МІФОПОЕТИКА СКУЛЬПТУРИ О. АРХИПЕНКА ТА І. КАВАЛЕРІДЗЕ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ім. К.Д. УШИНСЬКОГО

На правах рукопису

КУБРИШ НАТАЛІЯ РОМАНІВНА

УДК: 730.364.6 (477) (О92) (043.5)

МІФОПОЕТИКА СКУЛЬПТУРИ
О. АРХИПЕНКА ТА І. КАВАЛЕРІДЗЕ

Спеціальність 17.00.05 образотворче мистецтво

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства,
професор
ТАРАСЕНКО Ольга Андріївна

Одеса 2004

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................3
РОЗДІЛ I. МІФОЛОГІЗМ ЯК ТИП МОДЕРНІСТСЬКОГО МИСЛЕННЯ .9
1.1. Міфопоетика: поняття та досвід аналізу.................9
1.2. Міф і архетипи: співіснування давно минулого із сьогоденним...........21
1.3. Міфологічне мислення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття...................................................................24
1.4. Міфопоетика скульптури О.Архипенка й І.Кавалерідзе в критиці та
мистецтвознавстві................................................................................29
РОЗДІЛ II. МІФОПОЕТИКА СКУЛЬПТУРИ ОЛЕКСАНДРА АРХИПЕНКА36
2.1. Образ жінки. Історико-художній контекст.......................................36
2.2. Витоки творчості.................................................................................47
2.3. Міфопоетика образу жінки-матері-богині.......................................58
2.4. Образи віталізму..................................................................................75
РОЗДІЛ III. МІФОПОЕТИКА МОНУМЕНТАЛЬНОЇ ТВОРЧОСТІ ІВАНА КАВАЛЕРІДЗЕ ...........................................................................87
3.1. Міфопоетика пам’ятника княгині Ользі в Києві..........................90
3.2. Міфопоетика пам’ятників Т.Г. Шевченку........................................97
3.3. Мотив Прометея.............................................................................114
3.4. Міфопоетика пам’ятників Артему...................................................127
3.5. Міфопоетика пам’ятників Г.С. Сковороді...142

ВИСНОВКИ..............................................................................................151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................155
ДОДАТКИ..................................................................................окрема книга

ВСТУП

Сучасне мистецтво знаходиться у напруженому пошуку ідей, які допоможуть відновити втрачений зв’язок між тимчасовим і вічним, земним і небесним (матеріальним та ідеальним). Міфопоетика творчості видатних українських скульпторів ХХ ст. Олександра Порфировича Архипенка (1887-1964) та Івана Петровича Кавалерідзе (1887-1978) дає високий зразок вирішення цієї проблеми. В епоху соціальних катаклізмів вони змогли утверджувати вічні ідеали людства.
Найбільш важливий для О.Архипенка та І.Кавалерідзе період становлення творчості співпав з часом, коли в світовому мистецтві відбувався інтенсивний пошук нових форм вираження світосприйняття, яке революційно змінювалося. Мистецтво переходило від мимесісу реалізму XIX ст. до міфологізму модерністських течій ХХ ст. Історичні перетворення дозволяють нам по-новому оцінити внесок О.Архипенка та І.Кавалерідзе в національну і світову художню культуру. Це потребує розробки нових підходів і методів вивчення їх творчого доробку, який належить ХХ ст.
Аналізуючи твори скульпторів, ми звертаємося до поняття міфопоетика”. Воно розглядається як спосіб художнього освоєння матеріалу, який базується на використанні архетипічних знакових уявлень про всесвіт і стійких національно-культурних моделей. С.Аверінцев пише: Психологізм XIX ст. у своєму розвитку з неминучістю наштовхується на міфологічні першооснови сучасної свідомості, що дає можливість ще в більшій мірі позбавити міф книжкової умовності і примусити світ архаїки і світ цивілізації активно пояснювати один одного” [4, с. 115].
Дослідження міфопоетики стало надзвичайно плідним напрямком у сучасній науці (літературознавство, культурологія, філософія, семіотика та ін.), що може бути основою для досліджень у галузі мистецтвознавства, яке все частіше звертається до вивчення більш універсальних проблем на стику різних наук.
О.Архипенко та І.Кавалерідзе у своїх творах на основі стародавніх міфів створюють власний міф, в якому проявляється особисте, національне і загальнолюдське усвідомлення таємниць гармонії буття. Звертаючись до міфу, скульптори-новатори глибоко усвідомлювали його значення в бутті людини як зв’язуючої ланки між тимчасовим і вічним. Ареною творчості О.Архипенка був весь світ. Майстер створив міфопоетичний образ жінки, що має космічну наповненість матері-богині. Для Кавалерідзе, що залишився в Україні, доля підготувала жорсткі умови для проявлення величних духовних устремлінь у перехідний період від революційного романтизму до соціалістичного реалізму тоталітарного суспільства. У монументальних творах І.Кавалерідзе чільне місце займає величний образ героя-титана, перетворювача світу. Різне середовище визначило орієнтацію митців на різні архетипи, домінуючі в їх творчості (мати, герой, жертва, мандрівник, птах, гора та ін.).
