Підготовка дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу

Краткое описание

Полтавський державний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка

На правах рукопису

Федорович Людмила Олександрівна

УДК 373.2.018 (043.3)

Підготовка дітей до школи
в умовах навчально-виховного комплексу

13.00.09 — теорія навчання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Бойко Алла Микитівна,
доктор педагогічних наук,
професор, член-кореспондент
АПН України

Полтава 2003

ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................... 3 РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА
ПРОБЛЕМА
1.1. Історико-педагогічний аспект проблеми
підготовки дітей до школи ......................................................................... 11 1.2. Сучасний стан проблеми підготовки дітей до школи .............................. 27 1.3. Модель підготовки дітей до школи в умовах
навчально-виховного комплексу ............................................................... 45 Висновки до розділу 1 ........................................................................................ 63
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОДІЯ СІМ’Ї, ДОШКІЛЬНОЇ УСТАНОВИ І ШКОЛИ У ПІДГОТОВЦІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ КОМПЛЕКСІ
2.1. Суб’єкт-суб’єктна взаємодія у навчально-виховному
комплексі як основна умова і засіб підготовки дітей до школи ............ 65 2.2. Основні напрями взаємодії у змісті підготовки дітей
до школи в умовах навчально-виховного комплексу ............................. 84 2.3. Наступність у змісті взаємодії як умова
літичного переходу дитини у шкільне середовище ............................. 101 Висновки до розділу 2 ...................................................................................... 117
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ
3.1. Педагогічне діагностування як умова підготовки дітей
до школи і складова експериментальної роботи ....................................119
3.2. Експериментальна програма підготовки
дітей до школи .......................................................................................... 139 3.3. Аналіз результатів експериментальної роботи ....................................... 156 Висновки до розділу 3 ...................................................................................... 173

ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 175 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 181 ДОДАТКИ ............................................................................................................. 204

ВСТУП

Реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному і світовому освітньому просторі, зумовлюють нагальність розв’язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним із яких є перехід до систематичного навчання дітей з 6-и років (”Закон про загальну середню освіту” (1999 р.), Постанова ”Про поетапний перехід до 12-річної освіти” (2000 р.), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2001 р.),”Закон про дошкільну освіту” (2001 р.), що неможливе без подальшого дослідження проблеми дитинства.
Перехід від дошкільного до молодшого шкільного дитинства є одним із найбільш відповідальних періодів у життєвому циклі людини. Тому пошук інноваційних шляхів підготовки дітей до школи, що, за висловлюванням В. Кременя, забезпечило б „озброєння їх не стільки премудростями шкільної науки, скільки наукою життя, адекватного сприйняття світу”, набуває в сучасних умовах особливого значення. Підготовку дітей до школи розглядаємо як особистісне становлення кожної дитини, її фізичний, психічний і соціальний розвиток відповідно до індивідуальних можливостей, що зумовлює поступову інтеграцію дошкільника у шкільне життя.
Сучасний стан підготовки до школи не забезпечує літичного переходу дитини до нового соціокультурного середовища, зводиться, здебільшого, лише до формування конкретних навичок навчальної діяльності. Причини цього мають соціально-педагогічний і організаційно-методичний характер. Загострюється суперечність між наявними передумовами піднесення ефективності процесу підготовки дітей до школи і відсутністю науково обґрунтованих педагогічних умов, що забезпечили б його доцільну організацію, відповідний зміст та засоби. Подоланню цієї суперечності найбільшою мірою сприяє навчально-виховний комплекс, де досягається особистісно орієнтована підготовка і гуманістична система взаємовідносин дитини і дорослих, наступність у діяльності сім’ї, дошкільного закладу і школи, їх взаємодія, неперервність дошкільної і початкової освітніх ланок, створюється єдиний соціально-педагогічний простір для успішного формування цілісної особистості дошкільника і першокласника.
До проблеми дитинства як наукової категорії, полідисциплінарного явища зверталися вчені А. Богуш, В. Зеньковський, Д. Ельконін, В. Мухіна, В. Сухомлинський та інші. Підготовка дітей до школи знайшла широке відображення у світовому і вітчизняному історико-педагогічному досвіді (Г. Ващенко, П. Каптєрєв, Я.Коменський, Я. Корчак, Ж.Піаже, Р. Оуен, С. Русова, К. Ушинський, Ф.Фребель, С. Шацький та ін.).
Теоретико-методологічні засади гуманізації педагогічного процесу, особистісно орієнтованої моделі розвитку дитини як суб’єкта власного життя розроблялися вченими Ш. Амонашвілі, А. Бойко, І. Бехом, О. Захаренком, С. Лисенковою, О. Савченко, О. Сухомлинською та ін.
Психологічні основи підготовки дітей до школи досліджувалися в таких напрямах: загальні закономірності формування особистості дитини (Б. Ананьєв, Л.Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін); спеціальна її підготовка (Л.Божович, В. Давидов, Б. Ельконін, О. Запорожець, Г. Костюк, Г. Люблінська та ін.); діагностика психологічної готовності до шкільного навчання (О. Венгер, Ю. Гільбух, В. Дубровіна та ін.).
Педагогічних і методичних аспектів підготовки дітей до школи, переважно їх традиційних моделей, торкалися вчені В. Аванесова, Ю. Бабанський, З. Борисова, Р.Буре, Р.Жуковська, Т. Кондратенко, В. Котирло, С. Ладивір, В. Ликова, Ф.Шохіна, Т. Тарунтаєва, К. Щербакова, проте проблема організації підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу ними не ставилася.
