ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ Ι
Поняття місцевого самоврядування, його місце та роль у дер-жавному устрої 9
1.1. Поняття місцевого самоврядування, його зміст 9
1.2. Історія розвитку місцевого самоврядування в Україні 31
1.3. Система місцевого самоврядування 49
1.4. Основи місцевого самоврядування 84
Розділ ΙΙ
Повноваження суб’єктів місцевого самоврядування 127
2.1. Поняття повноважень та їх розподіл між суб’єктами місцевого самов-рядування ………………………………………………………..………………..127
2.2. Реалізація повноважень суб’єктів місцевого
самоврядування та їх взаємодія 152
2.3. Відповідальність органів та посадових осіб
місцевого самоврядування 173
Висновки 190
Список використаних джерел 200

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова української державності за принципами демократії об’єктивно викликала переосмислення місця й ролі мі-сцевого самоврядування в системі громадянського суспільства, пошуку най-кращого варіанту моделі організації влади, яка б цілком відповідала сучасним світовим і європейським стандартам, була спрямована на забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини. Вирішення цієї проблеми неможливе без сприйняття кращих традицій світової філософської та правової думки, ураху-вання наукових досліджень і практики місцевого самоврядування демократич-них країн світу.
На сьогодні в місцевому самоврядуванні існує чимало проблем, які пот-ребують дослідження й вирішення, а саме: впровадження чіткого розподілу влади між державними органами й органами місцевого самоврядування і пере-дачі останнім значної кількості управлінських функцій; удосконалення системи і структури органів місцевого самоврядування; зменшення загального числа територіальних громад шляхом їх об’єднання й утворення спільних органів; створення належної законодавчої бази; впровадження механізмів фінансової незалежності місцевого самоврядування й урегулювання ступеня фінансової допомоги з боку держави; активізація участі населення у вирішенні питань міс-цевого значення через територіальні громади, їх представницькі органи й ор-гани самоорганізації населення тощо.
За останні роки в Україні проблеми місцевого самоврядування досліджу-ються вченими, захищено декілька дисертацій, присвячених різним аспектам теорії та практики місцевого самоврядування. Але в них знайшли відбиття здебільшого окремі проблемні питання розглядуваної теми. Що ж до комплек-сної розробки питань місцевого самоврядування - його поняття, системи, ос-нов, повноважень в науках конституційного права, державного будівництва та місцевого самоврядування, то на сьогоднішній день такого дослідження про-ведено не було. Саме ці та інші обставини й визначають актуальність обраної теми дисертації, її науково-практичну важливість для місцевого самоврядуван-ня в Україні.
Дисертаційне дослідження спирається на праці класиків дореволюційної правової думки В.П.Безобразова, А.І.Васильчикова, М.М.Коркунова, М.І. Лазаревського, а також таких українських та російських науковців, як-то: С.А. Авак’ян, В.Б. Авер’янов, Г.В. Атаманчук, М.О. Баймуратов, Г.В. Бара-башев, В.О.Барахтян, В.І. Борденюк, В.Є. Бражников, І.П. Бутко, В.І. Василь-єв, А.І Васильчиков, М.П.Воронов, А.З.Георгіца, В.М. Кампо, А.М. Колодій, М.І. Корнієнко, В.В. Кравченко, М.О. Краснов, О.Є. Кутафін, П.М. Любченко, Н.Р. Нижник, Р.С. Павловський, В.Ф. Погорілко, М.В. Постовий, М.О. Пух-тинський, А.О. Селіванов, М.Ф. Селівон, Б.О. Страшун, В.М. Терлецький, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, К.Ф. Шеремет, К.С. Шугріна, В.Д. Яворський та ін., які сприяли становленню й розвитку теорії та практики проблеми місцевого самоврядування. У процесі наукового дослідження окремих точок зору на становлення й розвиток інститу-тів локальної демократії в Україні використовувалися роботи відомих зарубі-жних учених-правників Г.Єллінека, А. де Токвіля, Л. Штейна та ін.
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Об-рана проблематика дисертаційного дослідження передбачена комплексною програмою наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого № 0186.0.070865 і кафедри державного будівництва та самоврядування за напрямком “Проблеми вдосконалення організації і дія-льності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”.
Метою дисертаційного дослідження є комплексне визначення основних елементів інституту місцевого самоврядування в Україні, пошук шляхів ство-рення ефективної моделі діяльності його суб’єктів, розробка питань їх взаємо-дії з органами державної виконавчої влади; втілення деяких прогресивних під-ходів системи місцевого самоврядування країн Західної Європи в практику державотворення України.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження:
- визначити сучасний стан наукової розробки даної проблеми в конститу-ційно-правовій теорії, в науці державного будівництва та місцевого самовряду-вання;
- дати визначення поняття „місцеве самоврядування”, розкрити зміст цьо-го суспільно-політичного явища й вирізнити головні його елементи;
- прослідкувати історію становлення й розвитку вітчизняного місцевого самоврядування;
- охарактеризувати систему місцевого самоврядування в Україні й визна-чити принципи її побудови, види органів самоврядування, їх взаємовідносини між собою та з іншими органами влади і управління;
- визначити сутність та розкрити деякі проблеми територіальної, правової і матеріально-фінансової основ місцевого самоврядування на сучасному етапі;
- проаналізувати комплекс повноважень суб’єктів місцевого самовряду-вання, визначивши проблемні питання при їх розподілі й реалізації;
- виділити найважливіші аспекти юридичної відповідальності органів і по-садових осіб місцевого самоврядування; розкрити сутність різноманітних ви-дів їх юридичної відповідальності, зокрема конституційної.
