НОВИЦЬКА Наталія Борисівна ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИС ТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕР І УКРАЇНИ: ТЕОР ІЯ ТА ПРАКТИКА

Краткое описание

Державна фіскальна служба України
Університет державної фіскальної служби України
На правах рукопису
НОВИЦЬКА Наталія Борисівна
УДК 342.9:007(477)
ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИС ТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ
В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕР І УКРАЇНИ:
ТЕОР ІЯ ТА ПРАКТИКА
12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право
дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант:
Калюжний Ростислав Андрійович
доктор юридичних наук, професор
Ірпінь-2016

2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ................................................................. 4
ВСТУП ..................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ .................................................................. 18
1.1. Теоретико-правові проблеми співвідношення понять мораль та
право як соціальних регуляторів інформаційного суспільства в Україні .. 18
1.2. Філософсько-правові особливості забезпечення категоріального
апарату дослідження ............................................................................................ 30
1.3. Принципи захисту суспільної моралі в інформаційній сфері ....... 50
1.4. Методологічні основи дослідження захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері ............................................................................................. 64
Висновки до розділу 1 ................................................................................ 78
РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗИС ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ
СУСПЛЬНОЇ МОРАЛІ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ .................................. 82
2.1. Формування правового забезпечення захисту суспільної
моралі. ........... 82
2.2. Захист суспільної моралі в інформаційній сфері радянського
періоду .................................................................................................................. 116
2.3. Формування правових основ захисту суспільної моралі в сучасній
Україні ................................................................................................................. 157
Висновки до розділу 2 .............................................................................. 180
РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ В
ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНІ............................................................. 183
3.1. Система суб’єктів публічного управління у сфері захисту
суспільної моралі ................................................................................................ 183
3.2. Правовий статус і функції громадських організацій як суб’єктів
захисту суспільної моралі в інформаційній сфері. ........................................ 199
3
3.3. Правовий статус та компетенції спеціальних органів у сфері
захисту суспільної моралі ................................................................................. 210
Висновки до розділу 3 .............................................................................. 222
РОЗДІЛ 4. ОКРЕМІ ІНСТИТУТИ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ
МОРАЛІ В УКРАЇНІ ......................................................................................... 226
4.1. Моніторинг інформаційної сфери як елемент правового захисту
суспільної моралі ................................................................................................ 226
4.2. Правова регламентація експертизи інформаційних продуктів як
особливого виду дослідження в сфері захисту суспільної моралі ............... 238
4.3. Правові основи захисту дітей від негативного впливу
інформаційного середовища ............................................................................. 256
4.4. Правові аспекти запобігання проявам зловживання правом на
інформацію .......................................................................................................... 263
4.5. Правові основи захисту суспільної моралі як складової
інформаційної безпеки ....................................................................................... 274
Висновки до розділу 4 .............................................................................. 281
РОЗДІЛ 5. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРОТИДІЇ
ДЕЛІКТАМ У СФЕРІ ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ ........................ 287
5.1. Поняття деліктної поведінки в сфері суспільної моралі..287
5.2. Загальні положення про відповідальність за деліктну поведінку в
сфері захисту суспільної моралі ....................................................................... 305
5.3. Закордонний досвід правового забезпечення захисту суспільної
моралі ................................................................................................................... 328
5.4. Обмеження права на інформацію з метою захисту суспільної
моралі: міжнародно правовий аспект ............................................................. 360
Висновки до розділу 5. ............................................................................. 377
ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 381
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 394
ДОДАТКИ ........................................................................................................... 445
4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Держкомтелерадіо Державний комітет телебачення та радіомовлення
України;
ЗМІ засоби масової інформації;
ЄС Європейський Союз;
ЄЕС Європейське економічне співтовариство;
КМ України Кабінет Міністрів України;
МВС України Міністерство внутрішніх справ України;
МОН України Міністерство науки та освіти України;
Нацрада Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення;
НДР науково-дослідна робота;
НЕК Національна експертна комісія України з захисту суспільної моралі;
ООН Організація Об’єднаних Націй;
ПАРЄ - Парламентська Асамблея Ради Європи;
ITU Міжнародний Телекомунікаційний Союз;
МЕС - міжнародний союз електрозв’язку;
ENISA Європейське агентство з інформаційної безпеки;
WSIS Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства.
5

ВСТУП
Актуальність теми. Історичні етапи розвитку суспільства
характеризуються певним рівнем соціальної організації, що вимагає нового
розуміння багатьох соціальних, у тому числі морально-правових цінностей.
Події, що відбуваються нині в Україні, свідчать про складний період
переломних змін в суспільному житті. Сучасний стан інформаційної війни, яка
ведеться проти України та її громадян, зумовив формування негативних
тенденції щодо реалізації громадянами прав на достовірну, правдиву
інформацію, про реальні здобутки та перспективи реформаторських надбань
української держави. В АР Крим, Донецькій та Луганській областях
відбувається домінування іноземних, ворожих медіа, внаслідок блокування
національного контенту, що сприяє поширенню антиукраїнських настроїв. На
цій території виправдовується війна, поширюються заклики до національної та
релігійної ворожнечі, поширюються заклики до зміни конституційного ладу та
територіальної цілісності України шляхом насильства, пропагуються цінності,
що суперечать суспільній моралі в державі. Навіть на території,
підконтрольній Україні, нерідко в ЗМІ поширюється контент, що заохочує
громадян до непокори існуючій владі, звучать заклики до зміни влади тощо.
Для протидії негативним наслідкам впливу ворожого агресивного
контенту необхідно запровадити ряд заходів, які дозволять захистити
суспільну мораль та адекватно протидіяти інформаційній агресії. У зв’язку з
цим в Україні було прийнято ряд нормативних актів, якими введено систему
протидії негативному контенту: заборона трансляцій російських телеканалів,
скасування прокатних посвідчень на фільми та серіали, які возвеличують
країну агресора, заборона виступів артистів, які підтримали порушення
територіальної цілісності України та відкрито закликають до розпалювання
національної ворожнечі. Мова йде про захист суспільної моралі як функцію
держави щодо забезпечення відповідного ідеологічного наповнення державної
6
інформаційної політики.
Процеси, що відбулися в Україні, революція гідності, зміна зовнішньої
політики держави це ті фактори, що вплинули на свідомість громадян, дали
можливість по-новому оцінити як історичні, так і сучасні особливості побудови
державної ідеології, що, в свою чергу, було належним чином підкріплено
нормотворчою діяльністю, внісши зміни що визначали порядок захисту моралі
суспільства. Серед них доцільно виокремити закони про декомунізацію,
нормативні акти, що регулюють структуру та повноваження державних органів,
встановлюють обмеження щодо вільного доступу до інформаційних ресурсів
іноземних країн або певного виду інформації. Разом із позитивними
реформаційними процесами, що мають на меті принципове оновлення
економічних, політичних, ідеологічних, правових та моральних підвалин, у
суспільстві загострюються негативні явища, пов’язані з руйнуванням
ідеологічних догм і відсутністю чіткої системи соціальних цінностей, падінням
моральності.
