МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ МІЖУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Краткое описание

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

На правах рукопису

ДЕНИСОВА Дар’яна Олександрівна

УДК 341.217

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ МІЖУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ДМИТРІЄВ Анатолій Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
Перелік скорочень……………………………………………………………………………...3
Вступ…………………………………………...…………………………………........................7
Розділ I Міжнародно-правові основи відповідальності міжнародних міжурядових організацій…………………………………………………………….......................................15
1.1. Становлення кодифікаційного розвитку інституту відповідальності міжнародних міжурядових організацій……………………………………………………………………….15
1.2. Правосуб’єктність міжнародних міжурядових організацій у контексті їхньої відповідальності…………………………………………………………………………………37
1.3. Підстави та зміст міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій……………………………………………………………………….........................55
Висновки до першого розділу………………………………………………………………….85
Розділ II Реалізація права потерпілих суб’єктів на відшкодування збитків, спричинених протиправними діяннями міжнародних міжурядових організацій………………………………………………………………………........................87
2.1. Умови притягнення до відповідальності міжнародних міжурядових організацій……..87
2.2. Механізми захисту проти неправомірних діянь міжнародних міжурядових організацій…………………………………………………………………………...................109
2.3. Співвідношення імунітету міжнародних міжурядових організацій з їхнім обов’язком відшкодування збитків потерпілим суб’єктам...............……………………………………..141
Висновки до другого розділу……………………………………………………………….....161
Розділ III Відповідальність міжнародних міжурядових організацій за протиправну поведінку держав……………………………………………………………………………..165
3.1. Обставини настання відповідальності міжнародних міжурядових організацій у зв’язку із протиправним діянням держав……………………………………………………………..165
3.2. Специфіка притягнення до відповідальності міжнародних міжурядових організацій у миротворчих операціях………………………………………………………..........................189
Висновки до третього розділу………………………………………………...........................218
Висновки………………………………………………………………………….....................221
Список використаних джерел……………………………………………............................226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КМП ООН Комісія ООН з кодифікації та прогресивного розвитку міжнародного права
СПВМО
ПСПВМО Статті про відповідальність міжнародних організацій
Проект Статей про відповідальність міжнародних організацій
ППМП Постійна палата міжнародного правосуддя
ГА ООН Генеральна Асамблея ООН
МС ООН Міжнародний Суд ООН
ПСПВДМПД Проект Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння
СПВДМПД Статті про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння
МВФ Міжнародний валютний фонд
МАМП Міжнародна асоціація міжнародного права
МОП Міжнародна організація праці
ОНУК Операція ООН в Конго
ЗСООНК Збройні сили ООН з підтримки миру на Кіпрі

СООННР Сили ООН зі спостерігання та роз’єднання (миротворча місія ООН для забезпечення дотримання припинення вогню між Ізраїлем та Сирією, спостерігання за роз’єднанням ізраїльських і сирійських військ і районами роз’єднання та обмеження, як це передбачалося в Угоді про роз’єднання від 31 травня 1974 року)
СДК Сили для Косова
ЄСзПЛ Європейський суд з прав людини
МООНК Місія ООН у справах тимчасової адміністрації в Косові
ЮНОСОМ II Миротворча операція ООН в Сомалі 1992-1995 рр.
СООНО Сили ООН з охорони (миротворча місія ООН на території держав колишньої Югославії, 1992-1995 рр.)
МООНДРК Місія ООН в Демократичній Республіці Конго
ЗСДРК Збройні Сили Демократичної Республіки Конго
ТС ООН Трибунал із спорів ООН
АПТ ООН Апеляційний трибунал ООН
РЄ Рада Європи
ЄКА Європейська космічна агенція
ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
АТ ОЕСР Адміністративний трибунал Організації економічного співробітництва та розвитку
ГС ОЕСР Генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку
ГС ОАД Генеральний секретар Організації американських держав
АБР Азійський Банк з Розвитку
ЄБРР Європейський Банк Реконструкції та Розвитку
АфБР Африканський Банк Розвитку

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Інтернаціоналізація міжнародних відносин передбачає співробітництво в різних сферах міжнародного права широкого кола суб’єктів, серед яких особливе місце посідають міжнародні міжурядові організації як самостійні учасники таких правовідносин. У цьому зв’язку рівень нормативно-правової регламентації інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій виступає індикатором надійності останніх як партнерів для реалізації спільних проектів. Затвердження Генеральною Асамблеєю ООН своєю Резолюцією від 27 лютого 2012 року тексту Статей про відповідальність міжнародних організацій, розроблених Комісією міжнародного права ООН з кодифікації та прогресивного розвитку та прийнятих нею в другому читанні у червні 2011 року, стало значним кроком для правового забезпечення міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій. У той же час поточна версія СПВМО, на думку дисертанта, характеризується певними недоліками, усунення яких вбачається здобувачем необхідним з точки зору перспективи подальшого становлення та розвитку інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій, та вимагає внесення корективів в текст коментарів та ряду статей. Відповідна необхідність продиктована практикою міжнародних міжурядових організацій в сфері проведення миротворчих операцій та надання фінансової допомоги для реалізації державних проектів.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках загальної теми наукового дослідження кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (далі - УДУФМТ): «Актуальні проблеми сучасного міжнародного публічного права» (державний реєстраційний номер 0107U002992).
Загальнотеоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких українських, російських, західноєвропейських та американських науковців, як: А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов, В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній, Л. Д. Тимченко, В. Ф. Антипенко, В. А. Ліпкан, С. О. Акулов, М. В. Буроменський, М.О. Баймуратов, Я. М. Вільчак, Ю. Ю. Блажевич, В. А. Василенко, В. С. Нерсесянс, Л. А. Марджорян, Т. І. Іларіонова, Г. І. Тункін, К. А. Бекяшев, А. Є. Тарасова, В. Л. Ющенко, Є. С. Кривчікова, М. Ф. Митрофанов, І. І. Лукашук, Е. А. Шибаєва, Ю. М. Колосов, В. Ю. Замятін, Б. Ш. Белалова, Е. А. Воробйова, Ю. В. Якушев, М. Н. Шоу, Ф. Сейєрстед, К. Іглтон, Е. Дж. де Аречага, Ч. Ф. Амерасінге, Р. Хіггінс, Я. Клабберс, М. Хірш, Д. Боует, Х. Г. Шермерз, Н. М. Блоккер, К. Уелленс, М. Міланович, Т. Папич, П. Бодау-Лівінець, Г.П. Баззіні, С. Віллалпандо, К. Ларсен, А. Сарі, Б. Хохлер, А. Грос, М. Х. Арсанджані, К. Е. Світсер, Т. Даненбуам, А. Х. Робетсон, Є. Сюзюкі, С. Нанвані, Я. Уотерс, С. Рунгаерт, А. Рейніш, Л. Кондореллі, К. Лек, А. Ноллкаемпер, Ф. Мессінео, Н. Недескі та К. Альборн. Також під час написання даної дисертаційної роботи автором було взято до уваги наукові здобутки в сфері міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій таких фахівців у галузі міжнародного права: Т. Газзіні, Р. Квадрі, А. Джиардіна, Дін де Аспермонт, І. Сейдл-Хехенфельдерном, К Д. Елерманн, Д. Ф. Вилброк, М. Віраллі, К. Скубізжевські, М. Мендельсон та К. Шмаленбах, Ф. Вакас Фернандес, П. Шмітт, Г. Поретто, С. Віте та А. Пелле, П. Клейн, Ж. П. Ріттер та П. де Вішер.
Обрання теми дисертаційної роботи зумовлено відсутністю у вітчизняній доктрині комплексного аналізу проблеми відповідальності міжнародних міжурядових організацій за міжнародно-протиправні діяння. А основні результати досліджень російських правників зводяться лише до загального аналізу питань правосуб’єктності міжнародних міжурядових організацій, визначення підстав для настання їхньої міжнародно-правової відповідальності, її можливих форм та видів, а також вироблення тексту СПВМО за допомогою використання аналогічних положень СПВДМПД з необхідними очевидними змінами. Концептуальні підходи західноєвропейських та американських правознавців відносно правового регулювання міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій, звісно, демонструють прогресивну динаміку розвитку даного інституту, однак, на думку дисертанта, потребують вдосконалення.
Таким чином, незадовільний стан розробки проблеми зумовив актуальність обраної автором теми дисертації та вплинув на вибір об’єкта і предмета дослідження.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні та вдосконаленні теоретичних положень інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій, сприянні вдосконаленню нормативно-правого регулювання інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій, що передбачає надання рекомендацій та пропозицій з приводу його вдосконалення, та проведенні комплексного аналізу практики притягнення міжнародних організацій до міжнародно-правової відповідальності.
