Криміналістична техніка та її роль у розкритті і розслідуванні злочинів

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 РОЗВИТОК КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ 17
І ЇЇ ВПЛИВ НА КРИМІНАЛІСТИКУ
1.1. Криміналістична техніка: генезис, поняття, зміст 17
1.2. Криміналістична техніка і науково-технічний прогрес 47
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА У СПІВВІДНОШЕННІ
З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ЗНАНЬ 83
2.1. Криміналістична техніка і загальні наукові знання 83
2.2. Криміналістична техніка у системі юридичних наук 95
2.3. Криміналістична техніка і теорія оперативно-розшукової діяльності 112
2.4. Взаємозв'язок криміналістичної техніки з криміналістичною
тактикою та методикою 120
РОЗДІЛ 3 КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ СУБ'ЄКТІВ РОЗКРИТТЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ 129
3.1. Сучасні уявлення про техніко-криміналістичне забезпечення
розкриття і розслідування злочинів 129
3.2. Основні завдання і напрями техніко-криміналістичного 158
забезпечення розкриття і розслідування злочинів
3.3.Типові моделі і форми професійної техніко-криміналістичної 176
підготовки суб'єктів розкриття і розслідування злочинів
ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
ДОДАТКИ 231

ВСТУП

Розвиток України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканості і безпеки вищою соціальною цінністю, потребує від держави впровадження у життя цих задекларованих принципів.
Проте виконання цього неможливе без усунення такого негативного явища суспільного життя, притаманного усім без винятку державам, як злочинність. Вона у всіх своїх проявах істотно перешкоджає суб'єктам правовідносин реалізовувати свої права та обов'язки, захищати демократичні цінності, інтереси кожної окремої особи та суспільства загалом. Відтак особливої потреби набуває вдосконалення чинного законодавства, приведення його до світових стандартів та забезпечення належної реалізації.
За останні роки спостерігається істотне зростання кількості тяжких злочинів, зокрема вчинених організованими злочинними групами. Негативні зміни простежуються у способах і засобах вчинення злочинів, які полягають у підвищенні рівня мобільності, організованості, технічній оснащеності і озброєності злочинців.
За ті ж роки різко знизився рівень розкриття злочинів. У 2004 р. він становив лише 42,4%, а щодо окремих їх видів не перевищує 40%. Небезпека цього становища виявилася в офіційному визнанні керівниками правоохоронних органів, що у певних випадках рівень досудового розслідування, його організація, законодавче регулювання, науково-технічне забезпечення поступаються рівню організованості і технічної оснащеності злочинців.
На рівень суспільної небезпеки злочинності як соціального явища впливає загальна соціально-економічна напруженість, що виявляється в нашому суспільстві на сучасному етапі його розвитку. В цьому значенні проблема злочинності набуває соціально-політичного значення, і тому не випадково стає предметом обговорення представників найвищих органів державної влади. Їхні рішення спрямовані на докорінну перебудову діяльності правоохоронних органів, їхніх слідчих апаратів, оперативно-розшукових підрозділів. Сьогодні, як ніколи раніше, стало очевидним, що форми і методи отримання та використання розшукової і доказової інформації, зорієнтованої здебільшого на джерела і відповідні засоби, які склалися традиційно (допити, очні ставки, обшуки, слідчі огляди тощо), та не в повній мірі відповідають вимогам активізації боротьби із злочинністю і зміцненню законності. З цих джерел щодо кримінальних справ здобувається до 70-90% доказової інформації. А в суді кожний четвертий свідок і кожний шостий потерпілий змінює свої показання.
Сучасний стан використання з вказаною метою техніко-криміналістичних можливостей необхідно підвищувати. Причому ця проблема стосується не лише об'єктивізації процесу розшуку невідомих злочинців і доведення їхньої вини, Але й інтенсифікації праці всіх суб'єктів діяльності, направленої на розкриття злочинів, що є винятково важливим у вирішенні головних завдань кримінального судочинства.
Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах демократизації, посилення охорони прав і законних інтересів громадян, гуманізації кримінального законодавства. Її позитивне рішення безпосередньо торкається посилення правового захисту слідчих, працівників органів дізнання.
Результати проведеного аналізу практики розкриття злочинів дали змогу виділити низку причин низької результативності використання з цією метою техніко-криміналістичних засобів і методів. У найзагальнішому вираженні вони зумовлені недоліками організації, правового регулювання цієї сфери діяльності, недостатнім технічним оснащенням суб'єктів застосування зазначених засобів і методів, низьким рівнем їхньої техніко-криміналістичної підготовки.
Вказане становище, що склалося, певною мірою є результатом особливостей соціально-економічного розвитку нашої держави. Проте, тут не останню роль відіграли тенденції, що існували в радянській криміналістиці (щодо криміналістичної техніки), яка протягом багатьох десятиріч велику увагу приділяла розробці конкретних методів і засобів збирання речових доказів і методик їхнього експертного дослідження, упускаючи з виду проблеми системного аналізу й розробки на цій основі комплексу взаємозв'язаних заходів щодо вдосконалення загалом системи техніко-криміналістичного забезпечення розкриття злочинів. Зазначена суперечність, здавалося б, очевидна – подібна система повинна відповідати рівню розвитку криміналістичної техніки, а розроблятися і удосконалюватися вона може тільки системно. Будь-які спроби вирішувати цю проблему без взаємозв'язку всіх її елементів або прагнення активізувати в розкритті злочинів використання то одних, то інших засобів і методів, а деколи і в окремо взятих органах досудового розслідування, виявляються недостатньо результативними. До того ж, не можна не зважати на факт істотного ускладнення криміналістичних засобів і методів, що об'єктивно зумовлений більш високим рівнем організації їхнього використання в процесі розкриття та розслідування злочинів. Створення і функціонування сучасних інформаційно-пошукових систем техніко-криміналістичного призначення не може бути забезпечено в тих самих організаційних і правових формах, які відповідали часу слідчих і експертних валіз з примітивним набором криміналістичних засобів. "За умов автоматизації будь-якого процессу, – вважає провідний фахівець в галузі інформаційних технологій П.А. Страссман, – всі капіталовкладення повинні бути направлені на створення абсолютно нових шляхів досягнення мети, а не просто на зниження витрат за старими методами".
Стосовно предмета нашого дослідження, то це виявляється в освоєнні криміналістикою сучасних науково-технічних досягнень, перш за все засобів автоматизації, обчислювальної техніки, що неминуче зумовлює необхідність принципово, якісно нового підходу до вдосконалення і розробки нових, у тому числі традиційних, засобів і методів, до забезпечення правового регулювання і організації їхнього застосування в практиці розкриття й розслідування злочинів.
Актуальність теми дослідження Проблема використання науково-технічних засобів і методів з метою розкриття та розслідування злочинів – одна із найважливіших у сучасній криміналістиці. Питання її теорії і практики були предметом розгляду у багатьох дисертаційних і монографічних працях А.І.Вінберга, Р.С.Бєлкіна, Г.І.Грамовича, Л.Г.Грановського, І.М.Лузгіна, В.І.Громова, В.І.Гончаренко, М.А.Селіванова, В.Я.Колдіна, В.І.Шіканова, І.М.Якімова та інших науковців-криміналістів. Результати досліджень щодо окремих напрямів техніко-криміналістичної роботи, щодо попереднього дослідження слідів злочинів, криміналістичного обліку, організації і правового регулювання використання спеціальних знань, застосування з цією метою засобів автоматизації і обчислювальної техніки висвітлювалися в працях В.Д.Арсєньєва, Є.І.Зуєва, Є.П.Іщенко, М.К.Камінського, В.С.Мітрічєва, М.С.Польового, В.А.Снєткова тощо.
