ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ПРАЦІВНИКАМИ ДПС УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 Державна служба в системі ДПС 15
1.1. Теоретико-прикладні передумови дослідження організаційно-правових засад проходження державної служби в органах ДПС України
1.2. Класифікація персоналу ДПС України, що підпадає під умови проходження державної служби 28
Висновки
43
РОЗДІЛ 2 Організаційно-правові умови проходження
державної служби в органах ДПС України 46
2.1. Організаційно-правовий простір проходження державної служби в системі управління
2.2. Потенціал проходження державної служби в органах ДПС 69
2.3. Фактори, що забезпечують успішне проходження державної служби в органах ДПС 86
Висновки 109
РОЗДІЛ 3 Оптимізація проходження державної служби в органах ДПС 111
3.1. Стимулювання як найважливіший спосіб забезпечення успішного проходження державної служби в органах ДПС
3.2. Мотиваційні стимулятори проходження державної служби в системі ДПС України 135
3.3. Методика оцінки діяльності службовців у процесі проходження державної служби в органах ДПС України 153
Висновки 173
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 202

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку українського суспільства потребує подальшого удосконалення теорії та практики державного управління. Наукова проблематика, яка склалася ще в період колишнього радянського союзу, майже вичерпала свої можливості. Новий час зумовив потребу наукового осмислення багатьох недосліджених проблем державного управління, що складає важливі об’єктивні умови для розробки нових теоретико-методологічних підходів для висунення відповідних гіпотез і методів наукового аналізу. Це стосується й організаційно-правових питань проходження державної служби. Сьогодні в полі зору вчених виникають питання з організації тих сторін державної служби, вивчення яких раніше було неможливим завдяки цілому ряду політичних обставин зі штучним обмеженням тематики, недопустимою для подібних досліджень “секретністю” та ін. Усе це звужувало емпіричну базу досліджень, виключало можливість зібрати достовірну інформацію й об’єктивно оцінити реальний стан справ.
Наукова і практична актуальність дослідження організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками державної податкової служби України (далі - ДПС) характеризується перш за все потребою підвищення ефективності діяльності державних органів взагалі і ДПС зокрема, а також потребою підвищення якості організаційно-управлінської діяльності. Важливість таких досліджень обумовлюється також тим, що українська державність уже пройшла дванадцятирічний етап перевірки на витривалість і політичну гнучкість, отже можна говорити про те, що здолані основні фактори кризового стану економіки, яка набирає темпи свого розвитку, прийняті та введені в дію нові законодавчі акти, які регулюють податкову діяльність України. А структура державної податкової служби України перетворилась на могутню, цілеспрямовано діючу державну структуру. Стратегічна направленість розвитку державної податкової служби України, визначена податковим законодавством, потребує від науковців не тільки глибоких теоретичних, але й широких емпіричних досліджень проблем формування і раціонального використання потенціалу осіб, що працюють у ДПС. У зв’язку з цим ця робота набуває великого значення для практичного планування кадрової роботи. Оптимальне проходження державної служби – це не тільки підвищення ефективності використання трудового потенціалу осіб-службовців ДПС, але й розкриття перспектив найбільш правильної політики підбору та розстановки кадрів, їх підготовки та перепідготовки, а за необхідності і скорочення.
Актуальність теми обумовлена також тим, що за останні роки значно трансформувався зміст вимог до роботи органів ДПС, їх робота стає більш багатогранною, спирається не тільки на адміністративні, а й на економічні, організаційно-правові та соціально-психологічні методи. Ці методи певним чином дозволяють уникнути недоліків у роботі, викликаних об’єктивними причинами (період становлення ДПС, нерозривність ринкових відносин у країні тощо). Разом з тим не зменшується дія причин суб’єктивного характеру і, перш за все, викликаних дефіцитом професійно-підготовлених кадрів.
Державна податкова служба України порівняно за короткий час стала масовою структурою, яка об’єднує десятки тисяч чоловік, що прийшли з різних галузей господарства, багато з яких володіють непрофільними професіями, знаннями та навичками праці. Крім того нетривалий період становлення та розвиток ДПС не дозволив набути достатнього досвіду у вирішенні багатьох проблем проходження державної служби працівниками системи управління. Хоча не можна не відмітити, що за останні роки прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на підвищення ефективності роботи державних органів управління, у тому числі й органів ДПС [180 – 199; 201; 204 – 208]. На їх основі все більш чіткіше визначаються форми і зміст державної служби як професійної діяльності осіб, які виконують функції державного управління. Ця специфічна діяльність має глибоке історичне коріння, свої традиції, норми, правила і принципи, які, з одного боку, допомагають забезпечити безперервність державного управління, незалежно від політичних змін, а з іншого, – зменшують темп розвитку нових форм і нового змісту в державній управлінській службі.
Поява нового у державному управлінні багато в чому зобов’язана більш досконалому законодавству, яке може поєднати потреби часу, стан і перспективи розвитку суспільства, а також матеріально-технічні та соціально-економічні можливості, якими володіє суспільство. Але, разом з тим, введення в дію, реалізація потреб нового законодавства значною мірою залежить від тих механізмів здійснення владних повноважень, які складають діяльність державного управління. Одним з найважливіших – є механізм проходження працівниками державної служби. У ньому поєднані інтереси держави і окремого службовця – людини, яка володіє професійними знаннями і навичками у виконанні службових обов’язків, власними морально-психологічними установками, потребами та інтересами. Від того, наскільки і як будуть задоволені інтереси працівника, а моральні переконання відповідатимуть нормам, затвердженим для державних органів, буде залежати ефективність його роботи, а в кінцевому результаті і ефективність державного управління.
Численні фактори у сфері державного управління доводять, що існують реальні соціальні і правові протиріччя між практикою проходження державної служби її працівниками і вимогами, що висувають нові соціально-економічні умови до механізму проходження державної служби. Ці протиріччя виникають у зв’язку з тим, що потенціал, яким володіє службовець, часто недовикористовується, або використовується неналежним чином, що безпосередньо впливає на ефективність роботи не тільки самого службовця, але й на державне управління в цілому.
У результаті безмірно зростає значення пошуку і створення оптимальних можливостей проходження державної служби, що відповідає сучасним потребам ДПС та інтересам працівників, які можуть у цих умовах повною мірою використовувати свої ділові якості для вирішення практичних завдань ДПС. Саме це зумовлює значення наукового аналізу принципових питань, які визначають характер проходження державної служби у новій соціально-економічній і політичній ситуації. Сьогодні дуже гостро відчувається потреба у глибокому концептуальному осмисленні суттєвих ознак, особливостей державної служби у системі управління та модернізації ДПС.
