КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Припхан Ірина Ігорівна

УДК 342.723

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
КАФАРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ -
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП...............................................................................................................................3
Розділ 1. ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ....................................16
1.1. Категорія «суспільна мораль» в конституційно-правовій науці………………..16
1.2. Методологія дослідження конституційно-правових засад захисту суспільної моралі ……………………….…......................................................................................40
Висновки до першого розділу......................................................................................59
Розділ 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ ……………........................................61
2.1. Конституція та закони України як правова основа захисту суспільної моралі……………………..………………………………..............................................61
2.2. Конституційні обмеження прав і свобод людини з метою захисту суспільної моралі................................................................................................................................82
Висновки до другого розділу......................................................................................103
Розділ 3. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В УКРАЇНІ.......................................................................106
3.1. Державний контроль щодо захисту суспільної моралі………….…………......106
3.2. Громадський контроль у сфері захисту суспільної моралі………………..…...130
3.3. Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі…………………..……………………………………..…...............161
Висновки до третього розділу....................................................................................178
ВИСНОВКИ..................................................................................................................181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..……………...........187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція визначає Україну як демократичну, правову державу, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою цінністю, а права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права як основоположний принцип конституційного права України покликаний забезпечити охорону прав і свобод людини й громадянина, їх моральні і духовні цінності.
У перехідний період, з властивими йому кризами та соціально-структурними змінами, деформуються звичні культурні механізми функціонування регулятивної системи суспільства. З усієї маси суперечностей, антагонізмів, ситуації дистонії та аномії, які вкрай важко піддаються юридичному опрацюванню, утворюється новий громадянський і правовий порядок, але в умовах соціальної диференціації суспільства існує реальна небезпека втрати багатьох історично-сформованих цінностей, і в першу чергу моральних, які були і є іманентною основою права. Багатогранність впливу соціальної реальності ускладнює структуру індивідуальної та суспільної свідомості, які включають світоглядні погляди і установки, переконання, ідеали, інтереси, потреби, почуття і т.д. Серед них важливе місце займають моральні норми, принципи, традиції та звичаї. Суспільство, щоб вийти з кризового стану, змушене запроваджувати систему відносин, які вимагають від індивідів готовності до компромісів, терпимості, взаємної відповідальності та солідарності.
Особливості становлення та подальшого розвитку українського суспільства поставили на порядок денний необхідність захисту моральних норм за допомогою державних механізмів, зокрема й засобами правового захисту. 21 листопада 2003 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про захист суспільної моралі», що зумовлено багатьма чинниками, серед яких необхідно виділити наступні:
1) специфіку пострадянської моральної свідомості, що притаманна старшому поколінню громадян України та, відповідно, особливостями правової системи радянських часів;
2) нехтування громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними цінностями, що історично сформувалися в суспільстві;
3) залежність моральних цінностей суспільства від домінуючих соціально-економічних чинників, зокрема, зміни форм власності та господарювання, способів розподілу суспільних благ, соціального розшарування, непродуманої гуманітарної політики і не визначеності держави у сфері інформації та інформаційної безпеки, зосередженості освіти на навчальній функції і нехтуванні виховною функцією, що деформує моральні засади суспільного життя;
4) стан моральності суспільства, зокрема підростаючого покоління українців, яке формується на перехресті національних традицій та єдиного інформаційного простору, поширення не кращих взірців масової культури, яка змінює світоглядальні позиції та деформує правову свідомість переважної більшості молодого покоління, посилює нігілістичне ставлення до національних традицій, етичних норм та правил поведінки;
5) комерціалізація культури, відсутність спеціальних просвітницьких заходів, зокрема у сфері соціальної та молодіжної політики;
6) поширення шкідливих звичок, таких як зловживання алкоголем, у тому числі слабоалкогольними напоями, тютюнопаління, наркоманія і як наслідок сексуальна розбещеність, аморальність, цинізм, поширення насильства;
7) наявність нових елементів суспільних відносин, що потребують регулювання з боку держави;
8) недостатня реакція влади на соціальний запит суспільства щодо посилення регулятивної ролі держави у сфері захисту суспільної моралі.
Ці та інші негативні явища накладаються на різні, в тому числі й регіональні субкультури, що послаблює вплив державних та громадських інститутів на формування громадянської, в тому числі й правової культури суспільства.
Прийняття відповідного нормативно-правового акту позитивно вплинуло на побудову гуманістично орієнтованого суспільства. Проте Закон України «Про захист суспільної моралі», як перша спроба побудови механізму правового захисту суспільної моралі, потребує значних змін та доопрацювань, що неможливо без системних теоретичних досліджень та комплексного аналізу правовідносин, зокрема проблем наступності, запозичення, збереження, засвоєння і використання досвіду попереднього та сучасного етапів розвитку національної правової системи.
Сучасне становище суспільної моралі в Україні, як і законодавча діяльність у цьому напрямку, викликає занепокоєння, адже відбувається очевидна моральна та духовна деградація суспільства: нехтування громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними людськими цінностями, що складалися та формувалися в суспільстві протягом тривалого часу. При цьому слід мати на увазі, що в наш час значного поширення набуває соціальна апатія, яка підсилює такі аморальні прояви, як споживання алкоголю, наркотичних і психотропних речовин. Прихована реклама на телебаченні пияцтва та тютюнопаління, у друкованих виданнях, – все це створює позитивний імідж цієї продукції, загострює ситуацію з її споживанням, що несе в собі загрозу моральному й фізичному здоров'ю населення, правопорядку й суспільній безпеці.
Несприятливим фактором, що впливає на стрімке падіння рівня моральності в суспільстві, є деформуючий вплив окремих ЗМІ. Нав'язування нігілістичного ставлення до загальнолюдських норм нівелює та відсуває на другий план такі споконвічні загальнолюдські моральні цінності як добро, честь та справедливість. На сьогоднішній день споживачі інформаційної продукції (в тому числі й через мережу Інтернет) є незахищеними від негативного впливу, а діяльність розповсюджувачів масової інформації безконтрольною через відсутність належного механізму відповідальності за правопорушення в сфері суспільної моралі. Ці та інші негативні явища накладаються на різні, в тому числі й регіональні субкультури, що послаблює вплив державних та громадських інститутів на формування громадянської культури суспільства. У сучасних умовах державотворення, моральний потенціал, закладений у українській конституційно-правовій базі, теж не реалізується повною мірою і залишається незатребуваним. Причина такого становища - різке падіння рівня моральності в останні роки, а в більш широкому плані - криза всієї духовної сфери суспільного життя.
