Попович Ольга Станіславівна Терористичний акт поняття, склад злочину, кваліфікація

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису

ПОПОВИЧ ОЛЬГА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 343.34

ДИСЕРТАЦІЯ

ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ: ПОНЯТТЯ, СКЛАД ЗЛОЧИНУ, КВАЛІФІКАЦІЯ

12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право»

Юридичні науки

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
О. С. Попович

Науковий керівник ‒ Демидова Людмила Миколаївна, доктор юридичних наук, професор

Харків ‒ 2018

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . 4

ВСТУП ... 5

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ «ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ» У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ІСТОРИЧНИЙ, МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ

ДОСВІД БОРОТЬБИ ІЗ ЦИМ ЯВИЩЕМ 15
1.1. Поняття «терористичний акт» в історії розвитку кримінального
права .. 15
1.2. Міжнародно-правовий досвід боротьби з терористичними актами.28
1.3. Кримінально-правові засоби боротьби з терористичними актами в
зарубіжних країнах 39
Висновки до розділу 1 ... 48

РОЗДІЛ 2. ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ У СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА................................ 53
2.1.Концептуальні засади дослідження терористичного акту
як сучасного соціального явища і кримінально-правового поняття .. 53
2.2. Терористичний акт як системне явище: загальна характеристика. 73
Висновки до розділу 2 82
РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ 87
3.1. Об’єкт терористичного акту та його види . 87
3.2. Об’єктивна сторона терористичного акту 109
Висновки до розділу 3 . 125
РОЗДІЛ 4. ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ: СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ
ЗЛОЧИНУ 129
4.1. Суб’єкт терористичного акту 129
4.2.Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 258
Кримінального кодексу України ... 137

3
Висновки до розділу 4 151
РОЗДІЛ 5. КВАЛІФІКАЦІЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ 155
5.1. Кваліфікація терористичного акту за об’єктивними
й суб’єктивними ознаками 155
5.2. Розмежування терористичного акту та інших злочинів зі схожими
ознаками 166
Висновки до розділу 5 . 175
ВИСНОВКИ . 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 187
ДОДАТКИ . 215

4

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВРУ (або ВР України) ‒ Верховна Рада України
ВСУ ‒ Верховний Суд України (Верховний Суд)
ВЦВК ‒ Всесоюзний центральний виконавчий комітет
ЄДРДР ‒ Єдиний державний реєстр досудових розслідувань
ЄС ‒ Європейський Союз
ЄСПЛ − Європейський Суд з прав людини
ЗМІ ‒ засоби масової інформації
ЗСУ ‒ Збройні Сили України
КК ‒ Кримінальний кодекс або Кримінальний кодекс України
КМУ − Кабінет Міністрів України
КРЄС ‒ Консультативна рада європейських суддів
КУ ‒ Конституція України
МВС ‒ Міністерство внутрішніх справ
нмдг ‒ неоподаткований мінімум доходів громадян
ООН ‒ Організація Об’єднаних Націй
ПВСУ ‒ Пленум Верховного Суду України
РЄ ‒ Рада Європи
РНК ‒ Рада народних комісарів
СБУ ‒ Служба безпеки України
СРСР ‒ Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР ‒ Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН ‒ Федеративна Республіка Німеччина

5

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Боротьба з

терористичними актами є одним із першочергових завдань для держав, світової спільноти, суспільств і науковців. За даними поважних міжнародних інституцій лише 34 країни не зазнають терористичних проявів, а Україна у 2017 р. посідає вже 17 сходинку за рівнем терористичного впливу серед усіх країн світу.

Терористичні акти та інша терористична діяльність постали глобальним і національним лихом, з яким слід боротися різними засобами − політичними, соціальними, економічними, гуманітарними і кримінально-правовими. У КК України, прийнятому Верховною Радою України 5 квітня 2001 р., передбачена ст. 258, яка містить кримінальну відповідальність за терористичний акт. У 2006 і 2010 роки український парламент, виконуючи міжнародні зобов’язання, вніс зміни до цієї статті, фактично роз’єднавши злочини, передбачені в різних її частинах, і розмістивши їх у самостійних нових статтях 2581 ‒ 2585 КК в оновленій редакції. Проте доцільність і якість

реалізації такого законодавчого рішення неоднаково сприймається як науковцями, так і практиками, єдиними в тому, що цей Кодекс, як правовий засіб боротьби з терористичними актами, що мають тенденцію до кількісного зростання і якісної модернізації, слід вдосконалювати.