Мета визначила необхідність виконання таких завдань:
 розглянути та систематизувати сучасні теоретичні та концептуальні підходи, пов’язані з функціонуванням інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій;
 дослідити процес становлення та розвитку інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій;
 уточнити перелік джерел юридичних підстав настання негативної міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій;
 визначити правовий зміст таких понять, як «організаційний контроль», «оперативне управління», «механізм захисту прав потерпілих суб’єктів» та «обсяг деліктоздатності міжнародних організацій»;
 встановити умови правомірності притягнення до міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій;
 висвітлити доступні механізми захисту прав потерпілих суб’єктів проти неправомірних діянь міжнародної організації та, зважаючи на важливість проблеми реалізації права потерпілих суб’єктів на захист, визначити шляхи щодо вдосконалення ефективності існуючих механізмів, а також запропонувати практичне впровадження відсутніх для окремої категорії потерпілих суб’єктів механізмів;
 визначити рамки розповсюдження імунітету міжнародних організацій від судової юрисдикції та внести пропозицію щодо вирішення проблеми обмеження фактичної реалізації обов’язку міжнародної організації відшкодувати спричинену шкоду наявністю в неї імунітету від примусового виконання судових рішень;
 визначити види зв’язків між неправомірною поведінкою членів компонентів миротворчих операцій та ММО та критерії для їх встановлення, а також для виявлення факту участі міжнародної організації у протиправній поведінці осіб зі складу миротворчих сил;
 надати пропозиції щодо коригування тексту окремих статей та коментарів до СПВМО від 2011 р.
Об’єктом дослідження є комплекс міжнародно-правових відносин, що виникають у результаті вчинення міжнародними міжурядовими організаціями міжнародно-протиправного діяння.
Предметом дослідження є внутрішнє право та правила міжнародних міжурядових організацій, СПВМО в редакції від 3 червня 2011 року з коментарями до нього, інші матеріали КМП ООН, присвячені дослідженню інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій, теоретичні напрацювання МАМП, консультативні висновки та рішення МС ООН, рішення ЄСзПЛ та судів національних юрисдикцій, закордонна та вітчизняна доктрини міжнародного права, в яких проаналізовано окремі аспекти інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій.
Методи дослідження. В процесі роботи над дисертацією використано такі загальнонаукові та спеціально-наукові методи: історико-правовий метод – з метою дослідження становлення та еволюції інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій; системно-функціональний – для встановлення та аналізу взаємозв’язків між інститутом міжнародно-правової відповідальністю міжнародних організацій та інститутом відповідальності держав за міжнародно-протиправне діяння; формально-логічний – для виявлення прогалин у нормативно-правовому регулюванні міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій; теоретико-прогностичний – з метою розробки теоретичної моделі використання засобів правового захисту потерпілих суб’єктів від протиправної поведінки міжнародних організацій; системний, нормативно-правовий та формально-юридичний методи сприяли аналізу юридичного змісту СПВМО та внутрішнього права і правил міжнародних міжурядових організацій.
Положення дисертаційного дослідження базуються, зокрема, на аналізі широкої бази наукових праць з міжнародного права та результатах, отриманих дисертантом у ході дискусій між науковцями під час участі в міжнародних конференціях та обговорень на кафедрі міжнародного права УДУФМТ.
Наукове та практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що викладені в ньому положення та сформульовані висновки можуть бути використані надалі у таких напрямах: у науково-дослідній роботі – для подальшого аналізу теоретичних і прагматичних проблем становлення інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій; у сфері правотворчості – для розробки змін і доповнень до текстів СПВМО, Статуту МС ООН, установчих актів міжнародних організацій та окремих видів договорів міжнародних організацій; у науково-методичному плані дисертація може використовуватись для викладання загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах («Міжнародне публічне право», «Право міжнародних організацій»), при розробці підручників, навчальних посібників та методичних матеріалів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням проблем міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій з урахуванням і на основі тих змін, які відбулися у міжнародному праві протягом останніх років.
Наукову новизну роботи характеризують такі основні результати дослідження:
вперше у вітчизняній науці міжнародного права:
визначено початок та розкрито етапи процесу становлення кодифікації інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій;
 виявлено необхідність представлення критерію «ефективного контролю» над діяннями органів та агентів відряджуючих держав чи міжнародних організацій, який використовується для визначення міжнародної протиправності поведінки останніх та її приписування приймаючій міжнародній організації, в якості цілісного поняття, що складається з двох структурних елементів: «оперативного управління» та «організаційного контролю»;
 з’ясовано, що заснування спеціальної ad hoc камери МС ООН щодо міжнародних міжурядових організацій може стати дійовим механізмом захисту прав певних категорій потерпілих суб’єктів, гарантією для нормативного закріплення міжнародними організаціями відмови від заявлення імунітету від примусового виконання судових рішень, а також засобом підвищення ефективності роботи адміністративних трибуналів міжнародних організацій;
 запропоновано механізми захисту фізичних осіб від протиправної поведінки агентів міжнародних міжурядових організацій, яка пов’язана з інцидентами з використанням транспортних засобів, що перебувають на балансі таких організацій;
 висунуто пропозицію щодо встановлення договірного порядку виникнення правовідносин відповідальності міжнародних фінансових установ у результаті їхньої каузальної участі у порушенні міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини у формі надання такими установами фінансової допомоги державам-позичальницям для реалізації останніми державних проектів;
удосконалено:
 розуміння правової категорії «обсяг деліктоздатності міжнародних міжурядових організацій»;
 теоретичні засади обґрунтування притягнення ООН та міжнародних регіональних міжурядових організацій, що діють у сфері підтримки міжнародного миру та безпеки, до міжнародно-правової відповідальності в результаті протиправної поведінки агентів держав у процесі реалізації спільних миротворчих операцій та миротворчих акцій під регіональним командуванням;
 нормативну регламентацію притягнення до міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій внаслідок встановлення факту їхньої каузальної участі у протиправній поведінці держави, шляхом внесення пропозиції щодо коригування текстів ст. 14, ст. 15 та ст. 17 СПВМО;
 теоретичне обґрунтування правових наслідків прийняття міжнародними організаціями рішень рекомендаційного характеру та встановлено обставини притягнення міжнародних міжурядових організацій до міжнародно-правової відповідальності в результаті прийняття ними даного типу рішень;
набули подальшого розвитку:
 положення щодо аргументації настання для ООН індивідуальної міжнародно-правової відповідальності внаслідок протиправної поведінки осіб, які входять до складу компонентів сил ООН з підтримки миру, в миротворчих операціях під командуванням ООН та в спільних миротворчих акціях;
 ідея щодо розширення компетенції МС ООН шляхом внесення змін до ст. 34 МС ООН, що передбачає участь міжнародних міжурядових організацій у судовому розгляді як сторін;
 дослідження сфери розповсюдження судового імунітету міжнародних міжурядових організацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційну роботу здобувач виконав самостійно, всі сформульовані в ній положення та висновки обґрунтовано на базі особистих досліджень автора. В індивідуальних наукових статтях викладено всі концептуальні положення щодо реалізації прав потерпілих від протиправної поведінки міжнародної організації суб’єктів на відшкодування збитків; досліджено процес становлення та розвитку інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій; висвітлено джерела юридичних підстав настання негативної міжнародно-правової відповідальності для міжнародних організацій; показано специфіку притягнення до міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій у результаті протиправної поведінки агентів відряджуючих держав та внаслідок встановлення факту участі міжнародної організації у вчиненні членами миротворчих компонентів неправомірного діяння.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права УДФМТ.
Результати дисертаційного дослідження доповідались здобувачем на таких міжнародних науково-практичних конференціях: III Міжнародній науково-практичній конференції «Наука и современность – 2010», (м. Новосибірськ, 5 червня 2010 р.; доповідь опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Развитие международного и национального права на современном этапе», (м. Рига, 15–16 квітня 2011 р.; доповідь опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження сучасності. Випуск 4» (м. Київ, 30 травня 2012 р.; доповідь опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Наука – XXI століття. Випуск 2» (м. Київ, 27 червня 2012 р.; доповідь опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку держави і права: традиції та новації»; (м. Київ, 17 травня 2012 р.; доповідь опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення дослідження викладено дисертантом у п’яти статтях у фахових виданнях і п’яти наукових доповідях на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційною роботою є рукопис, який складається з переліку скорочень, вступу, трьох розділів, поділених на 8 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи) та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 255 сторінок, з яких 30 сторінок становить список використаних джерел з 470 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи дослідження, сформулюємо його основні концептуальні положення:
1. Початком первинного етапу кодифікації норм та принципів інституту міжнародно-правової відповідальності міжнародних міжурядових організацій слід вважати 1956 рік, коли КМП ООН розпочала обговорення питань правосуб’єктності та деліктоздатності міжнародних організацій.
