Осадча Анна Сергіївна. Спеціальний суб'єкт злочину: генезис, функції, проблеми кваліфікації

Краткое описание

Осадча Анна Сергіївна. Спеціальний суб'єкт злочину: генезис, функції, проблеми кваліфікації.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2015.- 229 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ОСАДЧА АННА СЕРГІЇВНА
УДК 343. 22

СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ᾽ЄКТ ЗЛОЧИНУ:
ГЕНЕЗИС, ФУНКЦІЇ, ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ
12. 00. 08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Зінченко Ірина Олександрівна,
кандидат юридичних наук,
доцент

Харків — 2015

ЗМІСТ
ВСТУП ………..……………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ В ЗАКОНОДАВСТВІ ТА ДОКТРИНІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1.1. Загальні положення........................................................ 15
1.2. Дорадянський період розвитку законодавства щодо спеціального суб’єкта злочину…………………………..
22
1.3. Радянський період розвитку законодавства щодо спеціального суб’єкта злочину…………………………...
28
1.4. Окремі новели чинного КК України щодо спеціальних суб’єктів злочину і їх аналіз……………………………...
35
1.5. Проблеми визнання юридичних осіб суб’єктами злочину за кримінальним законодавством України і інших держав……………………………………………...

49
Висновки до розділу 1………………………………………… 58
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЇ СПЕЦІАЛЬНОГО СУБ'ЄКТА ЗЛОЧИНУ
2.1. Загальні положення……………………………………… 59
2.2. Криміноутворююча функція спеціального суб’єкта злочину……………………………………………………
68
2.3. Диференційна функція спеціального суб’єкта злочину……………………………………………………
92
2.4. Кваліфікаційна функція спеціального суб’єкта злочину……………………………………………………
106
2.5. Розмежувальна функція спеціального суб’єкта злочину……………………………………………………
120
2.6. Пеналізаційна функція спеціального суб’єкта злочину……………………………………………………
130
Висновки до розділу 2………………………………………… 149
РОЗДІЛ 3. ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ ЗІ СПЕЦІАЛЬНИМ СУБ᾽ЄКТОМ ЗЛОЧИНУ

3.1. Загальні положення……………………………………… 153
3.2. Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом злочину……………………………………………………
154
3.3. Кваліфікація злочинів зі спеціальним суб’єктом при сукупності злочинів………………………………………
168
3.4. Подолання конкуренції норм при кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом злочину……………………………..
176

Висновки до розділу 3…………………………………………
185
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 194
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...... 226

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективна боротьба зі злочинністю є важливим завданням, яке має вирішити Україна на шляху розбудови демократичної і правової держави. Основним юридичним інструментом, спроможний забезпечити реалізацію кримінально-правової політики, захист прав, свобод громадян й інтересів суспільства від злочинних посягань, є кримінальне законодавство. Втім розвиток останнього неможливий без урахування здобутків науки кримінального права і судової практики, завдяки яким вдосконалюються приписи кримінально-правових норм, забезпечується одноманітне застосування закону при кваліфікації злочинів.
У доктрині кримінального права є низка питань, що завжди привертали до себе увагу вчених. Серед них особливе місце посідають проблеми, пов’язані із поняттям, видами та відповідальністю спеціального суб’єкта злочину. У дорадянський період окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у працях Л. С. Білогриць-Котляревського, О. Ф. Кістяковського, С. В. Познишева, М. Д. Сергієвського, М. С. Таганцева.
У радянський період, а також протягом останніх десятиріч про особливості відповідальності спеціального суб’єкта злочину писали П. П. Андрушко, Л. В. Багрій-Шахматов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. А. Владимиров, Л. Д. Гаухман, В. О. Глушков, П. С. Дагель, А. Ф. Зелінський, Н. Ф. Кузнєцова, І. П. Лановенко, Н. С. Лєйкина, Т. А. Леснієвськи-Костарева, В. О. Навроцький, А. В. Наумов, Н. А. Мірошниченко, А. А. Музика, В. С. Орлов, Р. О. Оримбаєв, В. Г. Павлов, А. Я. Светлов, В. В. Сташис, Е. Л. Стрельцов, Ш. С. Рашковська, С. А. Тарарухін, В. Я. Тацій, П. Ф. Тельнов, В. Д. Филимонов, М. І. Хавронюк, С. А. Химченко тощо.
В Україні комплексне дослідження питань, пов’язаних із спеціальним суб’єктом злочину, вперше було здійснене В. В. Устименком, який у 1983 р. захистив кандидатську дисертацію «Специальный субъект преступления (понятие, виды, некоторые вопросы квалификации». У 2003 р., вже за новим КК України, В. І. Терентьєвим була захищена кандидатська дисертація на тему «Відповідальність спеціального суб’єкта злочину за кримінальним правом України», присвячена проблемам кваліфікації злочинів із спеціальним суб’єктом. У 1999 р. в РФ кандидатську дисертацію «Специальный субъект преступления в уголовном праве» виконав С. А. Семенов.
Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених спеціальному суб’єкту злочину, вони здебільшого обмежуються з'ясуванням ознак, визначенням поняття спеціального суб’єкта, а також вирішенням проблем кваліфікації окремих злочинів зі спеціальним суб’єктом.
Водночас багато питань, пов’язаних із спеціальним суб’єктом, залишаються поза увагою науковців. Не сприяло їх зменшенню і законодавче закріплення у КК України 2001 року відповідного поняття. Наприклад, наразі відсутні будь-які дослідження щодо визначення основних тенденцій розвитку вчення про спеціального суб’єкта в доктрині кримінального права та генезису його правової регламентації, не з’ясовано функціональне призначення цього елемента складу злочину, його вплив на криміналізацію, диференціацію кримінальної відповідальності, кваліфікацію й пеналізацію злочинів тощо. Між тим ці питання мають неабияку актуальність, адже у чинному кримінальному законодавстві простежується стійка тенденція до спеціалізації підстав кримінальної відповідальності за рахунок збільшення складів злочинів із спеціальним суб’єктом. За нашими підрахунками у КК України наразі нараховується близько 75% таких складів злочинів, причому в останніх законодавчих новелах ознаки спеціальних суб’єктів здебільшого виписані не зовсім точно і тому для їхнього розуміння слід вдаватися до тлумачення змісту законодавчого припису, вирішувати питання про співвідношення і відмежування відповідних ознак, а це негативно позначається на практикці застосування відповідних норм КК.
