Платонова Ганна Валеріївна Правове регулювання строків у трудовому праві України

Краткое описание

Платонова Ганна Валеріївна, адвокат АО «Лекс Партнерс». Назва дисертації: «Правове регулювання строків у трудовому праві України». Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
УДК 349.2
ПЛАТОНОВА ГАННА ВАЛЕРІЇВНА
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ
У ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Спеціальності: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_____________________Г.В. Платонова

Науковий керівник:
Івчук Юлія Юріївна,
доктор юридичних наук, доцент
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП………….………………………………………………………………....3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТРОКІВ У ТРУДОВОМУ
ПРАВІ……………………………………………………………………………13
1.1. Поняття, сутність і ознаки строків у трудовому праві…………………...13
1.2 Особливості сучасного стану правового регулювання строків у трудовому
праві: позитивні та негативні аспекти міжнародного і національного
законодавства…………………………………………………………………….34
Висновки до Розділу 1………………………………………………………….58
РОЗДІЛ 2 ВИДИ СТРОКІВ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ…………………….60
2.1 Порівняльно-правовий аналіз строків у трудовому праві та суміжних
категорій………………………………………………………………………….60
2.2 Класифікація строків у трудовому праві…………………………………...80
Висновки до Розділу 2………………………………………………………...105
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ У
ТРУДОВОМУ ПРАВІ………………………………………………………...109
3.1 Проблеми правового регулювання строків у трудовому праві………….109
3.2 Зарубіжний досвід правового регулювання строків у трудовому праві..139
Висновки до Розділу 3………………………………………………………...170
ВИСНОВКИ………………………………………………………...................172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................176
ДОДАТКИ...........................................................................................................198

