Організаційно-правові засади діяльності банків в системі заходів протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО−ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ.....................................................................................13

1.1. Поняття “брудних” грошей та їх легалізації (відмивання).............................13
1.2. Характеристика організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, та його елементів....................................31
1.3. Характеристика стану правового забезпечення протидії легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом.............................................41
1.4. Характеристика суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом...................................................................................57
Висновки до розділу ................................................................................................75

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ І РОЛЬ БАНКІВ СЕРЕД СУБ’ЄКТІВ, УПОВНОВАЖЕНИХ ПРОТИДІЯТИ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ.............................................................76

2.1. Фінансовий моніторинг − особлива форма фінансового контролю.............76
2.2. Характеристика банківської системи України та функції і компетенція банків щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом............91
2.3. Порядок ідентифікації клієнтів банку та виявлення фінансових операцій, пов’язаних з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом.....................106
2.4. Організаційні основи взаємодії і координації діяльності банків з правоохоронними органами з питань запобігання і протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.................................................................................140
Висновки до розділу ..............................................................................................159

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ, ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ДОХОДІВ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ.......................................161

3.1. Характеристика чинників, які впливають на ефективність діяльності банків в процесі протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом...............161
3.2. Вдосконалення норм законодавства України, яке регламентує діяльність банків у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом......................................................................................................................173
Висновки до розділу ...............................................................................................183

ВИСНОВКИ............................................................................................................184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................191

ДОДАТКИ...............................................................................................................211

ВСТУП

Актуальність теми. Впродовж останнього десятиліття в Україні спостерігається стрімкий процес криміналізації банківської та кредитно-фінансової систем, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності. За прогнозами спеціалістів і найближчими роками ці процеси являтимуть собою сферу інтересів злочинного світу. Серед причин такої ситуації – викривлений механізм перерозподілу доходів та власності, передусім державної, на користь кримінально-олігархічних структур. Фіксуються численні випадки протиправного вилучення капіталу з обороту і вивезення його за межі України. Поряд з цим існує чимало прикладів проникнення іноземного кримінального капіталу в економіку нашої держави. Набуло також поширення створення фіктивних підприємницьких структур з метою маскування незаконної діяльності.
Нагромаджені надприбутки (насамперед, від торгівлі наркотиками, зброєю та людьми, корупції, ухилення від сплати податків тощо) у вигляді грошових коштів і майна кримінальні структури прагнуть легалізувати за допомогою різноманітних схем та методів відмивання протиправно одержаних капіталів з метою приховування злочинної діяльності. Але для доставки до організаторів злочинних дій великих сум “брудних” грошей та їх легалізації злочинні угруповання мають потребу у швидкому їх переміщенні за межі окремих країн. Сьогодні переміщення за кордон кримінальних капіталів здійснюється здебільшого шляхом проведення банківських операцій, тому дуже часто злочинці впроваджують “брудні” гроші в банківську систему країни. У зв’язку з цим особливу роль у протидії “відмиванню” грошей можуть відігравати банки, − безпосередні учасники процесу здійснення фінансових операцій, на яких законом покладено обов’язок здійснювати фінансовий моніторинг з метою виявлення операцій, пов’язаних з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом.
Для виконання банками функції своєрідного бар’єру на шляху використання злочинцями доходів від злочинної діяльності, в Україні створюється організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. Але запровадження цього механізму здійснюється без уваги на специфіку національного законодавства, тому його функціонування малоефективне. Про це свідчить зменшення в 2003 році порівняно з 2002 на 29,4 % кількості викритих злочинів, пов’язаних з легалізацією злочинних доходів. Причому саме в 2003 році набули чинності основні нормативно-правові акти, що регулюють зазначені відносини.
Загальні питання правового регулювання діяльності банків щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом та контролю фінансових операцій у науковій літературі досліджували: а) вітчизняні вчені О.Ф. Андрійко, В.Т. Білоус, М.В. Бондарева, Л.К. Воронова, О.М. Джужа, Л.М. Доля, О.В. Кальман, Р.А. Калюжний, М.Й. Коржанський, М.П. Кучерявенко, Н.Р. Нижник, Л.А. Савченко, А.І. Сирота, В.М. Попович, П.С. Пацурківський; б) зарубіжні дослідники В.М. Алієв, Б.С. Болотський, О.І.Вікулін, Н.М. Голованов, В.А. Нікуліна, Г.А. Тосунян, Г. Арц, П. Бернасконі, Б. Бургсталлер, К. Лакнер, Ф. Мюллер, Р. Фортхаузер, Ш. Штоер та інші. Проте комплексне монографічне дослідження цієї актуальної проблеми в Україні відсутнє, а в переважній більшості згаданих нами праць не враховано специфіку вимог, продиктованих сьогоденними тенденціями у світовій політиці та економіці і тими змінами, що сталися в масштабах міжнародного й національного законодавства. Саме тому у своєму дослідженні ми вдалися до спроби усунути певні недоліки та нечіткості у сфері правового регулювання й організаційних засад діяльності банків щодо боротьби з відмиванням грошей, шляхом акумулювання та вивчення накопиченого світового досвіду боротьби з цим злочином у межах даного наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану науково-дослідної роботи кафе¬дри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України і є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми академії, а також плану досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.5 Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України”).