Вказані обставини свідчать про актуальність обраної теми і необхідність узагальнення теоретичної бази, нормативного матеріалу та судової практики з метою проведення ґрунтовного монографічного дослідження спеціального суб’єкта злочину в аспекті генезису його доктринального розуміння та правової регламентації, функціонального призначення, впливу на криміналізацію та пеналізацію злочинів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права №2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми «Теоретичні проблеми ефективності кримінального законодавства України та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0111U00959). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протокол № 9 від 19.04.2010 р.) та уточнена (протокол № 1 від 05.09.2014 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування теоретично обґрунтованих висновків щодо функціонального призначення спеціального суб’єкта злочину в кримінальному праві, а саме: визначення особливостей впливу цього елементу складу злочину на криміналізацію діяння, диференціацію кримінальної відповідальності, кваліфікацію і розмежування злочинів, структуру і зміст санкцій статей Особливої частини КК, розроблення пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
1. Розкрити наявні в теорії кримінального права точки зору щодо поняття спеціального суб’єкта злочину, його ознак та видів, з'ясувати їх зміст та сформулювати поняття, яке буде використовуватися в цій роботі.
2. На підставі дослідження історичних пам’яток права з'ясувати розвиток поняття спеціального суб’єкта в історико-правовому аспекті.
3. Визначити основні тенденції розвитку вчення про спеціальний суб’єкт злочину в доктрині кримінального права та охарактеризувати генезис його правової регламентації у різні історичні періоди: дорадянський, радянський, за часів незалежності України.
4. Встановити і пояснити причини, що спонукають законодавця конструювати склади злочинів зі спеціальним суб’єктом, постійно збільшуючи їхню кількість у КК.
5. З'ясувати питання щодо доцільності та обґрунтованості останніх законодавчих новел, пов’язаних із диференціацією службових осіб та впровадженням нових видів спеціальних суб’єктів до розділу ХVП Особливої частини КК.
6. Встановити соціально-правову сутність юридичної особи в аспекті можливого визнання її спеціальним суб’єктом злочину.
7. Узагальнити філософські та правові підходи до визначення понять: «функція права», «функція складу злочину», розглянути можливість їхньої взаємодії.
8. Розкрити наявні в доктрині кримінального права класифікації функцій складу злочину та встановити, які з них можуть бути властиві спеціальному суб’єкту як елементу складу злочину.
9. Визначити і окремо охарактеризувати кожну функцію спеціального суб’єкта, показавши різнобічні напрямки його впливу на кримінально-правові відносини та з’ясувати значення цього впливу.
10. З'ясувати найбільш дискусійні в теорії кримінального права проблеми кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом, а саме: співучасті у злочинах зі спеціальним суб’єктом, сукупності злочинів зі спеціальним суб’єктом тощо.
11. Розкрити питання щодо подолання конкуренції норм при кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом .
12. Узагальнити судову практику щодо кваліфікації окремих злочинів із спеціальним суб’єктом.
13. Розробити та обґрунтувати можливі пропозиції щодо вдосконалення відповідних норм чинного КК України.
Об’єктом дослідження є кримінально-правові відносини за участю спеціального суб’єкта злочину.
Предметом дослідження є спеціальний суб’єкт злочину, його генезис, функції, проблеми кваліфікації.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання. В основу дисертаційного дослідження покладений загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який застосовувався для з’ясування поняття спеціального суб’єкту злочину, встановленні змісту його функцій та значення, що надає можливість розглянути досліджувані явища в розвитку і взаємозв’язку, єдності та протиріччях. Окрім того використані спеціальні наукові методи. Зокрема, за допомогою історико-правового методу були досліджені основні тенденції розвитку та генезис вчення про спеціального суб’єкта злочину в доктрині кримінального права та законодавстві. Метод логічного узагальнення та поділу понять застосовувався для здійснення класифікації функцій складу злочину і виділення на їх підставі функцій спеціального суб’єкта злочину. Догматичний метод був використаний для з’ясування змісту приписів щодо спеціального суб’єкта злочину, які містяться в законодавчих і підзаконних нормативних актах та застосовуються у правовій доктрині. Метод системного аналізу дозволив виявити і показати суперечності і прогалини у чинному законодавстві, які стосуються окремих видів спеціальних суб’єктів. За допомогою порівняльно-правового методу відбулося співставлення і аналіз змісту положень норм чинного КК України із КК України 1960 року. Логіко-нормативний метод застосовувався при формуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного КК України.
Нормативну базу склали Конституція України, положення кримінального законодавства України (як чинного, так і минулих часів), кримінальне законодавство низки зарубіжних держав, нормативні акти інших галузей права.
Емпіричну базу дослідження складають матеріали опублікованої судової практики (2001-2014 р) та вироки, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень за 2011-2014 р. (929 судових рішень) щодо злочинів, вчинених спеціальними суб’єктами, при розгляді яких були виявлені помилки у кваліфікації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першою в Україні науково-дослідною працею, в якій визначаються кримінально-правові функції спеціального суб’єкта злочину та його генезис у доктрині кримінального права та законодавстві. На підставі проведеного дослідження обґрунтовані і сформульовані положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист. Зокрема:
уперше:
– визначені основні тенденції розвитку вчення про спеціальний суб’єкт злочину в доктрині кримінального права;
– охарактеризовано та з’ясовано особливості генезису правової регламентації спеціальних суб’єктів у різні історичні періоди і встановлено, що коло злочинів зі спеціальним суб’єктом постійно змінюється у бік збільшення кількості таких діянь у КК (наразі у КК України нараховується до 75 % норм зі спеціальним суб’єктом);
– констатовано, що розширення кола складів злочинів зі спеціальними суб’єктами відбувається за рахунок диференціації такого виду спеціального суб’єкта як, службова особа, що, в свою чергу, свідчить про стійку законодавчу тенденцію до спеціалізації підстав кримінальної відповідальності;
– встановлені причини, які спонукають законодавця конструювати склади злочинів зі спеціальним суб’єктом, а саме: 1) потреба у кримінально-правовій охороні нових суспільних відносин; 2) подальша диференціація кримінальної відповідальності і індивідуалізація покарання з метою економії кримінальної репресії; 3) посилення кримінальної відповідальності і покарання за злочини у сфері службової діяльності, а також за корупційні злочини;
– запропоновано авторське визначення ознак такого виду спеціального суб’єкту, як «особа, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг»;
– визначені і охарактеризовані функції спеціального суб’єкта злочину у кримінальному праві, а саме: криміноутворююча, диференційна, кваліфікаційна, розмежувальна і пеналізаційна;
