ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФІЗИЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

Краткое описание

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

На правах рукопису

КОШОЛАП АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ

УДК 378.14:796:37.02

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФІЗИЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Сметанський М.І.

Вінниця – 2009

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФІЗИЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ 11
1.1. Фізичне здоров’я майбутніх учителів як соціально-педагогічна проблема 11
1.2. Роль самовдосконалення у зміцненні фізичного здоров’я майбутніх учителів 36
1.3. Структура, критерії та рівні готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення 57
Висновки до першого розділу 80
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬ¬НЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУ-ВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФІЗИЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ 85
2.1. Педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення. 85
2.2. Організація та проведення формувального експерименту. 111
2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження. 138
Висновки до другого розділу 156
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166

ВСТУП
Актуальність дослідження. Діяльність будь-якого фахівця, в тому числі і вчителя, не є повноцінною, якщо вона обмежена лише рівнем його професійної майстерності. Неодмінною умовою успішного виконання фахівцем виробничих обов'язків, розвитку його творчого потенціалу є наявність відповідних фізичних можливостей. Водночас для сучасного вчительського середовища характерна дещо парадоксальна ситуація, за якої здоров’я як необхідна умова професійної й особистісної самореалізації має досить низький рівень престижності. Дослідження Л.Мітіної свідчать, що 66,5 % учителів і 62,2 % керівників освітніх установ не називають здоров'я серед шести основних життєвих цінностей [133].Трапляються випадки, коли вчителі зловживають шкідливими звичками, демонструють своє трудове завзяття в момент поганого самопочуття або хвороби. Тому вчительство як професійна група відрізняється вкрай низькими показниками фізичного й психічного здоров'я. Навіть у молодих учителів частими є хвороби серцево-судинної системи, виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту, захворювання неврогенного характеру (нервові виснаження, неврози). І ці показники знижуються у міру збільшення стажу роботи в школі.
Поганий фізичний стан суттєво знижує творчий потенціал учителя, ускладнює його професійну самореалізацію. Крім того, фізичний стан педагога прямо чи опосередковано позначається на здоров’ї учнів і на результатах навчально-виховної діяльності загалом. Це змушує розглядати фізичне здоров’я майбутніх учителів як важливу не лише професійну, але й соціальну проблему. У зв’язку з цим і підготовка майбутніх учителів повинна вміщувати в собі не тільки належний рівень їх фахової готовності, оволодіння основами педагогічної техніки, але й забезпечення високого рівня фізичної культури. Успішне вирішення цього завдання вимагає вдосконалення системи фізичної підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, залучення їх до систематичних самостійних занять фізичною культурою.
Проблема вдосконалення фізичного виховання майбутніх учителів є предметом уваги багатьох дослідників. Загальнотеоретичні питання її розв’язання всесторонньо розкрито в працях В. Асєєва, В. Афанасьєва, Р. Довбуша, П. Якобсона та ін.; психологічні основи формування потреби у фізичному самовдосконаленні досліджено в роботах Б.Ананьєва, А. Ковальова, Ю. Орлова, К.Платонова, С. Рубінштейна та ін.; основи формування готовності до фізичного вдосконалення учнівської молоді розроблено в дослідженнях М.Зубалія, М.Жаворонкової, М.Козленка, М.Туленкова, Б. Шияна та ін.; питання формування мотивів, потреб і ставлення студентів до занять фізичними вправами розкрито в працях В. Бауера, М. Віленського, Г.Зайцева, М. Кутепова, М. Пономарева, В.Рейзіна та ін.
У ряді дисертаційних досліджень особливу вагу приділено самовихованню як фактору розвитку особистості, педагогічним умовам підвищення його ефективності в практиці виховного процесу (С.Єлканов, А.Калініченко, А.Кочетов, В.Оржеховська, М.Сметанський, М.Тайчинов, С.Хохлова, Л.Ярова та ін.).
У ракурсі нашого дослідження викликають інтерес ідеї представників гуманістичної парадигми виховання (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Сухомлинський), їхні твердження про мету виховання, яка повинна полягати у формуванні здатності майбутніх фахівців творити себе як особистість.
Проте аналіз психолого-педагогічної літератури та дисертаційних досліджень свідчить, що проблема підготовки майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення в процесі занять фізичною культурою не була предметом спеціального вивчення. Тому в практиці роботи, спрямованої на фізичне вдосконалення студентської молоді, переважає орієнтація на директивну модель виховання, згідно з якою викладачі намагаються змусити студентів виконувати відповідні нормативні розпорядження. Такий стан справ призводить до того, що переважна більшість студентів не виявляє належної активності щодо зміцнення свого здоров’я. Стає все очевиднішим той факт, що без належної внутрішньої мотивації студентів, їх особистісної зацікавленості процесом і результатами власного фізичного розвитку стан здоров’я студентської молоді не поліпшиться. Постає гостра потреба в пошуках шляхів і методів підготовки майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення на засадах принципів гуманізму і демократизму.
Таким чином, недостатня розробленість і водночас актуальність проблеми як в теоретичному, так і прикладному аспекті зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: "Педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення".
Об'єкт дослідження – фізичне виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Предмет дослідження – формування готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення у процесі фізичного виховання.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до фізичного вдосконалення.
Гіпотеза. У дослідженні ми виходили з того, що успішне формування готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення можливе за таких умов:
- усвідомлення студентами особистісної значущості здоров’я і необхідності поліпшення своєї фізичної готовності як важливої передумови професійної самореалізації;
- оволодіння ними методиками діагностики, рефлексивного аналізу та практичними вміннями вдосконалення власного фізичного стану;
- забезпечення педагогічної підтримки студентів у фізичному самовдосконаленні.
Відповідно до мети й висунутої гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:
1. З’ясувати суть поняття „готовність до фізичного самовдосконалення”.
2. Визначити критерії та рівні оцінки готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення.
3. Обґрунтувати педагогічні умови й етапи формування готовності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізичного самовдосконалення.
4. Розробити методичні рекомендації щодо формування готовності майбутніх учителів до фізичного вдосконалення.
Методологічну основу дослідження становлять положення загальної теорії діяльності, розроблені Л.Виготським, О. Леонтьєвим, С.Рубінштейном; концепції мотиваційно-смисловій регуляції діяльності А. Асмоловим, В. Іванніковим, В. Вілюнасом та ін., дослідження В.Асєєва, А.Маркової, П.Якобсона присвячені психологічним механізмам формування мотиваційної сфери особистості; праці М. Зубалія, Л. Іващенка, М. Козленка, М. Туленкова з вивчення загальнофізичної й професійно-прикладної підготовки фахівців, обґрунтування шляхів і засобів формування потреби в заняттях фізичними вправами; наукові публікації І.Беха, Й.Боришевського, А. Драчука, С. Єлканова, А. Кочетова, В. Крутецького, В.Оржеховської, Л. Рувинського, М. Сметанського, Б. Шияна, у яких приділено увагу самовихованню як фактору розвитку особистості, умовам ефективного його впровадження в практику виховного процесу.