Об’єктом наукового дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі функціонування інституту місцевого самоврядування в Україні.
Предмет дослідження складають соціальна та правова природа, сутнісні риси місцевого самоврядування, історія виникнення й розвитку інституту міс-цевого самоврядування в Україні, повноваження суб’єктів останнього й питан-ня їх юридичної відповідальності.
Методи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям дисерта-ційної роботи є положення теорії пізнання, як-то: закони діалектичного матері-алізму, філософські категорії й наукові принципи вивчення соціально-правової дійсності. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи: формально-логічний, історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, класифікаційний та інші, які дали можливість отримати якомога пов-ну інформацію про досліджуване явище для обґрунтування нових теоретичних положень та висновків, рекомендацій у сфері вдосконалення практики місцево-го самоврядування. Так, завдяки формально-логічному і системно-структурному методам здійснено обробку одержаного емпіричного матеріалу. За допомогою історичного методу розглянуто інститут місцевого самовряду-вання в його історичному розвитку й дано наукову оцінку сучасного стану де-яких правових актів. Класифікація сприяла дослідженню різних видів юридич-ної відповідальності органів місцевого самоврядування та ін.
Вірогідність отриманих результатів, обґрунтованість висновків і рекомен-дацій щодо вдосконалення практики діяльності органів місцевого самовряду-вання підтверджується вивченням репрезентативного числа первинних право-вих документів, що становлять інформаційну базу для виявлення характерних рис та особливостей розглядуваного феномену, наукового осмислення пору-шеної проблеми і моделювання най оптимальніших шляхів її вирішення.
Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в Україні на підс-таві основних положень теорії конституційного права, державного будівництва та місцевого самоврядування проведене комплексне поглиблене дослідження інституту місцевого самоврядування, оскільки на науковому рівні ця проблема в такому обсязі спеціально не вивчалася. Дотепер юридична література не має ні монографічних, ні дисертаційних робіт, у яких з позиції галузевих наук, у тому числі конституційного, адміністративного, фінансового й цивільного пра-ва, розглядалися б питання створення ефективної системи місцевого самовря-дування.
До найбільш істотних результатів, що відбивають наукову новизну дисерта-ції віднесені наступні теоретичні положення і практичні пропозиції:
- наведено авторське поняття місцевого самоврядування, обґрунтовується твердження про те, що право на місцеве самоврядування – це право третього покоління (колективне право), яке полягає в можливості членів територіальних громад брати участь у вирішенні питань місцевого значення і повинно розгля-датися в органічному поєднанні 2-х аспектів: матеріального (право територіа-льної громади самостійно вирішувати локальні питання) й інституційного (як система форм реалізації цього права);
- дістало подальшого розвитку твердження про необхідність законодавчого введення регіонального й базового рівнів місцевого самоврядування; наво-диться авторське визначення поняття “регіон” ;
- по-новому проаналізована система місцевого самоврядування не лише в конституційно-правовому вимірі, а й з точки зору її раціональності, здатної подолати наявні проблеми функціонального, інфраструктурного, політико-правового й матеріально-фінансового характеру на підставі застосування нау-кової організації самоврядної діяльності;
- запропоновано доповнити систему місцевого самоврядування принципами монізму (на одній території не може бути кількох територіальних громад) й самодостатності територіальних громад (соціально-економічний потенціал ба-зової територіальної одиниці має бути достатнім для забезпечення мінімальних локальних потреб відповідної територіальної громади);
- обґрунтована потреба в реформуванні низового (базового) рівня системи адміністративно-територіального устрою з метою забезпечення належної тери-торіальної основи місцевого самоврядування, формування самодостатніх тери-торіальних громад ;
- по-новому сформульовано поняття і ознаки місцевих рад як провідних, представницьких, колегіальних органів місцевого самоврядування ;
- запропоновано необхідність зміни бюджетної політики щодо взаємовідно-син між державним і місцевими бюджетами: формування бюджетів має здійс-нюватися таким чином, щоб до Державного бюджету кошти надходили тільки у випадку повного забезпечення за рахунок місцевих бюджетів потреб терито-ріальних громад на рівні гарантованих державою соціальних стандартів ;
- поглиблено визначення поняття повноважень місцевого самоврядування та форм їх реалізації, приводиться їх класифікація за змістом, значенням, ор-ганами реалізації ;
- подальшого розвитку одержала теорія юридичної відповідальності суб’єктів місцевого самоврядування; вироблені більш чіткі критерії й підстави застосування різних видів відповідальності до конкретних суб’єктів місцевого самоврядування.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати сприятимуть поглибленню знань про місцеве самовряду-вання, зокрема, в частині його загальнотеоретичної характеристики, історії ро-звитку, сучасних проблем і шляхів їх вирішення. Сформульовані теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути використані: у подальших наукових дослідженнях проблем місцевого самоврядування; при вдосконаленні норм чинного законодавства; для навчально-методичних цілей у процесі ви-кладання дисциплін „Конституційне право України”, “Держане будівництво та місцеве самоврядування”; при підготовці курсу лекцій, методичних вказівок та підручників для студентів; для підвищення кваліфікації практичних працівни-ків.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі держаного будівництва та місцевого самоврядування Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дисертаційної роботи знайшли відбиття в опублікованих статтях та тезах на наукових і науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми становлення державності в Україні” (Харків, 1995 р.); “Ідеологія державотворення в Україні: історія і со-ціальність” (Київ, 22-23 листопада 1996 р.); “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (Харків, 30 червня 2001 р.); „Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самов-рядування” (Харків, 4-5 грудня 2001 р.); “Правові проблеми реформування регіональної влади” ( Харків, 12 квітня 2002 р.).
