КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА

Краткое описание

Зміст
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………… 3
ВСТУП……………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА... 16
1.1. Поняття та сутність криміналістичної характеристики злочинів……... 16
1.2. Структура криміналістичної характеристики фальшивомонетництва... 30
1.3. Значення криміналістичної характеристики фальшивомонетництва…. 39
РОЗДІЛ 2 ПРЕДМЕТ ПОСЯГАННЯ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА………. 53
2.1. Проблеми визначення предмета посягання фальшивомонетництва…. 53
2.2. Родові ознаки підроблених банкнот, монет, державних цінних
паперів, білетів державних лотерей…………………………………………. 69
2.3. Групові ознаки підроблених банкнот, монет, документарних
державних цінних паперів, білетів державних лотерей……………………. 86
РОЗДІЛ 3 СПОСОБИ, ЗНАРЯДДЯ, МІСЦЕ, ОБСТАНОВКА, ЧАС ТА
СЛІДОВА КАРТИНА ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА………………………… 101
3.1. Загальні положення криміналістичного дослідження способів, знарядь,
місця, обстановки, часу та слідів вчинення фальшивомонетництва……... 101
3.2. Способи і слідова картина виготовлення підроблених грошових
знаків, державних цінних паперів, білетів державних лотерей………….. 109
3.2.1. Способи і слідова картина повної і часткової підробки банкнот, документарних державних цінних паперів, білетів державних лотерей... 115
3.2.2. Способи і слідова картина підроблення захисних елементів…. 151
3.2.3. Способи, знаряддя і слідова картина підробки монет…………. 159
РОЗДІЛ 4 ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЇЇ ОЗНАК З ОЗНАКАМИ ІНШИХ ЕЛЕМЕНТІВ МЕХАНІЗМУ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА……….. 162
4.1. Криміналістично значущі ознаки особи фальшивомонетника………. 162
4.2. Взаємозв’язок ознак особи фальшивомонетника з ознаками інших
елементів механізму фальшивомонетництва……………………………… 168
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………... 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 191
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………. 223
ВСТУП
Актуальність теми. Згідно Конституції України забезпечення економічної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу (ч.1. ст 17), для чого держава організовує функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; визначає статус національної валюти і забезпечує її стабільність, визначає статус іноземних валют на території України; встановлює порядок випуску та обігу державних цінних паперів (ч.2 ст. 92, ст. 99). Наведені конституційні положення спрямовують і механізм правового регулювання емісії та обігу грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, а також правоохоронну діяльність і наукові дослідження, в тому числі й розробку криміналістичних засобів і методів розкриття злочинів у цій сфері. Все це в комплексі покликано забезпечити стабільність грошової одиниці України як однієї з передумов економічного росту і зростання соціального рівня життя її громадян.
Тимчасом дестабілізує фінансово-кредитні відносини, ускладнює й підриває регулювання державою грошового обігу надходження і використання в ньому як засобу платежу підроблених грошових знаків і цінних паперів. Негативний вплив збуту підроблених грошей на макроекономіку відображається у кількісній теорії грошей, яка виражає пряму залежність цін на товари від кількості грошей в обороті. Перевищення грошової маси над товарною має наслідком зниження купівельної спроможності грошей - інфляцію, економічна шкода від якої багатопланова.
Отож, підтримання рівноваги між товарною і грошовою масами та контроль за інфляцією досягається не лише регулятивною діяльністю держави з використанням економічних інструментів, а й у відповідній частині – правоохоронною її діяльністю шляхом своєчасного викриття фактів фальшивомонетництва й реалізації невідворотності відповідальності осіб, що його вчинили. Вивчення слідчо-судової практики дає підстави говорити, що боротьба з фальшивомонетництвом становить значну складність для практичних працівників як через високий, як правило, професіоналізм, переважно груповий характер, розгалужені міжрегіональні, іноді транснаціональні зв’язки його суб’єктів, мінімальну кількість слідів, які ведуть до джерела походження підробок, а на загал - через труднощі формування доказової бази для притягнення до відповідальності учасників цієї злочинної діяльності. Ці обставини вимагають належної професійної підготовки оперативних працівників і слідчих, в тому числі передбачають володіння ними знаннями про криміналістично значущі ознаки та закономірності вчинення фальшивомонетництва. Останні, будучи інформаційною основою розкриття конкретних злочинів, підвищують ефективність пошуково-доказової роботи у цілому, надають можливість слідчому відшукати в ситуаціях невизначеності найбільш вірогідні шляхи збирання доказів, висувати і перевіряти версії насамперед щодо особи злочинця. Забезпечення оперативно-слідчих працівників систематизованими відомостями про раніше розслідувані аналогічні факти фальшивомонетництва є особливо важливим в умовах сьогодення, коли до суду з обвинувальним висновком надходить тільки 22,2% (середній показник) від порушених кримінальних справ цієї категорії (див. додаток А., табл. А.2.-А.4), а у понад 60% справ слідство зупиняється за п.3 ч.1 ст. 206 КПК України через невстановлення осіб, які вчинили злочин.
При цьому в умовах стрімкого розвитку пристроїв оперативної поліграфії та пристроїв відтворення кольорових зображень репрографічними способами, їх розповсюдженості на ринку товарів і цінової доступності в Україні фальшивомонетництво за останні п’ятнадцять років, зберігаючи традиційну назву, набуло нового змісту. За вказаний період в Україні спостерігались стрімке зростання зареєстрованих злочинів даного виду на його початку, яке у 1998 році сягнуло найвищої позначки – 4027, зниження кількісних показників у 1999-2002 рр. і відносна їх стабілізація з незначною тенденцією до зменшення у 2003-2005 рр. (див. додаток А, табл. А.1). Причому 2003-2005 роки відзначились не стільки зміною кількісних показників фальшивомонетництва – 1616/1573/1436 злочинів у рік відповідно, скільки зростанням його якісних характеристик. Щороку зростає питома вага різних комбінацій поліграфічних способів підробки банкнот, серед підробок іноземної валюти вони сьогодні сягають 90% (див. додаток Д, табл. Д.2, Д.3). Збільшується кількість вилучених з обороту фальшивок із відтворенням більшості захисних елементів, що дозволяє віднести їх до класу «суперпідробок», модернізуються усталені й виникають нові способи підробки. Це стимулює постійне оновлення дизайну й захисту автентичних грошових знаків, викликає необхідність дослідження закономірностей вчинення фальшивомонетництва і зведення його результатів у своєчасну даному історичному періоду систему відомостей – криміналістичну характеристику фальшивомонетництва, яка є як основою розробки методики його розслідування, так і робочим інструментом, самостійним криміналістичним засобом інформаційного забезпечення розкриття конкретного злочину.
Оцінюючи приведені дані про масштаби фальшивомонетництва в Україні і ефективність контролю за ним, треба зважати на його високу латентність. Дійсний стан і небезпечність злочинів цього виду визначається обсягом і якістю тиражів фальшивих грошових знаків і цінних паперів, а не кількістю випадків їх виявлення. Факторами їх природної латентності є, з одного боку, необізнаність багатьох громадян, як їм діяти в разі отримання підроблених грошей, а з другого – зневіра громадян у те, що правоохоронні органи можуть забезпечити відновлення їхніх прав. Тому деякі потерпілі, уникаючи матеріальних збитків, намагаються збути фальшивки іншим особам, що часто має ланцюгову реакцію, кожна ланка якої становить злочин, що підпадає під ознаки ст. 199 КК України. Свідченням цьому є кримінальні справи, у яких установлювалися раніше не виявлені десятки епізодів ланцюгового збуту.
