КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

УДК 342 (477):316.4.063.3

Чернопищук Яна Володимирівна

КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
КРУСЯН Анжеліка Романівна

Одеса–2013

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 НАУКОВО-ПРАКТИЧНА ПАРАДИГМА КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 14
1.1. Ґенеза становлення наднаціональних характеристик у праві 14
1.2. Теоретико-методологічні засади формування концепту конституціоналізації процесу європейської інтеграції 27
1.3. Конституційно-правовий механізм імплементації міжнародних договорів та його функціональне значення у процесі європейської інтеграції 50
Висновки до розділу 1 58
РОЗДІЛ 2 ДОСВІД КОНСТИТУЦІЙНИХ РЕФОРМ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 62
2.1. Правові та інституційні засоби зближення правопорядків у ЄС 62
2.2. Конституційно-правові перетворення у країнах-членах ЄС 80
2.3. Досвід впливу Лісабонського Договору на конституції держав-членів ЄС у контексті визначення тенденцій конституційної модернізації в Україні 101
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ 128
3.1. Організаційно-правові заходи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС 128
3.2. Роль та значення органів конституційної юстиції в конституціоналізації процесу європейської інтеграції: європейська практика та українські реалії 145
3.3. Прогностичні сценарії конституційно-правових перетворень в Україні на шляху інтеграції до ЄС 172
Висновки до розділу 3 187
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 198

Перелік умовних позначень
Acquis constitutionelles ЄС – фундаментальні правові акти ЄС, сформовані за роки інтеграційних процесів, що de-facto утворюють конституційно-правову основу права ЄС (основоположні договори ЄС, зокрема норми Лісабонського договору)
ВРУ – Верховна Рада України
ЄЕС – Європейське Економічне Співтовариство
Європейське право – широке розуміння права ЄС (установчі договори ЄС, вторинне право ЄС, рішення Суду ЄС, договори ЄС з державами-членами та третіми країнами, акти Європейського Економічного Співтовариства)
Європейський Суд – Європейський Суд прав людини
конституція – вживається безконтекстно щодо конкретної держави як загальне найменування акта вищої юридичної сили в державі
КУ, Конституція – Конституція України
Лісабонський Договір – Лісабонський договір про внесення змін в Договір про Європейський Союз та Договору про заснування Європейського Співтовариства
Мін’юст – Міністерство юстиції України
Право ЄС – особливий правовий автономний порядок Європейського Союзу з наднаціональними характеристиками, яке також розуміють під змістом явища aquis ЄС
Право ЄС – право Європейського Союзу
Суд ЄС – Суд Справедливості Європейського Союзу
Федеральний Конституційний Суд – Федеральний Конституційний Суд ФРН
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП
Тенденції інтеграційних процесів співпраці у різних галузях між державами певних регіонів набувають стійкого розвитку вже друге століття поспіль. Значних результатів у взаємозближенні міждержавного співробітництва у політичній, економічній, правовій, соціальній, культурній сферах було досягнуто в рамках союзу європейських держав, який на сьогодні має статус правосуб’єктної особи міжнародних відносин. Результатом інтеграційної діяльності Європейського Союзу та країн-членів в сфері права стало формування нової правової системи з наднаціональними властивостями – права Європейського Союзу, яке з часом отримало автономний характер, відділившись від міжнародного (публічного) права. Комплекс міжнародних та національних конституційних норм слугували основою для створення і функціонування ЄС, але тепер участь у наднаціональній організації вимагає одноманітного та пріоритетного застосування acquis ЄС (правових досягнень ЄС), що означає неминучий вплив європейської інтеграції держави на зміст та дух норм національних конституцій. Окрім користування економічними та соціальними благами членство в Європейському Союзі накладає на держави правове зобов’язання з безумовного виконання права ЄС незважаючи на положення національного законодавства, інколи, навіть, незважаючи на приписи конституції (у випадку розбіжності у правовому регулюванні). Таким чином, будучи колись заснованим на ґрунті конституційних здобутків країн-членів, право ЄС набуло наднаціональних характеристик завдяки верховенству (supremacy), прямій дії (direct effect) та першочерговому застосуванню (primacy), та, як наслідок, вплинуло як на зміст внутрішнього законодавства, так і на конституції окремих держав-членів Європейського Союзу.
Для України, де європейська інтеграція законодавчо визначена пріоритетним напрямком зовнішньої політики, важливим є розуміння правових наслідків входження в єдиний правовий простір з ЄС, а також усвідомлення необхідності підготовки конституційно-правового механізму, що дозволить вжити заходів з правової інтеграції до ЄС з найменшим ризиком притиснення національної конституційно-правової ідентичності, конституційних традицій та конституційно-правових цінностей, властивих українській правовій системі та правовій культурі.
Сучасний період конституційного реформування та модернізації в Україні характеризується активним пошуком засобів та напрямків їх здійснення для реалізації основної мети  формування України як демократичної, правової держави як повноправного члена європейської спільноти. Постановку питання наукового дослідження конституціоналізації процесу європейської інтеграції визначено всеосяжністю впливу права на всі багатогранні процеси, що відбуваються в умовах інтеграції держави до Європейського Союзу, адже для того, щоб бути виконуваними на рівні міждержавного співробітництва та імплементованими до відповідних внутрішньодержавних процесів, вони проходять крізь спектр правового врегулювання.
Актуальність наукових розробок у цій сфері обумовлюється інтенсифікацією правових реформ в Україні на шляху реалізації державної стратегії зі вступу до ЄС та переговорного процесу щодо асоціації, а також науково-практичною дискусією, що стосується непорушності державного суверенітету, конституційного ладу та збереження національної ідентичності. Наукова проблематика конституціоналізації процесу європейської інтеграції в даному контексті полягає в необхідності вироблення науково-обґрунтованих способів та змісту здійснення такого процесу в Україні з метою збереження національної української конституційної традиції, за якої якість конституції як основного закону держави і водночас як фундаментального і системоформуючого акта національного права не заперечується за жодних зовнішньо-політичних обставин.
При здійсненні дослідження теоретичним джерелом були праці класиків філософської та правової думки: Р. Давида, І. Канта, Г. Кельзена, Е. Лакло, Ф. Лассаля, К.-Ж. Спінози та ін.; а також праці таких зарубіжних учених-правників європейського та національного конституційного права як Н. Бондаря, Г. де Бурки, Б. де Вітте, Є. Венізелоса, М. де Веласко, Д. Вайлера, Ф. Гуддапел, Л. Ентіна, А. Єгорова, В. Зоркіна, П. Кальзенштейна, С. Кашкіна, М. Клаес, П. Крега, М. Мадуро, Е. Макгрю, Б. Матьо, А. Менідеза, А. Моісєєва, Р. Мюллерсона, М. Нуссбаума, М. К. Понторо, Е. Танчева, Ю. Тихомирова, Р. Тоніатті, С. Флогаітіса, Ю. Хабермаса, Д. Хелда, А. Четверікова, А. Шайо, Дж. Шоу.