– обґрунтовано, що ознаки спеціального суб’єкта злочину можуть виступати однією із підстав криміналізації, у випадках, якщо: а) злочин може вчинити тільки спеціальний суб’єкт (простий склад злочину); б) вчинення злочину спеціальним суб’єктом збільшує ступінь його суспільної небезпечності (кваліфікований склад злочину); в) вчинення злочину спеціальним суб’єктом зменшує ступінь його суспільної небезпечності (привілейований склад злочину);
– доведено, що на диференціацію відповідальності службових осіб впливає не тільки їх службовий статус, а й соціальне значення цього статусу. Через це законодавець в межах поняття «службова особа» виділяє їх види з метою ще більшого обмеження (спеціалізації) кримінальної відповідальності;
– охарактеризовані санкції статей розділу XVII Особливої частини КК України під кутом зору виявлення законодавчих тенденцій щодо пеналізації злочинів зі спеціальним суб’єктом і встановлено, що для злочинів цього розділу типовою слід вважати альтернативно-кумулятивну санкцію;
– обґрунтовано, що ознаки спеціальних суб’єктів злочинів із розділу XVII Особливої частини КК України знаходять опосередковане відображення у санкціях статей КК завдяки передбаченню у них майнових покарань і покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Встановлено, що вид службової особи впливає на вибір законодавцем виду покарання, визначеного у санкції: для службових осіб юридичної особи публічного права типовим є покарання у виді позбавлення волі, а для службових осіб юридичних осіб приватного права та осіб, які надають публічні послуги ,– покарання у виді штрафу;
– сформульовані пропозиції щодо доповнення розділу VI Загальної частини КК ст. 29-1 «Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом»;
– доведено, що ідеальна сукупність, у якій щодо одного злочину особа є спеціальним суб’єктом, а щодо іншого – загальним, цілком можлива. Це випадки, коли злочин із загальним суб’єктом є способом або умовою вчинення злочину зі спеціальним суб’єктом;
удосконалено:
– твердження, що спеціальний суб’єкт є елементом спеціального складу злочину. При цьому він, з одного боку, сприяє виконанню функцій такого складу злочину, а з іншого, – має власні функції, реалізуючи які впливає на кримінально-правові відносини;
– положення щодо правового значення ознак спеціального суб’єкта злочину. Доведено, що за відсутності цих ознак може: а) повністю виключатись кримінальна відповідальність; або б) змінюватись кваліфікація; або в) кримінальна відповідальність наставатиме на загальних підставах;
– позиції щодо правил кваліфікації при конкуренції загальної та спеціальної норми. Підтверджено, що норма зі спеціальним суб’єктом злочину, як правило, є спеціальною щодо відповідної їй норми із загальним суб’єктом злочину, отже має пріоритет перед останньою і підлягає застосуванню при кваліфікації злочину
набули подальшого розвитку:
– позиції щодо неможливості визнання юридичної особи суб’єктом злочину, через що вона не може розглядатися і як спеціальний суб’єкт злочину;
– твердження, що одним із чинників, який впливає на диференціацію відповідальності, є спеціалізація кримінальної відповідальності за рахунок створення норм зі спеціальним суб’єктом;
– положення щодо змісту функцій права. Доведено, що поняття функцій права може бути придатним для з’ясування змісту функцій окремих правових категорій, зокрема складу злочину;
– підходи щодо класифікації функцій складу злочину ; запропоновані власні критерії здійснення такої класифікації;
– визначення понять «службова особа юридичної особи публічного права» і «службова особа юридичної особи приватного права». Констатовано, що у чинному КК України наразі відсутній однаковий підхід до закріплення ознак цих спеціальних суб’єктів, що заважає одноманітному застосуванню закону;
– визначення «особи, уповноваженої на виконання функцій держави», запропоновано обмежувальне тлумачення переліку таких осіб;
– позиції, що виконавцем (співвиконавцем) злочину зі спеціальним суб’єктом, за загальним правилом, може бути тільки спеціальний суб’єкт злочину. Залежно від особливостей об’єктивної сторони злочину, як виняток, можливе визнання загального суб’єкта злочину співвиконавцем злочину із спеціальним суб’єктом;
– положення щодо особливостей кваліфікації сукупності злочинів із спеціальним і загальним суб’єктом.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки вчення про спеціального суб’єкта злочину;
– у правотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнення до чинного КК з метою подальшого вдосконалення законодавства, що регламентує кримінальну відповідальність спеціальних суб’єктів;
– у правозастосуванні – як рекомендації судовій практиці щодо кваліфікації злочинів, вчинених спеціальними суб’єктами, відмежуванні їх від суміжних злочинів, подоланні конкуренції норм тощо;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу кримінального права (Загальна та Особлива частини) спецкурсу з проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, підготовці відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, науково-практичних коментарів до КК України, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів;
– у правоохоронній діяльності – результати дослідження можуть бути використані для підвищення рівня кваліфікації працівників правоохоронних органів.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації доповідались та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а також на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн» (м. Харків, 13-14 жовтня 2011 р.), «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих науковців» (м. Тернопіль, 15 лютого 2012 р.), «Інноваційні методи реформування правовідносин у сучасних умовах» (м. Тернопіль, 10 квітня 2012 р.), «Основні шляхи розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» (м. Харків,11-12 жовтня 2012 р.), «Правові та інституційні механізми протидії корупційним правопорушенням» (м. Харків, 20 квітня 2013 р.), «Актуальні проблеми кримінальної відповідальності» (м. Харків,10-11 жовтня 2013 р.). Окремі положення дослідження були включені до колективного висновку кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (реєстр № 0875) у частині внесення змін до Кримінального кодексу України.
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у одинадцяти наукових працях, зокрема, у п’ятьох наукових статтях, чотири з яких опубліковані у вітчизняних фахових наукових виданнях, одна з яких – у електронному; одна – у закордонному фаховому виданні, а також у тезах шести наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовані теоретично обґрунтовані висновки щодо функціонального призначення спеціального суб’єкта злочину в кримінальному праві, визначені особливості його впливу на криміналізацію діяння, диференціацію кримінальної відповідальності, кваліфікацію і розмежування злочинів, структуру і зміст санкцій статей Особливої частини КК, розроблені пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України та практики його застосування. Основні результати роботи містять такі положення:
1. Історичний аналіз кримінально-правових норм зі спеціальним суб’єктом і з’ясування їхньої соціальної обумовленості дозволяє стверджувати, що коло злочинів зі спеціальним суб’єктом не є раз і назавжди чітко визначеним, воно постійно змінюється у бік збільшення чисельності таких діянь у КК. При цьому у кримінальному законодавстві України міститься багато складів злочинів зі спеціальним суб’єктом, які з розвитком суспільних відносин були декриміналізовані. Водночас простежується тенденція до розширення кола складів злочину зі спеціальними суб’єктами і збільшення їх кількості, особливо за рахунок диференціації такого виду спеціального суб’єкта, як службова особа, що свідчить про існування стійкої законодавчої тенденції до спеціалізації підстав кримінальної відповідальності.