2. Правомірність кваліфікації поведінки міжнародної організації як міжнародно-протиправної залежить від обсягу деліктоздатності міжнародної організації, який не є пропорційним ні функціональному, ні імпліцитному обсягу правоздатності та дієздатності міжнародної організації. Обсяг деліктоздатності, як окрема дефініція, – це загальна сукупність заборон, які встановлюються міжнародно-правовими зобов’язаннями незалежно від їхнього джерела.
3. Практика міжнародних міжурядових організацій, особливо в сфері підтримки міжнародного миру та безпеки, зумовила пропозицію дисертанта щодо необхідності відображення в тексті коментаря до ст. 7 СПВМО структурних елементів критерію «ефективного контролю» над поведінкою органів та агентів відряджуючих держав: «оперативного управління» та «організаційного контролю». При цьому дисертант обстоює позицію щодо правомірності застосування критерію саме «організаційного контролю» над діяннями органів та агентів держав чи міжнародних організацій, які надали останніх у розпорядження приймаючій міжнародній організації, у випадках, в яких дані агенти та органи інтегруються до організаційної структури приймаючої міжнародної організації. В цьому зв’язку автором обґрунтовується висновок щодо правомірності настання індивідуальної міжнародно-правової відповідальності для ООН внаслідок виявлення факту вчинення неправомірного діяння особами, які входять до складу компонентів сил ООН з підтримки миру, в процесі реалізації миротворчих операцій під командуванням ООН та в ході проведення спільних миротворчих акцій.
4. Притягнення ООН до міжнародно-правової відповідальності в миротворчих операціях під національним чи регіональним командуванням пов’язане з фактом її каузальної участі у міжнародно-протиправній поведінці агентів або органів держав-членів. Встановлення даного факту може відбуватися на підставі застосування до поведінки ООН критерію «вищої влади та контролю» над поведінкою органів та агентів відряджуючих держав, що передбачає виявлення наявності закріплення в резолюції РБ ООН переліку конкретних завдань, з метою реалізації яких ООН делегувала певному утворенню свої повноваження щодо відновлення міжнародного миру та безпеки. Зокрема, в спільних миротворчих акціях каузальна участь ООН у протиправній поведінці агентів або органів держав-членів, які формують компоненти коаліційних миротворчих сил партнера ООН, що є окремим учасником миротворчої операції, повинна виводитися з факту здійснення нею фактичного управління оперативного характеру поведінкою вищевказаних агентів або органів у результаті застосування критерію «оперативного управління» діяннями органів та агентів відряджуючих держав у розумінні кваліфікації ст. 15 СПВМО.
5. Дисертант обстоює необхідність притягнення до міжнародно-правової відповідальності регіональні міжнародні міжурядові організації в результаті протиправної поведінки агентів або органів відряджуючих держав в миротворчих операціях під регіональним командуванням, якщо буде встановлено, що в момент вчинення протиправного діяння даними агентами або органами органи та/або агенти регіональних міжнародних організацій здійснювали оперативне управління над ними. Така необхідність аргументується автором у зв’язку з підвищенням правосвідомості регіональних міжнародних організацій на кшталт НАТО в сфері міжнародного гуманітарного права та міжнародного захисту прав людини.
6. Регламентація в СПВМО настання міжнародно-правової відповідальності міжнародних організацій внаслідок встановлення факту їхньої каузальної участі у протиправній поведінці держави вимагає для досягнення рівня практичного застосування, на думку дисертанта, включення до текстів ст. 14, ст. 15 та ст. 17 СПВМО словосполучення, яке передбачає альтернативність носія міжнародно-правового зобов’язання, що порушується протиправною поведінкою держави, в реалізації якої міжнародна організація бере участь.
7. Правомірність притягнення міжнародних фінансових інституцій до міжнародно-правової відповідальності в результаті їхньої каузальної участі у порушенні міжнародних стандартів прав людини у формі надання державі цільової фінансової допомоги обґрунтовується здобувачем у зв’язку з наявністю в міжнародній кредитній угоді спеціального положення. Дисертантом доведено, що дане положення виконуватиме подвійну функцію: стимулюватиме міжнародні фінансові інституції дотримуватися міжнародно-правових норм і принципів у сфері прав людини та гарантуватиме незастосування до них правовідносин відповідальності у випадку виявлення порушень з боку держави-позичальниці. В цьому зв’язку здобувачем висунута пропозиція щодо закріплення у вищевказаному положенні ідеї надання поетапного фінансування міжнародною організацією з правом останньої припинити його у разі отримання висновку про порушення прав людини від Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
8. Притягнення міжнародних організацій до міжнародно-правової відповідальності в результаті їхньої каузальної участі у міжнародно-протиправному діянні у формі прийняття рішення рекомендаційного характеру теоретично обґрунтовується тим, що в даному випадку з боку міжнародних організацій має місце усвідомлення ними ймовірності настання несприятливих наслідків у результаті прийняття відповідного рішення та здійснюється розробка конкретних рекомендаційних інструкцій щодо реалізації державою передбаченої поведінки. Практична реалізація міжнародно-правової відповідальності міжнародної організації внаслідок прийняття нею рекомендаційного рішення залежатиме від включення до тексту ст. 17 СПВМО посилання на факт надання рекомендації з боку міжнародної організації на вчинення державою-членом міжнародно-протиправного діяння.
9. Виходячи з практичної необхідності розширення компетенції МС ООН, дисертантом пропонується така редакція ст. 34 Статуту МС ООН: сторонами у справах, які розглядаються Судом, можуть бути держави та міжнародні міжурядові організації. Здобувачем доведено, що вищесформульований проект зміни тексту ст. 34 МС ООН є більш привабливим для реалізації порівняно з проектом, запропонованим свого часу МАМП, через те, що останній, на думку здобувача, створює прив’язку допустимої участі міжнародних організацій в судочинстві МС ООН до обов’язкової наявності в тексті установчих актів міжнародних організацій відповідного положення. В той же час дисертант вважає, що правомірність розгляду МС ООН справ за участю міжнародних організацій в якості сторін спору, досягатиметься шляхом подання декларацій про визнання з боку міжнародних організацій юрисдикції МС ООН до Реєстратору МС ООН. При цьому показано, що суб’єктами подання відповідних декларацій доцільно зробити Генеральних Секретарів міжнародних організацій, адже право на подібні заяви по суті не перевищуватиме їхні повноваження.
10. Повна відсутність, а також відсутність ефективних механізмів захисту проти неправомірної поведінки міжнародних міжурядових організацій відносно певної категорії потерпілих суб’єктів та практичність функціонування нижчезгаданої спеціалізованої інституції зумовили пропозицію дисертанта щодо заснування спеціальної ad hoc камери МС ООН для розгляду справ за участю міжнародних міжурядових організацій як сторін і винесення по ним рішень. До таких категорій потерплих суб’єктів здобувач відносить: a) держави-члени, чиї законні права та інтереси порушуються неправомірною поведінкою органів міжнародної організації; b) треті держави, пов’язані з міжнародною організацією договірними правовідносинами, якщо умовами міжнародного договору не передбачено арбітражний розгляд спорів і міжнародна організація ухиляється від виконання обов’язку відшкодувати спричинену шкоду; с) держави, що здійснюють дипломатичний захист над індивідами, яким було завдано збитки протиправною поведінкою міжнародних міжурядових організацій під час реалізації ними миротворчих операцій.
11. Проблема розходжень позицій у рішеннях адміністративних трибуналів міжнародних міжурядових організацій, які не належать до системи ООН, щодо відновлення та захисту прав потерпілих індивідів, які перебувають із такими міжнародними організаціями у трудових правовідносинах, на думку здобувача, може бути вирішено шляхом доручення спеціальній ad hoc камері МС ООН щодо міжнародних міжурядових організацій проведення гармонізації таких рішень та створення уніфікованого зводу прецедентів.