Дослідження здійснене згідно з основними напрямами, визначеними Указом Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п. 1), Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про затвердження Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2004 рік” від 16 січня 2004 р. № 45, та ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2002-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р.
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексне дослідження стану організаційного і правового забезпечення реалізації банками заходів протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, взаємодії банківських установ з правоохоронними органами, виявлення недоліків цієї діяльності, а також розробка пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.
Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі завдання: 1) сформулювати визначення ключових термінів у межах об’єкта дослідження і дати загальну характеристику проблеми відмивання грошей на сучасному етапі в Україні; 2) з’ясувати поняття та елементи організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; 3) висвітлення на підставі аналізу нормативно-правових актів, що визначають організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, недоліків правового регулювання діяльності банків у сфері боротьби з відмиванням грошей; 4) визначити місце та дослідити роль банків у системі заходів протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом; 5) дослідити процес взаємодії банків з Державним департаментом фінансового моніторингу і правоохоронними органами з надання інформації про операції, пов’язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом; 6) розробити рекомендації щодо вдосконалення діяльності банків та інших уповноважених суб’єктів, спрямованої на протидію легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини з приводу протидії банками легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.
Предметом дослідження є нормативно-правове регулювання та організаційні засади діяльності банків щодо протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.
Методи дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням його об’єкта і предмета. Методологічну основу дослідження становлять положення матеріалістичної діалектики, які є складовими використаних автором загальнонаукових та предметно-галузевих методів дослідження суспільних явищ, зокрема:
1) системно-структурний − використаний для створення абстрактно-логічної моделі організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, і порівняння з існуючою системою протидії легалізації доходів;
2) структурно-функціональний аналіз − використаний для розкриття змісту діяльності та взаємодії суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом;
3) порівняльно-правовий − використаний при визначенні відмінностей правового регулювання діяльності щодо протидії легалізації доходів у різних країнах світу та для визначення фінансового моніторингу як форми фінансового контролю;
4) формально-правовий − використаний при дослідженні змісту та структури норм законодавства, їх відповідності та співвідносності між собою;
5) історико-правовий − використаний розкриває генезис адаптаційного та інтеграційного процесів у галузі антилегалізаційного законодавства та фінансового права;
6) системний підхід − використовувався у вигляді системного аналізу для декомпозиції організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, і дослідження його елементів;
7) аналіз та синтез − використані для підбиття підсумків, установлення нових даних та юридично значущих фактів тощо.
Для об’єктивної оцінки ефективності функціонування організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, проаналізовано Програми ідентифікації та вивчення клієнтів банку, Програми внутрішнього фінансового моніторингу ряду комерційних банків в Україні, а також кримінальні справи, порушені за ознаками ст. 209 Кримінального кодексу України. В дослідженні використано статистичні дані Державного комітету статистики України, МВС України за період 1991-2003 рр., а також результати анкетування працівників відділів фінансового моніторингу банків на території м. Києва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правових та організаційних засад діяльності банків у системі заходів протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, в якому висвітлено теоретичні положення і практичні рекомендації щодо поліпшення процесу здійснення банками фінансового моніторингу, як особливої форми фінансового контролю, та відповідної уніфікації і гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу.
Автором розроблено концептуальні положення, що відрізняються науковою новизною і мають важливе практичне та теоретичне значення:
1. Досліджено систему органів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, з визначенням таких її недоліків: а) відсутність координації їхньої діяльності; б) дублювання правоохоронними органами функцій у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; в) відсутність зворотнього зв’язку між суб’єктами первинного фінансового моніторингу та суб’єктами державного фінансового моніторингу. А також запропоновано класифікацію цих органів за функціональною ознакою.
2. Запропоновано розглядати фінансовий моніторинг як форму фінансового контролю, виходячи з того, що: а) змістом фінансового контролю є сукупність елементів, що становлять його механізм (об’єкт контролю, контролюємий об’єкт, контролюючий суб’єкт, контролюючий процес, методи контролю); б) формою фінансового контролю є зовнішній вияв елементів механізму фінансового контролю; в) фінансовий моніторинг містить елементи механізму фінансового контролю в їх зовнішньому вияві, тому є формою фінансового контролю. На підставі аналізу понятійного апарату з цих питань сформульовано авторське визначення поняття фінансового моніторингу.
3. На підставі аналізу чинного законодавства України та теоретичних положень фінансового права, обґрунтовано положення про необхідність надання Державному департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України низки процесуальних повноважень, зокрема права обов’язкового припису, з метою своєчасного реагування на факти порушення законодавства суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також запропоновано розглядати його як спеціальний державний орган фінансового контролю.
4. Виходячи з того, що у чинному законодавстві України не обрано критерію визначення підстав для ідентифікації клієнтів банку, автором, з метою усунення неоднозначного їх тлумачення у правозастосовчій діяльності як банків, так і Державного департаменту фінансового моніторингу та інших правоохоронних органів, запропоновано перелік підстав для ідентифікації клієнтів банків та інших фінансових установ за єдиним критерієм − наявності договірних відносин.
5. Запропоновано авторські визначення понять “ідентифікація клієнтів банку”, „протидія легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом”, “організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом” та аргументовано положення про необхідність законодавчого закріплення поняття “ідентифікація клієнтів банку” в Законі України “Про банки і банківську діяльність”.
6. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до: 1) Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”; 2) Закону України “Про банки і банківську діяльність”; 3) Кримінального кодексу України; 4) низки нормативних актів Національного банку України. Обґрунтовано пропозицію про доцільність розробки та прийняття Закону України “Про Державний департамент фінансового моніторингу”, в якому закріпити правовий статус Держфінмоніторингу як правоохоронного органу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
 у наукових дослідженнях – для подальшої розробки теоретичних і прикладних питань протидії легалізації доходів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом;
 у правотворчості – з метою вдосконалення законодавства, яке регламентує: а) організаційні і правові основи протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом; б) порядок здійснення банками процедур внутрішнього контролю; в) юридичну відповідальність за легалізацію доходів, здобутих злочинним шляхом.
 у навчальному процесі – при викладанні курсів “Фінансове право”, “Банківське право”, спецкурсу “Виявлення злочинів у сфері економіки”, при підготовці підручників і навчальних посібників;
Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ України з курсу “Фінансове право” та спецкурсу “Виявлення злочинів у сфері економіки” (Акт впровадження від 9 червня 2004 р. за № 46/1711).
Пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, використані Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності при підготовці Проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму” від 15 березня 2004 р. № 4190-1 (Акт впровадження від 7 червня 2004 р. за № 06-10/10-715).
Рекомендації щодо порядку встановлення місця проживання клієнтів банку використані відділом фінансового моніторингу Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” у внутрішніх програмах ідентифікації та вивчення клієнтів банку (Акт впровадження від 5 травня 2004 р.)
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорено на засіданнях кафедри економічної безпеки та кафедри теорії кримінального права Національної академії внутрішніх справ України. Положення дисертаційного дослідження висвітлені автором у наукових статтях та наукових повідомленнях на наукових конференціях: “Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (9-10 березня 2004 р., м. Київ, Європейський Університет), Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (28-29 квітня 2004 р., м. Київ, Національна академія управління), а також при викладанні дисциплін “Фінансове право” та “Виявлення злочинів у сфері економіки”.
Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертанта відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, та тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження дозволило нам зробити наступні висновки та внести ряд пропозицій:
1) легалізація доходів, здобутих злочинним шляхом − це процес, за допомогою якого приховується існування, незаконне джерело або незаконне використання доходу, а потім цей доход маскується як такий, що отриманий на законних підставах. Це явище є реальною загрозою для економічної безпеки України та інших країн світу. Невжиття ефективних заходів протидії цьому явищу може призвести до занепаду внутрішнього господарства країни та втрати зовнішніх економічних зв’язків і, як наслідок, падіння рівня життя населення країни;
2) з метою боротьби з легалізацією доходів, в країнах світу використовується організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, який вперше було створено і використано в США в 80-х роках минулого століття. Організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, − спосіб організації і функціонування суб’єктів первинного фінансового моніторингу та органів державної виконавчої влади, які за допомогою встановлених законодавством повноважень і методів діяльності покликані досягти обґрунтованої мети у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом;
3) під обґрунтованою метою у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, ми розуміємо обмеження можливості для використання та надання законного вигляду кримінальним доходам, особами, які їх безпосередньо здобули або діють від імені вказаних осіб;
4) до елементів механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, на нашу думку, належать:
− суб’єкти, які уповноважені протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом в усіх організаційно-правових формах;
− правові норми, які встановлюють порядок функціонування та взаємодії елементів механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, повноваження суб’єктів, які уповноважені протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, тобто забезпечують змістовність впливу і взаємозв’язки діяльності;
− методи протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом;
− форми діяльності в сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом;
5) для забезпечення безпеки світового господарства та усунення можливості проникнення кримінальних капіталів в економіку країн світу, міжнародне співтовариство впроваджує організаційно-правовий механізм в окремих країнах за допомогою норм міжнародного права та під загрозою застосування економічних санкцій;
6) організаційно-правовий механізм протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, запропонований світовим співтовариством, знайшов викривлене відображення в Україні. В той же час в державі створено систему запобігання злочинам та іншими правопорушенням, пов’язаним з легалізацією (відмиванням) доходів, прийнято значну кількість нормативних актів, спрямованих на подолання такого негативного явища, встановлено кримінальну відповідальність, створено Державний департамент фінансового моніторингу та Державну комісію з регулювання фінансових послуг України. Крім того, на виконання рекомендацій FATF створено процедури внутрішнього контролю (ідентифікація клієнтів, зберігання відповідної інформації та ін.) та систему звітування про „сумнівні” операції. Проте, у 2003 році викрито лише 245 таких злочинів, або на 29,4 % менше, ніж у 2002 році [120]. У кримінальних справах, порушених за матеріалами підрозділів МВС та прокуратури України за ст. 209 КК України виявлено легалізованих грошових коштів та майна на загальну суму 218,8 млн. грн., накладено арешт на майно та грошові кошти на загальну суму 5,9 млн. грн., вилучено грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, на суму 28,8 млн. грн. До суду передано 105 кримінальних справ, закінчено провадженням − 103, у тому числі 47 − з винесенням вироку, 30 − закрито провадження, 16 − повернуто на додаткове розслідування, 4 − передано за підслідністю, 6 − повернуто прокурору. Засуджено 51 особу і лише 7 з них за вчинення злочину у складі організованої групи чи злочинної організації [128];
7) на виконання міжнародних нормативно-правових актів в Україні було прийнято систему законодавчих актів, направлених на боротьбу з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, в тому числі: встановлено карне переслідування за відмивання грошей, як цього вимагає Віденська конвенція (ст. ст. 209, 306 КК України); встановлено заборону відкриття анонімних рахунків, процедуру ідентифікації клієнта і зберігання облікові документи стосовно як внутрішніх, так і міжнародних операцій, а також документів стосовно ідентифікації клієнта, розширено перелік випадків розкриття банківської таємниці, нормативно закріплено порядок здійснення фінансового моніторингу і повідомлення органів державної влади про операції, пов’язані з легалізацією доходів здобутих злочинним шляхом (Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 року № 249-IV, Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року N 2664-III, Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР, Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового моніторингу” від 18 лютого 2002 р. N 194, Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу” від 26 квітня 2003 р. N 646, Постанова Правління Національного банку України „Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу” № 189 від 14.05.2003 та ін.);
8) на підставі зазначених нормативно-правових актів в Україні створено систему уповноважених суб’єктів у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. Систему суб’єктів, уповноважених протидіяти легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом складають:
1. Суб’єкти, основними функціями яких є протидія легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом.