Закон України Про захист суспільної моралі” встановив правові основи
захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на
суспільну мораль. Водночас виникає багато питань щодо визначення
негативних чинників - що впливає на суспільну мораль в інформаційній сфері і
як протидіяти цьому. Найхарактернішим способом впливу на суспільну мораль
є розповсюдження інформаційної продукції. Друковані ЗМІ, телебачення, радіо,
Інтернет це ті інформаційні ресурси, через які розповсюджується
інформаційні продукти, які впливають на свідомість людини, формують її
світогляд, забезпечують переконання, формують загальні принципи суспільної
моралі. Саме із розвитком інформатизації, Інтернет та інших комунікацій
підвищилася роль інформаційного права як дієвого інструменту захисту
суспільної моралі, норми якого забезпечують створення належних умов щодо
протидії негативному контенту та інформаційній агресії, забезпечення вільного
доступу громадян до достовірної інформації.
7
Враховуючи потребу в наукових розробках щодо правового захисту
суспільної моралі в інформаційній сфері, необхідно вказати на вчених, які
здійснили значний внесок у теоретико-методологічні основи захисту суспільної
моралі, зокрема В.В. Костицький, М.М. Агарков, С.С. Алексеєв, В.А. Бачинін,
Ю.С. Васильев, М.Ф. Владимирський-Буданов, Г.В.Ф. Гегель, Г.В. Гребеньков,
О.Г. Дробницький, Г.В. Жирков, О.В. Зайчук, В.А. Малахов. У різні історичні
періоди становлення та розвитку правового захисту суспільної моралі
досліджували цей феномен такі вчені: Р.Г. Апресянц, Г. Балл, А.В. Блюм,
С. Блох, А.Г. Волков, І.А. Гетьман-П’ятковська, Т.М. Горяєва, С. Григорьєв,
М. Енгельгард, В.Г. Єлізаров, А.А. Малиновський, О. Микласевич,
В.В. Надурак, В.М. Семиколєнов.
В основу вивчення окремих інститутів за захисту суспільної моралі були
покладені праці Т.В. Безверхої, А.І. Вінберга, С.А. Діанова, Є.Ю. Захарова,
О.О. Каракоза, Т.О. Коломоєць, Б.А. Кормича, А.Н. Майорова, А.І. Марущака,
Л.А. Микитенко, І.В. Пиріг, М.Г. Щербаковського.
При дослідженні теоретичних аспектів інформаційного права було
використано розробки таких авторів, як І.В. Арістова, О.А. Баранов,
К.І. Бєляков, В.М. Брижко, В.М. Бутузов, Р.А. Калюжний, О.В. Копан,
Т.А. Костецька, Г.М. Красноступ, Б.А. Кормич, А.І. Марущак, А.М. Новицький,
І.М. Сопілко, І.О. Трубін, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець.
Питанням інформаційних відносин присвячено роботи зарубіжних
учених, таких як: І.Л. Бачило, Д. Белл, М. Кастельс, В.О. Копилов, М. Россі,
С.Пюкке, Е. Тофлер та інші.
На формування наукової позиції автора вплинули праці В.Б. Авер’янова,
Д.Н. Бахрака, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, Л.Д. Воєводина, І.П. Голосніченка,
Е.В. Додіна, М.С. Кельмана, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка,
Т.О. Мацелик, Н.Р. Нижник, Н.М. Оніщенко, Д.В. Приймаченка,
В.Ф. Погорілко, П.М. Рабіновича, О.П. Рябченко, О.Ф. Скакун, А.І. Суббота,
І.В. Чеховської, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупи та інших.
8
Проте до сьогодні в Україні немає комплексних монографічних праць, в
яких системно та всебічно розглядалися б правові основи захисту суспільної
моралі в інформаційній сфері України. Питання формування єдиної
комплексної, науково обгрунтованої системи забезпечення захисту суспільної
моралі в інформаційній сфері, яка передбачає утвердження здорового способу
життя, недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової
інформації продукції, що підриває суспільну мораль, удосконалення державної
інформаційної політики та механізмів її реалізації розроблені недостатньо і
повинні знайти своє місце у сфері правового регулювання, що зумовило
актуальність обраної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темамиНапрям
дослідження відповідає завданням і основним напрямам Стратегії сталого
розвитку «Україна 2020», схваленій Указом Президента України від
12.01.2015 р. № 5/2015 де зазначається, що головна мета популяризації України
у світі є формування довіри до України, спрямування її позиціонування у світі
на користь політичним та економічним інтересам нашої держави, а також на
зміцнення її національної безпеки і відновлення територіальної цілісності та
пов’язана з Національною стратегією у сфері прав людини, схваленою Указом
Президента України від 25 серпня 2015р. № 501/2015.
Окремі положення й висновки дисертації відповідають планам наукових
досліджень Науково-дослідного центру з проблем оподаткування
Національного університету ДПС України та відображені у проміжних і
заключних наукових звітах з НДР в частині розробки науково-дослідних робіт
на замовлення ДПА України за такими темами: «Організаційно-правові основи
протидії правопорушенням з використанням Інтернет» (№ державної реєстрації
УкрІНТЕІ 0105U003868) «Економіко-правове регулювання інституту
інформаційного суспільства - електронної комерції» (№ державної реєстрації
УкрІНТЕІ 0111U001260).
Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою
Національного університету державної податкової служби України від 18
9
грудня 2009 року (протокол № 3), розглянуто координаційним бюро
відповідного відділення Національної академії правових наук України і вона
має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та
доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета і завдання дослідження Мета дослідження полягає в тому, щоб на
основі комплексного аналізу інформаційного законодавства України,
дослідження теорії інформаційного права, вивчення міжнародного досвіду
захисту суспільної моралі, а також узагальнення практики застосування норм
Закону України «Про захист суспільної моралі» сформулювати правові основи
захисту суспільної моралі в інформаційній сфері та запропонувати наукову
концепцію захисту суспільної моралі в інформаційній сфері України,
напрацювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення
відповідного законодавства в сфері інформаційної політики з метою захисту
суспільної моралі.
Відповідно до зазначеної мети в роботі було визначено такі завдання:
- встановити теоретико-правові положення, що є основою
інформаційних відносин у сфері захисту суспільної моралі, та розкрити
сутність поняття захисту суспільної моралі;
- обґрунтувати концептуальний підхід до формування правових основ
захисту суспільної моралі в інформаційній сфері;
- визначити та охарактеризувати основні етапи формування наукової
думки про захист суспільної моралі в інформаційній сфері та з’ясувати
взаємозв’язок процесу розвитку інформаційної сфери та захисту суспільної
моралі;
- сформулювати принципи захисту суспільної моралі в інформаційній
сфері;
- виявити та розкрити особливості правового обмеження доступу до
інформації з метою захисту суспільної моралі та зловживання правом на
інформацію;
10
- виокремити та охарактеризувати суспільно-правові інститути захисту
суспільної моралі, характерні інформаційній сфері;
- здійснити функціональну характеристику суб’єктів у сфері захисту
суспільної моралі та визначити місце, роль і завдання громадських організацій
щодо захисту суспільної моралі в інформаційній сфері;
- обґрунтувати правову природу та шляхи запровадження моніторингу
інформаційної сфери як елементу захисту суспільної моралі;
- охарактеризувати експертизу інформаційних продуктів у сфері
захисту суспільної моралі як особливий вид експертної діяльності;
- визначити види деліктної поведінки щодо порушень норм суспільної
моралі в інформаційній сфері;
- розкрити правові основи захисту суспільної моралі як складової
інформаційної безпеки;
- запропонувати шляхи удосконалення нормативно-правового
регулювання відповідальності за правопорушення норм захисту суспільної
моралі в інформаційній сфері;
- визначити особливості правового регулювання захисту суспільної
моралі у правових системах закордонних держав;
- сформувати наукову концепцію захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо захисту суспільної
моралі в інформаційній сфері.