Проблема правового захисту суспільної моралі й раніше привертала до себе увагу, але у сучасних умовах вона набуває ще більшої актуальності і вимагає цілеспрямованого концептуального вивчення. З прийняттям Закону України «Про захист суспільної моралі» та дискусіями щодо функцій Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі потреба у дослідженні конституційно-правових засад захисту суспільної моралі не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла. Чинна редакція Закону через низку недоліків, зокрема недосконалість понятійного апарату, зосередженості виключно на продукції сексуального чи еротичного характеру, не контрольованості сучасних інформаційних потоків, відсутності механізму притягнення до юридичної відповідальності за порушення норм суспільної моралі вимагає його системної перебудови, що й зумовило вибір теми та логіку даного дисертаційного дослідження. Комплексний аналіз конституційно-правових засад захисту суспільної моралі дасть можливість усунути чимало суперечностей в правовому регулюванні, а відтак, і в правовому захисті моральних основ суспільства.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження конституційно-правових засад захисту суспільної моралі є праці провідних вчених-правознавців. Значну увагу проблемам правового захисту суспільної моралі у своїх працях приділяють сучасні вітчизняні правознавці: В.Д. Бабкін, І.А. Гетьман-П’ятковська, С.Ф. Денисов, О.В. Зайчук, В.І. Кафарський, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.В. Костицький, А.Р. Крусян, Г. А. Миронова, В. О. Морозова, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Опришко, М.П. Орзіх, М.І. Панов, Г.А. Піскорська, П.М. Рабінович, М.В. Савчин, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюк, Т.І. Тарахонич, Ю.С. Шемшученко; сучасні російські правознавці: О.К. Абросимова, В.О. Басов, В.М. Ведяхін, Н.В. Григорьева, Г.Д. Дмитрієва, А.Н. Ігнатов, Н.В. Колотова, О.Е. Кутафин, О.А. Лукашева, А.В. Малько, Г.В. Мальцев, Н.І. Матузов, М. П. Полянская; зарубіжні правознавці: Ж-Л. Бержель, Г.Дж. Берман, Д. Велх, Р. Дворкін, К. Еберт, Г. Маршал, Лон Л. Фуллер, Л.А. Харт, Т. Хартлі, Я. Шапп та ін.
Незважаючи на достатню кількість наукових праць з даної тематики, значна їхня частина носить теоретико-правовий або філософсько-правовий характер, як наслідок, низка важливих конституційно-правових аспектів проблеми залишається до цього часу маловивченими, а висновки—суперечливими, що й зумовило вибір теми та логіку даного дисертаційного дослідження, в якому, враховуючи комплексний характер проблеми, поряд із науковими працями з конституційного права використовуються праці з загальної теорії права, філософії, соціології, педагогіки, етики, психології та інша спеціальна література.
Нормативну базу дослідження складають відповідні конституційно-правові акти України: Конституція України, законодавчі акти у сфері захисту суспільної моралі, серед яких Закон України «Про захист суспільної моралі», укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, рішення Конституційного Суду України. Емпіричну базу дослідження становлять дані про практику застосування законодавства у сфері захисту суспільної моралі в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках планової науково-дослідної теми відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Конституційно-правові відносини в Україні» (номер державної реєстрації 0106U004754).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз конституційно-правових засад, змісту, форм і механізмів правового захисту суспільної моралі в Україні. Для досягнення мети визначені такі дослідницькі завдання:
– визначити зміст «суспільної моралі» як конституційно-правової категорії та запропонувати законодавче визначення цього поняття;
– сформувати методологію дослідження конституційно-правових засад захисту суспільної моралі;
– здійснити аналіз Конституції та законів України як правової основи захисту суспільної моралі;
–визначити підстави та межі конституційно-правових обмежень прав і свобод людини і громадянина з метою захисту суспільної моралі;
–дослідити сутність та структуру конституційно-правового механізму захисту суспільної моралі;
–здійснити комплексне дослідження нормативно-правової бази державного та громадського контролю у сфері захисту суспільної моралі;
– проаналізувати підстави, елементний склад, механізм реалізації та особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі;
–узагальнити практичну діяльність органів державної влади по застосуванню законодавства у сфері захисту суспільної моралі;
– виробити рекомендації щодо вдосконалення правового захисту суспільної моралі в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері правового захисту моральних основ життєдіяльності суспільства.
Предмет дослідження складають конституційно-правові засади захисту суспільної моралі.
Методи дослідження зумовлені метою дисертаційної роботи, системою філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових концепцій щодо дослідження конституційно-правових засад захисту суспільної моралі, а саме:
- діалектичного методу, який застосовувався в процесі аналізу взаємодії права і моралі в сучасних суспільних відносинах, що дало змогу розкрити єдність і суперечливість захисту суспільної моралі правовими засобами;
- системного методу, що забезпечив дослідження правової системи як способу функціонування суспільної моралі;
- історико-правого методу як засобу дослідження процесу виникнення суспільної моралі та її залежності від рівня розвитку суспільних відносин;
- порівняльного методу, що використовувався для дослідження законодавчої регламентації захисту суспільної моралі в законодавстві зарубіжних країн, зокрема Польщі, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, США та інших;
- формально-логічного методу, що дав можливість при аналізі норм Конституції та інших нормативно-правових актів визначити зміст юридичних термінів, що вживаються в них;
- структурно-функціонального методу, який використаний в процесі дослідження правових норм, що регулюють захист суспільної моралі як елемента правової системи, що характеризуються внутрішніми закономірностями, структурою, зв’язками, взаємодією з іншими елементами соціального регулювання;
- аналізу, що застосовувався для виокремлення складових правового захисту суспільної моралі та синтезу, результатом якого стали достовірні відомості про зв’язки ознак та характерних рис суспільної моралі, пізнання цієї категорії загалом;
- синергетики, що дала можливість систематизувати теоретико-методологічні ідеї представників різних теорій до проблеми сутності, виникнення та розуміння правового захисту суспільної моралі.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній науці конституційного права здійснено комплексне системне спеціальне дослідження конституційно-правових засад захисту суспільної моралі, в ході якого сформульовано низку теоретичних висновків та практичних рекомендацій, а саме:
уперше:
– проаналізовано стан та особливості правового захисту суспільної моралі в умовах соціальної диференціації суспільства, різноманіття субкультур та неконтрольованості засобів масової інформації, яка набуває специфічних форм і неоднозначно впливає на суспільні відносини та формування громадянського суспільства в Україні;
– здійснено структурно-функціональний та формально-юридичний аналіз Конституції та законів України як правової основи захисту суспільної моралі; доведено, що зміст норм українського законодавства у сфері захисту суспільної моралі необхідно розуміти як переосмислення соціальних поглядів законодавця і суспільства в цілому, що слід сприймати як відображення домінуюючих на даному етапі суспільного розвитку моральних і духовних цінностей;
– визначено зміст та особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі, яка виступає як комплексна конституційна відповідальність, що поєднується з відповідальністю, передбаченою іншими галузями права (цивільно-правовою, дисциплінарною, адміністративною, кримінальною);
–доведено, що механізм реалізації юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі є сукупністю взаємопов’язаних нормативних, інституційних, функціональних та аксіологічних елементів, за допомогою яких забезпечується право на вільний і всебічний розвиток особистості, право на інформаційний простір, вільний від продукції, що становить загрозу морально-психологічному стану суспільства, право на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а в разі порушення норм суспільної моралі, вчинених фізичними чи юридичними особами— право на застосування правових санкцій з метою забезпечення конституційного правопорядку та законності;
–проаналізовано стан національної системи правового захисту суспільної моралі, вироблені рекомендації щодо її подальшого вдосконалення, що дістало відображення у законодавчій практиці.