2. Суб’єкти, які здійснюють протидію легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, в межах напрямку боротьби з організованою злочинністю.
3. Суб’єкти, які здійснюють протидію легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, в межах покладених на них основних функцій.
До суб’єктів першої групи відносяться:
А. Державний департамент фінансового моніторингу.
Б. Міжвідомча робоча група з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом.
В. Робоча група з питань створення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму.
До суб’єктів другої групи відносяться:
А. Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України.
Б. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.
В. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.
До третьої групи суб’єктів належать:
А. Правоохоронні органи:
 органи внутрішніх справ України (міліція);
 служба безпеки України;
 органи прокуратури України;
 органи державної податкової служби;
 державна контрольно-ревізійна служба.
Б. Органи, що мають контрольні повноваження:
 національний банк України;
 державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
В. Установи, визначені статтею 4 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, здобутих злочинним шляхом” як суб’єкти первинного фінансового моніторингу.
 банки, страхові та інші фінансові установи;
 платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрінгові та клірингові установи;
 товарні, фондові та інші біржі;
 професійні учасники ринку цінних паперів;
 інститути спільного інвестування;
 гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;
 підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;
 підприємства і об'єднання зв'язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;
 інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.
9) роль координатора діяльності держави у сфері протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, згідно Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” має виконувати Державний департамент фінансового моніторингу − урядовий орган державного управління (адміністративний орган), який діє у складі Міністерства фінансів України. Але в дійсності цей орган, на нашу думку, не в повній мірі виконує покладені на нього. Для того, щоб бути суб’єктом, основними функціями якого є протидія легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, вважаємо, що Держфінмоніторинг має бути наділений статусом правоохоронного органу;
10) протидія легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, здійснюється за допомогою наступних методів: кримінально-правових, контрольних, оперативно-розшукової діяльності.
Однією із форм здійснення методу контролю є фінансовий моніторинг.
Існування фінансового моніторингу як особливої форми фінансового контролю, в умовах, що склалися, об’єктивно необхідно. Правильна організація діяльності відповідних суб’єктів, направлена на виявлення порушень чинного законодавства під час переміщення грошових фондів, надасть змогу розширити можливості національної економіки за рахунок капіталів, що залишаться на території країни та податкових надходжень. Слід також зазначити, що врегулювання зазначених питань лежить на перехресті публічних та приватних інтересів, так як рівень життя суспільства залежить лише від рівня розвитку національної економіки, а контроль за рухом приватних фондів є не проявом тоталітарної влади, а формою управлінського процесу, що не суперечить принципам народовладдя;
11) в організаційно-правовому механізмі протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, банки відіграють визначну роль, так як займають особливе місце в фінансовій системі країни. Банки постачають первинну інформацію про операції, пов’язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом. Враховуючи місце банків в фінансовій системі країни, держава поклала на них частину функцій фінансового контролю, який здійснюється банками в особливій формі − первинного фінансового моніторингу або внутрішнього фінансового контролю.
Внутрішній фінансовий контроль включає в себе: середовище контролю (адміністративний контроль), систему обліку (бухгалтерський контроль), процедури контролю. Ідентифікація клієнтів, прийняття рішення відповідальним працівником, реєстрація операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом, направлення інформації про такі операції до Держфінмоніторингу та ін. є процедурами внутрішнього контролю, які, хоча, і містять деякі недоліки правового регулювання, але цілком відповідають теоретичним засадам здійснення фінансового контролю.
Основними причинами неефективної роботи організаційно-правового механізму протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, на нашу думку, є те, що:
1) організаційно-правовий механізм було запроваджено під примусом світового співтовариства без врахування особливостей національної правової системи;
2) банкам надали можливість самостійно встановлювати процедури внутрішнього контролю. Фінансовий контроль є функцією державного управління. Порядок його здійснення має бути врегульований нормами публічного права;
3) відсутня координація діяльності суб’єктів протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. Для здійснення функцій координатора, Держфінмоніторинг має бути наділений правом обов’язкового припису та низкою процесуальних повноважень.