За останні роки, вже в нових соціально-економічних і політичних умовах, було проведено ряд досліджень щодо розробки питання побудови сучасної державності та вдосконалення діяльності державних структур (Н.В. Ампієва, М.Л. Бачило, І.А. Василенко, П.Т. Гега, Н.О. Гуторова, М.В. Коваль, Е.М. Коротков, В.М. Кофлан, В.А. Мальцев, Н.Р. Нижник, Т.О. Проценко, В.В. Цвєтков, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа та інші). З’явилися нові роботи, що досліджують людські ресурси органів державного управління (Д.М. Іванцевич, В.Г. Ігнатов, А.А. Лобанов, А.В. Ліпенцев, В.А. Мальцев, М.П. Мірошніков, Є.Д. Соколова, В.Я. Сенцуров, М.Р. Феофанова, С.Ф. Фролов, В.К. Хлинов та ін.). Цікаві дослідження проведені у галузі кар’єри державних службовців (М.Н. Кулаков, В.І. Курбатов, Н. К. Маусов, В.А. Поляков, та ін.).
Широкий розголос отримали вдалі переклади зарубіжних досліджень з питань вдосконалення управ¬ління державного будівництва, кар’єри державних службовців (М. Альберт, П. Бергер, В. Зігерт, А. Лоутон, Т. Лукман, М. Маскон, Е. Роуз, а також Дж. Гурбер, Дж. Обер-Крис, Г. Пілінг, І. Фогараші, Б. Швальбе, Л. Якокка, та ін).
Розроблено ряд монографій, що аналізують проблеми становлення і розвитку кадрового потенціалу ДПС України [40; 76; 84].
Водночас об’єктивні процеси становлення і розвитку молодої української держави, її окремих галузей виробництва і управління, особливо ДПС, ставлять перед дослідниками методологічні завдання з подальших розробок цілісної теорії нової державності та окремих її елементів. На перший план висуваються ті проблеми, які дозволяють найбільш раціонально використовувати можливості розвитку державності, яка відображає природу і ментальність української нації, особливості соціального, економічного, політичного та організаційно-правового становлення.
Потрібно зазначити, що проблеми проходження державної служби в органах ДПС у науковій літературі досліджені мало. Це автор пояснює наступними обставинами: по-перше, недооцінкою наукової актуальності питань проходження державної служби в органах ДПС; по-друге, віднесенням проблеми до числа вузькопрофільних і тому малоцікавих питань. Щодо даної проблематики, багато дослідників бачать тут більше практичну сторону, ніж наукову, тому, що вона до цього часу розглядалася у дуже вузькому практичному аспекті.
Не можна не відмітити, що у процесі розвитку органів ДПС настав період “дбайливого” ставлення до своїх кадрів. Це обумовлено тим, що в основу мотиваційного комплексу мислення службовців вкладаються цінності, сформульовані під впливом логіки раціонального підходу до оцінки своїх можливостей продуктивного проходження служби в органах ДПС. Для кожного, хто вирішує працювати в системі податкових органів, виникають певні питання: чи виправдаються надії, які він пов’язує з ДПС; чи будуть роки, проведені на початку служби, надійним фундаментом для її продовження, чи будуть витрачені марно. Отже можна з упевненістю говорити про те, що досвід податківця можна застосовувати у будь-якій іншій сфері діяльності.
Соціальна ціна адаптації працівника органів ДПС у колективі дуже висока. На карту ставиться чималий обсяг затрат життєво активного часу, фізичної і психологічної енергії, які могли б з великою користю використовуватись в інших видах професійної діяльності, що можуть забезпечити життя без бідності й гідне положення у суспільстві. Ніхто не може гарантувати успішне проходження служби в органах ДПС виходячи тільки зі здібностей і бажань працівника.
Тому проблема даного дослідження полягає в науковому пошуку підходів для визначення можливостей оптимізації проходження державної служби в цих органах. Для ДПС це дуже важливо, оскільки кадри для неї є головною і навіть єдиною виробничою силою на відміну від виробничих галузей, де велику роль відіграють техніка та технологія, науково-технічні досягнення тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилися відповідно до планів НДР Державної податкової адміністрації України, а також планів НДР Національної академії ДПС України за 2001–2003рр., зокрема у межах тем НДР “Визначення критеріїв оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників” (2002р.) та “Розробка методики моніторингу системи оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників” (2002–2003 рр.) (номер державної реєстрації 0102U005743), що виконувались Науково-дослідним центром з проблем оподаткування Національної академії ДПС України з безпосередньою участю автора дисертації.
Мета і задачі дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті з’ясувати і вирішити питання організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками ДПС України, а також науково обґрунтувати практичні рекомендації і пропозиції щодо удосконалення механізму проходження державної служби.
Теоретична частина мети дослідження полягає в отриманні нового знання про маловивчене явище, яким є проходження державної служби працівниками ДПС, вивчення маловідомих тенденцій і закономірностей цього процесу, формування на цій основі наукової концепції.
Практична частина мети включає в себе два принципових і взаємопов’язаних положення: 1) дослідження передбачає, що матеріали і висновки дисертації можуть стати основою для прийняття конкретних управлінських рішень щодо оптимізації проходження державної служби. Це означає, передусім, прийняття цілеспрямованих рішень, які стосуються практичної організації цього процесу; 2) практична частина включає в себе також аспект управління, безпосередніми умовами якого є проходження державної служби, покликаного сприяти зниженню дії негативних фактів, які обмежують і гальмують проходження державної служби в органах ДПС.
Вказана мета досягається послідовним вирішенням наступних завдань:
1. Розкрити суть і визначити місце і роль органів ДПС у системі державного управління.
2. Провести теоретичний аналіз категорійно-понятійного апарату, який розкриває процес проходження державної служби в органах ДПС.
3. Дослідити державну службу в ДПС як різновид управлінської діяльності.
4. Провести аналіз функціональних та організаційно-правових особливостей проходження державної служби в податкових органах.
5. Виявити і розкрити умови і чинники успішного проходження державної служби детермінанту соціальної поведінки службовців органів ДПС.
6. Дослідити організаційно-правові особливості проходження державної служби в органах ДПС.
7. Розробити методологічні основи адаптації службовців в системі проходження державної служби в органах ДПС.
8. Обґрунтувати можливість застосувати поняття “простір” і “потенціал” проходження державної служби в органах ДПС.
9.Дослідити мотивацію і обґрунтувати метод оцінки діяльності службовців в органах ДПС та ін.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що регулюють порядок і процедуру проходження державної служби при здійсненні ними практичної діяльності у сфері оподаткування.
Предметом дослідження є організаційні заходи та правові норми, які регулюють проходження державної служби працівниками ДПС України.
Складність і багатогранність об’єкта та предмета дослідження визначила поетапність, що являє собою єдину цільову дослідницьку програму, розраховану на декілька років, комплекс науково-дослідницьких робіт об’єднаних єдиним задумом.
На першому етапі (1999–2000рр.) був проведений теоретичний аналіз становлення ДПС як підсистеми єдиної державної системи управління.
На другому етапі (2001–2002рр.) досліджувався кадровий потенціал ДПС, особливості його формування і використання.