удосконалено:
– зміст законодавчого визначення поняття «суспільна мораль», в якому зроблено акцент на позитивному аспекті його складових, що характеризуються нормативно-ціннісним змістом, оскільки уявлення про зло, несправедливість і безчестя, які несуть негативне навантаження, не можуть бути основою суспільної моралі, яку слід розуміти як систему національних та загальнолюдських етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі багатовікових духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, свободу, честь, гідність, відповідальність, громадський обов’язок, толерантність, які визначають сутність вимог суспільства до індивіда, його поведінки та діяльності;
– систему ознак та властивостей суспільної моралі як форми суспільної свідомості та об’єкта правового захисту, серед яких основна увага звертається на її всезагальність, об’єктивність, універсальність, нормативність, авторитетність, імперативність, інституціональність;
– теоретичні обгрунтування необхідності конституційного обмеження окремих прав і свобод людини й громадянина з метою захисту суспільної моралі, під яким варто розуміти встановлені законодавством межі (границі) реалізації (здійснення) людиною (громадянином) прав і свобод, що виражаються у відповідальності, обов'язках та заборонах, зміст яких детермінований необхідністю захисту суспільної моралі, а саме, забезпечення необхідного балансу між інтересами особистості, суспільства й держави;
– зміст пріоритетних напрямків подальшого розвитку законодавства України у сфері захисту суспільної моралі.
отримали подальший розвиток:
– основні принципи та напрямки діяльності органів державної влади в Україні, що спрямовані на збереження національної самобутності, розвиток національної культури, врахування релігійної ситуації та забезпечення реального права громадян на захист суспільної моралі; відродження таких категорій, як суспільна свідомість, віра, духовність, моральність, що є рушійною силою становлення й розвитку громадянського суспільства та правової держави;
– висновки щодо функцій державного контролю у сфері захисту суспільної моралі, які здійснюються всіма органами державної влади в різних обсягах та формах, оскільки в межах своєї компетенції вони контролюють виконання прийнятих рішень, дотримання законодавства в діяльності всієї системи, окремої галузі чи структурної управлінської ланки; доведено, що контроль у сфері захисту суспільної моралі може бути основною діяльністю органу чи посадової особи, або ж виступати складовою такої діяльності відповідних державних органів;
– положення щодо надання державою своїм громадянам права вибору будь-якої позитивної моделі поведінки, водночас залишаючи за собою право обмежувати в окремих випадках права й свободи громадян законом з погляду суспільної моралі; щодо необхідності встановлення Конституцією й законами меж здійснення прав і свобод громадян не як обмежень, а як історично й соціально упорядкованого користування цими правами і свободами в інтересах суспільства, з метою конституційно-правового захисту соціальних цінностей;
– теоретичні положення щодо українського суспільства як суспільства традиційного, у якому культурні цінності, звичаї, традиції та світоглядні стереотипи визначають особливості українського менталітету та висновки про те, що критичне переосмислення досвіду народу, закладеного в його звичаях і традиціях, може й повинно впливати на розвиток правової культури і створення законодавчої бази у сфері захисту суспільної моралі.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертація спрямована на подальший розвиток конституційного права України, поглиблення знань про правовий захист суспільної моралі, вдосконалення законодавства у сфері захисту суспільної моралі. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання у науково-дослідній сфері для подальших досліджень правового захисту суспільної моралі; в навчальній сфері — у процесі викладання нормативних дисциплін з конституційного права, теорії держави і права, філософії права та при підготовці навчальних підручників, посібників та методичних рекомендацій; у правотворчій та правореалізаційній діяльності — у виробленні методології створення правових норм, що визначають правові основи захисту суспільної моралі; у правовиховній роботі серед населення — для підвищення правової культури громадян України, формування в них демократичного світогляду на основі цінностей суспільної моралі.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням авторки. Висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, одержані особисто. У співавторстві опубліковано навчальний посібник «Громадянська культура студентської молоді», 2010 р. (здобувачем здійснено аналіз законодавчої регламентації громадянської культури студентської молоді, а також висвітлено проблематику, пов’язану із суспільною та індивідуальною мораллю як основою формування особистісної культури студентської молоді, систематизовано й обґрунтовано здобуті результати).
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, обговорена та рекомендована до захисту на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування.
Окремі результати дисертаційної роботи оприлюднені у доповідях на міжнародних, всеукраїнських і міжвузівських науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: Міжнародній науковій конференції «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (26 жовтня 2007 р., м. Київ, тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (3–4 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (7 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано); Всеукраїнських наукових конференціях «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (11 квітня 2008 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); Науково-практичній конференції до 60-річчя Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» (28 листопада 2008 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні» (19–21 лютого 2009 р., Тернопіль-Яремче, тези опубліковано); «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (23–24 квітня 2009 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (13-14 листопада 2009 р., м. Хмельницький, тези опубліковано); Міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченої проголошенню Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» (8 грудня 2009 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); Міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні питання сучасних державотворчих і правотворчих процесів» (28 квітня 2010 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано); «Правове регулювання суспільних відносин: актуальні проблеми та вимоги сьогодення» (27-28 травня 2010 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано); «Верховенство права та права людини» (11-12 серпня 2010 р., м. Запоріжжя, тези опубліковано); І міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (29 жовтня 2010 р., м. Херсон, тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Моральні основи права» (16 грудня 2010 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано).
Наукові розробки дисертанта використані Комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України при підготовці законопроектів в частині, що стосується прав людини в контексті захисту суспільної моралі (Довідка Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України № 04-28/14-196{4491}).
Положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором під час розробки і викладання у Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Державне будівництво та місцеве самоврядування», спецкурсу «Моральні основи права».
