ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРИ ВОДНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ КОПЛЕКСІВ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

ЄЖОВ Дмитро Валентинович

УДК 725.89+725.72+725.74.093.4+725.745

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРИ
ВОДНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ КОПЛЕКСІВ

18.00.02 — архітектура будівель і споруд

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
ДЬОМІН Микола Мефодійович,
доктор архітектури, професор

Київ — 2008

ЗМІСТ

Вступ .................................................................................................................................. 4
Розділ перший.
ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ
ВОДНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ КОПЛЕКСІВ /ВРК/ ................................................... 9
1.1. Теоретичні дослідження розвитку та формування ВРК ......................................... 9
1.2. Традиції та сучасні тенденції формування ВРК (узагальнення
вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування та будівництва) ................. 23
1.3. Чинники, що впливають на архітектурну організацію ВРК
та їх урахування при проектуванні ........................................................................ 36
Висновки по першому розділу ....................................................................................... 45

Розділ другий.
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-РОЗПЛАНУВАЛЬНОЇ
ТА ОБ’ЄМНО-ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ВОДНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ .......................................................... 61
2.1. Класифікація ВРК .................................................................................................... 61
2.2. Містобудівні особливості формування та розміщення ВРК................................ 75
2.3. Функціональне зонування території ВРК .............................................................. 81
2.4. Прийоми архітектурно-розпланувальної та просторової організації ВРК ......... 87
Висновки по другому розділу ........................................................................................ 92

Розділ третій.
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ОКРЕМИХ СПОРУД
ВОДНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ ........................................................ 115
3.1. Архітектурно-конструктивні особливості формування споруд ВРК ................ 115
3.2. Типи окремих будівель і споруд ВРК
та їх інженерне обладнання .................................................................................. 126
3.3. Типологічний аспект організації атракціонів
та безпека при експлуатації ВРК ......................................................................... 132
Висновки по третьому розділу ..................................................................................... 145

Загальні висновки ....................................................................................................... 162

Список використаної літератури ............................................................................. 166
Список рисунків ........................................................................................................... 184
Додатки .......................................................................................................................... 186