У дослідженні зафіксовано зростання за останнє десятиріччя інтересу вітчизняних учених до проблеми підготовки дітей до школи. Про це свідчать праці Л.Артемової, А. Богуш, Л. Калмикової, О. Кононко, С. Лаврентьєвої, Л. Низьковської, Л. Пироженко, Л. Покроєвої, К. Прищепи, О. Проскури, Р. Рєпіної, А. Середницької, Н. Уткіної та ін. Дослідження ведуться в контексті теорії і методики гуманістичної парадигми особистісно орієнтованого навчання і виховання дошкільників, ставлення до дитини як до найвищої цінності, активного суб’єкта, проте особливості процесу підготовки до школи в умовах навчально-виховного комплексу ними не розглядалися.
Констатуючи суттєвий внесок учених у розробку проблеми, слід відзначити, що серед значної кількості досліджень, що є свідченням її важливості, немає таких, в яких би окремо і цілісно обґрунтовувався процес підготовки до школи в навчально-виховному комплексі на основі спеціально організованої взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи, виявлялися і характеризувались його педагогічні умови.
Отже, реформування дошкільної і початкової ланок освіти в Україні, гостра соціальна потреба інноваційної організації підготовки дітей до школи, недостатність науково-теоретичної розробленості проблеми в дидактиці та наявність передумов для її розв’язання дало підстави для визначення теми дослідження: «Підготовка дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є плановою у структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогіки ПДПУ імені В.Г. Короленка з вивчення проблем забезпечення єдності теорії і практики в загальнопедагогічній підготовці бакалаврів, спеціалістів та магістрів; затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету (протокол № 6 від 26.02.2001 р.) і Радою з координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології (протокол № 2 від 28.02.2001 р.).
Об’єкт дослідження: підготовка дітей до школи.
Предмет дослідження: процес підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу.
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та експериментальна апробація педагогічних умов забезпечення ефективної організації процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі.
Концептуальною ідеєю дослідження є розуміння навчально-виховного комплексу як інтегрованого освітнього закладу з новими організаційними формами і технологіями, що сприяє неперервності та наступності освіти, реалізації суб’єкт-суб’єктної моделі підготовки дітей до школи, формуванню базисних якостей особистості, її життєвої компетентності, самоактивізації власних сутнісних сил. Це спонукає до наукового обґрунтування педагогічних умов ефективної організації процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі на основі спеціально організованої взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі набуває ефективності за створення і дотримання передусім таких взаємопов’язаних організаційно-педагогічних, змістово-дидактичних і технологічних умов:
— організації у навчально-виховному комплексі педагогічно доцільної суб’єкт-суб’єктної взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи („батьки-діти-педагоги”) в процесі підготовки дітей до школи;
— забезпечення всіх видів наступності у змісті взаємодії у процесі підготовки дітей до школи для досягнення літичного переходу від дошкільного до молодшого шкільного дитинства;
— проведення педагогічного діагностування як основи особистісно орієнтованого процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі.
У відповідності до об’єкта, предмета, мети й гіпотези дослідження поставлено такі завдання:
1) здійснити історико-педагогічний аналіз і синтез вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблеми підготовки дітей до школи та з’ясувати її сучасний стан;
2) уточнити і науково обґрунтувати основні дидактичні поняття щодо підготовки дітей до школи;
3) теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати провідні умови процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі;
4) розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-функціональну модель процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі, визначити й охарактеризувати його основні етапи;
5) виявити критерії й охарактеризувати рівні готовності дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу;
6) розробити й експериментально апробувати методику педагогічного діагностування у процесі підготовки дітей до школи.
Методологічну основу дослідження становлять: фундаментальні положення теорії пізнання, зокрема про активну позицію індивідуума; філософської, педагогічної, психологічної наук щодо закономірностей розвитку і виховання особистості; методологічні висновки про взаємозв’язок теорії і практики, єдність навчання і виховання, національних і загальнолюдських цінностей; історико-логічний, особистісно-діяльнісний підходи до аналізу і синтезу педагогічних явищ і процесів. Законодавчі акти та нормативні документи України про освіту, зокрема, ”Закон про дошкільну освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовий компонент дошкільної освіти, Постанова ”Про поетапний перехід до 12-річної освіти”.
Теоретичну основу роботи складають: учення А. Макаренка і В.Сухомлинського про суб‘єкт-суб’єктні відносини як головний виховний чинник; сучасні педагогічні концепції філософії освіти і нової парадигми виховання (А. Бойко, І. Зязюн, О. Савченко); дослідження проблеми дитинства як наукової категорії, глобального культурно-історичного феномену (А. Богуш, М. Стельмахович, О. Сухомлинська); педагогічні, психологічні і соціальні основи організації і змісту навчання, виховання та розвитку дошкільників (Л. Виготський, О. Леонтьєв, О. Проскура, В. Сухомлинський); праці зарубіжних учених Т. Беньова, Г.Халаша, Дж. Чейпі, присвячені дослідженню становлення дітей дошкільного віку.
