НАРАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-БІОГРАФІЧНОЇ ПРОЗИ: АВТОР І ЧИТАЧ

Краткое описание

Луганський національний педагогічний
університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ЧЕРКАШИНА ТЕТЯНА ЮРІЇВНА

УДК 82 94.09

НАРАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬО-БІОГРАФІЧНОЇ ПРОЗИ: АВТОР І ЧИТАЧ

10.01.06. теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Галич Олександр Андрійович,
доктор філологічних наук,
професор

Луганськ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. Наративні особливості художньо-біографічної прози: стан роз-витку проблеми................................................................................................ 10
1.1. Художня біографія: термінологічний аспект........................................ 10
1.2. Художньо-біографічна проза: розвиток теоретичної думки................ 13
1.3. Теорія оповіді: шляхи розвитку.............................................................. 32
1.4. Автор і читач: учасники літературного процесу................................... 37
1.5. Методологія дослідження........................................................................ 42
Висновки до розділу 1..................................................................................... 45
РОЗДІЛ 2. Паратекстуальні особливості художньо-біографічної прози... 47
2.1. Класифікація художньо-біографічної літератури................................. 47
2.2. Художньо-біографічний текст як система. Паратекст.......................... 51
2.2.1. Ім’я (псевдонім) автора......................................................................... 53
2.2.2. Заголовок................................................................................................ 56
2.2.3. Підзаголовок.......................................................................................... 62
2.2.4. Передмова.............................................................................................. 64
2.2.5. Система внутрішніх заголовків........................................................... 76
2.2.6. Примітки................................................................................................ 84
2.2.7. Додатки................................................................................................... 91
Висновки до розділу 2..................................................................................... 92
РОЗДІЛ 3. Особливості взаємодії автора й читача на текстовому рівні в змістовно-смислових художніх біографіях.................................................. 95
3.1. Основний текст змістовно-смислової художньої біографії................. 95
3.2. Тексти з непрямим авторським впливом............................................... 96
3.2.1. Непрямий вплив автора на читача в сюжетно-подієвих художніх життєписах....................................................................................................... 96
3.2.2. Наративні особливості асоціативно-психологічних художніх життєписів: дистанційованість автора і читача від романного світу................... 97
3.2.3. Наративні особливості сповідальних художніх біографій: оповідь від імені головного героя життєпису................................................................. 104
3.3. Тексти з прямим авторським впливом................................................. 107
3.3.1. Наративні особливості сюжетно-подієвих художніх життєписів. Контролювання автором читацького сприйняття твору........................... 108
3.3.2. Стимулювання автором дослідницької діяльності читачів............. 113
3.3.3. Автор і читач: зміна текстової стратегії............................................ 121
3.3.4. Авторське вторгнення до фабульного простору художнього життєпису................................................................................................................. 131
Висновки до розділу 3................................................................................... 139
РОЗДІЛ 4. Особливості взаємодії автора й читача на текстовому рівні у формалізованих художніх біографіях...................................... .................. 142
4.1. Основний текст формалізованої художньої біографії. Літературні ігри автора з читачем. Комбінаторні ігри........................................................... 142
4.2. Гра з формою художньо-біографічного твору.................................... 143
4.3. Гра з формою та змістом. Наративні особливості альтернативних та фіктивних художніх біографій..................................................................... 147
4.3.1. Альтернативна біографія видатної особистості як поштовх до роз-гортання основної сюжетної лінії вигаданого романного світу............... 148
4.3.2. Реальна біографія історичних осіб як ключ до розуміння життєпису вигаданого персонажа................................................................................... 161
4.3.3. Життєпис вигаданого персонажа як ключ до розуміння фіктивної біографії реальної історичної особи............................................................ 164
Висновки до розділу 4................................................................................... 167
ВИСНОВКИ................................................................................................... 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 176

ВСТУП

Художньо-біографічна проза відома ще з часів античності, проте не втрачає вона своєї актуальності й на порозі ХХІ століття. З кожним роком з’являється все більше яскравих зразків цього виду документалістики. Якщо на початку минулого століття точилася суперечка щодо домінування між романізованими й документальними біографіями, то сьогодні ми маємо широке жанрово-стильове та типологічне розмаїття художньо-біографічної прози. Все частіше автори починають відходити від загальноприйнятих норм і канонів побудови художньо-біографічного твору, основними серед яких є правдивість зображення образу видатної особи, високохудожність оповіді, опора на справжні документи та факти, безпристрасність біографа, глибоке занурення в психологію головного героя й таке інше; та звертати свою увагу на альтернативні й фіктивні життєписи, в яких органічно переплелися правда та вимисел. Все активніше йде гра формою художнього життєпису, який може поставати як у вигляді логічно-послідовного тексту з дотриманням чіткої хронології подій, так й у вигляді мозаїчного набору текстових блоків, що взаємодоповнюють та взаємоуточнюють один одного. Типовим для художніх біографій останніх років стає переплетення життєпису реальної історичної особи з життям вигаданих персонажів. При цьому справжній або альтернативний життєпис реальної особи стає ключем до розуміння мотивації дій та вчинків вигаданих персонажів. Поява різнопланових художніх життєписів (як канонічних, так і неканонічних), у свою чергу, не може не привертати увагу численних дослідників цього виду документалістики. Як наслідок йде активне вивчення різних аспектів художньо-біографічної прози, як-от: дослідження специфіки художньої біографії, її жанрово-стильових особливостей, аналізується творча спадщина видатних українських та зарубіжних біографів і таке інше. Проте сучасні літературознавці та критики все ще не встигають всебічно вивчити художньо-біографічні твори, що з’являються останнім часом. Досі поза увагою науковців залишаються певні аспекти дослідження художньо-біографічної прози.
