КОНЦЕПТ “КОЗАЦТВО” В ІСТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ: ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЗАПОЛЬСЬКИХ Світлана Петрівна

УДК: [811.111’25’42: 811.161.2] : 94 (477.6)

КОНЦЕПТ КОЗАЦТВО” В ІСТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ:
ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 10.02.16 перекладознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент МИРОШНИЧЕНКО В. В.

Запоріжжя 2004

ЗМІСТ
ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТ В ІСТОРИЧНОМУ ДИСКУРСІ З ПОЗИЦІЙ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА
1.1. Історичний дискурс як сфера вербалізації концептів в аспекті перекладу
1.1.1. Складові історичного дискурсу та їх значущість у процесі перекладу. 12
1.1.2. Концепт як категорія перекладознавства, вербалізація і структурування концептів в історичному дискурсі 24
1.2. Методика перекладацького аналізу концепту козацтво” 34
1.2.1. Перекладознавча специфіка поняттєвого поля концепту козацтво” в україномовному історичному дискурсі 34
1.2.2. Відтворення елементів концепту козацтво” англійською мовою. 47
Висновки до Розділу 1. 58
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТ КОЗАЦТВО” В ОРИГІНАЛАХ І ПЕРЕКЛАДАХ
2.1. Ядрові структурні елементи концепту козацтво” в англомовному українознавчому історичному дискурсі 63
2.2. Концепт козацтво” в англомовних перекладах творів М.С.Грушевського 86
2.2.1. Способи відтворення компонентів ядрового мікрополя концепту. 86
2.2.2. Способи відтворення компонентів периферійних мікрополів. 109
2.2.2.1. Мікрополе Географія козацтва” в перекладознавчому аспекті 109
2.2.2.2. Перекладна інтерпретація елементів мікрополя Антропонімія козацтва” 117
2.2.2.3. Відтворення елементів мікрополя Історичні події” 125
2.2.2.4.Передача елементів мікрополя Суспільно-політичне буття” 130
2.2.2.5. Перевербалізація елементів мікрополя Культура і побут” 143
Висновки до Розділу 2. 147
ВИСНОВКИ.. 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 158
ДОДАТОК А. Термінологічний аппарат дослідження. 182
ДОДАТОК Б. Глосарій лексем, які репрезентують складові елементи мікрополів концепту козацтво” в українській і англійській мовах 183

ВСТУП

У сучасному перекладознавстві все більше уваги приділяється відтворенню національної специфіки концептосфер різних культур і термін реалія” застосовується для перекладацької інтерпретації результатів вербалізації особливостей національних картин світу. При цьому існує точка зору, що перекладу слід піддавати не окремі вербальні форми, а концепти, які стоять за ними [142, с. 148]. До того ж, наявність зв’язку між групами реалій, вплив різних типів контексту, що зумовлює вибір способу передачі лексем цільовою мовою у певному дискурсі, дає підстави для розгляду національно специфічних термінів як елементів окремих смислових систем концептів.
У працях провідних лінгвістів розв’язуються проблеми визначення поняття концепт”, його онтології і шляхів лінгвальної репрезентації (див. напр. роботи Н.Арутюнової, А.Бабушкіна, А.Вежбицької, С. Воркачева, О.Кубрякової, В. Красних, М. Полюжина, Ю.Степанова), проте його статус у перекладознавстві залишається недостатньо визначеним. Головними аспектами, що потребують вивчення, є опис вербалізації концептів у певному дискурсі і виявлення особливостей структурування останніх з метою аналізу перевербалізації концептів цільовою мовою. Дослідження відображення еволюції історичних феноменів, вербалізованих поняттєвим полем в історичному дискурсі, уможливлює висвітлення даної проблематики у перекладознавчому аспекті.
Актуальність теми дослідження зумовлена, з одного боку, процесом державного й духовного відродження українського народу, що характеризується поглибленим інтересом до його історичного минулого й актуалізує необхідність вирішення проблеми репрезентації й передачі смислу історичних концептів цільовою мовою, а з іншого відсутністю загальноприйнятої й широко апробованої методики перекладацького аналізу концептів в історичному дискурсі, яка б уможливила з’ясування специфіки вербалізації та відтворення концептів у перекладі.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертації виконана в межах комплексної наукової теми Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць” (код держреєстрації 0103U002181), що розробляється колективом факультету іноземної філології Запорізького державного університету.
