Коваленко Лариса Павлівна. Інформаційне право України: проблеми становлення та розвитку

Краткое описание

Коваленко Лариса Павлівна. Інформаційне право України: проблеми становлення та розвитку.- Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2014.- 418 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На умовах рукопису

КОВАЛЕНКО Лариса Павлівна

УДК 35.078.3

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Битяк Юрій Прокопович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Визначальні засади правового регулювання
інформаційних відносин в Україні 12
1.1. Етапи становлення й розвитку інформаційного права в Україні 12
1.2 Принципи інформаційного права 37
1.3. Соціальна роль і функції інформаційного права України 46
1.4. Методи як системна конструкція інформаційного права України 64
1.5. Проблеми систематизації інформаційного права й законодавства 74
Висновки до розділу 1 91

РОЗДІЛ 2. Механізм реалізації правового регулювання інформаційною сферою і трансформація її структурних елементів в Україні 94
2.1. Поняття, основні риси й особливості правових відносин в
інформаційному праві 94
2.2. Сучасні концептуальні підходи до визначення об’єктів та суб’єктів
інформаційного права 120
2.3. Джерела інформаційного права України 140
2.4. Поняття, особливості й види інформаційно-правових норм 159
Висновки до розділу 2 179

РОЗДІЛ 3. Основні інформаційно-правові інститути, що забезпечують цілісність галузевого регулювання в Україні 181
3.1. Інформаційно-правове регулювання документованої інформації 181
3.2. Правовий режим інформаційних систем, інформаційних технологій
і засобів їх забезпечення 198
3.3. Правове регулювання інформаційних відносин у сфері масової
інформації 209
3.4. Правове регулювання інформаційних відносин у галузі
бібліотечної справи 250
3.5. Правове регулювання архівної справи 260
3.6. Правове регулювання захисту персональних даних 267
3.7. Правові проблеми інформаційної безпеки 285
Висновки до розділу 3 290

РОЗДІЛ 4. Основні напрями розвитку й удосконалення
інформаційного законодавства 292
4.1. Особливості юридичної відповідальності за правопорушення
в інформаційній сфері 292
4.2. Основні напрямки реформування системи та радикального
оновлення змісту законодавства в інформаційній сфері 310
Висновки до розділу 4 338

ВИСНОВКИ 340
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 349
ДОДАТКИ

379
ВСТУП
Актуальність теми. Важливою умовою розвитку Української держави є зміцнення її правових підвалин, формування якісно нової правової системи, спрямованої на захист прав фізичних і юридичних осіб, у тому числі в інформаційній сфері. Тому проблеми становлення й розвитку інформаційного права в Україні постійно привертають увагу фахівців юридичної науки і практики. Це також стосується чинного законодавства, його правових інститутів, що входять до системи інформаційного права.
Окреслення й аналіз шляхів становлення й розвитку інформаційного права України, його предмета й методу правового регулювання, напрямків удосконалення інформаційного законодавства набувають усе більшої актуальності у зв’язку з гарантуванням конституційних прав фізичних і юридичних осіб в інформаційній сфері, забезпеченням інформаційної безпеки держави. Ці та інші питання викликають потребу наукового обгрунтування місця інформаційного права у правовій системі України, узагальнення наявного історичного досвіду його розвитку в зарубіжних країнах, його можливого використання нашою державою, визначення тенденцій еволюції інформаційної сфери, адаптації чинного законодавства до міжнародних стандартів.
Науково-теоретичним підгрунттям дисертаційного дослідження, зроблених у ньому висновків і пропозицій послужили праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії й історії держави і права, конституційного й адміністративного права та інших правових галузей.
Проблемам становлення й розвитку інформаційного права в Україні, незважаючи на відносно незначний час проведення спеціальних досліджень, присвячені наукові публікації вітчизняних правознавців різних наукових галузей, як, безумовно, і юридичної доктрини. На формування поглядів і підходів до вирішення питань, що досліджуються в дисертації, мали вплив праці українських науковців: філософів (Т. Г. Геращенко, І. В. Гришанов); економістів (Ю. В. Капигін, П. В. Мельник, В. І. Мунтіян, М. Я. Швець); політологів (І. О. Кресіна, О. В. Литвиненко, О. В. Соснін) та ін.
Значний вплив на розкриття в дисертації порушених питань мали роботи таких вітчизняних учених-правників, як В. Б. Авер’янов, І. В. Арістова, О. Ф. Андрійко, Л. Р. Біла-Тіунова, О. А. Баранов, К. І. Бєляков, Ю. П. Битяк, В. М. Брижко, Г. В. Виноградова, В. Д. Гавловський, В. І. Гурковський, В. М. Желіховський, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, С. Т. Костецька, В. К. Колпаков, О. В. Кохановська, Г. М. Красноступ, І. О. Кресіна, С. О. Кузьніченко, О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкан, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, П. В. Мельник, Р. С. Мельник, В. Я. Настюк, Н. Р. Нижник, Н. Б. Новицька, А. М. Новицький, В. М. Петренко, В. Г. Пилипчук, В. М. Попович, В. Ф. Погорілко, В. Ф. Сіренко, А. О. Селіванов, Т. В. Субіна, В. О. Шамрай, М. Я. Швець, Ю. С. Шемшученко, В. К. Шкарупа та ін.
Проблемам еволюції інформаційного права присвячено дослідження деяких зарубіжних учених, як-от: О. Б. Агапов, Ю. М. Батурін, І. Л. Бачило, Д. Белл, А. Б. Венгеров, О. О. Гаврилов, О. А. Городов, Б. Гейтс, М. Кастельс, В. О. Копилов, П. У. Кузнецов, Й. Курбалийя, В. Н. Лопатін, М. М. Россолов, Ю. А. Тихомиров, М. А. Федотов та ін.
Незважаючи на існуючу значну кількість наукових праць, що стосуються розкриття окремих аспектів інформаційного права представниками вітчизняної доктрини, вивчення шляхів становлення й розвитку останнього, його предмета, структури, принципів і методів фактично залишилося поза увагою науковців або їм мало приділялось уваги (правда, за деякими винятками). У зв’язку із цим комплексне дослідження проблем еволюції інформаційного права України є актуальним завданням сучасної юридичної науки, вирішення якого має істотне значення не лише для самого інформаційного права, а й для всієї правової системи й інформаційної сфери України, законотворчої практики і правозастосування. Викладеним вище, а також тривалим вивченням та узагальненням практики діяльності органів, що здійснюють інформаційну діяльність й зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відповідно до Комплексної цільової програми на 2011−2015 роки «Конституційно-правові проблеми забезпечення верховенства права у функціонуванні механізму публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації 0111u000966. Тема дисертації затверджена на заcіданні вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» 9 вересня 2011 р. (протокол № 1).