12. З метою вдосконалення механізму відшкодування особистої фізичної шкоди, яка пов’язана з інцидентами з використанням транспортних засобів, спричиненої індивідам агентами ООН чи інших організацій її системи, дисертантом пропонується введення такої процедури захисту потерпілих індивідів: розгляд та винесення рішення щодо правомірності покладання тягаря міжнародно-правової відповідальності на фактичних порушників – агентів міжнародних організацій спеціалізованою інституцією, а також визначення розміру обов’язкової до сплати компенсаційної суми, як перший етап, і здійснення компенсаційних виплат агентами міжнародних організацій з їхніх особистих грошових джерел. При цьому здобувачем висувається пропозиція щодо наділення компетенції спеціалізованої інституції в рамках ООН Відділу розслідувань при Управлінні служб внутрішнього надзору ООН. У межах організаційних структур спеціалізованих установ ООН пропонується створення квазісудового органа.
13. Надання міжнародним організаціям судового імунітету лише відносно діянь, вчинених в рамках їхніх функцій, визначених установчими актами, створить баланс між обов’язком останніх відшкодувати збитки та їхнім правом на обмеження втручання у їхні внутрішні справи з метою збереження автономії та планомірності власного функціонування. В той же час, як свідчить аналіз практики міжнародних міжурядових організацій, наявність в останніх права посилання на імунітет від примусового виконання судових рішень створює фактичну неможливість надання відшкодування потерпілим суб’єктам. У зв’язку з цим дисертант пропонує компромісний варіант вирішення вказаної проблеми: нормативне закріплення після виникнення правовідносин відповідальності в тексті спеціальної угоди, укладеної між міжнародною міжурядовою організацією та урядом держави, яка здійснює дипломатичний захист потерпілої групи індивідів, обов’язку стосовно відмови від заявлення імунітету від примусового виконання судових рішень та поряд із цим надання останнім права позиватися до спеціальної ad hoc камери МС ООН щодо міжнародних міжурядових організацій з метою перегляду рішень судів національних/регіональних юрисдикцій на предмет легітимності та обґрунтованості з точки зору внутрішнього права міжнародних міжурядових організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Jain T. Codification and Progressive Development of International Law. Social Science Electronic Publishing. January 2006. – Р. 5.
2. Законы Хаммурапи // История государства и права зарубежных стран : Источники права. – М., 1993. – С. 71.
3. Законы Ману (Глава VIII) // История государства и права зарубежных стран : Источники права. – М., 1993. – С. 92.
4. Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations, Advisory Opinion, International Court of Justice Reports. – 1949. – P. 174.
5. Interpretation of Peace Treaties with Bulgaria, Hungary and Romania, Second Phase, Advisory Opinion, International Court of Justice Reports. – 1950. – P. 221.
6. Ibid. – P. 228.
7. Законы Ману (Глава VIII) // История государства и права зарубежных стран : Источники права. – М., 1993. – С. 94.
8. Замятин В. Ю. Ответственность международных организаций : дис. … канд. наук / В.Ю. Замятин. – М., 2005. – С. 30.
9. Салическая правда / пер. Н. П. Грацианский и А. Г. Муравьев. – Казань, 1913. – С. 37.
10. Дмитрієв А. І. Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право : монографія / А. І. Дмитрієв. – К., 2001. – С. 426.
11. Ibid.
12. Гроций Г. О праве войны и мира : в 3 кн. – М., 1956. – С. 419.
13. Opt. cit. – С. 420.
14. ILC Report, A/64/10. – 2009. – P. 145.
15. Ibid. – P. 56.
16. Phillimore R. Commentaries upon International Law. Vol. I. – London, 1879. – P. 7.
17. Мартенс Ф. Ф. Современное право цивилизованных народов. Т. I. – СПб., 1895. – С. 429.
18. ILC Report, A/64/10. – 2009. – P. 121.
19. Ibid.
20. Ibid. – P. 123.
21. Fauchille P. Traite de droit international public. T. I. Premiere partie. – Paris, 1895. – P. 329.
22. Liszt F. Das Volkerrecht / F. Liszt. – Berlin, 1918. – S. 182.
23. Case Concerning the Factory at Chorzow. July 26th, 1927. Publications of the Permanent Court of International Justice, Collection of Judgments, Series A. – No. 9 (A.W. Sijthoff’s Publishing Company, Leyden).
24. Klabbers J. An Introduction to International Institutional Law / J. Klabbers. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 438 p.
25. Case Concerning the Factory at Chorzow. July 26th, 1927. Publications of the Permanent Court of International Justice, Collection of Judgments, Series A. – No. 9 (A.W. Sijthoff’s Publishing Company, Leyden). – P. 21.
26. Document A/CN.4/SR.1011. Summary record of the 1011th meeting. Extract from the Yearbook of the International Law Commission, 1969. – Vol. I. – P. 225–226.
27. Ibid. – Paragraph 4. – P. 105.
28. Замятин В. Ю. Opt. cit. – С. 43.
29. Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United States, Advisory Opinion, I. C. J. Reports, 1949. – P. 174.
30. Robert John Araujo, SJ Objective Meaning Of Constituent Instruments And Responsibility Of International Organizations in Maurizio Ragazzi (ed.), International Responsibility Today. Koninklijke Brill NV. – Leiden, 2005. – P. 345.
31. Ibid.
32. Document A/CN.4/96, Extract from the Yearbook of the International Law Commission, 1956. – Vol. II.
33. Ibid. – Paragraph 13. – P. 189.
34. Ibid.
35. Ibid. – Paragraph 13. – P. 190.
36. YILC, 1963. – Vol. II. A/CN.4/152. – P. 229.
37. Ibid. – P. 234.
38. Ibid.
39. Ibid. – P. 233.
40. Ibid. – P. 235.
41. Ibid. – P. 229.
42. YILC, 1963. – Vol. II. A/CN.4/161. – Paragraph 172. – P. 184.
43. Ibid. – Paragraph 150–153. – P. 179–180.
44. Ibid. – Paragraph 160–165. – P. 180–183.
45. Ibid. – Paragraph 178. – P. 184.
46. Document UNA/RES/2345 (XXII).
47. Митрофанов М. Ф. Ответственность международных организаций / М. Ф. Митрофанов // Управление и право. – 1978. – Вып. IV. – Ч. 2. – С. 108–115.
48. Шибаева Е. А., Поточный М. Правовые вопросы структуры и деятельности международных организаций / Е. А. Шибаева, М. Поточный. – М., 1982. – С. 62.
49. Ежегодник. – 1974. – Т. I : 1260е заседание, п. 39. – С. 60–75.
50. Ежегодник. – 1974. – Том II (Часть I). Док. A/9610/Rev. 1. – гл. III. UN Doc. A/CN.4/490/Add.5B.2. – С. 352–358.
51. Проект статей об ответственности государств за международно-противоправные деяния, представленный в Официальных отчетах ГА ООН на ее 56й сессии, Доп. № 10 (А/56/10).
52. UN Document A/CN.4/490/Add.5. – П. 234. – P. 28–29.
53. Ежегодник. – 1975. – Том II. Док. А/10010/Rev.1. – Гл. II. В.2. – П. 12. – С. 110.
54. First report on State responsibility by Mr. James Crawford, Special Rapporteur. UN Document A/CN.4/490/Add.5. – Paragraph 257. – P. 35.
55. Ibid. – Paragraph 262. – P. 37.
56. Official Records of the General Assembly. Fifty-first session. Supplement No. 10. A/51/10. Annex II. – P. 133.
57. Report of the International law Commission on the work of its forty-ninth session// Official Records of the General Assembly. Fifty-second session. Supplement No. 10. A/52/10. – Paragraph 238. – P. 154.
58. Report of the International law Commission on the work of its fiftieth session // Official Records of the General Assembly. Fifty-third session. Supplement No. 10. A/53/10. – Paragraph 553. – P. 219.
59. Official Records of the General Assembly. Fifty-fifth session. Supplement No. 10. A/55/10. Chapter IX. A. 1. – Paragraph 729.
60. Official Records of the General Assembly. Fifty-sixth session. Supplement No. 10. A/56/10. Chapter IV. A. 1. – Paragraph 76.
61. ILC Report. A/57/10. 2002. Chp. VIII. – Paragraph 461. – P. 238.
62. ILC Report. A/57/10. 2002. Chp. VIII.
63. Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи : 56я сессия – Доп. № 10 (А/56/10). – С. 376.
64. Первый доклад об ответственности международных организаций, подготовленный Специальным докладчиком господином Джорджио Гайя // Док. ООН A/CN.4/532. – Нью-Йорк : ООН, 2003. – С. 21.
65. ILC Report. A/57/10. 2002. Chapter VIII. – Paragraph 469–470. – P. 241.
66. Ibid. – Paragraph 472. – P. 241.
67. Ibid. – Paragraph 481. – P. 245.
68. 63rd General Assembly, Report of the International Law Commission, Chapter VI, Chapter VII and Chapter VIII – Statement by Mr. Luís Serradas Tavares – Director, Department of Legal Affairs of the Ministry of Foreign Affairs. – New York, 30 October 2008.
