Куклєва Катерина Олександрівна Переддоговірні зобов’язання в між­народному приватному праві

Краткое описание

Куклєва Катерина Олександрівна, директор ПП «Фір­ма «Відродження»: «Переддоговірні зобов’язання в між­народному приватному праві» (12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КУКЛЄВА КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 341.9:347.415
ДИСЕРТАЦІЯ
ПЕРЕДДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
12.00.03 – цивільне право та цивільний процес, сімейне право, міжнародне
приватне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________ К. О. Куклєва
Науковий керівник
КАЛАКУРА Віктор Ярославович,
кандидат юридичних наук, доцент
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................... 16
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ПЕРЕДДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН
ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ......................... 26
1.1. Місце переддоговірних відносин у предметі цивільно-правового регулювання26
1.2. Поняття та види транскордонних переддоговірних зобов’язань...........................35
1.3. Уніфікація правового регулювання переддоговірних відносин.............................52
Висновки до розділу 1...........................................................................................................61
РОЗДІЛ 2. ТРАНСКОРДОННІ РЕГУЛЯТИВНІ ПЕРЕДДОГОВІРНІ
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ................................................................................................. 65
2.1. Принцип добросовісності у транскордонних переддоговірних зобов’язаннях 65
2.2. Поняття та колізійні питання переддоговірних угод................................................83
2.3. Колізійний статут неоформлених переддоговірних зобов’язань...........................93
Висновки до розділу 2.........................................................................................................101
РОЗДІЛ 3. КОЛІЗІЙНІ ПИТАННЯ ПЕРЕДДОГОВІРНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (ТРАНСКОРДОННИХ ОХОРОННИХ
ПЕРЕДДОГОВІРНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ)....................................................... 105
3.1. Проблема правової кваліфікації переддоговірної відповідальності....................105
3.2. Концепція culpa in contrahendo в європейському міжнародному приватному
праві...........................................................................................................................................122
3.3. Колізійні питання переддоговірної відповідальності.............................................138
3.3.1. Загальні зауваження....................................................................................................138
3.3.2. Колізійні питання переддоговірної відповідальності договірного типу ....149
3.3.3. Колізійні питання переддоговірної відповідальності позадоговірного
(деліктного) типу....................................................................................................................166
Висновки до розділу 3.........................................................................................................178
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 187
ДОДАТОК........................................................................................................... 215