Доктринальним підґрунтям наукового пошуку стали праці вітчизняних учених: Ю.Г. Барабаша, Н.М. Батанової, Л.Р. Білої-Тіунової, О.М. Бориславської, Н.М. Крестовської, С.В. Ківалова, В.С. Коваля, В.П. Колісника, А.Р. Крусян, О.В. Марцеляка, Н.А. Мяловицької, Ю.М. Оборотова, М.П. Орзіха, П.М. Рабіновича, О.В. Скрипнюка, О.В. Совгирі, П.Б. Стецюка, Ю.С. Шемшученка, В.Л. Федоренка, Ю.О. Фрицького. На вітчизняній науковій ниві проблематика правових перетворень на шляху здобуття Україною членства в ЄС, а також міжнародно-правових аспектів конституційного законодавства відображена у наукових роботах таких правників, як О.К. Вишняков, Ю.А. Волошин, І.О. Гоша, М.А. Дамірлі, В.Н. Денисов, В.М. Кампо, О.В. Кресін, Л.А. Луць, В.Є. Мармазов, П.Ф. Мартиненко, В.І. Муравйов, О.С. Олійник, Р.О. Петров, М.Ф. Селівон, Д.С. Терлецький, В.М. Шаповал.
Нормативну основу дослідження становлять Конституція України та чинне законодавство України з інтеграції України до Європейського Союзу, правові акти ЄС, конституції держав-членів ЄС, міжнародні акти.
Науково-емпіричну основу дослідження становлять матеріали правозастосовчої практики Суду ЄС, органів конституційної юстиції держав членів Європейського Союзу, а також практика Конституційного Суду України щодо застосування норм європейського законодавства при здійсненні конституційного судочинства, наукові праці європейських учених мовами оригіналу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках планової науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» за темою «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671) і безпосередньо пов'язане з комплексною науково-дослідною темою кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія» «Конституційна модернізація та реформування в Україні» (2011 – 2015 рр.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження феномену конституціоналізації процесу європейської інтеграції України, виокремлення напрямків конституційно-правових перетворень в Україні та заходів щодо їхнього ефективного здійснення в умовах участі в Європейському Союзі на підставі відповідної конституційно-правової доктрини та досвіду конституційних перетворень, здійснених у певних країнах-членах ЄС, а також розроблення пропозицій щодо внесення змін до Конституції України та інших законодавчих актів, зумовлених сучасним процесом європейської інтеграції для урахування в діяльності Конституційної Асамблеї.
Визначена мета зумовила постановку та вирішення таких задач:
визначити теоретико-методологічні засади конституціоналізації процесу європейської інтеграції України;
розкрити генезис формування наднаціональних характеристик у праві ЄС та обґрунтувати їх вплив на конституційний правопорядок у державах-членах ЄС;
визначити детермінанти та зміст конституційних перетворень у державах членах ЄС у процесі інтеграції до Європейського Союзу;
надати визначення феномену «конституціоналізація процесу європейської інтеграції» у контексті об’єкта дисертаційного дослідження, установити його ознаки та основи;
установити значення таких процесів як гармонізація, адаптація, уніфікація, апроксимація законодавства для здійснення конституціоналізації процесу європейської інтеграції держави;
аргументувати роль органу конституційної юстиції у конституціоналізації процесу європейської інтеграції держави;
спрогнозувати напрямки та визначити правовий механізм здійснення конституціоналізації процесу європейської інтеграції України;
надати пропозиції щодо вжиття заходів зі створення конституційно-правової основи для співробітництва України з ЄС та набуття членства в Європейському Союзі у перспективі.
Об’єктом дослідження є науково-практична парадигма конституціоналізації процесу європейської інтеграції з урахуванням досвіду конституційних перетворень у державах-членах ЄС та сучасних конституційно-правових реалій в Україні.
Предметом дослідження є конституціоналізація процесу європейської інтеграції України.
Методи дослідження визначаються поставленою метою та дослідницькими задачами. Методологічну основу дослідження становлять як філософські, загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи: діалектичний, історичний, формально-логічний, системний, формально-юридичний, конкретно-соціологічний, порівняльно-правовий.
Діалектичний метод дозволив всебічно та об’ємно зрозуміти феномен конституціоналізації, розуміючи його через історичне та логічне у його становленні, абстрактне та конкретне у функціонуванні, загальне та особливе у здійсненні, зміст та форму у визначенні сутності конституціоналізації (п.п. 1.1, 1.2, 3.3). Застосування історичного методу дозволило з’ясувати ґенезу процесу європейської інтеграції, становлення та розвиток права ЄС та наднаціональних характеристик у праві (п. 1.1). Формально-логічний метод використовувався для визначення конституціоналізації процесу європейської інтеграції, а також висунення пропозицій щодо необхідних змін до Конституції України та інших законодавчих актів у зв’язку з окресленими процесами в Україні (п.п. 1.2, 3.3). Системний метод дав змогу з’ясувати всі складові конституціоналізації окремо та у їх взаємозв’язку і всебічно охопити комплекс заходів з європейської інтеграції, що впливають на конституційний лад держави (р. 2, п. 3.1). При аналізі змісту положень змінених конституцій в державах-членах ЄС під час вступу до ЄС, основних положень Лісабонського Договору, що вплинули на реформування Основних законів та практики їх тлумачення у країнах-членах ЄС, вивчення засадничих правових актів з адаптації законодавства України до правових актів ЄС, а також класифікації напрямків здійснення конституціоналізації процесу європейської інтеграції, використовувався формально-юридичний метод (п.п. 2.2, 2.3, 3.1, 3.3). Застосування конкретно-соціологічного методу дало змогу виокремити конституційну правосвідомість як один з елементів конституціоналізації процесу європейської інтеграції, а також зробити певні висновки щодо референдарної легітимації процесу конституціоналізації (п.п. 2.2, 3.3). Порівняльно-правовий метод знайшов широке застосування при вивченні досвіду вжитих організаційно-правових заходів із конституціоналізації процесу європейської інтеграції у певних країнах-членах ЄС, а також практики конституційних судів, що долучені до цього процесу, внаслідок чого стало можливим виробити практичні рекомендації з удосконалення конституційного законодавства України (п.п. 2.2, 2.3, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням конституціоналізації процесу європейської інтеграції України, в якому вироблено теоретико-методологічні засади феномену конституціоналізації щодо процесу європейської інтеграції держави та встановлено зміст конституційно-правових перетворень в умовах інтеграції України до Європейського Союзу.