Публікації. Основні положення проведеного дослідження знайшли відо-браження в 6-ти статтях і 5-ти тезах доповідей та наукових повідомлень.
Структура дисертації зумовлена її цілями, завданнями і предметом дослі-дження і складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 7 підрозділів, виснов-ків, списку використаних літературних джерел в кількості 242. Загальний обсяг праці – 228 сторінок, текст дисертації – 197 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Комплексне дослідження інституту місцевого самоврядування дозволило зробити ряд висновків, внести деякі пропозиції і рекомендації по подальшому вдосконаленню практики його розбудови в Українській державі, а також визначити перспективні напрямки подальших досліджень з обраної проблематики.
1. Один з невід'ємних атрибутів громадянського суспільства й інноваційним суб’єктом державотворення сучасних економічно і соціально розвинутих країн світу є місцеве самоврядування. Як виявилося, на сьогоднішній день це єдино можлива демократична і раціональна модель влади на місцях.
Аналіз конституційних положень приводить до висновку, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості: по-перше, основи конституційного ладу України і найважливішого принципу організації і функціонування публічної влади в держав; по-друге, специфічної форми народовладдя; по-третє, права жителів визначеної адміністративно-територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення. Розгляд феномену місцевого самоврядування саме з цих сторін надає йому характеру комплексності та всеосяжності та виводить на якісно новий рівень вивчення проблеми його ефективної дії.
2. Право на місцеве самоврядування є колективним політичним правом, що остаточно сформувалося й отримало конституційне визнання у 2-й половині ХХ ст., і являє собою різновид правовідносин, які виникають на ґрунті спільних соціально-економічних і духовно-культурних потреб, обумовлених спільним проживанням людей у межах певного населеного пункту.
3. Місцеве самоврядування, як складова частина єдиної публічної влади, є децентралізованим і організаційно відособленим інститутом державного механізму, що виступає в якості адміністративної організації по забезпеченню життєдіяльності населення муніципальних утворень відповідно до державних соціальних стандартів і загального політичного курсу органів державної влади. За своєю природою, своїми інститутами, формами діяльності, повноваженнями, правовим захистом і відповідальністю місцеве самоврядування, будучи специфічною формою реалізації публічної влади, відрізняється від державної влади, влади об'єднань громадян та інших форм здійснення публічної влади. Відмінності у сутності місцевого самоврядування від переліченого вище пояснюються тим, що в даній владі, в якій знаходить свій прояв зазначена інституція, одночасно поєднуються суспільний і державний аспекти. Тобто місцеве самоврядування має двоїсний характер: в інституційному аспекті це інститут громадянського суспільства, який про-тистоїть всевладності держави, і водночас це інститут публічної влади, що має низку спільних з державою ознак і виконує відповідні державні функції.
4. У дисертаційному дослідженні під функціями місцевого самоврядування розуміють основні напрямки діяльності територіальних громад, органів місцевого самоврядування по вирішенню завдань місцевого самоврядування. Основними напрямками діяльності є залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого і загальнодержавного значення; управління комунальною власністю, забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку певної території; надання соціальних послуг населенню; забезпечення законності, правопорядку, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян; соціальний захист; захист прав місцевого самоврядування. Уявляється, що розгляд основних функцій в дисертаційному дослідженні є обов’язковим у зв’язку з тим, що через них розкривається аксіологічне призначення місцевого самоврядування у суспільстві.
5. Становлення місцевого самоврядування в Україні в його сучасному вигляді – це тривале явище, що має глибокі історичні корені, які сягають традицій ще часів полісної демократії античного світу, міських і сільських громад станового суспільства. У розвитку системи місцевого самоврядування в Україні можна виділити умовно декілька важливих етапів: 1) місцеве самоврядування Київської Русі (9-11 ст.); 2) місцеве самоврядування під час феодальної роздробленості (11-13 ст.); 3) місцеве самоврядування Польсько-литовської доби (14-16 ст.); 4) козацьке самоврядування часів Запорізької Січі (16-17 ст.); 5) функціонування системи органів місцевого самоврядування під час перебування України у складі Російської імперії та Австро-Угорщини (кінець 17 ст. - початок 20 ст.); 6) місцеве самоврядування в Україні в 1917-1920 рр. і на західноукраїнських землях у 1920-1930 рр.; 7) розвиток та становлення місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі (1990-2002 рр.). Отже, всі зазначені історичні етапи формування місцевого самоврядування в Україні є ланками єдиного безперервного процесу формування місцевого самоврядування в нашій країні, тому розгляд будь-якого етапу цього процесу ізольовано веде до неповноти розуміння такого складного історико-політичного явища, його сутності, елементів, функцій та системи в сучасної державі.
6. Одним з основних елементів змісту організації та діяльності органів місцевого самоврядування є їхня система. На нашу думку, систему місцевого самоврядування виступає його організаційним підґрунтям і являє собою певне об’єднання взаємопов’язаних правових інститутів, що визначають принципи її побудови, види органів самоврядування, їх взаємовідносини між собою та з ін-шими органами влади і управління.
