КОНСТИТУЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИЩИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ УКРАЇНИ: РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ОЛЬКІНА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 342.53:328.17(477)

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИЩИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ УКРАЇНИ:
РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: ОРЗІХ МАРКО ПИЛИПОВИЧ
доктор юридичних наук,
професор

Одеса – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ I. ІНСТИТУТ ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИЩИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ УКРАЇНИ В КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІЙ НАУЦІ 12
1.1. Вищі посадові особи держави в системі публічної влади України 12
1.2. Інституціоналізація дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України 34
1.3. Юридична природа конституційного інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України 50
Висновки до розділу I 73

РОЗДІЛ II. ВЗАЄМОДІЯ ІНСТИТУТУ ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИЩИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ УКРАЇНИ З ІНШИМИ ПРАВОВИМИ ІНСТИТУТАМИ 75
2.1. Припинення повноважень, державно-службових та трудових відносин працівника: спільне та відмінне 75
2.2. Дострокове припинення повноважень як елемент системи «стримувань і противаг» державної влади 96
2.3. Співвідношення конституційного інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави та конституційно-правової відповідальності 115
Висновки до розділу II 128

РОЗДІЛ III. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОЗАСТОСОВЧА ПРАКТИКА ДОСТРОКОВОГО ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИЩИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ УКРАЇНИ 130
3.1. Конституційно-правова характеристика дострокового припинення повноважень Голови Верховної Ради України 130
3.2. Конституційні підстави та порядок дострокового припинення повноважень Президента України 153
3.3. Зміст та особливості дострокового припинення повноважень Прем’єр-Міністра України 177
Висновки до розділу III 191

ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
ДОДАТКИ 246

ВСТУП
Актуальність теми. Пошук оптимальної моделі організації державної влади триває від часу здобуття Україною незалежності. Цей процес, насамперед, полягає у забезпеченні належної взаємодії між гілками влади, чіткому розмежуванні компетенції між державними органами, побудові ефективних механізмів взаємного контролю та відповідальності владних інституцій одна перед одною та всіх – перед Українським народом.
Сучасний стан розвитку політико-правових відносин, конфлікти між гілками влади, практика частої зміни складу уряду та недостатньо ефективна діяльність парламенту свідчать про необхідність теоретичної розробки правових інститутів, які покликані забезпечити демократичність та результативність діяльності органів державної влади.
На окрему увагу заслуговує проблема дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України. Адже від якості правового регулювання у цій сфері значною мірою залежать підтримання стабільності та наступництва в роботі державних органів, досягнення належного балансу влади у межах системи «стримувань та противаг», реалізація юридичної та політичної відповідальності вищих посадових осіб держави, успіх конституційно-правового регулювання в цілому.
Однак, результати аналізу теорії, практики та вітчизняного конституційного законодавства в частині регламентації питань дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України свідчать про їх недосконалість та потребу вироблення науково-практичних рекомендацій з їхньої оптимізації. Саме тому постає необхідність дослідження інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України, що покликаний забезпечити науково обґрунтований підхід у визначенні правових підстав, порядку та наслідків дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб.
Актуальність наукових розробок у цій сфері обумовлюється також науково-практичною дискусійністю, що пов’язана з достроковим припиненням повноважень вищих посадових осіб України. Поряд із цим, моделювання інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави має велике прогностичне значення для забезпечення достатньої теоретичної та законодавчої бази, що сприятиме попередженню та вирішенню конституційних конфліктів у рамках правового поля й підвищенню рівня законності та легітимності рішень про дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України. Слід наголосити, що у випадках нелегітимності таких рішень спостерігається втрата довіри громадян до державної влади взагалі та її окремих представників, поширення у суспільстві правового нігілізму, дестабілізації політичного життя.
Теоретичною основою дослідження послужили наукові праці, присвячені окремим проблемам здійснення публічної влади. Це, у першу чергу, роботи таких класиків світової філософської та правової думки як: Г. Гегель, Л. Дюгі, М. Дюверже, Г. Еллінек, І. Кант, Г. Кельзен, Дж. Локк, К. Маркс, Ш-Л. Монтеск’є, Ж-Ж. Руссо, а також роботи таких учених, як В.Б. Авер’янов, К.А. Бабенко, Ю.Г. Барабаш, Н.М. Батанова, Л.Р. Біла-Тіунова, О.Т. Волощук, А.З. Георгіца, А.А. Єзеров, Н.А. Жук, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, В.П. Колісник, В.В. Копєйчиков, І.О. Кресніна, А.Р. Крусян, О.О. Майданник, Р.С. Мартинюк, О.В. Марцеляк, О.В. Мельник, М.В. Оніщук, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, Х.В. Приходько, П.М. Рабінович, А.А. Селіванов, О.В. Скрипнюк, О.І. Сушинський, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, Ю.О. Фрицький, М.В. Цвік, А.О. Червяцова, В.Є. Чіркін, В.М. Шаповал, Т.О. Шевченко, О.І. Ющик та ін.
Втім, досліджуваний інститут конституційного права у вітчизняній правовій науці не став предметом системного наукового аналізу. Окремі наукові роботи, наявні у цій галузі, не містять комплексного уявлення про цей інститут, що вимагає спеціального наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми кафедри конституційного права «Конституційна модернізація та реформування в Україні», що пов’язана з планом наукових досліджень Одеської національної юридичної академії на 2006-2010 рр. «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні правової природи дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України як комплексного інституту конституційного права, виявленні місця цього інституту в системі конституційного права, визначенні його ролі в сучасному українському державотворенні та в розробці пропозицій щодо вдосконалення сучасної державно-правової практики України.