Методи дослідження. Теоретичні: логіко-теоретичного та ретроспективного аналізу й синтезу для обґрунтування теоретичних положень процесу підготовки дітей до школи та визначення основних наукових понять; теоретичного моделювання, співставлення та прогнозування для розробки теоретичної моделі та визначення основних умов підготовки до школи; емпіричні: опитування (анкетування, бесіда, тестування), обсерваційні методи (прямого, опосередкованого спостереження та самоспостереження), праксиметричні (аналізу, систематизації та узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду) з метою вивчення стану, умов та наявних моделей підготовки дітей до школи; педагогічний експеримент; методи педагогічного діагностування, а також методи математичної статистики і комп’ютерної обробки даних.
Організація дослідження. Дослідження проблеми здійснювалося впродовж 1993-2002 рр. і складалося з трьох етапів: 1) теоретико-аналітичного (1993-1997рр.); 2) конструктивно-моделюючого (1997-2000 рр.); 3) апробаційно-узагальнюючого (2000-2002 рр.).
Експериментальна база: середні загальноосвітні школи № 24, № 25 м.Полтави, навчально-виховні комплекси № 9 м. Полтави, № 1 м. Кременчука, №1 м.Комсомольська, дошкільні заклади №№ 9, 10, 17, 27, 32, 36, 55, 56, 65, 68 м.Полтави. В експерименті брали участь 527 дітей, 72 педагоги, 360 батьків.
Наукова новизна: вперше виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально апробовано педагогічні умови забезпечення ефективної організації особистісно орієнтованого процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі: організаційно-педагогічні (наявність педагогічно доцільної суб’єкт-суб’єктної взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи); змістово-дидактичні (забезпечення наступності в змісті взаємодії у процесі підготовки до школи для досягнення літичного розвитку дитини); технологічні (проведення стартового, поточного та фінішного педагогічного діагностування); розроблено й експериментально перевірено організаційно-функціональну модель процесу, виявлено його послідовні етапи: дистантно-організаційний, контактно-змістовий, особистісно-суб’єктний; дістали уточнення і розвиток дидактичні поняття „навчально-виховний комплекс”, „підготовка дітей до школи”, „готовність до школи”, „взаємодія”.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретично узагальнено провідні історико-педагогічні тенденції підготовки дітей до школи, з’ясовано її сучасний стан; на основі трансформації загальнодидактичних виявлені спеціальні дидактичні принципи організації взаємодії у навчально-виховному комплексі (інноваційності, суб’єктності і модальності, особистісно-соціальної взаємодії, педагогічної компетентності); визначено дидактичний зміст взаємодії у таких напрямах: оздоровчо-валеологічному, пізнавально-розвивальному, мовленнєво-комунікативному, художньо-естетичному, морально-ціннісному; з’ясовано і розкрито види наступності; виявлено критерії підготовленості (загальної підготовленості, індивідуальної пріоритетної позиції дитини), їх показники й охарактеризовано рівні готовності дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу; розроблено й експериментально перевірено методику проведення діагностування процесу підготовки дітей до школи (стартового, поточного, фінішного).
Практичне значення роботи полягає в розробці інноваційної технології підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі на основі спеціально організованої суб’єкт-суб’єктної взаємодії; у виявленні й обґрунтуванні умов підготовки дітей до школи, а також принципів, напрямів і засобів взаємодії. За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації психолого-педагогічного діагностування дітей при зарахуванні до гімназії чи ліцею (1993 р.), навчальний посібник (1994 р.) й експериментальну програму підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу (2002 р.) Час до школи”, методичні рекомендації Навчально-виховний комплекс: сім’я дошкільна установа школа-гімназія” (1999 р.), які дістали підтвердження в практиці і можуть бути рекомендовані до впровадження в загальноосвітніх школах, дошкільних закладах, сім’ї, у різних типах навчально-виховних і освітніх комплексів, а також у педагогічних закладах III-ІV рівнів акредитації для підготовки фахівців за спеціальностями „Дошкільне виховання” й „Початкове навчання”.
Особистий внесок здобувача в роботах у співавторстві полягає в уточненні та модифікації понять дидактики щодо підготовки дітей до школи; обґрунтуванні й експериментальній апробації педагогічних умов забезпечення ефективної організації процесу підготовки дітей до школи у навчально-виховному комплексі на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії сім’ї, дошкільного закладу і школи, визначенні його етапів, у розробці програмно-методичного забезпечення підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу.
Достовірність одержаних результатів та висновків дисертаційного дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; багатовимірним аналізом одержаних даних із застосуванням комплексу взаємодоповнюючих і взаємоперевіряючих методів реалізації мети, гіпотези і завдань дослідження; значним обсягом одержаних емпіричних даних; впровадженням результатів дослідження у практику.
Апробація і впровадження. Основні результати дослідження обговорювалися й отримали позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки, вченої ради університету, у наукових доповідях і повідомленнях на Міжнародних науково-практичних конференціях Обдаровані діти: виявлення, діагностика і розвиток” (м.Полтава, 1995 р.), Розвиток мислення молодших школярів” (м. Кременчук, 1996р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях Теоретико-методичні основи формування громадянина України” (м. Полтава, 1993 р.), Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів” (м. Полтава, 2000 р.), Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти” (м. Полтава, 2001 р.). Наукові положення, дидактичні матеріали, методичні рекомендації впроваджено в Полтавському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників ім. М.В. Остроградського (довідка № 538 від 25 листопада 2002 р.), Кременчуцькому педагогічному училищі ім. А.С. Макаренка (довідка № 175 від 22 листопада 2002 р.), дошкільному закладі № 78 м. Кременчука (довідка № 33 від 22 листопада 2002 р.), Комсомольському навчально-виховному комплексі (довідка № 229 від 22 листопада 2002 р.).