Предметом дослідження є правові основи захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є
загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: діалектичний метод,
як універсальний філософський метод наукового пізнання і формування
наукового світогляду було використано при дослідженні проблем, що постають
у процесі захисту суспільної моралі, їх розвитку та динаміці, що сприяло більш
ґрунтовному та вичерпному формулюванню висновків дисертаційної роботи.
11
Методи аналізу та синтезу дозволили виявити основні тенденції та проблеми
правового забезпечення захисту суспільної моралі, розробити пропозиції щодо
удосконалення законодавства, що регламентує досліджувану сферу (п. 3.1, п.
3.2, п. 3.3, п. 5.1, п. 5.2). Завдяки логіко-семантичному методу створено основу
для дослідження формального і юридичного змісту сутності захисту суспільної
моралі, експертизи в сфері суспільної моралі, моніторингу в інформаційній
сфері (п. 1.2, п. 4.1, п. 4.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу
повноважень суб’єктів захисту суспільної моралі, виявленню недоліків їх
діяльності (п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3). Феноменологічний метод пізнання дозволив
розглянути окремі особливості та загальну множину суспільних явищ,
характерних інформаційній сфері, що формуються під впливом різних факторів
суспільного життя та потребують відповідного правового закріплення (Р. 1).
Важливим для систематизації, аналізу та зіставлення національного та
зарубіжного законодавства щодо правових основ захисту суспільної моралі,
визначення характерних рис та особливостей його формування та реалізації був
порівняльно-правовий метод (п. 5.3, п. 5.4). Історично-правовий метод було
покладено в основу вивчення генезису правового забезпечення захисту
суспільної моралі (Р. 2). Структурно-логічний метод застосовано при виявленні
особливостей правового регулювання окремих інститутів захисту суспільної
моралі (Р. 4). Також у дослідженні були використані соціологічні та статистичні
методи. Чинники, які впливають на захист суспільної моралі в інформаційній
сфері, було розглянуто із застосуванням синергетичного методу, в основу
вивчення правових підстав обмеження права на свободу слова та інформації з
метою захисту суспільної моралі в інформаційній сфері було покладено метод
правового моделювання.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони
України, зокрема Закон України «Про захист суспільної моралі», нормативні
акти Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів
виконавчої влади, які визначають основи захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері України, а також ратифіковані міжнародні нормативні
12
акти (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція
про права дитини, Європейська Конвенція про транскордонне телебачення,
Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи «Про принципи поширення
відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту»,
Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи «Про показ насильства
електронними ЗМІ», та ін.)
Емпіричною базою дослідження стали статистичні матеріали, відкриті
звіти про роботу виконавчих органів влади України, політико-правова
публіцистика та довідкові видання, наукові дослідження в сфері
інформаційного права та захисту суспільної моралі, а також практичний досвід
автора дослідження як члена Національної експертної комісії України з питань
захисту суспільної моралі(2007 2014 р.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому що, дисертація
є одним із перших у сучасній юридичній науці інформаційного права
комплексним монографічним дослідженням, у якому вирішується важлива
науково-практична проблема щодо формування правових основ захисту
суспільної моралі в інформаційній сфері, що дозволило сформулювати
концептуально нові напрями вдосконалення законодавства в зазначеній сфері,
розробити наукову концепцію захисту суспільної моралі в інформаційній сфері
та визначити основні напрями правового захисту громадян від негативного
впливу інформаційної продукції.
Наукова новизна полягає у таких результатах:
уперше:
обґрунтовано необхідність прийняття та розроблено проект наукової
Концепції захисту суспільної моралі в інформаційній сфері, практичне значення
якої полягає в сприянні здійсненню державою функції захисту суспільної
моралі в інформаційній сфері, розвитку норм інформаційного права в частині
визначення правової конструкції протидії негативним чинникам, негативному
контенту та формування правових основ комплексної громадсько-державної
13
системи правового забезпечення захисту моральних засад і утвердження
здорового способу життя українського суспільства;
на основі системного підходу визначено структурні елементи
правових основ захисту суспільної моралі в інформаційній сфері, виходячи з
прямого впливу норм права на сферу визначених суспільних відносин;
сформульовано принципи захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері та досліджено їх зміст;
сформовано понятійно-категоріальний апарат, характерний
захисту суспільної моралі в інформаційній сфері: «захист суспільної моралі»,
«зловживання правом на інформацію», «моніторинг стану суспільної моралі в
інформаційній сфері»;
здійснено періодизацію формування правового захисту суспільної
моралі в інформаційній сфері, в основу якої покладено критерій нормативно-
правового забезпечення та діяльність суб’єктів публічної влади в зазначеній
сфері відносин;
обґрунтовано позицію щодо застосування поняття «обмеження права
на інформацію», як нормативно встановленої тимчасової заборони діяльності
окремих суб’єктів інформаційної сфери або вільного поширення певної
інформації, розповсюдження якої у визначений період часу може завдати
шкоди громадянам чи державі; така заборона повинна бути пропорційною меті,
з якою воно застосовується;
визначено сутність поняття захисту суспільної моралі в інформаційній
сфері у широкому і вузькому значеннях: у вузькому значені це нормативно
визначена діяльність спеціально уповноважених суб’єктів регулювання,
контролю, застосування правових механізмів створення, збирання, одержання,
зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації з
дотриманням етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на
основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь,
гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість та встановлення
відповідальності за правопорушення в зазначеній сфері; у широкому значенні
14
це реалізація захисної функції держави щодо дотримання норм суспільної
моралі в інформаційній сфері;
доведено необхідність доповнити проект Інформаційного кодексу
України главою Відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері”,
визначивши порядок притягнення до відповідальності юридичних осіб;
удосконалено:
- теоретичне підґрунтя обґрунтування причинно-наслідкового зв’язку
між функціонуванням системою правового забезпечення захисту суспільної
моралі та змінами моральних принципів у державі;
- наукові положення щодо розуміння системи захисту суспільної
моралі, та визначення інструментів захисту суспільної моралі;
- визначення місця, ролі та завдань громадських організацій щодо
виконання ними профілактично-просвітницької функції та здійснення
моніторингу інформаційної сфери з метою виявлення порушень норм
суспільної моралі;
- обґрунтування необхідності правового забезпечення захисту дітей від
негативного впливу інформаційної продукції, зокрема надані конкретні
пропозиції щодо правового захисту їх морального та фізичного здоров’я;
- інституційно-правову характеристику основних суб’єктів правового
забезпечення функціонування системи захисту суспільної моралі;
- наукові положення щодо взаємодії моральних і правових норм в
інформаційному суспільстві;
- теоретичні та практичні підходи щодо правового забезпечення
здійснення моніторингу в інформаційній сфері з метою захисту суспільної
моралі;
- розуміння особливого комплексного характеру експертизи в сфері
захисту суспільної моралі через визначення загальних та спеціальних
принципів такої діяльності, під якою розуміється законодавчо регламентована
діяльність спеціально уповноваженого органу, метою якої є дослідження,
перевірка, аналіз та оцінка об’єктів експертизи у сфері, визначеній Законом
15
України «Про захист суспільної моралі» і підготовка обґрунтованих висновків
для прийняття рішень щодо таких об’єктів експертизи;
набули подальшого розвитку:
- наукові погляди щодо сутності поняття «суспільна мораль»;
- інституційна теорія інформаційного суспільства в частині встановлення
особливостей функціонування окремих інформаційних інститутів;
- критерії систематизації заходів захисту суспільної моралі: за часом
впливу; за суб’єктом впливу; за змістом впливу; за способом впливу; за видами
обмежень; за характером тривалості дії; за дією в часі; за характером впливу на
суспільні відносини; за формою врегулювання; за юрисдикційною
приналежністю;
- наукові положення щодо визначення видів деліктної поведінки у сфері
захисту суспільної моралі: як міждержавні, загальнодержавні, публічного
характеру, приватного характеру;
- обґрунтування координації державного впливу на захист суспільної
моралі через делегування функцій Міністерству інформаційної політики та
закріплення конкретних функцій захисту суспільної моралі за спеціальними
суб’єктами, що регулюють правовідносини в інформаційній сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері при вивченні проблем правового
забезпечення захисту суспільної моралі в Україні та при підготовці
рекомендацій щодо реалізації юридичної відповідальності за правопорушення в
інформаційній сфері (Акт впровадження результатів дисертаційного
дослідження від 18 лютого 2015 р.),
- у законотворчій діяльності при удосконаленні чинного та розробці
нового законодавства спрямованого на удосконалення механізму захисту
суспільної моралі в Україні (Акт про впровадження результатів дисертаційного
дослідження в законотворчу діяльність Національної експертної комісії
України з захисту суспільної моралі від 21.10. 2010 р.).
