КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДРОБЛЕНОГО ПАСПОРТА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПАТИК ЛЕСЯ ЛЕОНІДІВНА
УДК 343.982.4

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДРОБЛЕНОГО
ПАСПОРТА ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Радецька Валентина Яківна
доцент кафедри криміналістики
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..….4
РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України………………………………………13
1.1. Історичні етапи становлення та розвитку системи паспортної реєстрації……………………………………………………………….13
1.2. Паспорт громадянина України у системі документів, що підтверджують громадянство України………………………………34
1.3. Загальна характеристика паспорта громадянина України…………..46
Висновки до РОЗДІЛУ 1...............................................................................56
РОЗДІЛ 2 Характеристика підробленого паспорта громадянина України…….59
2.1. Спеціальні засоби захисту паспорта громадянина України від підроблення…………………………………………………………….59
2.2. Способи підроблення паспорта громадянина України та їх ознаки…………………………………………………………………..84
2.3. Огляд паспорта громадянина України з метою виявлення ознак підроблення……………………………………………………………109
Висновки до РОЗДІЛУ 2........................................................................122
РОЗДІЛ 3 Методичні основи криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України……………………………….…….125
3.1. Можливості техніко-криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України………………………………………125
3.2. Особливості методики техніко-криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України………………………138
3.3. Криміналістична профілактика підроблення паспорта громадянина України………………………………………………………………..161
Висновки до РОЗДІЛУ 3...............................................................................174
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………178
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...226
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДНДЕКЦ МВС України – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України
ЖЕК – житлово-експлуатаційний комплекс
ІЧП – інфрачервоні промені
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
НДЕКЦ – Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
ОВС України – органи внутрішніх справ України
Паспорт – паспорт громадянина України
ПК “Україна” – поліграфічний комбінат “Україна”
РАГС – реєстрація актів громадянського стану
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
СТЕД – судово-технічна експертиза документів
ТКДД – техніко-криміналістичне дослідження документів
УФП – ультрафіолетові промені

ВСТУП

Актуальність теми. Паспорт громадянина України – один з найважливіших документів суворого обліку та звітності, який має широке соціальне і правове значення, оскільки містить найбільш повні відомості про його власника і відношення до громадянства України. Паспорт забезпечує громадянину реалізацію правоздатності у сфері цивільно-правових відносин, право на працю, відпочинок, освіту, охорону здоров’я тощо. Наявність цього документа уможливлює забезпечити особисті, майнові, трудові, соціальні та політичні права громадянам України.
Оскільки паспорт використовується майже у всіх сферах людської діяльності, він часто стає об’єктом злочинних посягань. За статистичними даними, в Україні з 2007 по перше півріччя 2010 рр. зареєстровано 61 697 злочинів за підробленими документами, бланками, печатками та штампами, їх збут та використання. За 2009 та перше півріччя 2010 рр. виконано 2 883 експертизи та 3 258 досліджень документів, що посвідчують особу. Поряд з цим, з 2006 по перше півріччя 2010 рр. у м. Києві порушено 1 178 кримінальних справ щодо вчинення злочинів, пов’язаних із підробленням паспорта громадянина України. Тому, особливої уваги потребує удосконалення нормативно-правового забезпечення захисту паспорта та спеціальних засобів захисту, розроблення окремої методики проведення техніко-криміналістичної експертизи паспорта із використанням сучасної техніки та нових методів дослідження, а також удосконалення прийомів огляду паспортів працівниками міліції та іншими посадовими особами з метою виявлення ознак підроблення.
Значний внесок у дослідження теоретичних проблем криміналістики та судової експертизи зробили вчені-криміналісти України та інших держав: В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, А.І. Вінберг, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, О.О. Ейсман, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, І.Ф. Крилов, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, М.Я. Сегай, В.В. Тіщенко, Л.Д. Удалова, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М.Г. Щербаковський та багато інших.