В більшості з цих праць є достатньо аргументовані пропозиції щодо необхідності комплексного дослідження цієї проблеми в аспекті методологічно й організаційно єдиної системи. В розумінні проблеми дослідження – системи техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів. Проте, цільові монографічні дослідження цієї системи в криміналістиці поки не проводилися. У прагненні заповнити таку прогалину, автор цієї роботи конкретизував зміст і сутність техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів (як системи), визначив його завдання і місце в структурі криміналістики. Аналіз сучасного стану цієї системи і результативності її функціонування дав змогу автору аргументувати низку пропозицій, направлених на вдосконалення її організації, правового регулювання, науково-технічного і навчально-методичного забезпечення. Цим обумовлений зміст і структура цього дослідження, його мета і завдання.
Мета і завдання дослідження Мета дослідження полягає в тому, щоб, виходячи з сучасних потреб практики боротьби із злочинністю, об'єктивно і всесторонньо проаналізувати можливості підвищення результативності використання науково-технічних засобів та методів у процесі розкриття та розслідування злочинів, визначивши на цій основі головні напрями і конкретні науково-практичні заходи реалізації таких можливостей.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку і вирішення наступних головних завдань:
- визначити сутність і зміст техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів як єдиної методологічно й організаційно взаємозв'язаної системи, вдосконалення й підвищення ефективності функціонування якої грунтується на сучасних науково-технічних досягненнях;
-вивчити і комплексно проаналізувати існуючу практику техніко-криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів, визначивши результативність цього виду діяльності;
-конкретизувати систему завдань техніко-криміналістичного
забезпечення розкриття й розслідування злочинів, у тому числі ситуативних і, відповідно, – заходи, спрямовані на підвищення готовності слідчих, працівників органів дізнання до їх практичного вирішення;
-виявити, проаналізувати й опрацювати проблемні питання організації,
правового регулювання, навчально-методичного забезпечення техніко-криміналістичної роботи щодо сучасних науково-технічних досягнень в аспекті вимог активізації боротьби зі злочинністю і зміцнення законності.
Об’єктом дослідження є нормативно-правова база і діяльність правоохоронних органів України у сфері техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів та відносини, що виникають при цьому.
Предмет дослідження – теорія і практика техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів як системи, що має єдині методологічні, організаційні і правові основи, спрямована на єдину кінцеву мету – встановлення істини в кримінальній справі.
Методологічна основа дослідження В основі дослідження використовуються принципи діалектико-матеріалістичної теорії пізнання соціальних явищ і процесів, взаємодії об'єктів та закономірностей їхнього відображення; положення філософії і логіки та галузевих наук. Специфіка дослідження вимагала комплексного підходу до вирішення окремих завдань, а також застосування історичного, системного та аналітичного методу пізнання реальної дійсності. В процесі дисертаційного дослідження були використані спеціальні методи пізнання: історико-правовий – у процесі вивчення пам'яток наукових джерел; порівняльно-правовий – під час порівняння українського та зарубіжного законодавства; статистичний метод – у процесі вивчення та узагальнення судової практики, різних статистичних даних; метод анкетування – під час опитування практичних працівників органів досудового розслідування.
Нормативно-правову базу дослідження становлять положення Конституції України, чинного кримінального, кримінально-процесуального законодавства України, відомчих нормативних актів прокуратури України, МВС України, служби безпеки України, нормативні акти з питань боротьби зі злочинністю і нормативного регулювання діяльності правоохоронних органів, а також положення юридичної психології; праці вітчизняних та зарубіжних процесуалістів та криміналістів; опубліковані матеріали слідчої та судової практики.
Висновки, висловлені в роботі, грунтуються на результатах теоретичного аналізу наукової літератури з проблем філософії, кримінології, кримінального права і процесу, інформатики, теорії оперативно-розшукової діяльності, наукової організації управління, статистики та інших галузей знань. Особливу увагу тут приділялось працям щодо сучасного стану і перспектив впровадження в практику боротьби зі злочинністю засобів автоматизації і обчислювальної техніки, а також присвяченим методологічним проблемам криміналістики, теорії криміналістичних вчень, теорії доказів.
Практика техніко-криміналістичного забезпечення розкриття злочинів, сучасний стан його організації і правового регулювання, аналіз результативності функціонування цієї системи становлять прагматичну базу дослідження. Збір емпіричного матеріалу був здійснений шляхом анкетування, інтерв'ювання, спостереження, аналізу, синтезу, описування, порівняння та групування (ДодатокА-З).
У процесі дисертаційного дослідження за спеціально розробленими анкетами загалом, було вивчено більше 300 кримінальних справ про крадіжки, вчинені з проникненням у житло або інше приміщення. Розслідування за вказаними справами проводилося у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській, Закарпатській областях. У тому числі проведено інтерв'ювання 98 обвинувачених (про засоби і способи їхніх дій на місці події).
Вивчення автором лише одного виду злочинів пояснюється тим, що об'єктом дослідження були організаційні і правові відносини між суб'єктами техніко-криміналістичного забезпечення розкриття злочинів, як на організаційному, так і на виконавчому рівнях. До уваги також взято ту обставину, що крадіжки з проникненням в різні приміщення – один з "інформативних", з погляду криміналістики, видів злочинів, де ймовірність залишення злочинцями різних слідів достатньо висока.
За спеціально розробленими анкетами опитано:
278 практичних працівників органів дізнання та досудового слідства із вказаних областей;
296 випускників 2004-2005рр. юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника; юридичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки; юридичного факультету Хмельницького інституту регіонального управління та права.
Наукова новизна одержаних результатів передусім полягає у тому, що ця праця є комплексним дисертаційним дослідженням щодо значення криміналістичної техніки в процесі розкриття та розслідування злочинів. У ній проведено критичний порівняльний аналіз поглядів різних науковців та практиків з приводу поняття, змісту та значення криміналістичної техніки в процесі розкриття та розслідування злочинів, показана дискусійність думок щодо поняття, змісту, значення техніко-криміналістичного забезпечення в процесі розкриття та розслідування злочинів, визначені його завдання та основні шляхи підвищення результативності техніко-криміналістичної підготовки майбутніх та діючих суб'єктів розкриття та розслідування злочинів.
Основні положення, що винесено на захист.
1) Криміналістична техніка – це самостійний розділ криміналістики, що є системою наукових положень і створених на їх основі прийомів, методів та техніко-криміналістичних засобів для виявлення, фіксації й вилучення різноманітної інформації про розслідувану подію з метою встановлення щодо неї об’єктивної істини в кримінальному судочинстві.
2) Генезис поняття "криміналістична техніка", засвідчив факт, що воно має тривалу історію, оскільки, охоплюється тривалими періодами її розвитку, а саме: етапом становлення криміналістики як самостійної науки (кінець ХІХ – початок ХХ ст.); розвитку криміналістичної тактики і окремої методики розслідування (з кінця 20-х років ХХ ст.); становлення та розвитку загально-теоретичних основ криміналістики (кінець 60-х років ХХ століття).
3) Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття і розслідування злочинів – це організаційно-функціональна система, спрямована на створення умов постійної готовності служб та підрозділів органів досудового розслідування до швидкого та ефективного вирішення завдань щодо отримання, накопичення й опрацювання криміналістично-значущої (доказової, пошукової та тактично-орієнтуючої) інформації та ефективного її використання в процесі розкриття й розслідування злочинів. Для суб'єктів техніко-криміналістичного забезпечення характерна і організаційна і виконавча діяльність, оскільки вона направлена на досягнення двоєдиної мети (створення умов постійної готовності і їх практична реалізація у кожному конкретному випадку розкриття злочинів).
