МУСУЛЬМАНСЬКІ КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИНАХ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Зінько Соломія Юріївна

УДК 321.01(5-15=1:28):070

МУСУЛЬМАНСЬКІ КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИНАХ

Спеціальність 23.00.04 –
політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Занько Юрій Степанович,
кандидат економічних наук,
доцент

Чернівці – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….............................4

РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ
1.1 Основні напрямки дослідження близькосхідної регіональної системи міжнародних інформаційних відносин ………………….……………14
1.2 Стан дослідження ролі близькосхідного регіону у міжнародних інформаційних відносинах……………........……………………..……26
Висновки до розділу 1……………………………………………………..……....33

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН У БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ
2.1 Особливості методологічних підходів до дослідження акторів міжнародних інформаційних відносин …..................35
2.2 Методи дослідження системи міжнародних інформаційних відносин у близькосхідному регіональному вимірі................ 48
Висновки до розділу 2…………………………………………………………....58

РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ
3.1 Ідеологічні та релігійні засади формування системи близькосхідних інформаційних відносин….............................60
3.2 Динаміка інформаційного простору Близького Сходу як фактор формування єдиної системи інформаційних відносин у регіоні……………………………………….…………………..70
3.3 Інформаційно-пропагандистська складова близькосхідних конфліктів у контексті формування регіональної системи міжнародних інформаційних відносин ………….……….....105
Висновки до розділу 3………….…………………….…………….126

РОЗДІЛ 4 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У РЕГІОНІ
4.1. Особливості формування інформаційних стратегій державних, міждержавних та недержавних акторів у регіоні ……………………….131
4.2. Порівняльний аналіз публічної дипломатії окремих країн Близького Сходу………………………………………………………………………..148
4.3 Інформаційні стратегії близькосхідних мусульманських спільнот у Європі………………………………………………………………………180
Висновки до розділу 4……………………………………………….........195

ВИСНОВКИ……………………………..…………………………………........200

ДОДАТОК 1…........................................................................................................................207

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………………………………….....................................................211

ВСТУП
Актуальність дослідження. Інформаційні технології генерують зміни не лише у внутрішній політиці різних за рівнем розвитку держав, а й у міждержавних відносинах, у діяльності міжнародних організацій, суспільних рухів, фінансових груп, радикальних угрупувань. Вони перерозподіляють владу та вплив у міжна¬родній системі, трансформують простір та суверенітет держав, а також сприяють посиленню конфліктогенності.
Зростання ролі інформаційних технологій у формуванні світової громадської думки та в ухваленні зовнішньополітичних рішень засвідчили революційні події на Близькому Сході, які розпочались у січні 2011 р. Широке інформаційне висвіт¬лення акцій протесту за допомогою соціальних медіа та супутникових мереж стало одним з вирішальних чинників поширення революційних настроїв. Також очевидним є розширення кола суб’єктів міжнародних інформаційних відносин у регіоні, що полягає у залученні радикальних угрупувань, індивідів, медіа та ініціативних громадських груп.
Вагомим є той факт, що протягом останнього десятиріччя на Близькому Сході посилилася взаємодія державних та недержавних суб’єктів міжнародних інформаційних відносин. Оскільки релігійний чинник суттєво визначає між¬народну політичну та інформаційну діяльність близькосхідних спільнот, виникає необхідність дослідження інформаційних відносин на рівні умми загалом і на регіональному рівні зокрема. Окрім уніфікуючих чинників міждержавних відносин на зразок релігійно-політичної єдності, на якій наголошують міжурядові організації мусульманських держав, дедалі більшого значення набувають відцентрові тенденції на кшталт інформаційного регіоналізму, радикалізму та розмежування “центр-периферія”. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення цих змін та процесів, концептуалізації інформаційного виміру міжнародних відносин загалом.
Актуальність дослідження у контексті зовнішньої і внутрішньої політики України зумовлена й наявністю в Україні значної мусульманської спільноти, яка зазнає інформаційного впливу з боку близькосхідних держав, зокрема, Сау¬дівської Аравії та ОАЕ. Після розгортання подій на Близькому Сході інтенси¬фікувалася інформаційно-пропагандистська кампанія Туреччини в Криму. Дослідження ролі держав Близького Сходу в міжнародних інформаційних відносинах, а також їхніх національних інформаційно-пропагандистських стратегій має прикладне значення під час формування зовнішньополітичної стратегії України у країнах регіону.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексного наукового проекту №7 Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Одеса: Зовнішня політика України: механізми забезпечення національних інтересів (підпроект: Стратегічні пріоритети політики України на Близькому Сході), а також наукової теми кафедри країнознавства і міжнародного туризму Львівського національного університету імені Івана Франка «Інтеграція України до ЄС: порівняльний аналіз національних систем, соціальних показників європейських держав та України».
Мета дослідження полягає у з’ясуванні впливу інформаційної складової на формування та трансформацію системи міжнародних відносин мусульманських країн Близького Сходу.
Відтак у дисертаційній роботі поставлено наступні дослідницькі завдання:
1. визначити структурні особливості та окреслити засади функціонування системи міжнародних інформаційних відносин у близькосхідному регіоні;
2. проаналізувати роль ідеологічних та релігійних чинників у формуванні сучасної системи міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході;
3. дослідити вплив інформаційних технологій на появу нових суб’єктів міжнародних інформаційних відносин та зміну ролі державних і недер-жавних акторів;
4. визначити особливості стратегій публічної дипломатії близькосхідних му¬сульманських держав;
5. дослідити феномен мережевості міжнародних інформаційних відносин та його вплив на динаміку регіональної системи інформаційних відносин на Близькому Сході;
6. вивчити вплив близькосхідних діаспорних спільнот на формування нового етапу системи міжнародних інформаційних відносин у регіоні.
Об’єктом дослідження є регіональні виміри сучасних міжнародних інфор¬маційних відносин.
Предмет дослідження – функціонування й трансформація міжнародних інфор¬маційних відносин у мусульманських країнах Близького Сходу.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку 90-х років ХХ ст. як часу активного формування нового етапу міжнародних інформаційних відносин у регіоні до початку 2012 р. Для ґрунтовнішого розроблення теми було проаналізовано період становлення близькосхідної медіа-сфери у середині ХХ ст.
Територіальні рамки дисертаційного дослідження охоплюють певну методологічно визначену частину “класичного” Близького Сходу, субрегіонів Перської затоки і Магрібу, які репрезентують країни Близького Сходу у глобальному інформаційному просторі.