Терористичні акти реєструються в Україні та в інших державах у досить значній кількості, а їх наслідки стають все більш небезпечними. Згідно зі статистичними даними Генеральної прокуратури за період 2014 р. ‒ 11 місяців 2018 р. в Україні було обліковано 26570 кримінальних правопорушень з попередньою кваліфікацією за ст. 258 КК, серед яких 10754 ‒ у 2016 р., 9817 ‒ у 2017 р., а щодо 5304 злочинів інформація до ЄДРДР внесена за 11 міс. 2018 р., з яких 67 злочинів учинені групою осіб. За останні 4 роки 11 міс. повідомлення про підозру отримали 430 осіб, пред’явлено й передано до суду 269 обвинувальних актів. Притягнення осіб до кримінальної відповідальності за терористичний акт, який за характером

6

суспільно небезпечного діяння та його наслідками визнано законодавцем особливо тяжким, повинно відбуватися насамперед з дотриманням принципу законності як при розслідуванні цього злочину, так і при судовому розгляді матеріалів кримінального провадження. При цьому правоохоронні органи, суди, адвокати й пересічні громадяни мають бути впевнені в якості правового забезпечення охорони суспільства й держави від терористичних актів і гарантування права на справедливий суд, що є обов’язковим для правової й демократичної держави з евроінтеграційним курсом, якою прагне стати Україна.

науці кримінального права питання про терористичний акт, різні інші аспекти тероризму викликали інтерес дослідників ще з початку ХХ ст. Цій
проблематиці присвятили свої публікації В. Ф. Антипенко,

В. С. Батиргареєва, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Ю. Б. Данильченко, О. В. Будницький, О. О. Володіна, В. О. Глушков, В. В. Голіна, В. К. Грищук,

Н. О. Гуторова, Л. М. Демидова, Т. А. Денисова, С. Ф. Денисов,
О. О. Дудоров, В. П. Ємельянов,В. С. Зеленецький, Т. Б. Ісаєв,
О. А. Капітонова, О. О. Книженко, В. А. Ліпкан, О. М. Литвинов,
В. В. Марчук, І. І. Митрофанов, С. М. Мохончук, А. А. Музика,

М. Ф. Мусаєлян, В. О. Навроцький, В. Я. Настюк, Р. С. Орловський, М. І. Панов, Є. О. Письменський, О. Є. Радутний, В. Я. Тацій, В. П. Тихий, С. А. Трофімов, В. І. Тютюгін, М. І. Хавронюк, В. Б. Харченко, В. М. Хомич, П. В. Хряпінський, О. О. Шамара, Н. М. Ярмиш, С. С. Яценко та ін. Однак, незважаючи на значну увагу вчених до теоретичних і законодавчих проблем тероризму, від часу чинності КК України 2001 р. терористичний акт як соціальне явище ще не обирався предметом окремого наукового дослідження, а його вивчення здійснювалось або у зв’язку з вирішенням більш широкої за змістом проблематики, зокрема тероризму, або дещо вузької ‒ окремих терористичних та інших злочинів чи їх поєднань. При цьому й досі бракує загальновизнаного уявлення про сутність терористичного акту як сучасного явища, про обов’язкові (визначальні)

7

ознаки цього злочину, передбаченого ст. 258 чинного КК України, і про його зміст. Спостерігається різне розуміння як генези терористичного акту, так і періодизації кримінального законодавства щодо нього та його прообразів. Дискусійними залишаються питання і про взаємозв’язок таких понять, як «терор», «тероризм», «тероризування», «терористичний акт», недостатньо розкриті проблеми кваліфікації терористичного акту, зокрема, як закінченого

незакінченого злочину, а також відмежування терористичного акту, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, від участі в терористичній групі (організації) тощо.

Наведене підтверджує необхідність поглибленого розкриття змісту норм чинного КК України, що мають ознаки терористичного акту, й аналізу практики застосування ст. 258 цього Кодексу. Отже, обрана тема дисертації є вельми актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами,

грантами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових робіт кафедри кримінального права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в межах цільової комплексної програми «Теоретичні проблеми ефективності кримінального законодавства України та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0111U000959). Тема дослідження затверджена й перезатверджена рішеннями вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (протоколи № 9 від 18 березня 2016 р. і № 3 від 21 листопада 2017 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з’ясування змісту кримінально-правового поняття «терористичний акт», складу злочину, передбаченого ст. 258 КК, актуальних проблем його кваліфікації, розкриття наукових напрацювань, історичного, міжнародного й зарубіжного досвіду боротьби з досліджуваним явищем, а також розроблення рекомендацій з удосконалення кримінального законодавства і практики його застосування на підставі одержаних висновків.