2. Причинами виникнення нових складів злочинів зі спеціальним суб’єктом є: а) поява нових форм злочинної поведінки і взяття під кримінально-правову охорону нових суспільних відносин; б) необхідність подальшої диференціації кримінальної відповідальності і індивідуалізації покарання з метою обмеження (економії) кримінальної репресії, в) посилення кримінальної відповідальності та покарання щодо осіб, які вчинили злочини при зловживанні службовим становищем чи зайнятті певною діяльністю, а також корупційні злочини.
3. Передбачені у розділі XIV1 Загальної частини КК заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб не означають, що останні набувають ознак суб’єкта злочину, отже розглядати юридичну особу у контексті елементів складу злочину не можна.
4. Уявлення про функцію тієї чи іншої правової категорії (наприклад, складу злочину) можна скласти лише при використанні системного підходу до його вивчення, який передбачає виявлення складових елементів системної цілісності, виділення специфічних якостей кожного елемента, встановлення зв’язків і взаємодії між ними, які дозволяють системі функціонувати як єдиному цілому. Це дозволяє пізнати функціональне призначення і вплив системи (окремого її елементу) на середовище і, навпаки, визначити зворотну дію останнього на систему (окремий її елемент). Оскільки склад злочину є системою юридичних ознак (елементів), які визначають діяння як злочин, це дає підстави стверджувати, що кожний елемент складу злочину, з одного боку, служить для виконання функцій складу злочину в цілому, а з іншого, може мати власні функції, через які здійснює вплив на кримінально-правові відносини.
5. Ознаки спеціального суб'єкта злочину у певних випадках виступають однією із підстав криміналізації, а, отже, виконують криміноутворюючу функцію. Це стосується, по-перше, низки злочинів, вчинення яких можливе тільки спеціальним суб’єктом: тільки він є учасником відповідних суспільних відносин і здатен їх зруйнувати. У цих випадках існування відповідних складів злочинів залежить від ознак спеціального суб'єкта, тобто спеціальний суб'єкт є конститутивною ознакою простого складу злочину.
По-друге, через те, що ознаки спеціального суб'єкта здатні впливати на ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, вони використовуються законодавцем для утворення кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів. При цьому спеціальний суб'єкт злочину виконує як криміноутворюючу, так і диференційну функцію, що відбивається на посиленні кримінальної відповідальності за вчиненння злочину.
По-третє, непоодинокі випадки, де за допомогою ознак спеціального суб᾽єкта утворюються привелійовані склади злочинів. У таких ситуаціях спеціальний суб'єкт впливає на зниження ступеню суспільної небезпечності діяння, а, отже, і на пом'якшення відповідальності
6. На диференціацію відповідальності службових осіб як спеціальних суб’єктів злочину впливає не тільки їх службовий статус, але й соціальне значення цього статусу, що законодавець і підкреслює. З урахуванням цього навіть всередині такого виду спеціального суб’єкту, як службова особа, законодавець проводить дрібнішу диференціацію кримінальної відповідальності.
7. Кваліфікаційна функція спеціального суб’єкта полягає у обов’язковому встановленні поряд із сукупністю інших ознак складу злочину, властивостей (якостей), які характеризують особу як спеціального суб’єкта злочину. Правове значення загальних і спеціальних ознак суб’єкта злочину неоднакове. Відсутність хоча б однієї із загальних ознак суб’єкта означає, водночас, і відсутність складу злочину. За відсутності ознак спеціального суб’єкта злочину у вчинюваному можливі декілька ситуацій: а) може повністю виключатись кримінальна відповідальність за відсутністю складу злочину; б) може змінюватись кваліфікація з однієї статті КК України на іншу; в) відсутність ознак спеціального суб’єкта може взагалі не впливати на кримінальну відповідальність, вона настає на загальних підставах.
8. Ознаки спеціального суб’єкта за умови їх однозначного формулювання є достатньо чіткими розмежувальними ознаками. При кваліфікації окремого складу злочину вони виступають як обов’язкові ознаки спеціальної норми, а в поєднанні з відповідними їй несумісними за змістом ознаками іншого складу злочину можуть бути розмежувальними ознаками суміжних складів злочинів. Тому ознаки спеціального суб’єкта злочину є надійним і досконалим законодавчим інструментом, що забезпечує розмежування суміжних складів злочину і їх правильну кваліфікацію.
9. Тенденції, які спостерігаються при побудуванні санкцій статей розділу XVII Особливої частини КК, обумовлені ознаками спеціальних суб’єктів злочинів, які вчинили злочин із використанням своїх службових повноважень чи займаної посади. Особливості правового статусу спеціальних суб’єктів цих злочинів знаходять опосередковане відображення у санкціях відповідних статей КК завдяки передбаченню в них різних видів майнових покарань, а також покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Так, для службових осіб юридичної особи публічного права більш типовим є покарання у виді позбавлення волі, а службових осіб юридичної особи приватного права та осіб, які надають публічні послуги, – покарання у виді штрафу. Формулюючи окремі санкції за злочини, передбачені розділом XVII Особливої частини КК, законодавець не завжди дотримується приписів норм Загальної частини КК, що визначають порядок, і підстав та особливостей застосування окремих видів покарань, наприклад, штрафу, виправних робіт тощо, через що низка санкцій, встановлених за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, потребує вдосконалення.
10. Можливість визнання особи, яка є загальним суб’єктом злочину, співвиконавцем злочину із спеціальним суб’єктом має вирішуватись у кожному конкретному випадку індивідуально, залежно від особливостей об’єктивних ознак конкретного складу злочину, зокрема, від особливостей його об’єктивної сторони. Загальний суб’єкт злочину повинен визнаватись співвиконавцем злочину із спеціальним суб’єктом лише у випадках, коли він разом із останнім виконав хоча б частину діянь, які утворюють об’єктивну сторону такого складу злочину;
11. У разі одночасного вчинення триваючих або продовжуваних одиничних злочинів, один із яких має загального, а інший – спеціального суб’єкта, не виключається їх реальна сукупність, адже такі діяння з огляду на специфічні моменти їх початку і закінчення вчиняються, так би мовити, паралельно і не перетинаються один з одним за ознаками їх суб’єктів.
12. При типовій ідеальній сукупності злочинів («відхилення дії або удару») неможливо, щоб щодо одного злочину особа була спеціальним суб’єктом, а щодо іншого – мала ознаки загального суб’єкта (або навпаки), тому що таке діяння посягає на однорідні суспільні відносини, вчинені діяння по суті є однотипними, хоча дія й відхиляється.