Система місцевого самоврядування, яка існує зараз в Україні, дещо відрізняється від аналогічних за назвою систем минулих років. У теперішній час дана система не заперечує ані органи самоврядування, ані форми безпосередньої демократії, вона лише розширяє перелік суб’єктів, що входять до неї. Але сьогоднішня функціональна структура органів місцевого самоврядування в Україні ще далека від тієї, яку мають країни з розвиненою системою місцевого самоврядування. Тому говорити про дійову ефективну систему місцевого самоврядування в Україні поки що рано. Це пояснюється тим, що дуже мало функцій реалізується самим населенням. Надто багато місцевих питань все ще вирішується державою – або через регіональні органи влади, або за допомогою фінансових важелів. Зміни же, що відбулися у системі місцевого самоврядування, на жаль, часто зводяться до перейменування назви структурних підрозділів, виникнення деяких нових, значного зростання штатів тощо. По суті, поки що можна говорити не про систему реального самовряду-вання, а скоріш, про систему управління на місцевому рівні.
7. В дисертаційному дослідженні відмічається, що головним, первиним елементом системи місцевого самоврядування слід вважати територіальну громаду, з розвитком якої багато в чому пов’язане подальше вдосконалення в Україні місцевого самоврядування як такого. На думку дисертанта, під територіальною громадою розуміється природне і єдине соціальне утворення, що діє в просторових межах держави, у рамках якої реалізуються природні і повсякденні потреби та інтереси жителів певних територій системного характеру (муніципальні права особистості). Це визначення є найбільш комплексним, порівняно з тими, що раніше наводилися у спеціальній літературі з приводу даного питання, тому що в ньому враховані і соціальні, і територіальні, і самоврядні риси територіального колективу. Отже, саме такий підхід до визначення територіальної громади як важливішого елементу місцевого самоврядування в його інституційному аспекті дає можливість всебічно охарактеризувати природу інституту, що розглядається у ди-сертаційному дослідженні. Крім того, значна увага приділяються іншим елементам системи місцевого самоврядування, як-то: сільська, селищна, міська ради; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні й обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; районні в містах ради (у разі їх створення у містах з районним розподілом) і їх виконавчі органи та голова, який водночас є ї головою виконавчого комітету ради; органи самоорганізації населення.
8. Значне місце в політико-управлінській системі конкретної території та у системі зв’язків на місцевому рівні займають органи самоорганізації населення. Не зважаючи на це, існує низка проблем, пов’язаних з їх функціонуванням на практиці, на що вказується в дисертаційному дослідженні. Наприклад, одна з ключових проблем полягає у тому, що ці органи мають дуже низький громадський авторитет. Причиною цього становища є неготовність громадян працювати у територіальних формуваннях; зведення діяльності даних органів до благоустрою під’їздів та озеленіння територій тощо. У зв’язку з цим, уявляється, що важливим завданням, спрямованим на активізацію органів самоорганізації населення, а також підвищення їх авторитету, є розробка механізму організації представництва цих структур при міських, районних, обласних радах. Крім того, надзвичайно актуальною є проблема взаємовідносин органів самоорганізації населення з місцевими радами, тому що останні найчастіше бачать в органах самоорганізації насе-лення конкурентів у здійсненні повноважень місцевого самоврядування; проблема фінансового забезпечення діяльності органів самоорганізації громадян за місцем проживання, а також формування їх економічної бази.
9. Місцеве самоврядування як багатогранне, складне явище, припускає наявність декількох основ його успішного функціонування. Під основами місцевого самоврядування слід розуміти об'єктивно сформовані в суспільстві економічні, соціальні, фінансові, правові й інші можливості й умови, сукупність яких утворює той базис, на якому будується вся система місцевого самоврядування. У дисертації увага приділяється розкриттю змісту таких його основ, як територіальна, матеріально-фінансова та правова, а також розгляду проблем, які виникають на шляху побуди раціональної моделі тих чи інших основ місцевого самоврядування. Так, відмічається, що процес формування територіальної основи місцевого самоврядування в Україні ще не завершений. Зокрема, на практиці існує не зовсім чітке визначення територіальних кордонів, у межах яких територіальна громада здійснює місцеве самоврядування; велика частина території України перебуває за межами юрисдикції територіальних громад та їхніх органів; у той же час одні населені пункти входять до меж інших, у результаті чого виникає так звана ситуація “матрьошки”, коли населені пункти, що входять до складу інших, поряд із загальними, мають ще і власні органи місцевого самоврядування.
На вирішення цієї ситуації в дисертації пропонується розробити та впровадити систему заходів щодо надання статусу самостійних адміністративно-територіальних одиниць тим населеним пунктам, які перебувають у теперішній час у межах адміністративних кордонів інших населених пунктів; забезпечення повсюдності місцевого самоврядування, яке повинно здійснюватися на всій території України без будь-яких обмежень. Отже, реформа місцевого самоврядування повинна здійснюватися узгоджено з реформою адміністративно-територіального устрою України, для чого доцільно розробити Концепцію трансформації останнього, на підставі якої в подальшому необхідно прийняти Закон України “Про адміністративно-територіальний устрій України”. Крім того, гостро постає проблема, пов'язана з тим, що переважна більшість територіальних громад не має необхідної матеріально-фінансової основи, яка б могла забезпечити належний рівень соціальних послуг, що надаються в системі місцевого самоврядування. До того ж чинне законодавство України не містить положень, які б передбачали ефективні шляхи та засоби формування самодостатніх територіальних громад. Для формування подібних громад доцільно було б централізовано визначати територію громади з урахуванням того, щоб вона не була надто великою, але достатньою, з точки зору можливості формування комунальної власності, місцевого бюджету та виборних органів місцевого самоврядування, щоб на її території перебували об’єкти соціальної та комунальної інфраструктури, необхідні для виконання завдань місцевого самоврядування по наданню соціальних послуг населенню. При цьому на місцях має залишатися не менше половини коштів, що надходять до бюджету з відповідної території.
