КОШІЛЬ ГРИГОРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ЖИТЛОВО-ГОСПОДАРСЬКЕ БУДІВНИЦТВО В СЕЛАХ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

КОШІЛЬ ГРИГОРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЖИТЛОВО-ГОСПОДАРСЬКЕ БУДІВНИЦТВО В СЕЛАХ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОШІЛЬ ГРИГОРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 930:398.341(477.41/.42)―19/20‖
ЖИТЛОВО-ГОСПОДАРСЬКЕ БУДІВНИЦТВО В СЕЛАХ
ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ
ХХІ СТОЛІТТЯ
Спеціальність 07.00.05 – етнологія
Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
Науковий керівник
к.і.н., доцент
Пилипенко Віктор Володимирович
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………….……3
Розділ І. Історіографія проблеми та її джерельна база……………………..........10
1.1. Історіографія проблеми………………………………………………………..10
1.2. Джерельна база дослідження………………………………………………….26
Розділ ІІ. Підготовка до будівництва та процес зведення народного житла..…28
2.1. Звичаї та обряди при підготовці до будівництва житла………………….....29
2.2. Практичні та обрядово-звичаєві заходи в процесі будівництва народного
житла.………………………………………………………………………………..49
Розділ ІІІ. Технологія будівництва, конструктивні особливості та архітектурнохудожні рішення селянського житла……………………………………………...70
3.1. Будівельні матеріали, технологія та конструктивні особливості основних
елементів селянського житла……………………………………………………...70
3.2. Особливості облаштування зовнішнього вигляду народного житла………94
Розділ IV. Організація внутрішнього простору народного житла………...…..110
4.1. Планування та функціональна організація приміщень…………….………110
4.2. Особливості внутрішнього оздоблення народного житла……………...….123
Розділ V. Cелянська садиба та її забудова………………………………………137
5.1. Забудова та організація простору селянської садиби……………...………137
5.2. Господарські будівлі двору та малі архітектурні форми………………..…148
Висновки..…………………………………………………………………………166
Список використаних джерел та літератури………………………………….…172
Додатки…………………………………………………………………………….191
3
ВСТУП
Актуальність теми. Народне будівництво, як одна із найважливіших
складових частин матеріальної культури, посідає важливе місце в житті народу
та відображає комплекс етнічних факторів. Дослідження регіональних та
загальноукраїнських особливостей розвитку житлово-господарської
архітектури дає нам можливість виявити та дослідити її прикметні компоненти,
що безпосередньо впливають на загальну картину етнічного розвитку
українців.
Варто зазначити, що народне будівництво завжди чутливо реагує на
особливості природно-кліматичних умов та процеси, що відбувалися в усіх
сферах людського життя. З огляду на збереження традиційних регіональних
особливостей народного будівництва та динаміку й перспективи соціальноекономічних змін в селах Волинського Полісся в другій половині ХХ – на
початку ХХІ століття, на нашу думку, існує необхідність проведення
комплексного та ґрунтовного дослідження житлового та господарського
будівництва в регіоні. Варто поспішити дослідити ті явища та риси, що ще
збереглися з попередніх десятиліть, бо в майбутньому вони можуть бути
змінені чи взагалі втрачені.
Частина народної матеріальної культури, що досліджується (зведення
житла та господарських споруд, специфіка організації та забудови садиби)
становить великий інтерес і з огляду перспективи використання досвіду
будівництва у зазначеному періоді та регіоні для накопичення будівельних
знань у подальшій практиці будівництва. Разом з тим, в історіографії відсутнє
узагальнююче дослідження цієї проблеми. Все це в сукупності й обумовлює
актуальність обраної для дослідження теми.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної
теми «Українська нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність»
(державний реєстраційний номер 11 БФ 046-01), включеної до тематичного
4
плану історичного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка.