ВСТУП

Водно-розважальні комплекси (аквапарки)* з різними видами функціонування — протягом року, влітку або термальні аквапарки — давно стали невід’ємною і вельми прибутковою частиною туристичного бізнесу в усьому світі. При цьому в деяких країнах, наприклад в Угорщині, влаштування термальних басейнів і термальних аквапарків має свої особливості і специфічний набір приміщень, притаманний їхній специфіці. В країнах Європи та США аквапарки давно стали поширеною формою проведення дозвілля [4; 58; 61; 167; 189191; 194197; 199; 203; 205; 207213], передусім для дітей та юнацтва, а також сімейного дозвілля.
На жаль, до останнього часу для України аквапарки були принципово новим видом закладів дозвілля [59; 67; 69], тому не було вироблено нормативної документації на їх проектування, а інформація про влаштування і функціональне зонування аквапарків зводилась насамперед до нечисленних статей популярного характеру в газетах та журналах і рекламних проспектів на виставках. Натомість у зарубіжних країнах вже давно накопичено досвід з проектування, будівництва і облаштування аквапарків, а фір­ми-виробники водних атракціонів вважаються дуже прибутковими.
В останні роки ситуація на Україні істотно змінилася: так само як і в сусідніх Росії і Білорусі, зросла зацікавленість інвесторів до теми аквапарків, з’явились фірми-постачальники водних атракціонів і обладнання аквапарків [2123].
ВРК як найбільш поширений вид відпочинку на воді передбачає створення відповідного архітектурного організму — спеціальної споруди, яка є новим для України розважально-релаксаційним типом будівлі.
На сьогоднішній день в Україні існує п’ять великих ВРК: в Одесі (до речі, «Посейдон» — перший критий аквапарк у пострадянському просторі), в Ялті, Судаку, Алушті, Євпаторії. У Харкові існує мініаквапарк «Волна», переобладнаний з 25-метрового басейну. До речі, це найкращий вид використання басейну, який за своїми якостями вже не може використовуватись як виключно спортивна споруда.
* В тексті, і далі, прийнято скорочення ВРК.
На жаль, більшість басейнів, які залишилися від часів СРСР, руйнуються. Найліпша участь такої споруди може чекати її в амплуа підземної стоянки, як це зроблено з центральним басейном України «Динамо» у Києві.
Сучасна жвава практика будівництва ВРК свідчить, що кількість аквапарків буде зростати. Однак проектування та реалізація цього типу громадських будівель ускладнюються недостатньою кількістю предметних досліджень, відсутністю норм і рекомендацій щодо проектування.
Актуальність теми. Вітчизняний досвід проектування розважальних та релаксаційних будівель і споруд на воді засновується на типології установ, яка не враховує особливості проектування та будівництва аквапарків. Проблема формування архітектурно-розпланувальної організації аквапарків в Україні вимагає взаємопов’я­заного розгляду широкого кола соціально-економічних, містобудівних, архітектурно-розпланувальних, технологічно-інженерних та інших питань. В Україні та країнах СНД на даний момент дослідження цієї проблеми відсутні.
Розробкою різних аспектів проектування закладів відпочинку на воді займалися такі науково-дослідні інститути та проектні організації, як ЦНДІЕП курортно-турис­тичних будівель і комплексів, Союзспортпроект, КиївЗНДІЕП, Київпроект, Курортпроект та ін.
На розробку нашої теми вплинули класичні трактати Плінія Ст., Вітрувія, А.Палладіо, Ч.Камерона, праці сучасних дослідників та архітекторів В.Кед­рова [91; 92], М.Поліванова [132], Т.Фельдман-Бабак [171], Б.Криштопа [100], І.Чер­нікова [177], П.Бара­на та С.Ді­­ві­шека [17], А.Булгакова та В.Іванова [27], Н.Кир’­янової [93], Б.Тищенка [162165], В.Гусєва [37], О.Мак­симова [113], В.Орзула [126], А.Полянського [9], В.Полікарпова [133], А.Кістя­ківського [94], С.Токарєва [166], В.Тро­фі­мова та Л.Ґольденберга [168], Н.Мат­вєєвої та І.Філи­п­пович [117], С.Філімонова [172], О.Раллєва [141] та ін.
Робота спирається на дослідження із загальнотеоретичних проблем сучасної архітектури і містобудування відомих вітчизняних вчених-архітекторів Ю.Боча­ро­ва, Ю.Божка, М.Дьоміна [45], Г.Лаврика, Ю.Лобанова, В.Макухіна, А.Мардера [115; 116], З.Мой­­­сеєнко-Чепелик, Т.Панченко, О.Підгорного, Ю.Рєпіна, І.Ро­діч­кіна, І.Фо­міна [33], В.Штолька та ін.
Значний внесок в архітектурну науку щодо розвитку типології громадських будівель і методології проектування зробили В.Абизов, В.Єжов [5155], С.Єжов, Л.Ко­вальський, В.Куцевич, В.Савченко [147], О.Слєпцов [55], В.Соченко, В.Ті­мо­хін, В.Уреньов та ін.
Однак усі ці дослідження мають лише дотичне відношення до теми, що розглядається. Безпосередні дослідження архітектурно-розпланувальної структури будівель ВРК досі відсутні. Це зумовило необхідність самостійного наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Зміст дисертації пов’язаний з напрямами фундаментальних розробок, що здійснюються в Українській академії архітектури, Асоціації аквапарків України („Програма сертифікації існуючих аквапарків України”, „Програма стандартів обладнання аквапарків” (разом з Міністерством регіонального розвитку та будівництва України), „Програма „Діти України”, з 1996р.), на кафедрі основ архітектури і архітектурного проектування Київського національного університету будівництва і архітектури, а також у прак­тичній проектній роботі Архітектурного бюро ЄЖОВ” [66; 67].
Мета дослідження — визначити основи формування архітектури ВРК і розробити рекомендації щодо вдосконалення функціонально-розпланувальної, об’ємно-просторової та композиційної структури споруд аквапарків.
Завдання дослідження:
узагальнити досвід проектування, будівництва й експлуатації споруд ВРК;
зробити рекомендації щодо розміщення споруд ВРК у структурі міста;
визначити склад функціонально-технологічних зон і груп приміщень ВРК і вимоги до їх взаємозв’язків;
визначити залежність і вплив функціонально-технологічного призначення груп приміщень ВРК на вибір типу конструкцій споруд;
розробити класифікацію та номенклатуру типів споруд ВРК;
розробити основні принципи об’ємно-розпланувальної організації ВРК.
Об’єкт дослідження —споруди водно-розважальних комплексів (аквапарків).
Предмет дослідження — формування водно-розважальних комплексів (аквапарків), їх функціонально-розпланувальна, об’ємно-просторова і композиційна структура та розміщення в структурі міської забудови.
Методи дослідження. Вивчення й узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування та будівництва ВРК на основі критичного й порівняльного аналізу літературних джерел, науково-дослідних робіт та проектних матеріалів; системний аналіз чинників, що впливають на формування споруд ВРК; натурні обстеження; розробка експериментальних проектних об’ємно-розпланувальних рішень ВРК з техніко-економічним аналізом і перевіркою їх ефективності у процесі впровадження у практику проектування і будівництва.
У зв’язку з цим у дисертації розроблені, обґрунтовані та винесені на захист такі положення:
основні принципи об’ємно-розпланувальної організації ВРК;
класифікація і номенклатура будівель і споруд ВРК;
рекомендації щодо розміщення ВРК у структурі міста й організації ділянки для будівель аквапарків;