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей репрезентації та передачі концепту козацтво” в історичному дискурсі засобами англійської мови та у встановленні закономірностей його відтворення в перекладах. Реалізація цієї мети передбачає вирішення таких основних завдань:
1) дослідити специфіку історичного дискурсу” та виявити ті його особливості, які впливають на вербалізацію концептів у перекладознавчому аспекті;
2) виробити методику виокремлення та інтерпретації концепту козацтво” на основі перекладознавчих підходів до передачі його україномовних елементів англійською мовою, з’ясувавши особливості вербалізації структурування концептів в історичному дискурсі;
3) визначити особливості репрезентації ядрових компонентів мікрополів у структурі концепту козацтво” в англомовному українознавчому історичному дискурсі;
4) проаналізувати закономірності перекладацької інтерпретації концепту козацтво” на матеріалі історичних творів М. Грушевського й виявити найбільш типові для цього процесу труднощі.
Об’єктом дослідження є оригінальний українознавчий історичний дискурс та його відтворення в англомовних перекладах.
Предмет дослідження прийоми перекладу та специфіка відтворення складових елементів концепту козацтво”, вербалізованих українською мовою в англомовних перекладах.
Матеріалом дослідження стали оригінальні англомовні інтерпретації історії України Х. Вауліса і М. Меха, Ж. Вернадського, Ю. Гаєцького, П. Магочі, Т. Маківа, О. Субтельного та ін., історичні твори М. С. Грушевського та їх переклади загальним обсягом понад 4000 сторінок [див. Список джерел фактичного та ілюстративного матеріалу].
Теоретико-методологічною основою дослідження є інтерпретативна теорія перекладу, що розглядає переклад як комунікативний процес, в якому беруть участь відправник вихідного тексту, перекладач та одержувач кінцевого тексту (О.Чередниченко); лінгвокультурний підхід до визначення концепту, запроваджений В. Карасиком, Г. Слишкіним, що уможливлює виділення вербалізованої (у вигляді поняттєвого поля) частини концепту. Теоретичним підґрунтям для перекладознавчого аналізу слугувала жанрово-стилістична характеристика перекладів В. Комісарова, М. Новикової, А.Федорова, О. Чередниченка. Класифікація та перекладна інтерпретація ядерних компонентів мікрополів концепту базуються на положеннях робіт з перекладу реалій Р. Зорівчак.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи як основний використано метод зіставлення тексту перекладу з текстом оригіналу. Базою запропонованої методики перекладацького аналізу концепту став функціональний (контекстуальний) метод, який дає можливість провести комплексний контрастивний аналіз елементів мікрополів вербалізованого концепту. Крім того, у роботі використано прийоми описового методу для виявлення перекладацьких труднощів і способів їх подолання. Широко застосовувалися також такі методи лінгвістичного дослідження, як метод суцільної вибірки й тезаурусний метод у поєднанні з елементами компонентного аналізу, які уможливили виділення поняттєвого поля концептів в історичному дискурсі.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в перекладознавстві:
- виявлено жанрово-стилістичні особливості історичного дискурсу, які впливають на специфіку вербалізації концептів;
- здійснено аналіз вербалізації концептів в історичному дискурсі з урахуванням їх функціонування як єдності елементів терміносистеми, репрезентованої ядровими елементами (реаліями-історизмами, топонімами, антропонімами та найменуваннями подій) і периферійними елементами (лексемами, що слугують для опису ознак і властивостей ядрових елементів);
- запропоновано методику перекладацького аналізу концепту козацтво”, яка передбачає: виявлення поняттєвого поля концепту; класифікацію елементів поля і виділення мікрополів, інтерпретацію їх компонентів і виявлення потенційних труднощів перекладу та відтворення цілісного концепту в трансляті, що потребує узгодження семантики елементів концепту в контекстах гіпотекстового, текстового і гіпертекстового рівнів.
Положення, що виносяться на захист:
1. Історичний дискурс є різновидом спеціальної наукової літератури суспільно-політичного характеру, що зумовлює насамперед інформативний” тип його перекладу, який передбачає диференціацію елементів дискурсу на ядрові, які посідають провідне місце в ієрархії текстових цінностей, і периферійні, що не є визначальними для розуміння історичного тексту.
2. Концепт в історичному дискурсі є системою смислів, що відображає еволюцію історичного феномена й вербалізується у вигляді поняттєвого поля”, в якому ядрові елементи (із домінуючим” денотативним або сигніфікативним компонентами й яскраво вираженими соціолокальним, хронологічним та соціокультурним компонентами у складі лексичного значення) є обов’язковими” при відтворенні у трансляті, а периферійні елементи (із домінуючими” сигніфікативним і прагматичним компонентами) є факультативними”.
3. При перевербалізації концепту козацтво” цільовою мовою контексти гіпертекстового рівня (контексти творчості автора й перекладача, контекст жанрово-стилістичної традиції, міжнаціональний жанровий контекст) мають пріоритетне значення від них залежить вибір перекладачем стратегії відтворення концепту в цілому. Контексти текстового рівня (хронотопний і характерологічний) визначають специфіку вербалізації концептів на гіпотекстовому рівні в лексико-семантичному, фразеологічному й синтаксичному контекстах. Процес відтворення концепту здійснюється у вигляді ланцюжка: „гіпертекст ® текст ® гіпотекст”.
