Назаренко Людмила Миколаївна Теорія та практика управління інноваційним розвитком загаль­ноосвітнього навчального закладу

Краткое описание

Назаренко Людмила Миколаївна, доцент кафедри менеджменту організацій Херсонського інституту Між­регіональної академії управління персоналом: «Теорія та практика управління інноваційним розвитком загаль­ноосвітнього навчального закладу» (13.00.06 - теорія і методика управління освітою). Спецрада Д 73.053.04 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького

Українська інженерно-педагогічна академія Міністерство освіти і науки України Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису НАЗАРЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА
УДК 371.113.4 (043.5)
ДИСЕРТАЦІЯ
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
13.0. 06 - теорія і методика управління освітою 011 освітні, педагогічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

JI.M. Назаренко

Науковий консультант: Рябова Зоя Вікторівна, доктор педагогічних наук, професор
Харків - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ
ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА
ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ 36
1.1. Проблема управління інноваційним розвитком 36
загальноосвітнього навчального закладу у
філософському дискурсі
1.2. Історико-теоретичні аспекти становлення вітчизняної науки управління загальноосвітнім
навчальним закладом 69
1.3. Сутність, характеристика управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу як відкритої соціально-педагогічної системи 88
Висновки до першого розділу 125
РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ
РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 129
2.1. Обґрунтування концепції управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.... 129
2.2. Система управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу 171
2.3. Чинники продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.. 178
Висновки до другого розділу 206
РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ В ПЕДАГОГІЧНУ ПРАКТИКУ 209
3.1. Характеристика технології впровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу в педагогічну практику 209
3.2. Маркетингово-моніторингові механізми та інструменти регулювання середовища освітніх
послуг загальноосвітнього навчального закладу 255
3.3 Факторно-критеріальна субмодель оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. 273
Висновки до третього розділу 283
РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА
ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ЗАГАЛЬНО¬ОСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 285
4.1 Організація експериментальної перевірки 285
4.2 Результативність упровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу 329
4.3 Науково-методичні рекомендації щодо впровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.... 339
Висновки до четвертого розділу 375
ВИСНОВКИ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 384
ДОДАТКИ 433
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап реформування системи освіти України характеризується глибоким переосмисленням її ролі в забезпеченні національних інтересів і зміцненні міжнародного авторитету нашої держави. Освіта визнана стратегічним ресурсом соціально- економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, важелем поліпшення добробуту громадян, чинником самореалізації кожної особистості. У Законі України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти і принципами освітньої діяльності визначено: людиноцентризм, забезпечення якості освіти й освітньої діяльності, розвиток освітнього середовища, зокрема, інклюзивного, прозорість і публічність ухвалення й виконання управлінських рішень, державно-громадське управління й партнерство. Звідси, тенденції змін у сфері загальної середньої освіти пов’язані з реформуванням її змісту і структури, упровадженням новітніх педагогічних технологій, що здатні забезпечити всебічний розвиток і виховання, успішну соціалізацію особистості, а, отже, обумовлюють необхідність нової концептуалізації й модернізації системи управління закладами освіти.
Пріоритетна роль у цьому відведена загальноосвітньому навчальному закладу як відкритій соціально-педагогічній системі, що є осередком соціального становлення дитини, розвитку її інтелектуального і творчого потенціалу, виховання молоді з високим рівнем національної свідомості, здатної захищати загальнолюдські цінності й державні інтереси. Формування такої особистості потребує продукування в освітньому середовищі ціннісних ідей, що пов’язані з гуманізацією суб’єкт-суб’єктних відносин між учасниками освітнього процесу, узаємодією школи з іншими суспільними інституціями, демократизацією та відкритістю системи управління.
Дослідження проблеми управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу обумовлюється такими викликами сьогодення, як ринкові відносини і конкуренція у сфері надання освітніх послуг, що актуалізує необхідність швидкого реагування керівників на зовнішні чинники змін в освітній діяльності, вимагає постійного пошуку додаткових ресурсів. Тому управлінська практика потребує конструктивних змін шляхом розширення змісту управлінських функцій, моделювання гнучкої організаційної управлінської структури, застосування ефективних засобів управлінського впливу, що неможливо здійснити без підвищення рівня управлінської компетентності керівників і залучення вчителів, батьків, громадськості до створення соціально-педагогічних умов інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.
Розв’язання означеної проблеми потребує розроблення нової концептуально обґрунтованої системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, упровадження якої сприяло б формуванню унікальної корпоративної ідентичності на основі сформованих цінностей освітньої організації та їх інтеграції з ціннісними орієнтирами соціуму.
