ОСОБИСТІСНА РЕФЛЕКСІЯ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ

Краткое описание

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

КОМАР ТАЇСІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 159. 923 — 053. 6 (048)

ОСОБИСТІСНА РЕФЛЕКСІЯ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ

Спеціальність 19.00.07 — педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук, професор
Максименко Сергій Дмитрович
Інститут психології імені Г.С.Костюка
АПН України, директор

Київ — 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ
ОСОБИСТІСНОЇ РЕФЛЕКСІЇ ПІДЛІТКІВ

9

1.1.

Особистісна рефлексія: сутність і прояви

9

1.2.

Особливості рефлексії й особистісного розвитку в підлітковому віці

38

Висновки до першого розділу

57

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ РОЗВИТКУ РЕФЛЕКСІЇ ТА ДОСВІДУ СОЦІАЛЬНОГО ВИРАЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ. КОНСТАТУЮЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

60

2.1.

Теоретико-методологічні основи дослідження та програма експерименту

60

2.2.

Експериментальне дослідження розвиту особистісної рефлексії

83

2.3.

Дослідження чинників розвитку особистісної рефлексії

108

Висновки до другого розділу

121

РОЗДІЛ ІІІ

ЗАСОБИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНОЇ РЕФЛЕКСІЇ ПІДЛІТКІВ. ФОРМУЮЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

122

3.1.

Тренінг особистісної рефлексії підлітків

122

3.2.

Розвиток в умовах спільної діяльності комунікативних форм прояву особистісної рефлексії