рекомендації щодо застосування типів конструкції залежно від функціонально-технологічного призначення груп приміщень ВРК.
Наукова новизна одержаних у дисертації результатів полягає в комплексному дослідженні питань типології й функціонально-розпланувальної організації водно-розважальних комплексів з урахуванням їх перспективного розвитку, виявлення прийомів архітектурно-розпланувального та просторового вирішення ВРК, у розробці рекомендацій щодо застосування типів інженерних конструкцій в залежності від функціонально-техно­логічного призначення груп приміщень ВРК, пропозицій щодо варіантної методики проектування, що сприяє забезпеченню містобудівної та розпланувальної маневреності й можливості розвитку ВРК.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі визначення поля проектних альтернатив та вибору оптимального проектного рішення ВРК, мають сприяти усуненню протиріч у підходах до функціональних та архітектурно-розпланувальних особливостей ВРК. Рекомендації також можуть бути враховані під час розробки відповідних нормативних документів з проектування громадських будівель (і зокрема ВРК), а також будуть корисні для використання у навчальному процесі — як у теоретичному, так і методичному аспектах.
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні та практичні результати, викладені у дисертації, отримані автором одноосібно. У колективній монографії Архитектура общественных зданий и комплексов” (2006 р.) автору особисто належить пп. 2.1.4 «Рекреационно-развлекательные сооружения и комплексы» [54, с. 102126], а також участь у формулюванні загальних висновків [54, с. 363365].
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації, були оприлюднені на науково-теоретичних конференціях кафедри основ архітектури і архітектурного проектування КНУБА (Київ, 2006), в Орландо (США, 2007), Сан-Франциско (США, 2006), Парижі (Франція, 2005).
Публікації. Основний зміст дисертації оприлюднений у колективній монографії [54], шести одноосібних статтях, надрукованих у фахових збірниках наукових праць [64; 6771], а також у 9 додаткових публікаціях у науково-популярній фаховій періо­­­диці [5663; 66]. У цих статтях йдеться про узагальнення досвіду проектування ВРК, виявлення основних композиційно-розплану­валь­них схем будівель ВРК та їх аналіз, розробку схеми функціонального зв’язку груп приміщень ВРК.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Текстова частина дисертації складає 165 сторінок; графічна — 47 рисунків, 2 таблиці. Список використаних джерел містить 213 позицій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження основ формування архітектури водно-розважальних комплексів дозволило узагальнити досвід проектування, будівництва й експлуатації споруд ВРК; зробити рекомендації щодо розміщення споруд ВРК у структурі міста; визначити склад функціонально-технологічних груп приміщень ВРК і вимоги до їх взаємозв’язку; визначити залежність і вплив функціонально-технологічного призначення груп приміщень ВРК на вибір типу конструкцій споруд; розробити класифікацію та номенклатуру типів споруд ВРК; розробити основні принципи об’ємно-роз­пла­нувальної організації ВРК.
Результати цієї роботи можуть бути зведені до наступного.
1. Питання архітектурно-розпланувальної й об’ємно-функціональної організації ВРК не знайшли цілісного висвітлення у науковій літературі, оскільки ВРК є новим типом оздоровчо-релаксаційних закладів, пов’язаних з відпочинком на воді, що лише з кінця 1990-х рр. набувають розповсюдження в архітектурній практиці України.
2. Існуючу у ДБН В.2.2-9-99 класифікацію будівель і споруд, призначених для відпочинку, задоволення фізкультурно-оздоровчих, спортивних і дозвіллєвих функцій, слід вважати не зовсім довершеною з огляду на логічні протиріччя, що спостерігаються у цій класифікації. Наявність у ВРК як новому для української архітектурно-будівельної практики класі розважально-оздоровчих об’єктів таких елементів, як термальні басейни, спортивні басейни та фітнес-зали, елементи культурно-видо­вищ­них споруд (декорації, штучне середовище, тематична спрямованість та ін.), сауни та лазні, дозволяє наполягати на перегляді існуючої класифікації і запровадженні особливого блоку видів громадських будівель і споруд: розважально-оз­доровчих (ре­лаксаційних) будівель і споруд, центральне місце серед яких має посісти ВРК.
3. З суспільно-культурної та середовищної точок зору найближчим часом можуть спостерігатися широке використання споруд та зон відпочинку усіма категоріями населення, максимальне тематичне використання ВРК у природному середовищі, розвиток комплексу розваг, пов’язаних з екстремально-психологічним сприянням подій, перехід від сезонного функціонування ВРК до цілорічного, розширення сервісного обслуговування та підвищення комфортності.
4. З точки зору типології, інженерних конструкції та містобудівних аспектів слід очікувати на формування поняття і архітектурно-розпла­нувальне задоволення комплексності розваг, об’єднання ВРК з термальними, багатофункціональними й іншими типами споруд; трансформативність конструкцій і проникнення в інтер’єр форм живої природи; організацію раціонального та зручного паркування автотранспорту; розташування ВРК у курортних зонах.
5. Базовими принципами бу­дівництва ВРК, що відрізняють споруди аквапарків серед інших громадських споруд, слід вважати: комплексність основних типів споруд (басейни, атракціони та інженерно-технічні споруди); сезонність експлуатації; використання місцевих матеріалів та інженерної інфраструктури.
6. Наявність містобудівних та об’ємно-розпланувальних особливостей формування ВРК як комплексу у комплексі” дозволила розробити класифікацію цього типу громадських закладів з точки зору їх розміщення у міській та позаміській тканині, ув’язавши з організацією міського та позаміського каркасу. Виконано й обґрунтовано класифікацію ВРК дев’ятьма типами: за використанням рельєфу (за рельєфом, з використанням штучного рельєфу, без використання рельєфу), за просторовим рішенням (закриті, відкриті, комбіновані), за використанням типу води (з використанням прісної води; з використанням морської води; з використанням термальних вод), за типологією, за місцем розташування (приміські, міські, районні), за типом конструкцій (металеві, залізобетонні, дерев’­яні клеєні, з місцевих матеріалів), за складом приміщень (розширений склад, стандартний, мінімальний), за терміном функціонування (цілорічні, сезонні, змішані), за місткістю (великі, середні, малі).
7. Встановлено, що до містобудівних особливостей формування аквапарків у сучасних умовах відноситься їх поліфункціональність і можливість кооперування з різними за функціональним навантаженням типами споруд; вимога до унікальності архітектурної форми аквапарку, яка тягне за собою необхідність або рахуватися зі складеним міським (позаміським) середовищем, або протиставляти цьому середовищу нову, незвичну для нього форму; доречність влаштування аквапарків у системі супермаркетів (як міських, так і позаміських). Однією з найважливіших особливостей ВРК як елементу містобудівного системоутворення у кожному конкретному випадку є його функціональна можливість, залишаючись архітектурним організмом, виконувати окремі функції, просторово відокремлені від задоволення інших функцій.