Актуальність теми дисертації полягає в потребі уточнення термінологічного апарату та теоретичної класифікації художньо-біографічної прози, дослідження наративних особливостей художніх життєписів, вив-чення характеру взаємодії автора й читача на всіх текстових рівнях у художніх біографіях різних типів, розгляду паратекстуальних, інтертекстуальних, метатекстуальних і гіпертекстуальних особливостей згаданого виду документалістики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації відповідає проблематиці наукової роботи кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, що пов’язана з розробкою теми Актуальні проблеми літературознавства”, та державній темі університету Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” №0101U001371.
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження на базі структурного аналізу текстів художньо-біографічної прози розглянути їх наративні особливості та з’ясувати характер взаємодії автора й читача на текстовому рівні, враховуючи специфіку ху-дожньо-біографічної літератури.
Мету буде досягнуто шляхом постановки та вирішення ряду кон-кретних завдань, основними серед яких є:
зробити спробу більш чіткої теоретичної класифікації художньо-біографічної прози;
уточнити термінологічний апарат щодо творів художньо-біографічної літератури;
систематизувати історію теоретичного дослідження художньої біографії, теорії оповіді, категорій автор та читач;
дослідити паратекстуальні особливості художньо-біографічних творів;
подати аналіз текстів художніх біографій з метою визначення типологічних характеристик змістовно-смислових і формалізованих життєписів;
простежити інтерсуб’єктивні відношення в текстах змістовно-смислових і формалізованих художніх біографій, зокрема характер взаємодії автора й читача на текстовому рівні, автора та оповідача й таке інше;
розглянути можливості зміни текстової стратегії, зокрема явище металепсису;
проаналізувати особливості конструювання текстової площини у творах художньо-біографічної літератури;
висвітлити особливості комбінаторної гри автора з власним текстом (текстами) чи текстами інших авторів.
Об’єкт дослідження повні та часткові змістовно-смислові художні біографії сюжетно-подієвого й асоціативно-психологічного типів, формалізовані житєписи канонічного та неканонічного типів, фіктивні життєписи видатних особистостей минулого українських і зарубіжних авторів ХІХ-ХХІ століть (Л. Адлер Маргеріт Дюрас” (Франція), Р. Андріяшик Сторонець”, Ю. Андрухович Дванадцять обручів” (Україна), Д. Браун Код да Вінчі” (США), Г. Грасс Траєкторія краба” (Німеччина), Ф. Гросскурт Байрон” (Великобританія), В. Губарець та І. Падалка Скарбами землі зігрітий” (Україна), У. Еко Баудоліно” (Італія), П. Загребельний Я, Богдан”, Р. Іваничук Вода з каменю”; Саксаул у пісках” (Україна), Д. Д. Карр Артур Конан Дойл” (Великобританія), Р. де Кастр Бомарше” (Франція), Л. Копелев Поет з берегів Рейну” (Німеччина), В. Коптілов Вольтер” (Україна), А. Красноглазов Сервантес” (Росія), М. Красуцький Довга дорога вночі”, П. Куліш Микола Васильович Гоголь” (Україна), Ж. де Ланглад Оскар Уайльд” (Франція), Є. Лоєк Історія прекрасної бітинки” (Польща), Н. Мітфорд Закоханий Вольтер”, Д. Морган Агата Крісті” (Великобританія), А.Моруа Олімпіо, або Життя Віктора Гюго”; Прометей, або Життя Бальзака”; Три Дюма” (Франція), І. Муратов Сповідь на вершині” (Україна), Ю. Папоров Габріель Гарсія Маркес” (Росія), Б. Певний Дійство у п’ятому вимірі” (США), А. Перес-Реверте Клуб Дюма, або Тінь Рішельє” (Іспанія), В. Подорога Матеріали до психобіографії С. Ейзенштейна” (Росія), П. Сипріо Бальзак без маски” (Франція), В. Стадниченко Іду за Сковородою” (Україна), Стендаль Життя Россіні” (Франція), Б. Сушинський Тарас Шевченко” (Україна), А. Труайя Еміль Золя”; Лев Толстой”, А. Уссей Король Вольтер” (Франція), Ю. Хорунжий Вірую”, Г. Штонь Суд” (Україна) тощо).
Предмет дослідження наративні особливості художньо-біографічної прози, інтерсуб’єктивні та інтертекстуальні відношення.