13. Як виняток може мати місце ідеальна сукупність злочинів, у якій щодо одного діяння особа є спеціальним суб’єктом, а щодо іншого – загальним, якщо злочин із загальним суб’єктом є способом або умовою вчинення злочину із спеціальним суб’єктом, тобто, коли основне діяння із спеціальним суб’єктом певним чином обумовлюється вчиненням-допоміжного (похідного) діяння із загальним суб’єктом. У будь-якому разі, як реальна, так і ідеальна сукупність злочинів, один із яких має спеціального суб’єкта, кваліфікується на загальних підставах, за двома або більше статтями Особливої частини КК.
14.У результаті дослідження запропоновані такі зміни до КК України:
1) Доповнити Розділ VI Загальної частини «Співучасть у злочині» КК України ст. 29-1 «Співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом» і викласти у такій редакції:
1. Виконавцем (співвиконавцем) злочину із спеціальним суб’єктом, як правило, визнається тільки спеціальний суб’єкт злочину.
2. Залежно від особливостей об’єктивних ознак конкретного складу злочину як виняток можливе визнання загального суб’єкта злочину співвиконавцем злочину із спеціальним суб’єктом.
3. Особи, не наділені ознаками спеціального суб’єкта злочину, можуть визнаватись організаторами, підбурювачами чи пособниками будь-якого злочину із спеціальним суб’єктом.
2) Передбачити покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове обов’язкове чи факультативне покарання у всіх санкціях XVII розділу Особливої частини КК України;
3) Виключити основне покарання у виді виправних робіт із санкцій статей ч. 1 ст. 367 КК, ч. 3 ст. 368-4, ч.3 ст. 368-3 і замінити його покаранням у виді громадських робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашина Л. А. Юридическое лицо как субьект уголовной ответственности : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Л. А. Абашина ; [Моск. гос. лингвист. ун-т]. – М., 2008. – 27 с.
2. Аветисян С. С. Совершенствования норм уголовного законодательства, направленных на охрану военной безопасности государства / С. С. Аветисян // Российский военно-правовой сборник : материалы конф. Воен. ун-та Рос. Федерации, 21 апр. 2004 г. – М., 2004. – С. 84–86.
3. Аветисян С. С. Соучастие в преступлениях со специальным составом / С. С. Аветисян // Энциклопедия уголовного права. – СПб., 2007. – Т. 6 : Соучастие в преступлении. – С. 328–482.
4. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упоряд. В. П. Тимощук. – Київ : Факт, 2003. – 496 с.
5. Азаров Д. С. Злочини у сфері комп’ютерної інформації (кримінально-правове дослідження) : монографія / Д. С. Азаров. – Київ : Атіка, 2007. – 304 с.
6. Академічний тлумачний словник (1970–1980) [Електронний ресурс] : у 11 т. : онлайн версія. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/dyferenciacija (дата звернення: 26.02.2015). – Заголовок з екрана.
7. Алексеев В. А. Соисполнительство в воинских и других преступлениях со специальным субъектом / В. А. Алексеев // Известия вузов. Правоведение. – 1991. – № 2. – С. 68–71.
8. Алексеев С. С. Общая теория права : курс : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 355 с.
9. Андрушко П. Кваліфікація злочинів. Поняття та види / П. Андрушко // Вісник прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 48–55.
10. Андрушко П. П. Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов’язань України / П. П. Андрушко. – Київ : Атіка, 2012. – 332 с.
11. Андрюхин Н. Г. Дифференциация уголовной отвественности и наказания несовершеннолетних : автореф. дис. … канд.. юрид. наук : 12.00.08 / Н. Г. Андрюхин ; Моск. акад. МВД России. – М., 2002. – 26 с.
12. Анісімов Г. М. Службова особа як спеціальний суб’єкт злочину / Г. М. Анісімов // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення кримінального законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 жовт. 2012 р. – Харків, 2012. – С. 167–171.
13. Бажанов М. И. К вопросу о функциях состава преступления / М. И. Бажанов // Сборник кратких тезисов докладов и научных сообщений научно-практической конференции по итогам научно-исследовательских работ, выполненных профессорско-преподавательским составом Украинской юридической академии в 1992 году. – Харьков, 1993. – С. 105–107.
14. Бажанов М. И. О функциях состава преступления (процессуальная функция) / М. И. Бажанов // Проблемы законности : респ. межведом. науч. сб. – Харьков, 1995. – Вып. 29. – С. 96–102. – С.96-102
15. Байда А. О. Відповідальність за незаконну лікувальну діяльність за КК України (аналіз складу злочину, питання кваліфікації) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Байда Антон Олександрович ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2006. – 244 с.
16. Бакай М. І. Імплементація положень «антикорупційних» конвенцій у вітчизняне кримінальне законодавство : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. І. Бакай ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2012. – 19 с.
17. Баулін Ю. В. Вимоги принципу верховенства права при криміналізації та декриміналізації суспільно небезпечних діянь / Ю. В. Баулін // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали Міжнар. симп., 21–22 верес. 2012 р. – Львів, 2012. – С. 13–17
18. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : монографія / Ю. В. Баулін. – Київ : Атіка, 2004. – 296 с.
19. Баулін Ю. В. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Ю. В. Баулін // Вибрані праці / Ю. В. Баулін. – Харків, 2013. – С. 804–810.
20. Бахуринська О. До питання про запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб / О. Бахуринська // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 5. – С. 109–111.
21. Бачурин Э. А. Специальный субъект преступления : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бачурин Эрнест Альбертович ; Краснояр. гос. ун-т. – Красноярск, 2005. – 209 с.
22. Благов Е. В. Теория применения уголовного права : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Е. В. Благов; [С-Петерб. гос. ун-т]. – СПб., 2005. – 32 с.
23. Брайнин Я. М. Уголовная отвественность и ее основания в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 275 с.
24. Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину / Я. М. Брайнін. – Київ : Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 188 с.
25. Брич Л. Про кількість розмежувальних ознак у суміжних складах злочинів / Л. Брич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XIV регіон. наук.-практ. конф. (6 лют. 2008 р.). – Львів, 2008. – С. 245–248.
26. Брич Л. Співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами / Л. Брич // Вісник Львівського Університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 42 – С. 263–282.
27. Брич Л. Суміжні склади злочинів: поняття та ознаки / Л. Брич // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 102–109.
28. Брич Л. П. Значення ознак спеціального суб’єкта для розмежування складів злочинів, пов’язаних із впливом на організм потерпілого вірусу імунодефіциту людини чи іншої інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини / Л. П. Брич // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матеріали наук-практ. конф., Харків, 22–23 квіт. 2004 р. – Харків, 2004. – С. 97–99.
29. Брич Л. П. Значення ознак суб’єкта для розмежування складів злочинів // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 3. – С. 208–217.
30. Брич Л. П. Розмежування зґвалтування із суміжними складами злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи / Л. П. Брич // Життя і право. – 2004. – № 4. – С. 69–77.