Використання накопиченого світовим співтовариством наукового матеріалу і практичного досвіду в ході створення й удосконалення нового українського законодавства в досліджуваній галузі має величезне значення, оскільки дозволяє прискорити інтеграцію нашої країни в міжнародну систему співробітництва і взаємодопомоги не тільки в боротьбі з легалізацією коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, як однієї з різновидів злочинної діяльності, але й у протистоянні економічної й організованої злочинності в цілому. Хотілося б сподіватися, що дана дисертація також здійснить свій внесок у зближення українських і закордонних законотворчих і наукових підходів у розглянутому питанні, а викладена автором аналітична оцінка чинного антилегалізаційного законодавства України буде сприяти його правильному розумінню й ефективному застосуванню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные струкутры. − К. − 1990. − С. 3-19.
2. Алиев В.М. Легализация (отмывание) доходов, полученных незаконным путём, как социальный и правовой феномен // Российский следователь. − 2000. − № 4. − С. 30-35.
3. Алиев В.М., Болотский Б.С. Разработка российского законодательства о противодействии легализации (Отмыванию) доходов, полученных незаконным путём: некоторые дискуссионные вопросы // Государство и право. − 1999. − № 6. − С. 44-50.
4. Андреев И.А. Финансовый контроль в СССР. − Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1974. − 258 с.
5. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. − Київ, 1999. − 38 с.
6. Андрущенко І. Боротьба з легалізацією (відмиванням) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом // Вісник Прокуратури України. − 2002. − № 3. − С. 61-65.
7. Анисимов Л.Н. Международно-правовые средства противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных незаконным путём // Московський журнал международного права. − 2001. − № 1. − С. 88-119.
8. Апель А.Л. Как появляються „грязные” деньги / Центр підготовки налоговой полиции. − С. Пб.: Бизнес-пресса, 1999. − 48 с.
9. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. − М.: Книжный мир, 2003. − 720 с.
10. Беззуб А.А. и др. Каким будет банк ХХІ века? Фундаментальне тенденции. Новые банковские технологии, продукты и институты. Введение в моделирование банка будущего / А.А. Беззуб, И.В. Окунев, В.А. Мамохина. − Д.: Росток, 2001. − 256 с.
11. Беницкий А.С. Предмет и субъект легализации имущества, добытого в результате совершения преступления // Вестник Луганського института внутренних дел. − 2000. − № 1. − С. 119-134.
12. Бергер І., Коваленко В.Л. Боротьба з відмиванням грошей в Україні – глобальна перспектива // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25-26 жовтня 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: „Юринком Інтер”, 2002. – С. 145-146.
13. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та Європейське. / за ред. П. Д. Біленчука. Навчальний посібник. − К.: Атіка, 1999. − 400 с.
14. Білоус В.Т., Попович В.М., Попович М.В. Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження: Монографія. – К.: Академія ДПСУ, 2001. – 138 с.
15. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. − К.: ПП „Влад і Влада”, 1996, − 320 с.
16. Бондарева М. „Відмивання” грошей: міжнародні кримінально-правові аспекти проблеми // Право україни. − 1999. − № 1. − С. 95-99.
17. Бондарева М. Відповідальність за „відмивання” незаконно здобутих доходів за кримінальним законодавством США // Право України. − 1999. − № 7. − С. 107-111.
18. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Мацюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і ревізія: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. − 3-тє вид. доп. і перероб. − Житомир: ПП „Рута”, 2002. − 544 с.
19. Валоренко О.В. центральный банк в системе финансово-кредитных отношений. − Х.: ХарМос, 1996. − 79 с.
20. Вознесенский Э. А. Финансовый контроль в СССР. М.: Юрид. Лит. − 1973. − 134 с.
21. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путём денежных средств и имущества (правовые основы и методика). / Науч. редактор проф. А.Б. Соловьёв. − М.: ООО Издательство “Юрлитинформ”, 2000. − 477 с.
22. Волобуєв Л. Протидія легалізації майна, здобутого злочинним шляхом // Вісник Прокуратури України. − 2003. − № 1. − С. 53-57.
23. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торгівельну діяльність (під ред. В.К. Матвійчука): Монографія. − К.: УАВС, 1996. − 116 с.
24. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. − Харьков: Легас, 2003. − 360 с.
25. Гаращук В. Стандарти державного контролю: погляд на проблему // Право України. − 2002. − № 8. − С. 88-90.
26. Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання // Економічний часопис. – 1996. – № 11. – С. 23.
27. Глушкова Е. Стадии и методы “отмывания” денежных средств в финансовой системе государства // Предпринимательство, хозяйство и право. − 1998. − № 12. − С. 27-35.
28. Голованов Н.М., Перекислов В.Е., Фадеев В.А. Теневая экономика и легализация преступных доходов. − СПб.: Питер, 2003. − 303 с.
29. Горбунова О. Н. Финансовый мониторинг и проблемы финансового права // Известия высших учебных заведений. Правоведение. − 2002. − № 5. − С. 42-50.
30. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. − К.: Кондор, 2003. − 400 с.
31. Господарський кодекс України від 01.01.2003р. №436-ІV // Офіційний вісник України. − 2003. − №11. − Ст. 462.
32. Грачёва Е.Ю., Соколова Э.Д. Финансовое право: Учеб. Пособие. − М.: Юристъ, 2001. − 456 с.
