КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛАЗАРЕНКО Леся Анатоліївна

УДК 342.736

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯ-НИНА ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Олійник Анатолій Юхимович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
1.1. Доктринальні джерела дослідження конституційного права на звер-нення людини і громадянина 15
1.2. Нормативно-правові джерела дослідження конституційного права на звернення людини і громадянина 37
Висновок до розділу 52
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
2.1. Поняття, ознаки та види конституційного права на звернення лю-дини і громадянина 56
2.2. Зміст конституційного права на звернення людини і громадянина 79
Висновок до розділу 95
РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
3.1. Поняття та зміст забезпечення конституційного права на звернення людини і громадянина 99
3.2. Забезпечення конституційного права на звернення людини і громадянина органами і посадовими особами держави 110
3.3. Забезпечення конституційного права на звернення людини і громадянина суб’єктами громадянського суспільства 161
Висновок до розділу 181
ВИСНОВКИ 188
ДОДАТКИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 205

ВСТУП

Актуальність теми. Конституційні права людини і громадянина постійно є предметом дисертаційних досліджень. Тема дослідження конститу-ційного права людини і громадянина на звернення є актуальною так як це право ще не досліджувалося в Україні. В його основі лежить природне право людини на свободу щодо петицій і індивідуальних звернень. Конституційне право на звернення є складовою системи конституційних політичних прав. Воно може досліджуватися як: а) право на пропозиції і зауваження; б) право на заяви і клопотання; в) право на скарги. Соціальна цінність цього права багато в чому залежить від того, яке місце і роль в процесі його реалізації відводиться самій людині, як забезпечується її свобода, охороняється і захищається її суб'єктивне право звертатися до органів державної влади і суб’єктів громадянського суспільства, вимагати відновлення порушеного права та обмеження свавілля влади. Реальність демократії в суспільстві є основою реальності конституційних прав і свобод, включаючи і право на звернення людини і громадянина.
Конституція України закріпила не відчужуваність, непорушність, невичерпність та забезпечення збоку держави конституційного права на звернення. Саме в цьому аспекті дослідження щодо можливості людини та громадянина в Україні звертатися з колективними та індивідуальними пропозиціями, заявами та скаргами представляє науковий і практичний інтерес. Ми зупинимося на дослідженні поняття, видів, змісту конституційного права людини і громадянина на звернення та ролі держави і громадянського суспільства в його забезпеченні. Формування українського громадянського суспільства і правової держави неможливе без постійного утвердження та забезпечення прав людини і громадянина, як найвищих соціальних цінностей. Конституційне право людини і громадянина на звернення, що закріплюється в ст. 40 Основного Закону є не тільки можливістю людини і громадянина пропонувати пропозиції та давати заува-ження, а й засобом забезпечити реалізацію своїх прав шляхом заяв і клопотань та вимагати поновлення порушеного права шляхом скарги. В Конституції України говориться, що “усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати об-ґрунтовану відповідь у встановлений законом строк”. Враховуючи те, що згідно з ст. 8 Конституцій України норми Основного Закону нашої держави є нормами прямої дії, важливим видається проблема щодо розробки конкретних механізмів реалізації названого суб’єктивного права. Окремі конституційні права в Україні постійно досліджувалися і досліджуються такими вченими, як В. Денисов, В. Копейчиков, С. Лисенков, М. Орзих, П. Рабінович, Л. Самофалов, О. Святоцький, В. Сіренко, В. Погорілко та ін. Проблеми реалізації окремих конституційних прав досліджували Г. Анісімова, І. Компанієць, Л. Липачова та ін. Питання забезпечення реалізації конституційного права на звернення в Україні ніким не досліджувалися, що визначає новизну і актуальність теми дослідження.
Конституція і закони України покладають на державу, її органи, суб’єктів громадянського суспільства обов'язки забезпечення прав людини і громадянина, включаючи і право на звернення. Важливе місце серед державних органів належить правоохоронним органам України, які постійно в своїй діяльності повинні створювати сприятливі умови для реалізації людиною своїх прав (включаючи і конституційне право на звернення), охороняти і захищати це суб’єктивне право від правопорушень та приймати всі, передбачені законодавством, заходи по його відновленню. Дослідження повноважень, форм та методів діяльності органів держави та суб’єктів громадянського суспільства (органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, ЗМІ тощо) по забез-печенню реалізації конституційного права на звернення людини і громадянина допоможе зробити певні висновки і рекомендації, сприятиме удосконаленню їх діяльності по забезпеченню конституційного права людини і громадянина на звернення.
Нормативно-правову основу дослідження складають правові норми, що містяться в міжнародно-правових документів, Конституції України, чин-ному національному і зарубіжному законодавстві, що регулюють порядок реєстрації і організації здійснення звернень громадян. У роботі використано матеріали соціологічного дослідження при якому було опитано 528 осіб. Участь у опитуванні прийняли особи різного віку, більшість з яких працюють у судових і правоохоронних органах, з них 360 (68,2%) працюють від двох до двадцяти років та мають певний стаж роботи, що дає їм змогу чітко розуміти функції, компетенцію, форми і методи діяльності цих органів щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на звернення. Такий підбір респондентів свідчить про те, що репрезентативність опитування є достатньо ефективною. Крім соціологічних досліджень в дисертації використані практичні дані діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших виконавчих і судових органів та суб’єктів громадянського суспільства.
Отже, вибрана тема дисертаційного дослідження є актуальна і не викликає сумнівів щодо її новизни.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (затвердженої Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV) та Указу Президента України від 7 лютого 2008 року № 109 “Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”, плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 2009 р. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої Ради Київського національного університету внутрішніх справ, (протокол № 2 від 26 лютого 2008 р.), розглянута та схвалена Управлінням координації та планування наукових досліджень Академії правових наук ( реєстраційний № 147, 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного вивчення поняття, видів, змісту конституційного права людини і громадянина на звернення та забезпечення його органами держави і суб’єктами громадянського суспільства в Україні.
