ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Краткое описание

Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ ОБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ 14
1.1. Система об’єктів цивільних прав 14
1.2. Інформація як об’єкт цивільних прав: поняття, ознаки, види 24
1.3. Співвідношення інформації з іншими об’єктами цивільних прав 49
Висновки до розділу 1 60
РОЗДІЛ 2
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ
ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ 64
2.1. Інформація з обмеженим доступом: поняття, ознаки, класифікація 64
2.2. Таємниця як режим інформації з обмеженим доступом 76
Висновки до розділу 2 98
РОЗДІЛ 3
ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ІНФОРМАЦІЇ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ 102
3.1. Таємниця приватного життя 102
3.2. Комерційна таємниця 136
3.3. Професійна та службова таємниці 161
Висновки до розділу 3 173
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Інформація є важливим і необхідним елементом діяльності людини, суспільства і держави. Соціальна корисність, економічна вартість і потенційна небезпека інформації вимагають детальної правової регламентації інформаційної сфери, розроблення механізмів, що гарантують інформаційну безпеку особи, суспільства і держави.
В Україні правовий фундамент інформаційної безпеки будується на засадах принципового розподілу всього обсягу юридично значимої інформації на два види: загальнодоступна інформація та інформація з обмеженим доступом. Правовий режим інформації з обмеженим доступом покликаний охороняти відомості, вільний обіг яких може порушити права та інтереси держави, суспільства і окремої особи, забезпечити інформаційну незалежність суб’єктів приватного права у відносинах із державою і між собою, узгодити публічну потребу у свободі інформації та право кожного на збереження таємниці.
Обіг інформації у суспільстві дає підстави для висновку про появу нового виду суспільних відносин – інформаційних, що є об’єктом правового регулювання [155] . В умовах загальнонаукової новизни інформації як предмета дослідження, при відсутності великого обсягу законодавчої і судової практики правова наука об’єктивно не може мати у своєму розпорядженні глибокі пізнання в даній галузі. Багато проблем залишаються маловивченими або невивченими взагалі. Більше того, висновки з проблем правового регулювання обороту інформації в умовах динамічного розвитку соціальної, у тому числі і правової дійсності, вимагають свого постійного узагальнення і переосмислення.
Інформаційні відносини регулюються нормами різних галузей права: конституційного, кримінального, адміністративного, цивільного; і в кожному з видів правовідносин інформація, як об’єкт правового регулювання, виявляє себе по-різному, має свої особливі риси. Провідну роль у механізмі правової охорони інформації з обмеженим доступом відіграє цивільне право, яке за допомогою власного специфічного методу на принципах диспозитивності і рівності сторін регламентує майнові та особисті немайнові відносини. Цивільний кодекс України [5] (далі – ЦК України) серед об’єктів цивільних прав закріпив інформацію. Відповідно постає питання кваліфікації інформації з обмеженим доступом як об’єкта цивільних правовідносин, визначення її ознак, створення єдиної системи видів інформації з обмеженим доступом, виявлення специфіки цивільно-правового регулювання її обігу.
Стан цивільного законодавства відображає певною мірою рівень наукової розробки в даній галузі. Високий рівень правових гарантій інформаційної безпеки розглядається як стандарт сучасної демократичної держави. Відсутність чіткої системи знань про інформацію з обмеженим доступом на фоні відсутності монографічних досліджень зумовлює необхідність розроблення єдиної концепції цивільно-правового регулювання інформації з обмеженим доступом. Комплексне дослідження питань, пов’язаних із цивілістичним аспектом проблеми інституту таємниці проводилося Н. В. Устименко [187] на базі Цивільного кодексу УРСР 1963 р. Серед російських науковців, які досліджували в тому чи іншому аспекті регулювання окремих видів інформації, слід визначити праці І. В. Бондаря [49] , Є. С. Ісхакова [78] , О. В. Коломієць [83] , С. В. Кузьміна [102] , К. О. Маркелової [129] , С. І. Суслової [179] , А. А. Фатьянова [190] , І. А. Юрченко [210] .
Певні аспекти обігу інформації в цивільному обороті, виникнення з приводу неї цивільних прав і обов’язків, а також питання захисту інформації розроблялися в працях таких учених, як Ч. Н. Азімов, А. А. Антопольський, І. Л. Бачило, С. Н. Братусь, А. Б. Венгеров, В. А. Дозорцев, А. В. Коломієць, В. А. Копилов, Б. А. Кормич, О. В. Кохановська, О. А. Красавчикова, А. Д. Куршаков, В. Н. Лопатін, О. М. Наносова, Д. В. Огородов, Г. Отнюкова, Є. В. Петров, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, В. А. Северин, С. І. Семилетов, А. А. Снитников, Е. Я. Соловйов, Л. А. Транхтенгерц, А. А. Фатьянов, Є. О. Харитонов та ін., однак їхні праці торкалися лише окремих питань інформації як об’єкта цивільно-правових відносин.
Аналіз досліджень, що існують із даної проблематики, дозволяє стверджувати, що в юридичній науці в цілому сформоване загальне уявлення про інформацію з обмеженим доступом та про її види. Особлива увага приділяється державній [139] , комерційній [166, 151, 68, 75] , банківській [60, 129] , податковій [89] , адвокатській [122] таємницям, таємниці досудового слідства [120] в контексті різних галузей права. При дослідженні окремих видів таємниць деякі фахівці приділяли увагу питанням термінології, класифікації всієї сукупності відомостей, що складають інформацію з обмеженим доступом [179] . Проводилось дослідження соціальної та правової природи того чи іншого виду інформації з обмеженим доступом. Розглядались загальнотеоретичні аспекти правовідносин, що виникають у межах обороту інформації з обмеженим доступом, про специфіку правових режимів, що формуються, інформації і механізмів їх здійснення [140] .
