МЕТОДИ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ЧАЙКОВСЬКА Валентина Володимирівна

УДК 346.58

МЕТОДИ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.04 – господарське пра-во,
господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Подцерковний Олег Петрович,
доктор юридичних наук, доцент

Одеса – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………….
РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНО-ГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОРЯДКУ……………………………………………
1.1. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в умовах глобалізації економіки та інтеграційних процесів ……………..
1.2. Правове забезпечення основних умов реалізації методів регулювання ЗЕД…………………………………………………..…………
1.3. Поняття та значення методів нетарифного регулювання ЗЕД як предмету правового впливу ………………………………………………..
1.4. Система методів нетарифного регулювання ЗЕД за законодавством України …………………………………………………….
Висновки до розділу 1 ………………………………………………….
РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДІВ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД….
2.1. Вплив господарсько-правових норм на нетарифне регулювання ЗЕД…………..…………………………………………………
2.2. Узгодження економічних та юридичних аспектів методів нетарифного регулювання ЗЕД……………………………………………...
2.3. Реалізація міжнародно-правових обмежень державного суверенітету стосовно методів нетарифного регулювання ЗЕД………….
2.4. Господарсько-правове забезпечення національного протекціонізму при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД…………………………………………………………………………….
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….

РОЗДІЛ 3. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОКРЕМИХ МЕТОДІВ НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД …..
3.1. Господарсько-правове забезпечення прямих кількісних обмежень у зовнішньоекономічних операці-ях……………………………..
3.2. Вдосконалення порядку застосування технічних обмежень як методу нетарифного регулювання ЗЕД…………………………………….
3.3. Господарсько-правове забезпечення застосування захисних заходів щодо попередження демпінгового імпорту, субсидованого імпорту та інших форм недобросовісної конкуренції у сфері ЗЕД…………………………………………………………………………….
Висновки до розділу 3 ………………………………………………….
ВИСНОВКИ …………………………………………..………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………...
ДОДАТКИ ……………………………………………………………..

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Вирішення питання про природу та зміст методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) утворює важливий напрям сучасних економічних та правових досліджень. Актуальність цих досліджень, особливо комплексного характеру, обумовлюється розвитком світового господарства та глобалізаційними процесами, які вимагають перегляду багатьох усталених для внутрішньодержавного регулювання методів та форм впливу. Набуття Україною членства у Світовій Організації Торгівлі (далі – СОТ) вимагає переосмислення змісту методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності задля забезпечення входження України у світовий економічний простір за одночасного попередження руйнації національної економіки від вільного доступу на її терени іноземних суб’єктів господарювання. Це можна здійснити лише за допомогою комплексних економіко-правових рішень у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Причому саме господарське право може забезпечити погодження різноспрямованих чинників цих відносин, адже розраховане на тісне поєднання правових та економічних механізмів суспільного життя.
На жаль, правових досліджень в цій площині недостатньо, хоча дисерта-ційні дослідження з господарського права торкались багатьох питань зовнішньоекономічної діяльності, зокрема такими вченими, як О.О. Ашурков, В.П. Богун, О.В.Буткевич, О.М. Вінник, О.П.Загнітко, О.Р. Зельдіна, Т.С. Кисельова, О.В. Клепікова, В.С. Мілаш, А.В. Омельченко, І.Г. Побірченко, О.П. Подцерковний, В.В. Поєдинок, В.Ю. Полатай, О.Є. Северин, В.М. Стойка, Д.Е. Федорчук, в тому числі представників інших галузей правової науки: Є.В.Додін, О.К. Вишняков, О.О. Мережко, А.В. Смітюх, В.М. Косак, Р.О. Шепенко тощо. Нетарифні бар’єри у вітчизняних умовах розглядалися у роботах таких економістів, як Г.Я. Аніловська, В.О.Артеменко , І.І. Дюмулен, О.Д.Єршов, В.І. Муравйов, В.М. Новацький, В.М. Орлова, А.І. Роденков, І.Г. Тараторін, Н.Е. Ткаченко, Л.А. Яремко та деяких ін.
Натомість, відсутнє не лише ґрунтовне визначення поняття та порядку застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД в законодавстві, але і комплексні правові дослідження цих методів, в тому числі з урахуванням діючої господарсько-правової доктрини. Зокрема, засоби державного регулювання економіки, запропоновані Господарським кодексом України та іншими актами господарського законодавства, не повною мірою враховують зовнішньоекономічні потреби. Не вирішеними є проблеми перспективної правової корекції тих економічних заходів, що виникають у сфері нетарифного регулювання у зв’язку з євроінтеграційними та глобалізаційними процесами. Співвідношення методів тарифного та нетарифного регулювання досі не отримало одноманітного наукового співвідношення. Здебільшого ці заходи протиставляються, розуміються відповідно як заходи економічного та адміністративного впливу. Але це не дозволяє їх впроваджувати скоординовано, утворюючи певну прогалину у «технології» державного менеджменту у сфері ЗЕД. Причому, характеристика методів нетарифного регулювання утворює найбільші складнощі в системі методів регулювання ЗЕД, адже вони обтяжені необхідністю врахування так званих «прихованих» заходів, поза науково-обґрунтованого застосування яких сьогодні неможливо забезпечити дієвий захист національних інтересів у сфері ЗЕД.
Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження методів нетарифного регулювання ЗЕД, особливостей їх застосування та перспектив модифікації як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисе-ртація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН України за темою “Дослідження проблем співвідношення приватноправових та публічно-правових чинників соціально-економічних відносин” (держ. реєстр. № 0106U008142), у рамках яких авторкою доопрацьовано правові питання методів нетарифного регулювання ЗЕД.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка нових теоретичних положень щодо удосконалення господарсько-правового забезпечення методів нетарифного регулювання ЗЕД, підготовка пропозицій щодо змін та доповнень до законодавства та міжнародних договорів України, що визначають порядок застосування цих методів.
Для реалізації зазначеної мети в дисертаційній роботі вирішувалися такі основні завдання:
дослідити стан українського зовнішньоекономічного законодавства та міжнародного економічного порядку, що визначають порядок застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД;
дати визначення поняттю методів нетарифного регулювання ЗЕД та уточнити їх систему з урахуванням предмету господарського права;
конкретизувати місце методів нетарифного регулювання ЗЕД в системі прямих та непрямих засобів регулювання економіки;
дослідити вплив господарсько-правових норм на нетарифне регулювання ЗЕД, зокрема, виявити елементи взаємодії господарського права з митним та міжнародним економічним правом при упорядкуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД;
виявити особливості застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД в умовах глобалізаційних процесів та міжнародно-правових обмежень державного суверенітету та уточнити на цій підставі напрями національного економічного протекціонізму;
дослідити механізм реалізації державної регуляторної політики при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД та запропонувати до-повнення до методики проведення аналізу впливу регуляторного акту для випадку ухвалення регуляторного акту у сфері ЗЕД;
встановити особливості господарсько-правового забезпечення прямих кількісних обмежень у ЗЕД та запропонувати на цій підставі напрями їх не-дискримінаційного застосування;
запропонувати заходи щодо вдосконалення порядку застосування технічних обмежень як методу нетарифного регулювання ЗЕД;
дослідити застосування захисних заходів щодо попередження демпін-гового імпорту, субсидованого імпорту та інших форм недобросовісної конкуренції у сфері ЗЕД, виявити проблеми, що існують в цій сфері та запропонувати шляхи їх подолання;
встановити напрями вдосконалення господарського законодавства України з питань застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД, виходячи з потреб економізації зовнішньої політики держави, членства у СОТ тощо.
Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов’язаних із не-тарифним регулюванням ЗЕД, а також тісно пов'язані з ними відносини.
Предметом дослідження є господарсько-правові аспекти методів нетарифного регулювання ЗЕД.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи. За допомогою формально-логічного та історичного методів розкриті поняття методів нетарифного регулювання ЗЕД та їх системоутворюючі елементи. Аналіз законодавства у сфері дослідження здійснено за допомогою аналітико-синтетичного методу, який використовувався і в процесі розробки пропозицій з удосконалення пра-вового регулювання. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні окремих методів нетарифного регулювання ЗЕД, порівняльно-правовий – при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.
Теоретичну базу дослідження склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: А.С. Васильєв, О.К. Вишняков, А.Г. Бобкова, О.П. Загнітко, О.Р. Зельдіна, Г.Л. Знаменський, В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, В.Ф. Опришко, Н.О. Саніахметова, В.А.Трапезніков, О.П. Подцерковний, В.С. Щербина, Р.О. Шепенко тощо, а також роботи таких вчених-економістів, як: Дж.Е. Стігліць, І.І. Гладков І.С. Дюмулен, І.І. Лукашук, Д.Г. Лук’яненко, Б.В. Гунський, Ю.М. Пахомов, Шумілов В.М., Т.М. Циганкова та ін.
Нормативну основу дослідження склали: чинне господарське, адміністративне, митне та фінансове законодавство України, окремі законодавчі акти Великої Британії, Російської Федерації, США, Франції, ЄС, акти СОТ, МВФ. Емпіричну основу — офіційні статистичні дані, і матеріали судової практики.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі дослідження методів нетарифного регулювання ЗЕД обґрунтовано нові теоретичні положення щодо господарсько-правових аспектів їх застосування, розроблено пропозиції з удосконалення відповідного господарського законодавства та запропоновано напрями національного протекціонізму в умовах членства в СОТ та сучасного міжнародного порядку.