153

Висновки до третього розділу

171

ВИСНОВКИ

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

178

ДОДАТКИ

198

ВСТУП
Актуальність дослідження. Питання рефлексії розробляються у багатьох сферах наукового пізнання гносеології, логіці, кібернетиці тощо. Значний інтерес до проблеми рефлексії спостерігається й у психологічній науці. Мають місце дослідження у галузях соціальної, педагогічної, вікової й інженерної психології. Рефлексія постає у якості посутньої, вирізнювальної риси людини, однієї із найважливіших властивостей свідомості та мислення. Інтерес до рефлексії обумовлюється і тенденціями сучасної культури. Значне накопичення знання, домінування предметного пізнання, з превалюванням аналітичних методів, призводить до своєрідного апперцептивного відчуження. Це визначає необхідність пошуку місця людини у продукованому знанні та культурі, розкриває рефлексію як життєво необхідну функцію. Людська діяльність опосередковує як мимовільні, прищеплені соціалізацією навички, так і творчі процеси, які вимагають переоцінки ситуації, усталених способів взаємодії та власного місця у середовищі. Наша сучасність відзначається високим ступенем мінливості культурних впливів, безперервною зміною вимог, пріоритетів, настанов, цінностей. Така ситуація діяльності зумовлює об’єктивну необхідність у здійсненні рефлексії, що покликана розкрити адаптивні, самоактуалізуючі можливості людини й ті особистісні, стрижневі якості, які визначають її самоцінність і мають бути збережені в процесах соціального вираження, захищені від нівелювання зовнішніми впливами, розкриті в продуктивному творенні. Свідченням соціального завбачення актуальності такого напрямку рефлексії є феномен постмодерності, зміст якого часове згортання, розкриття у сучасності приналежних цивілізації цінностей і здобутків. Дослідження рефлексії продовжують трансценденталістську тенденцію пізнання в основі якої перебуває розуміння недостатності предметно зорієнтованого мислення та виявлення вміщених у самій свідомості та мислиннєвій логіці чинників, що обумовлюють зміст знання. Однак, у напрямку трансценденталізму набула розвитку, переважно, інтелектуальна рефлексія як метод гносеологічної розробки когнітивних процесів. Рефлексія тлумачиться як дистанційно-відсторонене спостереження за роботою свідомості, як не ситуативна аналітика свідомості, що розкривається у безособовому описі об’єктивно ідеальної, надособової структури істинного знання і безособової структури пізнання. У психології інтелектуальна рефлексія є розробленішою сферою, аніж особистісна рефлексія. Рефлексія феномен, який зумовив постання самої психологічної науки. На початковому етапі становлення психології рефлексія (опредметнена у формі методу інтроспекції) посідала чільне місце в системі пізнавальних засобів. І нині самопізнання, як одна із вирізнювальних, посутніх людських рис, привертає увагу дослідників, перебуваючи в якості структурно визначальної ланки системи психотерапевтичного впливу. Особливе місце посідає рефлексія у психологічному світі підлітків. Характерною особливістю підліткового віку є очевидна схильність до рефлексії, що має онтогенетичну зумовленість і перебуває у безпосередньому зв’язку із загальним особистісним становленням. Спостерігається своєрідне повернення дитини до самої себе, адже увесь попередній процес розвитку відбувався у соціалізуючому руслі. У підлітковому ж віці відбувається пошук власного „я” в освоєному середовищі.
Для подальшого вивчення явища рефлексії особливу цінність мають, присвячені питанням самосвідомості теоретичні праці та методичні розробки Б.Г.Ананьєва [8], Л.І.Божович [24; 25], О.О.Бодальова [21; 22], М.Й.Боришевського [28; 29; 30; 31], С.Л.Рубінштейна [162; 163; 164; 165; 166; 167], В.В.Століна [190], П.Р.Чамати [209], І.І.Чеснокової [214], Є.В.Шорохової [216; 217] та інших авторів. Розкриття гносеологічних характеристик рефлексії та їхнього вираження у пізнавальних і, загалом, мислиннєвих процесах здійснено у працях Г.О.Антипова [14], О.П.Огурцова [130; 131], Л.С.Родоса [158; 159], М.О.Розова [157]. Питання інтелектуальної та особистісної рефлексії розроблялись в дослідженнях В.В.Давидова [48; 49; 50], Г.О.