Разом із тим, у вітчизняній науці цивільного права відсутні спеціальні дослідження, які б на основі аналізу загальнонаукових пізнань про інформацію як про соціальне і правове явище шляхом узагальнення існуючих знань про таємниці і секрети визначили б правову природу та ознаки інформації з обмеженим доступом як системоутворюючої категорії, що вінчає піраміду всіх видів відомостей, доступ до яких обмежується законодавством. Не визначено місце інформації з обмеженим доступом в інформаційному і правовому середовищі.
Разом із тим, у літературі недостатньо уваги приділяється цивільно-правовому аспекту регулювання обігу інформації з обмеженим доступом. Немає єдиної точки зору і щодо системи окремих видів інформації з обмеженим доступом. У вітчизняній науці цивільного права відсутні спеціальні дослідження, які б на основі аналізу загальнонаукових знань про інформацію як про соціальне і правове явище визначили б правову природу та ознаки інформації з обмеженим доступом. Наведене зумовлює актуальність проблематики, необхідність додаткового дослідження вказаних питань, а відтак вибір теми дисертаційного дослідження, його об’єкт, предмет, мету і задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідної роботи кафедри цивільного права ОНЮА на 2001 – 2005 роки за темою „Традиції приватного права України”.
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення інформації з обмеженим доступом як об’єкта цивільних прав, її поняття та особливостей, визначення відповідності норм чинного цивільного законодавства потребам правозастосовчої практики та формування пропозицій щодо його вдосконалення.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі основні завдання: визначення сутності та ознак інформації як соціального і правового явища, її поняття, ознак і видів, місця інформації в системі об’єктів цивільних прав; визначення поняття інформації з обмеженим доступом, її ознак, класифікацій; вивчення динаміки формування таємниці як соціальної та правової категорії; аналіз загальноправового та особливостей цивільно-правового регулювання обігу окремих видів інформації з обмеженим доступом; виявлення прогалин в цивільному законодавстві України та розроблення аргументованих пропозиції з його вдосконалення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є цивільні відносини, що виникають з приводу інформації з обмеженим доступом.
Предметом дисертаційного дослідження є інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних прав.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути інформацію з обмеженим доступом як об’єкт інформаційних відносин, який перебуває в процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі об’єктів цивільного права. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також історичний метод, що дозволило дослідити специфіку поняття „інформація” в конкретних історичних умовах, динаміку його розвитку, а також порівняльний метод, за допомогою якого порівнювалося цивільно-правове регулювання інформаційних відносин у різних країнах. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка та аналіз емпіричного матеріалу.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних цивілістів, фахівців інших галузей правової науки таких, як А. А. Антопольський, І. Л. Бачило, С. Н. Братусь, А. Б. Венгеров, В. А. Дозорцев, А. В. Коломієць, В. А. Копилов, Б. А. Кормич, О. В. Кохановська, О. А. Красавчикова, А. Д. Куршаков, В. Н. Лопатін, О. М. Наносова, Д. В. Огородов, Є. В. Петров, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, В. А. Северин, С. І. Семилєтов, А. А. Снитников, Е. Я. Соловйов, А. А. Фатьянов, Є. О. Харитонов та інші.
Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, законодавство зарубіжних країн. У ході дослідження опрацьовувалася також монографічна та навчальна література, у тому числі іноземна.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній цивільно-правовій науці на рівні монографічного дослідження визначено поняття, ознаки інформації з обмеженим доступом як об’єкта цивільних прав, проведено її класифікацію, визначено цивільно-правовий режим інформації з обмеженим доступом та особливості цивільно-правового регулювання окремих видів інформації з обмеженим доступом: інформації, що становить таємницю приватного життя, комерційну, професійну та службову таємниці.
Основні положення дисертації, яким притаманна наукова новизна, або її елементи, полягають у такому.
1. Вперше визначено поняття та розроблено систему ознак інформації з обмеженим доступом як об’єкту цивільних прав, а саме: недоступність широкому колу осіб; приналежність визначеному суб’єктному складу; обмеження вільного доступу третіх осіб до інформації внаслідок прийняття власником інформації певних заходів; наявність особливої соціальної цінності інформації в силу її дійсної або потенційної недоступності третім особам; відповідність інформації обмеженням, установленим чинним законодавством.
2. Вперше визначено цивільно-правовий режим інформації з обмеженим доступом – це режим таємниці, який встановлюється власником інформації та припускає певний, визначений ним порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації, за винятком випадків, визначених чинним законодавством.
3. Вперше визначено особливості цивільно-правового регулювання окремих видів інформації з обмеженим доступом, зокрема: інформації, що становить таємницю приватного життя, комерційну таємницю, професійну та службову таємниці, які залежать від суб’єкта відносин, що виникають з приводу інформації, та вимог чинного законодавства, що висуваються до обігу певного виду інформації.
4. Запропоновано авторську класифікацію інформації з обмеженим доступом, сформульовано власні визначення та характеристики окремих специфічних видів інформації з обмеженим доступом. У залежності від характеру і призначення, інформація з обмеженим доступом підрозділяється на державну, службову, професійну, комерційну, таємницю приватного життя.
5. Дістала подальшого розвитку теза, що суб’єктами цивільно-правових відносин, що виникають з приводу інформації з обмеженим доступом є володільці (зокрема, в певних випадках ними можуть бути власники, розпорядники, споживачі, тощо).
6. Розвинуто положення щодо визначення інформації з обмеженим доступом як одного із видів інформації як соціального та правового явища. Визначено, що інформація з обмеженим доступом має особливу соціальну цінність в силу її недоступності та потенційної невідомості третім особам.
7. Надістало подальшого розвитку положення про необхідність виокремлення правових режимів таємниць приватноправового характеру та правових режимів таємниць публічно-правового характеру.