Уперше:
 запропоновано визначення методів нетарифного регулювання ЗЕД з урахуванням предмета господарського права як сукупності організаційних, управлінських, технічних, інформаційно-реєстраційних, кількісних та інших, не пов’язаних з встановленням митних платежів та тарифів, заходів впливу, які застосовуються органами державної влади з метою забезпечення порядку при здійсненні ЗЕД та реалізації панівної економічної політики відповідно до конституційних приписів та міжнародних зобов’язань України;
 методи нетарифного регулювання виділено в комплексних методах регулювання ЗЕД, а саме: у митних заходах регулювання ЗЕД; антидемпінгових, антисубсидиційних, спеціальних заходах щодо імпорту в Україну; інвестиційних заходах та державних закупівлях у ЗЕД;
 обґрунтовано необхідність розширення переліку методів нета-рифного регулювання в умовах членства в СОТ, зокрема доповнення наступними: утворення загальних сприятливих економічних умов діяльності взагалі для суб’єктів господарювання – резидентів, пільгове податкове стимулювання перероблення сировини на території держави, надання державних гарантій виконання зобов’язань вітчизняних суб’єктів господарювання, державне інвестування в утворення потужних експортно-орієнтованих галузей, - які не є дискримінацією іноземних суб’єктів гос-подарювання;
 сформульовано пропозиції щодо віднесення справ за антидемпінговими спорами до підвідомчості господарських судів шляхом доповнення статті 12 Господарського процесуального кодексу наступними положеннями: розгляд справ, які виникають при встановленні, зміні, застосуванні та припиненні антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних заходів щодо імпорту в Україну, відноситься до компетенції господарських судів;
- розроблено спеціальні вимоги до методики проведення аналізу впливу регуляторного акту для цілей нормативно-правового забезпечення методів нетарифного регулювання ЗЕД: аналіз наслідків регуляторного акта з позиції інвестиційної, митної, податкової, антимонопольно-конкурентної, екологічної та зовнішньоекономічної політики; вирішення питання про погодження між заходами тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД; з’ясування впливу регуляторного акту на виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема, резолюції Ради Безпеки ООН, угод щодо СОТ, ЄЕП, МВФ, FATF, інших міжнародних організацій у яких Україна бере участь тощо;
Удосконалено положення щодо:
співвідношення методів нетарифного регулювання ЗЕД, з одного боку, та прямих й непрямих засобів державної регулювання господарської діяльності, з іншого, відповідно до якого нетарифні методи регулювання ЗЕД можуть мати прояви не лише прямих (примус) заходів впливу, як зазвичай вважається, але й непрямих (стимулювання) заходів впливу; обґрунтовано негативні наслідки ототожнення останніх з неекономічними методами впливу: підміна змістовного механізму державного впливу в цій сфері тим, що має характер зовнішньої форми дій органів державної влади;
напрямів державної зовнішньоекономічної політики при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД, зокрема, щодо забезпечення захисту національного товаровиробника за одночасного розвитку конкуренції у сфері ЗЕД, лібералізації зовнішньої торгівлі та попередження експансії імпортних товарів, проникнення в Україну неякісної продукції, попере-дження відтоку капіталів за кордон та монополістичних антиконкурентних дій ТНК, що потребує внесення змін до ст. 10 ГК України;
форм реалізації державою економічної політики при застосуванні методів нетарифного регулювання ЗЕД через встановлення пріоритетних цілей економічної стратегії (забезпечення економічного суверенітету України, максимальне використання можливостей світового ринку для підвищення ефективності національної економіки) та елементів тактики у сфері регулювання ЗЕД (підвищення конкурентноздатності національної економіки шляхом застосування засобів національного протекціонізму та стимулювання інноваційного розвитку національної промисловості; створення максимально сприятливих умов для інвестування);
загальних засад застосування методів нетарифного регулювання ЗЕД шляхом заміни принципу захисту національного товаровиробника принципом національного економічного протекціонізму в межах, що не суперечить міжнародним зобов’язанням України;
Дістали подальший розвиток положення щодо:
взаємодії міжнародного економічного права та національного господарського законодавства при закріпленні методів нетарифного регулювання ЗЕД, відповідно до якої міжнародне економічне право виконує роль нормативного обмежувача державного суверенітету стосовно здійснення господарсько-правового регулювання та застосування заходів національного протекціонізму
застосування норм господарського та митного права при забезпеченні методів нетарифного регулювання ЗЕД, відповідно до якого господарсько-правові норми закладають у митне регулювання положення економічної обумовленості митних процедур: захист національного товаровиробника, орієнтацію на підтримку інноваційно-інвестиційних програм розвитку економіки, стимулювання розгалуження пріоритетних галузей економіки, утворення умов для уніфікації торговельної діяльності в міждержавному обігу;
застосування окремих методів нетарифного регулювання ЗЕД, зокрема стосовно визначення у ГК України принципів технічного регулювання, закладення в функції відповідних представницьких органів України за кордоном обов’язків щодо захисту прав суб’єктів ЗЕД України із врахуван-ням потреб не лише антидемпінгових процесів, але й обставин інших неконкурентних дій іноземних суб’єктів ЗЕД.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сфор-мульовані висновки та пропозиції доповнюють теорію господарського права щодо особливостей правового забезпечення ЗЕД, можуть бути використані у практичній діяльності органів, що розбудовують національну зовнішньоекономічну політику, при подальшій розробці та удосконаленні законодавства з питань методів нетарифного регулювання ЗЕД.
Положення дисертації використані для вдосконалення навчального процесу в ОНУ ім. І.І. Мечникова МОН України на економіко-правовому факультеті при викладанні навчальних дисциплін “Господарське право”, “Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, студентам спеціальності “Правознавство”, “Облік та аудит” (довідка № 1685/2 від 02.04.2009 р.).
Результати дослідження впроваджені в діяльності Південної митниці при розробці локальних нормативних актів з організації стосунків суб’єктів ЗЕД та державних органів (довідка № 28/01-01/2948 від 26.03.2009 р.); в діяльності АК “Квест-Консалт” (довідка № 1/2309 від 25.03.2009 р.) при науковому консультуванні та організації правової роботи.
Особистий внесок здобувачки. Основні результати отримані авторкою самостійно на основі аналізу наукових та періодичних публікацій, нормативно-правових актів та актів ненормативного характеру у сфері ЗЕД. Особистий внесок у публікації, виконані у співавторстві, зазначено у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні та практичні поло-ження роботи доповідалися й обговорювалися на конференції “Молодежь третьего тысячилетия: гуманитарные проблемы и пути их решения” (Одеса, 2000), на круглому столі “Правові та організаційні проблеми інтенсифікації економіки” (Одеса, 2003), на 62-й науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів ЕПФ ОНУ ім. І. І. Мечникова (Одеса 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри” (Одеса, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 основних наукових праць у фахових виданнях, рекомендованих ВАК, загальним обсягом 2,5 д.а., із яких 2,3 д.а. належить особисто здобувачці, а також 4 додаткові праці.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основною метою нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є впорядкування експортно-імпортних операцій відповідно до вимог національної економічної політики та міжнародно-правових умов її реалізації. Необхідність в нетарифному регулюванні виникає всякий раз при намаганні держави узгодити митну політику із внутрішньою та зовнішньою економічною політикою.
