Кондратова Анна Миколаївна Правове регулювання спадкування окремих видів об’єктів спадщини

Краткое описание

Кондратова Анна Миколаївна, юрист ТОВ «Юридична ком­панія «Ексімп»: «Правове регулювання спадкування окремих видів об’єктів спадщини» (12.00.03 - цивільне право і ци­вільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному універси­теті імені Тараса Шевченка

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
На правах рукопису
КОНДРАТОВА АННА МИКОЛАЇВНА
УДК 347.65/.68
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПАДКУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ
ОБ'ЄКТІВ СПАДЩИНИ
Спеціальність 12.00.03 — цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Рассомахіна Ольга Андріївна,
кандидат юридичних наук
Київ - 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ....................................................................3
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ СПАДКУВАННЯ
ОКРЕМИХ ВИДІВ ОБ'ЄКТІВ СПАДЩИНИ....................................................15
1.1. Ретроспективний аналіз проблем дослідження правового регулювання
спадкування окремих видів об’єктів спадщини (ХХ-ХІ ст.).................................15
1.2. Теоретичні засади правового регулювання інституту спадкування..............38
Висновки до розділу 1...............................................................................................60
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СПАДКУВАННЯ.................64
2.1. Загальний порядок здійснення права на спадкування об'єктів цивільних
прав.............................................................................................................................64
2.2. Правовий статус учасників спадкового правовідношення.............................91
2.3. Правовий режим окремих видів об'єктів спадщини......................................115
Висновки до розділу 2.............................................................................................132
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ СПАДКУВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ
ОБ'ЄКТІВ СПАДЩИНИ.....................................................................................138
3.1. Спадкування майнових прав та обов'язків засновника (учасника)
юридичних осіб........................................................................................................138
3.2. Спадкування прав та обов'язків фізичної особи-підприємця.......................156
3.3. Спадкування прав на нерухоме майно............................................................167
3.4. Спадкування окремих видів грошових зобов'язань……………..................180
3.5. Спадкування майнових прав інтелектуальної власності..............................191
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………….201
ВИСНОВКИ............................................................................................................207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................211
ДОДАТКИ................................................................................................................242
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ЦК України - Цивільний кодекс України
СК України - Сімейний кодекс України
ЗК України - Земельний кодекс України
ЖК України - Житловий кодекс України
КК України - Кримінальний кодекс України
ПК України - Податковий кодекс України
Порядок - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5
ст. - стаття
ст.ст. - статті
ч. - частина
п. - пункт
а. - абзац.
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проголошення України правовою
державою, в якій гарантується охорона і захист права приватної власності,
вимагає істотних соціальних, правових гарантій. Безумовне виконання
Концепції адаптації законодавства України до положень законодавства країн ЄС
вимагає її втілення у сучасні реальні правовідносини у державі, коли фізичній
особі можуть належати не тільки рухоме і нерухоме майно, а й права
інтелектуальної власності, права та обов'язки засновника (учасника) юридичної
особи, майнові права як фізичній особі-підприємцю, право вимоги щодо
здійснення грошової виплати, наприклад, за договором банківського вкладу,
страховим договором тощо. Особливої уваги заслуговує питання правового
регулювання спадкування названих видів об’єктів цивільних прав
(матеріальний аспект) та врегулювання фактичних і нотаріальних процедур
спадкування цих об’єктів (процедурне забезпечення).
Склад спадщини охоплює широке коло різноманітних прав та обов'язків
спадкодавця, носієм яких він був за життя та які не припинилися після його
смерті. При цьому елементи спадщини не є однорідними, а мають певні
особливості, зумовлені їхнім правовим режимом як окремих об'єктів цивільних
прав. Отже, постає питання гарантування створення та реформування
належного механізму забезпечення здійснення та захисту спадкових прав щодо
окремих видів цивільних прав, оскільки його відсутність тягне за собою
порушення майнових прав та інтересів, насамперед фізичних осіб. Наразі цей
механізм є недосконалим та має низку прогалин. Особливо це помітно при
дослідженні порядку спадкування таких поширених об'єктів цивільних прав, як
права на нерухоме майно, майнових прав та обов'язків засновника (учасника)
юридичної особи, прав та обов'язків фізичної особи-підприємця, окремих видів
грошових зобов'язань та майнових прав інтелектуальної власності як одних із
найцінніших об'єктів спадщини.