31. Брич Л. П. Роль складу злочину у розмежуванні в кримінальному праві / Л. П. Брич // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 1. – С. 267–269.
32. Брич Л. П. Теорія розмежування складів злочинів : монографія / Л. П. Брич. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2013. – 712 с.
33. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Ф. Г. Бурчак. – 2-е изд., доп. – Киев : Политиздат Украины, 1985. – 120 с. – (Б-ка народного заседателя).
34. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Ф. Г. Бурчак ; Ин-т государства и права АН УССР. – Киев : Наук. думка, 1969. – 216 с.
35. В′юник М. В. Щодо актуальності наукових досліджень сутності спеціальних видів покарань / М. В. В′юник // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених, 13–14 жовт. 2011 р. – Харків, 2011. – С. 7–9.
36. Венедиктова І. В. Юридична природа публічних послуг / І. В. Венедиктова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія Право. – 2009. – № 841, вип. 1. – С. 86–89.
37. Верина Г. В. Некоторые аспекты квалификации преступлений: проблемы теории и практики / Г. В. Верина, М. С. Рыбак // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 165–172.
38. Владимиров В. А. Советская уголовная политика и ее отражение в действующем законодательстве / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1979. – 130 с.
39. Владимиров В. А. Субъект преступления по советскому уголовному праву / В. А. Владимиров, Г. А. Левицкий. – М. : Изд-во Высш. шк. МООП РСФСР, 1964. – 58 с.
40. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов н/Д. : Феникс, 1995. – 640 с.
41. Волженкин Б. Некоторые проблемы соучастия в преступлениях, совершаемых специальными субъектами / Б. Волженкин // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 12–16.
42. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
43. Галиакбаров Р. Р. Групповые преступления (постоянные и переменные признаки) : учеб. пособие / Р. Р. Галиакбаров. – Свердловск, 1973. – 139 с.
44. Галиакбаров Р. Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р. Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний : сб. науч. тр. – Омск, 1980. – С. 40–41.
45. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М. : Центр ЮрИнфор, 2001. – 316 c. – (Серия "Научное наследие").
46. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮрИнфоР, 2003. – 448 с. – (Библиотека "ЮрИнфоР").
47. Герцензон А. А. Уголовное право. Часть общая : учеб. пособие / А. А. Герцензон. – М. : РИО ВЮА, 1948. – 496 с.
48. Гетманова А. Д. Логика : для пед. учеб. заведений / А. Д. Гетманова. – М. : Нова шк., 1995. – 416 с.
49. Гилязев Ф. Г. Социально-психологические и уголовно-правовые черты вины : учеб. пособие / Ф. Г. Гилязев. – Уфа : Изд-во Башк. ун-та, 1979. – 84 с.
50. Гізімчук С. В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм та стандартів, що стосуются забезпечення безпеки дорожнього руху : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. В. Гізімчук ; Ун-т внутр. справ. – Харьков, 1999. – 16 с.
51. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
52. Горелик А. С. Конкуренция уголовно-правовых норм : учеб. пособие / А. С. Горелик. – Красноярск : Изд-во Краснояр. гос. ун-та, 1996. – 106 с.
53. Григораш О. І. Публічні послуги у сфері державного управління поняття та зміст [Електронний ресурс] / О. І. Григораш // Науковий вісник Чернівецького університету. – № 389. – Режим доступу: http:// lawreview.chnu.edy.ua article. Php?lang=ua&visnuk=32&article=715 (дата звернення: 26.02.2015). – Заголовок з екрана.
54. Гришаев П. И. Соучастие по уголовному праву : моногр. / П. И. Гришаев, Г. А. Кригер. – М. : Госюриздат, 1959. – 256 с.
55. Гришанин П. Ф. Ответственность рецидивистов по советскому уголовному праву : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / П. Ф. Гришанин ; Моск. юрид. ин-т. – М., 1975. – 32 с.
56. Грузд А. В. Признание лица особо опасным рецидивистом по советскому уголовному праву : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. / А. В. Грузд ; Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1986. – 20 с.
57. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины : учеб. пособие / Н. А. Гуторова ; Ун-т внутр. дел МВД Украины. – Харьков : Рубикон П, 1997. – 101 с.
58. Гуторова Н. О. Методологічні проблеми пеналізації злочинів / Н. О. Гуторова // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 жовт. 2012 р. – Харків, 2012. – С. 217–220.
59. Дагель П. С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы : моногр. / П. С. Дагель. – М. : Юрид. лит., 1977. – 143 с.
60. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление : моногр. / П. С. Дагель, Д. П. Котов ; науч. ред. Г. Ф. Горский. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1974. – 243 с.
61. Дементьев С. И. Построение уголовно-правовых санкций в виде лишения свободы / С. И. Дементьев. – Ростов н/Д. : Ростов. гос. ун-т, 1986. – 157 с.
62. Додонов В. Н. Сравнительное уголовное право. Общая часть : моногр. / под ред. С. П. Щербы. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 448 с.
63. Дудоров О. Проблема юридичної особи як суб’єкта злочину та її вирішення у проектах КК України / О. Дудоров // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. пр. – Харків, 1999. – № 2. – С. 133–141.
64. Дуюнов В. К. Дополнительные наказания: теория и практика / В. К. Дуюнов, А. Л. Цветинович ; отв. ред. С. Г. Келина. – Фрунзе : Илим, 1986. – 240 c.
65. Егорова Н. Уголовная ответственность юридических лиц за коррупционные преступления / Н. Егорова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 25–27.
66. Еникеева Л. Ф. Дифференциация и индивидуализация наказания по совокупности преступлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Л. Ф. Еникеева ; Акад. упр. МВД России. – М., 2006. – 23 с.
67. Жевлаков Э. К вопросу об ответственности юридических лиц за совершение экологических преступлений / Э. Жевлаков // Уголовное право. – 2002. – № 1. – С. 10–13.
68. Житний О. О Національний та міжнародно-правовий аспекти корупційних злочинів / О. О. Житний, Н. В. Скляр // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези III міжнар. наук.-практ. конф. (24 квіт. 2008 р.). – Харків, 2008. – С. 278–280.
69. Житний О. О. Генезис інституту співучасті у злочині в кримінальному праві України під впливом норм міжнародного права / О. О. Житний // Право і безпека. – 2012. – № 4. – С. 155–160.
70. Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел : учеб. пособие / Н. И. Загородников ; Моск. высш. шк. милиции МВД СССР. – М. : Высш. шк. МВД СССР, 1979. – 100 с.
71. Заславська М. Г. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей: соціальна обумовленість і склад злочину / М. Г. Заславська. – Харків : Право, 2013. – 216 с.
72. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве / О. Зателепин // Уголовное право. – 2003. – № 1. – С. 29–31.
73. Затулин К. Нелегальный бизнес всегда расцветает там, где несовершенны законы / К. Затулин // Закон. – 1993. – № 5. – С. 37–39.
74. Збірник Постанов Пленума Верховного Суду України (1972-2008). – Харків : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 720 с.
75. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений : учеб. пособие / А. Ф. Зелинский ; ВСШ МВД СССР. – Волгоград : НИ и РИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 56 с. – (В помощь следователю)
76. Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (Структура, связи, прогнозирование) / А. Ф. Зелинский. – Харьков : Вища шк., изд-во при Харьк. ун-те, 1980. – 151 с.
77. Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении : науч. изд. / А. Ф. Зелинский. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1971. – 44 с.
78. Зинченко И. А. Составные преступления : моногр. / И. А. Зинченко. – Харьков : Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. – 176 с.
79. Зінченко І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : монографія / І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін ; за заг. ред. В. І. Тютюгіна. – Харків : Фінн, 2008. – 336 с.
80. Зінченко І. О. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : монографія / І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін. – Харків : ФІНН, 2010. – 256 с.
81. Злобин Г. А. Некоторые теоритические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 102–119.
82. Злобин Г. А. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1972. – 264 с.
83. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг // Рішення Верховного Суду України. – 2014. – Вип. 1. – С. 79–85.
84. Иванов Н. Уголовная отвественность юридических лиц: аргументы contra / Н. Иванов // Уголовное право. – 2012. – № 2. – С. 45–50.
85. Карпов К. Н. Иные меры уголовно-правового характера как средство противодействия совершению преступлений : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Карпов Кирилл Николаевич ; Краснодар. ун-т МВД России. – Омск, 2010. – 226 с.
86. Кваліфікація за ознаками складу злочину (аналіз постанов Пленуму Верховного Суду України) : практ. посіб. / Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Я. Мудрого" ; уклад.: А. В. Ващенко [та ін.] ; рец.: В. І. Тютюгін, Ю. В. Гродецький. – Харків : Точка, 2011. – 132 с.
87. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / за ред.: О. О. Дудоров, Є. О. Письменський. – Київ : Істина, 2010. – 430 с.
88. Келина С. Г. Некоторые направление совершенствования уголовного законодательства / С. Г. Келина // Советское государство и право. – 1987. – № 5. – С. 65–71.
89. Келина С. Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового УК Российской Федерации / С. Г. Келина // Уголовное право: новые идеи : сб. ст. – М., 1994. – С. 50–60.
90. Керимов Д. А. Философские основания политико-правовых исследований / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1986. – 332 с.
91. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Киричко. – Харків : Право, 2013. – 424 с.
92. Киричко В. М. Поняття осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг (статті 3684 та 3652 КК України) / В. М. Киричко // Основні напрямки розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення кримінального законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 11–12 жовт. 2012 р. – Харків, 2012. – С. 294–298.
93. Киричко В. М. Практичний посібник з кримінального права України / В. М. Киричко. – Харків : ФІНН, 2010. – 720 с.
94. Киричко В. Н. Уголовная отвественность за получение незаконного вознаграждения от граждан за выполнение работ, связанных с обслуживанием населения : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. Н. Киричко ; Харьк. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. – Харьков, 1986. – 21 с.
95. Клепицкий И. «Должностное лицо» в уголовном праве (эволюция правового понятия) / И. Клепицкий // Законность. – 1997. – № 10. – С. 21–26.
96. Книженко О. І. До питання диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання / О. О. Книженко // Юридична осінь 2010 року : зб. тез доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (23–24 листоп. 2010 р.). – Харків, 2010. – С. 237–239.
97. Книженко О. О. Санкції в кримінальному праві / О. О. Книженко. – Харків : Ника-Нова, 2011. – 336 с.
98. Ковальський В. С. Охоронна функція права : монографія / В. С. Ковальський. – Київ: Юрінком Інтер, 2010. – 338 с.
99. Козлов А. П. Общая теория квалификации преступлений : учеб. пособие / А. П. Козлов. – Красноярск : Изд-во КрасГАУ, 2010. – 603 с.
100. Козлов А. П. Уголовно-правовые санкции: проблемы построения, классификации и измерения / А. П. Козлов. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 169 с.
101. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади : розпорядж. Каб. Міністрів України від 15 лют. 2006 р. № 90-р // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/90-2006-%D1%80 (дата звернення: 26.02.2015). – Заголовок з екрана.
102. Коняхин В. П. Теоретические основы построения Общей части российского уголовного права / В. П. Коняхин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. – 348 с.
103. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений : учеб. пособие / Н. И. Коржанский. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 120 с.
104. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – Київ : Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
105. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : навч. посіб. / М. Й. Коржанський. – 2-е вид. – Київ : Атіка, 2002. – 640 с.
106. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності : наук. вид. / М. Й. Коржанський. – Київ : Юринком, 1996. – 144 с.
107. Корнеева А. В. Теоретические основы квалификации преступлений : учеб. пособие / А. В. Корнеева ; под ред. А. И. Рарога. – М. : КТ Велби : Проспект, 2006. – 176 с.
108. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации : моногр. / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 268 с.
109. Коробов П. В. Понятие дифференциации уголовной ответственности / П. В. Коробов // Дифференциация формы и содержание в уголовном судопроизводстве. – Ярославль, 1995. – С. 3–4.
110. Коротюк О. До питання про спеціальний суб'єкт злочину / О. Коротюк // Юридична Україна. – 2011. – № 7. – С. 74–78.
111. Кривоченко Л. М. Класифікція злочинів за ступенем тяжкості у Кримінальному кодексі України : монографія / Л. М. Кривоченко. – Київ : Юрінком Інтер, 2010. – 120 с.
112. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / П. П. Андрушко, І. О. Зінченко, С. Я. Лихова [та ін.] ; за заг. ред. В. П. Тихого. – Харків : Кроссроуд, 2008. – 344 с.
113. Кримінальне право (Особлива частина) : підручник / за ред.: О. О. Дудоров, Є. О. Письменський. – Луганськ : Елтон-2, 2012. – Т. 2. – 780 с.
114. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін [та ін.] ; за ред.: В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – 4-те вид., переробл. і допов. – Харків : Право, 2010. – 608 с.
115. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / за заг. ред.: В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – Київ : Юрінком Інтер, 2007. – 608 с.
116. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. комент. / Ю. В. Баулін [та ін.] ; заг. ред.: В. В. Сташис, В. Я. Тацій. – Вид. 3-тє, переробл. та допов. – Харків : Одісей, 2006. – 1184 с.