Сучасне фальшивомонетництво – відносно нове за поширенням і постійно обновлюване за способами вчинення явище у практиці вітчизняних правоохоронних органів, і методика його розслідування ще не досягла достатнього висвітлення у криміналістичній науці. Зокрема, фактично відсутня ґрунтовна, системно розроблена її ретроспективна частина – криміналістична характеристика фальшивомонетництва, хоча напрацювання в даному напрямку звичайно є. Однак вони з’явились у рамках і відповідно до мети вирішення більш широких проблем або ж під кутом зору окремих аспектів. Так, в роботах, присвячених техніко-криміналістичній експертизі паперових грошей (В.В.Бірюков, О.В.Воробей, В.В.Коваленко, В.П.Лютов, С.Ю.Петряєв, Д.В.Пузанков, Є.В.Старіков та ін.), увага зосереджена на морфологічних ознаках і способах їх підроблення. У роботах, присвячених розслідуванню фальшивомонетництва (Є.І.Козаков, В.С.Мацишин, А.С.Ніколаєва, Є.В.Прохорова, В.П.Пуляхин та ін.), його криміналістична характеристика не знайшла достатнього опрацювання.
Наукова цінність розробок різних аспектів криміналістичної проблематики фальшивомонетництва у працях зазначених дослідників – безсумнівна. Та комплексному дослідженню на монографічному рівні теоретичні і прикладні питання криміналістичної характеристики фальшивомонетництва не піддавались. При цьому частина з них вивчені недостатньо повно або є дискусійними. Окремі з них не розглядались взагалі. До таких, насамперед, слід віднести: наукове обґрунтування структури криміналістичної характеристики фальшивомонетництва з метою забезпечення її системних властивостей; окремі її елементи; однозначні і вірогідні взаємозалежності між її елементами, способами виготовлення підробок і способами організації їх збуту, способами вчинення нових форм фальшивомонетництва, криміналізованих КК України 2001 р.; напрями і механізм використання криміналістичної характеристики фальшивомонетництва у методиці його розслідування та у практичній роботі суб’єктів доказування.
Всі перелічені обставини у їх комплексі зумовлюють необхідність дослідження механізмів вчинення і слідоутворення раніше розслідуваних злочинів за фактами фальшивомонетництва та формування за його результатами на основі загальної теорії криміналістики і з врахуванням потреб слідчої практики, криміналістичної характеристики злочинів цього виду. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його наукове і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в межах науково-дослідної тематики кафедри кримінального процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка: «Проблеми захисту прав та законних інтересів особи у кримінальному процесі в умовах його реформування» (номер державної реєстрації 0103U005941).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення криміналістичної характеристики фальшивомонетництва. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних взаємопов’язаних завдань:
• осмислити теоретичні основи криміналістичної характеристики злочинів з метою їх конкретизації стосовно криміналістичної характеристики фальшивомонетництва;
• проаналізувати теоретичні підходи до виділення елементів криміналістичної характеристики злочинів з метою визначення структури (елементів) криміналістичної характеристики фальшивомонетництва;
• вивчити практику вчинення фальшивомонетництва з метою узагальнення даних про елементи злочинної діяльності даного виду і виявлення взаємозв’язків між ними;
• визначити предмет посягання як елемент криміналістичної характеристики фальшивомонетництва, виділити і розкрити його криміналістично значущі ознаки;
• виявити, узагальнити, систематизувати сучасні способи виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, описати їх на основі розроблених класифікаційних систем у взаємозв’язку з характерними для них знаряддями і засобами, обстановкою, слідами вчинення та в обумовленості мотивом і метою, яку переслідують злочинці; проаналізувати їх зв’язок зі способами організації і здійснення наступного збуту;
• виявити особливості і здійснити класифікацію фальшивомонетників та їх злочинних груп, показати критерії, що зумовлюють віднесення їх до певного типу;
• проаналізувати наукові напрацювання щодо значення криміналістичних характеристик злочинів; простежити, встановити і показати напрями і механізм (принцип) використання криміналістичної характеристики фальшивомонетництва на практиці.
Об’єктом дослідження є діяльність: 1) злочинців щодо виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збуту підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї; 2) оперативно-слідчих працівників із викриття і розслідування означених злочинів; 3) зі здійснення правосуддя у цих справах.
Предметом дослідження є: закономірності механізмів виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збуту підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї і закономірності механізмів слідоутворення при цьому.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять філософські, загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод дозволив пізнати механізми вчинення та слідоутворення фальшивомонетництва у їх розвитку і взаємозв’язках.. Системно-структурний метод передусім сприяв осмисленню й аналізу теоретичних положень концепції криміналістичної характеристики злочинів і методологічних засад, які лежать в їх основі, що дозволило виявити вимоги до формування криміналістичних характеристик окремих видів злочинів. Як такий, що наперед визначає ієрархізацію системи, системно-структурний метод також дав змогу комплексно дослідити систему криміналістично значущих ознак фальшивомонетництва як єдиного цілого, здійснити декомпозицію криміналістичної характеристики фальшивомонетництва на системи нижчого рівня (її структурні елементи), при якій кожен елемент досліджувався автономно, але у зв’язку та взаємодії з іншими елементами, причому з обов’язковим врахуванням загальної мети системи. У комплексі з системно-структурним широко використано формально-логічні методи: синтез, аналіз, індукція, дедукція, аналогія, в тому числі й для аналізу основних понять концепції криміналістичної характеристики злочинів; формулювання дефініцій і висновків, вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства; класифікації й аналізу ознак предмета посягання, способів вчинення фальшивомонетництва. Методи спостереження, вимірювання, опису, порівняння й узагальнення застосовано при безпосередньому дослідженні ознак підроблених грошових знаків; історичний - для дослідження розвитку способів фальшивомонетництва, факторів, що зумовлюють їх видозміну; порівняльно-правовий – для порівняльного аналізу думок вчених, категорій і дефініцій, норм права; для пошуку об’єктивних засобів встановлення ступеня подібності підробок грошових знаків до оригіналів; конкретно-соціологічний - для збирання емпіричного матеріалу про сучасні способи вчинення і ознаки особи фальшивомонетника; статистичний – для вивчення стану, динаміки, структури фальшивомонетництва й ефективності боротьби правоохоронних органів з цими злочинами; моделювання – для висвітлення моделей подій фальшивомонетництва, технологій різних способів підроблення, механізму використання криміналістичної характеристики фальшивомонетництва у діяльності суб’єктів доказування; для побудови проектів правових норм.