8. Додатково обгрунтована позиція, відповідно до якої необхідно відрізняти таємницю як змістову характеристику інформації, яка охороняється, (таємниця усиновлення, особиста таємниця) від таємниці як правового режиму інформації з обмеженим доступом.
9. Запропоновано доповнити ЦК України ст. 200-1, що визначає режими інформації в залежності від її виду.
„Стаття 200-1. Режими інформації
1. Режим заборони використання інформації поширюється на інформацію, яка є об’єктом інтелектуальної власності та належить володільцю на підставі виключного права, та полягає у забороні протиправного використання цієї інформації без надання згоди володільця у порядку, встановленому чинним законодавством.
2. Режим таємниці поширюється на інформацію з обмеженим доступом, що належить фізичним та юридичним особам та стосується обставин життя фізичних осіб або діяльності як юридичних так і фізичних осіб та полягає у забороні доступу до цих відомостей за виключенням випадків, коли володільцями виявлена згода на доступ до цієї інформації.
3. Режим загального доступу та використання поширюється на інформацію, що є загальновідомою та доступною та полягає у рівному доступі осіб до можливості використання цієї інформації.”
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що було проведене узагальнення теоретичного і практичного досвіду правового регулювання обігу інформації з обмеженим доступом, що дозволило визначити нові теоретичні положення щодо інформації з обмеженим доступом як об’єкта цивільних прав, виявити прогалини в цивільно-правому регулюванні інформаційних відносин, розробити і запропонувати напрямки розвитку і способи вдосконалення чинного цивільного законодавства України.
Практичне значення дисертації полягає в її спрямованості на усунення прогалин у законодавстві і науці цивільного права. Окремі теоретичні положення дисертації можуть бути застосовані в навчальному процесі, при викладанні навчальних дисциплін “Цивільне та сімейне право України”, “Порівняльне цивільне право” та ін. Незважаючи на дискусійний характер окремих положень дисертації, вони можуть стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, на якій проведено її обговорення по частинам та в цілому. Положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли втілення в семінарських заняттях, проведених дисертантом на факультеті цивільної та господарської юстиції Одеської національної юридичної академії.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на 8-ми науково-практичних конференціях, а саме: І Науково-методичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (грудень 2004 р., м. Хмельницький); Регіональній міжвузівській конференції молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (квітень 2005 р., м. Івано-Франківськ); Всеукраїнській науковій конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (квітень 2005 р., м. Острог); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (травень 2005 р., м. Київ); Науково-практичній конференції “Проблеми правового та методичного забезпечення діяльності “юридичних клінік” України” (червень 2005 р., м. Дніпропетровськ); 8-й Звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (квітень 2005 р., м. Одеса); міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (листопад 2005 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції “Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку” (листопад 2005 року, м. Миколаїв).
Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в десяти наукових статтях, з яких вісім опубліковано у виданнях, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК України, у тезах виступів на наукових конференціях та при написанні підручників і посібників.
Структура дисертаційного дослідження. Структура дисертації відображає логіку і послідовність наукового дослідження і зумовлена його предметом і метою. Робота складається зі вступу, 3-х розділів, що включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, з них 180 сторінок основного тексту. Список використаних джерел складає 214 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження інформації з обмеженим доступом як об’єкта цивільних прав можна зробити такі висновки.
Інформація з обмеженим доступом – це нематеріальне благо, що являє собою результат інтелектуальної діяльності людей, який існує в будь-якій об’єктивній формі у вигляді відомостей, які відомі тільки визначеному колу осіб та володіють у силу цього особливою цінністю та здатністю бути предметом майнових і особистих немайнових відносин. Їх поширення може заподіяти істотну шкоду володільцю, яким приймаються міри, спрямовані на обмеження вільного доступу до цих відомостей третіх осіб. Ознаками інформації з обмеженим доступом пропонується вважати: приналежність визначеному суб’єктному складу; обмеження вільного доступу третіх осіб до інформації внаслідок прийняття володільцем інформації певних заходів; наявність особливої соціальної цінності інформації в силу її недоступності та дійсної або потенційної невідомості третім особам; відповідність інформації обмеженням, встановленими чинним законодавством України.
Інформація з обмеженим доступом знаходиться в режимі таємниці. Можливість доступу до відомостей, а також розпорядження ними визначаються власником на свій розсуд, якщо інше не визначено законодавством України. Кожен вид інформації з обмеженим доступом має свої особливості цивільно-правового регулювання в залежності від суб’єкта відносин, що виникають з приводу інформації та вимог чинного законодавства, що висуваються до обігу певного виду інформації.
Встановлення режиму таємниці приватного життя припускає право фізичної особи надавати дозвіл на поширення цієї інформації іншими особами у визначених нею межах. Фізична особа має можливість не розголошувати обставини свого особистого життя самостійно, а також вимагати нерозголошення від інших осіб, які ознайомлені з цими обставинами. Володілець інформації, що перебуває в режимі комерційної таємниці самостійно встановлює обмеження доступу до неї, приймає рішення щодо вчинення угод з нею. Рішення про наявність дійсної чи потенційної цінності інформації, зміст та обсяг відповідних відомостей визначаються підприємцем на свій розсуд. Фізичні особи, що не є суб’єктами господарювання, не можуть бути суб’єктами права власності на комерційну таємницю. Їхнє право на інформацію захищається на підставі ст.ст. 302, 306 ЦК України. Професійна таємниця є сукупністю відомостей, що отримані безпосередньо у зв’язку зі здійсненням відповідної професійної діяльності. Службовою таємницею пропонується розглядати сукупність відомостей, що не підлягають розголошенню, знаходяться в розпорядженні певної посадової особи органу влади та необхідні для ефективного здійснення покладених державою функцій. Суспільні відносини, які опосередковують обіг професійної та службової таємниць, в деяких випадках набувають майнового характеру або безпосередньо стосуються особистих немайнових прав суб’єктів цивільних прав і тому потребують цивільно-правового регулювання.