10. Під час розкриття сутності територіальної основи місцевого самоврядування, визначається співвідношення суб'єктів місцевого самоврядування з такими поняттями, як “регіон”, “регіональна політика” та “регіональне управління”. Такий підхід має особливе значення, оскільки в сучасних умовах, коли українська держава робить спробу сформулювати параметри своєї регіональної політики, – а регіони можуть стати реальними суб'єктами права, – чітке визначення поняття “регіон” та похідних від нього дефініцій переходить із площини сугубо наукових дискусій у площину практичних політико-правових дій.
Автор дотримується тієї точки зору, що сучасна регіональна політика – це діяльність держави, яка спрямована на адміністративно-економічну оптимізацію регіональної структури країни і відносин між центром і територіями з метою забезпечення збалансованого розвитку за рахунок максимально ефективного використання існуючих внутрішніх і залучення зовнішніх ресурсів. Одним із ключових моментів побудови регіональної політики, як зазначається у дисертаційному дослідженні, є вирішення проблеми реалізації погодженості державних і місцевих інтересів на трьох рівнях: інституціональному, територіальному і змістовному.
11. Ключовою проблемою у контексті регіональної політики є проблема поєднання централізації і децентралізації державної влади. На даному етапі актуальність цього питання обумовлена необхідністю оптимального розмежування повноважень між центром і органами місцевого самоврядування, що є важливою умовою ефективної реалізації державного керування. З урахуванням того, що Україна є децентралізованою унітарною державою, в роботі висвітлюється різниця між інститутами місцевого самоврядування, що є формою децентралізації частини державної виконавчої влади на рівні територіальної громади та тих органів, які вона обирає, та автономії, що також є формою децентралізації законодавчої влади унітарної держави. Однак визначення тієї або іншої території в якості автономії не виключає розвитку на цій території місцевого самоврядування на рівні територіальних громад. Одночасно автор вважає, що слід поміркувати про можливість для України укрупнення областей з подальшим їх об’єднанням та перетворенням у землі (краї) як автономні державно-територіальні одиниці з наданням цим одиницям особливого статусу та делегуванням їм законодавчих і виконавчих управлінських функцій. Але слід враховувати, що цей процес тривалий. Лише поступове та обмірковане його проведення може дати позитивні результати, які призведуть до децентралізації державної влади і управління, розподілу повноваження центральних і місцевих органів влади і управління, забезпечення самостійності та незалежності автономно-територіальних одиниць в установлених Конституцією і законами України межах, створення реального управління територіями та зменшення витрат на утримання апарату управління, гармонійного поєднання загальнодержавних та регіональних інтересів тощо.
12. Провідне місце в структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Однак питання комунальної власності залишаються недостатньо врегульованими, а це, в свою чергу, призводить до виникнення конфліктів між різними системами місцевої влади з приводу власності на той чи інший об’єкт. Так, наприклад, неврегульованими залишаються особливості реалізації права комунальної власності: не визначено переліку об’єктів права комунальної власності виключно громадського користування, що не підлягає приватизації, продажу, або відчуженню в будь-який інший спосіб; фактично не реалізованим залишається право комунальної власності на фінансові ресурси; неповністю визначеним є порядок вилучення (викупу) об’єктів цієї власності органами державної влади тощо. Усі ці прогалини практики потребують осмислення спочатку на теоретичному рівні із врахуванням того досвіду, що є вже на сьогодні, а потім стане необхідними апробація та впровадження тих наробок, що з часом будуть накопичені на рівні теоретичного осмислення.
13. Обласні, районні та районні у містах ради є представницькими органами особливого роду, представляють відповідно спільні інтереси територіальних громад, частини територіальної громади міста, тому пропонується запровадити власну матеріально-фінансову основу та виконавчий комітет обласної ради, а також змінити статус районів, районів у місті, перетворивши їх в адміністративні одиниці з виконавчими органами, підпорядкованими відповідно обласним та міським ради.
14. Одним з найважливіших джерел місцевого самоврядування в нашій державі є Європейська Хартія місцевого самоврядування, яка разом з Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в України” є тими трьома китами, на яких будується місцеве самоврядування в Україні. Однак між цими нормативно-правовими актами є певні розбіжності з питань місцевого самоврядування, що призводить до неоднозначного розуміння цього політико-правового явища на практиці. Тому в подальшому відповідними фахівцями має бути проведена значна робота з узгодження окремих принципових положень зазначених вище документів.