Результати й основний зміст дисертації представлено у 18 публікаціях (1навчальний посібник, 1 програма, 2 методичні рекомендації (одні у співавторстві), 8 статей — у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій — 15,1 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (299 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 254 сторінки: основний текст — 180 сторінок, у тому числі 8 рисунків, 19 таблиць, та 12 додатків на 50 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Стрімкі зміни, що відбуваються в суспільно-політичному й культурному житті України, зумовлюють реформування системи освіти, а відтак і перебудову змісту й організації підготовки дітей до школи. Нова система мусить забезпечувати якість підготовки на рівні сучасних вимог і відповідати національним інтересам і демократичному поступові держави. Нова законодавча й методична база, а саме Базовий компонент дошкільної освіти (1998 р.), ”Закон про дошкільну освіту” (2001 р.), визначили державний стандарт якості розвитку, виховання і навчання дошкільників у системі підготовки дітей до школи як обов’язкової складової освіти впродовж життя та її результативність — набуття життєвої й соціальної компетентності кожною дитиною. Це зумовлює пошуки інноваційних умов, засобів і форм організації ефективної підготовки кожної дитини до школи на нових гуманістичних засадах. Розв’язанню поставленого завдання сприяє дослідницько-експериментальна робота, в якій науково-теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми полягає в дослідженні основних умов і засобів, розробці організаційно-функціональної моделі підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу на основі взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи, що забезпечують формування соціальної компетентності дитини для літичного переходу у шкільне життя.
У дисертації здійснено аналіз наукової філософської, історичної, соціальної, психологічної і педагогічної літератури з проблеми у вітчизняному й зарубіжному досвіді, починаючи з ХVІІ століття, який показує, що ідеї підготовки дітей до школи виникли в процесі суспільно-економічного розвитку й становлення системи освіти і є невід’ємною складовою соціального буття, і, отже, з давніх часів і до наших днів залишаються надзвичайно актуальними. Розвиток суспільства, економіки та культури зумовлював нові освітні потреби, зміни в системі освіти, її структурі та змісті як в цілому, так і стосовно підготовки дітей до школи. Вона розпочиналася з сімейного виховання, елементарних початкових знань рахунку й грамоти, поступово набуваючи вагомого значення як обов’язкова перехідна ланка між дошкільною і початковою освітою, а в сучасних умовах потребує особистісного спрямування для досягнення соціальної компетентності як інтегрованого результату дошкільної освіти.
У дослідженні за допомогою ретроспективного аналізу програм виховання і навчання дітей дошкільного віку розкрито динаміку змісту підготовки дітей до школи; доведено, що в сучасних умовах зміст підготовки набув особистісно орієнтованого спрямування у світлі нових пріоритетних напрямів розвитку освіти. Зміст і організація підготовки дітей до школи постійно змінювалися і вдосконалювалися, але в сучасних умовах набули принципово іншого спрямування. Історико-логічний аналіз і синтез свідчить про залежність успішного шкільного навчання від підготовки дітей до школи, яка досліджувалася в умовах дитячих містечок і комун, а в умовах сьогодення її доцільно розглядати у загальноосвітніх закладах нового типу, зокрема навчально-виховних комплексах як їх прототипах.
Таким чином, з’ясовано, що підготовка дітей до школи потребує інноваційної організації й оновленого змісту педагогічного процесу, що забезпечується у навчально-виховному комплексі шляхом передусім спеціально організованої суб’єкт-суб’єктної взаємодії сім’ї, дошкільного закладу і школи.
Виявлено, що головним ціннісним орієнтиром є взята у цілісному вимірі особистість дитини, що включає фізичні, психологічні і соціальні складові, які забезпечують життєву й соціальну компетентність. За умов ефективної підготовки до школи вони стають передумовою повноцінної самореалізації й адаптації в соціумі. Роботи вітчизняних і зарубіжних учених дозволили простежити й охарактеризувати сучасний стан підготовки дітей до школи у світлі нових пріоритетних напрямів розвитку освіти, практично запроваджених із прийняттям Урядом Програми Освіта. Україна ХХІ століття”.
Обґрунтовано пріоритет особистісної орієнтації дитини у сучасному процесі підготовки до школи, що зобов’язує розглядати її центром, активним суб’єктом власного життя, здатного вплинути на його зміст, темп і форми вияву. Це передбачає організацію навчально-виховного процесу за моделлю суб’єкт-суб’єктної взаємодії дітей, педагогів і батьків. У зв’язку з цим ”підготовку до школи” ми визначаємо як широке поняття, що охоплює загальну і спеціальну підготовку дітей дошкільного віку, забезпечує різнобічний фізичний, психічний і соціальний їх розвиток відповідно індивідуальних можливостей, нахилів і здібностей, які обумовлюють поступову інтеграцію у шкільне життя. Підготовка здійснюється у дошкільний період життя і впродовж нього дитина живе в певних умовах, діє, усвідомлює власний досвід, набуває соціальної компетентності. Таким чином, особистість формується не сама по собі, а є результатом спеціально організованого педагогічного процесу, тобто за наявності доцільно створених педагогами і батьками сприятливих умов.