Методи дослідження. У дослідженні використовувався комплекс взаємопов’язаних теоретичних та емпіричних методів:
- аналіз, порівняння й узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми для з’ясування сутності поняття „готовність до фізичного самовдосконалення”, розробки критеріїв і рівнів готовності майбутніх учителів до нього, обґрунтування педагогічних умов його ефективності у виховному процесі ВНЗ;
- спостереження, бесіди, анкетування й експертні оцінки, які застосовувались із метою діагностування рівня готовності студентської молоді до фізичного самовдосконалення;
- формувальний експеримент: перевірялись педагогічні умови поліпшення готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення;
- стандартизовані та валідизовані опитувальники для визначення структури ціннісних орієнтацій студентів, рівня розвитку їх вольових якостей, адекватності самооцінки.
Дослідження проводилось у три етапи. Всього в дослідженні взяло участь 1253 студенти першого – п’ятого років навчання. Педагогічний експеримент проводився протягом 2003 – 2008 років.
На першому етапі (2003 – 2004 рр.) здійснено аналіз філософської, соціологічної й психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, вивчено стан практики формування готовності до фізичного самовдосконалення, вироблено вихідні теоретичні позиції, уточнено предмет, мету й завдання дослідження, обґрунтовано робочу гіпотезу, розроблено програму педагогічного експерименту.
На другому етапі (2005 – 2007 рр.) проводився педагогічний експеримент: на констатувальному етапі діагностувався рівень готовності студентської молоді до фізичного самовдосконалення, проводилася експериментальна перевірка гіпотези, апробувалися основні положення дослідження.
На третьому етапі (2007 -2008 рр.) аналізувалися й узагальнювалися результати дослідження, формулювалися висновки, розроблялися рекомендації щодо формування в майбутніх учителів готовності до фізичного самовдосконалення
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, Волинського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк).
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення: усвідомлення студентами значущості здоров’я як необхідної передумови особистісної і професійної самореалізації; оволодіння ними методиками діагностики, рефлексивного аналізу та практичними вміннями вдосконалення власного фізичного стану; забезпечення педагогічної підтримки студентів у фізичному самовдосконаленні;
Визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, пізнавально-інформаційний, діяльнісно-результативний) та рівні готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення (директивно-емпіричний, адаптивно-алгоритмічний, локально-рефлексивний, ситемно-рефлексивний), розроблено методику їх діагностики;
уточнено сутність і структурні компоненти готовності до фізичного самовдосконалення;
подальшого розвитку набули зміст, форми і методи забезпечення педагогічної підтримки студентів у фізичному самовдосконаленні.
Практичне значення дослідження полягає в розробці комплексу діагностичних прийомів визначення рівнів сформованості готовності студентів до фізичного самовдосконалення; підготовці й упровадженні в практику методичних рекомендацій щодо формування потреби майбутніх учителів в заняттях фізичними вправами; розробці методичних рекомендацій щодо оптимальноі організації процесу формування готовності студентів ВНЗ до фізичного вдосконалення.
Основні результати дослідження втілено в практику навчально-виховного процесу Вінницького державного педагогічного університету (довідка №53 від .2008 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка №96 від 22.02.2008 р.), Волинського національного університету (довідка № 3/2178 від 02.07. 2008 р.).
Теоретичні висновки та результати дослідження можуть бути також використані в навчально-виховному процесі інших ВНЗ, на методичних семінарах і курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури при інститутах післядипломної освіти педагогічних працівників.
Надійність і достовірність результатів і основних висновків дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій; використанням комплексу надійних і валідних діагностичних методик, відповідних меті й завданням дослідження; репрезентативністю вибірок і використанням статистичних критеріїв значущості експериментальних гіпотез, математичною обробкою кількісних показників і якісним аналізом результатів констатувального і формувального етапів педагогічного експерименту.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях „ Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи” (м.Херсон, 2006 р.); „Zdrowa szkola – zdrowv ucen (м. Люблін, 2007 р.); „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м.Київ-Вінниця, 2008 р.); „Соціально-педагогічні аспекти сприяння здоров’ю учнівської та студентської молоді (м.Луцьк, 2008 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференціі „Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст” ( м. Вінниця, 2008 р.); на засіданнях кафедр педагогіки та фізичного виховання, гуртка аспірантів при Вінницькому державному педагогічному університеті.
Публікації. Основні результати дослідження викладено у 8 публікаціях, з яких 4 статті, вміщені у фахових виданнях, 2 навчально-мето-дичних посібники (у співавторстві), 1 тези і 1 методичні рекомендації,
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, 12 таблиць, додатків. Загальний обсяг роботи становить 182 сторінки, з них основного тексту 165 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Успішність діяльності вчителя, його професійна й особистісна самореалізація залежить не тільки від фахової компетентності та методичної майстерності, але й передусім від фізичного стану, функціональної готовності до виконання професійних обов’язків. Водночас дослідження свідчать, що вчительство як професійна група відрізняється вкрай низькими показниками фізичного здоров'я і недостатньою готовністю й спрямованістю на фізичне самовдосконалення. Зважаючи на те, що фізичний стан педагога прямо чи опосередковано позначається на здоров’ї учнів і результатах навчально-виховної діяльності загалом, стає зрозумілою необхідність вдосконалення системи фізичної підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, обґрунтування педагогічних умов формування в них готовності до постійного фізичного самовдосконалення.
Аналіз поглядів дослідників на сутність фізичного здоров’я та особливості самовиховання особистості дав змогу визначити готовність майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення як важливий компонент їх загальної фахової культури, комплексну особистісну якість, що виявляється в продуктивній самостійній фізкультурно-спортивній діяльності, спрямованій на вдосконалення свого фізичного й морально-психологічного стану.
3. Готовність майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення інтегрує в собі три структурні компоненти:
мотиваційно-ціннісний, який характеризує спонукальний аспект готовності і містить у собі стійкі мотиви фізичного самовдосконалення, усвідомлення його важливості для власного життя та професійної діяльності, систему ціннісних орієнтацій і смислових установок, які спонукають особистість до систематичної фізкультурно-оздоровчої діяльності;
пізнавально-інформаційний, який відображає когнітивний аспект готовності до фізичного самовдосконалення і передбачає систему знань з основ фізичної культури, здорового способу життя, закономірностей фізичного функціонування й розвитку організму, критеріїв самодіагностики фізичного стану та методів фізичного самовдосконалення;
діяльнісно-результативний, що характеризує практичний аспект готовності і містить уміння, необхідні для успішного фізичного самовдосконалення (вміння оцінювати власний фізичний стан, планувати, організовувати й контролювати свої дії).