Питання управління освітою загалом і навчальним закладом, зокрема, розглядається у працях O. Ануфрієвoї [17], В. Безпалька [27], П. Беха [413];
O. Бoднар [37-39], Т. Борової [46; 47], O. Галуса [76], В. Григораша [96], Л. Даниленга [100-102], І. Драч [114; 115], Г. Єльникoвoї [119-125],
Л. Калінінoї [147; 148], Л. Карамушки [152], Н. Коломінського [162],
О. Мармази [214-218], В. Маслoва [219-221], І. Мороза [235], В. Олійника [293-295], О. Пастовенського [314], В. Приходька [342], Т. Рогової [350],
З. Рябoвoї [356-363], Л. Сергєєвої [366; 367], Т. Сoрoчан [385; 386], Г. Тимошко [405], Т. Хлєбнікової [425], Ф. Хміля [426], Є. Хрикова [432; 433],
А. Чміля [440] та інших. Тенденції змін у загальній середній освіті й системі управління нею в ринкових умовах ґрунтовно розкрито в науковому доробку Г. Азгальдoва [5], В. Андрущенка [16], Б. Гершунськoгo [83], Г. Дмитренка [109-111], В. Кременя [185-188], І. Литвина [206], O. Лoкшинoї [234],
С. Нітпаєнка [285; 286], O. Oвчарук [292] та інших учених.
Аналіз наукових джерел дає змогу виділити низку праць, у яких обґрунтовується необхідність і розкривається гуманістична спрямованість управління: Ш. Амонашвілі [11], Л. Балабанової [22; 23], Л. Даниленко [100¬102], О. Зайченко [132], О. Захаренка [107], П. Кононенка [168], В. Сухомлинського [396-398], Т. Сущенко [399]. Вивченню соціального, мотиваційно-ціннісного аспекту управління присвячено дослідження К. Бланшар, О. Коннор [33], В. Бочелюка [48], Н. Ткачової [407], Г. Щокіна [452]. Теоретико-методологічні засади визначення сутності освітнього менеджменту і маркетингу ґрунтуються на класичних працях таких зарубіжних дослідників, як П. Друкер [116], Дж. Еванс [464], Ф. Котлер [175], Д. Петер [472] та інших.
Загальним результатом аналізу цих досліджень є обґрунтування доцільності й необхідності розроблення нової концепції управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що забезпечує узгодження сучасних вимог педагогічної теорії, практики і суспільного замовлення щодо задоволення потреб споживачів освітніх послуг. Це підтверджується й низкою виявлених суперечностей:
- між ціннісними орієнтирами освіти в умовах реформаційних змін та потребою обґрунтування філософського складника методології управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу;
- між вимогами держави, суспільства, споживачів освітніх послуг до проведення нових якісних змін в освітній діяльності загальноосвітнього навчального закладу та практикою управління його інноваційним розвитком в умовах ринкових відносин;
- між необхідністю теоретичного і методичного розроблення проблеми управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу в теорії управління та вимогами до піднесення рівня професіоналізму суб’єктів управлінської діяльності;
- між усвідомленням керівниками потреби проведення змін у педагогічній практиці у зв’язку зі зростанням конкуренції на ринку освітніх послуг та недосконалим оволодінням ними оптимальними підходами і маркетингово- моніторинговими інструментами управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу;
- між необхідністю оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу та відсутністю відповідного діагностичного інструментарію;
- між зростаючими вимогами до керівників загальноосвітніх навчальних закладів та відсутністю умов для отримання ними належної фахової підготовки, унаслідок чого підвищення рівня управлінської компетентності здійснюється безсистемно.
З огляду на вищенаведене, дослідження науково-теоретичних засад управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу набуває пріоритетного значення, насамперед, у контексті здатності системи управління адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні чинники, забезпечувати конкурентоспроможність загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг.
Отже, актуальність означеної проблеми, її недостатня методолого¬теоретична обґрунтованість, потреба розв’язання виявлених суперчностей обумовлюють вибір теми дисертаційної праці: «Теорія та практика
управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проведено відповідно до науково-дослідного плану Української інженерно-педагогічної академії в межах держбюджетної теми «Методологія розроблення та оцінювання систем управління якістю згідно вимог міжнародних стандартів серії ISO 9000» (державний реєстраційний номер РК № 0115U002955). Тема дослідження затверджена рішенням науково- технічної ради Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 9 від 24.04.2017 р.) та узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 3 від 16.05.2017 p.).
Мета дослідження полягає в розробленні, науково-теоретичному обґрунтуванні й упровадженні в педагогічну практику системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії.
Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:
1. Розкрити теоретико-методологічні засади управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
2. Здійснити історико-теоретичний аналіз становлення вітчизняної науки управління та схарактеризувати дефініцію «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу».
3. Сформулювати і науково обґрунтувати концепцію управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії.
4. Розробити й експериментально перевірити ефективність системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, технологію її впровадження в педагогічну практику.
5. Апробувати факторно-критеріальну субмодель оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
6. Підготувати науково-методичні рекомендації щодо впровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу в педагогічну практику.