4. Збереження структури мікрополів і відношень між ними свідчить про адекватне відтворення концепту в перекладі та може бути досягнуто при виборі ефективних засобів перекодування. Одна й та ж сама лексема перекладається по-різному залежно від хронотопного й характерологічного контекстів, що має своїм результатом порушення принципу конкордансу. Оптимальними способами ревербалізації ядрових компонентів є комбінована реномінація (гіперонім/ калька / ситуативний відповідник/ описова перифраза + транслітерація), що демонструє синтез стратегій форенізації” (відчуження) та адаптації” (одомашнення) та призводить до лінійного поширення тексту перекладу. Наявність регулярних відповідників свідчить про реалізацію стратегії локалізації” при відтворенні ядрових елементів концепту. При відтворенні периферійних елементів придатною є стратегія адаптації”.
5. Труднощі перекладу компонентів концепту зумовлені не тільки розбіжностями історичного розвитку, а і ступенем їх лексикографічного опрацювання в англомовних країнах. Англомовні твори історичного дискурсу про Україну актуалізують низку складових концепту козацтво, специфіка репрезентації яких виявляє вплив хронотопного й характерологічного контекстів на вербалізацію елементів концепту в лексико-семантичному контексті. Передача власних назв у російському звучанні є типовою негативною практикою в англомовних історичних розвідках про Україну й у перекладах творів історичного дискурсу.
Теоретична значущість роботи полягає в тому, що вона доповнює жанрову теорію перекладу визначенням статусу історичного дискурсу; становить собою певний внесок у вирішення проблеми досягнення адекватності перекладу при обґрунтуванні залежності створення трансляту від відтворення елементів вербалізованого концепту у системі мікрополів; пропонує методику перекладацького аналізу концепту козацтво”. Вироблена на основі узагальнення стратегій перекладачів у відтворенні складових концепту козацтво” методика перекладацького аналізу може бути застосованою для подальших теоретичних досліджень у галузі загальної і часткової теорії перекладу. Ця методика уможливила визначення пріоритетів при створенні трансляту і з’ясування чинників впливу на шляхи та способи відтворення концепту в перекладі.
Практична цінність виконаного дослідження визначається тим, що її матеріали можуть бути використані в нормативних курсах основ перекладознавства, теорії та практики перекладу, в спеціальних курсах, у повсякденній роботі перекладачів, а також у навчальному процесі на спецфакультетах і відділеннях іноземних мов. Запропоновану методику можна використовувати для аналізу споріднених концептів в історичному дискурсі. Глосарій лексем, які репрезентують cкладові елементи мікрополів концепту козацтво”, може бути корисним при укладанні українсько-англійських словників і підготовці підручників і посібників.
Апробація результатів роботи. Основні положення роботи пройшли апробацію на наукових конференціях різних рівнів презентації: на 4-й і 5-й міжнародних конференціях Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф 2003; Суми, 2004), на 12-й Міжнародній науковій конференції Мова і культура” ім. проф. С.Бураго (Київ, 2003), на всеукраїнських наукових конференціях Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001), Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2002), Нові підходи до філології у вищій школі” (Запоріжжя, 2002), на звітних щорічних наукових конференціях Запорізького держуніверситету (1999 2004). Основний зміст дисертації викладено в 7 публікаціях, у тому числі 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України.
Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлено в семи наукових публікаціях - чотирьох наукових статтях у провідних фахових збірниках та в трьох публікаціях з матеріалів наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу й загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг дисертації 187 сторінок; з них 158 основного тексту.
Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що в дисертації здійснено жанрово-стилістичний аналіз історичного дискурсу і розроблена перекладацька методика аналізу концепту козацтво” в історичному дискурсі, яка включає виявлення поняттєвого поля концепту, класифікацію елементів у складі поля і виділення мікрополів, аналіз їх компонентів та інтерпретацію елементів мікрополів концепту; уточнено способи відтворення історичних термінів у складі концепту.
У розділі 1 (Концепт в історичному дискурсі з позицій перекладознавства”) розглядаються загальнотеоретичні питання. Зокрема, окреслюється поняття історичний дискурс”, формулюється його робоча дефініція, визначаються особливості історичного дискурсу, його кореляція із науковою і суспільно-політичною літературою з метою визначення пріоритетів при оцінюванні перекладу, а також розглядається проблема вербалізації концептів в історичному дискурсі. Спеціальну увагу приділено аналізу складових вербалізованих концептів в історичному дискурсі і розгляду їх компонентів. Розроблена методика перекладацького аналізу концепту козацтво”, яка складається з етапів: виявлення поняттєвого поля концепту, класифікації елементів у складі поля і виділення мікрополів, аналізу їх компонентів, інтерпретації елементів мікрополів та виявлення найбільш типових для цього процесу труднощів.