По-новому визначено інформацію як об’єкт цивільних правовідносин, під яким розуміється нематеріальне (ідеальне) благо, що являє собою результат інтелектуальної діяльності людей, який існує в будь-якій об’єктивній формі у вигляді відомостей про навколишній світ у всій сукупності його явищ і процесів, та складає предмет діяльності суб’єктів цивільного права.
Інформацію пропонується класифікувати в залежності від режиму доступу на відкриту інформацію (загальнодоступні і відкриті відомості) і інформацію з обмеженим доступом. У залежності від характеру і призначення, інформація з обмеженим доступом підрозділяється на державну, службову, професійну, комерційну, таємницю приватного життя та інші відомості певної групи, що можуть складати таємницю. У залежності від способу поєднання з матеріальним носієм інформація підрозділяється на документовану і недокументовану.
Суб’єктами цивільно-правових відносин, що виникають з приводу інформації з обмеженим доступом є володільці інформації. Залежно від конкретної ситуації кожен суб’єкт цивільного права може бути: власником, розпорядником, споживачем, тощо. Під терміном „суб’єкт цивільно-правових відносин, що виникають з приводу інформації з обмеженим доступом” пропонується розуміти особу, до володіння якої належить відповідна інформація з обмеженим доступом. Розпорядником інформації з обмеженим доступом є особа, яка уповноважена приймати рішення щодо способів і порядку використання інформації з обмеженим доступом або іншим чином самостійно визначати долю інформації з обмеженим доступом. Власником інформації з обмеженим доступом є особа, яка уповноважена збирати, зберігати, обробляти та іншим чином використовувати інформацію з обмеженим доступом з метою здійснення і захисту своїх прав і інтересів. Споживачем інформації з обмеженим доступом є особа, яка на законній підставі отримала інформацію з обмеженим доступом для використання в особистих цілях.
Необхідно виокремлювати правовий режим таємниць приватно-правового характеру та правовий режим таємниць публічно-правового характеру, через що в законодавстві кожен вид інформації з обмеженим доступом повинний мати нормативне визначення, що відображає його правову природу, ознаки і місце в загальній системі інформації з обмеженим доступом. В описі правового режиму окремого виду інформації з обмеженим доступом законодавець повинний виходити з необхідності послідовної регламентації питань про суб’єктний склад, зміст, підстави і момент виникнення і припинення відповідного правового режиму.
Необхідно відрізняти таємницю як змістову характеристику інформації, яка охороняється, (таємниця усиновлення, особиста таємниця) від таємниці як правового режиму інформації з обмеженим доступом.
Запропоновано доповнити ЦК України ст. 200-1, що визначає режими інформації в залежності від її виду.
„Стаття 200-1. Режими інформації
1. Режим заборони використання інформації поширюється на інформацію, яка є об’єктом інтелектуальної власності та належить володільцю на підставі виключного права, та полягає у забороні протиправного використання цієї інформації без надання згоди володільця у порядку, встановленому чинним законодавством.
2. Режим таємниці поширюється на інформацію з обмеженим доступом, що належить фізичним та юридичним особам та стосується обставин життя фізичних осіб або діяльності як юридичних, так і фізичних осіб, та полягає у забороні доступу до цих відомостей за виключенням випадків, коли її володільцями надана згода на доступ до цієї інформації.
3. Режим загального доступу та використання поширюється на інформацію, що є загальновідомою та доступною та передбачає рівний можливості зацікавлених осіб щодо можливості використання цієї інформації”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарський кодекс України // Голос України. – 2003. – № 49 – 50.
3. Кримінальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21.
4. Сімейний кодекс України // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 7. – Ст. 273.
5. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
6. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
7. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13 від 29.03.1994 р.
8. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
9. Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
10. Про державну статистику: Закон України від 17.09.1992 р. № 2614-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43 від 27.10.1992 р.
11. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
12. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15.02.1995 р. № 60/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 60.
13. Про інформацію: Закон України від 02.10.92 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
14. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – Ст. 181.
15. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22 від 02.06.1992 р.
16. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993 р. № 3116-XII // Офіційний вісник України. – 2002. – № 7. – Ст. 278.
17. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 05.11.1997 р. № 621/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28.
18. Про поштовий зв’язок: Закон України від 04.10.2001 р. № 2759-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6. – Ст. 39.
19. Про природно-заповідний фонд: Закон України від 16.06.1992 р. № 2456-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34 від 25.08.1992 р.
20. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. № 1489-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.
21. Про Рахункову палату: Закон України від 11.07.1996 р. № 315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 43. – Ст. 212.
22. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
23. Про способи з приводу підвищення відповідальності і розрахунки з бюджетними і державними цільовими фондами: Указ Президента України від 24.12.1999 р. № 1617/99 // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 1 від 05.01.2000 р.
24. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 // Збірник постанов Уряду України. – 1993. – № 12. – Ст. 269.
25. Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним сектором Державної судової адміністрації України: Наказ Державної судової адміністрації України від 04.02.2005 р. № 11 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 28. – Ст. 1674.
26. Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.97 р. № 121 // Офіційний Вісник України. – 1997. – № 44 від 06.11.1997 р.
27. Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Постанова Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 № 38 // Бізнес. – 2001. – № 41/1 від 08.10.2001 р.
28. Про затвердження Інструкції про проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності підгалузей, об’єднань, підприємств, установ та організацій системи Міністерства транспорту та зв’язку України: Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.03.2006 р. № 275 // http:// mtu.gov.ua/mintrans/document/51546/dod.275.doc. doc.
