ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОВС УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ..................................................................... 10
1.1. Історико-правовий аналіз створення та розвитку криміналістичних підрозділів ................................................................................................................ 10
1.2. Проблеми нормативного регулювання діяльності криміналістичних підрозділів системи МВС України ........................................................................ 31
1.3. Сучасний стан організації діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ ..................................................................................................... 47
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ................................................................................. 87

РОЗДІЛ 2 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ..................................................................................................................... 92
2.1. Зміст інформаційно-аналітичної роботи криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ та напрямки її удосконалення.................................... 92
2.2. Підвищення ефективності профілактичної діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ ................................................................. 116
2.3. Удосконалення організації розкриття злочинів за допомогою новітньої криміналістичної техніки ...................................................................................... 132
2.4. Шляхи удосконалення взаємодії експертно-криміналістичних підрозділів із слідчими апаратами підчас досудового слідства ............................................... 148
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................ 167
ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 175
ДОДАТОК ............................................................................................................. 199

ВСТУП
Актуальність теми. Проблема організації діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України займає важливе місце в комплексі питань управління правозастосовчою та правоохоронною діяльністю. Але розробка цих питань довгий час, як правило, носила або чисто процесуальний характер (коли основний уклін робився на процесуальну сторону проведення криміналістичних досліджень), або велась тільки в криміналістичному аспекті, стосовно до техніко-криміналістичної характеристики окремих прийомів і засобів збирання та дослідження доказів. Підчас дослідження діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ набагато більше уваги приділялось можливостям і значенню експертних досліджень, їх оцінці, а про організацію та особливості управління криміналістичними підрозділами мова здебільшого не йшлася. Недоліки нормативно-правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, проблеми в організації їх діяльності, недосконалість взаємодії експертно-криміналістичних підрозділів із слідчими апаратами на стадії досудового розслідування суттєвим чином впливають на стан справ боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Отже, необхідність посилення боротьби із злочинами та іншими правопорушеннями підвищує значення і роль цьому процесі управління діяльністю криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ. Це обумовлює актуальність і важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими основами діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п.15, 26 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р., п.2.8 пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.п.28, 45, 70, 71 пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.п. 6.6, 6.7 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також плану наукових досліджень кафедри управління в органах внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових основ діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
- з’ясування значення управління криміналістичними підрозділами органів внутрішніх справ в організації розкриття, розслідування та профілактики злочинів;
- аналіз сучасного стану організації діяльності експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ;
- характеристика правового статусу працівників криміналістичних підрозділів системи МВС України;
- дослідження особливостей правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ;
- визначення особливості інформаційно-аналітичної роботи в криміналістичних підрозділах органів внутрішніх справ;
- з’ясування ролі та місця криміналістичних підрозділів у профілактичній діяльності;
- надання пропозицій щодо підвищення ефективності організації розкриття злочинів за допомогою новітньої криміналістичної техніки;
- узагальнення і систематизування принципів та методів управління діяльністю криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ;
- аналіз правових засад, принципів та форм взаємодії криміналістичних підрозділів зі слідчими апаратами під час досудового слідства;
- на підставі виконання цих завдань розробка конкретних пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення організаційно-правових основ діяльності криміналістичних підрозділів України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері організації діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.
Предметом дослідження є теоретичні і організаційно-правові питання, сучасний досвід та стан організації діяльності криміналістичних підрозділів системи МВС України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. В процесі дослідження широко використовувались такі традиційні загальнонаукові методи: історико-правовий для аналізу особливостей організаційної структури криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України (підрозділ 1.1); логічний метод для поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1-1.3), визначення особливості правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ (підрозділ 1.2); формально-логічний для формулювання пропозицій щодо внесення змін до чинних нормативно-правових актів, які прямо або опосередковано регулюють діяльність експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3); порівняльний з метою визначення оптимальної організаційної побудови та правової регламентації діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ підчас аналізу експертної діяльності інших відомств України та зарубіжних країн (підрозділи 1.1-1.3); методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для дослідження інформаційно-аналітичної роботи криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ (підрозділ 2.1); статистичний та метод соціологічного опитування використано для визначення можливих напрямків підвищення ефективності діяльності експертно-криміналістичної служби МВС України (підрозділи 2.1-2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців в галузі криміналістики та теорії управління – В.Б. Авер’янова, М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, В.П.Бахіна, І.П.Голосніченка, В.А.Журавльова, А.В.Іщенка В.В.Ковальової, А.Т.Комзюка, Я.Ю.Кондратьєва, О.П.Корєнєва, М.Я.Сегай, М.В.Салтевського, О.Ф.Скакун, О.І.Остапенка, В.П.Пєткова, В.М.Плішкіна, В.Ю.Шепітько, В.К.Шкарупи, О.Н.Ярмиша та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють питання організації діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві та архівні матеріали, які стосуються історії розвитку та діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання організації і правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- удосконалено розуміння місця та ролі управління криміналістичними підрозділами органів внутрішніх справ в організації розкриття, розслідування та профілактики злочинів;
- подальшого розвитку дістало обґрунтування особливостей становлення і розвитку організації діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ.