Для досягнення вказаної мети поставлені такі завдання:

8

встановити генезу терористичного акту як злочину у кримінальному законодавстві, що діяло на території України, в різні періоди її історії;

з’ясувати міжнародно-правові рекомендації і стандарти з питань боротьби з терористичними актами;

вивчити зарубіжний досвід у боротьбі з терористичними актами й установити його корисність для подальшого вдосконалення КК України;

визначити об’єкт терористичного акту;

виявити ознаки об’єктивної сторони цього злочину;

виділити ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 258 КК;

розкрити суб’єктивну сторону терористичного акту;

сформулювати на підґрунті проведеного дослідження авторську дефініцію поняття «терористичний акт»;

установити актуальні проблеми кваліфікації терористичного акту і запропонувати шляхи їх вирішення;

навести й обґрунтувати пропозиції з удосконалення КК України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що забезпечують національну безпеку України в різних сферах державного і громадського життя.

Предметом дослідження обрано терористичний акт: поняття, склад злочину, кваліфікацію.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації складають положення загальної теорії пізнання, теорій конфліктології й інтересу. З урахуванням комплексного підходу до розв’язання кримінально-правових проблем у роботі використані загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання: формально-догматичний (юридичний) ‒ з метою розкриття змісту законодавчих приписів чинного КК України про терористичний акт, розроблення пропозицій щодо нової редакції ст. 258 КК й аналізу понятійного апарату (розділи 1‒5); філософський (діалектичний) ‒ для пізнання сутності терору, тероризму, терористичного акту, тероризування (розділ 2) і встановлення ознак терористичного акту (розділи 3‒4); історико-

9

правовий з метою з’ясування питань розвитку вітчизняного кримінального законодавства щодо терористичного акту як злочину (розділ 1); порівняльно-правовий у процесі аналізу змісту законодавчих положень зарубіжного законодавства щодо кримінальної відповідальності за терористичний акт, а також для встановлення співвідношення норм, передбачених частинами 1‒3 ст. 258 КК, з іншими нормами, зокрема, ч. 1 ст. 2583 КК (підрозділи 5.1 і 5.2); формально-логічний ‒ при встановленні ознак терористичного акту та формулюванні його дефініції (розділи 2‒4); метод системно-структурного аналізу при розкритті змісту досліджуваного злочину, структури його складу, визначенні місця норм про терористичний акт у системі Особливої частини КК (розділи 1‒5); логіко-нормативний ‒ для узагальнення результатів дослідження і при формулюванні пропозицій з удосконалення статей 22 і 258 КК України; статистичний у процесі наведення даних про обліковані злочини, про судову практику щодо кваліфікації терористичного акту, аналізу результатів анкетування (розділи 2‒5).

Нормативно-правовим підґрунтям дослідження послужили: Конституція України; кримінальне законодавство, що діяло на території України в різні періоди її історії; міжнародні документи з питань боротьби з тероризмом і терористичними актами; кримінальні кодекси зарубіжних держав.

Емпіричну основу дисертації становлять: постанови ПВСУ; матеріали 200 архівних справ із кваліфікацією вчиненого злочину за статтями 258 і 2583 (90 вироків, ухвал), ч. 1 ст. 255 (10 вироків), статтями 260 (20 вироків), 263 (60 вироків, ухвал) і 2631 (20 вироків, ухвал) КК України; статистичні дані Генеральної прокуратури, Державної судової адміністрації України; результати опитування 200 співробітників СБУ, детективів, слідчих, прокурорів, суддів та адвокатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація становить собою перше кримінально-правове дослідження, присвячене поняттю «терористичний акт», його обов’язковим ознакам, актуальним проблемам

10

кваліфікації цього злочину, здійснене на ґрунті чинного КК України (2001 р.). До найбільш вагомих, що мають ознаки наукової новизни, належать нижченаведені основні положення, висновки й рекомендації.