16
- у правозастосовній діяльності для підвищення ефективності
діяльності Національної експертної комісії України з захисту суспільної моралі
(Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність
Національної експертної комісії України з захисту суспільної моралі від 21.10.
2010 р.)
- у навчальному процесі при розробці та викладанні курсів
«Інформаційне право» та «Інтелектуальна власність», при підготовці
відповідних навчальних посібників та підручників (Акт НУ ДПС України про
впровадження результатів дисертаційного дослідження від 5 травня 2011 р.;
Акт НУ ДПС України про впровадження результатів дисертаційного
дослідження від 17.11.2015 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і
пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. З
наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише
ті положення та ідеї, що належать здобувачу.
Апробація результатів дослідження відбулася під час їх заслуховування
та обговорення на засіданні міжкафедрального семінару Університету ДФС
України (протокол №3 від 8 червня 2016 р.), а також на міжнародних та
всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме:
Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта.
наука, присвячена Всесвітньому Дню інформаційного суспільства (м. Суми, 16
17 травня 2008 р.,), Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою
держави (м. Київ, 17 березня 2010), Реформування податкової системи України
відповідно до європейських стандартів (м. Ірпінь, 28 жовтня 2011 р.),
Інформаційні технології в економіці, бізнесі, праві (м. Ірпінь, 28 квітня 2012 р.),
Соціальні науки та суспільне здоров’я: теоретичні підходи, емпіричні
дослідження, практичні рішення (Полтава, 17 лютого 2013 р.), Тенденції
розвитку юридичної науки в ХХІ столітті (м. Київ, 22 травня 2014р.), Актуальні
проблеми державотворення, правотворення та правозастосування (м.
Дніпропетровськ, 10 грудня 2015р.), Юридичний факультет Університету
17
Святого Володимира в персоналіях його викладачів та вчених, присвячена 140-
річчю від дня народження ректора Університету Святого Володимира
Є.В. Спекторського (27 листопада 2015 р.), Правова реформа в сучасних
умовах: досягнення і перспективи (м. Київ, 26 лютого 2016 р.), Правові,
управлінські та економічні трансформації сучасного громадянського
суспільства (25 березня 2016 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено в
опублікованій одноосібній монографії «Захист суспільної моралі в умовах
інформаційної трансформації суспільства» (обсягом 24,2 друк.арк.), у 28
статтях у наукових фахових виданнях, з них у зарубіжних виданнях 5; інших
вітчизняних фахових виданнях 23 публікації.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження.
Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, 19 підрозділів, висновків та списку
використаних джерел (480) і додатків. Повний обсяг роботи 454 сторінки, з
яких основний текст 393 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення
наукової проблеми правового забезпечення захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері; обґрунтовано теоретичні положення та запропоновано
науково доведені пропозиції та рекомендації направлені на досконалення
законодавства в зазначеній сфері, сформульовано узагальнення концептуально
методологічних основ дослідження.
У висновках проведеного дослідження сформульовано найсуттєвіші
результати, які полягають у наступному:
1. На сучасному етапі формування інформаційного суспільства в Україні
все більшого значення набуває необхідність правового забезпечення розвитку
специфічних інститутів, що закладають базис для формування та активного
розвитку інформаційного права. Сучасний стан суспільних відносин прямо
залежить від негативних проявів інформаційної агресії, дезінформації щодо
євроінтеграційних процесів у державі та демократичного волевиявлення
громадян. Існує причинно-наслідковий зв'язок між інформаційною агресією та
незаконною анексією АР Крим, протиправними подіями в Луганській та
Донецькій областях, де негативний іноземний контент є визначальним, а
національні інформаційні ресурси блокуються, та, як наслідок, відбувається
порушення інформаційних прав громадян щодо вільного доступу до правдивої,
повної та достовірної інформації. Це зумовило необхідність розробити проект
наукової концепції захисту суспільної моралі в інформаційній сфері, метою якої
є реалізація цілісної політики держави щодо захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері, відповідно до національних інтересів,
загальноєвропейських демократичних настанов у процесі удосконалення
суспільства шляхом його наближення до потреб людини у всіх сферах
суспільного життя, створення умов для недопущення до обігу інформаційної
продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний,
розумовий чи морально-психологічний розвиток громадян України.
382
2. Досліджуючи сутність моралі та права можна зазначити, що вони
виникають із соціальної потреби, їх норми завжди є фіксацією того що існує в
суспільстві, і на цій основі вироблення того як повинно бути. Основна мета як
норм моралі так і норм права полягає у забезпеченні порядку у суспільстві та
державі.
Розглянувши основні питання формування моральних та правових норм в
інформаційному суспільстві можемо сформулювати основи їх взаємодії:
по-перше, мораль і право це дві універсально значимі
взаємопроникаючі та взаємодоповнюючі ціннісно-нормативні системи
регулювання суспільного життя, адже право підпорядковується тим же
загальним закономірностям, що і суспільна мораль;
по-друге, в інформаційному суспільстві складається нова система
загальнолюдських цінностей і право повинне відповідати цим цінностям;
по-третє, право в інформаційному суспільстві виступає в якості
інституційного регулятора, а мораль базується на свідомості, духовному житті
не маючи при цьому обов’язкових зовнішніх проявів. Тобто суспільство
висуваючи високі моральні вимоги і публічно про це заявляючи, здатне
забезпечити більш дієвий контроль за порушенням норм та законів.
3. Динамічні зміни у суспільному житті спричиняють потребу у
ретроспективному аналізі філософсько-правової сутності захисту суспільної
моралі. Здійснивши аналіз процесу виникнення і становлення моралі та
розглянувши найбільш загальні, принципові тенденції, що розвивалися
протягом еволюції людства і спричинили виникнення феномену суспільної
моралі та зробили висновок що мораль не може бути сталою категорією, адже
суспільство постійно знаходиться у пошуку нової системи моральних і
духовних цінностей, які б відповідали сучасним запитам. Як і сама людина,
мораль є надзвичайно мінливою категорією. Основною причиною зміни норм
суспільної моралі є зміна суспільного ладу та ідеології.