За останнє десятиріччя було проведено низку наукових досліджень щодо
5
спадкового права з урахуванням змін радянського законодавства такими
вченими, як Благовісний С.Г., Борисова В.І., Бутнік-Сіверський С.О.,
Бичківський О.О., Валах В.В., Васильченко В.В., Гузь Л.Є., Довгерт А.С.,
Дзера О.В., Калакура В.Я., Кармаза О.О., Коротюк О.В., Козловська Л.В.,
Кухарєв О.Є., Ковальчук Я.В., Кисіль В.І., Нелін О.І., Оксанюк Н.М.,
Ромовська З.В., Солтис Н.Б., Солонько М.Ф., Терехова О.О., Харитонов Є.О.,
Шахрайчук І.А., Шевчук Л.В. та іншими. Окремі наукові дослідження у сфері
спадкування окремих об'єктів спадщини (зокрема, земельних ділянок,
транспортних засобів, корпоративних прав, прав на отримання заробітних плат,
аліментів, пенсій інших соціальних виплат, право на нагороду та прав, що
випливають із неї тощо) були проведені Гелич А.О., Заікою Ю.О., Лещенко
Л.В., Печеним О.П., Піцик Х.З., Рабовською С.Я., Фурсою С.Я., Фурсою Є.І.,
Фурсою Є.Є., Шишкою Р.Б. та іншими.
Проте, окремого комплексного дослідження проблематики правового
регулювання спадкування окремих видів об'єктів спадщини, зокрема майнових
прав та обов'язків засновника (учасника) юридичної особи, прав та обов'язків
фізичної особи-підприємця, прав на нерухоме майно, окремих видів грошових
зобов'язань, майнових прав інтелектуальної власності та особливостей порядку
їхнього спадкування, що полягає в специфіці їхнього правового режиму як
об'єктів цивільних прав, на дисертаційному рівні не було здійснено. Помітна
відсутність ґрунтовних робіт з цієї теми зумовлює доцільність продовження
розгляду проблемних питань спадкування. Враховуючи наявність прогалин та
неефективність деяких положень нормативно-правового регулювання порядку
спадкування окремих видів об'єктів спадщини, що виходять за межі звичайних
видів майна, яке успадковується, нотаріальна практика стикається з
проблемними ситуаціями, коли нотаріус не має чітко регламентованої
процедури здійснення нотаріальних дій і вимушений самостійно визначати
порядок спадкування, зокрема, щодо визначення складу спадкової маси. Така
ситуація породжує неоднакове застосування законодавства, різне тлумачення
6
його норм та порушення цивільних прав та інтересів фізичних осіб.
Саме недостатність теоретичної розробленості, існування значної кількості
дискусійних питань, оціночних понять, радикальних змін у спадковому
законодавстві, відсутність практики застосування певних правових норм
свідчать про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського університету
права Національної академії наук України за темою «Державно-правове
регулювання суспільних відносин в умовах нових викликів: вітчизняні та
міжнародні реалії» (номер державної реєстрації U11U004775) та в межах
державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення правового
регулювання особистих немайнових та майнових відносин в Україні»
(реєстраційний номер 0111U000963) з урахуванням пріоритетних напрямів,
визначених Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу. Роль автора у виконанні цієї науководослідної роботи полягає у дослідженні проблем правового регулювання
спадкування окремих видів об’єктів спадщини та формулюванні висновків і
пропозицій щодо удосконалення законодавства України та практики
правозастосування у вказаній сфері.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науковотеоретичне обґрунтування та розробка методичних підходів і практичних
рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання спадкування
окремих видів об'єктів спадщини, зокрема майнових прав та обов'язків
засновника (учасника) юридичної особи, прав та обов'язків фізичної особипідприємця, прав на нерухоме майно, права вимоги щодо здійснення грошової
виплати, майнових прав інтелектуальної власності, і системний аналіз норм
законодавства України, наукових розробок щодо проблем спадкування окремих
видів об’єктів спадщини та визначення напрямів удосконалення законодавства,
що регулює дані відносини.