Голіцина [159], О.З.Зака [59; 60; 61; 62], О.О.Тюкова [157], Б.Д.Ельконіна [159]. Місце рефлексії в структурі учбової діяльності розкривалось у працях В.В.Рубцова [158], М.О.Семенова [174;175; 176], М.І.Поліванова [158], Є.М.Дубовської [55], О.Є.Мальської [158], О.О.Сидельникової [158], І.М.Улановської [55], О.В.Яркіна [158] та ін. Особливе значення має з’ясування генетичних чинників рефлексії. Основи цього наукового напряму закладені у дослідженнях Ж.Піаже [141]. У вітчизняній психології центральне значення мають праці С.Д.Максименка [109; 110; 111]. Попри чисельність праць, присвячених рефлексії, зокрема, і рефлексії підлітка, відзначимо, що на думку О.М.Леонтьєва, ця тема, маючи „життєве значення для психології особистості”, і досі „не розкрита у науково-психологічному аналізі” [96, c. 67]. Тлумачення явища рефлексії відзначається значним багатоманіттям. І тому зберігається необхідність у теоретичній розробці явища, зокрема в уточненні сув’язних понять опису та пізнання. А також у виробленні нових механізмів емпіричного дослідження рефлексії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Психологічні чинники розвиваючого навчання в різних освітніх системах.” Номер держаної реєстрації 0196U006951.
Об’єкт дослідження: розвиток особистісної рефлексії підлітків.
Предмет дослідження: детермінуючий вплив особистісної рефлексії на соціальне становлення підлітків.
Мета дослідження: розкрити взаємозв’язок розвитку рефлексії та соціалізації підлітків. Також прослідкувати вплив розвитку даної здатності на успішність діяльності в мінливих умовах і процес соціальної адаптації.
Гіпотези дослідження:
- рефлексія є підструктурою самоусвідомлення й актуалізується ситуацією коґнітивного дисонансу;
- суттєва зміна умов діяльності призводитиме до постання потреби у рефлексії;
- рефлексивний процес розгортається як співставлення, з одного боку, (визначеного соціально) ідеального образу мети діяльності, а з іншого усвідомленого досвіду та ситуативної оцінки;
- особистісно-рефлексивний процес в якості змісту містить ідеальні уявлення про характеристики власної особистості, оцінку самоактуалізації, та необхідних засобів досягнення ідеально стану, що виступає об’єктом домагання;
- спеціально організовані експериментальні умови виступатимуть актуалізуючими чинниками розвитку навичок і умінь рефлексії;
- досвід рефлексії обумовлюватиме оптимізацію процесу діяльності та соціалізації загалом.
Завдання дослідження:
1) прослідкувати сучасні тенденції дослідження проблеми рефлексії підлітків у контексті завдань вікової та педагогічної психології;
2) розробити загальну модель становлення особистісної рефлексії підлітків із урахуванням особливостей впливу умов соціалізації;
3) розробити й апробувати експериментальні методики актуалізації особистісної рефлексії підлітків і системи формуючого впливу;
4) виявити вплив розвитку умінь і навичок рефлексії підлітків на процес діяльності та соціалізації.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали загальнопсихологічні положення про сутність свідомості та розвиток особистості в процесі діяльності (К.О.Абульханова-Славська [1; 2; 3], Л.І.Анциферова [15], Г.С.Костюк [81; 82; 83], О.М.Леонтьєв [94; 95], С.Д.Максименко [109; 110; 111], С.Л.Рубінштейн [162; 163; 164; 165; 166; 167], O.М.Титарено [191], Т.М.Титарено [192]). Загальнотеоретичні та методологічні аспекти самосвідомості в контексті проблеми розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв [8], Л.І.Божович [24; 25], М.Й.Боришевський [28; 29; 30; 31; 151; 152; 153], Л.С.Виготськй [36; 37; 38; 39], О.О.Бодальов[21;22], С.Л.Рубінштейн [162; 163; 164; 165; 166; 167], В.В.Столін [190], П.Р.Чамата [209], І.І.Чеснокова [214], Є.В.Шорохова [216; 217]). Дослідження гносеологічних характеристик рефлексії та їхнього вираження у пізнавальних і, загалом, мислиннєвих процесах (Г.О.Антипов [14], Е.В.Ільєнков [67], О.П.Огурцов [158; 159], Ж.Піаже [141], Л.С.Родос [158; 159], М.О.Розов [157], П.Г.Щедровицький [218]). Теорії інтелектуальної та особистісної рефлексії (В.В.Давидов, Г.О.Голіцин, О.З.Зак [59; 60; 61; 62], О.О.Тюков [157], Б.Д.Ельконін [159]). Експериментальні розробки дослідження місця процесу планування у рефлексії (В.В.Давидов [48; 49; 50], О.З.Зак [59; 60; 61; 62], Є.І.Ісаєв [158], В.Х.Магкаєв [158], Я.О.Пономарьов [159], І.Н.Семенов [174;175; 176], С.Ю.Степанов [177; 178; 179; 180; 181; 182; 183; 188; 189]). Теоретичні положення ролі рефлексії в учбової діяльності (М.Г.Алексеєв [5; 6], М.Е.Боцманова [64], В.В.Рубцов [169], М.О.Семенов [174;175; 176], М.І.Поліванов [159], Є.М.Дубовська [55], О.Є.Мальська [158], О.О.Сидельникова [158], І.М.Улановська [55], О.В.Яркін [158]). Дослідження рефлексії як феномену комунікації (І.Є.Берлянд [146], Р.Я.Гузман [147], Г.П.Щедровицький [218]).