29. Щодо затвердження інструкції про організацію та проведення комплексних контрольно-ревізійних заходів фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери Держбуду України: Наказ Державного комітету України з будівництва та архітектури від 29.04.2004 р. № 91 // www.nau.kiev.ua
30. Про затвердження Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини: Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Міністерство юстиції України від 10.10.1997 р. № 306/680/21/66/5 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 48. – Ст. 440.
31. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // www.nau.kiev.ua
32. Рекомендательный законодательный акт Межпарламентской Ассамблеи государств СНГ „О принципах регулирования информационных отношений в государствах – участниках СНГ” от 23.05.1993 г. // Информационный бюллетень МПЛ. – 1993. – № 3. – С. 29.
33. Угода між Україною та Республікою Індія про взаємну охорону секретної інформації (ст.1) м. Нью-Делі, 12.08.2003 р. // Офіційний Вісник України. – 2004. – № 32. – Ст. 2207.
34. Про комерційну таємницю: Законопроект № 5180 // www.rada.kiev.ua.
35. Алексеев С.С. Общая теория права. В двух томах. – Т.ІІ. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
36. Алексеев С.С. Право: азбука-теория-философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
37. Алексенцев А.И. О классификации конфиденциальной информации по видам тайн // Безопасность информационных технологий. – 1999. – № 3. – С. 65-71.
38. Алексенцев А.И. О составе защищаемой информации // Безопасность информационных технологий. – 1999. – № 2. – С. 4-9.
39. Антопольский А.А. Правовое регулирование информационных объектов // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 51-55.
40. Афанасьев В.Г. Социальная информация – М.: Наука, 1994. – 199 с.
41. Бабаев В.К. Общая теория права. Курс лекций. – Н. Новгород: Нижегородская ВШ МВД РФ, 1993. – 410 с.
42. Баранов В.М., Ковтун Н.Н., Бондар И.В. Тайна частной жизни и уголовно-процессуальный закон // http://www.koroboff.spb.ru/EUROPE/851400285.html
43. Бачило И.Л. Информация – объект права // НТИ. Сер. 1. Орг. и методика информ. работы. – 1999. – № 8. – С. 26-33.
44. Бачило И.Л. Информация, как объект отношений, регулируемых Гражданским кодексом РФ // НТИ. Сер. I. Орг. и методика информ. работы. – 1999. – № 5. – С. 6-12.
45. Бачило И.Л. О праве собственности на информационные ресурсы // Информационное законодательство. –1997. – № 4. – С. 19-23.
46. Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право: Учебник / Под ред. акад. РАН Б.Н. Топорнина. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 789 с.
47. Белова С.И. Проблемы соотношения права граждан на получение архивной информации с правом на неприкосновенность частной жизни // Правоведение. – 1998. – № 1. – С. 128-129.
48. Блюменау Д.И. По поводу сущности коммуникационной потребности // Научно-техническая информация. Сер. 1. – 1997. – № 5. – С. 38-43.
49. Бондарь И.В. Тайна по российскому законодательству: Проблемы теории и практики: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.01. – Нижний Новгород, 2004. // http:// www.infolaw.ru/lib/2005-2-disser
50. Бороухин А.Е. Коммерческая информация в гражданско-правовом обороте // http:// www.infolaw.hut.ru.
51. Бражник С.Д. Преступления в сфере компьютерной информации. – Ярославль, 2000. – 260 с.
52. Валеев М.М. Вещи как объекты гражданских правоотношений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Екатеринбург, 2003. – 20 с.
53. Ватрас В.А. До питання про право на сімейну таємницю // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених. Спецвипуск № 1. – Хмельницький, 2002. – С. 93-96.
54. Венгеров А.Б. Категория „информация” в понятийном аппарате юридической науки // Советское государство и право. – 1977. – № 10. – C. 70-75.
55. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине. – М.: Советское радио, 1968. – 328 с.
56. Власова О. Законодательство Великобритании: охрана коммерческой тайны и другой конфиденциальной информации // Хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С. 111-116.
57. Волчинская Е.К. Защита персональных данных: Опыт правового регулирования. – М.: Галерия, 2001. – 236 с.
58. Гаврилов Э. К вопросу об охране коммерческой, служебной и личной тайны. Гражданско-правовые аспекты // Хозяйство и право. – 2003. – № 5. – С. 28-34.
59. Герасимов Б.М. Проблемы Российского информационного законодательства (в оценке отечественных и западных специалистов) // Информационное законодательство России. – 1996. – № 6. – С. 9-13.
60. Гетманцев Д.А. Банковская тайна: особенности ее нормативно-правового регулирования в Украине и в законодательстве зарубежных стран: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2003. – 183 с.
61. Горбатов B.C., Кондратьева Т.А. Информационная безопасность. Основы правовой защиты: Учебное пособие. – М.: МИФИ, 1995. – 52 с.
62. Городов О.А. Информация как объект гражданских прав // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 72-83.
63. Гражданский кодекс Украины: Комментарий. – Т. I. – Издание второе. – Х.: „Одиссей”, 2004. – 832 с.
64. Гражданский кодекс Украины: Комментарий. – Т. IІ. – Издание второе. – Х.: „Одиссей”, 2004. – 1024 с.
65. Гражданское право. T.I / Под. ред. проф. М.М. Агаркова и проф. Д.М. Генкина – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1944. – 420 с.
66. Гражданское право. Том 1. Учебник. Изд. 4-е переработанное и дополненное / Под ред. Л. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. – 784 с.
67. Гражданское право: В 2 т. Т. I: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: БЕК, 2003. – 816 с.
68. Гуляева П.С. Коммерческая тайна в предпринимательской деятельности: сравнительно-правовое исследование законодательства РФ, зарубежных государств и международно-правового регулирования: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2002. – 188 с.
69. Дозорцев В.А. Информация как объект исключительного права // Дело и право. – 1996. – № 4. – С. 27-35.
70. Дрішлюк А.І., Кулініч О.О. Цивільно-правові способи захисту права на таємницю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 53-58.