117. Кримінальний Кодекс Української РСР : офіц. текст зі змін. на 1 верес. 1958 р. та дод. постат. сист. матеріалів. – Київ : Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1958. – 162 с.
118. Кругликов Л. Л. Вопросы дифференциации ответственности в уголовном законодательстве / Л. Л. Кругликов // Реализация принципа справедливости в правоприменительной деятельности органов уголовной юстиции. – Ярославдь, 1992. – С. 58–66.
119. Кругликов Л. Л. Дифференциация отвественности в уголовном праве / Л. Л. Кругликов, А. В. Васильевский. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 300 с.
120. Кругликов Л. Л. Дифференциация отвественности как уголовно-правовая категория / Л. Л. Кругликов, Т. А. Костареева // Категориальный аппарат уголовного права и процесса : сб. науч. тр. – Ярославль, 1993. – С. 110–111.
121. Кругликов Л. Л. О понятии и видах дифференциации ответственности / Л. Л. Кругликов // Дифференциация ответственности и вопросы юридической техники в уголовном праве и процессе : сб. науч. ст. – Ярославль, 2001. – С. 3–11.
122. Кругликов Л. Л. Уголовно-правовые средства обеспечения справедливости наказания : учеб. пособие / Л. Л. Кругликов. – Ярославль : ЯрГУ, 1986. – 70 с.
123. Крылова Н. Е. Уголовная отвественность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты / Н. Е. Крылова // Вестник Московского университета. Серия 11 : Право. – 1998. – № 3. – С. 69–80.
124. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 304 с.
125. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит, 1960. – 244 с.
126. Кузнецова Н. Ф. О совершенствовании спецкурса «Основы квалификации преступлений» / Н. Ф. Кузнецова // Вестник Московского государственного университета. Серия 11 : Право. – 2006. – № 3. – С. 54–72.
127. Кузьменко О. В. Адміністративні послуги / О. В. Кузьменко, В. Г. Чорна // Курс адміністративного права України : підручник / за ред. В. В. Коваленка. – Київ, 2012. – С. 262–278.
128. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений : учеб. пособие / Б. А. Куринов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 182 с.
129. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений : учеб. пособие / Б. А. Куринов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 182 с.
130. Курс советского уголовного права / отв. ред.: Н. А. Беляев, М. Д Шаргородский. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – Т. 1 : Часть Общая. – 646 с.
131. Курс советского уголовного права : учеб. : в 6 т. / ред.: А. А. Пионтковский, П. С. Ромашкин, В. М. Чхиквадзе. – М. : Наука, 1970. – Т. 2 : Часть Общая. Преступление. – 515 с.
132. Курс уголовного права. Общая часть / под ред.: Н. Ф. Кузнецова, И. М. Тяжкова. – М. : Зерцало, 1999. – Т. 1 : Учение о преступлении. – 592 с.
133. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной отвественности. Теория и законодательная практика / Т. А. Лесниевски-Костарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : НОРМА, 2000. – 400 с.
134. Лопашенко Н. А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон; уголовно-правовая политика / Н. А. Лопашенко. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 339 с.
135. Ляпунов Ю. Функции состава преступлении / Ю. Ляпунов, Л. Родина // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 44–48.
136. Максимович Р. Досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, як загальна ознака спеціального суб’єкта злочину / Р. Максимович // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. Серія юридична. – 2010. – Вип. 50. – С. 287–293.
137. Максимович Р. Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України : монографія / Р. Л. Максимович. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 304 с.
138. Малинин В. Б. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин, А. Ф. Парфенов. – СПб. : Изд-во Юрид. ин-та, 2004. – 301 с.
139. Малков В. П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву : науч. изд. / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 176 с.
140. Малыхин В. И. Квалификация преступлений: Теоретические вопросы : учеб. пособие / В. И. Малыхин. – Куйбышев : КГУ, 1987. – 100 с.
141. Мальцев В. Понятие объекта преступления / Василий Мальцев // Уголовное право. – 2011. – № 2. – С. 47–52.
142. Мамчур В. М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи або її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. / В. М. Мамчур ; Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2002. – 20 с.
143. Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм : монографія / О. К. Марін. – Київ : Атіка, 2003. – 224 с.
144. Марцев А. Н. Диалектика и вопросы теории уголовного права / А. Н. Марцев. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1990. – 128 с.
145. Мельник М. Нові антикорупційні закони: пил в очі чи граната в руках мавпи? [Електронний ресурс] / М. Мельник, М. Хавринюк // Дзеркало тижня. – 2009. – 19 груд. (№ 50). – Режим доступу: http:// znaki.fm (дата звернення: 26.02.2015). – Заголовок з екрана.
146. Мельник М. І. Науково-практичний коментар Закону України «Про боротьбу з корупцією» / М. І. Мельник, А. І. Редька, М. І. Хавронюк ; за ред. М. І. Мельника. – Київ : Атіка, 2008. – 372 с.
147. Меркушев М. Н. Соучастие в преступлениях со специальным субъектом / М. Н. Меркушев // Ученые записки Белорусского государственного университета. – Минск, 1957. – Вып. 34. – С. 567–59.
148. Методичні рекомендації з питань кваліфікації корупційних злочинів, передбачених ст. ст. 3641, 3651, 3652, 3682, 3683, 3684, 3692 КК України / О. Г. Кальман, В. М. Куц, Я. О. Триньова, Н. М. Ярмиш. – Київ : Нац. акад. прокуратури України, 2012. – 163 с.
149. Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. А. Митрофанов ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ, 2005. – 17 с.
150. Митрофанов І. І. Співучасть у злочині : навч. посіб. / І. І. Митрофанов, А. М. Притула. – Одеса : Фенікс, 2012. – 208 с.
151. Михайлов О. О. Юридична особа як суб’єкт злочину: іноземний досвід та перспективи його застосування в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. О. Михайлов ; Акад. адвокатури України. – Київ, 2008. – 16 с.
152. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. – Київ : Знання : КОО, 2000. – 771 с. – (Вища освіта XXI століття).
153. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – Київ : Атіка, 1999. – 464 с.
154. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.: М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 9-те вид., переробл. та допов. – Київ : Юрид. думка, 2012. – 1316 с.
155. Науково-практичний коментар Цивільного Кодексу України : у 2 т. – 2-е вид., переробл. і допов. / за ред.: О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць. – Київ : Юрінком Інтер, 2006. – Т. 1. – 832 с.
156. Наумов А. В. Законы логики при квалификации преступлений / А. В. Наумов, А. С. Новиченко. – М. : Юрид. лит., 1978. – 104 с.
157. Наумов А. В. Предпреятие на скамье подсудимых? / А. В. Наумов // Советская юстиция. – 1992. – № 17/18. – С. 3.
158. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. – 2-е изд., перераб. и доп