Визначена мета зумовила постановку та вирішення таких завдань:
- виробити критерії для виокремлення кола вищих посадових осіб України в системі публічної влади;
- виділити етапи юридичної інституціоналізації дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави;
- визначити правову природу та зміст дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України як конституційного інституту;
- розкрити функції конституційного інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави;
- виявити місце дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави в системі «стримувань та противаг»;
- здійснити порівняльний аналіз дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб із припиненням повноважень інших посадовців, а також із припиненням державно-службових та трудових відносин працівника;
- з’ясувати співвідношення інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України з інститутом конституційно-правової відповідальності;
- охарактеризувати розвиток законодавства, що регулює підстави, порядок і наслідки дострокового припинення повноважень Голови Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-міністра України, та його застосування;
- внести науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб.
Об’єктом дослідження є конституційно-правові відносини, що у динаміці відображають передумови, процес та соціально-політичні наслідки дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України.
Предметом дослідження є конституційний інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України.
Методи дослідження. Дослідження здійснено на основі філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів.
Діалектичний метод наукового пізнання використовувався для з’ясування сутності дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України як конституційно-правового інституту, закономірностей та тенденцій його становлення, розвитку та вдосконалення (п.п. 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). За допомогою системно-структурного методу досліджено інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України у взаємозв’язку і взаємозалежності його елементів, а також виявлено функції цього інституту (п. 1.3). Історико–правовий метод дозволив проаналізувати зміни в нормативно–правовому регулюванні дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави, етапи його інституціоналізації (п. 1.2). Порівняльно–правовий метод став у нагоді при порівнянні припинення повноважень, державно–службових та трудових відносин працівника (п. 2.1). Конкретно–соціологічний метод використовувався для дослідження проблем, що виникають на етапі практичної реалізації правових приписів щодо дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України (п.п. 3.1, 3.3). Формально–логічний метод сприяв розмежуванню та визначенню основних понять, юридичних конструкцій, конституційно-правових засад інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави (п.п. 1.1, 1.3, 2.2, 2.3, 3.2). Науково–догматичний метод застосовувався при аналізі законодавства та сприяв виявленню прогалин у правовому регулюванні дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України (п.п. 3.1, 3.2, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України як конституційного інституту.
Наукова новизна знайшла втілення у таких висновках та положеннях:
уперше:
сформовано критерії, за якими відбувається віднесеня посадових осіб до категорії вищих;
запропоновано визначення поняття «вища посадова особа України», відповідно до якого вища посадова особа держави – це особа, яка протягом певного строку займає визначену Конституцією України посаду на підставі обрання народом чи призначення (обрання) всенародно обраними носіями влади та забезпечує формування й реалізацію державної політики, спрямованої на виконання політичних програм;
виявлено місце вищих посадових осіб держави в системі публічної влади України, а також етапи інституціоналізації дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України: дореволюційний, радянський етапи, етап формування конституційного законодавства в Україні, прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України та застосування її положень на практиці, етап чинності змін 2004 р. до Конституції 1996 р. (2006-2010 рр.) та сучасний етап;
відзначено тенденцію до детальної конституційно-правової регламентації підстав, порядку та наслідків дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України, що є основою для формування конституційного інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб;
доведено, що інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України відповідає критеріям виділення інститутів та являє собою сукупність правових норм, що визначають підстави, порядок та наслідки дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави;
встановлено, що крім регулятивної та охоронної функцій, конституційний інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України виконує погоджувальну, негативно-стимулюючу, контрольну функції, а також функцію підтримання авторитету влади;
визначено, що дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб відбувається у добровільному порядку або за рішенням контролюючої інституції;
удосконалено:
висновок про відмінність дострокового припинення вищих посадових осіб від припинення діяльності інших посадових осіб, а також державних службовців та робітників, що працюють за трудовим договором за своїм порядком, підставами та наслідками;
обґрунтування тези про те, що дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України є ефективним елементом сучасної системи «стримувань та противаг»;
уявлення про процедуру дострокового припинення повноважень Президента України у зв’язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров’я та внаслідок імпічменту;
набули подальшого розвитку:
положення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та Президента України на підставі рішення всеукраїнського референдуму;
критерії розмежування інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави та інституту конституційної відповідальності, а саме: предмет, метод та об’єм правового регулювання, суб’єктний склад, мета застосування та принципи;
теоретична класифікація підстав дострокового припинення повноважень Голови Верховної Ради України на загальні, що фактично збігаються з достроковим припиненням повноважень народного депутата України (індивідуальним та колективним припиненням повноважень), та спеціальні;
обґрунтовано:
необхідність розширення кола підстав імпічменту Президента України та встановлення конституційно-політичної відповідальності за порушення ним Конституції і законів України, а також надання Верховному Суду України, після дослідження всіх доказів, права ухвалювати рішення щодо дострокового припинення повноважень глави держави у разі вчинення злочину, яке має затвердити дві третини від конституційного складу Верховної Ради України;
авторські пропозиції щодо вдосконалення процедури дострокового припинення повноважень Президента України через неможливість виконання своїх обов’язків за станом здоров’я та щодо визначення критеріїв такого стану;
потребу передбачити в Законі України «Про Кабінет Міністрів України» дострокове припинення повноважень Прем’єр-міністра України у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього та порушення вимог щодо несумісності службової діяльності з іншими видами діяльності;