Методи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є сукупністю організаційних, управлінських, технічних, інформаційно-реєстраційних, кількісних та інших, не пов’язаних з встановленням митних платежів та тарифів, заходів впливу, які застосовуються органами державної влади з метою забезпечення порядку при здійсненні ЗЕД та реалізації панівної економічної політики відповідно до конституційних приписів та міжнародних зобов’язань України.
До основних методів державного регулювання ЗЕД слід відносити:
1) тарифне регулювання, під яким розуміється регулювання митних платежів та тарифів;
2) нетарифне регулювання, до якого відносяться:
– прямі методи регулювання, а саме:
• ліцензування і квотування;
• реєстрація зовнішньоекономічних контрактів;
• сертифікація продукції;
• фітосанітарний і ветеринарний контроль;
• екологічний контроль;
• експортний контроль;
• інші види прямих обмежень і заборон у ЗЕД;
– непрямі методи нетарифного регулювання, а саме:
• валютне регулювання;
• встановлення особливого податкового режиму;
• регулювання ціноутворення у ЗЕД;
• різні «приховані» форми захисту національних товаровиробників;
3) комплексні методи регулювання, а саме:
– митне регулювання у ЗЕД;
– антидемпінгові, антисубсидиційні і спеціальні заходи;
– інвестиційне регулювання;
– встановлення порядку державних закупівель у ЗЕД.
Потребує правового закріплення спеціальна Методика щодо проведення аналізу впливу регуляторного акту у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Основними елементами такої методики, крім питань, визначених у Загальній Методиці 2004 року, мають стати:
- визначення наслідків регуляторного акта з позиції сьогоднішньої інвестиційної, митної, податкової, антимонопольно-конкурентної, екологічної та зовнішньоекономічної політики;
- оцінка можливого впливу регуляторного акту на інші заходи регулювання ЗЕД, зокрема, вирішення питання про погодження між заходами тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД;
- вплив регуляторного акту на виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема, резолюції Ради Безпеки ООН, угод щодо СОТ, ЄЕП, МВФ, FATF, інших міжнародних організацій у яких Україна бере участь;
- відповідність регуляторного акту Програмі адаптації законодавства України із законодавством ЄС;
- відповідність регуляторного акту програмам соціально-економічного розвитку України у сфері ЗЕД;
- вплив регуляторного акту у сфері ЗЕД на загальне поле здійснення господарської діяльності у внутрішньому обігу України, зокрема про погодження процедур зовнішньоекономічного та внутрішньодержавного регулювання;
- визначення взаємодії з засадами зовнішньої політики, зокрема євроінтеграції, загальної ідеї на залучення інвестицій в економіку України;
- вплив на можливість заходів, визначених для проведення в Україні футбольного чемпіонату Євро-12.
Поза таких спеціальних методик для окремих сфер господарювання, зокрема ЗЕД, сьогоднішні декларативні механізми Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не можуть набути реального значення.
Правове забезпечення методів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є предметом господарсько-правового регулювання, причому носить ярко виражений публічний характер та спрямовано на забезпечення суспільного господарського порядку і поточної економічної політики в державі.
Поєднання приватних та публічних інтересів у регулюванні ЗЕД відображає загальногосподарський метод організації економіки. Головна мета такого регулювання забезпечити захист національного виробника за одночасного розвитку конкуренції у сфері ЗЕД.
Співвідношення митного та господарського права у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності має вирішуватися наступним чином: Митне право за суттю – процедурне право. Воно позбавлене казуального сенсу. Навпаки, заходи регулювання, що вживаються з позиції господарського права – обумовлені економічними потребами розвитку. Це означає, що митне регулювання є інструментом держави, що ґрунтується на фінансово-правових, адміністративно-правових та господарсько-правових чинниках. Фінансове право використовує митне право як інструмент акумуляції коштів, отриманих від митних платежів. Адміністративне право становить серцевину митного механізму, визначаючи порядок взаємодії відповідних органів митного регулювання. Натомість господарське право, висловлюючись образно, становить мозок митного регулювання, адже створює на стику із митним правом норми, які утворюють змістовний елемент економічного регулювання. Адже воно закладає в митне регулювання ті важелі, що дають змогу комплексно спрямувати методи нетарифного регулювання ЗЕД на захист національного товаровиробника, зорієнтувати його механізми на інноваційно-інвестиційні напрямки розвитку економіки, стимулювати розгалуження пріоритетних галузей економіки, утворити умови для уніфікації торговельної діяльності в міждержавному обігу.
Завданням господарсько-правових досліджень стає вирішення питання про адекватність тих методів правового регулювання, що застосовуються у такій комплексній галузі права, як митне право, загальним методам господарсько-правового регулювання. Погодження цих методів має сприяти гармонізації законодавства України у сфері зовнішньоекономічного регулювання, досягненню якомога більшому погодженню внутрішньодержавних торговельно-господарських правил з так званими «прикордонними» правилами. Останнє необхідне задля пришвидшення виробничого циклу, коли право найбільш ефективно забезпечує швидкій перехід виробничо-господарської діяльності від внутрішньодержавних господарських операцій до ЗЕД.