У рамках розв’язання указаної наукової проблематики сформульовано ряд наукових положень та зроблено висновки, до яких належать:
уперше:
сформовано концепт конституціоналізації процесу європейської інтеграції з урахуванням правових реалій України, який розуміється як комплекс заходів зі створення конституційно-правових умов та визначення засад членства держави в ЄС, що полягають у закріпленні у нормах конституції фундаментальних основ участі держави в Європейському Союзі, тлумаченні органами конституційної юстиції положень конституції та нормативно-правових актів відповідно до європейського права, а також належному усвідомленні громадянами політико-правових відносин між державою та ЄС;
визначено засади конституціоналізації процесу європейської інтеграції: конституцію як нормативну основу цього процесу; спільні правові цінності та принципи права як аксіологічно-правову основу; тлумачну діяльність органу конституційної юстиції як функціональну основу; заходи з інтеграції держави до Європейського Союзу як організаційно-інституційну основу означеного процесу; та розкрито зміст вищеозначених засад конституціоналізації процесу європейської інтеграції безпосередньо України;
обґрунтовано значення діяльності Конституційного Суду України як дієвого учасника процесу конституціоналізації в умовах залучення до правового простору ЄС, що полягає у відстоюванні Конституції шляхом офіційного тлумачення Конституції України та законів України, а також здійснення юрисдикційної діяльності, що служитиме вагомим аргументом для внесення змін до Конституції України;
визначено напрямки проведення конституційного реформування в рамках заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу: зовнішньо-політичний (визначення юридичної можливості участі держави в ЄС); внутрішньо-правовий (конституційно-правове врегулювання питань, що виникають із правових зобов’язань за установчими договорами ЄС, порядок внесення змін до Конституції України щодо питань взаємодії з ЄС, заходи з узгодження законодавства України із законодавством ЄС); інституційний (визначення повноважень органів державної влади із взаємодії з інститутами ЄС, а також створення нових підрозділів, спеціально уповноважених із питань європейської інтеграції); громадсько-орієнтований (формування відповідного інформаційного простору для розуміння громадянами їх статусу в євроінтеграційних процесах);
удосконалено:
пропозиції щодо конституційно-правової модернізації стосовно конституційної регламентації процесу європейської інтеграції України щодо внесення змін до Конституції України в частині розширення змісту зовнішньої функції держави в умовах інтеграції України до ЄС, всеукраїнського референдуму як легітимізації конституційно-правових перетворень щодо відносин Україна  ЄС, порядку внесення змін до Конституції України щодо законопроектів із питань європейської інтеграції України, конституційного контролю та офіційного тлумачення Конституції України та законів України відповідно до європейського права;
пропозиції щодо інституційної реформи у сфері європейської інтеграції шляхом висунення пропозицій з удосконалення повноважень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України;
визначення ролі громадянина держави як одного із суб’єктів конституціоналізації процесу європейської інтеграції;
функціональне значення діяльності органу конституційної юстиції України в контексті євроінтеграційного процесу за посередництвом здійснення координуючої, захисної, узгоджувальної функцій;
набули подальшого розвитку:
теоретико-методологічні засади дослідження конституційно-правових аспектів процесу європейської інтеграції у визначенні понятійного апарату, що відповідає сучасним тенденціям взаємодії європейського та національного конституційного права, а також епістемології як методологічного підходу до пізнання інтеграційних процесів у конституційному праві;
теоретико-практичні положення щодо гармонізації, адаптації, апроксимації, уніфікації як юридичного інструментарію для забезпечення здійснення конституціоналізації процесу європейської інтеграції України;
застосування механізму імплементації міжнародних договорів як основи розроблення механізму імплементації правових актів ЄС до правової системи України;
доктринальні основи конституційної реформи в Україні як напрям формування сучасного українського конституціоналізму, зумовленого процесом європейської інтеграції України.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація має теоретико-прикладний характер, а сформульовані висновки та пропозиції становлять науковий та практичний інтерес і можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері  для подальшого розроблення наукових положень теорії конституціоналізації, дослідження конституційних трансформацій, що відбуваються в умовах конвергенції та адаптації внутрішнього законодавства та європейського права, здійснення подальших спеціальних та міждисциплінарних наукових досліджень у цій галузі, проведення спільних досліджень із науковими установами та інститутами Європейського Союзу;
правотворчій діяльності – для внесення змін до Конституції України, до Законів України «Про Конституційний Суд України», «Про міжнародні договори України», «Про Регламент Верховної Ради України», «Про всеукраїнській референдум»;
правозастосовній діяльності – для удосконалення національного механізму координації діяльності органів державної влади у сфері європейської інтеграції, підвищення їх ефективності;
навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників із «Конституційного права України», посібників та навчальних програм із спеціальної дисципліни «Конституціоналізація процесу європейської інтеграції України», при викладанні навчальної дисципліни з конституційного права України та із вказаної спецдисципліни;
правовиховній сфері – для підвищення професійного рівня правників, посадових осіб, відповідальних за вжиття заходів з європейської інтеграції, а також ознайомлення громадянського суспільства з конституційно-правовими реаліями процесу європейської інтеграції України.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія». Теоретико-методологічні положення та ідеї, які розвиваються у дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на: щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного університету «Одеська юридична академія» (м. Одеса, 20102012 рр.); Всеукраїнській конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 2010 р.), ІХ Міжнародній студентсько-аспірантській конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 2010 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Треті конституційні читання» (м. Харків, 2010 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (м. Київ, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Правові проблеми зміцнення української державності» (м. Одеса, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми юридичної науки 2010» (м. Київ, 2010 р.), ІІІ Міжнародній конференції «Компаративістські читання» (м. Львів, 2011 р.), ІV Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Демократія у країнах Східної Європи: конституційно-правовий вимір (Тодиківські читання)» (м. Харків, 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Національне та міжнародне право як інструменти забезпечення державної та глобальної стабільності» (м. Львів, 2012 р.), Міжнародній науково-практичній дискусії «Актуальні проблеми європейської інтеграції України» (м. Одеса, 2012 р.), Міжнародній конференції ім. Жана Моне «Готовність України виконувати обов’язки в рамках асоціації з Європейським Союзом в сферах зближення законодавства, верховенства права і захисту прав людини» (м. Київ, 2012 р.), Заключній конференції проекту з Європейського та національного конституційного права (EuNaCon), реалізованого на базі юридичного факультету Маастрихтського університету в Нідерландах (м. Маастрихт, 2013 р.). Тези доповідей за результатами участі у зазначених наукових конференціях опубліковано.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 20 публікаціях, 6 із яких  у наукових виданнях, що входять до затвердженого переліку.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, із них основного тексту 197 сторінок. Список використаних джерел містить 282 найменування і розташований на 28 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження конституціоналізації процесу європейської інтеграції України досягнуті наступні висновки.