У різний час, окремі питання техніко-криміналістичного дослідження документів викликали інтерес таких вчених-криміналістів, як: В.В. Бірюков, Т.П. Бірюкова, І.В. Гора, Т.А. Коробочкіна, П.Г. Кулагін, В.С. Мацишин, С.Д. Павленко, В.М. Палій, С.Ю. Петряєв, О.О. Садченко, Н.В. Терзієв, Н.П. Яблоков та інших.
Окремі питання криміналістичного дослідження документів із засобами захисту викладені у працях: М.Ю. Будзієвського, О.В. Воробей, О.М. Глотова, О.Л. Кобилянського, В.П. Колмакова, Ю.Г. Корухова, О.А. Леві, В.Є. Ляпічєва, О.С. Силкіна, Ю.І. Паршикова та інших.
Визначаючи значні доробки учених, слід зауважити, що їх праці не охоплюють усієї сукупності питань, пов’язаних із особливостями криміналістичного дослідження підроблених паспортів, а більшість із них й донині залишаються невирішеними. Це зумовлено інтелектуальним розвитком суспільства, теорії та практики, а також науково-технічним прогресом. Невичерпними залишилися питання щодо особливостей експертного дослідження підробленого паспорта, аналізу спеціальних засобів захисту, якими він наділений, розроблення окремої методики дослідження, а також особливостей виявлення підроблених паспортів особами, які не володіють спеціальними знаннями.
Значні недоліки нормативного урегулювання функціонування паспорта та неналежна якість засобів захисту негативно впливають на його криміналістичне дослідження та створюють сприятливі умови для підроблювачів, тим самим впливають на збільшення кількості злочинів, пов’язаних із підробленням документів.
Таким чином, необхідність удосконалення та вирішення наведених проблем у подальшому й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, наказу МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.”, а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ. Тема зареєстрована Координаційним бюро Академії правових наук України (реєстраційний № 174, 2007р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному науковому висвітленні теоретичних основ та особливостей криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України, аналізу його спеціальних засобів захисту, наданні методичних рекомендацій щодо криміналістичного дослідження такого документа, а також удосконалення виявлення підроблених паспортів працівниками міліції та посадовими особами з метою припинення злочинної діяльності.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження автором були поставлені такі основні завдання:
– деталізувати спеціальні засоби захисту паспорта громадянина України та охарактеризувати сучасні способи повного і часткового підроблення;
– виділити етапи становлення та розвитку системи паспортної реєстрації та надати характеристику паспорту громадянина України, встановити його значення серед інших документів, що підтверджують громадянство України;
– визначити можливості техніко-криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України;
– надати детальну характеристику сучасних методів криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України та обґрунтувати необхідність у створенні окремої методики дослідження;
– сформувати на цій основі рекомендації щодо удосконалення методики техніко-криміналістичного дослідження окремих об’єктів (паспортів) з метою їх впровадження у судово-експертну діяльність;
– конкретизувати критерії формування експертних висновків за техніко-криміналістичним дослідженням підроблених паспортів;
– удосконалити правила огляду паспорта працівниками міліції та іншими посадовими особами з метою виявлення ознак підроблення.
Об’єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів у сфері виявлення та дослідження підроблених документів.
Предметом дослідження є криміналістичне дослідження підробленого паспорта громадянина України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: принципи та основні категорії діалектико-матеріалістичного пізнання соціальних явищ і процесів розвитку та взаємозв’язку об’єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі й юридичних наук. Зокрема, були використані такі методи: історично-правовий (розділ 1) застосовувався для аналізу розвитку системи паспортної реєстрації, основних тенденцій розвитку нормативно-правового забезпечення оформлення та видачі паспорта; системно-структурний (підрозділ 2.3, розділу 3) застосовувався для розробки методичних рекомендацій щодо криміналістичного дослідження паспорта, формування прийомів його огляду працівниками міліції та посадовими особами; загальні методи: спостереження, вимірювання, опис, порівняння та узагальнення (підрозділ 2.1, розділ 3) застосовувалися при визначенні особливостей криміналістичного дослідження паспорта громадянина України та аналізі його спеціальних засобів захисту; статистичний метод застосовувався для аналізу слідчої та експертної практики МВС України щодо кількості вчинених злочинів за ст.ст. 357, 358 КК України та проведених експертних досліджень паспортів; соціологічний метод застосовувався при проведенні опитування експертів та слідчих підрозділів ОВС України.
Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на методі системного аналізу положень Конституції України, Законів України, постанов Верховної Ради України, Указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України, що регулюють суспільні відносини у сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів, відомчих нормативних актів та інструктивних документів МВС України, що регламентують організацію призначення, проведення експертиз та обіг паспорта громадянина України.
Під час дослідження використаний особистий досвід практичної експертної роботи у Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при УМВС України у Вінницькій області на посаді експерта-криміналіста відділу технічної експертизи документів та почерку.
Емпіричну базу дослідження складають:
– статистичні звіти Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за 2006-перше півріччя 2010 рр. з питань криміналістичного дослідження документів;
– матеріали 96 експертних проваджень техніко-криміналістичних досліджень підробленого паспорта громадянина України;
– 163 кримінальні справи, порушених за ст.ст. 357, 358 КК України за 2003-2009 рр. в Україні;
– результати анкетування 238 експертів-криміналістів та 174 слідчих щодо проблем виявлення підроблених паспортів громадян України та їх криміналістичного дослідження (у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернігівській областях).
Теоретичною основою роботи є монографії, підручники і навчальні посібники, збірники наукових статей, матеріали періодичних видань у галузі криміналістики, судової експертизи, кримінального права, кримінального процесу, адміністративної діяльності, соціології.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним узагальненням, у якому з позиції міжгалузевого підходу розглянуті недостатньо розроблені методичні та практичні питання з криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України, які розширюють наукове уявлення і доповнюють теоретичні й практичні надбання криміналістики та судової експертизи.
У результаті дослідження конкретизовано низку положень теоретичного та практичного значення, які полягають у такому:
вперше:
– охарактеризовано спеціальні засоби захисту паспорта громадянина України, запропоновано їх класифікацію, зазначено технологію виготовлення, особливості та захисні властивості. Запропоноване авторське поняття “спеціальні засоби захисту паспорта”, під якими слід розуміти сукупність елементів, які призначені унеможливлювати та попереджувати несанкціоноване втручання у документ на стадіях його виготовлення, оформлення, експлуатації та знищення, а також направлені на швидке виявлення у разі такого втручання;
– встановлено прогалини та неточності нормативно-правового урегулювання оформлення та видачі паспорта, які негативно впливають на його техніко-криміналістичне дослідження, зокрема такі: 1) відсутність єдиної інструкції або правил з технічними умовами виготовлення фотокарток; 2) законодавчо не визначено чіткого виду друкуючого пристрою, яким вносяться дані; 3) не урегульовано внесення даних у паспорт в процесі його експлуатації; 4) неякісний клей та відбиток рельєфної печатки тощо;
– обґрунтовано необхідність створення окремої методики дослідження підробленого паспорта громадянина України, оскільки проведення експертизи такого документа потребує відповідних знань щодо технічного опису (конструкції, розмірних характеристик тощо) та засобів захисту (графічного оформлення, спеціальних матеріалів, технологій, прихованих зображень тощо).