Визначена мета зумовила постановку і розв’язання наступних завдань: а) дослідити доктринальні і нормативно-правові джерела конституційного права на звернення людини і громадянина; б) з’ясувати поняття і ознаки конституційного права на звернення людини і громадянина; в) сформулювати критерії класифікації та поділити на види конституційне право, що досліджується; г) визначити зміст конституційного права на звернення людини і громадянина; д) дослідити зміст забезпечення конституційного права на звернення; е) проаналізувати діяльність органів і посадових осіб держави щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на звернення; є) дати характеристику забезпечення конституційного права на звернення суб’єктами громадянського суспільства; ж) сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики забезпечення конституційного права людини і громадянина на звернення.
Об’єктом дослідження є конституційні політичні права та свободи людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на звернення та його забезпечення в Україні.
Методи дослідження. При написанні дисертації використано методи дослідження відповідно до поставленої мети і завдань, з урахуванням специ-фіки об’єкта та предмета дослідження. У роботі використано систему як філософських, загальнонаукових, так і спеціальних методів. Філософські методи у вигляді законів і категорій застосовувалися при дослідженні узагальнень діяльності конкретних органів держави і суб’єктів громадянського суспільства. Наприклад, закон накопичення певної кількості і перехід до іншої якості застосовувався при узагальненні роботи зі зверненнями громадян Верховної ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України тощо. Історичний метод дав можливість дослідити ґенезу конституційного права на звернення та його забезпечення органами держави і громадянського суспільства. Зокрема, він застосовувався для аналізу виникнення і розвитку правового регулювання права на індивідуальне і колективне звернення. Системно-структурний метод застосовувався при комплексному аналізі конституційного права на звернення та діяльності суб’єктів держави і громадянського суспільства щодо його забезпечення. На основі порівняльно-правового методу здійснено аналіз організації роботи щодо забезпечення права на звернення у зарубіжних державах з метою виявлення їх позитивних рис та недоліків і врахування цього досвіду для вітчизняного законодавства щодо забезпечення конституційного права на звернення. Застосування статистичного методу дозволило порівняти статистичні дані про діяльність різних державних і самоврядних органів щодо роботи зі зверненнями громадян. При формулюванні визначень, аналізі позицій дослідників та змісту конституційного права на звернення були використані окремі прийоми формально-логічного методу наукового пізнання: опис, класифікація, аналіз та синтез, метод тлумачення правових норм, порівняль-но-правовий метод тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з пер-ших в Україні робіт, присвячених комплексному дослідженню конституційного права людини і громадянина на звернення. Крім цього, новизна обумовлюється постановкою проблеми, необхідністю прийняття окремих законів та внесення змін до тексту Закону України “Про звернення громадян” та інших нормативно-правових актів.
В роботі сформульовано положення і висновки, які відрізняються науковою новизною або містять її елементи:
вперше:
1. Було сформульовано: А) визначення конституційного права людини і громадянина на звернення. Це закріплені нормами Конституції та законів України можливості громадян України, іноземців і осіб без громадянства по-давати до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, їх службових і посадових осіб, інших суб’єктів зауваження та пропозиції, що стосуються їх статутної діяльності, заяви або клопотання щодо реалізації громадянських, політичних, соціальних, економічних та культурних прав і законних інтересів та скарги про їх порушення і отримувати обґрунтовані відповіді у встановленому законом порядку та у визначені строки; Б) ознаки конституційного права на звер-нення: 1) наявність норми об’єктивного права, що закріплює можливість по-давати пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги; 2) можливість обирати усну чи письмову форму звернення; 3) здатність бути суб’єктом зве-рнення тобто бути: а) громадянином України; б) іноземцем; в) особою без громадянства; г) особою з подвійним громадянством; д) біженцем; е) військовослужбовцем; є) працівником органів внутрішніх справ і державної безпеки; 4) можливість направляти звернення до: а) органів державної влади; б) органів місцевого самоврядування; в) керівників підприємств, установ, організацій різних форм власності; г) об’єднань громадян; д) засобів масової інформації; е) їх посадові і службові осіб тощо; 5) можливість звертатися з приводу дотримання суб’єктами їх функціональних обов’язків, статутної діяльності та забезпечення людині і громадянину їх прав, свобод і гарантій, не порушення названих суб’єктивних прав та не заважання щодо виконання юридичних обов’язків; 6) можливість вимагати розглянути звернення; 7) гарантії отримувати обґрунтовану відповідь на своє звернення у встановлений законом строк.
2. Для класифікації названого конституційного права запропоновано використати такі критерії: 1) залежно від: а) суб’єктів (людина, громадянин); б) виду суб’єкта (індивід, колектив); в) суб’єкта до якого звертаються (орган держави, громадянського суспільства); 2) за генезисом (природні, похідні); 4) за характером утворення (конституційні, доповнюючі); 5) за черговістю їх включення до конституції (першого, другого, третього поколінь); 6) за ступе-нем їх абсолютизації (такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають обмеженню); 7) за змістом (громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні і культурні); 8) за територією (внутрішньо-національні, міжнародні); 9) інші.