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на підставі досягнень юридичної науки, норм чинного законодавства, практики їх застосування окреслити концептуальні засади й напрацювати оновлені уявлення про сутність і зміст, природу й особливості інформаційного права України, розкрити проблеми його становлення й розвитку, з'ясувати його правові засади, співвідношення і взаємодію з іншими галузями вітчизняного матеріального і процесуального права, розроблення й надання науково обгрунтованих пропозицій з удосконалення правового регулювання в інформаційній сфері з урахуванням національного й міжнародного досвіду визначення предмета й методу досліджуваного права, змісту інформаційних правовідносин, а також здійснення класифікації останніх.
Для досягнення означеної мети поставлено такі завдання:
− визначити й обгрунтувати етапи становлення й розвитку інформаційного права в Україні;
− розкрити поняття «інформаційне право України», «інформаційна діяльність», «інформаційний процес» й навести їх авторську дефініцію;
− з’ясувати систему функцій і принципів інформаційного права, висвітлити їх зміст, провести класифікацію й опрацювати теоретико-правові засади розвитку цієї галузі права;
− запропонувати систему притаманних інформаційному праву методів правового регулювання, провести їх аналіз;
− окреслити систему, завдання, функції й повноваження суб’єктів інформаційного права, напрями їх взаємодії та шляхи підвищення ефективності практики застосування чинного законодавства;
− сформулювати концептуальні підходи до розвитку законодавства в інформаційній сфері, надати конкретні пропозиції щодо його вдосконалення через прийняття Інформаційного кодексу України;
− розробити систему правопорушень в інформаційній сфері, розкрити їх поняття й характеристику, розглянути особливості застосування юридичної відповідальності за них;
− обґрунтувати авторський погляд на систему і зміст інформаційно-правових інститутів;
− запропонувати шляхи впровадження в Україні позитивного зарубіжного досвіду законодавчого регулювання інформаційних відносин, опрацювати рекомендації й обґрунтувати механізм інтеграції України у світовий інформаційний простір;
− визначити структуру і зміст авторського проекту Інформаційного кодексу України.
Об’єктом дослідження послужила сукупність суспільних відносин, що стосуються становлення й розвитку інформаційного права України.
Предметом дослідження є становлення та розвиток інформаційного права України.
Методи дослідження. Методологічний фундамент дисертаційної роботи становлять загальновизнані наукові методи, зокрема, діалектичний, історичний, статистичний, порівняльно-правовий, формально-логічний та інші, а також спеціальні юридичні методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм.
Використані також методи, які застосовуються в соціологічних дослідженнях (спостереження, анкетування). Проаналізовано й узагальнено матеріали анкетування суддів Харківського окружного адміністративного та Харківського апеляційного адміністративного судів. Опрацьовано близько 700 справ зі спорів з приводу забезпечення реалізації прав осіб в інформаційній сфері, що перебували в провадженні Харківського окружного адміністративного суду з 2011-2013 рр. Ці матеріали склали емпіричну базу дисертації та стали підставою для пропозицій щодо вдосконалення законодавства в інформаційній сфері та підвищення ефективності практики його застосування. За допомогою діалектичного й істричного методів розкрито процеси еволюції інформаційного права, зміст його основних категорій (розд. 1, підрозд. 1.1). Формально-логічний і соціологічний дозволили зʼясувати соціальну роль і функції цього права, його місце в царині юридичних наук (розд. 1, підрозд. 1.3). Статистичний і порівняльно-правовий використовувалися для окреслення напрямків удосконалення правових засад, практики діяльності субʼєктів інформаційного права, аналізу інформаційного законодавства та його застосування (розд. 1, підрозд. 1.4). Методи граматичного розгляду й тлумачення правових норм сприяли виявленню прогалин та інших недоліків інформаційного законодавства, викладенню пропозицій щодо його поліпшення (розд. 1, підрозд. 1.5). Шляхом застосування логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат інформаційного права (розд. 1, підрозд. 1.1). Логіко-юридичний сприяв критичному аналізу змісту низки норм досліджуваного права, якими регулюються суспільні відносини з приводу забезпечення і профілактики порушень у сфері інформації, а також належному обґрунтуванню доцільності внесення відповідних змін до інформаційного законодавства (розд. 2, підрозд. 2.1, 2.2., 2.4, розд. 3, підрозд. 3.2). Ретроспективний став у нагоді при вивченні генези поняття «інформаційна сфера» (розд. 1, підрозд. 1.2., 1.3). Метод моделювання було задіяно для визначення суттєвих ознак структури механізму інформаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів інформаційного права (розд. 2, підрозд. 2.2). Структурно-функціональний допоміг розкрити інформаційно-правовий статус суб'єктів інформаційного права (розд. 2, підрозд. 2.2).
Положення й висновки дисертації грунтуються на наукових доробках загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей права, на працях вітчизняних і зарубіжних учених, нормах Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, які визначають правові засади діяльності в інформаційній сфері. Дисертаційна робота підготовлена з урахуванням міжнародних актів, які регламентують міжнаціональні інформаційні відносини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що подана на захист дисертація є однією з перших завершиних комплексних наукових робіт, яка присвячена вирішенню проблем становлення й розвитку інформаційного права в Україні, правового впорядкування відносин в інформаційній сфері, в результаті чого сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачкою.
Вперше:
− обгрунтовано, що інформаційне право України знаходиться на завершальному (3-му) етапі свого становлення й розвитку, що воно є сформованою галуззю права, яка регулює суспільні відносини щодо створення, фіксації, поширення, пошуку, отримання (одержання), зберігання інформації, захисту прав фізичних і юридичних осіб в інформаційній сфері;
− розкриваються соціальна роль і функції інформаційного права й доводиться, що інформаційно-правові норми регламентування відносини, що складаються в інформаційній царині; ці норми є джерелами інформаційного права, в яких визначається правовий статус, повноваження, порядок взаємодії суб’єктів інформаційного права між собою та з іншими суб’єктами права;
− аргументується нагальна потреба в прийнятті Інформаційного кодексу України і доцільність внесення змін і доповнень до чинного інформаційного законодавства (до прийняття Кодексу) з метою приведення його у відповідність до міжнародно-правових стандартів;
− запропоновано авторське тлумачення категорії «інформаційна діяльність», обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про інформаційну діяльність», у якому слід назвати механізми втілення й напрямки законодавчого врегулювання інформаційної діяльності;
− наведено структуру і зміст авторського проекту Інформаційного кодексу України;
− сформульовано пропозиції щодо закріплення на законодавчому рівні нормотворчої функції суб’єктів інформаційного права, в тому числі локальної нормотворчості як передумови ефективного впорядкування інформаційних відносин;
− аргументується авторьке бачення щодо системи принципів, форм та методів інформаційного права;
− розроблено систему правопорушень в інформаційній сфері, які сформувалися об’єктивно, а тому існує необхідність на законодавчому рівні встановити юридичну відповідальність за них;
- розроблено авторський проект і структуру Концепції розвитку інформаційного права та інформаційного законодавства України;
удосконалено положення щодо:
− визначення правових конструкцій «інформаційно-правовий спір», «інформаційна процедура», «інформаційний процес»;
− співвідношення категорій «інформаційна безпека» та «інформаційний суверенітет»;
− визначення поняття інституту «правового режиму інформаційних ресурсів» і розмежування в ньому повноважень суб'єктів інформаційної діяльності.
