КРИМІНАЛЬНО–ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ У СФЕРІ СТАТЕВИХ СТОСУНКІВ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БАНДУРКА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343. 542

КРИМІНАЛЬНО–ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ МОРАЛЬНОСТІ
У СФЕРІ СТАТЕВИХ СТОСУНКІВ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально–виконавче право

науковий керівник
Ємельянов В’ячеслав Павлович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................... 3
Розділ 1. Загальна характеристика злочинів проти моральності
у сфері статетвих стосунків як категорії кримінального права……................... 10
1.1. Історія становлення та сучасний стан законодавства України про злочини проти моральності у сфері статевих стосунків .......................................... 10
1.2. Злочини проти моральності у сфері статевих стосунків за кримінальним законодавством зарубіжних країн ............................................................... 48
1.3. Поняття злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків як кримінально–правової категорії .................................................................. 60
1.4. Підстави та принципи криміналізації посягань на моральність у сфері статевих стосунків ........................................................................................ 66
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 74
Розділ 2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів проти моральності
у сфері статевих стосунків ..................................................................................... 78
2.1. Об`єкт злочинів ............................................................................................. 78
2.2. Об’єктивна сторона злочинів ....................................................................... 99
2.3. Суб’єктивна сторона злочинів ................................................................... 125
2.4. Суб’єкт злочинів ......................................................................................... 132
Висновки до розділу 2 .......................................................................................... 138
Розділ 3. Кваліфікуючі ознаки та шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків .. 143
3.1. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за посягання на моральність у сфері статевих стосунків ........................ 143
3.2. Шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків ......................... 153
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 163
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 167
ДОДАТКИ …………………………….................................................................. 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................. 186

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Політичні, економічні та соціальні зміни в Україні, перехід до громадянського суспільства характеризується двома тенденціями: з одного боку – це демократизація та лібералізація усіх сфер суспільного життя, а з іншого – загострення соціальних протиріч та погіршення характеристик злочинності. Тому виникає необхідність створення реальних можливостей для захисту прав людини і громадянина, забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави. Відповідно до ст. 3 Конституції України «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». Це, в свою чергу, потребує вдосконалення чинного законодавства та правозастосовної практики в найбільш актуальних, проблемних випадках. Одним з таких пріоритетних питань є кримінально–правова протидія злочинам проти моральності у сфері статевих стосунків, які викликають особливу стурбованість суспільства, бо у сучасному суспільстві має місце певна тенденція до падіння морально–духовної культури населення, що значною мірою негативно впливає на формування духовних цінностей дітей та молоді. Водночас необхідною умовою функціонування України як нової держави є входження її в міжнародне співтовариство. Але це тягне за собою і появу соціально–економічних, політичних, юридичних та морально–етичних проблем та зобов’язань, серед яких певне значення мають зобов’язання у зв’язку з приєднанням України до міжнародних конвенцій, прийнятих з метою необхідності об’єднання зусиль держав у боротьбі зі злочинами проти статевої моральності.
В науці кримінального права питанням протидії злочинам проти моральності взагалі і проти моральності у сфері статевих стосунків зокрема приділялася і приділяється увага в працях таких українських та зарубіжних вчених як М. М. Абрашкевич, Т. С. Барило, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Ф. Г. Бурчак, В. В. Вітвицька, Т. І. Возна, В. О. Глушков, С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова, В. П. Ємельянов, О. М. Костенко, Л. М. Кривоченко, В. В. Кузнецов, І. П. Лановенко, В. А. Ломако, П. С. Матишевський, Г. М. Міньковский, П. П. Михайленко, В. О. Навроцький, В. К. Негоденко, Ю. Є. Пудовочкін, А. М. Орлеан, П. І. Орлов, А. Х. Степанюк, Є. Л. Стрельцов, І. А. Топольскова, Є. В. Фесенко, В. Л. Чубарєв, С. В. Шлик, Н. С. Юзікова, С. С. Яценко та інших відомих вчених. При цьому наукові дослідження у зазначеній сфері останнім часом значно активізувались. Були захищені кандидатські дисертації О. П. Рябчинською «Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості» (2003 р.), А. В. Ландіною «Кримінально–правова охорона моральності в Україні» (2005 р.), Н. О. Горб «Наруга над могилою: кримінально–правовий та кримінологічний аналіз» (2005 р.), П. П. Сердюком «Кримінологічні та кримінально–правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості» (2005 р.), Л. С. Кучанською «Поняття та система злочинів проти моральності в кримінальному праві України» (2007 р.), Л. В. Плотніковою «Кримінальна відповідальність за організацію заняття проституцією» (2010 р.), але комплексного кримінально–правового дослідження протидії злочинам проти моральності у сфері статевих стосунків поки ще не здійснювалось, тому обрана тема дисертації вважається досить актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково–дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ і ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р., Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 роки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 9 квітня 2004 р.. Тема дисертації затверджена Вченою радою ХНУВС 24.02.2006 р. (протокол № 2), скоригована вченою радою ХНУВС 27.11.2009 р. (протокол № 10).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний кримінально–правовий аналіз злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків як окремої, відносно самостійної категорії кримінального права і формулювання пропозицій щодо вдосконалення положень Кримінального кодексу України.