3. Поняття і структуру змісту конституційного права на звернення пропонується розглядати так: 1) зміст конституційного права людини і громадянина на звернення – це система суб’єктивних можливостей уповноваженого і зобов’язаних суб’єктів щодо порядку розгляду державними чи самоврядними органами, службовими чи посадовими особами, суб’єктами громадянського суспільства пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) та скарг; 2) елементами змісту конституційного права на звернення є можливості: а) кожного (як громадянина України, такі особи, що не є громадянином України) з власної волі, усно чи письмово, одноосібно чи в колективі звертатися (чи не звертатися) до органів і посадових осіб Української держави і громадянського суспільства з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями) і скаргами; б) особи вимагати від зобов’язаних суб’єктів діяти в межах, передбачених Конституцією і законами України, зареєструвати отримане звернення і в визначений термін об’єктивно його розглянути та дати обґрунтовану відповідь по суті звернення; в) користуватися соціальним благом участі в управлінні справами держави і су-спільства; впливу на поліпшення діяльності державних органів їх посадових і службових осіб і суб’єктів громадянського суспільства; реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; г) при необхідності вимагати відновити своє порушене право на звернення та відшкодувати матеріальні і моральні збитки, завдані порушенням конституційного права людини і громадянина на звернення в Україні.
4. Сформульовано поняття і елементи змісту забезпечення конституційного права людини і громадянина на звернення. Забезпечення конституційного права людини і громадянина на індивідуальне чи колективне звернення – це створення людині і громадянину умов щодо можливості викласти письмово пропозицію чи зауваження, заяву чи кло-потання та скаргу або особисто в усній формі звернутися до органу, службової чи посадової особи з пропозицією, клопотанням чи скаргою, здійснення охорони і захисту таких можливостей від ймовірного правопорушення, відновлення порушеного права та відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих правопорушенням. У зміст забезпечення конституційного права на звернення слід включати: а) створення людині і громадянину сприятливих умов для реалізації конститу-ційного права на індивідуальне чи колективне звернення в усній чи письмо-вій формі; б) охорона права людини на індивідуальне чи колективне звернення від будь-якого правопорушення; в) захист права людини і громадянина на індивідуальне чи колективне звернення шляхом припинення правопорушення та притягнення винуватих до юридичної відповідальності; г) відновлення порушеного права на звернення та відшкодування спричине-ної шкоди;
удосконалено:
5. Пропозиції щодо: 1) дослідження права на звернення людини і громадянина в Україні на загальнотеоретичному і галузевому рівнях, в його об’єктивному і суб’єктивному розуміннях, починаючи з найдавніших часів до сьогодення; 2) періодизації розвитку права, що досліджується у рабовласницький, феодальний, новий і новітній час: а) в рабовласницький період розвитку суспільства, хоч і існує класова нерівність (є вільні люди і раби), в той же час можливість вільних людей мати приватну власність, особисту недоторканість інші можливості дають їм право звертатися до правителів, судових чи інших державних органів з проханням захистити їх суб’єктивні права; б) в умовах середньовіччя виникають нові теорії розуміння прав людини та можливостей їх забезпечення збоку влади. Право на петицію чи скаргу стає одним з засобів здійснення усіх інших прав і свобод людини та обов’язком держави і суспільства забезпечувати їх здійснення; в) в умовах нового часу досліджено ряд філософів та юристів. Отримали подальше удосконалення проблеми розуміння принципу рівності, індивідуальної свободи, основних прав і свобод людини, засобів їх забезпечення державою і громадянським суспільством, їх деталізації та нормативного закріплення, включаючи і такі джерела, як основний закон кожної окремої держави.
6. Удосконалено елементи забезпечення щодо: 1) створювати сприятливі умови стосовно здійснення людиною і громадянином конституційного права на звернення зобов’язані державні організації та організації громадянського суспільства, їх посадові та службові особи шляхом удосконалення діяльності при: а) утвердженні конституційного права на звернення; б) прийнятті, реєстрації, розгляді, вирішенні і підготовці обґрунтованої відповіді по індивідуальних і колективних письмових зверненнях; в) особистому зверненні людини і громадянина.
7. Систему суб’єктів, що призвані забезпечувати конституційне право на звернення до яких слід відносити державні і недержавні організації, при-ватних і посадових осіб, що мають повноваження приймати, реєструвати, розглядати звернення особи, приймати по них відповідні рішення і давати відповіді по суті. 1) В систему органів держави, що покликані забезпечувати реалізацію прав людини і громадянина, в тому числі і конституційного права на звернення входять законодавчі, виконавчі, судові і контрольно-наглядові органи. 2) До системи суб’єктів громадянського суспільства, що забезпечу-ють конституційне право на звернення відносяться такі суб’єкти як: а) місцеве самоврядування (територіальні громади, органи і посадові та службові особи), б) об’єднання громадян (політичні партії, профспілки, творчі спілки, релігійні організації та інші громадські об’єднання); в) фізичні особи, як окремі підприємці та господарські підприємницькі корпорації різних форм власності (приватної, кооперативної, муніципальної, державної, спільної тощо); г) власники засобів виробництва; д) засоби масової інформації тощо. 3) Охорону конституційного права особи на звернення від правопорушень здійснюють як самі організації, що розглядають звернення, так і їх вище стоячі органи і посадові особи. 4) Захист конституційного права на звернення здійснюється тими структурами, які безпосередньо їх розглядають та їх вище стоячими організаціями, службовими і посадовими особами. 5) Забезпечення конституційного права на індивідуальні і колективні звернення передбачає відновлення порушеного права та відшкодування матеріальних і моральних збитків у повному обсязі;
дістали подальший розвиток:
8. Пропозиції щодо: А) прийняття окремих законів: 1) Адміністратив-но-процесуального кодексу України; 2) законів України: а) Про Президента України; б) Про Верховну Раду України; в) Про центральні органи виконав-чої влади в Україні; Б) пропозиції щодо внесення змін в окремі закони та підзаконні нормативно-правові акти: а) Про звернення громадян; б) Про Конституційний Суд України; в) Про Регламент Конституційного Суду України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в їх викорис-танні в правотворчій діяльності (акт впровадження №04-30/18-19 від 13 січня 2010р.), в навчальному процесі (акт впровадження №324/ос від 29 жовтня 2008 р.), в практичній діяльності ОВС ( акт впровадження № 836 від 29 жов-тня 2008р.) та в можливості їх використання:
в подальших загальнотеоретичних дослідженнях;
при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, довідників, наукових статей;
при викладенні нормативних навчальних курсів “Конституційне право України”, “Державне будівництво і місцеве самоврядування”, “Права, свобо-ди та обов’язки людини і громадянина в Україні”, “Адміністративне право” в юридичних закладах та інших навчальних закладах;
у науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів, докторантів, ви-кладачів;
у правовиховній роботі серед населення країни та студентів юридичних навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що викла-дені у дисертації доповідались: на Всеукраїнській науково-практичній кон-ференції “Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави” (м. Черкаси 2008 р.; тези опубліковано); на Міжнародній інтернет-конференції “ Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми ” (м. Тернопіль 2008 р.; тези опубліковано); на міжвузівській науково-теоретичній конференції: “ Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави ( пам’яті професора В.В. Копєйчикова)” (м. Київ 2009р.; тези опубліковано); на міжвузівській науково-теоретичній конференції: “Права людини та механізм їх забезпечення в Україні” (м. Київ 2009 р.; тези опубліковано).