4. Систематизацію заходів захисту суспільної моралі в інформаційній
сфері здійснено за такими критеріями: за часом впливу: попередній;
383
безпосередній; наступний; за суб’єктом впливу: державний, корпоративний;
громадський; теологічний; побутовий; професійний; за змістом впливу:
дозвільний; контролюючий; настановчий; виховний; за способом впливу:
забороняючий; караючий; профілактично-попереджувальний; виховний; за
видами обмежень: законодавче встановлення обмеження; встановлення
обмеження визначеного правилами; громадський осуд; релігійне
переслідування; за характером тривалості дії: статичні, динамічні; за дією в
часі: разові; періодичні, тимчасові, постійні; за характером впливу на суспільні
відносини: приватні, суспільні, загальнодержавні; за формою врегулювання:
нормативні(встановлені законом); адміністративні(отримання певного дозволу
чи адміністративна заборона); судові (рішення суду за конкретними справами);
етичні правила поведінки; релігійні правила; внутрішньо корпоративні правила
поведінки; договірні відносини співіснування в суспільстві; внутрішні сімейні
відносини; внутрішні переконання конкретної особи; за юрисдикційною
приналежністю: внутрішньо корпоративні; загальнодержавні; міждержавні;
загальнолюдські.
5. Систему захисту суспільної моралі складає сукупність інструментів
захисту суспільної моралі спрямованих на захист державної ідеології.
Інструменти захисту суспільної моралі це нормативно врегульовані
заходи направлені на вирішення конкретного завдання, та, як правило,
пов’язані з новими обмеженнями прав громадян держави чи окремо визначеної
групи осіб.
Застосування інструментів захисту суспільної моралі повинні
визначатись такими ознаками:
- мати позитивну міжнародну оцінку застосування як системи, так і
окремих інструментів;
- підтримуватися переважною більшістю громадян держави;
- проводитись в межах права та не суперечити природним правам
людини.
384
6. Застосовуючи концептуальні основи інституційної теорії
інформаційного суспільства встановлюємо основні елементи системи захисту
суспільної моралі в інформаційній сфері, яка визначається взаємопов’язаними
елементами:
наявність суспільних відносин, тобто вони існують в реальному
бутті і визначають мораль як важливий елемент існування соціуму;
важливість цих суспільних відносин, що виражається впливом
суспільної моралі на різні аспекти інформаційних відносин (економічні,
гуманітарні, релігійні, правові, безпекові та ін.);
норма права, яка встановлює, забороняє, забезпечує реалізацію
певних дій пов’язаних із сферою захисту суспільних відносин в інформаційній
сфері;
суб’єкти зазначених суспільних відносин: спеціальні, які
здійснюють свою діяльність щодо попередження порушень норм суспільної
моралі та загальні суб’єкти відносно яких, або які визначають та є учасниками
сфери захисту інформаційних суспільних відносин. Системний метод
дослідження дає можливість поєднати всі елементи вказаної системи
визначивши особливості окремих структурних частин та показавши
взаємозв’язок як цілісної системи.
7. Внаслідок проведеного аналізу нормативного забезпечення розвитку та
становлення інформаційної сфери, яка визначається процесами створення,
збирання, зберігання, поширення та споживання інформації як продукту,
здійснено періодизацію генезису захисту суспільної моралі в інформаційній
сфері:
І період зародження норм регулювання захисту суспільної моралі в
інформаційних відносинах.
ІІ період верховенство релігійних інструментів впливу на перші
інформаційні продукти з метою захисту суспільної моралі.
ІІІ період - становлення поряд із релігійним захистом суспільної моралі
світського, пов’язаного із зародженням видавничої сфери.
385
ІV період монархічний пов'язаний із виникненням перших органів
цензури.
V період революційних перемін пов’язаних із формуванням нової
ідеології соціалістичного устрою та повного тоталітарного комуністичного
режиму з відповідним впливом на всі інформаційні відносини.
VІ період воєнного часу пов'язаний з різким обмеженням права на
інформацію та функціонуванням воєнної цензури.
VІІ період «відлиги» пов’язаний із періодом перестройки та
демократизації суспільства в тоталітарному режимі відбувається мінімізація
впливу цензури на інформаційну продукцію.
VІІІ період формування інформаційних відносин в незалежній державі,
конституційної заборони цензури, демократизації інформаційної сфери та
створення нової системи захисту суспільної моралі.
ІХ період - сучасний постреволюційний (революція гідності).
Відбувається формування нових підходів до захисту суспільної моралі в
інформаційній сфері в умовах інформаційної агресії.
8. Дослідження генезису норм права в сфері захисту суспільної моралі дає
можливість говорити про наявність декількох чинників, що провокують до змін
та впливають на генезисні зміни до законодавства в зазначеній сфері. В
залежності від форми впливу можна виокремити наступні чинники:
- загально динамічний генезис суспільних відносин та технічний
розвиток;
- генезис відносин пов’язаних із глобалізацією;
- генезис окремих норм права, що регулюють захищають, забороняють
певні особливі суспільні відносини, які примусово нав’язуються міжнародною
спільнотою через інформаційні ресурси;
- генезис норм права, пов’язаний з кардинальними змінами напряму в
державній інформаційній політиці.
9. Як наслідок аналізу генезису захисту суспільної моралі встановлено
причинно-наслідковий зв’язок між системою захисту суспільної моралі в
386
інформаційній сфері та змінами моральних принципів у державі. Чим сильніша
і функціональніша державна система захисту суспільної моралі в інформаційній
сфері, при цьому відповідним чином нормативно закріплена, тим існує менший
ризик революційних змін в суспільстві, що пов’язані із значними соціальними
потрясіннями.
10. Інструменти захисту суспільної моралі в інформаційній сфері в
звичайний час значно відрізняються від таких інструментів у період
революційних змін. Як правило, у революційний період вони мають руйнівний
характер (спалювання книжок, руйнування пам’ятників, заборона політичних
партій, обмеження доступу до інформації, заборона окремих ЗМІ та іншої
інформаційної продукції). Причинами застосування руйнівних інструментів
захисту суспільної моралі є: революційний переворот в державі; військові
конфлікти; наявність радикально налаштованої, озброєної сили, що, як правило,
діє за ідейними принципами; намагання докорінно змінити внутрішній устрій в
державі. Як наслідок, країни, що обрали тоталітарний режим і відповідні
категоричні інструменти захисту суспільної моралі, що в окремих випадках
навіть суперечили принципу гуманізму, не визнавалися міжнародним
співтовариством і, як наслідок зазнали економічного, соціального або воєнного
краху. У мирний час інструменти захисту суспільної моралі в інформаційній
сфері мають розбудовчий характер. Вони направлені на проголошення
життєстверджуючих елементів своєї ідеології в основному шляхом
переконуючого впливу, створення позитивного інформаційного іміджу держави
через проведення значних інформаційних кампаній.
11. Система суб’єктів захисту суспільної моралі це впорядкована
структура органів публічної адміністрації, громадських організацій та інших
суб’єктів, що утворюють цілісну єдність на основі спільної мети діяльності
щодо захисту суспільної моралі в інформаційній сфері.
Суб’єктами правових відносин у сфері захисту суспільної моралі з одного
боку виступають органи публічної адміністрації, а з іншого фізичні та/ або
юридичні особи чиї права на вільний від матеріалів, що шкодять суспільній
387
моралі інформаційний простір порушено. Крім того органи публічної
адміністрації мають право, відповідно до поставлених перед ними завдань,
породжувати адміністративні правовідносини керуючись інтересами людини,
суспільства та держави. Об’єкт правового регулювання в сфері захисту
суспільної моралі це правові відносини, що виникають між суб’єктами з
приводу реалізації, охорони, захисту та відновлення порушених інформаційних
прав і свобод у сфері захисту суспільної моралі.