Об’ єкт дослідження - процес управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Предмет дослідження - теорія, зміст, система і технологія управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Концепція дослідження. Упровадження в педагогічну практику системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії має забезпечити здійснення управлінських впливів на керований об’єкт шляхом ухвалення й реалізації управлінських рішень щодо необхідності:
1. Визначення й аналізу ситуації змін на ринку освітніх послуг, на підставі чого визначаються реальні запити і потреби їх споживачів. Отримані дані спрямовують управлінські дії на внесення змін у зміст діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
2. Налагодження соціальної взаємодії учасників освітнього процесу (учителів, учнів, їхніх батьків), суб’єктів ринку освітніх послуг (інших закладів освіти, культурно-освітніх установ) і представників громадського сектора (недержавних громадських організацій, благодійних фондів, соціальних служб, окремих осіб) задля накопичення та обміну суспільним досвідом, творчим потенціалом і з метою об’єднання зусиль для розв’язання конкретних завдань інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу. Уміння керівника вибудовувати партнерські відносини сприяє відкритості закладу загальної середньої освіти та є механізмом отримання інформації, що необхідна для прийняття виваженого управлінського рішення.
3. Створення освітнього простору для постійного вдосконалення й задоволення освітніх потреб суб’єктів освітньої діяльності, розвитку їхнього творчого потенціалу, підвищення зацікавленості в реалізації освітніх проектів, що здатні підвищити конкурентоспроможність загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг і вивести його на якісно новий рівень функціонування.
Освітній простір вибудовується у процесі інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу внаслідок соціальної інтеграції та колаборації дітей, батьків і вчителів, представників інших закладів освіти, установ, організацій. Соціальна інтеграція сприяє поєднанню зусиль внутрішнього і зовнішніх середовищ в єдину соціальну цілісність - освітній простір. У свою чергу, соціальна колаборація як процес спільної діяльності двох і більше осіб або організацій забезпечує обмін знаннями, ідеями, досвідом, потенційними можливостями і ресурсами для досягнення спільних цілей розвитку загальноосвітнього навчального закладу. У результаті підвищується ступінь узгодженості просторових впливів на суб’єктів освітньої діяльності, зменшується деструктивний характер зовнішнього середовища, налагоджується партнерство між загальноосвітнім навчальним закладом і сім’єю, громадськістю, що поступово зближує цілі та зміст їхньої діяльності.
4. Підвищення ролі громадського управління через активізацію діяльності органів шкільного самоврядування й органів управління освітою громади з метою реалізації потенційних можливостей загальноосвітнього навчального закладу, що необхідні для задоволення інтересів і потреб споживачів освітніх послуг, підвищення конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг. Важливо постійно інформувати громаду про стан і перспективи розвитку загальноосвітнього навчального закладу, підтримувати зв’язки з опорними закладами освіти, культурно-освітніми установами, забезпечувати в такий спосіб континуум освітніх послуг.
5. Забезпечення якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності загальноосвітнього навчального закладу потребує високої мотивації вчителів до професійного саморозвитку й участі в інноваційній діяльності, де вони мають змогу продукувати власні освітні ідеї. Тому необхідно їх спрямовувати на створення оригінальних навчально-методичних продуктів, активний обмін педагогічним досвідом, поширення ціннісних ідей в освітньому просторі, залучати до управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, надавати їм можливість відчути себе суб’єктами інноваційних перетворень.
6. Підвищення професіоналізму управлінської діяльності. Сучасний керівник для того, щоб забезпечити ефективність управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, має володіти цілим спектром знань, умінь і навичок, бути компетентним і широко обізнаним у нових стратегіях як суспільно-економічного розвитку держави загалом, так і освіти як провідного соціального інституту, зокрема. Для цього необхідно ініціювати заклади післядипломної педагогічної освіти, а також місцеві методичні служби до розроблення програм спецкурсів, навчальних посібників, науково-методичних комплексів, методичних рекомендацій щодо застосування в педагогічній практиці маркетингово-моніторингових механізмів та інструментів управління. Також виникає потреба в підвищенні кваліфікації керівних кадрів, зокрема, через організацію дистанційного навчання, створення ресурсних центрів.
Таким чином, мета дисертаційної праці, її теоретико-методичні засади, комплексний характер проблеми управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу зумовлюють необхідність визначення концептуальних основ дослідження, що обґрунтовані в теоретичному, методологічному і практичному концептах.
У методологічному концепті з урахуванням філософських, управлінських психологічних і педагогічних теорій, концепцій, світового і вітчизняного досвіду, сучасної практики управління інноваційними процесами у сфері загальної середньої освіти визначено методологічні основи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Комплексне вивчення проблеми здійснено на основі взаємозв’язку і взаємодії атрибутивного, модального, системного, структурно-функціонального, компетентнісного, аксіологічного і порівняльного підходів.
Атрибутивний і модальний підходи застосовано для обґрунтування філософського складника методології управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Системний підхід дозволяє розкрити структуру і компоненти системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, дослідити об’єкти і явища як цілісну систему елементів у сукупності їх відношень, узаємозв’язків і взаємовпливів, які вможливлюють прогнозування зміни об’єкта розгляду, розроблення концептуальних засад управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу та взаємообумовленості її складників.