Уперше:

установлені тенденції розвитку українського законодавства про кримінальну відповідальність за терористичний акт (із ХХ ст. ‒ до сьогодення) з констатацією, що як злочин його було визнано в Україні в період 1922 ‒ 1992 рр. і з 1 вересня 2001 р. з набранням чинності КК незалежної України. У ХХ ст. спостерігається поступова еволюція мети терористичного акту: від політичної ‒ контрреволюційної (1922‒1960 рр.) і політичної у виді підриву або ослаблення радянської влади чи пропаганди війни або міжнародного ускладнення (1960‒1992 рр.) до відмови від визнання мети політичної як єдиної при вчиненні терористичного акту зі збереженням у ст. 258 КК 2001 р. («Терористичний акт») такої трансформованої політичної мети, як провокація міжнародного ускладнення,

приєднанням до неї нових альтернативних видів (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокація воєнного конфлікту та ін.);

тероризм визначено як системне кримінально-правове явище, що охоплює сукупність терористичних злочинів, передбачених статтями 258,

2581 − 2585 КК України, і характеризується такими елементами, як-от: (а) поведінковий ‒ це багатоаспектне суспільно небезпечне діяння, визначальною властивістю якого є терор; (б) цільовий, коли метою тероризму є мета вчинення терористичного акту або інших діянь, пов’язаних

терористичним актом і передбачених у статтях 2581 − 2585 КК України; (в) ситуаційний, що полягає в наявності конфліктної ситуації, вирішуваної за допомогою теракту, або її створення шляхом учинення такого діяння і

(г) суб’єктний ‒ суб’єктом тероризму є індивідуальний суб’єкт, тобто фізична особа з ознаками суб’єкта терористичного злочину;

11

терористичний акт презентовано як різновид тероризму, якому притаманні як родові ознаки тероризму, так і видові ознаки, які відрізняють теракт від інших терористичних злочинів;

з’ясовано міжнародно-правові стандарти щодо обов’язкових ознак терористичного акту, зокрема, стосовно мінімального переліку видів мети цього злочину з подальшим їх урахуванням при розробленні нової редакції частин 1‒3 ст. 258 КК України;

визнано, що цілями терористичного акту, з огляду на рекомендації міжнародних інституцій і визначальні властивості цього сучасного явища, є:

а) дестабілізація діяльності державних органів, установ, підприємств, організацій, органів місцевого самоврядування або громадських об’єднань; б) примушування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, чи юридичних осіб, чи окремих соціальних груп, які не є юридичними особами, до вчинення певних дій або до відмови від їх вчинення;

запропоновано авторську дефініцію поняття «терористичний акт»:

терактом є застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу або іншого загальнонебезпечного діяння, спрямованого на залякування населення або окремої соціальної групи, що створило небезпеку для життя або здоров’я людей, заподіяння майнової шкоди у значному розмірі чи настання інших тяжких наслідків, вчинене з метою дестабілізації діяльності державних органів, установ, підприємств, організацій, органів місцевого самоврядування або громадських об’єднань, або примушування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, чи юридичних осіб, чи окремих соціальних груп, які не є юридичними особами, до вчинення певних дій або до відмови від їх вчинення;

обґрунтовано, що основним безпосереднім об’єктом теракту вважаються суспільні відносини, що забезпечують основи державного й суспільного ладу України в частині громадської (загальної) безпеки;

12

ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā嘀Ą ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ Ā ᜀ доведено доцільність доповнення ч. 2 ст. 258 КК новою обставиною,

що обтяжує кримінальну відповідальність за терористичний акт або за погрозу його вчинення, а саме скоєння діяння, передбаченого в ч. 1 цієї статті, службовою особою з використанням службового становища.

Удосконалено:

позицію щодо терористичного акту як активної, так і пасивної поведінки особи з обґрунтуванням того, що рішення законодавця, закріплене

частинах 1 ‒ 3 ст. 258 КК, не відповідає властивостям зазначеного злочину як сучасного соціального явища і значно обмежує визнання злочинним діяння, яке може бути вчинено шляхом як дії, так і «змішаної» бездіяльності;

розуміння терористичного акту як делікту активної небезпеки,

об’єктивна сторона якого характеризується наявністю альтернативного наслідку у виді створеної небезпеки для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, оскільки в такому випадку йдеться про реальну небезпеку з максимальною вірогідністю її реалізації;

наукові судження щодо кваліфікації терористичного акту, вчиненого учасником терористичної групи або терористичної організації: додаткова кваліфікація потрібна, якщо санкція статті, що передбачає кримінальну відповідальність за вчинений злочин у складі терористичної групи

(організації), карається суворіше, ніж це передбачено санкцією ч. 2 ст. 2583 КК.