– надано методичні рекомендації з криміналістичного дослідження паспорта громадянина України, які містять інформацію щодо його правового урегулювання, ступенів захисту, роз’яснення спеціальної термінології, характеристики спеціальних засобів захисту та особливостей криміналістичного дослідження;
удосконалено:
– організаційні засади проведення судово-технічної експертизи документів у частині дослідження паспорта громадянина України;
– коло питань, які ставляться експерту з техніко-криміналістичного дослідження підробленого паспорта, з урахуванням вивчених матеріалів експертних проваджень, у яких трапляються нечітко сформульовані питання, такі, що не входять у компетенцію експерта тощо;
– правила та порядок огляду працівниками міліції та іншими посадовими особами паспортів з метою виявлення підроблень. До правил перевірки належності паспорта особі пред’явника належать такі: 1) вивчення змісту і його реквізитів; 2) перевірка наявності реквізитів, без яких паспорт не є дійсним; 3) опитування пред’явника паспорта щодо наявних у ньому даних; 4) огляд матеріалу та реквізитів з метою виявлення ознак підроблення;
– рівні профілактичних заходів за злочинами, пов’язаними із використанням підроблених паспортів, зокрема: 1) організаційний – чітке правове регулювання порядку виготовлення, зберігання, знищення бланків, печаток та штампів, їх використання при оформленні та видачі паспортів; 2) технічний – заходи, спрямовані на недопущення випуску схожих бланків, печаток та штампів, які полегшують їх підроблення; 3) методичний – розроблення методичних рекомендацій, інструкцій щодо огляду паспортів працівниками міліції з метою виявлення підроблених, а також проведення занять щодо оволодіння прийомами виявлення підроблень; 4) законодавчий – заходи з удосконалення кримінального законодавства, наприклад, уточнення ст. 357 КК України, встановлення суворого покарання за придбання і збут бланків паспорта; 5) прогностичний – використання можливостей передбачати нові способи підроблення паспортів;
дістало подальшого розвитку:
– наукова позиція, що паспорт громадянина України потребує удосконалення або створення нових засобів захисту, оскільки існуючі – не виконують покладених на них функцій та спричиняють труднощі при його техніко-криміналістичному дослідженні;
– історичні етапи розвитку системи паспортної реєстрації;
– можливості техніко-криміналістичного дослідження документів, методи дослідження паспортів та критерії формування експертних висновків за техніко-криміналістичним дослідженням підроблених паспортів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що висвітлені в дисертації теоретичні висновки сприяють подальшому розвитку криміналістики та теорії судової експертизи, а пропозиції та рекомендації можуть використовуватися в практичній діяльності експертів, зокрема, для вдосконалення методики технічного дослідження документів й у практичній діяльності працівників міліції та інших посадових осіб, які проводять огляд паспортів.
Розроблені методичні рекомендації позитивно оцінені практичними працівниками експертних та слідчих підрозділів МВС України, а саме: при проведенні експертних досліджень документів (акт впровадження у практичну діяльність експертних підрозділів ДНДЕКЦ МВС України від 21.10.2009 р.; див. додаток У), при підготовці методичних рекомендацій з розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням документів, інструкцій з удосконалення проведення огляду та попереднього дослідження документів, що посвідчують особу (акт впровадження у практичну діяльність слідчих підрозділів ГУ МВС України у м. Києві від 15.10.2009 р.; див. додаток Ф).
Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсу “Криміналістика” та спецкурсу “Техніко-криміналістичне дослідження документів” (акт впровадження у навчальний процес КНУВС від 23.11.2009 р.; див. додаток Х).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися і були схвалені на засіданні кафедри криміналістики КНУВС.
Результати та пропозиції дисертації оприлюднені на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, а саме: “Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства” (07.12.2007 р., м. Київ), “Інформаційне забезпечення розкриття та розслідування злочинів” (30.04.2008 року, м. Луганськ), “Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (26.09.2008 р., м. Львів), “Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності” (03.04.2009 р., м. Київ); “Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (25.09.2009 р., м. Львів); “Криміналістика у протидії злочинності” (16.10.2009 р., м. Київ) та “Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю” (25.03.2010 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у 12 публікаціях, з них – п’ять наукових статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України та сім тез доповідей у збірниках науково-практичних конференцій.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 249 сторінок, з них основний текст дисертації – 184 сторінки, додатків – 41 сторінка, список використаних джерел – 24 сторінки (216 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставленої мети і взаємопов’язаних завдань дисертаційного дослідження, сформульовані найбільш суттєві теоретичні положення і розроблені практичні рекомендації з виявлення підроблених паспортів громадян України та їх техніко-криміналістичного дослідження.