У розділі 2 (Вербалізація концепту козацтво” в оригіналах і перекладах”) на матеріалі англомовних інтерпретацій історії України виявлені ядрові компоненти поняттєвого поля і досліджена специфіка їх актуалізації, з’ясовані закономірності їх вербалізації. На матеріалі історичних творів М. Грушевського і їх перекладів проведено аналіз репрезентації концепту козацтво” в оригіналі і перекладі: розглянуті особливості актуалізації в оригіналі і відтворення в перекладі мікропольової структури, елементи якої репрезентують концепт козацтво”, виявлені і класифіковані типові недоліки перевербалізації концепту.
У висновках підсумовано проведене дослідження, обґрунтовано рекомендації щодо адекватної перевербалізації концептів в історичному дискурсі англійською мовою.
Список використаної літератури включає науково-критичні праці, джерела ілюстративного матеріалу і словники, охоплює не тільки цитовані у дослідженні статті і монографії, а й ті, що сприяли формуванню наукового світогляду автора.
У додатку А поданий термінолологічний апарат дослідження уточнена специфіка застосування ключових термінів у контексті даної роботи.
Додаток Б представлений у вигляді глосарія лексем, які репрезентують складові елементи мікрополів вербалізованого концепту козацтво” в українській і англійській мовах. Критеріями для його створення стали наявність національно-специфічного денотату, соціокультурного, соціолокального і хронологічного компонента і наявність мотивації у лексичному значенні лексем та їх участь у словотворчих і фразотворчих процесах утворення лексичної та фразеологічної парадигми, що є причинами виникнення труднощів при їх перекладацькій інтерпретації.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запроновано вирішення актуальної наукової задачі, що виявляється в перекладознавчому підході до поняття концепт”, виявленні структури концептів в історичному дискурсі, встановленні закономірностей їх вербалізації й відтворення, зокрема, в аналізі відповідних інтерпретацій елементів концепту козацтво” і виявленні найбільш типових для цього процесу труднощів.
Внаслідок проведеного дослідження отримано такі наукові результати:
1. Національно-специфічні історичні терміни в історичному дискурсі є елементами окремих смислових систем концептів, оскільки їх переклад потребує особливого підходу узгодження семантики в контекстах гіпотекстового, текстового й гіпертекстового рівнів та відтворення смислового навантаження їх внутрішньої форми. Концепт в історичному дискурсі є системою смислів, яка відображає еволюцію історичного феномена й вербалізується у вигляді поняттєвого поля, яке репрезентує фактуальний і ціннісний компоненти концепту, а образний компонент залишається поза межами дослідження. Структура поняттєвого поля концептів зумовлена особливостями історичного дискурсу і включає дві групи лексем. Одна з них історична термінологія, представлена топонімами, антропонімами, найменуваннями подій, назвами історичних реалій, інша лексеми, які слугують для елементів першої групи засобами опису їх властивостей, ознак, відношень, стану тощо.
2. Історичний дискурс утворюють тексти, що є результатом епістемічної діяльності істориків окремої професійної спільності, розглянуті в сукупності їх лінгвальних параметрів і соціокультурного контексту. Історичний дискурс є суміжним” типом матеріалу, якому притаманні риси спеціальної наукової та суспільно-політичної літератури. Інформативний” тип перекладу історичного дискурсу зумовлює виділення історичних термінів як компонентів, що посідають провідне місце в ієрархії текстових цінностей. Лексеми, які слугують для опису ознак і властивостей історичних термінів є другорядними” і менш суттєвими для розуміння історичного тексту. Така класифікація впливає на вибір стратегії відтворення елементів дискурсу цільовою мовою. Визначення комунікативно-мовленнєвої модальності історичного дискурсу уможливлює виявлення авторських акцентів і адекватну інтерпретацію елементів концептів цільовою мовою.
Створення трансляту історичної розвідки визначається взаємодією двох стратегій. Одна з них орієнтована на спосіб висловлювання, характерний для мови перекладу, і використовується при передачі загальних лексико-граматичних елементів. Інша орієнтована на специфіку збереження особливостей вихідної форми висловлювання і доречна при передачі історизмів. Для оцінки якості перекладу головними критеріями є правильність відтворення термінології та національно-історичного забарвлення.
Лексичний склад історичного дискурсу представлений різноманітними шарами словникового складу мови (історизмами, архаїзмами, діалектизмами), що ставить перед перекладачем низку додаткових проблем відтворення культурно-специфічного авторського та інтекстового хронологічно забарвленого ідіолекту”.