На третьому етапі (2002–2003рр.) були проведені дослідження по збору емпіричної інформації.
На четвертому етапі (2003р.) проведений аналіз даних, які оформлені в дисертацію.
Сказане вище визначає теоретичний і практичний діапазон дослідження організаційно-правових засад процесу проходження державної служби в органах ДПС. Попередній аналіз проблеми показав, що в цій роботі повинна бути зроблена спроба теоретично проаналізувати і запропонувати рішення лише першочергових завдань щодо вдосконалення механізму проходження державної служби.
Методи дослідження. Автор широко використовує наукові ідеї і концепції засновників наукових шкіл в області управління виробництвом, державного будівництва, праці сучасних дослідників проблем управління, державною службою, кар’єри і т. д.
Теоретико-методологічною основою дослідження відповідно до поставленої мети і сформульованих завдань стали такі наукові методи: діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, кількісний, соціальний, а також метод системного аналізу.
Використання діалектичного методу пізнання соціальних процесів дозволило врахувати всі взаємозв’язки явищ, що розглядаються, об’єктивно оцінити ефективність проходження державної служби в органах ДПС.
За допомогою порівняльно-правового методу була встановлена можливість визнання службовців органів ДПС державними службовцями.
Застосування системно-структурного методу дозволило визначити місце правових норм, що регламентують процес проходження державної служби працівниками ДПС України.
Метод системного аналізу застосовувався з метою зіставлення різних нормативно-правових актів щодо їх дії.
За допомогою кількісного методу розроблялися таблиці, графіки та діаграми, що характеризують процес проходження державної служби.
Шляхом застосування соціального методу дослідження проводився збір емпіричної інформації за допомогою інтерв’ю та анкетуванням.
Емпіричну основу дисертації складають матеріали соціально-правових досліджень, проведених автором у період 2000–2002 років як особисто, так і в складі науково-дослідницької групи НДЦ ПО Національної академії ДПС України. Крім того, під час дослідження використані дані державної та відомчої статистики.
При комп’ютерній обробці соціологічної інформації проводились одно- та двохмірні розкріплення даних, формувались прості і комбіновані таблиці, визначались середні дані по одномірним масивам. Використовувався кореляційний аналіз, розраховувались коефіцієнти та індекси. Застосовувались елементи факторного аналізу.
Відповідно до наведених даних для збору матеріалів дисертації використовувались наступні методи емпіричних досліджень:
— соціальна статистика динаміки зміни складу кадрів органів ДПС;
– аналіз законодавчих актів та офіційних документів, які стосуються питань проходження державної служби;
– експертні опитування, де експерт виступають спеціалісти галузі;
– анкетні соціологічні опитування;
– соціологічні інтерв’ю спеціалістів кадрової роботи і різних працівників ДПС;
– математико-статистичні методи обробки та аналізу первинної інформації;
– монографічний метод дослідження літературних джерел.
Науковою новизною одержаних результатів дослідження потрібно вважати:
1. Розкриття поняття “проходження державної служби в органах ДПС”. Воно відображає такі об’єктивні закономірності і тенденції в рамках державної служби, які склалися в органах ДПС за період їх функціонування.
2. Процес проходження державної служби в органах ДПС представлений як система, в якій найважливіше значення мають такі елементи, як адаптація і дезадаптація людини в ДПС, комплектування кадрів і умови успішної діяльності.
3. Вперше обґрунтовані і запропоновані поняття “простір” та “потенціал” проход¬ження державної служби, які безпосередньо пов’язані з предметом даного дослідження.
4. Уперше досліджуються фактори і мотивація саме проходження державної служби в органах ДПС.
5. Запропоновано оригінальну систему оцінки діяльності працівників органів ДПС, як важливий інструмент стимулювання проходження державної служби.
6. Розроблено пропозиції з удосконалення процесу проходження державної служби в органах ДПС України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних і методологічних положень дисертації, експериментальних даних і практичних пропозицій у практиці роботи з кадрами в органах ДПС України:
1. Вони можуть використовуватись у визначенні стратегій кадрової політики ДПА України, заснованої на головних принципах проходження державної служби в органах ДПС.
2. Матеріали дисертації можуть використовуватись для курсів підвищення кваліфікації працівників ДПС.
3. Широке впровадження в практику роботи керівного складу ДПС може надати вирішальну роль у системі оцінки діяльності робітників як важливого стимулюючого чинника.
4. Розроблені в дисертації чинники і мотиви проходження державної служби можуть служити відповідною основою для вдосконалення і подальшої оптимізації всієї системи проходження державної служби в органах ДПС.
4. Матеріали дисертації склали основу навчального посібника “Проходження служби в органах ДПС України” (план видання 2004 року).
5. Висновки і рекомендації можуть використовуватись для підготовки пропозицій до органів державного управління з метою удосконалення системи організації проходження служби в інших галузях національного господарства. Матеріали дисертації можуть бути використані в процесі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДПС та інших галузей.
Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми, визначенні мети і завдань, теоретичному аналізі та узагальненні джерел наукової літератури і практичного досвіду, розробці методології та методів дослідження.
Дані емпіричних досліджень, отриманих у результаті анкетування значної групи працівників органів ДПС різних регіонів країни, а також зміст, висновки та практичні рекомендації є особистим внеском пошукувача.
Апробація результатів дисертації доповідалося і опубліковане в матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій: “Становлення і розвиток правової системи України” в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Київ. – 21 березня 2002 (фахове видання); “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах” – Національна академія МВС України. – Київ. – 24 квітня 2003; “Проблеми гармонізації законодавства СНД та Європейського союзу” Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь. – 16 квітня 2004 року.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у чотирьох фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Враховуючи складність проблеми дисертаційного дослідження, яка полягає в науковому пошуку підходів для визначення можливостей оптимізації проходження державної служби в органах ДПС України, слід вважати, що в дисертації вона вирішена тільки частково. Вирішена головним чином лише та частина, яка була визначена метою та завданнями даного дослідження.
2. Виходячи з факту доведеної гіпотези, можна вважати, що мета дисертаційного дослідження, яка полягала у розробці теоретико-методологічних основ та концептуальних підходів наукового аналізу організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками ДПС, а також наукового обґрунтування практичних рекомендацій і пропозицій з удосконалення механізму проходження державної служби, досягнута, а завдання, за допомогою яких ця мета досягнута, в загальному вигляді вирішені.
3. У ході дослідження проблеми даної дисертації були отримані деякі теоретико-методологічні результати. Ці результати полягають у тому, що в дисертації розроблені наукові основи аналізу організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками органів ДПС України.
Висунуті і всебічно проаналізовані такі теоретико-методологічні положення проходження державної служби в ДПС, як проходження працівниками організаційно-правового простору, що складається з комплексу послідовних і взаємопов’язаних елементів, які в сукупності презентують організаційно-правову систему з чітко визначеним входом і виходом працівників органів ДПС.
