КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА ПОЗБАВЛЕННЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ІЗ СПІВЧУТТЯ ДО НЕЇ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Триньова Яна Олегівна

УДК 343.6

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА
ПОЗБАВЛЕННЯ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ІЗ СПІВЧУТТЯ ДО НЕЇ

12.00.08 – кримінальне право, кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Куц Віталій Миколайович
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ ............................3
ВСТУП……………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. Кримінально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини…………………………………………………………………..13
1.1. Соціально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини та історія їх розвитку………………………….....................................13
1.2. Сучасний стан кримінально-правового забезпечення недоторканності життя людини.......................................................................................................39
Висновки до розділу 1 .........................................................................................59
РОЗДІЛ 2. Кримінально-правова характеристика позбавлення життя людини із співчуття до неї……………………………………………………62
2.1.Об’єктивні та суб’єктивні ознаки позбавлення життя людини із співчуття до неї .....................................................................................................................62
2.2. Мотив у структурі кримінально-правової характеристики позбавлення життя людини із співчуття до неї.......................................................................96
2.3. Інші елементи кримінально-правової характеристики позбавлення життя людини із співчуття до неї.................................................................................114
Висновки до розділу 2 .......................................................................................119
РОЗДІЛ 3. Співвідношення позбавлення життя людини із співчуття до неї з іншими формами припинення життя людини на прохання……..122
3.1. Ототожнення позбавлення життя людини із співчуття до неї з ейтаназією та його соціально-правові наслідки..................................................................122
3.2. Соціальна зумовленість декриміналізації ейтаназії, ортаназії та шляхи можливої правової регламентації їх здійснення………………………..........147
Висновки до розділу 3........................................................................................181
ВИСНОВКИ......................................................................................................184
ДОДАТКИ..........................................................................................................189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................193

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

Див. - Дивись
ЗМІ - Засоби масової інформації
КК - Кримінальний кодекс
РФ - Російська Федерація
р. - рік
САЛ - Самогубство, асистоване лікарем
Ст. - Стаття
С. - Сторінка
УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК - Цивільний Кодекс
ч. - частина

ВСТУП

Актуальність теми. Конституцією України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищими соціальними цінностями. Зазначене, крім іншого, обумовлює необхідність їх належної кримінально-правової охорони.
Кримінальним кодексом України більшість із названих цінностей визнаються об’єктами кримінально-правової охорони. Найважливішим серед них, безперечно, є життя людини, тому посягання на нього вважаються найбільш небезпечними проявами злочинної поведінки. Традиційно законодавець називає злочини проти життя вбивством. Винятком є лише доведення до самогубства.
Як відомо, вбивство визнається насильницьким злочином. Насильство характеризується як протиправний вплив на тіло або психіку людини всупереч її волі з метою спричинення фізичної або психічної шкоди. Практиці відомі непоодинокі випадки умисного спричинення смерті за відсутності ознак насильства. Одним із таких випадків є спричинення смерті людини на її прохання із співчуття до неї, викликаного тяжкими фізичними чи психічними стражданнями цієї людини. Законодавець ототожнює подібні випадки із вбивством, що не викликає заперечень з боку більшості представників кримінально-правової доктрини. Однак на думку деяких вчених, зазначене діяння не може ототожнюватися із „звичайним” вбивством. Воно має розцінюватись законодавцем як вбивство за пом’якшуючих обставин або, навіть, як обставина, що виключає злочинність діяння.
Проблемою соціально-правової та етичної оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї та взагалі правом розпоряджатися своїм життям, у тому числі й правом делегувати таке розпорядження іншій особі, цікавились і цікавляться вчені різних галузей науки – медики, соціологи, історики, юристи. Приділяли їй увагу стародавні філософи: Авіцена, Сенека, О. Хайям та ін. В подальшому медичні аспекти цього питання висвітлювались у працях Х. Гуфеланда, А. Громова, А. Зільбера, Д. Мілларда, А. Молля, А. Пулатова, Ж. Судо та ін.
Загальногуманітарні аспекти цієї проблеми відображено в опрацьованих дисертантом роботах Ф. Бекона, А. Гусейнова, С. Каракаса, О. Лавріна, Д. Рейчеле, Ф. Фута, О. Шредера.
В юридичній літературі триває дискусія щодо правової оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї на її прохання. Цього питання торкалися Н. Ардашева, В. Бородін, С. Булеца, Д. Гаухман, О. Глушков, В. Грищук, Ю. Дмітрієв, А. Дерипаско, О. Довбуш, О. Івченко, А. Коні, М. Ковальов, О. Коробєєв, А. Красіков, Н. Крилова, Ю. Конюшкіна, І. Котюк, В. Куц, Л. Лінік М. Малеіна, О. Мірошніченко, А. Мусієнко, В. Неговский, А. Піонтковський, О. Рогова, А. Соловйов, Р. Стефанчук, Л. Федюк, Т. Хорват, О. Шленьова, О. Ярошенко та ін., але зближення позицій з цього приводу не досягнуто.
Означений стан теоретичної розробленості цієї проблеми, зокрема в царині кримінально-правової регламентації відповідальності за спричинення смерті із співчуття, негативно відбивається на практиці вирішення кримінальних справ. З огляду на те, що мотив співчуття не відображено в законі про кримінальну відповідальність, судово-слідчі органи навіть за наявності такого мотиву не відображають його у відповідних процесуальних документах, не придаючи йому юридичного значення. Це негативно відбивається на практиці призначення покарання, оскільки не враховується соціально-позитивна мотивація вчинення цього діяння.
Отже, актуальність дослідження обумовлена необхідністю з’ясування кримінально-правової природи позбавлення життя людини із співчуття та її відповідності наявній кримінально-правовій оцінці цього діяння.
Наведені вище обставини й зумовили вибір теми дисертації, її науково-практичне значення, а також доцільність дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Національної академії прокуратури України (тема 1.3 „Діяльність органів прокуратури з протидії злочинності”, державна реєстрація № РК 0108U009864). Дослідження здійснено в контексті реалізації Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України №1376/2000 від 25.12.2000 року, та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 20.12.06 року, а також пріоритетних напрямів розвитку кримінально-правової науки, рекомендованих відповідним відділенням Національної Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування відповідності законодавчої та доктринальної оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї кримінально-правовій природі цього діяння; обґрунтування на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування, а також формулювання відповідних нових теоретичних положень. Мета роботи зумовила наступні основні завдання дослідження:
- проаналізувати соціально-правові засади забезпечення недоторканності життя людини;
- здійснити історико-правовий аналіз розвитку кримінально-правової охорони життя;
- проаналізувати зарубіжне законодавство щодо припинення життя людини на її прохання;
- з’ясувати поняття життя як об'єкта кримінально-правової охорони, а також його хронологічні межі та якісні характеристики;
- здійснити кримінально-правову характеристику позбавлення життя людини із співчуття до неї;
- дослідити співвідношення позбавлення життя людини із співчуття до неї з іншими видами припинення життя людини на її прохання;
- охарактеризувати фактори соціальної обумовленості можливої декриміналізації ейтаназії та ортаназії в Україні;
- намітити шляхи вдосконалення правової регламентації здійснення ейтаназії та ортаназії;
- розробити концептуальні засади теоретичної моделі проекту Закону України “Про забезпечення права людини на гідну смерть”;
- з’ясувати соціальну зумовленість можливої криміналізації порушення порядку здійснення ейтаназії та ортаназії, у випадку декриміналізації останніх.
