ПОДАТКОВА ПРАВОСУБ\'ЄКТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПЛІС ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 347.73

ПОДАТКОВА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук,
доцент
Федоров Сергій Євгенович

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………3
Розділ 1. Фізичні особи як зобов’язані суб’єкти податкових правовідносин .
1.1. Правові підстави виникнення податкового обов’язку фізичних осіб…………………………………………………………..……………11
1.2. Класифікація платників податків – фізичних осіб та правові наслідки цього……………………………………………………………………...35
1.3. Особливості правосуб’єктності фізичних осіб як платників єдиного податку………………………………….………………………………..58
Висновки до Розділу 1…………………………………………………78

Розділ 2. Правосуб’єктність фізичних осіб як учасників податкових відносин
2.1. Вихідні засади визначення податкової правосуб’єктності. Поняття «право-обов’язку»……………………………………...……82
2.2. Співвідношення прав та обов’язків в формуванні податкової правосуб’єктності фізичних осіб…………………………………….116
2.3. Динаміка податкової правосуб’єктності фізичних осіб – платників податків………………………….……….……………..…..133
Висновки до Розділу 2……………………………………………….154
Висновки……………………………………………………………….160Список використаних джерел………………………………………169

ВСТУП

Актуальність теми. Вивчення і розв’язання основних питань правового регулювання статусу фізичних осіб – платників податків, функціонування правового механізму податків з останніх має вагоме теоретичне і практичне значення. Наукових праць, в яких розглядалися б теоретичні і практичні сторони порушених проблем, дотепер існує небагато. Цим і пояснюються вибір теми дослідження та її актуальність.
У дослідженні приділено увагу загальній характеристиці суб’єктів податкових правовідносин, їх класифікації. Крім того, окремо досліджено обов’язки та права фізичних осіб – платників податків. Аналіз податкової правосуб’єктності фізичної особи здійснюється виходячи з того, що зміст податкової правоздатності виявляється не в сумарному наборі й вираженні податкових обов’язків і прав, а в принциповій здатності володіти ними. Аналогічний підхід використовується і щодо характеристики податкової дієздатності.
Податкове законодавство не пов’язує виникнення податкової правоздатності з віком платника податків. Так, фізична особа є правоздатною з самого моменту народження, оскільки вже в перші роки свого життя вона може отримати спадок або інший дохід, у зв’язку з чим в неї виникне податковий обов’язок. Однак самостійно сплатити податок така особа не зможе, тому в такій ситуації відбувається залучення законних представників фізичної особи до виконання її податкового обов’язку. На сьогодні податкове законодавство не визначає вік набуття фізичною особою податкової дієздатності. Різні вчені пов’язують момент виникнення останньої у фізичної особи з досягненням певного віку (16, 18 років), моментом набуття повної цивільної дієздатності, моментом набуття особою об’єкта оподаткування тощо.
Диференціація правосуб’єктності за галузевою належністю передбачає її різноманітну законодавчу регламентацію. Податковий кодекс України не містить визначення поняття «податкова правосуб’єктність», не визначає моменти її виникнення та припинення для визначеного кола суб’єктів. Як приклад для порівняння можна навести досить детальний підхід до цього питання в цивільному законодавстві України.
Правосуб’єктність разом з її вихідними змістовними елементами реалізується в загальнорегулятивних відносинах. Співвідношення юридичних фактів та суб’єктів конкретних правовідносин можна досліджувати в кількох аспектах. По-перше, можна піддати аналізу юридичні факти, що породжують суб’єкт права, який може бути учасником правовідносин. По-друге, самостійним постає дослідження механізму, порядку реалізації правосуб’єктності в конкретних правовідносинах під впливом юридичних фактів.
Теоретичне підґрунтя дисертації склали публікації таких провідних учених-правознавців, як С.С. Алексєєв, С.Н. Братусь, С.О. Комаров, О.В. Міцкевич, П.М. Рабінович, Р.Й. Халфина, Ц.А. Ямпольська. Вагомий внесок у розвиток теорії та практики оподаткування зробили вчені радянського періоду: М.І. Піскотін, Ю.А. Ровинський, С.Д. Ципкін та ін., які розглядали фундаментальні проблеми фінансового права в цілому, а також їх окремі аспекти, на які автор звертає увагу в дисертації.
Проблеми податкової правосуб’єктності фізичних осіб знаходяться у сфері уваги, насамперед, вітчизняних дослідників: Л.К. Воронової, І.Є. Криницького, М.П. Кучерявенка, М.О. Перепелиці, Н.Ю. Пришви та ін. Істотне значення для здійснення дослідження мали праці російських вчених: А.В. Бризгаліна, О.М. Горбунової, М.Н.Злобіна, С.Г. Пепеляєва, Н.І. Хімічевої, С.Д. Ципкіна та ін. Особливої уваги заслуговують фундаментальні дослідження В.О. Лебедєва, Д.М. Львова, І.Х. Озерова, І.Т.Тарасова, І.І. Янжула.
У даній роботі на підставі аналізу й узагальнення законодавства, праць вищевказаних та інших авторів, що послужили науково-теоретичною базою для дослідження зазначеної теми, вироблені певні висновки та пропозиції щодо багатьох питань із досліджуваної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі фінансового права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» відповідно до цільових комплексних програм «Права людини та проблеми організації і функціонування органів держави і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» (номер державної реєстрації 0106U002285) та «Проблеми правового забезпечення справляння податків та зборів в Україні» (номер державної реєстрації 0111U000965).
Тема кандидатської дисертації «Податкова правосуб’єктність фізичних осіб» затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 24.12.2010 р.).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення наукових знань щодо податкової правосуб’єктності, а також формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на вдосконалення чинного податкового законодавства.