У роботі доведено, що навчально-виховний комплекс це загальноосвітній заклад із високим рівнем розв’язання навчально-виховних завдань неперервної освіти завдяки широкій взаємодії, яка забезпечує взаємозв’язки школи і соціального середовища, наступність у розвиткові, навчанні і вихованні дітей, прагне до створення оптимальних соціально-психологічних і організаційно-педагогічних умов для цілеспрямованого формування особистості. НВК відповідає сучасним стратегічним завданням реформування освіти, забезпечує гуманістичні засади особистісно орієнтованого розвитку кожної дитини як неповторної унікальності й найвищої цінності. З цієї причини ми розглядаємо навчально-виховний комплекс як освітній заклад, що здатний забезпечити педагогічні умови формування цілісної особистості в процесі підготовки до школи.
Науково обґрунтовано й експериментально перевірено основні педагогічні умови підготовки дітей до школи: організаційно-педагогічні, у першу чергу це — функціонування суб’єкт-суб’єктної взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи. По-друге, це змістово-дидактичні умови — наступність у змісті навчально-виховній роботі сім’ї, дошкільної установи і школи. По-третє, технологічні умови — проведення педагогічного діагностування дитини як основи особистісно орієнтованої підготовки дітей до школи, що передбачає пріоритетність дитини в ролі головного суб’єкта й мети педагогічного процесу. Отже, в роботі обґрунтовано й експериментально підтверджено основні педагогічні умови організації процесу ефективної підготовки дітей до школи (наявність суб’єкт-суб’єктної взаємодії, наступності у змісті взаємодії, педагогічного діагностування) як основи особистісно орієнтованої підготовки до школи, розвитку дитини як суб’єкта власного життя.
Підготовка дітей до школи розглядається нами як закономірний соціально обумовлений процес, суб’єкти якого сім’я, дошкільна установа і школа перебувають у соціально регульованих і нормативно керованих відносинах у рамках навчально-виховного комплексу, забезпечують умови для фізичного, психічного й соціального розвитку дитини у відповідності до сучасних вимог і потреб.
На основі загальнодидактичних виокремлено основні специфічні принципи організації взаємодії у підготовці дітей до школи в умовах комплексу, а саме: суб’єктності і модальності, інноваційності, особистісно-соціальної взаємодії, педагогічної компетентності. З урахуванням названих принципів розроблено й апробовано організаційно-функціональну модель підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу на основі взаємодії як цілеспрямовано організований доцільний педагогічний процес, який забезпечує особистісно орієнтований і особистісно-соціальний підхід у фізичному, психічному й соціальному розвиткові дитини, становлення життєвої компетентності особистості в сучасних соціально-економічних реаліях. Взаємодію ми розглядаємо як умову і як засіб організації освітнього середовища, як особистісно- і соціально-культурну загальнотеоретичну модель сучасного педагогічного процесу, практичний варіативний зразок реалізації особистісно орієнтованого навчання і виховання в умовах сьогодення. У підготовці дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу запропонована організаційно-функціональна модель є засобом організації і основою функціонування системи формування цілісної особистості дитини на основі спеціально організованої взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи. Обґрунтовано цілісний процес підготовки дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії у єдності таких послідовних етапів: дистантно-організаційного, контактно-змістового, особистісно-суб’єктного.
Доведено, що в сучасних реаліях підготовка дітей до школи в умовах навчально-виховного комплексу на основі взаємодії являє собою інноваційне соціально-педагогічне явище, детерміноване пріоритетними напрямами реформування і модернізації освітньої галузі, відтак сприяє забезпеченню неперервності та наступності освіти, формуванню базових якостей особистості, самоактивізації власних сутнісних сил дитини.
Дано визначення підготовленості як індивідуальної характеристики особистості дитини, яка опосередковується засвоєними знаннями, вміннями, навичками ігрової, трудової і пізнавальної діяльності, послідовним і наступним впливом сім’ї, дошкільної установи і школи, суб’єкт-суб’єктним співробітництвом і співтворчістю дітей, педагогів і батьків в умовах навчально-виховного комплексу, що виявляється в процесі стартового, поточного та фінішного діагностування якісними змінами особистості дитини, а саме її активністю, самостійністю, творчістю, що зумовлюють фізичну, психічну й соціальну розвиненість, компетентність і зрілість, тобто підготовленість до школи.
У роботі доведено й експериментально перевірено залежність рівня підготовленості дитини від цілеспрямованої організації навчально-виховного процесу на основі етапної взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи, що підтверджує висунуту гіпотезу про істотне зростання ефективності підготовки дітей до школи за створення і дотримання досліджених педагогічних умов, а саме: суб’єкт-суб’єктної взаємодії, наступності в її змісті та педагогічного діагностування перебігу процесу.
Розроблено й охарактеризовано основний зміст підготовки дітей до школи на основі взаємодії за визначеними напрями: оздоровчо-валеологічним, пізнавально-розвиваючим, мовленнєво-комунікативним, художньо-естетичним, морально-ціннісним, які поєднують змістові лінії Я-суспільство”, Я-культура”, Я-природа”, Я-сам” Базового компонента дошкільної освіти і мають продовжуватися початковою освітою, забезпечуючи цілісність у становленні особистості, її саморозвиткові. З’ясовані і розкриті основні види наступності у змісті взаємодії суб’єктів у процесі підготовки дітей до школи: сім’ї і дитячого закладу, дитячого закладу і школи, сім’ї, дитячого закладу і школи.