Для реалізації висунутих завдань використовуються наступні методи: теоретичний аналіз концепцій рефлексії, спостереження, анкетування, інтерв’ю, бесіди, тестування, психолого-педагогічний експеримент (пілотажний, констатуючий, формуючий, контрольний). Отримані у ході дослідження дані піддаватимуться кількісному аналізу з подальшим якісним обґрунтуванням і узагальненням.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що здійснюватиметься поглиблення уявлень про механізми та психологічні особливості становлення рефлексії підлітків. Деталізовано механізми засвоєння соціальних цінностей і їхнє залучення до процесу рефлексії. Виявлено структурне місце рефлексії в загальній системі самосвідомості підлітків. Також з’ясовано можливість використання спеціальних інструментальних засобів з метою формування умінь і навичок рефлексії та їхнього виявлення в діяльності.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що у контексті предметної галузі вікової та педагогічної психології обґрунтовуватиметься необхідність і здійснюватиметься подальше з’ясування змісту й обсягу понять, що окреслюють сферу самосвідомості (свідомість, самосвідомість, рефлексія, ауторефлексія, тощо), проводитиметься їхнє подальше уточнення. Виявлятиметься залежність процесу соціального становлення підлітків від розвитку рефлексивних умінь. З’ясовано вплив особистісно-рефлексивного чинника на засвоєння та діяльнісне вираження соціальних норм.
Практичне значення даного дослідження обумовлюватиметься можливістю використання одержаних результатів у якості практичного інструментарію з метою оптимізації процесу соціалізації підлітків, а також у сфері психотерапевтичного впливу.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їхнім якісним психологічним аналізом, достатньою репрезентативністю вибірки. Емпіричне дослідження проводилось з учнями середніх класів на базі ЗОШ № 5 та НВК (навчально-виховного комплексу) № 10 м. Хмельницького. Загальна кількість досліджуваних становила 120 осіб.
Апробація теоретичних і практичних результатів дослідження проходила під час доповідей і повідомлень на науково-методичних семінарах кафедри психології та педагогіки Хмельницького педагогічного інституту, на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України, на міжнародній конференції „Мова символів мова вічності” (м. Київ, 2001 р.), міжнародній науковій конференції „Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (м. Київ-2002 р.), науково-практичній конференції „Освіта як фактор національної безпеки” (Київ-2002 р.).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури (226 найменувань) та додатків. Загальний обсяг 177 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підлітковий вік є кризовим періодом у розвиткові особистості, з огляду на складні зміни пізнавальної, особистісної, морфо-функціональних сфер. В умовах емоційної нестійкості, становлення нової провідної діяльності, прагнення набути значимого статусу серед ровесників і дорослих спостерігається актуалізація соціальних цінностей, як у суто рефлексивній діяльності, так і в особистісній сфері.
Рефлексія може набувати як функцій адаптаційного так і захисного характеру (у вузькому розумінні).
Прагнення до самопізнання, як показують результати дослідження, є причиною підвищення значущості соціальних експектацій. Взагалі, рефлексивно-особистісний компонент мисленнєвої діяльності виявляється передумовою вкорінення індивідуалістичних соціальних експектацій в мисленнєвій діяльності та чинником, який сприяє прояву індивідуалістичних експектацій у рефлексивній діяльності.