3. Наявність регулярних відповідників свідчить про реалізацію стратегії локалізації” при відтворенні ядрових елементів концепту. Стратегії форенізації” (відчуження) та адаптації” (одомашнення) застосовуються для відтворення ядрових елементів (із домінуючим” денотативним компонентом та яскраво вираженими соціолокальними, хронологічними та соціокультурними компонентами у складі лексичного значення) топонімів, антропонімів, найменувань подій, назв історичних реалій. При відтворенні периферійних елементів (із домінуючими” сигніфікативним і прагматичним компонентами) лексем, які слугують для елементів першої групи засобами опису їх властивостей, ознак, відношень, стану, придатною є стратегія адаптації”.
4. Основними контекстами, релевантними для перекладацького аналізу концептів в історичному дискурсі, є на гіпотекстовому рівні лексико-семантичний, фразеологічний і синтаксичний; на текстовому рівні хронотопний і характерологічний; на гіпертекстовому рівні контексти творчості автора та перекладача, контекст жанрово-стилістичної традиції, міжнаціональний жанровий контекст. Контексти гіпертекстового рівня мають пріоритетний вплив на вербалізацію концептів, від них залежить відбір і репрезентація апріорно присутніх в історичному полі елементів композиції та персонажів. Контексти текстового рівня визначають специфіку вербалізації концептів на гіпотекстовому рівні. Таким чином, напрям процесу репрезентації й відтворення концепту можна уявити у вигляді гіпертекст ® текст ® гіпотекст.
5. Запропонована методика перекладацького аналізу концепту козацтво” вирішує проблему виявлення елементів концепту, класифікації елементів у складі поля на ядрові та периферійні, що уможливлює адекватне відтворення концепту в історичному дискурсі.
Насиченість історичних текстів архаїзмами (поряд із історизмами) потребує спеціальних фонових знань перекладача для їх диференціації, оскільки від цього залежить вибір способу передачі лексеми. Основним критерієм виділення історизмів у текстах є частотність їх використання і авторський акцент (графічне виділення), здатність утворювати деривати.
Специфіка вербалізації концепту козацтво”, зумовлена лексичними особливостями історичного дискурсу, уможливлює поділ поняттєвого поля концепту козацтво” на такі мікрополя: 1) ядрове; 2) периферійні (географія козацтва, антропонімія козацтва, історичні події, суспільно-політичне буття, козацька культура і побут).
6. Збереження структури мікрополів і відношень між ними свідчить про адекватне відтворення концепту в перекладі. Процес передачі концепту в перекладі може бути схематично представлений так: оригінальний концепт → вербалізація в МО (система мікрополів 1) → концепт 1 → перевербалізація в МП (система мікрополів 2)→ концепт 2.
Елементи системи мікрополів у трансляті мають відповідати елементам оригінального вербалізованого концепту, при цьому системи мікрополів змінюються відповідно до хронотопного і характерологічного контекстів і завданням перекладача є донести до читача смисл концепту з якомога меншими втратами.
Труднощі перекладу пов’язані із проблемою відтворення історичних реалій-термінів ядрових компонентів мікрополів концепту козацтво”, оскільки вони належать до безеквівалентної лексики, характеризуються домінуванням” денотату і мають яскраво виражені соціолокальні, хронологічні та соціокультурні компоненти у складі лексичного значення.
При застосуванні засобу гіперонімічного перейменування втрачається соціолокальний, хронологічний і соціокультурний компоненти лексичного значення, переривається зв’язок із денотатом, внаслідок чого лексема в перекладі не може бути віднесеною до належного мікрополя ("оселедець” forelock”, topknot”). Гіперонімічне перейменування, як правило, використовується для відтворення елементів - репрезентантів козацького побуту, що свідчить про байдуже” ставлення перекладачів, які вважають побутову сферу менш важливим аспектом, а для забезпечення інформативної функції трансляту передачу сигніфікативного компонента значення достатньою.
При використанні функціонального аналога ("обозний” chief ordnance officer”, quartermaster”, gunnery chief”) відтворюється сигніфікативний і соціолокальний компоненти, не відтвореним лишається зв’язок із денотатом, соціокультурний і хронологічний компоненти лексичного значення. Лексема також опиняється за межами оригінального мікрополя.
Необхідною виявляється передача внутрішньої форми слова у випадку перекладу термінів із прозорою мотивацією ("Наливайко” цар Наливай” King Nalivai”(drunkard),-‘Tsar Nalyvai’ [Tsar Pour-it]; Низ” The Lower Dnipro / Dnieper” (Nyz)), оскільки вони несуть важливе семантичне навантаження і беруть участь у словотвірних і фразотвірних процесах, при цьому входять як складові до інших мікрополів ("Наливайківщина” Nalyvaikoism”; Низ” низове життя” низова козачина” низовці” The Lower Dnipro / Dnieper” (Nyz)”, the Lower Dnipro Cossacks / the Cossacks of the Lower Dnipro (nyzovtsi)”.