69. Ibid.
70. UN Document A/CN.4/545. – P. 6.
71. ILC Report. A/57/10. 2002. Chapter VIII. – Paragraph 485. – P. 246.
72. UN Document A/CN.4/532.
73. UN Document A/CN.4/541.
74. Report of the Seventy-one ILA Conference held at Berlin, 2004.
75. Official Records of the General Assembly, Sixtieth Session, Supplement No. 10 (A/60/10). – Paragraphs 195–206.
76. ILC Report, A/61/10, 2006. Chapter VI. – Paragraphs 80–91.
77. ILC Report, A/62/10, 2007. Chapter VIII. – Paragraphs 328–342.
78. ILC Report, A/63/10, 2008. Chapter VII. – Paragraphs 135–163.
79. ILC Report, A/64/10, 2009. Chapter IV.
80. Ibid. – P. 17.
81. A/RES/64/114.
82. UN Doc. A/64/10. – P. 51.
83. Ibid.
84. Ibid.
85. Ответственность международных организаций : комментарии и замечания, полученные от международных организаций // Док. A/CN.4/637/Add.1. – С. 4.
86. Ibid.
87. Ответственность международных организаций : комментарии и замечания международных организаций, 5 июля – 6 августа 2004 года // Док. A/CN.4/545. – С. 37.
88. Meeting Summary : Legal Responsibility of International Organizations in International Law // Chatham House International Law Discussion Group. – 10 February 2011. – P. 5.
89. Міжнародне право: Навчальний посібник / за заг. ред. М. В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.
90. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. редактори Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губерський - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 640 с.
91. Шибаева Е. А. Специализированные учреждения ООН / Е. А. Шибаева. – М. : Международные отношения, 1966. – 112 с.
92. Кривчикова Э. С. Некоторые теоретические аспекты проблемы ответственности международных организаций / Э. С. Кривчикова // Ученые записки МГИМО. – 1972. – Вып. 3. – С. 4–22.
93. De Visscher P. Observations sur le fondements et la mise en oeuvre du principe de la responsabilite de l’Organisation des Nations Unies / P. de Visscher // Revue de droit international et de droit compare. – 1963. – Vol. 40. – P. 165–174.
94. Ritter J.-P. La protection diplomatique a l’egard d’une organization internationale / J.-P. Ritter // AFDI. – 1965. – Vol. 8. – P. 427–456.
95. De Arechaga E. J. International Responsibility / E. J. De Arechaga // Manual of public International Law. – N. Y. : Macmillan, 1968. – 892 p.
96. Марджорян Л. А. Субъекты международно-правовой ответственности / Л. А. Марджорян // Советское государство и право. – 1969. – № 12. – С. 123–132.
97. Митрофанов М. Ф. Ответственность международных организаций / М. Ф. Митрофанов // Управление и право. – 1978. – Вып. IV. – Ч. 2. – С. 108–115.
98. Report on the “Administrative and budgetary aspects of the financing of the UN peacekeeping operations” // UN. Doc. A/51/389. September 20, 1996. – P. 6.
99. Mendelson M. The definition of International organization in the International Law Commission’s current project on the responsibility of International organizations / M. Mendelson // Maurizio Ragazzi, International Responsibility Today : Essays in Memory of Oscar Schachter. Martinus Nijhoff, 2005. – 474 p.
100. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : учебник для юридических вузов и факультетов / В. С. Нерсесянц. – М., 1999. – С. 150.
101. Gaja Giorgio. First Report on Responsibility of International Organizations / Giorgio Gaja // UN Doc A/CN.4/532, 26 March 2003. – Paragraphs 15–20.
102. Amerasinghe C. F. Principles of the Institutional Law of International Organizations / C. F. Amerasinghe. – 2ed ed. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2005. – 571 p.
103. Shaw M. N. International law / Malcolm N. Shaw. – 5th ed. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2003. – 1288 p.
104. Міжнародне право: Підручник / ред. М.О. Баймуратов. – Х.: Одесей, 2002. – 672 с.
105. Gazzini T. NATO’s Role in the Collective Security System / T. Gazzini // Journal of Conflict & Security Law, 2003. – Vol. 8. – № 2. – P. 231–263.
106. Giardina A. Comunita Europe e Stati terzi / Andrea Giardina. – Napoli: Casa Editrice Dott. Eugenio Jovene, 1964. – 243 p.
107. Quardi R. Diritto internazionale pubblico / Rolando Quardi. – 5th edn. – Napoli: Liguori Publications, 1968. – 800 p.
108. Higgins R. Report on the Legal Consequences for Member States of the Non-Fulfillment by International Organizations of their Obligations towards Third Parties / R. Higgins // Yearbook of the Institute of International Law, 1955. – Vol. 66. – № I. – P. 251-291.
109. Klabbers J. Presumptive Personality : The European Union in International Law // M. Koskenniemi (ed.), International Law Aspects of the European Union, 1998. – P. 231-253.
110. Ibid.
111. Klabbers J. The Concept of Legal Personality / J. Klabbers // Ius Gentium, 2005. – Vol. 11 (41), Spring. – P. 35-66.
112. Eagleton C. International Organisation and the Law of Responsibility / Clyde Eagleton. – Recueil des Cours de l’Academie de Droit International, 1950. – 423 p.
113. Кривчикова Э. С. Некоторые теоретические аспекты проблемы ответственности международных организаций / Э. С. Кривчикова // Ученые записки МГИМО : Актуальные проблемы современного международного права. – М., 1972. – Вып. 3. – С. 4-22.
114. Seyersted F. United Nations Forces : Some Legal Problems / Finn Seyersted // British Year Book of International Law, 1961. – Vol. 37. – P. 351-475.
115. Seyersted F. Opt.cit.
116. Derham David. Theories of Legal Personality // Leicester C. Webb (ed.), Legal Personality and Political Pluralism. – Melbourne: University of Melbourne Press, 1958. – P. 1–19.
117. Gierke O. Political Theories of the Middle Age. – Bristol : Thoemmes, 1996 ; reprint of the 1900 edition, Maitland trans. – 197 p.
118. Stoljar S. J. The Corporate Theories of Frederick William Maitland / S. J. Stoljar // Legal Personality and Political Pluralism / edited by Leicester C. Webb, 1958. – P. 1-19.
119. Ibid.
120. Gierke Otto. Opt.cit.
121. Lauterpacht H. The Subjects of the Law of Nations / H. Lauterpacht // 64 Law Quarterly Review. – 1948. – Vol. 64. – P. 97–119
122. Ibid.
123. Shaw M. N. International law / Malcolm N. Shaw. – 5th ed. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2003. – 1288 p.
124. Klabbers J. An Introduction to International Institutional Law / J. Klabbers. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 438 p.
125. Amerasinghe C. F. Principles of the Institutional Law of International Organizations / C. F. Amerasinghe. – 2ed ed. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2005. – 571 p.
126. Higgins R. Legal Consequences for Member States of the Non-Fulfillment by International Organizations of their Obligations towards Third Parties / R. Higgins // Annuaire de l’Institut de Droit international. – 1995. – Vol. 66. – № I. – P. 251–291.
127. Якушев Ю. В. К вопросу о соотношении правосубъектности международных межправительственных организаций и их способности нести ответственность за международно-противоправные деяния / Ю. В. Якушев // Московский журнал международного права. – 2007 – Т. 31. – № 3. – С. 125–132.
128. ILC Report. A/57/10. 2002. Chapter VIII. – Paragraph 469–470. – P. 238-247.
129. A/C.6/59/SR.22. – П. 24.
130. Report of the Seventy-one ILA Conference held at Berlin, 2004. Appendix : Role of International Court of Justice. – 53 p.
131. Prosecutor v. Blagoje Simić, Miroslav Tadić, Simo Zarić., Case IT-95-9-PT. Рішення за клопотанням щодо надання правової допомоги Стабілізаційної сили в Боснії та Герцеговині під егідою НАТО (СФОР) та іншими, 18 жовтня 2000 року. – Матеріали, подані з боку захисту під час судового слухання. – § 32.
132. Amerasinghe C. F. Principles of the Institutional Law of International Organizations / C. F. Amerasinghe. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 551 p.
133. Klein P. La responsabilité des Organisations Internationales dans les ordres juridiques internes et en droit des gens / P. Klein. – Brussels : Bruylant Editions de l’Universite de Bruxelles, 1998. – 673 p.
134. Seyersted F. Objective International Personality of International Organizations / F. Seyersted. – Copenhagen : Krons Bogtrykkeri,1963. – 112 p.