3. Виходячи з теоретичних засад дослідження і відповідно до розробленої структурної моделі готовності до фізичного самовдосконалення визначено показники її сформованості в майбутніх учителів:
мотиваційно-ціннісний критерій готовності конкретизується в показниках: сформованість потреби у фізичному самовдосконаленні; усвідомлення особистісного сенсу та професійної значущості фізичного самовдосконалення; інтерес до питань фізичного самовдосконалення, зацікавленість методиками і прийомами самоаналізу та поліпшення власного фізичного стану, розвитку фізичних якостей; ціннісна орієнтація на здоровий спосіб життя; почуття задоволення від фізичної активності, занять фізичною культурою і спортом;
пізнавально-інформаційний критерій готовності характеризується такими показниками: чіткість уявлень про суть, завдання, шляхи і напрями фізичного самовдосконалення особистості; системність і глибина фізкультурно-спортивних і техніко-тактичних знань з основ фізичної культури, фізіології та морфології власного тіла, закономірностей фізичного функціонування й розвитку організму; обізнаність з теоретичними основами здорового способу життя; знання різноманітних способів і прийомів аналізу фізичного стану, методів і технік фізичного самовдосконалення; адекватність уявлень про власний фізичний стан і сформованість фізичних якостей, знання сильних сторін і недоліків власного фізичного розвитку;
показниками діяльнісно-результативного критерію готовності студентів до фізичного самовдосконалення є: стан здоров’я та сформованість фізичних якостей (сили, гнучкості, спритності, витривалості, швидкості); вміння оцінювати власний фізичний стан, застосовувати різні діагностичні методики; вміння планувати, організовувати й здійснювати самоконтроль і саморегуляцію фізкультурно-оздоровчої діяльності; володіння різними методами, прийомами і технологіями фізичного самовдосконалення; активність у позанавчальній діяльності з фізичного самовдоскона¬лення.
4. На підставі виділених критеріїв і показників визначено й охарактеризовано чотири рівні сформованості готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення:
директивно-емпіричний, характерний для студентів, фізично-оздоровча активність яких позбавлена особистісного сенсу, має зовнішньо детермінований характер і обмежується переважно вправами під час навчальних занять з фізичної культури; студенти поверхово знайомі з основами фізичного самовдосконалення, мають розпливчасті уявлення про завдання фізичного розвитку, не володіють методиками і прийомами самоаналізу фізичного стану та фізичного самовдосконалення, відсутня спрямованість на безперервність і регулярність фізичних занять;
адаптивно-алгоритмічний, властивий студентам, які відчувають потребу у фізичному самовдосконаленні, усвідомлюють його особистісну значущість, проявляють певну активність, але успішній реалізації їх цілей перешкоджає недостатня інструментальна й рефлексивно-діяльнісна готовність до фізичного самовдосконалення; для цього рівня характерна активність репродуктивного характеру, студенти знайомі з різними техніками і прийомами фізичного самовдосконалення, однак застосовують їх лише час від часу за наявності зовнішньої стимуляції;
локально-рефлексивний, який характеризується частковою сформованістю вмінь самоаналізу й оцінки власного фізичного стану, планування й конкретизації завдань фізичного самовдосконалення; студенти схильні до самостійного пошуку інформації, пов'язаної з питаннями фізичного й морально-психологічного вдосконалення, виконують продуктивні самостійні роботи частково-пошукового або евристичного типу в умовах обов'язкового і факультативного курсів фізичної культури, який вони відвідують добровільно;
системно-рефлексивний, який характерний для студентів, що добре усвідомлюють особистісний смисл фізичного самовдосконалення, творчо застосовують науково обґрунтовані прийоми і методики роботи над собою, мають чіткі уявлення про завдання фізичного розвитку, схильні прогнозувати результати й корегувати власну діяльність; такі студенти розглядають фізичний розвиток як важливий напрям особистісного зростання та професійного самовдосконалення, відрізняються достатньо сформованими знаннями й уміннями в галузі фізичного саморозвитку, цікавляться новими підходами й методиками поліпшення фізичного стану, виконують завдання дослідницького характеру в процесі обов'язкових і додаткових фізкультурних занять, які відвідують за власним бажанням.
5. На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури та практики фізичного виховання майбутніх учителів визначено й обґрунтовано педагогічні умови формування в студентів готовності до фізичного самовдосконалення:
– усвідомлення студентами особистісної значущості здоров’я і поліпшення своєї фізичної готовності як необхідної передумови професійної самореалізації;
– оволодіння студентами методиками діагностики, рефлексивного аналізу й практичними вміннями вдосконалення власного фізичного здоров’я;
– забезпечення педагогічної підтримки студентів у фізичному самовдосконаленні.
6. З’ясовано, що формування в майбутніх учителів готовності до фізичного самовдосконалення доцільно здійснювати за такими етапами: спонукальний, цільовий, конструктивний і підсумковий. Кожний етап передбачає реалізацію специфічних завдань і використання відповідних форм, методів і прийомів фізичного виховання.
Основне завдання спонукального етапу полягає в тому, щоб сприяти усвідомленню студентами особистісної значущості здоров’я і поліпшення свого фізичного стану як необхідної передумови професійної самореалізації.
На другому етапі – цільовому – потрібно допомогти кожному студентові накреслити мету й розробити індивідуальну програму фізичного самовдосконалення на підставі діагностики власного фізичного стану, аналізу факторів, які негативно позначаються на його показниках.
Третій етап – конструктивний – передбачає надання педагогічної підтримки студентам у реалізації програми фізичного самовдосконалення, ознайомлення їх з методами і прийомами самоконтролю, самоаналізу та самозвіту.
На підсумковому етапі здійснюється аналіз результатів виконання студентами індивідуальних програм фізичного самовдосконалення.
Формувальний експеримент підтвердив ефективність розробленої на підставі обґрунтованих педагогічних умов методики формування готовності майбутніх учителів до фізичного самовдосконалення. Отримані результати свідчать, що внаслідок формувального експерименту в студентів експериментальних груп, на відміну від контрольних, відбулися статистично значущі кількісні і якісні зміни в розвитку основних компонентів готовності до фізичного самовдосконалення: мотиваційно-ціннісного, пізнавально-інформаційного та діяльнісно-результативного. Значна кількість студентів (15,1%) досягла системно-рефлексивного рівня. З 12,6% до 22,2% зросла кількість студентів, яким властивий локально-рефлексивний рівень готовності, з 27,6% до 40,4% збільшилась кількість студентів з адаптивно-алгоритмічним рівнем готовності. Водночас зменшився (з 52,2% до 22,3%) відсоток студентів з директивно-емпіричним рівнем готовності до фізичного самовдосконалення.