1. Обґрунтовано, що ґенеза формування наднаціональних характеристик права ЄС походить із концепту створення вищого над державами світового міждержавного утворення (космополітичного), яке наділяється верховною владою, а право такого союзу держав – вищою юридичною силою над законодавством будь-якої держави.
2. Визначено ознаки конституціоналізації процесу європейської інтеграції:
1) здійснення у результаті залучення держави до Європейського Союзу;
2) фіксація у нормах конституції засад європейської інтеграції держави, визначених як стратегічні напрямки інтеграції для кожної окремої держави на підставі угод про співробітництво, програм чи планів адаптації законодавства у пріоритетних сферах членства;
3) втілення права ЄС крізь правозастосовну практику органу конституційної юстиції шляхом тлумачень та правових позицій суддів конституційного суду;
4) об’єктивне розуміння громадянами значення інтеграції до ЄС, а також відповідальне усвідомлення статусу самих громадян у європеїзованому суспільстві. Аргументовано висновок про те, що процес конституціоналізації в рамках інтеграції до ЄС прямо пов'язаний з європеїзацією конституціоналізму з огляду на присутність конституційно-правових категорій, притаманних сучасному конституціоналізму, та предметно-сутнісний зв'язок конституціоналізації процесу європейської інтеграції та конституціоналізму.
3. Надано визначення конституціоналізації процесу європейської інтеграції з огляду на правові реалії України, як комплексу заходів зі створення конституційно-правових умов та визначення засад членства країни в ЄС, що полягають у закріпленні у нормах конституції фундаментальних основ участі держави в Європейському Союзі, тлумаченні органами конституційної юстиції конституції та нормативно-правових актів відповідно до європейського права, а також належному усвідомленні громадянами реалій політико-правових відносин між державою та Європейським Союзом. Конституціоналізацію процесу європейської інтеграції розкрито як тримірний процес: 1) конституціоналізація процесу євроінтеграції у самому Європейському Союзі, тобто процес поступової трансформації засновницьких договорів у верховне та основоположне право, яке стає частиною національних правових систем держав-членів ЄС, набуває вищої юридичної сили у межах національних правопорядків, у тому числі і щодо конституції; 2) конституціоналізація процесу євроінтеграції держав-членів ЄС; 3) процес європейської інтеграції як першоджерело та наскрізна ідея-мета, у контексті якої відбуваються попередньо зазначені процеси.
4. Установлено, що конституція є нормативною основою конституціоналізації процесу європейської інтеграції держави в силу свого фундаментального характеру та всеосяжного регулювання; спільні правові цінності та принципи права є аксіологічно-правовою основою цього процесу з огляду на спільне визнання та дотримання усіма учасниками європейської спільноти; тлумачна діяльність органів конституційної юстиції є функціональною основою конституціоналізування; заходи з інтеграції держави до Європейського Союзу постають організаційно-інституційною основою належного здійснення конституційно-правових перетворень, які в сукупності становлять засади конституціоналізації процесу європейської інтеграції держави.
5. Обґрунтовано, що змістовно різні гармонізація, адаптація, апроксимація законодавства забезпечують наближення законодавства країн-членів до права Європейського Союзу. Виокремлюється правова уніфікація як правовий засіб зближення норм різних правових систем, що в результаті комплексного правового аналізу з іншими процесами був визначений як забезпечення одноманітності в закріпленні та виконанні правових стандартів ЄС, а також конституційна уніфікація як приведення конституцій держав до єдиного підходу зі сприйняття та усвідомлення права Європейського Союзу з метою його одноманітного розуміння та застосування у внутрішньодержавних правових системах. Визначається, що вказані процеси є правовим інструментарієм для усунення розбіжностей між наднаціональним та внутрішньодержавним правопорядками та створення техніко-юридичних можливостей для здійснення конституціоналізації процесу європейської інтеграції держави.
6. Доведено, що конституціоналізація процесу європейської інтеграції є необхідним перманентним процесом як для держав, що тільки приєдналися до ЄС, так і для країн-засновниць у силу визначеного засновницькими договорами або нормами вторинного права ЄС обов’язку держави забезпечити виконання взятих на себе зобов’язань, визначених ст.ст. 258261 Лісабонського Договору.
7. Установлено настановчу роль, яку відіграли існуючі нормативно-правові акти щодо європейської інтеграції, адаптації, апроксимації, експертизи законодавства України на предмет відповідності acquis ЄС, концепції, програми, плани з наближення законодавства в процесі судово-правової реформи, адміністративної, митної, реформи кримінального судочинства, комерційного законодавства. Виявлено, що донині не прийнято нормативно-правового акта, спрямованого на створення конституційно-правового механізму інтеграції України до ЄС.
8. Визначено, що конституційні суди, з огляду на свої повноваження, є не просто дієвими учасниками конституціоналізації процесу європейської інтеграції посередництвом їх правотлумачної діяльності, а, головним чином, органами, що, творячи «живе право», мають можливість знайти компромісне вирішення проблеми щодо вищої юридичної сили конституції та актів права ЄС. Виокремлено декілька нових функцій органів конституційної юстиції при здійсненні повноважень щодо конституціоналізації процесу євроінтеграції:
координуюча (рішення суду є суттєвою аргументацією для внесення необхідних змін до конституції та орієнтують ініціатора змін щодо наявності та змісту певних неузгодженостей між конституцією та правовими актами ЄС);
захисна (відстоюючи непорушність конституційних норм, суд гарантує збереження конституційної ідентичності держави);
узгоджуюча (беручи участь у взаємодії із Судом ЄС, національний конституційний суд винаходить відповідні до особливостей правової системи конкретної держави способи тлумачення національного законодавства щодо правових актів ЄС (компромісні), які мінімізували б конфлікт взаємодії з наднаціональним судом).
9. Виокремлено основні тенденції конституційно-правових перетворень у процесі європейської інтеграції України:
внесення змін до Конституції України щодо конституційно-правової регламентації інтеграції до ЄС;
внесення змін до Конституції України в частині повноважень Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України з виконання державної політики за кореспондуючими пріоритетними сферами інтеграції України до ЄС;
модернізація повноважень Конституційного Суду України;
залучення громадян шляхом референдуму, опитувань, заходів із формування конституційної правосвідомості громадян щодо процесу європейської інтеграції України.