отримали подальшого розвитку положення щодо :
− необхідності підготовки й офіційного схвалення національної доктрини інформаційної безпеки;
− практичного впровадження у вітчизняну доктрину правової моделі досягнень науки інформаційного права;
− визначення інформаційної функції держави як однієї з її самостійних функцій;
− законодавчого внормування інформаційних процедур.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, пропозиції й рекомендації сприятимуть належному розвитку інформаційного права в Україні, визначенню його джерел, принципів, методів і форм окремих його інститутів, розбудові національної моделі інформаційного суспільства. Одержані результати можуть бути використані:
− у науково-дослідницькій сфері – для подальших досліджень проблем розвитку інформаційного права в Україні й національної моделі інформаційного суспільства;
− у правотворчості – при підготовці Інформаційного кодексу України, проектів нових і вдосконалення чинних нормативно-правових актів в інформаційній сфері;
− у правозастосовній практиці суб’єктів інформаційного права й учасників інформаційних правовідносин;
− у навчальному процесі при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних матеріалів з інформаційного, конституційного, адміністративного та інших галузей права і в науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, пропозиції, висновки і практичні рекомендації дисертантки обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Напрацювання й рекомендації оприлюднені в доповідях і наукових повідомленях на науково-практичних конференціях: «Програма «Східне партнерство» як правова платформа співпраці України і ЄС (м. Харків, 2012 р.), «Інформаційне суспільство і держава: проблеми взаємодії на сучасному етапі» (м. Харків, 2012 р.) , «Правові засади гарантування та захисту прав і свобод людини і громадянина» (м. Полтава, 2012 р. ), «Правове забезпечення оперативно-службової діяльності: актальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Харків, 2013 р), «Приватний сектор безпеки: сучасний досвід та проблеми правового регулювання» (м. Харків, 2013 р.), «Современные взгляды на систему права» (г. Москва, 2013 г.), «Наука и образование без границ – 2013/2014гг. » (г.Прага, 2013 г.), «Адміністративний процес: сучасний стан та шляхи вдосконалення» (м. Запоріжжя, 2013 р.), «Актуальні питання права та правової держави: наукова дискусія» (м.Харків, 2013 р.) «Правове життя сучасної України» ( м.Одеса, 2013 р.), «Актуальні питання розвитку адміністративного права та правоохоронної діяльності» (м.Луганськ, 2013 р.) та ін.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в монографії, у 32 наукових статтях, що вийшли у фахових виданнях з юридичних наук, а також у 11 тезах доповідей і наукових повідомленнях, опублікованих за результатами названих науково-практичних конференцій, засідань «круглих столів», у підручниках і навчально-методичних посібниках, у яких дисертантка брала участь як співавторка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення важливої наукової проблеми, яка полягає в окреслені концептуальних засад й напрацюванні оновлених уявленнь про сутність і зміст, природу й особливості інформаційного права України, розкритті проблеми його становлення й розвитку, з'ясуванні його правових засад, співвідношенні і взаємодії з іншими галузями вітчизняного матеріального і процесуального права, розробленні й наданні науково обгрунтованих пропозицій з удосконалення правового регулювання в інформаційній сфері з урахуванням національного й міжнародного досвіду визначення предмета й методу досліджуваного права, змісту інформаційних правовідносин, а також здійснення класифікації останніх.
1. Відповідно до конкретних історичних умов існують 3 основні етапи становлення й розвитку інформаційного права України. Кожен з них відзначається розширенням системи інформаційного законодавства і права за рахунок виникнення нових правових інститутів, кола джерел і суб'єктів інформаційних відносин. Розвиток інформаційного права в Україні на нинішньому етапі зумовлено як інтенсивним розвитком суспільних інформаційних відносин в Україні, так і необхідністю приведення української інформаційної нормативно-правової бази у відповідність до європейських і світових стандартів. Цей етап характеризується також збільшенням загальнотеоретичних розробок у цій сфері, дослідженням багатьох правових інститутів інформаційного права в умовах подальшого забезпечення інформаційних прав і свобод громадян.
2. Особливості архітектоніки предмета інформаційного права полягають у тому, що він визначається на підставі поділу відповідних правових відносин за функціональним призначенням і складається умовно з 2-х рівнів. Перший рівень формують відносини інформаційної діяльності, другий – відносини інформаційно-правового захисту. Обидва складники предмета інформаційного права перебувають у процесі інтенсивного формування, спрямовані на забезпечення реалізації різноманітних публічних і приватних потреб та інтересів фізичних і юридичних осіб в отриманні, розповсюджені й захисті інформації.
Під об’єктом інформаційного права слід вважати сукупність однорідних суспільних відносин, реалізація яких здійснюється в межах інформаційної діяльності або інформаційно-правового захисту і потребує відповідної нормативно-правової регламентації, яку становить система законодавчих актів, що впорядковують суспільні відносини матеріального і процесуального храктеру, в яких реалізуються права, свободи й обов’язки учасників інформаційної діяльності й інформаційно-правового захисту.
3. Інформаційне право – це галузь права, пов'язана з одержаням, використанням, поширенням і зберіганням інформації. Суспільне призначення інформаційного права з огляду на положення Конституції України грунтується також на тому, що одним з головних обов'язків держави є утвердження й забезпечення прав та свобод людини і громадянина і в інформаційній сфері.