Публікації.
Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у восьми наукових статтях, чотири із яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а чотири – у збірниках науково-практичних конференцій:
1. Лазаренко Л.А. Поняття конституційного права людини і громадя-нина на звернення / Л.А. Лазаренко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2008. – №2 (38). – С. 86-93.
2. Лазаренко Л.А. Види конституційного права на звернення / Л.А. Лазаренко // Науковий вісник Київського національного університету внутрі-шніх справ: Науково-теоретичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 70-78.
3. Лазаренко Л.А. Зміст конституційного права на звернення / Л.А. Лазаренко // Право і суспільство. – 2008. - № 5. – с. 9-15
4. Лазаренко Л.А. Удосконалення нормативно-правового регулювання конституційного права на звернення. / Л.А. Лазаренко // Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: Тези доповідей Міжнародної інтернет-конференції. Тернопіль, 2008. – с.37-41.
5. Лазаренко Л.А. Зміст забезпечення конституційного права людини і громадянина на звернення в умовах формування громадянського суспільства в Україні. / Л.А. Лазаренко // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави. Збірник наукових праць Міжнародної науково-практичної конференції 5-6 червня 2008 р. Черкаси, 2008. – с. 176-181.
6. Лазаренко Л.А. Конституційно-правові засади права на звернення людини і громадянина в Україні. / Л.А. Лазаренко // Принципи гуманізму та верховенства права як умова розвитку демократичної, соціальної, правової держави ( пам’яті професора В.В. Копєйчикова ). Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції 26 грудня 2008 року. Київ, 2009. – с. 137-140.
7. Лазаренко Л.А. Звернення громадян – як засіб забезпечення, захисту та утвердження всіх прав людини і громадянина, закріплених конституцією України. / Л.А. Лазаренко // Права людини та механізм їх забезпечення в Україні (у рамках загальноукраїнського тижня права). Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції 4 грудня 2009 року. Київ, 2009. – с. 125-128.
8. Лазаренко Л.А. Забезпечення конституційного права на звернення громадян парламентом України. / Л.А. Лазаренко // Право і суспільство. – 2009. - № 6. – с. 31-36.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Конституція України проголосила права людини і громадянина найви-щою соціальною цінністю, а головним обов’язком держави їх утвердження і забезпечення. Повне і всебічне здійснення конституційних прав і свобод лю-дини та громадянина є основою демократії. Серед інших конституційних прав людини і громадянина важливе місце належить праву на звернення. Це не тільки можливість участі в управлінні державними і суспільними справами, а й можливість самостійно захищати свої права та вимагати від зо-бов’язаних суб'єктів забезпечувати їх здійснення. В результаті проведеного дослідження конституційного права людини і громадянина на звернення можна зробити наступні висновки і рекомендації:
1. Право на звернення людини і громадянина в Україні може досліджу-ватися на загальнотеоретичному і галузевому рівнях в його об’єктивному і суб’єктивному розуміннях, починаючи з найдавніших часів до сьогодення.
2. Аналіз наукових джерел свідчить про те, що в Україні досліджуються окремі сторони поняття, ознак, змісту конституційного права на звернення, дається характеристика різних державних і недержавних інституцій, що забезпечують його реалізацію.
3. Нормативними джерелами, що закріплюють і деталізують конститу-ційне право на звернення людини і громадянина є Конституція України, За-кон України “Про звернення громадян ” від 02 жовтня 1996 р., інші закони та підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази і інструкції міністерств, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій та акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування).
4. Конституційне право людини і громадянина на звернення – це закріплені нормами Конституції та законів України можливості громадян України, іноземців і осіб без громадянства подавати до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, їх службових і посадових осіб, інших суб’єктів зауваження, скарги та пропозиції, що стосуються їх статутної діяльності, заяви або клопотання щодо реалізації громадянських, політичних, соціальних, економічних, культурних та особистих прав і законних інтересів та скарги про їх порушення і отримувати обґрунтовані відповіді у встановленому законом порядку та у визначені строки. Воно є невідчужуване, недоторкане і не може бути обмежено без підстав.