Аналіз існуючої літератури свідчить, що важлива для мистецтвознавства і художньої практики проблема міфопоетики скульптури О.Архипенка та І.Кавалерідзе не була вивчена належним чином. Не показано місце їх творчого доробку в контексті як національної, так і світової культури через міфологеми та архетипи. Не з'ясовано роль міфопоетики у формуванні нових стилістичних засобів виразності скульптури періоду, який вивчається.
Втілений у творах О.Архипенка та І.Кавалерідзе пошук гармонії і моделей співіснування одвічного з сучасним у мистецтві дуже актуальний і зараз.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обрана тема дисертації відповідає науковим планам кафедри живопису та історії мистецтва художньо-графічного факультету Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Теоретичні та практичні основи формування умінь і навичок теорії та практики образотворчого мистецтва” (затверджена засіданням вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.1997) і є однією із мистецтвознавчих аспектів осмислення образотворчого мистецтва ХХ ст.
Мета дисертації полягає у виявленні і розкритті особливостей міфопоетики скульптури О.Архипенка та І.Кавалерідзе в контексті світового мистецтва і проблематики модернізму.
Для досягнення мети поставлені такі завдання:
проаналізувати особливості міфологізму як типу модерністського мислення;
виявити національні і світові культурні витоки творчості О.Архипенка та І.Кавалерідзе як міфологів;
розкрити прояви міфологем і архетипів у скульптурі О.Архипенка та І.Кавалерідзе;
дати порівняльну характеристику традиційного міфу і його індивідуальної інтерпретації скульпторами ХХ ст. у контексті світового мистецтва і проблематики модернізму;
зробити ілюстративний додаток, візуально підтверджуючий архетипічну основу скульптурних образів О.Архипенка та І.Кавалерідзе;
з’ясувати роль міфопоетики у створенні нових форм вираження в скульптурі модернізму;
виявити спільне й особливе в міфопоетичній спрямованості творчості О.Архипенка й І.Кавалерідзе;
показати місце творчого доробку О.Архипенка та І.Кавалерідзе в контексті світової культури.
Об’єкт дослідження: скульптура О.Архипенка та І.Кавалерідзе.
Предмет дослідження: міфопоетика скульптури О.Архипенка та І.Кавалерідзе; архетипи та міфологеми їх творів. До аналізу залучаються також твори сучасних їм художників і твори світового мистецтва.
Хронологічні і територіальні межі. Творчий доробок скульпторів ХХ ст. О.Архипенка (1887-1964) та І.Кавалерідзе (1887-1978) розглядається у взаємозв'язку з українським і світовим мистецтвом в цілому. Тому хронологічні рамки не обмежені.
Методи дослідження. У дисертації застосовується компаративний метод (порівняльного аналізу) в його типологічному аспекті. Це дозволяє виявити і показати архетипи і міфологеми скульптурних образів О.Архипенка та І.Кавалерідзе, які притаманні світовому мистецтву з найдавніших часів. Структурно-генетичний аналіз використано для проникнення в сутність об’єкту дослідження. Для художнього аналізу творів О.Архипенка та І.Кавалерідзе використовується також порівняльно-історичний метод у синхронному та діахронному вимірах і метод формально-стилістичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі художнього аналізу, узагальнення та систематизації значного за обсягом образотворчого матеріалу, вивчення філософсько-теоретичних поглядів на мистецтво, особистих спогадів скульпторів в дисертації вперше здійснено спробу комплексного дослідження міфопоетики скульптури О.Архипенка та І.Кавалерідзе. Результатом дослідження стали нові положення:
на основі візуальних типологічних рядів мистецьких творів доведено, що національна культура і стародавні культури, які існували на території України, були першоосновою формування міфопоетики скульптурних образів О.Архипенка і І.Кавалерідзе;
на основі аналізу творів О.Архипенка показано найбільш яскраво виявлений архетип жінки-матері-богині;
обґрунтовано доведено архетиповість образів Прометея, жертви, героя, мандрівника, гори у монументальних творах І.Кавалерідзе;
визначений вплив міфопоетики на гуманістичний, життєстверджуючий характер творів О.Архипенка та І.Кавалерідзе в контексті кризової ситуації ХХ ст.;
виявлені спільні та особливі риси, притаманні міфопоетиці скульпторів;
показано роль міфологізму в створенні нових форм вираження в скульптурі О.Архипенка та І.Кавалерідзе;
створений ілюстративний додаток, візуально підтверджуючий архетипову основу скульптурних образів О.Архипенка та І.Кавалерідзе.
Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації є методологічним підґрунтям для подальшого дослідження мистецтва як ХХ ст., так і сучасного. Теоретичні узагальнення, наведені у дисертаційному дослідженні, спрямовані на розширення розуміння міфопоетики в галузі мистецтвознавства. Результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати при викладанні навчальних курсів з історії мистецтва, спецкурсу з мистецтва модернізму ХХ ст., при розробці нових навчальних курсів з проблем міфопоетики в образотворчому мистецтві. Дослідження може бути корисним у практичній діяльності сучасних митців.
Апробація основних положень дисертації здійснювалась у виступах на міжнародних наукових, науково-практичних та всеукраїнських конференціях: Малевич. Классический авангард. Витебск 2” (Вітебськ, 1998 р.), Україна і Болгарія: віхи історичної дружби” (Одеса, 1998 р.), Искусство ХХ века. Итоги столетия” (Санкт-Петербург, 1999 р.), Язык и культура” (Київ, 1999 р.), Мистецька і дизайнерська освіта в Україні” (Івано-Франківськ, 1999 р.), Одеський художній музей. 100 років” (Одеса, 1999 р.), ІV Міжнародний конгрес україністів (Одеса, 1999 р.), Нове покоління про нові реалії міжнародного українсько-російського діалогу” (Одеса, 2003 р.).
Публікації. Результати роботи висвітлені в одинадцяти публікаціях, які відображають основні положення та результати дисертаційного дослідження. П’ять із них надруковані у фахових спеціалізованих виданнях з мистецтвознавства, що входять до відповідного переліку ВАК України.

Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 13 підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Обсяг основного тексту дисертаційної роботи становить 154 сторінки, крім цього список використаних джерел нараховує 28 сторінок. Додаток А альбом із 229 ілюстрацій, що складається із 20 таблиць і списку ілюстрацій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Революційні відкриття в галузі науки, а також світові катаклізми початку ХХ ст. визначили формування нового світосприйняття. Разом із художниками модернізму О.Архипенко та І.Кавалерідзе створюють нову художню культуру. У пошуках опори майстри звертаються до спадщини стародавніх культур світу, народного мистецтва, християнського середньовіччя, яким притаманна цілісність світосприйняття. Їх творчість має міфопоетичну спрямованість. У світосприйнятті скульпторів поєднується історичне і міфологічне мислення. Наука і мистецтво XIX XX ст. проникають у міфологічні першооснови сучасної свідомості. Міф дає можливість пояснення картини світу. Через міфопоетичний аспект скульптури О.Архипенка та І.Кавалерідзе ми маємо можливість побачити глибинний взаємозв’язок світу архаїки і світу цивілізації. Необмежені просторові і часові рамки міфологізму ХХ ст. сприяли створенню нових форм вираження в скульптурі О.Архипенка та І.Кавалерідзе.
Головна тема творчості О.Архипенка жінка-мати-богиня”. Міфопоетика жіночої сутності в мистецтві майстра має еволюцію: від жінки-матері, яка народжує дитину, до субстанції, яка породжує всесвіт. У його скульптурі новий всесвіт антропоморфний і представлений символічною фігурою жінки. Ця ідея об’єднує скульптури О.Архипенка з творами стародавнього світового мистецтва. Скульптура О.Архипенка створює атмосферу, яка пронизана тонкою грою почуттів та емоцій, магією стародавніх вірувань чи релігійною містикою те, до чого прагнули символісти. Образ жінки-матері-богині у творчості скульптора має позитивне та життєстверджуюче начало.
Вплив ідей філософії життя” на світогляд О.Архипенка найбільш виражений у мотивах танцю і поцілунку.
Експерименти з прозорими матеріалами, активізація простору відносно до маси були зумовлені прагненням О.Архипенка до вираження метафізичної реальності.
Спираючись на світову культуру, О.Архипенко створив міфопоетичні скульптурні образи, які мають значення для всього людства. На противагу агресії та деструкції деяких творів європейського авангарду його творчості притаманне життєстверджуюче звучання і висока естетика.
Архетипи: Прометей, герой-жертва, мандрівник, гора є найважливішими ознаками міфологічного мислення І.Кавалерідзе. Масштабність образів, народжених на основі міфопоетичного світосприйняття, знакова виразність композицій роблять монументи І.Кавалерідзе приналежними не тільки конкретному часу, а й культурі в загалом. Майстер показав, що монументальна скульптура ХХ ст. не померла.
На відміну від О.Архипенка, який все життя продовжував свій великий експеримент, втілення новаторських ідей у скульптурі І.Кавалерідзе пов'язане, перш за все, з періодом 1910-х 1920-х рр. У міфопоетиці його творчості виражені ідеї революційного романтизму. Після утвердження тоталітарного суспільного ладу (вираженого в мистецтві соціалістичного реалізму) пошук майстром нових шляхів у монументальному мистецтві практично припинився.