Набули подальшого розвитку:

наукові погляди на родовий об’єкт терористичного акту, яким визнано суспільні відносини, що забезпечують громадську (загальну) безпеку як складника національної безпеки України, а також на його видовий об’єкт як на суспільні відносини, що забезпечують державний і суспільний лад;

наукові позиції щодо погрози вчинення дій, що створюють небезпеку настання тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258 КК), як інформаційну або інформаційно-фізичну дію, яка має бути: (а) конкретною (реальною),

13

загальнонебезпечною й (в) з високою вірогідністю її реалізації при звичайних умовах, (г) здатною вплинути на свідомість населення або окремої соціальної групи й викликати страх, жах і тим самим вплинути на певних адресатів для виконання ними певних дій або утримання від їх вчинення,

зрозумілою для її адресата з доведенням цих вимог, як правило, публічним шляхом.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення, узагальнення, висновки й рекомендації, сформульовані в дисертації, є певним внеском у науку кримінального права. Вони можуть бути використані: (а) у науково-дослідницькій сфері як підґрунтя для подальшого розроблення

проблем кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки; (б) у правотворчій діяльності у процесі внесення змін і доповнень до чинного кримінального законодавства України стосовно ч. 2 ст. 22 і ст. 258 КК, зокрема, щодо назви ст. 258 КК, редакції диспозицій її частин 1‒3; обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Окремі результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Протидія терористичній діяльності: міжнародний досвід і його актуальність для України» (м. Київ, 15 грудня 2017 р.), «Національні і

у правозастосуванні як методичний матеріал у діяльності працівників правоохоронних органів, суддів та адвокатів; (г) у навчальному процесі при викладанні курсу кримінального права (Особливої частини), спеціальних курсів щодо національної і громадської безпеки, при підготовці відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, науково-практичних коментарів до КК України; (д) у правовиховній діяльності для проведення роботи з підвищення рівня правової освіти серед населення, професійної правосвідомості й кваліфікації працівників правоохоронних органів, суддів та адвокатів.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, сформульовані в цій науковій роботі,

14

міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (м. Харків, 3‒4 серпня 2018 р.), «Сучасні погляди на актуальні питання правових наук» (м. Запоріжжя, 23‒24 листопада 2018 р.) й на засіданні «круглого столу» за тематикою «Актуальні проблеми кримінально-правової охорони громадської безпеки» (м. Харків, 18 травня 2018 р.).

Структура й обсяг дисертації зумовлені метою дослідження та його завданнями. Дисертація складається з анотації, переліку умовних позначень, вступу, п’яти розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 225 сторінок, з них основний текст 185 сторінок, список використаних джерел (260 найменувань) 28 сторінок, додатки 11 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання, яке полягає у з’ясуванні

сутності терористичного акту як історичного й сучасного явища, як кримінально-правового поняття з установленням визначальних ознак цього злочину й розв’язанням актуальних проблем його кваліфікації, а також у формулюванні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення КК України і практики його застосування. Основні результати дослідження викладені в нижчезазначених положеннях і висновках.

1. Еволюція українського кримінального законодавства про

терористичні акти залежно від ставлення законодавця до визнання їх злочинами й конкретизації мети останніх характеризується: (а) віднесенням терористичного акту до злочинів виключно з політичною метою в різних її різновидах (1922 ‒ 1992 рр.); (б) декриміналізацією цього злочину (1992 − 2001 рр.); (в) введенням кримінальної відповідальності за терористичний акт

КК 2001 з відмовою від визнання політичної мети як єдиної при вчиненні цього злочину у ст. 258 КК і з приєднанням нових альтернативних видів такої мети, як порушення громадської безпеки, залякування населення, провокація воєнного конфлікту.

Міжнародні організації досі не навели точного визначення понять

«тероризм» і «терористичний акт», що значно ускладнює виконання країнами, які підписують міжнародні акти. взятих на себе зобов’язань щодо боротьби з терористичними актами і знижує ефективність заходів міжнародної спільноти й конкретних держав у цій площині. Разом із цим результатом аналізу змісту Резолюції ІІІ Міжнародної конференції з питань уніфікації кримінального законодавства (м. Брюссель, 1930 р.), прийнятої комісією цієї конференції, є виокремлення низки ознак терористичного акту, про які йдеться у статтях 1‒4 Резолюції: (а) таким злочином визнається діяння і комісія конференції не обмежує його виключно дією; (б) це діяння здатне створити загальну небезпеку або ж її створює; (в) у процесі

181

терористичного акту можуть застосовуватися засоби, які саме і створюють таку небезпеку.