7
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) здійснити ретроспективний аналіз проблем дослідження правового
регулювання спадкування окремих видів об’єктів спадщини за ХХ-ХХІ ст.;
2) уточнити поняття спадщини та її складу;
3) встановити правовий режим спадщини та визначити особливості
правового режиму окремих видів об’єктів спадщини;
4) визначити загальний і спеціальний порядок спадкування, з урахуванням
особливостей правового режиму окремих видів об'єктів спадщини;
5) охарактеризувати учасників спадкового правовідношення з урахуванням
особливостей правового режиму окремих видів об'єктів спадщини;
6) з’ясувати особливості спадкування таких окремих видів об'єктів
спадщини як майнові права та обов'язки засновника (учасника) юридичної
особи, права та обов'язки фізичної особи-підприємця, прав на нерухоме майно,
права вимоги щодо здійснення грошової виплати, зокрема, права на вклад у
банку (іншій фінансовій установі), майнові права інтелектуальної власності;
7) розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері
спадкування окремих видів об'єктів спадщини та окреслити перспективи і
основні напрямки його розвитку.
Об’єктом дослідження є спадкові правовідносини, що пов’язані зі
спадкуванням об’єктів цивільних прав.
Предметом дослідження є правове регулювання спадкування окремих
видів об'єктів спадщини, юридична доктрина, правозастосовна практика у даній
сфері.
Методи дослідження. У рамках класичного типу методології
дослідницької програми використовувалися загальнонаукові та спеціальні
методи пізнання правових явищ дисертаційного дослідження. Так,
діалектичний метод дозволив з'ясувати сутність правового регулювання
спадкування окремих видів об'єктів спадщини (у підрозділах 1.2, 2.1, 3.1, 3.2,
3.3, 3.4, 3.5). Також, за допомогою історико-правового та порівняльно-правового
8
методу простежено послідовність ґенези правового регулювання спадкування
спадщини в цілому та окремих видів її об'єктів, у правовій сфері та сучасному
українському середовищі (у підрозділах 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5). Формальнологічний метод був використаний при дослідженні норм чинного цивільного
законодавства України та практики їх застосування щодо спадкування окремих
видів об'єктів спадщини (у підрозділах 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5).
Системно-структурний метод був використаний під час дослідження
етимологічно-правового аналізу основних понять інституту спадкування за
темою дисертаційного дослідження (у підрозділі 1.2), а також, при дослідженні
питань третього розділу дисертаційної роботи. Метод прогнозування
використовувався для виявлення шляхів вдосконалення нормативно-правового
регулювання спадкових правовідносин тощо (у підрозділах 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4,
3.5).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в Україні на
дисертаційному рівні проведено комплексне наукове дослідження теоретичних
проблем і їх практичних проявів щодо порядку спадкування окремих видів
об'єктів спадщини в умовах розвитку в Україні інституту приватної власності і
реформування законодавства у досліджуваній сфері. На підставі результатів
дослідження дисертантом одержано нові наукові положення, висновки і
пропозиції, які винесені на захист.
Вперше:
1) доведено, що при визначенні поняття «пасиви» спадщини доцільно
встановити, що борги спадкодавця - це чітко зафіксована договором або
рішенням суду сума, яку пропонується спадкоємцям або відказоодержувачам
заплатити кредиторам, а обов’язки спадкодавця на момент його смерті - це його
зобов’язання, яким властивий динамічний критерій - тенденція до зростання,
що має спонукати спадкоємців діяти: приймати спадщину або відмовлятися від
її прийняття, домовлятися з кредиторами стосовно виконання зобов’язань
замість спадкодавця, про відстрочку або розстрочку тощо, а не розраховувати,
9
що суд зменшить розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування
майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди (ч. 5 ст. 1231 ЦК України).