Згідно з визначенням видатного українського сходознавця Ю. Кочубея, до регіону Близького і Середнього Сходу зараховують всі арабські країни (Машрик і Магріб), Туреччину, Іран, Афганістан, Ізраїль і Кіпр [35, c. 270-271].
Критерієм належності тієї чи іншої країни до територіальних рамок дисертаційного дослідження, окрім безпосередньої географічної належності, є сповідування ісламу та заангажованість у подіях, що відбуваються на Близькому Сході і знаходять медіа- та кібер-відображення у глобальному та регіональному інформаційному просторі. Афганістан та Кіпр залишилися за рамками детального дослідження, країни Магрібу переважно розглядаються у контексті взаємозв’язків Машрику і Магрібу.
Дисертаційна робота охоплює досить широку проблематику, а отже концентрується на магістральних напрямках міжнародних інформаційних відносин, не претендуючи на всеосяжність висвітлення. Питання, не розкриті у даній праці, є зазвичай комплексними, з відмінними теоретично-методологічними підходами, тому можуть стати предметом окремих досліджень.
Методологічна основа дослідження. Вибір методології та методів дослідження зумовлений метою та завданням дисертаційної роботи. Реалізація визначених завдань була виконана за принципами міждисциплінарності, цілісності, історизму та об’єктивності. Методологічні засади дослідження сформовані на основі адаптації системної теорії, поширеної в міжнародно-політичній науці (К. Волтц, Дж. Розенау, А. Вендт), до аналізу регіональних міжнародних інформаційних відносин. Це дало змогу розглянути інформаційні відносини близькосхідного регіону як складну багаторівневу систему взаємодій, інформаційного впливу/обміну між державними та недержавними акторами, визначити її структуру, принципи організації інформаційного простору та інформаційних потоків.
Розуміння зростаючого впливу недержавних акторів та неієрархізованих, суб’єктно-суб’єктних відносин у близькосхідній системі інформаційних відносин зумовило потребу доповнення системного аналізу мережевим підходом, теоретичні засади якого розробили Дж. Річардсон, Г. Джордан, Дж. Арквілла, Д. Ронфельд, Р. Родес, Д. Марш та ін. Мережеві теорії наголошують на дослідженні зв’язків між акторами, які ґрунтуються на процесах обміну ресурсами та узгодженні цілей, взаємозалежності учасників мережі та їхніх організаційних структур. Зокрема, А.-М. Слотер обґрунтувала теоретичні засади взаємовідносин мережевих організацій та держав, які, створюючи мережі, позбуваються частини суверенітету та ідентичності й передають їх недержавним суб’єктам. Мережевий підхід дав змогу проаналізувати взаємозв’язок вертикальних та горизонтальних відносин та їхній вплив на посилення мережевості міжнародних інформаційних відносин у регіоні. У рамках мережевого підходу автор виділив два рівні аналізу: релігійно-політичний та соціальний, обґрунтував його застосування в транснаціональних релігійних спільнотах.
У дисертації враховано засади розвитку інформаційного суспільства, обґрунтовані в теоріях М. Кастельса, Й. Масуди, Е. Тоффлера та ін., у рамках якого інформаційні міжнародні відносини й набувають ознак мережевості.
У контексті порівняльного підходу використано метод конкретного аналізу ситуацій (case study) публічної дипломатії, інформаційно-пропаган-дистських акцій у регіональних конфліктах. Методи кантрі-стадіс (country studies) дали змогу інтегрувати демографічні, політично-правові та статистичні харак¬теристики досліджуваних країн.
Серед експлікативних методів був використаний контент-аналіз, за допо-могою якого розглянуто пропагандистське навантаження досліджуваних текстів, роль релігійно-детермінованої термінології в офіційних заявах, проаналізовано он-лайн-контент у соціальних медіа під час революційних подій 2011 р.
Наукова новизна дослідження зумовлена сукупністю поставлених завдань і засобами їхнього вирішення й конкретизована у таких положеннях:
уперше:
● в українській науці про міжнародні відносини визначено структуру системи міжнародних інформаційних відносин, сформованої інформа¬ційною політикою держав Близького Сходу та регіональних недержавних акторів – соціальних спільнот, віртуальних коаліцій, релігійно-політичних груп тощо. Визначено, що головними елементами цієї системи є ре¬гіональний інформаційний простір та учасники інформаційних взаємодій, здатні контролювати її структурні параметри та правила організації інформаційного простору.
З’ясовано, що структурні параметри системи міжнародних інфор-маційних відносин визначаються як суб’єктно-об’єктними (міждержавні інформаційні відносини), так і суб’єктно-суб’єктними принципами (взаємодії між транснаціональними акторами, мережевими спільнотами) відносин його учасників. Взаємовплив асиметричних міждержавних інформаційних відносин, зумовлених різною мірою інформаційного впливу (“інформаційної сили”) держав та мережевих інформаційних відносин, формує сучасну систему міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході та принципи, які регулюють у ній інформаційні потоки;
• доведено, що інформаційні міжнародні відносини у близькосхідному регіоні стали вагомим чинником трансформації міжнародних відносин у напрямі поліцентричності та мережевості, зростання кількості та неоднорідності акторів; вони посилюють розмивання державних кордонів та “детериторіалізацію” простору, сприяють формування віртуальних спільнот та коаліцій, діаспорних “квазібатьківщин”. Обґрунтовано, що мережевий компонент міжнародних інформаційних близькосхідних відносин є основним чинником становлення феномену “віртуальної умми” як мусульманської колективної кіберідентичності;
• визначено, що інформаційне поле близькосхідного регіону як структурна основа системи міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході сформоване спільним дискурсом панісламізму та панарабізму, які, проте, не долають його сегментації на підставі релігійного чинника та переважання державних цілей над інтеграційними. З’ясовано, що особливістю дина¬міки близькосхідного інформаційного поля є його зумовленість війсь¬ковими конфліктами й революційними подіями 2011 р. (зокрема, єги¬петсь¬кими, туніськими та сирійськими), у межах яких всі актори викорис¬товували нові інформаційно-пропагандистські стратегії із залученням транснаціональних супутникових телеканалів, соціальних мереж та медіа, а також мобільних технологій, які в сукупності трансформували принципи обміну інформаційними потоками від траєкторії “країна походження – країна перебування” до взаємовпливу, і формують відкритий глокалізований інформаційний простір. Визначено зростання впливовості релігійно-політичних груп та радикальних утворень у цьому полі завдяки використанню новітніх медіа;