Загальнотеоретичну базу дисертації забезпечили праці вчених в галузі філософії, теорії держави і права, банківського, фінансового, цивільного права, кримінального права та процесу, криміналістики, кримінології, економічної теорії, інформатики, поліграфії та цифрових технологій друку. В числі наукових джерел важливе місце займають роботи науковців України й інших держав, присвячені теоретичним засадам криміналістичної характеристики злочинів, таких як В.П.Бахін, Р.С.Бєлкін, П.Д.Біленчук, О.М.Васильєв, І.О.Возгрін, В.К.Гавло, І.Ф.Герасимов, В.Г.Гончаренко, Г.А.Густов, Л.Я.Драпкін, В.А.Журавель, В.А.Іщенко, Н.І.Клименко, О.Н.Колесниченко, В.О.Коновалова, І.І.Котюк, В.К.Лисиченко, Г.А.Матусовский, В.О.Образцов, В.В.Радаєв, М.В.Салтевський, М.О.Селіванов, А.В.Старушкевич, В.В.Тіщенко, В.Ю.Шепітько, М.П.Яблоков та ін.
Емпіричну базу дослідження склали результати:
• вивчення і узагальнення за спеціальною методикою 205 кримінальних справ про виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту і збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей за 2000-2006 рр.; опублікованих витягів з ухвал Верховного Суду України;
• аналізу статистичних даних Департаменту інформаційних технологій МВС України про реєстрацію злочинів та рух кримінальних справ зазначеної категорії;
• аналізу висновків експерта і колекцій зразків підроблених грошей у НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській та Рівненській областях з метою виявлення способів їх підробки;
• аналізу офіційних звітів, довідок, іншого практичного матеріалу у підрозділах МВС України, судах, опублікованих оглядів слідчо-судової практики, прес-релізів.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження. Дана робота є першим в Україні комплексним дослідженням, у якому на основі загальної теорії криміналістики, наукових основ криміналістичної методики, використовуючи знання суміжних і технічних наук, адекватно сучасному стану, якісним змінам вчинення фальшивомонетництва і потребам практики його розслідування, зроблено докладний аналіз елементів механізмів вчинення та механізмів слідоутворення фальшивомонетництва у їх взаємозв’язках та сформовано за його результатами криміналістичну характеристику означеного виду злочинів як основу методики їх розслідування та як інформаційний інструмент пізнавальної діяльності у цій сфері практики.
У дисертації обґрунтовується низка концептуальних у теоретичному і важливих у практичному плані положень і висновків, які є новими або доповнюють традиційні підходи, розширюють понятійний апарат науки криміналістики і які, власне, виносяться на захист. Зокрема,
вперше
• систематизовано представлено сутнісні риси криміналістичної характеристики злочинів, які по суті є умовами (вимогами), що ставляться наукою до формування криміналістичних характеристик окремих видів злочинів, у тому числі фальшивомонетництва, і забезпечують виконання ними своїх функцій;
• з метою забезпечення системних властивостей криміналістичної характеристики злочинів запропоновано в якості критерію для виділення її структурних елементів використовувати елементи механізму злочинної діяльності (злочину), закономірності якого є тим феноменом, що дозволяє представити криміналістично значущі відомості про злочинну діяльність певного виду у взаємозв’язках між собою;
• визначено та обґрунтовано напрямки (можливості) практичного використання криміналістичної характеристики виду злочинів, і фальшивомонетництва включно, по вертикалі – в окремій криміналістичній методиці, і по горизонталі – в інших галузях криміналістики, а також у діяльності суб’єктів доказування;
• виходячи з об’єкта і предмета криміналістики, потреб пошуково-доказової діяльності, обґрунтовано, що предмет посягання як елемент криміналістичної характеристики злочинів – це будь-які фізичні об’єкти (речі), задіяні злочинцем у механізмі злочинної діяльності і механізмі слідоутворення, з приводу яких ця діяльність ведеться (у процесі якої вони обертаються у свою власність, володіння чи користування, знищуються, створюються, перетворюються, використовуються іншим чином) і внаслідок взаємодії яких з іншими елементами механізму злочину залишаються ідеальні й матеріальні сліди;
• обґрунтовано визначення у якості предмета посягання фальшивомонетництва підроблених грошових знаків, державних цінних паперів, білетів державних лотерей; виділено та досліджено їх криміналістично значущі ознаки: родові, окремі і групові;
• встановлено теоретичні та емпіричні підстави для здійснення опису об’єктивних ознак фальшивомонетництва за такою схемою взаємопов’язаних компонентів: «дії, прийоми з готування, вчинення і приховування злочину - час і місце вчинення дій - знаряддя і засоби, що використовуються, - сліди вчинення дій»; представлено повну багаторівневу класифікаційну систему розгорнутого структурованого опису сучасних способів виготовлення підроблених грошових знаків, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, характерних для них знарядь, засобів, обстановки та слідів;
• встановлено, що способи зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту і збуту підроблених грошових знаків, державних цінних паперів, білетів державних лотерей обираються злочинцями залежно від якості підробок, тобто від способів їх виготовлення, оскільки вона є його результатом;
• виявлено типові ознаки особи фальшивомонетника, встановлено їх особливості залежно від способу, знарядь і засобів виготовлення та досягнутої якості предмета посягання, що дозволило розробити на цій основі типологію фальшивомонетництва: державне, професійне і непрофесійне; у рамках кожного виділеного типу встановлено статистично найбільш часто (закономірно) повторювані взаємозв’язки і висвітлено їх за схемою: особа злочинця – спосіб вчинення злочину – знаряддя і засоби – місце і обстановка – типові сліди – особи злочинця;
удосконалено
• криміналістичне розуміння поняття «спосіб виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей» з включенням до його змісту ознак злочинного результату застосування певних прийомів, що дозволяє показати індивідуальність фальшивомонетництва як окремого виду злочинної діяльності, і розширить можливості розпізнавання в конкретних ситуаціях способів підробки, характерних для фальшивомонетництва;
• криміналістичні класифікації сучасних способів виготовлення підроблених грошових знаків, державних цінних паперів, білетів державних лотерей, в тому числі класифікацію способів підроблення їх зображень;
• обґрунтовано, що у рамках фальшивомонетництва підроблені грошові знаки, державні цінні папери, білети державних лотерей повинні мати істотну подібність до справжніх за носієм, графічною точністю, кольоропередачею і узгодженістю елементів дизайну та органолептичних елементів захисту, яка забезпечує їм об’єктивну можливість надходження і перебування в обігу на рівні зі справжніми. З метою вироблення єдиної практики ст. 199 КК України запропоновано: 1) доповнити примітку до неї, у якій було б визначено ознаки ступеня подібності підробок, 2) засоби доказування, якими об’єктивно можливо цей ступінь подібності встановлювати (оцінити).