Відповідно до вказаної мети в роботі були поставлені та вирішені такі завдання:
 визначити правовий статус фізичних осіб як зобов’язаних суб’єктів податкових правовідносин;
 з’ясувати правові підстави виникнення податкового обов’язку фізичних осіб;
 провести класифікацію платників податків – фізичних осіб;
 розкрити особливості правосуб’єктності фізичних осіб;
 виявити специфіку правосуб’єктності фізичних осіб як учасників податкових відносин;
 з’ясувати вихідні засади визначення податкової правосуб’єктності та поняття «право-обов’язок»;
 висвітлити співвідношення прав та обов’язків у формуванні податкової правосуб’єктності фізичних осіб;
 з’ясувати динаміку податкової правосуб’єктності фізичних осіб – платників податків.
Об’єктом дослідження виступають податкові відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Предмет дослідження – податкова правосуб’єктність фізичних осіб.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод став домінуючим при здійсненні дослідження, з його допомогою проблеми, що вирішуються в дисертації, розглядаються в єдності їх соціального змісту та юридичної форми (підрозділ 1.1). У доповнення до цього методу використовувався метод системного аналізу для розгляду як конкретних елементів правового механізму податків, так і їх сукупності. Були використані також спеціальні методи: формально-логічний (підрозділ 2.1), логіко-юридичний (підрозділ 1.2) та системно-функціональний (підрозділ 2.3). Історико-правовий метод (підрозділ 1.3) дозволив простежити становлення податкової правосуб’єктності фізичних осіб і тенденції її розвитку. Порівняльно-правовий (підрозділ 2.2) метод застосовано при аналізі нормативно-правової бази, що закріплює встановлення і стягування аналізованого в цьому дослідженні податку в Україні, Російській Федерації та інших країнах. Використання вищезгаданих методів у процесі дослідження теми дозволило вирішити теоретичні та практичні завдання, що ставились у роботі.
Нормативна основа дослідження. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законів України, указів Президента України, інших національних підзаконних нормативно-правових актів, нормативно-правових актів деяких зарубіжних держав, а також на положеннях актів органів судової влади та інших документів, які визначають правові засади податкової правосуб’єктності фізичних осіб.
Емпіричну основу дослідження становить узагальнена практика застосування норм податкового законодавства, що визначають податкову правосуб’єктність фізичних осіб, а також судова практика вирішення податкових спорів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як самою темою роботи, так і тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням податкової правосуб’єктності фізичних осіб. Результатом дослідження є низка нових положень, висновків та пропозицій, а саме:
вперше:
 доводиться безпосередній зв’язок принципів та складових правосуб’єктності учасників податкових відносин, які відносяться до категорії зобов’язаних осіб (платники податків, податкові агенти, податкові представники) із характером та видом діяльності таких учасників податкових правовідносин, особливостей співвідношення прав та обов’язків, за рахунок чого формується їх правосуб’єктність та конкретної стадії виконання податкового обов’язку (податковий облік, сплата податків та зборів, податкова звітність);
 обґрунтовано положення про те, що реалізувати абстрактний об’єктивний податковий обов’язок можна лише через систему суб’єктивних обов’язків платників під час їх участі в податкових правовідносинах, коли платник податків, володіючи податковою правосуб’єктністю та реалізуючи її, виступає носієм, перш за все, податкових обов’язків та похідних податкових прав;
удосконалено:
 положення про те, що категорія «самозайняті особи» включає два різновиди фізичних осіб: фізичних осіб – підприємців та осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність;
 положення про те, що реалізація функцій податкових органів передбачає як реалізацію їх повноважень (насамперед, прав на здійснення певних дій), так і виконання обов’язків, серед яких основним є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, коли контролюючий орган отримує можливість самостійної оцінки ситуації, прийняття рішень і здійснення управлінських дій;
 тезу стосовно того, що органам місцевого самоврядування, так само як і державним, притаманний владний характер, оскільки вони представляють місцеве самоврядування, яке виступає однією з форм реалізації влади народу;
 характеристика владності повноважень органів місцевого самоврядування, які є вужчими, оскільки обмежені територією, яку органи місцевого врядування представляють;
 визначення поняття «суб’єктивний податковий обов’язок та суб’єктивне податкове право» – це елементи змісту податкових правовідносин, тобто конкретний результат реалізації фізичною або юридичною особою (резидентом чи нерезидентом) своєї податкової правосуб’єктності (правоздатності і дієздатності);
дістали подальшого розвитку:
 положення щодо необхідності використання поняття «право-обов’язок», що найкраще виражає зв’язок прав і обов’язків, оскільки права надаються суб’єкту публічно-владних відносин для обов’язкової реалізації;
 визначення податкової правосуб’єктності як загальної (базової) передумови виникнення конкретних податкових прав та обов’язків, податкових правовідносин, оскільки саме це і відрізняє її від суб’єктивного права або обов’язку;
 положення щодо недоцільності закріплення на рівні законодавства процедур визначення працівником податкового органу більш тісних особистих зв’язків особи, який порушував би основні права людини, передбачені як міжнародним законодавством, так і Конституцією України;
 твердження про те, що в системі суб’єктів податкових правовідносин можна окремо виділяти територіальні громади як одержувачів, власників надходжень від місцевих податків і зборів та органи місцевого самоврядування як суб’єктів, що безпосередньо організують оподаткування місцевими податками і зборами.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю й новизною висвітлених у дисертації проблем, а також пропозиціями щодо їх як найшвидшого вирішення.