• обґрунтовано, що посилення мережевості міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході стало вагомою передумовою формування суб’єктності нових учасників – віртуальних соціальних спільнот, вір-туальних коаліцій, які раніше не були притаманними для близькосхідного регіону, та визначило принцип суб’єктно-суб’єктних відносин державних і недержавних акторів;
• визначено тенденцію домінування впливу близькосхідних мережевих структур на мусульманські діаспорні спільноти у Європі на противагу попереднім тенденціям взаємовпливу та впливу країн регіону на емігрантські групи. Публічна дипломатія на Близькому Сході здійснюється більшою мірою на рівні окремих держав, у той час, як міжнародна інформаційна політика у близькосхідному регіоні реалізовується на рівні релігійних та радикальних угрупувань, а в Європі – на рівні мусульманських організацій у державах проживання та їхніх об’єднань;
Уточнено:
• поняття “міжнародні інформаційні відносини” в контексті предмета дисертаційного дослідження як взаємодій державних та недержавних акторів та їхніх інформаційно-пропагандистських стратегій з метою впливу на масову свідомість, громадську думку, цінності, інститути, структури ідентичності у близькосхідному регіону шляхом виробництва та поширення через комунікативну інфраструктуру інформації – ідей, образів та дискурсу;
• особливості реалізації інформаційно-пропагандистських стратегій недер¬жавних акторів, передусім радикальних угрупувань і релігійно-полі-тич¬них рухів, які полягають у залученні значного медійного інструментарію (телевізійні канали, он-лайн-радіостанції) та мережевості кібер-ресурсів цих організацій. На підставі аналізу інформаційного забезпечення міжнародної діяльності “шиїтського півмісяця” та “півмісяця Братів-мусульман” з’ясовано способи підсилення новітніми інформаційними технологіями мережевості сунітської та шиїтської трансна¬ціональних конфесійних спільнот. Виокремлено особливості міжнародних інформацій¬них стратегій релігійно-політичних та радикальних організацій на кшталт “Хизбалли” та “Аль-Каїди” з виділенням різниці між інструментарієм інституалізованих та неінституціалізованих радикальних недержавних акторів, яка передусім полягає в активнішому використанні супутникового телебачення інституалізованими акторами;
Отримали подальший розвиток положення:
• про спрямованість публічної дипломатії близькосхідних країн на міжци¬вілізаційний та міжрелігійний діалог, унаслідок впливу ісламського чинника та розширення медійного та кібер-інструментарію у веденні цього діалогу, що свідчить про зростання динаміки розвитку міжна¬родних інформаційних відносин у регіоні;
• про вплив інтернет-технологій на міжнародні інформаційні відносини загалом і на формування нових форм політичної участі та активності у близькосхідному регіоні, появу нових ідентичностей та цінностей, що відобразили революційні події 2011 р.
Наукове значення роботи:
- зважаючи на недостатнє висвітлення ролі близькосхідного регіону у сучасних міжнародних інформаційних відносинах у працях вітчизняних науковців, наше дисертаційне дослідження одним з перших акцентує увагу на інформаційно-пропагандистській діяльності державних та недержавних акторів на Близькому Сході;
- здійснена концептуалізація інформаційного виміру близькосхідних міжнародних відносин і впливу на них мережевих структур;
- оцінено роль інформаційних технологій у політичних зрушеннях у регіонах Близького Сходу, та виокремлено етапи розвитку медіа складової міжнародних інформаційних відносин у регіоні;
- завдяки врахуванню близькосхідної специфіки пропонована робота доповнює класичну концепцію інформаційного суспільства (Е. Масуда, Д. Белл, Е. Тоффлер) та розкриває певну дискусійність положень концепції “цивілізаційних конфліктів” (Б. Барбер, С. Хантінгтон).
Практичне значення дисертатаційного дослідження полягає в тому, що його напрацювання можуть стати вагомим доповненням до окремих спецкурсів, зокрема, у сфері міжнародних відносин та політичних наук. Вони також можуть бути введеними у планований спецкурс “Міжнародні інформаційні відносини на Близькому Сході” у рамках спеціалізації “Інформаційна політика і паблік рілейшнз у міжнародних відносинах” Українсько-арабського інституту міжнародних відносин і лінгвістики імені Аверроеса. Окрім того, отримані дані можуть бути використані у навчальних і методичних посібниках, профільних статтях, доповідях, монографіях тощо. Емпіричні результати можна використати в аналітичних записках, які скеровує Національний інститут стратегічних досліджень до Адміністрації Президента України, використовувати в аналітичній роботі відділу Близького Сходу Третього територіального департаменту Міністерства закордонних справ України та членів депутатських груп з міжпарламентських зв’язків. Положення цього дослідження можуть бути використані профільними органами для формування стратегії публічної дипломатії України в регіоні, плану дій стосовно налагодження співпраці в інформаційно-комунікаційній сфері.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації апробовані на шести науково-практичних конференціях, семінарах та засіданнях круглих столів, а саме: “Геополітика в Польщі та за кордоном: історія і сучасність” (м. Вроцлав, 30 листопада – 1 грудня 2006 р.); “Форми та методи забезпечення інформаційної безпеки держави” (м. Київ, 13 березня 2008 р.), Міжнародна наукова конференція, присвячена пам‘яті видатного українського вченого-сходознавця, академіка О. Пріцака (1919–2006) (м. Київ, 4 квітня 2008 р.), круглий стіл “Арабський світ на порозі нової епохи: від автократії до демократії”, (м. Одеса, 11 лютого 2011 р.), міжнародна конференція “Україна і Близький Схід у першому десятилітті ХХІ ст.: проблеми, виклики і перспективи розвитку відносин” (м. Одеса, 14 жовтня 2011 р.), “Висвітлення “Арабської весни”: нові запитання, нові способи опору та активізму, нова політика”, (м. Каїр, 17–21 лютого 2012 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у восьми статтях, п’ять з яких є фаховими науковими публікаціями, та одній монографії – Зінько С. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах: [монографія] / С. Зінько. – Львів : Ліга-Прес, 2009. – 364 с.