доцільність закріплення в Конституції України додаткових підстав дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, а саме у разі: саморозпуску за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України; незатвердження протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України; трикратного відхилення кандидатури Прем’єр-міністра України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – як підґрунтя для здійснення подальших наукових досліджень проблем дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави, а також диференціації конституційно-правових інститутів;
правотворчій діяльності – при вдосконаленні законодавства, що регулює дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України;
правозастосовній діяльності – для єдності розуміння та застосування підстав дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави;
навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, посібників із конституційного права, викладанні навчальної дисципліни «Конституційне право України» та у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Результати дисертації оприлюднені у доповідях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема, на: Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі читання» (м. Миколаїв, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Другі конституційні читання» (м. Харків, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріорітети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 2010 р.), Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 2010 р.), Міжнародній науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2010 р.), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Треті конституційні читання» (м. Харків, 2010 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено в 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в 10 тезах доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження чинного законодавства України, що регулює дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України, наукових праць, присвячених даній тематиці, а також вітчизняної та зарубіжної практики застосування дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави, дає можливість зробити наступні висновки:
1. Вища посадова особа держави — це особа, яка протягом певного строку займає визначену Конституцією України посаду на підставі обрання народом чи призначення (обрання) всенародно обраними носіями влади та забезпечує формування й реалізацію державної політики, спрямованої на виконання політичних програм. Критеріями віднесення посадової особи до категорії «вищих» є місце і роль таких осіб у здійсненні державної влади; особливий порядок зайняття посади та припинення повноважень; строковість повноважень; загальна компетенція та політичний характер діяльності.
Таким чином, вищими посадовими особами України є Голова Верховної Ради України, Президент України та Прем’єр-міністр України. Вони займають провідне місце в системі публічної влади, здійснюючи її персоніфікацію, визначаючи та реалізуючи державну політику, яка отримала народну підтримку на виборах і забезпечуючи індивідуальну відповідальність за соціально-економічну ситуацію в країні.
2. Процес юридичної інституціоналізації дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України відбувався поступово, можна виділити декілька етапів: дореволюційний, радянський, етап формування конституційного законодавства в Україні, прийняття 28 червня 1996 року Конституції України та застосування її положень на практиці, етап чинності змін 2004 р. до Конституції 1996 р. (2006 – 2010 рр.) та сучасний етап.
При цьому слід відзначити тенденцію до детальної регламентації підстав, порядку та наслідків дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України. Разом з цим відбуваються численні зміни, які стосуються перерозподілу повноважень між Верховною Радою України та Президентом України щодо відставки уряду, розширення переліку підстав дострокового припинення повноважень Прем’єр-міністра України, народного депутату України та Верховної Ради України в цілому, відсторонення народу України від можливості дострокового припинення повноважень Верховної Ради України та Президента України.
3. Дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України є конституційним інститутом, який являє собою сукупність конституційно-правових норм, що визначають підстави, порядок та наслідки дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України.
Інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України відповідає критеріям виділення інституту конституційного права:
1) однорідність фактичного змісту відносин щодо дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України.
Ця однорідність полягає в наступному:
- правовідносини виникають між особливим колом суб’єктів конституційного права. Вбачається доцільним виділити дві групи таких суб’єктів. До першої належать вищі посадові особи держави, повноваження яких припиняються достроково. До другої групи слід віднести державні органи та посадові особи, які тим чи іншим чином задіяні в процедурі дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб;
- діяльність вищих посадових осіб держави має строковий характер;
- фактичними підставами виникнення даних відносин можуть виступати як дії (відставка, припинення громадянства або виїзд на постійне проживання за межі України, порушення присяги та невиконання вимог несумісності); так і події (смерть, неможливість виконувати повноваження за станом здоров’я тощо);
- відносини щодо дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб мають спільну функціональну спрямованість, а саме забезпечення ефективності роботи органів державної влади, запобігання конституційним конфліктам, а також своєчасне їх розв’язання.
Таким чином, проявляється спорідненість безпосередніх об'єктів і підстав виникнення відносин дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України.
2) юридична єдність (комплексність) норм інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України представляє собою сукупність норм, які встановлюють підстави, порядок та наслідки дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України.
Узагальнюючи підстави дострокового припинення повноважень Голови Верховної Ради України, Президента України та Прем’єр-міністра України, можна виділити підстави, які для них є спільними:
- складення повноважень за особистою заявою або відставка (п. 1 ст. 81, ст. 109, ч.2 ст.115 Конституції України, п.1 ст. 4 Закону України «Про статус народного депутата України», ст. 15 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»);
- неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я (ст.110 Конституції України тощо);
- скоєння злочину, порушення Конституції та законів України, вимог щодо несумісності діяльності вищої посадової особи з іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та творчої діяльності (п. 5 ст. 81 Конституції України, п. 6 ст. 4 Закону України «Про статус народного депутата України»);
- смерть (п. 7 ст. 81, п. 4 ст. 108 Конституції України, п. 5 ст. 4 Закону України «Про статус народного депутата України», ст. 16 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
Однак є і відмінні, специфічні підстави дострокового припинення повноважень, характерні для окремих вищих посадових осіб держави, наприклад, імпічмент Президента України (ст. 111 Конституції України).