Важливими міжнародно-правовими актами для законодавчого визначення ознак терористичного акту є: (а) Рамкове рішення Ради ЄС по боротьбі з тероризмом (від 13 червня 2002 р.), де наводиться мінімальний перелік цілей терористичних діянь, до яких, зокрема, віднесено: серйозне залякування населення, незаконне примушування уряду або міжнародної організації здійснити будь-які дії або утриматися від їх учинення, серйозна дестабілізація або знищення основних структур держави або міжнародної організації, а також (б) рекомендація КРЄС, передбачена в Резюме Рекомендацій цієї інституції, відповідно до якої держави повинні забезпечувати, щоб склади цих правопорушень (актів тероризму,

терористичних актів) були чітко та точно визначені в національному законодавстві.

Для подальшого вдосконалення українського кримінального законодавства можуть бути: (а) іспанський досвід щодо цілей терористичних актів та їх різновидів; (б) французький досвід боротьби з терористичними актами щодо їх мети й у цілому дефініції поняття «терористичний акт» та його відмежування від акту тероризму; (в) визначення загального поняття

«акт тероризму».

Визначальною властивістю не лише тероризму, а й терористичного акту, є терор. При цьому поняття «тероризм» є родовим щодо терористичного акту, а родовими ознаками останнього є: (а) поведінкова, яка віддзеркалює загальнонебезпечний і публічний характер поведінки відповідного суб’єкта, а також потенційну здатність останньої досягти бажаного для терориста результату; (б) цільова, що відображає бажаний для цього суб’єкта результат ‒ посіяти страх серед людей і в цілому в суспільстві

у такий спосіб вплинути на них, щоб отримати інший бажаний результат,

зокрема, прийняти певні рішення або відмовитись від їх прийняття; (в) ситуаційна, що становить певну ситуацію, яка характеризує наявність

182

конфлікту або його створення в певний час, у конкретній обстановці, у відповідному місці та/ або за допомогою певних засобів; (г) суб’єктна, що характеризує особу, яка вчиняє такий злочин. Видові ознаки терористичного акту відбивають визначальні властивості, притаманні цьому злочину і не характерні іншим терористичним злочинам.

Родовим об’єктом терористичного акту виступають суспільні відносини, що забезпечують громадську (загальну) безпеку як складника національної безпеки України. Видовий об’єкт терористичного акту ‒ це суспільні відносини, що забезпечують державний і суспільний лад, тобто конституційний лад України. Цей об’єкт поставлено під охорону статей 255 ‒

258, 2581 ‒ 2585, 259, 260 КК України. Основним безпосереднім об’єктом досліджуваного злочину, охоронюваного ст. 258 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують основи державного й суспільного ладу України

частині громадської (загальної) безпеки. Додатковими безпосередніми альтернативними об’єктами терористичного акту визнано: (а) відносини власності або інші економічні відносини; екологічні відносини; здоров’я й життя людини (як матеріальні відносини); (б) авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань тощо (як нематеріальні відносини); (в) нормальна діяльність органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян; особисті й майнові права громадян тощо (як матеріально-нематеріальні відносини).

Терористичний акт (ч. 1 ст. 258 чинного КК) характеризується чотирма формами об’єктивної сторони цього злочину, які класифіковано за такими критеріями, як наслідок, спосіб і засіб вчинення цього злочину.

Погроза застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків становить собою об’єктивну сторону погрози вчинення терористичного акту як самостійного злочину.

Обмеження терористичного акту в частинах 1 ‒ 3 ст. 258 КК тільки активною поведінкою суб’єкта злочину не відповідає властивостям теракту

183

як сучасного соціального явища, що може бути вчинено як шляхом дії, так і «змішаної» бездіяльності. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони терористичного акту також є наслідок і причинний зв’язок між діянням й наслідком та спосіб вчинення цього злочину, який виступає «забезпечувальним» для настання зазначеного наслідку. При відповідних формах об’єктивної сторони теракту обов’язковою ознакою вважаються такі засоби вчинення злочину, як зброя, вибухові речовини, можливо, вибухові речовини й вибухові пристрої. З огляду на це терористичний акт вважається предметним злочином.

Терористичний акт, вчинений за попередньою змовою групою осіб,

додатково до обов’язкових ознак об’єктивної сторони цього злочину характеризується також такими об’єктивними ознаками: (а) його співучасники до початку виконання об’єктивної сторони терористичного акту домовилися про спільне скоєння саме цього злочину; (б) така домовленість означає наявність готування до вчинення терористичного акту

виді створення умов для його скоєння, що підтверджує підвищену суспільну небезпечність розглядуваного злочину; (в) має місце інформованість усіх учасників про спільність вчинення терористичного акту загальними зусиллями; (г) спільність скоєння цього злочину з розподілом ролей або у співвиконавстві.