Реалізація поставленої мети формулює такі основні завдання:
– дослідити розвиток закону та проаналізувати сучасний стан вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо кримінальної відповідальності за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків;
– визначити поняття злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків як кримінально–правової категорії;
– охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України розглядуваних діянь підставам та принципам криміналізації;
– виявити підходи до досліджуваної проблематики, що мають місце в науковій літературі;
– дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки конкретних складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків (статті 301, 302, 303 КК України);
– встановити місце складів злочинів, що передбачають відповідальність за посягання на моральність у сфері статевих стосунків в системі кримінально–правових норм;
– розробити пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків.
Об’єктом дослідження є закономірності виникнення і дії кримінальної відповідальності за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків як кримінально–правове явище.
Предметом дослідження є кримінально–правова характеристика злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання й загальної теорії права. У процесі дослідження були використані наступні наукові методи: діалектичний – дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права, а також у відносно статичному плані і водночас у розвитку; історико–правовий – використаний при з’ясуванні історичних витоків і ґенезису кримінально–правових норм про відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків; системно–структурний – при встановленні місця розглядуваних складів злочинів в системі кримінально–правових норм та категорій; догматичний − при аналізі норм, що встановлюють відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків; порівняльно–правовий – при порівнянні досліджуваних норм КК України між собою та з відповідними нормами кримінального законодавства інших країн.
Науково–теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних криміналістів, присвячених як загальним проблемам кримінального права, так і розглядуваній проблематиці.
Правову базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме: Азербайджанської Республіки, Аргентини, Республіки Бєларусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Іспанії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Китайської Народної Республіки, Латвійської Народної Республіки, Литовської Народної Республіки, Республіки Молдова, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Сан–Марино, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції, Японії.
Емпіричної базою дослідження є статистичні дані МВС України про зареєстровані в країні досліджувані злочини за період 2001–2009 роки, а також вивчення 156 кримінальних справ, розглянутих за період 2001–2009 роки районними судами м. Харкова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням категорії «злочини проти моральності у сфері статевих стосунків» у світлі нового кримінального закону. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться у складах злочинів, передбачених ст. 301, 302, 303 КК, порівняні з колишнім законодавством України і чинним законодавством інших країн, вивчення слідчо–судової практики у справах даної категорії, у ній висунуто низку нових у концептуальному плані положень, висновків, пропозицій та рекомендацій. А саме:
вперше:
– визначено загальне поняття злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків як окремої кримінально–правової категорії, що передбачається кількома статтями Кримінального кодексу України;
– виходячи з того, що злочини проти моральності у сфері статевих стосунків є різновидом статевих злочинів, запропоновано передбачити склади цих злочинів серед норм КК України, що встановлюють відповідальність за статеві злочини;
– запропоновані нові редакції статей, які передбачають відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків;
удосконалено:
– поняття об’єкту злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків. З урахуванням того, що родовим об’єктом розглядуваних складів злочинів є сфера статевих стосунків, стверджується, що в якості безпосередніх об’єктів статевих злочинів можуть бути статева моральність, статева свобода та статева недоторканність;
– поняття злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків як особливого виду статевих злочинів;
дістало подальший розвиток:
– концептуальні положення щодо загального визначення об’єкту злочину у кримінально–правовій доктрині;
– положення про співвідношення понять «мораль» і «моральність»;
– поняття об’єктивної сторони злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків, а також положення про співвідношення понять «втягнення», «схиляння», «залучення», «спонукання», «примушування» до вчинення розглядуваних злочинів;
– положення про суб’єкт злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків;
– положення про кваліфікуючі ознаки складів розглядуваних злочинів.
Провідною ідеєю дисертації є: визначення найбільш науково обґрунтованих і досконалих кримінально–правових засобів протидії злочинам проти моральності у сфері статевих стосунків і створення сучасної моделі загального поняття цієї кримінально–правової категорії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані:
– у сфері науково–дослідної діяльності – для подальшої розробки теоретичних питань кримінальної відповідальності за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків;
– у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботу Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 03.04.2008 р. № 04–19/14–742);
– у правозастосуванні – для вирішення питань кваліфікації злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків, відмежування від суміжних складів злочинів. Результати досліджень впроваджено у діяльність слідчого управління ГУМВС України в Харківській області (акт впровадження від 19 травня 2010р.);
– у навчальному процесі ¬– при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та при викладанні курсу Особливої частини кримінального права. Одержані результати використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 18 травня 2010 р.).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладені у дисертації та доповідалися на: науково–практичній конференції «Правовые механизмы предотвращения и преодоления социальных конфликтов» (м. Севастополь, 29–30 вересня 2006 р.); науково–практичній конференції «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально–виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей» (м. Кіровоград, 21–22 червня 2007 р.); міжнародній науково–практичній конференції «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 23–24 жовтня 2009 р.).
Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано сім наукових статей у фахових наукових виданнях України та три тези доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій − 2 д.а.