На сучасному етапі захисту українських громадян від негативного впливу
інформаційної продукції, правове забезпечення інформаційно-комунікаційного
супроводження процесів становлення нових відносин ми не можемо говорити
про сформовану систему органів публічної адміністрації, що здійснюють свою
діяльність у сфері захисту суспільної моралі. Держава в умовах формування
інформаційного суспільства повинна реалізовувати комплексну державну
політику в інформаційній сфері, метою якої є формування єдиної комплексної
громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і
утвердження мотивації українського суспільства на здоровий спосіб життя,
недопущення в електронних та інших засобах масової інформації поширення
продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, у тому числі пропаганди
культу насильства та жорстокості, расової і національної ворожнечі, фашизму,
неофашизму, українофобії, антисемітизму, ксенофобії, нетерпимості, образи
нації чи людини за національною ознакою тощо.
12. Основною формою участі громадських організацій у захисті
суспільної моралі визначено профілактично-просвітницьку роботу та
здійснення моніторингу інформаційного простору щодо виявлення порушень
норм суспільної моралі. Громадські організації - один із важливих суб’єктів
захисту суспільної моралі. Їхня участь у цьому процесі насамперед
консультативна та представницька. Не маючи повноважень ухвалювати
остаточні рішення щодо визначення державної політики у сфері захисту
суспільної моралі, ці організації вступають у взаємодію з органами публічної
388
адміністрації. У процесі такої взаємодії вони впливають, здійснюють тиск,
громадський контроль та оцінку.
13. В Україні не сформовано систему спеціальних органів публічної
влади, що забезпечують захист моральних засад і утвердження мотивації
українського суспільства на здоровий спосіб життя, недопущення в
електронних та інших засобах масової інформації поширення продукції, що
негативно впливає на суспільну мораль, у тому числі пропаганди культу
насильства та жорстокості, расової і національної ворожнечі, фашизму,
неофашизму, українофобії, антисемітизму, ксенофобії, нетерпимості, образи
нації чи людини за національною ознакою тощо.
Доведено необхідність передачі функцій координатора захисту суспільної
моралі Міністерству інформаційної політики та закріплення конкретних
функцій захисту суспільної моралі за спеціальними суб’єктами, що регулюють
правовідносини в інформаційній сфері.
14. Для виявлення порушень норм суспільної моралі необхідно
здійснювати комплексний моніторинг відповідних інформаційних джерел, що
дозволить виявити і сформулювати закономірності виникнення нових
соціальних явищ у процесі історичного розвитку суспільства, розглянути різні
аспекти життя суспільства, розпізнати норми і цінності, притаманні йому на
певному етапі розвитку, простежити не лише динаміку розвитку соціальних або
національних груп суспільства, але й взаємовідносин між ними. Стан
суспільної моралі визначається якісними та кількісними параметрами, що
характеризують об’єктивні або суб’єктивні чинники потенційної загрози
моральності суспільства. Моніторинг у сфері суспільної моралі це
самостійний науковий процес, тому він має свої систему, об’єкт, предмет,
суб’єкт дослідження, комплекс моніторингових показників, інструментарій та
інструменти моніторингової діяльності.
15. Експертиза в сфері захисту суспільної моралі інформаційних
продуктів здійснюється на загальних принципах:
гарантування верховенства права;
389
гарантування незалежності діяльності експертів;
наукової обґрунтованості, об’єктивності та повноти при здійсненні
досліджень;
відповідальність за достовірність, повноту, обґрунтованість
експертних висновків,
та спеціальних принципах :
неприпустимості цензури;
обов’язковості експертизи для законодавчо визначених видів
інформаційної продукції.
Законодавче встановлення принципів проведення експертизи у сфері
захисту суспільної моралі дасть можливість закріпити основні положення та
бачення, науково підтверджених положень щодо законодавчої регламентації
діяльності в зазначеній сфері. Концептуальні питання, що повинні бути
висвітлені у законодавчому акті з питань регулювання експертної діяльності у
сфері захисту суспільної моралі. По-перше, експертиза у сфері захисту
суспільної моралі може бути державною та громадською. По-друге, необхідно
передбачити принципи здійснення експертизи визначених видів інформаційної
продукції. По-третє, чітко виписати положення норми закону, коли експертизу
у сфері захисту суспільної моралі може проводити громадська організація. По-
четверте, обов’язково передбачити порядок кваліфікаційного відбору,
підготовки та перепідготовки експертів у сфері захисту суспільної моралі. По-
п’яте, необхідно створити базу даних Реєстр експертів, яким надано право
здійснювати експертні дослідження інформаційної продукції, що порушує
норми суспільної моралі в інформаційній сфері. По-шосте, передбачити
фінансове забезпечення здійснення експертних досліджень, передбачити
порядок оплати залучених спеціалістів для проведення експертних досліджень
інформаційної продукції.
16. Обов’язковою ознакою законодавства демократичних країн є
встановлення суворих обмежень і заборон на розповсюдження серед дітей і
підлітків інформації, що руйнує моральність” та порушує їх благополуччя”.
390
Пропонуємо у Законі України Про захист суспільної моралі” cтаттю 7 Захист
дітей від негативного впливу продукції, забороненої чи обмеженої до обігу на
території України” викласти в наступній редакції:
З метою захисту морального та фізичного здоров’я дітей
забороняється:
використання у рекламі, мобільному контенті, у комп’ютерних іграх та
інших іграх для дітей, у друкованій продукції та поліграфії, розрахованій на
дітей, а також у анімаційних фільмах та фільмах, що не мають обмеження
глядацької аудиторії, дитячій відео- та аудіопродукції, дитячих телевізійних
та радіо програмах (передачах) і видовищних заходах елементів насильства і
жорстокості, грубих та брутальних слів, ненормативної лексики та
непристойних виразів і жестів, а також демонстрація тіл померлих чи важко
поранених людей, сцен, що викликають страх чи жах, заохочують каліцтво чи
самогубство, актів вандалізму, позитивного оцінювання насильства;
втягнення дітей у діяльність з виробництва й обігу продукції
сексуального чи еротичного характеру, продукції, що містить елементи
насильства чи жорстокості, продукції що завдає шкоди суспільній моралі,
надання послуг еротичного характеру, а також організації й проведення
видовищних заходів еротичного характеру;
розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру,
продукції що містить елементи насильства та жорстокості, а також
матеріалів, що завдають шкоди суспільній моралі, надання послуг еротичного
характеру, а також проведення видовищних заходів еротичного характеру
серед дітей;
використання образів дітей чи їх анатомічних частин тіла у будь-якій
формі, або їх імітація чи опис в продукції сексуального чи еротичного
характеру та у проведенні видовищних заходів еротичного характеру”.
17. Зловживання правом на свободу інформації як порушення норм
суспільної моралі що виражається у виході особи за межі встановленого
391
законом обсягу суб’єктивного права, що спричиняє перекручення призначення
права.
Зловживання правом на свободу слова та інформації є можливим за
наявності: по-перше закріплення в законі суб’єктивного права вільно
поширювати інформацію в будь який спосіб; по-друге, коли є реальна
можливість реалізації цього права, тобто можливість поширити інформацію
через ЗМІ; по-третє, реалізація суб’єктивного права на практиці, коли суб’єкт
поширюючи інформацію порушує тим самим право інших суб’єктів на
безпечний інформаційний простір; по-четверте, суб’єкт, реалізовуючи своє
право тим самим завдає шкоди суспільним відносинам розповсюджує
інформацію, наприклад, яка містить пропаганду жорстокості чи насильства; по-
п’яте, суб’єкт вчиняє аморально або недоцільно.