Метою дослідження є комплексне вивчення особливостей будівництва
житла та господарських споруд, принципів організації та типів забудови
селянської садиби та господарського двору на теренах Волинського Полісся в
другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних наукових
завдань:
проаналізувати історіографію та джерельну бази дослідження, з’ясувати
ступінь розробленості теми;
простежити основні етапи процесу будівництва народного житла на
Волинському Поліссі;
дослідити виконання практичного та ірраціонального (обрядовозвичаєвого) комплексів заходів, пов’язаних зі зведенням будівель;
розкрити особливості будівельних матеріалів, що використовувалися для
зведення основних конструктивних елементів споруд;
дослідити технологію будівництва та основні конструктивні прийоми;
визначити архітектурно-планувальну організацію та об’ємно-просторову
композицію народного житла;
встановити основні прийоми художньо-декоративного оформлення
жител;
охарактеризувати специфіку забудови селянської садиби та
господарського двору;
дослідити основні групи господарських будівель та розкрити їх
функціональне призначення.
Об’єктом дослідження є народне будівництво на території Волинського
Полісся в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
5
Предмет дослідження – комплекс житлово-господарського будівництва,
що включає в себе житло, господарські споруди, малі архітектурні форми,
специфіка та способи забудови селянської садиби та господарського двору.
Хронологічні межі дисертаційної роботи охоплюють другу половину ХХ
– початок ХХІ століття. Визначення нижньої межі пов’язане з остаточним
встановленням радянської влади на території Волинського Полісся в першій
половині 1950-х років, що зумовило запровадження нових соціальноекономічних відносин. Верхня хронологічна межа обумовлена радикальними
змінами, що відбулися в народному будівництві на теренах регіону на початку
ХХІ століття.
Територіальні межі дослідження визначені його об’єктом та предметом і
охоплюють північну частину Волинської області, яка в історіографії отримала
назву Волинське Полісся і є складовою частиною таких історико-етнографічних
регіонів як Волинь та Полісся. Адміністративно зазначена територія нині
охоплює Шацький, Ратнівський, Любешівський, Старовижівський, КаміньКаширський, Любомильський, Ковельський, Маневицький, частково
Турійський, Рожищанський, Ківерцівський райони Волинської області.
Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові методи
(аналізу, синтезу, індукції, дедукції) та основні методи етнологічної науки
(порівняльно-історичний, порівняльно-хронологічний, ретроспективний,
формально-типологічного аналізу, безпосереднього польового спостереження,
інтерв’ювання, фіксації та систематизації матеріалів), використання обмірів та
замальовок, фотографування. В процесі дослідження автор дотримувався
принципу історизму, що дає можливість розглянути проблему житловогосподарського будівництва у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття в
контексті загальних історичних процесів та соціально-економічних змін.
Важливим є також системний та комплексний підхід до проблеми, що
передбачає розгляд не окремих фактів, а їх сукупності, всіх сторін проблеми, її
послідовного розвитку та змін як цілісного явища. Сукупність всіх
вищезазначених принципів та методів дозволила детально розглянути процес
6
розвитку житлового та господарського будівництва на території Волинського
Полісся в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що
в дисертації вперше:
на основі аналізу залученої історіографії, опублікованих та зібраних в
ході польових експедицій джерел проведено комплексне дослідження
житлового та господарського будівництва на теренах Волинського Полісся в
другій половині ХХ – на початку ХХІ століття;
розглянуто різноманітні аспекти процесу будівництва житла, його
основні етапи, принципи архітектурно-художнього оформлення, організація
внутрішнього простору житла та його зовнішнього вигляду;
досліджено зміни в забудові селянської садиби та господарського двору в
зазначений період, що були зумовлені соціально-економічними процесами, які
відбувалися в селах Волинського Полісся;
введено в науковий обіг низку нових матеріалів опитувань респондентів,
обмірів, описів, фото жител та господарських споруд зроблених автором в
процесі польових досліджень на території регіону;
удосконалено:
описи принципів планування та функціонального призначення приміщень
житла;
знання про народну архітектуру радянського періоду, зокрема 1950-х –
1970-х років;
отримали подальший розвиток:
аналіз історіографічного доробку вітчизняних вчених, які продовжують
роботу на ниві дослідження народної архітектури Волинського Полісся та
України загалом;
узагальнено перспективи подальшого розвитку житлового та
господарського будівництва на теренах регіону.
7
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання
основних положень та результатів дослідження при написанні розділів
монографій, підручників, навчальних посібників, присвячених народній
архітектурі як окремих історико-етнографічних регіонів, так і України загалом.