Об'єктом дослідження є кримінально-правове забезпечення недоторканності життя людини.
Предметом дослідження є кримінально-правова оцінка позбавлення життя людини із співчуття до неї як складової кримінально-правового забезпечення недоторканності життя.
Методи дослідження обрані з огляду на поставлені мету та завдання, а також об’єкт та предмет дослідження. У роботі використані як загальнонаукові методи пізнання, так і методи, властиві прикладним правовим дослідженням. За допомогою історико-порівняльного методу досліджено історія розвитку кримінального законодавства щодо охорони життя людини. Використання юридичного (догматичного) методу та методу системного аналізу дозволило розглянути об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу вбивства та виявити недоліки кримінально-правової норми, передбаченої ст. 115 Кримінального кодексу України; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації відповідальності за позбавлення життя людини із співчуття до неї. Компаративістський метод використовувався для порівняння положень законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн (Азербайджан, Австралія, Болгарія, Грузія, Голландія, Данія, Канада, Польща, Російська Федерація, США, Ізраїль, Франція, Швейцарія). Соціологічний метод використано при вивченні та аналізі суспільної та фахової думки щодо проблеми правового регулювання ейтаназії, ортаназії та самогубства, асистованого лікарем. У ході дослідження опитано 360 осіб – представників різних професій (медики, юристи та інші). Опрацьовано, також, результати опитувань, проведених іншими фахівцями.
За допомогою статистичного методу проаналізовано зарубіжні аналітичні матеріали, зокрема річні Звіти („Annual Report on Oregon's Death with Dignity Act”) за період існування та застосування з 1998-2009 роки Закону штату Орегон (США) “Про право на гідну смерть” (“The Oregon death with dignity act”, 1997), вітчизняна судова практика у кримінальних справах про вбивства: в процесі дослідження вивчено 2817 судових вироків з єдиного державного реєстру судових рішень по всій території України.
Методом контент-аналізу було досліджено відображення проблеми позбавлення життя людини із співчуття до неї у засобах масової інформації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінально-правової оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї на її прохання.
Найбільш важливими положеннями, які визначають наукову новизну дисертації та виносяться на захист, є наступні:
вперше:
- з’ясовано кримінально-правову природу позбавлення життя людини із співчуття до неї на її прохання та визначено, що через відсутність у його складі насильства, воно не є вбивством, а виступає самостійним різновидом умисного позбавлення життя людини;
- доведено, що через відсутність насильства у складі позбавлення життя людини із співчуття до неї на її прохання, а також з урахуванням наявності в мотивації зазначеного діяння суспільно-корисного мотиву співчуття до страждань іншої людини, воно не може визнаватись таким, що має велику суспільну небезпечність;
- аргументовано наявність окремого виду “умисне ненасильницьке спричинення смерті” в кримінально-правовій класифікації злочинів проти життя людини, а також необхідність включення до нього позбавлення життя людини із співчуття;
- обґрунтовано необхідність виокремлення цього діяння в самостійний привілейований склад злочину в окремій статті Розділу ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України ;
- доведено, що крім позбавлення життя людини на її прохання із співчуття до неї, існує ще два подібних діяння, які через відсутність необхідних кримінально-правових ознак не повинні вважатися вбивством, а саме: ейтаназія, тобто позбавлення життя лікарем смертельно хворого пацієнта, який терпить сильні фізичні та (або) моральні страждання, здійснене на осмислене прохання хворого у відповідності до встановленої законом процедури та ортаназія - позбавлення життя людини за зазначених вище обставин, але на прохання уповноважених від імені хворого пацієнта осіб;
- обґрунтовано висновок про недоцільність поділу ейтаназії на види – активну та пасивну – через відсутність правового значення такого поділу; натомість доведено раціональність виокремлення, поряд з ейтаназією, ще й ортаназії;
- внесено аргументовані пропозиції щодо можливої легалізації ейтаназії та ортаназії, а також стосовно законодавчої регламентації процедури їх здійснення;
- запропоновано запровадити кримінальну відповідальність за порушення визначеного законом порядку здійснення ейтаназії та ортаназії у випадку їх легалізації, для чого до Розділу ІІ Особливої частини КК України включити відповідну статтю;

удосконалено:
- визначення поняття життя людини як об’єкта кримінально-правової охорони, під яким пропонується розуміти період існування людської істоти як білкового організму, котрий розпочинається фізіологічними пологами, характеризується комплексним природним (біологічним) та соціопсихічним її функціонуванням і закінчується її біологічною смертю;
- поняття якісного життя, як нормального, переважно самостійного, комплексного природного (біологічного) та соціопсихічного функціонування людської істоти, яке не спричиняє людині постійного фізичного болю чи приниження її гідності;
- поняття вбивства, до обов’язкових ознак якого пропонується включити ознаку насильства, в результаті чого вбивством має визнаватись умисне протиправне насильницьке заподіяння смерті іншій людині;
- назву позбавлення життя людини, здійснюване лікарем на її прохання, а саме - з урахуванням первісного давньогрецького походження пропонується іменувати його ейтаназією;
набули подальшого розвитку:
- обґрунтування доцільності легалізації ейтаназії та ортаназії;
- висновок щодо здатності легалізації ейтаназії та ортаназії позитивно вплинути на динаміку самогубств у суспільстві;
- визначення поняття “ейтаназія”, яким охоплюється лише позбавлення життя лікарем смертельно хворого пацієнта, який терпить сильні фізичні та (або) моральні страждання, здійснене на осмислене прохання хворого у відповідності до встановленої законом процедури.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені в ньому висновки, практичні рекомендації та пропозиції можуть бути використані: в науково-дослідній роботі – як підґрунтя для подальших досліджень кримінально-правової характеристики злочинів проти життя, а також порушення порядку здійснення ейтаназії та ортаназії за умови легалізації останніх та криміналізації порушення такого порядку; у законотворчій діяльності – при внесенні відповідних змін до КК України та розробці інших законодавчих актів; у правозастосовчій діяльності – для удосконалення практики протидії злочинам проти життя та сфери медичного обслуговування; в навчальному процесі – при викладанні курсів кримінології, кримінального права та спецкурсу “Медичне право”; при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Особистий внесок здобувача у двох опублікованих у співавторстві працях (особистий внесок здобувача - 75%) становлять результати його власних розробок щодо кримінально-правової оцінки ейтаназії.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на шести науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (Харків, 18 жовтня 2002 р.) “Методологія наукового дослідження в галузі права: проблеми та перспективи розвитку” (Харків, 18-19 грудня 2003), “Проблеми боротьби зі злочинністю та шляхи її попередження” (Харків, 21 жовтня 2004), “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи” (Харків, 22-23 квітня 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки та практики” (Харків, 12 грудня 2007) та Міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 7-8 квітня 2007).