Структура дисертації побудована відповідно до її мети, завдань та предмета дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з яких основний текст – 181 сторінка, додатки – 4 сторінки, список використаних джерел (всього 205 найменувань) – 20 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, здійсненого на підставі аналізу історії розвитку та сучасного стану вітчизняного законодавства, чинного зарубіжного законодавства про відповідальність за злочини у сфері статевих стосунків, слідчо–судової практики, науково–теоретичної літератури, у тому числі за цим напрямком дослідження, у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо кримінально–правової характеристики злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків як окремої кримінально–правової категорії, передбаченої кількома статтями Кримінального кодексу України. Сформульовано значну кількість висновків та внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства, а саме:
1. Норми про кримінальну відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків мають дуже тривалу історію розвитку, яка виявляє суперечливий і мінливий характер, оскільки в одні періоди кримінально караними визначаються одні діяння, що посягають на статеву моральність, а в інші періоди коло цих діянь має зовсім інший вигляд. При цьому в різні періоди вони містяться серед різних категорій кримінально–правових норм.
2. Першими законодавчими актами, які діяли на території України і якими передбачалася відповідальність за розглядувані злочини, були Статути князів київських Володимира і Ярослава Мудрого про церковні суди. Наступними примітними джерелами права були Статут Великого Князівства Литовського в редакції 1588 р., Соборне Уложення 1649 р. та Артикул воїнський 1715 р. епохи Петра І. Та найбільш повно і систематизовано ця група злочинів була визначена в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р., яке ознаки цих діянь передбачало в самостійній главі «О преступлениях против общественной нравственности и нарушении ограждающих оную постановлений», яка складалася з двох відділень: «Отд. І. – О соблазнительном и развратном поведении, о противоестественных пороках и сводничестве» (ст. 1281–1300) та «Отд. II.– О противных нравственности и благопристойности сочинениях, изображениях, представлениях и речах» (ст. ст. 1301–1305), і Кримінальному Уложенні 1903 р., яке ознаки цих діянь містило в основному в главі двадцять сьомій «О непотребстве», (ст. 513–529), а також у ст. 281, яка передбачала відповідальність за розповсюдження порнографічних творень і була розміщена у главі тринадцятій «О нарушении постановлений о надзоре за общественной нравственностью».
3. У першому радянському українському кодексі – КК УСРР 1922 р. злочини проти моральності у сфері статевих стосунків передбачалися у відділі 4. «Злочини у сфері статевих стосунків» глави «Злочини проти життя, здоров`я, волі і гідності особи». В тій же главі КК УРСР 1927 р. передбачалася відповідальність за втягнення у проституцію, звідництво, утримання місць розпусти, але відповідальність за виготовлення, розповсюдження і рекламування порнографічних предметів – у главі «Порушення правил, що охороняють народне здоров`я, громадську безпеку і публічний порядок».
4. В КК 1960 р. не існувало кримінальної відповідальності за втягнення в заняття проституцією, а статті, що передбачали відповідальність за утримання місць розпусти і звідництво, а також за виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, містились в главі «Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров`я».
5. У чинному КК України 2001 р. злочини проти моральності в сфері статевих стосунків в цілому передбачаються в ст. 301, 302, 303, які розташовані в розділах ХІІ «Злочини проти громадського порядку та моральності». При цьому з початку дії Кодексу в ст. 303 було криміналізовано заняття проституцією, але Законом України від 12 січня 2006 р. це діяння було декриміналізовано, а Законом України від 20 січня 2010 р. було принципово змінено конструкція ст. 301 КК, яка в частинах 4 і 5 нової редакції встановлює відповідальність за дії, пов`язані з обігом предметів, що містять дитячу порнографію.
6. Дослідження системи злочинів даної категорії, яка має місце у пострадянських державах і низці інших держав світу, показує, що національний законодавець також дуже суперечливо ставиться як до визначення кола діянь, котрі розглядаються як злочини проти моральності у сфері статевих стосунків, так і до віднесення їх до тієї чи іншої кримінально–правової категорії. При цьому одні й ті ж самі склади злочинів у кодексах різних держав відносяться або до злочинів проти громадського порядку і моральності, або до злочинів проти моральності, або до злочинів проти сім`ї і неповнолітніх, або до статевих злочинів тощо. Крім того, в певних державах склади вказаних злочинів розміщені частково в одному розділі (главі), а частково – в іншому (інших).
7. Злочини проти моральності у сфері статевих стосунків слід розглядати як окрему кримінально–правову категорію, яка передбачається кількома статтями кримінального закону, має свій стрижень та зміст.
З урахуванням історичного розвитку вітчизняного законодавства та сучасного законодавства зарубіжних країн категорію «злочини проти моральності у сфері статевих стосунків» можна розглядати з позиції трьох рівнів: у вузькому (власному) розумінні, широкому розумінні та найбільш широкому розумінні.
У вузькому (власному) розумінні ця категорія включає склади злочинів, що передбачені в чинному КК України ст. 301, 302, 303 КК України. У широкому розумінні ця категорія включає в себе також торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації або використання у порнобізнесі (ст. 149 КК) і розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).