Методи й методологічно-теоретична основа дослідження
У роботі використано загальнонаукові методи синтезу, аналізу, спостереження, добору й систематизації матеріалу. Також було застосовано герменевтичний, порівняльно-типологічний, порівняльно-історичний, описовий, системно-аналітичний методи та прийом деконструкції. Методологічну основу нашого дослідження складають праці М. Бахтіна, російських формалістів (зокрема Б. Ейхенбаума й В. Шкловського), французьких наратологів та постструктуралістів (Р. Барта, Ю. Крістевої, Ж. Женетта, Я. Лінтвельта, Ж. Дерріди й ін.), використано досягнення феноменологів (зокрема Е. Гуссерля та Р. Інгардена), представників рецептивної естетики (Г.-Р. Яусса, В. Ізера) й герменевтики (Г.-Г. Ґадамера, П. Рикера) тощо. Стратегія дослідження розроблена з урахуванням робіт А. Моруа, І. Стоуна, І. Ходорківського, О. Галича та ін. щодо специфіки художньо-біографічної прози; М. Бахтіна, Ф. Лежена, О. Галича, О. Мельничук, О. Ткачука, А. Корольової, Н. Фатєєвої стосовно наративних особливостей художньої літератури; М. Бахтіна, Р. Барта, У. Еко, В. Марчка, А. Моруа, І. Стоуна, Г. Сивоконя, С. Руссової, Г. Соловій та ін. щодо взаємодії автора й читача.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві розглянуто паратекст художньої біографії. Уточнено термінологічний апарат, розширено теоретичну класифікацію ху-дожньо-біографічної прози (зокрема вперше уведено поняття біографічна лакуна”, біографічна мозаїка”, змістовно-смислові художні біографії”, формалізовані життєписи”). У роботі виявлено найбільш характерні фор-ми взаємодії автора й читача на всіх текстових рівнях. Уперше в українському літературознавстві тексти художньої біографії поділено на тексти з непрямим авторським впливом та тексти з прямим авторським впливом і докладно розглянуто особливості авторського контролювання читацького сприйняття твору, стимулювання автором дослідницької діяльності читачів, зміну текстової стратегії автора й читача, авторське вторгнення до фабульного простору твору. Уперше в українському літературознавстві проаналізовано авторську гру з формою й гру з формою та змістом художньо-біографічного твору. У дослідженні подальшої розробки набуло питання інтертекстуальності, метатекстуальності та гіпертекстуальності художньо-біографічної літератури.
Теоретичне значення дослідження полягає в різноаспектності здійсненого аналізу, що дозволяє створити цілісну модель такого ху-дожнього феномена як художньо-біографічний текст; поглибити теоретич-ні дослідження художньо-біографічної прози, зокрема в галузі інтерсуб’єктивних та інтертекстуальних відношень; увести нові термінологічні поняття стосовно текстів художньо-біографічної прози.
Практичне значення одержаних результатів
Результати дослідження можуть бути використані для подальшого ґрунтовного вивчення художньо-біографічної прози, при підготовці лекцій з теорії та історії літератури, при укладанні підручників і навчальних посібників, фахових видань довідкового характеру, при розробці спецкурсів та спецсемінарів, написанні дипломних і магістерських робіт.
Апробація результатів дисертації
Робота обговорена на засіданні кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шев-ченка, на Днях науки (2005). Окремі аспекти роботи оприлюднювалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: Всеукраїнська наукова конференція Документалістика на порозі ХХІ століття” (Луганськ, 2003); Регіональна конференція з ономастики, топоніміки, ергонімії (Луганськ, 2004); Міжнародна наукова конференція Література в контексті культури” (Дніпропетровськ, 2004); ІІІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція Українська література в контексті світової” (Одеса, 2004); V Всеукраїнська науково-теоретична конференція Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2005); Всеукраїнська наукова конференція Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії” (Луганськ, 2005).
Публікації
Основні положення дослідження висвітлено в 10 наукових статтях, 7 з яких опубліковано у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.
Структура дисертації
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури (що містить 255 позицій).
