ОРГАНІЗАЦІЯ І ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ВИЇМКИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Кузів Оксана Миколаївна

УДК 343.132 : 343.985

ОРГАНІЗАЦІЯ І ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ВИЇМКИ

12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Галаган Володимир Іванович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.........................................................c.3
ВСТУП.........................................................................................................с.4-11
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І МІСЦЕ ВИЇМКИ В СИСТЕМІ СЛІДЧИХ ДІЙ ЗА ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ.........с.12-49
1.1. Історичні передумови виникнення виїмки як самостійної слідчої дії........................................................................................................................с. 12-21
1.2. Поняття, ознаки, зміст виїмки за чинним законодавством України .............................................................................................................................с.21-35
1.3. Співвідношення виїмки із іншими процесуальними діями...........с.35-47
Висновки до розділу 1...............................................................................с.47-49
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИЇМКИ..........................................................................................................с.50-105
2.1. Правова регламентація і сутність проведення виїмки за чинним законодавством України...................................................................................с.50-85
2.2. Співвідношення процедури проведення виїмки з кримінально-процесуальним законодавством деяких країн СНД та міжнародно-правовими актами в галузі кримінального судочинства.................................................с.85-101
Висновки до розділу 2...........................................................................с.102-105
РОЗДІЛ 3. ЕТАПИ І ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ПРОВЕДЕННЯ ВИЇМКИ......................................................................................................с. 106-168
3.1. Організація підготовчого етапу виїмки.......................................с.106-127
3.2. Особливості застосування тактичних прийомів проведення робочого етапу виїмки..................................................................................................с. 127-145
3.3. Тактика заключного етапу виїмки...............................................с. 146-158
Висновки до розділу 3..........................................................................с. 158-161
ВИСНОВКИ........................................................................................с. 162-168
ДОДАТКИ............................................................................................с.169-193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................с.194-211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс України
КПЗ – Кримінально-процесуальний закон
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КНУВС – Київський національний університет внутрішніх справ
МЗС – Міністерство закордонних справ України
НБУ – Національний Банк України
РРСФР – Російська радянська соціалістична федеративна республіка
РФ – Російська Федерація
СКС – Статут кримінального судочинства
СНД – Співдружність незалежних держав
США – Сполучені Штати Америки
УРСР – Українська радянська соціалістична республіка
ФРН – Федеративна республіка Німеччина
ЦВК – Центральний виконавчий комітет

ВСТУП
Актуальність теми. Зміни, що відбулися в соціально-економічній, політичній, правовій сферах України, відобразилися на суспільстві в цілому і на криміногенній ситуації в ньому зокрема. Особливе занепокоєння викликає зростання кількості навмисних злочинів, в тому числі скоєних у складі організованих груп, у сферах економіки, банківській, кредитно-фінансовій, господарській та приватизаційній, на ринку енергоносіїв. Розслідування таких злочинів пов’язане з рядом проблем встановлення, фіксації, вилучення та дослідження доказів та їх процесуальних джерел доказів. У ряді випадків такі джерела слідчий може встановлювати лише при проведенні обшуків, виїмок та інших слідчих дій, які носять примусовий характер.
Питанням застосування заходів процесуального примусу приділено достатньо уваги серед процесуалістів і криміналістів як України, так і країн СНД. Сутність цієї проблеми розглядається в роботах Т.В. Авер’янової, Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, О.І. Гаврилова, І.Ф. Герасимова, Ю.М. Грошевого, С.Ф. Денисюка, А.Я. Дубинського, С.П. Єфімічева, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Є.Г. Коваленка, В.О. Коновалової, Ю.Г. Корухова, В.С. Кузьмічова, Е.М. Лівшиця, В.К. Лисиченка, В.В. Лисенка, Л.М. Лобойка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, О.Р. Михайленка, А.В. Михайлова, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, І.Л. Петрухіна, М.А. Погорецького, Є.Є. Подголіна, М.В. Салтевського, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, П.В. Цимбала, С.А. Шейфера, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших науковців.
Разом з тим, як у роботах згаданих вчених, так і в навчальній літературі, навчально-тематичних планах в основному висвітлюються проблеми проведення обшуку і вилучення при цьому виявлених об’єктів, а тактика проведення виїмки як самостійної слідчої дії і заходу процесуального примусу, розглянута не досить змістовно.
Серед опитаних 550 працівників слідчих підрозділів МВС України лише 25 з них (4,55 %) не мали ніяких складностей і проблем при проведенні виїмки. Абсолютна більшість опитаних – 450 слідчих (81,82 %) вважають неефективною регламентацію проведення виїмки в тих самих нормах КПК України, що і проведення обшуку, оскільки це різні слідчі дії, процесуальний порядок проведення яких має бути визначений у окремих нормах КПК України.
Вирішення існуючих проблем в організації та проведенні виїмки при розслідуванні злочинів має виключно важливе значення. При цьому узагальненою проблемою є удосконалення процесуального порядку проведення, визначення тактичних прийомів, спрямованих на досягнення позитивного результату при проведенні виїмки, висвітлення специфіки кримінально-процесуального і криміналістичного аспектів здійснення окремих видів виїмки при розслідуванні злочинів, узагальнення діяльності практичних працівників МВС України, визначення напрямів вдосконалення і використання найбільш ефективного комплексу тактичних прийомів у конкретних слідчих ситуаціях. Означені положення в своїй сукупності визначають актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років (наказ МВС України № 755 від 5 липня 2004 року) та у рамках реалізації вимог Указу Президента України № 311 від 8 квітня 2008 року, яким затверджено Концепцію реформування кримінальної юстиції України. Тема дисертації є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державний реєстраційний номер 0186.0.099031).