Структура дослідження. Структура роботи відповідає основним завданням дисертації. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 206 сторінок. Список використаних джерел – 343 найменування (37 сторінок).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Формування сучасної системи міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході зумовлене взаємовпливом інформаційної діяльності державних акторів, міждержавних об’єднань, релігійно-політичних і радикальних організацій, а також діаспорних спільнот. Незважаючи на те, що держави продовжують безсумнівно залишатися основним актором міжнародних відносин у регіоні, інформаційні відносини на Близькому Сході характеризуються значною полісуб’єктістю. Характерною особливістю близькосхідних інформаційних відносин є вплив релігійного чинника, а також інформаційне протистояння представників різних течій в ісламі, що чинить вплив на систему міжнародних відносин у регіоні.
Виходячи з поставлених завдань, ми отримали наступні висновки:
1. З’ясовано, що інформаційна політика держав Близького Сходу та міжнародні інформаційні стратегії регіональних недержавних акторів стали основними чинниками формування системи міжнародних інфор¬маційних відносин у близькосхідному регіоні. Визначальною особливістю суб’єктності регіональної системи є значний вплив релігійних та ради¬кальних акторів. Вплив новітніх інформаційних технологій на розши¬рення суб’єктності системи міжнародних інформаційних відно¬синах простежується передусім у появі віртуальних коаліцій та віртуальних соціальних спільнот.
Доведено, що структурні особливості системи міжнародних інформаційних відносин визначені як вертикальними взаємодіями на рівні державних акторів, так і горизонтальними, – на рівні транснаціональних мережевих акторів, взаємовплив яких визначає принципи функціонування системи. З’ясовано, що зростання асимет¬ричності міжнародних інформаційних відносин пов’язане як з можли¬вістю швидкого нарощення “інформаційної сили” завдяки революцій¬ному розвитку новітніх технологій, так і з поширеністю мережевих структур, які підсилюють позиції недержавних акторів.
2. Нещодавні суспільно-політичні зрушення та зростаюча конфліктогенність у регіоні посприяли активізації міжнародної інформаційної діяльності недержавних акторів, які підсилюються використанням новітніх тех¬нологій. Водночас виникають нові форми суб’єктності, які попри відсутність усталених визначень у міжнародних інформаційних відно¬синах впливають на регіональну систему. Зокрема, міжнародна інфор¬маційна активність була репрезентована віртуальними соціальними спільнотами. Феномен віртуальної коаліції вперше був зафіксований під час електронного джихаду “інтифади Аль-Акса”, що, окрім безпосередніх сторін конфлікту, зумів залучити хактивістів з Європи, Азії та Америки. Приклад віртуальних коаліцій показали революційні події у Тунісі та Єгипті, що відбулись у 2011 р. Наочним прикладом віртуальних коаліцій стали атаки “Анонімус” на урядові сайти у Тунісі, які були підтримані ініціативними онлайн-групами тунісців та туніської діаспори.
Доведено, що розвиток міжнародної інформаційної діяльності недержавних організацій значно зростає за умов загострення військових і громадянських конфліктів у регіоні. Зокрема, ліванський конфлікт сприяв зростанню популярності “Хизбалли” у регіоні, яка зменшилася після інституалізації даного актора. “Арабська весна” активізувала діяльність “Братів-мусульман”, “Аль-Каїди в ісламському Магрібі” та “Аль-Каїди на Аравійському півострові”.
З розвитком новітніх інформаційних технологій відбувається розмивання інформаційного суверенітету держав, а недержавні актори отримують ефективні інструменти для впливу на світову громадську думку, мобілізацію груп підтримки для участі в акціях, залучення нових адептів і фандрайзингу. Вирішальним для держав у новому конкурентному середовищі стало освоєння і використання новітніх технологій: соціальних мереж, соціальних медіа та засобів ведення кібероперацій. Проаналізована діяльність проурядової “Сирійської Елект¬ронної Армії”, яка засвідчила можливість проведення ефективних контр-кіберак¬цій. Водночас для охоплення найширшої цільової аудиторії для недержавних акторів необхідний розвиток власного супутникового мовлення, як, наприклад, телеканал “Аль-Манар” організація “Хизбалла”.
3. Панісламський чинник превалює над національним, що відображається у ефективнішому функціонуванні ісламського інформаційного простору порівняно з арабським. Зазначимо, що у міжнародних інформаційних відносинах у регіоні переважають країни, які максимально застосовують не державну, а ісламську пропаганду. Серед недержавних акторів панісламсь¬ку інформаційну стратегію ефективно реалізують “Брати-мусульмани” завдяки розвиненій організаційній мережі та значним медіа-ресурсам.
Релігійний чинник міжнародних інформаційних відносин на Близькому Сході сформував феномен електронних фетв та електронного джихаду. Застосування “електронного мінбару” свідчить про демократизацію релігійного пізнання. Інфор¬маційний простір у регіоні засвідчує зростання інформаційно-пропагандистського протистояння між ісламськими течіями. На відміну від сунітсько-шиїтських військових конфліктів у минулому електронний джихад апробовано під час сунітсько-шиїтського протистояння 2007–2008 рр.
Розглядаючи релігійну детермінованість пропаганди у регіоні наголосимо, що шиїтська пропаганда є найефективнішою на усіх рівнях: інформаційно-пропагандистська діяльність Ірану на державному рівні, ісмаїлітської спільноти – на індивідуальному, “Хизбалли” – на рівні спільнот.
4. Типологізовано основні типи публічної дипломатії країн Близького Сходу, які репрезентовані традиційною, наступальною, прагматичною та ібадитською дипломатією. Ісламська регламентація публічної дипломатії арабських країн проявляється у широкомасштабній харитативній діяль¬ності. Наявність спеціалізованих фондів характерна для більшості країн, диференціація зумовлена тільки географічним охопленням та напрямом діяльності. Міжнародна інформаційна діяльність фондів показує вихід за межі ісламського світу, переважно у країни третього світу. Ініціатива міжцивілізаційного і міжрелігійного діалогу, започаткована Іраном і у подальшому підхоплена арабськими країнами, активно зростала у 2005–2007 рр., але після подій 2011 р. здебільшого згорнулась. Ісламський чинник у міжнародних інформаційних відносинах активно використовує тріада регіональних акторів: Іран, КСА, Єгипет, зокрема, роль Єгипту після подій 2011 р. зростає. Заслуговує на увагу зростання динаміки ісламізації регіону після подій “арабської весни”, передусім завдяки цілеспрямованим зусиллям Катару.