Проведене дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми формування готовності студентів до фізичного самовдосконалення. Подальшого вивчення потребують такі аспекти проблеми, як теоретичне обґрунтування системи роботи викладацького колективу з формування в студентів культури здорового способу життя; вдосконалення методик оперативної діагностики фізичного стану студентів; вивчення зарубіжного досвіду організації фізичного саморозвитку студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамян, Т.М. Подготовка будущего учителя к гражданскому воспитанию подростков: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – М., 1991. – 15 с.
2. Абульханова-Славская, К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 335 с.
3. Авксентьєва, Т. А. Формування моральної свідомості студентів вищих педагогічних навчальних закладів: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07. – Тернопіль, 2005. – 164 с.
4. Агафонов, Т.И. Самоприказ в процессе саморегуляции поведения подростков // Пробл. управления процессом воспитания. – М., 1971. – С. 56-63.
5. Адлер, А. Индивидуальная психология // История зарубеж. психологии. – М., 1986. – С. 130-140.
6. Адлер, А. Практика и теория индивидуальной психологи /пер. с англ.. А.М.Боковиков. – М.: Акад. проект, 2007. – 240 с.
7. Амосов, М.М. Роздуми про здоров’я. – К.: Знання, 1990. – 168 с.
8. Ананьев, Б.Г. Психология и проблемы человекознания. – Воронеж, 1996. – 384 с.
9. Ананьев, Б.Г. Человек как предмет познания. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2001.– 288 с.
10. Андреева, Г.М. Социальная психология: учеб. для студ вузов. – 5-е изд., испр. и доп.– М.: Аспект Пресс, 2005. – 363 с.
11. Апанасенко, Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб. Петрополис, 1992. – 123 с.
12. Арет, А.Я. Основные положения теории самовоспитания: автореф. дис. ... докт. пед. наук. – Л., 1964. – 99 с.
13. Арет, А.Я. Очерки по теории самовоспитания. – Фрунзе, 1981. – 124 с.
14. Аршавский, И.А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития. – М.: Медицина, 1990. – 192 с.
15. Асеев, В. Г. Мотивация поведения и формирование личности.– М.: Мысль, 1986. – 157 с.
16. Асмолов, А.Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
17. Астанова, Е.В. О некоторых тенденциях в развитии физической активности студентов педагогического вуза // Здоровый образ жизни и физическая культура студентов: социол. аспекты. – М.: Х., 1990. – Вып. 1. – С. 45-51.
18. Атестація і самоатестація загальноосвітніх шкіл / М.І.Сметанський, В.М.Галузяк, М.І.Слободянюк та ін.; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М.Коцюбинського. – Вінниця: Книга- Вега, 2002. – 320 с.
19. Баден-Пауэлл, Р. Юный разведчик: пер. с англ. – 2-е изд., доп.– Спб.: Т-во В. А. Березовського, 1910. – 400 с.
20. Байша, К.М. Соціально-педагогічні умови морального виховання студентів у позанавчальній діяльності: дис. … канд. пед. наук: 13.00.07. /Херсон. держ. пед. ун-т. – Херсон, 2000. – 193 с.
21. Бальсевич, В.К. Физическая культура: молодежь и современность / В.К.Бальсевич, Л.И.Лубышева // Теория и практика физической культуры. – 1995. – № 4. – С. 2-7.
22. Бальсевич, В. К. Перспективы освоения ценностного потенциала физической культуры и спорта / В.К.Бальсевич, Л.И.Лубышева // Принципы индивидуализации физического воспитания учащейся молодежи: межвуз. сб. науч. тр. – Тула, 1994. – С. 3-10.
23. Бальсевич, В.К. Физическая культура для всех и для каждого. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 207 с.
24. Безпалько, В. П. Психологические парадоксы образования // Педагогика.– 2000. – № 5.– С. 13-20.
25. Бердяев, Н.А. Самопознание: (опыт философ. автобиогр.) – М.: Книга, 1990. – 336 с.
26. Бернс, Р. Развитие Я-концепции и воспитание: пер. с англ. / ред. В.Я.Пилиповского – М.: Прогресс, 1986. – 420 с.
27. Безпалько, В.П. Психологические парадоксы образования // Педагогика – 2000. – № 5. – С. 15 – 19.
28. Бех ,І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. – К., 1998. – 204 с.
29. Билич, Г.Л. Основы валеологии / Г.Л.Билич, Л.В.Назарова. – СПб.: Водолей, 1998. – 560 с.
30. Бодалёв, А.А. Психология личности, – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.
31. Божович, Л.И. Проблемы формирования личности. – М.: Узд-во «Ин-т практ. психологии», 1995. – 388 с.
32. Божович Л.И. К развитию аффективно-потребностной сферы человека // Пробл. общ. и возраст. педагогики. – М., 1978. – С. 23-46.
33. Большая советская энциклопедия : в 30 т. / глав. ред. А.М.Прохоров – М., 1972. – Т. 9. – 750 c.
34. Бондаревская, Р.В. Ценностные основания личностно-ориентированного воспитания // Педагогика. – 1995. – №1.– С. 16-29.
35. Борисов, В.В. Формування готовності вчителя до дослідницької педагогічної діяльності в умовах поетапної підготовки студентів педагогічного вузу: дис. … канд. пед. наук: 13. 00. 02. / Слов'ян. держ. пед. ін-т. – Слов'янськ, 1996. – 181 с.
36. Боришевский, Н. И. Влияние позиции подростка на саморегуляцию поведения // Вопр. психологии. – 1972. – № 5. – С. 121–128.
37. Братусь, Б.С. Нравственное сознание личности. – М.: Знание, 1985. – 64с.
38. Брушлинский, А.В. Субъект: мышление, уче¬ние, воображение. – М.: Изд-во «Ин-т практ. психологии», 1996.-237с.
39. Булич Е.Г. Валеологія: теор. основи валеології: навч. посіб. / Е.Г.Булич, І.В. Муравйов. – К.: ІЗМН, 1997. – 224 с.
40. Вайнцвайг, П. Десять заповедей творческой личности / пер. с англ.. С.Л.Лойко, Ф.Б.Сарнова; вступ. ст. В.С.Агеева. – М.: Прогресс, 1990. – 187с.
41. Визитей, Н.Н. Физическая культура личности.– Кишинев: Штиинца, 1989. – 107 с.
42. Виленский, М.Я. Физическая культура в научной организации процесса обучения в высшей школе. – М.: Из-во МГПИ им. В.И.Ленина, 1982.– 156 с.