Дослідження проблем становлення й розвитку інформаційного права в Україні дозволяє зʼясувати природу принципів останнього, запропонувати їх систему і здійснити класифікацію з метою закріплення в Інформаційному кодексі України. Принципи інформаційного права – це основоположні ідеї, що визначають його сутність і зміст. Умовно принципи інформаційного права можна поділити на загальні і спеціальні. До загальних слід віднести принципи законності, вільного доступу до інформації, вільного висловлення думок і переконань, забезпечення інформаційної безпеки, рівності громадян на отримання інформації, захисту авторських прав та ін. До спеціальних належать такі принципи, як право на приватну інформацію, точне дотримання правил користування інформаційними ресурсами, технологіями, системами, недоторканність інформації про приватне життя, дотримання норм авторського права, доступність відкритої інформації тощо.
Класифікувати принципи інформаційного права можливо й за іншими критеріями. Зокрема, залежно від сфери застосування принципи можна класифікувати на загальноправові, міжгалузеві й галузеві. Важливим, однак, є не лише визначення принципів. Доцільно б закріпити їх систему в майбутньому Інформаційному кодексі України.
4. Поглиблений аналіз чинного інформаційного законодавства, наукових праць, практичної діяльності суб’єктів інформаційного права свідчить про актуальність проблеми встановлення функцій інформаційного права та їх класифікації як основних напрямків упорядкування, охорони й захисту інформаційних відносин.
Функції інформаційного права можна класифікувати за різними критеріями, як-от: (а) за сферою правового впливу − на регулятивну, ідеологічну, культурно-виховну; (б) за характером впливу − на статичну, динамічну, установчу, інтегративну, охоронну й запобіжну, (в) за сферою, на яку поширюються функції інформаційного права, − на галузеву, міжгалузеву, правового інституту, норми права.
5. Систему інформаційного права України складає сукупність інформаційно-правових норм та інститутів, об’єднаних принципами й цілями й розташованих у Інформаційному кодексі України в певній логічній послідовності. Умовно її можна поділити на Загальну й Особливу частини. У Загальній частині інформаційного права наводяться основні поняття, принципи, форми й методи діяльності в інформаційній сфері. Особлива частина складається з окремих інститутів інформаційного права, у яких згруповані близькі за значенням і сутністю інформаційно-правові норми.
При визначенні методів правового регулювання в інформаційному праві авторка виходить із сукупності імперативних і диспозитивних способів впливу на поведінку суб’єктів права, що зумовлені політичними, соціальними, економічними та іншими складниками розвитку інформаційних відносин. Для інформаційного права характерними є 2 види методів − імперативний і диспозитивний. Імперативний метод правового регулювання інформаційних відносин виражається в увстановленні для суб’єктів правовідносин заборон, він виключає юридичну рівність сторін, автономію волі суб’єктів. Диспозитивний метод правового регулювання інформаційних відносин забезпечує суб’єктам інформаційних правовідносин рівні права щодо реалізації в межах законодавства своїх цілей і завдань.
6. Традиційно виділяють 3 головні критерії класифікації інформаційно-правових відносин. Перший визначає функціональне призначення окремих груп інформаційно-правових відносин (регулятивних та охоронних); другий – відсутність або наявність динамічних властивостей (відносини інформаційно-матеріальні й інформаційно-процесуальні); третій – характер зв’язків між їх сторонами.
Означену традиційну схему пропонується доповнити 4-ма властивостями, а саме: (а) відносини інформаційного права мають власний, характерний тільки для них об’єкт; (б) їм притаманна функціональна двовекторність – регулятивна й охоронна; (в) третя риса стосується високого ступеня інтегрованості відносин інформаційного права з іншими суспільними відносинами; (г) четверта риса розкриває особливості їх змісту (наявність як матеріальних, так і процесуальних правових відносин).
7. Основними елементами інформаційної сфери є: (а) інформація, в тому числі інформаційні ресурси (документи, банки й бази даних, архіви, бібліотеки, музейні фонди тощо) й (б) інформаційна інфраструктура (організаційні структури, що забезпечують збирання, оброблення, зберігання, розповсюдження, пошуки й передачу інформації, а також гарантують інформаційну безпеку; інформаційно-телекомунікаційні структури; інформаційні, комп’ютерні й телекомунікаційні технології; системи засобів масової інформації).
Сукупність відомостей, інформації про що-небудь є інформаційним ресурсом. Інформаційний ресурс створюється людиною; це, як правило, документована інформація, що точніше виражає її функціональне призначення.
8. Інформаційне право − галузь права, що регулює суспільні відносини, які виникають в інформаційній сфері, а саме: (а) у ході використання інформації (інформаційного ресурсу); (б) при розгляді інформаційних спорів; (в) у процесі формування й використання нових технологій роботи з інформацією, забезпечення інформаційних систем і систем комунікацій в інформаційних мережах; (г) при забезпеченні безпеки у сфері інформації й інформатизації; (д) для забезпечення інформаційної безпеки України та ін.
Інформаційно-правові відносини і становлення українського інформаційного права характеризуються певним наступництвом. Науковим підґрунтям для розроблення теоретичних засад відповідної галузі права, окремих інформаційно-правових інститутів послужили наукові дослідження у сфері правової інформатики, кібернетики, які здійснювалися ще задовго до виникнення інформаційного права в Україні. Отже, інформаційне право України пов'язано з правовою інформатикою, кібернетикою, законодавством у цих царинах діяльності, яке постійно розвивалося й удосконалювалось.
9. Інформаційно-правовий режим – сукупність загальнообов’язкових правил поведінки громадян та юридичних осіб, а також порядок реалізації ними своїх прав і інтересів в інформаційній сфері, забезпечення інформаційної безпеки й порядку спеціально уповноваженими органами та їх посадовими особами.
Інформаційно-правові режими класифікують: (а) за масштабом волі фізичних і юридичних осіб у використанні своїх можливостей для реалізації прав та інтересів в інформаційній сфері, (б) за часом і територією їх дії, (в) за видами інформації, (г) за видами інформаційної діяльності, (д) за іншими критеріями.
10. Стан нормативно-правового регулювання окремих видів інформації свідчить, що в Україні здійснення інформаційної діяльності за сучасних умов потребує вдосконалення. Головною проблемою є те, що правові режими інформації про фізичну особу, бібліотек, архівів, режими з обмеженим доступом, мас-медіа та інші регулюються великою кількістю нормативно-правових актів, які були прийняті в різні періоди становлення й розвитку інформаційного права й нині не відображають усіх положень, на підставі яких мав би здійснюватись їх правовий режим, зокрема таких, як визначення правового режиму певних видів інформації й порядок її використання, власність на інформацію, обмеження у її використанні та ін. Потребою сьогодення є забезпення повного й системного регулювання інформаційних відносин з приводу застосування й охорони всіх видів інформації.