71. Дудин А.П. Объект правоотношения (вопросы теории). – С.: Изд-во Саратовского университета, 1980. – 160 с.
72. Дунаева М.С. Проблемы защиты частной жизни граждан при осуществлении контроля и записи переговоров // Адвокатская практика. – 2003. – № 3. – С. 13-17.
73. Елютина Е.В. Правовая регламентация сохранения тайны // Государство и право. – 2002. – № 8. – С. 16-23.
74. Етимологічний словник української мови. В 7 т. – Т. ІІ (Д – Копці). – К.: Наукова думка, 1985. – 570 с.
75. Жигалов А.Ф. Коммерческая и банковская тайна в российском уголовном законодательстве: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2000. – 20 с.
76. Иванский И.П. Правовая защита информации о частной жизни граждан. Опыт современного правового регулирования: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 1999. – 276 с.
77. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории „хозяйственного права”. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
78. Исхаков Э.С. Личная жизнь (философско-этический анализ): Автореф. дис... канд. филос. наук: 09.00.01. – Саратов, 1981. – 22 с.
79. Карелина М.М. Проблемы развития информационного законодательства // Научно-техническая информация. Сер. 1. – 1997. – № 9. – С. 38-39.
80. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 188 с.
81. Коваль В. Розголошення, схилення до розголошення, неправомірне збирання та використання комерційної таємниці як форми недобросовісної конкуренції // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 22-24.
82. Коломиец А. Коммерческая тайна как объект гражданского оборота. – Хозяйство и право. – 2001. – № 6. – С. 8-17.
83. Коломиец А.В. Коммерческая тайна в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – М., 1999. – 26 с.
84. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации (часть первая) / Под ред. О.Н. Садикова. – М.: Юринформцентр, 1997. – 448 с.
85. Копылов В.А. Информационное право: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1997. – 470 с.
86. Копылов В.А. Информация и собственность // Информационное законодательство. – 1996. – № 3. – С. 10-12.
87. Копылов В.А. Информация как объект правоотношений в системах частного и публичного права // Научно-техническая информация. Сер. 1. – 1997. – № 9. – С. 9-14.
88. Кормич Б.А. Актуальні проблеми розвитку законодавства про інформаційну безпеку // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов, відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП „Фенікс”, 2005. – Вип. 27. – С. 25-33.
89. Костенко М.Ю. Правовые проблемы налоговой тайны: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.14. – М., 2002. – 26 с.
90. Кохановская Е.В. Проблемы гармонизации гражданско-правового регулирования информационных отношений в условиях информационного общества // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 539-553.
91. Кохановська О. Актуальні теоретичні проблеми співвідношення інформаційних прав і прав інтелектуальної власності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 99-104.
92. Кохановська О. Галузеві розробки проблем інформації як передумова правового регулювання інформаційних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 144-147.
93. Кохановська О. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні // Право України. –2004. – № 2. – С. 3-6.
94. Кохановська О.В. Доктринальні підходи до визначення місця і ролі інформації та інформаційних відносин у праві // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – № 56-59.
95. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212 с.
96. Кравец Л.Г. Некоторые аспекты охраны конфиденциальности информации // Проблемы промышленной собственности. – 1998. – № 11. – С. 107-114.
97. Красавчикова Л О. Личная жизнь граждан под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1983. – 224 с.
98. Криеф-Вербар К. Информационные обязательства в сфере экономических преступлений во Франции // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С. 139-151.
99. Кротюк В., Йоффе А. Правові аспекти банківської таємниці // Право України. – 1998. – № 12. – С. 62-66.
100. Крылов В.А. Расследование преступлений в сфере информации. – М.: Издательство „Городец”, 1998. – 264 с.
101. Кузнецов Н.А., Полонников Р.И., Юсупов Р.М. Состояние, перспективы и проблемы развития информатики // Проблемы информатизации. Теоретический и научно-практический журнал. РАН, Министерство науки и технологий РФ. – Вып. 1. – 2000. – С. 5-12.
102. Кузьмин С.В. Тайна в уголовном праве: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.08. – М., 2000. – 23 с.
103. Кулініч О.О. Види інформації за ЦК України // Актуальные проблемы государства и права. – 2005. – № 24. – С. 287-291.
104. Кулініч О.О. Інформація з обмеженим доступом: поняття, ознаки // Суспільство. Держава. Право. – 2005. – Вип. 5. – С. 22-26.
105. Кулініч О.О. Інформація як об’єкт цивільних прав // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3 (15). – С. 126-128.
106. Кулініч О.О. Персональні дані як об’єкт цивільно-правової охорони за законодавством деяких зарубіжних країн // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип. 27. – С. 168-174.
107. Кулініч О.О. Правові наслідки порушення права на інформацію з обмеженим доступом: кримінальні та цивільні аспекти // Актуальные проблемы государства и права. – 2005. – № 25. – С. 263-266.
108. Кулініч О.О. Режим охорони інформації про приватне життя фізичних осіб // Наукові записки: сер. “Право”. – Вип. 6. – Острог: Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2005. – С. 255-260.
109. Кулініч О.О. Таємниця як режим інформації за Цивільним кодексом України // Юридичний вісник. – 2004. – № 4. – С. 128-131.
110. Кулініч О.О. Цивільно-правове регулювання інформації про фізичну особу // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. Л.І. Кормич. – Одеса: ПП “Фенікс”, 2005. – Вип. 25. – С. 192-197.
111. Кулініч О.О. Щодо співвідношення права інтелектуальної власності на інформацію і права на інформацію як особистого немайнового права // Університетські наукові записки. – 2005. – № 4 (16). – С. 137-140.
112. Кутафин О.Е. Проблемы становления информационного права в России // НТИ. Сер. 1. Орг. И методика информ. работы. – 1998. – № 8. – С. 16-20.