Зокрема, останнє положення суперечить ч. 2 ст. 1231 ЦК України, коли розмір
моральної шкоди був присуджений судом за життя спадкодавця і його перегляд
може здійснюватися лише у порядку перегляду справ за нововиявленими
обставинами, але смерть боржника не є підставою для такого перегляду;
2) обґрунтовано, що діяльність нотаріусів має бути орієнтована не тільки
на фіксування наявності боргів у спадкодавця шляхом прийняття претензій
кредиторів, тобто визначення активів і пасивів спадщини, а й на швидке
повідомлення спадкоємців про наявність боргів, про що нотаріус має дізнатися
з накладеної на майно спадкодавця заборони на його відчуження, та сприяння
досягненню між спадкоємцями та кредиторами згоди щодо врегулювання
боргових зобов’язань і їх фіксування договором тощо;
3) встановлено, що у випадку рівності активів і пасивів спадщини або
перевищення останніх над активами, спадкування не повинно здійснюватися,
оскільки в такому разі має компенсуватися кредиторам заборгованість
спадкодавця. Винятками з цього положення мають розцінюватися випадки:
1) коли спадкоємці свідомо прийняли спадщину із зростаючими боргами, не
вжили заходів щодо врегулювання боргових зобов’язань і таким чином набули
статусу боржників; 2) до спадкоємців були пред’явлені значно більші вимоги
кредиторів спадкодавця, ніж активи спадщини після набуття ними статусу
власників спадщини, і вони не здатні в суді довести, що розмір успадкованого
майна менший пасивів спадщини. Останнє положення має спонукати
спадкоємців до забезпечення доказів щодо розміру активів прийнятої ними
спадщини, зокрема, шляхом вжиття нотаріусами заходів до її охорони;
4) визначені зобов’язання нотаріусів з урахуванням позиції спадкоємців та
відказоодержувачів за рахунок спадкового майна: а) терміново вирішувати
протягом шестимісячного періоду прийняття спадщини безспірні питання,
пов’язані з утриманням осіб, які перебували на утриманні спадкодавця, є його
10
спадкоємцями і втратили засоби до існування; б) швидкого вирішення питань з
пасивами спадщини, які мають тенденції до зростання; в) здійснення
компенсації витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця;
5) обґрунтовано, що занадто широкий перелік осіб, які вправі ініціювати
вжиття заходів щодо охорони спадкового майна спадкодавця, наведений у ст. 60
Закону України «Про нотаріат», має бути звужений, і з нього мають бути
виключені такі суб'єкти: підприємства, установи, організації, громадяни з
відповідними повідомленнями, нотаріуси за власною ініціативою, та мають
бути включені правоохоронні органи, які в межах їх компетенції можуть
звертатися з поданням до нотаріуса про необхідність вчинення заходів щодо
охорони спадкового майна. Така пропозиція має супроводжуватися й
встановленням відповідальності за неправомірне ініціювання вжиття такого
заходу;
6) встановлено, що слід визнати кредиторів спадкодавця спеціальними
суб’єктами, які вправі ініціювати вжиття заходів з розшуку і охорони
спадкового майна для забезпечення власних претензій: за рахунок спадкового
майна, коли борги спадкодавця встановлені рішенням суду або нотаріально
посвідченим договором, а в усіх інших випадках - лише після передачі
авансового внеску, який може не повертатися у разі не підтвердження
необхідності у вжитті заходів до охорони спадкового майна;
7) виділено серед активів спадщини окремі види об'єктів за критерієм
найбільшої матеріальної цінності, а саме: 1) майнові права засновника
(учасника) юридичної особи; 2) майнові права фізичної-особи підприємця;
3) права на нерухоме майно; 4) право вимоги щодо здійснення грошової
виплати; 5) майнові права інтелектуальної власності; 6) інші майнові права,
зокрема право власності на мисливську зброю, антикваріат, інше майно тощо,
якщо вони не припинилися зі смертю спадкодавця;
8) обґрунтовано необхідність закріплення у законодавстві допустимості
одночасної сумісної діяльності декількох нотаріусів, у випадку, коли обсяг
11
спадщини є значним та об'єктивно потребує участі двох або більше нотаріусів
для забезпечення належних, швидких та законних нотаріальних дій щодо
вжиття заходів до охорони такого майна, укладання відповідних угод щодо
управління ним, здійснення його опису тощо, та розроблено пропозицію щодо
внесення змін до Закону України «Про нотаріат» шляхом прийняття ст.7.1 та її
викладу у наступній редакції: «У випадку, коли обсяг вчинення нотаріальних
дій щодо ведення одного нотаріального провадження перевищує реальну
можливість вчинення таких дій одним нотаріусом, він має право здійснити
запит до Міністерства юстиції України для надання дозволу залучити до участі
у даному нотаріальному провадженні одного або декількох нотаріусів для
одночасної сумісної діяльності»;
9) запропоновано встановити обов’язок нотаріуса до вжиття заходів щодо
охорони спадкового майна, з’ясовувати у заінтересованих осіб суб'єктивні
ознаки спадкодавця, оскільки це безпосередньо впливає на нотаріальний процес
оформлення спадщини в контексті виникнення зобов'язання у нотаріуса щодо
розшуку та встановлення складу спадщини та поділу спадкодавців за критерієм
їх роду занять та статків на: 1) спадкодавця, що безпосередньо здійснював
підприємницьку діяльність; 2) спадкодавця, який створював об'єкти
інтелектуальної власності; 3) спадкодавця-колекціонера; 4) спадкодавця, який
був власником нерухомості; 5) спадкодавця, який володів об'єктами цивільних
прав, обмежених у обороті на підставі відповідних дозволів; 6) спадкодавця,
який займався декількома видами діяльності тощо.
