банків у разі недостатності майна останніх для задоволення всіх вимог кредиторів. Заборона на видаткові операції як форма арешту банківсь-ких рахунків має бути закріплена в Законі "Про виконавче провадження" для випадків, коли боржник добровільно не сплачує грошовий борг.
Можна виділити дві групи грошових зобов'язань у господарських си-стемах: а) між структурними підрозділами, а також між структурними під-розділами та головним органом юридичної особи (внутрішньогосподарські відносини); б) між дочірніми підприємствами, а також між дочірніми підпри-ємствами та центрами господарських систем, як то: материнська компанія, холдинг, господарське об'єднання, транснаціональна корпорація, промисло-во-фінансова група (внутрісистемні господарські відносини).
Особливістю цих зобов'язань є їх планово-господарський характер, що виходить на рівень примату групового (колективного) інтересу господар-ської системи над приватними фінансово-господарськими інтересами суб’єктів, які входять до їх складу. Розгляд цих зобов'язань інструментами приватного права не можливий, адже форма виникнення, зміни та припинен-ня грошових зобов'язань тут залежить від локального адміністрування з боку центру виробничо-фінансової системи та її сукупних планово-програмних цілей. Необхідність комплексних фінансово-правових та господарсько-правових рішень у цій сфері виникає у зв'язку з тим, що без врахування зага-льних правил (потреб) господарської діяльності, які виходять за рамки моне-таристики та прив'язують фінансову діяльність господарського комплексу до його сукупної виробничо-комерційної діяльності, неможливо забезпечити належну правову організацію фінансів підприємств та їх об'єднань.
Заперечення окремих науковців із приводу правового характеру від-носин у середині господарських систем насправді торкаються не принципо-вої неможливості такого регулювання, а лише обсягу такого регулювання. Крім того, держава, встановлюючи внутрішньогосподарські правила обігу грошей та грошових зобов'язань у рамках господарських об'єднань та підпри-ємств державної та комунальної форм власності, здійснює не локальне, а по-вноцінне правове регулювання, яке має досліджуватися в рамках господарсь-ко-правової науки.
Цілком виправданими в сфері грошових зобов'язань господарських систем, у тому числі транснаціональних корпорацій залишаються пропозиції науковців, вироблені ще за часів СРСР щодо застосування грошових санкцій у відносинах між господарським об'єднанням та підприємствами, що входять до його складу, централізованого фінансування капітальних вкладень через єдиний рахунок об'єднання, про впорядкування непланового перерозподілу всередині господарського об'єднання вільних коштів та про врахування хара-ктеру дій кожного суб'єкта системи при перерозподілі майнової шкоди, спричиненої порушенням зобов'язання, в тому числі використання зобов'яза-льно-договірних форм для розвитку бригадних форм організації та стимулю-вання праці.
Правова робота з оперування грошовими зобов'язаннями – складова управління грошовими потоками господарської організації, що має на меті обрання творчого способу формалізації її грошових зобов'язань задля оптимі-зації руху грошових коштів та товарів, податкових зобов'язань, пристосуван-ня до поточних і перспективних господарських планів організації.
Правова робота з оперування грошовими зобов'язаннями господарсь-кої організації вимагає: а) аналізу ризиків, оперативних та перспективних пе-реваг і недоліків виникнення, зміни та припинення тих чи інших грошових зобов’язань, б) налагодження оперативного обліку дебіторської та кредитор-ської заборгованості господарської організації, в) використання адекватних способів забезпечення грошових зобов'язань, які дозволяють попередити по-рушення виконання зобов'язань контрагентами, але у той же час не заважає динаміці господарських відносин, г) обрання способів стягнення боргів за безспірними грошовими зобов’язаннями шляхом звичайних виконавчих про-цедур відповідно до Закону "Про виконавче провадження" або процедур бан-крутства у відповідності із Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ґ) використання диференційованих правових інструментів оформлення угод задля оптимізації податкових зо-бов’язань, д) прискорення або уповільнення обігу грошових коштів шляхом маневрування грошовими зобов'язаннями, і) залучення банківських установ, гарантів та інших суб’єктів, які здатні сприяти виконанню грошових зобов'я-зань, нарешті, ї) ефективного використання оперативно-господарських санк-цій та інших мір самозахисту суб'єктів господарювання, а також заходів від-повідальності за порушен