113. Куцый А. Охота на „невозвращенцев” или кое-что о банковской тайне // Бизнес и безопасность. – 2000. – № 6. – С. 23.
114. Кушакова Н. Конституційне право на інформацію в Україні: сучасний підхід // Право України. – 2002. – № 12. – С. 51-55.
115. Кушакова Н. Конституційне право на інформацію: правомірні і неправомірні обмеження // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 66-70.
116. Кушакова-Костицька Н. Від свободи слова до інформаційного суспільства // Право України. – 2004. – № 7. – С. 129-133.
117. Лазарева А. Нарушение режима частной жизни в Интернете. Проблема прайвеси // Вопросы государства и права Украины. Материалы студ. научной конференции, 9 апр. 2004 г. Вып. ХХІІ. – Донецк: ДонНУ, 2004. – С. 49-51.
118. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с.
119. Лисицина Н.В. Банковская тайна как объект правового регулирования: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – М., 2003. – 23 с.
120. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2003. – 19 с.
121. Лобанов Г.А. Информация как объект гражданского права // Научно-техническая информация. Сер. 1. – 1999. – № 6. – С. 8-11.
122. Логінова С.Н. Адвокатська таємниця: теорія та практика: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.10. – К., 2002. – 183 с.
123. Лопатин В.Н . Защита права на тайну в России. Учебное пособие. – СПб.: МВД РФ. Санкт-Петербургский университет, 2000. – 139 с.
124. Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство. Серия: Безопасность человека и общества. – СПб.: Фонд „Университет”, 2000. – 428 с.
125. Лопатин В.Н. Концептуальные подходы к развитию законодательства в области обеспечения информационной безопасности // Безопасность информационных технологий. – 1998. – № 2. – С. 36-41.
126. Лопатин В.Н. Правовая охрана и защита права на тайну // Юридический мир. – 1999. – № 7. – С. 32-36.
127. Лопатин В.Н. Правовая охрана и защита служебной тайны // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 85-91.
128. Мамонов Н.Е. Перспективы применения термина „служебная тайна” в законодательных актах по проблеме защиты информации // Научно-техническая информация. Сер. 1. – 1996. – № 7. – С. 25-28.
129. Маркелова К.А. Банковская тайна: правовые аспекты: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12. – Саратов, 2000. – 20 с.
130. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – В 2-х ч. – М.: Статут, 2000. (Классика российской цивилистики). – По испр. и доп. 8-му изд., 1902. – Изд. 2-е, испр. – 831 с.
131. Михайлов В. Право на информацию // Закон. – 1999. – № 10. – С. 35-42.
132. Наносова Е.Н. Информация как объект гражданского права: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2002. – 185 с.
133. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Є.О. Харитонова. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2006. – 552 с.
134. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 1. – К.: АСК.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 928 с.
135. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 2. – К.: АСК.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 864 с.
136. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. 1. – 832 с.
137. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – 1088 с.
138. Нікіфоров Г.К., Нікіфоров С.С. Підприємництво та правовий захист комерційної таємниці: Навч.-практ. посібник для вищих навч. закладів. – К.: Олан, 2001. – 208 с.
139. Нырков Ю.М. Система допуска государственных служащих к государственной тайне как социальный институт: Автореф. канд. филос. наук: 22.00.04. – М., 2001. – 22 с.
140. Огородов Д.В. Правовые отношения в информационной сфере: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.14. – М., 2002. – 23 с.
141. Огородов Д.В. Правовые отношения в информационной сфере: Дис... канд. юрид. наук. – М., 2002. – 243 с.
142. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 16-е издание. – М.: Русский язык, 1984. – 797 c.
143. Отнюкова Г. Коммерческая тайна // Закон. – 1998. – № 2. – С. 52-59.
144. Павловська Н.В. Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2002. – 18 с.
145. Петров Є.В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2003. – 19 с.
146. Петров Є.В. Правове регулювання інформаційного ринку України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. Донецький інститут внутрішніх справ при ДНУ. – С. 251-257.
147. Петрова Т. Коммерческая тайна и интеллектуальная собственность // Интеллектуальная собственность. – 2000. – № 8. – С. 62-66.
148. Право власності в Україні: Навч. посібник / Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Підопригора О.А. та ін. / За заг. ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
149. Право интеллектуальной собственности: конспект лекций. – М.: ПРИОР, 1998. – 144 с.
150. Прослушивание телефонов в международном праве и законодательстве одиннадцати стран / Сост. Е.Е. Захаров. – Х., 1999 / www.hro.org/editions/phone/index.htm
151. Радутний А.Э. Уголовная ответственность за незаконное собирание, использования и разглашения сведений, которые составляют коммерческую тайну (анализ составов преступлений): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2002. – С. 183-199.
152. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. – М.: Политиздат, 1991. – 286 с.
153. Рожнов А.А. Уголовно-правовая охрана профессиональной тайны: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2002. – 19 с.
154. Северин В.А. Правовая защищенность коммерчески ценной информации // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2001. – № 6. – С. 55-73.
155. Северин В.А. Правовое регулирование информационных отношений // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2000. – № 5. – С. 2-8.
156. Северин В.А. Правовое регулирование коммерчески ценной информации // Законодательство. – 2000. – № 9. – С. 36-40.
157. Северин В.А. Правовой механизм регулирования коммерчески значимой информации в торговом обороте // Юрист. – 2002. – № 10. – С. 25-31.
158. Селиванов А. Як законодавчо захистити права суб’єктів господарювання та вчених на конфіденційну (нерозкриту) інформацію // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 3-4.
159. Семилетов С.И. Информация как особый нематериальный объект права // Государство и право. – 2000. – № 5. – С. 67-74.
160. Семилетов С.И. Информация как особый объект права // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 57-61.
161. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – М.: Теис, 1996. – 620 с.