На даний час спостерігається розширення предмета інформаційного права України та його змісту за рахунок формування нових правових інститутів − інформаційної безпеки, відповідальності за інформаційні правопорушення, правового статусу суб’єктів інформаційного права, власності на інформацію тощо, а також розширення системи інформаційних правовідносин і поява нових суб'єктів досліджуваного права.
11. Залежно від місця й ролі в системі інформаційних відносин суб’єкти інформаційного права поділяються: (а) на органи, що формують політику в інформаційній сфері; (б) на державні органи, на яких покладено безпосередній обовязок реалізації цієї політики; (в) на інші органи, що здійснюють інформаційну діяльність.
12. Одним з основних шляхів розвитку сучасного інформаційного права України є розроблення напрямків подальшого розвитку законодавства в інформаційній сфері й наукових засад кодифікації останнього. Кодифіковані акти, що стосуються інформаційного законодавства, поряд з міжнародними нормами повинні містити повну, логічно і юридично виважену систему інформаційно-процесуальних норм, які мають забезпечити реалізацію інформаційних норм матеріального права. Саме систему, бо тільки в єдиному вигляді узгоджені між собою інформаційно-процесуальні норми є тим важелем, який надає можливості якісно реалізовувати норми матеріального права. Ось чому авторкою якраз і запропоновано проект Інформаційного кодексу України, адже наявні альтернативні проекти не містять системи процесуальних норм.
Що ж до наукових засад інформаційного права України, то існують вагомі аргументи на користь положення про те, що сучасна наука останнього є достатньо сформованою, цілісною й водночас динамічною галуззю юридичних знань, значною складовою частиною юридичної доктрини. Наука інформаційного права України в сучасний період покликана також програмувати правильний і послідовний розвиток інформаційного законодавства України, що є правовим підгрунттям для розвитку інформаційного суспільства.
Систематизація відносин інформаційного права відіграє важливу роль у вирішенні проблеми структуризації його і як науки – галузі правознавства, і як вагомого заходу впорядкування інформаційного законодавства в державі.
Систематизацію інформаційного законодавства необхідно провадити в 3 етапи: (а) інкорпорація законодавства – визначення ієрархічної системи і структури інформаційного законодавства на рівні правової доктрини; (б) виділення в системі законодавства галузі й закріплення її офіційно як «Інформаційне законодавство»; (в) кодифікація – розроблення і прийняття Інформаційного кодексу України.
13. Існує необхідність опрацювання офіційного схвалення Конценпції розвитку інформаційного права й інформаційного законодавства України. Запропоновано проект і структуру зазначеної Конценпції. Відповідно до мети й завдань вона складається зі вступу і 2-х розділів, що містять 12 підрозділів.
14. Сучасному інформаційному законодавству України притаманні основні риси, як-то: (а) значний масив нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання інформаційних відносин і які фактично втратили силу. Формально вони не скасовані, але їх норми тією чи іншою мірою суперечать Конституції й законам України й не відповідають вимогам часу; (б) наявність чинної нормативної бази, що складається з великої кількості підзаконних актів, відомчих наказів та інструкцій і характеризується тим, що абсолютно бракує ієрархії нормативних актів, механізмів їх взаємодії, а тому важливі питання вирішуються на рівні часто неузгодженних між собою відомчих інструкцій; (в) співвідношення актів, що видавалися пізніше, з раніше прийнятими, у якому аж ніяк не спостерігається бажаної наступності. При цьому іде процес утворення багаторівневого зі значними нашаруваннями масиву актів інформаційного законодавства, часто неузгоджених і таких, що суперечать один одному.
15. Визначальним для вдосконалення правового регулювання інформаційних відносин є розвиток інформаційного законодавства і прийняття на його основі Інформаційного кодексу України, якому належить стати комплексним кодифікованим законодавчим актом і замінити численні нормативно-правові акти, які регламентують інформаційні відносини. У цьому Кодексі мають бути об’єднанні як чинні закони, так і створені або вдосконалені ті правові норми, що стосуються інформаційної сфери.
Іншим варіантом може бути внутрішньогалузеве кодифікування інформаційного законодавства, тобто кодифікація останнього за його інститутами. За браком загальногалузевого кодифікованого акта можливим і доцільним якраз і є підготовка і прийняття так званого пакету законів − окремих нормативних актів за його інститутами. При цьому однією з умов кодифікування інформаційного законодавства є наявність системного підходу до його формування, тобто створення узгодженої системи нормативних актів, що кореспондують один одному; й установлення пріоритетності відповідного нормативного акта при його застосуванні. Для здійснення кодифікації інформаційного законодавства в державі мають бути створені певні умови, як-от: (а) стабільність інформаційного законодавства, в першу чергу законів; (б) внутрішня його єдність; (в) відповідність у цілому системі інформаційного права системі інформаційного законодавства; (г) наявність системного підходу до формування останнього та ін.
16. Проблемними залишаються питання становления й розвитку нового виду юридичної відповідальності − інформаційної. У чинному законодавстві немає тлумачення категорії «інформаційна відповідальність» та й поняття «інформаційне правопорушення» (як підстава настання останньої) нормативно-правові акти не містять. Одночасно констатується, що вид відповідальності інформаційної сформувався об’єктивно, а тому існує необхідність наведення переліку складів інформаційних правопорушень на законодавчому рівні. Цьому виду відповідальності властиві відповідні риси, а саме: (а) підставою для неї є вчинення інформаційного правопорушення (проступку), а відповідальність за інформаційне правопорушення настає, якщо відповідно до закону воно за своїм характером не тягне за собою кримінальної чи іншої юридичної відповідальності; (б) інформаційні правопорушення повинні розглядатися в позасудовому порядку; (в) інформаційній відповідальності підлягають як фізичні, так і юридичні особи. Це твердження грунтується на підставі наявності в чинному інформаційному законодавстві положень, які свідчать про можливість притягнення до такої відповідальності вказаних осіб. Ідеться про Закони України «Про доступ до публічної інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу» та інші, де містяться норми, що вказують на суб’єктів правопорушень − фізичних і юридичних осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблякимов Е. Е. Сутність та правові засади інформаційного суспільства / Е. Е. Аблякимов // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – К., 2008. – Вип. 42. – С. 763–769.
2. ДСТУ 2226-93. Автоматизовані системи. Терміни та визначення. – Видання офіційні. – [Чинний від 1994–07–01]. – К. : Держспоживстандарт України, 1994. – 94 с.
3. Агапов А. Б. Основы федерального информационного права России / А. Б. Агапов. – М. : Экономика, 1995. – 288 с.
4. Адміністративна діяльність : навч. посіб. / за заг. ред. О. І. Остапенка. – Л. : ЛІВС, 2002. – 252 с.
5. Адміністративне право : підручник / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2010. – 624 с.
6. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. у 2 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юрид. думка, 2007. – Т. 1 : Загальна частина. – 592 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. у 2 т / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юрид. думка, 2009. – Т. 2 : Особлива частина. – 600 с.
8. Забарний Г. Г. Адміністративне право України : навч. посіб. / Г. Г. Забарний, Р. А. Калюжний, В. К. Шкарлупа. – К. : Вид. Паливода А. В., 2005. – 368 с.
9. Адміністративне право : підручник / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого" ; за заг. ред.: Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Зуй. – 2-ге вид., переробл. та допов. – X. : Право, 2012. – 656 с.
10. Агапов А.Б. Документы на машинном носителе //Законность. 2004. № 2 (832).- С. 18.
11. Азаров Д. Порушення роботи автоматизованих систем – злочини у сфері комп'ютерної інформації / Д. С. Азаров // Право України. – 2000. – № 12. – С. 69–73.
12. Азаров Д. С. Злочини у сфері комп'ютерної інформації (кримінально-правове дослідження) / Д. С. Азаров. – К. : Атіка, 2007. – 304 с.
13. Азаров Д. С. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів: вибрані риторичні питання / Д. С. Азаров, А. В. Калуп // Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20–21 трав. 2011 р. – Луганськ, 2011. – С. 6–11.
14. Азаров Д. С. Нові зміни до розділу XVI Особливої частини Кримінального кодексу України – нові проблеми / Д. С. Азаров // Юридичний вісник України. Інформаційно-правовий банк. – 2005. – 12–18 лют. (№ 6). – С. 28–32.
15. Азаров Д. С. Про розмежування злочинів, передбачених статтями 361 і 362 Кримінального кодексу України / Д. С. Азаров // Кримінальне право України. – 2006. – № 3. – С. 32–39.
16. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України (аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 2–60.
17. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. І. – 360 с.
18. Алферова Е. В. Государственная информационная политика: основы теории / Е. В. Алферова, А. А. Стрельцов // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература, Серия, 4. Государство и право : рж. – 2011. – № 1. – С. 62–63.
19. Аналітичний огляд стану комп'ютерної злочинності та інформаційної безпеки в Україні у 2000 році // Національне Центральне бюро Інтерполу в Україні. – К., 2001. – С. 6.
20. Андронатий А. К вопросу о видах и свойствах информации / А. Андронатий // Закон и жизнь. – 2005. – № 11. – С. 21–22.
21. Андронатий А. Некоторые аспекты понятия информации с точки зрения современной правовой науки / А. Андронатий // Закон и жизнь. – 2005. – № 12. – С. 19–21.
22. Аналіз розгляду адміністративних справ з приводу забезпечення реалізації прав осіб в інформаційній сфері Харківським окружним адміністративним судом за 2001-2013 р. [Електронний ресурс]ю - // Режим доступу: http:// www.khoas.gov.ua/ page 15/1 / 7# ehow 1-77.
23. Антонов С. Компьютерные преступления в банковской сфере / С. Антонов // Юридическая практика. – 1997. – № 8. – С. 7.
24. Андрушко П. П. Коментар до розділу XVI "Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем, комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку" Особливої частини Кримінального кодексу України / П. П. Андрушко // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2006. – № 1. – С. 32–54.
25. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти : монографія / І. В. Арістова ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
26. Арістова І. В. Розбудова правової держави в Україні: правовий механізм забезпечення права на доступ до інформації в суспільстві знань / І. В. Арістова // Правова інформатика. – 2010. – № 1. – С. 3–13.
27. Арістова І. В. Еволюційний розвиток поняття "інформаційна сфера" / І. В. Арістова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2005. – Вип. 31. – С. 239–245.
28. Арістова І. В. Місце та роль інформаційного права у розвитку відомчої освіти України / І. В. Арістова // Інформатизація вищих навчальних закладів МВС України : матеріали наук.-практ. конф., Харків, 11–12 квіт. 2006 р. – Х., 2006. – С. 93–97.
29. Артеменко О. Інформація як спосіб забезпечення екологічного захисту громадян / О. Артеменко, О. Яра // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 10. – С. 29–31.
30. Артемов В. Ю. Управління інформаційною безпекою як сутнісна складова побудови інформаційного суспільства / В. Ю. Артемов // Вчені записки університету "Крок" : за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф. "Виклики та потреби бізнесу XXI століття", 28 листоп. 2008 р. : в 4 т. – К., 2008. – Т. 4, вип. 18. – С. 4–8.
31. Баєв О. О. Публічно-приватні відносини на ринку інформаційно-коммунікативних технологій України / О. О. Баєв // Правова інформатика. – 2009. – № 1. – С. 60–63.
32. Базанов О. До питання реєстрації, ідентифікації фізичних осіб та захисту персональних даних / О. Базанов, В. Брижко // Правова інформатика. – 2004. – № 4. – С. 35–46.
33. Байцим В. Ф. Роль інформаційної компоненти у створенні інноваційного середовища регіону / В. Ф. Байцим, З. В. Герасимчук, Е. В. Кужель // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 10. – С. 6–10.
34. Балинська Т. В. Проблеми систематизації інформаційного законодавства / Т. В. Балинська // Актуальні проблеми правознавства України : тези доп. і наук. повідомл. студент. наук. конф. за підсумками наук.-дослід. роботи за 1999/2000 навч. рік. – Х., 2000. – С. 95–96.
35. Бандурка О. М. Державне управління інформаційною сферою: організаційно-правові засади / О. М. Бандурка, І. В. Арістова // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х., 2002. – Ч. 1. – С. 227–230.
36. Бантишев О. Державна таємниця як предмет злочину в Україні та деяких інших країнах / О. Бантишев, О. Шамара // Юридичний радник. – 2005. – № 5. – С. 75–78.
37. Баранов О. А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи / О. А. Баранов. – К. : Софт Прес, 2005. – 316 с.
38. Баранов О. А. Проблеми становлення інформаційного права та інформаційного законодавства України / О. А. Баранов, В. М. Брижко // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. - Вип. 54. - С. 174-180.
39. Баранов О. Інститути інформаційного права / О. Баранов // Правова інформатика. – 2006. – № 3. – С. 40–46.
40.Баранов О. Основи класифікації інформаційного законодавства / О. Баранов // Правова інформатика. – 2006. – № 4. – С. 25–33.
41. Баранов О. А.
42. Баранов О. Понятійний апарат інформаційного права / О. Баранов // Правова інформатика. – 2007. – № 3. – С. 33–39.
43. Баранов О. Право власності на інформацію / О. Баранов // Правова інформатика. – 2008. – № 1. – С. 15–19.