Виявлено організаційні моделі підготовки дітей до школи в умовах комплексу на основі етапної взаємодії, а саме: шкільна, дошкільна, змішана, домашня та інноваційна, які забезпечують відповідність рівня розвитку майбутніх першокласників й сучасним вимогам.
Експериментально доведено педагогічно доцільну відповідність теоретичної і практичної організації підготовки дітей до школи в умовах комплексу, що знайшло відображення в розроблених експериментальній програмі підготовки дітей до школи в умовах комплексу на основі дистантно-контактної взаємодії сім’ї, дошкільної установи і школи Час до школи”, навчальному посібнику ”Час до школи” й методичних рекомендаціях та тестах психолого-педагогічного обстеження дітей (у співавторстві з А. Бойко). В її основу покладено гуманістично-особистісні засади нової парадигми виховання, що забезпечуються суб’єкт-суб’єктною взаємодією усіх учасників педагогічного процесу.

Досліджувана проблема не може бути вичерпана даною дисертацією. До подальших напрямів експериментальної роботи вважаємо за доцільне віднести дослідження ефективності інших організаційних моделей підготовки дітей до школи, зокрема: шкільної, домашню та інших, вивчення співвідношення і взаємозалежності компетентності кожного дошкільника й успішного навчання у початкових класах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблятипов А. Плануємо своє майбутнє // Дошкільне виховання. 2001. № 3. С. 6-8.
2. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. Книга для учителя ― К.: Освіта, 1991. ― 111 с.
3. Ананьев Б.Г. Избранные психол. труды: В 2-х тт. Т. 2. М.: Педагогика, 1980. С. 128-267.
4. Андреева Г.М. Социальная психология. ― М.: МГУ, 1988. ― 432 с.
5. Андрієвська В.В., Балл Г.О., Волинець А.Г. та інші. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, В.О. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. ― К.: ІЗМН, 1997. ― 136 с.
6. Андрусич Н., Якименко Л. На порозі перемін // Дошкільне виховання. — 2001. № 3. С. 3-4.
7. Аникеева Н.М. Учителю о психологическом климате в коллективе. ― М.: Просвещение, 1983. ― 96 с.
8. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII вв. / Сост. С.Д. Бабишин, Б.Н. Митюров. ― М.: Педагогика, 1985. ― 366 с.
9. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П.Калениченко. ― М.: Педагогика, 1988. ― 640 с.
10. Артемова Л. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися // Дошкільне виховання. — 2000. — № 5. — С. 6.
11. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса (методические основы). ― М.: Просвещение, 1982. ― 192 с.
12. Бабишин С.Д. Початкова школа на Україні з давніх часів до кінця ХVIII ст. // Початкова школа. — 1991. — № 10. ― С. 73.
13. Бабишин С.Д. Школи Запорозької Січі // Радянська школа. — 1991. —№6. ― С. 83.
14. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. 1999. № 1. С. 6-38.
15. Бардин К.В. Подготовка ребенка к школе. — М.: Знание, 1983. 80 с.
16. Безлюдная В.И. Взаимодействие детского сада и семьи в педагогической коррекции отношений дошкольника со сверстниками. Дис. канд. пед. наук. ― М., 1988. ― 190 с.
17. Безруких М.М., Ефимова С.П. Знаете ли вы своего ученика? ― М.: Просвещение. ― 1991. ― 176 с.
18. Беспалько В.П. Основы теории педагогических систем. ― Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1977. ― 204 с.
19. Беспалько В.П. Проблема образовательных стандартов в США и России // Педагогика. 1995. № 1. С. 89-94.
20. Бех І. Інваріанти особистісно-орієнтованого підходу до виховання дитини // Початкова школа. — 2001. — № 1. — С. 3-7.
21. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. Науково-методичний посібник. — К.: ІЗМН, 1998. — 204 с.
22. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи. Монографія. ― К.: ІЗМН, 1997. ― 192 с.
23. Битянова М.Р., Азарова Т.В., Афанасьева Е.И., Васильева Н.Л. Работа психолога в начальной школе. М.: Генезис, 2001. 352 с.
24. Бобылева А.Д. Совместная работа семьи и школы по воспитанию у младших школьников бережного отношения к природе. Дис. канд. пед. наук. ― М., 1983. ― 212 с.
25. Богуш А. Мовленнєвий розвиток дітей: сутність та шляхи реалізації // Дошкільне виховання. — 1999. — № 6. — С. 3-5.
26. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. Психологическое исследование. — М.: Просвещение, 1968. 464 с.
27. Бойко А. Виховуючі суб’єкт-суб’єктні відносини і нова парадигма виховання // Зб. наук. праць ПДПУ ім. В.Г Короленка. Серія Педагогічні науки”. Вип. 2 (3). — Полтава, 2001. — С. 6-15.
28. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями). Навчально-методичний посібник. ― К.: ІЗМН, 1996. ― 232 с.
29. Бойко А.М. ... Служба Богові й Батьківщині”. Григорій Ващенко: альтернатива поглядів і оцінок. К.: ІЗМН, 2001. 428 с.