43. Вилюнас, В.К.Психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 142 с.
44. Витковский, А. Когда вдруг заметишь, что тебе все равно... // Первое сентября. – 2000. – №14.– С.52-56.
45. Власов, Ю. Формула мужества.– М.: Знание, 1978.– 94с.
46. Войтенко, В.П. Здоровье здорових: введ. в санологию. – К.: Здоровье, 1991. – 246 с.
47. Выготский, Л.С. Психология подростка. – М., 1991. – 178 с.
48. Выготский, Л.С. Собр. соч.: в 6 т. – М.: Педагогика, 1982 -1984.
Т.1: Вопросы теории и истории психологии / гл. ред. А.В.Запорожец; [вступ. ст. А.Н.Леонтьева]. – 1982. –356 с.
Т.2: Проблемы общей психологии / под ред. В.В.Давыдова; авт. послесл. А.Р.Лурия; коммент. Л.А.Радзиховского.– 1982. – 504 с.
49. Выдрич, В.М. Физическая культура студентов вузов: учеб. пособ. / В.М. Выдрин, П.К. Зыков, А.В. Лошненко. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1991. – 128 с.
50. Газман, О. С. Неоклассическое воспитание: от авторитар. педагогики к педагогике свободы : [ст., воспоминания] / О. С. Газман; Науч.-практ. об-ние «Шк. самоопределения». – М.: МИРОС, 2002. – 256 с.
51. Газман, О.С. Гуманизм и свобода // Гуманизация воспитания в современных условиях. – М., 1995. – С. 42 -98.
52. Галузяк, В. М. Педагогіка: навч. посіб. / В. М. Галузяк, М. І.Сметанський, В. І.Шахов. – Вінниця: Віноблдрукарня, 2001. – 200 с.
53. Гончаренко, М.С. Педагогічні аспекти валеологічної освіти: актуал. пробл. оздоровч. фіз. культури, фіз. реабілітації та валеології у сучас. сусп-ві: зб. наук. пр. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. Винниченка, 1999. – 243 с.
54. Гордеева, Л.М. Педагогическое руководство нравственным самовоспитанием старших школьников: автореф. дис. … канд.пед.наук. – Мн., 1971. – 19 с.
55. Дьяченко, М.И., Кандыбович, Л.А., Пономаренко, В.А. Готовность к деятельности в экстремальных ситуациях: психол. аспект. – Мн.: Изд-во «Университетское», 1985.–206 с.
56. Григорьева, Т.Г. Основы конструктивного обучения: учеб.-метод. комплекс: в 3 кн. – М.: Изд-во Новосиб. ун-та, 1997. – 674с.
57. Грызлова, И.Н. Психологическая готовность учащихся к профессиональному выбору и труду / И.Н.Грызлова, Н.Н.Трушина // Шк. и производство. –1988. – № 12. – С. 24-31.
58. Даль, В.И. Толковый словарь русского язика: совмест. написание. – М.: Астрель, 2001. – 992 с.
59. Додонов, Б.И. Гармоническое развитие и типологическое своеобразие личности: психология формирования и развития личности. – М., 1981. – 300с.
60. Донцов, И.А. Самовоспитание личности: филос.-этич. пробл. – М.: Политиздат, 1984. – 285 с.
61. Дурай-Новакова, К.М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: дис. … д-ра пед. наук: 13.00.01 / Моск. гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина. – М., 1983. – 356 с.
62. Евстафьев, Б.В. Анализ основных понятий в теории физической культуры. – Л.: ГАФК им. П.Ф.Лесгафта, 1985. – 32 с.
63. Елканов, С.Б. Основы профессионального воспитания будущего учителя. – М.: Просвещение, 1989. – 189 с.
64. Жураковский, Г.Е. Очерки по истории античной педагогики. – М.: Политиздат, 1940. – 470 с.
65. Зайцев, Г.К. Здоровье школьников и учителей: опыт валеолог. исслед. – СПб., 1995. – 54 с.
66. Запорожец, А.В. Избр. психол. тр.: в 2 т. Т. 1. Психическое развитие ребенка. – М.: Педагогика, 1986. – 324 с.
67. Заремба, Л.В. Формирование у студентов пединститутов готовности к организации внеурочной деятельности учащихся: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Киев. гос. пед. ин-т им. А.М. Горького. – К., 1990. – 154 с.
68. Здоровье учителя: причины недугов и их профилактика // Директор шк. – 1999. – №1. – С. 10-11.
69. Зейгарник, Б.В. Опосредствование и саморегуляция в норме и патологии // Вест. Моск. ун-та. Сер. Психология. – 1983. – № 2. – С. 9-15.
70. Зинченко, В.П. Человек развивающийся: очерки рос. психологии / В.П.Зинченко, Е.Б.Моргунов. – М.: Наука, 1994. – 304 с.
71. Зинченко, В.П. О целях и ценностях образования // Педагогика. – 1997. – № 5. – С.3-16.
72. Ефективність військово-патріотичного виховання допризовної молоді / М.Д.Зубалій, В.В. Сіркізюк, П. Г.Сливка та ін. – Кам'янець-Поділ., 1994. – 26с.
73. Иванников, В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 142 с.
74. Ильинич, В. И. О взаимосвязи общей и профессионально-прикладной физической подготовки в процессе физического воспитания студентов // Теория и практ. физ. культуры. – 1979. – №10. – С. 31-38.
75. Ильинич, В. И. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов вузов. – М.: Высш. шк., 1978. – 143 с.
76. Ильчиков, М.З. Социология воспитания: моногр. / М.З.Ильчиков, Б.А.Смирнов. – М.: Гардарика, 1996. – 114 с.
77. Казначеев, В.П. Здоровье нации – феномен экологии XXI в. // Материалы I Всерос. форума «III тысячелетие. Пути к здоровью нации». Москва, 15-17 мая 2001г. – М., 2001. – С. 31-35.
78. Казначеев, В.П. Современные аспекты адаптации. – Новосибирск: Наука, 1980. – 191 с.
79. Калініченко, А.І. Педагогічні умови організації самовиховання студентів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04.– Тернопіль, 2001. – 151 с.
80. Кант, И. Соч.: в 6 т.Т.6 / ред. Т.И.Ойзман. – М.: Мысль, 1966. – 743 с.
81. Капская, А.И. Формирование готовности студентов педвуза к исполнительской речевой деятельности в системе профессиональной подготовки: дис. ... докт. пед. наук: 13. 00. 01 / Киев. гос. пед. ин-т. им. А.М. Горького. – К., 1989. – 405 с.
82. Каптерев, П.Ф. Избр. пед. соч. / вступ. ст. П.А.Лебедева; под ред. А.М. Арсеньева. – М.: Педагогика, 1982. – 704 с.