4) Мета техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів здійснюється у напрямах забезпечення постійної готовності служб і підрозділів органів досудового розслідування, їх оснащення криміналістичними засобами і методами, рівня техніко-криміналістичної підготовки співробітників, організації їх діяльності, який відповідає вимогам швидкого і ефективного застосування можливостей криміналістичної науки і техніки в процесі розкриття і розслідування злочинів, та практичної реалізації умов постійної готовності, що по суті, є повсякденною діяльністю слідчих, спеціалістів-криміналістів, працівників органів дізнання, яка пов'язана із застосуванням техніко-криміналістичних засобів та методів в загальному процесі розкриття і розслідування злочинів.
5) Техніко-криміналістична робота – це сукупність конкретних практичних завдань і функцій, що виконуються з метою розкриття і розслідування злочинів спеціалістами експертно-криміналістичних підрозділів і співробітниками інших служб органів досудового розслідування за допомогою техніко-криміналістичних засобів та методів. Техніко-криміналістична робота охоплюється поняттям ТКЗ, будучи практичною реалізацією “постійної техніко-криміналістичної готовності” в процесі розкриття злочинів. Вона здійснюється в процесі огляду місця події, проведення інших слідчих дії і оперативно-розшукових заходів, в порядку ведення криміналістичного обліку, проведення судових експертиз та досліджень тощо.
6) Техніко-криміналістичне забезпечення є окремою криміналістичною теорією, цільовою функцією якої є дослідження закономірностей, встановлення загальних наукових передумов і конкретних умов розвитку техніко-криміналістичних засобів та методів, напрацювання системи їх впровадження у процес запобігання, розкриття та розслідування злочинів.
7) В основу методики оцінки результативності ТКЗ розкриття і розслідування злочинів необхідно покласти вимогу забезпечення повноти й об'єктивності інформації про ефективність системи ТКЗ розкриття та розслідування злочинів. Повна і об’єктивна інформація про ефективність системи ТКЗ і результати її функціонування – важлива умова обґрунтованості, взаємної узгодженості заходів, що застосовуються з метою її вдосконалення і приведення у відповідність з сучасними потребами практики розкриття злочинів. Оцінка результативності ТКЗ повинна здійснюватися також із застосуванням ретроспективного аналізу, з урахуванням наявних можливостей, а не лише за формальними, зокрема, фіксованими в статистичних обліках показниками застосування окремих засобів і методів криміналістичної техніки. Описана методика такого аналізу і оцінки результативності ТКЗ розкриття злочинів, може знайти широке, і з користю для справи, застосування на практиці. Необхідна цільова розробка методики аналізу і оцінки результативності організаційної діяльності в рамках техніко-криміналістичного забезпечення розкриття злочинів.
8) Мету проведення окремих слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, необхідно визначати, першочергово завданнями, що вирішуються у ході її досягнення. Цим обумовлюється існування так званих ситуативних техніко-криміналістичних завдань як специфічної категорії криміналістичної науки. Ситуативне техніко-криміналістичне завдання – це інтегрована в систему, відповідно визначена сукупність дій суб’єктів техніко-криміналістичного забезпечення, обумовлена специфікою виду слідів злочинів, середовища їхнього знаходження, характеристики наявних техніко-криміналістичних засобів тощо, і спрямована на одержання максимально можливої криміналістично-значущої інформації для її використання в процесі розкриття і розслідування злочинів.
9) Необхідним етапом освоєння можливостей сучасних інформаційних технологій, засобів електроніки й обчислювальної та фізіолого-фіксуючої техніки в ТКЗ розкриття та розслідування злочинів є систематизація ситуативних техніко-криміналістичних завдань, спрямованих на одержання, обробку і використання пошукової та доказової інформації. Такий підхід є єдино правильним, тому що дозволяє з позиції сучасної науки осмислити діяльність слідчого й експерта, виділити закономірності, яким вона підкоряється, керувати її якістю, використовувати такі засоби підвищення її ефективності, як програмування, автоматизація і стандартизація. Це активізує процес доказування і пошуку іншої, у тому числі недоказової – криміналістично-значущої інформації, полегшить комунікативність між його учасниками, допоможе прийняттю узгоджених та правильних рішень.
10) В основу вдосконалення тематичних планів, навчальних програм щодо організації і методики техніко-криміналістичної підготовки слідчих, працівників органів дізнання і звичайно, спеціалістів-криміналістів необхідно покласти зміст ситуативних техніко-криміналістичних завдань і результати їхньої систематизації. Важко говорити про цільове формування в них навичок і умінь щодо застосування техніко-криміналістичних засобів і методів без орієнтування на конкретні ситуативні техніко-криміналістичні завдання. Насамперед з цієї причини вузівська техніко-криміналістична підготовка слідчих і оперативних працівників не відрізняється необхідною конкретністю і практицизмом.
11) Положення щодо збільшення кількості навчальних годин та доцільності двох взаємозалежних етапів її викладання у вищих юридичних навчальних закладах. На першому вивчати загальні теоретичні проблеми криміналістичної науки (система криміналістичних понять, категорій, вчень тощо). На другому освоювати уміння і навики використання техніко-криміналістичних засобів і методів у вирішенні конкретних практичних завдань, причому з урахуванням спеціалізації вищого юридичного навчального закладу. Доцільною є необхідність введення на заключному етапі навчання у вищих юридичних навчальних закладах комплексного спеціального курсу. За своїм змістом такий курс повинен охопити як загальні проблеми організації, правового регулювання використання науково-технічних засобів у зазначених цілях, так і окремі їхні аспекти, причому з орієнтацією на вирішення конкретних практичних завдань розкриття злочинів. У рамках такого курсу у формі практичних занять можна було б, з одного боку, закріпити отримані теоретичні знання (за зазначеними вище дисциплінами), а з іншої, практично поглибити вже надбані знання, уміння і навики, особливо в роботі з техніко-криміналістичними засобами.
12) Необхідно своєчасно створювати в системі органів досудового розслідування спеціальні навчальні заклади технічного профілю. Це могли б бути короткотермінові (наприклад, річні) курси чи утворення спеціальних факультетів при вищих юридичних навчальних закладах. Хоча одне інше не виключає, оскільки потреба у випускниках таких навчальних закладів дуже велика. Працювати вони могли б як у підрозділах науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів, так і безпосередньо в оперативних апаратах органів досудового розслідування. Вдосконалювання системи перепідготовки, підвищення кваліфікації, службової підготовки суб’єктів розкриття і розслідування злочинів щодо застосування техніко-криміналістичних засобів в процесі розкриття та розслідування злочинів необхідно проводити в контексті не лише взаємодії, але й організаційного об’єднання сил, коштів для створення єдиних учбово-технічних комплексів (можна назвати їх “науково-технічними полігонами”) МВС, СБУ, прокуратури можливостями яких на рівних користалися б і навчальні заклади і практичні працівники органів досудового розслідування.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що в ньому дається комплексний аналіз нинішнього стану системи ТКЗ розкриття та розслідування злочинів, і на цій основі з урахуванням сучасних науково-технічних досягнень, потреб в них практики боротьби із злочинністю, формулюються конкретні пропозиції і рекомендації, практична реалізація яких, на думку автора, позитивно відобразиться на результативності використання криміналістичних засобів і методів в розкритті й розслідуванні злочинів. Окремі положення дисертаційного дослідження вже знайшли свою практичну реалізацію у вдосконаленні техніко-криміналістичної підготовки слухачів ряду вищих юридичних навчальних закладів.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях, зокрема на регіональних науково-практичних конференціях "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львів, лютий 2002, 2003, 2004, 2005рр.); міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми криміналістики" (25-26 вересня 2003р. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків); регіональних міжвузівських конференціях молодих вчених та аспірантів "Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини та громадянина в Україні", (м. Івано-Франківськ, квітень 2003, 2004 рр.), а також на кафедрі кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; викладаються у курсі криміналістики для студентів цього ж вузу.