15. Говорячи про розподіл повноважень суб’єктів місцевого самоврядування, слід відмітити, що набір функцій, які реалізуються місцевим самоврядуванням, та їх зміст, залежить від кількох обставин. По-перше, в значній мірі вони визначаються територіальним рівнем місцевого самоврядування. По-друге, певний відбиток на функції, що реалізуються місцевим самоврядуванням, накладає стан економіки: не маючи джерел формування місцевих бюджетів, місцеві органи не в змозі реалізувати в повній мірі свої функції. По-третє, великий вплив на функції, що реалізуються територіальними громадами, оказує сама система державного управління: на відміну від минулих часів в наш час, коли відбуваються процеси роздержавлення і приватизація власності, становлення та розвиток ринкових відносин, спостерігається тенденція до перерозподілу функцій на користь місцевого самоврядування. По суті в Україні зараз відбувається відокремлення місцевого управління від державного, що гостро ставить проблему перерозподілу і розмежування функцій і, відповідно, повноважень. Крім того, з метою усунення конкуренції і протистояння всередині системи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення потребує збалансованості й конкретизації обсяг повноважень та форм їх реалізації органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
16. Слід приєднатися до думки, що під формою реалізації компетенції місцевого самоврядування розуміється зовнішнє відбиття конкретних дій посадових осіб, органу, його структурних підрозділів, що здійснюються в процесі їх діяльності і спрямовані на здійснення функцій, що постають перед цими суб’єктами. Що ж стосується форм реалізації повноважень, то в якості таких слід зазначити: проведення місцевого референдуму, зборів (сходів) громадян, місцевих виборів, голосування по відкликанню виборних осіб (форми прямої демократії); народне обговорення найбільш важливих питань місцевого значення, обговорення звітів депутатів, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, народної правотворчої ініціативи, наказів виборців, індивідуальних та колективних звернень до органів та посадових осіб місцевого самоврядування, проведення зборів, мітингів та демонстрацій тощо (форми представницької демократії).
17. Система взаємовідносин між суб’єктами місцевого самоврядування базується на двох основних принципах: на принципі рівності та самостійності між радами, територіальними громадами та органами різних рівнів; і принципі підконтрольності та підзвітності рад, відповідних голів та інших суб’єктів місцевого самоврядування перед територіальною громадою, голів, комісій та інших суб’єктів місцевого самоврядування – перед відповідними радами тощо. Але питання взаємовідносин між суб’єктами місцевого самоврядування, на відміну від взаємовідносин суб’єктів місцевого самоврядування з органами державної влади, недостатньо врегульоване законодавцем, що потребує певних зусиль з вирішення цієї проблеми. Отже, з цією метою необхідно розробити окремі закони про обласні ради регіонального самоврядування; міські, сільські (селищні) ради як органи низового (базового) рівня самоврядування; територіальні громади; добровільні об’єднання органів місцевого самоврядування.
18. Під відповідальністю органів та посадових осіб суб’єктів місцевого самоврядування слід розуміти настання негативних наслідків у разі невиконання або неналежного виконання покладених на них законом або договором обов’язків. У практиці функціонування системи місцевого самоврядування найважливішим видом юридичної відповідальності є конституційно-правова відповідальність. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування – це одна з важливих гарантій місцевого самоврядування, яка слугує забезпеченню функціонування місцевого самоврядування в інтересах населення та суспільства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С.А. Государственно-правовая ответственность // Сов. государство и право. 1975. №10. – С. 16-24.
2. Актуальні проблеми формування органів місцевого самоврядування в Українi. Програма "Центр державного та місцевого управління" при УЖД. Ужгород, 1997. – 76 с.
3. Алейніков К.Г. Організаційно-правові проблеми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 226-228.
4. Ананов И.Н. Министерства в СССР. М.: Госюриздат, 1960. – 287 с.
5. Англо-русский словарь: Седьмое перераб. и доп. изд. / Сост. В.К. Мюллер. М., 1960. – 1119 с .
6. Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. К.: Стилос, 2001. – 223 с.
7. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности // Сов. государство и право. 1979. №6. – С. 59-67.
8. Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. 1996. №1. – С. 95-100.
9. Баймуратов М.О. Територіальна громада в політичній системі і системі місцевого самоврядування України // Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф, Погорілка, О.Ф. Фрицького. К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 115-150.
10. Баймуратов М.О. Територіальні громади: конституційні, законодавчі та наукові аспекти регламентації // Мат. наук.-практ. конф. “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи” (25 черв. 1997 р., Київ) / Упорядник Ю.М. Грошевий. Х.: Право, 1998. – С. 9-11.
11. Барабашев Г.В. Местное самоуправление – трудное дитя России. Местное самоуправление. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1996. – 360 с.
12. Барабашев Г.В. Совет и «мэр» в упряжке самоуправления // Нар. депутат. 1991. №11. – С. 36-40.
13. Барабашев Г.В. Муниципальные органы современного капиталистического государства (США, Великобритания). М.: МГУ, 1971. – 280 с.
14. Баранова Л.М. Зміст права комунальної власності // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 230-232.
15. Баранчиков В.А. Право местного самоуправления. М.: Юрид. лит, 1999. – 275 с.
16. Батанов О.В. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. 1999. № 5. – С. 25-29.
17. Батанов О.В. Функцiї територiальних громад як специфiчних суб'єктiв конституцiйного права // Право України. 1998. №8. – С. 21-24.
18. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
19. Бачило И.Л. Компетенция и ответственность субъектов управления // Сов. государство и право. 1981. №11. – С. 22-24.
20. Безобразов В.П. Управление, самоуправление и судебная власть. СПб: ОРК, 1882. – 732 с.
21. Берг О.В. О применимости принципа разделения властей в местном самоуправлении // Право и политика. 2001. №1. – С. 143-146.