Категорія «злочини проти моральності у сфері статевих стосунків у найбільш широкому розумінні» включає в себе категорію у широкому розумінні, а також багато інших діянь, які, посягаючи на ту або іншу сферу життєдіяльності людей, одночасно спричиняють шкоду і статевій моральності. Ці інші діяння, які входять у зазначену категорію, можна поділити на три групи. Першу групу складають всі статеві злочини; другу групу – злочини, які за чинним КК України кваліфікуються як хуліганство з винятковим цинізмом, але в деяких зарубіжних державах вони розглядаються як самостійні (в тому числі як статеві) злочини (ексгібіціонізм, вуайєризм та інші непристойні дії, що порушують громадський порядок, але мають явний сексуальний характер); третю групу – діяння, які раніше у вітчизняному законодавстві вважалися злочинами, але в чинному КК України вони або декриміналізовані, або взагалі не передбачалися, однак в інших державах вони розцінюються як самостійні злочини (заняття проституцією, добровільний гомосексуалізм, інцест, двошлюбність та багатоженство, перелюби тощо).
8. Аналізуючи з позиції підстав і принципів криміналізації розглядувані склади злочинів, слід зробити висновок, що в цілому чинний закон про кримінальну відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків не суперечить їх основним вимогам. Окремі невідповідності будуть показані в подальшому досліженні.
Не відповідало принципу безпробільності відсутність у КК 1960 р. норми, яка встановлює відповідальність за втягнення в заняття проституцією, принципу ненадмірності заборони не відповідало встановлення у попередній редакції ст. 303 КК 2001 р. відповідальності за заняття проституцією, а принципу повноти складу у попередній редакції ст. 303 КК не відповідали ознаки сутенерства, оскільки під ті ознаки підпадали дії лише тих осіб, які займалися сутенерством у складі організованої групи.
При цьому слід зауважити, що з позиції принципу визначеності та єдності термінології в характеристиці розглядуваних злочинів більш точним є словосполучення «у сфері статевих стосунків», ніж «у сфері статевих відносин», бо відповідно до словників сучасної української мови термін «відносини» доцільно використовувати в тих випадках, коли мова йде про зв`язки між людьми на макрорівні – суспільні відносини, економічні відносини, політичні відносини, коли ж маються на увазі зв`язки між людьми на мікрорівні, особисті зв`язки, то тут більш вдалим здається термін «стосунки» – сімейні стосунки, статеві стосунки.
1. На підставі результатів дослідження стверджуємо, що слід розрізняти злочин як явище реальної дійсності та склад злочину як ідеальну, абстрактну категорію. Злочин може посягати виключно на конкретний, безпосередній об’єкт і не може завдати шкоди ознакам об’єктів, що закріплені в Кримінальному кодексі – загальному, родовому, видовому, безпосередньому. Що ж стосується ознак безпосереднього об’єкта складу злочину, то тут необхідно зробити деякі уточнення і виділити типовий безпосередній об’єкт складу злочину, тобто об’єкт складу злочину, що закріплений у статті Особливої частини КК і відповідає сукупності безпосередніх об’єктів злочину, які об’єднані однорідними ознаками і відповідають одному типу.
2. Об’єкти злочинів доцільно розмежовувати на об’єкти індивідуального (життя, здоров’я, воля, честь, гідність, статева свобода тощо) і суспільного (громадська безпека, довкілля, безпека виробництва тощо) значення.
3. Розділ ХІІ «Злочини проти громадського порядку та моральності» визначає об’єктом кримінально–правової охорони не мораль (громадську мораль), а моральність. При з’ясуванні ж співвідношення понять «мораль» і «моральність» установлено, що мораль – це категорія суспільного значення, а моральність – категорія індивідуального значення, яка являє собою, насамперед, внутрішнє ставлення, визнання, міру реалізації норм моралі окремою людиною, тому недоцільно об’єднувати в одному розділі КК ознаки категорій суспільного та індивідуального значення. Тим більше, це неправильно у разі посягання на моральність у сфері статевих стосунків, бо категорія «статева моральність» перебуває у нерозривному зв’язку з такими категоріями, як «статева свобода» і «статева недоторканність», і на це прямо вказують ознаки складів злочинів, передбачених ст. 301, 302, 303 КК. Наприклад, примушування до заняття проституцією або до участі у створенні порнографічних предметів неможливе без одночасного посягання на статеву свободу, а дії, пов’язані з дитячою порнографією або дитячою проституцією, – без посягання на статеву недоторканність дитини.
4. Пропонуємо ознаки статей 301, 302, 303 КК України виключити з розділу ХІІ і передбачити в розділі IV Особливої частини КК, якому надати назву «Злочини у сфері статевих стосунків (статеві злочини)», тим більше, що приклади саме такого розміщення розглядуваних складів злочинів мають місце в кримінальних кодексах багатьох держав світу. Родовим об’єктом передбачених тут складів злочинів буде сфера статевих стосунків (статева сфера), а видовими об’єктами – статева недоторканність, статева свобода, статева моральність, тобто у запропонованому вигляді цей розділ у повному обсязі охоплюватиме всі компоненти статевої сфери (недоторканність, свободу, моральність).