Результати дослідження використовувалися при проведенні дисертантом практичних занять з курсу “Кримінальне право України: Особлива частина” в Харківському економіко-правовому університеті та з дисципліни „Теоретичні основи кваліфікації злочинів” в Національній академії прокуратури України.
Крім того, на базі Харківського економіко-правового університету дисертантом підготовлено тематичну лекцію (з використанням відеозасобів), яка використовується в процесі дистанційного навчання студентів.
Апробація результатів дослідження певною мірою здійснюється через діяльність єдиної в Україні “Регіональної організації в підтримку права людини на гідну смерть”, утвореної дисертантом та зареєстрованої в установленому порядку. Зокрема, 19 травня 2007 року за ініціативи цієї організації та за участі дисертанта було проведено теледискусію з проблеми правового регулювання ейтаназії (Телекомпанія АТВК, м. Харків, програма “Чутки та місто”).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 наукових працях, 4 з яких – статті у провідних фахових виданнях (з них 2 опубліковано у співавторстві, де особистий внесок здобувача становить 75 відсотків); 1 одноосібна монографія; 6 тез виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертаційного дослідження складається з переліку умовних позначень та скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з яких основний текст – 188 сторінок, список використаних джерел – 24 сторінка (280 найменувань) та додатки на 4 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження кримінально-правової оцінки позбавлення життя людини із співчуття до неї в Україні вирішене важливе для вітчизняної теорії та практики протидії злочинності наукове завдання, яке полягає у доведенні неадекватності такої оцінки справжній кримінально-правовій природі цього діяння, формуванні нових теоретичних положень стосовно кримінально-правової оцінки різних форм припинення життя людини на її прохання чи на клопотання уповноважених суб’єктів, а також в обґрунтуванні на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за злочини проти життя.
На підставі цього сформульовано наступні висновки:
1. Початком усвідомлення людською спільнотою соціальної цінності життя людини можна вважати добу Відродження. Наступним кроком стало формування та законодавче закріплення права на життя, а також встановлення відповідальності за його порушення (Новий час). При цьому недоторканність життя абсолютизувалася, тобто спричинення смерті, за деякими мінімальними обмеженнями, почало важатися одним з найтяжчих злочинів - вбивством без урахування будь-яких обставин об’єктивного чи суб’єктивного характеру.
2. Пердіом раціонального обмеження абсолютизації недоторканності життя на теренах сучасної України є час дії Кримінального укладення 1903 року та примітки до статті 143 Кримінального кодексу УРСР 1922 року. Першим нормативним актом передбачалась пом’якшена у порівнянні з іншими вбивствами кримінальна відповідальність за вбивство із співчуття, а зазначеним Кодексом це діяння певний час взагалі визнавалось обставиною, що виключала злочинність діяння.
3.Сучасний світовий стан кримінально-правового забезпечення недоторканності життя людини характеризується більшою, в порівнянні з минулим часом, лібералізацією поглядів щодо можливості розпорядженням людиною своїм життям, проявами чого є включення до національних законодавств норми, яка передбачає пом’якшену кримінальну відповідальність за позбавлення життя іншої людини із співчуття до неї, а також легалізацію припинення, за певних обставин, життя іншої людини лікарем.
4.Відсутність у складі позбавлення життя людини із співчуття до неї насильства та суспільно шкідливої мотивації його вчинення, дало підстави для висунення гіпотези, що це діяння не є вбивством, а виступає самостійним різновидом умисного позбавлення життя іншої людини, що не має великої суспільної небезпечності.
5. Пропоноване бачення кримінально-правової природи позбавлення життя дюдини із сівчуття до неї, обумовило необхідність виокремлення додаткового підвиду в класифікації злочинів проти життя – умисного ненасильницького спричинення смерті. У зв’язку з цим пропонується наступна класифікація злочинів проти життя: а) вбивство; б) умисне ненасильницьке спричинення смерті; в) необережне спричинення смерті; г) доведення до самогубства.
6. В результаті кримінально-правової характеристики позбавлення життя людини із співчуття до неї знайшла своє підтвердження висунута на початку дослідження гіпотеза що за своєю кримінально-правовою природою воно не є вбивством, а виступає, як ненасильницьке позбавлення життя.
7. Крім того, така характеристика цього злочину дозволила дійти низки інших висновків, а саме: а) родовим об’єктом позбавлення життя іншої людини із співчуття до неї є особа, оскільки воно відноситься до числа злочинів проти життя людини, яке є першоосновою існування особи, як соціально-юридичної категорії; б) безпосереднім об’єктом цього злочину є життя конкретної людини, на яке вчиняється посягання, причому обов’язковою ознакою цього об’єкта є низька якість життя; в) обов’язковою ознакою складу цього злочину є його предмет, а саме – людина як матеріальна субстанція, безпосередньо впливаючи на яку, завдається шкода об’єкту злочину - життю; д) обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є обстановка його вчинення – наявність прохання про припинення життя, з боку його носія, обумовлене його нестерпними стражданнями через невиліковну хворобу; є) обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є мотив співчуття, який впливає на кваліфікацію діяння, тому його необхідно закріпити в диспозиції відповідної кримінально-правової норми, а за наявності конкуренції мотивів, які обтяжують та пом’якшують відповідальність суб’єкта злочину, рішення слід виносити за правилом превалювання пом’якшуючих обставин.
8. Суспільна небезпечність позбавлення життя людини із співчуття до неї, через не досить якісний стан об’єкта злочину та бажаність настання смерті для людини, яка терпить страждання, а також ненасильницький характер злочину та наявність суспільно-корисної мотивації його вчинення, є значно меншою в порівнянні з вбивством: його необхідно визнати злочином невеликої тяжкості, а в перспективі, можливо, кримінальним проступком.
9. Іншими різновидами ненасильницького позбавлення життя людини є: а) ейтаназія, тобто припинення життя невиліковно хворого, здійснене на його усвідомлене прохання лікарем; б) ортаназія, тобто припинення життя невиліковно-хворого, здійснене лікарем на прохання інших уповноважених осіб; в) самогубство, асистоване лікарем (САЛ);
10. Недопустимим є ототожнення ейтаназії, ортаназії та САЛ із вбивством, а також з позбавленням життя людини із співчуття до неї, оскільки призводить до спотворення соціально-правової сутність цих явищ: їх відмінність від вбивства полягає у відсутності насильства, притаманного вбивству, а від позбавлення життя іншої людини із співчуття до неї – у суб’єкті здійснення та необов’язковості мотиву співчуття при ейтаназії, ортаназії та САЛ.