Проаналізовано інформаційно-пропагандистське протистояння Саудівської Аравії та Ірану, що відображає їхнє змагання за геополітичне панування на Близькому Сході. На увагу заслуговує “битва медіа”, яку здійснюють фарсі-мовні просаудівські та арабомовні іранські телевізійні канали. Загалом роль Ірану у міжнародних інформаційних відносинах є унікальною, передусім завдяки інфор¬маційного протиборства у двох форматах: з країнами Заходу та арабським світом. Окрім того, країна проводить надзвичайно активну інформаційну політику як стосовно державних, так і недержавних акторів. Саудівська Аравія, незважаючи на активну діяльність неурядових організацій та вплив на західні медіа, більшою мірою орієнтована на державних акторів.
У публічній дипломатії окремих держав чітко простежується специфіка щодо застосування інформаційних медіа-ресурсів. Зокрема, ОАЕ і Катар орієнтовані на телебачення, Бахрейн і Оман – на кібер-ресурси, Єгипет і Кувейт – на друковані ЗМІ. Зазначимо, що на роль важливого актора міжнародних інформаційних відносин претендують Катар, який підтримує єдиного глобального медіа-гравця в регіоні – телеканал “Аль-Джазіра”, та ОАЕ, які використовують як медіа-, так і кібер-ресурси.
Особливістю регіональних інформаційних відносин є взаємодія у публічній дипломатії між ОАЕ та Катаром із залученням провідних неурядових інституцій – фондів, що спонсоруються правлячими династіями. У той час, як Катар здебільшого формує громадську думку США, ОАЕ зосереджують зусилля на європейському континенті. На азійському континенті Катар максималізує присутність у Південно-Східній Азії, а ОАЕ – у Східній. Такий тандем забезпечує ефективне просування арабської публічної дипломатії у світовому масштабі. Наголошено на поширенні “народної дипломатії”, яка є притаманною для держав переважно з шиїтським населенням. Культурна дипломатія характеризується значною нішевістю, держави не тільки зосереджують увагу на вузьких аспектах спільної для арабського світу культурної спадщини, а й фінансують культурні та мистецькі проекти у співраці з європейськими країнами.
5. Мережевість регіональних інформаційних відносин на Близькому Сході показує нелінійність та неієрархізованість структури і способів взаємодії недержавних акторів та європейських близькосхідних діаспорних спільнот.Вирішальну роль у феномені мережевості на Близькому Сході відіграє релігійний чинник, який сприяє формуванню сунітської та шиїтської транснаціо¬нальних спільнот. Активна міжнародна інформаційна діяльність релігійних мереж приводить також до формування нової публічної сфери, яка сприяє більшій динамічності, поліцентричності та конфліктогенності регіональної системи міжна¬родних інформаційних відносин.
Мережевість релігійних організацій у Європі підсилюється значною розрізненістю європейської мусульманської діаспори. Зазначено, що на європейському континенті діаспорні близькосхідні спіль¬ноти детермінуються як країною походження, так і належністю до релігійно-політичних чи радикальних утворень. Діаспорні спільноти, які ґрунтуються на належності до транснаціональних релігійних чи радикальних організацій, характе-ризуються значно більшою активністю та мобільністю, а також здійснюють ефективнішу інформаційну діяльність, ніж спільноти, сформовані за національною ознакою.
Мережевість характерна також для міжнародної інформаційної діяльності близькосхідних радикальних організацій, зокрема, “Хизбалли”, “Братів-мусуль¬ман” та “Аль-Каїди”. Близькосхідні організації радикального спрямування досягли значних успіхів у використанні “мережевого ефекту” для генерування підтримки й інформаційно-пропагандистського забезпечення проведених акцій. Розроблена “Хизбаллою” концепція “соціальної мережевої війни” була імплементована під час лівансько-ізраїльського конфлікту 2006 р.
Зростання мережевості в інформаційних відносинах на Близькому Сході можна простежити і в період “арабської весни”, коли мережеві та “вірусні” взаємодії груп та індивідів сприяли поширенню революційних виступів у регіоні.
6. В умовах “квазібатькіщини” формуються нові ідентичності близькосхідних діаспорних спільнот. Цей процес потребує комплексного підходу до їхнього вивчення без зосередження винятково на полярних явищах радикалізації та асиміляції. Попри намагання популяризації євроісламу, його розвиток буде сповільнюватися внаслідок формування амальгованих самоідентифікацій на кшталт французьких чи британських мусульмансь¬ких ідентичностей. Проана¬лізовані мусульманські європейські діаспорні спільноти засвідчують зростаючу відмінність в інтеграційних підходах та вплив на міжнародні інформаційні відносини.
У зв’язку з інформаційним бумом у близькосхідному регіоні значення діаспорних інформаційних стратегій значною мірою знівельоване. Можна спрогно¬зувати, що вони зазвичай концентруватимуться у кібер-сфері і зосеред¬жува¬тимуться на внутрішньодіаспорних проблемах. Вплив близькосхідних діаспорних спільнот на формування зовнішньої політики приймаючих країн є епізодичним, проявляючись здебільшого під час загострення конфліктів на Близькому Сході. Відсутність централізованої або координуючої організації, яка б об’єднала націо¬нальні мусульманські спільноти та зуміла б сформувати єдину стратегію міжнародної інформаційної політики, призводить до незначного впливу на перебіг зовнішньополітичних процесів.
Проаналізовано відмінності міжнародних інформаційних стратегій європейсь¬ких мусульманських діаспорних груп. Констатовано суттєві відмінності у прове¬денні інформаційних кампаній іранськими та арабськими діаспорними спіль¬нотами.
Арабська діаспора значно впливає на міжнародні інформаційні відносини здебільшого завдяки кібер-ресурсам, демонструючи тенденцію панівного впливу діаспорної кібер-сфери на формування іммігрантсь¬ких транснаціональних спільнот. Сателітарне телебачення використовує фінансово забезпечена саудівська дисидентська громада у Лондоні і частково іранська діаспора, яка володіє значною кількістю телеканалів, в тім числі мовами національних меншин, які активно використовує Захід в інформаційній боротьбі проти Ірану. Зазначено також про ефективніше використання іранською діаспорою кібер-ресурсів, зокрема, шиїт¬ських та її безсумнівний вплив на формування регіональних інформаційних відносин на Близькому Сході.

Список використаних джерел

1. Абдулатипов Р. Судьбы ислама в России / Р. Абдулатипов– М.: Мысль, 2002. – C. 249.