Тема дисертації включена до плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Міністерства внутрішніх справ України на 2009 рік (позиція 54), затвердженого наказом МВС України № 154 від 5 лютого 2009 року, плану науково-дослідної діяльності КНУВС, плану науково-дослідної діяльності Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ, виконана відповідно до замовлення на проведення наукового дослідження слідчого управління УМВС України в Івано-Франківській області від 20 серпня 2008 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей, висвітленні проблемних питань і висловленні пропозицій щодо процесуальної регламентації і тактики проведення виїмки як самостійної слідчої дії, передбаченої чинним КПК України.
Досягнення мети дисертаційного дослідження можливе лише за умов комплексного системного підходу до вирішення наступних завдань:
– прослідкувати історичний генезис становлення та розвитку виїмки;
– окреслити сучасний стан законодавчого врегулювання здійснення органами дізнання і досудового слідства виїмки як одного із примусових кримінально-процесуальних заходів при розслідуванні злочинів, надати пропозиції по вирішенню неврегульованих, суперечливих чи невизначених положень у КПК України;
– порівняти врегулювання процесуального порядку проведення виїмки за КПК України і ряду держав СНД та дальнього зарубіжжя;
– дослідити практику застосування виїмки органами дізнання і досудового слідства, визначити недоліки та здійснити заходи по їх усуненню;
– розробити і довести до відома практичних працівників і науковців пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання підстав, порядку підготовки та тактики проведення виїмки органами дізнання і досудового слідства при розслідуванні злочинів.
Об’єкт дослідження – процесуальні правовідносини, що виникають при здійсненні кримінально-процесуальної діяльності з розслідування злочинів і проведення виїмки як слідчої дії та заходу процесуального примусу.
Предмет дослідження – організація і тактика проведення виїмки.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових і спеціальних методів, що призначені для отримання об’єктивних і достовірних результатів. Специфічність мети та завдань дослідження визначили використання наступних методів: історичного, системно-структурного, порівняльно-правового, статистичного та інших.
Історичний метод використовувався для аналізу питань виникнення та становлення у кримінально-процесуальному законодавстві України виїмки як самостійної слідчої дії (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою системно-структурного методу визначене місце виїмки у системі слідчих дій (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі норм чинного КПК України, деяких країн СНД (Російської Федерації, Республіки Білорусь, Грузії, Латвійської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Узбекистан) та інших держав (Великої Британії, США, Франції, ФРН) та їх відповідності міжнародно-правовим актам в галузі дотримання прав людини (підрозділ 2.1), формально-логічний – при співставленні норм КПК України та його проекту, обґрунтуванні висновків і пропозицій щодо їх доповнення чи уточнення (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.3). При проведенні анкетування практичних працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ у різних регіонах України, вивченні та узагальненні кримінальних справ, при розслідуванні яких проводилася виїмка, використовувалися соціологічні та статистичні методи (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2).
Емпіричною базою дослідження є використання у дисертації результатів опитування 550 слідчих органів внутрішніх справ України, проведеного автором у 2007-2009 роках, вивчення 35 кримінальних справ, де були проведені виїмки, що розслідувалися в УМВС України в Івано-Франківській області, опубліковані дані офіційної статистики. У дисертації використані також результати анкетування практичних працівників, свого часу проведені В.М. Тертишником, О.Н. Дроздовим, А.О. Шаповаловою та іншими науковцями з посиланнями на цих авторів.
При вивченні матеріалів практики і визначенні ключових аспектів обраної проблеми автором використовувався особистий досвід роботи як у практичних підрозділах органів внутрішніх справ України, так і викладача кафедри кримінального процесу та криміналістики Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексних монографічних досліджень проблем проведення виїмки, у результаті якого зроблене теоретичне узагальнення практичних проблем, що виникають під час організації, проведення, фіксації ходу та результатів виїмки.
До найбільш суттєвих результатів, одержаних самостійно, що визначають наукову новизну дослідження, відносяться наступні положення:
вперше:
– комплексно досліджені сутність, місце і значення виїмки та акцентовано увагу на її самостійності при проведенні слідчих дій, спрямованих на збирання і перевірку доказів у кримінальних справах;
– аргументовані пропозиції на підставі розгляду сучасного стану законодавчого врегулювання проведення виїмки органами досудового слідства МВС України щодо змін і доповнень до низки норм чинного КПК та проекту КПК, як-от:
а) встановлено неврегульованість питання щодо складання процесуальних документів для проведення виїмки у приміщеннях дипломатичних представництв, у зв’язку з чим запропоновано у частині другій статті 182 КПК передбачити, що запит до МЗС України про згоду дипломатичних представників на обшук або виїмку робиться прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та прирівняними до них прокурорами і саме цим прокурорам у десятиденний строк МЗС України надає письмову відповідь;
б) визначено доцільність врегулювання процесуального порядку розгляду судом подання про проведення ряду слідчих дій у окремій нормі КПК, якою може бути стаття 1951 “Порядок розгляду судом подання про проведення слідчих дій” та наводиться зміст запропонованої норми;
– досліджено практику і передовий досвід зарубіжних країн щодо проведення виїмки та запропоновано доповнити частину другу статті 183 КПК положенням про необхідність відновлення порядку, що існував на початок проведення слідчих дій та наводиться редакція зазначеної процесуальної норми;
– сформульовано криміналістичні рекомендації з удосконалення порядку організації, застосування тактичних прийомів проведення і фіксації ходу та результатів виїмки при розслідуванні злочинів органами досудового слідства;
удосконалено:
– положення про те, що у частині другій статті 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім невідкладних випадків, вказаних у частині третій зазначеної статті Конституції України та у частині шостій статті 177, частинах п’ятій-шостій статті 190 КПК визначається також судовий порядок отримання дозволу на проведення примусової виїмки з житла чи іншого володіння особи, передбаченої частиною четвертою статті 178 КПК;
– тезу про необхідність передбачити у КПК невідкладні випадки проведення виїмки в житлі чи іншому володінні особи, які відрізняються від невідкладних випадків проведення обшуку. Тож обґрунтовано пропозицію доповнити статтю 178 КПК України частиною п’ятою, у якій передбачити можливість у нічний час, у неробочий чи святковий день проводити виїмку в житлі чи іншому володінні особи без дозволу суду та запропоновано редакцію цієї частини;
– пропозицію наділити суд за місцем провадження досудового слідства правом давати дозвіл на арешт кореспонденції, її огляд і виїмку;
– норму частини 6 статті 263 проекту КПК щодо добровільної видачі предметів і документів, що підлягають вилученню, з якої пропонується вилучити слова “або неповної видачі” предметів і документів при проведенні виїмки.