На прикладі пам’ятників Героям революції” (1918), Артему” в Бахмуті (1924) і Слов’яногорську (1927) І.Кавалерідзе показана трансформація героя в мистецтві першого десятиліття радянської влади: від маси до міфічного героя (Прометей, Аполлон, Самсон та ін.), а далі до рівного титану героя праці. Вони були втілені скульптором у грандіозних формах пам’ятників Артему Ф.Сергєєву. Образ конкретного історичного персонажа переростає в міфічний образ людини-титана творця Нового світу. Цей герой (людина праці), зрозумілий і трактований як новий соціальний тип, зайняв важливе місце в мистецтві 19201930-их рр. Трансформація образу відбувалася від умовних модерністських форм вираження (притаманні монументам Артему), до конкретної мови соціалістичного реалізму тоталітарного суспільства. І.Кавалерідзе вдалося здійснити важливе для монументальної скульптури завдання зв’язку часів: минулого, сучасного і майбутнього. Міфопоетика дала необхідну монументальному мистецтву ідеалізацію образу.
Тема духовного служіння, розпочата І.Кавалерідзе і втілена в пам’ятнику княгині Ользі (1911), продовжувалася в монументальній творчості скульптора протягом усього життя. Наприклад: пам’ятники Т.Г.Шевченку (1909; 1918; 1925; 1926), Г.С. Сковороді (1926; 1971; 1973), проекти пам’ятника Ярославу Мудрому (1949; 1962; 1968).
У пам’ятниках Т.Г.Шевченку в Полтаві (1925) і Сумах (1926) І.Кавалерідзе міфологізує образ народного поета як людини-титана, людини-гори. Це досягається за допомогою з’єднання в єдине ціле фігури Кобзаря з горою-курганом-пірамідою.
У творах О.Архипенка та І.Кавалерідзе, в яких виявилися як національні, так і загальнолюдські архетипи і міфологеми, можна знайти не тільки буквальне існування міфологічних образів, але й намагання звільнитися від обмеженості та утвердити людину у вічному існуванні. Міфопоетична спрямованість розширила часові та просторові межі і діапазон творчості скульпторів, дала вихід із соціальних проблем на загальнолюдські.
Для часів хаосу є характерним прагнення до гармонії. Міфопоетика дає основу для здобуття цілісності світосприйняття. Міфологізм на початку ХХ ст. проявив себе як тип модерністського мислення. У мистецтві створюються нові міфологічні моделі буття. Для творчості О.Архипенка та І.Кавалерідзе, як і для мистецтва модернізму, характерне поєднання індивідуального і колективного міфу.
Завдання, які вирішували О.Архипенко та І.Кавалерідзе, актуальні і для сучасного мистецтва. Вивчення творчості цих видатних скульпторів допомагає зрозуміти роль міфопоетики як фундаментальної основи мистецтва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов А.И. Предисловие // Юркевич П.Д. Философские произведения. М.: Правда, 1990. С. 3-6.
2. Абрамян Л. Перестройка как карнавал // Век ХХ и мир. 1990. № 6. С. 45-48.
3. Авангардное поведение. СПб.: Хармиздат, 1998. 192 с.
4. Аверинцев С.С. Аналитическая психология К.Г. Юнга и закономерности творческой фантазии // О современной буржуазной эстетике. М.: Искусство, 1972. Вып. 3. С. 110-156.
5. Аверинцев С.С. Архетипы // Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х тт. М.: Советская энциклопедия, 1991. Т.1. А-К. С. 110-111.
6. Аверинцев С.С. Поэтика ранневизантийской литературы. М.: Coda, 1997. 343 с.
7. Аверинцев С.С. София Логос. Словарь. К.: Дух і Літера, 2001. 460 с.
8. Адаскина Н. Закат авангарда в России // Поэзия и живопись: Сб. тр. памяти Н.И. Харджиева / Под ред. М.Б. Мейлаха и Д.В. Сарабьянова. М.: Язык русской культуры, 2000. С. 148-158.
9. Азизян И.А. Диалог искусств Серебряного века. М.: Прогресс Традиция, 2001. 400 с.
10. Азизян И.А. Художественные идеи итальянского футуризма // Русский кубофутуризм. СПб.: Дмитрий Буланин, 2002. С. 23-31.
11. Акимова Л. Античный мир: вещ и миф // Вопросы искусствознания. М., 1994. № 2-3. С. 53-93.
12. Аполлон. Изобразительное и декоративное искусство. Архитектура: Терминологический словарь / Под ред. А.М. Кантора. М.: Эллис Лак, 1997. 736 с.