Удосконалено:
1) наукові концепції вчених Гелич А.О., Заіки Ю.О., Фурси С.Я.,
Фурси Є.І., Лещенко Л.В. та інших шляхом винесення пропозиції виділити для
спеціального регламентування об'єкти спадщини: 1) майно як безпосередній
об'єкт матеріального світу; 2) майнові права як речові, так і майнові права
вимоги, що належали спадкодавцю тощо; 3) окремі види немайнових прав
таких, як право участі у товаристві та право членства в об'єднаннях громадян,
12
якщо це передбачено установчими документами, окремі немайнові права
інтелектуальної власності тощо; 4) майнові обов'язки та борги, що обтяжують
спадщину;
2) наукові концепції Фурси С.Я. та Фурси Є.І. шляхом виділення у рамках
спадкового процесу його учасників та їх класифікації на: 1) спадкодавця;
2) спадкоємця; 3) інших допоміжних учасників, які, в свою чергу, поділяються
на: 3.1) тих, які за законом або за розпорядженням спадкодавця сприяють в
отриманні та збереженні спадкового майна - нотаріус, виконавець заповіту,
органи влади або органи місцевого самоврядування тощо; 3.2) тих, які мають
майновий інтерес або отримують відповідні майнові права при спадкуванні -
кредитори, боржники спадкодавця, вигодонабувач за сервітутом,
відказоодержувач тощо;
3) пропозицію Рабовської С.Я. щодо закріплення у законодавстві за
нотаріусом імперативного обов'язку щодо розшуку спадкового майна
спадкодавця шляхом встановлення обов'язку не лише розшуку майнових прав
та майна спадкодавця, але й виявлення й фіксування його боргових зобов'язань,
а також розроблено пропозицію внести зміни до Порядку вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України.
Дістали подальшого розвитку:
1) позиція Гелич А.О. щодо визнання відносно самостійними двох
елементів спадщини: активів і пасивів, при чому останній слід розцінювати як
узагальнюючий одночасно: обов’язки (ст.ст. 1218, 1231, 1232 ЦК України) і
борги спадкодавця (ч. 3 ст. 1238, ст.ст. 1281, 1282 ЦК України), які непослідовно
регламентуються і сприймаються як самостійні і суперечливі дефініції. Автор
вважає, що поняття «обов’язки» і «борги» спадкодавця слід закріпити в
спадковому праві з певним спеціальним змістом, властивим особливому періоду
трансформації пасивів спадщини в обов’язки спадкоємців, оскільки визнавати
діючими обов’язки спадкодавця є некоректним у зв’язку зі сталим поняттям
«правоздатність фізичної особи»;
13
2) позиція Жилінкової І.В. щодо надання неповнолітнім особам право
заповідати належне їм майно, а саме автор пропонує внесення змін до ч. 1 ст. 1234
ЦК України та викладення її у наступній редакції: «Право на заповіт має фізична
особа з повною цивільною дієздатністю або фізична особа, яка досягла 16 років з
обов'язковим отриманням згоди батьків або органу опіки і піклування».