10. На основі досліджених теорії та практики процесу конституціоналізації надаються такі пропозиції із конституційного реформування в умовах інтеграції Україні до Європейського Союзу:
1) статтю 18 Конституції України доповнити таким положенням: «Держава бере участь у міждержавних інтеграційних об’єднаннях, заснованих на вільній волі суверенних держав та повазі спільних демократичних цінностей, на підставах наділення правами та виконання обов’язків, які передбачаються умовами участі та тією мірою, яка є необхідною для досягнення цілей спільних з об’єднанням»;
2) визначити, що порядок внесення змін до Конституції України за «європейським питанням» має здійснюватися з обов’язковим проведенням всеукраїнського референдуму: пропонується ст. 156 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про всеукраїнський референдум» доповнити положенням про обов’язковість проведення всеукраїнського референдуму щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України стосовно питань, які походять з відносин України та Європейського Союзу у разі, коли він визначає чи змінює конституційний лад в Україні; пропонується у розділі ІІІ Конституції України «Вибори. Референдум» передбачити проведення всеукраїнського референдуму щодо питання із приєднання України до ЄС;
3) запровадити обов’язковий попередній конституційний контроль законопроектів, що стосуються імплементації правових актів ЄС до внутрішнього законодавства України, доповнивши ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» відповідними положеннями;
4) проведення обов’язкової експертизи проектів законів на відповідність acquis ЄС відповідальним комітетом Верховної Ради України, а в разі проектування підзаконних нормативно-правових актів – уповноваженим органом Кабінету Міністрів України, за умови обов’язкової контрольної перевірки усіх проектів нормативно-правових актів Міністерством юстиції України.
11. Визначено: головним змістом конституціоналізації процесу європейської інтеграції України під час конституційної реформи має стати європейський вимір конституційної модернізації, тобто системне використання європейських стандартів формування і функціонування правових і державних інституцій, інститутів громадянського суспільства та їх відносин із державою, впровадження у всіх сферах життя в державі верховенства права з безумовним збереженням найвищої юридичної сили Конституції України, що має залишатися Основним Законом України незалежно від тенденцій інтеграційного спрямування.
Говорячи словами українського історика щодо оцінки східноєвропейських сусідів України, зокрема поляків, про шляхи інтеграції України до ЄС, виражається істинна позиція стосовно правового та суспільного вибору євроінтеграції України: «Польські політики завжди наголошували: «пам’ятайте про те, що в переговорах із європейськими структурами ви повинні чітко відстоювати свої інтереси і не йти на жодні поступки, які спричинять ущемлення ваших національних інтересів, пріоритетів чи поставлять вашу країну у невигідне становище». Поляки мали за собою досвід свого переговорного процесу, свого шляху в ЄС і вони досить щиро й відверто попереджали, що такі поступки можуть, пізніше, призвести до тих чи інших обмежень. Тому порада поляків українцям щодо євроінтеграції була завжди однаковою: добре опрацюйте свою «дорожню карту», випрацюйте собі те, чого ви хочете від ЄС і на переговорах тримайтеся чітко своєї лінії, не поступаючись та не піддаючись, звичайно, шукаючи і йдучи на компроміси, бо не можна заводити ситуацію в глухий кут, але ніколи не зраджуйте своїх національних, державних і економічних інтересів…» [50].
Загальнолюдські цінності, спільні для всіх держав-членів ЄС, виборені кожною з них в складних історичних умовах боротьби за права людини, їх захисту та гарантування, відстоювання гуманістичних ідей, закладення базових християнських моральних цінностей у конституційну ідеологію європейських країн, нині стали об’єднавчою основою та визначальною умовою інтеграції держав до Європейського Союзу, а також ідентифікування за станом дотримання цих високів стандартів цивілізованої правової, соціальної, демократичної, конституційної держави з-поміж тих країн, що мають намір стати частиною прогресивною та заможної європейської спільноти.
Досліджений у дисертаційній роботі досвід здійснення підготовчих заходів зі вступу держав до ЄС, та, так само, конституційно-правових та інституційних реформ протягом перебування у членстві в ЄС свідчить про оцінку європейськими інституціями саме якості, а не кількості реформ щодо наближення до правових стандартів ЄС та досягнення країною високих цілей з забезпечення благополуччя всередині держав, та глибини фундаментальних перетворень усередині державного ладу країн. Означений фундаменталізм державних реформ в умовах належної та ефективної взаємодії з ЄС втілюється у конституційній реформі в державах-членах ЄС, що інколи призводить до ґрунтовного переосмислення конституційної доктрини та практики під впливом наднаціональної влади ЄС та квазі-конституційного характеру дії норм права ЄС.
Україна вже була визначена на початку 90-х рр. європейськими представниками союзних владних структур як країна, що належить до європейських, та згідно з ціннісним підходом відповідає союзним спрямуванням. Цим було надано старт інтеграції України до ЄС та розпочато відлік до приєднання до Європейського Союзу у якості повноправного члена. На теперішній час найбільше занепокоєння європейської сторони викликає надійність реформ та спроможність забезпечення стабільності досягнутих результатів, а також фактичного виконання проголошуваних в Конституції України цінностей та принципів.
Заключається, що ключем до «відмикання дверей в Європейський Союз» слугуватимуть християнські засади сучасного українського конституціоналізму, а європейська ідея стане національною об’єднавчою ідеєю для роз’єднаного українського суспільства. Існує глибоке переконання, що наведений висновок з часом знайде своє підтвердження, оскільки навіть високі духовні особи України зазначали, що конституцію народ має пристосовувати до абсолютної етики християнського універсалізму, адже лише загально-християнська етика, що стоїть над народами та державами, може забезпечити й українському народові почесне місце в родині цивілізованих націй.
Отже, конституціоналізація процесу інтеграції України до Європейського Союзу – це марафон, в якому має бути зроблено, принаймні, перший крок для того, щоб він був реально подоланий. Першочерговими заходами постають створення належної нормативної бази в сфері співробітництва з ЄС, та зокрема, визначення конституційних засад участі України в Європейському Союзі. Надалі постає більш складне завдання (через обумовленість багатьма факторами, в тому числі політичними та економічними) – належна імплементація прийнятого законодавства України на виконання правових зобов’язань участі у ЄС. На останок, за умови успішного виконання означеної послідовності – нормативного та імплементаційного «кроків» – в напрямку до поглибленої участі України в ЄС, апогеєм має стати зміна менталітету українського народу на зразок формування свідомості істинних європейців, що належно усвідомлюють переваги та недоліки відносин Україна-ЄС та готові до розбудови України як європейської держави зі збереженням своєї національної ідентичності серед різноманіття правових культур та європейської одноманітності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев С.С. Теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 320 с.