дістало подальший розвиток:
– висвітлення історичних передумов виникнення виїмки як самостійної слідчої дії та її співвідношення з іншими слідчими діями;
– виокремлення основних ознак виїмки;
– положення про обов’язковість виконання рішень суду на стадії досудового розслідування, у зв’язку з чим запропоновано доповнити частину п’яту статті 114 КПК і наводиться редакція зазначеної частини;
– теза про необхідність подальшого ґрунтовного дослідження застосування примусу при проведенні виїмки;
– визначення сутності підготовчого, робочого і етапу фіксації проведення виїмки та застосування при цьому комплексу тактичних прийомів, спрямованих на максимальне досягнення позитивного результату проведення цієї слідчої дії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони використовуються:
– у практичній діяльності з розслідування злочинів – розроблені автором науково обґрунтовані пропозиції використовуються в діяльності слідчих підрозділів УМВС України в Івано-Франківській області (акт впровадження від 29 квітня 2009 року);
– у навчально-методичній роботі – результати дослідження використовуються при викладанні курсів кримінального процесу і криміналістики у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 9 жовтня 2009 року), Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 5 травня 2009 року), Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 19 червня 2009 року), на факультеті правничих наук Національного університету “Києво-Могилянська академія” (довідка від 25 травня 2009 року).
Сформульовані у дисертації пропозиції, теоретичні висновки і рекомендації щодо вдосконалення окремих норм КПК і проекту КПК у частині проведення виїмки можуть бути використані у законотворчій діяльності (лист до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 9 листопада 2009 року № 11/2121 та акт впровадження № 04-30/18-763 від 5 лютого 2010 року), стати підґрунтям для подальших наукових розробок дослідження проблем проведення різних видів виїмки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри кримінального процесу КНУВС (червень 2009 року), міжкафедральному семінарі науково-педагогічного складу кафедр кримінального процесу, кримінально-процесуальної діяльності, криміналістики, досудового розслідування Київського національного університету внутрішніх справ (22 жовтня 2009 року), оприлюднені на науково-практичних конференціях і круглих столах: науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина в кримінальному судочинстві” (26 жовтня 2007 року, м. Львів), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (16-17 листопада 2007 року, м. Івано-Франківськ), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення” (30-31 травня 2008 року, м. Івано-Франківськ), науково-практичній конференції “Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні” (28 листопада 2008 року, м. Івано-Франківськ), круглому столі “Проблеми адаптації національного законодавства у сфері міграції до міжнародних стандартів та протидії незаконній міграції та торгівлі людьми” (20 березня 2009 року, м. Івано-Франківськ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 10 одноосібних наукових публікаціях, серед яких 5 наукових статей, у тому числі 4 – опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, 5 тез доповідей у збірниках наукових праць за підсумками науково-практичних конференцій.
Структура роботи обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями та відповідає логіці наукового пошуку й вимогам ВАК України. Складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків на 25 сторінках та списку використаних джерел (185 найменувань, на 18 сторінках). Загальний текст дисертації становить 211 сторінок, основний текст – 168 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в комплексному дослідженні на монографічному рівні проблем проведення виїмки у кримінальному судочинстві України. До основних результатів такого дослідження відносяться наступні положення:
1. Виїмка як слідча дія пройшла довгий шлях свого становлення протягом тривалого історичного періоду. Про неї конкретно стало відомо з норм Статуту кримінального судочинства 1864 року, однак вона розглядалася і врегульову¬валася паралельно з обшуком, а не як самостійна слідча дія. Такий же підхід зберігся у КПК УРСР 1922 року, і лише у КПК УРСР 1927 року законодавець почав розмежовувати виїмку і обшук як різні слідчі дії, але при цьому виїмка фактично розглядалася як складова частина обшуку. Лише у КПК України від 28 грудня 1960 року, що набрав чинності 1 квітня 1961 року і нині діє на території України, виїмка була визначена як самостійна слідча дія.
2. До основних ознак виїмки як самостійної слідчої дії, яка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці, відносяться:
1) конкретизованість об’єктів виїмки (лише предмети чи документи) які розширеному тлумаченню не підлягають;
2) знаходження об’єктів у певної особи чи в певному місці (у житловому приміщенні, на підприємстві, в установі чи організації);
3) визначеність точного місцезнаходження об’єктів виїмки;
4) можливість як добровільного, так і примусового проведення вилучення предметів чи документів.
3. До передбачених КПК України видів виїмки відносяться:
1) виїмка предметів і документів з нежитлового приміщення (частина друга статті 178 КПК);
2) виїмка документів, що становлять державну та/або банківську таємницю (частина третя статті 178 КПК);
3) примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи (частина четверта статті 178 КПК);
4) виїмка документа виконавчого провадження (частина четверта статті 178 КПК);
5) виїмка у приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також в приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім’ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності (стаття 182 КПК);
6) виїмка у особи предметів і документів (стаття 184 КПК);
7) виїмка кореспонденції, на яку накладено арешт (стаття 1871 КПК).
4. Деякі види виїмки проводяться наразі з дозволу суду. Враховуючи, що нині не передбачена обов’язковість виконання постанови суду, пропонуємо у частині п’ятій статті 114 КПК після слів “в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні,” доповнити цю норму словами “а також постанови судді, винесені відповідно до закону в кримінальній справі щодо провадження слідчих дій на досудовому слідстві” і далі по тексту.