Наукове і практичне значення отриманих результатів. Сформульовані у
дослідженні пропозиції та висновки можуть бути використані для подальшої
теоретичної розробки й удосконалення правового регулювання спадкування
окремих видів об’єктів спадщини, зокрема, у законотворчій діяльності - для
удосконалення законодавства у сфері спадкування, зокрема, ЦК України, Закону
України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України тощо; у навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних
посібників та навчально-методичних рекомендацій, викладанні навчальних
дисциплін «Цивільне право», «Спадкове право» тощо; у правозастосовній
діяльності – у нотаріальній практиці, пов’язаній із правовим оформленням
спадкових прав, у судовій практиці при вирішенні спорів, пов’язаних із
захистом суб’єктивних спадкових прав та інтересів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження
обговорювалися на засіданні кафедри цивільного та трудового права Київського
університету права НАН України, доповідалися на таких наукових
конференціях: X-ій міжнародній науково-практичній конференції студентів та
аспірантів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку»
(м. Луцьк, 21-22 березня 2014 року); XV-ій всеукраїнській науково-практичній
конференції «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку»
(м. Київ, 27 березня 2014 року); міжнародній науково-практичній інтернетконференції за різними юридичними напрямами «Сучасні проблеми права в
Україні» (м. Київ, 1 жовтня 2014 року); IV-ій всеукраїнській науково-практичній
конференції «Наука і практика сучасної юриспруденції» (м. Київ, 10 грудня
2014 року); ІХ-ій міжнародній науково-практичній конференції «Європейська
14
юридична освіта і наука» (м. Київ, 13-14 листопада 2015 р.); VII-ій міжнародній
науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України»
(м. Київ, 26 листопада 2015 року); «VIII-их наукових читаннях, присвячених
пам'яті В.М. Корецького» (м. Київ, 26 лютого 2015 року); міжнародній науковій
конференції «Європейська традиція в міжнародному праві: реалізація прав
людини» (м. Братислава, Словацька Республіка, 6-7 травня 2016 року);
всеукраїнській науково-практичній конференції «Пріоритетні напрямки
модернізації системи права України (м. Запоріжжя, 23-24 грудня 2016 року).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано п’ять
статей у наукових фахових виданнях України, одна стаття в іноземному
фаховому виданні, а також дев'ять публікацій у збірниках тез науковопрактичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження.
Рукопис дисертації складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів,
висновків, списку використаних джерел, п'яти додатків. Повний обсяг рукопису
становить 262 сторінки, із них основного тексту - 207 сторінок, 1 сторінка
додатку 1, 6 сторінок додатку 2, 4 сторінки додатку 3, 5 сторінок додатку 4, 5
сторінок додатку 5 та 30 сторінок списку використаних джерел (260
найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове
вирішення наукового завдання щодо встановлення напряму та способів
вдосконалення вітчизняного законодавства щодо спадкування окремих видів
об'єктів спадщини, зокрема, проведено наукове дослідження питань механізму
правого регулювання спадкування спадщини; визначення її активів і пасивів;
запропоновано класифікацію її складових елементів, серед яких виділено за
критерієм найбільшої цінності такі її об'єкти, як майнові права та обов'язки
засновника (учасника) юридичної особи, майнові права та обов'язки фізичної
особи-підприємця, права на нерухоме майно, зобов'язальні права грошової
вимоги, майнові права інтелектуальної власності. Встановлено особливий
правовий режим вище названих об'єктів, що викликає особливості їх переходу у
порядку спадкування в порівнянні із загальним порядком здійснення права на
спадкування, встановленим законодавством. На основі проведеного
дослідження вироблено теоретичні дефініції і пропозиції із вдосконалення
спадкового законодавства, зокрема у сфері нотаріального процесу.
Основними результатами роботи, досягнутими автором у процесі
дисертаційного дослідження, є теоретичні гіпотези та пропозиції з
удосконалення механізму правового регулювання спадкування окремих видів
об’єктів спадщини, які спрямовані акцентувати увагу вчених і практиків на
проблеми охорони і захисту прав та інтересів усіх учасників спадкового
правовідношення. Саме тому значна частина висновків автора стосується не
тільки розвитку і удосконалення теоретичних концепцій інших вчених, а й має
метою поліпшити якість регламентування у матеріальних галузях права,
діяльності нотаріусів тощо. Усі запропоновані зміни та пропозиції до
нормативно-правових актів були узагальнені і викладені у додатку до
дисертаційної роботи у вигляді законопроекту, пояснювальної записки та
порівняльної таблиці до нього.
208
Серед об'єктів спадщини слід виділити майнові права спадкодавця, які
мають найбільшу матеріальну цінність та з приводу яких і виникає основний
матеріальний інтерес спадкоємців в отриманні спадщини, а саме: майнові права
засновника (учасника) юридичної особи; майнові права фізичної-особи
підприємця; права на нерухоме майно; права вимоги щодо здійснення грошової
виплати; майнові права інтелектуальної власності; інші майнові права, зокрема,
право володіння зброєю, антикваріатом, іншим рухомим майном тощо. На базі
запропонованої градації слід виділити особливе місце таким об’єктам в
спадковому праві, нотаріальному процесі і законодавстві.