8. Запропоновано перелік критеріїв для переважного розташування ВРК як містобудівного системоформуючого елементу: як правило, ВРК розташовують у місцях з теплим кліматом, в яких існує підключення до інженерних мереж, наявна необхідна будівельна база та розвинуто транспортну інфраструктуру, або за тих самих умов — на туристичних маршрутах, які становлять значний інтерес, або за наявності незвичного, естетично колоритного рельєфу.
9. Базуючись на функціональній типології зон ВРК, було розроблено модель функціональної структури аквапарку та модель-схему його об’ємно-просторової структури.
10. Оскільки архітектурно-розпланувальна й об’ємно-просторова структура ВРК є складною та різноманітною, складається з низки елементів, пов’язаних між собою за принципом нелінійного зв’язку в залежності від конкретного місця розташування архітектурного організму ВРК, було виокремлено та розглянуто основні прийоми його архітектурно-розпланувальної та просторової організації: компактний, лінійний, центричний, радіально-кільцевий, вільний та секторний. Ці прийоми дозволили визначити специфічні принципи формування архітектурної форми ВРК: використання рельєфу; трансформація огроджувальних конструкцій; універсальність використання внутрішнього простору; центричність розташування вхідної групи; організація вертикальних комунікацій; уніфікований розподіл потоків руху.
11. Архітектурно-конструктивні особливості формування ВРК полягають у вирішенні не лише конкретно проектних задач, але й у необхідності узгодження цих конкретно-прикладних аспектів створення ВРК з теоретико-прик­ладними аспектам вироблення нових підходів до формування елементів інтер’єру й архітектурних конструкцій ВРК на засадах використання останніх досягнень у цій галузі.
12. До основних конструктивних особливостей ВРК слід віднести: застосування великопрогонних систем у покриттях ВРК; зведення мобільних збір­но-розбірних будівель ВРК; застосування модульності в елементах конструкцій; застосування легких конструкційних матеріалів; зведення нових ефективних конструкцій; влаштування пристрою зовнішнього огородження, що трансформується.
13. На основі дослідження практики виокремлено трансформа­тив­ні прийоми зміни покриттів ВРК та влаштування зовнішніх огорож засобами трансформування.
14. Встановлено, що функціонально-типологічні складові ВРК формуються наступними видами споруд: водоймища; атракціони; декоративно-рекреаційні елементи; лікувально-оздо­ров­чі елементи; інженерно-технічні споруди. До першого виду відносяться передовсім басейни — плавальний, басейн з хвилеутворенням, дитячий, купальний, декоративний; річки” — швидка та повільна. Другий вид становлять водяні тобогани, гірки, труби та інші атракціони. Третій вид включає в себе водоспади, штучні гейзери, фонтани та інше аналогічне устаткування. До четвертого відносяться сауни, джакузі, гідромасажні пристрої. П’ятий вид включає допоміжне обладнання: насосні пристрої, приміщення для контролю за якістю води та водопідготовки.
15. На основі дослідження питань теорії і практики створення ВРК запропоновано визначення термінів, які здобули фахового поширення, та класифікацію атракціонів - гірок - за умовними ознаками.
16. Запропоновано модель методики проектування ВРК, що складається з трьох послідовних етапів: передпроектної основи, ідейно-концептуальної основи, проектно-будівельної основи. З’ясовано, що на сьогоднішній день серед громадських споруд саме тип ВРК має найбільшу гнучкість і варіативність рішень, далеку від усталених форм і рішень споруд інших типів, і тому процес проектування і будівництва ВРК кожного разу має власні особливості, які архітектор не може не враховувати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аблязов Л. П. Исследование организации возведения разнотипных зданий и сооружений: Автореф. дис. канд. техн. наук / ЦНИИЭП жилища. — М., 1972. — 20с.
2. АКВАДО — программа создания аквапарков / АТМ. — К.: АТМ, 2003. — 8 с.
3. Аква-Люкс / ООО «Аква-Люкс». — Киев: Аква-Люкс, 2000. — 20 с.
4. Аквапарк «Дельфин» [Електронний ресурс]. — М., 20042007. — Режим доступу: www.nebug.ru
5. Акимова Н. Вода может быть так прекрасна // Ватерпас. — 2000. — № 3. — С.1416.
6. Аль-Хузейфи Али. Типологические принципы формирования туристско-оздоровительных учреждений в условиях Йемена: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / КДТУБА. — Киев, 1997. — 19 с.
7. Амосов А. А., Синицын С. Б. Основы теории сейсмостойкости сооружений: Учеб. пособие. — М.: Изд-во Ассоциации строит. вузов, 2001. — 96 с.
8. Арустамян А. А. Формирование физкультурно-спортивных комплексов в условиях сложного рельефа (на примере крупнейших городов Закавказья): Автореф. дис. канд. с/х наук: 18.00.04 / ЦНИИЭП градостроительства. — М., 1983. — 20 с.
9. Архитектура комплексов отдыха / Под общ. ред. А. Т. Полянского. — М.: Стройиздат, 1988. — 242 с.
10.Архитектурная энциклопедия [Електронний ресурс]. — М., 20062007. — Режим доступу: www.architect.claw.ru
11.Архитектурно-технологическая мастерская [Електронний ресурс]. — Київ, 20062007. — Режим доступу: www.atm.kiev.ua
12.Архітектура: Корот. словник-довідник / А.П. Мардер, Ю.М. Євреїнов, О.А. Пламеницька та ін.; За заг. ред. А.П. Мардера. — Київ: Будівельник, 1995. — 335с.
13.Аубакиров А. Т. Новые методы защиты зданий от землетрясений / Науч.-иссл. и проектно-констр. бюро по стр-ву в сейсмических и особых грунтовых условиях ТОО НИ и ПКБ «ССОГУ». — Алматы: Антей, 1999. — 397 с.
14.Байболов С. М. Специальные материалы для спортивного строительства. — Алма-Ата: Казахстан, 1980. — 128 с.
15.Балахонов О. Е. Спортивно-оздоровительные здания и сооружения на Севере. — Л.: Стройиздат, 1984. — 144 с.
16.Банхиди Л. Тепловой микроклимат помещений: Расчет комфортных параметров по теплоощущениям человека / Пер. с венг. В. М. Беляева; По ред. В. И. Прохорова, А. Л. Наумова. — М.: Стройиздат, 1981. — 248 с.
17.Баран П. І., Дівішек С. М. Відкриті спортивні споруди: Проектно-планувальні характеристики. — Київ: Будівельник, 1969. — 96 с.
18.Баранов Н. В. Силуэт города. — Л.: Стройиздат, 1980. — 278 с.
19.Барнабишвили Н. Е. Архитектурное формообразование зрелищных сооружений с динамическими покрытиями. — Тбилиси: Мецниереба, 1977. — 224 с.
20.Барнабишвили Н. Е. Влияние динамических покрытий на развитие архитектурной формы зрелищных сооружений: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / Ереванск. политехн. ин-т им. К. Маркса. — Ереван, 1976. — 25 с.
21.Бассейны и сауны Украины: Ж-л wellness-технологий. — 2003. — № 78. — 104 с.
22.Бассейны и сауны Украины: Ж-л wellness-технологий. — 2005. — № 46. — 90 с.
23.Бассейны и сауны Украины: Ж-л wellness-технологий. — 2006. — № 79. — 110 с.
24.Белаш Т.А. Основы архитектурно-строительного проектирования: Учеб. пособ. / Петерб. гос. ун-т путей сообщения (ПГУПС-ЛИИЖТ). — СПб: Изд-во ПГУ­ПС, 2001. — 39 с.