Теоретичні положення дисертації знайшли віддзеркалення у восьми опублікованих та одній поданій друку наукових статтях у ВАКівських виданнях.
Розроблена методика проведення порівняльного (ретроспективного) аналізу результативності техніко-криміналістичної роботи впроваджена в практичну діяльність органів досудового розслідування.
Пропозиції щодо покращення техніко-криміналістичної підготовки випускників сформульовані за наслідками дослідження аспекту даної проблеми, використовувалися в процесі викладання курсу "Криміналістика" :юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника; юридичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки; юридичного факультету Хмельницького інституту регіонального управління та права.
Структура дисертації відповідає логіці проведеного дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку , списку літератури і додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції:
1. Сучасні науково-технічні досягнення, з одного боку, зросли за обсягом, ускладнивши власне кажучи, завдання боротьби із злочинністю, а з іншого – об’єктивно зумовлюють необхідність (і можливість) активізації використання науково-технічних засобів і методів в процесі розкриття і розслідування злочинів.
В умовах демократизації нашого суспільства, формування правової держави, очевидна потреба в створенні якісно іншої системи техніко-криміналістичного, а в більш широкому аспекті, інформаційного забезпечення діяльності суб’єктів розкриття і розслідування злочинів.
2. Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття злочинів – це організаційно-функціональна система, спрямована на створення умов постійної готовності служб і підрозділів органів досудового розслідування до швидкого, ефективного вирішення техніко-криміналістичних завдань і на практичну реалізацію цих умов з метою одержання, накопичення, обробки криміналістично-значущої інформації та її використання в процесі запобігання і розкриття злочинів.
ТКЗ є одним з напрямків діяльності органів досудового розслідування загалом і має своєю кінцевою метою – розкриття злочинів. У цьому виявляється його соціальна сутність.
Суб’єктами ТКЗ є:
- щодо створення умов постійної готовності (організаційна і наукова діяльність) – співробітники відповідних управлінських структур, науково-дослідних установ, навчальних закладів;
- щодо практичної реалізації цієї готовності (виконавча діяльність) – слідчі, спеціалісти-криміналісти, співробітники органів дізнання.
3. Основними напрямами організаційної і наукової діяльності в рамках ТКЗ є:
- вдосконалення законодавчої і нормативної бази використання техніко-криміналістичних засобів і методів у кримінальному судочинстві;
- вдосконалення організаційної структури підрозділів органів досудового розслідування, та загалом організаційної системи ТКЗ;
- вдосконалення техніко-криміналістичної підготовки суб’єктів ТКЗ;
- вдосконалення системи оснащення суб’єктів ТКЗ необхідною криміналістичною технікою, модернізація наявних і розробка нових техніко-криміналістичних засобів і методів.
З урахуванням позитивних змін у зазначених вище головних напрямах організаційної і наукової діяльності буде трансформуватися і виконавча діяльність у низових структурах органів досудового розслідування щодо ТКЗ розкриття злочинів, у тому числі взаємодія різних служб щодо застосування техніко-криміналістичних засобів і методів, планування й організації проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів з використанням криміналістичної техніки тощо.
ТКЗ розкриття злочинів при зазначеному підході є елементом більш об’ємного за змістом поняття – науково-технічне забезпечення діяльності суб’єктів розкриття і розслідування злочинів, яким охоплюється комплекс проблем, пов’язаних із застосуванням різноманітних науково-технічних засобів (спеціальної, криміналістичної техніки, засобів зв’язку тощо) у багатьох напрямках діяльності суб’єктів ТКЗ (забезпечення охорони громадського порядку, безпеки дорожнього руху, розкриття злочинів тощо).
4. Поняття техніко-криміналістичної роботи охоплюється змістом ТКЗ, а по суті є практичною реалізацією “постійної готовності”. Техніко-криміналістична робота є сукупністю конкретних практичних завдань і функцій, що виконуються з метою розкриття злочинів спеціалістами експертно-криміналістичної служби і співробітниками інших підрозділів органів досудового розслідування за допомогою техніко-криміналістичних засобів і методів.
5. Техніко-криміналістичне супроводження розкриття злочину є однією з організаційних форм техніко-криміналістичної роботи, зокрема, у складі слідчо-оперативних груп.
6. Система ТКЗ розкриття злочинів є “науково-технічним фундаментом” не лише кримінально-процесуальної, але й оперативно-розшукової діяльності суб’єктів розкриття і розслідування злочинів. Ця система базується на єдиних правових основах, націлена на єдину кінцеву мету. Вона має єдині організаційні основи, єдину науково-технічну базу. Вона є найважливішим елементом системи інформаційного забезпечення діяльності суб’єктів ТКЗ щодо розкриття злочинів.
Різноманітність техніко-криміналістичних завдань, що розв’язуються в межах виконавчої діяльності ТКЗ з метою одержання, накопичення, обробки і використання криміналістично-значущої інформації з матеріальних слідів злочину, обумовлено ситуаційним характером процесу виникнення, існування і зникнення таких слідів. Специфіка даного процесу щодо конкретного виду матеріальних слідів злочинів диктує необхідність вибору визначених техніко-криміналістичних засобів і методів їхнього виявлення, фіксації і вилучення. При цьому важливу роль відіграє оптимальне поєднання зазначених засобів і методів з тактичними прийомами. У кожному конкретному випадку техніко-криміналістичної роботи з матеріальним слідом зважуються окремі, ситуативні техніко-криміналістичні завдання – тактичні за цілями і техніко-криміналістичні за змістом.
7. Ситуативне техніко-криміналістичне завдання – це інтегрована в систему визначена сукупність дій суб’єктів ТКЗ, зумовлена специфікою зовнішніх умов (таких як вид сліду злочину, середовище його перебування), характеристика наявних техніко-криміналістичних засобів, спрямована на одержання максимально можливої криміналістично-значущої інформації та її використання в процесі розкриття і розслідування злочинів.
ТКЗ знаходить своє конкретне вираження в техніко-криміналістичній роботі, спрямованій на вирішення ситуативних техніко-криміналістичних завдань. Такі завдання складають саме “низову ланку” у загальній системі техніко-криміналістичних завдань.
Систематизація ситуативних техніко-криміналістичних завдань дає змогу:
- на науковій основі провести градацію пріоритетності різних
напрямків діяльності щодо вдосконалення наявних і разробки нових техніко-криміналістичних засобів і методів;
- прискорити впровадження сучасних інформаційних технологій, засобів електроніки й обчислювальної техніки в систему ТКЗ розкриття злочинів;
- внести відповідні корективи в процес техніко-криміналістичної підготовки слухачів, студентів вищих юридичних навчальних закладів.
8. За результатами розмежування понять ефективності і результативності ТКЗ розкриття злочинів, конкретизуються критерії їхньої оцінки. Як такі пропонуються не лише кількісні дані, що формально характеризують результати окремих напрямів техніко-криміналістичної роботи (кількість оглядів місця події, вилучених слідів, проведених експертиз), але й дані, що стосуються її якості. Оцінюючи результативность ТКЗ, необхідно враховувати й аналізувати не лише позитивні показники техніко-криміналістичної роботи, але й негативні, прорахунки суб’єктів практичної реалізації можливостей ТКЗ. Формально кількісні показники результативності ТКЗ, що застосовуються на сьогодні, є системними. В якості позасистемного критерію (критерію більш вищої якості) результативності техніко-криміналістичної роботи варто розглядати реальний фактичний внесок ТКЗ в процес розкриття злочину, зокрема, що знаходить відображення в процесуальном документі – вироку суду, що набрав законної сили. Позасистемний критерій результативності техніко-криміналістичної роботи пропонується внести у формі єдиної статистичної звітності.