При конструктивному аналізі поняття «підприємство» і практики
діяльності підприємств різних форм встановлено, що доцільно таке звичне
поняття «підприємство як єдиний майновий комплекс» (ст. 191 ЦК України) не
абсолютизувати. Вивчивши відповідний практичний досвід діяльності СПД і
визнати, що для сприйняття реального підприємства як єдиного і, підкреслимо,
неподільного майнового комплексу, необхідно звертатися до фахівців-експертів
за відповідним висновком. При спадкуванні конкретного підприємства
можливий і такий варіант, коли складне підприємство з декількома напрямами
діяльності будуть успадковувати спадкоємці в рівних частках, то вони за
спільною згодою можуть розподілити підприємство за напрямами діяльності,
про що може бути посвідчений відповідний договір з компенсацією нерівності
часток, зокрема за рахунок передачі дивідендів тощо.
Діяльність нотаріусів має бути зорієнтована: на закликання до спадкування
спадкоємців, що мають відповідні права, та інших вигодонабувачів, за їх
наявності; розшук та встановлення складу спадщини та швидке повідомлення
спадкоємців про наявність боргів; сприяння досягненню між спадкоємцями та
кредиторами компромісних способів врегулювання боргових зобов’язань і їх
фіксування договором тощо; вчасне належне та законне оформлення усього
складу спадщини; забезпечення та охорону законних прав та інтересів усіх
учасників спадкового процесу; термінове вирішення безспірних питань ще в
209
шестимісячний період прийняття спадщини, зокрема забезпечення утриманням
осіб, які перебували на утриманні спадкодавця, є його спадкоємцями і втратили
засоби до існування, швидкого вирішення питань з пасивами спадщини, які
мають тенденції до зростання, та з компенсацією витрат на утримання, догляд,
лікування та поховання спадкодавця. Особливу увагу нотаріуси мають
приділяти складанню проектів і посвідченню договорів про розподіл спадщини
між спадкоємцями в натурі, коли об’єкти спадщини мають свою специфіку,
потребуються висновки фахівців щодо подільності або неподільності певних
об’єктів тощо.
Обґрунтовано, що спадщина є системою суб'єктивних цивільних прав і
обов'язків, як майнових, так і окремих немайнових, зобов'язальних і
корпоративних тощо, тому авторська позиція зводиться до неоднозначного
застосування цього терміну з таким поняттям як спадкове майно, як в теорії, так
і на практиці. У контексті ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі
права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і
не припинилися внаслідок його смерті, тобто спадкове майно тут окремо не
згадується, оскільки домінантою виступає право спадкодавця на майно, але при
видачі свідоцтва про право на спадщину до цього документа має включатися
лише та частина майна, яка вважається найціннішою і важливою, а не всі
описані під час вжиття заходів до охорони спадкового майна речі. Це положення
підтверджує необхідність розмежування речей (майна) за значимістю у
спадковому праві і встановлення правила про те, що при видачі свідоцтва про
право на спадщину до спадкоємців переходять належні спадкодавцю права,
визначені у свідоцтві, а також спадкоємцям передаються речі спадкодавця,
права на які не увійшли до свідоцтва за малозначимістю.
Доведено, що особливості правового режиму прав на нерухоме майно,
майнових прав та обов'язків засновника (учасника) юридичної особи, майнових
прав та обов'язків фізичної особи-підприємця, майнових прав інтелектуальної
власності, зобов'язального права грошової вимоги, зокрема, прав на вклад у
210
банку або іншій фінансовій установі як окремих видів об'єктів спадщини,
можна звести до особливого порядку їхнього набуття, відчуження та
припинення, особливого порядку їхнього здійснення, особливостей обсягу та
їхнього захисту, як об'єктів цивільних прав, так і, відповідно, окремих видів
об'єктів спадщини, на основі чого було розроблено і запропоновано зміни до
спадкового законодавства щодо удосконалення правового регулювання
нотаріальної діяльності з питань оформлення виділених об'єктів спадщини як
основи із забезпечення здійснення прав на спадкування