Обсяг дисертації

Обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них 175 сторінки основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Художньо-біографічна проза як різновид художньої літератури відноситься до проміжних родо-жанрових утворень і поєднує в собі риси художності й документальності. Вона реалізується в численних жанрових формах роман, повість, оповідання, есе, нарис та ін. Існує кілька типів художньо-біографічної прози, що різняться між собою основним предметом зображення (як-от традиційні, або сюжетно-подієві” [34, 10], в яких роль авторського домислу мінімальна, а головний упор робиться на художній аналіз документально засвідчених подій життя та вчинків героя” [34, 10]; й асоціативно-психологічні” [34, 10], в яких домінує художнє дослідження психології, внутрішнього світу героя” [34, 11]); повнотою охоплення життєвого шляху видатної особистості (йдеться про повні, або комплексні життєписи, які всебічно докладно відтворюють увесь життєвий та творчий шлях головного героя від народження до смерті; і часткові біографії, що звертаються лише до певного, як правило найяскравішого, етапу життєдіяльності видатної особистості); ступенем зверненості до творчої спадщини головного героя (на-приклад, англосаксонські, в яких багато цитуються та перефразуються тексти письменника” [18, 278]; і фактографічні, які не торкаються прямо творчості письменника” [18, 278] життєписи); домінуючим аспектом (у даному випадку, ми виокремлюємо змістовно-смислові, в яких основну увагу зосереджено на інформативній насиченості твору новими або маловідомими фактами життєдіяльності головного героя художньої біографії; і формалізовані художні біографії, в яких основний акцент робиться на динамізмы форми та незвичність конструювання текстової площини); правдивістю відтворення образу видатної особи (зокрема канонічні, або реальні, життєписи, що не виходять за межі загальноприйнятого трактування даного образу та побудовані за критерієм істинності зображення з опорою на справжні біографічні документи й факти; і неканонічні, або альтернативні, в яких автор з певних причин відображає нетрадиційну, часом суперечливу, точку зору на зображену особистість, відходячи від критерію правдивості змалювання образу конкрет-но-історичної особи) тощо. Серед провідних ознак художнє зображення життєпису реальної історичної особи, опора на справжній документ та факт, художньо-психологічне занурення у внутрішній світ головного героя, наявність художнього вимислу й домислу, домінування одного головного героя, наявність серед персонажів реальних історичних осіб, суб’єктивність оповіді тощо.
На сьогодні в науковому вжитку існує кілька термінів на позначення творів художньо-біографічної прози, однак, на нашу думку, найдоречнішим буде застосування термінів художня біографія”, художньо-біографічна проза”, життєпис”, художній життєпис” тощо, оскільки вони є більш універсальними та позбавлені тонких семантичних відтінків. Крім цього, розповсюдження набули терміни біографіка” на позначення сукупності творів художньо-біографічного спрямування й біографістика”, що охоплює історію, теорію та практику біографічного письма. На нашу думку, до згаданого переліку варто додати терміни біографема” (у значенні біографічний факт”), біографічна лакуна” (на позначення недосліджених або маловивчених фактів життєдіяльності головного героя художнього життєпису) та біографічна мозаїка” (тобто розпорошення розрізнених біографічних фактів сторінками вигаданої романізованої історії).
Художньо-біографічний текст постає системою, що складається з паратексту й основного тексту. Паратекст, у свою чергу, складається з трьох частин: передтекстового (що включає в себе ім’я (псевдонім) автора, заголовок, підзаголовок, присвяту, епіграф до усього твору, передмову), поміжтекстового (що складають епіграфи до частин, книг, розділів; внутрітекстові й підрядкові примітки; внутрішні заголовки) та післятекстового (що об’єднує післятекстові примітки, епілог, післямову, позначення дати й місця написання твору, коментарі, додатки, зміст тощо) комплексів. Паратекст виступає вторинним по відношенню до основного тексту та виконує допоміжну роль у сприйнятті й інтерпретації основного тексту, виявляючи при цьому високий ступінь авторської присутності. Ім’я (псевдонім) автора встановлює наративний контакт з читачем, зацікавлює його, формує читацький горизонт очікування. Обов’язковою наративною умовою є те, що ім’я автора нетотожне імені головного персонажа. Воно може виступати гарантом подальшої оповіді, особливо якщо йдеться про імена відомих літераторів, які створили низку художньо-біографічних творів, виробивши власний стиль написання художніх життєписів; про імена відомих письменників, які створили лише одне художньо-біографічне полотно, що не виходить за межі їхнього індивідуального творчого стилю; про імена відомих перекладачів, журналістів, вчених та ін., які з певних причин створили один художньо-біографічний твір. Тим самим, ім’я (псевдонім) автора прогнозує майбутній стиль оповіді та виступає гарантом її якості. Заголовок постає візитною карткою художньо-біографічного твору й відповідає за встановлення наративного контакту між автором і читачем. Характерним є те, що більшість заголовків прямо чи опосередковано вказують на біографічне спрямування подальшої оповіді (зокрема завдяки зазначенню в назві імені головного героя художнього життєпису чи певного лейтмотиву, що викликає стійкі асоціації з його особою; вживанню лексем на позначення біологічного часу існування людини; використанню цитат з творчості героя й таке інше). А отже, на рівні заголовку формується читацький горизонт очікування”. У випадку з важкими для дешифрування описовими заголовками на допомогу читачеві приходить підзаголовок, який виступає допоміжним засобом розкриття авторських інтенцій. Звер-таючись до підзаголовку, читач має змогу конкретизувати або дешифрувати головний заголовок, дізнатися про жанрово-стильові особливості твору, отримати додаткову інформацію щодо головного героя художнього життєпису (як-от його ім’я, професію, сферу творчої діяльності