Практичне значення роботи можна окреслити декількома напрямками:
– у науково-дослідній роботі матеріали дисертації можуть бути підґрунтям для подальшого опрацювання проблеми вдосконалення правового регулювання податкової правосуб’єктності фізичних осіб;
– у правотворчій діяльності значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків і пропозицій при вдосконаленні норм Податкового кодексу України, зміні чи доповненні чинних окремих норм податкового законодавства;
– у навчальному процесі основні положення і висновки можуть бути використані в процесі викладання навчальних курсів фінансового і податкового права, науково-дослідницькій роботі студентів, а також у процесі підготовки навчальних та навчально-методичних матеріалів з фінансового і податкового права України;
– у практичній діяльності запропоновані висновки і рекомендації можуть бути спрямовані на вдосконалення норм фінансового законодавства, вирішення існуючих колізій у процесі їх застосування при вирішенні конфлікту інтересів.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки було оприлюднено дисертантом на п’яти науково-практичних конференціях: «Система фінансового права» (м. Одеса, 2009 р.), «Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі» (м. Харків, 2009 р.), «Системообразующие категории в финансовом праве: состояние и перспективы трансформации» (г. Харьков, 2010 г.), «Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації» (м. Харків, 2011 р.), «Принципы финансового права» (г. Харьков, 2012 г.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних дисциплін, а також у 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 187 сторінок. Список використаних джерел налічує 221 найменування і займає 19 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у поглибленні наукових знань щодо правового статусу юридичних осіб – платників податків, а також формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на вдосконалення чинного податкового законодавства. Головними теоретичними і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Одним з вихідних положень при визначенні податкового обов’язку особи є особливість отримання доходу, яке і покладено в основу визначення резидентства при оподаткуванні. Отже, важлива відмінність цих двох груп платників податків – фізичних осіб полягає у тому, що у резидентів оподаткуванню підлягають доходи, отримані як у даній державі, так і поза нею (повний податковий обов’язок), у нерезидентів – тільки доходи, отримані з джерел у цій державі (обмежений податковий обов’язок).
2. Національні законодавства різних країн, а також міжнародні угоди, встановлюють чітку послідовність застосування цих критеріїв для визначення місця проживання людина. Якщо в результаті послідовного застосування цих критеріїв все ж таки неможливо визначити державу, де людина має постійне місце проживання, це питання вирішується у процесі переговорів податкових або фінансових органів заінтересованих держав. У загальному виді український законодавець підтримує таку послідовність критеріїв при визначені податкового резидентства фізичних осіб. Однак, такий достатньо прозорий, на перший погляд, механізм, на практиці має певні вади.
3. У випадку, коли особа має декілька постійних місць проживання в різних державах, для визначення податкового резидентства використовується критерій «більш тісних особистих або економічних зв’язків (центр життєвих інтересів)». Однак, встановлення цієї ознаки може викликати істотні труднощі. Наявність більш тісних економічних зв’язків теоретично можливо перевірити за відповідними платіжними і звітними документами, які містять відомості щодо доходу особи.
4. Законодавством установлені порядки отримання зацікавленими особами витягів або відомостей із відповідних реєстрів. Таким чином, доступ банків до зазначеної відкритої інформації забезпечено шляхом її систематичної публікації в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках), поширення засобами масової комунікації, безпосереднього надання. Одночасно, слід зауважити, що оприлюднення зазначених даних не відноситься до повноважень органів державної податкової служби і є виключною компетенцією відповідних органів реєстрації,які мають право змінити порядок, місце та спосіб оприлюднення зазначених даних чи отримання відомостей із реєстрів.
5. Поділ платників податку на доходи фізичних осіб на резидентів та нерезидентів має суттєве практичне значення. По-перше, оподаткування доходів, отриманих нерезидентами здійснюється в іншому порядку, визначеному п. 170.10 ст. 170 Податкового кодексу України. По-друге, тільки резидент може скористатися правом на податкову знижку, якою є документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
6. При виконанні податкового обов‘язку фізичними особами потрібно виокремлювати низку суб‘єктів, що можуть брати участь у таких правовідносинах на боці зобов’язаної сторони. Це безпосередньо фізичні особи – платники податків, податкові агенти та представники як платників, так і податкових агентів. Участь цих суб‘єктів в правовідносинах оподаткування залежить від виду діяльності фізичної особи і відповідно особливостей її податково-правового статусу, а також від конкретної стадії виконання податкового обов‘язку.
7. Для платників податку на доходи фізичних осіб, які є найманими працівниками особливістю податкового обов’язку є те, що він безпосередньо реалізується податковим агентом – роботодавцем. Податковий агент зобов‘язаний подавати податковий розрахунок суми доходу, який він нарахував або виплатив на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. При цьому відповідальність за ненадання або несвоєчасне надання цих відомостей настає саме для податкового агента, а не для платника податку – фізичної особи.
8. Окрему увагу слід приділити нотаріусам, які зобов‘язані перераховувати податок при здійсненні нотаріальних дій (нотаріальному посвідченні договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами та посвідченні договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам).
9. Фізична особа – платник податку на доходи надає податкову звітність самостійно у декількох випадках: а) при отриманні доходу від особи, яка не є податковим агентом; б) за бажанням особи скористатись певними пільгами при оподаткуванні; в) за наявності статусу фізичної особи – підприємця.
10. Певні відмінності у порядку реалізації податкового обов’язку мають фізичні особи – платники податку на доходи, що є підприємцями або провадять незалежну професійну діяльність. Натомість фізичні особи-підприємці зобов‘язані вести облік отриманих сум доходу.
11. Принципово новий підхід закріплюється при визначенні фізичних осіб, які можуть бути платниками єдиного податку. У той час, як уся сукупність платників єдиного податку розподілена на чотири групи, фізичні особи можуть виступати представниками лише перших трьох груп. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватись лише до фізичних осіб – підприємців, які можуть самостійно її обрати, якщо такі особи відповідають встановленим вимогам та реєструються платником єдиного податку у визначеному порядку.
12. Примусове анулювання свідоцтва платника єдиного податку передбачає ініціативу податкових органів та незалежність їх дій від волі самого платника податку. Більшість випадків примусового анулювання свідоцтва платника єдиного податку є реакцією податкових органів на недотримання платниками встановлених умов, що передбачають можливість застосування такого спеціального податкового режиму.