Практичне значення одержаних результатів полягає передусім у тому, що обґрунтовані і викладені у дисертації положення і рекомендації мають прикладну спрямованість на вдосконалення правоохоронної діяльності з викриття і розслідування фальшивомонетництва, оскільки упорядкована у ній система криміналістично значущих відомостей про цей вид злочинів є зручним інструментом інформаційного забезпечення цієї діяльності, що сприяє цілеспрямованості, ефективності і повноті досудового і судового слідства. Сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення і висновки є відповідним внеском у розвиток наукових основ криміналістичної методики, концепції криміналістичної характеристики злочинів, методики розслідування фальшивомонетництва. Матеріали дисертації можуть бути використані:
• у практично-методичному плані - для методичного та інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів, судів, інших органів державної влади, банків, недержавних організацій, заінтересованих у протидії злочинності у сфері грошообігу;
• у науково-дослідній роботі – як підґрунтя для наступної розробки розгорнутих рекомендацій чи спеціальних методик розслідування фальшивомонетництва, доповнення його криміналістичної характеристики, розвиту уявлень про криміналістичну характеристику злочинів, наукових досліджень в галузі криміналістичної методики;
• у навчально-методичному плані - для підготовки навчальних програм, підручників, посібників, викладання курсу “Криміналістика» і відповідних спецкурсів, а також у рамках професійної підготовки практичних працівників правоохоронних органів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях, зокрема: на VIII, IX, X, ХІІ, ХІІІ регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2002, 2003, 2004, 2006, 2007 рр.), регіональних міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, квітень 2003, 2004 рр.), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми криміналістики (Харків, 25-26 вересня 2003 р) та на науковій конференції молодих учених та аспірантів «Сучасні проблеми юридичної науки» (Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 2007), а також обговорювались на теоретичному семінарі і засіданнях кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
За результатами дисертаційного дослідження розроблено рекомендації практичним працівникам, які знайшли застосування в слідчих і оперативних підрозділах ГУ МВС України у Львівській області (Акт про впровадження від 08.05.2007 р. № ПВ/295).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у тринадцяти наукових публікаціях, шість із яких містяться у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, логікою наукового пізнання та вимогами ВАКу України і композиційно складається зі вступу, чотирьох розділів, що налічують десять підрозділів і три пункти, висновків, списку використаних джерел (загальна кількість 335) та додатків. Повний обсяг дисертації складає 240 сторінок, список використаних джерел та додатки вміщені на 50 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Оцінка ефективності викриття і розслідування фальшивомонетництва за статистичними даними свідчить про труднощі пошуково-доказової діяльності у даній категорії справ через безперервну модифікацію і зростання рівня кваліфікованості способів вчинення фальшивомонетництва, а також відсутність належного, науково-обґрунтованого інформаційного забезпечення розслідування фальшивомонетництва, адресованого практичним працівникам – суб’єктам доказування. Це зумовлює необхідність розроблення криміналістичної характеристики фальшивомонетництва – системи зведених за узагальненнями слідчо-судової практики даних про типові криміналістично значущі ознаки даного виду злочинів, які виявляються у закономірностях механізму його вчинення і слідоутворення.
2. За сорокалітню історію свого існування поняття криміналістичної характеристики злочинів пройшло кілька фаз розвитку (модифікацій), що обумовлювались еволюцією уявлень про об’єкт і предмет криміналістики, впровадження в сферу криміналістичних досліджень ідей діяльнісного підходу до аналізу будь-якого виду злочинної діяльності, системно-структурного, моделювання, математико-кібернетичних методів пізнання, поглибленою розробкою наукових основ методики розслідування злочинів. Сьогодні у криміналістичній науці превалює позиція, що криміналістична характеристика злочинів є науковою категорією, яка має слугувати уніфікованою формою, методологічною основою для дослідження злочинної діяльності окремих видів.
Криміналістична характеристика злочинів - це інформаційна модель злочинної діяльності певного виду (групи), яка системно-упорядковано відображає узагальнені відомості про типові криміналістично значущі ознаки її елементів та про закономірності її механізму, використовується для науково-емпіричного обґрунтування рекомендацій в окремих методиках та сприяє ефективному вирішенню безпосередніх завдань виявлення, розкриття, розслідування і попередження конкретних злочинів.
3. Формування криміналістично значущих відомостей про злочини певного виду у систему вимагає дотримання правил побудови будь-якого системного утворення, відповідно до яких: елементи, які входять у систему, повинні а) структурно утворювати цілісність із стійкими взаємозв’язками між ними та закономірностями таких взаємозв’язків, б) бути якісно однорівневими. Ґрунтуючись на цих правилах, структуру криміналістичної характеристики злочинів становлять елементи структури злочинної діяльності, які в процесі вчинення злочину утворюють її механізм.
4. Прикладне використання криміналістичної характеристики фальшивомонетництва (як і будь-якого виду злочинів) для розробки окремої криміналістичної методики, а також у роботі слідчого й інших суб’єктів доказування, є послідовно ступеневим відповідно до логіки пізнавального процесу й етапів розвитку версії, і може бути представлений у такій послідовності: 1) у розробці методики криміналістична характеристика є інформаційною основою логічного аналізу типових слідчих ситуацій, а в практичній роботі слідчого дозволяє адекватно проаналізувати вихідну інформацію події, що розслідується, й уяснити найближчі завдання розслідування; 2) результатом цього аналізу є побудова у методиці системи типових слідчих версій, у практичній діяльності – робочих версій; 3) внаслідок співставлення типових слідчих версій про невідомі елементи механізму злочину з узагальненими відомостями про аналогічні механізми їх вчинення у минулому в окремій методиці викладаються виведені з версій наслідки – типовий перелік обставин, які треба встановити (засоби перевірки версії). Співставивши робочі версії з криміналістичною характеристикою фальшивомонетництва, слідчий мисленно уявляє, які обставини, матеріальні й ідеальні сліди мають існувати в дійсності та які типові місця їх знаходження, якщо його версія істинна; 4) характером обставин, які треба встановити для підтвердження чи спростування версій, зумовлюються способи перевірки версій, тобто – особливості (типізований алгоритм) планування, організації і здійснення розслідування у цілому і тактика проведення окремих слідчих дій. Схема пізнавального циклу у процесі судового слідства принципово не відрізняється від схеми пізнання на досудовому слідстві, звичайно з врахуванням специфіки судового дослідження обставин справи, тож криміналістична характеристика фальшивомонетництва є важливим інформаційним засобом для тактики судового слідства і прийняття процесуальних рішень у справі.
5. Предмет посягання – це будь-які фізичні об’єкти (речі), задіяні злочинцем у механізмі злочинної діяльності і механізмі слідоутворення, з приводу яких ця діяльність ведеться (у процесі якої вони обертаються у свою власність, володіння чи користування, знищуються, створюються, перетворюються, використовуються іншим чином) і внаслідок взаємодії яких з іншими елементами механізму злочину залишаються ідеальні й матеріальні сліди.
Кримінально-правова (кваліфікаційна), кримінально-процесуальна (доказова) та криміналістична (слідова, пошукова) значимість грошей, ДЦП, БДЛ обумовлюється такою їх властивістю як “підробленість”. Підроблені грошові знаки, ДЦП, БДЛ у процесі злочинної діяльності незаконно виготовляються, зберігаються, придбаються, перевозяться, пересилаються, ввозяться на територію України з метою збуту, чи збуваються, є джерелом та носієм ключової інформації про факт події фальшивомонетництва та про окремі її обставини.