У дисертації здійснено теоретичні узагальнення наукових поглядів та нормативно-правового урегулювання функціонування паспорта громадянина України, надана характеристика спеціальних засобів захисту та способів підроблень з метою удосконалення експертної практики, яка забезпечує доказовою базою при розслідуванні та розкритті злочинів, пов’язаних із підробленням та використанням паспортів.
Узагальнення результатів дослідження уможливлює зробити такі висновки:
1. Визначено та проаналізовано історичні етапи розвитку системи паспортної реєстрації. Виділено три основні функціональні рівні паспорта громадянина України, а саме: 1) політичний – паспорт є документом, який засвідчує державно-політичний статус особи – громадянство; 2) правовий – уможливлення громадянам втілювати в життя особисті, майнові, трудові та соціальні права, а також забезпечення реалізації своєї правоздатності – права на працю, відпочинок, освіту, охорону здоров’я та правоздатність у сфері цивільно-правових відносин; 3) практичний – паспортна система є засобом зміцнення законності та правопорядку в державі.
2. Паспорт громадянина України є основним документом нашої держави, оскільки видається кожному громадянинові з досягненням шістнадцяти років; він є найбільш поширеним серед усієї групи документів, що підтверджують громадянство України.
У результаті проведеного порівняльного аналізу захисту спеціальних засобів захисту таких документів, розроблено порівняльну таблицю, де видно, що паспорт громадянина України наділений засобами захисту, які не убезпечують його від підроблення (додаток Д, табл.1.1). Тому, доведена необхідність удосконалення існуючих спеціальних засобів захисту паспорта більш сучасними, виконаними на європейському рівні.
3. Створено теоретичні і методичні засади криміналістичного дослідження підробленого паспорта. Сформульовано авторське поняття “спеціальні засоби захисту паспорта”, під яким слід розуміти сукупність дій, які перешкоджають несанкціонованому втручанню у нього на стадіях виготовлення, оформлення, експлуатації та знищення.
У процесі вивчення спеціальних засобів захисту паспорта від підроблення запропоновано їх класифікацію:
1) в залежності від стадії функціонування паспорта: а) на стадії виготовлення паспортної книжечки; б) на стадії оформлення та видачі; в) під час експлуатації паспорта його власником;
2) в залежності від виду підроблення: а) повне – здійснюється на стадії виготовлення паспортної книжечки; б) часткове – забезпечується на стадії оформлення та експлуатації паспорта;
3) за захистом на стадії виготовлення: а) спеціальний матеріал для виготовлення обкладинки; б) спеціальний папір для виготовлення бланків; в) введення в структуру паперу прихованих елементів; г) нанесення зображення та типографського шрифту на папір; д) кріплення паспортної книжечки;
4) за захистом на стадії оформлення та видачі: а) спосіб внесення даних про власника паспорта; б) вид мови внесення даних про власника паспорта; в) вклеювання фотокартки; г) засвідчення внесених даних підписами та відбитками печаток;
5) за захистом під час експлуатації паспорта власником: а) внесення відміток на сторінки з сьомої по дев’яту; б) внесення відміток на сторінки з десятої по шістнадцяту;
6) за захисними властивостями паспорта: а) під час виготовлення бланків; б) під час обробки готової продукції; в) при персоналізації;
7) за ступенем виявлення: а) видимі неозброєним оком; б) видимі у результаті використання науково-технічних засобів; в) із застосуванням спеціальних знань.
У результаті проведеного аналізу спеціальних засобів захисту паспорта від підроблення та узагальнень отриманих результатів, ми дійшли висновку, що вони не убезпечують його від повного та часткового підроблення, утратили надійність, оскільки сучасні технології та науково-технічні засоби набули значного розвитку та удосконалення.