25.Богданова Е.Н. Анализ причин обрушения зданий и сооружений: Методы усиления конструкций. — М.: ВНИИНТПИ, 1998. — 86 с.
26.Бойко М. Д. Техническая эксплуатация зданий и сооружений: Учеб. пособие. — Л.: Стройиздат, 1979. — 104 с.
27.Булгаков А.М., Иванов В.И. Простейшие плавательные бассейны. — М.: ФиС, 1977. — 137с.
28.Бюттнер О., Хампе Э. Сооружение — несущая конструкция — несущая структура / Пер. с нем. Ю. М. Веллера. — М.: Стройиздат, 1983. — Ч. 1. — 340 с.
29.Ванчухин Н.П. Инсоляция и солнцезащита в архитектуре: Учеб. пособие / Уфимский гос. нефтяной техн. ун-т. — Уфа: Изд-во УГНТУ, 2000. — 61 с.
30.Васильев В. С. Архитектурно-композиционные и технико-экономические проблемы применения висячих покрытий седлообразной формы: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01 / ХИСИ. — Харьков, 1973. — 28 с.
31.Вержбицкий Ж. М. Принципы свето-пространственной композиции театрально-зрелищных зданий: Уч.-метод. пособие / Ин-т живописи, скульптуры и архитектуры им. И. Е. Репина АХ СССР. — Л.: Изд-во ИЖСА, 1989. — 56 с.
32.Виноградов Я. П. Цветовое моделирование архитектурного пространства: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01 / МАрхИ. — М., 1983. — 20 с.
33.Владимиров В. В., Фомин И. А. Основы районной планировки. — М.: Высш. школа, 1995. — 224 с.
34.ВСН 45-86. Культурно-зрелищные учреждения: Нормы проектирования. — М.: Госгражданстрой СССР, 1988. — 46 с.
35.Голубничий Л.П. Основы расчета и строительного проектирования бальнеотехнических сооружений: Автореф. дис. д-ра техн. наук: 05.23.10 / МАрхИ. — М., 1973. — 39 с.
36.Горохов В.А. Городское зеленое строительство. — М.: Стройиздат, 1991. — 365 с.
37.Гусев В.В. Оздоровительные учреждения для детей и молодежи. — М.: Стройиздат, 1977. — 142 с.
38.Гутгарц В.М. Інженерне обладнання спортивних споруд. — Київ: Будівельник, 1977. — 135с.
39.Дарчинян Л.Г. Архитектурное освещение интерьера: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1972. — 23 с.
40.ДБН 360-92**. Планування і забудова міських і сільських поселень: Вид. офіційне. — Київ: Держбуд України, 2002. — 113 с.
41.ДБН В.2.2-16-2005. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади: Вид. офіційне. — Київ: Держбуд України, 2005. — 66 с.
42.ДБН В.2.2-9-99. Громадські будинки та споруди: Вид. офіційне. — Київ: Держбуд України, 1999. — 48 с.
43.ДБН В.2.5-13-98. Пожежна автоматика будинків і споруд: Вид. офіційне. — Київ: Держбуд України, 1999. — 80 с.
44.ДБН В72.2-13-2003. Будинки і споруди. Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди: Вид. офіційне. — Київ: Держбуд України, 2004. — 106 с.
45.Дёмин Н.М. Управление развитием градостроительных систем. — Киев: Будивэльнык, 1991. —186 с.
46.Древние здания в сравнении с нынешними. — Львов: Печатня Ставропигийская, 1856. — 15 с.
47.Дыховичный Ю.А. Большепролетные конструкции сооружений Олимпиады-80 в Москве: Конструкторский поиск, исследования, проектирование, возведение. — М.: Стройиздат, 1982. — 278 с.
48.Еврокомплект ’2000: Проекты по поставке и монтажу оборудования для водно-развлекательных комплексов [Електронний ресурс]. — М., 19992004. — Режим доступу: www.eurocomplect.ru
49.Егерев А.В. Принципы архитектурно-планировочной организации многозональных физкультурно-спортивных сооружений: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1990. — 31 с.
50.Егупов В.К., Командрина Т.А., Голобородько В.Н. Пространственные расчеты зданий. — Киев: Будівельник, 1976. — 264 с.
51.Ежов В.И. Архитектура общественных зданий массового строительства. — М.: Стройиздат, 1983. — 218 с.
52.Ежов В.И. Архитектурно-конструктивные системы общественных зданий: Современное состояние, поиск, перспективы. — Киев: Будівельник, 1981. — 120 с.
53.Ежов В.И., Анищенко А.М., Пересичный В.А. Общественные здания с применением легких металлических конструкций: Обор. — М.: ЦНТИ по гражд. стр-ву и архитектуре, 1978. —68 с.
54.Ежов В.И., Ежов С.В., Ежов Д.В. Архитектура общественных зданий и комплексов. — Киев: Вистка, 2006. — 384 с.
55.Ежов В.И., Слепцов О.С., Гусева Е.В. Архитектурно-конструктивные системы гражданских зданий (история, предпосылки развития, поиск, перспективы): Учеб.пособ. — Киев: ЛИЦЕНЗиАРХ, 1998. — 325 с.
56.Ежов Д. В. [Скло як матеріал XXI сторіччя: Роздуми спеціалістів] // Стекло и керамика: Строительные материалы в Украине (СіК). — 2004. — № 3. — С.26.
57.Ежов Д. В. 2003 год глазами архитектора // Нерухомість: Інформ. бюлетень. — 2004. — №24. — С. 34.
58.Ежов Д. В. Аквапарки — мир экзотики и развлечений // Буд-Майстер: Укр. спеціалізов. діловий журнал. — 2002. — № 19. — С. 1113.
59.Ежов Д. В. Аквапарки Украины: вчера, сегодня, завтра // Бассейны и сауны Украины. — 2006. — № 7/9. — С. 1231.
60.Ежов Д. В. Любое здание, которое проектируется сегодня, должно выглядеть как объект XXI века // Буд-Майстер: Укр. спеціалізов. діловий журнал. — 2002. — № 23/24. — С. 46.
61.Ежов Д. В. Современный аквапарк — это технологии, дизайн, менеджмент // Property Times. — 2006. — № 33. — 4/10 сентября. — С. 17.
62.Ежов Д. В. Стекло и керамика. Строительные материалы в Украине // Стекло и керамика: Строительные материалы в Украине (СіК). — 2004. — № 1. — С.34.
63.Ежов Д. В. Так есть ли в Киеве «второй строительный бум»? // Нерухомість Києва: Міський інф. бюлетень. — 2004. — № 1. — С. 28.
64.Ежов Д. В. Типологічні особливості рекреаційно-розважальних закладів відпочинку на воді // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. зб. — Київ: КНУБА, 2003. — Вип. 11/12. — С. 240246.
65.Елагин Б. Т. Учет лучистой энергии Солнца в архитектуре: Учеб. пособие / Макеевский инж.-строит. ин-т. — Киев: Б/и, 1992. — 140 с.
66.Єжов Д. В. АБ «Єжов»: ідеї і проекти // Особняк. — 2000. — № 1 (15). — С.1821.
67.Єжов Д. В. Досвід проектування аквапарків // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Зб. наук. пр. — Київ: КНУБА, 2005. — Вип. 14. — С. 168173.
68.Єжов Д. В. З історіографії розвитку ідеї аквапарку // Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Зб. наук. пр. — Київ: КНУБА, 2004. — Вип. 13. — С.2126.
69.Єжов Д. В. Особливості проектування аквапарків з функціонуванням протягом року // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті / За заг. ред. Н.Є. Трегуб. — Харків: ХДАДМ, 2003. — № 1/2. — С. 9596.
70.Єжов Д. В. Особливості проектування закладів для розваг та дозвілля на воді // Региональные проблемы архитектуры и градостроительства: Сб. науч. тр. — Одеса: Астропринт, 2003. — № 5/6. — С. 149151.
71.Єжов Д. В. Сучасні тенденції формування аквапарків (Узагальнення світового досвіду проектування і будівництва) // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спец. вип.: Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві: Зб. наук пр. — Київ: КиївЗНДІЕП, 2003. — С. 5456.
72.Заикина С. Ю. Цвет в образном моделировании архитектурной композиции: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01 / МАрхИ. — М., 1987. — 23 с.
73.Заячковский А. М. Принципы формирования спортивных сооружений для технических и прикладных видов спорта: Спортивные сооружения системы ДОСААФ: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1985. — 28 с.