й таке інше). На рівні передмови відбувається укладання наративного контракту читання між автором та читачем. При цьому читачеві гарантується правдивість і високохудож-ність подальшої оповіді, розкриваються таємниці авторського тексту, фор-мується читацький горизонт очікування. Характерним є попереднє ознайомлення з постаттю головного героя (у випадку з авторськими передмовами) та автором художнього життєпису (у передмовах від імені інших осіб), обґрунтування вибору даного героя, пояснення джерельної бази й історії написання біографії, роз’яснення творчої манери художнього біографа (у передмовах від імені інших осіб) тощо. Система внутрішніх заголовків, що є факульта-тивним компонентом, деталізує загальний заголовок та допомагає структурувати оповідь. Здебільшого читач має справу з двома типами внутрішніх заголовків: прозорими (щодо подальшого змісту твору) внутрішніми заголовками, які складаються в систему за одним принципом (як-от за принципом рубрикації, періодизації й таке інше) чи є змішаного типу; та образно-поетичними внутрішніми заголовками, що не містять прямих вказівок на біографічне спрямування твору. Примітки допомагають конкретизувати зміст основного тексту. Як правило, читач має справу з трьома типами приміток, кожний з яких має своє функціональне призначення. Йдеться про нейтральні, з позиції авторського впливу на читача, примітки (перекладні, лінгвокраїнознавчі, етнографічні, історичні, біографічні, бібліографічні тощо), метою яких є переклад й уточнення вживання іноземних слів, словосполучень, ідеоматичних виразів, конкретизація згаданих у тексті етнографічних чи історичних реалій, надання інформації про осіб, імена яких використані в тексті, про джерела твору; метанаративні примітки, основним призначенням яких є розширене коментування подій за рахунок уведення коментарів інших інтерпретаторів; та акцентні авторські примітки, основним призначенням яких є вплив на читацьке сприйняття твору через прямі звернення автора до читача. Додатки виконують конкретизуючу функцію й допомагають якнайповніше відтворити життєпис видатної особистості, узагальнити основні біографічні факти, згадані у творі, надати інформацію про стан розробки теми іншими дослідниками. Тим самим, на рівні паратексту титульний автор готує читача до сприйняття основного тексту художньої біографії, скеровує його лабіринтами біографічної оповіді, допомагає зрозуміти основний текст художнього життєпису, формує правильне (на думку автора) трактування образу голов-ного героя.
Основний текст художньої біографії, як правило, будується за усталеною схемою. При цьому кожний з типів художньо-біографічного письма має свої наративні та структурні особливості. Так, для змістовно-смислових художніх біографій основним є орієнтація на інформативно-повчальне спрямування твору. Це комплексні біографії, які всебічно висвітлюють життя й діяльність видатної особистості на тлі сучасної їй епохи та орієнтуються на змістовно-смислову частину твору. У сюжетно-подієвих змістовно-смислових художніх біографіях провідна роль відводиться постаті головного героя, його приватному, творчому, суспільному життю, яке постає репрезентатором своєї доби, з її настроями, віяннями й проблемами. Здебільшого оповідь доручається вести всезнаючому наратору з необмеженою перспективою бачення у формі третьої особи однини, що не протиставляється авторові твору та виступає основною оповідною інстанцією. Автор і читач на текстовому рівні можуть бути виражені як імпліцитно, так і експліцитно. Автор може бути дистанційованим та не впливати прямо на читацьке сприйняття твору. Однак більш типовим є пряме авторське втручання в хід біографічної оповіді (коли автор постає в якості авторитетного дослідника, свідка описуваних подій чи безпосередньо дійової особи) щоб допомогти читачеві розібратися в лабіринтах оповіді, прямо виразити авторську позицію чи ознайомити з суто авторськими здобутками, розповісти про особисте враження від героя-сучасника автора чи розказати про авторську подорож слідами героя з метою пошуку нових або малодосліджених фактів його біографії. В останніх двох випадках, автор може виражатися експліцитно. Читач при цьому постає в якості стороннього спостерігача, старанного учня, що цілком довіряє авторові, чи в ролі співучасника авторської оповіді. Він може бути як дистанційованим від автора та романного світу, так і максимально до них наближеним завдяки зміні текстової стратегії й переходу на один смисловий рівень з автором, оповідачем чи персонажами. Це стає можливим завдяки використанню особового займенника МИ в значенні Я-оповідач + ТИ-автор + ТИ-читач”, використанню дієслів у формі першої особи множини, застосуванню явища металепсису, вживанню слів-маркерів контактоутворення та контактопід-тримки й т.ін. При цьому основним є засвоєння змістовно-смислової частини твору, що цілковито відповідає вимогам правдивості відображення життєпису видатної постаті минулого чи сучасності.
В асоціативно-психологічних змістовно-смислових біографіях для кращого розуміння психології героя автор уводить його до частково вигаданого романного світу, в якому видатна особистість постає на тлі сучасної їй епохи в реальному історичному, суспільному та культурному оточенні. Для даного наративного типу характерним є белетризація життєвого шляху го-ловного героя, самоусунення автора на текстовому рівні, дистанційованість наратора від фабульного простору твору, розкриття внутрішнього світу героя через образ наратора, що є носієм авторських інтенцій, і через складну систему взаємовідносин з навколишнім світом, опосередкований вплив на читача через вибір видатної постаті, що має бути зразком для наслідування, та через загальну ідеологічну й стилістично-емоційну тональність твору. Окремим різновидом є асоціативно-психологічні художні життєписи, в яких у таємницях власної душі намагається розібратися сам герой біографічного твору. При цьому герой, протиставлений авторові за соціальними характеристиками, виступає одночасно об’єктом і суб’єктом оповіді. І саме крізь призму його свідомості відтворюються події, описані у творі.