Неналежна якість засобів захисту та проблеми при їх дослідженні, вказують на потребу у випуску паспорта нового зразка. Розроблений у 2004 році його проект досі не введено в дію, а підроблення продовжують вчинюватися на кваліфікованому рівні. Тому в роботі запропоновані заходи з підвищення рівня захисту паспорта від підроблення на стадії оформлення, а саме: 1) встановити чіткі вимоги до паперу, з якого виготовлятимуться фотокартки для вклеювання у паспорт, підвищити якість спеціального клею; 2) використовувати передбачені законодавством покриття пластичними полімерними плівками сторінки з даними про особу або змінювати час від часу місце розташування відбитку рельєфної печатки; 3) встановити єдину форму заповнення бланків – на чітко визначеному комп’ютерному обладнанні; 4) централізовано забезпечити паспортні підрозділи відповідним комп’ютерним обладнанням із суворим їх обліком та з чіткою вказівкою марки і виду принтера; 5) усі відмітки в паспорті виконувати відповідно до встановленої форми заповнення бланків; 6) експертним підрозділам створити картотеку зі зразками текстів, надрукованих на принтерах, а також відбитків печаток та штампів кожного паспортного підрозділу.
4. Проведено аналіз нормативно-правового урегулювання оформлення та видачі паспорта, результатом якого є виокремлення низки недоліків, що розширюють можливості підроблювачів, а також негативно впливають на його техніко-криміналістичне дослідження, зокрема такі: 1) відсутність єдиної інструкції або правил з технічними умовами виготовлення фотокарток; 2) законодавчо не визначено чіткого виду друкуючого пристрою, яким вносяться дані; 3) не урегульовано внесення даних у паспорт під час його експлуатації; 4) неякісний відбиток рельєфної печатки тощо.
Потребують чіткого законодавчого урегулювання вимоги з оформлення та видачі паспортів, внесення відміток на сторінки з сьомої по шістнадцяту, а також встановлення більш суворого контролю за збереженням, знищенням паспортів громадян України.
5. З метою попередження злочинів, пов’язаних з підробленням паспортів, розглянуті способи, якими найчастіше здійснюється несанкціоноване виготовлення або внесення у них будь-яких змін. Зокрема, поетапно охарактеризовано повне підроблення паспорта: 1) виготовлення паспортної книжечки; 2) внесення реквізитів. Запропонована класифікація способів часткового підроблення: 1) видалення наявних у документі реквізитів (підчищення, травлення, змивання та знебарвлення природним способом); 2) внесення реквізитів або доповнення до існуючих (дописування, додруковування, домальовування, виправлення, вклеювання та нанесення підписів, рукописних записів, відбитків печаток і штампів на чисті бланки (без підготовки місця)); 3) видалення реквізитів і подальше внесення нових (переклеювання фотокартки або її частин, заміна аркушів або їх частин, підроблення відбитків печаток та штампів, зміна підписів, відновлення малюнку захисної сітки та ліній графлення, вставка) (додаток М).
Сформульовано авторське визначення “способи підроблення паспорта громадянина України”, під яким слід розуміти сукупність прийомів, методів та засобів, що використовуються для його несанкціонованого виготовлення або внесення змін.
Узагальнення експертної практики та результати анкетування свідчать, що найбільш поширеним видом підроблення паспортів є часткове – внесення у нього змін способом переклеювання фотокартки, підчищення, дописування, а також заміни частин документа. Повне ж підроблення трапляється рідше, але виконується на сучасному технічному обладнанні, частіше – за допомогою копіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки, рідше – поліграфічного обладнання, яке якісно імітує спеціальні засоби захисту (додаток А, В).
6. Удосконалені етапи та правила перевірки належності паспорта особі пред’явника (додаток П). Зосереджено увагу на огляді паспорта слідчим, зокрема, з’ясовано: які види досліджень може проводити слідчий, які фактори впливають на його якість (додаток Р); здійснено порівняльний аналіз слідчого та експертного дослідження паспортів (додаток С).