18. Забезпечення інформаційної безпеки спрямовано не лише на захист
інтересів держави, а насамперед інтересів людини і суспільства. Небезпечні
впливи інформаційного простору на індивідуальну свідомість можуть
призвести до двох видів взаємозалежних змін. По-перше, це зміни психіки,
психічного здоров’я людини. По-друге, це зрушення в цінностях, життєвих
позиціях, орієнтирах, світогляді особистості. Такі зміни спричиняють
антисоціальні вчинки й становлять небезпеку вже для всього суспільства і
держави тобто несуть загрозу суспільній моралі.
19. Аналізуючи чинне законодавство та історичні передумови захисту
суспільної моралі можемо визначити основні групи (види) деліктної поведінки
у сфері суспільної моралі:
- міждержавні пропаганда тоталітарних режимів, міжрелігійної
ворожнечі, расової нетерпимості, фашизму, неофашизму;
- загальнодержавні пов’язані із злочинними проявами в
інформаційній сфері щодо закликів до повалення влади, пропагандою війни,
зміною шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності
України неповага до національних та державних символів;
392
- публічного характеру пов’язані із правилами створення,
розповсюдження інформаційної продукції в публічному доступі, що несе шкоду
особі, суспільству, державі;
приватного характеру пов’язані розповсюдженням інформаційної
продукції, що принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних
вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей; пропагує жорстокість,
насильство, невігластво, неповагу до батьків; наркоманію, токсикоманію,
алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, поширення порнографії.
20. До Інформаційного кодексу України необхідно включити статтю
Санкції”: в якій будуть регламентовані питання встановлення штрафних
санкцій, накладення пені виключно щодо юридичних осіб, як суб’єктів
адміністративних правопорушень. А також, додатково включити статтю
Заходи впливу, що застосовуються до юридичних осіб”: в якій будуть
регламентовані питання призупинення дії ліцензії, встановлення обмеження
щодо певного виду діяльності, призупинення виду діяльності, встановлення
індивідуального режиму ліцензування, тимчасове зупинення
зовнішньоекономічної діяльності, заборона здійснення певних видів діяльності,
конкретних правочинів.
21. Зарубіжний досвід показує, що в найдемократичніших,
найліберальніших державах Заходу функціонує доволі жорстка моральна
цензура в ЗМІ, мистецтві, шоу-бізнесі тощо, що виражається в детально
розроблених схемах ліцензування телеканалів, радіостанцій і газет, а також у не
менш ретельно пророблених схемах заборон і позбавлення ліцензій тих
власників, що порушують узвичаєні для кожної окремої держави норми
суспільної моралі. Практика захисту суспільної моралі реалізується в різних
країнах різними законодавчими ініціативами та практичними підходами.
Нормативними актами встановлюється заборона та відповідальність за
пропагування тоталітарних режимів взагалі, за пропаганду символіки
тоталітарних режимів, за пропагування поглядів пов’язаних із придушенням
прав і свобод громадян, розпалюванням расової чи національної ворожнечі.
393
Вивчення судової практики у сфері захисту суспільної моралі провідних країн
світу підтверджує переконаність у тому, що необхідно розробити чіткі критерії
віднесення інформаційної продукції до такої, що несе шкоду суспільній моралі.
22. В Україні необхідно запровадити іноземний досвід щодо формування
та адміністрування інформаційної бази даних заборонених інформаційних
продуктів, матеріалів та продукції що суперечить нормам суспільної моралі а
також інформаційної бази даних щодо закритих чи діяльність яких на території
України заборонена політичних партій, громадських чи релігійних організацій
зобов’язавши адмініструвати зазначені інформаційні бази даних Міністерство
юстиції України.
23. В нормативно-правових актах країн ЄС цензура заборонена, разом з
тим це не означає, що свобода інформації є безмежною та абсолютною. Право
на свободу інформації може бути обмежене виключно на законодавчо
встановлених підставах, мати законну мету та відповідати засадам
демократичного ладу. Як член соціуму особа реалізовуючи своє конституційне
право на свободу інформації, на вільне вираження своїх поглядів і переконань
повинна діяти з урахуванням інтересів інших учасників, які також для
задоволення власних інтересів реалізовують надані їм права, та не порушувати
їх.
В Україні необхідно, крім обмеження свободи поширення інформації,
значну увагу приділити вихованню адекватного споживача інформації, рівень
інформаційної культури якого дозволяв би йому протистояти усім
маніпуляціям та впливам. Це означає, що разом із реформами у сфері медіа має
відбуватися паралельно впровадження медіаосвіти у школах.
394

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права у сфері виконавчої
влади: питання теорії та практика реалізації / В.Б. Авер’янов. [Електронний
ресурс] : Режим доступу: http: www.info-pressa.com/article-277.html
2. Авер’янова Г.М. Особливості соціалізації молоді в умовах
трансформації суспільства / Г. М. Авер’янова, Н. М. Дембицька,
В.В. Москаленко. Київ: „ППП”, 2005. 307 с.
3. Авер’янова Т.В. Судебная экспертиза : курс общей теории /
Т.В. Аверянова. М., 2006. С. 160-162.
4. Агарков М.М. Проблема злоупотребления правом в советском
гражданском праве / М. М. Агарков // Цивилистическая практика.
Екатеринбург, 2002. Вып. 5. С. 97-108
5. Адміністративна відповідальність в Україні : навчальний посібник /
[За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка]. [2-е вид., перероб. і доп.]. Харків: Ун-т
внутр. справ, 2000. 99 с.
6. Адміністративне право України : підручник / [Ю.П. Битяк, В. М.
Гаращук, О.В. Дьяченко та ін. ] ; за ред. Ю.П. Битяка. К.: Юрінком Інтер,
2007. 544 с.
7. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском
обществе / Н. Г. Александров. М., 1955. 265с. С. 108-109.
8. Алексеев С.С. Общая теория права: ученик. / С. С. Алексеев М.:
ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. 576 с.
9. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. / С.С.
Алексеев. М.: Издательство НОРМА, 2001. 752 с.
10. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие,
классификация / С.С.Алексеев. // Советское государство и право. 1987. № 6.
С.12-19.
11. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. / С. С.
Алексеев. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. 396 с. С. 102-105.
395
12. Антикризове управління підприємством дослідження / [Коваленко
І. І., Бідюк П. І., Гожий О. П.]. К. : Наукова книга, 2005. 453с.
13. Апресянц Р.Г. Понятие общественной морали (опыт
концептуализации) / Р. Г. Апресянц // Вопросы философии. 2006. №5. С.
3-17.
14. Аристотель Никомахова этика ; [перевод: Нина Брагинская]. М.:
Мысль, 1983. 830 с. (Филос. наследие. Т. 90).
15. Атаян А. Информационная культура. Проблемы формирования / А.
Атаян. [Електронний ресурс] Режим доступу/http://ito.edu.ru/1999/I/1/.