6. Ознаками конституційного права людини і громадянина на звернення є: 1) наявність норми об’єктивного права, що закріплює можливість подавати пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги; 2) можливість обирати усну чи письмову форму звернення; 3) здатність бути суб’єктом звернення тобто бути: а) громадянином України; б) іноземцем; в) особою без громадянства; г) особою з подвійним громадянством; д) біженцем; е) військовослужбовцем; є) працівником органів внутрішніх справ і державної безпеки; 4) можливість направляти звернення до: а) органів державної влади; б) органів місцевого самоврядування; в) керівників підприємств, установ, організацій різних форм власності; г) об’єднань громадян; д) засобів масової інформації; е) їх посадові і службові осіб тощо; 5) можливість звертатися з приводу дотримання суб’єктами їх функ-ціональних обов’язків статутної діяльності та забезпечення людині і громадя-нину їх прав, свобод і гарантій, не порушення названих суб’єктивних прав та не заважання щодо виконання юридичних обов’язків; 6) можливість вимагати розглянути звернення; 7) гарантії отримувати обґрунтовану відповідь на своє звернення у встановлений законом строк.
7. Для класифікації названого конституційного права пропонується використати такі критерії: 1) залежно від: а) суб’єктів (людина, громадянин); б) виду суб’єкта (індивід, колектив); в) суб’єкта до якого звертаються (орган держави, громадянського суспільства); 2) за генезисом (природні, похідні); 3) за характером утворення (конституційні, доповнюючі); 4) за черговістю їх включення до конституції (першого, другого, третього поколінь); 5) за ступенем їх абсолютизації (такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають обмеженню); 6) за конституційним видом {громадянські (особисті), політичні, економічні, соціальні і культурні}; 7) за територією (внутрішньо-національні, міжнародні); 8) за характеристикою звернень чи основних питань, що порушуються у зверненнях на пропозиції, зауваження, заяви, клопотання, скарги.
8. Зміст конституційного права людини і громадянина на звернення – це система суб’єктивних можливостей уповноваженого і зобов’язаних суб’єктів щодо порядку розгляду державними чи самоврядними органами, службовими чи посадовими особами, суб’єктами громадянського суспільства пропозицій, клопотань та скарг.
9. Елементами змісту конституційного права на звернення є можливос-ті: а) кожного (як громадянина України, такі особи, що не є громадянином України) з власної волі, усно чи письмово, одноосібно чи в колективі зверта-тися (чи не звертатися) до органів і посадових осіб Української держави і громадянського суспільства з пропозиціями, заявами і скаргами; б) особи вимагати від зобов’язаних суб’єктів діяти в межах, передбачених Конституцією і законами України, зареєструвати отримане звернення і у визначений термін об’єктивно його розглянути та дати обґрунтовану відповідь по суті звернення; в) користуватися соціальним благом: участі в управлінні справами держави і суспільства; впливу на поліпшення діяльності державних органів їх посадових і службових осіб і суб’єктів громадянського суспільства; реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів; г) при необхідності відновити своє порушене право на звернення та відшкодувати матеріальні і моральні збитки, завдані порушенням конституційного права людини і громадянина на звернення в Україні.
10. Забезпечення конституційного права людини і громадянина на індивідуальне чи колективне звернення – це створення людині і громадянину умов щодо можливості викласти письмово пропозицію чи зауваження, заяву чи клопотання та скаргу або особисто в усній формі звернутися до органу, службової чи посадової особи з пропозицією, клопотанням чи скаргою, здійснення охорони і захисту таких можливостей від ймовірного правопорушення, відновлення порушеного права та відшкодування матеріальних і моральних збитків, завданих правопорушенням.
11. Органами держави, що утверджують та забезпечують здійснення конституційного права на звернення, на нашу думку, є: а) Верховна Рада (парламент) України; б) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; в) Президент України (глава держави); г) Кабінет Міністрів України; д) центральні і місцеві органи виконавчої влади; е) судові органи (Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції); є) контрольно-наглядові органи; ж) посадові та службові особи названих органів.
12. До суб’єктів громадянського суспільства, які забезпечують конституційне право людини і громадянина на звернення слід відносити: а) органи, посадових та службових осіб місцевого самоврядування; б) об’єднання громадян (політичні партії, профспілки, творчі спілки, релігійні організації та інші громадські об’єднання); в) підприємства, установи, організації різних форм власності; г) засоби масової інформації.
13. Пропонується: 1) прийняти закони України: а) Про Адміністратив-но-процесуальний кодекс України; б) Про Президента України. 2) внести зміни до: а) ст. 40 Конституції України доповнити словами “ та інших суб’є-ктів держави і громадянського суспільства ”, а також , закріпивши право людини і громадянина на петиції; б) ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” від 02 жовтня 1996 р. “вимагати від зобов’язаних осіб не порушувати терміни розгляду звернення; оскаржувати їх дії в адміністративному чи судовому порядку”; в) Закону України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. і Регламенту Конституційного Суду України від 05 березня 1997 р. внести такі зміни: “Усі конституційні звернення мають бути розглянуті Головою Конституційного Суду України і відповіді суб’єктам конституційних звернень повинні відправлятися за його підписом”; г) доповнити статтю 35 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. таким положенням: “Порядок реєстрації та розгляду запитів здійснюється відповідно до Закону України “Про звернення громадян ” від 02 жовтня 1996 р.
14. Внести в навчальні плани з курсів “Державне будівництво і місцеве самоврядування” та “Адміністративне право” теми щодо вивчення організації роботи зі зверненнями громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Забезпечення прав людини у сфері виконавчої влади / В.Б. Авер’янов // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. Ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, 2005. – Т.ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності – С. 283-285.
2. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право / М.М. Алмаші. – К., 2004. – 19 с.
3. Антипов В.И. Научно-практический комментарий Закона Украины «Об обращении граждан» / В.И. Антипов. – Киев: НВЦ “Правові джерела”, 1997. – 137 с.
4. Баймуратов М.О. Міжнародне право / М.О. Баймуратов. – Харків: “Одисей”, 2001. – 672 с.
5. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашённых в международных соглашениях / С.В Бахин // Правоведение. – 1991. – № 2. – С. 41-51.
6. Барчук Г.І. Досвід організації роботи парламентів світу / Г.І. Барчук, А.Ю. Олійник / Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник // Міліція України. – 2003. – № 5 (17). – С. 3-8.
7. Барчук Г.І. Конституційне право людини на громадянство України / Г.І. Барчук, А.Ю. Олійник // Вчені записки / Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – К., 1997. Вип. 6. – 2002. – С. 73-80.
8. Барчук Г.І. Поняття та структура діяльності судових і правоохоронних органів по забезпеченню прав, свобод та обов'язків людини і громадянина / Г.І. Барчук, А.Ю. Олійник // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 173-181.
9. Басу Дурга Дас. Основы конституционного права Индии / Басу Дурга Дас. Пер. с англ. / Под общ. ред. М.М. Сайфулина; Вступ. ст. М.М. Сайфулина и С.Ю. Кашкина. – М.: Прогресс, 1986. – 664 с.
10. Боняк В.О. Конституційне право людини і громадянина на освіту та його забезпечення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 “Конституційне право / В.О. Боняк. — К., 2005. – 21 с.
11. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії: Монографія. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 576 с.
12. Букач В.В. Забезпечення реалізації органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами конституційного права на звернення / В.В. Букач // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2005. – № 2. – С. 187-192.
13. Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян / В.В. Букач // Право України. – 2001. – № 9. – С. 21-23.
14. Букач В.В. Конституційні політичні права і свободи людини та громадянина в Україні / В.В. Букач, А.Ю. Олійник: Монографія. – Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 172 с.
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і го-лов. ред. В.Т. Бусол]. – К., 2001. – 1376 с.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і го-лов. ред. В.Т. Бусол]. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.
17. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. – М. : Наука, 1979. – 229 с.
18. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
19. Вінгловська О.Ф. Імплементація міжнародних стандартів прав дитини в національному законодавстві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.11 “Міжнародне право” / О.Ф. Вінгловська. — К., 2000. — 20 с.
20. Воєводін Л. Гарантії у механізмі реалізації прав і свобод / Л. Д. Воєводін // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, 2005. – Т.ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності – С. 77-78.
21. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод: питання теорії і практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / К.Г. Волинка. – К., 2000. – 18 с.
22. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Волинка Катерина Григорівна. – К., 2000. – 177 с.
23. Гончаренко О.М. Розвиток економічних прав людини і громадянина в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 “Конституційне право” / О.М. Гончаренко. – К., 2006. – 19 с.
24. Горностай К. Захист, охорона, гарантії прав і свобод людини і громадянина: співвідношення понять / К. Горностай // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 51-55.
25. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 “Конституційне право” / О.Б. Горова. – К., 2000. — 16 с.
26. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 6 листопада 1991 р. / остання редакція від 15.10.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
27. Грицкевич С.Г. Зміст конституційної екологічної свободи людини і громадянина / С.Г. Грицкевич, А.Ю. Олійник, В.В. Свистунов // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск . – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – № 28. – С. 204-208.
28. Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 “Конституційне право” / С.Г. Грицкевич. — К., 2002. — 24 с.
29. Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: Монографія / М.М. Гуренко. – К.: НАВСУ, 2000. – 167 с.
30. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: Монографія / М.М. Гуренко. – Київ: НАВСУ, 2001. – 218 с.
31. Гусарєв С.Д. Теорія права і держави: Навчальний посібник / С.Д. Гусарєв, А.Ю. Олійник, О.Л. Слюсаренко. – К.: Всеукраїнська асоціація «Правова єдність», 2008. – 270 с.
32. Гусарєв С.Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С.Д. Гусарєв. – К.: Знання, 2005. – 375 с.
33. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы совре-менности / Р. Давид: Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1996. – 400 с.
34. Демиденко В.О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 “Конституційне право” / В.О. Демиденко. – К., 2002. – 16 с.
35. Демиденко В.О. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції: дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Демиденко Володимир Олексійович. – К., 2002. – 216 с.
36. Довідник з прав людини. – Київ: Українська правнича фундація, 1995. – 138 с.
37. Долежан В. Реформа державної влади: шляхи і варіанти реалізації / В. Долежав, С. Василюк // Право України. – 2002. – № 12. – С. 33-37.
38. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини і громадянина / О.В. Домбровська // Право України. – 2002. – № 5. – С. 37-41.
39. Домбровська О.В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02 “Конституційне право” / О.В. Домбровська. – К., 2005. – 19 с.
40. Домбровська О.В. Конституційне право на життя людини і громадянина та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: дис. канд. юрид. наук: 12.0.02 / Домбровська Оксана Валентинівна. – К., 2005. – 259 с.
41. Елкина С. Право на жизнь (аборт, эвтаназия, смертная казнь) / С. Елкина // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи. Збірник нау-кових статей / За редакцією М. Головка, Н. Морзе, П. Біленчука. – Ч. 2. – Ки-їв, 1998. – С. 57-61.
42. Євінтов В. Пряме застосування міжнародних стандартів прав людини (коментар до статті 9 Конституції України) / В. Євінтов // Український часопис прав людини. – К.: Українська Правнича Фундація, 1998. – № 1. – С. 26-27.
43. Житловий кодекс Української РСР: Закон Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – № 28 (додаток). – Ст. 573.
44. Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. пособие / К.К. Жоль. – К.: Юринком Интер, 2000. – 480 с.
45. Журавський В.С. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / В.С. Журавський. — О., 2001. — 36 с.
46. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А.П. Заєць. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 248 с.
47. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип. Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, д-ра юрид. наук, проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М, 1998. – 736 с.