11. У перспективі є можливою та доцільною декриміналізації ейтаназії та ортаназії, що обумовлено: гуманною спрямованістю цих способів припинення життя; моральною готовністю переважної частини суспільства до легалізації ейтаназії та ортаназії; відсутністю протиріччя їх легалізації Конституції України; наявністю позитивного зарубіжного досвіду; перевагою позитивних наслідків такої легалізації перед негативними, оскільки це позитивно вплине на рівень суїциду серед хворих, яким установлено „смертельний діагноз”; стан забезпечення прав як пацієнта, так і лікаря; зниження латентності випадків застосування “ейтаназії” та „ортаназії”; реалізацію принципу пріоритетності інтересів людини над інтересами держави, характерного для демократичної правової держави; встановлення іміджу України як розвинутої держави з належним рівнем правової культури.
12. Засобом можливої правової регламентації ейтаназії, ортаназії та САЛ міг би, в перспективі, стати Закон України „Про забезпечення права людини на гідну смерть”, в якому доцільно визначити підставу та умови їх застосування; підставою проведення зазначених процедур має стати сукупність трьох обставин: 1) наявність невиліковної хвороби пацієнта; 2) переживання ним нестерпних фізичних та (або) моральних страждань; 3) усвідомлене бажання поінформованого стосовно діагнозу своєї хвороби пацієнта припинити власне життя (для ейтаназії та САЛ) чи таке ж бажання уповноваженої особи (для ортаназії).
13. Для забезпечення реалізації людиною свого права на гідну смерть і, тим самим, убезпечення суспільства від зловживань у цій сфері, слід передбачити кримінальну відповідальність за порушення порядку здійснення ейтаназії та ортаназії, для чого до Розділу ІІ Особливої частини КК України, доцільно включити відповідну статтю наступного змісту:
„Стаття… Порушення порядку проведення ейтаназії та ортаназії
Проведення ейтаназії чи ортаназії без додержання лікарем визначеного законом порядку їх здійснення -
карається … ”.
Головним же підсумковим висновком, який безпосередньо стосується предмету дослідження, є те, що з метою узгодження кримінально-правової оцінки позбавлення життя людини на законодавчому рівні із визначеною вище кримінально-правовою сутністю цього діяння слід доповнити Розділ ІІ Особливої частини КК України статтею наступного змісту:

“Стаття … Позбавлення життя людини із співчуття до неї
Позбавлення життя людини на її осмислене прохання із співчуття, викликаного її фізичними або моральними стражданнями, з метою їх припинення, –
карається...”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдеев М.И. Судебно-медицинская експертиза трупа / Авдеев М.И. – М. : Медицина, 1976. – 440 с.
2. Акопов В. Эвтаназия (этические, правовые и медицинские проблемы). – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : www.relga.ru/n30/soc30_1.htm.
3. Акопов В.И. Медицинское право в вопросах и ответах / Акопов В.И. – М. : Приор, 2001. – 208 с.
4. Психологічна експертиза в слідчій практиці : навчальний посібник / [Алікіна Н.В., Біленчук П.Д., Зубань М.А., Ромашко А.В.].– К. : Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 56 с.
5. Антонян Ю.М. Криминальная патопсихология / Ю.М. Антонян, В.В. Гульдан – М. : Наука, 1991. – 248 с.
6. Ардашева Н.А. Проблемы гражданско-правового обеспечения прав личности в договоре на оказание медицинской помощи / Ардашева Н.А. – Тюмень : Софт-Дизайн, 1996. – 140 с.
7. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / Бажанов М.И. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.
8. Баулин Ю.В. Юридическая природа причинения вреда с согласия “потерпевшего” / Ю.В. Баулин // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : щорічній бюлетень. – [За заг. ред. д.ю.н., професора А.А. Музики]. – К. : КЮІ КНУВС, 2005. – С.12–23.
9. Баулин Ю.В. Причинение вреда с согласия «потерпевшего», как обстоятельство, исключающее преступность деяния / Баулин Ю.В. – Х. : Кроссроуд, 2007. – 96 с.
10. Благая смерть или узаконенное самоубийство? Социологический опрос. –– [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.superjob.ua/research/articles/50075/
11. Блинников В.А. Обстоятельства, исключающие преступность деяния в уголовном праве России / Блинников В.А. – Ставрополь : Ставропольсервисшкола, 2001. – 721 с.
12. Бодяжина В.И. Акушерство : учебник / Бодяжина В.И. – М. : Медицина, 1980. – 432 с.
13. Бойцов А.И. Понятие насильственного преступления / А.И. Бойцов // Криминологические и уголовно-правовые проблемы борьбы с насильственной преступностью. – Л. : ЛГУ, 1988. – 146 с.
14. Большая медицинская єнциклопедия : в 35 т. / [глав.ред. проф. Семашко]. – М. : Советская энциклопедия, 2009. –
Т. 28. – 2009. – 215 с.
15. Большая медициская энциклопедия : в 35 т. / [глав.ред. проф. Семашко]. – М. : Советская энциклопедия, 2009. – Т. 27. – 2009. – 555 с.
16. Большинство россиян выступают против запрета на эвтаназию // опрос ВЦИОМ. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.radikaly.ru/press-5825.html.
17. Большой юридический словарь / [под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских]. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
18. Борисов В., Пащенко А. К вопросу о сущности уголовно-правовой характеристки преступлений / В. Борисов, А. Пащенко // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 11–13.
19. Борисов В.И. Преступления против жизни и здоров’я : вопросы квалификации / В.И. Борисов, В.Н. Куц. – Х. : НПКФ «КОНСУМ», 1995. – 104 с.
20. Бородин С., Глушков В. Уголовно-правовые проблемы эвтаназии / С. Бородин, В. Глушков // Советская юстиция. – 1992. – № 9-10. – С. 34.
21. Бородин С.В. Преступления против жизни / Бородин С.В. – М. : Юрист, 2000. – 356 с.
22. Бородин С.В. Преступления против жизни / Бородин С.В. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 467 с.
23. Британський парламент не дозволив евтаназії. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : www.rbc.ua/ukr/top/2006/05/13/76949.shtml.
24. Булеца С.Б. Право фізичної особи на життя та здоров’я як об’єкт цивільно–правової регламентації: порівняльно–правовий аналіз регулювання в Україні, Угорській, Словацькій та Чеській республіках : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Сибіла Богданівна Булеца. – О., 2005. – 169 с.
25. В Италии возобновились широкие дебаты по вопросу об эвтаназии. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : http: //www.radikaly.ru/press-640l.html.