5. Даючи характеристицу об’єктивної сторони злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків треба також чітко розрізняти злочин як явище реальної дійсності і склад злочину як формальну модель, наукову абстракцію. Об’єктивна сторона злочину – це зовнішній прояв «процесу суспільно небезпечного і протиправного посягання на охоронюваний кримінальним правом об’єкт, що починається із злочинного діяння суб’єкта і закінчується наслідками у вигляді реального спричинення шкоди чи загрозою їх настання і характеризується також місцем, часом, обстановкою, способами, засобами вчинення. Об’єктивна сторона злочину – це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально–правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання. Тому слід розрізняти елементи об’єктивної сторони злочину, які є невід’ємними властивостями цього злочину як явища реальної дійсності, й ознаки об’єктивної сторони складу злочину, які передбачені кримінальним законом. Невідповідність законодавчих формулювань складу злочину сутнісним властивостям злочину, а також підставам та принципам криміналізації викликає необхідність здійснити певні зміни та доповнення до чинного законодавства.
6. Із цих позицій зрозуміло, що склад ст. 301 КК в одній диспозиції містить ознаки двох зовсім різних за своїми властивостями та суспільною небезпечністю злочинів – обіг порнографічних предметів і примушування до створення цих предметів, тому потрібно з метою вдосконалення законодавства передбачити ознаки вказаних різних злочинів в окремих складах злочинів. При цьому у диспозиції статті, яка встановлює відповідальність за обіг порнографічних предметів, замість вичерпного переліку дій, що можуть складати поняття «обіг», включити загальний термін «обіг», а зміст цього поняття розкрити у примітці до цієї статті. В іншій статті встановити відповідальність не тільки за примушування, оскільки це – вкрай вузький термін, а за конкретні найбільш небезпечні способи втягнення у створення порнографічних предметів – з використанням обману чи уразливого стану особи або із застосуванням насильства чи погрозою застосуванням насильства, знищенням майна або розголошенням відомостей, які ця особа бажає зберегти в таємниці.
7. З метою уніфікації законоположень необхідно аналогічне формулювання здійснити і в диспозиції статті, яка встановлює відповідальність за втягнення у заняття проституцією, бо встановлення кримінальної відповідальності за втягнення у будь–який спосіб дорослої особи в заняття декриміналізованим аморальним діянням суперечить такому принципу криміналізації, як принцип ненадмірності заборони.
8 Що стосується втягнення у створення порнографічних предметів або втягнення в заняття проституцією неповнолітніх чи малолітніх осіб, то в цих випадках відповідальність дорослої особи повинна наставати в будь–якому разі, незалежно від способу втягнення.
9. У диспозиції статті, яка передбачає відповідальність за втягнення у заняття проституцією, слід уточнити формулювання і встановити відповідальність як за втягнення особи у заняття проституцією, так і за перешкоджання припинення нею цього заняття.
10.У диспозиціях статей, які передбачають відповідальність за втягнення, недоцільно використовувати термін «шантаж», адже в різних джерелах йому надаються різні за обсягом тлумачення.
11. У статтях, що передбачають відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків, треба уніфікувати термінологію стосовно дій, вчинюваних щодо неповнолітніх чи малолітніх, і замість різних термінів – «примушування», «залучення», «втягнення» – використовувати один найбільш широкий за своїм змістом термін – «втягнення».
12. Хоча склади злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків належать до так званих «формальних», це ніяким чином не виключає під час їх вчинення в реальній дійсності ні усвідомлення суспільної небезпечності, ні передбачення наслідків, ні вольової ознаки стосовно ставлення суб’єкта до суспільно небезпечних наслідків. Вина суб’єкта злочинів щодо дій характеризується прямим умислом, стосовно наслідків умисел може бути як прямим, так і непрямим, а у разі настання тяжких наслідків (ч. 4 ст. 303 КК) вина може характеризуватися також необережною формою.
13. Суб’єкт зазначених злочинів є загальним, тобто це – фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Проте суб’єктом втягнення неповнолітніх чи малолітніх у вчинення розглядуваних дій або вчинення інших дій щодо них треба визнавати особу, яка досягла вісімнадцятирічного віку. Крім того, в усіх складах злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків доцільно в якості кваліфікуючої ознаки передбачити спеціального суб’єкта – службову особу, яка вчинює діяння з використанням службового становища.
14. Вивчення кваліфікуючих ознак складів злочинів, передбачених ст. 301, 302, 303 КК України, переконує в серйозній їх недосконалості як з позиції наявності, так і з позиції розміщення в частинах відповідних статей.
15. Оскільки в розглядуваних статтях містяться ознаки однорідних злочинів, то дуже схожими повинні бути й види кваліфікуючих ознак, але в статтях має місце такий різнобій між ними, що дозволяє зробити висновок про невідповідність цього положення в статтях такому принципу, як принцип системно–правової несуперечливості.