Зазначені підстави дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України мають різну правову природу. Деякі з них є наслідком порушення норм законодавства (порушення Конституції України і законів України, недотримання вимог щодо несумісності, порушення присяги, скоєння злочину та набрання законної сили вироком суду). У таких випадках дострокове припинення повноважень виступає в якості конституційно-правової відповідальності. Інші підстави дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України не пов’язані з порушенням норм законодавства та є різновидом правомірної поведінки або юридичним фактом, з яким законодавство України пов’язує дострокове припинення повноважень (добровільна відставка, смерть, неможливість виконувати обов’язки за станом здоров’я тощо).
Крім зазначеного, необхідно згадати про те, що дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України може відбуватись в добровільному (відставка) та примусовому порядку як засіб реагування з боку органів держави, які виконують контрольну функцію в системі «стримувань і противаг» в розподілі та здійсненні державної влади.
3) нормативна відособленість даного інституту характеризується наявністю самостійних розділів та правових норм законів і Конституції України. Наприклад, розділ 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» має назву «Складання повноважень та відставка Кабінету Міністрів України». Досить детально припинення повноважень вищих посадових осіб, яке здійснюється Верховною Радою України врегульовано у Законі України «Про Регламент Верховної Ради України».
4) повнота регулювання відносин проявляється у цілісності та завершеності регулювання суспільних відносин, що є предметом конституційного права в межах інституту дострокового припинення повноважень, втілюється в детальній регламентації повноважень органів, які здійснюють дострокове припинення повноважень посадових осіб, підстав та порядку здійснення дострокового припинення повноважень.
Крім однорідності фактичного змісту відносин, юридичної єдності норм, нормативної відособленості, повноти регулювання, інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України також притаманні й інші, запропоновані науковцями, ознаки інституту конституційного права. Наприклад, автономність та існування матеріальних і процесуальних норм права в межах інституту дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України та їх функціональна взаємообумовленість реалізується в єдності та взаємодії правових норм, які регламентують підстави дострокового припинення повноважень, тобто в матеріальних нормах, та нормах, які встановлюють порядок дострокового припинення повноважень, тобто процесуальних нормах.
4. Інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України, крім регулятивної та охоронної функції, виконує погоджувальну, негативно-стимулюючу, контрольну функції, а також функцію підтримання авторитету влади. Йому властиві принцип доцільності, стабільності та безперервності роботи державних органів та вищих посадових осіб України.
Інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України є:
- за предметом правового регулювання — інститутом дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України;
- за функціями — багатофункціональним інститутом з охоронною спрямованістю;
- за структурою — основним інститутом конституційного права;
- за галузевою приналежністю — внутрішньогалузевим комплексним інститутом;
- за формами та видами об’єктивізації в чинному законодавстві —конституційним інститутом.
5. Дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України можна визначити як припинення державно-владних правовідносин за власним волевиявленням вищої посадової особи або за волевиявленням контролюючої державної інституції. Воно суттєво відрізняється від припинення діяльності решти державних службовців та робітників, що працюють за трудовим договором за своїм порядком, підставами та наслідками. Якщо у відносинах між працівником та роботодавцем традиційно переважають приватно-правові засади, то припинення повноважень посадових осіб має яскраво виражений публічно-правовий характер. Таке твердження ґрунтується на тому, що існують відмінності в положенні учасників цих відносин, а саме їх рівність у трудових відносинах та підпорядкованість у державно-службових. Припинення повноважень посадових осіб, на яких не розповсюджується законодавство України про державну службу, відбувається за рішенням органів, які вони очолюють, або органів, які їх призначили. У відносинах дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України учасники є рівними і незалежними, однак їх взаємодія відбувається в межах системи «стримувань та противаг», де вони контролюють один одного.
6. Конституційно-правові норми, що регулюють дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України, мають забезпечувати належний баланс між гілками влади, що існує у межах системи «стримувань і противаг». При цьому, інститут дострокового припинення повноважень може бути засобом реагування на порушення конституційного законодавства, вирішення конституційних конфліктів, забезпечення безперервності функціонування державних органів та включає в себе імпічмент Президента України, вотум недовіри, висловлений уряду парламентом, право дострокового розпуску парламенту главою держави.
Крім того, в умовах становлення партійної системи та розподілу повноважень в трикутнику президент — парламент — уряд одним з ефективних елементів сучасної системи «стримувань та противаг» повинно стати дострокове припинення повноважень вищих посадових осіб України на підставі рішення всеукраїнського референдуму.
У зв’язку з цим необхідно закріпити в Конституції України рішення всеукраїнського референдуму в якості підстави дострокового припинення повноважень Президента України та Верховної Ради України і проведення позачергових виборів. Як вбачається, суб’єктом ініціювання такого референдуму має стати Український народ (народна ініціатива) та парламентська опозиція в особі однієї третини від конституційного складу Верховної Ради України.
7. Інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб дійсно має тісний зв’язок з інститутом конституційної відповідальності. Точками перетинання цих інститутів виступають, по-перше, спільність тих підстав застосування, в основі яких полягає конституційний делікт. По-друге, обидва ці інститути спрямовані на забезпечення активної правомірної діяльності суб’єктів конституційних відносин через встановлення несприятливих наслідків відхилення від бажаних моделей поведінки.
При цьому, інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України та інститут конституційно-правової відповідальності є самостійними, істотно відмінними один від одного нормативними утвореннями. Вбачається можливим виділити наступні критерії їх розмежування: предмет, метод та об’єм правового регулювання, суб’єктний склад, мета застосування, а також принципи.