Суб’єкт терористичного акту характеризується трьома обов’язковими ознаками: це особа фізична, осудна і яка досягла чотирнадцяти років до моменту вчинення такого злочину. У ст. 258 КК України передбачено кримінальну відповідальність загального суб’єкта злочину зі зниженим віком кримінальної відповідальності. Таке рішення законодавця (щодо зниженого віку кримінальної відповідальності за терористичний акт) вважаємо науково необґрунтованим. Неповнолітня особа,

яка вчиняє терористичний акт, у випадку відставання її психічного розвитку не може визнаватись осудною особою, тому що вона не здатна критично ставитись (оцінювати) свої дії і свідомо керувати ними. Така особа не є

184

неосудною (немає медичного критерію неосудності), проте вона не може визнаватися й осудною внаслідок відставання психічного розвитку, не пов’язаного із психічним захворюванням.

Установлено некоректність фіксації в ч. 1 ст. 258 КК суб’єктивної сторони терористичного акту в частині її мети. З урахуванням рекомендацій міжнародних інституцій і з огляду на властивості терористичного акту як сучасного явища альтернативними цілями вчинення терористичного акту визнано: (а) дестабілізацію діяльності державних органів, установ,

підприємств, організацій, органів місцевого самоврядування і громадських об’єднань; (б) примушування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, а також юридичних осіб або окремих соціальних груп, які не є юридичними особами, до вчинення певних дій або відмови від їх учинення. Залякування населення або окремої його соціальної групи є не тільки проміжною ціллю вчинення терористичного акту, а й визначальною об’єктивною властивістю діяння, способом досягнення бажаної для терориста мети. У цьому висновку віддзеркалюються підвищений ступінь суспільної небезпечності терористичного акту, загальна небезпечність вчинюваного діяння та його спрямованість: шляхом залякування населення або певної соціальної групи дестабілізувати діяльність державних органів, установ, підприємств, організацій, органів місцевого самоврядування і громадських об’єднань або примусити органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, їх службових осіб, а також юридичних осіб або окремих соціальних груп, які не є юридичними особами, до вчинення певних дій або відмови від цього.

Сформульовано рекомендації щодо кваліфікації терористичного акту, зокрема, з визначенням, що моментом, з якого теракт визнається закінченим злочином, слід вважати створений стан небезпеки настання тяжких наслідків, які з високою вірогідністю мають настати за звичайним розвитком подій (ч. 1 ст. 258 КК), а також настання реальних наслідків у виді значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків або загибелі людини

185

(частини 2 і 3 цієї статті). При кваліфікації вчиненого як замах на терористичний акт треба мати на увазі, що цей злочин скоюється виключно з прямим умислом і що вчинювані особою дії повинні бути спрямовані безпосередньо на скоєння зазначеного злочину, тобто інша поведінка суб’єкта терористичного акту неможлива. При цьому вчинене кваліфікується як готування до терористичного акту, якщо доведено, що об’єктивна сторона цього злочину ще не почалася виконуватись, а лише створюються умови для скоєння такого злочину.

Сформульовано авторське визначення поняття «терористичний акт», доведено доцільності його фіксації у ст. 258 КК України. З урахуванням результатів дослідження запропоновано: (а) внесення змін до ч. 2 ст. 22 в частині щодо виключення ст. 258 КК; (б) нова редакція ст. 258 КК України в частині її назви й редакції абз. 1 частин 1‒3, а також її нової примітки:

‒ назву статті викласти в редакції: «Терористичний акт або погроза його вчинення»;

‒ абз. 1 ч. 1 викласти як: «Застосування зброї, вчинення вибуху,

підпалу або іншого загальнонебезпечного діяння, спрямованого на залякування населення або окремої соціальної групи, що створило небезпеку для життя або здоров’я людей,заподіяння майнової шкоди у значному розмірі чи настання інших наслідків, учинене з метою дестабілізації діяльності державних органів, установ, підприємств, організацій, органів місцевого самоврядування чи громадських об’єднань або примушування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, юридичних осіб чи окремих соціальних груп, які не є юридичними особами, до вчинення певних дій або відмови від їх учинення (терористичний акт) або погроза вчинення такого діяння,»;

в абз 1 ч. 2 замість слів «Ті саме дії,» записати: «Те саме діяння,»; після слів «або якщо вони» додати: «заподіяли майнову шкоду у

186

значному розмірі», а після слів «інших тяжких наслідків» записати: «, або вчинене службовою особою з використанням службового становища»;

в абз 1 ч. 3 замість слів «Дії, передбачені » записати: «Діяння,

передбачене»;

після ч. 6 с. 258 КК розмістити примітку в такий редакції: «Примітка.