2. Анакіна Т. Прецедентні рішення Суду Європейських Співтовариств у становленні правопорядку ЄС / Т. Анакіна // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 49–53.
3. Андрійчук О. Одна на Європу / О. Андрійчук // Український юрист : журнал сучасного правника. – 2005. – № 6. – С. 60–61.
4. Барабаш Ю. Г. Ідеологічна функція Конституції України: проблеми інтерпретації та трансформації / Ю. Г. Барабаш // Конституція України – основа розбудови правової демократичної соціальної держави та формування правової системи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 23–24 червн. 2011 р.) Адмін. Президента України, Нац. Акад. правов. наук України, Нац. ун-т юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Право, 2011. – С. 45–51.
5. Баренцев Р. В. Имманентные проблемы синергетики / Р.В. Баренцев // Вопросы философии. – 2002. – № 9. – С. 87–93.
6. Баркалова О. М. Основні чинники європейської інтеграції Угорщини (1989–2004 рр.) / О. М. Баркалова // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. – № 4. – С. 56–59.
7. Батанова Н.М. Принципи конституційно-правової відповідальності / Н.М. Батанова // Альманах права. Основоположні принципи права як його ціннісні виміри. Наук.-практ. юрид. журнал.  Вип. 3. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012.  Альманах права.  Вип. 3.  С. 323327.
8. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; под общ. ред. В. И. Даниленко ; пер. с франц. – М. : NOTA BENE, 2000. – 574 с.
9. Богданди Армин фон. Конституцилонализм в международном праве: комментарии к предложению Германии / Армин фон Богданди // Политика и право. – 2008. – № 1. – С. 50–63.
10. Бондарь Н. С. Конституционализация социально-экономического развития российской государственности (в контексте решений Конституционного Суда Российской Федерации) / Н. С. Бондарь. – М. : Викор-Медиа, 2006. – 223 с.
11. Бориславська О. Поняття легітимності Конституції – синтез змістовного та процедурного компонентів / О. Бориславська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали 16-й регіон. наук.-практ. конф. (8–9 лютого 2009 р.) . 2010 . ─ С. 100–101.
12. Булатов М. Філософія І. Канта та деякі тенденції розвитку європейської філософії / М. Булатов // Філософська думка. – 2004. – № 5. – С. 3–13.
13. Венізелос Є. Стабільність конституційного феномену в постновітній час / Є. Венізелос // Порівняльно-правові дослідження. – 2005. – № 1. – С. 42–56.
14. Верещетин В. С. Общее правовое поле современного мира / В. С. Верещетин // Советский журнал международного права. – 1991. – № 4. – С. 3–10.
15. Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / за ред. В. Н. Денисова. – К. : Юстініан, 2006. – 627 с.
16. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 р. № 3-в/2001 // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24–30.
17. Вишняков В. Г. Право и межгосударственные объединения : монография / В.Г. Вишняков, В.А. Егиазаров, Ю.А. Королёв и др. ; под общ. ред. В.Г. Вишнякова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003 – 575 с.
18. Вишняков О. К. Основа спільного правового середовища України та Європейського Союзу / О. К. Вишняков // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – 2006. – Т. 5. – С. 262–267.
19. Водянніков О. Наднаціональність в праві Європейського Союзу : GOETTERDAMMERUNG Європи чи переосмислення права? / О. Водянніков // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 162–192.
20. Волошин Ю. Праксеологічна та аксіологічна характеристика категорії «конституціоналізації» у сучасному конституційному праві / Ю. Волошин // Юридичний вісник. – 2011. – № 3. – С. 19–24.
21. Волошин Ю. Інтернаціоналізація сучасного конституційного права : деякі теоретичні й практичні проблеми / Ю. Волошин // Часопис Київ. Ун-ту права. – 2007. – № 4. – С. 82–88.
22. Вступ до права Європейського Союзу / за ред. Р. А. Петрова. – Донецьк : Новый Мир, 2001. – 320 с.
23. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір : концепція та сучасні проблеми : монографія / М.М. Гнатовський. – К. : Промені, 2005. – 224 с.
24. Голуб К. Ю. Политика Суда Европейских Сообществ по конституционализации правового строя Европейского Союза / К. Ю. Голуб // Правовая политика и правовая жизнь. – 2007. – № 1. – С. 47–57.
25. Гомонай В. В. Адаптація законодавства Угорщини до стандартів Европейського Суду / В. В. Гомонай // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право : науково-фаховий журнал. – 2008. – Вип. 9. – С. 37–40.
26. Гоша І. О. Конституційно-правове забезпечення гармонізації законодаства України із законодавством ЄС: проблеми теорії та практики : автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / І. О. Гоша ; Маріуп. держ. ун-т. – Маріуполь, 2013. – 20 с.
27. Грась А. Польський підхід щодо адаптації права та інституцій до норм права Європейського Союзу. Досвід, що може бути цікавим для України / А. Грась // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2006. – № 5. – С. 82–87.
28. Гриффитс Р. Основания европейской интеграции / Р. Гриффитс // Полис. – 2002. – № 4. – C. 135–145.
29. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Ж. Спинози ; пер с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отнош., 1997. – 400 с.
30. Дадалко В. А. Европейский Союз : эволюция концепций и опыт реформ : учеб. пособ. / Дадалко В. А., Пешко Д. А., Максимович О. Е. – Минск : Армита – Маркетинг – Менеджмент, 2000. – 231 с.
31. Дамірлі М. А. Конституція Європейського Союзу : юридична характеристика / М. А. Дамірлі // Південноукр. правн. часопис. – 2006. – № 2. – С. 3–5.
32. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства ЄС : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1365 // Офіц. вісник України. – 2004. – № 42. – С. 35. – Ст. 2763.
33. Деякі питання проведення інституційної реформи у сфері виконання майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2012 р. № 767-р // Офіц. вісник України. – 2012. – № 77. – С. 124. – Ст. 3131.
34. Документ спільної робочої групи. Реалізація Європейської політики сусідства у 2010 році. Звіт про хід реалізації проекту в Україні на додаток до Спільного повідомлення Комісії Європейському Парламенту, Раді Європи, Комітету з економічних та соціальних питань та Комітету регіонів. Новий відгук на Cусідство, що змінюється. COM(2011)303 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_a44
35. Европейский Союз : основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями. – М. : ИНФРА – М., 2008. – 487c.
36. Егоров А. В. Правовая интеграция и её содержание / А. В. Егоров // Государство и право. – 2004. – № 6. – С. 74–84.
37. Ентін Л. М. Право Європейського Союзу : основні категорії та поняття : навч. посіб. / Л. М. Ентін. – К. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 102 с.
38. Європейський вибір по-українські // Уряд. кур’єр. – 2005. – № 6.
39. Железняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Н. Железняк // Право України. – 2004. – № 11. – С. 140–144.
40. Земанек И. Европейское измерение чешской конституции / И. Земанек // Рос. ежегодн. междунар. права. – 2003 – С. 307–313.
41. Зеркаль О. Методичні настанови з питань адаптації законодавства України до aquis соmmunautаіrе / О. Зеркаль, Т. Качка. – К. : ТОВ «Ніка-Прінт», 2005. – 92 с.
42. Зорькин В. Интеграция европейского конституционного пространства : вызовы и ответы / В. Зорькин // Сравнительное конституционное обозрение. – 2007. – № 2. – С. 64–70.
43. Кампо В. Про конституціоналізацію зовнішніх відносин України : євроінтеграційний аспект / В. Кампо // Вісник Конституційного суду України. – 2007. – № 6. – С. 50–61.
44. Кант И. Идея всемирной истории во всемирно-гражданском плане / И. Кант // Сочинения на нем. и рус. яз. : в 4 т. – М. : Ками, 1994. – Т. 1 : Трактаты и статьи. – 586 с.
45. Кашкин С. Комментарий к проекту новой Конституции Европейского Союза / С. Кашкин, А. Четвериков // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2005. – № 1. – С. 10–20.
46. Кашкин С. Конституция для Европы : принципиально новый этап развития конституционализма [Електронний ресурс] / С. Кашкин // Вестник Европы. – 2004. – № 12. – Режим доступу : http://magazines.russ.ru/vestnik/2004/12/ka3.html
47. Керимов Д. А. Методология права : Предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – 4-е изд. – М. : Изд-во СГУ, 2008. – 516 с.
48. Ківалов С. В. Публічна служба в Україні : підручник : рекомендовано МОН України / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла-Тіунова ; НУ «ОЮА». – 2-е вид. – Од. : Фенікс, 2011. – 688 с.
49. Коваль В. Федералістська концепція європейської єдності як методологічна основа дослідження конституційного устрою Європейського Союзу / В. Коваль // Укр. часопис міжнар. права. – 2002. – № 4. – C. 90–93.
50. Козловський І. У переговорах з європейськими структурами Україна повинна відстоювати свої інтереси [Електронний ресурс] / І. Козловський // Інтернет-газета «Вголос». – 05 березня 2010. –– Режим доступу : http://vgolos.com.ua/politic/koments/98.html?page=2
51. Колісник В. Правовий механізм трансформації української Конституції / В. Колісник // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць.  2010. – № 1. – С. 5967.
52. Конституція Австрійської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kpzs.ru/konstituciya-avstrijskoj-respubliki/
53. Конституция Грузии от 24 августа 1995 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://firussia.webege.com/countries/georgia/constitution/Georgia_constitution.html
54. Конституція Естонської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.ee/ru/republic-of-estonia/constitution-of-the-republic-of-estonia/index.html#09
55. Конституция Итальянской Республики / под общ. ред. Л А. Окунькова ; пер. с итал. Л. П. Гринберга // Конституции государств Европейского Союза. – М. : Издат. гр. ИНФРА-М–НОРМА, 1997. – С. 423–450.
56. Конституция Королевства Нидерландов от 17 февраля 1983 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_constitutions/constit/nethrlnd/holand-r.htm
57. Конституция Литовской Республики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www3.lrs.lt/home/Konstitucija/Konstitucija_RU.htm
58. Конституция Португальской Республики от 2 апреля 1976 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://worldconstitutions.ru/archives/141
59. Конституция Республики Албания от 21 октября 1998 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_constitutions/constit/albania/albani-r.htm
60. Кoнституция Peспублики Пoльшa от 2 апреля 1997 г. [Електронний ресурс] // Дневник Законов oт 16 июля 1997 г. ± 78, пoз. 483. – Режим доступу : http://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/rosyjski/kon1.htm
61. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://constitution.kremlin.ru/
62. Конституція і конституціоналізм : вибіркові проблеми : зб. наук. праць. / Т во конституц. права, Конституц. Суд України; відп. ред. : П.Ф. Мартиненко, В.М. Кампо. – К. : Купріянова, 2007. – 318 с.
63. Конституція Латвійської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.satv.tiesa.gov.lv/?lang=3&mid=8
64. Конституція Литовської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.litlex.lt/litlex/eng/frames/laws/documents/constitu.htm
65. Конституція незалежної України : навч посіб. / В. Ф. Погорілко, Ю.С. Шемшученко, В.О. Євдокимов та ін. – К. : Ін-т держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 412 c.
66. Конституція України : Конституція затверджена Законом України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (із зм., внес. згідно з Законом України від 1 лютого 2011 р. № 2952-VI (2952-17) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; 2011. – № 10. – Ст. 68.
67. Конституція України у судових рішеннях / Орзіх М.П., Єзеров А.А., Терлецький Д.С. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 432 с.
68. Кравченко Т. До питання про уніфікацію законодавства / Т. Кравченко // Право України. – 2006. – № 4. – С. 131–137.
69. Кравчук І. Управління процесом гармонізації права Словацької Республіки з правом ЄС / І. Кравчук // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України : наук. журн. – 2005. – № 1. – С. 352–359.
70. Кравчук І. В. Гармонізація національних систем з правом ЄС / І. В. Кравчук, М. В. Парапан. – К. : Слово, 2005. – 320 с.
71. Кравчук І. Управління процесом гармонізації права Угорщини з правом ЄС / І. Кравчук // Зб. наук. праць Націон. акад. держ. управл. при Президентові України. – 2004. – Вип. 2. – С. 456–466.
72. Кресін О. В. Конституція об'єднаної Європи / О. В. Кресін ; [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2005. – 116 с.
73. Крестовська Н. М. Дескрипція та наратив в системі методології історико-правової науки / Н. М. Крестовська // Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції : тези 2-ої Міжнар. наук. конф., присвяч. пам’яті проф. О.В. Сурілова (Одеса, 30–31 березня 2012 р.). – 2012. – С. 55-57.
74. Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм : монографія / А. Р. Крусян. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 560 c.
75. Лассаль Ф. О сущности конституции / Ф. Лассаль // Антология мировой правовой мысли. – Т. 3. – С. 434–437.
76. Лукашевич В. Конституційний плюрализм в практике судов Европейского Союза / В. Лукашевич // Сравнительное конституционное обозрение. – 2007. –№ 4 (61). – С. 68–77.
77. Луць Л. Міждержавна правова система : загальнотеоретичні та міжнародно-правові аспекти / Л. Луць // Вісник Львівського університету. Серія : Міжнародні відносини. – 2001. – Вип. 5. – С. 122–128.