13. «Суб'єкт права», «суб'єкт фінансового права», «суб'єкт податкового права» - не взаємовиключні категорії, а різні аспекти одного явища, існування яких збагачує науку фінансового права, дозволяє досліджувати такі юридичні властивості, як правоздатність, дієздатність, під кількома кутами зору.
14. Характер податкових правовідносин об'єктивно передбачає визначення поняття «сторона правовідносин», його взаємозв'язок із суб'єктом правовідносин. Податкові правовідносини в цьому аспекті обумовлені особливостями методу правового регулювання, типом суспільних відносин.
15. Метод владних приписів визначає юридичну нерівність суб’єктів податкових правовідносин. Одні суб’єкти наділені юридично владними повноваженнями стосовно інших суб’єктів. Особливість методу владних приписів у податкових правовідносинах проявляється у визначенні правового статусу платників податків та інших зобов’язаних суб’єктів, у якому переважають обов’язки.
16. Детальний аналіз зобов’язаної сторони податкових правовідносин неможливий і нелогічний без розгляду хоча б у загальних рисах суб’єктів, що представляють владну сторону. Однак, при деталізації суб’єктів фінансових відносин, їх перерахуванні, держава в цій якості дуже часто не називається, і мова йде лише про всякого роду державні органи.
17. Згідно з місцем, яке держава займає в системі суб'єктів податкових правовідносин, вона володіє абсолютною податковою правосуб'єктністю: встановлює систему оподаткування, принципи її побудови, закріплює основні й додаткові елементи правового механізму податку, права та обов'язки суб'єктів податкових правовідносин, регулює функціонування податкових систем, укладає міжнародні договори в сфері оподаткування.
18. Реалізація державою права на справляння податків передбачає формування нею податкової системи шляхом встановлення конкретних видів податків і зборів, закріплення правового механізму податків і зборів, принципів оподаткування, а також закріплення прав та обов'язків осіб, які беруть участь у податкових правовідносинах (як представників зобов’язаної сторони, так і владної). Держава визначає систему органів держаної влади та наділяє їх конкретною компетенцією на виконання своїх завдань та функцій. У більшості випадків саме шляхом представництва держави її органами і реалізується податкова правосуб’єктність держави.
19. Поєднання владного та майнового характеру податкової правосуб’єктності держави, обумовлює наділення органів держави владними повноваженнями представляти та реалізовувати її публічні інтереси у податкових правовідносинах. Поряд із органами загальної компетенції, як наприклад Верховна Рада України, держава створює систему спеціальних органів наділених спеціальною податковою компетенцією.
20. Фактично систему органів, що контролюють надходження коштів у бюджети у формі податків і зборів, можна розділити на дві групи. В основі даної класифікації лежать місце й значення повноважень, пов'язаних з контролем за рухом даних платежів від платників у бюджети серед усіх повноважень даних органів.
21. Виходячи з функцій податкових органів можна виділити такі гру¬пи повноважень: повноваження з обліку платників податків; повно-важення з контролю за виконанням платниками податків податкового законодавства; повноважен¬ня податкових органів із розрахунку окладних податків; повноваження по веденню оперативно-бухгалтерського обліку сум податків і інших платежів; повноваження на отримання податкової інформації у встановленому порядку; повноваження по застосуванню заходів, спрямованих на припинення (запобігання) порушень податкового законодавства; повноваження по застосуванню заходів відповідальності до порушників податкового законодавства; повноваження здійснювати повернення або залік за рахунок зайво стягненої або сплаченої суми податку; повноваження щодо розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань платників податків; повноваження по виданню інструктивних і методичних вказівок по застосуванню законодавства про податки;повноваження на звернення до суду у випадках, встановлених законом тощо.
22. Законодавче закріплення повноважень є лише передумовою їх реалізації податковими органами, яка розпочинається безпосередньо з моменту настання визначених законом юридичних фактів, а у низці випадків і фактичних складів. Так, наприклад, розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу податковим органом можливе лише після того, як платник податків звернувся до контролюючого органу із відповідною заявою.
23. Держава реалізуючи свою правосуб’єктність визначає систему оподаткування, що є чинною на її території, наділяє органи державної влади конкретними повноваженнями, а також визначає податкову компетенцію місцевого самоврядування. Закріплюючи багаторівневу бюджетну систему, держава гарантує відповідні джерела формування дохідних частин місцевих бюджетів. Це реалізується зокрема шляхом закріплення переліку податків і зборів, що надходять до відповідних місцевих бюджетів. При цьому, необхідно зауважити, що фінансовою основою місцевого самоврядування є не лише місцеві податки і збори, оскільки деякі загальнодержавні податки (наприклад, податок на доходи фізичних осіб) підлягають розподілу та зараховуються у відповідних пропорціях у тому числі і до місцевих бюджетів.
24. Необхідно наголосити на непохідному характері податкової правосуб’єктності місцевого самоврядування від конституційної, виходячи із загальнотеоретичного підходу поділу правосуб’єктності на загальну, галузеву та спеціальну. Податкова праводієздатність територіальних громад виникає з моменту їх створення та наділення законом відповідною податковою компетенцією. Якщо розглядати деліктоздатність як складову частину податкової правосуб’єктності, то у такому разі деліктоздатними є саме територіальні громади, оскільки саме вони, а не органи, що їх представляють, є власниками відповідних публічних фондів, сформованих за рахунок податкових надходжень, і відповідно саме вони несуть відповідальність у разі незаконного стягнення сум податків та зборів.
25. Межі податкової компетенції територіальних громад та їх органів встановлюються законом. Так, забороняється встановлення місцевих податків та зборів,що не передбачені Податковим кодексом України. Повноваження органів місцевого самоврядування диференціюється залежно від їх рівня.
26. Зобов'язана сторона у податкових правовідносинах представлена системою суб'єктів. Безумовно, у першу чергу йдеться про платника податків і зборів, однак реалізація податкового обов’язку передбачає участь у цьому процесі й низки інших суб’єктів – податкових агентів, податкових представників тощо.