33. Грушко В.І., Лаптєв С.М., Лобунь О.С., Раєвський К.Є. Банківський нагляд: Навчальний посібник. − К.: Центр навчальної літератури, 2004. − 264 с.
34. Грязные деньги и закон: Правовые Основы борьбы с легализацией преступных доходов / Под. ред. Е.А. Абрамова – М.: ИНФРА-М, 1995. – 296 с.
35. Гутман П. Подпольная экономика. М.: Экономика. − 1977. − 242 с.
36. Державний фінансовий контроль. Аналіз групи економічного та фінансового законодавства Українсько-Європейського консультативного центру з питань законодавства. − К.: Видання UEPLAC. − 2001. − квітень. − 45 с.
37. Державний фінансовий контроль: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Н.С. Вітвицька, І.Ю. Чумакова, М.М. Коцупатрий, М.Т. Фенченко. − К.: КНЕУ, 2003. − 408 с.
38. Джужа О., Голосніченко Д., Чернявський С. Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: кримінологічний аналіз // Право України. − 2000. − № 11. − С. 43-45.
39. Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Практикум. − К.: Атіка, 2004. − 216 с.
40. Доля Л. Небезпека легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом // Право України. − 2002. − № 2. − С. 89-93.
41. Доля Л. Про практику міжнародного співробітництва в питаннях протидії легалізації доходів, отриманих протиправним шляхом // Вісник прокуратури. − 2002. − № 3. − С. 108-120.
42. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. − К.: Ін-т екон. прогнозування; Фенікс, 2003. − 1008 с.
43. Емельянов А.С. Меры финансово-правового принуждения // Известия высших учебных заведений. Правоведение. − 2001.− № 6 − С. 42-56.
44. Жарковская Е.П. Банковское дело: Учебник. − М.: Омега-Л; Высш. шк., 2003. − 440 с.
45. Закон України про банки і банківську діяльність: Прийн. 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 5-6. − Ст. 30.
46. Закон України про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Прийн. 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1999. − № 40. − Ст. 365.
47. Закон України про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Прийн. 6 лютого 2003 року N 485-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № 14. − Ст. 104.
48. Закон України про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Прийн. 6 лютого 2003 року N 485-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № х. − Ст. х.
49. Закон України про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Прийн. 30 жовтня 1996 р. N 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. − 1996. − № 51. − Ст. 292.
50. Закон України про державну податкову службу в Україні: Прийн. 4 грудня 1990 р. N 509-XII // Відомості Верховної Ради України. − 1991. − № 6. − Ст. 37.
51. Закон України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Прийн. 28 листопада 2002 р. № 249-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2003. − № 1. − Ст. 2.
52. Закон України про міліцію: Прийн. 20 грудня 1990 р. N 565-XII // Відомості Верховної Ради України. − 1991. − № 4. − Ст. 20.
53. Закон України про Національний банк України: Прийн. 20 травня 1999 р. N 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. − 1999. − № 42-43. − Ст. 385.
54. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Прийн. 30 червня 1993 р. N 3341-XII // Відомості Верховної Ради України. − 1999. − № 34. − ст. 274.
55. Закон України про прокуратуру: Прийн. 5 листопада 1991 р. N 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. − 1991. − № 53. − Ст. 793.
56. Закон України про ратифікацію конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом: Прийн. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №16. – Ст.72.
57. Закон України про Службу безпеки України: Прийн. 25 березня 1992 р. N 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. − 1992. − № 27. − Ст. 382.
58. Закон України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Прийн. 12 липня 2001 р. N 2664-III // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − № 1. − Ст. 1.
59. Земскова А. Закон о противодействии отмыванию доходов, полученных преступным путём // Российская юстиция. − 2001. − № 12. − С. 51-53.
60. Зюнькін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій. − К.: МАУП, 2003. − 160 с.
61. Иванов Н. Легализация денежных средств или иного имущества, приобретённых другими лицами преступным путём // Российская юстиция. − 2002. − № 3. − С. 53-54.
62. Иванов Э. Тайны финансовой „прачечной” // Налоговая полиция. − 1998. − № 9. − С. 5-9.
63. Ирвин Дэвид Финансовый контроль / И.М. Щетинская, В.В.Быков (пер. с англ.). − М.: Финансы и статистика, 1998. − 256 с.
64. Кальман О. Актуальні питання протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник прокуратури. − 2002. − № 2. − С. 8-13.
65. Кернер Х.-Х., Дах Э. Отмывание денег. Путеводитель по действующему законодательству и юридической практике. Пер. С нем.− М.: Междунар. Отн., 1996.− 240 с.
66. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика: із досвіду професійного аналітика. − К.: Т-во „Знання”, КОО, 2004. − 638 с.
67. Кодекс України про адміністративні правопорушення. − К.: ТОВ „Генеза”, 2003. − 172 с.
68. Козюк В.В. Сучасні центральні банки. Монографія. − Тернопіль: Астон, 2001. − 335 с.
69. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации: Научно-практический комментарий / Ота. ред. В. М. Лебедев. М.: Юрайт. − 2001.− 736 с., С. 175-176.
70. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996. − № 30. − Ст. 141.
71. Контроль і ревізія. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. − 2-е видання, перероб. і доп. − Львів: Національний Університет „Політехніка” (інформаційно-видавничий центр „ІНТЕЛЕКТ+” інституту післядипломної освіти), „Інтелект-захід”, 2002. − 320 с.