Зібраний та структурований в досліджені матеріал може стати підґрунтям для
розробки наукових розвідок, пов’язаних з суміжною проблематикою,
дослідження етнічної історії України та вивчення інших аспектів життя
західнополіського села.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного
дослідження були викладені на п’яти наукових конференціях: VІ Міжнародна
наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки
історичного факультету – 2013» (Київ, 25 квітня 2013 р.); ХІІ Міжнародна наукова
конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна – 2014:
Історія» (Київ, 25-28 березня 2014 р.); VІІ Міжнародна наукова конференція
студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету,
присвячені 180-річчю заснування Київського університету» (Київ, 24 квітня 2014 р.);
ХІІІ Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених
«Шевченківська весна – 2015: Історія» (Київ, 1-3 квітня 2015 р.); VIІІ
університетська науково-практична конференція студентів, аспірантів і
молодих вчених «Молода наука-2015» (Запоріжжя, 7-9 квітня 2015 року).
Публікації. За результатами дослідження було опубліковано 11 наукових праць
загальним обсягом 4,4 д.а. – 6 наукових статей у фахових виданнях (3,4 д.а.), у тому
числі 5 у фахових наукових виданнях України (з них 1 стаття у виданні, яке входить
до наукометричної міжнародної бази РИНЦ) і одна в іноземному виданні, та 5
матеріалів тез доповідей на наукових конференціях (1 д.а.).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи найважливіші результати дослідження, узагальнюючи
основні положення дисертаційної роботи, що виносяться на захист, ми дійшли
наступних висновків.
У висновках сформульовані підсумки дослідження, обґрунтовані основні
положення дисертації.
- Встановлено, що в історіографії проблеми відсутні спеціальні комплексні
наукові праці, присвячені темі житлового та господарського будівництва на
теренах Волинського Полісся в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Основна увага науковців значною мірою була зосереджена на проблемі
розвитку тих чи інших елементів народного будівництва традиційного періоду,
включаючи і першу половину ХХ століття, тоді як з приводу подальшого його
розвитку робилися лише певні припущення та прогнози. Частково
дослідженими є окремі аспекти даної тематики, хоча варто відмітити, що
розглядалися вони значною мірою в рамках узагальнюючих праць з народної
архітектури Українського Полісся чи всієї України.
Зібраний автором в ході польових досліджень матеріал (опитування
респондентів, обмірювання та замальовки планів жител і принципів забудови
садиб, фотоматеріали) є достатньо репрезентативним і дозволив комплексно
дослідити проблему житлово-господарського будівництва регіону в зазначений
період. Певним доповненням польових досліджень автора став фактичний
матеріал, що міститься в працях дослідників житлового та господарського
будівництва регіону опублікованих в другій половині ХХ – на початку ХХІ
століття.
- З’ясовано, що підготовка та будівництво поліського житла в другій
половині ХХ – на початку ХХІ століття має певну етапність. Так, перед тим як
розпочати будівництво селянин мав обрати сприятливе місце, придбати чи
заготовити будівельні матеріали, домовитися та найняти майстрів.
Безпосередньо процес будівництва житла розпочинався із заснування
167
(«закладщини») будинку та включав зведення основних елементів споруди.
Завершенням будівництва вважалося встановлення будівельного деревця
(«вільця», «квітки»), після чого господар повинен був розрахуватися з
майстрами та поставити могорич. Після цього в конструктивному відношенні
зведення житла вважалося завершеним. Варто відзначити, що така етапність
була характерна для традиційного періоду та ретельно дотримувалася селянами
в досліджуваний період.
-Підготовка та процес будівництва також вимагає дотримання цілого
комплексу практичних та звичаєво-обрядових дій, що мають очевидний
генетичний зв’язок з традиційними уявленнями, хоча більшість з них і втратила
своє первісне семантичне значення. Селяни досить ретельно дотримуються
заходів, що супроводжують процес підготовки та будівництва народного
житла. Процес вибору та заготівлі деревини, що була основним будівельним
матеріалом на теренах Волинського Полісся до кінця 1970-х років, вимагав
дотримання системи практичних та ірраціональних критеріїв. Однак, після того
як деревину почали заготовляти в промислових масштабах, вони стають не
актуальними. Однією із найважливіших проблем, до якої селяни ставляться
відповідально, є вибір сприятливого часу для заснування нового житла. Це
стосується різних часових проміжків: дня тижня, фази місяця, року. Не
сприятливим (не щасливим) найчастіше вважається межовий час, що найбільше
прослідковується в забороні закладати нову будову у високосний рік та
православне свято Явдохи, що в давнину було початком нового року. Схожих
принципів вибору «доброго часу» поліщуки також дотримуються при вселенні
в нове житло – «входинах». Перед тим як перейти в нове житло, селяни
запускають в нього тварину – кота чи курку, що також є одним із різновидів
давнього звичаю жертвоприношення.