27. За змістом законодавчого визначення категорія «податковий обов’язок» є вужчою за категорію «обов’язки платників податків». Однак, це не применшує значення тих обов’язків платників податків, що не увійшли до наведеного визначення. У будь-якому разі, усі обов’язки платників передбачають застосування заходів державного примусу органами державної податкової служби у випадку їх невиконання. Одночасно, не передбачені податковим законодавством обов’язки не можуть покладатися на платника податків, а податкові органи не мають права вимагати їх виконання.
28. Податкове законодавство не пов’язує виникнення податкової правоздатності із віком платника податків. Так, фізична особа є правоздатною з самого моменту народження, оскільки вже в перші роки свого життя, вона може отримати спадок або інший дохід, у зв’язку з чим в неї виникне податковий податковий обов’язок. Однак, самостійно сплатити податок така особа не зможе, тому у такій ситуації відбувається залучення законних представників фізичної особи до виконання її податкового обов’язку.
29. Змістом податкової правосуб’єктності є особлива властивість, яка полягає у тому, що такі фізичні особи володіють здатністю бути носіями податкових прав та обов’язків. Ураховуючи загальнотеоретичні правові позиції, податкова правосуб’єктність складається з податкової правоздатності та податкової дієздатності, у межах останньої або поряд із нею виділяють також податкову деліктоздатність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М.И. Теория государства: Учебник для вузов. СПб.: Питер. 2003. - 191c.
2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М., 1996. – С. 11.
3. Андрієвський К.В. Спеціальні податкові режими. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2009. – С. 52-62.
4. Бакун О.В. Громадянин як суб’єкт податкових правовідносин в умовах переходу до ринкової економіки. Дис. … канд. юрид. наук. Чернівці, 2000. – 170 с.
5. Башняк О.С. Принципи оподаткування та їх реалізація у податковому законодавстві України. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2005. – 190 с.
6. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – С. 201-237.
7. Бех Г.В. Правове регулювання непрямих податків в Україні. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2002. – 22 с.
8. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права. Уфа, 1972. С. 32 – 36;
9. Братусь С.Н. Имущественные и организационные отношения и их правовое регулирование в СССР // Вопросы общей теории советского права: сб.науч.ст.: - М, 1960. С.90.
10. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. – 367 с.
11. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. Юриздат, 1947. – 364 с.
12. Бричко Л.В., Гуревич Т.С. Советское финансовое право : Учебник. – М.: Юридическая литература, 1985. – 272 с.
13. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве. [Текст] – Рига.: ЗИНАТНЕ. 1976. – С. 23.
14. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность, изд-во АН СССР, 1948. – 840 с.
15. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права / Д.В. Винницкий. – М.: НОРМА, 2000. – с. 97;
16. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
17. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
18. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. М., 1972; Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. С. 193;
19. Воронова Л.К. Фінансове право: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2008. – С. 76.
20. Воротіна Н.В. Теоретичні питання податкового законодавства України. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ, 1996. – 24 с.
21. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб (за законодавством України). Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ, 2002. – 21 с.
22. Гегель. Энцикловедия философских наук. – Т. 1. Наука логыки. – М., 1974. – С. 418.
23. Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги. Теория и практика: Учебное пособие. С.-Пб.: Специальная литература, 1996. – 285 с.
24. Головашевич О.О. Суб’єкти податкових правовідносин при виконанні фізичними особами податкового обов’язку / О.О. Головашевич. – Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. / редкол. : Ю.П. Битяк та ін. – Х.: Право, 2011. – Вип. 22. – С. 176-177.
25. Горбу¬нова О.Н. Проблемы совершенствования основных финансово-правовых институтов в условиях перехода России к рынку. Диссертация докт. юрид. наук. М., 1996. – 56 с.
26. Головашевич О. О. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні :дис. кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Олександр Олександрович Головашевич. – Х., 2007.
27. Грачева Е.Ю., Куфакова Н.А., Пепеляев С.Г. Финансовое право России: Учебник. – М.: ТЕИС, 1995. – 232 с.
28. Греца Я.В., Бисяга Ю.М. Правовий механізм реалізації та захисту прав і законних інтересів суб’єктів податкових правовідносин. – Ужгород: Ліра, 2007. – С. 29.
29. Гриценко В. В. Гражданин как субъект налогового права в Российской Федерации. – Воронеж: Изд-во Воронеж. у-та, 1997. – 144 с.;
30. Гуреев В.И. Налоговое право / В.И. Гуреев. – М.: Экономика, 1995. – 253 с.;
31. Гуреев В.И. Российское налоговое право. М.: Экономика, 1997. – 383 с.
32. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Русский язык, Том 4, 1982. – 683 с.
33. Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки та збори”. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №30. – Ст. 336.
34. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Відомості Верховної Ради України, 1993. – №10. – Ст. 77.
35. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Відомості Верховної Ради України. 1993. – №17. – Ст. 184.
36. Демин А.В. Налоговое право России: Учеб. пос. – М.: РИОР, 2008. – С. 203 – 219.
37. Дернберг Р.Л. Международное налогообложение: Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 375 с.
38. Дикань Л.В. Налогообложение. – Харьков: Хартия, 1996. – 192 с.
39. Дмитрик О.О. Зміст та класифікація фінансових правовідносин. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2003. – 20 с.
40. Додаток 1 до листа ДПАУ від 28.02.2007 р. N 4082/7/17-0217. Урядовий кур'єр, 2007. – №55.
41. Древаль Л.Н. Субъекты российского финансового права / Под ред. Е.Ю. Грачевой. М.: «Юриспруденция», 2008. – С. 72
42. Евстигнеев Е.Н. Основы налогообложения и налогового права: Учебное пособие. – М.: ИНФРА, 1999. – 120 с.
43. Евтушенко В.Ф. К вопросу о соотношении категорий субъект налогового права и субъект налогового правоотношения // Финансовое право. – 2005. – № 4. – С.