Майнова шкода визнається у значному розмірі, якщо вона у сто й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян»;

(в) у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» записати: «тероризм

це терористичні злочини, вказані у статтях 258, 2581−2585 КК України».

187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Актуальні питання удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування : моногр. / В. Я. Тацій, В. І. Борисов, Л. М. Демидова та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, Л. М. Демидової. Харків : Право, 2017. 400 с.

Андрушко П. П., Стрижевська А. А. Злочини у сфері службової

діяльності: кримінально-правова характеристика : навч. посіб. Київ : Юрисконсульт, 2006. 342 с.

Антипенко А. В. Конфліктологічний підхід у міжнародно-

правовому регулюванні боротьби з тероризмом: автореф. дис. канд. юрид.

наук ; спец. : 12.00.11 / Нац. авіац.ун-т. Одеса, 2014. 20 с.

Антипенко В. Ф. Міжнародна кримінологія : досвід дослідження

тероризму : моногр. Одеса : Фенікс, 2011. 320 с.

Антипенко В. Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его предупреждения (криминологическое исследование). Киев : НБУВ, 1998. 171 с.

Антипенко В. Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук ; спец. : 12.00.08 /

Інст. держ. і права ім. В. М. Корецького. Київ, 1997. 20 с.

Антипенко В. Ф., Антипенко А. В. Конфликтология в международном антитеррористическом правотворчестве : моногр. Одесса :

Феникс, 2014. 404 с.

Антипенко В. Ф. Борьба с современным терроризмом Международно-правовые подходы : моногр. Киев : ЮНОНА-М, 2002. 723 с.

Антонян Ю. М. Тероризм. Криминологическое и уголовно-

правовое исследование. Москва : Щит-М, 1998. 306 с.

Архівна справа Бердянського міськрайонного суду Запорізької

області № 310/10054/15-к. Вирок від 19.12.2017 р. URL : http://reyestr.court.gov.ua/Review/71134047 (дата звернення: 08.01.2018).

188

Архівна справа Приморського районного суду м. Одеси №

522/1446/16-к. Вирок від 21.11.2017 р. URL :

http://reyestr.court.gov.ua/Review/70397873 (дата звернення: 10.01.2018).

Архівна справа Слов'янського міськрайонного суду Донецької

області № 331/2738/17. Вирок від 23.06.2017 р. URL :

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67339750 (дата звернення: 10.01.2018).

Баберовскі Йорг. Червоний терор. Історія сталінізму : моногр. / пер. з нім. Київ : К.І.С., 2007. 248c.

Бантишев О. Ф., Шамара О. В. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України (проблеми кваліфікації) :

моногр. Луганськ : Віртуальна реальність, 2014. 240 с.

Белогриц-Котляревский Л. С. Конспект курса уголовного права (Общая и особенная часть). Киев : Тип. И. И. Чоколова, 1892. 290 с.

Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная часть. Киев‒Петербург‒Харьков : Южно-Русское книгоиздательство Ф. А. Иогансона, 1903. 620 с.

Борисов В. І. Організаційно-правові проблеми боротьби з тероризмом в Україні. Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: матеріали міжнар. наук.-практ. семінару (м. Харків, 1−2 жовт. 2002 р.). Харків :

Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. С. 193−195.

Борисов В. І. Склад злочину як правова модель. Вісн. Акад.

адвокатури України. 2009. № 1 (14). С. 254‒256.

Борьба с терроризмом и защита прав человека. Руководство /

БДИПЧ ОБСЕ, 2009. 312 с. URL : www.osce.org/odihr (дата звернення:

03.02.2018).

Борьба с терроризмом. Деятельность Совета Европы. URL : http://www.antiterunity.org/ru/incolab/booklet.php (дата звернення : 14.05.2017).

Брич Л. П. Теорія розмежування складів злочинів : моногр. Львів

Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2013. 752 с.

189
22. БудницкийО. В. Терроризм глазами историка. Идеология
терроризма. Вопросы философии. 2004. № 5. С. 171‒173.

Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений. Киев : Политиздат Украины, 1983. 120 с.