З’ясовано, що одним із проявів збереження народної обрядовості є
побутування на території регіону так званої безкровної будівельної жертви,
хоча селяни часто не розуміють її первісне значення. Основними предметами,
що закладалися в перший вінець зрубу чи фундамент новобудови і виступали в
168
якості жертовних, були монети, свячене зілля, верба. Поширення саме
освячених предметів в якості тих, що закладалися під час заснування будинку,
свідчить про набуття ними більшою мірою апотропеїчного значення з
християнським забарвленням. Про завершення процесу зведення зрубу будинку
в обрядовому відношенні сигналізувало встановлення будівельного деревця –
«квітки», «вінка». Визначено, що попри різноманітні заборони та релігійні
гоніння місцеве населення не відмовилося від освячення нових жител і
проводило цей обряд таємно. На початку ХХІ століття освячення сільських
будинків вже стало традицією і проводиться чи не щорічно. Після освячення
будинок вважався придатним для життя, на честь чого влаштовувалося
новосілля.
- Для зведення основних конструктивних елементів житла Волинського
Полісся другої половини ХХ – початку ХХІ століття характерним є активне
використання традиційного місцевого будівельного матеріалу – деревини.
Будівельні традиції населення регіону сприяли завезенню деревини в 1970-х –
1980-х роках навіть з Прибалтики, Смоленщини, Сибіру тощо, куди поліщуки
виїжджали на лісозаготівлю. Проте починаючи з 1980-х років процес
житлового будівництва зазнав змін, пов’язаних з розвитком транспортноекономічних зв’язків, промисловості регіону та сусідніх територій, технологій
та поширенням нових будівельних матеріалів (влаштування якісного
фундаменту з гідроізоляцією, кращі покрівельні матеріали, міцніші та тепліші
стіни з цегли, піноблоків тощо).
- Встановлено, що основним конструктивним прийомом зведення
дерев’яного будинку аж до кінця 1980-х років був зруб, що і в наш час іноді
використовується на теренах Волинського Полісся. В другій половині ХХ
століття для з’єднання вінців на кутах використовувалася техніка в «замок».
Часто зрубний принцип зведення стіни поєднували з каркасно-стовповою
конструкцією, особливо в житлах старих типів при добудові нових камер. В
останні роки набув поширення каркасний принцип зведення стіни з
вертикальним розташуванням брусів. Основними породами дерев, що
169
використовувалися для будівництва, були сосна, ялина, дуб для підвалин. З
поширенням цегли, піноблоків стіни та перестінки мурувалися. Основним
конструктивним прийомом влаштування покрівлі житла був дах на кроквах. З
1950-х до 1980-х років переважаючою формою покрівлі був двосхилий
напіввальмовий дах, який пізніше поступився двосхилому мансардному
ламаному та простому двосхилому. Конструктивні особливості інших
елементів будинку на пряму залежало від специфіки зведення основних стін. В
подальшому під впливом соціальних та економічних чинників житлове
будівництво набуває нових рис і масштабів. Однак, безперечно, сучасне
західнополіське житло увібрало в себе низку традиційних форм і рис, які
успішно функціонують й до сьогодні.
- В планувальній організації доведено генетичний зв’язок однолінійного
народного житла 1950-х – першої половини 1960-х років типу хата+хатакухня+сіни чи хата+хата-кухня+сіни+комора з традиційними прийомами
планувальної організації, адже значна кількість будівель житлового фонду
зазначеного періоду залишалася з попередніх років, які часто мали лише одне
житлове приміщення. Подальший розвиток будівництва характеризується
зростанням житлової площі за рахунок збільшення ширини будинку та
розділення внутрішнього простору, в результаті чого виникли нові
багатокімнатні житла з притаманним для Волинського Полісся принципом
групування допоміжних та житлових приміщень. Намагання нав’язати
місцевому населенню типове планування так званих «фінських будинків»
призвело до поширення в 1970-х – 1980-х роках чотирикімнатних будинків.