44. Європейська хартія місцевого самоврядування від15 жовтня 1985 року
45. Жернаков М.В. Правове регулювання представництва у сфері оподаткування / М.В. Жернаков. – Х.: Право, 2006. – С. 72, 73.
46. Жихарєва Альфія: Проценти за іпотечним кредитом: зменшуємо податок з доходів. Податки та бухгалтерський облік, – 2006. – №97. – С. 37.
47. Загальна теорія держави і права // За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
48. Зинченко С.А. Юридические факты в механизме правового регулирования / С.А. Зинченко. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – С.5.
49. Ильин И.А. Теория права и государства. Издание 2-е, дополненое / Под ред. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2008. –С. 257.
50. Имре Сабо. Основи теории права. – М., 1974. – С. 32.
51. Иоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Избранные труды по гражданскому праву. М.: Статут, 2000. С. 670.
52. Исаев А.А. Очерк теории и политики налогов. – М.: ООО «ЮрИнфоР-Пресс», 2004. – 270 с.
53. Исаков В.Б. Юридичекие факты в российском праве. – М., 1998. – С. 12.
54. Казак А. и др. Финансы и кредит: Учебник. – Екатеринбург: МП “ПИПП”, 1994. – 452 с.
55. Карасева М.В. Налоговое законодательство и правосубъектность физического лица. // Хозяйство и право. — №7. – 1996. С. 37-40.
56. Карасева М.В. С какого возраста гражданин может быть субъектом налогового правоотношения? // Российская юстиция. 1996. N 6. С. 42 - 43.
57. Качалин Б.. Финансовий учет и отчетность в соответствии со стандартами ОААР. — М.: Дело, 1998. – 342 с.
58. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. - М.: Юрист, 1999. – 350 с.
59. Карасева М.В. Финансовое правоотношение / М.В. Карасева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1997. – 304 с.;
60. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М.: Норма, 2001. – 312с.
61. Ковалев Д.А. Конституционный принцип: его понятие, реальность и фиктивность //Жур. рос. права. –1997. –№9. – С.70-76.
62. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. М.: Издательство Академии наук СССР, 1958. – 181 с.
63. Кирхоф П. Государственные доходы // В кн.: Государ¬ственное право Германии. Т. 2. М., 1994. С. 138.
64. Кобильник Д.А. Правове регулювання пільг при оподаткуванні. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2002. – 18 с.
65. Кобильник Д.А. Правовое регулювання податкових пільг: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків, 2002. – 198 с.
66. Кованева Н.Е. Правовое регулирование финансовой деятельности органов местного самоуправления в РФ, Автореф. дис. канд. юрид. наук / Саратов, 1999. – 18 с.
67. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. – М.: Манускрипт, 1993. – 112 с.
68. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 6-е изд., доп. СПб.: Издательство юридического института Санкт-Петербурга, 2001. С. 251
69. Конституция и налоги: основные положення решений Конституционного Суда Российской Федерации по вопросам налогообложения (1993–2007 гг.). / [под ред. Л.О. Иванова, В.М. Зарипова]. – М.: Волтерс Клувер, 2009. –с. 192–195.
70. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
71. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001: Кн. 1 /Відп. ред. П.Б.Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
72. Коркунов Н.М. Лекции по общей теори права. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003.
73. Костенко Ю.О. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2002. – 19 с.
74. Костенко Ю.О. Правове регулювання оподаткування фізичних осіб в Україні. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2002. – 228 с.
75. Костикова Е.Г. Правовой статус налогоплательщиков-организаций: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Саратов, 2001.
76. Красавчиков О.А. Модели гражданской правосубъектности. [Текст] – Харьков.: 1978.
77. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. [Текст] – М.: Юрлитиздат. 1958.
78. Кримінальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України, 2001. – №25-26. – Ст. 131.
79. Криницький І.Є. Правове регулювання оподаткування майна Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2002. – 22 с.
80. Криницький І.Є.: Правове регулювання оподаткування майна. Дис. … канд. юридич. наук: 12.00.07. – К.: НБУВ, 2003. – 208 с.
81. Крохина Ю.А. Город, как субъект финансового права: Автореф. дис. канд. юрид. наук / Саратов, 1997. – 24 с.
82. Крохина Ю.А., Ульянова В.Н. Финансовое право России: Учебное пособие – Саратов: СЮИ МВД РФ, 1999. – 269 с.
83. Кустова М.В. Налоговое право России. Общая часть: учеб. /Кустова М.В.,Ногина О.А., Шевелева Н.А.;отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2001. – С. 104.
84. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права / О.Е. Кутафин. – М., 2001. –С. 358.
85. Кухар О.В. Співвідношення принципів консолідації та індивідуалізації при виконанні податкового обов‘язку. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Харків, 2006. – 19 с.
86. Кухар О.В. Співвідношення принципів консолідації та індивідуалізації при виконанні податкового обов‘язку. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2006. – 198 с.
87. Куции О.А. Адміністративно-правові засоби забезпечення прав фізичних осіб у податкових правовідносинах. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Одеса, 2004. – 22 с.
88. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций. – М.: Учеб. конс. центр «ЮрИнфоР», 2001. – 360 с.
89. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навчальний посібник. – Харків: Легас, 2001. – 304 с.
90. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. III: Учение о налоге. – Х.: Легас; Право, 2005. – 600 с.
91. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 т. Т. ІІ. Введение в теорія налогового права. – Х.: Легас, 2004
92. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Легас, 2001. – 326 с.
93. Кучерявенко Н.П. Теоретические проблемы правового регулирования налогов и сборов в Украине. – Х.: Фирма «Консум», 1997. – 432 с.
94. Кучерявенко М.П. Теоретичні проблеми правового регулювання податків та зборів в Україні: Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07/НЮАУ імені Ярослава Мудрого – Харків, 1997. – 35 с.
95. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Х.: Консум, 1998. – 448 с.
96. Кушнарьова Т.Є. Податкові органи в системі суб‘єктів податкових правовідносин. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2004. – 188 с.
97. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: Издательство Казанского университета, 1972. – С. 6.
98. Леонова Наталія. Податкова соціальна пільга у 2006 році. Податки та бухгалтерський облік, – 2006. – №11. – С. 23.
99. Лист ДПАУ від 04.04.2005 р. № 6119/7/17-3117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005. – № 33.
100. Лукашев О.А. Правове регулювання грошової системи України. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2002. – 180 с.
101. М.А. Пожидаєва Правове регулювання єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ, 2005. – 21 с.
102. Мала Енциклопедія Нотаріуса. – №1(13), 2004. – 152 с.
103. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. – М., 1968. – С. 36, 84,85.
104. Мамонов И.В, Омельяненко А.В. Введение в основы теории налогообложения. – Краснодар: ООО БК «Группа Б», 2000. – 231 с.
105. Мараховська Т.М. Податкове стимулювання підприємницької діяльності. Дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 186 с.
106. Маринів Н.А. Податкова перевірка як організаційно-правова форма реалізації податкового контролю. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2007. – 204 с.
107. Марьяхин Г.Л. Налоги в СССР. – М.: Госфиниздат, 1958. – 66 с.
108. Марьяхин Г.Л. Очерки истории налогов с населения в СССР. – М.: Финансы, 1964. – 250 с.
109. Маслов А.А. Налогообложение доходов физических лиц в налоговой системе Российской Федерации: Дис. … канд. экон. наук: 08.00.10. – М.: РГБ, 2003. – 200 с.
110. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2 ч. По исправл. и дополн. 8-му изд., 1902. Изд. 3-е, испр. М.: Статут, 2003. С. 99, 137
111. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник) – М.: Фонд «Правовая культура», 1995. – 240 с.
112. Мещерякова, О. В. Налоговые системы развитых стран мира [Текст] : справочник / О.В. Мещерякова. – М. : Фонд «Правовая культура», 1995. – С. 7–8.
113. Миляков Н.В. Налоги и налогообложение: Курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 320 с.
114. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. - М.: Госюриздат, 1962. – 213 с.
115. Мінаєва О.М. Правове регулювання податкового обліку в Україні. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2007. – 187 с.
116. Мосейчук Віталій: Оптимізація виплати доходів громадянам завдяки інвестиційним активам. Податкове планування, 2006. – № 7. – С. 43.
117. Мосейчук Віталій: Податок на хабарі, котрий сплачують лише дрібні хабарники. Податкове планування, 2006. – № 9. – С. 73.
118. Наказ Державної податкової адміністрації України №461. Офіційний вісник України, 2003. – №42. – Ст. 2242.
119. Налоги и налоговое право. Учебное пособие / Под ред. А.В. Брызгалина. – М.: Аналитика-Пресс, 1997. – 198 с.
120. Налоги. Учебное пособие / Под ред. Д.Черника. М.: Финансы и статистика, 1995. – 400 с.
121. Налоговое право России. Особенная часть: Учебник / Отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2004. – 670 с.
122. Налоговое право России: Учебник для вузов / Отв. ред. д.ю.н., проф. Ю.А. Крохина. – 2-е изд., перераб. – М.: Норма, 2004. – 720 с.
123. Налоговое право России: Учебник для вузов / Отв. ред. докт. юрид. наук, проф. Ю.А. Крохина. – М.: Норма, 2003. – С. 219.
124. Налоговое право Украины [Текст] : учеб. пособие / под ред. Н. П. Кучерявенко. – Харьков : Легас, 2004. – С. 23–24.
125. Налоговое право Украины: Учебное пособие / Под ред. проф. Кучерявенко Н.П. – Х.: Легас, 2004. – 488 с.
126. Налоговое право: Учеб. пособие / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: ИДФБК – ПРЕСС, 2000. – 608 с.
127. Налоговое право: Учебник / Под ред. С.Г. Пепеляева. – М.: Юристъ, 2004. – 591 с.
128. Налоговое право: Учебное пособие / Сост. С.В. Александров, Н.П. Ку¬черявенко, Н.В. Сидорова. – Х.: Консум, 1998. – 816 с.
129. Налоговый кодекс Российской Федерации от 31.07.1998, № 146-ФЗ // Собрание законодательства РФ. –1998. – № 31. – Ст. 3824.
130. Налоговый кодекс Российской Федерации. – Москва: Омега-Л, 2006. – 672 с.
131. Налоговый кодекс Российской Федерации. - Часть II: Постатейный комментарий. / Сост. и авт. А.Б. Борисов. - М.: Кн. мир, 2000. – 260 с.
132. Налоговый кодекс Российской Федерации. Проект. – М.: Ридас, 1996. – 286 с.
133. Нерсесянц B.C. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов и факультетов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФА-М, 1999. С. 509-510.
134. Ніщимна С.О. Правове регулювання державного кредитування в Україні. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ, 2005. – 20 с.
135. Нонко А.В. Податки в Україні та в державах–членах Європейського Союзу: порівняльно-правовий аналіз. Автореф. дис. канд. юрид. наук / Київ, 2005. – 18 с.
136. Ожегов С. Словарь русского языка. - М.: Русский язык, 1986. – 797 с.
137. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Учение об обыкновенных доходах. – М.: Типография И.Д. Сытина, 1908. – 530 с.
138. Онегіна В.М. Податки в системі регуляторів економічних процесів. Автореф. дис. канд. екон. наук / Харків, 1996. – 24 с.
139. Орлюк О.П. Фінансове право. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
140. Основы налогового права. Учебно-методическое пособие. Под ред. С.Г. Пепеляева. - М.: Инвест Фонд, 1995. – 496 с.
141. Основы подоходного налогообложения граждан в Сингапуре// Финансы СССР. - 1990. - №12. - С. 68-74.