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дослідження викладені в 22 опублікованих працях дисертантки, в тому числі у 1 навчальному посібнику, 7 статтях у фахових наукових виданнях та 14 тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об’єктом дисертаційного дослідження, зумовили його логіку та структуру. Робота складається із вступу, трьох розділів, які в цілому містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (312 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку, із них основного тексту – 186 сторінок, списку використаних джерел – 35 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У Висновках зазначені найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання, пов’язаного із становленням та розвитком конституційно-правових засад захисту суспільної моралі, що дають підстави зробити наступні теоретичні узагальнення:
1. Правовою основою захисту суспільної моралі в Україні є Конституція України, Закон України «Про захист суспільної моралі» та інші Закони України, зокрема «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу», «Про телебачення і радіомовлення» «Про рекламу», «Про охорону дитинства». При всій відносності моральних цінностей та плюралізмі моральних оцінок, державно-організоване суспільство завжди опиралося на особливий офіційно визнаний й закріплений в нормах права мінімум соціально стійкої моралі. В перехідний період держава не має можливості захищати й впроваджувати в життя всі різновиди існуючої в суспільстві субморалі, але вона зобов’язана виразити в праві і юридично захистити основний стрижень морального життя, представлений у вигляді соціально вивіреного й необхідного мінімуму моральних вимог (суспільної моралі), і таким чином домогтися, щоб мораль і право працювали в унісон, у єдиному ключі соціального регулювання суспільних відносин.
2. З огляду на те, що в Україні демократична система державно-політичного владарювання, як і громадянське суспільство ще не сформовані, необхідно рельєфніше окреслити нормативно-правові засади захисту суспільної моралі. Потребує уточнення законодавче розуміння поняття «суспільна мораль», що міститься у Законі України «Про захист суспільної моралі», в якому не враховано той факт, що суспільна мораль є явищем багатогранним і не обмежується системою норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей. Суспільна мораль має розглядатися не тільки як ідеальне відображення об`єктивної дійсності у формі суспільної свідомості чи регулятор суспільних відносин, але й як об’єкт правового захисту. Тому, визначення поняття «суспільна мораль» в Законі доцільно викласти у такій редакції: «суспільна мораль – це система національних і загальнолюдських етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі його багатовікових духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, гідність, свободу, справедливість, відповідальність, громадський обов’язок, які визначають сутність вимог до індивіда зі сторони суспільства».
Необхідно розширити сферу дії Закону, оскільки суспільна мораль, яка є явищем багатогранним, заснованим на традиційних духовних і культурних цінностях народу, не може бути повністю захищеною виключно шляхом державного регулювання і контролю за обігом продукції сексуального чи еротичного характеру. На нашу думку, доцільно у ст. 4 розширити сферу дії Закону і викласти її в такій редакції: «Дія Закону поширюється на діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування у частині державного регулювання і контролю за обігом продукції та видовищних заходів, які завдають шкоди суспільній моралі, на діяльність установ та організацій усіх форм власності, юридичних осіб та громадян у сфері обігу відповідної продукції на території України, а також за її межами, якщо суб'єктами правовідносин є громадяни України та юридичні особи, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України».
3. З метою запобігання суб’єктивному оцінюванню інформаційної продукції на предмет виявлення порушень законодавства у сфері захисту суспільної моралі, потрібно розробити та нормативно закріпити критерії віднесення продукції до такої, що завдає шкоди суспільній моралі. Рекомендації щодо визначення ознак віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції до такої, що завдає шкоди суспільній моралі слід викласти у двох розділах: в першому розділі— зафіксувати основні критерії, у другому—додаткові. До основних критеріїв доцільно віднести ті із них, які були б спільними для будь-якого виду продукції, що завдає шкоди суспільній моралі: 1) відтворення та демонстрація в інформаційній продукції відвертої зневаги до норм та принципів суспільної моралі; 2) присутність прямих закликів до вчинення дій, що завдають шкоди суспільній моралі; 3) зображення (відтворення) порушень суспільної моралі подається в ракурсі позитивного ставлення до нього, що спонукає до його наслідування, а не осуду; 4) демонстрація в інформаційній продукції порушень норм суспільної моралі, яка не має художньої цінності, та не створена з науковою чи учбовою ціллю. Особливо кваліфікуючим критерієм варто вважати створення продукції, що завдає шкоди суспільній моралі, якщо до цього процесу були залучені діти. Варто нормативно закріпити положення про те, що продукція, в якій висвітлюється теми і проблеми, з відтворенням навколишньої дійсності в усій її складності (жанри: трагедія, драма, трагікомедія, публіцистичні передачі, тощо), навіть якщо це передбачає демонстрацію порушення норм і принципів суспільної моралі, але водночас такі дії засуджуються, не визнається такою, що порушує норми суспільної моралі.
У другому розділі доцільно визначити окремі ознаки, які дозволяють віднести конкретну продукцію до такої, що пропагує війну, національну чи релігійну ворожнечу, фашизм та неофашизм, принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою, посилює неповагу до національних і релігійних святинь, принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей, заохочує каліцтво, самогубство, позитивно оцінює насильство, пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, або є продукцією сексуального та порнографічного характеру тощо;
4. Забезпечення справжньої свободи особи можливе лише при повній, чіткій і послідовній реалізації конституційних обмежень прав і свобод людини й громадянина. Під обмеженням прав і свобод з метою захисту суспільної моралі варто розуміти встановлені законодавством межі (границі) реалізації (здійснення) людиною (громадянином) прав і свобод, що виражаються в заборонах, обов'язках, відповідальності, зміст яких детермінований необхідністю захисту суспільної моралі, а саме, забезпечення балансу між інтересами особистості, суспільства й держави;
5. На конституційному рівні необхідно закріпити можливість і допустимість обмежень прав і свобод людини й громадянина з метою захисту суспільної моралі, а також визначити критерії таких обмежень. Під критеріями варто розуміти сукупність елементів, що відіграють роль необхідного й достатнього набору ознак правомірних обмежень прав і свобод людини й громадянина. Критерії є свого роду «індикаторами», мірилом правомірності обмежень прав і свобод.
Пропонуємо викласти ч. 1 ст. 64 Конституції України в такій редакції: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, коли це необхідно в демократичному суспільстві для захисту національної безпеки та конституційного ладу, охорони громадського порядку, захисту суспільної моралі, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб».
6. Конституційно-правовий механізм захисту суспільної моралі—це система правових засобів, за допомогою яких усуваються негативні чинники, що можуть завдати шкоди суспільній моралі та відновлюється правове становище у випадку порушення законодавства про захист суспільної моралі.
У конституційно- правовому механізмі захисту суспільної моралі слід виділити такі елементи:
1) нормативний, що складається з двох піделементів: а) нормативно-матеріального – право на захист суспільної моралі, право на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що можуть завдати шкоди суспільній моралі; б) нормативно-процесуального –деталізованої процедури захисту суспільної моралі, що визначається нормами процесуального права, закріпленими в приписах законодавчих актів;
2) інституційний елемент– система державних органів, які офіційно наділені повноваженнями охороняти і захищати (в разі порушення) суспільну мораль.