13. Араф’єва Г. Пошуково-збиральницька робота музеїв І.П. Кавалерідзе. Новаторство Івана Кавалерідзе // Тези доповідей та повідомлень на науково-творчій конференції, присвяченій 110-річниці від дня народження митця. К.: Генеза, 1997. С. 97-102.
14. Аркин Д.Е. Медный всадник” // Аркин Д.Е. Образы архитектуры и образы скульптуры. М.: Искусство, 1990. С. 311-359.
15. Артюк Л.Ф., Косміна Т.В., Пономарьов А.П. Етнічні символи у традиційній народній культурі українців // Мистецтво, фольклор та етнографія слов’янських народів. К.: Наукова думка, 1993. С. 154-164.
16. Архипенко О. Про себе // Всесвіт. 1968. № 1. С. 106-111.
17. Архипенко О. Теоретичні нотатки // Хроніка 2000. 1993. № 5(7). С. 208-255.
18. Асеева Н. Пространство, цвет и свет в скульптуре Александра Архипенко // Авангард 1910-х1920-х годов. Взаимодействие искусств. М., 1998. С. 133-140.
19. Асеева Н.Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры: конец ХIX начало XX века. К.: Мистецтво, 1989. 200 с.
20. Асеева Н.Ю. Художественные контакты Советской Украины и Франции в 20-30-е гг. // Советское искусствознание. М., 1982. Вып.1. С. 293-307.
21. Асєєва Наталія. Вихідник простору // Синтези. 1994. № 1. С. 52-57.
22. Бакушинський А.В. Исследования и статьи: Избранные искусствоведческие труды. М.: Советский художник, 1981. 348 с.
23. Бакштейн И. Искусство и мифология // Декоративное искусство. 1993. № 5. С. 56-58.
24. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
25. Барт Р. Мифологии. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1996. 314 с.
26. Басин Е., Краснов В. Эстетика общей семантики” и модернизм // Искусство. 1976. № 4. С. 47-50.
27. Батракова С. Метафизическое” мифотворчество Джорджо де Кирико // Искусствознание. 2002. № 1. С. 343-355.
28. Бауэр Вольфганг, Дюмоц Ирмтрауд, Головин Сергиус. Энциклопедия символов. М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. 344 с.
29. Безручко-Росс Оксана. Роль Архипенка в мистецтві ХХ-го століття // Нотатки з мистецтва. 1987. № 27. С. 5-6.
30. Бергсон Анри. Два источника морали и религии: Пер. с фр. М.: Канон, 1994. 384 с.
31. Бергсон Анри. Материя и память // Собр. соч.: В 4 т.: Пер с фр. М.: Московский клуб, 1992. Т. 1. С. 160-301.
32. Бергсон Анри. Творческая эволюция. Материя и память: Пер. с фр. Мн.: Харвест, 1999. 1408 с.
33. Бердяев Николай. Кризис искусства. (Репринтное издание). М.: СП Интерпринт, 1990. 47 с.
34. Бердяев Н.А. Русская идея: Основные проблемы русской мысли ХIХ и начала ХХ века. Харьков: Филипо; М.: АСТ, 2000. 400 с.
35. Бердяев Н.А. Русский культурный ренессанс начала ХХ века. Встреча с людьми // Бердяев Н.А. Самопознание: Опыт философской автобиографии. М.: Мысль, 1990. С. 122-149.
36. Бердяев Н.А. Судьба Парижа // Бердяев Н.А. Судьба России: Опыты по психологии войны и национальности. М.: Мысль, 1990. С. 133-138.
37. Бердяев Н.А. Творчество и красота. Искусство и теургия //
Бердяєв Н.А. Смысл творчества. Калининград: Правда, 1989.
С. 437-459.
38. Белецкий Платон. Георгий Иванович Нарбут. Л.: Искусство, 1985. 240 с.
39. Білецький Платон. Український портретний живопис XVII-XVIII ст. Проблеми становлення і розвитку. К.: Мистецтво, 1968. 320 с.
40. Білецький Платон. Модерн в українському живописі // Українське мистецтво та архітектура кінця XIX початку XX століття. К.: Наукова думка, 2000. С. 7-9.
41. Блок А.А. Крушение гуманизма // Блок А.А. Искусство и революция. М.: Современник, 1979. С. 288 308.
42. Блок А.А. Стихия и культура // Блок А.А. Искусство и революция. М.: Современник, 1979. С. 121-130.
43. Блок А.А. О романтизме // Блок А.А. Искусство и революция. М.: Современник, 1979. С. 313-323.
44. Богомазов О. Живопис та елементи. К., 1996. 168 с.
45. Бородай В. Многогранность таланта // Искусство. 1975. № 2.
С. 32-40.
46. Брудный А. Архетип связь прошлого с настоящим // Декоративное искусство СССР. 1983. № 8. С. 43-44.
47. Брунов Н.И. Храм Василия Блаженного в Москве. Покровский собор. М.: Искусство, 1988. 255 с.