142. Панасюк Виктория: Налогообложение имущества сегодня и завтра Частный предприниматель, – 2006. – №6. – С. 9.
143. Панкин М.Е. Льготы рабочим и служащим. – М.: Профиздат, 1978. – 212 с.
144. Пархоменко-Цироциянц С.В. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Дис. ... канд. юрид. наук. Одеса, 2005. – 192 с.
145. Патюлин В.А. Субъективные права граждан: основные черты, стадии, гарантии реализации // Советское государство и право. 1971. N 6. С. 29 - 30;
146. Пепеляев С.Г. Гражданин как субъект финансового права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 1991. С. 58 - 63;
147. Пепеляев С.Г. Законы о налогах: элементы структуры. – М.: СВЕА, 1995. – 64 с.
148. Пепеляев С.Г. Подоходный налог – принципы и структура. – М., 1993. – 87 с.
149. Пергамент А.И. К вопросу о правовом положении несовершеннолетних. [Текст] // Ученые записки ВИОН. – 1955. – Вып. 3. – С. 4.
150. Переверзева Е.В. Законодательство субъектов фе¬дерации как источник налогового права. Автореф. дис. канд. юрид. наук. / Сара-тов, 1998.
151. Перепелица М.А. Правовое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов в Украине / М.А. Перепелица. – Харьков: Легас, 2003.
152. Перепелица М.А. Участие государства в финансовых правоотношениях // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 104. – С. 142-149.
153. Перепелиця М.О. Особливості правового статусу держави як суб’єкта фінансових правовідносин // Проблеми законності. – 2008. – Вип. 94. – С. 140-147.
154. Перепелиця М.О. Правове регулювання статусу платників податків і зборів в Україні. Дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2002. – 181с.
155. Петрова Г.В. Ответственность за нарушение налогового законо-дате¬льства. - М.: ИНФРА - М., 1995.- 144 с.
156. Про податок з доходів фізичних осіб : Закон України від 22.05.2003 р. № 889-IV / Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
157. Пискотин М.И. Налоги с сельского населения в СССР. Правовые вопросы. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1957. - 200 с.
158. Податки та бухгалтерський облік, 2006. – №97. – С. 37.
159. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'яточенко та ін. / За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.
160. Податковий кодекс України : постатейний коментар // Режим доступу : http://legalexpert.in.ua/komkodeks/nk/84-nk/2279-69.html
161. Податковий кодекс України : постатейний коментар : у 2 ч. / Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, О.А. Лукашев та ін.; за ред. М.П. Кучерявенка. – Х.: Право, 2011. – Ч. 2. – С. 185-186.
162. Податковий кодекс України від 02.12.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13-14, 15-16, 17. – Ст. 112.
163. Податковий кодекс України: постатейний коментар : у 2 ч. / В.В. Білоус, Л.К. Воронова, О.О. Головашевич та ін.; за ред. М.П. Кучерявенка. – Х.: Право, 2011. – Ч. 1. – С. 335-337.
164. Податкові спори: виникнення, природа, засоби врегулювання: навч. посіб. / С.В. Буряк, П.В. Мельник, Ф.О. Ярошенко та ін..; за заг. ред.. С.В. Буряка. –К.: Юрінком Інтер, 2009. – С.68, 69.
165. Попов В.В. Банки как субъекты налогового права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Саратов, 1998. С. 35 - 39;
166. Порохов Е.В. Теория и практика налогового права Республики Казахстан:: основные проблемы. – Алматы: ТОО «Налоговый єксперт», 2009. – С. 231, 232.
167. ПороховЕ.В. Теория налоговых обязательств. - Алматы, 2001. С.84;
168. Посікіра Р. Поняття та види суб’єктів фінансового права / Вісник Львівського ун-ту. Cepiя юридична.2002. – Вип. 37. – С. 289.
169. Постановления Конституционного Суда РФ от 17 декабря 1996 г. № 20-П «По делу о проверне конституционности пунктов 2 и 3 первой статьи Закона Российской Федерации от 24 июня 1993 года «О федеральных органах налоговой полиции»» // СЗ РФ. – 1997. – № 1. – Ст. 197.
170. Пришва Н.Ю. Правові проблеми регулювання обов‘язкових платежів. К.: „ЕксОб", 2003. – 280 с.
171. Пришва Н.Ю. Правові проблеми регулювання обов'язкових платежів. Автореф. дис. д-ра. юрид. наук / Київ, 2004. – 39 с.
172. Про затвердження зразка повідомлення про нотаріальне посвідчення договору оренди об'єктів нерухомості: Постанова Кабінету Міністрів Українивід 29.12.2010 р. N 1242 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 1. – Ст. 27.
173. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI // Голос України офіційне видання від 14.08.2012 / №№ 148-149 .
174. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності: Закон України від 04.11.2011, № 4014-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 91. – Ст. 3291.
175. Про громадянство України [Текст] : Закон України. – Ст. 19 // Відом. Верхов. Ради України. 2001. – № 13. – Ст. 65.
176. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003, № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263.
177. Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235 // Офіційний вісник України.– 2011. – № 1. – Ст. 20
178. Про затвердження Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса: Наказ Міністерства юстиції України від 22.03.2011, N 871/5 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 25. – Ст. 1028.
179. Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: Наказ Міністерства юстиції України від 09.08.2005, N 86/5 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 33. – Ст. 1996.
180. Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України: Наказ Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 979 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 1. – Ст. 56.
181. Про затвердження Порядку проведення заліку надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов'язаної з банкрутством: Наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2010, № 1674 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 8. – Ст. 385.
182. Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків: Наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010, № 1036 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 2. – Ст. 141.
183. Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення: Наказ Міністерства фінансів Українивід 15.12.2011 № 1637 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 100. –Ст. 3692.
184. Про здійснення невідкладних організаційних заходів щодо забезпечення отримання заяв та видачі свідоцтв платників єдиного подат