Найбільш ефективним способом і єдиним, який забезпечує адекватне відтворення ядрових елементів концепту в структурі мікрополів, є комбінована реномінація, у межах якої виявлено декілька нових альтернатив. Зазначений спосіб передбачає можливість використання у ролі іншого компонента (поряд із транскрипцією) будь-який із названих засобів перекладу, тобто не тільки гіперонім (керея”, свитка” "cloak”) і дескриптивну перифразу (саламаха” "salamakha (a thin gruel of buckwheat or rye flour boiled in water)”), а й кальку (Голота” Holota (Threadbare)”), функціональний аналог (десятник” squad leader (desiatnyk)”) або ситуативний відповідник ("козацький хліб” Cossack bread”, Cossack trade” (kozats’kyi khlib)”).
Збільшення альтернатив у межах використання способу комбінованої реномінації зумовлено специфікою структури ядрових елементів концепту козацтво”, а саме домінуванням у них денотативного, хронологічного, соціолокального і соціокультурного елементів, і впливом хронотопного контексту на відтворення концепту. Транслітероване слово передає зв’язок із денотатом, а гіперонім (калька / ситуативний відповідник/ описова перифраза) відтворює сигніфікативний компонент лексичного значення. Прагматичні компоненти (конотативні, соціолокальні, соціокультурні та хронологічні), як правило, не передаються в повному обсязі.
При цьому вибір ситуативного відповідника залежить від хронотопного й характерологічного контекстів: одну й ту саму лексему може бути відтворено по-різному, що має результатом порушення принципу конкордансу (козацтво” - "Cossack ways / life / way of existence (kozatstvo)” / Kozak life (kozatstvo)”, Cossakdom”, Cossack Host”/ Kozak Host”, Kozak movement”; своєвільник” unregistered Cossack”, rebel”, free-lancer”, free Kozak”, freebooter”, rampager”, unruly man” (svoievil’nyk); своєволіє", своєвільство” willfulness”, unruliness”, anarchy”, licence”, rampage”, unbridled act”, unruly act” (svoievolia, svoievil’stvo), "чернь” rank and file (Cossacks)” (chern’), rabble”).
7. Труднощі перекладу компонентів концепту зумовлені не тільки розбіжностями історичного розвитку, а й ступенем їх лексикографічного опрацювання в англомовних країнах. Створення канадською діаспорою енциклопедії України вирішило основні проблеми, пов’язані з перекодуванням термінології. Тому в перекладі праці М.С. Грушевського Історія України - Руси” концепт козацтво” відтворений більш адекватно, ніж у перекладі Ілюстрованої історії України”.
Недоліками репродукування елементів ядра мікрополів вербалізованого концепту козацтво” можна вважати неточне відтворення історичної термінології:
а) застосування засобів гіперонімічного перейменування або методу уподібнення, функціонального аналога або калькування без транслітерації, пропуск історизмів;
б) застосування способу конкретизації при неузгодженні семантики відповідника з хронотопом і характерологічним контекстом вибір неправильного ситуативного відповідника;
в) ігнорування засобом комбінованої реномінації (калька + транслітерація) у випадку передачі термінології із прозорою мотивацією;
г) передача власних назв у російському звучанні;
д) заміна українського імені англомовним аналогом;
е) відсутність диференціації національно маркованих українських прізвищ та аналогічних польських.
8. Елементи периферії мікрополів репродукуються переважно лексемами, які передають сигніфікативне й конотативне значення, при цьому специфіка стилю М. Грушевського створює труднощі для перекладача, пов’язані з тлумаченням архаїзмів, колоквіалізмів, цитат українського фольклору, але оскільки інформативна функція історичного дискурсу є домінуючою, можна вважати, що авторська експресивність нівелюється без істотних втрат для перекладу.
Проведене дослідження стимулює подальшу розробку проблем часткової теорії перекладу з української мови на англійську, допомагає спрогнозувати перекладознавчі стратегії при вивченні специфіки відтворення інших історичних концептів цільовою мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

НАУКОВО-КРИТИЧНІ ПРАЦІ

1. Ажнюк Б.М. Українські власні назви (антропоніми й топоніми) в англійських перекладах //Мовознавство. 1993 № 1. С . 3 15.
2. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Интегральное описание языка и системная лексикография. Т.2. М.:Гнозис, 1995. 242с.
3. Аристотель. Сочинения: в 4-х т. т.1: Метафизика; О душе. М.: Мысль, 1975. 550 с.
4. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования): Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. Иностр. яз.”. 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
5. Арутюнов С.А. Народы и культуры. Развитие и взаимодействие. М.: Наука, 1989. 243 с.
6. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений/ Оценка, событие, факт /Отв.ред. Г.В.Степанов; АН СССР. Ин-т языкознания.- М.:Наука, 1988. - 338 с.
7. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология. М.:Мысль, 1997. С .267 279.
8. Бабушкин А.П. Объективное и субъективное в категоризации мира // Общие проблемы строения и организации языковых категорий: Материалы научной конференции. М.: РАН, 1998. С. 28 31.
9. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода. М.: Междунар. отношения, 1975. 240 с.
10. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации /Отв. ред. Чередниченко А. И. Киев:Логос, 2003. 304 с.
11. Белова А.Д. Языковые картины мира в рамках когнитивно-дискурсивной парадигмы // Культура народов Причерноморья. 2002. № 29. С.17 - 23.
12. Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи. // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. 2002. № 7. С.43 - 52
13. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. М.: УРАО, 1998. 208с.
14. Бурбак Е.Ф. Лингвистическая интерпретация реалии (на материале британских общественно-политических реалий): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Киев: КГПИИЯ, 1986. 168 с.
15. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов (Язык. Семиотика. Культура): Пер. с англ. А. Д. Шмелева. — М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 с.
16. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. /Отв. ред. М.А.Кронгауз, вступ. ст. Е.В.Падучевой.- М.: Русские словари, 1996. 416 с.
17. Власов В.В. О критериях оценки передачи собственных имен. //Типы коммуникации и содержательный аспект языка: Сб. научн. трудов. - М.: Ин-т языкозн. АН СССР, 1987. С. 17 24.
18. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Междунар. отношения, 1980. 341 с.
19. Вопросы истории перевода: Сборник научных трудов. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1989. Вып. 330. 120 с.
20. Вопросы теории и техники перевода. М.: Изд-во ун-та Дружбы народов им. П. Лумумбы, 1970. 90 с.
21. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей: Пер. с английского, немецкого, французского / Вступ. статья и общ. редакция перевода В.Н. Комиссарова. М.: Междунар. отношения, 1978. 232 с.
22. Вопросы теории перевода: Сб. науч. трудов. М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1978. Вып. 127. 152 с.
23. Вопросы теории художественного перевода: Сб. статей. М.: Худож. литература, 1971. 254 с.
24. Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании // Филологические науки. 2001. № 1. С.65-72.
25. Воркачев С.Г. Национально-культурная специфика концепта любви в русской и испанской паремиологии // Филологические науки. 1995. № 3. С.56-66.
26. Воропаєва Г.С. Знаково-символічні системи культури та етнічна свідомість // Язык и культура: 3-я Межд. конф.: Доклады. К., 1994. С. 87-94
27. Гак В.Г. Теория и практика перевода. М.: Интердиалект, 2000. 456 с.
28. Гоббс Т. Сочинения: в 2т. / Пер. с латин., англ. АН СССР, Ин-т философии. М.: Мысль, 1989. т.1. 625с.
29. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Культура народов Причорномор’я. 2002. № 32. С. 109 111.
30. Гудманян А.Г. Фонографическая адаптация заимствованных антропонимов / на материале английского и украинского языков /. Дисс. ... канд. филол. наук. - Ужгород, 1992. 150с.
31. Демьянков В.З. Англо-русские термины по прикладной лингвистике и автоматической переработке текста. Всесоюзн. Центр перевода. Методы анализа текста // Тетради новых терминов. 1982. № 39. 108 с.
32. Дискурс іноземної комунікації (колективна монографія) Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. 495 с.
33. Донец П.Н. Основы общей теории межкультурной коммуникации. Харьков: Штрих, 2001. 386 с.
34. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. Львів: Світ, 1991. 556с.
35. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. Київ: Українознавство, 1996. 256с.
36. Ермолович Д.И. Диалектика заимствования //Сб. научн. трудов МГПИИЯ. 1988. Вып. 3232. С.11-21.
37. Ермолович Д.И. К вопросу о раскрытии содержательной структуры имени собственного при переводе //Тетради переводчика. М.: Междунар. отношения, 1981. Вып. 18. С.64-77.
38. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення //Культура народов Причорноморья. 2002. № 32. С. 51-53
39. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика англійської і української мов: Посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1960. 160 с.
40. Жлуктенко Ю.О. Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. 168 с.
41. Запольських С.П. До проблеми визначення поняття національно-культурний концепт” в сучасному перекладознавстві // Нова філологія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. Вип. 1 (12). С. 330.
42. Запольських С.П. Концепт українське козацтво” в англомовній інтерпретації О.Субтельного // Мова і культура (науковий щорічний журнал). К.: Видавничий Дім Дм. Бураго, 2003. Вип. 6. Т.IV: Міжкультурна комунікація. Теорія та практика перекладу. C. 275 282.