22. Бiленчук П.Д., Кравченко В.В., Пiдмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (мунiципальне право). Навч. посiбник. К.: Атiка, 2000. – 304 с.
23. Бiлоус А.О. Органи міського самоврядування на Київщинi у VI-першiй половинi VII ст. // Актуальні проблеми розвитку мiст та мiського самоврядування (iсторiя i сучаснiсть): Тези міжнар. наук.-практ. конф. С. 19-20.
24. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты). Воронеж, 1985. – 156 с.
25. Богачова Л.Л. Акти органів місцевого самоврядування в системі нормативно-правових актів України. Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 54-56.
26. Бойко О.Д. Iсторiя України: Посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв. К.: Видавн. центр "Академiя", 1999. – 568 с.
27. Боклаг О. Виборний працівник: поняття і характеристика // Радянське право. 1988. №9. – С. 61-62.
28. Болдирєв С.В. Система місцевого самоврядування в Україні. // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 120-122.
29. Болдырев С.В. Вопросы реализации полномочий местного самоуправления // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України. 2002. Вип. 57. – С. 21-27.
30. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. М.: ИНФРА-М., 1997. – 790 с.
31. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации: Автореф. дисс. … докт. юрид. наук. Саратов: Саратовская гос. акад. 1997. – 47 с.
32. Бондарь Н.С., Чернышев М.А. Самоуправленические муниципальные отношения – предмет муниципального права. В кн.: Муниципальное право и практика его реализации в городском самоуправлении. Изд-во Ростовского ун-та, 1996. – С. 21-44.
33. Борденюк В. Деякі проблеми законодавчого визначення компетенції органів місцевого самоврядування в Україні. // Вісн. Укр. акад. держ. управління. 1997. №1. – С. 119-129.
34. Борденюк В. Конституція України та становлення галузі права місцевого самоврядування // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ, 1999. Вип. І – С. 281-285.
35. Бутко І.П. Деякі проблеми становлення і розвитку територіального самоврядування в Україні // Місцеве та регіональне самоврядування України. 1992. №3. – С. 6-10.
36. Бутко І. Якому бути територіальному самоврядуванню (з наук.-практ. конф.) // Місцеве та регіональне самоврядування України. К. 1993. вип. 1-2. – С. 25-26.
37. Бутко І.П., Шемшученко Ю.С. Місцеві ради і забезпечення законності. К.: «Наукова думка», 1973. – 232 с.
38. Бюджетний кодекс України // Відом. Верхов. Ради. 2001. №37-38. Ст. 189.
39. Васильев В. Советы или муниципалитеты // Народ. депутат. 1991. №6. – С. 47-51.
40. Величко В.О. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 129-132.
41. Волянська Г. Правові гарантії реалізації повноважень органів місцевого самоврядування // Місцеві ради: Проблеми місцевого самоврядування і місцевого господарства: Львівська регіон. наук.-практ. конф. (Львів, 13 лют. 1990 р.) Тези доп. і повідом. Львів, 1990. – С. 6-7.
42. Воронов М.П. Організаційно-правові проблеми становлення місцевого самоврядування в Україні // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. С. 59-63.
43. Воронов М.П., Скрипничук В.М. Децентралізація влади як основа взаємодії державних виконавчих органів і органів місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. Вип 1. Х.: Право, 2001. – С. 34-45.
44. Воронов Н. Где кончается власть и начинается самоуправление? // Камо грядеши Украина? Спец. выпуск «Свободная газета», 1994.
45. Воронов Н.П. Понятие и особенности правовых актов местных советов народных депутатов // Проблемы законностию Харьков: Укр. юрид. акад. 1993. Вып. 28. – С. 28-33.
46. Воронов Н.П., Болдырев С.В. Понятие и основы местного и регионального самоуправления // Проблемы законности: Республ. межведомств. науч. сборник. Вып. 28. Х., 1993. С. 43-47.
47. Воронова І.В. Відповідальність у діяльності органів місцевого самоврядування в Україні // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 178-180.
48. Всесвiтня Декларацiя мiсцевого самоврядування // Мiсцеве самоврядування. 1996. №1.
49. Выдрин И.В. Территориальный колектив как субъект местного самоуправления (государственно-правовые аспекты) // Правоведение. 1992. №4. – С. 84-91.
50. Габричидзе Б.Н. Аппарат управления местных Советов. М.: Юрид. лит., 1971. – 240 с.
51. Гараджаев Д., Куранин В. Защита прав граждан как членов территориального коллектива // Юридический вестник. 1995. №2. – С. 91-93.
52. Гаращук В.М. Проблеми взаємовідносин органів виконавчої влади і місцевого самоврядування щодо делегування повноважень і взаємного контролю // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 192-195.
53. Георгієвський Ю.В. Деякі проблеми удосконалення механізму реалізації відповідальності органів місцевого самоврядування // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 181-183.
54. Гольцев В. Самоуправление и децентрализация // Юридический вестник. 1885. №2. – С. 86-91.
55. Грабовський С., Шкляр Л. Українська державність: політико-правовий аспект // Вісн. АН України. 1993. №5. – С. 49-54.
56. Градовский А.Д. Системы местного самоуправления на Западе Европы и в России // Сб. гос. знаний: ОРК, 1883. Т.V. – 182 с.
57. Грицяк І. Правові та організаційні проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.02. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. К., 1993. – 16 с.