9. Підсумки аналізу результативності техніко-криміналістичної роботи свідчать про низький рівень ТКЗ розкриття злочинів – тільки один з чотирьох матеріальних слідів злочинів вилучається в процесі оглядів місця події і лише у 8% вивчених кримінальних справ, вони фігурують як докази. Головною причиною такого становища є недосконалість організації, правової регламентації розглянутої системи, слабка техніко-криміналістична підготовка суб’єктів ТКЗ.
10. Організаційна побудова експертно-криміналістичної служби, функціональні обов’язки її співробітників здебільшого орієнтовані на давно сформовану процесуальну форму застосування спеціальних знань – на проведення експертиз. Вузька спеціалізація експертів, їхня нечисленність, не дають їм можливості професійно виконувати безліч різноманітних завдань ТКЗ розкриття злочинів.
Результати проведеного дослідження дають підстави для таких пропозицій:
1) необхідність організаційного поділу функцій експертів і спеціалістів-криміналістів;
2) створення у зв’язку з цим, поряд з експертно-криміналістичною службою органів досудового розслідування (головне завдання якої проведення експертиз), науково-технічної служби, покликаної забезпечити широке використання науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві в інших процесуальних формах;
3) необхідність введення спеціалістів-криміналістів безпосередньо в штати слідчих і оперативно-розшукових апаратів.
4) ввести посаду техніка-криміналіста, який повинен залучатися для участі в оглядах місця події за всіма зареєстрованими злочинами, а не лише за тяжкими.
5) результати попередніх і спеціальних досліджень визнавати джерелами доказів;
6) спеціальні дослідження, проведені до порушення кримінальної справи, визнати засобом доказування;
7) підвищити правовий статус спеціалістів-криміналістів, віднести їх до суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності (поряд з експертами).
8)шляхом узгодження навчальних програм, системи службової підготовки, забезпечити наступність і безперервність техніко-криміналістичної підготовки суб’єктів ТКЗ;
9)особливу увагу приділити практичним формам техніко-криміналістичної підготовки, зокрема, акцентувати увагу на
технологію вирішення різних техніко-криміналістичних завдань, починаючи із ситуативних.
10)створити і забезпечити функціонування науково-технічних полігонів, активніше практикувати такі форми занять, як навчальні ігри, практичні вправи, вікторини тощо;
11)переглянути зміст навчального курсу криміналістики з урахуванням спеціалізації навчальних закладів і тих, що навчаються;
12)погодити за часом, обсягом навчальні матеріали, що стосуються питань застосування техніко-криміналістичних засобів і методів в процесі розкриття і розслідування злочинів із суміжними з криміналістикою дисциплінами – кримінальним процесом, теорією оперативно-розшукової діяльності;
13)запровадити розгляд проб¬лем ТКЗ розкриття та розслідування злочинів в окремому спеціальному курсі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні матеріали
1. Конституція України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – 51с.
2. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. Станом на 1 вересня 2004 р. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.
4. Закон України від 5 листопада 1991 р."Про прокуратуру" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53, ст.793. ( із змінами, внесеними згідно із Законами № 3130-ХІІ (3130-12) від 22.04.93, ВВР, 1993, № 22, ст.229; № 3662-ХІІ (3662-12) від 26.11.93, ВВР, 1993, № 50, ст.474; № 103/95-ВР від 21.03.95,ВВР, 1995, № 11, ст. 71; № 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, № 34, ст.268; № 2171-ІІІ (2171-14) від 21.12.2000, ВВР, 2001, №9, ст.38; № 2663-ІІІ (2663-14) від 12.07.2001, ВВР, 2001, № 44, ст.223; № 2922-ІІІ (2922-14) від 10.01.2002; № 2981-ІІІ (2981-14) від 17.01.2002; Рішенням Конституційного Суду України № 5-зп (v005p710-97) від 30.10.97).
5. Закон України від 25 лютого 1994 р."Про судову експертизу" // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №28, ст.232.
6. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", від 18.06.1992 р.// Відомості Верховної Ради,1992, №22,ст.303; 1992,№39, ст.572; 1993,№11,ст.83;1994,№11, ст.52.
7. Інструкція "Про єдиний облік злочинів" від 26.03.2002р. №20/84/293/126/18/5 // Збірник урядових нормативних актів: 7-30 квітня 2002р. – К.: Видавництво "Україна",2002. - №7. – С.8-9.
8. Інструкція "Про призначення та проведення судових експертиз". Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 // Офіційний вісник України – 1998. – 16.10.1998р. - №20.
9. Інструкція "Про формування, ведення і використання криміналістичних обліків криміналістичного центру МВС України щодо порядку постановки на облік куль, гільз і патронів зі слідами зброї, вилучених з місця події, фальшивих грошей, цінних паперів, слідів пальців рук вилучених з місць нерозкритих злочинів, підроблених бланків документів" від 14.01.94р. № 190 // Урядовий кур'єр. – 28.01.1994р. - №83-84.
10. Інструкція "Про порядок формування, ведення і використання оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах кримінально-виконавчої системи України, котрі розшукуються або затримані за вчинення злочинів на території України", затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України та Державним департаментом з питань виконання покарань від 23.08.2002р. № 823/188 // Збірник урядових нормативних актів: 7-30 вересня 2002р. – К.: Видавництво "Україна",2002. - №4. – С.8-9.
11. Положення "Про порядок внесення юридичними та фізичними особами плати за проведення експертно-криміналістичними підрозділами органів внутрішніх справ України досліджень та інших робіт (послуг) із застосуванням науково-технічних засобів і криміналістичних методів та використання цих коштів". Затверджене наказом Міністра фінансів та Міністра внутрішніх справ від 6 липня 1998 р. №694/499 // Офіційний вісник України – 1998. – 04.08.98 р. - №20.
12. Інструкція "Про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України". Затверджено наказом МВС України від 11 вересня 2001 року №785 // Збірник урядових нормативних актів: 7-30 жовтня 2001р. – К.: Видавництво "Україна",2001. - №4. – С.11-13.
13. Інструкція "Про створення єдиної автоматизованої системи номерного обліку вогнепальної (стрілецької) зброї, яка зберігається й використовується в МВС, на об'єктах дозвільної системи та перебуває в особистому користуванні громадян". Затверджено наказом МВС України від 2 вересня 1998 року №659 // Урядовий кур'єр. – 28.09.1998р. - №56.
14. Інструкція про "Порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї". Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 травня 1993 року №314 // Офіційний вісник України – 1993. – 04.06.93 р. - №28.
15. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судовим експертиз. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 // Урядовий кур'єр. – 28.10.1998р. - №58.
16. Інструкція "Про проведення судово-медичної експертизи". Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я від 17 січня 1995 року №6 // Збірник урядових нормативних актів: 7-30 лютого 1995р. – К.: Видавництво "Україна",1995. - №1. – С.15-16.
17. Відомості "Про роботу експертно-криміналістичних центрів щодо застосування науково-технічних засобів і методів у боротьбі із злочинністю". // Зведений звіт. ГІЦ МВС України. К. За 2000-2004 роки.
18. V конгресс ООН по попередженню злочинності і обходженню з правопорушниками. Розділ 11. Доповідь на тему 6: Роль кримінального законодавства, здійснення правосуддя і інших форм суспільного контролю в попередженні злочинності. – Женева, 1975 // Див.: Советское государство и право. – 1976. – №6. – С.113.