2. Акиил М. Мусульманские страны осваиваются в условиях электронной коммерции [Електронний ресурс] / М. Акиил // Islam.Ru. – 2008. – 5 июня. – Режим доступу до статті: http://www.islam.ru/lib/ekanomy/e_kommerc/- Назва з екрану.
3. Алиев А. "Национальное" и "религиозное" в системе межгосударственных отношений Ирана и Ирака в XX веке / А. Алиев - М.: ИНИОН РАН, 2006. – C. 127.
4. Аль-Маудуді А. Спосіб життя в ісламі / Абу-Аля аль-Маудуді – Львів: Логос, 1995. – С. 19.
5. Арабские страны хотят покончить с "анархией" на спутниковых ТВ-каналах [Електронний ресурс]// РИА “Новости”. – 12 февраля.– Режим доступу до статті: http://ria.ru/society/20080212/99052858.html -Назва з екрану.
6. Арквілла Д., Ронфельдт Д. Ще раз про прихід мережної війни // Мережі і мережні війни. Майбутнє терору, злочинності та бойових дій / Д. Арквілла, Д. Ронфельдт – К.: Видавничий дім Києво-Могилянська Академія, 2005. – C. 13-18, 23-28.
7. Атаев Т. Конфессиональное прикрытие геополитической экспансии и иранофобии [Електронний ресурс] / Т. Атаев // Iran News. – 2012. – 16 января. – Режим доступу до статті: http://iran.ru/rus/news_iran.php?act=news_by_id&news_id=77677– Назва з екрану.
8. Баширова А. Исламский фактор в процессе интеграции Турции в Европейский Союз / А. Баширова. – Ислам на современном Востоке. – М.: Институт востоковедения РАН, Крафт +, 2004. – C. 308.
9. Біркович Р. Ісламський чинник у міжнародних відносинах на Балканах. Автореферат на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – К., 2005. – C. 5.
10. Большой словарь географических названий. – Свердловск: У-Фактория, 2003. – С. 671, 758.
11. Борисов А. Роль ислама во внутренней и внешней политике Египта (ХХ век) / А. Борисов. – М.: «Наука», 1991. - С.42-44.
12. Британская полиция схватила администратора сайта "Аль-Каиды" [Електронний ресурс]// ИЗВЕСТИЯ. – 2008. – 16 января. – Режим доступу до статті: http://www.izvestia.ru/news/416452- Назва з екрану.
13. В Саудовской Аравии убит человек, призывавший к революции через Facebook [Електронний ресурс] // Росбалт.RU. – 2011. – 3 марта
- Режим доступу: http://www.thenational.ae/thenational/business/media/facebook-revolution-a-myth-critics-say - Назва з екрану.
14. Веселовський А. У світлі ісламської альтернативи. Східне Середземномор'я: регіональна система підвищеної небезпечності / А. Веселовський // Політика і час. – 2003. - № 3-4. – С. 25-34.
15. Гейдар Джемаль: Зачем нужен Асад? [Електронний ресурс] // Iran News. – 2012. – 15 февраля. - Режим доступу до статті: http://iran.ru/rus/news_iran.php?act=news_by_id&news_id=78343– Назва з екрану.
16. Горькие плоды арабской телевизионной революции. Вместо демократизации – углубленное осознание несправедливости [Електронний ресурс]// Neue Zürcher Zeitung. – 2006. – 3 октября. - Режим доступу до статті:– http://i-r-p.ru/page/stream-event/index-8101.html – Назва з екрану.
17. Донцов В. Современные исламские движения и организации на Ближнем Востоке в системе международных отношений / В. Донцов – М.: «Научная книга», 2001. – C. 65.
18. Жантиев Д. “Хасанийские чтения” в Марокко как проявление иджтихада в современном арабо-мусульманском мире / Д. Жантиев // Вестник МГУ. – Cерия 13 (востоковедение). – №4. – 2005. – C. 98.
19. Жданов Н. Исламская концепция миропорядка. Международно-правовые, экономические и гуманитарные аспекты / Н. Жданов – М.: Международные отношения, 2001.– 216с.
20. Захарченко В. Культура Бахрейна [Електронний ресурс] / В. Захарченко // panAsia– Режим доступу до статті:– http://www.panasia.ru/main/bakhrein/culture/– Назва з екрану.
21. Зінько С. Інформаційно-пропагандистські операції у збройному конфлікті у Південному Лівані у 2006 році / С. Зінько // Науковий збірник НІСД „Стратегічні пріоритети”. – № 1 (6) 2008. – С. 206.
22. Зінько С. Інформаційно-психологічні операції в лівансько-ізраїльській війні 2006 р./ С. Зінько // Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Форми та методи забезпечення інформаційної безпеки держави». – К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. – С. 115.
23. Зінько С. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах: Монографія / C. Зінько — Львів: Ліга-Прес, 2009. — С. 15.
24. Зінько С. Особливості теоретично-методологічних підходів до дослідження інформаційного простору мусульманських країн Близького Сходу / С. Зінько // Науковий вісник Львівського університету: Серія міжнародні відносини. – Львів, 2007. – Вип. 20. – С. 228.
25. Зінько С.Ю. Новітні медіа як чинник впливу на революційні події в Тунісі, Єгипті та Лівії на початку 2011 р./ С. Зінько // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія “Міжнародні відносини”. – 2011. – №101(2). –– С. 7-14.
26. Зінько С.Ю. Проблеми інтеграції мусульманських спільнот в Європі: досвід для України / C. Зінько // Науковий збірник НІСД „Стратегічні пріоритети”. – 2008. – № 4 (9). – С. 232.
27. Зінько С. Ю. Сучасна публічна дипломатія Катару / С. Ю. Зінько // Гілея: науко¬вий вісник : зб. наук. пр. – Вип. 59 (4). – К., 2012. – С. 760 –765.
28. Игнатенко А. Ислам и политика: Сборник статей / А. Игнатенко – М.:Институт религии и политики, 2004. – C. 26, 71-76.
29. Иранское информационное агентство «Фарс» открывает свое региональное представительство по Центральной Азии, Афганистану и Индийскому полуострову [Електронний ресурс] // Российское Информационное Агентство Iran News. – 2009. – 17 апреля. – Режим доступу до статті: http://iran.ru/rus/news_iran.php?act=news_by_id&news_id=56786 - Назва з екрану.
30. Исламская интеллектуальная инициатива в ХХ веке – М.: UMMAH, СП Мысль, 2005. – C. 29, 32, 70, 71, 82, 84, 96, 101, 248, 255, 329, 330, 332.