135. Seyersted F. The legal nature of international organizations / F. Seyersted // Nordisk Tidsskrift Int’l Ret., 1982. – Vol. 51. – P. 203-205.
136. Klabbers J. An Introduction to International Institutional Law / J. Klabbers. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 438 p.
137. Ibid.
138. Gazzini T. NATO’s Role in the Collective Security System / T. Gazzini // Journal of Conflict & Security Law, 2003. – Vol. 8. – № 2. – P. 231-263.
139. Ibid. – P. 242.
140. Ibid. – P. 247.
141. Якушев Ю. В. К вопросу о соотношении правосубъектности международных межправительственных организаций и их способности нести ответственность за международно-противоправные деяния / Ю. В. Якушев // Московский журнал международного права. – 2007. – Т. 31. – № 3. – С. 125-132.
142. Колосов Ю. М. Ответственность в международном праве / Ю. М. Колосов. – М. : Юридическая литература, 1975. – 256 с.
143. Klabbers J. An Introduction to International Institutional Law / J. Klabbers. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 438 p.
144. D’aspremont Jean The Abuse Of The Legal Personality Of International Organizations And The Responsibility Of Member States / J. D’aspremont // International Organizations Law Review, 2007. – Vol. 4. – P. 91-119.
145. Military and paramilitary activities in and against Nicaragua (Nicaragua v. USA), merits, [1986] – I. C. J. Reports 14.
146. Higgins R. Report on the Legal Consequences for Member States of the Non-Fulfillment by International Organizations of their Obligations towards Third Parties / R. Higgins // Yearbook of the Institute of International Law, 1955. – Vol. 66. – № I. – P. 251-291
147. Митрофанов М. Ф. Ответственность международных организаций / М. Ф. Митрофанов // Управление и право. – 1978. – Вып. IV. – Ч. 2. – С. 108-115.
148. Илларионова Т. И. Структура гражданской правосубъектности / Т. И. Илларионова // Правовые проблемы гражданской правосубъектности : межвузовский сб. науч. трудов. – 1978. – Вып. 62. – С. 56–64.
149. Тарасова А. Е. Правосубъектность граждан: особенности правосубъектности несовершеннолетних, их проявления в гражданских правоотношениях / А. Е. Тарасова. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 195 с.
150. Garcia Amador F. V. La responsabilite internationale de l’etat, la responsabilite des Organisations internationals / F. V. Garcia Amador // Revue de droit international public. – 1956. – № 34. – P. 149-173.
151. De Arechaga E. J. International Responsibility / E. J. De Arechaga // Manual of public International Law. – N. Y. : Macmillan, 1968. – 892 p.
152. Lauterpacht E. The Legal Effet of Illegal Acts of International Organisations / E. Lauterpacht // Essays in Honour of Lord McNair. – L. : Cambridg, 1965. – P. 88-121.
153. Eagleton C. International Organisation and the Law of Responsibility / C. Eagleton // Recueil des Cours de l’Academie de Droit International. – 1950. – T. 76. – P. 319-426.
154. Ibid.
155. Кривчикова Э. С. Некоторые теоретические аспекты проблемы ответственности международных организаций / Э. С. Кривчикова // Актуальные проблемы современного международного права : Ученые записки МГИМО. – 1972. – Вып. 3. – С. 3-22.
156. Міжнародне право: Підручник / ред. Л. Д. Тимченко. – Х.: Консум; Ун-т внутр. справ, 1999. – 528 с.
157. Міжнародне право: Підручник / ред. М.О. Баймуратов. – Х.: Одесей, 2002. – 672 с.
158. De Arechaga E. J. International Responsibility / E. J. De Arechaga // Manual of public International Law. – N. Y. : Macmillan, 1968. – 892 p.
159. Международное право : учебник / ред. Г. И. Тункина. – М. : Юрид. лит., 1994. – 272 с.
160. Международное публичное право : учебник / ред. К. А. Бекяшева. – М. : Проспект, 2005. – 784 c.
161. Ющенко В. Л. Некоторые теоретические вопросы международной правосубъектности межгосударственных организаций / В. Л. Ющенко // Правоведение. – 1970. – Вып. 4. – С. 77-85.
162. Замятин В. Ю. Современные аспекты ответственности международных организаций / В. Ю. Замятин // Московский журнал международного права. – 2004. № 3. – С. 74-85.
163. Ibid.
164. Hirsch M. The responsibility of International Organizations toward Third Parties: Some Basic Principles / M. Hirsch. – N. : Martinus Nijhoff Publishers, 1995. – 220 p.
165. Bowett D. W. Law of International Institutions / D. W. Bowett. – L.: Sweet & Maxwell, 1982, 4th Ed. – 421 p.
166. Brownlie I. Principles of Public International Law / I. Brownlie. – O. : Clarendon Publishers, 1966. – 646 p.
167. Certain Expenses of the United Nations / I.C.J. Advisory Opinion, July 20, 1962 // I.C.J. Reports, 1962. – № 151. – P. 168.
168. Якушев Ю. В. К вопросу о соотношении правосубъектности международных межправительственных организаций и их способности нести ответственность за международно-противоправные деяния / Ю. В. Якушев // Московский журнал международного права. – 2007. – Т. 31. – № 3. – С. 125-132.
169. Klabbers J. An Introduction to International Institutional Law / J. Klabbers. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 438 p.
170. Mendelson M. The Definition of ‘International Organization’ in the International Law Commission’s Current Project on the Responsibility of International Organizations // M. Ragazzi (ed.), International Responsibility Today : Essays in Memory of Oscar Schachter. – Leiden / Boston : Martinus Nijhoff Publishers, 2005. – P. 371-391.
171. Schmalenbach K. Die Haftung Internationaler Organisationen / K. Schmalenbach. – Frankfurt am Main : Peter Lang, 2004. – 658 p.
172. Архипова Л. Б. Договора международних экономических организаций социалистических стран / Л. Б. Архипова. – М., 1989. – 176 с.
173. Вільчак Я. М. Правосуб’єктність міжнародних економічних організацій системи ООН в сучасному міжнародному праві / Я.М. Вільчак // Університетські наук. записки. – 2005. – № 4 (16). – С. 280-284.
174. Белалова Б. Ш. Международно-правовая ответственность международных межправительственных организаций : дис. на соискание учен. степини канд. юрид. наук / Б. Ш. Белалова. – М., 2002. – 178 с.
175. Якушев Ю. В. К вопросу о соотношении правосубъектности международных межправительственных организаций и их способности нести ответственность за международно-противоправные деяния / Ю. В. Якушев // Московский журнал международного права. – 2007. – Т. 31. – № 3. – С. 125-132.
176. Amerasinghe C. F. Principles of the Institutional Law of International Organizations / C. F. Amerasinghe. – 2ed ed. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2005. – 571 p.
177. Schreuer Christoph H. Die Internationale Organisationen / Christoph H. Schreuer // Hanspeter Neuhold, Waldemar Hummer and Christoph Schreuer (eds.), Osterrreichisches Handbuch des Völkerrechtts. – 2nd edn. – Vienna, 1991. – P. 157-199.
178. Seidl-Hohenveldern I. Corporations In and Under International Law / I. Seidl-Hohenveldern. – Cambridge : Grotius, 1988. – 158 p.
179. A/CN.4/610.
180. Reparation for Injuries Suffered in the Service of the United Nations, Advisory Opinion, International Court of Justice Reports, 1949.
181. A/CN.4/610.
182. A/C.6/62/SR.18. – Paragraph 90.
183. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 50 – 51 ; цит. по : Лукашук И. И. Право международной ответственности. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с.
184. Василенко В. А. Международная ответственность государства и международные санкции : автореф дис. на соискание учен. степини доктора. юрид. наук / В. А. Василенко. – К., 1976. – 22 с.
185. UN Document A/64/10.
186. Колосов Ю. М. – Opt.cit.
187. Лукашук И. И. – Opt.cit.
188. Колосов Ю. М. – Opt.cit.
189. Воробьева Е. А. Международно-противоправное деяние международной организации и основания его возникновения / Е. А. Воробьева // Журнал международного права и международных отношений. – 2007. – № 3. – С. 13–19
190. Доклад КМП ООН, 2009. Doc. A/64/10. – С. 116.
191. А/51/389. – П. 16.
192. Merits PCIJ. – Series A, 1928. – No. 17. – P. 47 ; цит. з : UN Doc. A/CN.4/583. – P. 8.
193. Блажевич Ю. Ю. Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння : автореф. / Ю. Ю. Блажевич. – Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 [Електронний ресурс] / Ю.Ю. Блажевич; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. — К., 2006. — 21 с.
194. Доклад Генерального Секретаря ООН, представленный во исполнение Резолюции 53/55 ГА ООН : падение Сребреницы // А/54/549. – П. 503.