Рефлексивно-особистісний компонент мисленнєвої діяльності є ґрунтом для розвитку соціальної самоактуалізації підлітка, водночас виступає не сприятливим чинником в процесі адаптації. Особливості розвитку ставлення до самого себе на основі рефлексії власного "я" також є чинником поширення індивідуалітичних експектацій в процесі інтеракції. У свою чергу, несформовані механізми рефлексії сприяють необ'єктивному сприйняттю підлітком самого себе, приписуванню власного погляду, оцінки самого себе - оточуючим, а значить, центруванні на своїх особистісних проблемах.
Серед соціально-психологічних чинників, які сприяють укоріненню соціальній самоактуалізації, ми можемо виділити соціометричні показники. Позиція підлітка в групі ровесників, "Я-позиція" викладачів багато в чому сприяють закріпленню характеру сприйняття соціального оточення спрямованості особистості.
У продовж констатуючих заходів була прослідкована залежність між рівнями розвитку рефлексії та соціальною самоактуалізацією підлітка, якаможе набувати амбівалентних форм у своїх крайніх значеннях. Результати констатуючого експерименту дають підстави зробити висновок про те, що в підлітковому віці рівень розвитку рефлексії є однією з ключових особистісних детермінант мисленнєвої діяльності, яка істотно впливає на показники мисленнєвої діяльності, особистість у цілому.
1. Отримані у даному теоретико-експериментальному дослідженні дані в цілому підтвердили гіпотези, актуальність і перспективність загальної стратегії дослідження психологічних чинників здійснення особистісної рефлексії та соціального становлення у підлітковому віці.
2. Рівень розвитку особистісної рефлексії підлітків впливає на їхнє соціальне становлення. Розвиток особистісної рефлексії сприяє опосередковуванню в соціальному самовиявленні ідеальних образів власної особистості, що уможливлює цілеспрямованість підліткового соціального становлення, його перетворення із стихійно-самодостатнього на визначене особистісними пріоритетами.
3. Показано, що інтеріоризовані соціальні цінності постають визначальними змістовими утвореннями процесу особистісної рефлексії. Засвоєний соціальний зміст виступає в процесі рефлексії в якості належного. Остання (рефлексія) відбувається у формі зіставлення виявлених впродовж самоспостереження та самооцінювання змістів і власного уявлення про належне. Особливе значення має потреба в причетності до належного. У цьому контексті здійснюється інтерпретація власних поведінкових проявів і мотивів, з одного боку, та соціальних проявів (у першу чергу, оточення), з іншого.
4. Зіставлення відстороненого судження про власну особистість та усвідомленого досвіду актуалізує процес особистісної рефлексії. Підлітковий вік відзначається загальною фрустраційною забарвленістю, що й зумовлює тенденцію до перманентної рефлексії.
5. Спеціально організовані експериментальні умови сприяють: а) набуттю підлітками навичок системної рефлексії; б) формуванню здатності виявляти, аналізувати причини та наслідки власних мотивів, потреб, уявлень, оцінок і форм поведінки; в)появі потреби у пов’язанні результатів рефлексії із вольовою сферою, що у підсумкові веде до зміни поведінкових і діяльнісних форм, утворення саморегуляційних властивостей.
6. Формуючі заходи з розвитку особистісної рефлексії, спрямовуючись на індивідуально-смислову сферу, вимагають доповнення досвідом спільної діяльності. В умовах спільної діяльності щонайповніше виявляються особистісні смисли та вдосконалюються способи їхнього вольового виявлення в контексті опосередкування об’єктивної функціонально-визначеної необхідності, що актуалізується у даній формі діяльності. Спільна діяльність, як соціальна форма діяльності, сприяє досвідові екстеріоризації власних особистісних смислів.
Здійснені формуючі заходи являють собою ефективну систему, що сприяє як розвиткові особистісної рефлексії, так і соціальному становленню підлітків, оскільки забезпечує включення рефлексивних механізмів у комунікативні процеси. Об’єктивність предметної спрямованості формуючого впливу й узгодженість даних заходів зумовлює перспективність їхнього застосування з метою розвитку особистісної рефлексії та соціального становлення підлітків.