48. Івершенко Л. А. Конституційне право людини і громадянина на приватну власність в Україні та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / Л.А. Івершенко. – К., 2006. – 20 с.
49. Інформація щодо стану організації роботи по розгляду звернень громадян, що надійшли до ТУ ДСА в Полтавській області, згідно Закону України „Про звернення громадян” в 2008 р. – 2009.
50. Кисиль В.И. Правовой статус иностранцев в СССР / В.И. Кисиль, В.П. Пастухов. – К.: изд-во “Вища школа”, 1987. – 263 с.
51. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 38. – Ст. 2362.
52. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Украї-ни від 7 грудня 1984 р. / поточна редакція від 16.11.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
53. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. – Киев: Наук. думка, 1979. – 207 с.
54. Колодій А.М. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник; 2-е. вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 504 с.
55. Колодій А.М. Права людини і громадянина в Україні / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
56. Колодій А.М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.
57. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія / А.М. Колодій. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
58. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К. Колпаков: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
59. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін..; За заг. ред. В.О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544 с.
60. Конституційне право України: Підручник / За ред. професора В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 735 с.
61. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. К.: Видавничій Дім „Ін Юре”, 2002. – 544 с.
62. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Укр.. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
63. Конституция Республики Польша. – Варшава: Сеймове, 2001. – 104 с.
64. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. (зі змінами внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
65. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер,1999. – 96 с.
66. Конституція України: Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІУ від 08.12.2004 р. – К.: Велес, 2007. – 48 с.
67. Конституція України (із змінами і доп.). – К.: Атака, 2006. – 64 с.
68. Копєйчиков В.В. Громадянське суспільство і шляхи його формування в Україні / В.В. Копєйчиков, А..Ю. Олійник // Реформативний огляд діючого законодавства України та практики його застосування. – К.: Юридична фірма "Салком", 1996. – С. 5-24.
69. Копейчиков В.В. Гуманизм советской демократии / В.В. Копейчи-ков. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 156 с.
70. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность / В.В. Копейчиков. – К.: изд-во «Вища школа», 1987. – 88 с.
71. Копейчиков В.В. Реальный социализм: демократия, личность, права человека / В.В. Копейчиков, З.И. Сущук. – К.: Вища шк., 1983. – 152 с.
72. Котляревська Г. До питання практики законодавчого регулювання звернень громадян в Україні // День. – 2008. – 10 грудня.
73. Кравченко В.В. Конституційне право України / В.В. Кравченко: Навчальний посібник. – Вид. 3-тє, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.
74. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / Верховний Суд України; Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
75. Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / Л.І. Летнянчин. — Х., 2002. — 20 с.
76. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: Монографія. Д.: Юрид. акад.. М-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 216 с.
77. Лукаш С.Ю. Конституційно-правовий статус політичних партій та громадських організацій в Україні / С.Ю. Лукаш // Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В.С. Журавського. К.: Видавничій Дім „Ін Юре”, 2002. – С. 203-221.
78. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством / Н.С. Малеин. – М.: Наука, 1985. – 165 с.
79. Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика: Навчальний посібник. – Харків: ТОВ “ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС”, 2008. – 636 с.
80. Марцеляк О.В. Конституційно-правовий статус інституту омбуцмана: світовий досвід та українська модель: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / О.В. Марцеляк. – О., 2004. – 35 с.
81. Матеріали МВС України по результатах розгляду звернень громадян за 2007 і 2008 рр. в системі органів внутрішніх справ. – 2009.
82. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Саратовский ун-т, 1972. – 292 с.
83. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н.И. Матузов. – Саратов: изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 295 с.
84. Матузов Н.И. Теория государства и права. Курс лекций / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 671 с.
85. Международное право: Учебник. Изд. 2-е, доп. и перераб. Отв ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 624 с.
86. Мудрость тысячелетий. Энциклопедия. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – Автор составитель В. Балязин. – 848 с.
87. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
88. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі / О.Г. Мурашин. – К.: Знання, 1999. – 182 с.
89. Мусский И.А. 100 великих мыслителей. – М.: Вече, 2000. – 688 с.
90. Мяловицька Н.А. Політичні права і свободи громадян України / Н.А. Мяловицька // Конституційне право України: Підручник / За ред. професора В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 276-285.
91. Наливайко О.І. Правовий захист людини як предмет дослідження загальної теорії права / О.І. Наливайко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 18-24.
92. Негодченко О. Забезпечення прав і свобод людини / О.В. Негодченко // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, Ю.С. Шемшученко. – К.: Концерн “Видавничій Дім “Ін Юре”, 2005. – Т.ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності – С. 255-256.
93. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія / О.В. Негодченко. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
94. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія / О.В. Негодченко. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 448 с.
95. Олейник А.Е. Реализация прав советских граждан в условиях формирования социалистического правового государства / А.Е. Олейник, В.С. Заяц // Актуальные проблемы формирования правового государства: Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции 24-26 октября 1990 г. – Харьков: Юридический институт, 1990. – С. 20-21. [296 с.].
96. Олійник А.Ю. Зміст конституційної свободи людини і громадянина щодо недоторканності особистого і сімейного життя / А.Ю. Олійник, В.В. Свистунов, В.С. Сивухін // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – 2005. – № – С. 131-139.
97. Олійник А.Ю. Ідеї розвитку свободи і недоторканності людини в дореволюційній Росії // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. Ідеї правової держави: історія і сучасність. Спеціальний випуск у п’яти частинах. – Частина 1. – Луганськ, 2004. – С. 60-67.
98. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні / А.Ю. Олійник: Монографія. – К.: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. – 472 с.
99. Олійник А.Ю. Конституційний Суд України та забезпечення основних свобод людини і громадянина / А.Ю. Олійник // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – Ст. 87-95.