Поряд із цим, інститут дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб України застосовується і під час реалізації політичної відповідальності, чим обумовлюється необхідність диференціації правового регулювання конституційно-правової відповідальності та дострокового припинення повноважень вищих посадових осіб держави.
8. Попри досить детальну регламентацію у законодавстві відносин, що виникають у зв’язку з достроковим припиненням повноважень вищих посадових осіб України, правове регулювання у цій сфері потребує значного удосконалення.
Аналізуючи підстави дострокового припинення повноважень Голови Верховної Ради України, можна згрупувати їх таким чином:
1) загальні підстави, що фактично збігаються з достроковим припиненням повноважень народного депутата України, а саме:
а) індивідуальне припинення повноважень;
б) колективне припинення повноважень;
2) спеціальні підстави, які можуть мати правомірний характер (відставка), а також відображати форму його дисциплінарної (у зв’язку з незадовільною його роботою на цій посаді, в тому числі у разі відсторонення від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради України) або політичної відповідальності.
Практика дострокового колективного припинення повноважень народних депутатів України виявила проблему неоднозначності передбачених Конституцією України підстав дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.
З метою врахування не тільки формально-юридичних, але й змістовних аспектів діяльності парламенту, доцільним є закріплення в Конституції України додаткових підстав дострокового припинення повноважень парламенту, а саме: у разі саморозпуску за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України, незатвердження протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України, трикратного відхилення кандидатури Прем’єр-міністра України.
Однак, в останньому випадку Президент України не має права пропонувати Верховній Раді України одну й ту саму кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра України більше двох разів. З метою запобігання виникненню конституційних конфліктів та забезпечення об’єктивності вирішення питання про розпуск Верховної Ради України необхідно зобов’язати Президента України попередньо отримати висновок Конституційного Суду України щодо наявності підстав для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.
Крім того, на законодавчому рівні слід врегулювати можливість дострокового припинення повноважень парламенту на підставі рішення всеукраїнського референдуму.
9. Традиційно дискусійною в науці конституційного права є проблема відсторонення Президента України з його поста в порядку імпічменту. Надмірна складність застосування цієї процедури значно знижує ефективність інституту імпічменту. Аналіз чинного законодавства та практики Конституційного Суду України, дають підстави для висновку про те, що імпічмент за своєю природою не є формою кримінальної відповідальності. Застосування імпічменту має на меті відсторонення глави держави від влади та позбавлення його недоторканості, що створює передумови для подальшого його притягнення до кримінальної відповідальності.
Як випливає безпосередньо з тексту Конституції України, підставою для застосування імпічменту є вчинення Президентом України державної зради чи іншого злочину. Таке формулювання істотно звужує можливість застосування імпічменту та не встановлює наслідків порушення Основного закону держави. З огляду на це вбачається доцільним закріпити і таку підставу припинення повноважень глави держави, як порушення Президентом України Конституції і законів України.
З метою забезпечення участі Українського народу в процесі прийняття рішення щодо усунення Президента України з поста вбачається доцільним закріпити процедуру усунення Президента України з поста шляхом проведення всеукраїнського референдуму. При цьому, рішенню про відсторонення глави держави з поста обов’язково має передувати висновок Конституційного Суду України.
Вдосконалення порядку дострокового припинення повноважень Президента України у зв’язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров’я вбачається у підвищенні ролі Верховного Суду України, якому має бути надано право вивчати всі обставини, що зумовлюють неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я, та приймати остаточне рішення. Тому стаття 110 Конституції України має бути викладена в наступній редакції: «Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена Верховним Судом України на підставі письмового подання Верховної Ради України і медико-експертного висновку».
9. Для характеристики припинення повноважень Прем’єр-міністра України в законодавстві має місце використання термінів «відставка» та «дострокове припинення повноважень». Зокрема, у Законі України «Про Кабінет Міністрів України» терміни «відставка» та «дострокове припинення повноважень» взагалі ототожнюються.
Однак, це є не зовсім вірним, оскільки призводить до використання терміну «відставка» у всіх випадках дострокового припинення повноважень Прем’єр-міністра України. У той же час, відставка є лише однією з підстав дострокового припинення повноважень Прем’єр-міністра України. Тому слід розрізняти терміни «дострокове припинення повноважень» та «відставка», які співвідносяться між собою як ціле і частина. Вказані недоліки мають бути усунені шляхом нормативного врегулювання підстав дострокового припинення повноважень Прем’єр-міністра України.
Вбачається за доцільне розширити перелік підстав дострокового припинення повноважень Прем’єр-міністра України, наприклад, якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності службової діяльності Прем’єр-міністра України з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто або не подано особистої заяви про відставку, рішення про дострокове припинення його повноважень приймається судом за зверненням сорока п’яти народних депутатів України, а також передбачити, що у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо Прем’єр-міністра України його повноваження припиняються з дня набрання ним законної сили. Пов’язати дострокове припинення повноважень Прем’єр-міністра України з неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров’я, яка має бути підтверджена медичним висновком.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С. А. Государственно-правовая ответственность / С. А. Авакьян // Советское государство и право. – 1975. – № 10. – С. 16-24.
2. Авакьян С. А. Государственно-правовые институты: понятие и формирование (применительно к деятельности Советов) / С. А. Авакьян // Советское государство и право. – 1977. – № 2. – С. 19-25.
3. Авдеенкова М. П. Конституционное право в Российской Федерации : курс лекций. В 9 т. Т. 1. Основы теории конституционного права / М. П. Авдеенкова, Ю. А. Дмитриев. – М. : Весь мир, 2005. – 384 с.