4. Однією з центральних ланок “ланцюга” проходження державної служби в органах ДПС в дисертації визначений потенціал проходження державної служби якій є усталеною сукупністю можливостей успішного проходження служби, яка визначається, по-перше, особистими здібностями, якостями, властивостями працівника; по-друге, умовами реалізації цих здібностей, якостей і властивостей; по-третє, умовами відтворення цих здібностей, якостей і властивостей. Чисте абстрактне і метафоричне поняття, (як воно використовується в науковій літературі), в дисертації воно стає емпіричним фактом, на основі якого зроблені практичні рекомендації щодо вдосконалення кадрової роботи в ДПС України.
5. У дисертації знайшло доведення положення про те, що позитивний результат проходження державної служби в органах ДПС може бути досягнутий тільки за допомогою всього комплексу сприятливих чинників і умов: макро- і мікро-чинники, а також людський чинник. Під фактором проходження служби потрібно мати на увазі рушійні сили проходження, які визначають його характер або деякі риси, а також умови, в яких проходить реалізація потенціалу проходження державної служби. Вважається, що лише чітко визначена система факторів проходження служби та в результаті вивчення особливостей їх впливу на різні сторони процесу, можливо визначити діючі резерви потенціалу проходження державної служби.
6. Певним теоретико-методологічним досягненням дисертації є визначення стимулюючого комплексу успішного проходження державної служби в органах ДПС України. Стосовно проблем, які вирішуються в даній дисертації, все це означає, що стимулювати проходження державної служби працівниками органів ДПС, насамперед, означає необхідність враховувати їх особисту зацікавленість. Виходячи з цього, силу стимулювання можна вимірювати рівнем задоволення інтересів людей шляхом надання їм матеріальних благ і духовних цінностей для створення сприятливих умов життєдіяльності. Крім того, сила стимулювання збільшується, якщо враховується конкретна історична ситуація, в якій опинилась країна, ДПС та її працівники. Це означає, що форми стимулювання повинні бути адекватні цій ситуації. Необхідно також враховувати конкретні соціальні, професійні, матеріальні, демографічні і психологічні особливості кожного працівника ДПС, під впливом яких сформувались його інтереси.
7. Найважливіша стимулююча роль належить мотивації проходження державної служби в ДПС. Вона розглядається в якості органічного звичайного результату, який представлений теоріями простору та потенціалу проходження державної служби в органах ДПС. Саме мотивація держслужби посилює, або навпаки, послаблює як окремі елементи потенціалу її проходження, так і весь потенціал, а відсутність мотивації може привести потенціал до нульового значення. Саме мотивація може розширити до максимуму простір.
8. Розглянуті стимулюючі функції оцінки діяльності працівників мають як методологічне, так і прикладне значення. В роботі відзначені критерії оцінки діяльності працівників органів ДПС. Критерії відповідають потребам підвищення ефективності роботи всієї системи оподаткування та забезпечення умов успішного проходження працівниками державної служби. Їх практичне використання є суттєвою частиною загальної філософії управління податковою діяльністю, основоположною та тонкою формою координації дій багатьох тисяч окремих особистостей, спеціалізованим управлінським механізмом формування ставлення людей до своєї праці та місця роботи.
9. Таким чином, є підстави вважати, що теоретико-методологічна частина дослідження виконана досить повно: отримано нове вчення про організаційно-правовий механізм проходження державної служби працівниками в органах ДПС України і маловідомих тенденціях цього процесу. Теоретико-методологічна побудова дисертації в основному відповідає представленій в дисертації загальній концепції організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками в органах ДПС.
Суть цієї концепції можна викласти наступним чином: служба в органах ДПС, яка є різновидом служби в державних органах управління, має певні особливості процесу її проходження. Ці особливості характеризуються Простором, Потенціалом і Факторами проходження, а також особливостями стимулювання. В останній – мотивація проходження державної служби та оцінка діяльності працівників. Чим вищий рівень організаційно-правового забезпечення умов проходження державної служби працівниками органів ДПС, чим більше відповідає державне законодавство цим умовам, тим ефективніший процес проходження державної служби працівниками в органах ДПС, тим продуктивніші результати діяльності державної податкової служби України.
10. На основі теоретико-методологічних результатів, отриманих у ході досліджень, потрібно розглядати проблематику проходження державної служби працівниками органів ДПС у межах теорії державного управління як цілісну систему організаційно-правових, адміністративних, соціальних, економічних, психологічних засад, які взаємопов’язані і обумовлюють одна одну.
11. З метою оптимізації процесу проходження державної служби працівниками в органах ДПС і на основі результатів проведених досліджень є доцільним внести необхідні поправки в такі законодавчі акти:
– у Закон України “Про державну службу в Україні” у розділ “Службова кар’єра” з метою однозначного розуміння сутності і змісту поняття “Кар’єра” викласти його в такій редакції: “Кар’єра державного службовця – це задовольняючий його процес організаційно-правових, адміністративних, соціальних та інших змін, що позначаються на службовому, професійно-кваліфікаційному та матеріально-побутовому положенні працівника”;
– у ході укладання контракту при наймі на роботу, з метою стимулювання та мотивації працівників вносити принципові положення про можливості кар’єрного росту працівника на перші три-п’ять років його праці;
– у Закон України “Про податкову службу України” ввести в службовий обіг поняття “Простір проходження державної служби в органах ДПС України”, що включає організаційно-правові, адміністративні, соціальними, психологічні, економічні та політичні обмеження, специфічні правила та умови. Це пов’язано з тим, що службовці органів ДПС мають певне організаційно-правове місцезнаходження, віддалене або близьке до тих службових посад, до яких веде його шлях кар’єри. Простір проходження державної служби в ДПС складає в першу чергу ієрархічну структуру посадових місць і звань, рангів і функцій, обов’язків і компетенцій тощо;
- у доцільно уточнити положення про заборону прийняття на роботу в органи ДПС осіб, які мають судимість або були засуджені за корисливі злочини. Ці обмеження, на нашу думку, повинні бути більш гнучкими та застосовуватись з більш пильною увагою до особи, яка йде на роботу, та виходити з оцінки форми і важкості правопорушення, яке спричинило судимість.
- ст. 15 слід викласти у такій редакції: “Посадова особа – це особа яка проходить державну службу в органах ДПС України.....” далі по тексту.
12. Внести в регламент проходження державної служби працівниками органів ДПС вимогу підвищення ролі Присяги державного службовця. Внести в правило обов’язкову щорічну звітність службовців щодо виконання зобов’язань, які давав службовець при прийнятті ПРИСЯГИ.
13. Проведені соціологічні дослідження показали значні можливості збору такої інформації, яка може всебічно характеризувати кадровий потенціал ДПС з позиції суб’єктивного стану і з’ясовувати суспільну думку з будь-яких актуальних питань діяльності органів ДПС. Виходячи з цього, для проведення систематичних досліджень у масштабах галузі і створення банку соціологічних даних, для організації моніторингу кадрового потенціалу вважаємо доцільним створити галузеву соціологічну службу (лабораторію, відділ) з інформаційно-аналітичними функціями для наукового обґрунтування рішень у напрямі вдосконалення організаційно-правових засад проходження державної служби працівниками органів ДПС України.