Підроблені гроші, ДЦП, БДЛ - це виготовлені будь-якою особою всупереч установленому законодавством порядку на відповідних фізичних носіях інформації предметні зображення реквізитів, елементів дизайну та захисту грошових знаків, ДЦП, БДЛ, що робить „отриманий сурогат” подібним до справжніх грошових знаків, ДЦП, БДЛ. Натурально-речову характеристику підроблених грошових знаків, ДЦП, БДЛ розкривають три групи ознак: 1) спільні (родові) ознаки підробок, котрі дозволяють віднести їх до розряду предметів, що схожі з банкнотами, монетами, ДЦП, БДЛ; 2) окремі ознаки підробок - елементи дизайну чи захисту, які відрізняють підроблену банкноту (монету), ДЦП, БДЛ від оригіналу; 3) групові ознаки підробок - спеціальні параметри (шаблон, матриця) їх подібності з оригіналами, що випливають з норми ст. 199 КК України, становлять мету доказування в справах про фальшивомонетництво.
6. Виходячи із практики застосування ст. 199 КК України, системного тлумачення законодавства, комплексного аналізу соціальної обумовленості криміналізації фальшивомонетництва, сучасного розвитку грошового обігу, технологій відтворення зображень, функції елементів захисту, їх класифікації на загальнодоступні (органолептичні, сенсорні) і приховані, логічним шляхом усунення недоліків правозастосування ст. 199 КК є доповнити примітку до ст. 199 КК України, виклавши у ній ч.1 у такій редакції: «Під підробленими банкнотами, монетами, державними цінними паперами, білетами державних лотерей треба розуміти такі, що мають істотну подібність до справжніх за формою і розмірами носія, графічною точністю, кольоропередачею і узгодженістю елементів дизайну та органолептичних елементів захисту, яка забезпечує їм об’єктивну можливість надходження і перебування в обігу на рівні зі справжніми».
7. Способи зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту і збуту підроблених грошей, ДЦП, БДЛ обираються злочинцями залежно від якості підробок, тобто від способу їх виготовлення, оскільки вона є його результатом. Відомості про типові способи виготовлення підроблених грошей мають універсальне практичне значення, є стрижневими для планування, організації і здійснення слідчих і оперативно-розшукових дій при розслідуванні будь-якої форми фальшивомонетництва, сприяють пошуку джерела виготовлення і розповсюдження підробок.
8. Спосіб виготовлення підроблених грошових знаків, ДЦП, БДЛ – це зумовлена об’єктивними і суб’єктивними чинниками система дій, що виконуються у визначеній послідовності для отримання кінцевого результату – підроблених грошових знаків, ДЦП, БДЛ, які об’єктивно мають істотну подібність до справжніх і здатні сприйматись і перебувати в обігу наче справжні.
Повна підробка банкнот, сертифікатних ДЦП, БДЛ – це виготовлення нових банкнот, ДЦП, БДЛ шляхом відтворення реквізитів та поліграфічного оформлення з можливим відтворенням елементів захисту оригіналів на високоякісному папері споживчого призначення або на спеціально виготовленому папері, або на папері, викраденому з підприємств, що виконують замовлення установ-емітентів. У способах повної підробки виділяються три компоненти: 1) способи відтворення поліграфічного оформлення (зображень); 2) способи підроблення елементів захисту; 3) способи приховування факту підробки.
Часткова підробка банкнот фактично зводяться лише до підроблення зображень (поліграфічного оформлення), а її сучасні способи бувають таких різновидів: 1) підчищення, витравлювання або ґрунтування початкових зображень і наступне нанесення нового зображення шляхом малювання або одним із способів друку; 2) аплікація; 3) монтаж.
Враховуючи загальноприйняту у поліграфії класифікацію технологій відтворення зображень на способи друкування з форм (способи поліграфічного друку) і способи друкування без форм (способи репрографії), усі способи відтворення зображень банкнот, ДЦП, БДЛ, які зустрічаються у кримінальній практиці, систематизовано таким чином: 1) поліграфічні (високий, глибокий, плоский, трафаретний), репрографічні (електрофотографічний, струменеві-крапельний, термовосковий, матричний), 3) анастатичний, 4) комбіновані. На сьогоднішній рівень розвитку грошового обігу відпала актуальність розглядати низькоякісні способи підробки банкнот у якості способів фальшивомонетництва, однак при цьому вони не перестають бути способами підробки у власному значенні цього слова.
9. Залежно від способів виготовлення, знарядь та засобів, досягнутої якості предмета посягання, мотивації у практиці простежується три типи фальшивомонетників (фальшивомонетництва):
1) державне фальшивомонетництво – особи, які здійснюють промислове виробництво повністю підроблених грошових знаків, ДЦП оригінальними способами з відтворенням оригінальними способами усіх графічних, фізико-хімічних, технологічних ступенів захисту справжніх грошей, ДЦП;
2) професійне фальшивомонетництво – особи, які здійснюють виготовлення та первинний збут повністю підроблених грошових знаків, ДЦП кваліфікованими способами з повним чи частковим відтворенням або імітацією елементів захисту;
3) непрофесійне фальшивомонетництво – особи які здійснюють: а) некваліфіковану часткову переробку банкнот, б) повну підробку некваліфікованими способами - відтворення графічного вигляду справжніх банкнот без відтворення чи імітації елементів захисту; в) первинний чи вторинний збут низькоякісних підробок; г) вторинний збут високоякісних підробок.
Попри індивідуальність будь-якого злочину, у всіх злочинах, що вчинюються кожним із вказаних типів злочинців, спостерігається очевидна повторюваність окремих ознак, обставин і проявів закономірностей у діях з готування, безпосереднього вчинення і приховування злочину, а також спільні риси, що властиві всім злочинцям кожного типу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти
1. Конституція України (зі змінами і доповненнями). – К.: Атіка, 2006. - 64с.
2. Кримінальний кодекс України. — Х.: Фоліо, 2006. — 382с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Станом на 1 серпня 2006 року. — Офіц. текст. — К.: Атіка, 2006. — 196с.
4. Міжнародна конвенція щодо боротьби з підробкою грошових знаків від 20 квітня 1929 р. - Доступно з: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi – Відвідано 17.06.2006.
5. Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. № 2173-12 // Відомості Верховної Ради України – 1992. - №24. – Ст. 352. Із змінами і доповненнями внесеними Законами від 07.07.92 // Відомості Верховної Ради – 1992 - №38. - ст. 562; від 19.01.2006 // ВВР – 2006 - № 22. - ст. 184.
6. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997р. // Відомості Верховної Ради України – 1998. - № 15. - Ст.67. Із змінами і доповненнями внесеними Законами від 22.05.2003 // ВВР – 2003. - № 36. - ст.277; від 19.06.2003 // ВВР – 2004. - № 2. - ст.6; від 22.06.2004 // ВВР – 2004. - № 38. - ст.474; від 06.09.2005 // ВВР – 2005. - № 42. - ст.465; від 09.02.2006 // ВВР – 2006. - № 22. - ст.199.
7. Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України 1997 - № 32 - ст.206. Із змінами і доповненнями внесеними Законами від 07.02.2002 // ВВР – 2002. - № 29. - ст.194; від 15.05.2003 // ВВР – 2003. - № 30. - ст.247; від 18.11.2003 // ВВР – 2004. - № 11. - ст.141; від 03.02.2004 // ВВР – 2004 - № 16 - ст.238; від 23.06.2005 // ВВР – 2005. - № 33. - ст.429; від 08.09.2005 // ВВР – 2005. - № 51. - ст.553.
8. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради – 2006 - N 31. - ст.268.
9. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №17. – Ст. 184. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України, в останній редакції від 21.02.2006 р. згідно з Законом №3453-15 - Доступно з: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi - Відвідано 02.05.2007.
10. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №614 від 01.12.2000р., зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за № 105/596. Із змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА, в редакції від 28.04.2004р. - Доступно з: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi - Відвідано 02.05.2007р.
11. Наказ Служби безпеки України «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» від 12 серпня 2005р. №440, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 17.08.2005 р. за № 902/11182. Зі змінами, внесеними згідно з Наказами Служби безпеки № 53 від 24.01.2006, від 25.04.2006 № 680 від 12.10.2006 // Офіційний вісник України вiд 09.09.2005 - 2005 р. - № 34. - стор. 172 - стаття 2089; ОВУ вiд 22.02.2006 – 2006. - № 6. - стор. 108 - стаття 32; ОВУ вiд 24.05.2006 – 2006. - № 19. - стор. 167- стаття 1400.
12. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 січня 1994 р. за № 190 «Про затвердження Інструкції про формування, ведення і використання криміналістичних обліків Криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України» //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. - № 7: Судові експертизи в Україні. – С.82-88.
13. Наказ Міністерства фінансів України від 25.11.93 №98, Служби безпеки України від 15.11.93 №118, Міністерства внутрішніх справ від 24.11.93 №740 та ГСТУ 47-02-01-95., зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 14.01.1994 р. за № 8/217, «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» - Доступно з: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi - Відвідано 02.05.2007.
14. Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. - № 7: Судові експертизи в Україні. – С. 39-82.
15. Постанова Правління Національного банку України від 9 вересня 1998 р. № 355 та рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 17 вересня 1998 р. № 120, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16.10.1998р № 666/3106, «Про затвердження Положення про особливості здійснення діяльності з державними цінними паперами» // Офіційний вісник України від 05.11.1998 – 1998 - № 42. - с.202.
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №15 «Про затвердження Умов випуску, обігу, виплати виграшу та погашення казначейських зобов'язань» // Урядовий кур'єр вiд 15.01.2002. - № 8.
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1998 р. № 1540 «Про затвердження Положення про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції» // Офіційний вісник України вiд 15.10.1998 - 1998 - № 39. - ст. 25.
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. №80 «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» // Офіційний вісник України від 16.02.2001 – 2001. - № 5. - стор. 58 - стаття 185; Із змінами і доповненнями, внесеними постановами №1829 від 29.11.2002 // Офіційний вісник України від 20.12.2002 – 2002. - № 49. - стор. 14 - стаття 2219; №567 від 12.07.2005 // ОВУ від 29.07.2005 – 2005. - № 28. - стор. 57 - стаття 1639; №317 від 15.03.2006 // ОВУ від 29.03.2006 – 2006. - № 11. - стор. 191 - стаття 743.
19. Постанова Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 р. №547 «Про затвердження Правил визначення платіжності та обміну банкнот і монет Національного банку України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.12.2004 за №1549/10148 // Офіційний вісник України від 24.12.2004 – 2004. - № 49. - стор. 68 - стаття 3221.
20. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про депозитарну діяльність Національного банку України» №114 від 19 березня 2003, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.03.2003р. №304/7625 // Офіційний вісник України вiд 30.04.2003 – 2003. - № 16. - стор. 60 - стаття 711.
21. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізацію пам’ятних та ювілейних монет України» від 07 листопада 2000 р. № 438, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.11.2001р. №876/5097 // Офіційний вісник України вiд 15.12.2000 – 2000. - № 48. - стор. 80 - стаття 2101.
22. Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків» №338 від 22 листопада 2001р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 11.04.2002р. за № 360/6648 // Офіційний вісник України вiд 03.05.2002 – 2002. - № 16. - стор. 261 - стаття 882.

Спеціальна література
23. Авантюристы, иллюзионисты, фальсификаторы, фальшивомонетчики / Подгот. текста Ю.Н.Петрова. – Минск: Литература, 1996. – 608с.
24. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. проф. Р.С.Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2002. - 990с.
25. Алексеев П. Нарисуем – будем жить. - Доступний з: http://www.vv.com.ua/main.php?artID=54268&topic=25&Date=&resolution=4 - Відвідано 04.07.2005.
26. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника. Уч. пособие. – М., 1982. - 80с.
27. Артамонов И.И. Методологические аспекты криминалистической характеристики //Криминалистическая характеристика преступлений. Сборник научных трудов. – М., 1984. – С.63-69.
28. Баймуратов, И. Ю.Криминалистический анализ механизма расследуемого события :Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09. - М., 2004. – 26с.
29. Банкноты стран мира: Денежное обращение, Каталог-справочник. Вып.4. – М.: ЗАО НПК «Интер Крим-пресс», 2004. – 680с.
30. Бахин В.П. Криминалистическая методика. Лекция. – К., 1999. – 26с.
31. Бахін В., Лук’янчиков Б. Склад і призначення криміналістичної характеристики злочинів / Правничий часопис донецького університету. - 2000. - №1(4) – С.39-43.
32. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. – М.: Издательство НОРМА, 1999. – 496с.
33. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 240с.
34. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. - М.: Юрид. лит., 1987. – 272с.
35. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 342с.
36. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. Т.3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристь, 1997. - 480с.
37. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. Т. 2. Частные криминалистические теории. – М.: Академия МВД СССР, 1978. - 410с.
38. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. Т. 1: Общая теория криминалистики. – М.: Юрид лит., 1977. – 408с.
39. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое слово в науке? // Социалистическая законность. - 1987. - № 9. - С.54-59.
40. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы). – М.: Юридическая литература., 1969. - 216с.
41. Березин Б.И. Полиграфические материалы: Учебник для изд.-полигр. техникумов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Книга, 1981. - 431с.
42. Березин Б.И., Загаринская. Полиграфические материалы. – М.: «Искусство», 1955. - 387с.
43. Бирюков В.В., Коваленко В.В. Криминалистическое исследование документов: Монография – Луганск: Ред-изд. отдел ЛИВД МВД Украины, 1999. – 164с.
44. Біленчук П.Д. Процесуальні та криміналістичні проблеми дослідження обвинуваченого: Монографія. – К.: Атіка, 1999. – 352с.
45. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М. 1973. – 270с.
46. Бокариус К.Н. Микроскопическое исследование бумаги в целях установления ее груповой приналежности // Тезисы докладов на совещании по вопросам криминалистической экспертизы. – М.: МЮ СССР, 1954. – С.47-48.
47. Болотский Б.С. и др. Фальшивые деньги (фальшивомонетничество) / Под ред проф. В.Д.Ларичева.– М.: Экзамен, 2002. - 384с.
48. Брайан Иннз Подделки и мошенники, которые потрясли мир: Правда о самых великих обманах в истории. Научно-популярное издание. – Харьков: Крижный клуб семейного досуга, 2006. – 255с.
49. Буланова Л.И. Криминалистическое исследование оттисков печатей и штампов, изготовленных по новым технологиям: Дисс. … канд. юрид. каук: 12.00.09. – М., 1998. - 205с.
50. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов преступлений. — М.: ЛексЭст, 2002. - 76с.
51. В Венгрии поймали фальшивомонетчиков – Доступно з: http://obozrevatel.com/news/2005/10/12/51812.htm - Відвідано 01.12.2005.
52. В Горловке задержали фальшивомонетника – Доступно з: http://obozrevatel.com/news/2005/7/18/27704.htm - Відвідано 18.07.2005.
53. В Италии конфискованы более семи миллионов эвро – Доступно з: http://obozrevatel.com/news/2005/7/1/23417.htm - Відвідано 01.12.2005.
54. В Киеве задержан 14-летний фальшивонетчик – Достуано з: //http://obozrevatel.com/news/2005/6/21/20979.htm – Відвідано 01.12.2005.
55. Валиев С., Эльтазаров Б. Защита ценных бумаг. – М., 1997. – 156с.
56. Ведерников Н.Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления // Криминалистическая характеристика преступлений. Сборник научных трудов. – М., 1984 – С.74-77.
57. Великий тлумачний словник сучасної української мови: (з дод. і допов., 250 000 слів) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728с.
58. Верещак М.В. Питання, що стосуються розгляду кримінальних справ про фальшивомонетництво //Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №1. – С. 5-12.
59. Вермуш Г. Аферы с фальшивими деньгами. / Пер. с нем. Н.В.Вардуля. – М.: Международные отношения, 1990. – 224с.
60. Весельський В. Криміналістична характеристика злочинів // Право України – 2001 - № 5. – С.112-114.
61. Вилучено підроблених купюр на суму 100 тисяч гривень / Інформаційне повідомлення – Доступно з: http://www.sbu.gov.ua/reports/ann20-09-2004.shtml - Відвідано 01.12.2005.
62. Винокуров С.И. Криминалистическая характеристика преступлений, ее содержание и роль в построении методики расследования конкретного вида преступлений // Методика расследования преступлений (Общие положения). – М., 1976, - С.101-104.
63. Владимиров В.А., Хан-Магомедов Д.О. Советское уголовное право. Особенная часть. Иные государственные преступления: Учебно-практическое пособие. – М., 1963. – 48с.
64. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, бибилиография. – СПб.: Изд-во: «Юридический центр Пресс», 2003. – 475с.
65. Возгрин И.А. Криминалистическая характеристика преступлений и следственные ситуацыи в системе частных методик расследования // Следственная ситуация . – М., 1985. - С.66-70.
66. Воробей О.В. Криміналістичне дослідження паперових грошей: Посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – 180с.
67. Гавло В.К. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений // Вопрсы повышения эффективности борьбы с преступностью: Сб. науч. тр. – Томск, 1980. – С.120-124.
68. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. – Харьков: Основа, 1994. - 640с.
69. Гаргат В.Б. Деякі правові аспекти комп’ютерної злочинності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - №2. – С.44-54.
70. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования // Методика расследования преступлений (Общие положения). – М., 1976. - С.92-97.
71. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в структуре частных методик // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. Межвузовский сборник научных трудов. Вып.69. – Свердловск: УрГУ, 1978. – С.5-10.
72. Глазырин Ф.В. Криминалистическое изучение личности обвиняемого. Автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.09. - Свердловск, 1973. – 35с.
73. Глыстин В.К. Проблемы уголовно-правовй охраны общественных отношений. – Л.: Изд. ЛГУ, 1979. - 127с.
74. Голунский С.А., Шавер Б.М. Криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. - М., 1939. – 372с.
75. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.А. Понятие криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. 33. – К., 1986. - С.6-7.
76. Гончаренко В.Г. Методологічні проблеми вчення про предмет криміналістики // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали між нар. Наук.-практ. Конф. (Харків) 25-26 вересня 2003 р. / Ред. кол.: М.І.Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. – С.11-13.
77. Гончаренко В.Г. Право і криміналістика // Вісник академії адвокатури. Випуск 1. – К.: ВЦ Академії адвокатури, 2004. – С.40-43.
78. Горшенин Ю.А., Корольков А.Г., Астапов А.Н. Особенности исследования материалов поддельных денежных билетов // Экспертная практика. – М., 1989. - №27. – С.69-71.
79. Гривны Украины: Справочник по определению подлинности банкнот. – К.: информационно-издательский центр, 1996. - 30с.
80. Грищук В.К., Канцер В.С. Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду (розсуду) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Випуск 35. – С.417-423.
81. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современносты. – М.: Юрид. лит., 1990. - 304с.
82. Густов Г.А. К разработке криминалистической теории преступления // Правоведение. -1983. - № 3. – С.88-92.
83. Густов А.Г. Понятие и виды криминалистической характеристики преступлений // Криминалистическая характеристика преступлений. Сборник научных трудов. – М., 1984. – С.43-48.
84. Густов Г. А. Проблемы методов научного познания в организации расследования преступлений :Авторф. дисс…. докт. юрид. наук: 12.00.09 / Научно-исследовательский институт проблем укрепления законности и правопорядка. - М.,1993. – 63с.
85. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384с.
86. Дашковская Г.М. Понятие и значение криминалистической характеристики налоговых преступлений // Правоведение. -2002. - № 1 (240). – С. 130 – 138.
87. Денежные знаки зарубежных стран: Справочник: В 4-х ч. – Ч.1. – М.: Молодая гвардия, 1993. – 128с.
88. Десятникова И. На креслах валялись брюки и трусы, на столе остывал кофе, а двое обнаженных мужчин, продавец и «покупатель» фальшдолларов договаривались о сделке // Факты. – 2003. – « 32. – С.6.
89. Дмітрієнко М.Ф., Ющенко В.А., Литвин В.М., Яковлєва Л.В. Гроші в Україні: факти і документи. – К.: “ARK- UKRAINE”, 1998. – 456с.
90. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Свердловск, 1978, - Вып. 69. - С.11-18.
91. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник. / За ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. - 608с.
92. Дулов А.В. Системный подход – методологическая основа криминалистики// Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003 р. – Х.: Гриф, 2003. – С. 8-9.
93. Дурняк Б.В., Стрепко І.Т., Тітов Г.Н. Пристрої та елементи цифрового друку: Навч. посібник. – Львів: Фенікс, 2002. - 106с.
94. Дяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Боротьба з контрабандою: щодо криміналістичного дослідження про підробні документи та паперові гроші // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: “Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи її вирішення” (аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників). – К., 1998. – Т.11. – С.496-500.
95. Егоров В.А. Информационные технологии предварительного расследования преступлений //Российский следователь. -2006. - № 6. - С.2-5.
96. Економічна енциклопедія. Т.1. Відповідальний ред. С.В.Мочерний. – К.: Видавничий центр „Академія”, Тернопіль: Академія народного господарства, 2000. - 863с.
97. Експертизи у судовій практиці / За заг. ред. В.Г.Гончаренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 388с.
98. Ермолович В.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. – Мн.: Амалфея, 2001. – 304с.
99. Журавель В. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи ілюзія? // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. - №1(6). - С.56-60.