- визначено місце експертних установ в системі ОВС України та наведені аргументи щодо необхідності виділення їх з адміністративного підпорядкування начальників органів внутрішніх справ;
- проаналізовані та визначені причини зниження ефективності організаційної діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ та шляхи їх усунення;
- запропоновано авторське визначення таких понять: „система експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ”, „правовий статус працівника криміналістичного підрозділу”, „нормативно-правове регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ”, „управління криміналістичним підрозділом”, „принципи управління криміналістичною діяльністю”, „методи діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ”, „організація діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ”, „інформаційно-аналітична роботи в криміналістичних підрозділах ОВС ”;
- подальший розвиток одержав аналіз принципів і методів управління діяльністю криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ;
- у новому аспекті визначені основні фактори, що впливають на організацію діяльності криміналістичних підрозділів щодо забезпечення розкриття, розслідування та профілактики злочинів та інших правопорушень;
- надані аргументовані пропозиції щодо підвищення ефективності інформаційно-аналітичної та профілактичної роботи в криміналістичних підрозділах органів внутрішніх справ;
- подальшого розвитку дістала концепція використання компютерних технологій в управлінні криміналістичними підрозділами ОВС та науковій організації праці експертів, запровадження новітньої криміналістичної техніки і розроблених сучасних експертних методик при провадженні криміналістичних досліджень;
- обґрунтована необхідність правового визначення у відомчих нормативних актах нових форм і методів взаємодії експертно-криміналістичних підрозділів зі слідчими та іншими службами ОВС по розкриттю та розслідуванні злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження може бути використано для подальшої розробки організаційно-правових питань діяльності криміналістичних підрозділів системи МВС України;
- у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ;
- у правозастосуванні - висновки та рекомендації, які надані дисертантом, допоможуть впровадженню в управління діяльністю криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України найбільш досконалих науково-обґрунтованих стандартів і нормативів;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються під час проведення занять з дисципліни „Управління в органах внутрішніх справ” у Національному університеті внутрішніх справ та Київському юридичному інституті МВС України та дисципліни “Криміналістика” Київського юридичного інституту МВС України. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора. Положення дисертації доцільно використати для розробки спецкурсу „Управління діяльністю криміналістичних підрозділів ОВС України ”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Захист соціальних та економічних прав людини: Міжнародні стандарти та законодавство України” (Київ, 2004 р.), „Нормативно-правове забезпечення проходження служби в ОВС України” (Харків, 2004) а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри управління в органах внутрішніх справ, кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
1. Кислиця Н.В. Шляхи вдосконалення діяльності експертних підрозділів ОВС на сучасному етапі// Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2004. - № 25. - С.-.
2. Кислиця Н.В. Проблеми правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів системи МВС України// Проблеми пеніцетарної теорії і практики: щорічний бюлетень КЮІ МВС України – К.: КЮІ МВС України, 2004 - №9. – С.
3. Кислиця Н.В. Підвищення ефективності профілактичної діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2004. - №26. – С.
4. Кислиця Н.В. Особливості становлення і розвитку експертної служби в Україні

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових основ діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, можна віднести:
з теоретичних питань:
1. Систему експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ визначено як сукупність установ та підрозділів, що утворюють єдине ціле, взаємодіють один з одним, та на основі спеціальних знань здійснюють дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.
2. Правовий статус працівника криміналістичного підрозділу визначено як передбачену в нормативно-правових актах систему прав, обов’язків, обмежень, морально-правових вимог і гарантій професійної діяльності окремої категорії працівників системи МВС України, їх соціально-правовий захист і особливості юридичної відповідальності.
3. Нормативно-правове регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ визначено як цілеспрямовану діяльність суб’єктів нормотворчого процесу щодо врегулювання та впорядкування засобами юридичної техніки суспільних відносин, які виникають з приводу визначення принципів, завдань та їх оптимальної організаційної структури.
4. Управління криміналістичним підрозділом визначено як заснований на законі і підзаконних актах цілеспрямований, свідомий, у межах своєї компетенції вплив суб’єкта управління на об’єкт управління з метою вирішення завдань, покладених на експертно-криміналістичні підрозділи органів внутрішніх справ.
5. Принципи управління криміналістичними підрозділами визначено як основні поняття, положення, ідеї які відображають найбільш суттєві, головні сторони і прояви їх діяльності.
6. Методи діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ визначено як засоби, прийоми і способи, у більшості випадків технічного характеру, за допомогою яких працівники експертних підрозділів системи МВС виконують поставлені перед ними завдання.