26. В Швейцарии могут разрешить лечить депрессию при помощи эвтаназии. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : http//www.rambler.ru/news/0/evtanazia/8740281.html.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доповн.) / [уклад. голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.– Ірпінь : ВТФ Перун, 2005. – 1728 с.
28. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах / Владимиров Л.Е. – СПб, 1910. – 392с.
29. Волькенштейн М.В. Биологическое обоснование жизни / Волькенштейн М.В. – М. : Наука, 1955. – 47 с.
30. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину : монографія / Воробей П.А. – К. : Вид-во Національної академії внутрішніх справ України, 1997. – 184 с.
31. Воронин А.Н. Уголовная ответственность за убийство из сострадания / А.Н. Воронин // Российский юридический журнал. – 2000. – № 4 (28). – С. 76–79.
32. В Люксембурге легализовали эвтаназию // Комсомольская правда в Украине. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : http: //www.hp. ua/daily/200208/35284.
33. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / Гавриш С.Б. – Х. : Основа, 1994. – 640 с.
34. Газета “Челябинский рабочий”/ Крапивин С./ Домашняя эвтаназия / – 2002. – 10 декабря. – С. 1.
35. Гамето Н.В. Атлас по психологи : учеб. пособие для студентов пед. ин-тов (информац.-метод. материалы к курсу “Общ. психология”) /Н.В. Гамето, И.А. Домашенко. – М. : Просвещение, 1986. – 272 с.
36. Гаухман Л.Д. Насилие как средство совершения преступления / Гаухман Л.Д. – М. : Юридическая литература, 1974. – 144 с.
37. Гаухман Л.Д. Уголовно-правовое значение “согласия потерпевшего” на причинение смерти или телесных повреждений / Л.Д. Гаухман // Тр. Киевской ВШ МВД СРСР. – К., 1976. – Вып.10. – 100 с.
38. Гиппократ. Избр. книги. – [перев. с греч. В.И. Руд¬нева]. – М. : «Гос. изд. биол. и мед. лит.», 1936. – 736 с.
39. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / Глистин В.К. – Л. : Издательство Ленинградского университета, 1979. – 127 с.
40. Гороховська О.В. Вбивство через необережність : проблеми кримінальної відповідальності : монографія / Гороховська О.В. [наук. ред. А.А. Музика]. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 180 с.
41. Грищенко О. Проблема державного забезпечення права людини на застосування евтаназії. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/.
42. Грищук В.К. Еутаназія : pro et contra / В.К. Грищук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 4. – С.29–36.
43. Грищук В.К., Марисюк К.Б. Еутаназія в теорії і практиці зарубіжних держав і в Україні / В.К. Грищук, К.Б. Марисюк // Митна справа. – 2002. – № 6. – С.75–83.
44. Гутарская С. Ребенок благополучно появился на свет / С. Гутарская // Известия. – 1993. – № 13. – С.2–3.
45. Гуторова Н.О. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекцій / Гуторова Н.О. – Х. : Одиссей, 2003. – 320с.
46. Дагель П. Имеет ли “согласие потерпевшего” уголовно-правовое значение? / П. Дагель // Сов. Юстиция. – 1972. – № 3. – С. 25–27.
47. Дагель П.С. Классификация мотивов преступления и ее криминологическое значение / П.С. Дагель // Некоторые вопросы социологии и права : матер. научно-теоретической конференции. – Иркутск, 1967. – С.265–274.
48. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. – М. : Русский язык, 1981. Т.1. – 1981. – 699с.
49. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. – М. : Русский язык, 1981. Т.4. – 1980. – 683с.
50. Даньшин И.Н. О значении мотива преступления при изучении и предупреждении пре ступлений / И.Н. Даньшин // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып.10. – М. : Юрид. л-ра, 1969. – С. 65–70.
51. Джинджолия Р.С. Унификация оценочных признаков при квалификации преступлений против личности / Джинджолия Р.С. – М. : ЮНИТИ, 2004. – 271 с.
52. Дирепаско А.В. Жизнь человека как фундаментальная естественно-правовая ценность : дисс. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Дирепаско Алексей Владимирович – Владимир, 2004. –181 с.
53. Демидов Ю.А. Человек – объект уголовно-правовой охраны / Ю.А. Демидов // Советское государство и право. – 1972. – № 2.
54. Дмитриев О. Уголовно-правовая характеристика торговли несовершеннолетними / О. Дмитриев // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 14–16.
55. Дмитриев Ю.А. Право человека в Российской Федерации на осуществление эвтаназии / Ю.А. Дмитриев, Е.В. Шленьова // Право и медицина. – 2000. – № 11. – С.52–59.
56. Домбровська О.В. Теоретичні проблеми кримінально-правової охорони життя людини / О.В. Домбровська // Кримінально-правова охорона життя та здоров”я особи : матеріали наук.-практ. конференції (22–23 квітня 2004 року). – К.-Х. : “ЮрінкомІнтер”, 2004. – 260 с.
57. Дурманов Н.Д. Обстоятельства, исключающие общественную опасность и противоправность / Дурманов Н.Д. – М. : ВЮЗИ, 1961. – Вып. 9 – 45 с.
58. Еллине Г. Декларация прав человека и гражданина [пер. с нем. и ред. А.Э. Ворса]. – (2-е изд.). – М. : Тип.т-ва И.Д. Сытина, 1905. – 88 с.
59. Етичний кодекс українського лікаря. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.med-job.com.ua/ 0
60. Єдиний державний реєстр судових рішень України. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : reyestr.court.gov.ua.
61. Жижиленко А.А. Преступления против личности / Жижиленко А.А., Пионтковский А.А. – М.-Л.: Наука и право, 1927. – 164 с.
62. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Загородников Н.И. – М. : Госюриздат, 1961. – 276 с.
63. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве / Н.И. Загородников // Труды Военно-юридическрй академии. – 1951. – Вып. Х11. – С.42–48.
64. Загоскин Н.П. Очерки истории смертной казни в России. (Речь читання 5 ноября 1891г. в торжественном годичном собрании императорского Казанського университета) / Загоскин Н.П. – Казань: Тип. Императорского ун-та. – 1892. – 102 с.
65. Закалюк А.Г. Прогнозирование и предупреждение индивидуального поведения / Закалюк А.Г. – М. : Юрид. лит., 1986. – 192 с.
66. Закон України “Про захист тварин від жорстокого поводження” №3447-IV від 21.02.06 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 27. – Ст. 230.
67. Закон України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних тканин людини” № 1007-ХIV від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 377
68. Законопроект на тот свет. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: // http//www.rambler.ru/news/politics/evtanazia/525463924.html.
69. Зауваження до проекту Кримінального кодексу України 1995 р. професора Нелсона А. (Швеція) українською та англійськими мовами : матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року : в 28 кн. [архів]. – Національна юридична академія ім. Я. Мудрого : Харків. (Книга 8, 1996 р., Ар.кн.133).