72. Корж В. Типичные способы легализации преступных доходов. Сравнительный анализ законодательства России и Украины // Российская юстиція. − 2002. − № 4. − С. 62-63.
73. Костюченко О.А. Банківське право: Навчальний посібник. − К.: МАУП, 1998. − 268 с.
74. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. − К.: ВД „Професіонал”, 2004. − 544 с.
75. Крикунов А.В. Государственный финансовый контроль: принципыо рганизации, программы и порядок проведения. − М.: Финансовая газета, 2000. − 208 с.
76. Кримінальний кодекс України Прийн. 6 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 25-26. − ст. 131.
77. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. − К.: Форум, 2003. − 938 с.
78. Кузнєцова Н.Ф., Багаудинова С.К. Контроль над легализацией преступных доходов в США // Вест. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. − 1997. − № 6. − С. 39-49.
79. Лаптєв С.М., Денисенко М.П., Кабалов В.Г., Лобунь О.С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід): Навчальний посібник. − К.: ВД „Професіонал”, 2004. − 320 с.
80. Лист Національний Банк України від 10 січня 2002 р. N 28-212/257-341 // Офіційний НПА з митної справи, фінансів, податків і бухгалтерського обліку. − 2002. − № 1. − ст. 4.
81. Лист Національний банк України від 16 серпня 2002р. N 25-119/1082-5067 // Вісник законодавства України. − 2002. − № 9. − Ст. 37.
82. Малиш М. У згубному вирі брудних грошей... // Іменем Закону. – 16.03.2001. – № 11 (5243). – С. 4.
83. Мезенцева І.Є. Кримінально-правові і кримінологічні аспекти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом: Дис. ...канд. юр. наук: 12.00.08. − К., 2002, − 212 с.
84. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні функції та правоохоронна діяльність: Навч. посіб. − К.: Атіка, 2002. − 576 с.
85. Михайло Потебенько: Назріла необхідність у створенні дієвого організаційно-правового механізму боротьби з „відмиванням” доходів, здобутих злочинним шляхом // КРОК. − 2001. − № 24. − С. 3-8.
86. Міжнародна банківська справа та відмивання грошей / Матеріали міжнародного семінару (Київ, 15-19 лютого 1999). – Глінко, Федеральний правоохоронний навчальний центр, 1999. – 230 с.
87. Міжнародні економічні відносини: кримінологічний аспект / під редедакцією Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М. − К.: Правові джерела, 1997. − 168 с.
88. Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Корнєва О.Г. Банківський нагляд: Навч. посіб. − К: Знання, 2004. − 406 с.
89. Мурашко В.М., Сторожук Т.М., Мурашко О.В. Контроль і ревізія фінансово-господарської діяльності: Навчальний посібник / За заг. ред. П.В. Мельника. − Київ: ЦУЛ, 2003. − 311 с.
90. Никулина В.А. Отмывание „грязных” денег. Уголовно-правовая характеристика и проблемы соучастия. − М.: ООО Юрлитинформ, 2001. − 166 с.
91. Нікулов В. Боротьба з легалізацією брудних коштів // Вісник Прокуратури України − 2002. − № 6. − С. 89-94.
92. О внесении изменений и дополнений в законодательные акты российской федерации в связи с принятием федерального закона „о противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем”: Федеральный закон Российской Федерации oт 7 августа 2001 года N 121-ФЗ // Сборник законодательства Российской Федерации. − 2001. − № 17. − Ст. 121.
93. Об уполномоченном органе по противодействию легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем: Указ Президента Российской Федерации от 1 ноября 2001 г. № 1263 // Сборник законодательства Российской Федерации. − 2001. − № 25. − Ст. 178.
94. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. − К.: Юрінком Інтер, 2003. − 240 с.
95. Орлюк О.П. Фінансовий контроль у сфері діяльності банківських установ // Науковий вісник Чернівецького університету. − № 180. − С. 105-109.
96. Осадчий В.І. Поняття працівника правоохоронного органу за чинним КК України // Науковий вісник НАВСУ. − 2004 − № 2. − С. 180-187.
97. Павлов Д.М. Організаційно-правові засади забезпечення ефективного функціонування системи органів виконавчої влади (державного управління): Автореф. Дис... канд. юрид. Наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. − К., 2004. − 20 с.
98. Пацурківський П. Проблеми теорії фінансового права. − Чернівці: Вид-во ЧДУ, 1998. − 275 с.
99. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. − К.: Правові джерела, 1998.− 448 с.
100. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко... В.С. Ковальський (кер.) та ін. − К.: Юрінком Інтер, 2003. − 528 с.
101. Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів отриманих злочинним шляхом: Указ Президента України від 19 липня 2001 р. № 533/2001 // Офіційний вісник України − 2001. − № 29 − Ст. 117.
102. Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей: Директива ЄС (91/308/ЄЕС) від 19 червня 1991 року // Збірник „Законодавчі і нормативні акти Національного банку України”. − 1998. − № 7. − Ст. 56.
103. Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму: Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України від 24 квітня 2003 р. N 40 // Офіційний вісник України. − 2003. − № 18-19. − Ст. 877.
104. Про затвердження деяких форм обліку та подання інформації, пов'язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкції щодо їх заповнення: Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України від 13 травня 2003 р. N 48. // Офіційний вісник України. − 2003. − № 22. − Ст. 999.
105. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 № 492. // Офіційний вісник України. − 2003. − № 51. − ст. 2707.
106. Про затвердження положення про банк даних про сумнівні фінансові операції: Наказ ДПА України від 21 травня 2003 р. N 233. // Бухгалтер. − 2003. − № 7. − ст. 26.
107. Про затвердження Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України: Указ Президента України від 28 листопада 2000 р. N 1265/2000 // Офіційний вісник України. − 2000. − № 48. − ст. 2080.
108. Про затвердження Положення про Державний департамент фінансового моніторингу: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 194 // Офіційний вісник України. − 2002. − № 8. − Ст. 360.
109. Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства: Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 369// Офіційний вісник України. − 2001. − № 41. − Ст. 1864.
110. Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: Постанова Правління Національного банку України від 14.05.2003 р. № 189// Офіційний вісник України. − 2003. − № 22. − Ст. 992.
111. Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 5 серпня 2003 р. N 25 // Офіційний вісник України. − 2003. − № 34. − Ст. 1841.
112. Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах України: Постанова правління Національного Банку України від 30.12.1998 р. № 566 // Офіційний вісник України. − 2001. − № 32. − Ст. 1503.
113. Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Постанова Правління Національного Банку України від 31.08.2001 N 375 // Офіційний вісник України. − 2001. − № 44. − ст. 1991.
114. Про затвердження Порядку взяття на облік Державним департаментом фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. N 646. // Офіційний вісник України. − 2003. − № 18-19. − ст. 858.
115. Про затвердження Порядку надання Держфінмоніторингом ДПА України узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та отримання інформації про хід їх опрацювання: Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2003 року № 94/387 // Офіційний вісник України. − 2003. − № 35. − Ст. 1918.
116. Про затвердження Порядку надання Держфінмоніторингом МВС України узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів або фінансуванням тероризму, та отримання інформації про хід їх опрацювання: Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 30 липня 2003 р. N 83/787 // Офіційний вісник України. − 2003. − № 32. − ст. 1726.
117. Про затвердження Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2004 рік: Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 16 січня 2004 р. N 45 // Збірник урядових нормативних актів України. − 2004. − № 8. − Ст. 167.
118. Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. N 111-Р // Кабінет міністрів України. − К., 2004.
119. Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму: Указ Президента України від 22 липня 2003 р. № 740/2003 // Урядовий кур'єр. − 2001. − № 7. − Ст. 135.
120. Про злочинність на території України: Єдиний звіт за 12 місяців 2003 р. Відомості про злочини економічної спрямованості. Розділ 4 / Державний комітет статистики України. − К., 2004.
121. Про накладання штрафів на банки: Постанова Правління Національного Банку України N 335 від 08.08.2001. // Офіційний вісник України. − 2001. − №36. − ст. 1636.
122. Про нові стандарти Базельського комітету з банківського нагляду „знай свого клієнта”: Лист Національний Банк України від 21 грудня 2001 р. N 18-111/4785-8021 // Закон і бізнес. − 2002. − № 5. − с. 12.
123. Про Положення про міністерство фінансів України: Указ Президента України від 26 серпня 1999 р. № 1081/99 // Офіційний вісник України. − 1999. − № 35 − Ст. 1785
124. Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”: Постанова Правління Національного банку України від 17 березня 2004 р. № 108 // Офіційний вісник України. − 2004. − № 14. − Ст. 978.
125. Про порядок накладення Національним банком України штрафів за порушення банками вимог Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”: Постанова Правління Національного банку України від 17 березня 2004 року N 108 // Збірник „Законодавчі і нормативні акти Національного банку України”. − 2004. − № 4. − Ст. 37.
126. Про процедуру закриття анонімних валютних рахунків та кодованих рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) в іноземній та національній валюті України: Постанова Правління Національного Банку України від 04.06.2003. № 231 // Офіційний вісник України. − 2003. − №24. − ст. 1142.
127. Про робочу групу з питань створення та функціонування Єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму та затвердження її складу: Розпорядження Кабінету міністрів України від 4 вересня 2003 р. N 548-р. // Офіційний вісник України. − 2003. − № 42. − ст. 1503.
128. Про розгляд судами 1-ї інстанції кримінальних справ: Звіт за 12 місяців 2003 р. Форма 3 / Державний комітет статистики України. − К., 2004. − С. 3.
129. Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF): Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 28 серпня 2001 р. N 1124 // Офіційний вісник України. − 2001. − № 35. − ст. 1630.
130. Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом: Постанова Правління Національного Банку України від 30 квітня 2002 р. N 164 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. − 2002. − № 5. − Ст. 21.
131. Про утворення міжвідомчої робочої групи з дослідження методів та тенденцій у відмиванні доходів, одержаних злочинним шляхом: Постанова Кабінету міністрів України від 2 жовтня 2003 р. N 1565 // Офіційний вісник України. − 2003. − № 41. − ст. 2172.
132. Проблеми фінансового права: Між нар. наук. конф. / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю. Федьковича. − Чернівці: Рута, 1996. − вип.. 2.− 1996. − 315 с.
133. Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. − К.: Атіка, 2003. − 256 с.
134. Прохоров А.М. Идентификация // Советский энциклопедический словарь. − 4-е изд. – М., 1988. – С. 476.
135. Прохоров А.М. Система // Советский энциклопедический сло