Структурно-функціональний підхід застосовано для поділу складних об’єктів на компоненти, вивчення зв’язків між ними і визначення притаманних їм специфічних функцій, що спрямовані на забезпечення системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Компетентнісний підхід забезпечує єдність процесів формування знань і досвіду фахівців, що необхідні для ефективного управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, усвідомлення ціннісних орієнтацій, мотивів, уявлень про соціальну роль управління.
Аксіологічний підхід сприяє обґрунтуванню аксіологічної платформи (ціннісні ідеї, погляди, ідеали) управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, конкретизації цілей управління, визначенню цінностей як основи регуляції людської поведінки у професійній діяльності.
Порівняльний підхід уможливлює компаративне виявлення відмітних ознак між правовими, економічними, соціальними, організаційними чинниками управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, а також загальних і специфічних закономірностей управління процесами функціонування й інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.
У теоретичному концепті подано основні дефініції дослідження («розвиток», «розвиток загальноосвітнього навчального закладу», «аксіологічна платформа», «атрибути і модуси» управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, «сталі та продуктивні зміни», «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу», «ефективність управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу», «маркетингово зорієнтована стратегія управління», «адаптивна організаційна структура управління»); науково обґрунтовано концепцію управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії; доведено концептуальну основу системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу і технологію її впровадження в освітню практику; розроблено та обґрунтовано факторно- критеріальну субмодель оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; схарактеризовано рівні продуктивності означеного процесу; визначено показники інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.
У практичному концепті розроблено й упроваджено в педагогічну практику концептуально обґрунтовану систему управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що забезпечить йому стійку позицію на освітньому ринку; доведено лінійну залежність між продуктивністю управління та професіоналізмом управлінської діяльності; розроблено науково-методичні рекомендації з удосконалення управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; проаналізовано стратегії, інструменти і механізми управління; установлено перспективні шляхи підвищення продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; запропоновано застосування факторно-критеріальної субмоделі оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Як наукову гіпотезу висунуто припущення, що забезпечення продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу можливе за умови обгрунтування методологічних засад і концепції управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії, розроблення системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу і технології її реалізації, застосування науково- методичних рекомендацій щодо її впровадження в педагогічну практику.
Загальна гіпотеза дослідження конкретизована в часткових гіпотезах, які передбачають, що підвищення рівня продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу можливо досягти, якщо буде:
- створено креативний освітній простір загальноосвітнього навчального закладу;
- забезпечено співпрацю суб’єктів освітньої інноваційної діяльності, підвищено рівень їхньої мотивації до впровадження якісно нових продуктивних змін;
- налагоджено взаємодію суб’єктів управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу з іншими інституційними партнерами;
- застосовано маркетингово-моніторингові механізми й інструменти регулювання середовища освітніх послуг, факторно-критеріальну субмодель оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять ідеї та наукові узагальнення щодо: методології й загальної теорії управління (В. Афанасьєв, В. Безпалько, А. Богданов, Л. Гаєвська, Б. Гаєвський, Д. Гвішиані, В. Кнорринг, Б. Коротяєв, А. Кучерявий, М. Мескон, Ф. Тейлор,
A. Файоль, М. Фоллет, Ф. Хміль та інші); теорії управління освітніми системами (Ю. Бабанський, В. Бондар, Ю. Конаржевський, В. Олійник, П. Третьяков, Є. Хриков та інші); теорії освітнього менеджменту (О. Адаменко, В. Григораш,
І. Гришина, Л. Даниленко, Л. Калініна, Л. Карамушка, О. Мармаза,
B. Приходько, В. Стадник та інші); теорії менеджменту освітніх інновацій (Н. Білик, О. Боднар, І. Дичківська, В. Докучаєва, Ю. Конаржевський,
В. Лазарєв, О. Лоренсов, О. Моїсєєв, М. Поташник, Т. Сущенко та інші); застосування інноваційних підходів до управління освітою загалом і навчальними закладами, зокрема (Л. Ващенко, З. Рябова, Г. Єльникова, Н. Клокар, В. Пінчук, Л. Вознюк, Н. Василенко, О. Пастовенський,
Н. Погрібна та інші); кваліметрії (О. Ануфрієва, Т. Борова, Г. Дмитренко, О. Єльникова, О. Касьянова та інші); моделювання діяльності соціально- педагогічних систем (Н. Амінов, О. Дахін, В. Маслов, В. Пікельна, О. Удод та інші); дослідження в галузі соціально-філософської й соціологічної теорій (К. Варламов, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Г Осипов, Т Парсонс та інші); історико-педагогічні дослідження практики управління (Т. Десятов, О. Дзеверін,
С. Гончаренко, М. Грищенко, Н. Калениченко, Л. Наточий, В. Смолей, В. Шпак та інші).
Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети і перевірки висунутої гіпотези застосовано такі методи дослідження:
теоретичні: загальнонаукові й логічні методи пізнання об’єктивної дійсності (індукція, дедукція, абстрагування, узагальнення, аналіз, синтез, конкретизація) для теоретичного узагальнення й формулювання мети, завдань, об’єкта і предмета дослідження, гіпотези, висновків, конкретизації дефініцій категоріально-понятійного апарату; формально-логічні методи для обґрунтування теоретико-методологічних засад, змісту, структури, форм, логічних узаємозв’язків, сутності механізмів управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; проблемний аналіз для узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних зарубіжних і вітчизняних учених щодо функціонування й розвитку системи загальної середньої освіти в умовах соціально-економічних перетворень для виявлення й окреслення кола питань із подальшим проблемним структуруванням, що передбачає визначення їх характеристик, шляхів вирішення; метод організаційно-системного моделювання для розроблення моделі системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, опису окремих її складників; системний аналіз для визначення характеристик, структури, функцій, принципів, закономірностей, особливостей управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, установлення зв’язків із зовнішнім і внутрішнім середовищем закладу освіти; праксеологічний і каузальний аналіз для вивчення змісту управлінської практики, виявлення причинно-наслідкових зв’язків у діяльності суб’єктів управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, з’ясування їх наслідків; порівняльно- правовий метод для узагальнення управлінської практики і законодавчого врегулювання діяльності закладів загальної середньої освіти в Україні, стану розроблення цієї проблеми у працях зарубіжних і вітчизняних учених, упорядкування законодавчих документів із питань формування управлінської, організаційної, функціональної структури системи розвитку загальної середньої освіти; аксіологічний аналіз для визначення цінностей досліджуваних педагогічних явищ, діяльності, процесів, ситуацій із позицій соціальної значущості їх розвитку для окремого індивіда і суспільства; ситуаційний аналіз для виявлення базисних передумов, що визначають динаміку розвитку загальної середньої освіти й управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії;
емпіричні: прогностичний, праксиметричний для розроблення
пропозицій із підвищення рівня продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу шляхом упровадження інноваційного зарубіжного і вітчизняного досвіду в управлінську практику, діяльність освітніх закладів, установ і громадських організацій; педагогічний експеримент для виявлення ефективності системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, технології її впровадження в педагогічну практику, здійснення педагогічної експертизи; методи математичної статистики для достовірного визначення рівня продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, стану готовності педагогів до здійснення інноваційної діяльності; факторно- критеріальний аналіз для оцінювання рівня продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу і визначення факторів, які мають найбільший вплив на динаміку показників.
Наукова новизна здобутих результатів дослідження полягає в тому, що: - уперше науково обґрунтовано філософський складник методології управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу
(аксіологічна платформа, атрибути і модуси); сформульовано та обґрунтовано концепцію управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії (цілі, принципи, закономірності, функції, форми і методи, суб’єкти управління, організаційна структура); розроблено систему управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, яка складається з концептуального, організаційно-змістового, результативного і регулятивного модулів; визначено умови (гармонізація цілей освітньої діяльності всіх учасників освітнього процесу через формування колективного суб’єкта управління на основі узгодженості їхніх ціннісно-змістових орієнтацій і єдності процесів інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу загалом, та особистісного / професійного розвитку учнів і вчителів, зокрема; застосування механізмів залучення суб’єктів управлінської практики до вироблення й ухвалення управлінських рішень; здійснення оперативного інформаційного зв’язку з усіма учасниками продуктивних змін і суб’єктами управління; постійна підтримка вчителів, які працюють над втіленням освітніх програм і соціальних проектів; побудова освітнього простору, у якому відтворюється взаємодія загальноосвітнього навчального закладу з іншими інституційними партнерами і стейкхолдерами; оволодіння суб’єктами управління маркетингово орієнтованими механізмами та інструментами регулювання середовища освітніх послуг; організація навчання учасників освітнього процесу, які братимуть участь у забезпеченні системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу) і підготовлено технологію її впровадження в педагогічну практику відповідно до виділених етапів (дослідження чинників зовнішнього і внутрішнього впливів на життєдіяльність загальноосвітнього навчального закладу; здійснення аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, виявлення сильних і слабких сторін освітньої організації, потенційних зовнішніх загроз і сприятливих можливостей розвитку; формулювання місії та візії загальноосвітнього навчального закладу; розроблення факторно-
критеріальної субмоделі; оцінювання продуктивності управління
інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу
за допомогою кваліметричного підходу; коригування стану об’єкта після аналізу й інтерпретації даних, що отримані в ході оцінювання); розроблено і теоретично обґрунтовано адаптивну організаційну структуру управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, факторно- критеріальну субмодель оцінювання продуктивності управління
інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що містить дві групи параметрів: параметри, що характеризують зміни в освітній діяльності (інноваційність змін, соціальна ефективність змін) і параметри, що характеризують зміни в системі управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу (ціннісно-цільова спрямованість управління, фінансова ефективність, кадрова політика, адаптивність управління); уточнено дефініцію «продуктивність управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» і схарактеризовано його рівні; запропоновано й упроваджено у практику післядипломної освіти керівників загальноосвітніх навчальних закладів Положення про ресурсний центр з освітнього менеджменту; уведено в науковий обіг поняття: «аксіологічна платформа», «атрибути», «модуси», «маркетингово орієнтована стратегія», «продуктивні зміни», «продуктивність», «адаптивна організаційна структура» управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу;