44. Баранов О. А. Правове регулювання ЗМІ, що використовують інтернет-технології / О. А. Баранов // Правова інформатика : наук. журн. з питань прав. інформатики, інформ. права та інформ. безпеки. - 2012. - N 2. - С. 28-38.
45. Баранов О. Система принципів інформаційного права / О. Баранов // Правова інформатика. – 2006. – № 2. – С. 5–15.
46. Баранов В. М. Информационное право и информационное общество: философские проблемы взаимодействия / В. М. Баранов, М. В. Баранова, С. И. Яночкин // Философия права. – 2001. – № 1. – С. 14–19.
47.Басай В. Д. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України : у 3 кн. : підруч. для студ. вищ. юрид. навч. закл. / В. Д. Басай. – Коломия : Вік, 2006. – 992 с.
48. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України : монографія / О. М. Бандурка ; М-во внутр. справ України, Нац. ун-т внутр. справ України. – X. : НУВС МВС України, 2004. – 780 с.
49. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підруч. для вищ. закл. освіти МВС України / О. М. Бандурка ; МВС України, Ун-т внутр. справ. – X., 1998. – 480 с.
50. Батурин Ю. М. Телекоммуникации и право: вопросы стратегии / Ю. М. Батурин // Центр “Право и средства массовой информации”. – 2000. – Серия “Журналистика и право”. – Вып. 26. – 34 с.
51. Баскаков В. Захист інформації з обмеженим доступом: розвиток вітчизняного законодавства / В. Баскаков // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 4. – С. 126–128.
52. Батурин Ю. М. Электронный документооборот в банковской сфере: правовые проблемы //Банковское право. 2009. № 6.
53. Бачило И. Л. Информационное право – новая отрасль права Российской Федерации (методология, теория, практика) / И. Л. Бачило // Государство и право. – 2008. – № 3. – С. 85–92.
54. Бачило И. Л. Конфликты в информационной сфере. Правовые проблемы : семинар сектора информ. права ИГП РАН / И. Л. Бачило, А. Г. Арешев // Государство и право. – 2008. – № 7. –С. 98–106.
55. Бачило И. Л. Информация как объект правового регулирования / И. Л. Бачило // Использование принципов единой государственной системы документационного обеспечения управления в работе с управленческими документами и обеспечения их сохранности в ведомственных архивах : материалы науч.-техн. семинара. Общество «Знание», Ленингр. дом науч.-техн. пропаганды. – Л., 1991. – С. 38.
56. Фатьянов А. А. Информационное право: основы практической информатики : учеб. пособие / А. А. Фатьянов, И. Л. Бачило. – М. : Юринформцентр, 2001. – 352 c.
57. Бачило И. Л. Информационное право : учебник / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов ; под ред. Б. Н. Топорнина. – 2-е изд., с изм. и доп. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 789 с.
58. Бачило И. Л. Информационное право. Роль и место в системе права Российской Федерации / И. Л. Бачило // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 5–14.
59. Бачило И.Л. Информационное право: основы практической информатики : учеб. пособие / И. Л. Бачило. – М. : Горячая линия-Телеком, 2002. – 374 c.
60. Бачило И. Л. Федеральный закон “Об информации, информатизации и защите информации” : комментарий / И. Л. Бачило. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1996. – 83 с.
61. Бачило И.Л. Информационное право : учебник / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 789 с.
62. Бачило И. Л. Информационное право: учебник для вузов. М.: Высшее образование; Юрайт-Издат, 2009. – 432 с.
63. Бачило И.Л. Информационное право. Актуальные проблемы теории и практики /под ред. И.Л. Бачило. М.: Юрайт, 2008. – 368 с.
64. Бачило И.Л. Информационное право: учебник. СПб., 2005. – 523 с.
65. Башно С. В. Современное развитие теории и практики кодифицированных актов / С. В. Башно // Современное право. – 2004. – № 1. – С. 43–48.
66. Белевская Ю. А. Особенности постановки проблемы подготовки специалистов в сфере информационного права в вузах России / Ю. А. Белевская // Юридическая наука и методология преподавания юридических дисциплин в условиях реформирования системы высшего образования : сб. науч. ст. по материалам III Междунар.науч.-практ. конф., 10–11 окт. 2008 г. – Ростов н/Д., 2009. – С. 146–148.
67. Сіган Бернард Г. Створення конституції для народу чи республіки, які здобули свободу : пер. з англ. / Бернард Г. Сіган. – К. : Ін-т демократії ім. П. Орлика, 1993. – 127 с.
68. Битяк Ю. П. Адміністративне право в освіті / Ю. П. Битяк // Проблеми вищої юридичної освіти : тези доп. та наук. повідомл. наук.-метод. конф. (м. Харків, 18–19 груд. 2001 р.). – X., 2002. – С. 126–128.
69. Бєлкіна Ю. Л. Право на сприятливий інформаційний простір як культурне право громадян, його адміністративно-правове забезпечення та зв`язок із свободою творчості / Ю. Л. Бєлкіна // Адвокат. – 2009. – № 11. – С. 22–28.
70. Бєліков О. Комерційна таємниця в чинному законодавстві: перспективи розвитку та застосування / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 5. – С. 103–106.
71. Бєломєсяцев А. Б. Правові основи архітектури / А. Б. Бєломєсяцев. – К. : Муз. Україна, 2006. – 544 с.
72. Бєляков К. Інформатизація організаційно-правової сфери суспільної діяльності / К. Бєляков // Право України. – 2004. – № 6. – С. 88–92.
73. Бєляков К. До питання щодо загальнодержавної програми "Електронна Україна" / К. Бєляков // Правова інформатика. – 2005. – № 2. – С. 30–34.
74. Бєляков К. Організаційно-правові проблеми формування державної інформаційної політики України / К. Бєляков // Право України. – 2004. – № 10. – С. 16–19.
75. Бєляков К. Увага! Загублено науку... Проте віднайдено нову! : [інформатизація права та підготов. юристів] / К. Бєляков // Юридичний вісник України. – 2010. – 17–23 лип. (№ 29). – С. 6–7.
76. Бєляков К. І. Інформаційне право: теоретичні проблеми становлення / К. І. Бєляков // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2003. – № 5. – С. 196–205.
77. Бєляков К. І. Інформаційно-правові дослідження: походження, становлення, стан та перспективи розвитку / К. І. Бєляков // Інформація і право. – 2011. – № 2. – С. 4–12.
78. Бєляков К. І. Інформація в праві: теорія і практика : монографія / К. І. Бєляков. – К. : КВІЦ, 2006. – 118 с.