31. Кисляк Ю., Соколов А. Влияние процессов развития интернет-технологий на геополитические интересы государства / Ю. Кисляк, А. Соколов // Ядерный Контроль. – 2000. – №6. – С. 30-41.
32. Князева Е. Проблема определения места и роли сетевого подхода в современном социологическом дискурсе [Электронный ресурс] / Е.И. Князева // Образование и общество: Материалы всерос-й социол. конф., Москва, 20-22 октября 2009 г. / Российское социол. общ-во, Ин-т социологии РАН. – М.: РОС, ИС РАН, (CD-ROM, ISBN 978-5-89697-165-8) – Режим доступу: - http://www.ssa-rss.ru/abstract_bank/1251111606.pdf - Назва з екрану.
33. Конопльов С. Мілітаризація близькосхідного регіону в 70 - 90-ті роки XX століття : Дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / С.Л. Конопльов; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004. – C. 37.
34. Конспект лекций по дисциплине: «Анализ внешней политики» факультет «Международных отношений» специальность 6.030400 «Международная информация» [Електронний ресурс] // Институт стран Востока и Африки частного высшего учебного заведения «Международный славянский университет. Харьков». – Симферополь 2006. – Режим доступу: http://gendocs.ru/v3454/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D0%B8%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7_%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%88%D0%BD%D0%B5%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8- Назва з екрану.
35. Кочубей Ю. Геополітичне значення регіону Близького і Середнього Сходу в контексті національних інтересів України / Ю. Кочубей // Вісник Дипломатичної Академії України. - «Зовнішня політика та дипломатія: історичні традиції, сучасні реалії, перспективи». – 2003. - № 8. – С. 270-271.
36. Кочубей Ю. Україна і проблеми Близького і Середнього Сходу / Ю. Кочубей // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2002. – Вип. 7. – С. 206-209.
37. Ланда Р. Ислам в истории Росcии / Р. Ланда – М.: "Вост. лит.", 1995. – C. 10.
38. Лариджани: Иран предложил модель для Ближнего Востока [Електронний ресурс] // Iran News. – 2011. – 3 марта. – Режим доступу до статті: http://iran.ru/rus/news_iran.php?act=news_by_id&news_id=72460– Назва з екрану.
39. Лебедева М.М. Мировая политика: проблемы и тенденции развития // Мировая политика и международные отношения на пороге третьего тысячелетия [Под ред. М.М.Лебедевой]. – М.: МОНФ, 2000. – C. 15.
40. Литвин І. Зважаючи на особливості регіонів / І. Литвин // Політика і час. – 1996. – № 11. - С. 18-21.
41. Макаренко Є. Міжнародні інформаційні відносини / Є. Макаренко - К.: Наук.-вид. центр “Наша культура і наука”, 2002. - 451 с.
42. Малашенко А. Исламская альтернатива и исламистский проект / А. Малашенко – М.: Весь мир, 2006. - С. 16, 32, 39, 41, 42, 53, 54, 100, 109.
43. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. / М.З. Мальський, М.М. Мацях — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 461 с.
44. Максутов А. Политическая коммуникация в контексте и перспективе сетевой теории : диссертация ... кандидата политических наук : 23.00.01 / А. Максутов – Ростов-на-Дону, 2009 - 143 с.
45. Машкин К. Использование США телерадиовещания для воздействия на политические настроения населения Ирана [Електронний ресурс]/ К. Машкин // Институт Ближнего Востока. – 2007. – 13 сентября. – Режим доступу до статті: http://www.iimes.ru/rus/stat/2007/13-09-07c.htm - Назва з екрану.
46. Месамед В. М.Ахмадинежад в Латинской Америке? [Електронний ресурс] / В. Месамед // Институт Ближнего Востока . – 2009. – 1 декабря. – Режим доступу до статті: http://www.iimes.ru/rus/stat/2009/01-12-09c.htm – Назва з екрану.
47. Модестов С. Геополитика ислама / С. Модестов – М.: Молодая гвардия, 2003. – C. 53-55, 68.
48. Модестов С. Информационное пространство как фактор геополитической конкуренции / С. Модестов– М.: МОНФ, 1999. - 64 с.
49. Морозов А., Полопанова И. Россия в международном информационном пространстве / А. Морозов, И. Полопанова // Российская юстиция. – 2000. - №1. – С. 58.
50. Національна інформаційна політика України //Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Випуск 3. – Частина 2. – С. 58-63.
51. Нечаев Д. Неправительственные организации как фактор политического развития России и ФРГ: сравнительный анализ / Д. Нечаев. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та; Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2003. – 456 с.
52. Нечитайло Д. Некоторые тенденции в современном радикальном исламизме [Електронний ресурс] / Д. Нечитайло // Институт Ближнего Востока. – 2007. – 4 июня. – Режим доступу до статті: http://www.iimes.ru/rus/stat/2007/17-05-07b.htm– Назва з екрану.
53. Оболонская Е. Сетевые сообщества в политическом пространстве региона / Е. Оболонская // Вестник ВГУ, Серия: история, политология, социология, 2008. - №1. – С. 19-27.
54. Образовательные инициативы Intel и внедрение технологии Wimax в Саудовской Аравии [Електронний ресурс] // Intel World Ahead Digest. – 2008. – 10 апреля. – Режим доступу до статті: http://www.thg.ru/technews/20080409_160853.html - Назва з екрану.
55. Окинавская Хартия глобального информационного общества //Дипломатический вестник. – 2000. - №8. – С. 30.
56. Олбрайт М. Религия и мировая политика / М. Олбрайт – М: Альпина Бизнес Букс, 2007. – C. 223, 320, 336.
57. Основатель WikiLeaks в интервью "Аль-Джазире": у нас есть около 17.000 документов из американских дипломатических миссий [Електронний ресурс] // Iran News. – 2010. – 23 December. - Режим доступу до статті:– http://iran.ru/rus/news_iran.php?act=news_by_id&news_id=70836– Назва з екрану.
58. ПК и электронная промышленность [Електронний ресурс] // Российское Информационное Агентство Iran News. – Режим доступу до статті: http://www.iran.ru/rus/pkielektronnayapromishlennost.php – Назва з екрану.
59. Полонская Л. Современные мусульманские идейные течения / Л. Полонская // Ислам: проблемы идеологии, права, политики и экономики. - М, "Наука", 1985. – C. 13.