- удосконалено: сутність ключового поняття «ефективність управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» як кількісно та якісно визначені критерії продуктивності управлінських впливів, які забезпечують інноваційний стан розвитку загальноосвітнього навчального закладу; класифікацію принципів, закономірностей і законів, функцій і методів управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; зміст маркетингового-моніторингового інструментарію регулювання середовища освітніх послуг, що надаються загальноосвітнім навчальним закладом, етапи переведення його зі стану функціонування у стан інноваційного розвитку; напрями, форми і методи підготовки вчителів до здійснення інноваційних змін в освітній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;
- подальшого розвитку набули: зміст управління інноваційним
розвитком загальноосвітнього навчального закладу; підходи до управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; кваліметричний підхід у розробленні факторів, параметрів і критеріїв оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Практичне значення результатів дослідження полягає в упровадженні концептуально обґрунтованої системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу і технології її реалізації в педагогічну практику, застосуванні діагностичного інструментарію (факторно-критеріальна субмодель) для оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Основні положення, результати і висновки можуть бути впроваджені в закладах вищої освіти при викладанні курсів, написанні монографій, підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, курсових і дипломних робіт, проведенні подальших наукових досліджень із проблем управління розвитком освіти загалом і сфери загальної середньої освіти, зокрема. Отримані результати можуть бути застосовані при підготовці тематичних планів, програм, лекцій із навчальних дисциплін «Основи менеджменту, маркетингу та адміністрування», «Менеджмент», «Педагогіка вищої школи», «Управління навчальним закладом», «Управління навчальною та виховною діяльністю», а також при розробленні науково-методичного забезпечення освітнього процесу в закладах післядипломної освіти з підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів.
Результати дослідження впроваджено в діяльність загальноосвітніх навчальних закладів: Херсонської області - Новокаховської загальноосвітньої школи № 3 Новокаховської міської ради (довідка № 48 від 17.11.2015 р.); Цюрупинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 з поглибленим вивченням іноземних мов (довідка № 333/1 від 15.12.2015 р.), Новомаячківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Цюрупинської районної ради (довідка № 06-895-1/01-09-01 від 14.12.2015 р.), Лазурненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Скадовської районної ради (довідка № 01-24/1315 від 31.12.2015 р.), Станіславської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені імені К. Й. Голобородька (довідка № 189 від 27.11.2015 р.), Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 39 «Школа-родина» Херсонсько

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результати проведеного дослідження підтверджують вихідні положення висунутої гіпотези, засвідчують ефективність вирішення поставлених завдань, досягнення мети і дають підстави для формулювання таких висновків.
1. На підставі філософського дискурсу, аналізу нормативно-правової бази, педагогічної теорії й практики розкрито теоретико-методологічні засади управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що дозволило визначити аксіологічну платформу дефініції «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу», його постійні й змінні властивості: атрибути (адаптивність структури управління, суб’єктна та об’єктна інтеграційність змін, транспарентність і громадянськість управління, управлінська компетентність) і модуси (аксіологічний, креативний і синергетичний).
Проаналізовано зміст категоріально-понятійного апарату проблеми дослідження. Визначено і введено в науковий обіг поняття: «аксіологічна (ціннісна) платформа (морально-духовний базис управління, що містить цінності й ідеали, ціннісні ідеї, цілі управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу); «атрибути» (суттєві постійні властивості управління, без яких неможливо досягти його стратегічної мети - забезпечення якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності) і «модуси» (непостійні ознаки управління, які в залежності від зовнішніх і внутрішніх змін в освітній діяльності потребують змінності управлінських впливів) управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу; «інноваційний розвиток» (процес динамічного впровадження в освітню діяльність закладу якісно нових сталих і продуктивних змін, які сприятимуть його адаптації до постійно змінюваних внутрішніх і зовнішніх впливів із метою створення умов для професійного розвитку вчителів, саморозвитку і самореалізації учнів, участі батьків і громади в управлінні змінами); «продуктивні зміни» (якісні зміни, що забезпечують створення продукту освітньої діяльності - середовища освітніх послуг, яке відповідає потребам, інтересам, запитам їх споживачів, чим підвищує конкурентоспроможність загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг); «сталість» змін (здатність змін зберігати повністю або частково свої функції за умови впливу на них дестабілізуючих чинників); «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» (цілеспрямовані управлінські впливи, які здійснюються на основі маркетингово зорієнтованої стратегії задля забезпечення якісних нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності через конструктивну взаємодію суб’єктів управління); «творчий потенціал загальноосвітнього навчального закладу» (засіб генерування, накопичення й продукування оригінальних освітніх ідей у процес його інноваційного розвитку); «стратегія управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» (модель управлінських впливів, що необхідні для досягнення поставлених цілей - забезпечення якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності задля підвищення конкурентоспроможності загальноосвітнього навчального закладу на основі взаємодії суб’єктів управління з урахуванням творчого потенціалу закладу і можливостей освітнього простору); «конкурентоспроможність загальноосвітнього навчального закладу» (здатність протистояти суперечливим зовнішнім і внутрішнім чинникам інноваційного розвитку, приваблювати споживачів освітніх послуг якісно новими сталими і продуктивними змінами в освітній діяльності, які повною мірою відповідають їхнім інтересам і запитам, державному замовленню).