195. Доклад КМП ООН, 2009 // Doc. A/64/10. – С. 124.
196. Gray G. Judicial remedies in international law. – Oxford : Clarendon Press, 1987. – 248 p.
197. Ibid.
198. Ibid.
199. Merits PCIJ. – Series A, 1928. – No. 17. – P. 47 ; цит. з : UN Doc. A/CN.4/583. – P. 8.
200. A/C.6/61/SR.14. – Paragraph 63.
201. A/Res/52/247. – P. 2. – Paragraph 8.
202. A/RES/52/247. – P. 2–3. – Paragraphs 9–10.
203. A/RES/52/247. – P. 2–3. – Paragraph 11.
204. A/CN.4/637/Add.1. – P. 39.
205. Ежегодник КМП ООН, 1973. – Т. II ; цит. по : Лукашук И. – Opt.cit.
206. Лукашук И. И. – Opt.cit.
207. UN Doc. A/64/10.
208. A/CN.4/L.778.
209. A/66/10
210. Ahlborn Christiane. The Rules of International Organizations and the Law of International Responsibility / Christiane Ahlborn // Amsterdam Center for International Law Research Paper – April 2011. – № 03. Pp. 1–61
211. Markus Benzing, «Secondary Law of International Organizations», MEPIL (March 2007), para. 2 cited from Christiane Ahlborn. Opt.cit
212. Christiane Ahlborn. Opt.cit
213. Christiane Ahlborn. Opt.cit
214. Christiane Ahlborn. Opt.cit
215. Christiane Ahlborn. Opt.cit
216. Christiane Ahlborn. Opt.cit
217. Christiane Ahlborn. Opt.cit
218. A/66/10
219. I. C. J. Reports, 1980. – Paragraph 37. – Pp. 89–90.
220. Malcolm N. Shaw International Law // Cambridge University Press. – 5th ed., 2004. – 1225 p.
221. Hirsh Moshe. The responsibility of international organizations toward third parties : some basic principles. Martinus Nijhoff Publishers, Netherlands, 1995. – 234 p.
222. Міжнародне право: навч. посіб. для дистанційного навчання / ред. Л. Д. Тимченко. – К.: Університет «Україна», 2007. – 224 с.
223. Міжнародне право: Підручник / ред. М.О. Баймуратов. – Х.: Одесей, 2002. – 672 с.
224. Report of the Committee on Study of Legal Problems of the UN “Should the Laws of war apply to UN Enforcement Actions”, Proceedings of the American Society of International Law at its 43 Annual Meeting, 1952. – P. 217 ; цит. по : Hirsh Moshe. Opt.cit.
225. Ibid.
226. Lauterpacht H. The limits of the operation of the law of war, 30 BYBIL, 1953. – P. 206 ; Baxter R. R. The role of law in modern war, Proceedings of the American Society of International Law at its 47 Annual Meeting, 1953. – P. 95–96 ; цит. по : Hirsh Moshe. Opt.cit.
227. Palwankar Umseh. Applicability of international humanitarian law to UN peace-keeping Forces / Umseh Palwankar // International Review of the Red Cross. – May–June 1993. – № 294. – P. 227–241.
228. UN Document ST/SGB/ONUC/1 cited from Harvey Langholtz, Boris Kondoch, Alan Wells “International Peacekeeping: the Yearbook of international Peace Operations”. – Vol. 10. – Martinus Nijhoff Publishers, Netherlands, 2006.
229. UN Document ST/SGB/UNFICYP/1 cited from Rene Jean Dupuy, Hague Academy of international law. Handbook of international organizations. – P. 553.
230. Hirsh Moshe. Opt.cit.
231. Exchange of Letters constituting an Agreement between the UN and Belgium relating to the Settlement of Claims filed against the UN in the Congo by Belgian nationals ; New York, 20 February, 1965.
232. Palwankar Umseh. – Opt.cit.
233. А/51/389. – П. 16.
234. ST/SGB/1999/13
235. Seyersted F. UN Forces in the Law of Peace and War, 1966. – P. 201–202.
236. Bowett D. W. UN Forces : A legal study of UN Forces, 1964. – P. 503.
237. Sandor Y. The application of humanitarian law by the armed Forces of the UN, 1978. International Review of the Red Cross. – P. 283.
238. Hirsh Moshe. Opt.cit..
239. Lauterpacht Hersch. International Law. – Vol. I. – Cambridge CUP, 1970. – P. 69 ; цит. по : Tim Hiller Principles of Public International Law, Cavendlish Publishing Limited. – London, 1999. – P. 28–29.
240. Ibid.
241. Schermers H. G. and Blokker N. M. International Institutional Law. – Leiden : Nijhoff, 4th ed., 2003. – P. 782–783.
242. Ehlermann C. D. European Communities : External Relations, 6 Encyclopedia of Public International Law, R. Bernhardt ed. 1983. – P. 137.
243. Hirsh Moshe. Opt.cit..
244. Schermers H. G. and Waelbroeck D. F. Judicial protection in the EC, 5th ed., 1992. – P. 97.
245. UN Doc. A/64/10.
246. Документ ООН A/64/10.
247. Hirsh Moshe. Opt.cit. Preface.
248. Schermers H. G. and Blokker N. M. International Institutional Law. – Leiden : Nijhoff, 4th ed., 2003. – P. 879–880.
249. Official Journal of the EU. L. 84/13. – 20.03.2004.
250. Case 38/75 Douancagent der NV Nederlandse Spoorwegen v Inspecteur der invocrrechten en accijnzen. European Court reports, 1975. – P. 1439. – Paragraph 21.
251. Schermers H. G. and Blokker N. M. International Institutional Law. – Leiden : Nijhoff, 4th ed., 2003. – P. 657.
252. Skubiszewski K. Unilateral Acts of States // International Law : Achievements and prospects. – M. Bedjaoui ed., 1991. – P. 221.
253. Virally M. Unilateral Acts of international organizations // International Law : Achievements and prospects. M. Bedjaoui ed., 1991. – P. 256–257.
254. Ibid.
255. Wellens Karel. Remedies against international organizations. Catholic University of Nijmegen, 2004. – 316 p.
256. Док. ООН A/64/10.
257. Wellens Karel. Remedies against international organizations. Catholic University of Nijmegen, 2004. – 316 p.
258. Док. ООН A/64/10.
259. Fernandes F. Vakas. La responsabiliadad internacional de Naciones Unidas. – Madrid : Dykinson, 2002. – P. 139–140.
260. Amerasinghe C. F. Principles of the Institutional Law of International Organizations / C. F. Amerasinghe. – Cambridge, U. K. ; New York : Cambridge University Press, 2002. – 551 p.
261. Wellens Karel. Remedies against international organizations. Catholic University of Nijmegen, 2004. – 316 p.
262. Amerasinghe C. F. Local Remedies in International Law. Grotius Publications Limited, Cambridge, 1990. – 440 p.
263. Wellens Karel. Remedies against international organizations. Catholic University of Nijmegen, 2004. – 316 p.
264. Лукашук И. И. Opt.cit.
265. I. C. J. Reports, 1992.
266. Ibid.
267. A/RES/52/247 of 26 June 1996. – § 8. – P. 163.
268. Doc. VPB 61.75, опублікований на вебсайті Федеральної ради Швейцарії : переклад цитований із Доповіді КМП ООН про роботу її 61ї сесії 6 липня – 7 серпня 2009 року // Док. ООН A/64/10
269. S/1999/1257.
270. S/1999/1257.
271. Доклад Генерального Секретаря во исполнение Резолюци 53/35 ГА ООН : падение Сребреницы. 54я сессия ГА ООН, п. 42 повестки дня. Ситуация в Боснии и Герцеговине // A/54/549.
272. Ibid.
273. Док. A/66/10
274. Francesco Messineo. Multiple Attribution of Conduct, the Shares Research Project on Shared Responsibility in International Law. – Research Paper 11, 2012. – 52 p.
275. Док. A/CN.4/637/Add.1.
276. Док. A/CN.4/553.
277. Beti Hohler. Responsibility Of International Organizations : The Element Of Attribution In The Context Of Peacekeeping Operations, the 2nd Global International Studies Conference University of Ljubljana, Faculty of Social Sciences Ljubljana, 23–26 July 2008. – P. 6.
278. I.C.J. Reports, 1962, p. 168.
279. Francesco Messineo. Opt.cit.
280. I.C.J. Reports, 1962, p. 168.
281. Док. ООН A/66/10.