16. Зокрема незрозуміло, чому такі кваліфікуючі ознаки, як вчинення злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, передбачені ст. 301 і 303, але не містяться у ст. 302 КК; чому вчинення злочину службовою особою з використанням службового становища передбачене в ст. 303 КК, і не міститься у статтях 301 і 302 КК; чому вчинення злочину організованою групою передбачене ст. 302 і 303 КК, проте не міститься у ст. 301 КК, при цьому передбачене як особливо кваліфікуюча ознака в ч. 3 ст. 303 КК, але як кваліфікуюча ознака в ч. 2 ст. 302 КК; чому в ст. 303 КК як окремі кваліфікуючі ознаки в різних частинах статті передбачене вчинення зазначених у статті дій як щодо неповнолітнього, так і щодо малолітнього, а в статтях 301 і 302 КК – тільки щодо неповнолітнього.
17. Водночас мають місце такі кваліфікуючі ознаки, яких узагалі не повинно бути. У зв’язку з цим слід звернути увагу на те, що передбачення у ч. 2 ст. 301 КК як кваліфікуючої ознаки вчинення зазначених у диспозиції статті дій щодо кіно– та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру є зайвим, оскільки ця технологія виготовлення і розповсюдження предмета злочину в сучасний період давно стала звичайною повсякденністю, тому немає ніякої необхідності виділяти виготовлені за допомогою таких технологій предмети із загального кола предметів порнографічного характеру. Тим більше, що виокремлення вказаних предметів у ч. 2 ст. 301 як кваліфікуючої ознаки складу злочину суперечить положенням, які містяться у ч. 4 ст. 301 КК, де йдеться про дитячу порнографію і про примушування неповнолітніх до участі у створенні порнографічних предметів, і всі предмети, у тому числі кіно– та відеопродукція, комп’ютерні програми в ч. 4. ст. 301 КК розглядаються як однопорядкові. Тому вважаємо, що таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення зазначених у диспозиції ст. 301 КК дій щодо кіно– та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру треба виключити з ч. 2 ст. 301 КК. Якщо і доцільно робити будь–яке згадування про такі предмети, то тільки в диспозиції статті поряд з іншими предметами порнографічного характеру.
17. Також викликає сумнів доцільність передбачення саме в ч. 2 ст. 301 КК такої кваліфікуючої ознаки, як збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, оскільки ознаки дії щодо неповнолітніх передбачаються у ч. 4 і 5 ст. 301 КК, тому й ознаки дій щодо неповнолітніх, які мають місце в ч. 2 ст. 301 КК, доцільніше також передбачити поряд з однорідними діями, тим більше, що в усіх указаних випадках єдиним є і суб’єкт злочину – особа, якій виповнилось вісімнадцять років.
18. За таких обставин виключається зі статті 301 КК ч. 2 в її теперішній редакції, частина третя стає другою, частина четверта – третьою, а частина п’ята – четвертою. Водночас звертає на себе увагу та обставина, що ч. 5 теперішньої редакції ст. 301 КК також містить невдалий перелік кваліфікуючих ознак, передбачених у ч. 4 ст. 301 КК. У зв’язку з цим більш вдалими здаються конструкції ч. 2, 3 і 4 ст. 303 КК, які повинні стати певним прикладом для вдосконалення кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 301 і 302 КК.
19. Треба здійснити уніфікацію кваліфікуючих ознак складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти моральності у сфері статевих стосунків. Конструктивно всі склади злочинів повинні складатися з чотирьох частин. При цьому в усіх складах злочинів у частинах других як кваліфікуючі ознаки слід передбачити вчинення злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також службовою особою з використанням службового становища; у частинах третіх як особливі кваліфікуючі ознаки слід передбачити вчинення вказаних у диспозиції статті дій організованою групою, а також вчинення дій щодо неповнолітніх; у частинах четвертих також як особливо кваліфікуючю ознаку передбачити вчинення вказаних дій щодо малолітніх. Безумовно, в певних конкретних складах злочинів у зв’язку зі специфікою складу можуть мати місце також інші кваліфікуючі ознаки, однак перелічені вище типові кваліфікуючі ознаки для всіх частин цих статей доцільно встановити в усіх складах розглядуваних злочинів.
20. Проте вдосконалення кваліфікуючих ознак неможливе без одночасного вдосконалення і диспозицій статей і, в першу чергу, тієї диспозиції, яка має місце в ч. 1 ст. 301 КК. Замість штучно створеного одного складу злочину тут потрібно мати два склади злочинів: склад, який передбачає відповідальність за обіг порнографічних предметів, і склад, який передбачає відповідальність за втягнення особи певними способами у створення предметів порнографічного характеру. Тобто доцільно встановити чотири склади злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків, а саме склади, що передбачатимуть відповідальність: 1) за втягнення у створення порнографічних предметів; 2) за сутенерство або втягнення особи у заняття проституцією чи перешкоджання припиненню цього заняття; 3) за обіг предметів порнографічного характеру; 4) за створення або утримання місць розпусти і звідництво. Ці склади злочинів слід максимально уніфікувати як за ознаками диспозицій, так і за кваліфікуючими ознаками і конструктивно зробити такими, які складаються з чотирьох частин.