14. З метою підвищення ефективності проходження державної служби в органах ДПС впровадити у практику управління комплексну рейтингову систему оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників і на її основі організувати моніторинг стану кадрового потенціалу, який дозволяє відслідковувати зміни його якості, забезпечуючи таким чином успішне проходження державної служби працівниками в органах ДПС України.
15. З метою подальшого розвитку кадрового потенціалу ДПС України необхідно провести комплекс заходів, які б розширили професійні можливості як працівників, так і органів де, вони працюють, по-перше, шляхом укладання договорів за підготовку та перепідготовку кадрів в Національній академії ДПС України, по-друге, шляхом залучення профільних спеціалістів з числа випускників інших вузів країни.
16. З метою підвищення використовування кадрового потенціалу ДПС України вирішити ряд питань щодо покращення рівня організації та умов праці, а також можливостей підвищення кваліфікації, враховуючи, що за даними соціологічних досліджень 42,7 % працівників не задоволені станом організації праці, 40,5 % – умовами праці, а 70,6 % – можливостями під- вищення кваліфікації.
17.З метою підвищення рівня використовування кадрів органів ДПС доцільно розробити таку систему стимулювання, яка, поряд із задоволенням матеріальних інтересів працівників, наповнює їх свідомість гідністю і повагою за виконану роботу, створює можливості для прояву кращих якостей, вираження творчих здібностей, виховання почуття ідентифікації з колективом.
18. В ринкових умовах робота ДПС, яка надає неоціненну допомогу державі в поповненні казни, повинна бути адекватно стимульована, мати максимально можливий статус економічно самостійної галузі національного господарства. Для цього необхідно ввести відповідні зміни в Закон України “Про державну податкову службу” та проект Податкового кодексу.
19. З метою підвищення матеріального стимулювання працівників органів ДПС пропонується змінити технології та процедури преміювання працівників і встановлення їм грошової надбавки до посадових окладів за результатами рейтингової оцінки відповідно до вимог Методики оцінки діяльності органів ДПС та їх працівників, яка розроблена в НДЦ ПО Національної академії ДПС України.

Список використаних джерел

Характе-ристика джерела
Найменування
Моногра-фії (один, два або три автори)

1. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органов государственного управления. – К. : Наукова думка, 1977. – 240с.
2. Аверьянов В.Б., Крупчан О.Д. // Державна служба: орг.-прав. основи і шляхи розвитку. – К., 1999. – 204с.
3. Агеев В.С., Бодалев Т.Ю., Скворцов В.В. Методика составления социально-психологической характеристики для аттестации кадров. – М., 1986. – 120с.
4. Американские буржуазне теории управления: Критический аналіз / Под ред. Б.З. Мильнера, Е.А. Чижова. – М.: Мысль, 1978. – 392с.
5. Ананич Л., Бляхман Л. Заводская молодежь: профессиональ- ные интересы. – М.: Молодая гвардия, 1971. – 138с.
6. Анастази А. Психологическое тестирование. – М., 1982. – 686с.
7. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1984. – 288с.
8. Арсеньєв А.С. Анализ развивающегося понятия. – М.: Высшая школа, 1967. – 315с.
9. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М.: Из-во МГУ, 1976. – 112с.
10. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 398с.
11. Аттестация рабочих мест на промышленном предприятии /А.А. Покуса и др./ – К.: Техника, 1984. – 215с.
12. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Мысль, 1968. – 432 с.
13. Афанасьев В.Г. НТР: управление, образование. – М.: Мысль, 1972. – С.432
14. Ашин Г.К. Доктрина “массового общества”. – М.: Мысль, 1971. – 174с.
15. Бараненкова Т.А. Дисциплина труда. – М.: Экономика, 1992. – С. 213.
16. Бахрах Д.Н. Административное право: Учеб. – М. : Изд-во “БЕК”, 1993. – 250с.
17. Бахрах Д.Н. Государственная служба в Российской Федерации. – Екатеринбург, 1995. – 301с.
18. Бачило М. Л. Функции органов управления. – М.: Дело, 1984. – С. 101.
19. Бизюкова Н.В. Кадры. Подбор и оценка. – М., 1984. – 130 с.
20. Бляхман Л.С., Сочилин Б.Г., Шкаратан О.И. Подбор и расстановка кадров на предприятии. – М.: Мысль, 1968. – 220с.
21. Бодалев А.А. Психология личности. – М.: Мысль, 1988. – 324с.
22. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности. – М.: Наука, 1985. – 203с.
23. Варенбург Р. Рационализация и техника работы аппарата управления. – М.: Пргресс, 1969. – 350с.
24. Вилюнас В.К. Психологические механизмы биологической мотивации. – М.: Педагогика, 1986. – 213с.
25. Волков И.П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. – М., 1981. – 235с.
26. Волович В.И. Надежность информации в социологическом исследовании. – К.: Наукова думка, 1974. – 136 с.
27. Вороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1997. – 189с.
28. Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. – Л., 1982. – 252с.
29. Гвишиани Д.М. Социология бизнеса. – М.: Наука, 1968. – 383 с.
30. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К.: Юринком, 1997. – 142с.
31. Генералиссимус Суворов: Сборник документов и материалов. – М.: Госкомиздат, 1947. – С. 174.
32. Гурне Б. Державне управління. – К., 1993.– С. 45.
33. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку. – К., 1999.
34. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М.: Юр. лит-ра, 1981.– 203с.
35. Дубенко С.Д. Державна служба і держані службовці в Україні. – К.: Видавничий дім “Їн Юре”, 1999.
36. Завгородний В. П. Налоги и налоговый контроль в Украине. – К.: АСК, 2000. – 639с.
37. Замошкин Ю.А. Кризис буржуазного индивидуализма и личность. – М.: Мысль, 1966. – 328с.
38. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. – М.: Дело, 1990.– 258с.
39. Иванцевич Дж. М., Лобанов А.А. Человеческие ресурсы управления. – М., 1993. – 300с.
40. Кас’яненко М.М., Гринюк М.В., Цимбал П.В., Організація роботі та управління органами Державной податковой служби України: Навч.Посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 229с.
41. Кедров Б.М. Развитие понятия элемента от Менделеева до наших дней. – М.: Наука, 1948.– 330с.
42. Керженцев П.М. Принципы организации. – М.: Экономика, 1968. –240с.
43. Кикнадзе Д.А. Потребности, поведение, воспитание. – М.: Просвещение, 1968. – С.48.
44. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. – М.: Мысль, 1988. – 351с.
45. Коваль Л.В. Административное право: Курс лекций. – Київ., Вентурі, 1988. – 154с.
46. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. – М.: Просвещение, 1968.– 251с.
47. Курбатов В.И. Стратегия делового успеха: Учеб. пособие. – Ростов н/Д., 1995. – 384с.
48. Левада Ю.А. Лекции по социологии. – М., 1969. – 186с.
49. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Медицина, 1975. – 285с.
50. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. – М.: Просвещение, 1971. – 407с.
51. Мальцев В.А. Государственный служащий современного типа. – Н. Новгород, 1995. – 264с.
52. Марев С.Н. Диалектика логического и исторического и конкретный историзм К.Маркса. – М.: Наука, 1988. – 462с.
53. Маусов Н., К., Кулаков М.,Н., Журавлев П.А. Управление карьерой персонала производства (социально-экономический аспект). – М.: Экономика, 1993. – 575с.
54. Обозов Н.Н. Межличностные отношения. – Л., 1979. – 136с.
55. Панина Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К.: Наукова думка, 1996. – 232с.
56. Панюков В.С. Устойчивость кадров в промышленности. – К.: Наукова думка, 1976. – 268с.
57. Палеха Ю.І., Водернацький Ю.В. Етика ділових стосунків. – К.: УФІБІМ, 1999. – 138с.
58. Парамонов И.В. Пути пройденного. – М.: Политиздат, 1970. – 408с.
59. Петровский А.В. Способности и труд. – М.: Знание, 1966. –332с.
60. Петрушин В. Настольная книга карьериста. – СПб: Питер, 2002. –252с.
61. Плеханов Г.В. К вопросу о развитии монистического взгляда на историю. – М., 1956. – 78с.
62. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття. – К.: Либідь, 1996. –С. 224.
63. Поляков В.А. Технология карьеры: Практическое руководство. – М.: Дело ЛТД, 1995. – 126 с.
64. Саков М.П. Сочетание материальных и моральних стимулов в развитии производства. – М.: Мысль, 1965. – 330с.
65. Сенцуров В.Я., Малишев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные конфликты. – К., 1996. – 340с.
66. Смирнов Г.Л. Советский человек. – М.: Политиздат, 1971. – 252с.
67. Старилов Ю.Н. Служебное право. – М.: Изд-во “БЕК”, 1996. – 683с.
68. Фролов С.Ф. Социология: сотрудничество и конфликты. – М.: Юрист, 1997. – 238с.
69. Цвєтков В.В Державне управління: Основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). – Харків: Право, 1996. – 275с.
70. Черкасов Г.Н. Научная организация труда: цели, содержание, методы. – М., 1967. – 413с.
71. Шепель В.М. Стимулирование труда: психологический аспект. – М.: Экономика, 1969. – 88с.
72. Шинкарук В.И. Логика, диалектика и теория познания Гегеля. – К.: Наукова думка, 1964. – 184с.
73. Щекин Г.В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента. – К., 1999. – 400с.
74. Щекин Г.В. Начала психологии кадровой работы. – К., 1992. – 136.с.
75. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. – Педагогика, 1969. –189с.
П’ять і більше авторів 76. Азаров М.Я. Все про податки./ – К. : Экспорт-Про, 2000. – 492с.
77. Американские буржуазные теории управления: Критический анализ. / Под ред. Б.З. Мильнера, Е.А. Чижова. – М.: Мысль, 1978. – 368с.
78. Арсеньєв А.С. и др. Аналіз развивающегося понятия. – М.: Высшая школа, 1967. – 123с.
79. Государственная служба / Под ред. А.В. Оболонского. – К.: Дело, 1999. – 463с.
80. Методы исследования межличностного восприятия. – М., 1984. – 465с.
81. Основы управления персоналом. Учеб. для вузов / Б.М. Генкин, Г.А. Кононова, В.И. Кочетков и др., под ред Б.М. Генкина. – М.: Высшая школа, 1996. – 369с.
82. Оценка работников управления / Под ред. Г.Х. Попова. – М.: Экономика, 1976. – 420с.
83. Переходы и катастрофы: опыт социально-экономического развития / Под ред. Ю.М. Осипова, И.Н. Шургалиной. – М., 1994. – 219с.
84. Робота з кадрами в системі ДПС України / Барабанова Н.І. та ін. – К., 2001. – 94с.
85. Служебная карьера / Под ред. Охотского Е.В. – М.: Экономика, 1998. – 304с.
86. Способности и склонности: Комплексное исследование/ под ред. Э.А. Голубевой. – М.: Педагогика, 1983.– 129с.
87. Социальные проблемы труда и производства / Под ред.
Г. Осипова, Я. Щепаньского. – Москва-Варшава, 1969.– 245с.
88. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: в 2 ч. – М., 1995. – Ч. 1. – 269с.
Багатотомні видання 89. Аристотель. Метафизика: Соч. в 4-х томах – М.: Мисль, 1976.– Т.1. – 494с.
90. Гегель Г. Философия духа. – М.: Мысль, 1997. – Т. Т-М.– 472с.
91. Гегель Г. Наука логики. – М.: Мысль. 1972. – Т. Г-З. – 375с.
92. Ковалев А.С., Бодалев А.А. Психические особенности
человека. – Л.: Изд-во ЛГУ. 1960. – Т.2. “Способности” – 290с.
93. Чернышевский Н.Г. Полн. собр. соч. – М.: 1947. – Т. 3. – 310с.
Перекладні видання 94. Айзенк Г. Проверьте свои способности: Пер. с англ. – Рига, 1992. – 195с.
95. Американская социология. – М.: Прогресс, 1972. – 392с.
96. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование личности. – М.: Прогресс, 1995. – 322с.
97. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.: УНИАН, 1986.– 216с.
98. Бунге М. Причинность: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1962.– С. 92.
99. Винер Н. Кібернетика или управление и связь в живом и машине. – 2-е издание. – М.: Советское радио, 1968. – 328с.
100. Государственная служба: регулирование трудовых отношений. Зарубежный опыт. – М.: РАГС, 1995. – 440с.
101. Грейсон Джексон млад., О’Делл Карла. Американский менеджмент на пороге ХХІ века: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991.
102. Лоутон А., Роуз Э. Развитие кадрового потенциала // Государственная служба: вопросы совершенствования работы с кадрами. Зарубежный опит. – М., 1995. – 379с.
103. Менеджмент и рынок: германская модель: Пер. с нем. – М.: БЕК, 1995. – 319с.
104. Научная организация управленческого труда. Ибранные главы. Изд. 2-е. / Автор. колектив под рук. И. Ржезничка: Пер. с чешского. – М.: Прогресс, 1968. – 644с.
105. Обэр-Крис Дж. Управление предприятием: Пер. с фран.– М.: Сирин, 1998. – 257с.
106. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: 1935. – Т. 2. – 372с.
107. Старр М. Управление производством. – М.: Прогресс, 1968. – 400с.
108. Татаеси Кадзума. Вечный дух предпринимательства. – М.: Прогресс, 1994. – 200с.
