Кучер Галина Вікторівна. Управління державним боргом

Краткое описание

Кучер Галина Вікторівна. Управління державним боргом : Дис... канд. наук: 08.04.01 2003

Кучер Г.В. Управління державним боргом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. Фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет. Київ, 2003.
Дисертацію присвячено розкриттю теоретичних та практичних аспектів функціонування системи управління державним боргом через призму теоретичного осмислення цієї категорії. Визначено об’єктивну необхідність, сутність, складові та специфіку становлення системи управління державним боргом на прикладі України.
Здійснено комплексне дослідження причинно-наслідкових взаємозв’язків економічної та боргової політики країни. У роботі розглянуто причини та динаміку накопичення державного боргу, визначено стан боргового навантаження країни із застосуванням прийнятних у світовій практиці показників.
Проаналізовано причини та динаміку накопичення державного боргу в країнах, що розвиваються. Досліджено роль міжнародних фінансово-кредитних організацій та міжнародних клубів кредиторів щодо врегулювання боргових криз. Визначено особливості, умови та специфіку застосування найбільш поширених у світовій практиці методів урегулювання боргових криз.
Обґрунтовано вплив функціонування системи управління державним боргом на економічну безпеку країни, визначено їх причинно-наслідкові взаємозв’язки.
Основні результати дослідження знайшли застосування в діяльності органів державного управління та навчальному процесі.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і надано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні сутності та складових системи управління державним боргом, комплексному дослідженні основ її функціонування та удосконалення. Проведені аналіз теоретичних концепцій державного кредиту та державного боргу, дослідження розвитку кредитних відносин та динаміки державного боргу в Україні, узагальнення накопиченого досвіду з управління державним боргом в світі та Україні дали змогу зробити загальні висновки та пропозиції щодо теоретичних та практичних аспектів функціонування системи управління державним боргом, напрямів щодо її удосконалення, які використовуються та можуть бути в подальшому використані в процесі становлення системи управління державним боргом України.

Залучення кредитних ресурсів для фінансування економічного розвитку України шляхом формування державного боргу є економічно виправданим. Держава використовує державні позики як метод мобілізації фінансових ресурсів в умовах неможливості забезпечення фінансування соціально-економічних програм достатніми ресурсами за рахунок інших методів або недоцільності їхнього застосування. Ефективна та виважена політика з державних запозичень дає змогу уряду позитивно впливати на соціально-економічний розвиток країни, профінансувати першочергові програми економічного розвитку й ринкової трансформації економічної системи країни.
У роботі доведено, що за умов неефективного та безсистемного залучення державного боргу, державні запозичення перетворюються на чинник економічної, а іноді й політичної нестабільності в державі. Це пов’язано з неспроможністю держави розраховуватися за борговими зобов'язаннями, зростанням вартості нових державних запозичень, погіршенням кредитного рейтингу, недостатньою інвестиційною привабливістю країни тощо.
Специфічність розвитку боргової ситуації в Україні полягає в наявності державного боргу та частини державної заборгованості, невизнаної як борг. Проведене дослідження свідчить, що наявність значних обсягів державної заборгованості, вимагає вирішення питання про створення єдиної системи обліку державної заборгованості, що дозволить відслідковувати і контролювати динамічність процесів її формування, впливати на тенденції її розвитку.
Залучення ресурсів за допомогою внутрішніх державних позик обмежується можливостями національного фондового ринку, високою вартістю обслуговування внутрішніх боргових зобов’язань, низьким рівнем довіри населення до грошово-кредитної політики уряду, низьким платоспроможним попитом населення та високим рівнем тінізації економіки. Усунення зазначених негативних чинників, розвиток інфраструктури фінансового ринку, розширення якісних характеристик державних боргових паперів з метою мінімізації вартості запозичення коштів дозволять більш повно використовувати потенціал внутрішнього фінансового ринку.
У роботі показано, що використання державних гарантій для фінансування конкретних програм економічного розвитку на цьому етапі недоцільно. Тому фінансування діяльності суб’єктів господарювання, на думку дисертанта, доцільно здійснювати через систему інвестиційного ринку. Держава при цьому може виступати засновником інвестиційних фондів, статутні фонди яких можуть формуватися за рахунок надходження коштів від приватизації державного майна, емісії інвестиційних паперів тощо.
Забезпечити цільове та ефективне використання запозичених коштів можна за рахунок удосконалення управління державним боргом. При цьому управління державним боргом дисертант розглядає в широкому та вузькому трактуванні. Для визначення сутності та особливостей управління державним боргом пропонується застосовувати системний підхід. Систему управління державним боргом дисертант розглядає як складову управління фінансово-кредитною системою держави, яка має власні об’єкти, суб’єкти, боргову політику, борговий механізм, нормативно-правове забезпечення, системи обліку та контролю.
Головними завданнями управління державним боргом мають бути: мінімізація вартості залучення коштів та обслуговування державного боргу; забезпечення достатності надходження кредитних ресурсів у розпорядження держави та своєчасності виплат з обслуговування боргу; узгодженість боргової та грошово-кредитної політики уряду і центрального банку; облік та контроль стану державного боргу.
Вміле поєднання світового досвіду з управління державним боргом та інтересів національної безпеки країни дасть змогу використовувати переваги фінансування державних програм економічного розвитку за рахунок залучення кредитних ресурсів. Політика державних запозичень має враховувати специфіку внутрішнього і зовнішнього фінансового ринку та дотримуватися принципу рівності прав національних та іноземних кредиторів. При цьому для вирішення проблем з накопиченої державної заборгованості доцільно, на думку дисертанта, застосовувати такі методи управління державним боргом як конверсія, консолідація, викуп боргу та механізм реструктуризації державного боргу.