162. Сергєєва О. Питання співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в праві України // Право України. – 2000. – № 11. – С. 85-88.
163. Синенко B.C. Гражданско-правовая защита личных неимущественных прав: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Белгород, 2002. – 19 с.
164. Словник української мови в 11 т. – Т. IV (І – М). – К.: Наукова думка, 1973. – 840 с.
165. Словник української мови в 11 т. – Т. Х (Т – Ф). – К.: Наукова думка, 1979. – 860 с.
166. Сляднєва Г.О. Право суб’єкта господарювання на комерційну таємницю та його захист: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. – Донецьк, 2005. –16 с.
167. Смолькова И.В. Гласность и тайна в уголовном процессе // Законность. – 1998. – № 7. – С. 39-42.
168. Смолькова И.В. Защита тайн частной жизни граждан уголовно-процессуальным законом // http://www.koroboff.spb.ru/EUROPE/851400263.html
169. Смолькова И.В. Неприкосновенность частной жизни граждан // Права человека. – 1998. – № 6. – С. 14-15.
170. Смолькова И.В. Проблемы охраняемой законом тайны в уголовном процессе. – М.: Изд-во Луч, 1999. – 335 с.
171. Смолькова И.В. Тайна: понятие, виды, правовая защита. Юридический терминологический словарь - комментарий. – М.: Луч, 1998. – 80 с.
172. Снытников А.А. Информация как объект гражданских правовых отношений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – СПб., 2000. – 22 с.
173. Снытников А.А., Туманова Л.В. Обеспечение и защита права на информацию. – M.: Городец, 2001. – 344 с.
174. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. Изд. 4-е – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 1600 с.
175. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.М. Прохоров. – М.: Сов. Энциклопедия, 1985. – 1600 с.
176. Советское гражданское право / Под ред. О. А. Красавчикова. – Т. 1. – М., 1972. – 448 с.
177. Соснін О. „Таємно”, „секретно”, „конфіденційно” // Політика і час. – 2002. – № 9. – С. 53-60.
178. Стальгевич А.К. Некоторые вопросы теории социалистических правовых отношений // Советское государство и право. – 1957. – № 2. – С. 23-32.
179. Суслова С.И. Тайна в праве России: цивилистический аспект: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Иркутск, 2003. – 25 с.
180. Талантойка В., Шабалин В. Право на тайну // Гражданская защита. – 1999. – № 4. – С. 32-34.
181. Толстой Ю.К. Гражданское право и гражданское законодательство // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 128-149.
182. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1959. – 88 с.
183. Топалова Л. Господарсько-правові аспекти співвідношення комерційної та банківської таємниці у національному законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 16-20.
184. Топалова Л.Д. Комерційна таємниця як регулятор ринкової економіки // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Зб. наук. праць. – 2002. – № 3. – С. 306-313.
185. Топалова Л.Д. Правові гарантії захисту комерційної таємниці суб'єкта господарювання банківськими установами // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук. конф. студ. та аспірантів. „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. – 2002. – Спецвипуск № 1. – С. 136.
186. Торшин А.В. Правовой режим информации, составляющей налоговую тайну: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.14. – М., 2002. – 18 с.
187. Устименко Н.В. Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охорона: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – Х., 2001. – 17 с.
188. Фатьянов А.А. Концептуальные основы обеспечения безопасности на современном этапе // Безопасность информационных технологий. – 1999. – № 1. – С. 26-40.
189. Фатьянов А.А. Правовое обеспечение безопасности информации в Российской Федерации: Учебное пособие. – М.: Юрист, 2001. – 412 с.
190. Фатьянов А.А. Правовое обеспечение безопасности информации: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02. – М., 1999. – 40 с.
191. Фатьянов А.А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды. // Государство и право. – 1998. – № 6. – С. 5-14.
192. Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.Ф. Ильичев и др. – М.: Сов. энцикл., 1983. – 839 с.
193. Харитонов Е.О. Саниахметова Н.А. Гражданское право Украины: Учебник. – Х.: ООО „Одиссей”, 2004.
194. Харитонов Є.О., Дрішлюк А.І. Цивільне право. Елементарний курс: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. – 352 с.
195. Хозяйственный кодекс Украины: Комментарий. – Х.: ООО „Одиссей”, 2004. – 896 с.
196. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях): Навчальний посібник. Видання третє, перероблене та доповнене / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка, О.М. Калітенко. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2005. – 576 с.
197. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін..; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
198. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін..; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – 552 с.
199. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Т. І. – 620 с.
200. Цивільне право України: Підручник: У 3 кн. Кн. 1 / Є.О. Харитонов, Р.О. Стефанчук, А.І. Дрішлюк та ін.; За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка. – Одеса: Юридична література, 2005. – 528 с.
201. Цивільне та сімейне право України: Навчально-практичний посібник. Видання друге, перероблене та доповнене / За ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 640 с.
202. Черных П.Я. Історико-етимологічний словник сучасної російської мови. – Т. 2. – М., 1993. – 820 с.
203. Чорнооченко С.І. Комерційна таємниця: правові аспекти // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових статей. – 2000. – № 1. – С. 223-227.
204. Шевченко Г.В. Коммерческая тайна как объект гражданських прав. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – СПб., 2001. – 20 с.
205. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Вступ. статья, Е.А. Суханов. – М.: Фирма „СПАРК”, 1995. – 556 с.
206. Шестопалов К. Тайна не имеет своего режима: [Комерційна таємниця] // Юрид. практика. – 2004. – 25 мая. – С. 4.
207. Шишкин Д.Г. Информационное право: Методические материалы к междисциплинарному спецкурсу / Под ред. Президента ФЗГ Л.К. Симонова. – М.: Альмета, 2002. – 240 с.
208. Щадрин С.Ф. Уголовно-правовая охрана служебной тайны: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2002.