79. Бєляков К. І. Організаційно-правове та наукове забезпечення інформатизації в Україні: проблеми теорії та практики : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / К. І. Бєляков. – К., 2009. – 38 с.
80. Бєляков К. І. Правова інформація як складова правової реальності / К. І. Бєляков // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 1. – С. 22–27.
81. Бєляков К. І. Проблеми законодавчого регулювання у сфері користування інформацією з обмеженим доступом в Україні / К. І. Бєляков, Ю. П. Мірошник // Стратегічна панорама. – 2004. – № 3. – С. 171–177.
82. Беляков К. И. Управление и право в период информатизации : монография / К. И. Беляков. – Киев : КВШ, 2001. – 308 с.
83. Беляков К. И. Информационное право: место и роль в правовой системе Украины / К. И. Беляков // Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів : [міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 28–29 квіт. 2004 р.) зб. наук. пр. в 2 ч.] – К., 2004. – Ч. 1. – С. 582–590.
84. Бєляков К. І. Інформаційно-правові дослідження: походження, становлення, стан та перспективи розвитку /К.І. Бєляков // Інформація і право: наук: журн. – 2011. - № 2. – С. 4-12.
85. Біленчук П. Д. Правове регулювання інформаційного простору держави: кібернетика, системологія, безпека / П. Д. Біленчук // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. за матеріалами VІ Міжнар. наук.-практ. конф., м. Луцьк, 29–30 трав. 2009 р. – Луцьк, 2009. – С. 500–502.
86. Берназ В. Д. Проблеми викладання курсу "інформаційне право" у вищих навчальних закладах / В. Д. Берназ // Юриспруденція XXI століття: теорія і практика : зб. тез. – Д., 2008. –С. 171–177.
87. Битяк Ю. П. Державне управління інформаційними ресурсами (інформаційною сферою) / Ю. П. Битяк // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. – Х., 2008. – Т. 2 : Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення. – С. 342–367.
88. Богуцький О. Щодо проблем правового визначення суб`єктів телекомунікаційних послуг / О. Богуцький // Право України. – 2006. – № 6. – С. 72–76.
89. Богуш В. М. Інформаційна безпека держави / В. М. Богуш, О. К. Юдін. – К. : МК-Прес, 2005. – 432 с.
90. Боднар І. Інформаційне право країн Західної Європи / І. Боднар // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 6. – С. 34–37.
91. Большаков В. Н. Правове забезпечення моніторингу в АПК України – дієвий інструмент національної безпеки держави / В. Н. Большаков // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 215–219.
92. Большаков В. Н. Правове забезпечення моніторингу в АПК України – дієвий інструмент розвитку державної інформаційної політики України / В. Н. Большаков // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 3. – С. 194–199.
93. Ботвінкін О. Розвиток правового забезпечення інституту конфіденційної інформації, що є власністю держави / О. Ботвінкін // Юридичний журнал. – 2006. – № 6. – С. 85–89.
94. Брижко В. М. Інформаційне суспільство. Дефініції / В. М. Брижко, О. М. Кальченко, В. С. Цимбалюк ; за ред.: Р. А. Калюжний, М. Я. Швець. – К. : Інтеграл, 2002. – 357 с.
95. Брижко В. М. До гносеології категорії "інформація" / В. М. Брижко // Інформація і право. – 2011. – № 2. – С. 13–20.
96. Брижко В. До питання застосування у правотворчості понять "інформація" та "дані" / В. Брижко // Правова інформатика. – 2005. – № 4. – С. 31–37.
97. Брижко В. М. Інформаційне право: нормативні та методологічні засади упорядкування інформаційних відносин : монографія / В. М. Брижко, М. Я. Швець. – К. : НДЦ прав. інф-ки АПН України, 2009. – 290 с.
98. Брижко В. М. До питання упорядкування діяльності щодо баз даних та створення цілісного інформаційного законодавства / В. М. Брижко // Правова інформатика. – 2010. – № 3. – С. 33–41.
99. Брижко В. М. Методологічні та правові засади упорядкування інформаційних відносин : монографія / В. М. Брижко. – К. : Пантон, 2009. – 415 с.
100. Брижко В. М. Порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС у сфері персональних даних / В. М. Брижко, А. І. Радянська, М. Я. Швець. – К. : Тріумф, 2006. – 256 с.
101. Брижко В. М. Правовий механізм захисту персональних даних : монографія / В. М. Брижко. – К. : Парлам. вид-во, 2003. – 120 с.
102. Брижко В. М. Про сучасну інформаційну політику / В. М. Брижко // Правова інформатика. – 2009. – № 2. – С. 31–43.
103. Брижко В. М. Про узгодженість понять у сфері інформаційного права / В. М. Брижко // Правова інформатика. – 2009. – № 1. – С. 39–45.
104. Брижко В. Організаційно-правові питання захисту персональних даних : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. Брижко. – Ірпінь, 2004. – 20 с.
105. Брижко В. М. Теорія і практика інформаційного права: методологія кодифікації інформаційного законодавства України/ Брижко В. М. // Правова інформатика : наук. журн. з питань прав. інформатики, інформ. права та інформ. безпеки. - 2013. - N 1. - С. 70-78.
106. Брижко В. Упорядкування суспільних інформаційних відносин в сфері персональних даних / В. Брижко // Правова інформатика. – 2003. – № 1. – С. 37–47.
107. Бурило Ю. Видання нормативних актів як форма державного управління в інформаційній сфері / Ю. Бурило // Правова інформатика. – 2007. – № 2. – С. 28–34.
108. Бурило Ю. П. Щодо сутності державного управління в інформаційній сфері / Ю. П. Бурило // Правове регулювання економіки : зб. наук. пр. – К., 2006. – Вип. 6. – С. 138–147.
109. Валуєв Б. І. Класифікація облікової інформації (можливий підхід) / Б. І. Валуєв, Н. О. Лоханова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Економіка. – 2001. – Вип. 51. – С. 8–12.
110. Вартанова Е. Л. Саморегулирование в информационном обществе / Е. Л. Вартанова // Вестник Московского университета, Серия, 10. Журналистика. – 2006. – № 3. – С. 8–19.
111. Васильченко С. Неконфіденційно про конфіденційний зв`язок. Особливості правого регулювання національної системи конфіденційного зв`язку / С. Васильченко // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 42–47.
112. Василюк В. Я. Інформаційна безпека держави : курс лекцій / В. Я. Василюк, С. О. Климчик. – К. : Скіф, 2008. – 136 с.
113. Вебер А. Б. Устойчивое развитие как социальная проблема: (глобальний контекст и российская ситуация) / А. Б. Вебер. – М. : Изд-во Ин-та социологии