7. Державний та громадський контроль у сфері захисту суспільної моралі є організаційно-правовими механізмами захисту суспільної моралі, що впливають на органи державної влади та місцевого самоврядування та скеровують її дії на виконання відповідних функцій. Законодавче закріплення правових засад здійснення державного та громадського контролю у сфері захисту суспільної моралі повинно, перш за все, здійснюватися у напрямку визначення кола питань, що підлягають контролю, системи державних органів та громадських інститутів, які здійснюють контроль, особливостей контрольного процесу, відповідальності контролюючих органів та їх посадових осіб і відповідальності посадових осіб органів, щодо яких здійснюється контроль, за невиконання рішень (актів) контролюючих органів. Необхідно сформувати легальне (нормативно-правове) визначення контролю, окреслити характерні особливості, які відмежовують його від нагляду. Дану правову прогалину пропонуємо врегулювати шляхом ухвалення законів України «Про державний контроль», «Про громадський контроль», або ж узагальнюючого закону, наприклад, «Про контроль в Україні», а також внесення змін та доповнень до діючих нормативно-правових актів у сфері захисту суспільної моралі.
8. Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі може бути як перспективна, так і ретроспективна. Перспективна (позитивна) відповідальність передбачає свідоме, відповідальне ставлення індивідів до своїх обов’язків та вчинків, яка виключає порушення правових приписів, спрямованих на захист суспільної моралі. Ретроспективна відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі—це відповідальність за вже скоєне протиправне діяння у сфері суспільної моралі.
9. Механізм реалізації юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі—це сукупність пов’язаних між собою нормативних, інституційних, функціональних та аксіологічних елементів, за допомогою яких забезпечується право на всебічний розвиток особистості, право на захист суспільної моралі, а в разі вчинення фізичними чи юридичними особами правопорушення – застосування правових санкцій з метою забезпечення конституційного правопорядку та законності.
До складу механізму конституційної відповідальності за порушення норм суспільної моралі слід виділити наступні елементи: 1) сукупність правових норм, що визначають конституційно-правові засади захисту суспільної моралі (серед них особливе місце посідають норми, які встановлюють межі правового захисту суспільної моралі, невиконання яких є підставою для застосування санкцій); 2) правові норми, які визначають форми протиправної діяльності у сфері суспільної моралі; 3) органи державної влади та громадські інституції, які здійснюють контроль за дотриманням норм суспільної моралі фізичними та юридичними особами з метою своєчасного реагування на протиправні дії останніх; 4) нормативно визначена процесуальна форма розгляду справ про відповідальність за порушення конституційно-правових засад суспільної моралі; 5) органи правосуддя, до компетенції яких входить розгляд справ за фактом порушення норм суспільної моралі і винесення по них рішень.

Список використаних джерел
1. Абрамов А.И. Мораль и право как особые социальные регуляторы / Андрей Иванович Абрамов // Вестник Волжского университета им. В.Н. Татищева. Сер. «Юриспруденция». - Тольятти, 2003. - Вып. 35. - С. 34-60.
2. Абросимова О.К. Взаимодействие права и морали в современном российском обществе : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Абросимова Ольга Константиновна.—Саратов, 2001.— 192 c.
3. Авдеева О.А. История формирования научного понимания права: [учебное пособие] / Ольга Анатольевна Авдеева. – Иркутск: Иркутский гос. Ун-тет, 1996. – 41 с.
4. Авдеенкова М.П. Конституционно-правовая ответственность в России: проблемы становленияи реализации: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. / Авдеенкова Мария Павловна.—М., 2003.—200 с.
5. Адміністративне право України: підручник [для юрид. вузів і фак. ] / за ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право, 2000. – 520 с.
6. Азизкулова Г.С. Взаимодействие моральной и правовой ответственности в условиях перестройки общественных отношений : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Г.С. Азизкулова.—Ташкент, 1991.—21 с.
7. Алексеев С.С. Философия права / Сергей Сергеевич Алексеев.– М.: Изд-во НОРМА, 1998. – 336 с.
8. Алексейчук И.С. Особенности формирования смысла понятий «мораль» и «добро» / Игорь Сидорович Алексейчук // Гілея. – 2010. – Вип. 33. – С. 159-165.
9. Американская конвенция о правах человека // Международные акты о правах человека. Сборник документов / [сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева]. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. - С. 719-760.
10. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна.— К., 1999. — 38 с.
11. Апресян Р.Г. Понятие общественной морали (опит концептуализации) / Рубен Грантович Апресян // Вопросы философии.—2006.—№5.— С. 3-17.
12. Апресян Р.Г. Понятие общественной морали. Послесловие к дискуссии / Рубен Грантович Апресян // Вопросы философии. – 2010. – № 2. – С. 60-73.
13. Афонін Е.А. Проблема психологічного феномена проекції в політиці / Е.А. Афонін, О.А. Донченко // Політичний менеджмент. – 2009. – № 4(37). – С. 28-43.
14. Бабкін В.Д. Нарис історії розвитку загальної теорії держави і права, філософії та енциклопедії права / Володимир Дмитрович Бабкін, Ігор Борисович Усенко // Антологія української юридичної думки: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.
Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. редактори В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко.—К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002.—586 с.—С. 9-43.
15. Басов В.О. Проблема нравственности в современном российском законодательстве / Валерий Олегович Басов // Гуманитарные исследования=Humanitaria studia.—Астрахань, 2002.—№5.—С. 5-12.
16. Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Юрій Григорович.— Х., 2004. — 20 с.
17. Бачинин В.А. Морально-правовая философия / Владислав Аркадьевич Бачинин.—Х: Консул, 2000.—208 с.
18. Бачинин В.А. Философия. Энциклопедический словар / Владислав Аркадьевич Бачинин.—СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2005.—288 с.
19. Бачинін В.А. Філософія права: [підручник для юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти] / В.А. Бачинін, М.І. Панов. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 472 с.
20. Берман Г.Дж. Вера и закон: примирение права и религии / Гарольд Дж. Берман ; [пер. с англ. Д. Шабельникова и М. Тименчика]. – М., 1998. – 442 с.
21. Бломе-Дрез Ф. Политическая и экономическая этика: Малая политическая этика Экономическая и предпринимательская этика: [учебное пособие] / Бломе-Дрез Ф., Сутор Б., Хоман К. ; [пер. с нем. Курбатовой С., Костюка К.].– М: Фаир-Пресс, 2001- 368 с.
22. Боброва Н.А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты) / Н.А. Боброва, Т.Д. Зражевская.—Воронеж.: Из-во воронеж. ун-та, 1985. – 152 с.
23. Богуславская К.Ю. Аморальный проступок в трудовом праве / Ксения Юрьевна Богуславская // Актуальные проблемы юридической науки и практики: материалы регион, науч.-практ. конф. - Пермь, 2003.—С. 217-220.
24. Богуславская К.Ю. Взаимодействие норм права и норм морали в правовом регулировании трудовых отношений: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудовое право; право соціального обеспечения / К. Ю. Богуславская.—Пермь, 2006.—23 с.