30. Бойко А.М., Федорович Л.О. Методичні рекомендації психолого-педагогічного обстеження дітей при зарахуванні до гімназії чи ліцею. ― Полтава: ОДГВ Полтавський літератор”, 1993 р. 24 с.
31. Бойко А.М., Шемет П.Г. З вірою в майбутнє. ― Полтава: Полтавський літератор, 1996. ― 186 с.
32. Бойко А.Н. Единство теории и практики в подготовке учителя // Советская педагогика. — 1985. ― № 1. ― С. 63-69.
33. Бойко А.Н. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе. ― К.: Вища школа, 1991. ― 266 с.
34. Болошін Ю.П., Окса М.М. Лекції з історії педагогіки України. ― Мелітополь, 1996. ― 254 с.
35. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания // Педагогика. — 1997. — № 4. — С. 11-14.
36. Боришевський М.Й. Гуманізація міжособистісних взаємин у навчально-виховних закладах нового типу. Тези доповідей та виступів. ― К., 1994.
37. Бугайов О.І. Диференціація навчання в сучасній середній школі // Рідна школа. — 1991. —№ 8. ― С. 7-16.
38. Бурменская Г.В., Карабанова О.Л., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей. ― М.: Изд-во МГУ, 1990. ― 136 с.
39. Вашуленко М. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання // Початкова школа. — 2001. — № 1. — С. 11-13.
40. Венгер Л.А., Венгер А.Л. Готов ли Ваш ребенок к школе? ― М.: Знание ― 1994. ― 192 с.
41. Вишневський О.І. Повернення гімназії // Рідна школа — 1992. № 2. ― С. 73-76.
42. Волкова Н.П. Педагогіка. Посібник. К.: Академія, 2001. 576 с.
43. Воспитание детей дошкольного возраста / Под. ред. Л.Н. Прокопенко. ― К.: Радянська школа, 1990. ― 368 с.
44. Вчителі і батьки вихователі / Кол. авторів. (Відп. ред. В.Г.Постовий). ― К.: НДІ педагогіки УССР, 1990. ― 208 с.
45. В школу с игрой. Книга для учителя / О.С. Газман, Н.Е.Харитонова. ― М.: Просвещение, 1991. ― 96 с.
46. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6-ти тт. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
47. Гален І.М. Оцінні ставлення у педагогічній взаємодії // Початкова школа. — 1996. — № 3. ― С. 14-16.
48. Гильбух Ю.З. Методика отслеживания успеваемости и психического развития учащихся дифференцированных классов. ― Серия «Учитель и психодиагностика». — К.: Випол, 1992. — Вып. 7. 33 с.
49. Гончаренко С.І., Мальований Ю.І. Інтегроване навчання: за і проти // Освіта. — 1994. — 16 лютого. ― С. 5.
50. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. ― К.: Либідь, 1997. ― 374 с.
51. Государственный стандарт образования супердержавы мира к 2000 году // Педагогика. — 1993. — № 3. ― С. 92-95.
52. Готовность к школе. Руководство практического психолога / Под ред. И.В. Дубровиной М.: Академия, 1995. 128 с.
53. Гребенников И.В. Воспитание младших школьников в семье: методические рекомендации по педагогическому всеобучу родителей младших школьников. ― М.: Педагогика, 1985. ― 142 с.
54. Гриньова М.В. Саморегуляція навчальної діяльності школяра (Теоретико-методичний аспект). — Харків: Фоліо, 1997. — 258 с.
55. Гриценко Л.И. Личностно-социальная концепция А.С. Макаренко в современной педагогике. (Сравнительный анализ отечественного и зарубежного макаренковедения). Монография. ― Волгоград: Перемена, 1997. ― 265 с.
56. Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть. ― К.: Товариство „Знання України”, 1991. ― 240 с.
57. Гуров Н.В. Семья и школа. Деятельностные взаимоотношения // Педагогика. — 1992. —№ 8. — С. 54-61.
58. Гуткина Н.И. Диагностическая программа по определению психологической готовности детей 6-7 лет к школьному обучению // Психологическая наука и образование. — 1997. — № 1. — С.28-31.
59. Давыдов В.В. Научное обеспечение образования в свете нового педагогического мышления // Новое педагогическое мышление. ― М.: Педагогика, 1989. ― С. 73-76.
60. Данилина Т. Современные проблемы взаимодействия дошкольного учреждения с семьёй // Дошкольное воспитание. — 2000. — № 1. — С. 41-43.
61. Дем’яненко Н.М., Пліш І. Освітньо-виховні і наукові комплекси: історія та сучасність // Рідна школа. 2000. № 5. С. 70-71.
62. Дем’яненко Н.М. Фребелівський педінститут у Києві (1907-1917) // Початкова школа. ― 1995. № 7 ― С. 53-55.
63. Державна національна програма Освіта: Україна ХХІ століття”. — К.: Райдуга, 1994. — 61 с.
64. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. — 2000. № 1. С. 3-7.
65. Детский практический психолог: Программы и методические материалы: Учебн. пособие для студ. высш. пед. учебн. заведений / О.А. Шаграева, А.Д. Кошелева, В.И. Перегуда, Г.Г. Филиппова. М.: Академия, 2001. 256 с.
66. Дидактичні аспекти альтернативної освіти // Ред. кол.: І.Г. Єрмаков, В.Ф. Паламарчук та ін. К.: Освіта, 1993. 78 с.
67. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. — К.: Освіта, 1993. —272 с.