109. Тейлор Ф. Административно-хозяйственная организация промышленного предприятия. – М., 1912. – 137с.
110. Тейлор Ф.У. Менеджмент: Пер. с анг. – М.: Контролинг, 1992. – 319с.
111. Фогарши И. Мотивация выбора карьеры госслужащего // Государственная служба: вопросы совершенствования работы с кадрами. Зарубежный опыт. – М.: РАГС, 1995. – С. 84-89.
112. Франция глазами французских социологов / Под. ред.
Н.В. Фомина / – М.: Наука, 1990. – 294с.
113. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М.: Прогресс, 1986. – 238с.
114. Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993. – 413с.
115. Шлезингер Г. Психотехника и наука об управлении. – М – Л., 1925. – 428с.
116. Якокка Ли. Карьера менеджера. – М.: Прогресс, 1990. – 429с.
Збірники наукових праць 117. Алимпиева Н.В., Рыбаков О.В. Государственная служба: оценки населения и госслужащих // Имидж госслужбы: сб. науч. трудов. – М.: ИДФ-СПА Косалтинг, 1966. – 179–180.
118. Артеменко О.В. Місце і роль державної податкової служби в системі управління // Право України, 2003. № 2 – С.117–121.
119. Артеменко О.В. Шкарупа В.К. Організаційно-правовий простір проходження державної служби в податкових органах / Науковий вісник: Зб. Наук. Праць Національної Академії ДПС України, 2003. №2. – С.239–245.
120. Гуторова Н. Податкові відносини: проблеми кримінально-правової охорони // Науковий вісник: Зб. наук. праць Національної Академії ДПС України, 2002. № 4. – С. 180–182.
121. Золотько І.А. Теоретичні аспекти проведення податкової політики // матеріали науково-практичної конференції. – Ірпінь: – УФЕІ, 1998. – С. 16–17.
122. Кофлан В. Право органів місцевого самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України – 2002. – № 1. – С.188–192.
123. Коваль М., Гориславський К. До питання про конституційно-правові засади видання та виконання розпорядне чи наказу // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 2002. –№ 2. – С. 199–206.
124. Ліпенцев А. Формування єтики державної служби України. // Вісник. – УАПУ, – 1977. – № 2. – С. 91-95.
125. Максименко І. Ідеологія податкової системи України та проблеми її реалізації в економічній діяльності держави // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 1998. – № 1. – С. 17–21.
126. Мельник П. Податкова політика держави в системі макроекономічного регулювання // Науковий віснік: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 1997. – № 1. – С. 6–10.
127. Молчанова Л. Виконання податками своїх функцій в умовах перехідної економіки України // Науковий віснік: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 1999. – № 2. – С. 20–23.
128. Накай А. Удосконалення податкової системи, щодо розвитку підприємницької діяльності в агропромисловому комплексі // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 1999. – № 1. – С. 13–18.
129. Попович В.М. Латентність злочинів у сфері фінансово-господарських та податкових відносини: причини, співвідношення, економічні, правові та організаційно-управлінські аспекти // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 2000. – № 3. – С. 124–133
130. Проценко Т., Онишко С. Податкові інструменти державної підтримки інноваційної діяльності. // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 2002. – № 2. – С. 110–119.
131. Савченко Л. Загальна характеристика нового законодавства з питань оподаткування // Науковий віснік: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 1998. – № 1. – С. 121–124.
132. Шамрай В., Шейбут В., Заруба П. Протидія корупції в органах ДПС України як пріоритетний напрям трансформації податкових відносин // Науковий віснік: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 2002. – № 4. – С. 478–179.
133. Шкарупа В., Гаркуша С. З питань про адміністративну від-ть у сфері оподаткування // Науковий віснік: Зб. наук. праць Академії ДПС України. – 2002. – № 1. – С. 113–121.
Словники 134. Даль В.И. Словарь живого русского языка. – СПб. 1881. – Т. 2. – 679с.
135. Мислевский А.Ю. Адаптационный потенциал: Междисциплинарные исследования: Словарь-справочник // Под ред. Г.В. Осипова. – М.: Наука, 1991. – С. 248.
136. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. – К.: Аконіт, 2001. – с.463.
137. Потенціал мережі вищих навчальних закладів // Стат. Зб. “Вищі навчальні заклади 1977 – 1998 рр.” – К.: Техніка, 1999.– С.149.
138. Словарь современного русского языка. – М., 1956.– 690с.
139. Словарь русского языка. – СПб., 1907.– 1209с.
140. Современная западная социология: Словарь. – М., 1990.– 930с.
141. Советский энциклопедический словарь. – М., 1988. – 1599 с.
142. Управление персоналом: энциклопедический словарь // Под.ред. Кибанова А.Я. – М.: ИНФРА – М., 1998. – 453с.
143. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – Вид. 2-е, доп., перероб. – К.: Гол ред. УРЕ , 1983. – 872с.
144. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка: худож. оформ. В.М. Штогрина. – К.: Феміда, 1996. – 696с.
Складові частини збірника 145. Блауберг И. В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Ситстемный подход в современной науке / Проблемы методологии системного исследования. – М., Мысль, 1970.– С.230–240.
146. Липицкий В.С. Проблемы стимулирования созидательской деятельности человека: Марксистко-ленинская методология и современность. – М.: Политиздат, 1989.– С.120–128.
147. Новоселов Ю.В. Факторная структура мотивационной сферы кадров государственной службы // Проблемы психологи профессиональной деятельности кадров государственной службы. – М.: РАГС, 1996.– С. 24-33.
Журнали 148. Артеменко О.В. Місце і роль державної податкової служби в системі управління // Право України, – 2003. – № 2. – С. 117–121.
149. Балашов Ю.К. Американские специалисты о роли человеческого фактора в современном производстве// Труд за рубежом. – 1991. –№1. – С. 59 – 66.
150. Валицкас Г.К., Гиппенрейтер Ю.Б. Самооценка у несовершеннолетних правонарущителей // Вопросы психологии, 1989. – №5. – С. 25–32
151. Василенко И. А. Административно-государственное управление как наука// Социологические исследования. – 1994. – № 4. – С. 98 – 107.
152. Коренева Г. Кримінальний “потенціал” грошової приватизації // Закон і бізнес. – 1966. – № 30. – С.12– 24 .
153. Панюков В.С. Оцените свои способности. – “ЭКО”, 1974. – № 2. – С. 76–88.
154. Поляков В. Как получить работу по выбранной профессии // Человек и карьера, 1994. – № 4. – С.119
155. Ткаченко В.А., Каламбет С.В. «Финансы Украины», 2001. – № 1. – С. 100-110.
156. Феофанова М.Р. Оценка персонала как інструмент мотивации и повышения трудовой активності на предпритиях стран с развитой рыночной экономикой //Труд за рубежом, 1992.– № 2. – С. 39-49.