74.Зверинцев С. П. Архитектура спортивных сооружений / Под ред. Н. Я. Колли. — М.: Изд-во Всесоюзн. акад. архит., 1938. — 256 с.
75.Зверинцев С.П., Нестеров С.А. Физкультурные сооружения. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ОНТИ, 1935. — 359 с.
76.Зейтун Ж. Организация внутренней структуры проектируемых архитектурных систем / Пер. с фр. Л. Я. Хаустовой; Под ред. Э. П. Григорьева. — М.: Стройиздат, 1984. — 160 с.
77.Зигель К. Структура и форма в современной архитектуре / Пер. с нем. Г.М. Гольденберга; Науч. ред. В.Г. Гроссман, А.И. Серебряная. — М.: Стройиздат, 1965. — 268 с.
78.Зинченко А. Б. Компоновочные задачи архитектурного проектирования и методы их решения: Автореф. дис. канд. физ.-матем. наук: 08.00.13 / ВЦ АН СССР. — М., 1982. — 19 с.
79.Зоколей С.В. Архитектурное проектирование, эксплуатация объектов, их связь с окружающей средой / Пер. с англ. М.В. Никольского; Под ред. В.Г. Бердичевского, Б.Ю. Бранденбурга. — М.: Стройиздат, 1984. — 672 с.
80.Иванова Г. И. Принципы формирования архитектурно-пространственной среды с учетом возрастного восприятия. — М.: Стройиздат, 1980. — 196 с.
81.Игнатов Г. Е. Структура пространства как объект анализа и основа построения архитектурной композиции: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01 / МАрхИ. — М., 1985. — 24 с.
82.Изоитко А. П. Методика проектирования залов спортивных бассейнов: Учеб. пособие. — Л.: ЛИСИ, 1978. — 88 с.
83.Ильяшев А.С. Специальные вопросы архитектурно-строительного проектирования: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Строиздат, 1985. — 165 с.
84.Инагамов Б. И. Формирование архитектуры плавательных бассейнов с системами гелиообеспечения (на примере Узбекистана): Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1987. — 19 с.