100. Олійник А.Ю. Механізм забезпечення конституційної недоторканості в Україні / А.Ю. Олійник, Н.В. Іларіонова // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 6. – С. 19-27.
101. Олійник А.Ю. Суб’єкти громадянського суспільства, що беруть участь в забезпеченні конституційних свобод та недоторканності людини і громадянина в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 5. – С. 78-89.
102. Олійник В.С. Конституційне право людини і громадянина на особисту недоторканність і його забезпечення органами внутрішніх справ України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / В.С. Олійник. – К., 2006. – 18 с.
103. Основи конституційного права України / За редакцією академіка АПрН України, професора Копєйчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.
104. Павлова Н. Гостинний двір // Газета Подільської районної ради м. Києва. – 2004. – № 5.
105. Погорілко В.Ф. Конституційне право України / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко: Підручник / За заг. ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2007. – 344 с.
106. Погорілко В.Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В.Ф. Погорілко, В.В. Головченко, М.І. Сірий. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
107. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт. В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
108. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень: Указ Президента України від 27 березня 2001 р. – 2001. – № 215.
109. Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Випуск 21. – Київ, 1998. – 455 с.
110. Права людини та відправлення правосуддя. Путівник по інформацій-них ресурсах. – К.: Британська Рада в Україні, 2000. – 116 с.
111. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. член-корреспондент РАН, доктор юридических наук Е.А. Лукашева. – М: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 573 с.
112. Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ: затверджені наказом МВС України від 20 грудня 1991 р. – 1991. – № 453.
113. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, В.І. Осадчий. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, – 2008. – 792 с.
114. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
115. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6 квітня 2994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.
116. Про виконання завдань, що випливають з послань Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" та "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році": Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2002 р. – 2002. – № 1394.
117. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
118. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
119. Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінет у Міністрів України від 14 квітня 1997 р. – № 348.
120. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Наказ МВС України від 10 жовтня 2004 р. – 2004. – № 1177.
121. Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління: Наказ МЮ України від 18 березня 2004 р. – 2004. – № 26/5.
122. Про затвердження Класифікатора звернень громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. – 2008. – № 858.
123. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
124. Про інформаційні агентства: Закон України від 28 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
125. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
126. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 135. – 1998. – № 40-41. – Ст. 250.
127. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
128. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
129. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
130. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
131. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
132. Про органи самоорганізації населення: Закон України від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 48. – Ст. 254.
133. Про організацію особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України: Постанова КМ України від 11 вересня 2003 р. – № 1447.
134. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та де-яких інших осіб: Закон України від 9 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 399. / Зі змінами Закон 879-УІ (879-17) від 15 січня 2009 р.
135. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування: Указ Президента України від 7 лютого 2008 р. – 2008. – № 109.
136. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
137. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 49. – Ст. 299.
138. Про Порядок роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України від 9 січня 2007 р. – 2007. – № 11.
139. Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України: Закон України від 18 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 45. – Ст. 284.
140. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. – Ст. 290.
141. Про статус народного депутата України: Закон України від 22 березня 2001 р. // Офіційний вісник. – 2001. – № 31. – Ст. 1382.
142. Про судоустрій в Україні: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
143. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
144. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
145. Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 30 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст. 448.
146. Про щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Постанова Верховної Ради України від 15 травня 2003 р. – № 786 IY.
147. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / Ж.М. Пустовіт. — К., 2001. — 17 с.
148. Пушкіна О.В. Система прав і свобод людини та громадянина в Україні: теоретичні і практичні аспекти забезпечення / О.В. Пушкіна. — К: Логос, 2006. —416 с.
149. Рабінович П.М. Права людини і громадянина / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
150. Радівіловський І.Г. Про підсумки розгляду звернень громадян, що надійшли до Київської облдержадміністрації у першому кварталі 2009 року // Доповідна записка начальника відділу роботи із зверненнями громадян апарату адміністрації заступнику голови, керівнику апарату Київської державної адміністрації. – 2009.
151. Реакція на звернення громадян має бути бездоганною // Урядовий кур’єр. – 2005. – 21 квітня.
152. Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 1,2,3,4. – Ст. 1.
153. Регламент Конституційного Суду України: Затверджений рішенням Конституційного Суду України від 5 березня 1997 р. – 1997.
154. Світова класична думка про державу і право. Навч. посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
155. Селивестрова О.Г. Заступник начальника відділу роботи зі зверненнями громадян апарату Київської обласної державної адміністрації // Звернення громадян Довідка про підсумки розгляду запитів громадян, що надійшли до облдержадміністрації за 2008 рік. – К., 2009.
156. Сивухін В. С. Конституційне право людини і громадянина на не-втручання в їх особисте і сімейне життя та його забезпечення органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 “Конституційне право” / В.С. Сивухін. — К., 2007. — 16 с.
157. Словарь русского языка: В 4-х томах / АН СССР, Ин-т рус. яз.; Под ред. А.П. Евгеньевой. – 3-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1985-1988. – Т. 3. П-Р, 1987. – 752 с.
158. Совгиря О.В. Конституційне право України: Навч. посібник / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.
159. Сиренко В.Ф. Реальность прав советских граждан / В.Ф. Сиренко. – Киев: Наукова думка, 1983. – 140 с.
160. Сурилов А.В. Теория государства и права / А.В. Сурилов: Учеб. пособие. – К.; Одесса: Выща шк., 1989. – 439 с.
161. США: конституция и права граждан (Под ред. И.А. Геевского (отв. ред.), В.А. Власихина, С.А. Червонной. М.: Мысль, 1987. – 315 [2] с.
162. Таранов П.С. Философия сорока пяти поколений / Худож. Ю.Д. Федечкин. –