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання, що отримало вияв у запропонованих пропозиціях щодо
удосконалення правового регулювання строків у трудовому праві України.
1. Строк у трудовому праві – це юридичний факт та юридична модель
часу, встановлені нормами трудового законодавства, локальними актами,
договорами та угодами, які окреслюють певний період у часі, із настанням
якого суб’єкти трудового права можуть реалізувати права і вчиняти дії, та
виступають засобом правового регулювання трудових відносин і є мірою
дисциплінованої поведінки для суспільства.
2. Для строків у трудовому праві характерні наступні ознаки:
1) нормативність; 2) організаційність; 3) дисциплінарність; 4) спрямованість
на захист прав та інтересів суб’єктів трудових правовідносин; 5) матеріальнопроцесуальний характер.
3. Позитивними аспектами міжнародного законодавства, яке
врегульовує строки в трудовому праві, є наступні: 1) встановлення
правових принципів; 2) диференціація правового регулювання; 3)
стимулювання координації.
Позитивні аспекти національного законодавства, яке врегульовує
строки в трудовому праві: 1) деталізованість; 2) принциповість; 3)
системність законодавства; 4) захист соціально вразливих верств населення.
4. Спільні риси понять «строки у трудовому праві» та «період у
трудовому праві»: 1) є чітко виділеними елементами у часі; 2) мають
обумовлений порядок обрахунку (хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки
тощо); 3) являють собою часові рамки, в межах яких особа може здійснити
свою правореалізацію; 4) визначені нормами права або договорами, що
наділені приписами трудового характеру; 5) мають на меті дисциплінувати
суспільні відносини, підпорядковуючи їх часовим критеріям; 6) є
різновидами строків; 7) виступають елементами, що забезпечують
дотримання верховенства права в державі та суспільстві. Відмінні риси: 1)
173
«строк» завжди виділений проміжком у часі, «період» також наділений таким
елементом, однак він може вказувати на окрему конкретну подію чи
календарну дату, яка має настати; 2) «період» у своєму правовому розумінні
може бути і «строком», і «терміном».
5. Спільні риси правових категорій «строк» та «завчасно» у
трудовому праві: 1) є різновидами строків; 2) мають спільний порядок
обрахунку; 3) є елементами, що забезпечують дотримання верховенства
закону в державі; 4) обов’язково повинні бути закріплені в законі або
договорі. Їх відмінні риси: 1) «строк» передбачає чіткі часові рамки –
початок і кінець, «завчасно» означає, що такі часові рамки є мінливими,
вони не мають конкретного вираження; 2) «строк» у трудовому праві
відноситься до конкретної сфери суспільних відносин, «завчасно» – до
будь-якої.
6. «Строк» та «невизначений строк» у трудовому праві наділені
наступними спільними рисами: 1) характеризуються однаковим юридичним
змістом (протягом перебігу таких явищ суб’єкти здатні реалізовувати свої
права та обов’язки); 2) окреслюють у своєму змісті певний період часу.
Відмінні риси цих категорій: 1) різні критерії часової визначеності («строк»
має чіткий початок та момент закінчення, «невизначений строк» не
виражається часовими орієнтирами, він може мати як початок та кінець
перебігу, так й існувати поза межами цих критеріїв); 2) «строк» у трудовому
праві відноситься до конкретної сфери суспільних відносин, «невизначений
строк» – до будь-якої.
7. Наведено наступну класифікацію строків у трудовому праві за
різними критеріями, а саме: 1) за юридичною силою та відповідним
нормативним закріпленням: а) нормативно встановлені строки; б)
договірні строки; в) локальні строки; г) правозастосовні строки; 2) за
ступенем самостійності учасників правовідносин: а) імперативні строки;
б) диспозитивні строки; в) імперативно-диспозитивні строки; 3) за
ступенем визначеності строку: а) абсолютно визначені строки; б) відносно
174
визначені строки; в) абстрактні строки; 4) за тривалістю строків: а)
загальні строки; б) спеціальні строки; 5) за цільовим призначенням: а)
строки, що породжують трудові права і обов’язки; б) строки здійснення
трудових прав та виконання трудових обов’язків; в) строки захисту
трудових прав; 6) за способами відліку: а) астрономічні строки; б)
дуалістично обмежені строки; в) строково відсильні строки; г) календарно
відсильні строки; ґ) фактологічно відсильні строки.
8. Запропоновано ст. 141 Кодексу законів про працю доповнити
наступним чином: «1. Роботодавець зобов’язаний у межах власних
повноважень визначити строки реалізації суб’єктами трудових відносин їх
прав та обов’язків у письмовій формі та надати їх для перевірки й
затвердження компетентним органам державної влади протягом 5 днів з
моменту прийняття. 2. За порушення обов’язку встановлення строків, а
також ненадання відповідної інформації до центральних органів влади настає
юридична відповідальність».
9. Слід обов’язково створити законодавчий припис, який би
визначав загальну мету встановлення строку в трудовому праві. Для
цього потрібно викласти ч. 2 ст. 241-1 Кодексу законів про працю в
такій редакції: «2. Метою встановлення строків у трудовому праві є
забезпечення можливості усім суб’єктам трудових відносин та
безпосередньо пов’язаних із ними вчасно, належно й правомірно
реалізовувати власні повноваження, права та обов’язки». Відповідно,
при визначенні певного строку уже на рівні підзаконних або ж
локальних актів існував би головний критерій обґрунтованості. Крім
того, саме дана норма дозволяла б у разі порушення оскаржувати
рішення у суді через посилання на порушення закону. Також
запровадження окремої правової норми дозволить виділяти строки у
трудовому праві серед усієї сукупності строків законодавства.
10. На основі досвіду Великобританії запропоновано ст. 51 Кодексу
законів про працю України доповнити наступною приміткою: «Скорочена
175
тривалість робочого часу встановлюється: для працівників віком від 16 до 18
років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від
14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень*.
*Метою встановлення даного строку є: забезпечення права неповнолітніх
осіб на охорону праці, збереження здоров’я та гармонійного розвитку й
здобуття освіти».
На основі досвіду Польщі запропоновано закріпити обов’язкове
визначення правил встановлення строків на локальному рівні. З цією метою
ст. 142 Кодексу законів про працю необхідно викласти у такій редакції:
«1. При встановленні на локальному рівні строків роботодавець зобов’язаний
використовувати визначені законодавчо принципи строків та діяти в межах
досягнення мети строків. 2. Встановлення строків обов’язково повинно мати
письмову форму та враховувати практику здійснення врегульованої ними дії.
3. Для перевірки та затвердження визначених строків центральними
органами виконавчої влади обов’язково додаються й пояснення, що містять
наступні положення: статистичні дані щодо тривалості здійснення трудових
відносин, для яких встановлюється строк; обґрунтування обраних строків.
4. Зауваження, отриманні від центральних органів виконавчої влади,
виконуються протягом тижня з моменту отримання».