68. Дичківська І. Через свободу і самостійність. Розвиток індивідуальності дитини в теорії і практиці М. Монтессорі // Дошкільне виховання. — 1993. — №3. С. 36-38.
69. Домострой Сильвестровского извоза. Репринтное воспроизведение издания 1902 г. — К.: Абрис. — 1992. 124 с.
70. Дошкольная педагогика. Учебное пособие для студентов пед. институтов / Под ред. Логиновой В.И., Саморуковой П.Г. ― 2-е изд., испр. и доп. ― М.: Просвещение, 1988. ― 270 с.
71. Дубовский С.Ф. Программа диагностики интеллектуальной готовности к обучению в школе // Журнал практ. психолога. — 1997. — № 5. — С. 6-10.
72. Єфіменко М.М. Театр корекційного фізичного розвитку дошкільників в нормі і при патології. Методичні рекомендації. — Одеса, 1996. 48 с.
73. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1989. 560 с.
74. Жарова Л.В. Школа Київської Русі: стратегія навчання // Рідна школа — 1993. — № 4. ― С. 60-62.
75. Журецький Я. Школа-родина // Педагогічний часопис. — Миколаїв, 1993. — № 8. С. 24-26.
76. Журова Л.Е., Кочурова Е.Э., Кузнецова М.И. Педагогическая диагностика готовности детей к обучению в школе и методические рекомендации по преодолению выявленных трудностей // Начальная школа. — 1999. № 8.
77. Заброцький М.М. Педагогічна психологія. К.: МАУП, 2000. 100с.
78. Закон про дошкільну освіту // Урядовий кур’єр. 2001. 8 серпня. — С. 3-8.
79. Закон про загальну середню освіту // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. № 9: Законодавство України про загальну середню освіту. К.: Юрінком Інтер, 1999. С. 31-35.
80. Закон України Про освіту”. К.: МО України, 1996. — 36 с.
81. Заняття з шестирічними дітьми, які не відвідують дошкільних закладів і підготовчих класів загальноосвітніх шкіл. / Укладачі: Н. Скрипченко, Н. Бібік, Л. Кочіна, Н. Підгорна. К.: Радянська школа, 1985. 88 с.
82. Запорожец А.В. Интеллектуальная подготовка детей к школе (содержание, формы и методы) // Дошкольное воспитание. ― 1971. ― № 8. ― С. 30-34.
83. Запорожец А.В. Педагогические и психологические проблемы всестороннего развития и подготовки к школе старших дошкольников // Дошкольное воспитание. ― 1972. ― № 4. С. 2-3.
84. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков. Л.: Медицина, 1988. 248 с.
85. Збірник законодавчих і нормативних актів про дошкільну освіту // Упорядники Крутій К.Л., Маковецька Н.В. Запоріжжя: ЛІПС, 1999. 68 с.
86. Зеньковский В.В. Психология детства. — М.: Академия, 1996. — 203 с.
87. Змановский Ю.Ф. Шесть лет. Детский сад. Школа. ― М.: Знание, 1983. ― 96 с.
88. Игошев К.Е., Миновский Г.М. Семья, дети, школа. ― М.: Юрид. лит., 1989. ― 413 с.
89. Ильин В.С. Формирование личности школьника (целостный процесс). ― М.: Педагогика, 1984. ― 144 с.
90. Инга Томан. И барышня, а как прислуга // Народное образование. — 1993. — № 4. ― С.119-121.
91. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика / Пер. с нем. ― М.: Педагогика, 1991. 240 с.
92. Исаев Д.Н. Психическое недоразвитие у детей. Л.: Медицина, 1982. 224 с.
93. Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія / Упорядники і автори вступних нарисів З.Н. Борисова, В.З. Смаль. ― К.: Вища школа, 1974. ― 316 с.
94. История дошкольной педагогики в России. Хрестоматия / Под. ред. С.Ф.Егорова. ― М.: Просвещение. ― 1987. ― 432 с.
95. Історія педагогіки / За ред. М.С. Гриценка. ― К.: Вища школа, 1973. ― 448 с.
96. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983 254 с.
97. Каган М.С. Мир общения. Проблема межсубъектных отношений. М.: Изд. полит. лит., 1988. 320 с.
98. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. ― К.: МАУП, 1993. 384 с.
99. Калмикова Л. Теоретичні основи і шляхи вдосконалення підготовки дітей до школи // Початкова школа. — 2000. — № 12. — С. 8-11.
100. Кан-Калик В.А. Индивидуально-творческая подготовка учителя // Сов. педагогика. 1989. № 1. С. 97-100.
101. Каптерев П.Ф. История русской педагогики // Педагогика. — 1992. №№ 3-4; 7-8; 9-10; 11-12; 1993. №№ 1-2; 3.
102. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. К.: Вища школа, 1993. 319 с.
103. Киричок В.А. Педагогіка співробітництва у сім’ї // Початкова школа. — 1989. — № 1. ― С. 60-62.
104. Киричук О.В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України // Радянська школа. 1991. № 5. ― С. 33-36.
105. Киричук О.В. Проблеми психології педагогічної взаємодії // Психологія. Вип. 37. К., 1991. 88 с.
106. Коваль Омелян. Григорій Ващенко ― творець української виховно-освітньої системи // Рідна школа. — 1993. ― № 3. —С. 2-6.
107. Коломенский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1988. 190 с.
108. &n