7. Організацію діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ визначено як сукупність різноманітних за формами дій відповідних суб’єктів, які здійснюються з метою упорядкування, узгодження та налагодження зв’язків між усіма елементами експертної установи.
8. Інформаційно-аналітичну роботу в криміналістичних підрозділах органів внутрішніх справ визначено як комплекс організаційних, правових, технічних і технологічних заходів, засобів та методів, котрі забезпечують в процесі управління і функціонування системи інформаційні зв’язки між суб’єктами щодо виконання останніми завдань з техніко-криміналістичного забезпечення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
З організаційних питань:
1. Реформування та перебудова діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування злочинів потребує реорганізації її структури, зміни наявної орієнтації щодо ставлення фахівця до своєї службової діяльності. Виконання цього завдання неможливе без якісної підготовки фахівців високого рівня. Особливий характер функцій, що виконують експерти, спеціальна мета досліджень, які проводить експерт, правове регулювання підстав для проведення експертиз та порядку їх проведення відрізняють експертну діяльність від інших видів людської діяльності. Все це повинно визначати специфіку в підборі та підготовці експертних кадрів.
2. Для розробки новітніх технічних засобів криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, спрямованих на оптимізацію розкриття, розслідування та попередження злочинів, необхідно, на нашу думку, вивчати потреби правоохоронної практики. З огляду на потреби практики як визначальний фактор в організації розслідування злочинів, оптимальним було б практичним працівникам, керівникам відомств, служб формулювати конкретні заявки, запити на розробку певних науково-технічних засобів, методик, процедур, технологій. В такому випадку значно скоротились би матеріальні витрати, втрати часу інтелектуальних ресурсів на вивчення стану справ та фактичних потреб практики.
3. Необхідним є створення в правоохоронних органах аналітичних підрозділів, які б забезпечували систематичне та постійне вивчення потреб практики з розкриття, розслідування та попередження злочинів. Крім того, вагомим внеском в забезпечення розкриття злочинів за допомогою новітньої криміналістичної техніки було б створення міжвідомчого науково-дослідного інституту криміналістики, в якому б акумулювався позитивний досвід використання новітніх методів криміналістичного забезпечення усіх міністерств та відомств де функціонують експертні установи.
З удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України:

1. Вважаємо за необхідне передбачити в ст.13 Закону України „Про судову експертизу”, та у відповідній статті проекту закону „Про профілактику злочинів”, як одне із прав експертів - можливість самостійно вносити ними у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання щодо вжиття заходів для усунення причин і умов вчинення правопорушень. Відповідні зміни, щодо надання експертам права безпосереднього внесення подання про усунення причин і умов вчинення правопорушень необхідно внести і до відомчих нормативних актів МВС, які регулюють діяльність криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.
2. З метою вдосконалення правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів, підвищення ролі експертно-криміналістичної служби органів внутрішніх справ в боротьбі із злочинністю необхідним є: по-перше, прийняття Закону України „Про дактилоскопію”, враховуючи при цьому позитивний досвід зарубіжних країн; по-друге, доповнити існуючий перелік надання експертно-криміналістичним підрозділам органів внутрішніх справ дозволу на проведення платних експертиз фізичним і юридичним особам за матеріалами, що не пов’язані з кримінальним судочинством, з урахуванням єдиної системи розцінок для усіх криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ або на договірних засадах; по-третє, назріло питання про більш повну нормативно-правову регламентацію діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, більш чітке визначення статусу експерта і вимоги до його кваліфікації; по-четверте, необхідно визначати перелік процесуальних прав і обов’язків керівників експертних підрозділів, пов’язаних з дорученням і проведенням експертиз; по-п’яте, потребує доопрацювання система критеріїв, відповідно до яких встановлюється навантаження на працівників криміналістичних підрозділів; по-шосте, необхідною є розробка та прийняття Типових положень про відділи, відділення, групи з експертно-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ, які перебувають в оперативному підпорядкуванні керівництва відповідних міськрайлінорганів внутрішніх справ і підрозділів спеціальної міліції де були б визначені функціональні обов’язки їх працівників від керівника до техніка-криміналіста; по-сьоме, доцільним буде прийняття Концепції розвитку нормативно-правового регулювання діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, продовженням якої б стало прийняття єдиного нормативно-правового акта з питань діяльності криміналістичних підрозділів системи МВС, де було б визначено основні правові, економічні, соціальні, організаційні та інші засади регулювання, розвитку і забезпечення діяльності криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
5. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 28. - Ст.232.
6. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
7. Бахін В.П, Лисиченко В.К. Проблеми науково-методичного забезпечення слідчої діяльності // Теоретичні та практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті й розслідуванні злочинів. - К.:НАВС, 1996. - С.5-11.