У формалізованих художніх життєписах основний акцент робиться на динаміці форми. Читач визнається за рівного й стає рівноправним учасником авторської гри як з власним текстом (-ми), так і з текстами інших авторів. Автор може звертатися до гри лише з формою (стикаючи в одному творі асоціативно-психологічні та сюжетно-подієві життєписи, що взаємодоповнюють і взаємозбагачують один одного), проте найчастіше до гри не лише з формою, а й із змістом художньо-біографічного твору. У другому випадку, життєпис реально існуючої видатної особистості стає ключем до розуміння ос-новних сюжетних ходів вигаданого романного світу й може бути вторинним по відношенню до фіктивної біографії вигаданого або легендарного персонажа, що знаходиться на першому плані художньої оповіді. Здебільшого йде комбінаторна гра автора як з читачем художньо-біографічного твору, так і з власним текстом (-ми), і текстами інших авторів. Автор створює альтерна-тивний або фіктивний життєпис видатної постаті минулого, розташований сторінками твору у вигляді розрізнених біографем або децентрованих смислових блоків; відтворює множинність інтерпретації образу видатної особистості; органічно переплітає правду та вимисел; стикає на одному текстовому просторі два й більше текстів: вигаданий романний світ і справжній або альтернативний життєпис реальної історичної особи, основний текст твору та mise en abyme, свій” текст (-ти) і тексти інших авторів. Читачеві при цьому пропонується залучитися до авторської гри зі збиранням біографічної мо-заїки в єдине органічне ціле; відділенням правди від вимислу в альтернативних та фіктивних біграфіях шляхом проведення власного біографічного розслідування; дослідженням співприсутності двох і більше текстів в одному й тому ж просторі (йдеться про метатекстуальні та гіпертекстуальні ігри); відшукуванням уривків текстів інших авторів і з’ясовуванням їх ролі в даному тексті (інтертекстуальні ігри).
Таким чином, художньо-біографічна проза, що реалізується в численних жанрових та типологічних формах, виявляє високий ступінь активності автора й читача на текстовому рівні. На рівні паратексту йде встановлення наративного контакту, формується читацький горизонт очікування, заклю-чається наративний контракт читання. У межах основного тексту активно застосовуються засоби контактоутримання (як-от використання займенників і дієслів у формі першої особи множини, застосування явища металепсису й таке інше). Тим самим, реалізується комунікативне спрямування художньо-біографічної прози.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. С. Плутарх и античная биография. К вопросу о месте классика жанра в истории жанра. М.: Наука, 1973. 278 с.
2. Авто-био-графия. К вопросу о методе. Тетради по аналитической антропологии № 1 / Под. ред. В. А. Подороги. М.: Логос, 2001. 438 с.
3. Акимова А. История и биография // Прометей: Историко-биографический альманах серии Жизнь замечательных людей”. М.: Молодая гвардия, 1966. Т.1. С.346-353.
4. Акіншина І. М. Жанрово-стильові особливості художньо-біографічної прози 80-90-х років ХХ століття: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Дніпропетр. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2005. 19 с.
5. Андріяшик Р. В. Сторонець // Вибране: Романи / Р. В. Андріяшик. К.: Український письменник, 2004. С.811-978.
6. Андрухович Ю. Дванадцять обручів: Роман. К.: Критика, 2003. 320 с.
7. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. 832 с.
8. Балдинюк В. Паралельна агіографія” і авторський наратив: комунікативний аспект у романі В.Шевчука Око прірви” // Слово і Час. 2003. №2. С.63-69.
9. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов // Зарубежная эстетика и теория литературы XIX XX вв. Трактаты, статьи, эссе / Сост., общ. ред. Г. К. Косикова. М.: Изд-во МГУ, 1987. С.387-422.
10. Барт Р. Від твору до тексту // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.491-496.
11. Барт Р. Избр. работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. М.: Прогресс. Универс: Рея, 1994. 615 с.
12. Барт Р. S/Z / Пер. с фр. Под ред. Г. К. Косикова. 2-е изд., испр. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 232 с.
13. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М. Бахтин. М.: Худ. лит., 1975. 502 с.
14. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. 4-е изд. М.: Сов. Россия, 1979. 318 с.
15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Сост. С. Г. Бочаров; Текст подгот. Г. С. Бернштейн и Л. В. Дерюгина; Примеч. С. С. Аверинцева и С. Г. Бочарова. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445 с.
16. Белецкий А. И. Избранные труды по теории литературы / Под общ. ред. Н. К. Гудзия. М.: Просвещение, 1964. 478 с.