Спеціальна література
19. Wirowski Z.,Kasprak I., Slak W/ Zabespieczanie masa silikonouia sladow lins papilarnyeh na powerzchnach. – P.K., 1979. – Nr.142. – S.747-756.
20. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы. – М., 1994. – 296с.
21. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов/ Под. ред. Белкина Р.С. – М.:Издательство НОРМА, 2001. – 990с.
22. Алиев И.А. Проблемы экспертной профилактики. – Баку, 1973. – 177с.
23. Алмаганбетов П. Проблемы криминалистической диагностики в установлении разыскиваемых лиц и неопознанных трупов. Автореф. дис. канд. юрид .наук: 12.00.09//Алма-Аты, 1998. – 48с.
24. Антонов А.Н. Преемственность и возникновение нового знания в науке. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 122с.
25. Ароцкер Л.Е. Следственный эксперимент на предварительном следствии. – К.:"Вища школа", 1949. – 89с.
26. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление . – М.: Политиздат, 1981. – 115с.
27. Белкин Р.С. История отечественной криминалистики. – М.: Изд-во Норма, 1999. – 496с.
28. Белкин Р.С. Криминалистика и научно-технический прогресс // Труды ВШ МВД СССР, – М.: ВШ МВД СССР, 1972, -№34. – С.5.
29. Белкин Р.С. Криминалистика и теория судебной экспертизы: природа и связи. /Актуальные проблемы криминалистических исследований и использования их результатов в практике борьбы с преступностью. Материалы международного симпозиума. – М., 1994. – С.20.
30. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М.: Юрид. лит., 1988. – 304с.
31. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. – М.: Юрид. лит., 1987. - 272с.
32. Белкин Р.С. Криминалистика. – М.: Юрид. лит., 1968. – 362с.
33. Белкин Р.С. Криминалистика в 3 т. – М.: Академия МВД СССР, 1978. – Том 1. – 214с.
34. Белкин Р.С. Криминалистика в 3 т. – М.: МФЮЗО при Академии МВД СССР, 1987. – Том 1. – 260с.
35. Белкин Р.С. Криминалистика в 3 т. – М.: ВЮЗШ МВД СССР, 1989. – Т.2. – 226с.
36. Белкин Р.С. Криминалистика. Краткая энциклопедия. – М.: Изд.БРЭ, 1993. – 112с.
37. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. Т.1: Общая теория криминалистики. – М.: Юрид.лит., 1977. – 408с.
38. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. Т.1.– Общая теория криминалистики. Академия МВД СССР. М., 1977, – 340с.
39. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. Т.2. Частные криминалистические теории. – М.: Академия МВД СССР, 1978. – 410с.
40. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. Т.3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Академия МВД СССР, 1979, - 407с.
41. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики в 3 т. – М.: Академия МВД СССР, 1988. – Т.1. – 310с.
42. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. Общая теория криминалистики – М.: Юристь, 1997. – Т.1. – 340с.
43. Белкин Р.С. Курс криминалистики в 3 т. Т.2: Частные криминалистические теории.– М.: Юристь, 1997. – Т.2. – 464с.
44. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методические проблемы советской криминалистики. – М.: Изд-во ВШ МВД СССР, 1963. – 130с.
45. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики. – М.: Изд-во ВШ МВД СССР, 1970. – 142с.
46. Белкин Р.С. О криминалистической классификации преступлений. криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М. Юрид. лит., 1988. – 210с.
47. Белкин Р.С. Общая теория криминалистики в условиях научно-технической революции // Советское государство и право. – 1977. – №5 – С.104.
48. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики. – Волгоград: ВСШ МВД РФ, 1993. – 287с.
49. Белкин Р.С. Предмет, система, задачи и методы советской криминалистики // Криминалистическая экспертиза. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1966. – Вып. 1. – С.9.
50. Белкин Р.С. Природа экспертизы микрообъектов // Экспертная практика МВД СССР. – 1983. – №20. – С.18-22.
51. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М.:"Наука",1966. - 295с.
52. Белкин Р.С. Тенденции и перспективы развития криминалистики. // Соц. законность. – 1983. – №1. – С.24-25.
53. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. – М.: Юрид. лит., 1964, - 223с.
54. Белкин Р.С., Винберг А.И., История советской криминалистики. – Л.: Акад. МВД СССР, 1983. – 298с.
55. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.,Госюриздат, 1973. – 264с.
56. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. – М.: Юрид. лит., 1969. – 215с.
57. Беляев Н.А., Керимов Д.А., Пашков А.с. О методологии юридической науки // Методические вопросы общественных наук. – Л., 1968. – С.127-141.
58. Біленчук П.Д. Криміналістика.: Підруч. для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України. – К.: АТІКА, 1998. – 416с.: іл
59. Біленчук П.Д., Гель А.П., Салтевський М.В. Основи криміналістичної
техніки та криміналістична техніка. – Вінниця, Вінницька філія МАУП,
2000 р., 208с
60. Біленчук П.Д., Головач В.В., Салтевський М.В. Криміналістика. – Київ:
Право, 1997. – 256 с..
61. Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява А.Ф. Балістика: криміналістичне
Вогнестрільне зброєзнавство. Підручник. / За редакцією
проф. П.Д. Біленчука. – К.: Міжнародна агенція, 2003. – 384 с.
62. Біленчук П.Д., Лисиченко В.К., Клименко Н.І. Криміналістика: Підручник. - К.: Атіка, 2001. – 544с.
63. Бибиков В.В., Дробнис В.К., Шумаускас В.М. Особенности исследования микроколичеств следов и материалов методами молекулярной стереоскопии. №29.– М.: ВНИИ МВД СССР, 1979. – С.24.
64. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., Госюриздат, 1973. – 119с.
65. Бобаев В.К. Советское право как логическая система. – М.: Акад. СССР, 1978. – 278с.
66. Боброва Н. Основание назначения судебно-психиатрической экспертизы по уголовным делам. // Соц. законность. – 1986. – №2. – С.46.
67. Бойцов Б., Кузьмин Н. Твой арсенал, эксперт! // Сов. милиция, 1981. – №2. – С.58-60;
68. Бразоль Б.Л. Очерки по следственной части. – Петроград, 1916. – С.181.
69. БСЭ. – М., 1975. – Т.21. – 718с.
70. БСЭ. – М., 1978. – Т.28. – С.791.
71. Бурданова В.С. Некоторые вопросы методики и тактики расследования дел о доведении до самоубийства. // Следственная практика. – М., 1980. – С.40.
72. Быков В.М. Психологические аспекты применения технико-криминалистических средств при расследовании преступлений // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии. Киев, 1980. С. 26-30.
73. Быховский И.Е., Викторова Е.Н., Горинов Ю.А. Осмотр места происшествия. – М., Норма, 1979. - 270с.
74. Бычкова С.Ф., Гинзбург А.Я. Следственные действия. – Алма-Аты, 1998. – 180с.
75. Варламов В.А. Детектор лжи. 2-е изд. – М.: ПЕР СЭ- Пресс, 2004. – 352 с.
76. Васильев А.Н. Проблемы советской криминалистики // Соц.законность. – 1973. – №3. – С.25.
77. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М. Изд. Московского ун-та, 1984. – 276с.
78. Винберг А.И. Вопросы криминалистики в новом уголовно-процессуальном законодательстве // Советское государство и право. – 1961. – №4. – С.28-31.
79. Винберг А.И. Вопросы криминалистической техники в свете ленинских идей о научно-техническом прогрессе. // В кн.: Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев, 1969. – Вып.6. – С.22.
80. Винберг А.И. Криминалистика. – М.: Изд-во ВШ МВД РСФСР, 1962. – Раздел 1. – 230с.