83. Катайцева, Н.А. Формирование готовности студентов педагогических вузов к аналитической деятельности: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Курган, 1997. – 212 с.
84. Келышев, И.Г. Мотивы массового спорта // Психология личности и деятельности спортсмена. – М., 1981. – С.31-39.
85. Кит, Г.Г. Пути повышения эффективности практической подготовки студентов к воспитательной работе в школе: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Киев. гос. пед. ин-т. им. А.М. Горького. – К., 1999. – 208 с.
86. Климов, Е.А. Психология профессионального самоопределения: учеб. пособ для студ. вузов.– 3-е изд, стер. – М.: Академия, 2007. – 304 с.
87. Климова, Т.Е. Развитие научно-исследовательской культуры учителя. – Магнитогорск : Изд-во Магнитогор. гос. ун-та, 2001. – 226 с.
88. Ковалёв, А.Г. Самовоспитание школьников. – М.: Просвещение, 1967. – 159 с.
89. Ковалёв, А.Г. Психология и педагогика самовоспитания / А.Г.Ковалев, А.А.Бодаев. – Л., 1959. – 90 с.
90. Ковалев, С.М. Воспитание и самовоспитание. – М.: Мысль, 1986. – 287 с.
91. Колосова, Е.М. Самоопределение школьника в процессе обучения / Е.М.Колосова, Е.В.Машкина. – СПб., 1993. – 66 с.
92. Кондратова, Л.В. Морально-психологічна готовність студента до вчительської діяльності. – К.: Вища шк., 1987. – 52 с.
93. Костюк, Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / за ред. Л. М. Прокопенко. – К.: Рад. шк., 1989. – 609 с.
94. Котова, И.Б. Философские основания современной педагогики / И.Б.Котова, Е.Н.Шиянов. – Ростов-н /Д., 1994. – 64 с.
95. Кочетов А.И. Воспитай себя: кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1991. – 48 с.
96. Кочетов, А.И. Как заниматься самовоспитанием. – 3-е изд, доп. и перераб.– М.: Высш. шк., 1991. – 287 с.
97. Кочетов, А.И. Организация самовоспитания школьников: кн. для учителя. – Мн.: Нар. образов, 1990. – 175 с.
98. Кочетов, А.И. Педагогические основы самовоспитания. – М.: Знание, 1974. – 81 с.
99. Кравец В.В. Структура готовности будущего учителя к применению технологий открытого образования // Вестник Воронежского государственного университета. Проблемы высшего образования. – 2003. ¬– №2. – С. 56-57.
100. Крэйн, У. Теории развития личности. секреты формирования личности. 5-е международное издание. – СПб., 2002. – 512 с.
101. Кривцова, С. Правила внутреннего сгорания // Педология. – 2000. – №3. – С. 37-41.
102. Круглова, Н.В. Особенности саморегуляции учебной деятельности в подростковом возрасте // Психол. журн. – 1994. – № 1. – С. 47-54.
103. Крутецкий, В.А. Основы педагогической психологии. – М.: Просвещение, 1972. – 255 с.
104. Кудрявцева, Е.Н. Здоровье человека: понятие и реальность. – М.: Наука, 1987. – 185 с.
105. Куликова, Л.Н. Взаимосвязь саморазвития и общения личности в воспитательной системе образовательного учреждения. – Хабаровск, 1996. – 33с.
106. Куликова, Л.Н. Воспитать себя: кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с.
107. Куликова, Л.Н. Опыт эмпирического исследования самовоспитания коллектива старшеклассников. – Хабаровск, 1993. – 279 с.
108. Куликова, Л.Н. Проблемы саморазвития личности. – Хабаровськ: Изд-во ХГПУ, 1997. – 315 с.
109. Лапаєнко, С.В. Формування ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя: автореф. дис. ... канд. пед. наук: (13.00.07) / Ін-т проблем виховання АПН України. – К.,2000 .– 18 с.
110. Лапицкий, О.И. Педагогические условия саморазвития личности учащегося гимназии: дис. …канд. пед. наук. – Хабаровск, 1999. – 179 с.
111. Левитов, Н.Д. О психологических состояниях человека. – М.: Просвещение, 1964. – 344 с.
112. Леонтьев, А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
113. Леонтьев, А.Н. Проблемы развития психики. – 4-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 584 с.
114. Леонтьев, А.Н. Избр. психол. произв.: в 2 т. Т. 2 / под ред. В.В.Давыдова и др. – М.: Педагогика, 1983. – 318 с.
115. Лингарт, И. Процесс и структура человеческого учения / пер. с нем. Р.Е. Мильцера. – М.: Прогресс, 1970. – 685 с.
116. Лисенко, А.Ф. Теория и практика формирования готовности студентов педагогических вузов к профессиональной деятельности: дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04. – К., 1996.─ 396 с.
117. Лисицын, Ю.П. Здоровье населения и современные теории медицины: критич. анализ. – 2-е изд. – М.: Медицина, 1982. – 328 с.
118. Лисовская, В.А. Формирование творческого потенциала личности воспитателя в педвузе: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. / Нац. пед ун-т им. М.П. Драгоманова. – К., 1999. – 182 с.
119. Лищук, В.А. Технология повышения личного здоровья / В.А.Лищук, Е.В.Мосткова; под ред. В.И. Покровського.– М.: Медицина, 1999. – 320 с.
120. Лісіцин, Ю.П. Спосіб життя і здоров'я населення. – М., 1982. – 286 с.
121. Лозинский, В.С. Учитесь быть здоровыми. – К.: Центр здоровья, 1993. – 155 с.
122. Лубышева, Л.И. Концепция физкультурного воспитания: методология развития и технология реализация // Физическая культура: воспитание. образование, тренировка.– 1996. – № 1. – С. 5-11.
123. Мамардашвили, М. Как я понимаю философию / сост. и общ. ред.. Ю.П.Сенокосова. – 2 -е узд, измен. и доп. – М.: Прогресс, 1992. – 416 с.
124. Мамардашвили, М. Кантианские вариации. – М.: Аграф, 1997. – 320 с.
125. Манжелей, И.В. Повышение эффективности физкультурного образования студентов основной группы гуманитарных вузов на основе использования элементов самообразования: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. – Тюмень, 1999. – 227 с.
126. Мануйлов, Ю.С. Средовой подход в воспитании. – Н. Новгород, 2002. – 240 с.
127. Маслоу, А. По направлению к психологи бытия / пер. с англ. Е.Рачковой. – М.: Изд-во ЭКСМО- Пресс, 2002. – 272 с.
128. Маслоу, А. Психология Бытия / пер. с англ. О.О. Чистякова. – М.: Рефл-бук, Ваклер, 1997. – 304 с.