48. Булгаков С.Н. Свет невечерний: Созерцание и умозрения. М.: Республика, 1994 415 с.
49. Буркхардт Титус. Сакральное искусство Востока и Запада. Принципы и методы: Пер. с англ. М.: Алетейя, 1999. 216 с.
50. Бурлюк Д. Фрагменты из воспоминаний футуриста. Письма. Стихотворения. СПб.: МИФРИЛ, 1994. 324 с.
51. Вакар Ирина. Проблема живописного пространства: от символизма к авангарду // Искусствознание. 2001. № 1. С. 331-340.
52. Великая утопия. Русский и советский авангард 1915-1932. Берн: Бентелли; М.: Галакт, 1993. 832 с.
53. Вёльфганг Г. Основные понятия истории искусств. СПб.: МИФРИЛ, 1994. 398 с.
54. Верговський С. Серед степу широкого // Літературна Україна. 1989. 20 квітня. С. 7.
55. Виппер Б.Р. Скульптура // Виппер Б.Р. Статьи об искусстве. М.: Искусство, 1970. С. 155-258.
56. Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. СПб.: Лита, 2000. Т. 1. 864 с.
57. Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. СПб.: Лита, 2001. Т. 2. 848 с.
58. Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. СПб.: Лита, 2001. Т. 3. 848 с.
59. Власов В.Г. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. СПб.: Лита, 2001. Т. 4. 832 с.
60. Володина Т.И. Модерн: проблемы синтеза искусств // Художественные модели мироздания. Книга первая. М.: НИИ РАХ, 1997. С. 261-277.
61. Володина Татьяна. Модерн: проблемы синтеза // Вопросы искусствознания. 1994. Вип. 2-3. С. 327-358.
62. Волошин М. Лики творчества. Л.: Наука, 1988. 848 с.
63. Воробьёва А. Гармония человека и природы в квадриптихе М.Жука Белое и чёрное” // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. Харківського художньо-промислового ін-ту. 2000. Вип. 2-3. С. 12-20.
64. Выготский Л.С. Психология искусства. М.: Искусство, 1968. 575 с.
65. Гадамер Г.Г. Миф и разум. // Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. С. 92-99.
66. Гачев Георгий. Национальные образы мира. М.: Советский писатель, 1988. 448 с.
67. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентальному: Новая антология ХХ века. М.: Республика, 1997. 495 с.
68. Гильдебрандт А. Плоскостные и глубинные представления // Проблема формы в изобразительном искусстве. М.: МПИ, 1991. 137 с.
69. Гильдебрандт А. Проблема формы в изобразительном искусстве. М., 1914. 194 с.
70. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 217 с.
71. Голубець Микола. Архипенко. Львів, 1922. 56 с.
72. Голубкина А.С. Письма. Несколько слов о ремесле скульптора. Воспоминания современников. М.: Искусство, 1983. 347 с.
73. Горбачов Д., Мельник В. Український авангард: у європейській мистецькій революції ХХ століття зусилля наших земляків невмирущі // Пам’ятки України. 1991. № 4. С. 22-29.
74. Горбачов Д.О. На мистецькому небосхилі віку: Про зв’язки українського мистецтва з передовими культурами інших народів // Україна: Наука і культура. К., 1988. Вип. 22. С. 280-290.
75. Горбачов Дмитро. І Архаїст, і футурист // Хроніка 2000. 1993.
№ 5(7). С. 198-207.
76. Горбачов Дмитро. Суворість і ніжність // Соц. культура. 1987.
№ 12. С. 34.
77. Гординський Святослав. Олександр Архипенко та його місце в українському мистецтві // Сучасність: Література, мистецтво, суспільне життя. Мюнхен, 1987. Травень, 4-5. С. 28-53.
78. Грабович Григорій. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета: Пер. з англ. К.: Радянський письменник, 1991. 221с.
79. Грейвс Р. Мифы Древней Греции: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1992. 624 с.
80. Гречанюк С. Химерна гілка вічного дерева: Творчість українського скульптора і живописця О.П. Архипенка // Вітчизна. 1987. № 4.
С. 179-189.
81. Гройс Б. Неоскальные мифы русского авангарда // Декоративное искусство. 1991. № 8. С. 30-33.
82. Гуска М. Світ як дім” в живописі Д.Бурлюка, К.Малевича і К.Піскорського в контексті архетипів К.Юнга // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. Харківського художньо-промислового ін-ту. 1999. Вип. 4-5. С. 17-22.
83. Гуска М. Міфологічна основа символіки живопису українського модерну та авангарду на початку ХХ-го століття // Матеріали українського мистецтвознавства: Зб. наук. пр. К., 2002. Вип. 1. С.128-131.
84. Гюго Виктор. Стихотворения // Собр. соч.: В 15 т. М.: Художественная литература, 1956. Т. 12. 572 с.