5. У теорії кримінального процесу виїмка як слідча дія віднесена до заходів процесуального примусу і за необхідності може бути проведена примусово. Однак сам термін “примусовість” не має однозначного тлумачення і сприймається по-різному, у зв’язку з чим потребують своєї подальшої розробки рекомендації щодо примусового проведення виїмки, якщо на вимогу слідчого йому відмовлено у добровільній передачі предметів чи документів.
6. У частині другій статті 30 Конституції України чітко зазначено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, крім невідкладних випадків, вказаних як у частині третій зазначеної статті Конституції України, так і у частині шостій статті 177 та частинах п’ятій-шостій статті 190 КПК. Однак проведення виїмки як слідчої дії в ряді випадків також пов’язане з проникненням у житло, у зв’язку з чим вважаємо, що за змістом статті 30 Конституції України йдеться не лише про огляд чи обшук, а й про примусову виїмку з житла чи іншого володіння особи, передбачену частиною четвертою статті 178 КПК.
7. У частині четвертій статті 178 КПК України нині не передбачено невідкладних випадків проведення виїмки в житлі чи іншому володінні особи. Однак якщо інші види виїмки – у нежитловому приміщені (на підприємствах, в установах чи організаціях), документів, що становлять державну та/або банківську таємницю, документів виконавчого провадження, кореспонденції здійснюється у робочий час, визначений для відповідних установ, де ці документи знаходяться, то до випадків невідкладності проведення виїмки у житлі чи іншому володінні особи, на відміну від огляду чи обшуку, можуть бути віднесені нічний час, неробочі чи святкові дні, коли отримати дозвіл суду на проведення зазначеного виду виїмки неможливо в силу об’єктивних причин. Тому вважаємо за доцільне доповнити статтю 178 КПК України частиною п’ятою наступного змісту:
“У невідкладних випадках, коли дозвіл суду на проведення виїмки в житлі чи іншому володінні особи отримати неможливо через нічний час, у неробочий чи святковий день, така виїмка може бути проведена за постановою слідчого. Протягом 24 годин після проведення виїмки слідчий повідомляє про це прокурора і направляє йому копію постанови про проведення виїмки в житлі чи іншому володінні особи та протоколу цієї слідчої дії”.
8. Питання щодо складання процесуальних документів задля проведення виїмки у приміщеннях дипломатичних представництв наразі є неврегульованим, у зв’язку з чим запропоновано частину другу статті 182 КПК викласти у наступній редакції:
“Про згоду дипломатичних представників на обшук або виїмку прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та прирівняним до них прокурорами на підставі подання слідчого робиться запит через Міністерство закордонних справ України. У десятиденний строк Міністерство закордонних справ України надає зазначеному прокуророві письмову відповідь про згоду дипломатичного представника на проведення обшуку чи виїмки або про відмову в цьому”.
9. Прогресивною і такою, що спрямована на дотримання прав людини та забезпечення їх поновлення у випадку порушення є пропозиція щодо відновлення порядку у приміщенні та відшкодування шкоди, завданої при проведенні обшуку або виїмки. З метою реалізації цього положення у КПК України вважаємо за необхідне запропонувати зміни до частини другої статті 183 цього Кодексу, яка нині розповсюджується лише на випадки проведення обшуку, і викласти її у наступній редакції:
“Проводячи обшук або виїмку, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів. Після закінчення обшуку чи виїмки у приміщенні, де вони проводилися, відновлюється порядок, що існував на початок проведення зазначених слідчих дій”.
10. Неврегульованим у КПК є процесуальний порядок вирішення місцевим судом подання слідчого, погодженого з прокурором, про розкриття банківської таємниці шляхом видачі дозволу на проведення виїмки. Законодавець лише зазначає у частині четвертій статті 178 КПК, що примусова виїмка з житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п’ятою статті 177 КПК. Зазначена норма регламентує порядок розгляду судом подання про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи і не забезпечить специфіки розгляду судом подання про проведення виїмки. Тому доцільно визначити процесуальний порядок розгляду судом подання у окремій нормі КПК, якою може бути стаття 1951 “Порядок розгляду судом подання про проведення слідчих дій” у наступній редакції:
“Подання слідчого, погоджене з прокурором, про проведення огляду, обшуку, виїмки, накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв’язку у випадках, передбачених цим Кодексом, подається до суду, уповноваже¬ного дати дозвіл на проведення вказаних слідчих дій, разом з матеріалами справи, якими обґрунтовується прийняте рішення.
Після одержання подання та інших необхідних матеріалів справи суд у строк не більше 24 годин з моменту їх надходження у відкритому судовому засіданні за обов’язкової участі прокурора, а за необхідності – слідчого, вивчає матеріали справи, вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав вино-сить постанову про проведення зазначених у частині першій цієї статті слідчих дій або постанову про відмову у їх проведенні.
З метою забезпечення нерозголошення даних досудового слідства суд з власної ініціативи чи за клопотанням слідчого, прокурора вправі розглянути подання у закритому судовому засіданні.
Постанова суду про проведення слідчої дії разом з матеріалами справи негайно направляється прокурору”.
11. Проведення виїмки, як і будь-якої іншої слідчої дії, складається з трьох етапів, що передують один одному і є логічно, структурно та тактично пов’язані між собою. Тактичні прийоми здійснення кожного із цих етапів забезпечують вирішення завдань, що поставлені перед виїмкою, з врахуванням особливостей кожного етапу.
На підготовчому етапі проведення виїмки здійснюються наступні дії, що забезпечуються тактичними прийомами:
– прийняття обґрунтованого рішення про проведення виїмки;
– визначення кола предметів і документів та осіб або підприємств та установ і організацій, в яких вони будуть вилучатися;
– встановлення місця та часу проведення виїмки;
– винесення мотивованої постанови слідчим чи за поданням слідчого, погодженим з прокурором – судом на проведення виїмки;
– визначення кола учасників виїмки та їх ролі у проведенні цієї слідчої дії.