282. Milanovic Marko, Papic Tatjana. As Bad as It Gets : The European Court of Human Rights Behrami and Saramati Decision and General International Law / Marko Milanovic, Tatjana Papic // International and Comparative Law Quarterly. – Vol. 58. – 2009. – P. 267–296
283. Bodeau-Livinec Pierre, Buzzini Gionata P. and Villalpando Santiago. ECHR judgment on applicability of European Convention on Human Rights to acts undertaken pursuant to UN Chapter VII operation in Kosovo // American Journal of International Law. – April 2008. – Vol. 102. – № 2. – P. 322-331
284. Larsen Kjetil Mujezinovic. Attribution of Conduct in Peace Operations : The ‘Ultimate Authority and Control’ Test / K. M. Larsen // The European Journal of International Law. – 2008. – Vol. 19. – № 3. – P. 509-531
285. Sari Aurel. Jurisdiction and International Responsibility in Peace Support Operations : The Behrami and Saramati Cases, Human Rights Law Review. – Vol. 8. – Issue 1, 2008. – P. 151-170.
286. Словник військових термінів. [Електронний ресурс] / Департамент оборони США, 2005. – Режим доступу до словника: http://www.thefreedictionary.com/operational+control checked at September 19, 2012.
287. Milanovic Marko, Papic Tatjana. As Bad as It Gets : The European Court of Human Rights Behrami and Saramati Decision and General International Law / Marko Milanovic, Tatjana Papic // International and Comparative Law Quarterly. – Vol. 58. – 2009. – P. 267–296
288. Bodeau-Livinec Pierre. Agim Behrami & Bekir Behrami v. France; Ruzhdi Saramati v. France, Germany & Norway / Pierre Bodeau-Livinec [et al.] // American Journal of International Law. – Vol. 102. – April 2008. – № 2. – P. 323-331.
289. Larsen Kjetil Mujezinovic. – Opt.cit.
290. Sari Aurel. – Opt.cit.
291. Док. ООН A/64/10. – С. 72. – П. 13.
292. A/64/10
293. Report of Secretary-General 20 September, 1996 Doc. UN A/51/389. – § 17. – P. 6.
294. A/49/681. – 21 November 1994.
295. A/49/681. – 21 November 1994.– С. 3. – § 6.
296. Док. ООН A/64/10. – С. 69. – П. 8.
297. Лист Юрисконсульта ВОЗ від 19 грудня 2003 року на ім’я Юрисконсульта ООН // A/CN.4/545, sect.II.H.
298. Міжнародне право: підручник / Ліпкан В. А., Антипенко В. Ф., Акулов С. О. та ін. / заг. ред. В. А. Ліпкан. –К.: КНТ, 2009. – 752 с.
299. Gros A. Problems of Redress against the decisions of International Organizations’, Transactions of the Grotius Society of international law, 1950. – № 36. – P. 30–31 // Cited from Bedjaouri M. The new world order and the Security Council: testing the legality of its acts / Mohammed Bedjaouri – L. ; Martin Nijhoff Publishers, 1994. – 293 p.
300. Ibid.
301. Ibid.
302. Ibid.
303. Ibid.
304. Report of the Seventy-one ILA Conference held at Berlin, 2004. Appendix : Role of International Court of Justice. – 53 p.
305. Jessup P. A modern Law of nationals: an introduction / Philip Jessup. – N. Y.: Macmillan, 1948. – 236 p.
306. Report of the Seventy-one ILA Conference held at Berlin, 2004. Appendix : Role of International Court of Justice. – 53 p.
307. Док. ST/SGB/230 від 8 березня 1989 року.
308. Report of the Seventy-one ILA Conference held at Berlin, 2004. – 53 p.
309. A/45/594.
310. Arsanjani M H. Claims against international organizations: Quis Custodiet Ipsos Custdes / Mahnoush H. Arsanjani // Yale Journal of World Public Order. – Vol. 7. – № 2 – 1981. – P. 131-186
311. Sweetser Catherine E. Providing effective remedies to victims of abuse by peacekeeping personnel // New York university Law Review. – November, 2008. – Vol. 83. – №5. – P. 1643-1677
312. UN Secretary General Report on Administrative and Budget aspects f the financing of the UN peacekeeping operations // Doc. UN A/51/903. – Paragraph 8.
313. Ibid.
314. Dannenbaum Tom. Translating the standard of effective control into a system of effective accountability: how liability should be apportioned for violations of human rights by member state troop contributing contingents serving as UN peacekeepers // Harvard Journal of International Law. – Winter 2010. – Vol. 51. – № 1. – P. 113-192.
315. Sweetser C. E. Providing effective remedies to victims of abuse by peacekeeping personnel / Catherine E. Sweetser // New York University Law Review. – Vol. 83. – 2008. – №5, November. – P. 1643-1677.
316. Robertson A.H. Human rights in the world / A.H. Robertson. – M.: Manchester University Press, 1972. – P. 72-73 quoted from Suzuki E., Nanwani S. Responsibility of international organizations: the accountability mechanisms of multilateral development banks / E. Suzuki, S. Nanwani // Michigan Journal of International Law. – Vol. 27: 177. – 2005. – Fall. – P. 177-225
317. Ibid.
318. Eagleton C. International Organisation and the Law of Responsibility / Clyde Eagleton. – Recueil des Cours de l’Academie de Droit International, 1950. – 423 p.
319. Exchange of letters constituting an Agreement between the UN and Belgium, relating to the settlement of claims field against the UN peacekeeping operation in the Congo by Belgium nationals, New York, 20 February 1965 // UN Juridical Yearbook. – 1966. – 356 p.
320. Report of the Seventy-one ILA Conference held at Berlin, 2004. – 53 p.
321. Report of the Study Group on the Responsibility of International Organizations. International law association. Sofia conference, 2012. – 74 p.
322. Opt.cit.
323. Opt.cit.
324. Opt.cit.
325. Conclusions of the Board’s Second Review of the Inspection Panel (1999) reprinted in World Bank, World Bank Operational Manual : Bank Procedures 17.55, annex B (February 1997) and annex C (August 1999).
326. ADB Accountability Mechanism Policy, May, 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://compliance.adb.org/dir0035p.nsf/attachments/accountability-mechanism-policy-2012.pdf/$FILE/accountability-mechanism-policy-2012.pdf
327. Clarifications of Certain Aspects of the Resolution on Oct. 17, 1996. Paragraph 14
328. Suzuki E., Nanwani S. Opt.cit.
329. Mendaro v World Bank case, US Court of Appeals, 27 September 1983, DC Cir, 717 F.2d 610 (DC Cir 1983).
330. Ibid.
331. Marvin R. Broadbent et al. v Organization of American States et al., US Court of Appeals, DC Cir, 8 January 1980, 628 F.2d 27, 30–35 (DC Cir 1980).
332. Ibid.
333. League of Arab States v. TM : Appeals judgment of 12 March, 2001, Heading 3. Case № S.99.0103.F. // Belgian Court of Cassation. Cases Note by Ryngaert C. The immunity of international organizations before domestic courts: recent trends / C. Ryngaert // International Organizations Law Review. – 2010. – Vol. 7. – P. 121-148.
334. Ibid.
335. European University Institute v. Piette : Judgment of 18 March 1999. Case № 149/99 / Corte di Cassazione // Italian Yearbook of International Law. – 1999. – Vol. IX.
336. Alberto Drago v. International plant genetic resources institute : Final appeal judgement of 19 February, 2007, H3. Case № 3718. – Access mode: http://www.docstoc.com/docs/89801129/Drago_v_IPGRI__ILDC_Headnote.
337. Pisteli v. European University Institute : Appeal judgment of 28 October, 2005. Case № 20995 / Corte di Cassazione // Italian Yearbook of International Law. – Vol. XV.
338. Weinstock v. Asian Development Bank : Judgment of 26 January, 2005. Case № 1:05-CV-00174 (RMC). – Access mode: http://www.gpo.gov/fdsys/pkg/USCOURTS-dcd-1_05-cv00174/pdf/USCOURTS-dcd-1_05-cv-00174-0.pdf.
339. Internatonal Organizations Immunity Act 1945, 22 USC, Sect. 1, Title 1.
340. Ryngaert C. Opt. cit.
341. Stichting Greenpeace Nederland v. Euratom : Judgment of 13 November, 2007. Case № 01984/07 CW. Section 6.4, heading 5 / Supreme Court of the Netherlands // International Law Reports. – Vol. 136.
342. Ibid.
343. Ibid.
344. Ibid. – Heading 6.4.
345. Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник / За ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
346. Ryngaert C. Opt. cit.
347. Siedler v Western European Union : Judgment of 17 September, 2003 / Brussels Court of Appeal. Case Note by Wouters J., Schmitt P. Challenging acts of other U