Розроблена та згодом апробована в практиці програма психопрофілактики та психокорекції сприяє профілактиці, корекції негативних тенденцій егоцентризму особистості та його тотального впливу на мисленнєву діяльність підлітків, може бути рекомендована для використання в рамках навчально-виховоного процесу загальноосвітніх шкіл, шкіл нового типу, для підготовки студентів педагогічних установ, слухачів курсів підвищення кваліфікації. Таким чином, результати дослідження в цілому дозволяють підвищити рівень ефективності навчально-виховного процесу зокрема, а також розширити теоретичні уявлення про психологічну природу егоцентризму, його вплив на мисленнєву діяльність та особистість підлітка, в цілому. Методичний інструментарій, використаний нами з метою діагностики, дозволяє, як це підтвердили результати нашого дослідження, своєчасно фіксувати й вивчати особливості прояву егоцентризму. Методи і прийоми, запропоновані нами з метою профілактики негативних проявів егоцентризму, дозволять попереджати й своєчасно коректувати наслідки поширеного егоцентризму особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Абульханова-Славская К.А. Методологический аспект проблемы субъективного / Методологические и теоретические проблемы психологии.— М.: Наука, 1969. — С. 317-347.
2. Абульханова-Славская К.А. Психология личности и деятельность. — М.: Наука, 1980. — 284 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Диалектика человеческой жизни. — М.: Наука, 1977. — 224 с
4. Аллахвердова О.В. Исследование мотивационного компонента совместной деятельности: Автореф. дис канд. психол. наук. Л., 1981. — 19 с.
5. Алексеев Н.Г. Познавательная деятельность при формировании осознанности решения задач. Автореф. дис канд. психол. наук. М.: МГПИ им. В.И.Ленина, 1975. — 18 с.
6. Алексеев Н.Г., Глячков И.Д. Коммуникативный и содержательный аспекты в решении задач на соображение // Рефлексия в науке и обучении. — М.: Наука,1984.— С.111-113.
7. Алексєєва М.І. Мотиваційні аспекти громадянської свідомості та самосвідомості особистості у підлітковому віці // Вісник: Соціологія, психологія, педагогіка. — Вип. 5. — Київський університет, 1998.-С.56-61.
8. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. — М.: Педагогика, 1980.— Т. 2. — 288 с.
9. Андреева Г.М. Социальная психология. — М.: Наука, 1994.— 344 с.
10. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе: (теоретические направления). — М.: Изд-во МГУ, 1978.— 270 с.
11. Анисимов О.С. Развивающие игры и игротехника. — Новгород, 1989. — 178с.
12. Анисимов О.С. Управление. Рефлексия. Методология. — Петропавловск, 1989.— 178 с.
13. Анохин П.К. Избранные труды. Философские аспекты теории функциональной системы. М.: Наука, 1978. 400 с.
14. Антипов Г.А. Философская рефлексия // Проблемы рефлексии. — Новосибирск: НГУ, 1989. — С. 29-35.
15. Анциферова Л.И. Методологические принципы и проблемы психологии// Психол. журн., 1982. — Г. 3. — № 2. — С. 3-17.
16. Балл Г.О. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. — 1989. — № 1. — С. 92-100.
17. Баранов Г.В. Рефлексивное управление и рефлексивная структура решения в играх со строгим соперничеством. — В кн. Проблемы приятия решения.— М.: Наука, 1976. — С. 27-34.
18. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопросы психологии. — 1990. — №2. — С. 153-158.
19. Беляев М.Ф. Социальные высказывания детей: Метод казусов в применении к изучению. — Иркутск: Изд. Иркут. у-та. 1928. 44 с.
20. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ.— М.: Прогресс, 1986. — 416 с.,
21. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. — 123 с.
22. Бодалев А.А. Личность и общение. — М.: Педагогика, 1983. — 272 с.
23. Бодрова Е.В. и др. Исследование генезиса рефлексивной саморегуляции мыслительной деятельности. // Рефлексия в науке и обучении. — Новосибирск, 1984. — С. 105-108.
24. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности. — М., Междунар. Пед. Академия, 1995. — 212 с.
25. Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и подростков. — М.: Педагогика, 1972. — 351 с.
26. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей // Вопросы психологии, 1975. — №1. — С.80-89.
27. Бойко Е.И. Механизмы умственной деятельности. — М.: Наука, 1970. — 195с.
28. Боришевський М.. Взаємини в учнівському колективі і формування особистості. — К.: Т-во "Знання", 1974. — 47 с.
29. Боришевський М.И. Національна свідомість і самосвідомість. — К.: Т-во "Знання", 2001.—64 с.
30. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дис. в форме науч. докл докт. психол. наук: 19.00.07 // Киев. гос. пед ин-т. — К., 1992. — 77 С.
31. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. — 1996. — № 3. — С.26-33.
32. Бочкарева Т.И. Возрастная динамика умственной деятельности старших школьников // Психология познания в процессе обучения: Сб. науч. трудов / Под ред. В.В.Богословского. — Ленинград: ЛГУ, 1978. — С.32-36.
33. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование. — М.: Мысль, 1979. — 230с.
34. Буева Л.П. Деятельность как объект социальной психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 45-62.
35. Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Диссер... канд. психол. наук: 19.00.01. — К, 1999. — 181 с.
36. Выготский Л.С. Педагогическая психология. — М.: Педагогика, 1991. —125с.
37. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т.1. — М.: Педагогика, 1982. — С. 50-52.
38. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т.З — М.: Педагогика, 1984. — 336 с.
39. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т.4. — М.: Педагогика, 1984. — 433 с.
40. Гальперин П.Я. Введение в психологию. — М.: Педагогика, 1976. — 243 с.
41. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. 1 — М.: Мысль, 1977. — 452 с
42. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. Т. З. — М.: Мысль, 1977. — 472 с.
43. Гласе Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии.— М.: Прогресс, 1976. — 495 с.
44. Готт В.С., Урсул А.Д. Определенность и неопределенность как категории научного познания. — М.: Знание, 1971. — 678 с.
45. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. — Л.: ЛГУ, 1988. — 560 с.
46. Гуткина Н.И. Личностная рефлексия в подростковом возрасте: Автореф. дис... канд психол. наук: 19.00.07. — М., 1983. — 24 с.
47. Гуткина Н.И. О психологической сущности рефлексивных ожиданий. // Психология личности: теория и эксперимент. — М., 1982. — С. 100-108.
48. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. — М.: Педагогика, 1972. — 422с.
49. Давыдов В.В. О двух основных путях развития мышления школьников // Материалы IV Всесоюзного съезда Общества психологов СССР. — Тбилиси, 1971. — С.34-41.
50. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. — М.: ИНТОР, 1996. — 544с.
51. Джемс У. Психология. М.: Педагогика, 1991. 368 с.
52. Декарт Р. Избранные произведения. — М.: Наука, 1950. — 348 с.
53. Диагностика способностей и личностных черт учащихся в учебной деятельности [В.Н.Дружинин, Е.А.Миронов, А.В.Карпов] // Под ред. В.Д.Шадрикова. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989. — 218 с.
54. Дмитрова Т.В. Образ "Я" як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності. Дисер... канд. психол. наук: 19.00.07. — К., 1993. — 187 с.
55. Донцов А.И., Дубровская Е.М., Улановская И.М. Разработка критериев анализа совместной деятельности // Вопросы психологии. — 1998. — №2.— С. 61-71.
56. Дубровский Д.И. Проблема идеального. — М.: Наука, 1983. —217 с.
57. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. — М.: Совершенство, 1997.— 208 с.
58. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. — Л.: Изд. ЛГУ, 1985. — 168 с.
59. Зак А.З. Проблемы психологического изучения рефлексии // Исследование рече-мысли и рефлексии. // Ред М.М.Луканова. — Алма-Ата, 1979. — С.6-13.
60. Зак А.З. Психологические особенности рефлексии у детей младшего возраста: Автореф. диссер... канд. психол. наук: 19.00.07. — М., 1976. — 17с.
61. Зак А.З. Развитие теоретического мышления у младших школьников. — М.: Просвещение, 1984. — 152 с.
62. Зак А.З. Экспериментальное изучение рефлексии у младших школьников. // Вопросы психологии, 1978, № 2. — С.27-34.
63. Зарецкий В.К. Семенов И.Н., Степанов С.Ю. Рефлексивно личностный аспект формирования решения творческих задач // Вопросы психологии, 1980, № 5.— С.12-28.
64. Захарова А.В., Боцманова М.Э. Особенности рефлексии как психологического новообразования в учебной деятельности. // Формирование учебной деятельности школьников. — М.: Педагогика, 1982.— с. 152-162.
65. Зейгарник Б.В. Опосредствование и саморегуляция в норме и патологии. // Вестник МГУ. — Серия 14 "Психология". — 1981. — С. 9-14.
66. Зосимовский А.В. Формирование общественной направленности личности в школьном возрасте. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — 343 с.
67. Ильенков Э.В. Проблема идеального // Вопросы философии. — 1979. — № 7. — С.69-75.
68. Использование метода самооценки для изучения себя и других // Использование психолого-педагогических знаний в практической деятельности учителя. // Отв. ред. Г.С.Сухобская. — М.: Изд-во НИИ ОППАПН СССР, 1983. — С. 58-61.
69. Кант И. Собрание сочинений. В 6-ти т. Т. 2. — М.: Наука, 1985. — 458 с.
70. Келеси М. Особенности рефлексии как формы самопознания личности: Диссер... канд. психол. наук: 19.00.01. // Киев. гос. ун-т. — К., 1996. — 195с.
71. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. — М.: Наука, 1983. - 368 с.
72. Коломинский Я.Л. Психологические взаимоотношения в малых группах. Минск: Изд-во БГУ, 1976. — 350с.
73. Комар Т.В. Дискурс саморефлексії у психології // Збірник наукових праць Ін-ту психології імені Г.С.Костюка АПН України. — К.: 2003. т. V, ч.1. — с. 128-133.
74. Комар Т.В. Самопізнання людини (теоретичний аспект) // Психологія. Збірник наукових праць. — К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Випуск 20, 2003. — С. 82-88.
75. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. — М.: Политиздат, 1984. — 335 с..
76. Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1989. — 255 с.: ил.
77. Кон И.С.Открытие «Я». — М.: Просвещение, 1978. — 367 с.
78. Кондратьева С.В. Рефлексия в процессах педагогического общения // Актуальные проблемы социальной психологии. — Кострома, 1986. — С. 53-56.
79. Кондратьева С.В., Кривошеев В.А. Педагогическая рефлексия начинающих учителей // Тезисы докл. к VII съезду общества психологов СССР. — М., 1989.— С. 184-186.
80. Конева Е.В. Особенности мышления в субъект-субъектных видах деятельности // Психологический журнал. — Т. 17. — 1996. — № 6. — С. 82-94.
81. Костюк Г.С. Здібності та праця людини: Стенограма публ. лекції. — К.: Радянська школа,1950.— 43 с.
82. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості.- К.: Рад. школа, 1989. - 608 с.
83. Костюк Г.С. Проблема личности в философском и психологическом аспектах. // Избран. психол. труды. — М.: Педагогика, 1988. — С,76-85.
84. Костюк Г.С., Андриевская В.В., Балл Г.А., Кисарчук З.Г., МусатовС.А., Чмут Т.К. Сравнительное исследование индивидуального и совместного решения мыслительных задач младшими школьниками // Психологический журнал. Т.4.— 1983. — № 5. — С. 23-31
85. Кривошеев В.А. Рефлексия в деятельности начинающих учителей: Дис.. канд. психол. наук: 19.00.07. — Минск, 1991. — 19 с.
86. Кричевский Р.Л. К вопросу о социально перцептивном механизме идентификационного процесса. // Вопросы психологии познания людьми друг друга и общение. Краснодар, 1978. Вып. 261. Кн.2. С. 111-118.
87. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: вы, мы, он, ты, я. — М.: Просвещение, 1989.
88. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника. // Психологические особенности формирования личности школьника. — М.: Педагогика, 1983.
89. Кулюткин Ю.Н. Рефлексивная регуляция мыслительных действий // Психологические исследования интеллектуальной деятельности. — М.: Наука, 1979.— С. 22-28.
90. Кун М., Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология: Тексты. / Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской. — М.: Изд. МГУ, 1984. — С. 180-187.
91. Курчиков Л.Н. Категория неопределенности в философии и ее методологическое значение для современного естествознания: Автореф. дис доктор. философ. наук. - Л.: ЛГУ,1970. - 36 С.
92. Лактионов А.Н. О рефлексивном компоненте мнемического действия // Категории, принципы и методы психологии. Психические процессы: Тез. науч. сообщ. сов. психол. к VI Всесоюз. съезду О-ва психол. СССР: В 3-х ч. // Отв. ред. Б.Ф.Ломов. — М., 1983. — С.455-456.
93. Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разуме. — М., 1936. — 220 с.
94. Леонтьев А.Н.Деятельность. Сознание. Личность. — М.: Педагогика, 1977.— 125 с.
95. Леонтьев А.Н. Слово в речевой деятельности. — М.: Наука, 1965. — 216 с.
96. Леонтьев А.Н. Избран. психол. произвед.: В 2-х томах М.: Педагогика, 1983.— Т.1. — 392 с. — С.360-369.
97. Лефевр В.А. Рефлексия. — М.: «Когито-Центр», 2003. — 496 с.
98. Липкина Н.Г Рефлексивно-творческий практикум как средство развития педагогического мышления студентов // Рефлексивная психология и педагогика на рынке услуг: Материалы научно-практического семинара. — Винница, 1991.-С. 98-103.
99. Локк Дж. Избранные философские произведения. Т.1 — М.: Наука, 1960. — 415 с.
100. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. — М: Наука, 1984. — 245 с.
101. Ломов Б.Ф. Категория деятельности и общение в психологии // Вопр.философии. 1979. № 8. С. 34-46.
102. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы в психологии. М.: Наука, 1984. — 444 с.
103. Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М.: МГУ, 1975. С. 124-135.
104. Ломов Б.Ф. Проблема общения в психологии // Проблема общения в психологии. — М.: Педагогика, 1981. — С.3-8.
105. Ломов Б.Ф. Совместная деятельность людей, формирование трудовых коллективов и психологические аспекты управления ими // Правовые и социально-психологические аспекты управления. М.: Знание, 1972. — С. 4-18.
106. Люблинская А.А. Очерки психического развития ребенка. — М.: Изд. АПНРСФСР. 1959. — 218 с.
107. Магазинник В.Д. Группирование человеком объектов в серийной последовательности // Психол. журнал, 1986. — Т. 7. — № 1. — С. 108-123.
108. Магнуссон Д. Ситуационный анализ: эмпирические исследования соотношений выходов и ситуаций // Психологический журнал. 1984. Т. 5. № 2. С. 28-33.
109. Максименко С.Д. Генетическая психология. — М.: Рефл-Бук, К.: Ваклер, 2000. — 320 с.
110. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. Навч. пос. для вищої школи. — К.: Наукова думка, 1998. — 226 с.
111. Максименко С.Д., Бех И.Д. Психологический анализ механизма классификации у младших школьников // Вопросы психологии. — 1980. — № 5. — С. 78-88.
112. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге — Санкт-Петербург: ЛГУ, 1993. — 102 с.
113. Маргулис В.Д. Методические рекомендации по совершенствованию коллективных форм организации учебной деятельности школьников. — К.: НИИ психологии УССР, 1986. — 56 с.
114. Маргулис Е.Д. Коллективная деятельность учащихся. Проблемы обучения.— К.: Вища школа, 1990. — 135 с.
115. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. — М.: Педагогика, 1972. — 208 с.
116. Махова Т.В. Особенности процессов рефлексии в подростковом возрасте // Вестник МГУ. Серия 14. Психология, 2000, № 2. — С. 79-83.
117. Мерлин В.С. Взаимоотношения в социальной группе и свойства личности // Социальная психология личности. / Отв. Ред. М.И.Бобнева, Е.В.Шорохова. — М.: Наука. 1979. — С. 142-260.
118. Милославский Ю. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. — М.: Педагогика, 1996. — 127 с.
119. Михайлова Е.С. Коммуникативный и рефлексивный компоненты и их соотношение в структуре педагогических способностей: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. — Л.,1990. — 19 с.
120. Мотков О.И. Исследования соотношения личностных и познавательных компонентов интеллектуальной деятельности. // Новые исследования в психологии, 1977, № 2. — С.16-19.
121.