8. Тевлін Р. Про поняття “правоохоронні органи” у вузькому та широкому розумінні // Рад. право. – 1985. – № 7. – С. 52-54.
9. Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юрид.лит., 1969.- 168 с.
10. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. -К.: Укр. енцикл., 1998.-Т.1. – 672 с.
11. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора А.И.Долговой. - М.: Издательская группа НОРМА ИНФРА, 1999. – 784 с.
12. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. Монография. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 496 с.
13. Долгова А.И. Криминология. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999.- 272 с.
14. Статистична звітність МВС України 2002-2003 рр. – К.: МВС України, 2004. – 56 с.
15. Ковальова В.В. Шляхи удосконалення експертно-криміналістичної служби МВС України: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 17 с.
16. Про Координаційно-методичну раду з проблем судово-криміналістичної експертизи при Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України: Наказ МВС України № 340 від 2 травня 1998 року.
17. Про заходи щодо підвищення рівня техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів: Наказ МВС України № 118 від 21 лютого 1998 року.
18. Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України: Наказ МВС України № 682 від 30 серпня 1999 року.
19. Про затвердження положення про експертно-кваліфікаційну, екзаменаційні комісії та персонального складу Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України: Наказ МВС України № 685 від 30 серпня 1999 року.
20. Шляхов А.Р. О предмете судебной экспертизы // Вопросы судебной экспертизы. - Тбилиси, 1962. – С.23-28.
21. Шляхов А.Р. Предмет, метод и система советской криминалистической экспертизы // Вопросы судебной экспертизы и криминалистики. - Алма-Ата, 1959. - Вып. 1. – С.12-18.
22. Шляхов А.Р. Проблемы классификации в криминалистической экспертизе и ее практическое значение // Правовые и методологические проблемы судебной экспертизы: Сборник научных трудов ВНИИСЭ. - М., 1974. - Вып. 10. – С.34-38.
23. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология (общетеоретические и методологические проблемы судебных экспертиз). - Волгоград, 1979. – 148с.
24. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Криминалистические приемы, средства, рекомендации. - М.: ИНФРА, 1997.- Т. 3. - 434с.
25. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / Под ред. Т.В. Аверьяновой и Р.С.Белкина. - М.: Квадрат, 1997. – 242 с.
26. Корноухов В.Е. Расследование и предупреждение хищений колхозного имущества, совершаемых путем присвоения, растраты, либо путем злоупотребления служебным положением: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Саратов, 1970. - 26 с.
27. Эйсман А.А. Экспертология в системе научного знания // Экспертные задачи и пути их решения в свете НТР: Сборник научных трудов ВНИИСЭ. - М., 1980. - Вып. 42. – С.34-39.
28. Сегай М.Я. Судова експертологія: шляхи становлення та розвитку / Теорія та практика судової експертизи і криміналістики: 3б. наук. практ. матеріалів. Ред. колегія: М.Л.Цимбал, Е.Б.Сімакова-Єфремян, В.М.Шерстюк та ін. -Харків: Право, 2001. - 320 с.
29. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частные теории. - М. : Юрид. лит., 1987. - 272 с.
30. Потапов С.М. Введение в криминалистику. - М.: Госюриздат, 1946.- 285с.
31. Калдин В.Я. Теоретические основы и практика применения идентификации при расследовании и судебном рассмотрении уголовных дел: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. - М., 1970. - 49 с.
32. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Политиздат, 1968. – 412 с.
33. Добров Г.М. Наука: информация и управление. – М.: Изд-во МГУ, 1977. – 215 с.
34. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. - Ленинград, 1989.- 245 с.
35. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности: методологические проблемы современной науки. – М.: Наука, 1978. – 391 с.
36. Бердичевский Ф.Ю. О предмете и понятийном аппарате криминалистики // Вопросы борьбы с преступностью. - М.,1976. — Вып. 24.- С.130-134.
37. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.1. Общая теория советской криминалистики. - М.: Акад. МВД СССР, 1977.- 330с.
38. Демичев В.А. Объект и предмет науки // Научные доклады высшей школы: Философские науки. - 1983. - № 5.- С.125-131.
39. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики: Монографія. – К.: НВТ „Правник”, 1997. – 99 с.
40. Криминология / Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М.: Юрид. лит., 1976. – 439с.
41. Криминология / Под ред. проф. Н.Ф.Кузнецовой, проф. Г.М.Миньковского. - М.: Изд-во МГУ, 1994.- 566с.
42. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н.Кудрявцева, проф. В.Е.Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512с.
43. Грехем Л.Р. Естествознание, философия и науки о человеческом поведении в Советском Союзе. - М.: ИНИОН, 1991. – 392с.
44. Лисиченко В.К. К вопросу о предмете и системе криминалистической экспертизы // Материалы 4-й расширенной научной конференции. - К., 1959.- С. 325-330.