100. Загаринская Л.А., Шахкельдян Б.Н. Полиграфические материалы. [Учеб. для вузов по спец. "Технология полигр. пр-ва"] – М.: «Книга», 1975. - 351с.
101. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л, Гроші. Валюта. Валютні цінності: Термінологічний словник. – Львів: БаК, 2000. – 184с.
102. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Дизайн і захист грошових знаків України. – Львів: вид-во ЛБІ НБУ, 2000. - 112с.
103. Зацерковна Р.С. Цифрова технологія оперативного трафаретного друку (цифрові дублікатори) / Під ред. проф. Лазаренка Е.Т. – Львів: НВП “Мета”, 1998. - 62с.
104. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240с.
105. Зелінський А.Ф., Куц В.М. Об’єкт злочину і структура особливої частини кримінального кодексу // Вісник університету внутрішніх справ Вип. 2 – Харків, 1997. - С.147-153.
106. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М.: Юрид лит. 1972. – 262с.
107. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 1970. – 34с.
108. Ионов В. Новые технологии защиты и проверки банкнот // Банки и технологии. – 2000. - № 1. - С. 57-59.
109. Казаков Е.И. Расследование фальшивомонетничества: Учебное пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1971. - 135с.
110. Калужна О.М. Криміналістична характеристика злочинів як уніфікована форма криміналістичного дослідження злочинної діяльності окремих видів: традиції і новації // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2007 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Фрака, 2007. – С.528-530.
111. Калужна О. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики фальшивомонетництва // Вісник Львівського університету. Серія Юридична. – 2002. – Випуск 37. - С.545-549.
112. Калужна О. Особа фальшивомонетника та її криміналістично значимі ознаки // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VІІІ регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2002 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Фрака, 2002. – С.284-286.
113. Калужна О.М. Окремі проблеми концепції криміналістичної характеристики злочинів // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2004. – Випуск ХІІІ. – С.217-221.
114. Калужна О. Підроблені гроші, державні цінні папери, білети державних лотерей: питання ознак та якості “підробленості” // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2005. – Випуск 40. – С.342-351.
115. Калужна О.М. Поняття предмета посягання як елемента криміналістичної характеристики фальшивомонетництва // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків) 25-26 вересня 2003 р. / Ред. кол.: М.І.Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Х.: Гриф, 2003. –С.146-149.
116. Калужна О.М. Предмет фальшивомонетництва: пошуково-пізнавальний аспект // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2003. – Випуск ХІ. –С. 239-247.
117. Калужна О.М. Про роль криміналістичної характеристики у системі методики розслідування фальшивомонетництва. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Фрака, 2004. – С. 466-467.
118. Калужна О. Спосіб виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державних лотерей як елемент криміналістичної характеристики фальшивомонетництва // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юридичний факультет ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – С. 418-420.
119. Калужна О. Фальшивомонетництво: структура криміналістичної характеристики // Вісник Львівського університету. Серія юридична - 2004. – Випуск 39. – С. 567-574.
120. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К.: “Кобза”. – 1993. – 472с.
121. Карпов Н.С. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - № 3. – 2001. – C. 229-232.
122. Клименко Н.И. О возможности криминалистической идентификации личности // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1972. - Вып. 9. - С. 216-219.
123. Клочков В.В. Криминалистическая характеристика преступлений: состояние и перспективы исследования // Криминалистическая характеристика преступлений. Сборник научных трудов. – М., 1984. – С.19-25.
124. Колдин В.Я. Криминалистическое знание о преступной деятельности: функция моделирования // Советское государство и право. – 1987. - №2. – С.66-74.
125. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений . – Харьков, 1976. - 28с.
126. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1985. – 92с.
127. Колесниченко О.В., Шарыгин М.Е., Шишигин И.В. Лазерные принтеры. – СПб.: ВНV-Санкт-Петербург, 1997. - 272с.
128. Коментарий к Уголовному кодексу РФ /Под общ. ред. Ген. прокурора Скуратова Ю.И и Лебедева В.М. – М.: Норма Инфра-М, 1999. - 815с.
129. Коновалова В.Е Версия: концепцыя и функции в судопроизводстве. – Харьков: Консум, 2000. – 176с.
130. Коновалова В.Е., Колесниченко А.Н. Теоретические проблемы криминалистической характеристики // Криминалистическая характеристика преступлений. Сборник научных трудов. – М., 1984. – С.15-19.
131. Коржанский М.И. Объект и предмет уголовно-правой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. - 248с.
132. Корольков А.Г., Горшенин Ю.А., Лютов В.П. Криминалистическое исследование денежных билетов СССР. Материалы поддельных билетов и методы их исследования: Учебнное пособие – М.: ВНКЦ МВД СССР, 1991. – 213с.
133. Костенко М.В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: Аврореф. дис. … канд.. юрид наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого – Харків, 2003. – 20с.
134. Костров С.А. Криминалистическое исследование документов, выполненных средствами оперативной полиграфии: Автореф. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1997. – 25с.
135. Кравцов С.Ф. Предмет преступления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Л. 1976. – 16с.
136. Кривошеев А.С. Изучение личности обвиняемого в процессе расследования. – М.: Юрид. лит., 1971. – 80с.
137. Кривуля М.О, Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? // Вісник університету внутрішніх справ. Вип..2 – Харків, 1997. – С. 70-75.
138. Кризенталь И.Ф. Операция «Бернгард». – М.: Международные отношения, 1964. – 160с.
139. Криминалистика / Под ред. докт. юрид, наук проф. В.А.Образцова. – М.: Юристь, 1995. – 592с.
140. Криминалистика / Под ред. докт. юрид, наук проф. В.А.Образцова. – М.: Юристь, 1997. – 760с.
141. Криминалистика / Под. ред. докт. юрид, наук проф. В.А. Образцова. – М.: Юристь, 2001. – 760с.
142. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я.Колдина. – М.: Юрид. Лит., 1986. - 512с.
143. Криминалистика. Методика расследования преступлений новых видов, совершаемых организованными преступными сообществами: Учеб. по криминалистике для слушателей (курсантов) вузов МВД Рос. Федерации / [И.Л.Александрова, С.М.Астапкина, В.А.Жбанков и др.]; [Отв. ред. Ю.Г.Корухов]; Моск. ин-т МВД России. – М., 1999. – 392с.
144. Криминалистика. Учебник для вузов / Отв. ред. проф. Н.П.Яблоков. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 708с.
145. Криминалистика. Учебник для вузов / Отв. ред. проф. Н.П.Яблоков. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 704с.
146. Криминалистика: [Учеб. для вузов по спец. «Правоведение» / А.Н.Васильев, И.Ф.Герасимов, Н.П.Яблоков и др.]; Под ред. Н.П.Яблокова, В.Я.Колдина. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 462с.
147. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики. Под ред. В.Д.Грабовского, А.Ф.Лубина. - Нижний Новгород: Нижегородская ВШ МВД России, 1995. – 400с.
148. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф.Пантелеева, Н.А.Селиванова. – М.: Юрид лит., 1984. – 544с.
149. Криминалистика: Учеб. для вузов по направлению "Юриспруденция", спец. "Правоведение" / Под ред. И.Ф.Пантелеева, Н.А.Селиванова