Обговорюючи державне регулювання ЗЕД як предмету правового регулювання неможливо запропонувати будь-які позитивні рішення, якщо не встати на певну економічну позицію. Це, по-перше, доводить вірність загальногосподарського підходу на економічне дослідження права. А по-друге вимагає досить ретельно аналізувати ті досягнення економічної науки, які мають знайти безпосереднє юридичне відображення в актах господарського законодавства.
Україна вже не може орієнтуватися на модель такого розвитку, який дожинає. Вирішувати проблеми економічного розвитку України потрібно інтенсивними, неоіндустріальними методами. Право, зокрема господарське має зайняти тут активну роль, проводячи у життя саме ті методі державного регулювання ЗЕД, що відтворюють цю ідею.
Стратегічні та тактичні засоби державного регулювання ЗЕД. Проблемою є те, що інколи ці цілі перемішуються, від чого втрачається можливість для прийняття гнучких рішень, розуміння поняття національного інтересу. Стратегічні економічні завдання України закладені в Конституційних положеннях України (ст.ст. 1, 13, 17) щодо забезпечення національного суверенітету, економічної безпеки, соціальної орієнтованості економіки України, становлення України як правової та демократичної держави. Окремо тут має бути відтворена ст. 18 Конституції України: «зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права». Безперечно, найважливішим стратегічним завданням України в цьому сенсі є забезпечення економічного суверенітету України. Стратегічним завданням України є також максимальне використання можливостей світового ринку, факторів глобалізації, геополітичної ситуації міждержавної співпраці для пришвидшення розвитку та підвищення ефективності національної економіки.
Тактику державного регулювання ЗЕД в цьому контексті мають визначити такі головні елементи:
а) підвищення конкурентноздатності національної економіки шляхом застосування засобів національного протекціонізму та стимулювання інноваційного розвитку національної промисловості;
б) створення максимально сприятливих умов для інвестування, в тому числі внутрішньодержавного, у нарощування виробничих потужностей, капіталізації коштів шляхом виведення коштів з тіні та розвитку легального фінансового ринку;
в) досягнення економічної стабільності, усунення умов для фінансових потрясінь, досягнення позитивного платіжного та торговельного балансів;
г) синхронізація внутрішноьекономічних та зовнішньоекономічних процесів, використання такого стану міжнародного співробітництва, що надає національній економіці та суб’єктам господарювання можливість поступового входження в глобалізацій ну економіку з огляду на необхідність попередження кризових явищ, зупинки окремих галузей економіки та відповідного соціального вибуху;
4) вжиття заходів для стимулювання експортоорієнтованих галузей економіки з огляду на необхідність виборювання українськими суб’єктами господарювання певної ніші у світовому ринку товарів, робіт та послуг;
5) виробити традиції та ефективні інструменти для поєднання ринкового саморегулювання та державного (публічного) впливу на ЗЕД.
Сьогоднішня зовнішньоекономічна політика Української держави має враховувати ті реалії регулятивних заходів, що можуть використовуватися в межах угод щодо СОТ.
Перш за все має враховуватися, що СОТ дозволяє країнам – членам вживати численні захисні заходи від багатьох форм конкуренції з боку імпортерів. Зокрема таке:
а) вводити загальні захисні застереження щодо всієї економіки у випадку, якщо ввезення іноземного товару порушує платіжний баланс країни (ГАТТ-1994, ст. ХVІІІ);
б) убезпечувати окремі галузі економіки у випадку різкого підвищення ввезення конкуруючих товарів, що спричиняють істотну шкоду вітчизняним виробникам (ГАТТ-1994, ст. ХІХ та Угода про захисні заходи);
в) убезпечувати окремі галузі виробництва у випадку недобросовісної конкуренції (демпінг, субсидований експорт тощо), що спричиняє матеріальну шкоду цим галузям (ГАТТ-1994, ст.VІ та відповідні угоди СОТ);
г) галузі виробництва, що народжуються, з метою сприяння їх розвитку (ГАТТ-1994, ст. ХVІІІ).
В умовах набуття Україною членства в СОТ пріоритетним має ставати такий напрямок регулювання ЗЕД, як вирішення питань участі України в регіональних міжнародних утвореннях, де найбільш повно можуть бути реалізовані ідеї вільного руху товарів, капіталів та трудових ресурсів.
Мова має йти про пристосування регіональних міждержавних угод до норм СОТ, визначення нових способів регіональної інтеграції, а не про її скасування.
В умовах становлення нового міжнародного економічного порядку на перше місце виходить проблематика пристосування державної регулятивної політики до умов ліберальної зовнішньої торгівлі. В цих умовах найбільших досягнень серед країн, що розвиваються (розвинуті країни отримують тут переваги apriory) досягнуть ті, що зможуть скористатися позитивами та «лазівками» у жорсткому режимі обмежувальних норм СОТ та різноманітних торговельних, інвестиційних й податкових угод задля розвитку національної економіки.
Принцип національного економічного протекціонізму є більш широким, значущім та поступово має замінити собою принцип захисту національного товаровиробника.
Поняття національної економіки значно ширше поняття національного товаровиробника. По-перше, економічні відносини включають в себе також відносини споживання, а по-друге, захист та підтримка національної економіки передбачає заходи, що спрямовано на підвищення рівня ефективності економіки загалом, утворення, так би вмовити, сприятливого економічного середовища в державі.