70. Заявление Московского Патриарха о современных тенденциях легализации эвтаназии в России // Жизнь. – М. – 2002. – № 202.
71. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1972-2007) – Х. : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М. – 2007. – 677 с.
72. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении / Зелинский А.Ф. – Х. : Вища школа, 1986. – 168 с.
73. Зильбер А.П. Трактат об эйтаназии / Зильбер А.П. – Петрозавоводск : Изд-во ПетрГУ, 1998. – 464 с.
74. Иванова В.В. Преступное насилие : учебное пособие для ВУЗов / Иванова В.В. – М. : ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 83 с.
75. Ивченко О.С. Ответственность за эвтаназию по уголовному законодательству зарубежных стран (сравнительно правовой анализ) / О.С. Ивченко // Уголовное право. – 2001. – № 3. – С.19–21.
76. Ивченко О.С. Уголовная ответственность за эвтаназию в России // Уголовное право в ХХ1 веке : материалы м/н научной конференции на юр. Ф-те МГУ им. М.В. Ломоносова (31 мая – 1 июня 2001г.). – М. : ЛексЭст, 2002. – С. 139–145.
77. Игнатов А.Н. Ответственность за преступления против жизни и здоровья / А.Н. Игнатов, Б.С. Сарыев. – Ашхабад : ЮрЛит, 1973. – 203 с.
78. Израиль легализовал эвтаназию. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.korrespondent.net.
79. Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості : затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 179 від 29.03.2006 року. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : zakon.nau.ua/doc/?code=z0427-06.
80. Капинус О.С. Эвтаназия как социально-правовое явление : монографія / Капинус О.С. – М. : ООО Издательский дом «Буквовед», 2006. – 400 с.
81. Карако П.С. Жизнь. Новейший философский словарь / [сост. : А.А. Грицианов].– Минск. : Изд. В.М. Скакун, 1998. – 877 с.
82. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / Карпец И.И. – М. : Юрид. лит., 1973. – 287 с.
83. Келина С.Г. Обстоятельства, исключающие преступность деяния : понятия и виды / С.Г. Келина // Уголовное право. – 1999. – № 3. – С. 3-8.
84. Кириченко О.В. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти протидії завідомо неправдивим повідомленням про загрозу громадській безпеці : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Олег Вікторович Кириченко – Запоріжжя. 2005. – 234 с.
85. Кияни не проти евтаназії.– [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http//www.risu.org.ua/freedom/news/article%3b526/.
86. Клятва лікаря України, затверджена указом Президента України №349 від 15.06.92 року “Про клятву лікаря”. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: likar.org.ua/content/view/3395/438/lang.ru/-80k.
87. Клятва Российского врача. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http//aenigma.ru/images/55_1150996616.jpg.
88. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости / Козак В.Н. – Саратов : Издательство Саратовського ун-та,1981. – 153 с.
89. Колодій А.М. Права людини і громадянина в України / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К. : ЮрінкомІнтер, 2003. – 336 с.
90. Колосовский П. Преступления против жизни и здоровья (исторический очерк) / Колосовский П. – М. : Типография Т.Т. Волкова и К, 1857. – 290с.
91. Кони А.Ф. Самоубийство в законе и жизни / Кони А.Ф.: собрание соч. в 9 т. – М. : Юрид. лит., 1967, Т.4. – 1967. – 542 с.
92. Коновалова В.Е. Правовая психология / Коновалова В.Е. – Х. : Консум, 1997. – 160 с.
93. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 3. – Ст.141.
94. Конюшкина Ю.А. Об эвтаназии / Ю.А. Конюшкина // Юрист. – 2002.– № 9. – С.59–60.
95. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н.И. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 247 с.
96. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Коржанський М.Й. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.– 656 с.
97. Коробеев О.І. Простое убийство и сложности его квалификации / Коробеев О.І. // Уголовное право. – 2001. – № 2. – С. 16–19.
98. Костенко А.Н. Принцип отражения в криминологии (Системное исследование психологического механизма криминального поведения) / Костенко А.Н. – К. : Наукова думка, 1986. – 128 с.
99. Котов Д.П. Мотивы престулений и их доказывание: вопросы теории и практики / Котов Д.П. – Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1975. – 152 с.
100. Котюк І.І., Мусієнко А.В. Правові та морально-етичні аспекти евтаназії та її альтернатив / І.І. Котюк, А.В. Мусієнко // Право України : теорія і практика. – 2002. – № 2. – С. 121–124.
101. Котюк І.І., Мусієнко А.В. Альтернатива евтаназії – паліативна медицина / І.І. Котюк, А.В. Мусієнко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 2. – С. 23–29.
102. Красиков А.Н. Сущность и согласие потерпевшего в советсоком уголовном праве / Красиков А.Н. – Саратов: Саратовский юридический ин-т, 1976. – 120 с.
103. Кривуля О.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину / О.М. Кривуля, В.М. Куц // Вісник ун-ту внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 70–75.
104. Кригер Г.А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве / Г.А. Кригер // Вестник Московского университета. – 1995. – № 1. – С. 111-123.
105. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник (2-е видання, перероблене та доповнене). – [за ред. проф. М.І. Бажана, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 543 с.
106. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник [за ред. проф. М.І. Бажана, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К.-Х. : Юрінком - Право, 2002. – 494 с.
107. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник [за ред. проф. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, доц. П.П. Андрушка]. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
108. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та інші; за ред. П.С. Матишевського та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 891 с.
109. Кримінальне право України. Заг. Частина : підручник / [Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; наук.ред. Клименко В.А. та Мельник М.І.]. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
110. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К.–Х: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
111. Кримінальний кодекс України : за станом на 01 січня 2003 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
112. Крылова Н.Е. Эвтаназия : уголовно-правовой аспект / Н.Е. Крылова // Вестник Московского ун-та. – 2002. – № 2. – С. 17–37. (Серия 11, Право).
113. Кудрявцев В.Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В.Н. Кудрявцев // Труды ВЮА. – Вып.13. – 1951. – С. 66–70.
114. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации пре ступлений / Кудрявцев В.Н. – М. : Госюриздат. – 1963. – 324 с.
115. Кудрявцев В.Н. О соотношении объекта и предмета преступления / В.Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51–60.
116. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая експертиза / Кудрявцев И.А. – М. : Юрид. лит., 1988. – 224 с.
117. Кузнецова Н.Ф. Социальная обусловленность уголовного права и научное обепечение нормотворчества / Н.Ф. Кузнецова, Г.А. Злобин // Советское государство и право. – 1976. – № 8. – С. 76–83.
118. Кузнєцов В.В. Комп’ютерна крадіжка : що розуміти під предметом злочину / В.В. Кузнєцов // Право України. – 1999. – № 10. – С. 74–76.
119. Кузнєцов В.В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки / В.В. Кузнєцов // Право України. – 1999. – № 7. – С. 85–88.