78. Макушин А. А. Сущность конституции / А. А. Макушин // Конституционное и муниципальное право. – 2005. – № 6. – С. 2–4.
79. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / П. Маланчук ; пер. з англ. – 7-е вид., перероб. – Х. : Консум, 2000. – 592 с.
80. Мармазов В. Є. Адаптація законодавства України до Acquis Європейського Союзу : підсумки п'ятирічного шляху / В. Є. Мармазов, Г. В. Друзенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 12. – С. 22–30.
81. Мартиненко П. Ф. Насиченість державного права України міжнародним правовим порядком : конституційний аспект / відп. ред. проф. П. Ф. Мартиненко і доц. В. М. Кампо // Конституція і конституціоналізм : вибіркові проблеми : зб. наук. праць. – К. : Купріянова. – 2007. – С. 251–280.
82. Марцеляк О.В. Становлення та статус інституту наднаціональних омбудсменів в Європі / О.В. Марцеляк // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 1. – С. 43–47.
83. Международное частное право : учебник / под ред. Г. К. Дмитриевой. – М., 2002. – 656 с.
84. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К. : Юрінформ, 1992. – C. 24–36.
85. Моисеев А. А. Особенности юридической природы права европейской интеграции / А. А. Моисеев // Юрист-международник : всероссийский журнал междунар. права. – 2007. – № 3. – С. 28–39.
86. Муравйов В. І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу / В. І. Муравйов // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом : матеріали наук.-практ. конф. (м. Київ, жовтень 1998 р.) – К., 1998. – С. 138–140.
87. Мюллерсон Р. А. К вопросу о «праве Европейских сообществ» / Р.А. Мюллерсон // Вестник МГУ. – Серия 11 Право. – 1982. – № 5. – С. 48–57.
88. Мяловицька Н. А. Конституційно-правова реформа і методологія науки конституційного права / Н.А. Мяловицька // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 2. – С. 22–29.
89. Мяловицька Н.А. Особливості розвитку права Європейського Союзу / Н.А. Мяловицька // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. – Т.1. – 2002. – С.183-184.
90. Облога «Венеції» // Дзеркало тижня. – 2008. – № 11 (690).
91. Оборотов Ю. Н. Общеправовое развитие и евразийская правовая семья / Ю. Н. Оборотов // Философия права. – 2001. – № 1. – С. 68–74.
92. Окуньков Л. А. Конституционное развитие европейских государств / Л. А. Окуньков // Конституции государств Европы в 3 т. – 2001. – Т. 1. – 824 с.
93. Олійник О. С. Конституційний процес в Об’єднаній Європі / О. С. Олійник // Правова держава очима молодих дослідників : матеріали 7-ї звіт. щоріч. студент. наук. конф., (м. Одеса, 21 травня 2004 р.) / відп. ред. М.О. Баймуратов. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – С. 34–36.
94. Олтеану О. М. Правовой механизм зволюции ЕЗС к наднациональным федеративним структурам / О. М. Олтеану // Вестник МГУ. – Серия 11. Право. – 1993. – № 1. – С. 55–64.
95. Орзих М. Ф. Правовые системы Украины и России перед Европейским Судом по правам человека (на материалах дела «Совтрансавто-холдинг» против Украины) / М. Ф. Орзих // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – Вип. 15. – 2002. – С. 92–102.
96. Орзих М. Ф. Современный конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право : монография / М.Ф. Орзих, А.Р. Крусян. – К. : Алерта, 2006. – 327 с.
97. Орзіх М. П. Європейський вимір конституційного реформування в Україні : концептуальний підхід / М.П. Орзіх // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 2 (7). – С. 149–155.
98. Орзіх М. П. Конституціоналістика у складі юридичних терміно-понять / М. П. Орзіх // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – Т. 8. – С. 118–124.
99. Орзіх М. П. Особистість і право : монографія / М. П. Орзіх. – О. : Юрид. л-ра, 2005. – 312 с.
100. Пантин В. И. Эволюционное усложнение политических систем: проблемы методологи исследования / В.И. Пантин, В.В. Лапкин // Полис. – 2002. – № 2. – С. 22–27.
101. Петров Р. Європейські «спільні цінності»: імплікації для України / Р.Петров // Право України. – 2006. – № 10. – С. 110–112.
102. Питання організації виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» : Указ Президента України від 21 серпня 2004 р. // Уряд. кур’єр. – 2004. – № 164.
103. Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію від 20.11.2009 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_990
104. Право Европейского Союза : учеб. для вузов / под ред С. Ю. Кашкина. – М. : Изд-во Юрайт; Высш. образование, 2010. – 432 c.
105. Про впорядкування процесу здійснення експертизи проектів законів України та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis communautaire : Наказ Міністерства юстиції України від 28.04.2005 № 42/5 // Офіц. вісник України. – 2005. – № 18. – С. 47. – Ст. 958.
106. Про державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/images/gr/obg/2007/03_08.doc
107. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
108. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 // Уряд. кур’єр. – 2007. – № 138.
109. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу : Указ Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 // Офіц. вісник України. – 1998. – № 24. – C. 3.
110. Про Конституційний Суд України : Закон від 16.10.1996 № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 49. – Ст. 272.
111. Про Конституційну Асамблею [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 17 травня 2012 р. – Режим доступу : http: // www.president.gov.ua/ru/documents/14752/html?PrintVersion
112. Про конституційну ситуацію в Україн. Висновок Європейської Комісії «За демократію через право» [Електронний ресурс] / Сайт Верховної ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_a36&p=1302811472312011
113. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 21 листопада 2002 р. № 228-IV // Уряд. кур’єр. – 2002. – № 236.
114. Про програму інтеграції України до Європейського Союзу : Указ Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072/2000 // Офіц. вісник України. – 2000. – № 39. – Ст. 1648.
115. Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р. №167 // Офіц. вісник України. – 1997. – № 7. – С. 57.
116. Про утворення Центру європейського та порівняльного права : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 7 // Уряд. кур'єр. – 2003. – № 91.
117. Рабінович П. М. Верховенство права з позицій європейсько-міжнародного та українського конституційного судочинства / П. М. Рабінович // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 3 (53). – С. 11–22.
118. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : / Нормативні акти Конституційного Суду України / Рішення Конституційного Суду України/1998 рік/12-рп/1998 /
119. Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. щодо застосування державної мови органами влади, органами місцевого самоврядування та використання її в навчальних закладах України, а також інші законодавчі акти // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 5–9.
120. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Kонституцiї України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 1. – С. 34–38.
121. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару) // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 16–21.
122. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К. Г. Устименка) [Електронний ресурс] : Рішення від 30.10.1997 № 5-зп. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-97
123. Селиванов А. А.