21. З урахуванням історії розвитку вітчизняного законодавства та показаного в роботі зарубіжного досвіду, а також обґрунтованого в ході дослідження висновку, що склади злочинів проти моральності у сфері статевих стосунків у системі кримінально–правових норм доцільніше розміщувати серед складів статевих злочинів, пропонується всі чотири нових склади злочинів передбачити в розділі IV Особливої частини Кримінального кодексу України за наступними номерами статей і з наступними їх назвами: 1541 (Втягнення у створення порнографічних предметів), 1542 (Сутенерство або втягнення особи у заняття проституцією чи перешкоджання припиненню нею цього заняття), 1561 (Обіг предметів порнографічного характеру), 1562 (Створення або утримання місць розпусти і звідництво). Відповідно ст. 301, 302 і 303 КК потрібно буде виключити з Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного вважається за необхідне здійснити у чинному Кримінальному кодексі України такі зміни і доповнення:
1) ст. 301, 302 і 303 КК виключити;
2) доповнити Кодекс ст. 1541, 1542, 1561 і 1562 наступного змісту.
«Стаття 1541. Втягнення у створення порнографічних предметів
1. Втягнення особи у створення творів, зображень, кіно– та відеопродукції, комп’ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру з використанням обману чи уразливого стану цієї особи або із застосуванням насильства чи погрозою застосуванням насильства, знищенням майна або розголошенням відомостей, які ця особа бажає зберегти в таємниці, –
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий перебував у матеріальній чи іншій залежності, –
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а так само втягнення у будь–який спосіб у створення зазначених предметів неповнолітнього, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, а так само втягнення у будь–який спосіб у створення зазначених предметів малолітнього, –
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
Примітка. Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього у створення порнографічних предметів за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням насильства чи погрозою застосуванням насильства, знищенням майна або розголошенням відомостей, які ця особа бажає зберегти в таємниці, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий перебував у матеріальній чи іншій залежності.
Стаття 1542. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією чи перешкоджання припиненню нею цього заняття
1. Втягнення особи у заняття проституцією чи перешкоджання припиненню нею цього заняття з використанням обману чи уразливого стану цієї особи або із застосуванням насильства чи погрозою застосуванням насильства, знищенням майна або розголошенням відомостей, які ця особа бажає зберегти в таємниці, або сутенерство, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий перебував у матеріальній чи іншій залежності, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а так само втягнення у будь–який спосіб у заняття сутенерством або проституцією неповнолітнього або перешкоджання припиненню ним цього заняття, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони спричинити тяжкі наслідки, а так само втягнення у будь–який спосіб у заняття сутенерством або проституцією малолітнього чи перешкоджання припиненню ним цього заняття, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Примітка. 1. Під сутенерством у цій статті слід розуміти дії особи щодо забезпечення заняття проституцією іншими особами.
2. Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття сутенерством або проституцією чи перешкоджання припиненню ними цього заняття за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням насильства чи погрозою застосуванням насильства, знищенням майна або розголошенням відомостей, які ця особа бажає зберегти в таємниці, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий перебував у матеріальній чи іншій залежності.
Стаття 1561. Обіг предметів порнографічного характеру
1. Обіг на території України творів, зображень, кіно– та відеопродукції, комп’ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру, –
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або з отриманням доходу у великому розмірі, –
караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або щодо творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, або втягнення в обіг порнографічних предметів неповнолітнього, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них порнографічних предметів, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.
4. Втягнення в обіг порнографічних предметів малолітнього, а також збут малолітнім чи розповсюдження серед них порнографічних предметів –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.
Примітка. 1. Під обігом предметів порнографічного характеру слід розуміти їх ввезення, вивезення, транзит через територію України, придбання, зберігання, виготовлення (виробництво), перевезення, переміщення, поштову пересилку, рекламування, вчинені з метою збуту чи розповсюдження, а також збут, розповсюдження, проведення видовищних заходів.
2. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 1562. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені з метою наживи або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, –
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з втягненням у вказані дії неповнолітнього, – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, поєднані з втягненням у вказані дії малолітнього, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К. : Парлам. вид–во, 2006. – 120 с.
2. Музиченко П. П. Історія держави і права України : навч. посібн. / П. П. Музиченко. – 3–е вид., стер. – К. : Т–во «Знання», КОО, 2001. – 429 с.
3. Российское законодательство Х–ХХ веков : в 9 т. – Т. 1. Законодательство Древней Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 432 с.
4. Кучанська Л. С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Лариса Степанівна Кучанська. – Одеса, 2007. – 210 с.
5. Статут Великого княжества Литовского 1529 / под. ред. акад. К.И. Яблонскиса. – Мин. : Изд–во Акад наук БССР, 1960. – 253 с.
6. Отечественное законодательство ХІ – ХХ веков: пособие для семинаров–ч. 1 (ХІ – ХІХ вв.) / под ред. проф. О. И. Чистякова. – М. : Юристъ, 1999. – 464 с.
7. Малиновский И. Учение о преступлении по Литовскому Статуту. – К. : Тип. Имп. ун–та св. Владимира, 1894. – 171 с.
8. Статут Великаго княжества Литовского / пер. с польск. – Ч. 2 – СПб., 1811. – 483 с.