4. Авер’янов В. Не «керувати» людиною – служити їй / В. Авер’янов // Віче. – 2005. – № 4. – С. 10-15.
5. Авер’янов В. «Суміщенці» поза законом-2 [Електронний ресурс] / В. Авер’янов, В. Дерець // Правовий тиждень. – 2008. – 18 лют. (№ 8). – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=298
6. Авер’янов В. Конституційно-правовий статус українського уряду: проблеми реалізації [Електронний ресурс] / В. Авер’янов // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 52-57. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=1666
7. Автономов А. С. Избирательная власть [Електронний ресурс] / А. С. Автономов. – М. : Права человека, 2002. – 88 с. – Режим доступу: http://www.democracy.ru/library/articles/election_authority/page4.html
8. Агафонов С. А. Інститут Президента в системі державної влади України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Сергій Анатолійович Агафонов ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 16 с.
9. Агафонов С. А. Окремі аспекти взаємодії Президента України та Верховної Ради України як вищих органів державної влади / С. А. Агафонов // Парламентаризм в Україні: теорія та практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (26 черв. 2001 р.). – К., 2001. – С. 127-132.
10. Алборова С. С. Институт досрочного прекращения исполнения полномочий Президента Российской Федерации : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; Муниципальное право» / Светлана Суликоевна Алборова ; [Место защиты: Юж. федер. ун-т]. – Ростов н/Д., 2009. – 26 с.
11. Алебастрова И. А. Проблемы формирования теоретической конструкции института конституционно-правовой ответственности / И. А. Алебастрова // Конституционно-правовая ответственность: проблемы России, опыт зарубежных стран / под ред. С. А. Авакъяна. – М. : Изд-во МГУ, 2001 – С. 86-87.
12. Алексеев А. О. Безответственность монарха и ответственность правительства / А. О. Алексеев. – М. : Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1907. – 70 с.
13. Алексеев С. О теоретических основах классификации отраслей советского права / С. Алексеев // Государство и право. – 1957. – № 7. – С. 99-107.
14. Алексеев С. Проблемы теории права : курс лекций. Т. 1 / С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – 396 с.
15. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1975. – 263 с.
16. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
17. Анатолій Гриценко презентував власну Конституцію Порядку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.grytsenko.com.ua/parlament-activity/view-anatoliy-hrytsenko-prezentuvav-vlasnu-konstytutsiju-porjadku.html
18. Армаш Н. Особливості відповідальності «державних політичних діячів»: співвідношення політики та закону / Н. Армаш // Юридичний журнал. – 2005. – № 11. – С. 20-26.
19. Бабенко К. Конституційно-правові механізми збалансування влади в процесі взаємодії уряду і парламенту [Електронний ресурс] / К. Бабенко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 3. – С. 79-80. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/visnyk/pdf/2008_3/visnik_st_15.pdf
20. Бабенко К. Проблема забезпечення цілісності державної влади в контексті розвитку системи конституційно-правового регулювання в Україні / К. Бабенко // Юридична Україна. – 2009. – № 7. – С. 22-27.
21. Балан С. Політична відповідальність у процесі здійснення державної влади / С. Балан // Наукові записки : Курасівські читання-2005. Кн. 2. – К. : ІПіЕНД, 2006. – 469 с. – (Політологія і етнологія ; вип. 30).
22. Барабаш Ю. Г. Імпічмент як форма конституційно-правової відповідальності й засіб урегулювання державно-правових конфліктів / Ю. Г. Барабаш // Проблеми законності : акад. зб. наук. пр. / МОН України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2008. – Вип. 96. – С. 44-53.
23. Барабаш Ю. Г. Парламетський контроль в Україні: проблеми теорії та практики : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Юрій Григорович Барабаш ; Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х., 2004. – 17 с.
24. Барабаш Ю. Г. Питання правового статусу голови парламенту (за законодавством європейських країн) / Ю. Г. Барабаш // Форум права. – 2006. – № 2. – С. 22-28.
25. Барабаш Ю. Г. Часові межі діяльності парламенту у випадку дострокового припинення його повноважень [Електронний ресурс] / Ю. Г. Барабаш // Форум права. – 2007. – № 3. – С. 37-43. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07bygpip.pdf
26. Барабаш Ю. Правові засади функціонування парламентської коаліції: проблеми теорії та практики / Ю. Барабаш // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. / Президія АПрН України, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2006. – № 2. – С. 51-60.
27. Батанов О. В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади / О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. – Вип. 2. – 2002. – С. 21-30.
28. Батанова Н. М. Конституційно-правова відповідальність як вид конституційно-правових відносин / Н. М. Батанова // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 60-65.
29. Батанова Н. М. Конституційно-правова відповідальність: концептуальні проблеми теорії / Н. М. Батанова // Юридичний вісник. – 2010. – № 2. – С. 24-29.
30. Белкин А. А. Институт выбытия депутата / А. А. Белкин // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 1992. – № 4. – С. 51-62.
31. Берназюк Я. О. Конституційно-правовий статус Прем’єр-Міністра України: проблеми теорії та практики / Я. О. Берназюк // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – Вип. 36. – С. 199-205.
32. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 138 с.
33. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : Инфра-М., 1998. – VI, 790 с. – (Б-ка словарей «ИНФРА-М»).
34. Борденюк В.І. Співвідношення місцевого самоврядування та державного управління: конституційно-правові аспекти: автореф. дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право»/ Василь Іванович Борденюк; Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 2009. — 39 с.