25. Варивода В.І. Адміністративно-правова протидія проституції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / В.І. Варивода. — К., 2006. — 20 с.
26. Ведяхин В.М. Гуманизм как нравственно-этический принцип российского права / Владимир Михайлович Ведяхин // Право и политика.— 2002.— №12. - С. 4-13.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укладач і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
28. Венгеров А.Б. Теория государства и права: [учебник для юридических вузов] / Анатолий Борисович Венгеров. – М.: Новий Юрист, 1998. – 624 с.
29. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 2 лютого 2011 р. на проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» (реєстраційний № 7132) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Верховної Ради України. – Режим доступу:
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38551
30. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России : [учебное пособие] / Леонид Дмитриевич Воєводин.— М.: Норма, 1997.— 294 с.
31. Ганьба Б.П. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ / Борис Павлович Ганьба // Право України. – 2000. – №3. – С. 41-44.
32. Ганьба Б.П. Системний підхід у державно-правових дослідженнях / Борис Павлович Ганьба // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2000. – Вип. 35.—С. 59-65.
33. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.07 / Володимир Миколайович Гаращук – Х., 2003. – 409 с.
34. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель; [пер. с нем. Б.Г. Столпнера, М.И. Левиной]; ред. Д. А. Керимов, В.С. Нерсесянц; авт. вступ. ст. и примеч. В.С. Нерсесянц.- М.: Мысль. - 1990. -526 с.
35. Гетьман-П’ятковська І.А. Право та мораль: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Гетьман-П’ятковська Ірина Анатоліївна.—К., 2007.—211 с.
36. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) : [монография] / Людмила Ивановна Глухарева.—М.: Изд-во "Юристъ", 2003.— 303 с.
37. Головистикова А.Н. Права человека: [учебник] / А.Н. Головистикова, Л.Ю. Грудцына.—М.: Эксмо, 2008.—448 с.—(Российское юридическое образование).
38. Головченко В.В. Право в житті людини : статті; [відп. ред. В.Ф. Сіренко] / Валентин Васильович Головченко.—К.: Оріяни, 2005.—336 с.
39. Голубева Г.А. Взаимодействие морали и права (социально-философский анализ опыта советского общества): автореф. дис. на соискание учен. степени докт. философ. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия» / Г.А. Голубєва. – М., 1990.– 136 с.
40. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая, вторая, третья и четвертая: официальный текст по состоянию на 18 февраля 2010 г.—М.: ОМЕГА-Л, 2010.—474 с.
41. Григорьева Н.В. Соотношение права и нравственности в философско-правовой традиции России и современность / Наталья Владимировна Григорьева // Русская нация: историческое прошлое и проблемы возрождения.—М., 1995.—С. 102-106.
42. Давидов П.Г. Право і моральність як соціальні цінності / П.Г. Давидов, І.О. Хрімлі // Наука. Релігія. Суспільство.—2005.—№2.—С.104-111.
43. Денисенко М.В. Уголовная ответственность за незаконное распространение порнографических материалов или предметов: дис. кандидата юрид.наук : 12.00.08 / Денисенко Михаил В’ячеславович.—М., 2004.—182 с.
44. Денисов С.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі (ст.210, 211, 211-1 КК України): дис…. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Денисов Сергій Федорович. – К., 1996.– 120 с.
45. Денисов С.Ф. Кримінально-правова охорона громадської моралі : [наукове видання] / Сергій Федорович Денисов.—Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 1998.— 42 с.
46. Денисюк С.Ф. Організація громадського контролю у сфері забезпечення правоохоронними органами громадського порядку / Станіслав Федорович Денисюк // Форум права. – 2009. –№ 2. – С. 102–107 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до матеріалу:
http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2009-2/09dsfogp.pdf.
47. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії: [монографія] / За ред. І. О. Кресіної. – К.: Логос, 2007. – 316 с.
48. Державне управління : навч. посіб. / [А. Ф.Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. –343 с.
49. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер'янова]. – К. : Факт, 2003. - 384 с. - (Адміністративно-правова реформа в Україні).
50. Дністрянський С.С. Загальна наука права і політики / Станіслав Северинович Дністрянський // Антологія української юридичної думки: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.—К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002-2003.
Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права /упорядники: В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко, Н.М. Пархоменко; відп. редактори В.Д. Бабкін, І.Б. Усенко.—К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2002.—586 с.—С. 384-407.
51. Доган М. Сравнительная политическая социология / Матей Доган, Домінік Пеласси ; [пер. с англ. Т.И. Шумилина]. – М.: РАН. ИСПИ, 1994. – 272 с.
52. Дробницкий О.Г. Понятие морали. Историко–критический очерк / Олег Григорьевич Дробницкий. – М.: Наука, 1974. – 388 с.
53. Етимологічний словник української мови : [в 7-ми т.] / [укл. Г.В. Болдирєв, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін.; редкол.: О.С. Мельничук (гол. ред.) та ін]. - К.: Наук, думка. –1982.
Т. 3: К-М. – 1989. – 552 с.
54. Эбзеев Б.С. Человек, народ, государство в конституционном строе Российской Федерации / Борис Сафарович Эбзеев.— М.: Юридическая литература, 2005. — 574 с.
55. Этика. Энциклопедический словарь / [под ред. Р.Г. Апресяна и А.А. Гусейнова]. – М.: Гардарики, 2001. – 671 с.
56. Європейська конвенція з прав людини (Рим, 4.11.1950: ETS/005). — К. : Фенікс, 2004. — 40 с.
57. Європейська конвенція про транскордонне телебачення (зі змінами від 9 вересня 1998 року) // Офіційний вісник України вiд 26.02.2010 р.—2010.—№ 11.— стор. 201.—стаття 562.
58. Жданов І. Простір свободи? / І. Жданов, М. Сунгуровський // Інформаційно-аналітичні матеріали до народного форуму «За демократичний розвиток України».—К.: Укр. центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, 2002.—С. 129-136.
59. Загальна декларація прав людини. — К.: Право, 1995. — 12 с.
60. Загальна теорія держави і права: підручник / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина].—Х.: Право, 2009.—584 с.
61. Звернення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі до голів облдержадміністрацій та обласних рад щодо громадських колегій (регіональних комісій) з питань захисту суспільної моралі [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Національної експертної комісії з захисту суспільної моралі. – Режим доступу:
http://www.moral.gov.ua/news/318/
62. Зражевская Т.Д. Проблемы правовой ответственности государства / Татьяна Дмитриевна Зражевская // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 26 – 30.
63. Игнатов А.Н. Ответственность за преступления против нравственности (половые преступления) / Алексей Николаевич Игнатов. – М.: Юридическая литература, 1985.–318 с.