129. Маслоу, А. Самоактуализация // Психология личности: тексты. – М., 1982. – С. 108-117.
130. Медико-біологічні основи валеології: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / під ред. П.Д.Плахтія. – Кам’янець-Поділ., 2000. – 408 с.
131. Мешко, Г.М. Професійне здоров’я педагога як умова ефективної виховної діяльності / Г.М.Мешко, О.І.Мешко // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – Житомир, 2005.– Вип. 24. – С. 94-96.
132. Мильштейн, О.Л. Советский олимпиец: соц. портр. – М: ФиС, 1974. – 143 с.
133. Митина, Л. Л. Профессиональное развитие и здоровье педагога: проблемы и пути решения // Вестн.образования России. – 2005. – №7. – С.48-58.
134. Митина, Л.М. Психология профессионального развития учителя. – М.: Флинта, 1998. – 204 с.
135. Моляко, В.О. Дослідження психологічної готовності учнів до праці // Психологія: респ. наук:-метод. зб. – К., 1985. – Вип.24. – С.34 – 42.
136. Монтессори, М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе. – М.: Работник просвещения, 1992. – 200 с.
137. Мороз, А.Г. Профессиональная адаптация молодого учителя. – К., 1998, – 325 с.
138. Надирашвили, Ш.А. О формировании в системе социальных установок личности // Вопр. психологии. – 1978.– № 3.– С. 32 - 39.
139. Николаев, Ю.М. О культуре физической, её теории в системе физкультурной деятельности // Теория и практика физ. культуры. – 1997. – №7. – С. 2-9.
140. О политике Всемирной организации здравоохранения. «Здоровье для всех до 2000 г.» // Мед. вести. – 1997. – № 1. – С. 22-23.
141. Оржеховська, В.М. Посібник з самовиховання / В.М.Оржеховська, Т.В.Хілько, С.В.Кирилянко. – К.: [Б.в.], 1996. – 192 с.
142. Орлов, Ю.М. Восхождение к индивидуальности. – М.: Просвещение, 1991. – 287 с.
143. Орлов, Ю.М. Самопознание и самовоспитание характера: беседы психолога со старшеклассниками: кн. для учащихся. – М.: Просвещение 1987. – 224 с.
144. Осницкий, А.К. Проблемы исследования субъективной активности // Вопр. психологии. – 1996. – № 1. – С.82-88.
145. Осницкий, А.К. Умение саморегуляции в профессиональном самоопределении учащихся // Вопр. психологии. – 1992. – № 1/2. – С. 34-41.
146. Панкратьєва, Н.В. Здоровье – социальная ценность: вопр. и ответы / Н.В.Панкратьева, В.Ф.Попов, Ю.В.Шиленко. – М.: Мысль, 1989. – 236 с.
147. Пащенко, С.Ю. Підготовка соціальних педагогів до організації освітньо-дозвілевої діяльності учнівської молоді: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя, 2000. – 176 с.
148. Педагогіка: навч. посіб. / В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов. – Вінниця: ДП «Держ. картограф. ф-ка», 2006. – 400 с.
149. Педагогіка: навч. посіб. / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І.Шахов. – Вінниця, 2001. – 200 с.
150. Петровський, А.В. Развитие личности и проблемы ведущей деятельности // Вопр. психологии. – 1987. – № 1. – С. 15 – 26.
151. Петрушкин, В. Здоровье учителя // Дайджест педагогічних ідей та технологій «Школа - ПАРК». – 2003. – № 2. – С. 102-106.
152. Пихтіна, Н.П. Формування професійно-педагогічної готовності майбутнього вчителя до профілактики адиктивної поведінки учнів: дис. …канд. пед. наук: 13.00.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова.– К., 1999. – 218 с.
153. Плетнева, Н.Л. Формирование готовности будущего учителя к внеучебной воспитательной работе с учащимися: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01./ Урал. гос. пед. ун-т. – Екатеринбург, 1995. – 18 с.
154. Практические занятия по психологии: пособ. для ин-тов физ. культуры / под общ. ред. Д.Я. Богдановой и И.П. Волкова. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 159 с.
155. Прохоров, А.В. Транстеоретическая модель изменения поведения и ее применение / А.В.Прохоров, У.Ф.Велисер, Дж. Прочаска // Вопр. психологии. – 1994 – №2. – С.113-122.
156. Психологические парадоксы образования // Педагогика.– 2000. – № 5. – С.13-20.
157. Психология и педагогика / сост. и ответств. ред. А.А. Радугин. – М., 2000. – 256 с.
158. Психология труда / пер. со словац. [Петер, Крбатя, Мюллнер и др.]; общ. ред. и предисл. К.К. Платонова. – М.: Профиздат, 1979. – 284 с.
159. Психологічний словник / за ред. В.І.Войтка. – К.: Вища шк., 1982. – 215 с.
160. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі / за заг. ред. М.Й. Боришевського. – К., 1998. –192с.
161. Пушкин, В.Н. Психология и кибернетика. – М.: Педагогика, 1971. – 230 с.
162. Рассказова, Н. П. Подготовленность студентов педагогического вуза к работе с родителями по нравственному воспитанию детей дошкольного возраста // Пед. образование и наука. – 2003. – №3. – С. 60-67.
163. Резникова, Ю.Г. Формирование у студентов младших курсов готовности к самостоятельной работе: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Улан-Удэ, 1995. – 204 с.
164. Роджерс, К. Свобода учиться / К. Роджерс, Д. Фрейберг; науч. ред. А.Б. Орлов; [пер. с англ. Орлова С.С. и др.]. – М.: Смысл, 2002. – 186 с.
165. Роджерс, К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека. – М.: Прогресс - Универс, 1994. – 480с.
166. Роджерс, К.Р. К науке о личности // История зарубеж. психологии. – М., 1986. – С. 199-230.
167. Роджерс, Н. Творчество как усиление себя // Вопр. психологии. – 1990. – №1. – С. 164-168.
168. Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии: в 2 т. Т.1. / АПН СССР. – М.: Педагогика, 1989. – 485 с.
169. Рубинштейн, С.Л. О психологическом позна¬нии: пути и принципы развития психологии. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – С. 164-184.
170. Рубинштейн, С.Л. Основы общей психологии. – СПб: Питер, 1999. – 720 с.
171. Рубинштейн, С.Л. Проблемы общей психологии / отв. ред. Е.В.Шорохов. – Изд. 2-е. – М.: Педагогика, 1976. – 416 с.
172. Рувинский, Л. И. Самовоспитание личности. – М.: Мысль, 1984. – 184с.
173. Рувинский, Л.И. Психология самовоспитания: учеб. пособ. по спецкурсу для студ. пед. ин-тов / Л.И.Рувинский, А.Е.Соловьев. – М.: Просвещение, 1982. – 143 с.