16. Бабюх В.А. Головне управління в справах літератури та видавництв
УРСР та керівництво цензурними органами / В. А. Бабюх. [Електронний
ресурс] : Режим доступу : http://science.kpnu.edu.ua
/wpcontent/uploads/sites/7/2014/pdf/hist/visn/2/2_5_Babyuh.pdf
17. Балл Г. Актуальні методологічні питання дослідження моралі і
моральної поведінки / Г. Балл [Електронний ресурс] : Режим доступу:
http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=75&c=1763
18. Баранов О.А. Методи інформаційного права /О.А. Баранов //
Правова інформатика”, № 4(16) / 2007. С. 8-12.
19. Бару М.И. О ст. 1 Гражданского кодекса / М. И. Бару // Советское
государство и право. − 1958. − № 12. С. 118.
20. Бахрах Д.Н. Административное право : учебник для вузов /
Д. Н. Бахрах. М.: БЕК, 1997. 201 с.
21. Бачинін В.А. Філософія права : підручник. / В. А. Бачинін,
В. С. Журавський, М. І. Панов. К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 472с.
22. Бедрак Н.О. Адміністартивна відповідальність за поступки в
туристичній галузі / Н. О. Бедрак / Науковий вісник Київського національного
університету внутрішніх справ. 2009. №2. [Електронний ресурс]. Режим
доступу : http://www.nbuv.gov.ua /portal/soc_gum/Nvknuvs/2009_2/bedrak.htm
23. Безверха Т. Розвиток державної політики у сфері захисту суспільної
моралі в Україні / Т. Безверха // Публічне адміністрування: теорія та практика.
396
№2 (6). 2011. [Електронний ресурс] : Режим доступу :
http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2011-02(6)/11btvsmu.pdf
24. Безверха Т.В. Державне управління етнонаціональними
відносинами в контексті формування української національної ідеї : автореф.
дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 Теорія та
історія державного управління” / Т.В. Безверха. Д. : ДРІДУ, 2008. 21 с.
25. Безродний Є.Ф. Історія політичних вчень : навчальний посібник /
Є.Ф. Безродний, О.І. Уткін. К.: ВД Професіонал”, 2006. 432 с.
26. Бєляков К.І. Інформатизація в Україні : проблеми організаційного,
правового та наукового забезпечення : [монографія] / К.І. Бєляков. К.: КВІЦ,
2008. 576 с.
27. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по
социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман / М.: Academia-Центр, Медиум,
1995. 336 с.
28. Битяк Ю.П. Административное право Украины : учебное пособие /
Ю.П. Битяк, В. В. Зуй. Харьков, 1999. 224 с.
29. Битяк Ю.П. Адміністративне право України : конспект лекцій / Ю.
П. Битяк, В. В. Зуй. Харків : НЮА України ім.Я. Мудрого, 1996. 160с. С.
18. С.72.
30. Бітаєв В.А. Естетичне виховання і гуманізація особи. автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : за спец. 09.00.08 «Естетика».
/ В. А. Бітаєв. Луганськ, 2004.- 44 с.
31. Блох С. Диагноз: Инакомыслие / Сидней Блох, Питер Реддауэй.
К.: Ассоциация психиатров Украины, 1995. 287с.
32. Блюм А.В. Советская цензура в эпоху тотального террора. 1929-
1953. [Монография]. / А. В. Блюм СПб.: Академический проект, 2000. 283 с.
33. Бойко. Ю. До століття Емського указу / Юрій Бойко. // Український
історик 1976 №01-04. С. 49-52.
397
34. Бондар Л.О. Законодавчі основи екологічної експертизи / Ладимир
Олександрович Бондар. [Електронний ресурс] : Режим доступу :
http://ecopravo.host-ua.org.ua/nauk/uprav/ekoexpert.htm
35. Бочарова Н.В. Сучасні тенденції розвитку законодавства країн
Європейського Союзу в галузі авторського права / Н. В. Бочарова //
Порівняльно-аналітичне право. 2013. №3-4. С. 19.
36. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та
організаційно-правові заходи їх профілактики : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 Адміністративне право,
адміністративний процес; фінансове право; інформаційне право” /
К. Л. Бугайчук. Харків, 2002. 19с.
37. В Иране создан комитет по цензуре в интернете. [Елекктронний
ресурс] Режим доступу : http://www.centrasia.ru/ newsA.php?st =1053175740
38. Валуевський циркуляр. [Електронний ресурс] : Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org/wiki
39. Васильев Ю.С. Взаимодействие права и морали / Ю. С. Васильєв. //
Советское государство и право. − 1966. − № 11. − С. 71-78.
40. Васютинський В.О. Інтеракційна психологія влади /
В. О. Васютинський. К., 2005. 492 с.
41. Васькович Г. Емський указ і боротьба за українську школу /
Григорій Васькович. Мюнхен : Кооперативна друкарня Цицеро”, 1976. 20с.
42. Векслер І.І. Про чергові заходи щодо антирелігійної роботи в школі
/ І. І. Векслер. [Електронний ресурс] : Режим доступу :
http://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-doc/1005011
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [гол. ред.
В.Т. Бусел, редактори-лексикографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В.
Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко]. К. : Ірпінь : Перун”, 2005. 1728 с.
44. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. та
головн. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь : ВТФ Перун”, 2007. 1736с. С. 690.
398
45. Вернадский В.И. Дневник 1939 г. / В. И. Вернадский // Дружба
народов. 1992. № 11-12. С. 8-9.
46. Веснин В.Р. Менеджмент [Текст] : [учебн.] / В. Р.Веснин 3 изд.,
перераб. и доп. М. : ТК Велби, Проспект, 2006. 540 с.
47. Винберг А.И. Судебная экспертология (общетеоретические и
тетодологические проблемы судебных экспертиз) [учебное пособие] /
А. И. Винберг, Н. Т. Малаховская. Волгоград, 1979. С. 6.
48. Відкритий лист науковців та експертів-українознавців щодо так
званого Антикомуністичного закону”. [Електронний ресурс] : Режим
доступу : http://krytyka.com/ua/articles/vidkrytyy-lyst-naukovtsiv-ta-ekspertivukrayinoznavtsiv-
shchodo-tak-zvanoho#sthash. UKrfAxgo.dpuf
49. ВікіпедіЯ. Вільна енциклопедія. [Електронний ресурс] : Режим
доступу: http://uk.wikipedia.org
50. Вітик І. На засадах ідеологічної багатоманітності / І. Вітик // Віче.
2014. № 4. С. 2-5.
51. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права.
/Михаил Флегонтович Владимирский-Буданов [6-е изд.] СПб. ; Киев : Изд.
книгопродавца Н. Я. Оглоблина : Тип. Т-ва И. Н. Кушнерев и Ко, 1909. 699 c.
52. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России : учебное
пособие / Л. Д. Воеводин. / М.: ИНФРА - МНОРМА, 1997. 304 с.
53. Волков А.Г. Политический текст и свобода слова / А. Г. Волков.
[Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/
Articles/KultNar/knp50_2/knp50t2_96-99.pdf
54. Вплив Інтернету зростає / Песонал Плюс від 25 - 31 січня 2016 року.
[Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.personalplus.
net/426/7988.html
55. Высочайшее повеление, объявленное Комитетом. Распоряжение от
5 января 1852 года (дело 1850г., №155) // Сборник постановлений и
распоряжений по цензуре с 1720 по 1862 год : напечатан по распоряжению
399
Министерства народного просвещения. Санкт-Петербург : Тип. Морского
министерства, 1862. 482[3] с.
56. Вятрович В. Декомунізація і академічна дискусія // Володимир
Вятрович. [Електронний ресурс] : Режим доступу :
http://krytyka.com/ua/solutions/opinions/dekomunizatsiya-i-akademichnadysku