Утворення сприятливих економічних умов взагалі для суб’єктів господарювання – резидентів, пільгове податкове стимулювання перероблення сировини на території держави, надання державних гарантій виконання зобов’язань вітчизняних суб’єктів господарювання, державне інвестування в утворення потужних експортно-орієнтованих галузей – ці окремі заходи не можуть вважатися дискримінацією іноземних суб’єктів господарювання. Адже, по-перше, ці заходи орієнтовано на всіх без винятку суб’єктів господарювання за ознакою реєстрації на території держави, рівнозначно створенню сприятливого інвестиційного клімату в країні як елементу міжнародної економічної конкуренції. По-друге, ці заходи існують як елемент загальної податкової та економічної політики держави, що прямо не передбачає утворення продукту меншої вартості, ніж у іноземних суб’єктів господарювання. Як наслідок, ніякого погіршення загальних умов торгівлі не виникає. По-третє, цілком прийнятними у сфері національного протекціонізму, є ті заходи, що прямо не визнаються обмеженням міжнародної торгівлі відповідно до міжнародно-правових актів. Зокрема, у сфері сільського господарства дозволяються заходи щодо державної фінансової допомоги на підвищення якості землі, підвищення стандартів якості продукції. Не може вважатися дискримінаційним протекціонізмом державне замовлення за рахунок товарів, вироблених в України – держава є самостійним гравцем на ринку закупівлі, виступаючи стороною державного контракту, приватно-правового за змістом та порядком виконання, в цих відносинах держава не виступає суб’єктом управління. Як і будь-який покупець, держава під час державного замовлення може визначати, в тому числі місце походження товару в торговельній оферті.
Варто не лише поновити пільгові режими здійснення господарської діяльності, алей активно використовувати розвиток спеціальних економічних зон та інших спеціальних режимів господарювання.
Об’єктивна необхідність у застосуванні тих заходів національного протекціонізму, що не заборонені міжнародним економічним правом, підвищують вимоги до використання непрямих методів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо відмовитися від використання цих заходів то національна економіка постане у невигідних умовах у порівнянні з іноземними економіками.
Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій не може бути скасовано в умовах членства в СОТ. Метою такого регулювання є забезпечення захисту економічних інтересів учасників економічного обороту, створення для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності рівних можливостей, заохочення конкуренції, ліквідації монополізму, формування раціональної структури експорту і захист внутрішнього ринку. Має бути враховано особливості форми, у якій такі кількісні обмеження мають набути, аби не суперечити міжнародно-правовим актам.
При застосуванні технічних регламентів в умовах членства України в СОТ мають бути враховано ті положення Угоди про технічні бар’єри у торгівлі 1994 року (ТБТ), що надають можливість тимчасово чи на постійній основі застосовувати в національній економіці технічні вимоги до товарів та послуг, маючи на меті, складні цілі, серед яких захист національної економіки не є виключенням.
Ст. 15 ГК України слід доповнити принципами технічного регулювання у сфері господарювання: а) недискримінаційності, б) припустимості підвищення технічних вимог як способу охорони невідновлюваних природних ресурсів; в) мінімізації перешкод у торгівлі; г) охорони здоров’я населення; д) полегшення контролю за якістю і безпечністю продукції; і) захисту навколишнього природного середовища, й) збереження місцевих технологій і методів і процесів виробництва, що відповідають потребам розвитку України.
В законах України «Про захист від демпінгового імпорту», «Про захист від субсидованого імпорту» взагалі не визначається можливість судового оскарження відповідних заходів, що суперечить конституційним приписам про підлеглість судам всіх правовідносин в країні, а в Законі України «Про спеціальні заходи» (ст. 20) визначено, що спори із приводу застосування антидемпінгових та прирівняних до них заходів розглядаються «в суді … у порядку, встановленому законодавством України». По суті останнє може призводити до віднесення процедури розгляду відповідних спорів до компетенції адміністративних судів України. Враховуючи позитивний досвід конкретизації питань підвідомчості справ за корпоративними спорами господарським судам України, слід внести уточнення у ст. 12 ГПК України, встановивши в частині першій пункт п’ятий такого змісту: «5) справи, що виникають при встановленні, зміні, застосуванні та припиненні антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних заходів відносно імпорту в Україну». Також доречно відповідно внести доповнення або внести зміни у статті законів антидемпінгового спрямування, встановивши, що рішення про застосування відповідних заходів може бути оскаржено в господарському суді протягом місяця від дати запровадження цих заходів у порядку, встановленому законодавством України.
Антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні заходи є санкціями для конкретного іноземного суб’єкта господарювання, діяльність якого слугувала підставою для їх застосування. А для інших суб’єктів, яки підпали під дію цього заходи це стає вже попереджувальним заходом, що цілком вписується у механізм нетарифного регулювання ЗЕД. Якщо ми не будемо визнавати ці заходи санкцією, тоді постане питання про невідповідність факту наявності несприятливих наслідків відповідної діяльності та застосування цих заходів за правопорушення (недобросовісна конкуренція).
Необхідно назву ст. 244 ГК України викласти у наступній редакції: «Застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів».
Необхідно доповнити статтю 381 ГК частиною п’ятою такого змісту «Анулювання ліцензії на здійснення зовнішньоекономічних операцій відбувається з підстав, визначених Кабінетом Міністрів України, у разі грубого порушення зовнішньоекономічного законодавства та міжнародних зобов’язань України, оприлюднених у встановленому порядку».