174. Рувинский, Л.И. Как воспитать волю и характер / Л.И.Рувинский, С.И.Хохлов. – М.: Просвещение, 1988. – 160 с.
175. Садчикова, Т.Ф. Формирование готовности студентов педагогических институтов к решению воспитательных задач в процесе обучения: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Волгоград, 1978. – 195 с.
176. Свириденко, С.О. Формування здорового способу життя молодших школярів у позакласній роботі: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 1998. – 216 с.
177. Селевко, Г. Что такое технология саморазвития школьников? // Нар. образование. – 2000. – № 9. – С. 210-214.
178. Суриков, В. В. Личностный подход в образовании: от концепции к технологии и опыту: тез. докл. гор. науч. - практ. конф., г. Волгоград, 28-29 апр. 1998 г. / [науч. ред. В. В. Сериков] – Волгоград: Перемена, 1998. – 162с.
179. Сластёнин, В. А. Формирование личности учителя советской школы в процессе профессиональной подготовки. – М.: Просвещение, 1976.– 245 с.
180. Сметанський, М.І. Самовиховання як засіб індивідуалізації виховної роботи // Шлях освіти.– 1999.– № 1.– С. 4-8.
181. Смирнов, И.Н. Здоровье человека как философская проблема // Вопр. философии. – 1985. – № 7. – С. 83-93.
182. Смирнов, Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе. – М.: АРКТИ, 2005. – 320 с.
183. Статистичний огляд основних показників здоров’я населення України та ресурсів охорони здоров`я за 1993-1997 рр. – К.,1998.
184. Столяров, В.И. Философско-культурологический анализ физической культуры // Вопр. философии. – 1988.– № 4. – С.78-91.
185. Строкина, В.Л. Взаимосвязь теоретической и практической подготовки как фактор формирования готовности будущего учителя к трудовому воспитанию младших школьников: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08. – Челябинск, 1998. – 193 c.
186. Сухомлинська, О.В. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 4. – С.109-123.
187. Сухомлинський, В.О. Виховання і самовиховання // Вибр. тв.: в 5 т. – К., 1977. – Т.5. – С.229 – 239.
188. Сущенко, Л.П. Здоровий спосіб життя людини: додат. матеріали. – Запоріжжя: ЗДУ, 1999. – 324 с.
189. Темина, С.Ю. Формирование у студентов педагогических вузов готовности к разрешению различных педагогических ситуаций: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – М., 1995. – 154 с.
190. Узнадзе, Д. Н. Формы поведения человека // Психол. исслед. – М., 1966. – С. 328-365.
191. Узнадзе, Д. Н. Экспериментальные основы психологии установки // Психол. исслед. – М., 1966. – С. 135–327.
192. Узнадзе, Д.Н. Психологические исследования. – М.: Наука, 1966. – 325с.
193. Узнадзе, Д.Н. Теория установки. – М.: Воронеж, 1997. – 448 с.
194. Уманський, Л.И. Психология организаторской деятельности школьников. – М.: Просвещение, 1980. – 160 с.
195. Устав ВОЗ // Основные документы ВОЗ. – 36-е изд. – Женева, 1986. – С. 5-36.
196. Ушинский, К.Д. Человек как предмет воспитания: опыт педагогической антропологии / сост. С.Ф.Егоров // Пед. соч.: в 6 т. – М., 1990. – Т. 5. – 528 с.
197. Фельдштейн, Д.И. Психология становления личности.– М.: Педагогика, 1994. – 192 с.
198. Фестингер, Л. Теория когнитивного диссонанса / пер.с англ. А.Анистратенко, И. Знаешева]. – СПб.: Ювента, 1999. – 214 с.
199. Физическая культура студента: учеб. / под ред. В.И. Ильинича.– М.: Гардарики, 1999. – 443 с.
200. Формування здорового способу життя / Вакуленко О., Жаліло Л., Комарова Н., Левін Р. та ін. – К., 2000. – 296 с.
201. Фрейд, З. Введение в психоанализ: лекции: пер. с нем. – СПб.: Питер, 2007. – 384 с.
202. Харламов, И.Ф. Саморазвитие личности и воспитание // Сов. педагогика. – 1990. – № 12. – С. 28-35.
203. Царегородцев, Г.И. Общество и здоровье человека. – М.: Медицина, 1973. – 372 с.
204. Чеснокова, И.И. О психологических основах самовоспитания // Психология формирова¬ния и развития личности / под ред. Л.И. Ан-
цыферовой. – М., 1981.– С. 223-235.
205. Чикин, С.Я. Что такое здоровье? / С.Я.Чикин, Г.И.Цареградцев – М.: Знание, 1989. – 240 с.
206. Шибутани, Т. Социальная психология. – М.: Прогресс, 1969. – 586 с.
207. Шиняева, Г.А. Здоровье человека: (философ.-методол. анализ): дис. … канд. философ. наук: 09.00.11. – Саратов, 1994. – 118 с.
208. Школа и выбор профессии / под ред. В.А. Полякова, С.Н. Чистяковой, Г.Г. Агановой. – М.: Педагогика, 2007. – 188 с.
209. Щербак, П.И. Формирование у студентов педагогических институтов готовности к физическому совершенствованию: автореф. дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01. – К.,1994. – 21 с.
210. Щербина, В.И. Проблема обучения основам педагогического искусства в советской педагогике и психологии: дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01. – Л.,1971.– 228 с.
211. Юнг, К.Г. Архетип и символ. – М.: Ренесанс, 1991. – 326 с.
212. Юнг, К.Г. Душа и миф: шесть архетипов: пер. с англ. – К., 1997. – 384с.
213. Ядов, В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности: методол. пробл.социал. психологии. – М.: Мысль, 1975. – 247с.
214. Якобсон, П.М. Психология чувств. – М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1968. – 273 с.
215. Якобсон, П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. – М.: Просвещение, 1969. – 317 с.
216. Ярова, Л.О. Самовиховання дітей та підлітків у системі скаутизму: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07. – Кіровоград, 2000. – 152 с.
217. Ярошенко, О.Г. Формирование у учителей общеобразовательных школ готовности к освоению передового педагогического опыта: дис. ... канд. пед. наук 13.00.01./ НИИ педагогики УССР. – К., 1986. – 178 с.
218. Ясперс, К. Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1994. – 527 с.
219. Allport, G. The Nature of Personality: Selected Papers. – Cambridge, 1950. – 356 p.
220. Bandura, A. Self-efficacy: Toward a unifying theory of behavior change // Psychol. Rev., 1977. – V. 84.
221. Faresjio, T. Social environment and health // Scand. I. Prim. Healht Care.– 1992. – №2. – P. 105–110.