58. Грицяк І. Проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування // Місцеві Ради: Проблеми місцевого самоврядування і місцевого господарства: Львівська регіон. наук.-практ. конф. (Львів, 13 лют. 1990 р.) Тези доп. і повідом. Львів, 1990. – С. 7-9.
59. Грицяк І. Форми реалізації повноважень місцевих Рад // Правова держава: Міжвідомч. зб. наук. праць. Вип. 2-3. К.: Наукова думка, 1992. – 208 с.
60. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. К.: Тов-во “Знання України”, 1991. – 240 с.
61. Данількевич М., Величко Ю. Статут територіальної громади міста – нове явище у праві України // Право України. 2002. № 4. – С. 27-29.
62. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р // Хрестоматія з історії держави і права України. Т. 2. Лютий 1917 – 1996 р.: Навч. посібн. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2-х т. / За ред. В.Д. Гончаренка. К.: Ін Юре. 1997. С. 685-689.
63. Делія Ю. Делеговані повноваження: немає підконтрольності без відповідальності. // Право України. 1999. №4. – С. 45-46.
64. Делія Ю. Компетенційні спори: причини і шляхи їх подолання // Право України. 2000. №6. – С. 32-33.
65. Демків Ю.В. Місцеві Ради: Проблеми місцевого самоврядування і місцевого господарства // Львівська регіональна науково-практична конференція: Тези доповідей та повідомлень. Львів, 1990. – С. 11-13.
66. Державне управлiння, державна служба i мiсцеве самоврядування: Монографiя / За заг. ред. проф. О.Ю. Оболенського. Хмельницький: "Подiлля", 1999. – 570 c.
67. Дмитриев Ю.А., Измайлов Ф.Ш. Проблемы контроля и ответственности в деятельности органов государственной власти // Государство и право. 1996. №4. – С.88-96.
68. Дробуш І. Розмежування функцiй органів місцевого самоврядування // Право України. 2001. №10. – С. 20-24.
69. Еллинек Г. Общее учение о государстве. Т.1: Право современного государства. СПб.: ОРК. 1908. – 674 с.
70. Європейська Хартія про місцеве самоврядування від 15.10.85 р. // Віче. 1993. № 6. – С. 33-39.
71. Задыхайло Д.В. Нормотворчество органов местного самоуправления: соотношение публичных и частных интересов // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 48-54.
72. Закон про місцеве самоврядування в Україні: Наук.-практ. коментар / Під ред. В.Ф. Опришко та ін. К.: Ін-т законодавства Верх. Ради України, 1999. – 398 с.
73. Захарченко М.А. До питання про створення районних у містах рад // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 126-129.
74. Ильинский И.П. На пороге обновлений // Советы народных депутатов. 1989. №6. – С. 44-46.
75. Iсторiя держави i права України. Частина 1: Пiдручник для юрид. вищих навч. закладiв i фак.: У 2 ч./ За ред. А.Й. Рогожина. К.: Iн Юре. 1996. – 368 с.
76. Iсторiя держави i права України. Частина 2: Пiдручник для юрид. вищих навч. закладiв i фак.: У 2 ч. / За ред. А.Й. Рогожина.К.: Iн Юре. 1996. – 448 с.
77. Історія держави і права України: Підручник. У 2-х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. Т. 2. К.: «Ін Юре». 2000. - 580 с.
78. Казанчев Ю.Д., Писарев А.Н. Муниципальное право: Учебник. М., 1998. – 389 с.
79. Калиновський Б. Територіальна громада: інноваційні підходи до вирішення проблем у законодавстві України // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 151-154.
80. Кампо В.М. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. 1994. №4. – С. 16-19.
81. Кампо В.М. Мiсцеве самоврядування в Українi. К.: Iн Юре, 1997. – 36 с.
82. Керецман В. Регіон як науковий та правовий термін // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип І. – С. 20-27.
83. Кириленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Фінанси України. 1997. №9. – С. 35-49.
84. Кіселичник В. Про надання українським містам у ХІV-ХVII ст.ст. Магдебурзького права // Право України. 1996. №9. – С. 82-84.
85. Клімаков О. Деякі аспекти формування місцевих бюджетів // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва, К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. ІІ. Ч. 4. – С. 82-85.
86. Коваленко А. Мiсцеве самоврядування: природа, ознаки, межi // Право України. 1997. №2. – С. 3-6.
87. Коваленко А.А. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: питання теорії та практики. К.: Довіра, 1997. – 131 с.
88. Ковешников Е.М. Муниципальное право. М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 284 с.
89. Колісник О.О. Організаційно-правові проблеми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій й органів місцевого самоврядування // Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування: Мат. наук.-практ. конф. (Харків, 4-5 груд. 2001 р.). Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 15-18.
90. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. К.: Юрінформ, 1995. – 192 с.
91. Колосова Н.М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид территориальной ответственности // Государство и право. 1997. № 2. – С. 86-91.
92. Комарова В.В. Формы непосредственной демократии в России: Учеб. пособие. М., 1998. С. 251-263.
93. Коментар до Конституції України / За ред. В.Ф. Опришка, Л.Є. Горьового, М.І. Корнієнка. К., 1996. – 373 с.
94. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебн.: в 4–х т. Т. 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. М.: Изд-во БЕК, 1995. – 778 с.
95. Конституційне право України / За ред В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
96. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 черв. 1995 р. // Хрестоматія з історії держави і права України. Т. 2. Лютий 1917 – 1996 р.: На