120. Кузнезова Н.Ф. Курс советского уголовного права : в 5 т. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1968. – Т.1. : Часть общая. – 1968. – 648 с.
121. Куц В.М. Кримінальний кодекс : яким йому бути? / Куц В.М. – Х. : Ксилон, 1999. – 204 с.
122. Куц В.М. Кримінально-правові засоби протидії торгівлі людьми : монографія / Куц В.М., Орлеан А.М., Лизогуб Б.В. – Х. : Харківський економіко-правовий університет. – 2003. – 320 с.
123. Куц В. Рецензия на монографию Капинус О.С. «Эвтаназия как социально-правовое явление / Виталий Куц, Яна Тринева // Уголовное право. – 2007. – № 5. – С. 133–137.
124. Латинские юридические изречения / [сост. Е.И.Темнов]. – М. : Юрист, 1996. – 400 с.
125. Лащук Є.В. До питання про “безпредметні” злочини / Є.В. Лащук // Державо і право : зб. наук. праць (юридичні і політичні науки). – К. : Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України. – 2000. – Вип. 8. – С. 372–378.
126. “Легка смерть” чи вбивство? Буковинські вчені оприлюднили сенсаційні результати опитування про евтаназію. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: http//www.risu.org.ua/news/article/ php?id=5671.
127. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. / Леонтьев А.Н. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.
128. Леонтьев А.Н. Мотивы // Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / [Гл.ред. Прохоров А.М.]. - М.: Советская энциклопедия, 1988. Т.17.- 1988. - С.61.
129. Личность преступника / [Кудрявцев В.Н., Кондрашков Н.Н., Лейкина Н.С. и др.]. – М. : Юрид.лит., 1975. – 272 с.
130. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения / Лунеев В.В. – М. : Наука, 1991. – 383 с.
131. Мамут Л.С. Декларація прав человека и гражданина 1789 г. – веха на пути к универсальной концепции прав человека / Л.С. Мамут // Права человека в истории человечества и в современном мире. – М. : институт государства и права АН СССР, 1989. – С. 29–34.
132. Маркс К. Сочинения (2-е изд.) : в 50 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Издательство политической литературы, 1955-1981. –Т. 20. – 1961. – 827с.
133. Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року : в 28 кн [архів]. – Харків : Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. – Книга 28. – (1999-2001 рр.). – Ар.кн.151.
134. Інститут кримінального проступку та нова кодифікація кримінального і адміністративного деліктного законодавства: матеріали науково-практичного семінару / [за заг. ред. Коцюк П.І.] (Івано-Франківськ, 24 квітня 2007 р.). – 250 с.
135. Матузов Н.И. Право на жизнь в свете российских и международных стандартов / Н.И. Матузов // Правоведение. – 1998. – №1. – С. 198–212.
136. Матусовский Г.А. Экономические преступления : криминалистический аналіз / Матусовский Г.А. – Х. : Консул, 1999. – 480 с.
137. Мендельсон Г.А. Уголовная ответственность за убийства и телесные повреждения / Мендельсон Г.А. – М. : Юрид. лит. – 1962. – 39 с.
138. Мірошниченко О.А. Право людини на життя (теорія та практика міжнародного співробітництва): дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Мірошниченко Ольга Анатоліївна. – Х., 2004. – 192 с.
139. Муздубаев М.Х. Учет мотивов преступления при назначении наказания / М.Х. Муздубаев // Вестник МГУ.– 1988. – № 1. – С. 50–56. (Серия 11. Право).
140. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / Навроцький В.О. – К. : Знання, 2000. – 771 с.
141. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [за заг. ред. М.І. Хавронюка] – К. : А.С.К., 2000. – 1120 с.
142. Науковий коментар Кримінального кодексу України / [проф. Коржанський М.Й.].-К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.– 656 с.
143. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций (2-е изд. перераб. и доп.) / Наумов А.В. – М. : Изд-во БЕК, 2000. – 590 с.
144. Никифоров А.С. Ответственность за убийство в современном уголовном праве : комментарий / Никифоров А.С. – М. : АО “Центр ЮрИнфор”. – 2000. – 60 с.
145. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Никифоров Б.С. – М.: Госюриздат, – 1960. – 232 с.
146. Никулин С.И. Уголовный закон и частный интерес : лекция / Никулин С.И. – М. : Юриздат. – 1994. – 58 с.
147. Ожегов С.И. Словарь русского языка : 70 000 слов. – [под ред. Н.Ю. Шведовой] (23-е изд., испр.). – М. : Рус.яз, 1991. – 917 с.
148. Опарин А.И. Жизнь. / А.И. Опарин // Большая медицинская энциклопедия : в 35 т. – [гл.ред. акад. Б.В. Петровський]. – М.: Советская энциклопедия, 1978 –
Т.8.- 1978.- Евгеника – Зыбление. – 815 с.
149. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния / Орехов В.В. – СПб.: Юрид.Центр.Прес., 2003. – 217с.
150. Орехов В.В. О социологических исследованиях в уголовном праве В.В. Орехов // Вестник ЛГУ – 1991. – Сер.6. – Вып.1 (№6). – С. 65–68.
151. Орлеан А.М. Людина – потерпіла особа чи предмет злочину? // Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи : матеріали науково-практичної конференції (Харків, 22–23 квітня 2004 р.). – Харків : Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 54–56.
152. Осика І., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб’єктивної сторони злочину / І. Осика, С. Сафронов // Право України. – 1997. – № 3. – С. 51–53.
153. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України № 2801-ХІІ від 19. 11. 1992 р. // Відомості ВРУ. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
154. Павленко Р.М. Кримінально-правова характеристика незаконного нарковиробництва / Р.М. Павленко // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. – Вип.4. – С. 157–166.
155. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Панов Н.И. – Харьков: Вища школа, 1982. – 170 с.
156. Пархоменко С.В. Согласие потерпевшего и уголовный закон / С.В. Пархоменко // Вестник Российской правовой академии. – 2004. – № 2. – С. 65–68.
157. Петелин Б. Роль экспертизы в установлении мотивов преступления / Б. Петелин // Советская юстиция. – 1974. – № 8. – С. 16–17.
158. Петражицкий Л.И. Введение в изучение права и нравственности : Эмоциональная психология / Петражицкий Л.И. – МПб. : Тип. Ю.Н. Эрлих, 1905. – 311 с.
159. Пинаев А.А. Курс лекцій по Общей части уголовного права. Книга первая. О преступлении / Пинаев А.А. – Х. : Харьков юридический, 2001. –284 с.
160. Пионтковский А.А. Учение о преступлении / Пионтковский А.А. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
161. Пионтковский А.А. Объект преступления. Советское уголовное право : часть общая / Пионтковский А.А. – М. : Госюриздат, 1959. – 593 с.
162. Платон: сочинения в трех томах. – М. : Мысль, 1968. – Т.1. – 1968. – 623 с.
163. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними / Побегайло Э.Ф. – Воронеж : Изд. Воронеж. гос. ун-та, 1965. – 204 с.
164. Поздняков Э.А. Философия преступления / Поздняков Э.А. –М.: Интурреклама, 2001. – 576 с.
165. Порощук С.Д. Право людини на життя як об’єкт нормативно-правового регулювання : сучасний стан проблеми в Україні / С.Д. Порощук, О.В. Онуфрієнко // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1998. – № 2. – С. 3–18.
166. Преступления против личности: комментарии к VІ главе / [сост. проф. С.Мокринский и В. Натансон]. – Х.: Юр. изд. Наркомюста УССР, 1928. – 129 с.
167. Примаченко В.Ф. Проблема евтаназії в кримінальному праві України / В.Ф. Примаченко // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 109–112.
168. Психологічний словник / [за ред. члена-кореспондента АПН СРСР В.І. Войтка]. – К. : Вища школа, 1982. – 216 с.
169. Рабінович С. Права людини «першого покоління» і канонічні джерела християнства / С. Рабінович // Право України. – 2001.– № 3.– С. 50 – 53.
170. Радиостанция Эхо Москвы. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : www.radikaly.ru/press-6098.html.
171. Рашковская Ш.П. Преступления против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности / Рашковская Ш.П. – М. : ВЮЗИ, 1956. – 88 с.
172. Режисер Алехандро Аменабара «Море внутри» : кинофильм. – 2005 г.
173. Рогова О.Г. Право на життя в системі прав людини: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Рогова Олена Генадіївна – Х., 2006. – 178с.
174. Романов С.Ю. Евтаназія : етичний та кримінально-правовий аспект / С.Ю. Романов, Я.О. Триньова // Вісник національного університету внутрішніх справ. – Х. : Національний університет внутрішніх справ, 2002. – № 19. – С. 101–106.
175. Ромовська З. Особисті немайнові права фізичних осіб / З. Ромовська // Українське право. – 1997. – Число1. – С. 47–60.
176. Российское законодательство Х-ХХ векав : в 9 т. / [под.общ.ред. Чистякова О.И.] М. : Юридическая литература, 1984-1994. – Т.4. – 1986. – 512 с.
177. Российское уголовное право. Особенная часть / [под. ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова]. – М. : Юрист, 1997. – 496 с.
178. «Российские радикалы» создают рабочую группу по разработке проекта закона «Об эвтаназии». – [Ел. ресурс]. – Режим доступу: www.radikaly.ru/press-5879.html.
179. Россияне об эвтаназии и самоубийстве: данные недавнего опроса. – [Ел. ресурс]. – Режим доступу : www. hyperlink/news.ru.com.
180. Рот О. Клиническая терминология [перев. П.М.Ольхина] / Рот О. – СПб, 1898. – 200 с.
181. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи / Рубинштейн С.Л. – М., 1946. – 704 с.
182. Савченко А.В. Визнання мотиву обов’язковою ознакою складу злочину як засіб забезпечення надійної охорони прав і свобод громадян / А.В. Савченко // Правовий статус особи : стан, проблеми, перспективи : зб. наук. статей. – [за ред. М. Головка, Н. Морзе, П. Біленчука]. – К. : АПСВ, 1998. – С. 126–129.
183. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину : монографія / Савченко А.В. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
184. Саркисов Г.С. Мотив и цель преступления / Г.С. Саркисов // Советское государсво и право. – 1979. – № 3. – С. 78–83.
185. Серебреникова А.В. Преступные деяния против жизни по Уголовному кодексу ФРГ / А.В. Серебреникова А.В. // Иностранное право : сб. науч. статей и сообщений. – М. – 2000. – Вып.1. – С. 65-69.
186. Смертная казнь : за и против / [О.Ф. Шишов, Т.С. Парадянова ; под ред. З.Г.Келина]. – М. : Юр. лит-ра, 1989. – 525 с.
187. Смирнова Л.Н. Правовое регулирование обстоятельств, исключающих преступность деяния / Л.Н. Смирнова // Изменения УК РФ 1996 г. : состояния тенденции и проблемы применения : сб. материалов науч.-практ. семинара [отв.ред. С.В. Землюков]. – Барнаул : Изд-во Алт. ун-та, 2005. – С. 97–106.
188. Смитиенко В.Н. Объект преступлений против здоровья населения / Смитиенко В.Н. – Омськ : Юридеческая литература, 1973. – 187 с.
189. Смитиенко В.Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СРСР / Смитиенко В.Н. – К. : Вища шк. Головное изд-во, 1989. – 243 с.
190. Собрание важнейших памятников по истории русского права / [ред. юрист, професор Утин Б.И.]. – СПб. : Тип. Губерн. правления, 1859. – 428 с.
191. Советский энциклопедический словарь / [под ред. А.М.Прохорова]. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1983. – 1600 с.
192. Советское уголовное право : часть общая / [под ред.Г.А. Кригера и др]. – М. : Юрид.лит, 1964. – 430 с.
193. Советское уголовное право : часть общая / [под. ред. А.А. Пионтковского и др.]. – М. : Юрид.лит, 1966. – 510 с.
194. Советское уголовное право : часть общая / [под. ред. В.А. Владимирова.]. – М. : Госюриздат, 1954. – 511 с.
195. Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность под охраной уголовного закона / Сташис В.В., Бажанов М.И. – Симферополь : “Таврида”, 1996. –234 с.
196. Стефанчук Р. Право на життя як особисте немайнове право фізичної особи / Р. Стефанчук // Право України. – 2003. – № 11. – С. 115–119.
197. Судебник Царя Федора Иоанновича 1589 / Смыкалкин А.С. // Право и політика. Омск.: Омская академия МВД Росии, 2006. – С.261-268.
198. Таганцев Н.С. Русское уголовное право : в 2 т. / Таганцев Н.С. – Тула : Автограф, 2001. – Т.1. – 2001. – 800 с.
199. Таганцев Н.С. Русское уголовное право : лекции. Часть общая : в 2 т. / Таганцев Н.С. – М. : Наука, 1994. – Т.1. – 1994. – 380 с.
200. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты / Тарарухин С.А. – М. : Юрид. лит., 1974. – 224 с.
201. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления / Тарарухин С.А. – К. : Вища школа, 1977. – 152 с.
202. Телепередача «Не вероятно, но факт» 28.01.2006 : т/к СТБ, 10.00.
203. Телепередача «Цена любви», т/к НТН, 20.06.2007 : (повтор от 2004 р).
204. Тер-Акопов А.А. Преступность и проблемы нефизической причинности в уголовном праве / Тер-Акопов А.А. – М. : ЮРКНИГА, 2003. – 480 с.
205. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления / Трайнин А.Н – М. : Госюриздат, 1957.
206. Триньова Я. Кримінально-правова оцінка ейтаназії та перспективи її зміни / Я. Триньова // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення : матер. міжнар. нау