43. Запольських С.П. Лінгвістичне відображення національно-історичного концепту українське козацтво” в англійській історіографії // Вісник Сумськ. держ. ун-ту. Серія Філологічні науки”. Суми: СумДУ, 2003. № 4 (50). С. 71 - 75.
44. Запольських С.П. Національно-історичний концепт українське козацтво” зміст поняття і структура // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки / Голов. ред. Толок В.О. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. № 3. С. 55 - 60.
45. Запольських С.П. Національно-історичний концепт українське козацтво” як перекладознавча проблема / Тези 9-ої Всеукраїнської наукової філологічної конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. Черкаси: ЧДТУ, 2002. С. 91 92.
46. Запольських С.П. Рівні відтворення концепту козацтво” в англомовних перекладах (на матеріалі перекладів творів М. С. Грушевського) // Вісник Сумськ. держ. ун-ту. Серія Філологічні науки”. Суми: СумДУ, 2004. №3 (62). С. 165 - 171.
47. Запольських С.П. Українські національно-історичні концепти та їх відтворення англійською мовою // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” / За ред. В.К. Шпака. Черкаси: ЧІТІ, 2001. С. 76 77.
48. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 213 с.
49. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Львів: Вид-во при Львівському держ. ун-ті, 1983. 176 с.
50. Зорівчак Р.П. Художній переклад в Україні як чинник формування нації // Мовні і концептуальні картини світу: Зб.наук.праць. Київ: Вид-во Київ. нац. ун-ту, 2001. С. 129-132.
51. Зусман В. Г. Диалог и концепт в литературе. Литература и музыка. - Нижний Новгород: ДЕКОМ, 2001. 168 с.
52. Кагановська О. М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі художньої романістики середини ХХ сторіччя): Монографія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. 292 с.
53. Казакова Т.А. Практические основы перевода. English Russian. Санкт-Петербург: Союз, 2002. 320 с.
54. Карабан В.И. Воссоздание метафоры при переводе поэзии с русского языка на английский // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1980. Вып. 3. С. 122-127.
55. Карабан В.И. Косвенные речевые акты в переводе // Теория и практика перевода. К.: Вища школа, 1986. Вип. 13. С. 100-108.
56. Карабан В.І. Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури на українську мову. Частина І. Граматичні труднощі. Київ Кременчук: КДПІ, 1999. 250 с.
57. Карасик В.И., Слышкин Г.Г. Лингвокультурный концепт как единица исследования // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Сб. науч. тр. / Под ред. И.А.Стернина. Воронеж: ВГУ, 2001. С. 75-80.
58. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Москва: Гнозис, 2004. 390 с.
59. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебник. М.:Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
60. Козловський В. Транскрипція українських назв латиницею // Бібліологічні вісті. К., 1930. № 1. С.106-107.
61. Комиссаров В.Н. 4-й конгресс FIT 1963: «Хартия Переводчика» в Дубровнике // Вопросы истории перевода: Сб. науч. трудов. М., 1989. Вып. 330. С.6-7.
62. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Междунар.отношения, 1980. 166 с.
63. Комиссаров В.Н. Лингвистические модели процесса перевода // Тетради переводчика. М.: Междунар.отношения, 1972. Вып. 9. С. 13-14.
64. Комиссаров В.Н. Лингвистическое переводоведение в России: Учебное пособие. М.: ЭТС, 2002. 184 с.
65. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых: Учебное пособие. М.: ЧеРо, 2000. 136 с.
66. Комиссаров В.Н. Перевод в аспекте корреляции «язык речь» // Вопросы теории перевода. М.: МГППИИЯ им. М. Тореза, 1978. Вып. 127. С. 64-70.
67. Комиссаров В.Н. Перевод и интерпретация // Тетради переводчика. М.: Высшая школа, 1982. Вып. 3. С. 3-19.
68. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. Курс лекций. М.: ЭТС, 2000. 192 с.
69. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высшая школа, 1990. 255 с.
70. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского на русский. Часть 1. Лексико-фразеологические основы перевода. М.: Изд-во литературы на иностранных языках, 1960. 175 с.
71. Комиссаров В.Н., Рецкер Я.И., Тархов В.И. Пособие по переводу с английского на русский. Часть 2. Грамматические и жанрово-стилистические основы перевода. М.: Высшая школа, 1965. 285 с.
72. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Вид-во КДУ, 1971. 130 с.
73. Коптілов В.В. Першотвір і переклад (Роздуми і спостереження). Київ: Дніпро, 1972. 215 с.
74. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. Київ: Вища школа, 1982. 68 с.
75. Корунець І.В. Принципи передачі українських особових і географічних наз