Визначено межі застосування методів попереднього дослідження (виключно неруйнуючі) та надано практичні рекомендації якісного проведення огляду паспорта з метою виявлення ознак підроблення та забезпечення збереження слідів.
7. На основі результатів опитування слідчих та аналізу наукових праць, розроблено методичні рекомендації з правил огляду паспорта особами, які не володіють спеціальними знаннями з метою виявлення ознак підроблення (акт впровадження у практичну діяльність слідчих підрозділів ГУ МВС України у м. Києві від 15.10.2009 р.; див. додаток Ф).
8. Розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням паспортів покладається на органи слідства та суду, де у покращенні їх діяльності відіграє значну роль судово-технічна експертиза документів. До можливостей такого дослідження входить не лише встановлення способу виготовлення паспорта, внесення змін, відновлення первинного змісту, але й надання криміналістично значущої інформації для спрямування у правильному напрямі проведення розслідування, а саме: встановлення виду, марки, моделі засобу друку чи копіювального апарату; загального джерела походження сумнівного документа; групової приналежності та ідентифікації матеріалів, що використовувалися для виготовлення документа; ідентифікації конкретного обладнання за його наявності та встановлення особи підроблювача.
Проаналізовано та виокремлено коло основних питань експертові з судово-технічної експертизи паспорта, виходячи із можливостей технічної експертизи документів у межах науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5.
9. Окреслені види методів дослідження підробленого паспорта громадянина України та умовно поділені на три групи: 1) візуальне дослідження; 2) інструментальне; 3) фізико-хімічне.
Як свідчить експертна практика – кожна методика є індивідуальною через особливості досліджуваного об’єкта та комплексу методів, необхідних для його вивчення. На сьогодні техніко-криміналістичному дослідженню піддаються безліч документів, що мають індивідуальні особливості (наприклад, засоби захисту) та потребують застосування певних методів при їх вивченні – індивідуальної методики. Тому обґрунтованою є необхідність у створенні окремої методики дослідження підроблених паспортів у межах технічного дослідження документів.
10. Розроблені методичні рекомендації з криміналістичного дослідження паспорта громадянина України, що містять інформацію з його правового урегулювання, ступенів захисту, роз’яснення спеціальної термінології, характеристики спеціальних засобів захисту та особливостей криміналістичного дослідження (акт впровадження у практичну діяльність експертних підрозділів ДНДЕКЦ МВС України від 21.10.2009 р.; див. додаток У). Запропоновано виділення окремої методики дослідження паспорта громадянина України.
11. Визначені основні причини виникнення експертних помилок, які виникають при проведенні досліджень документів із засобами захисту та конкретизовано критерії формування експертних висновків за техніко-криміналістичним дослідженням підроблених паспортів, зокрема, вони мають бути науково обґрунтованими, формуватися на основі отриманих практичних результатів, логічно завершувати дослідження та бути точними і однозначними.
12. Надані пропозиції з експертної профілактики злочинів, пов’язаних із використанням підроблених паспортів, зокрема, такі: покращення якості спеціальних засобів захисту паспортів від підроблення; усунення визначених недоліків нормативно-правового урегулювання; здійснення суворого контролю за паспортами на стадіях виготовлення, оформлення, видачі, зберігання, знищення та внесення змін при його експлуатації; встановлення кримінальної відповідальності за придбання бланків паспортів; надання інформації щодо проведення якісного огляду паспортів особами, які не володіють спеціальними знаннями, а також забезпечення їх науково-технічним обладнанням; обмеження доступу до джерел, що роз’яснюють засоби захисту паспортів та інших документів суворого обліку тощо.
Визначені основні причини, що сприяють підробленню паспортів, зокрема: неналежна якість спеціальних засобів захисту, порушення правил оформлення, видачі, зберігання та знищення цих документів у паспортних підрозділах, відсутність відповідальності за придбання бланків паспортів. Запропоновано практичні рекомендації щодо їх усунення, визначено групи осіб, які найчастіше здійснюють підроблення паспортів.