81. Винберг А.И. Криминалистика. Введение в криминалистику. – М., Госюриздат, 1950. – Выпуск 1. – 140с.
82. Винберг А.И. Криминалистика. Введение в науку. – М., 1962. – Выпуск 1. – 170с.
83. Винберг А.И. Криминалистическая одорология. / В.кн.: Криминалистика на службе следствия. – Вильнюс, 1976. – 128с.
84. Винберг А.И. Некоторые актуальные вопросы советской криминалистики. // Сов. государство и право. – 1965. – С.6-17.
85. Винберг А.И. О научных основах криминалистической тактики // Правоведение. – 1965. – №3. – С.82.
86. Винберг А.И. Предмет, задачи и система советской криминалистики. // Кр-ка. – М., Госюриздат, 1959. – 176с.
87. Винберг А.И., Корухов Ю. Регламентация применения научно-технических средств // Социалистическая законность. – 1983. – №11. – С.45-47.
88. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (Общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз): ВСШ МВД СССР. Учебное пособие. – Волгоград, 1972. – 155с.
89. Винберг Л.А. Пути повышения эффективности технико-криминалистического обеспечения процесса раскрытия, расследования и предупреждения преступлений // Повышение эффективности использования криминалистических методов и средств расследования преступлений. – М.: Академия МВД СССР, 1985. – С.29.
90. Винберг Л.А. Об улучшении ТКО раскрытия преступлений // Проблемы раскрытия и расследования преступлений, совершенных в условиях неочевидности. – Волгоград, 1989. – С.40-46.
91. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. – СПб, 1910. – 230с.
92. Владимиров Э.В., Зельберквит Г.А., Кашнельсон Ю.Д. Уголовная профилактика, – М.: УРКМ, 1934. – 154с.
93. Волынский А.Ф. Криминалистическая техника в свете современных научно-технических достижений. // Криминалистическая техника: достижения науки и практики в учебный процес. Материалы выступлений научно-методического совещания-семинара. – Л.: Ленинградский факультет ВЮЗШ МВД СССР, 1990. – С.79.
94. Волынский А.Ф. Криминалистическая экспертиза в странах социалистического содружества. – М, 1976, Госюриздат. – 210с.
95. Волынский А.Ф. Лавров В.П. Организованное противодействие раскрытия и расследования преступлений (проблемы теории и практики). – М, 1978, Изд-во "Юрид. лит.". – 193с.
96. Волынский А.Ф. Место происшествия. Следы ведут к преступнику // Сов. милиция. – М., 1984. – №5. – С.22-25.
97. Волынский А.Ф. Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия и расследования преступлений: проблемы и пути их решения. // Материалы совещания-семинара преподавателей криминалистики. Криминалистика: наука-техника-право-специалист. – М.: ЮИ МВД РФ, 1994. – С.28-32.
98. Волынский А.Ф., Россинская Е.Р. Криминалистическая регистрация. – М.: Изд-во ВЮЗШ МВД РФ, 1992. – 210с.
99. Волынский В.А. Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия преступлений: Автореферат диссерт. … канд. юрид. наук: 12.00.09// МГУ. – М., – 56с.
100. Волынский В.А., Сурыгина Н.Е. О содержании и значении тактико-технических задач в процессе раскрытия и расследования преступлений // Проблемы совершенствования деятельности следственных и экспертных подразделений органов внутренних дел. – Волгоград, ВСШ МВД СССР, 1989. – С.114-118.
101. Вульферт А.К. Курс уголовного судопроизводства. – М., Госюриздат, 1988. – 316с.
102. Выдра М.М., Любарский М.П. Место криминалистики в системе юридических наук. // Вопросы советской криминалистики. – Алма-Ата, 1959. – С.35;
103. Высокое призвание специалистов экспертно-криминалистической службы // Экспертная практика. – М., 1982. – №19. – С.6.
104. Гайдук А.П. Некоторые проблемы использования ситуативных технико-криминалистических задач в процессе раскрытия и расследования вымогательств // Проблемы укрепления законности, усиления борьбы с преступностью и профилактика правонарушений в современных условиях. Материалы научно-практической конференции. – Воронеж: ВНИИ МВД России, 1996. – С.28-35.
105. Галенин И.Д. Некоторые особенности процессуального оформления оперативно – розыскной деятельности // Информационный бюллетень СК МВД РФ. – М.: СК МВД РФ, 1994. – №3. – С.32-39.
106. Гедыгушев И.А., Назаров Г.Н. Основные проблемы судебно-медицинской экспертизы и пути повышения ее роли в борьбе с преступностью в Российской Федерации // Преступность и стратегия борьбы. – М.: Криминалистическая Ассоциация, 1997. – С.227.
107. Гейндль Р. Дактилоскопия. – М.: Изд-во Гостехиздат, 1925. – 83с.
108. Герасимов И.Ф. Научное исследование. – М., Госюриздат, 1972. – 110с.
109. Герасимов И.Ф., Ищенко Е.П. Тактические приемы применения научно-технических средств при собирании доказательственной информации // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами на предварительном следствии. – К., 1980. – С.185-186.
110. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М., Изд-во "Юрид. лит." – 221с.
111. Глава И. Технико-криминалистическое обеспечение раскрытия и расследования преступлений (по материалам ЧССР): Автореферат дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 – М.: Академия МВД СССР, 1986. – 54с.
112. Голунский Е.А. Планирование расследования // Криминалистика. – М., 1959. – С.227.
113. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве. – Киев: Выща школа, 1980. – 260с.
114. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – Киев: Выща школа, 1984. – 49с.
115. Гончаренко В.И., Бергер В.Е. Криминалистика и криминалисты. – К.:
Выща шк. Изд-во при Киев. ун-те, 1989. – 128 с.
116. Горешнин Г.Л. Основы теории криминалистического прогнозирования. – М.: Изд-во Акад.МВД РФ, 1993. – 126с.
117. Грамович Г.И. Понятие научно-технических средств, используемых в борьбе с преступностью // Повышение эффективности использования криминалистических методов и средств расследования и предупреждения преступлений. – М.: Академия МВД СССР, 1985. – С.42-46.
118. Грамович Г.И. Вопросы технико-криминалистического обеспечения раскрытия, расследования и предупреждения преступлений // Проблемы совершенствования организации и тактики раскрытия преступлений. – Минск, 1986. – С.70-71.
119. Грамович Г.И. Научно-технические средства. Современное состояние, эффективность в раскрытии и расследовании преступлений. Учебное пособие. – Минск: "Высейш. школа", 1989. – 250с.
120. Грамович Г.И. Основы кримтехники. Процессуальные и криминалистические аспекты. – Минск: ВШ МВД СССР, 1981, - 208с.
121. Грамович Г.И. Основы криминалистической техники. – Минск: Изд-во "Высейш. школа", 1981. – 225с.
122. Грамович Г.И. Проблемы теории и практики эффективного применения специальных знаний и научно-технических средств в раскрытии и расследовании преступлений: Автореф. дисс. … докт. юрид. наук: 12.00.09//КГУ. – К., 1989. – С.37.
123. Грановский Г.Л. Научно-техническая революция и перспективы совершенствования судебных экспертиз // Вопросы судебной экспертизы: Сборник научных трудов ВНИИСЭ. – М., 1980. – Вып.43, – С.35-36.
124. Грановский Г.Л. Понятия и основные положения общей теории решения криминалистических задач // Сборник научных трудов ВНИИСЭ. – М., 1987. – С.3.
125. Грановский Г.Л. Магнитно-люминисцентный способ проявления потожировых доказательств в затрудненных условиях // Сб. материалов научно-практической конф. криминалистов и суд. медиков. – Минск, 1965. – С.95-97.