85.Информационные технологии в обследовании эксплуатируемых зданий и сооружений: М-лы Междунар. науч.-практ. конф., 1922.06.2001, г. Новочеркасск / Ю.Н. Мурзенко (отв. ред.) и др.; Южно-Российский гос. техн. ун-т (Новочеркасский политех. ин-т): В 2 ч. — Новочеркасск: УПЦ «Набла» ЮРГГУ (НПИ), 2002. — Ч. 1. — 80 с.; Ч. 2. — 80 с.
86.Искусство строить бассейны: АТМ — 10 лет. — Киев: АТМ, 2005. — 12 с.
87.Казаков Г.В. Принципы совершенствования гелиоархитектуры. — Львов: Світ, 1990. — 152 с.
88.Какар А. Б. Типологические основы проектирования оздоровительных учреждений и основные принципы формирования сети рекреации в условиях Афганистана: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / ЛИСИ. — Л., 1986. — 21 с.
89.Камерон Ч. Термы римлян, их описание и изображение вместе с исправленными и дополненными реставрациями Палладио, чему предпосылается вводное предисловие, указывающее на природу настоящего труда, а также рассуждение о состоянии искусств на протяжении различных периодов римской истории / Пер. с англ. А.А. Войтова, В.К. Макарова, Е.Н. Якоби; Ред. Г.И. Котов, В.Н. Талепоровский; Коммент. В.П. Зубова. — М.: Изд-во Всесоюзн. акад. архит., 1939. — 112 с.
90.Капитанский В.И. Учреждения отдыха для молодежи: Обзор. — М.: ЦНТИ по гражд. стр-ву и архитектуре, 1974. — 64 с.
91.Кедров В.С. Купально-плавательные сооружения: Проектирование и эксплуатация / Под ред. С.Н. Черкинского. — М.: Изд-во Минкоммунхоз РСФСР, 1957. — 147 с.
92.Кедров В.С., Рудзинский Г.Г. Водоснабжение и водоотведение плавательных бассейнов. — М.: Стройиздат, 1991. — 162 с.
93.Кирьянова Н. Н., Быльчинский А. Е. Физкультурно-оздоровительные комплексы: Вопросы проектирования. — Киев: Будівельник, 1988. — 88 с.
94.Кистяковский А.Ю. Проектирование спортивных сооружений: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. школа, 1980. — 328 с.