Сучасне житло наближене до квадрату, має не менше 5-6 кімнат, що
групуються відповідно до функціонального призначення навколо, як правило,
центральної великої кімнати-вітальні. В останнє двадцятиліття збільшення
житлового простору відбувається і за допомогою вертикального розвитку
житла завдяки надбудові мансарди. Будинки попередніх років зазнають
добудови та перепланування. Паралельно з поділом внутрішнього простору
170
житла на більшу кількість приміщень відбувалася й зміна в його
функціональній диференціації.
- З’ясовано, що упродовж другої половини ХХ – початку ХХІ століття
художньо-декоративне оформлення житла Волинського Полісся зазнавало
неодноразових змін. В 1950-х – першій половині 1960-х років облаштування
зовнішнього вигляду житла характеризувалося простотою та лаконічністю і
відзначалося використанням традиційних способів обробки: обмазуванням
глиною та необробленими стінами допоміжних приміщень, побілкою житлової
частини, де лише вікна фарбувалися в контрастні кольори. З часом житло
звільняється від господарських та допоміжних приміщень і стає самостійною
спорудою, що має цілісний декоративно-художній образ. Відбувається розвиток
форми житла від витягнутого до квадратного. В обробці дерев’яних будинків
активно використовується суцільне чи часткове обшивання стін дерев’яною
шалівкою, що покривалася олійними фарбами з використанням різних способів
кольорового забарвлення, в якості прикрашання стіни використовувалися
віконниці. З появою на теренах регіону житла з мурованими стінами
з’являються нові способи їх зовнішньої обробки – рельєфне тинькування,
штукатурення, «короїд», що сформували новий образ житла. Обробка
внутрішньої поверхні стін, стелі була досить простою і не відзначалася
високими художньо-декоративними властивостями. Починаючи з 1970-х років
зменшується роль житла як виробничого простору та збільшується його роль як
житлового. Досягнення чіткої організації окремих кімнат відповідно до їх
функціонального призначення забезпечувалося підбором та правильним
розташуванням меблів, тканин, різноманітних елементів декорування (картин,
квітів тощо).
- Встановлено, що на специфіку забудови та розвиток селянської садиби
значно вплинули кардинальні зміни в соціально-економічних відносинах
Волинського Полісся на початку другої половини ХХ століття. Земельний наділ
та його розміри, принципи розташування споруд значною мірою
контролювалися місцевою владою, що призвело до встановлення єдиних
171
правил. З винесенням житла на передній план садиби від дороги, варто
відмітити певний функціональний поділ її загальної композиції на дві умовних
частини – чисту (побутову), на передньому плані якої розташовувалося житло
та господарський двір, де влаштовували усі необхідні споруди для утримання
худоби, зберігання продуктів землеробства та різноманітного приладдя.
- З’ясовано, що господарські будівлі Волинського Полісся відповідно до
їх функціонального призначення поділяються на наступні групи: для зберігання
продуктів землеробства, для утримання худоби, допоміжні приміщення для
кормів та інвентаря. З проведенням колективізації в 1950-х роках відбувалася
конфіскація частини господарських будівель, реманенту. Лише зі здобуттям
Україною незалежності селяни регіону мали змогу повернутися до ведення
повноцінного присадибного господарства, а селянська садиба на сучасному
етапі становить замкнену систему, що самостійно розвивається й забезпечує
потреби селян. В забудову господарського двору повернулися витіснені в
радянський час будівлі, які утворюють цілісний функціонально пов’язаний
господарсько-виробничий комплекс.
Таким чином, протягом другої половини ХХ – початку ХХІ століття
житлово-господарське будівництво Волинського Полісся пройшло складний
шлях розвитку, постійно набуваючи нових рис та вдало поєднуючи їх з
попередніми надбаннями. В результаті таких змін сформувалося архітектурне
обличчя сучасного села зазначеного регіону, що відзначається своєї
оригінальністю.