60. Портреты мусульман Европы. Великобритания. Совет имамов готовится ввести новые правила [Електронний ресурс]// Радио “Свобода”. – 2005. – 10 июня. – Режим доступу до статті: http://www.svobodanews.ru/content/article/127877.html - Назва з екрану.
61. Примаков Е. Ислам и общественное развитие в странах зарубежного Востока / Е. Примаков // Вопросы философии. –1980 - №8. – C. 61-62.
62. Прозоров С. Ислам как идеологическая система / С. Прозоров. - Ин-т востоковедения, С.-Петербург, фил. — М.: Вост. лит., 2004. – 471 c.
63. Пространство и время в мировой политике и международных отношениях : материалы 4 Конвента РАМИ. В 10 т. [под ред. А. Ю. Мельвиля ; Рос. ассоциация междунар. Исследований] – М. :МГИМО-Университет, 2007.Т. 6 : Новые тенденции в мировой политике / [под ред. В. С. Ягья, В. С. Денисенко] – 152 с.
64. Против Каддафи применили кибероружие // Власти.нет [Електронний ресурс]// Режим доступу до статті: - http://vlasti.net/news/123307- Назва з екрану.
65. Салех обвинил Катар в заговоре против его страны [Електронний ресурс] // ИА «Росбалт». – 2011. – 29 апреля . – Режим доступу до статті: http://www.rosbalt.ru/main/2011/04/29/844629.html– Назва з екрану.
66. Сирія категорично відхилила резолюцію арабських держав [Електронний ресурс] // УНІАН. – 2012. – 13 лютого Режим доступу до статті: http://www.unian.net/ukr/news/news-485549.html?– Назва з екрану.
67. Скороход Ю. Міжнародний аспект урегулювання Ліванського конфлікту (80-90-ті роки) / Ю. Скороход – К.: Київський університет, 2000. - 265 с.
68. Средства массовой информации [Електронний ресурс] // UAE Interact - Режим доступу до статті: http://www.uaeinteract.com/russian/society/#6- Назва з екрану.
69. Тойнбі А. Дослідження історії / А. Тойнбі [пер. з англ. В. Шовкун]. – К.: Основи, 1995. – Т. 2. – С. 162.
70. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие [Пер. c нем. Д.В. Скляднева] / Ю. Хабермас. – СПб.: Наука, 2001. – 380 с.
71. Хофхейнз А. Интернет меняет исламский мир [Електронний ресурс]/А. Хофхейнз // ISLAM.RU. – 2007. – 6 января. – Режим доступу до статті: http://www.islam.ru/pressclub/gost/hofheinz/- Назва з екрану.
72. Хэмфри А. Египет. The National Geographic Traveler / А. Хэмфри– М.: АСТ, 2004. – C. 62.
73. Цыганков А., Цыганков П. Социология международных отношений / А. Цыганков, П. Цыганков - Аспект-пресс, 2006. – 238 с. – ISBN: 5-7567-0408-6.
74. Цыганков П.А. Политическая социология международных отношений: Учеб. пособие / П.А. Цыганков. – Ин-т "Открытое о-во". - М.: Радикс, 1994. - 319 с.
75. Швед В. Близькосхідні пріоритети зовнішньої політики України // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки [ред. А.С. Гальчинський] – К.: НІСД, 2003. – С. 68-83.
76. Ширин С. Фактор внешней среды в глобальной системе международных отношений [Електронний ресурс]/ С. Ширин // Международные процессы. – 2005. – Т.3. – Вып. 3(9). – Режим доступу: http://intertrends.ru/nineth/022.htm - Назва з екрану.
77. Abbas F. At the Arab Media Forum, Another Revolution Took Place [Електронний ресурс] / F. Abbas // TheHuffingtonPost. – 2011. – 25 May. – Режим доступу до статті: http://www.huffingtonpost.com/faisal-abbas/at-the-arab-media-forum – Назва з екрану.
78. Abdelrahman A. al-Sihafah al-'Arabiyah fi muwajahat al-tab'iyah wa-al-ikhtiraq al-Sihyuni /A. Abdelrahman– Cairo: Al-Arabi, 1996. – P. 76.
79. Abi Nader J. The Role of the Arab Media in Shaping the Western Perspective of Arabs / J. Abi Nader //Arab Media in the Information Age. – The Emirates Center for Strategic Studies and Research: Abu Dhabi, 2006. – P. 297.
80. Abrams E. The Amir’s TV Station [Електронний ресурс] / E. Abrams // Pressure points. – 2011. – 14 April. – Режим доступу до статті: http://blogs.cfr.org/abrams/category/qatar/ -Назва з екрану.
81. Abrams P. Notes on the difficulty of studying the state / P. Abrams // Journal of Historical Sociology. March 1988. – № 1. – P. 77-81.
82. Abu-Fadil M. The Multimedia Make (Some) Middle East Inroads [Електронний ресурс] / M. Abu-Fadil //Huff Post Media. – 2010. – 9 April. – Режим доступу до статті: http://www.huffingtonpost.com/magda-abufadil/multimedia-make-middle-ea_b_531526.html – Назва з екрану.
83. Aburish S. The Rise, Corruption and Coming Fall of the House of Saud / S. Aburish– New York: St. Martin’s Griffin, 1995. – P. 38.
84. Adelman K. Speaking of America: Public Diplomacy in Our Time / K. Adelman // Foreign Affairs. – 1981. - № 59(4). – P. 913–936.
85. Al Jazeera Drew US Viewers on Web During Gaza War // Asharq Al Awsat. – 2009. – 25 January.
86. Al Qaeda group plans to release animated cartoon to recruit kids [Електронний ресурс] // Global Post. – 2011. – 21 July. - Режим доступу до статті: http://www.globalpost.com/dispatches/globalpost-blogs/weird-wide-web/al-qaeda-yemen-create-cartoon-recruit-young-militants– Назва з екрану.
87. Al Shafey M. A talk with Islam Channel producer Frances Legg / M. Al Shafey // Asharq Al-Awsat. – 2011. – 31 January.
88. Al-Bayaa A. Debunking a Phenomenon: the “Arab Spring” Misconception [Електронний ресурс] // e-International Relations. – 2011. – Режим доступу до статті:– http://www.e-ir.info/?p=11244 – Назва з екрану.
89. Allmeling A. Media & Mass Communications: The limits of Facebook and Twitter [Електронний ресурс] / A. Allmeling // Al Arabiya. - 16 June 2011 – Режим доступу до статті:– http://www.alarabiya.net/articles/2011/06/16