Господарський кодекс України має бути доповнений окремими положеннями, які передбачають конкретні способи захисту прав суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України. Необхідно визначити конкретні прийоми, які знаходяться в арсеналі відповідних представницьких органів та можуть бути використані задля захисту суб’єктів ЗЕД України. При чому мають бути враховані потреби не лише антидемпінгового процесів, але й інших неконкурентних дій іноземних суб’єктів ЗЕД. Зокрема:
1. В другому реченні ч. 1 ст. 389 ГК України слова «а також в інший спосіб, визначений законом» виключити;
2. Ч. 1 ст. 389 ГК доповнити другим реченням такого змісту:
«Державні представницькі органи за кордоном вживають, зокрема, такі заходи щодо захисту суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України:
інформують суб’єктів ЗЕД про порушення проти них антидемпінгових, антисубсидиційних та інших спеціальних процедур, що можуть призвести до несприятливих умов реалізації товарів та послуг, походженням з України;
надають суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України консультативно-інформаційну допомогу з питань узагальнення досвіду захисту прав суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
приймають участь в антидемпінгових та інших спеціальних розслідувань стосовно товарів, походженням з України;
формують на вимогу суб’єктів ЗЕД запити до органів іноземних держав із приводу режиму реалізації товарів та послуг походженням з України, застосування цими органами протекціоністських та інших захисних заходів;
вживають інші заходи, передбачені законодавчими актами України та міжнародного права».
Напрямами подальшого вдосконалення господарського законодавства у сфері методів нетарифного регулювання ЗЕД мають визнаватися:
1) національний протекціонізм у межах, що не суперечать нормам міжнародного економічного права, в тому числі із використанням позитивного досвіду інших країн-членів СОТ щодо використання «прихованих» методів захисту національних товаровиробників;
2) надання підтримки національним товаровиробникам на зовнішньому ринку шляхом вдосконалення роботи та врегулювання обов’язків представницьких органів України за кордоном;
3) застосування зовнішньоекономічної політики «відкритого регіоналізму» з метою досягнення найбільш повної реалізації інтересів національних товаровиробників у сусідніх країнах;
4) використання підвищених екологічних стандартів та технічних норм як засобу підтримки місцевих технологій і методів і процесів виробництва, що відповідають потребам розвитку України ;
5) боротьба з тінізацією економіки, в тому числі з позиції боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом;
6) вирішення питань гармонізації зовнішньоекономічного та іншого господарського законодавства України;
7) подальше вдосконалення, кодифікація та компактизація законодавства, що стосується зовнішньоекономічної діяльності;
8) вдосконалення законодавства, що пов’язане із правилами СОТ, задля того, аби, з одного боку, відповідати її вимогам, з іншого – виключити випереджувальну лібералізацію, яке позначається на інтересах вітчизняної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативна література

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – (Зі змін. та допов.).
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. – 2003.– № 18, 19-20, 21-22.– Ст. 144.– (Зі змін. та допов.).
3. Господарський процесуальний кодекс України від 6.11.1991 р. № 1798 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.(Зі змін. та допов.)
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356 – (Зі змін. та допов.)
5. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
6. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288. – (Зі змін. та допов.).
7. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 р. № 1629 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
8. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.06.92 р. (в редакції Закону України від 16.11.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. –2002. – № 8. – Ст. 62.
9. Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 28.12.2007 р. № 107-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 5-9. – Ст. 78.
10. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України від 26.12.2008 р. № 835-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 100. – Ст. 3299.
11. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20.02.2003 р. № 549 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст. 148.
12. Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні: Закон України від 06.03.2003 р. № 601 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 24. – Ст. 162.
13. Про державну підтримку космічної діяльності: Закон України від 16.03.2000 р. № 1559 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 172.
14. Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні: Закон України від 12.07.2001 р. № 2660 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 261.
15. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. № 2063 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 51-52. – Ст. 447.
16. Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії: Закон України від 21.09.2000 р. № 1991 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №48. – Ст. 406.
17. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 р. № 1877 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 49. – Ст. 527.
18. Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 4.11.1999 р. № 1212-XIV (в редакції Закону України від 12.07.2001 р.) // Урядовий кур’єр. – 2001 р. – 7 серп. (№ 140).
19. Про Єдиний митний тариф України: Декрет КМУ від 11.01.1993 р. № 4 -93 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 23. – Ст. 43.
20. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 5.02.1992 р. № 2097 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 259.
21. Про загальні засади внутрішньої та зовнішньої політики: Проект Закону України (на заміну) від 16.03.2007 р. № 1015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1066.2229.0.
22. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. № 1160 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
23. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.1998 р. № 332-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 78.
24. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
25. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
26. Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту: Закон України від 22.12.1998 р. № 330-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 9-10. – Ст. 65. – (Зі змін. та допов.).
27. Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту: Закон України від 22.12.1998 р. № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 12-13. – Ст. 80.
28. Про державну підтримку суднобудівної промисловості в Україні: Закон України від 23.12.1997 р. № 774/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 18. – Ст. 90.
29. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – С. 377.
30. Про карантин рослин: Закон України від 19.01.2006 р. № 3569 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19-20. – Ст. 167.
31. Про металобрухт: Закон України від 05.05.1999 р. № 619 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 25. – Ст. 212.
32. Про Митний тариф України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ в редакції Закону України від 31.05.2007 р. № 1109-V із додатком «Митний тариф України» // Урядовий кур’єр. – 2001. – 16 трав. (№ 84).
33. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р. – № 50. – Ст. 540.
34. Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Закон України в редакції Закону України від 04.10.2001 р. № 2761-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 6 – Ст. 40.
35. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
36. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. № 168 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
37. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 р.№ 185 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
38. Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.1991 р. № 1543 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – 46. – Ст. 617.
39. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21.11.1995 р. № 437 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 23. – Ст. 88.
40. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі: Закон України від 10.04.2008 р. № 250 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст. 213.
41. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.1998 р. № 351 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №. 5-6. – Ст. 44.
42. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р. № 93 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
43. Про систему оподаткування: Закон України в редакції Закону України від 18.02.1997 р. № 77 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 16. – Ст. 119.
44. Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них: Закон України від 24.05.1996 р. № 216/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 32. – Ст. 151.
45. Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої: Закон України від 07.05.1996 р. № 178/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 28. – Ст. 131.
46. Про стандартизацію: Закон України від 17.05.2001 р. № 2408 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
47. Про торгово-промислові палати в Україні: Закон України від 02.12.1997 р. № 671 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 13. – Ст. 52.
48. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження: Закону України від 17 лютого 2000 р. № 1457 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 97.
49. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03.12.1990 р. № 507 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
50. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993.– № 17. – Ст. 184.
51. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
52. Питання Державної служби експортного контролю України: Указ Президента України від 17.04.2002 р. № 342 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 858.
53. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.02.1999 р. № 145/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 6. – Ст. 189.
54. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14.09.2000р. № 1072/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – Ст. 1648.
55. Про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України: Указ Президента України від 30.04.1994 р. № 200/94 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 10389/1999 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc
/?uid=1081.507.0
56. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11.06.1998 р № 615/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст. 870.
57. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. № 1496 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1735.
58. Про затвердження методики проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акту: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р. № 308 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 612.
59. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004р. № 1365 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2763.
60. Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.1995 р. № 198 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 6. – Ст. 143.
61. Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р. № 308 // ОВ України. – 2004. – № 10. – Ст. 612.
62. Про утворення державного концерну «Укрморпорт»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2006 р. № 594-р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 48. – Ст. 3205.
63. Про внесення змін до Класифікатора іноземних валют: Постанова Правління Національного Банку України від 02.10.2002 р. № 378 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ ed_2002_10_02/an/523/REG7129.html#523
64. Сеульська конвенція 1985 р. про заснування багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій: Конвенція від 11.10.1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_268
65. Статут Організації Об'єднаних Націй і Статут Міжнародного Суду: Статут Організації Об’єднаних Націй від 26.06.1945 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.82.0
66. Принципы, определяющие международные торговые отношения и торговую политику, способствующие развитию // Документы Конференции ООН по торговле и развитию. Приложение А.1.1. – Женева, 23 марта-16 июня 1964г. – Т.1. – ООН, Нью-Йорк, 1964. – С. 12-30.
67. Резолюція 1995 (XIX) Організації Об’єднаних націй від 30 грудня 1964 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_928
68. Решение о завершении формирования зоны свободной торговли и развитии взаимодействия государств-участников СНГ в экономической сфере: прийнято сонетом глав країн СНД 19.09.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_774
69. Резолюція ООН 3201 (S-VI) від 1 травня 1974 року "Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 995_339.
70. Заключний акт, утілюючий результати Уругвайського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів: Міжнародний документ Світової організації торгівлі від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_002
71. Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників: (необов'язкові для участі всіх членів COT багатосторонні торговельні угоди): Додаток 4 до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/ main.cgi?nreg=995_342
72. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами: Додаток 1 до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id= 47670.
73. Ванкуверська декларація АТЕС 1997 року: APEC Economic Leadres declaration: Connecting the APEC Community: Vancouver, Canada 25 November, 1997. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apec.org/apec/leaders__ declarations/1997.html
74. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року: Міжнародний документ Світової організації торгівлі від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.5633.0.
75. Генеральна угода про торгівлю послугами: Міжнародний документ Світової організації торгівлі від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=160668.
76. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947): Міжнародний документ від 30.10.1947 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=160681. – (Зі змін. і доповн.).
77. Декларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку: Резолюція Організації об’єднаних Націй від 01.05.1974 р. № 3201 (S-VI) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_339
78. Про технічні вимоги і адміністративні процедури в області цивільної авіації: Директива Європарламенту і Ради Європи від 12.12.2006 р. №1899/2006. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.caa.lv/UserFiles/File/doc/ norm_dok/es_tiesiibu_akti/EN_1899_2006.pdf
79. Договір про заснування Європейської Спільноти від 25.03.1957 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=994_017&p=1258050197114688
80. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок: Міжнародний документ Світової організації торгівлі від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg =981_019
81. Марракеська угода про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року // Результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів: тексти офіційних документів / Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ. – К.: Вимір, 1998. – С. 2-15.
82. Механізм з огляду торговельної політики (укр./рос): Міжнародний документ Світової організації торгівлі від 15.04.1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_020
83. Про приєднання України до Конвенції про спеціальні місії 1969 р.: Постанова Верховної Ради України від 14.06.1993 р. № 3383-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 369.
84. Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (укр./рос): Угода. Міжнародний документ вiд 15.04.1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_009
85. Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Російської Федерації, підписана 06.01.1995 р., про створення Митного союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.evrazes.com/print/docs/31
86. Про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав: Угода від 23.12.1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.office-metodist.com.ua/e-commerce/resource.php?id=500 &rus=rus
87. Угода про створення зони вільної т