Робочий етап виїмки складається із наступних дій, яким властива певна тактика діяльності слідчого:
– прибуття на місце проведення виїмки та пошук особи, у якої зберігаються предмети чи документи, що підлягають вилученню;
– пред’явлення цій особі постанови про проведення виїмки, роз’яснення її сутності та пропозиція видати добровільно предмети чи документи;
– визначення, чи всі і чи належні предмети і документи видані;
– за необхідності вилучення об’єктів виїмки примусово чи проведення з цією метою обшуку.
Сутністю заключного етапу є фіксація у протоколі виїмки відповідно до криміналістичних рекомендацій ходу та результатів проведення цієї слідчої дії. Лише правильне процесуальне оформлення протоколу надасть вилученим об’єктам виїмки доказового значення і можливість використати їх у доказуванні для успішного розслідування справи. До факультативних засобів фіксації відносяться використання фото- та відеозйомки, звукозапису, складання схем, планів, креслень тощо.
12. Виїмка як слідча дія потребує низки заходів вдосконалення, як щодо її нормативно-правового регулювання, так і порядку проведення. Необхідними для цього є наступні заходи:
– приділення належної уваги дослідженню цієї слідчої дії в процесуальному і тактичному аспектах з причини їх недостатнього висвітлення в спеціальній літературі, і встановити в процесі цілеспрямованих наукових досліджень дійсне місце виїмки серед інших слідчих дій;
– на основі системного аналізу процесуальної діяльності слідчого вирішення комплексної задачі вдосконалення тактики проведення слідчих дій, у тому числі виїмки як найменш розробленої;
– висвітлення проблем тактики виїмки в юридичній літературі, залучення провідних та досвідчених працівників правоохоронних органів до підготовки наукових робіт з цієї проблеми;
– висвітлення безпосередньої практики слідчих при проведенні виїмки в друкованих та електронних періодичних юридичних виданнях, розповсюдження на їх сторінках передового досвіду та методичних рекомендацій;
– застосування при дослідженні проблеми виїмки всього прогресивного і нового, допустимого та законного, що розробляється в криміналістиці та тактиці проведення окремих слідчих дій;
– розробка конкретних напрямів підвищення ефективності застосування криміналістичних прийомів та засобів при проведенні виїмки: вивчення та врахування фактів і обставин, що мають значення для вибору та ефективного застосування криміналістичних прийомів і засобів; забезпечення прийняття оптимального тактичного рішення по застосуванню тактичних прийомів; систематичне виявлення та аналіз найбільш типових недоліків та прорахунків при проведенні виїмки слідчими; узагальнення як позитивної, так і негативної практики застосування тактичних прийомів при проведенні виїмки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Юрий Павлович Аленин. – Одесса, 2002. – 264 с.
2. Баев О. Я. Конфликты в деятельности следователя: вопросы теории / Баев О. Я. – Воронеж: Изд-во Воронеж. у-та, 1981. – 160с.
3. Баев О.Я. Тактика следственных действий: учеб. пособие / Баев О.Я.–Воронеж: Изд-во Воронеж. у-та, 1992.–206с.
4. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики: лекция / Бахин В.П. – К., 1999. – С.19.
5. Бахин В.П. Тактика использования внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел: учеб. пособие / В.П. Бахин, В.С. Кузьмичев, Е.Д. Лукьянчиков. – К.: КВШ им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 56с.
6. Бахрах Д.М. Действие норм права во времени: теория, законодательство, судебная практика / Бахрах Д.М. – М., 2004. – С. 153.
7. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Бедняков Д.И. – М.: Юрид. лит., 1991. – 206 с.
8. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики / Белкин Р.С. – М., 1979. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 1979. – С.85.
9. Біленчук П.Д. Криміналістика: підручник / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В. Салтевський, П.Ю. Тимошенко; [за ред. П.Д. Біленчука]. – К.: Атіка, 1998. – 416 с.
10. Быховский И. Выемка / Быховский И. // Социалистическая законность. – 1982. – № 1. – С. 55-59.
11. Васильев А.Н. Следственная тактика / Васильев А.Н. – М.: Юрид. лит., 1976. – 200с.
12. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий / Васильев А.Н. – М., 1981. – с. 139.
13. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української СР 21 березня 1964 року // Відомості Верховної Ради України. – 1964. – №13. – Ст.199.
14. Вологина Э.А. Конституционные вопросы неприкосновенности жилища в деятельности следователя: лекция / Вологина Э.А.; [под редакцией Ю.П. Еременко]. – Волгоград: МВД СССР. ВСШ, 1976. – 32с.
15. Врублевський О. Диференціація повноважень суду та прокуратури при розгляді клопотань про провадження слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи / Врублевський О. // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 89-94.
16. Врублевський О.С. Процесуальна форма примусового провадження слідчих дій / Врублевський О.С. // Науковий вісник НАВСУ. – 2003 – №5. – С.114-121.
17. Гаврилов А.И. Следственные действия / Гаврилов А.И., Глазырин В.Ф. – М., 1984. – 176 с.
18. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: монографія / Галаган В.І. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
19. Галаган В.І. Слідчі дії в структурі процесуальних дій за КПК України / Галаган В.І. // Право і суспільство. – 2007. – №2. – С. 35-41.
20. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы криминалистики // Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики / Герасимов И.Ф. – Свердловск: Изд-во УГУ, 1972. – С.30.
21. Герасимов И.Ф. Принципы построения методики раскрытия преступлений // Вопросы криминалистической методологии, тактики, методики расследования: материалы научной конференции / Герасимов И.Ф. – М., 1973. – С.82.
22. Герасимов И.Ф. Система процессуальных действий следователя / Герасимов И.Ф. – М., 1983. – 239 с. – (Следственные действия. Криминалистиче¬ские и процессуальные аспекты).