9. Российское законодательство Х–ХХ веков в 9 т.. – Т. 3. Акты Земских соборов. – М. : Юрид. лит., 1985. – 512 с.
10. Российское законодательство Х–ХХ веков : в 9 т. – Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма. – М. : Юрид. лит., 1986. – 512 с.
11. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. Август 1845 // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 2-е Т.ХХ. – Отд. 1. 1845. – СПб. : Тип. ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1846. – С. 600–1010.
12. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. – СПб. : Изд. Н. С. Таганцевым, 1908. – 960 с.
13. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. – СПб. : Изд. Н.С. Таганцевым, 1912. – 1218 с.
14. Плотнікова А.В. Кримінальна відповідальність за організацію заняття проституцією : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. / Аліна Володимірівна Плотнікова. – Х., 2010. – 260 с.
15. Уголовное уложение 22 марта 1903 года. – СПб. : изд. Н. С. Таганцевым, 1904. – 1124 с.
16. Уголовный кодекс УССР. – Х. : Наркомюст УССР, 1922. – 100 с.
17. Уголовный кодекс. Практический комментарий / под ред. проф. М. Н. Гернета и А. Н. Трайнина. – М. : Право и жизнь, 1925. – 460 с.
18. Уголовный кодекс УССР. В редакции 1927 года. – 2–е изд., офиц. – Х. : Юрид. изд–во НКЮ УССР, 1927. – 135 с.
19. Уголовный кодекс УССР. – К. : Рад. буд-во і право, 1934. – 112 с.
20. Уголовный кодекс УССР. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1942. – 104 с.
21. Кримінальний кодекс УРСР. – Х. : Юрид. вид–во НКЮ УРСР, 1930. – 128 с.
22. Кримінальний кодекс УРСР. – К. : Рад. буд-во і право, 1938. – 320 с.
23. Кримінальний кодекс УРСР. – К. : Юрид. вид–во НКЮ УРСР, 1940. – 226 с.
24. Уголовный кодекс РСФСР. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1943. – 224 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СД ) / уклад і гол. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірп. : ВТФ «Перун», 2007 – 1736 с.
26. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 2 груд. 1949 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_162.
27. Кримінальный кодэкс Беларуськай Сацыялістычная Савецкай Рэспублікі. – Менск, 1928. – 163 с.
28. Про зміну і доповнення Кримінального кодексу УРСР: Постанова ВУЦВК і РНК УРСР від 25 січ. 1928 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо–селянського уряду України. – 1928. – № 11. – Ст. 104.
29. Международная конвенция о пресечении обращения порнографических изданий и торговли ими от 12 сент. 1923 г. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_592.
30. Про відповідальність за виготовлення, схорону і рекламування порнографічних видань, зображень та інших предметів і за торгівлю ними: Постанова ЦВК і РНК Союзу РСР від 17 жовт. 1935 р. № 21 // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо–селянського уряду України. – 1935. – № 56. – Ст. 457.
31. Уголовный кодекс Белорусской ССР. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1942. – 96 с.
32. Про зміну і доповнення Кримінального кодексу УРСР: Постанова ВУЦВК і РНК УРСР від 16 травня 1928 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо–селянського уряду України. – 1928. – № 13. – Ст. 116.
33. Про доповнення Кримінального кодексу УРСР ст. 198: Постанова ВУЦВК і РНК УРСР від 4 січ. 1936 р. // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо–селянського уряду України. – 1936. – № 2. – Ст. 11.
34. Уголовное право. Особенная часть. – Изд. 2–е, перераб. – М. : Юрид. изд–во НКЮ СССР, 1939. – 528 с.
35. Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнятий Законом Української РСР від 28 груд. 1960 р.; набув чинності з 1 квітня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
36. Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально–процесуального кодексів Української РСР: Закон України від 12 груд. 1991 р. №1974–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 11. – Ст. 154.
37. Уголовный кодекс РСФСР. С изм. и доп. :по состоянию на 1 июля 1994 г. – М. : Издательско–торговая фирма «Кодекс». 1994. – 168 с.
38. Уголовный кодекс Республики Беларусь. С изм. и доп. :по состоянию на 10 января 1998 г. – Мн. : Амалфея, 1998. – 208 с.
39. Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання або вислання: Закон України від 6 берез. 1992 р. № 2175–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 23. – Ст. 337.
40. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 12 січ. 1983 р. № 4571–Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – №4. – Ст. 50.
41. Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України від 14 листоп. 1996 р. № 497 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 1. – Ст. 1.
42. Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квіт. 2001 р.; набув чинності з 1 верес. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
43. Про ратифікацію Конвенції про права дитини: Постанова Верховної Ради УРСР від 27 лют. 1991 р. № 789–ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 13. – Ст. 145.
44. Конвенція про права дитини від 20 листоп. 1989 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_021.
45. Комитет Министров Совета Европы. Рекомендация № R(91)11 Комитета Министров государствам–членам относительно эксплуатации секса в целях наживы, порнографии, проституции, торговли детьми и несовершеннолетними от 9 сент. 1991 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_046.
46. Кримінальне право Укра