45. Краснобаев Ю.И. Понятие предмета советской криминалистики (История и современное состояние проблемы): Дисс. ... кандид. юрид. иаук. - М., 1976.- 28с.
46. Белкин Р.С., Винберг А.И. История советской криминалистики. Этап возникновения и становления науки (1917-1930-е годы). - М., 1982. – 352с.
47. Белкин Р.С., Винберг А.И. История советской криминалистики. Формирование частных криминалистических теорий (1940-1950 годы). — М., 1983. – 289с.
48. Гумашвили Л.Э. Теоретические основы криминалистических классификаций и их значение в судебном доказывании (на примере построения и использования классификаций документов по делам о хищениях социалистического имущества): Дисс. ... кандид-юрид-наук.— М., 1979. -27с.
49. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств: сущность и методы. - М.: Издательство Наука, 1966. -295с.
50. Арсеньєв В.Д. Теория доказывания.- М.: Юрид. лит., 1985. – 189с.
51. Самыгин Л.Д. Расследование преступлений как система деятельности. - М., 1989. -144 с.
52. Тройнин В.И. Расследование и предупреждение корыстных убийств: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Воронеж, 1997.- 32 с.
53. Трубачев А.Д. Расследование спекуляции промышленными товарами: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Свердловск, 1973.- 29с.
54. Торвальд Ю. Век криминалистики. - М.: Прогресс, 1984.- 358с.
55. Крылов И.Ф. В мире криминалистики. - Л, 1980.- 432 с.
56. Тихенко С.И., Лисиченко В.К. Развитие криминалистики в Украинской ССР за 50 лет советской власти // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1967. - Вып. 4.
57. Тихенко C.I., Лисиченко В.К. Розвиток криміналістики в Українській РСР // Радянське право. - 1967. - № 9.
58. Лисиченко В.К., Сабуров И.В. Развитие криминалистики и судебной экспертизы в первые годы Советской власти в РСФСР и УССР // Криминалистика и судебная экспертиза. — К., 1983. — Вып. 26.
59. Салтевский М.В., Малышев В.Н. Из истории развития криминалистических подразделений МВД Украинской ССР // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1979. Вып.19.
60. Сапун А.П., Сегай М.Я. 50 лет деятельности Киевского научно-исследовательского института судебных экспертиз // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1967. - Вып. 4.
61. Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Салтевський М.В., Тимошенко П.Ю. Криміналістика: Підручник для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України. За ред. акад. П.Д. Біленчука.- К.: АТІКА, 1998.- 416с.
62. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Волынский А.Ф., Дулов А.В., Корухов Ю.Г., Миронов А.И., Российская Е.Р. Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и тенденции развития. Под ред. доктора юридических наук, профессора В.П. Лаврова - М.: ЮИ МВД РФ, 1994.-231с.
63. Бекишев Д.К. Взаимодействие органов дознания и следствия стран СНГ при расследовании преступлений: Дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1996. - 148 с.
64. Винберг А.И. Роль учения Е.Ф. Буринского в формировании отечественной криминалистики. - Волгоград, 1981.- 154с.
65. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. - Л., 1975. – 123 с.
66. Ковальова В.В. Створення та становлення експертно-криміналістичної служби в Україні // Право України. – 2001.- № 2.- С.127-129.
67. Про ліквідацію судових установ, створених Центральною Радою, Гетьманатом та Директорією: Декрет Радвиконкому УРСР від 19 лютого 1919 р // Революційне правосуддя. - К., 1919. - С.58.
68. Ароцкер Л.Е. О „синтетической” форме производства судебных экспертиз // Криминалистика и судебная экспертиза. - К., 1980. - Вып. 20. - С.150-154.
69. Положення про кабінети науково-судової експертизи: Затверджене постановою РНК УРСР від 25 квітня 1925 р. // Бюллетень НКВД. - 1925. - № 27. - С. 14.
70. Тихенко С.И. Развитие советской криминалистики на Украине // Криминалистика и научно-судебная экспертиза. - К., 1948. - Сб. 2. - С.11-12.
71. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза письма. - М.: Госюриздат, 1940. – 263 с.
72. Митричев С.П. Экспертиза как судебное доказательство // Проблемы социалистического права – М., 1939.- С.73-80.
73. Принципы самоорганизации / Пер. с англ. А.С.Ведерникова. – М.: Прогресс, 1982. – 438с.
74. Колмаков В.П. Криминалистические методы расследования и предупреждения преступлений против жизни: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук. - Харьков, 1962.- 54с.
75. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник.— К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. -702с.
76. Філософія: Навчальний посібник / І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1997. – 584с.
77. Алексеев С.С. Общетеоретические проблемы системы советского права.— М.: Госюриздат, 1961. - 265 с.
78. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
79. Кибернетика / Под. ред. Корноша В.П. - М.: Мысль, 1973. - 180с.
80. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224с.
81. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. - М.: Юрид. лит., 1972. - 258 с.
82. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел. 2000 – 704 с.
83. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис...доктора юрид. наук. – Х., 2002. – 408 с.
84. Загальна теорія держави і права / За редакцією В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
85. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1774.
86. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций. / общ. ред. Охотского Е.В., Игнатова В.Г. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 640с.
87. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація.— К.: УНКВО, 1990. - 76 с.
88. Кондратьев А.А. Гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.05. - М., 1985. - 25с.
89. Битяк Ю.П. Державна служба та розвиток її демократичних основ. – Харків: Укр. Юрид. Академія, 1990. – 74с.
90. Манохин В.М. Советская государственная служба.— М.: Юрид. лит., 1966.— 196 с.
91. Костюков А.Н. Должностное лицо: административно-правовой статус // Известия ВУЗов. Правоведение. - 1987. - № 2. - С. 21-25.
92. Іллічів М.О. Правове становище посадової особи. – Севастополь: Рібест, 2002. - 181 с.
93. Манохин В.М. Служба в государственных органах. - М.: Юрид. лит-ра, 1969. – 232 с.
94. Сергиенко Л.А. Правовая регламентация управленческого труда. - М.: Наука, 1984. – 42с.
95. Воробьев В. Особенности государственной службы в СССР // Советское государство и право. - 1984. - № 5. – С.23- 29.
96. Шульга В.М. Курс административного права и процесса. - М.: Юринформ, 1998. - 798 с.
97. Петришин А.В. Статус должностного лица: общетеоретическое исследование: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12. 00. 01 / Харьк. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. - Х., 1988. – 17 с.
98. Костюков А. Административно-правовой статус государственных служащих // Советское государство и право. - 1988. - № 3. – С. 12-16.
99. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: ТЕИС, 1995. – 582 с.
100. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
101. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996.-472 с.
102. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
103. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
104. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 735 с.
105. Конституція України – основа реформування суспільства / В.Я.Тацій, Ю.П.Битяк, Ю.М.Грошовий, М.В.Цвік. – Х.: Право, 1996. – 96 с.
106. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 120 с.
107. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 22. - Ст.303.
108. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.–1993.– № 35.– Ст. 398.
109. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. - Ст. 50.
110. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
111. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 12. - Ст. 145.
112. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 52. - Ст. 490.
113. Кодекс Законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Ст. 375.
114. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К: Атіка, 2001. - 160с.
115. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами та доповненнями станом на 1 жовтня 2003 року) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2.- Ст. 15.
116. Про додаткові заходи щодо зміцнення законності і правопорядку в Україні: Указ Президента України № 628/96 // Урядовий кур’єр. - 1996. – № 149 – 150.
117. Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р // Юридичний вісник України. –2001. –18-24 січня.
118. Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Указ Президента України № 561 // Голос України. - 1993. - № 229.
119. Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку: Указ Президента України від 18 січня 2001 № 20. // Юридичний вісник України. – 2001. –17-23 лютого.
120. Про утворення експертної служби Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 988 // Офіційний вісник України. - 2000. – № 32.
121. Про план заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією, на 2000 рік: Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. - 2000. – № 27.
122. Про стан виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р: Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. - 2001. – № 47.
123. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 ве¬ресня 1993 р. // ЗПУ України. – 1994. – № 1. – Ст. 17.
124. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року // ЗП України. – 1993. - № 1. – Ст. 17.
125. Разумович Н.М. Источники и форма права // Сов. государство и право. – 1988. - № 3. – С.20-26.
126. Положення про Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України: Наказ МВС України від 18 січня 1999 року.
127. Про затвердження Інструкції про єдиний облік злочинів: Наказ ГП, МВС, СБУ, ДКСОДКУ, ДМСУ, ДПАУ № 20/84/293/126/18/5 від 26 березня 2002 року.
128. Про затвердження Інструкції про порядок заповнення та подання документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ: Наказ ГП, МВС, СБУ, ДКСОДКУ, ДМСУ, ДПАУ № 20/84/293/126/18/5 від 26 березня 2002 року.
129. Про внесення змін і доповнень до додатків 5 та 6 затверджених наказом МВС України від 18 січня 1999 року № 30: Наказ МВС України № 487 від 21 липня 2000 року.
130. Про затвердження положення про Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, штатів цього Державного центру, Типового положення про науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУМВС України в Криму, Києві та Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті, а також Типової структури цього центру: Наказ МВС України № 487 від 21 липня 2000 року.
131. Про затвердження Інструкції про порядок прийому, реєстрації, обліку та розгляду в органах, підрозділах і установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди: Наказ МВС України № 500 від 26 листопада 1991 року.
132. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України: Наказ МВС України № 785 від 11 вересня 2001 року.
133. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: Наказ ГП, МВС, СБУ, ДКСОДКУ, ДМСУ, ДПАУ № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997року.
134. Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України: Наказ МВСУ, ДДУВП № 823/188 від 23 серпня 2002 року.
135. Про затвердження Інструкції про створення єдиної автоматизованої системи номерного обліку вогнепальної (стрілецької) зброї, яка зберігається й використовується в МВС, на об’єктах дозвільної системи та перебуває в особистому користуванні громадян: Наказ МВС України № 659 від 2 вересня 1998 року.
136. Про затвердження Інструкції про формування, ведення і використання криміналістичних обліків Криміналістичного центру МВС України: Наказ МВС України № 190 від 14 січня 1994 року.
137. Про затвердження Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Рішення колегії МВС України від 16 грудня 1999 року № 8/КМ.
138. Про організацію виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Наказ МВС України № 129 від 21 лютого 2001 року.
139. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 8 жовтня.
140. Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. // ЗПУ України. – 1993. – № 1-2. – Ст.28.
141. Проблемы общей теории социалистического государственного управления.- М.: Юрид. лит., 1981. – 248с.
142. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
143. Кудрявцев В.П. О систематизации правовых актов об административном задержании // Общетеоретические проблемы административно-право¬вого обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр. – К.: 1982. – С. 81-90.
144. Манохин В.М. Правовое государство и проблема управления по усмотрению // Сов. государство и право. – 1990. – № 1. – С. 23-30.
145. Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. – 1999. – № 12. – С. 25-28.
146. Афанасьев К.К. Проблемы совершенствования административно-правовых форм и методов // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – Луганськ: Луганський інститут внутрішніх справ, 2000. – С. 240-247.
147. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Юрінком, 1998 - 432с.
148. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
149. Коваль Л.В. Адміністративне право України. - К.: Основи, 1994. - 154с.
150. Основы управления в органах внутренних дел: Учебник / Н.И. Буденко, Г.П. Герт, В.Р. Кисин, Б.П. Кондратьев и др. / Под ред. А.П. Корнеева. - М.: Щит-М, 1996. - 343 с.
151. Гвишиани Д.М. Организация и управление. - М.: Наука, 1972. - 530с.
152. Туманов Г.А. Организация как функция государственного управления // Советское государство и право. - 1986. - № 1. - С.38-46.
153. Полубинский В.И. Теоретические основы организаторской работы в органах внутренних дел: Автореферат дис... к.ю.н. - М., 1973. - 17с.
154. Кубко Е.Б. Програмно-целевая организация государственного управления (сущность, правовая основа, хозяйственная практика).— К.: Наукова думка, 1988. - 232с.
155. Туманов Г.А. Организация управления в сфере охраны общественного порядка. – М.: Наука, 1972. – 177 с.
156. Янг С. Системное управление организаций. – М.: Наука, 1976. – 375 с.
157. Кувакін С.В. Організаційні форми управління ОВС: загально-теоретичний аспект: Дис... канд. юрид. наук. - Х., 2001. – 197с.
158. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наук. думка, 1990. – 145 с.
159. Яковлев Г.С. Аппарат управления: принципы организации. – М.: Юрид.лит, 1974.- 195 с.
160. Керженцев П.М. Принципы организации. Избранные произведения. - М.: Экономика, 1968.- 339с.
161. Рожко К.Г. Принципы деятельности. - Томск: Из-во Томского ун-та, 1983. – 210с.
162. Основин В.С. Основы науки социального управления. – Воронеж: Из-во ВВШМ, 1971.- 238 с.
163. Управление организацией: Учебник - Под ред. А.Г.Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – М.: ИНФРА – М, 1999. – 669с.
164. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 117 с.
165. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
166. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
167. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. – Харків: Націон. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
168. Управленческие процедуры / Отв. ред. Б.М.Лазарев. - М.: Наука, 1988. - 271 с.
169. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспекти лекцій. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44 с.
170. Рейнвальд Н.И. Психология личности. - М.: Прогресс, 1987. –249 с.
171. Мексон М.Х., Альберт М., Хедоури М. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: “Дело”, 1992. - 702 с.
172. Зыбин С.Ф., Стремоухов О.В. Научные основы организационно-правовой работы с кадрами органов внутренних дел: Монография. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского юридического института, 1994. - 97 с.
173. Колодкин Л.М. Организационные и правовые основы работы с кадрами в органах внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1979. – 289с.
174. Садченко О.О. Проблеми підготовки експертів / Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Випуск 2: Збірник матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. - Харків: Право, 2002. - 656 с.
175. Маркова А.К. Психология профессионализма. – М.: Статут, 1996. – 402с.
176. Зуйков Г.Г., Масленников Э.П. Систематизация методов социального управления // Проблемы совершенствования административных методов управления органов внутренних дел: Сборник научных трудов. - К., 1984. - С.3-12.
177. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 160с.
178. Четвериков B.C., Четвериков В.В. Основы управления в органах внутренних дел: Учебное пособие. - М.: Новый Юрист, 1997. - 128с.
179. Одерій О.В. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування злочинів. – Донецьк: ДІВС, 2001. – 20 с.
180. Пашко В.І. Наукові та методологічні основи організації використання експертно-криміналістичних обліків органів внутрішніх справ України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Укр. акад. внутр. справ. - К., 1995. - 23 с.
181. Косолапов В.В. Методология социального прогнозирования. - К.: Вища школа, 1981. - 312 с.
182. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Х.: Право, 1999.- 303 с.
183. Блауберг И.В., Юдин Э.Т. Становление и сущность системного подхода. - М.: Наука, 1973. - 270 с.
184. Садовский В.Н. Основание общей теории систем. Логико-методологический анализ. - М.: Наука, 1974. - 279 с.
185. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. - Львов: Выща школа, 1980. - 212с.
186. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. – М.: Госюриздат, 1924.- 216 с.
187. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т. 2: Частные криминалистические теории. -М. : Акад. МВД СССР, 1978. - 410 с.
188. Салтевский М.В. Теоретические основы установления групповой принадлежности в судебной экспертизе: (Методологические и правовые проблемы): Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. - Харьков, 1969.- 65 с.
189. Евсюгин И.Н. Прогнозирование научно-технического прогресса. Методологические аспекты. - М.: Экономика, 1974. -207 с.
190. Про державну статистику: Закон України від 17 вересня 1992 р. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 43. - Ст.608.
191. Про державну таємницю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст.93.
192. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 5 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 31. - Ст.286.
193. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - Ст.56.
194. Галаган В., Петряєв С. Перспективи та проблеми впровадження в практику органів внутрішніх справ України автоматизованих дактилоскопічних ідентифікаційних систем // Вісник Академії правових наук. - 2000. - № 3. – С. 189-195.
195. Калюжный С.М. Правоохранительная деятельность в зарубежных странах. – М.: ИНИОН, 1991. – 345 с.
196. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. редакцією д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
197. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. – М.: Институт международного права и экономики. Издательство «Триада, ЛТД», 1997. – 384с.
198. Державне управління і менеджмент: Навчальний посібник у таблицях і схемах / За заг. ред. Г.С. Одінцової. – Х.: Основа, 2002. – 424 с.
199. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 514с.
200. Марцев А.И., Максимов С.В. Общее предупреждение преступлений и его эффективность. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1989. – 160 с.
201. Литвак О.М. Справедливість – сутність і передумова ефективності правозастосовчої діяльності // Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2001. - № 14. - С.112-117.
202. Афанасьєв В.Г., Урсул Д.А. Эффективность социального управления: системно-детальный подход. – М.: Наука, 1989. – 182с.
203. Цветков В.В. Державне управління. Основні фактори ефективності: політико-правовий аспект. – Х.: Право, 1996. – 312с.
204. Михайлов В.Г. Понятие и критерии эффективности прокурорского надзора. В кн.: Проблемы эффективности прокурорского надзора / Под ред. К.Ф. Скорцова. – М.: Юрид.лит., 1997. – С.20-38.
205. Шахмалов Ф.М. Теория государственного управления. – М.: Экономика, 2002. – 638с.
206. Гаврилишин Б.С. До ефективніших суспільств. – К.: Істина, 1993. – 147с.
207. Державне управління: Навчальний посібник /За ред. А.Ф. Мельника. – К.: „Знання-Прес”, 2003. – 343с.
208. Кудрявцев В.Н. Эффективность системы уголовной юстиции //Социалистическая законность. – 1971. - №7. – С.151-154.
209. Казимирчук В.П., Боботов С.В. Эффективность права как формы социального контроля. В кн.: Эффективность применения уголовного закона. – М.:. Юрид. лит., 1973. – С.113-128с.
210. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997.– 368 с.
211. Каминская В.И. Теоретические проблемы социальной обусловленности и эффективности уголовного правосудия. В кн.: эффективность применения уголовного закона. – М.: Юрид. лит., 1973. – С.48-56.
212. Музичук О.М. Шляхи підвищення ефективності правоохоронної діяльності громадськості в Україні на сучасному етапі //Право і Безпека. – 2002. - № 4. – С.118-121.
213. Волов В.Г. Оценка эффективности расследования преступлений // Проблемы следствия: ВСШ МВД СССР, 1980. – №10. – С.100-108.
214. Посечник В.Л., Бойко І.В. Визначення критеріїв оцінки слідчих за системою вагомих показників. – К.: Вид-во Нац. юрид. акад., 1998. – 95с.
215. Баранов Н.Н., Кондратюк Л.В. Методика оценки деятельности работников милиции. – М.: ВСШ МВД СССР, 1976. – 110с.
216