126. Грановский Г.Л., Зеув Е.И., Капитонов В.В. и др. Состояние практики осмотров мест происшествия и некоторые рекомендации по ее улучшению. // Сб. науч. трудов ВНИИ МВД СССР, №42, 1977.– С.72-76.
127. Гребельский Д.В. Некоторые вопросы совершенствования курса "Оперативно-розыскной деятельности органов охраны общественного порядка" // Труды ВШ МООП СССР. – М.: НИО и РИО ВШ МООП СССР, 1967. – №16. – С.80.
128. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие. Теория и техника расследования преступлений. – М., Госюриздат, 1926.– 120с.
129. Громов В.И. Предварительное расследование в советском уголовном процессе. – М., Изд-во "Юрид. лит" 1935. – 186с.
130. Гуляев Д.И. Некоторые результаты экспериментальных работ с полимерами //Сб. материалов научно-практич. конференц. криминалистов, суд.медиков. – Минск, 1965. – С.86-90.
131. Гюнтер Кайзер. Криминалистика. – М., Изд-во "Норма" 1979. – 298с.
132. Девиков Е.И., Зуев Е.И., Ищенко Е.П. Криминалистическая регистрация. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 226с.
133. Дильдин Ю.М., Колмаков А.М., Семенов А.Ю., Шмырев Л.А. Предварительная расчетная оценка параметров взорваного заряда, взрывчатого вещества по данным осмотра мест происшествия. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1986, - 190с.
134. Драпкин Л.Я. Понятие и классификация следственных ситуаций // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. – Свердловск: Изд-во СЮИ. 1989. – 210с.
135. Дубинин Н.П., Карнец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность. – М., Госюриздат, 1982. – 226с.
136. Дубовий О.П., Лукашенко В.Я., Рибалко Я.В. Криміналістичне дослідження слідів рук: Науково-практичний посібник. / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Атіка, 2000. – 152с.
137. Дулов А.В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1973. – 168с.
138. Дулов А.В. Разграничение пределов использования криминалистической техники следователем и экспертом. // Вопр. судебной экспертизы. – Л., 1960. – С.81.
139. Дынин Б.С. К вопросу о характере проблем методологии // Философия, методология, наука. – М., 1972. – С.69.
140. Єзерський Р.Б. Криміналістична техніка: розвиток поняття, зміст. Збірник наукових праць «Держава і право». Серія юридичні і політичні науки Інституту дерржави і права імені В.М. Корецького Нан України., 2002 р.Випуск 18. – С.300-314.
141. Єзерський Р.Б. Криміналістична техніка у системі юридичних наук. Збірник наукових праць «Держава і право». Серія юридичні і політичні науки Інституту дерржави і права імені В.М. Корецького Нан України., 2003 р.Випуск 21. – С.510-515.
142. Єзерський Р.Б. Криміналістична техніка і науково-технічний прогрес. Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія юридична, - 2003 р. №38., - С.573-582.
143. Єзерський Р.Б. Криміналістична техніка і загальні наукові знання. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Вісник Прикарпатського університету імені В. Стефаника. 2003 р.№11., - С.224-233.
144. Єзерський Р.Б. Криміналістична техніка і теорія оперативно-розшукової діяльності. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003 р. №3-4. – С.288-293.
145. Єзерський Р.Б. Взаємозв'язок криміналістичної техніки з криміналістичною тактикою і методикою. Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія юридична, - 2004 р. №39., - С.544-552
146. Єзерський Р.Б. Завданнятехніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. Вісник Прикарпатського університету імені В. Стефаника. 2004 р.№13., - С.205-213
147. Єзерський Р.Б. Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування злочинів. Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія юридична, - 2004 р. №40., - С.522-531.
148. Евсюнин И.Н. Использование дополнительных источников информации о личности преступника в условиях правового пространства зарубежных стран // Проблемы расследования преступлений в условиях формирования правового пространства СНГ и развития международного сотрудничества. – СПб., 1993. – С.38-45.
149. Егоров Н.Н. Предварительное исследование микрообъектов и использование его результатов на первоначальном этапе расследования: Автореф. дисс. …канд. юрид. наук: 12.00.09// Академия МВД СССР. – М., 1989. – 49с.
150. Жбанков В.А. Принципы системного подхода в криминалистике и в практической деятельности органов внутренних дел при собирании, исследовании и оценке доказательств. – М.: Академия МВД СССР, 1977. – 188с.
151. Жбанков В.А. Получение образцов для сравнительного исследования. – М.: Изд-во УМЦМВДРФ, 1992. – 148с.
152. Жбанков В.А. Организация и тактика проведения групповых обысков при расследовании деятельности преступных структур. – М.: Изд-во МИ МВД РФ, 1995. – 130с.
153. Жбанков В.А. Свойства личности и их использования для установления лиц, совершивших таможенные преступления. – М.: Изд-во РТА ГТК РФ, 1999. – 210с.
154. Жбанкова И.И. Проблема взаимодействия (философский очерк). – Минск. Изд. Наука и техника, 1971. – 188с.
155. Жбанкова И.И. Философские принципы в научном познании. – Минск. Изд. Наука и техника, 1974. – 233с.
156. Железняк А.С. Возможности установления преступников по следам перчаток. – М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1964. – 185с.
157. Железняк А.С. Использование липкой полиэтиленовой пленки для изъятия следов на месте происшествия // Информ. сб. ВНИИОГ МООП РСФСР. – М., 1963. – С.20-23.
158. Железняк А.С. Теоретические основы и практика использования материальных следов в раскрытии и расследовании преступлений: Автореф. дисс. канд. юрид. наук: 12.00.09// ВНИИ МВД СССР. – М, 1976. – 44с.
159. Заботин Б.В. Совершенствование рационализаторской и изобретательской деятельности в органах внутренних дел в условиях ускорения НТП: актуальные проблемы и пути их решения // Экспертная практика. –М., 1988. – №26. – С.5
160. Зимарин В.А., Попов Н.И. Проведение психологической экспертизы. // Сов. юстиция. – 1974. – №5. – С.6.
161. Зинкевич И.Б. Проблемы испытания полиграфа при расследовании преступлений в ПНР. – Караганда., Изд-во ВШ МВД СССР, 1980. – 196с.
162. Зицер Е.У. Введение. / Криминалистика. – М., Госюриздат, 1938. – 228с.
163. Зуев Е.И. Организационно-тактические и процессуальные проблемы использования научно-технических средств при расследовании преступлений // Совершенствование уголовно-процессуальной деятельности органов внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – С. 68-78;
164. Зуев Е.И. Некоторые назревшие вопросы криминалистики. – М., Изд-во Норма, 1987. – 144с.
165. Игнатов С.В. Измерители психологического стресса: возможно ли их применение у нас? // Сб. МВД СССР. – 1990. – №1. – С.41-42.
166. Игнатов С.В. Использование полиграфных устройств в оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел. – М.: Изд-во УМУ МВД РФ, 1992. – 186с.
167. Ищенко Е.П. Использование современных научно-технических средств при расследовании уголовных дел. – Свердловск, Средне-Уральское кн. изд-во, 1985. – 204с.
168. Ищенко Е.П. Тактический прием и место научно-технических средств в его структуре. // Теоретические проблемы криминалистической тактики. – Свердловск : УрГУ, 1981. – 156c.
169. Ищенко Е.П. ЭВМ в криминалистике. – Свердловск: Изд-во юрид. институт им. Р.А. Руденко, 1987, - 191с.
170. Ищенко П.П. Судебная экспертиза как средство собирания розыскной информации // Теория и практика собирания доказательственной информации техническими средствами н