Уточнено сутність понять, на яких ґрунтується дослідження проблеми управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, а саме: «освітня послуга» (вид освітньої діяльності закладу освіти,
що відповідає інтересам і потребам особистості, надає можливість зміцнювати і реалізовувати свій потенціал); «освітній простір» (інтегрований об’єкт управлінського впливу, якому властиві відкритість, динамічність і мінливість); «суб’єктність учителя» (інтегрована професійно важлива якість, що виявляється у прагненні до самовизначення, самореалізації, саморегуляції та самовдосконалення у професійній діяльності на основі особистісних і громадянських цінностей).
2. Тсторико-теоретичний аналіз становлення вітчизняної науки управління, педагогічної практики управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу здійснено з урахуванням зарубіжного і вітчизняного педагогічного досвіду другої половини ХХ ст. та її сучасного стану, завдяки чого з’ясовано, що її пріоритетами були й залишаються педагогічне новаторство, інноваційна діяльність, а також державно-громадське і стратегічне управління.
Обґрунтовано дефініцію «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу», визначено і схарактеризовано його структурно-змістові компоненти (аксіологічний, комунікаційний і діяльнісний), серцевину дефініції (творчий потенціал закладу, управлінський професіоналізм), схарактеризовано особливості означеного процесу (демократизація суб’єкт- суб’єктних відносин між учасниками освітнього процесу, визнання вчителів не лише об’єктами, але й суб’єктами управління; висока мотиваційна спрямованість управлінських впливів; гнучкість як властивість змінюватися залежно від умов, зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку закладу; дискретність, що характеризує нерівномірність управління у зв’язку з «перервами неперервності» процесу інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу; багатоваріантність управлінських ситуацій, що пов’язано з нестабільністю зовнішнього середовища).
Установлено, що в залежності від характеру і наслідків змін інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу може бути: конструктивним (характеризується узгодженістю зовнішніх і внутрішніх впливів, що приводить до отримання певного, заздалегідь задуманого якісно нового продукту освітньої діяльності закладу) і деструктивним (визначається деформацією зовнішніх і внутрішніх впливів, унаслідок чого розвивається конфлікт інтересів споживачів освітніх послуг і змісту діяльності закладу освіти).
3. Сформульовано і теоретично обґрунтовано концепцію управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що базується на засадах державно-громадського, стратегічного, адаптивного управління, маркетингово зорієнтованої стратегії та відображає: ідеї, що визначають характер управлінських впливів (ідея людського виміру, узаємодоповнюваності та взаємовпливу суб’єктів управління, свободи педагогічної діяльності, лідерства); мету управління (створення науково-методичних, організаційно- педагогічних, психолого-педагогічних, фінансово-економічних, організаційно- економічних умов інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу); стратегію управління (маркетингово зорієнтовану); принципи (ціннісно-орієнтаційної єдності, управління персоналом, управління ризиками, ресурсного забезпечення); закономірності (соціально-психологічні, структурно- функціональні, мотиваційно-діяльнісні) і закони (інтеграції ресурсів і потенціалу, узгодженості внутрішніх і зовнішніх впливів, пріоритетності цілей розвитку дитини, самоорганізації та самоменеджменту); суб’єкти управління (засновник і керівник закладу освіти, представники педагогічного, учнівського, батьківського колективів, громадськості); адаптивну організаційну структуру управлінської діяльності; специфічні функції (прогнозування, цілепокладання, проектування, координаційно-функціональна, маркетингово зорієнтовані, представницька, інформаційно-регулятивна) і методи управління (традиційні - економічні, адміністративно-правові, регламентаційні, розпорядні, нормативні, а також специфічні - соціально- психологічні, корпоративні, мотиваційно-регулятивні, маркетингово зорієнтовані, кон’юнктурні, соціального партнерства).
Доведено доцільність здійснення управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії як комплексу управлінських впливів, що спрямовані на дослідження зовнішніх умов з урахуванням внутрішніх умов інноваційного розвитку і прогнозування якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності, що здатні забезпечити підвищення конкурентоспроможності загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг.