64. Ильичев Л. О соотношении философских и методологических проблем / Леонид Ильичев // Вопросы философии.—1976. – № 4. – С. 71 – 82.
65. Исаков В.Б. Правомерное и неправомерное ограничение прав человека в законотворческой практике России / Владимир Борисович Саков // Теория и практика ограничения прав человека по российскому законодательству и международному праву. Сборник научных трудов. - Нижний Новгород: Изд-во Нижегор. юрид. ин-та МВД РФ, 1998.— Ч. II.— Т. 1.—С. 3 - 7.
66. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах: [монографія] / Н.М. Оніщенко, Т.І. Тарахонич, Н.М. Пархоменко, Л.О. Макаренко / [за заг. ред. Н. М. Оніщенко].—К.: Видавництво «Юридична думка», 2009.—216 с.
67. Карпен У. Свобода прессы в Германии / Ульрих Карпен // Законы и практика средств массовой информации в Европе, Америке и Австралии. — М.: Права человека, 1996.—С. 44-59.
68. Кастельс М. Інтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства / Мануель Кастельс ; [наук. ред. В.В. Лях; пер. з англ. Е.Г. Ганиш, А.Б. Волкова].—К: «Ваклер», 2007.—304 с.
69. Кафарський В.І. Інформаційна культура українського суспільства / Володимир Іванович Кафарський // Голос України—№ 92 (3842).—С. 12.
70. Кафарський В.І. Нація і держава: Культура. Ідеологія. Духовність / Володимир Іванович Кафарський. - Івано-Франківськ : Плай, 1999.—336 с.
71. Кацапова И.А. Соотношение морали и права в философии П. И. Новгородцева: дис. кандидата философ. наук: 09.00.05 / Кацапова Ирина Анатольевна —М., 2003.—218 с.
72. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права : [підручник] / Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. – Львів: Закарпаття, 2003. – 450 с.
73. Керимов Д.А. Методология права: предмет, функции, проблемы философии права / Джангир Аббасович Каримов.—[4-е изд.].— М: ИНФРА-М, 2008.—521 с.
74. Керівні принципи Організації Об'єднаних Націй для попередження злочинності серед неповнолітніх від 14 грудня 1990 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Верховної Ради України. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_861
75. Клейменова О. Нічні комахи: спроба класифікації / Ольга Клейменова // Голос України. - 1998. - 2 лип. - С. 6.
76. Кнапп В. О возможности использования кибернетических методов в праве / Виктор Кнапп ; [пер. с чешского М.П. Лебедева]. – М. : Прогресс, 1965.—288 с.
77. Коваль О.А. Маніпулювання релігійною свідомістю: проблема вироблення нормативних підходів протидії використанню маніпулятивних технік / О.А. Коваль // Нова парадигма. Філософія. Соціологія. Політологія : журнал наукових праць. Вип. 51 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Творче об-ня "Нова парадигма"; редкол. В. П. Андрущенко [та ін.]. - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. -С.180-192.
78. Козлова А. Порнография, как и марксизм, не терпит инакомыслия / Анна Козлова // Литературная Россия. - 1998. - 30 января. - (№ 5) - С. 14.
79. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в Российской Федерации: ответственность органов государственной власти и иных субъектов права за нарушение конституционного законодательства Российской Федерации / Нина Михайловна Колосова.– М. : Городец, 2000. – 192 с.
80. Колосова Н.М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности / Нина Михайловна Колосова // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 86–91.
81. Колосова Н.М. Теория конституционной ответственности: природа, особенности, структура: автореф. дис. на соискание уч. степени доктора юрид. наук. - М., 2006.—44 с.
82. Колотова Н.В. Взаимодействие права и морали: взаимодополнительность и конфликт : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; История политических и правовых учений» / Н. В. Колотова—М., 1997.—24 с.
83. Колотова Н.В. Мораль и право: анализ традиции исследования ценностных аспектов проблемы / Наталья Валерьевна Колотова // Проблемы ценностного подхода в праве: традиции и обновление / [Редкол.: Графский В. Г., Мамут Л. С., Нерсесянц В. С. (Отв. ред.)] — М.: Изд-во ИГиП РАН, 1996. — С. 20–29.
84. Колпаков В.К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. –544 с.
85. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. [Електронний ресурс] // Офіційний Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до матеріалу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_021
86. Коннов В.А. Правовые основы ограничения политических прав и свобод граждан по зарубежному и российскому законодательству (сравнительно-правовой анализ) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституционное право; Муниципальное право» / В.А. Кононов.— М., 2001.—25 с.
87. Коновалова Л.В. Растерянное общество: критика современной социологии и психологии морали / Людмила Васильевна Коновалова.—М.: Мысль, 1986.— 220 с.
88. Конституции государств Европы: [в 3 т.] / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – Т.2. – 840 с.
89. Конституционные права и свободы человека и гражданина в Российской Федерации : [учебник для вузов] / Под ред. О.И. Тиунова.—М.: Норма, 2005.—734 с.
90. Конституция Российской Федерации принята всенародным голосованием 12 декабря 1993 г. Официальное издание.—М: "Юридическая литература", 1997.—64 с.
91. Конституція Італійської Республіки від 22 грудня 1947 року // Каталог корпоративної колекції перекладів нормативно-правових актів зарубіжних країн (за бібліотечно-бібліографічною класифікацією) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Верховної Ради України. – Режим доступу:
http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/ital_constitut.html
92. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.—1996.—№30.—Ст. 141.
93. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Інформаційний збірник Міністерства освіти України.—2000.—№22. – С. 7 – 21.
94. Концепція захисту суспільної моралі в Україні : Проект [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Національної експертної комісії з захисту суспільної моралі. – Режим доступу:
http://www.moral.gov.ua/news/331/
95. Концепція національного виховання студентської молоді, затв. рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 25 червня 2009 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Міністерства освіти і науки України. – Режим доступу:
http://www.mon.gov.ua/main.php?query=newstmp/2009_1/13_07/
96. Костицький В.В. Захист суспільної моралі як нова функція демократичної держави / Василь Васильович Костицький // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка).—2010.—№ 3-4.—С. 3-12
97. Кочубей Л. Деструктивні технології виборчих кампаній: морально-політичний аспект / Лариса Кочубей // Соціальна психологія : Український науково-практичний журнал. - 2007. - Спец. вип.—С. 142-149.
98. Крупник А.С. Зарубіжний досвід громадського контролю: уроки для України / Андрій Семенович Крупник // Ефективність державного управління: Зб. наук. праць ЛРІДУ. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 14. – С. 146–154.
99. Крусян А.Р. Сучасний український конституціоналізм : [монографія] / Анжеліка Романівна Крусян. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 558 с.
100. Кузнецов В.В. Злочини проти громадського порядку та моральності: [практ посіб.] / Віталій Володимирович Кузнєцов; за заг. ред. В. І. Шакуна. – К. : Паливода А. В., 2007. - 160 с. - (Практика та право).
101. Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право» / Л.С. Кучанська. — К., 2007. — 20 с.
102. Лазарев В.В. Современные подходы к пониманию права и их значение для юридической практики / Валерий Васильевич Лазарев // Общая теория права и государства: [учебник] / под ред. В.В. Лазарева.—[2-е изд.]. – М.: Юрист, 1996. – С. 99-111.
103. Ландіна А.В. Захист моральності у сфері статевих відносин за кримінальним законодавством зарубіжних країн / Анна Валентинівна Ландіна // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – 2004. – № 1-2 (9-10). – C. 196-201.
104. Ландіна А.В. Моральність як об’єкт кримінально-правового захисту / Анна Валентинівна Ландіна // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – 2003.– № 3. – C. 194-204.
105. Лапина Т.С. Личность как субьект нравственной регуляции / Татьяна Сергеевна Лапина; под ред. А.И. Титаренко // Моральная регуляция и личность.— М.: Изд-во МГУ, 1972.—С. 20-24.
106. Лебеденко В.І. Проституція: поняття, характеристика і правові засади профілактики її розповсюдження: [навч. посібник] / Вадим Іванович Лебеденко.- Київ: УАВС, 1994. – 32 с.
107. Легеза М.А. Концептуальні моделі взаємозв’язку політики та моралі / Микола Андрійович Легеза // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць.— Одеса, 2004. — Вип.22.—С. 145-149.
108. Ліщинська О.А. Факти і артефакти соціальної залежності / Олена Альбертівна Ліщинська // Соціальна психологія. – 2006. – № 6. – С.124-130.
109. Лукашева Е.А. Права человека как критерий нравственного измерения политики и государственной власти / Елена Андреевна Лукашева // Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально-психологические аспекты). - М.: Изд-во ИГиП РАН, 1997. - С. 5-36.
110. Лукашева Е.А. Право. Мораль. Личность / Елена Андреевна Лукашева; [отв. ред. В.М. Чхиквадзе]. – М.: Наука, 1986. – 262 с.
111. Лукич Р. Методология права / [под ред., с вступ. ст. Д. А. Керимова ; пер. с сербскохорватского В. М. Кулистикова] / Радомир Лукич.—М.: Прогресс, 1981. –304 с. –(Общественные науки за рубежом.).
112. Лукьянова Н.Г. Нравственность и право как нормативно-ценностные регуляторы поведения человека: социально-философский анализ: дис. ... канд. филос. наук: 09.00.11 / Лукьянова Нателла Георгиевна.— Пятигорск, 2004.— 197 c.
113. Макензи Джон С. Этика (учение о нравственности) / Джон Стюарт Макензи. – Спб., 1898. – 438 с.
114. Малахов В.А. Етика: [курс лекцій] / Віктор Афонович Малахов. – 5-те вид. – К.: Либідь, 2004. – 384 с.
115. Малиновський В.Я. Державне управління: начальний посібник / Валентин Ярославович Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
116. Малиновський В.Я. Державне управління: [навч. посіб.] / Валентин Ярославович Малиновський.—[2-е вид., доп. та перероб]. – К.: Атіка, 2003. –576 с.
117. Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління. - К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. – 254 с.
118. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве / Александр Васильевич Малько.—[2-е изд.]—М.: Юристъ, 2003.—256 с.
119. Мальцев Г.В. Нравственные основания права / Геннадий Васильович Мальцев.—[2-е изд.].—М: Изд-во СГУ, 2009.—552 с.
120. Маринушкина Е.Е. Развитие качеств личности как противостояние манипуляции сознанием / Елена Евгеньевна Маринушкина // Профілактика психологічного насильства і маніпулювання свідомістю та розвиток критичного мислення в молодіжному середовищі: зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, (Київ, 27–28 травня 2004 року) / редкол.: М.М. Слюсаревський (голов. ред.) та ін. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2005. – С. 105-111.
121. Мартышин О.В. Справедливость и право / Орест Владимирович Мартышин // Право и политика.—2002.—№12.—С. 4-15.
122. Мельниченко В.І. Законодавче регулювання прозорості і відкритості публічного управління: необхідність, стан, проблеми, перспективи / Віктор Іванович Мельниченко // Український соціум. – К.: Національний університет внутрішніх справ, 2007. – № 5–6 (22–23). – С. 48–55.
123. Мережко А.А. Введение в философию международного права. Гносеологія международного права : [монографія] / Александр Александрович Мережко.—К.: Юстиниан, 2002.—192 с.
124. Миронова Г. Діалектична єдність природи моральних і правових відносин / Галина Миронова // Юридична Україна.—2004.—№1.—С. 20-26.
125. Мишина И. Д. Нравственные ценности в праве: автореф дис. на здобуття уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория права и государства, история права и государства; история правовых и политических учений».—Екатеринбург, 1999.— 27 c.
126. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. Електронний ресурс] // Офіційний веб-сервер Верховної Ради України. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043
127. Молчанова И. Манипуляция сознанием людей посредством рекламы средствами массовой информации / Ирина Молчанова // Профсоюзы и проблемы духовности: сб. материалов международной научно-практической конференции. международной научно-практической конференции, (Донецк, 16-17 декабря 2003 г); Ч. 2 / Донецкий обл. совет профсоюзов ; отв. за вып. В.И. Овинников. - Донецк, 2003. – С. 21-23.
128. Морозова В.О. Адміністративна відповідальність за правопорушення проти громадської моралі: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Морозова Вікторія Олексіївна / Державна податкова адміністрація України. - Ірпінь, 2003.—199 c.
129. Мухаев Р.Т. Теория государства и права: [ученик] / Рашид Тазитдинович Мухаев — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 543 с.
130. Навроцький В.О. Злочини проти громадського порядку та моральності / В'ячеслав Олександрович Навроцький // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – К., 2001. – 104 с.
131. Наливайко Л.Р. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній конституційній практиці / Лариса Романівна Наливайко // Право України. - 1999. - № 10 - С. 45-50.
132. Невмержицька О. Моральні цінності та телебачення: Цільова творча програма / Олена Невмержицька.—Дрогобич, 2005. —22 с.
133. Новгородцев П.И. Сочинения / Павел Иванович Новгородцев; [сост. вступ. ст. и прим. М. А. Колерова, Н. С. Плотникова].— М.: Раритет, 1995.—448 с.— (Библиотека духовного возрождения).
134. Общая теория государства и права: Академический курс: [в 2-х т.] / под ред. М.Н. Марченко.—М., 1998.
Т. 2: Теория права. – М.: Изд-во „Зерцало”, 1998. – 640 с.
135. Овсянкіна Л.А. Моральний вимір ринкової економіки / Людмила Анатоліївна Овсянкіна //Людина і політика.– 200