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації поставлене та вирішене нове наукове завдання –
визначення права, що підлягає застосуванню до переддоговірних відносин у
міжнародному цивільному обігу, виходячи із специфіки переддоговірних
зобов’язань, їх системи, а також природи переддоговірної відповідальності, з
урахуванням світової практики і сучасних тенденцій розвитку механізмів
регулювання транскордонних відносин.
Найсуттєвіші результати дослідження викладені у таких висновках:
1) Правопорядки більшості держав покладають на сторони
переддоговірних відносин певні обов’язки і наділяють їх правами, що з ними
кореспондуються, ще на стадії переговорів, а саме переддоговірні обов’язки
щодо інформування, забезпечення конфіденційності та добросовісності. Ці
переддоговірні обов’язки і зобов’язання характеризуються двома
специфічними рисами. По-перше, вони автоматично покладаються на
сторони, які вступають у переговори. По-друге, в деяких випадках тривалість
існування переддоговірних обов’язків і зобов’язань перевищує термін
проведення переговорів. У результаті такі обов’язки і зобов’язання виникають
на етапі переговорів, але покладаються на сторони і після їх завершення.
2) Подальше реформування цивільного законодавства України має
передбачати закріплення в нормах Цивільного кодексу України поняття
недобросовісного ведення переговорів, обов’язку вести переговори
добросовісно, а також обов’язку і механізму відшкодування шкоди, заподіяної
порушенням вимоги добросовісності в переговорах щодо укладення договору
незалежно від їх результату. При цьому надзвичайно корисним було б
використання передового досвіду іноземних держав, які вже давно закріпили
механізм регулювання переддоговірних відносин у своєму національному
законодавстві.
3) Транскордонні переддоговірні відносини пропонується розуміти як
засновані на принципі добросовісності приватно-правові відносини, ускладнені
183
іноземним елементом, що виникають при вступі в переговори з приводу
укладення транскордонної угоди. Транскордонні переддоговірні зобов’язання є
зобов’язаннями sui generis, оскільки вони є унікальною правовою
конструкцією в силу того, що специфічні риси і характеристики транскордонних
переддоговірних відносин не дають змоги однозначно класифікувати їх як
договірні або позадоговірні.
4) Класифікацію переддоговірних відносин можна здійснити за
кількома критеріями, зокрема: за функціями поділяють регулятивні (що
виникають з правомірних дій, спрямованих на задоволення тих чи інших
потреб учасників) та охоронні переддоговірні відносини (що виникають
внаслідок порушення особою встановлених правил поведінки і своїх
обов’язків та покликані забезпечити захист порушених прав). Регулятивні
переддоговірні відносини змінюються охоронними переддоговірними
відносинами; за природою відносини, що виникають у рамках транскордонних
переддоговірних відносин, поділяють на договірні (що виникають з волі, за
згодою сторін) та позадоговірні (які, крім узгодженої волі суб’єктів, мають
односторонній зобов’язальний характер);
5) Результати проведеного дослідження дають підстави констатувати,
що внаслідок відмінностей між національними законодавствами повна
уніфікація правового регулювання переддоговірних відносин є
малоймовірною, тому колізійний вибір права неможливо оминути, саме він є
основним методом правового регулювання транскордонних переддоговірних
відносин.
6) Переддоговірні зобов’язання базуються на одному з основних принципів
договірного права держав романо-германської правої сім’ї – принципі
добросовісності. Цей принцип має універсальне значення та міститься у праві
багатьох держав, а також у міжнародних актах і договорах. Проте концепція
добросовісності не отримала однакового ані розуміння, ані застосування. Більше
того, до сьогодні існують правопорядки, які відмовляються закріплювати
позитивну вимогу добросовісності у своїй правовій системі, наприклад право
184
Англії.
7) Укладення попередньої угоди, що визначає укладення остаточного
договору, є неявним вибором права сторонами: шляхом укладення такої
попередньої угоди сторони імпліцитно прийняли рішення витіснити
застосування статуту договору, щодо укладення якого ведуться переговори, і
підпорядкували існування остаточного договору закону, що регулює їхню
попередню угоду. Зокрема, частиною другою статті 5 Закону України «Про
міжнародне приватне право» закріплено, що вибір права може бути явно
вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи
обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено
законом. Отже, з усіх обставин справи випливає, що сторони, уклавши
попередню угоду, прийняли рішення підпорядкувати питання існування та
дійсності остаточного договору праву, що регулює їхню попередню угоду.
8) Концепція вільно прийнятих на себе зобов’язань однією стороною
щодо другої сторони охоплює не лише зобов’язання, що виникають на підставі
укладеного між сторонами договору, а також зобов’язання, що випливають з
односторонніх дій. У разі порушення неоформленого переддоговірного
зобов’язання встановлення права, що застосовується, можливе або за
принципом автономії волі сторін (за умови, що обидві сторони погодили це
право), або відповідно до закону звичайного місцезнаходження сторони, яка
дала обіцянку (як сторони характерного виконання одностороннього акта),
якщо тільки застосування цього закону не виключено на користь застосування
статуту остаточного договору, щодо якого ведуться переговори.
9) Встановлення права, що застосовується до переддоговірної
відповідальності, становить певні труднощі з двох причин: по-перше, це
ускладнено розумінням правової природи цього виду відповідальності, а саме
різною правовою кваліфікацією переддоговірної відповідальності, а по-друге
– складністю визначення відповідних колізійних прив’язок відносин, що
виникають у зв’язку з переддоговірною відповідальністю. Вибір колізійного
правила диктується видом регульованих відносин, у зв’язку з цим кваліфікація
185
правовідносин є відправною точкою для встановлення застосовного права,
детермінуючи результат колізійного рішення загалом. Ці питання тісно
пов’язані, оскільки вибір колізійного правила багато в чому визначається
змістом (правовою кваліфікацією) юридичних понять, до яких вони
застосовуються. Тому необхідно враховувати логіку колізійного регулювання,
закладену в формулах прикріплення.
10) Позадоговірна характеристика culpa in contrahendo в Регламенті
«Рим II» спрямована на досягнення однаковості європейських інструментів
міжнародного приватного права і узгоджується з прецедентною практикою
Суду Європейського Союзу з питання юрисдикції, а також з Регламентом
«Рим I». Крім того, європейський законодавець мав намір надати culpa in
contrahendo самостійного автономного значення, відмінного від національних
правових традицій. Як наслідок, лише певні вимоги, що виникають з
переддоговірних відносин, підпадають під матеріальну сферу culpa in
contrahendo в європейському міжнародному приватному праві.
11) Поняття позадоговірних зобов’язань, «які безпосередньо пов’язані з
діловими переговорами, що проводяться перед укладенням договору», і мають
прямий зв’язок з такими переговорами, не визначене в європейських
колізійних регламентах. З метою визначення цього поняття вважаємо, що
стаття 12 Регламенту «Рим II» охоплює два типи зобов’язань: 1) зобов’язання,
що виникають з дій, які впливають на укладення договору, щодо якого
ведуться переговори; 2) зобов’язання, що виникають з порушення
позадоговірного обов’язку або обов’язку, існування якого обумовлено
веденням ділових переговорів, що передували укладенню договору.
12) Застосування до переддоговірних зобов’язань статуту остаточного
договору дає змогу підпорядкувати одному закону тісно пов’язані відносини
(переддоговірні відносини і обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної їх
невиконанням, та договірні відносини, на укладення яких вони спрямовані),
що забезпечує узгодженість їх правового регулювання. Таке рішення
видається доцільним, зважаючи і на зміст цих відносин. Фактично, і
186
переддоговірні, і договірні відносини є зобов’язаннями, що полягають у
конкретних обов’язках з виконання і повноваженнях вимагати їх виконання,
які пов’язують певних осіб, а не загальними (абстрактними) обов’язками
стосовно невизначених осіб.