4. Розроблено систему управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії, що складається з концептуального, організаційно- змістового, результативного і регулятивного модулів. Концептуальний модуль відображає сутність поняття «управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу» і містить філософський, теоретичний, практичний, мотиваційно-цільовий і кон’юнктурний складники. Організаційно-змістовий модуль включає ресурсне забезпечення, змістове наповнення, інформаційно-процесуальне забезпечення. Результативний модуль складають такі показники, як підвищення рівня продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, рівня мотивації вчителів до якісно нових сталих і продуктивних змін в освітній діяльності, рівня готовності керівників до виконання функцій управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, якісні й кількісні показники його інноваційного розвитку. Регулятивний модуль передбачає оприлюднення інформації про стан розвитку закладу освіти (повідомлення на сайті, порталі, блогах, соціальних мережах, у засобах масової інформації та отримання зворотного зв’язку), регулювання середовища освітніх послуг, характеру і змісту змін в освітній діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
Доведено, що концепція управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, яка побудована на маркетингово зорієнтованій стратегії, ураховує внутрішні можливості й зовнішні чинники і впливи на його інноваційний розвиток, передбачає створення умов для особистісного і професійного розвитку вчителів як суб’єктів змін, прогнозує мережу таких освітніх послуг, які здатні задовольнити попит споживачів освітніх послуг, убезпечити заклад від зовнішніх ризиків, підвищити його конкурентоспроможність.
Виявлено та обґрунтовано чинники ефективності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу: забезпечення сталих продуктивних змін та їх соціальна ефективність; ціннісно-цільова спрямованість управління; кадрова політика; фінансова ефективність управління, соціальне партнерство загальноосвітнього навчального закладу з іншими соціальними інституціями і стейкхолдерами.
Схарактеризовано процес переведення загальноосвітнього навчального закладу зі стану функціонування у стан інноваційного розвитку, який здійснюється на етапах диспозиції розвитку, адаптації до мінливості зовнішнього середовища і генерування ідей (моделювання образу «нової» школи, проектування освітнього простору).
Визначено об’єкти змін, що відображають інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу, а саме: зміст освіти, організація освітнього процесу; технологічність освітнього процесу; позакласна виховна робота; навчально-методична робота з кадрами; соціально-психологічна служба; забезпечення умов життєдіяльності закладу освіти; фінансово- економічна сфера. Зміни, що відбуваються в освітній діяльності загальноосвітнього навчального закладу, виокремлено за масштабом (локальні, модульні, системні) і механізмами їх проведення (перетворювальний, конструктивний, механізм докорінних змін).
Установлено науково-методичні, організаційно-педагогічні, психолого- педагогічні, фінансово-економічні та організаційно-економічні умови підвищення продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
Експериментально перевірено ефективність системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. У результаті більш високі показники продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу виявлено в експериментальній групі.
Визначено умови і схарактеризовано етапи (дослідження чинників зовнішнього і внутрішнього впливів на життєдіяльність загальноосвітнього навчального закладу; здійснення аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, виявлення сильних і слабких сторін освітньої організації, потенційних зовнішніх загроз і сприятливих можливостей розвитку; формулювання місії та візії загальноосвітнього навчального закладу; розроблення факторно-критеріальної субмоделі; оцінювання продуктивності управління його інноваційним розвитком; коригування стану об’єкта після аналізу та інтерпретації даних, що отримані в ході оцінювання) упровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу на основі маркетингово зорієнтованої стратегії.
Викладено особливості технології впровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу: застосування нових підходів (креативного, синергетичного, людиноцентричного, маркетингового; персоніфікованого); оновлення функцій, змісту, форм і механізмів організації науково-методичної роботи з учителями; установлення внутрішньої і зовнішньої комунікацій; забезпечення соціальної взаємодії закладу освіти з іншими інституціями (соціальне партнерство, партнерство в громаді, нетворкінг).
Уточнено і схарактеризовано маркетингово-моніторингові механізми (позиціонування освітніх послуг, рекламна діяльність, зв’язки з громадськістю) та інструменти (маркетинговий план, маркетинговий комплекс, цільова програма, програма освітнього моніторингу) регулювання середовища освітніх послуг загальноосвітнього навчального закладу.
5. Апробовано факторно-критеріальну субмодель оцінювання продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу: обґрунтовано її параметри (сталість продуктивних змін, соціальна ефективність змін, ціннісно-цільова спрямованість управління, фінансова ефективність управління, кадрова політика, адаптивність управління) та за кожним із них визначено фактори, показники і критерії, на підставі яких схарактеризовано високий, середній і низький рівні продуктивності управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу.
6. За результатами дослідницько-експериментальної роботи підготовлено науково-методичні рекомендації щодо впровадження системи управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу, що торкаються практичного втілення операційних цілей управління його інноваційним розвитком, а саме: мотивація вчителів до професійного успіху завдяки цільовій програмі; зміцнення конкурентоспроможності загальноосвітнього навчального закладу на ринку освітніх послуг; оновлення змісту і засобів навчально-методичної роботи з педагогічними кадрами; виведення інноваційного продукту на ринок освітніх послуг; управлінська підтримка малодосвідчених педагогів; розроблення програми інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми управління інноваційним розвитком загальноосвітнього навчального закладу. Перспективними напрямами вбачаємо такі: забезпечення спеціальної
підготовки керівників до застосування логістичного підходу в управлінні інноваційним розвитком загальноосвітнім навчальним закладом; розроблення науково-методичних засад упровадження в управлінській практиці технології коучингу.