17. Белецкий А. Об одной из очередных задач историко-литературной науки. Изучение истории читателя // Наука на Украине. 1922. №2. С.94-105.
18. Биографии и контрбиографии // Иностранная литература. 2000. №4. С.274-279.
19.Большакова А. Теории автора в современном литературоведении // Известия АН. Серия: Л-ра и язык. 1998. Т.57. №5. С.15-24.
20. Большая советская энциклопедия: В 30 т. / Гл. ред. А. М. Прохоров. 3-е изд. М.: Сов. энциклопедия, 1970. Т.3. С.333.
21. Бонецкая Н. Образ автора” как эстетическая категория // Контекст 1985. Литературно-теоретические исследования / АН СССР. Ин-т мир. л-ры им. А. М. Горького. Отв. ред. Н. К. Гей. М.: Наука, 1986. С.241-269.
22. Братусь І. В. Історико-біографічна проза О. Іваненко: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / НАН України Ін-т л-ри імені Т. Г. Шевченка. К., 2001. 19 с.
23. Браун Б. Код да Винчи: Роман / Д. Браун; Пер. с англ. Н. В. Рейн. М.: ООО Издательство АСТ”, 2005. 542 с.
24. Бровко О. О. Художня специфіка роману Ю. Андруховича Дванадцять обручів” // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. 2004. №7 (75) липень. С.25-28.
25. Букачик В. Гетеродієгетичний наратив у повісті Зірка” Б.Лепкого // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Вип.5. К.: Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2004. С.5-10.
26. Валевский А. Л. Основания биографики. К.: Наукова думка, 1993. 112 с.
27. Ваховская А. М. Исповедь // Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А. Н. Николюкина. Институт научн. информации по общественным наукам РАН. М.: НПК Интелвак”, 2003. С.320-321.
28. Венгерская Е. Гюнтер Грасс. Траектория краба // www.ozon.ru/context/detail/id/1702109/
29. Викулова Л. Г. Прагматика посвящения в паратексте французской литературной волшебной сказки XVII века // XVII век в диалоге эпох и культур: М-лы науч. конф. Серия Symposium”. Вып.8. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского философского общества, 2000. С.50-52.
30. Виноградов В. В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 239 с.
31. Виноградов В. В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 614 с.
32. Винокур Г. Биография и культура. М., 1927. 86 с.
33.Галич А. О двух жанрових типах документально-биографической прозы // Жанр и композиция литературного произведения. Вып.5. Калининград: Изд-во Кал.ун-та, 1980. С.117-124.
34. Галич А. А. Современная художественная документально-биографическая проза (Проблемы развития жанров): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.08 / АН УССР Ин-т л-ры им. Т.Г.Шевченко. К., 1984. 23 с.
35. Галич В. М. Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: Монографія. К.: Наук. думка, 2004. 816 с.
36. Галич О. Духовна естафета поколінь: Документально-біографічна та історична проза // Прапор. 1982. №4. С.109-114.
37. Галич О. Жанрова система документальної літератури // Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 18-19 вересня 2003 р. Луганськ: Знання, 2003. 300 с.
38. Галич О. А. Історія літературознавства: Посібник для філологічних спеціальностей. Луганськ: Знання, 2002. 252 с.
39. Галич О. А., Дацюк О. О., Мороз Л. В. Художня біографія: проблеми теорії та історії: Монографія. Рівне, 1999. 94 с.
40. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. 2-е вид., стереотип. К.: Либідь, 2005. 488 с.
41. Галич О. Предмет біографії та її провідні жанрові риси // Галич О. А., Дацюк О. О., Мороз Л. В. Художня біографія: проблеми теорії та історії: Монографія. Рівне, 1999. С.3-26.
42. Галич О. А. Українська документалістики на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи: Монографія. Луганськ: Знання, 2001. 246 с.
43. Гладков А. На полях книги А. Моруа Типы биографий” // Прометей: Историко-биографический альманах серии Жизнь замечательных людей”. М.: Молодая гвардия, 1968. Т.5. С.394-413.
44. Гордин Я. А. Индивидуальная судьба и система биографий: О биографическом жанре // Известия АН СССР. Серия: л-ры и языка. 1978. Т.37. №6. С.533-539.
45. Грасс Г. Траектория краба: Новелла // Иностранная литература. 2002. №10. С.3-114.
46. Грегуль Г. П’ять проблем сучасної біографістики // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. праць. Вип.9. К.: ІВЦ Держкомстату України. 2004. С.230-240.
47. Грегуль Г. В. Українська біографічна проза першої половини ХХ століття: жанровий аспект (за творами В. Петрова, С. Васильченка, О. льченко, Л. Смілянського): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2005. 19 с.
48. Греймас А. Размышления об актантных моделях // Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 1996. №1. С.118-134.
49. Гросскурт Ф. Байрон. Падший ангел / Пер. с англ. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. 512 с.
50. Губарець В., Падалка І. Скарбами землі зігрітий: Біографічна повість з життя видатного укр. геолога, акад. Павла Тутковського. К.: Київська правда, 2001. 224 с.