95.Ковальчук И. Конструкции и безопасность // А+С. — 2004. — № 3. — С. 7479.
96.Козодон Р.М. Покрытие со стальными несущими конструкциями для залов массового строительства: Обзор. — М.: ЦНТИ по гражд. стр-ву и архитектуре, 1970. — 48 с.
97.Конструктивные решения зданий и сооружений / В.С. Волга, И.П. Гордеев, С.Б. Дехтяр и др.; Под ред. С.Б. Дехтяра. — Киев: Будівельник, 1985. — 120с.
98.Коуэн Г.-Дж. Строительная наука XIXXX вв.: Проектирование сооружений и систем инженерного оборудования / Пер. с англ. В.А. Косаковского; Под ред. Л.Ш. Килимника. — М.: Стройиздат, 1982. — 359 с.
99.Країна цілющих вод / Угорське національне туристичне бюро. — Будапешт: Б/м, 2003. — 32 с.
100. Криштоп Б.Г. Архитектурно-планировочные решения бань малой и средней вместимости: Автореф. дис. канд. архитектуры / КИСИ. — К., 1968. — 16 с.
101. Крылов Ю.М., Стрекалов С.С., Цыплухин В.Ф. Ветровые волны и их воздействие на сооружения / Под ред. Ю.М. Крылова. — Л.: Гидрометеоиздат, 1976. — 256 с.
102. Крюкова Е.Р. Солнцезащитные средства как элементы архитектурной композиции (на примере общественных зданий Узбекистана): Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.01 / МАрхИ. — М., 1984. — 23 с.
103. Культурно-развлекательный центр «Самара» [Електронний ресурс]. — Самара, 2005207. — Режим доступу: www.aquapark-samara.ru
104. Лазаревские Сочи: Свежий глоток воздуха [Електронний ресурс]. — Сочі, 20032007. — Режим доступу: www.lazarevskaya.ru
105. Ланчак К. Когда Киев увидит аквапарк? Проблема землеотвода тормозит появление развлекательно-водного комплекса в столице // Property Times. — 2006. — № 33. — 4/10 сентября. — С. 1, 5.
106. Лебедева В.Н. Здания и сооружения с использованием возобновляемых источников энергии. — М.: ВНИИНТПИ, 2002. — 72 с.
107. Леденев В.В., Скрылев В.И. Предупреждение аварий: Уч. пособие. — Тамбов: Изд-во ТГТУ, 2000. — 278 с.
108. Лордкипанидзе Р. Проектирование комплексов детского досуга. — Тбилиси: Мецниереба, 1980. — 365 с.
109. Лось Е.М. Принцип проектирования прогрессивных типов физкультурно-спор­тив­ных сооружений с искусственным льдом: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1986. — 23 с.
110. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И., Федорченко В.К. Рекреационные комплексы: Учеб. пособие / Киевск. ун-т туризма, экономики и права. — Киев: Вища школа, 2004. — 346 с.
111. Любимова Н.К. Принципы формирования физкультурно-оздоровительной группы сооружений в рекреационных учреждениях: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1986. — 27 с.
112. Лялюк И. Луч света в темном парке // Ватерпас. — 2000. — № 3. — С.1821.
113. Максимов О.Г. Курортно-рекреационные комплексы в горном ландшафте: Автореф. дис. канд. архитектуры: 18.00.02 / МАрхИ. — М., 1973. —