85. Гюго Виктор. Стихотворения // Собр. соч.: В 15 т. М.: Художественная литература, 1956. Т. 13. 652 с.
86. Гюнтер Х. Железная гармония (государство как тотальное произведение искусства) // Вопросы литературы. 1992. Т. 1. С. 27-42.
87. Демченко Є. У полум’ї першої революції // Образотворче мистецтво. 1974. № 6. С. 19-23.
88. Диченко І. Контрасти Олександра Архипенка // Культура і життя. 1987. 7 червня. С. 5.
89. Дмитреева Н.А. Михаил Врубель: Жизнь и творчество. М.: Детская литература, 1988. 143 с.
90. Дмитриева А.С. Теория европейского романтизма // Литературные манифесты западноевропейских романтиков. М.: МГУ, 1980. С. 5-43.
91. Дмитриева Н.А., Виноградова Н.А. Искусство Древнего мира. М.: Детская литература, 1986. 207 с.
92. Дмитрієва Г. Його бавили титанічні постаті // Київ. 1991. № 7.
С. 158-163.
93. Достоевский Ф.М. Дневник писателя // Полн. собр. соч.: В 30 т. М., 1929. Т. 11. 408 с.
94. Достоевский Ф.М. Дневник писателя, 1873 // Полн. собр. соч.: В 30 т. М.: Наука, 1980. Т. 21. С. 5-136.
95. Дункан Айседора. Моя исповедь. Минск: БИ, 1994. 467 с.
96. Жюльен Надя. Свастика // Словарь символов: Пер. с фр. Урал: LTDZ, 1999. 498 с.
97. Забужко О.С. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу. К.: Факт, 2001. 160 с.
98. Земсков В. Рецензия на книгу: Кофман А.В. Латиноамериканский художественный образ мира // Знамя. 1999. №1. С. 232-233.
99. Иван Кавалеридзе: Сборник статей и воспоминаний. К.: Мистецтво, 1988. 179 с.
100. Иванов В.И. Родное и вселенское. М.: Республика, 1994. 520 с.
101. Ивбулис В.Я. Модернизм и постмодернизм. М.: Знание, 1988. 62с.
102. Из беседы О.А. Тарасенко с А.В. Васнецовым 7 апреля 1990 г. Противоречия росписей Владимирского собора в Киеве // Studia Hercynia. III. Pragae, 1999. С. 23-35.
103. Иконников А.В. Тысяча лет русской архитектуры. М.: Искусство, 1990. 384 с.
104. Иконников А.В. Функция, форма, образ в архитектуре. М.: Стройиздат, 1986. 288 с.
105. История русского и советского искусства. М.: Высшая школа, 1979. 383 с.
106. Кавалеридзе И. Так начиналась работа на революцию // За Ленинским планом. К., 1969. С. 71.
107. Кавалеридзе Иван. Тени быстро плывущих облаков // Иван Кавалеридзе: Сборник статей и воспоминаний. К.: Мистецтво, 1988. С. 8-125.
108. Кавалерідзе І. Ми носії нової віри” // Живі традиції: Українські радянські художники про себе і свою творчість. К.: Мистецтво, 1985. С. 63-69.
109. Кавалерідзе І. Париж, Париж // Вітчизна. 1978. № 1. С. 121-130.
110. Кавалерідзе І. Ранок країни // Вітчизна. 1977. № 7. С. 112-122.
111. Кавалерідзе І. Тіні // Україна. 1988. № 39. С. 14-17.
112. Капельгордська Н.М,. Синько О.Р. Відновлення історії. Пам’ятник княгині Ользі в Києві. К.: Авді, 1996. 88 c.
113. Капельгородська Н.М., Синько О.Р. Ярослав Мудрий” Івана Кавалерідзе. К.: Авді, 1997. 87 с.
114. Капельгородська Н.М., Синько О.Р. Іван Кавалерідзе. Грані творчості. К.: Авді, 1995. 80 с.
115. Капельгородська Нонна, Синько Олександра. Мікеланджело ХХ століття // Іван Кавалерідзе. Скульптура. К.: АТЗТ Україна-Спорт-Груп”, 1997. С. 2-28.
116. Карабученко І. Талант передбачення: До 100-річчя з дня народження скульптора О.П. Архипенка // Всесвіт. 1987. № 5. С. 159-160.
117. Карпенко-Глеваская О.Д. Воспоминания о Георгии Ивановиче Нарбуте. Архив института М.Т. Рыльского. Фонд 14-4. Ед. хр. 250. С. 10.
118. Карягин А.А. Мифология и современное буржуазное искусствознание // Искусствознание Запада об искусстве ХХ века. М.: Наука, 1988. С. 3-12.
119. Кассирер Э. Техника политических мифов: Пер. с англ. // Октябрь. 1993. №7. С. 153-164.