35. Боржо Ш. Учреждение и пересмотр конституций. Вып. I. / Ш. Боржо. — М. : Сабашниковы, 1905. – 110 с.
36. Бульба О. Ю. Конституційно-правові аспекти реалізації принципу поділу влади в Україні: національна традиція та сучасність : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Оксана Юріївна Бульба ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2008. – 20 с.
37. Бюджетний кодекс України від 21 черв. 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1291.
38. Валадес Д. Контроль над властью / Д. Валадес ; пер. с исп. яз. А. Автономова и В. Гайдмака. – М. : Идея-Пресс, 2006. – 248 с.
39. Веніславський Ф. Конституційно-правовий аналіз Указу Президента України В. Ющенка від 2 квіт. 2007 р. «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» в аспекті аргументів, що можуть лягти в основу рішення Конституційного суду України / Ф. Веніславський // Вибори та демократія. – 2007. – № 2. – С. 69-75.
40. Ветрова Г. Н. Санкции в судебном праве / Г. Н. Ветрова. – М. : Наука, 1991. – 160 с.
41. Виноградов В. А. Конституционная ответственность: вопросы теории и правовое регулирование / В. А. Виноградов. – М., 2000. – 288 с.
42. Висновок Міністерства юстиції щодо Постанови Верховної Ради України від 10 січ. 2006 р. «Про відставку Прем`єр-Міністра України, членів Кабінету Міністрів України» [Електронний ресурс] // Міністерство юстиції України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/6946
43. Висновок Правового управління Секретаріату Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» від 2 квіт. 2007 р. // Вибори та демократія. – 2007. – № 2. – С. 24-33.
44. Висновок щодо дотримання конституційної процедури під час внесення змін до Конституції України 1996 року шляхом ухвалення Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV та щодо відповідності його положень загальним засадам Конституції України 1996 р. і європейським стандартам від 27 груд. 2005 р. [Електронний ресурс] : Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права // Міністерство юстиції України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/6933
45. Вознюк В. Посадова і службова особа: конституційно-правовий та кримінально-правовий аспекти / В. Вознюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 37-42.
46. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців / В. Воловик // Право України. – 1997. – № 1. – С. 61-65.
47. Волощук О. Т. Проблема припинення повноважень Президента: порівняльно-правовий аналіз Конституцій та політичної практики Франції, Росії та України / О. Т. Волощук // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. – Вип. 24. – С. 181-190.
48. Волощук О.Т. Неможливість виконання Президентом своїх обов'язків за станом здоров'я : проблеми реалізації конституційних норм / О.Т. Волощук // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство: Зб. наук. праць . - 2005. - Вип. 273 . ─ С. 39-42.
49. Волощук О.Т. Право Президента України розпускати парламент : проблеми реалізації конституційних норм (порівняльний досвід Франції, Росії та України) / О.Т. Волощук // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство : Зб. наук. праць . 2005. - Вип. 282. - С. 36-39.
50. Волянська Г. Дострокове припинення повноважень парламенту [Електронний ресурс] / Г. Волянська. – Режим доступу: http://maidan.org.ua/static/mai/1175694688.html
51. Гарчева Л. П. Конституционное право Украины / Л. П. Гарчева, А. Н. Ярмыш. – 2-е изд. испр. и доп. – Симферополь : Доля, 2002. – 300 с.
52. Гегель Г. Философия права : пер. с нем. / Г. Гегель ; ред. и сост. Д. А. Керимов, В. С. Нерсесянц ; АН СССР, Ин т философии. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
53. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики / А. З. Георгіца. – Чернівці : Рута, 1998. – 483 с.
54. Глазько С.М. Правове регулювання припинення трудового договору: теоретичний аспект : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Сергій Михайлович Глазько ; Нац. ун-т внутр. справ. — Х., 2005. — 19 с.
55. Государственный строй США / отв. ред. А. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1976. – 328 с.
56. Грабыльников А. В. Конституционное право Украины как отрасль права и наука : учеб. пособие / А. В. Грабыльников ; МО Украины, Днепропетр. гос. ун т, юрид фак. – Д., 1999. – 48 с.
57. Граф И. В. Конституционное право зарубежных стран : учеб.-метод. комплекс / И. В. Граф, Д. Г. Жаромских. – Тюмень : Изд-во Тюмен. ун-та, 2000. – 219 с.
58. Григорук Н. Г. Проблеми відповідальності народного депутата України / Н. Г. Григорук // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 1999. – Вип. 14. – С. 151-160.
59. Гутник В. Деякі пропозиції щодо вдосконалення імунітету Президента України / В. Гутник // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 84-86.
60. Декларація про державний суверенітет від 16 лип. 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
61. Дембо Л. И. О принципах построения системы права / Л. И. Дембо // Советское государстао и право. — 1956. — № 8. — С. 88-98.
62. Дерев’янко С. Обмеження предмета Всеукраїнського референдуму: проблеми правового регулювання / С. Дерев’янко // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 3. – С. 96-102.
63. Державотворення і правотворчий процес в Україні: досвід, проблеми, перспективи : монографія / за заг. ред. Ю. Шемшученка. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
64. Діус Н. Відставка як підстава дострокового припинення повноважень Президента України в сучасному конституційному процесі / Н. Діус // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 13 берез. 2010 р. : у 2-х ч. – Запоріжжя, 2010. – Ч. 1. – С. 50-51.