51. Ґадамер Г.-Г. Поезія і філософія // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.264-271.
52. Ґадамер Г.-Г. Про вклад поезії у пошук істини // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.272-280.
53. Данильченко І. Є. Трансформація життєвої правди в художню у творах української художньої біографії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Дніпропетр. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 22 с.
54. Дацюк О. О. Особливості жанрової еволюції сучасної художньої біографії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06 / Рівнен. держ. пед. ін-т. Рівне, 1997. 16 с.
55. Деркач Д. Б. Современный историко-революционный роман: (проблемы поэтики). К.: Наук. думка, 1989. 191 с.
56. Дерріда Ж. Структура, знак і гра в дискурсі гуманітарних наук // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.617-632.
57. Драч І. Григорій Сковорода: Біографічна повість. К.: Молодь, 1984. 214 с.
58. Еко У. Надінтерпретація текстів // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.549-563.
59. Еко У. Поміж автором і текстом // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.564-578.
60. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Пер. з англ. Мар’яни Гірняк. Львів: Літопис, 2004. 384 с.
61. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер.О. Шевченко. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2003. 503 с.
62. Жданов В. Стихи, друзья мои, стихи! // Вопросы литературы. 1973. №10. С.33-47.
63. Жуков Д. А. Биография биографии: Размышления о жанре. М.: Сов. Россия, 1980. 135 с.
64. Загоруйко Ю. А. Художественная проза В. Петрова [В. Домонтовича]: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.01.02 / АН Украины Ин-т л-ры им. Т. Г. Шевченко. К., 1993. 19 с.
65. Загребельний П. А. Я, Богдан. Сповідь у славі. Роман / Павло Загребельний. К.: Рад. письменник, 1983. 511 с.
66. Зарицький О. М. Біографія та історія (чеський біографічний роман 70-х років). К.: Наукова думка, 1989. 102 с.
67. Зарубежное литературоведение 70-х гг.: Направления, тенденции, проблемы / Отв.ред. Е. А. Цурганова. М.: Наука, 1984. 360 с.
68. Затонский Д. Постмодернизм в историческом интерьере // Вопросы литературы. 1996. №3. С.182-205.
69. Зенкин С. Н. Введение в литературоведение: Теория литературы: Учебное пособие. М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. 81 с.
70. Ильин И. П. Постмодернизм от истоков и до конца столетия. Эволюция научного мифа. М.: ИНТРАДА, 1998. 205 с.
71.Интерпретация художественного текста: Немецкий язык. 2-е изд., дораб. / А. И. Домашнев, И. П. Шишкина, Е. А. Гончарова. М.: Просвещение, 1989. 204 с.
72. Іваничук Р. І. Вода з каменю // Іваничук Р. І. Твори: В 3 т. Т.2. К.: Дніпро, 1988. С.5-270.
73. Іваничук Р. Саксаул у пісках // Березіль. 2000. №9-10. С.3-93.
74. Іваничук Р. Саксаул у пісках // Березіль. 2000. №11-12. С.25-100.
75. Ігнатенко М. А. Читач як учасник літературного процесу. К.: Наук. думка, 1980. 172 с.
76. Ізер В. Процес читання: феноменологічне наближення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.349-366.
77. Інгарден Р. Про пізнавання літературного твору // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. С.176-206.
78. Історія української літератури. ХІХ століття : У 3 кн. Кн.2 : Навч. посібник / За ред. М. Т. Яценка. К.: Либідь, 1996. 384 с.
79.Канторович В. Я. Литература и читатель (Заметки о социологии чтения). М.: Знание, 1976. 62 с.
80. Капленко О. Наратив як модель світу: структурна побудова і проекція на художній текст // Слово і Час. 2003. №11. С.10-16.
81. Капленко О. Роман Гео Шкурупія Двері в день”: скорочення дистанції між автором і наративом // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Вип.5. К.: Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН Ук-раїни, 2004. С.26-32.
82. Карр Д. Д. Жизнь сэра Артура Конан Дойла. Человек, который был Шерлоком Холмсом / Пер. с англ. Л. Игоревского. М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2001. 396 с.
83. Кастр Р. де. Бомарше. М.: Молодая гвардия, 2003. 428 с.
84. Ключевский В. О. Древнерусские жития святых как исторический источник / Послесл. А. И. Плигузова, В. Л. Янина. Репринт. изд. М.: Наука, 1988. 509 с.
85. Козакова Л. О. Наративний дискурс малої прози Олеся Гончара: Монографічне дослідження / Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. К.: ВПЦ Київський університет”, 2003. 98 с.
86. Козюра О. В. Міфологізований історизм як структурний і смисловий фактор сучасного постмодерністського роману (на прикладі роману М. Павича Хазарський словник”) // Східнослов’янська філологія: збірник наукових праць. Випуск 5. Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2004. С.166-173.
87. Кон И. С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Прогресс, 1984. 335 с.
88. Копелев Л. Поэт с берегов Рейна. Жизнь и страдания Генриха Гейне / Л. Копелев. М.: Прогресс-Плеяда, 2003