120. Каталог выставки Г.И. Нарбута / Вступительная статья П.И.Нерадовского. Пбг., 1922. С. 26.
121. Кереньи К., Юнг К.Г. Душа и миф. Шесть архетипов. К.: Государственная библиотека Украины для юношества, 1996. 383 с.
122. Кереньи Карл. Эливсин: Архетипический образ матери и дочери: Пер. с англ. М: Рефел-бук, 2000. 284 с.
123. Киевский коммунист. 1919. 7 марта. С. 4.
124. Ковалев Андрей. Существовал ли русский авангард? // Вопросы искусствознания. М., 1994. № 1. С. 123-130.
125. Ковжун П. Александр Архипенко // Творчество. 1989. № 10.
С. 18-20.
126. Ковжун Павло. Олександр Архипенко // Мистецтво (Львів), 1935. Зошит № 1. С. 2-8.
127. Корбон А., Кореланов Н. Спектакль сегодня. М.: ЦК Всерабис, 1930. 210 с.
128. Коротич Віталій. Плексиголова мадонна самотності // Вітчизна. 1966. № 10. С. 175-185.
129. Кофман А.Ф. Латиноамериканский художественный образ мира. М.: Наука, 1997. 256 с.
130. Крвавич Д. Українська скульптура у світовому контексті: Матеріали перших міжнарод. філософ. культуролог. читань: Між. вуз. зб. наук. пр. Львів: Каменяр, 1996. С. 147-154.
131. Кубриш Н. Архетип матери” в творчестве Казимира Малевича и Александра Архипенко // Труды междунар. конф. Малевич. Классический авангард. Витебск 2”. Витебск, 1998. С. 150-156.
132. Кубриш Н. Звернення до культури стародавніх слов’ян у творчому самовизначенні Олександра Архипенка та Івана Кавалерідзе // Матеріали до українського мистецтвознавства: Зб. наук. пр. Інституту мистцтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. 2002. Вип. 1. С. 151-154.
133. Кубриш Н. Идеи Анри Бергсона в творческой интерпретации Александра Архипенко // Труды междунар. конф. Искусство ХХ века. Итоги столетия”. СПб.: Государственный Эрмитаж, 1999. С.116-119.
134. Кубриш Н. Мифопоэтика памятника княгине Ольге в Киеве скульптора И.П. Кавалеридзе // Нове покоління про нові реалії міжнародного українсько-російського діалогу: Зб. наук. пр. Одеського нац. ун-ту ім. І.І. Мечникова. Одеса: Астропринт, 2003. С. 96-101.
135. Кубриш Н. Міфологічні образи в скульптурі українського модернізму початку ХХ століття // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Південноукраїнського держ. пед. ун-ту ім. К.Д. Ушинського. 1999. Вип. 10. С. 108-111.
136. Кубриш Н. Міфопоетика як основа авангардного мислення // Традиції та новаторство у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2000 2001. Вип. 6-1. С. 70-78.
137. Кубриш Н. Міфопоетичний контекст творчості Івана Кавалерідзе (Пам’ятники Артему) // Традиції та новаторство у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. пр. Харківського художньо-промислового ін-ту. 1999. Вип. 4-5. С. 80-84.
138. Кубриш Н. Мотив языческих рожениц в украинском и болгарском искусстве начала ХХ века // Матер. міжнар. конф. Україна і Болгарія: віхи історичної дружби”. Одеса, 1999. С. 293-298.
139. Кубриш Н. Синкретизм литературного и скульптурного символизма в скульптуре Лазарь” Александра Архипенко // Язык и культура: Научное издание Института языкознания им. А.А. Потебни НАН Украины. К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2000. Вып. 1. Т. IV. С. 261-266.
140. Кубриш Н. Традиції трипільської культури в творчій інтерпретації Олександра Архипенка // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: Зб. наук. пр. Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН. Львів: Світ, 2000. Вип. 5. С.116-124.
141. Кубриш Наталія. Атрибуція картини О.Архипенка Оголена” (1906) // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2002. № 1. С. 130-133.
142. Кузнецов Т.Ф. Картина мира и образы культуры // Культура: теория и проблемы. М.: Наука, 1995. 245 с.
143. Купер Дж. Энциклопедия символов. М.: Золотой век, 1995. Книга VI. 401 с.
144. Курочкін О.В. Макош-Маланка (До проблеми реконструкції міфологічного та фольклорного образу) // Мистецтво, фольклор та етнографія слов’янських народів. К.: Наукова думка, 1993. С. 165-176.
145. Кэмпбелл Дж. Герой с тысячью лицами: Пер. с англ. К.: София, Ltd., 1997. 336 с.
146. Левинсон А.Г. Семантика городской среды // Декоративное искусство. 1975. № 9. С. 33-35.
147.