23. Гловюк І. Виїмка документа виконавчого провадження / Гловюк І. // Вісник прокуратури України. – 2007. – №6(72) червень. – С.96-99.
24. Гора І.В. Криміналістика: навчальний посібник / Гора І.В., Іщенко А.В., Колесник В.А. – 4-те вид. випр. та доповн. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 236 с.
25. Гора І.В. Криміналістика: посіб. для підготов. до іспитів. / І.В. Гора, А.В. Іщенко, В.А. Колесник. – 2-е вид., допов. та переробл. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2004. – 236с.
26. Горбачов О. Слідчі дії: термінологія, поняття, види / Горбачов О. // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – Вип. 2. – С. 124-129.
27. Горобець Н.О. Зміст особистого немайнового права на недоторканість житла / Горобець Н.О. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – 2005. – Вип.7. – С.81-86.
28. Давыдов Г.П. Тактика следственных действий: руководство к практ. занятиям / Давыдов Г.П., Притузова В.А., Шевченко В.И.; [под ред. М.П. Шаламова]. – М., Госюриздат, 1959. – 167с.
29. Денисюк С.Ф. Обыск в системе следственных действий / С.Ф. Денисюк, В.Ю. Шепитько. – Х., 1999. – 243 с.
30. Документ Копенгагенського совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ 5-29 июня 1990 года. – 40с.
31. Досудове розслідування кримінальних справ: навчально-практ. посібник / Грошевий Ю.М., Вапнярчук В.В., Капліна О.В., Шило О.Г. – Х.: Видавництво „ФІНН”, 2009. – 328 с.
32. Драпкин Л.Я. Решения следователя и тактические приемы в структуре процессуальных действий / Драпкин Л.Я. – М., 1983. – 172 с. – (Следственные действия. Криминалистические и процессуальные аспекты).
33. Дроздов О.Н. Правове регулювання виїмки документів, що становлять банківську таємницю, на стадії досудового розслідування / Дроздов О.Н. // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 3(45). – С. 48-56.
34. Европейский суд по правам человека. Избранные решения: [в 2 т.]. / председатель редакционной коллегии В.А.Туманов. – М.: Норма, 2000. – Т. 1 – С. 768-773.
35. Еникеев М.И. Психология обыска и выемки / Еникеев М.И., Черных Э.А. – М., 1986. – 175 с.
36. Еникеев М.И. Психология обыска и выемки. Практикум по юридической психологии: учебное пособие / Еникеев М.И., Черных Э.А. – М.: Министерство высшего и среднего специального образования СССР. Всесоюзный юридический заочный институт, 1986. – 80с.
37. Заблодська І.І. Необхідність криміналістичного забезпечення моральних засад слідчої діяльності // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: матеріали науково-практичної конференції / Заблодська І.І. – К.: Атіка, 2009. – С.570.
38. Загальна декларація прав людини: прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко.  К.: Наук. думка, 1992.  С. 18-24.
39. Закатов А.А. Использование научно-технических средств и специальных знаний в расследовании преступлений / Закатов А.А., Оропай Ю.Н. – К., 1979. – 182 с.
40. Заключний акт конференції з безпеки і співпраці у Європі (Гельсінський заключний акт) 1975 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко.  К.: Наук. думка, 1992.  С. 181-192. (витяги)
41. Заключний документ Московської зустрічі ОБСЄ 1991 року // Міжнародні відносини. – М., 1990р. – 39с.
42. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – К., 2005. – 243с.
43. Звід принципів захисту всіх осіб, до яких застосовується затримання або ув’язнення в будь-якій формі // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Українсько-американське бюро захисту прав людини. – Амстердам-Київ,1996 р. – С. 31-37.
44. Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР) / Землянский П.Т. – К.: Типография МВД УССР, 1972. – 307 с.
45. Исаев И.А. История государства и права России: учебник / Исаев И.А. – М.: Юристъ, 1998. – 608 с.
46. Исаенко В. Следственные действия и полномочия прокурора по надзору за ними / Исаенко В. // Законность. – 2003. – № 2. – С. 23-27.
47. История государства и права России: учебник [для вузов] / ред. А.С.Чибиряева. – М., 1998. – 537 с.
48. Итоговый документ Венской встречи 1986 года представителей государств-участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Эвропе. – Политздат, 1989. – 96с.
49. Ільченко С. Роль суду на досудових стадіях провадження кримінальної справи в аспекті обмеження конституційного права особи на житло та інше володіння особи / Ільченко С. // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 116-123.
50. Інструкція про проведення дізнання на морських суднах, що перебувають у плаванні // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / за відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.573-581.
51. Кальницкий В. Коментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Кальницкий В. – М., 2004. – 445 с.
52. Кальницкий В. Обоснованость производства следственных действий как предмет судебной оценки / Кальницкий В. // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 28-34.
53. Капліна О.В. Правові стандарти Європейського суду з прав людини та їх вплив на тлумачення та застосування норм вітчизняного кримінально-процесуального законодавства // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: матеріали науково-практичної конференції / Капліна О.В. – К.: Атіка, 2009. – 832 с.
54. Карев Д.С. Порушення і розслідування кримінальних справ / Карев Д.С., Савгирова Н.М. – М.: Вища школа, 1967. – 141с.
55. Карпов Н.С. Про поняття криміналістичної тактики // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2003. – №13-14 (7-8). – С. 284-288.
56. Карпов Н.С. Тактичний засіб чи недопустимий прийом // Наук. вісн. Київського нац. ун-ту внутр. справ. – К., 2006. – №2. – С. 158-166.
57. Качановська О.О. Допустимість як критерій оцінки доказу та його джерела / Качановська О.О., Солов’євич І.В // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – №3. – С.125-132.
58. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: підручник: / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688с.
59. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: підручник / Коваленко Є.Г. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 632с.
60. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка от 17 декабря 1979 года // Права человека. Основные международные документи: сб. документов. – Междунар. отношения,1989. – С.142-150 (витяги)
61. Кодекс торговельного мореплавства України: від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 48. – Ст. 349.
62. Коляда П.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 208 с.
63. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р.// Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 270.
64. Кони А.О. Уставъ уголовного судопроизводства. Систематический комментарий / А.О.Кони, В.К.Случевского [и др].; [подъ общей ред. М.Н. Гернета]. – М.: Издательство М.М.Зива, т-во типографии А.И. Мамонтова, 1914. – Вып. III. – 944 с.
65. Коновалова В.О. Юридична психологія. Академічний курс: підручник [для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів] / Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 424 с.
66. Конституція України: за станом на 28 квітня 2009 р. // Верховна Рада України.  К., 1996. – Ст.30.
67. Криминалистика: [учебник для вузов] / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С. , Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р.; под редакцией Р.С. Белкина. – М.: „Норма”, 1999. – 376 с.
68. Криминалистика: учебник / [под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова]. – М.: Юрид. лит., 1984. – 544 с.
69. Криминалистика: учебник / [под ред. Крылова І.Ф]. – Л.: Изд-во Ленин¬градского университета, 1976 – 590с.
70. Криминалистика: учебник / [под. ред. Белкина Р.С]. – М.: Издательство „Юрид. лит”., 1967. – 551с.
71. Криміналістика: підручник [для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти]. / [Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін.]; за ред. В.Ю. Шепітька. – К:. Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001 – 684с.
72. Криміналістика: підручник [за ред. П.Д. Біленчука]. – Київ: Право, 1997. – 256с.
73. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 1 травня 2009р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с.
74. Кузів О.М. Актуальні колізії кримінально-процесуального законодавства щодо виїмки // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Кузів О. М. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С.106-108.
75. Кузів О.М. Деякі проблемні аспекти робочого етапу виїмки / Кузів О.М. // Вісник Донецького юридичного інституту ЛДУВС. – 2009. – №4. – С.264-275.
76. Кузів О.М. Застосування тактичних прийомів під час проведення виїмки / Кузів О. М. // Вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – №1. – С.293-300.
77. Кузів О.М. Історичні передумови виникнення виїмки як слідчої дії / Кузів О.М. // Держава і закон: теорія, практика, методика: збірник наукових праць. – Вип. ІІІ. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. – С. 303-307.
78. Кузів О.М. Місце виїмки в системі слідчих дій // Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Кузів О.М. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. – С. 270-275.
79. Кузів О.М. Окремі аспекти виїмки як слідчої дії // Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінально-процесуального законодавства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Кузів О.М., Басиста І.В. – Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. − С.71-74.
80. Кузів О.М. Окремі питання організації проведення виїмки / Кузів О.М. // Митна справа: науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності. – 2008. – №6(60). – Ч.2. – С. 69-75.
81. Кузів О.М. Окремі проблеми дотримання конституційних прав громадян під час проведення виїмки // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні: науково-практична конференція / Кузів О.М. – Івано-Франківськ.: ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. – С. 214-219.
82. Кузів О.М. Проблемні аспекти підготовчого етапу виїмки / Кузів О.М. // Митна справа: науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності. – 2009.– №1. – Ч.2. – С. 12-17.
83. Кузів О.М. Чинне нормативно-правове забезпечення проведення виїмки // Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина в кримінальному судочинстві: матеріали науково-практичної конференції / Кузів О.М. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – С.189-191.
84. Кузнецов И.Н. История государства и права Беларуси: пособие [для студентов высш. учеб. заведений] / И.Н. Кузнецов, В.А.Шелкопляс. – М.: Тесей, 2004. – 320 с.
85. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми та засоби / Кузьмічов В.С. – К., 1996. – 237 с.
86. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність: характеристика та напрямки удосконалення: монографія / Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. – К.: ЗАТ „Нічлава”, 2005. – 448 с.
87. Лапин С. Ю. Осмотр места преступления, обыск и выемка по делам о преступных нарушениях авторских и смежных прав / Лапин С. Ю. // Российский следователь. – 1999. – № 4. – С. 46-54.
88. Ларин А.М. Доказывание на предварительном расследовании в советском уголовном процессе: автореферат дис. на соискание ученой степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.09 / Ларин А.М. – М.: Прокуратура Союза ССР. Всесоюзный научно-исследовательский институт криминалистики, 1962. – 14с.
89. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / Ларин А.М. – М.: Юрид. лит.,1970. – С.148-149.
90. Лившиц Е.М. Тактика следственных действий / Лившиц Е.М., Белкин Р.С. – М., 1997. – 276 с.
91. Литвак О.М. Вимоги положень міжнародних актів щодо захисту прав людини до кримінально-процесуального законодавства // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: матеріали науково-практичної конференції / Литвак О.М. – Київ: Атіка, 2009. – 832 с.
92. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження державної таємниці досудового слідства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / Лісогор В.Г. – К., 2003. – 19с.
93. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: курс лекцій: [навч. посібник] / Лобойко Л.М. – К.: Істина, 2005. – 456 с.
94. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания / Лузгин И.М. – М.: Юрид. лит., 1969. – С.58-59.
95. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів: монографія / Лук’янчиков Є.Д. – К.: НАВС України, 2005. – 360 с.
96. Маркусь В.О. Криміналістика: навчальний посібник / Маркусь В.О. – К.: Кондор, 2007. – 558с.
97. Мельник О.В. Мораль прагнення та мораль обов’язку у кримінальному процесі // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: матеріали науково-практичної конференції / Мельник О.В. – К.: Атіка, 2009. – 832 с.
98. Митричев С.П. Следственная тактика: учебное пособие / Митричев С.П. – М.: ВЮЗИ, 1975. – 45с.
99. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: підручник. – 2-ге вид. перероб. і доп. / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. – К.: Либідь, 1999. – 536 с. (виправити на новіший Михеєнко М.М. Кримінально-процесуальне право України / Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. – К., 1999. – 345 с.
100. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 17 листопада 1966 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – С.36-58.
101. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя над неповнолітніми (Пекінські правила): прийняті на 96-му пленарному засіданні ООН в 1985 році. – Рад. юстиція. – 1991. – №2. – С.22-24.
102. Молдован В.В. Порівняльне кримінально-процесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: навч. посібн. / Молдован В.В., Молдован А.В. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
103. Назаров В.В. Аспекти забезпечення органами досудового слідства, прокуратурою, судами конституційних прав і свобод громадян / Назаров В.В. // Криміналістичний вісник / редкол.: Є.М. Моісеєв (голов. ред.) [та ін]. – 2007. – №1(7). – C.11-18.
104. Настільна книга слідчого: [наук.- практ. видання для слідчих і дізнавачів] / [Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін]. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 720 с.
105. Оровер В.А. Технические средства, применяемые при проведении обысков. Экспериментально-криминалистическое и уголовно-процессуальное исследование: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук.: спец. 12.00.09 / Оровер В.А. – Л., 1972. – 22с.
106. Паризька Хартія для нової Європи, Саміт НБСЄ 1990 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – С.192-196. (витяги)
107. Первый или Старый Литовский Статут // Временник Общества истории и древностей российских, 1854. – Кн. 18. – С. 2-106.
108. Пінчук М.Г. Деякі питання щодо визначення предмета доказування та його структури / Пінчук М.Г. // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №2(78). – С.33-38.
109. Погорецький М.А. Слідчі дії: поняття і класифікація / Погорецький М.А. // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 1. – С. 150-156.
110. Подголин Е.Е. Тактика следственных действий / Подголин Е.Е. – К., 1997. – 174с.
111. Поповченко О. Правове регулювання виїмки документів, що містять нотаріальну таємницю / Поповченко О. // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №4(136). – с.156-159.
112. Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 03.02.1994р. № 6/5 // Електронний ресурс: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1325-08.
113. Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці: постанова Правління НБУ від 14.07.2006 р. №267 // Офіційний вісник України. – 2006. – №32. – Ст. 2330.
114. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – ст. 30.
115. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-Х-ІV: за станом на 11.06.2009р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №24. – ст.207.
116. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-15 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №30. – ст.260.
117. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження: Закон України від 15 березня 2006 року № 3538-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 35. – ст. 295.
118. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 25 грудня 2008 року № 807-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – №19. – ст.261.
119. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №16. – ст. 93.
120. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства: постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2 // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – №4. – С.4-8.
121. Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні: положення затверджено Указом Президента України від 10 червня 1993 року. – К., 1997. – Т. 1. – С.813. – (Укази Президента України).
122. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №50. – ст. 30.
123. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ: за станом на 11.06.2009р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №4. – ст.20.
124. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ: за станом на 11.06.2009р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – ст.383.
125. Про нотаріат: проект Закону України (реєстр. №2338 від 12.01.2004 р.), внесений на розгляд народними депутатами України В. Мусіякою, В. Онопенком, Ю. Кармазіним, В. Мойсиком // Електронний ресурс: http://gska2.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=133... - 18k.
126. Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи: Указ Президента України від 20 січня 2006 року №39 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/3854.html.
127. Про платіжні системи та електронний переказ грошей: Закон України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ: за станом на 20.06.2007 // Відомості Верховної Ради України. – №29. – 2001. – ст.137.
128. Про порядок виїмки документів [Електронний ресурс]: лист НБУ № 43-311/4502-7137 від 24 жовтня 2000 року // Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_2f/pg_iscuoi.htm.
129. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду Закон України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР: за станом на 11.07.2009 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №1. – Ст.1.
130. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ: за станом на 22.05.2008р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №8. – ст.56.
131. Про судову практику по справах про корисливі злочини проти приватної власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №12. – Право України. – 1993. – № 1. – C. 42-43.
132. Проект КПК 1233 від 13 грудня 2007 року: розроблений робочою групою, що утворена відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України від 15.01.2003 року №25 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=31115.
133. Проект КПК від 11 вересня 2008 року: розроблений робочою групою Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права [Електронний ресурс]: // Режим доступу: http://www.aau.edu.ua/up/docs/ kpk_final.html.
134. Резолюція ООН № 17. 8-й Конгрес ООН з питань попередження злочинності та поводження з правопорушниками 1990 року // Рад. юстиція. – 1991. – № 20.
135. Рекомендація Комітету Міністрів ради Європи № 19 (2000) щодо ролі прокуратури в системі кримінального судочинства та Пояснювальний Меморандум // Запровадження антикорупційної спеціалізації прокурорів: європейський досвід і перспективи в Україні: матеріали міжнародної науково-практичного семінару 8 жовтня 2008р. – Київ. Національна академія прокуратури.
136. Рекомендація Парламентської Асамблеї ради Європи № 1604 (2003) щодо ролі прокуратури у демократичному суспільстві // Щерба С.П., Решетнікова Т.А., Зайцев О.А. Прокуратура в державах СНД: правовий статус, функції, повноваження. – М.: Екзамен, 2007. – 557с.
137. Рожнова В.В. Щодо методики підготовки подання до суду про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності: матеріали науково-практичної конференції / Рожнова В.В. – К.: Атіка, 2009. – 832 с.
138. Садова Т.В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Садова Т.В. – К., 2009. – 243с.
139. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): підручник / Салтевський М.В. – К.: Кондор, 2005. – 588с.
140. Самодін А.В. Місце принципу недоторканості особистого життя людини в системі принципів кримінального судочинства України / Самодін А.В. // Вісник Одеського юридичного інституту внутрішніх справ. – 2004. – Ч.2. – №3. – С.93-98.
141. Самодін А.В. Недоторканість особистого