65. Дмитриев Ю. А. Проблема контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти / Ю. А. Дмитриев, Ф. Ш. Измайлова // Государство и право. – 1996. – № 4. – С. 88-96.
66. Дослідження рівня довіри громадян України до демократичних інституцій, органів влади [Електронний ресурс] : Динаміка довіри до провідних органів влади протягом років незалежності України досліджена за даними моніторингового дослідження Інституту соціології НАН України / Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Monitor22/01.htm
67. Драго Р. Административная наука / Р. Драго. – М. : Прогресс, 1982. – 192с.
68. Дюверже М. Политические партии : пер. с фр. / М. Дюверже. – М. : Акад. проект, 2000. – 538 с.
69. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства / Л. Дюги. – М. : Т-во И. Д. Сытина, 1908. – XL, 957 с.
70. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии : [пер. с фр.] / Э. Дюркгейм ; изд. подгот. А. Б. Гофман. – М. : Наука, 1991. – 572 с.
71. Дякина И. А. Служебное право как комплексная отрасль права [Електронний ресурс] : автореф. дис. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.14 «Административное право; финансовое право; информационное право» / И. А. Дякина ; науч. конс. П. П. Баранов. – Ростов н/Д., 2007. – 38 с. – Режим доступу: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1280955
72. Еволюція влади: [літопис новітньої історії України, 1991-2007 рр.] / А. Горлов, В. Королюк, С. Лавренюк, Ю. Шевчук. - 2-е вид., доп. - К.: ВАТ "Вид-во "Київська правда", 2008. - 552 с.
73. Езеров А. А. О правовом регулировании механизма досрочного прекращения полномочий парламента / А. А. Езеров // Юридическая практика. – 2010. - № 45 – C. 21-22.
74. Екхардт К. Дострокові парламентські вибори в Польщі 21 жовтня 2007 року / К. Екхардт // Вибори та демократія. – 2007. – № 4. – С. 107-110.
75. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – Изд. 2-е, испр. и доп. – СПб. : Р. К. Мартынов, 1908. – 559 с.
76. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листоп. 1950 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371.
77. Єзеров А. А. Сучасні проблеми конституційно-правової організації виконавчої влади / А. А. Єзеров // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 2. – С. 51-59.
78. Жук Н. А. Парламент, Президент, уряд: через взаємостримування до рівноваги : монографія / Н. А. Жук. – Х. : Харьков юрид., 2007. – 320 с.
79. Жук Н. А. Стримування і противаги в системі поділу влади в Україні (загальнотеоретичні проблеми) : дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наталія Анатоліївна Жук ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2006. – 221 c.
80. Забровская Л. В. Конституционно-правовая ответственность в ретроспективном формате / Л. В. Забровская // Закон и право. – 2003. – № 3. – С. 29-34.
81. Заєць І. Жива тканина Конституції [Електронний ресурс] / І. Заєць. – Режим доступу: http://www.zgroup.com.ua/print.php?articleid=456
82. Зыкова Н. С. Отрешение от должности Президента РФ и участие в этой процедуре Конституционного Суда РФ / Н. С. Зыкова // Конституционное и муниципальное право. – 2006. – № 11. – С. 29-32.
83. Иванищева Н. П. Основные черты конституций зарубежных социалистических стран / Н. П. Иванищева. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1973. – 203 с.
84. Иванов А. А. Справочник по теории государства и права: основные категории и понятия / авт.-сост. А. А. Иванов. – 2-е изд., стер. – М. : Экзамен, 2007. – 510 с.
85. Ильин А. В. Импичмент главы государства: Историко-теоретические акценты / А. В. Ильин // Известия высних учебных заведений. Правоведение. – 2004. – № 5. – С. 61-70.
86. Иоффе О. С. Структурные подразделения системы права (на материалах гражданского права) / О. С. Иоффе // Ученые записки ВНИИСЗ. — М., 1968. – Вып. 14. — С. 45-60.
87. Інструкція про порядок пропуску через державний кордон України вищих посадових осіб, офіційних делегацій : Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства закордонних справ України від 22 лют. 2001 р. № 19/21/6-410-98 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 520.
88. Інтерв`ю завідувача кафедри державного будівництва Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, доцента Світлани Серьогіної – головному редакторові журналу «право України», доктору юридичних наук, професору, академіку НАПрН України Олександру Святоцькому // Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада: О. Д. Святоцький (голова) [та ін.]. – К. : Журн. «Право України» : Ін Юре, 2010. – 688 с.
89. Кампо В. Підконституційні акти та судовий контроль за ними / В. Кампо // Юридичний вісник України. – 2009. – 1-7 серп. (№ 31). – С. 11.
90. Кант И. Сочинения. В 6 т. Т. 4, ч. 2 / И. Кант. – М. : Мысль, 1965. – 478 с.
91. Касьянов В. В. Социология права / В. В. Касьянов, В. Н. Нечипуренко. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – 478 с.
92. Катков Д. Б. Конституционное право России / Д. Б. Катков, Е. В. Корчиго ; отв. ред. Ю. А. Веденеев. – М. : Юриспруденция, 1999. – 284 с.
93. Кельзен Г. Чисте правознавство / Г. Кельзен ; пер. з нім. О. Мокровольського. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
94. Кистяковский Б. А. Философия и социология права / Б. А. Кистяковский ; изд. подгот. Ю. Н. Давыдов и В. В. Сапов. – СПб. : Изд-во Рус. Христиан. гуманит. ин-та, 1999. – 798 с.
95. Ківалов С.В., Біла-Тіу