157. Хлынов В. Формы и методы экономического стимулирования труда на предприятиях Японки // Проблемы теории и практики управления, 1998. – № 2. – С. 111 –114.
Іноземного журналу 158. Kulczynski S. Rola hipotesy roboczei w prozesach badawczych I w planowaniu badan naukowych./ Nauka Polska ( 19 – 54 ), №2.
Енциклопедії 159. Большая Советская Энциклопедия. – М., 1973. – Т.11. –1030с.
Тези доповідей 160. Артеменко О.В. Правові аспекти проходження державної податкової служби / Становлення і розвиток правової системи України, тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. – Київ, 2002. С.187–189.
161. Крегул Ю. І. Удосконалення управління державним сектором економікм як напрям адміністративної реформи // Матеріали науково-практичної конференції “Державно-правова реформа в Україні”. – К.: АТ “Книга”, 1998. – С. 230.
162. Лобенський Б., Лобенський В. // матеріали науково-практичної конференції. – Ірпінь. – УФЕІ, 1998. – С.115-117.
Авторефе-
рати дисертацій 163. Білоус В.Т. Управління податковою службою в Україні. – Автореф. дис.. канд. наук з держ. упр. – К., 1988.
Іноземні джерела 164. Allutto D. Men. Motivation and Produktivtu. – Professional Management. – u. 10. – 1962. – №2.
165. Bensman J., Rosenberg B. Mass, Class, and Bureaucrazy. – N. Y., 1963.
166. Davis K. Human Relations in Business. – N.Y., 1957.
167. Lasarsfeld P. Metodolgical Problems in Empirical Social Research. «Transactions of the Fourth Gongress of Sociology», vol. ІІ, 1953. .– P.15.
168. Leipset S.M., Bendix R. Social mobilitu in industrial Society. – Heineman. 1959. . – P. 63.
169. Leird D. And E. Practiral business psychology. – N. Y., 1964.– P.307
169а. Madsen K.B. Modern theories of motivation. –Gopenhagen, 1974.– P.78.
170. Maslov A. The farther reaches of human nature. N.Y.Vilcing, 1971. Р. 423.
171. Merton R. Social Teory and Social Strukture. New York, 1962. .– P.112.
171а. D.C. Miller, W.H. Form. Industrial Sociology, Harpers Brothers Publischers – N.Y., 1951. – 327р.
172. Murrau H.A. Exploratfons in personality. – N.Y., 1988.
173. Nox I. The Soziology of Industrial Relations. – N.Y., 1956. – 27р.
174. Porter L., Lawler E. Managerial Attitudes and Performance. – Homewud, 1968.– 207р
175. Sarapata Adam. Plynnosc i stabilnosc kadr. – Warszawa, 1967. – 327р
176. Szszepanski Jan. Elementarne pojecia sozjologii. – Warszawa, 1966.– 45р
177. Warner W., Riper P., Martin N., Giollins O. The Amerikan Federal executive. – London, 1963. – 107р
178. Weber M. The Theory of Sozial and Ekonomik Organization. N. Y., 1947.– 132р.
Законодавчі акти 179. Конституція України. Коментар до конституції України: Науково-популярне видання / Колектив авторів інституту законодавства Верховної Ради України.- К.: АТ “Книга”, 1996.
180. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 1995р.10.05/ Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34 (22.08.95), Ст. 266.
181. Про відпустки: Закон України від 1996.11.15 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст.4
182. Про державну податкову службу України: Закон України від 1990.12.04 // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991.№ 6. – (05.02.91). – Ст. 37
183. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993. №3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. –1993. – № 52. – Ст.490.
184. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною: Закон України від 2000.06.01 // Відомості Верховної Ради України, 2000. – № 35. – (01.09.2000). – Ст. 289.
185. Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”: Закон України від 05.02.1998., із змінами та доповненнями внесенеми Законами України від 30.06.1999 № 783 – ХІV, від 20.04.2000 № 1685-ІІІ, від 21.09.2000№ 1987-ІІІ, від 21.12.2000 № 2181 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України – 1998. – № 29.
186. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій: Указ президента України від 10 листопада 1995 р./ 12098/1999.
187. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ президента України від 22 липня 1998р. №810/98. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. Ст. 943.
188. Про Комплексну програму підготовки державних службовців: Указ Президента України від 9 листопада
2000 р., №1212/2000. // Офіційний вісник України, 2000. –№ 46 (01.12.2000). – Ст. 1982.
189. Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську, міську державну адміністрацію та Положення про районну у містах Киеві і Севастополі державну адміністрацію: Указ Президента України від 21 серпня 1995 р. // Урядовий кур'єр, 1995. – № 127 – 128.
190. Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 2000.12.28 // Офіційний вісник України, 2001. – № 1–2 (26.01.2001) (частина 1). – Ст. 27.
191. Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р.// Урядовий кур'єр, 1995. – № 157 – 158.
192. Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 вересня 1995 р. // Урядовий кур'єр, 1996. – № 147 – 148.
193. Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвишення кваліфікації державних службовців і Положення про єдиний порядок підготовки, перепідготовки та підвішення кваліфікації керівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1997 р., №167. // Офіційний вісник України, 1997. – С.57
194. Про порядок обчислення стажу державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 1994.05.03 // Урядовий кур'єр, 1994. – № 71.
195. Про зміну в організаційній структурі ДПА України та органів Про порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України, 1999. – № 29.
196. Про створення Академії державної податкової служби України: Постанова Кабінету Міністрів України від 1999.12.21 // Офіційний вісник України, 1999. –№ 51. – Ст. 2545.
197. Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 січня 1993 р., №35 // Офіційний вісник України , 1993. – № 5184
198. Про загальні правила поведінки державного службовця: Наказ Головного управління Державної служби України (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року №783/5004)// Офіційний вісник України, 2000. – №45 (24.11.2000). – Ст. 1971.
199. Про зміну в організаційній структурі ДПА України та органів державної податкової служби України: Наказ Голови ДПА України , від 29 квітня 2002 р. – № 204.
200. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки правопорядку: Рішення 34 – ої сесії Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р.
201. Кодекс державного службовця // Урядовий кур’єр. – №22, 29 листопада 2000.
202. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 декабря 1966 г.
203. О дискриминации: Конвенция МОП 1958 р.
204. Про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13.07.2000. № 886 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29.
205. Про державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи: Указ Президента України від 2.жовтня 1997 року № 1089/ 97// Офіційний вісник України – 1997. – № 40.
206. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22.07.1998. №810/98// Офіційний вісник. – 1999. – № 21.
207. Про заходи щодо реалізації стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2002 рік: Указ Президента України від 19.11.2001 № 1100/2001// Офіційний вісник України. – 2001. – 47с.

Матеріали практики 208. Про організаційну структуру органів Державної податкової служби: Наказ Державної Податкової Адміністрації України від 06.03.1998. №97; 20.04.2000. №207 від 02.10.2000.№507; від 09.11.2001. № 447.